image001

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

Електронний посібник

 

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

7. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА М’ЯСА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

 

7.5. Технологія виробництва м’яса качок

7.5.1. Цех виробництва інкубаційних яєць качок

7.5.2. Цех вирощування ремонтного молодняку

7.5.3. Цех вирощування каченят на м’ясо

7.5.4. Годівля качок

 

7.5.1. Цех виробництва інкубаційних яєць качок

 

Добре підготовлений ремонтний молодняк качок починає яйце­кладку у віці 6–6,5 місяців. Раніше початок яйцекладки небажаний, оскільки при цьому одержують багато дрібних яєць, непридатних для інкубації. Крім того, надмірно рання статева зрілість часто пов’язана з непропорційним розвитком репродуктивних і інших органів, що може призвести до підвищеного відходу птиць.

Батьківське стадо зазвичай утримують у пташниках, оскільки при табірному утриманні важко одержати чисті яйця, придатні для інку­бації. Пташники для утримання батьківського стада аналогічні за розмірами і внутрішнім устаткуванням пташникам для вирощування ре­монтного молодняку.

Пташник розділяють металевими перегородками заввишки 20 см на секції. Перегородки повинні бути знімними, що полегшує очищення приміщення. У кожній секції пташника розміщують 125–250 голів при щільності посадки 3 голови (для кросу Х-11 достатньо 2,5 голови) на 1 м2 площі підлоги пташника. Фронт годування – 3 см, фронт напування – 1,5–1,8 см на голову, або дві чашкові напувалки на кожну секцію. Висо­та бортів годівниць і напувалок повинна бути 10–15 см, щоб уникнути попадання в них посліду. Напувалки і годівниці розташовують подалі одна від одної.

Статеве співвідношення в батьківському стаді повинне дорівнюва­ти 1: 4,5–5,5, а для кросу Х-11–1: 3,5–4,5. При вищому навантаженні на селезнів може різко погіршати заплідненість яєць, а нераціональне зниження навантаження веде до збільшення собівартості інкубаційних яєць, в структурі якої вартість утримання самців і при нормальному на­вантаженні досягає 20 % всіх витрат на утримання батьківського стада. Зниження навантаження на самця може також стати причиною знижен­ня продуктивності несучок через зайве їх занепокоєння, особливо у вес­няний період, коли самці проявляють підвищену статеву активність.

У секціях уздовж поперечних перегородок встановлюють де­рев’яні гнізда з розрахунку одне гніздо на 6–8 качок-несучок. Гнізда є відкритими ящиками заввишки 0,4 м, шириною 0,3 і завдовжки 0,5 м. Використовують гнізда і інших розмірів, наприклад 0,4 × 0,4 × 0,4 м. Гнізда встановлюють на ніжках заввишки 15 см.

Температуру повітря у пташниках необхідно підтримувати на рівні 14–16 °С при відносній вологості 65–75 %. Качки погано переносять навіть короткочасне підвищення температури повітря, під час спеки в них погіршується секреторна діяльність травного тракту, загострюється загальний депресивний стан і пригноблення фізіологічних функцій ор­ганізму. При високій відносній вологості повітря спека викликає швидке наростання гіпертермії організму, яка може прийняти досить гострі фор­ми. При низькій температурі повітря висока відносна вологість сприяє переохолодженню птиці і виникненню простудних захворювань.

Оптимальний рівень вологості повітря у пташнику можна підтри­мувати тільки при регулярному догляді за підстилкою. Особливу увагу необхідно приділяти стану підстилки у гніздах, її освіжають звичайно ввечері перед самим закінченням роботи, щоб у ранішній період ма­сової яйцекладки яйця були знесені на суху і чисту підстилку. Якщо підстилку у гніздах постійно підтримувати у сухому стані, то качки зносять у гніздах 95–97 % всіх яєць.

Яйцекладка в качок починається з 4–5 год. ранку і до 7 год основна частина яєць буває знесеною. Чим раніше починається збір яєць, тим менше вони забруднюються качками.

Тривалість світлового дня з 150-добового віку поступово збільшу­ють на 30 хв у тиждень з тим, щоб до 10-місячного віку вона дорів­нювала 16 год, додаткове освітлення краще вводити в ранішні години, щоб яйцекладка припадала на світлий період часу. Після 9-місячного віку для качок встановлюють стабільний 16-годинний світловий день.

Інтенсивність освітлення підтримують на рівні 10–15 лк, для чого пташники обладнають електролампочками з розрахунку 3–5 Вт на 1 м2 площі підлоги. При відключенні основного освітлення залишають чер­гове слабке світло (0,2–0,5 Вт на 1 м2 площі підлоги).

Батьківське стадо комплектують ремонтним молодняком у віці 21–25 тижнів, тобто за 1–1,5 міс. до знесення першого яйця, оскільки у більш пізньому віці може знижуватись продуктивність качок із-за стре­су. Статеве співвідношення 1 : 3,5–4, а мускусних – 1 : 4,5–5.

Ремонтний молодняк переводять у доросле стадо у віці 28 тижнів. Перший цикл несучості качок триває 40 тижнів, потім у них виклика­ють примусову линьку, яка продовжується вісім тижнів. Після неї по­чинається другий цикл несучості, що продовжується 30 тижнів. Таким чином, загальна тривалість використання качок з урахуванням періоду вирощування і линьки складає 106 тижнів.

Цілорічне виробництво інкубаційних яєць – необхідна умова для промислового виробництва качиного м’яса. У качківництві цілорічне надходження інкубаційних яєць забезпечується, по-перше, багаторазо­вим комплектуванням батьківського стада ремонтним молодняком різ­ного терміну виводу і, по-друге, несучості у два цикли.

Одноразове комплектування батьківського стада застосовують при сезонному виробництві качиного м’яса. Батьківське стадо щорічно комплектують ремонтним молодняком червнево-липневого виводу. Для цього інкубаційні яйця одержують приблизно з лютого по липень Такий спосіб комплектування забезпечує вирощування качат на м’ясо протягом 5–6 весняно-літніх місяців, головним чином у літніх таборах і на відкритих відгодівельних майданчиках.

У значній мірі сезонність виробництва інкубаційних яєць і вирощування каченят на м’ясо може бути пом’якшена двократним комплектуванням батьківського стада: перше – у травні–червні і друге – у грудні–січні. Досвід показує, що при двократному комплектуванні виробництво яєць при тому ж поголів’ї збільшується у 1,7–2 рази в порівнянні з одноразовими.

 

7.5.2. Цех вирощування ремонтного молодняку

 

Каченят, які призначені для ремонту батьківського стада, виводять із яєць качок старше 9-місячного віку або від переярих качок. Ремонтний молодняк вирощують на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі або комбінованим способом.

Найперспективнішим є вирощування каченят комбінованим спо­собом. При вирощуванні у клітках або на сітчастій підлозі утворюють­ся намули на грудях і ногах, при вирощуванні на сітчастій підлозі – не можна зберігати підстилку в чистому сухому стані, оскільки послід качок більш вологий порівняно з іншими видами птиці і розливається вода під час напування.

Перед посадкою пташник попередньо підготовляють, розділяють на секції місткістю 100–300 голів. У секціях з боку центрального про­ходу вздовж усього пташника монтують сітчасті настили, над якими встановлюють напувалки, а під ними – скребковий транспортер. Віль­ний простір секції застеляють підстилкою.

У пташниках використовують обладнання КМУ і КРУ-3,5 або КРУ-8. У комплект обладнання входять: транспортери для кормів, системи напування, система годівлі, пристрої для обігріву і прибирання посліду.

У перші дні використовують вакуумні напувалки і лоткові годів­ниці, поступово заміняючи їх на жолобкові напувалки і жолобкові або бункерні годівниці. Фронт годівлі і напування має бути не менше 3 см. Щільність посадки до – 3-тижневого віку – 12 гол./м2, з 4 до 7–7 гол./м2, старших – 3 гол./м2.

Світловий і кормовий режими мають бути такими, щоб до моменту переводу в доросле стадо качки не мали зайвої живої маси, але були нормально розвиненими. Для вирощування ремонтного молодняку передбачається наступний світловий режим: 1-й тиждень вирощування – цілодобове освітлення, з 3-го по 7-й – 10 годин світла, а потім поступо­во світловий день зменшують до 8 год/добу. Інтенсивність освітлення – 15–20 лк.

У процесі вирощування двічі на місяць контролюють живу масу молодняку, слабкий відокремлюють у окремі секції.

У перші 2 тижні вирощування температуру підтримують на рівні 35–30 °С під брудером і 23–18 °С у пташнику; 3-й і 4-й тиждень – від­повідно 30–23 °С і 18–16 °С. З 5-го по 7-й – 18–15 °С у пташнику, по­чинаючи з 8-го – 14–16 °С. Відносна вологість – 65–70 %.

Після першого відбору (56–60-денний вік) каченят переводять у пташник для вирощування ремонтного молодняку або в літні табори. На кожну тисячу голів ремонтного молодняку у віці 56–60 днів на по­дальше вирощування переводять 1 000 качок і 235 селезнів. Качки в цьому віці повинні мати живу масу 2,1–2,2 кг, селезні – 2,3–2,4 кг.

У 120–150-денному віці на подальше вирощування залишають мо­лодняк всього на 5–6 % більше того поголів’я, яке потрібне для комп­лектування батьківського стада. Комплектування проводять після боні­тування качок у 180-денному (для кроса Х-11 – у 196-денному) віці.

Режими вирощування (світлові і кормові) повинні бути побудовані так, щоб за період з 56-го до 150-денного віку качки не набрали зайву живу масу. До початку яйценосності качки повинні важити 3,2–3,4 кг, а селезні – 3,4–3,8 кг (для кросу Х-11 відповідно 4,0 і 4,8 кг). При виро­щуванні постійно контролюють живу масу. Залежно від стану молод­няку технологічні режими постійно коректують.

Ремонтний молодняк вирощують при укороченому 8-годинному світловому дні до 150-денного віку, після чого світловий день по­ступово збільшують. Інтенсивність освітлення підтримують на рівні 15–20 лк, для чого на висоті 2,2 м від підлоги підвішують електролам­почки з розрахунку 5–6 Вт на 1 м2 площі підлоги. У період відключення електроосвітлення у пташнику залишають слабке чергове світло.

Температуру у пташниках слід підтримувати на рівні 14–16 °С, відносну вологість – на рівні 65–70 % літом і не більш 80 % зимою.

Каченят вирощують у широкогабаритних приміщеннях, розділе­них подовжнім службовим проходом шириною 0,6–0,8 м на дві половини. Кожну половину пташника розділяють знімними мета­левими перегородками заввишки 0,5 м на секції місткістю 50–100 голів. У пташниках використовують обладнання КМУ і КРУ-3,5 або КРУ-8. У комплект обладнання входять: транспортери для кормів, системи напування, система годівлі, пристрої для обігріву і приби­рання посліду. У секціях з боку центрального проходу уздовж всього пташника вмонтовують металеві сітчасті настили шириною 2,5 м, під якими проходить бетонний лоток. Проточні або чашкові напу­валки вмонтовують на сітчастому настилі, завдяки чому вода при розбризкуванні качатами вільно стікає під сітчастий настил і, по­трапивши в бетонний лоток, витікає звідти в каналізаційну мережу. Сітчасті настили дають можливість не тільки скоротити приблизно на 1/3 кількість підстилки, що витрачається, але і підтримувати її в сухому стані.

Фронт годівлі і напування має бути не менше 3 см. Щільність посад­ки до 3-тижневого віку – 12 гол./м2, з 4 до 7–7 гол./м2, старших – 3 гол./м2.

 

7.5.3. Цех вирощування каченят на м’ясо

 

При використанні інтенсивної технології виробництва м’яса каче­нят вирощують на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі, на комбіно­ваній підлозі чи у кліткових батареях.

Найрозповсюдженішим є вирощування на глибокій підстилці.

Для вирощування каченят на підлозі використовують комплекти обладнання КМУ-10 (15), які призначені для утримання молодняку з добового до 49–55-добового віку. За технічними характеристиками воно аналогічне КРУ-3.

Перед прийомом нової партії молодняку приміщення попередньо підготовлюють (аналогічно як і при вирощуванні бройлерів на глибо­кій підстилці).

Температуру повітря і відносну вологість підтримують на такому рівні, як і при вирощуванні ремонтного молодняку. Для локального обі­гріву використовують електробрудери або установки типу «Луч» чи «ІКУФ».

Перший тиждень використовують цілодобове освітлення, почи­наючи з 2-го – поступово щоденно скорочують на 45 хв, доводячи до 15 годин. Інтенсивність освітлення на рівні годівниць і напувалок – не менше 15–20 лк перший тиждень, а потім її знижують до 3 лк.

Фронт годівлі до 4-тижневого віку – 1,5 см/гол., а потім – 3 см/гол., фронт напування – відповідно – 1,2 і 1,5 см/гол.

Щільність посадки каченят пекінської породи – до 3-тижневого віку не більше 16 гол./м2, старших – 8 см/гол. Місткість секції – 150–300 голів.

У Росії широкого розповсюдження набуває технологія вирощуван­ня каченят на сітчастій підлозі. Для вирощування каченят до 2-тижневого віку використовують сітку з розміром комірок 12 × 12 м, у пізні­шому віці – 30 × 30 мм.

Така технологія аналогічна, як і при вирощуванні на глибокій під­стилці. Перевагою її є те, що можна збільшити щільність посадки, зменшуються витрати на підстилку. Недоліком є утворення намулів на грудях і ногах.

Вирощування на комбінованій підлозі теж аналогічне, як і при ви­рощуванні на глибокій підстилці.

У Росії й інших країнах також використовують вирощування ка­ченят у кліткових батареях. Для цього використовують переобладнані кліткові батареї, призначені для курей.

Інколи використовують комбіноване утримання: до 3-х тижневого віку у клітках з наступним переводом їх на глибоку підстилку чи сітчасту підлогу.


 

7.5.4. Годівля качок

 

Каченята відзначаються високою життєздатністю, невибагливістю до кормів, підвищеним апетитом, що полегшує їх годівлю. Для каченят застосовують сухий та комбінований тип годівлі.

При сухому типі годівлі каченятам з першого дня згодовують повнораціонні комбікорми. Особливо ефективні гранульовані, оскільки при їх згодовуванні підвищується використання поживних речовин ра­ціону. Розмір гранул для ка­ченят першого віку (1–3 тижні) становить 2–4  мм, для другого – (4–8 тижнів) – 5–8 мм.

При згодовуванні розсипного комбікорму, особливо у перші 3–5 діб, його потрібно засипати в годівниці стільки, щоб каченята з’їда­ли не тільки крупніші частинки (зернові), які вибираються перші, а й дрібну фракцію комбікорму, в якій більший вміст протеїну та міне­ральних речовин. Рецепти комбікормів та норми їх згодовування на­ведені в таблиці 1.

Каченята в перші 20 діб дуже швидко ростуть, тому в цей період їм згодовують високобілкові корми. Крім того, слід пам’ятати про ще одну особливість каченят цього віку – інтенсивний ріст скелета та його раннє окостеніння можливі тільки при достатній кількості кальцію та фосфору в раціоні і правильному їх співвідношенні.

У другому періоді вирощування (4–8 тижнів) у каченят інтенсивно утворюється пір’я, у зв’язку з цим збільшується потреба у сірковмісних амінокислотах. Введення до раціону в цей період синтетичного кормо­вого метіоніну до його нормативної кількості сприяє росту пір’я, а та­кож підвищує ефективність використання поживних речовин корму. У комбікорми для каченят бажано вводити вітамін Віг (80–100 мг/т), який безпосередньо бере участь у синтезі метіоніну.

Норми поживних речовин у комбікормах для важких качок наведе­ні в таблиці 1.

Таблиця 1

Норми поживних речовин у комбікормах для важких качок, %

(М. М. Лемешева, 2003)

Показник

Вік качок, тижнів

1-3

4-7

8-26 (ремонтні)

27-47

48-71

Обмінна енергія, ккал МДж

275 1,15

305 1,28

260 1,09

270 1,13

270 1,13

Сирий протеїн

21,0

17,0

14,0

17,0

15,0

Сира клітковина

5,0

6,0

10,0

6,0

6,0

Кальцій

1,02

1,2

1,6

2,8

2,8

фосфор

0,8

0,8

0,9

0,7

0,7

Натрій

0,4

0,4

0,4

0,4

0,4

Лізин

1,22

1,00

0,75

0,74

0,66

Метіонін+цистин

0,82

0,66

0,34

0,64

0,56

 

Слід відмітити, що ремонтних каченят до 7-тижневого віку году­ють як і м’ясних.

Дорослих качок годують за двофазовою програмою, яка має такі ж принципи, як і для інших видів птиці.

При комбінованому типові годівлі каченятам у перші три дні зго­довують круто зварені, дрібно посічені яйця, перетерті з кукурудзяною, пшеничною, ячмінною та вівсяною (без плівки) крупами. Поступово переходять на вологі мішанки, до складу яких входять зерно-борошневі білкові та мінеральні корми, а краще – комбікорм для каченят першо­го віку і круто зварені яйця, молода зелень, сироватка. З 2–3-ї доби до раціону корисно вводити свіжий сир з розрахунку 3–5 г/гол. за добу. За необхідності ним заміняють частину рибного або м’ясо-кісткового борошна.

Мішанки повинні бути розсипчасті: на 10 кг корму добавляють 3–3,5 л рідини. Клейкі мішанки давати каченятам не слід, вони закле­юють носові отвори, що призводить до запалення слизової оболонки носової порожнини.

Свіжу подрібнену зелень дають каченятам з 4–5-ї доби у складі мішанки в кількості 15–20 % від маси зерносуміші, до 20-добового віку норму збільшують до 20–30 %, у місячному віці – до 30–50 %. Осо­бливо корисна каченятам вітамінна зелень люцерни, конюшини, го­роху, кропиви, кульбаби, осоту, її дрібно січуть безпосередньо перед згодовуванням. З великим задоволенням каченята їдять ряску, елодею та інші водяні рослини, які згодовують як у складі мішанки, так і з окремих годівниць.

 

Питання для самоконтролю

1. В якому віці починає яйцекладку ремонтний молодняк качок?  

2. Чому повинно дорівнювати статеве співвідношення селезнів та качок у батьківському стаді? 

3. В якому віці переводять ремонтний молодняк у батьківське стадо?

4. Який з існуючих способів утримання ремонтного молодняку є найперспективнішим, його особливості?

5. Дайте характеристику найрозповсюдженішому способу вирощування каченят на м'ясо.

6. Особливості годівлі качок.

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема