|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
ПТАХІВНИЦТВА Електронний посібник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
7. ТЕХНОЛОГІЯ
ВИРОБНИЦТВА М’ЯСА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
7.5.
Технологія виробництва м’яса качок 7.5.1. Цех
виробництва інкубаційних яєць качок 7.5.2. Цех
вирощування ремонтного молодняку 7.5.3. Цех
вирощування каченят на м’ясо 7.5.4. Годівля
качок 7.5.1. Цех виробництва інкубаційних яєць качок Добре підготовлений ремонтний
молодняк качок починає яйцекладку у віці 6–6,5 місяців. Раніше початок
яйцекладки небажаний, оскільки при цьому одержують багато дрібних яєць,
непридатних для інкубації. Крім того, надмірно рання статева зрілість часто
пов’язана з непропорційним розвитком репродуктивних і інших органів, що може
призвести до підвищеного відходу птиць. Батьківське стадо зазвичай утримують у
пташниках, оскільки при табірному утриманні важко одержати чисті яйця,
придатні для інкубації. Пташники для утримання батьківського стада
аналогічні за розмірами і внутрішнім устаткуванням пташникам для вирощування
ремонтного молодняку. Пташник розділяють металевими
перегородками заввишки 20 см на секції. Перегородки повинні бути знімними, що
полегшує очищення приміщення. У кожній секції пташника розміщують 125–250
голів при щільності посадки 3 голови (для кросу Х-11 достатньо 2,5
голови) на 1 м2 площі підлоги пташника. Фронт годування – 3 см,
фронт напування – 1,5–1,8 см на голову, або дві чашкові напувалки на кожну
секцію. Висота бортів годівниць і напувалок повинна бути 10–15 см, щоб
уникнути попадання в них посліду. Напувалки і годівниці розташовують подалі
одна від одної. Статеве
співвідношення в батьківському стаді повинне дорівнювати
1: 4,5–5,5, а для кросу Х-11–1: 3,5–4,5. При вищому навантаженні на селезнів
може різко погіршати заплідненість яєць, а нераціональне зниження
навантаження веде до збільшення собівартості інкубаційних яєць, в структурі
якої вартість утримання самців і при нормальному навантаженні досягає 20 %
всіх витрат на утримання батьківського стада. Зниження навантаження на самця
може також стати причиною зниження продуктивності несучок через зайве їх
занепокоєння, особливо у весняний період, коли самці проявляють підвищену
статеву активність. У секціях уздовж поперечних перегородок
встановлюють дерев’яні гнізда з розрахунку одне гніздо на 6–8 качок-несучок.
Гнізда є відкритими ящиками заввишки 0,4 м, шириною 0,3 і завдовжки 0,5 м.
Використовують гнізда і інших розмірів, наприклад 0,4 × 0,4 × 0,4
м. Гнізда встановлюють на ніжках заввишки 15 см. Температуру повітря у пташниках
необхідно підтримувати на рівні 14–16 °С при відносній вологості 65–75 %.
Качки погано переносять навіть
короткочасне підвищення
температури повітря, під час спеки в них погіршується секреторна діяльність
травного тракту, загострюється загальний депресивний стан і пригноблення
фізіологічних функцій організму. При високій відносній вологості повітря
спека викликає швидке наростання гіпертермії організму, яка може прийняти
досить гострі форми. При низькій температурі повітря висока відносна
вологість сприяє переохолодженню птиці і виникненню простудних захворювань. Оптимальний рівень вологості повітря у
пташнику можна підтримувати тільки при регулярному догляді за підстилкою.
Особливу увагу необхідно приділяти стану підстилки у гніздах, її освіжають
звичайно ввечері перед самим закінченням роботи, щоб у ранішній період масової
яйцекладки яйця були знесені на суху і чисту підстилку. Якщо підстилку у
гніздах постійно підтримувати у сухому стані, то качки зносять у гніздах
95–97 % всіх яєць. Яйцекладка в качок починається з 4–5
год. ранку і до 7 год основна частина яєць буває знесеною. Чим раніше
починається збір яєць, тим менше вони забруднюються качками. Тривалість світлового дня з
150-добового віку поступово збільшують на 30 хв у тиждень з тим, щоб до
10-місячного віку вона дорівнювала 16 год, додаткове освітлення краще
вводити в ранішні години, щоб яйцекладка припадала на світлий період часу.
Після 9-місячного віку для качок встановлюють стабільний 16-годинний
світловий день. Інтенсивність освітлення підтримують на
рівні 10–15 лк, для чого пташники обладнають
електролампочками з розрахунку 3–5 Вт на 1 м2 площі підлоги. При
відключенні основного освітлення залишають чергове слабке світло (0,2–0,5 Вт
на 1 м2 площі підлоги). Батьківське стадо комплектують
ремонтним молодняком у віці 21–25 тижнів, тобто за 1–1,5 міс. до знесення
першого яйця, оскільки у більш пізньому віці може знижуватись продуктивність
качок із-за стресу. Статеве співвідношення 1 : 3,5–4, а мускусних – 1 :
4,5–5. Ремонтний молодняк переводять
у доросле стадо у віці 28 тижнів. Перший цикл несучості качок триває 40
тижнів, потім у них викликають примусову линьку, яка продовжується вісім
тижнів. Після неї починається другий цикл несучості, що продовжується 30
тижнів. Таким чином, загальна тривалість використання качок з урахуванням
періоду вирощування і линьки складає 106 тижнів. Цілорічне виробництво інкубаційних яєць
– необхідна умова для промислового виробництва качиного м’яса. У качківництві
цілорічне надходження інкубаційних яєць забезпечується, по-перше, багаторазовим
комплектуванням батьківського стада ремонтним молодняком різного терміну
виводу і, по-друге, несучості у два цикли. Одноразове комплектування батьківського
стада застосовують при сезонному виробництві качиного м’яса. Батьківське
стадо щорічно комплектують ремонтним
молодняком червнево-липневого виводу.
Для цього інкубаційні яйця одержують приблизно з лютого по липень Такий
спосіб комплектування забезпечує вирощування качат на м’ясо протягом 5–6
весняно-літніх місяців, головним чином у літніх таборах і на відкритих
відгодівельних майданчиках. У значній мірі сезонність виробництва
інкубаційних яєць і вирощування каченят на м’ясо може бути пом’якшена
двократним комплектуванням батьківського стада: перше – у травні–червні і
друге – у грудні–січні. Досвід показує, що при двократному комплектуванні
виробництво яєць при тому ж поголів’ї збільшується у 1,7–2 рази в порівнянні
з одноразовими. 7.5.2. Цех вирощування ремонтного молодняку Каченят,
які призначені для ремонту батьківського стада, виводять із яєць качок
старше 9-місячного віку або від переярих качок. Ремонтний молодняк вирощують
на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі або комбінованим способом. Найперспективнішим є
вирощування каченят комбінованим способом. При вирощуванні у клітках або на
сітчастій підлозі утворюються намули на грудях і ногах, при вирощуванні на
сітчастій підлозі – не можна зберігати підстилку в чистому сухому стані,
оскільки послід качок більш вологий порівняно з іншими видами птиці і
розливається вода під час напування. Перед посадкою пташник попередньо
підготовляють, розділяють на секції місткістю 100–300 голів. У секціях з боку
центрального проходу вздовж усього пташника монтують сітчасті настили, над
якими встановлюють напувалки, а під ними – скребковий транспортер. Вільний простір
секції застеляють підстилкою. У пташниках використовують обладнання
КМУ і КРУ-3,5 або КРУ-8. У комплект обладнання входять: транспортери для
кормів, системи напування, система годівлі, пристрої для обігріву і
прибирання посліду. У перші дні використовують вакуумні
напувалки і лоткові годівниці, поступово заміняючи їх на жолобкові напувалки
і жолобкові або бункерні годівниці. Фронт годівлі і напування має бути не
менше 3 см. Щільність посадки до – 3-тижневого віку – 12 гол./м2,
з 4 до 7–7 гол./м2, старших – 3 гол./м2. Світловий і кормовий режими мають бути
такими, щоб до моменту переводу в доросле стадо качки не мали зайвої живої
маси, але були нормально розвиненими. Для вирощування ремонтного молодняку
передбачається наступний світловий режим: 1-й тиждень вирощування –
цілодобове освітлення, з 3-го по 7-й – 10 годин світла, а потім поступово
світловий день зменшують до 8 год/добу. Інтенсивність освітлення
– 15–20 лк. У процесі вирощування двічі на місяць
контролюють живу масу молодняку, слабкий відокремлюють у окремі секції. У перші 2 тижні вирощування температуру
підтримують на рівні 35–30 °С під брудером і 23–18 °С у пташнику; 3-й і 4-й
тиждень – відповідно 30–23 °С і 18–16 °С. З 5-го по 7-й – 18–15 °С у
пташнику, починаючи з 8-го – 14–16 °С. Відносна вологість – 65–70 %. Після першого відбору (56–60-денний
вік) каченят переводять у пташник для вирощування ремонтного молодняку або в
літні табори. На кожну тисячу голів ремонтного молодняку у віці 56–60 днів на
подальше вирощування переводять 1 000 качок і 235 селезнів. Качки в цьому
віці повинні мати живу масу 2,1–2,2 кг, селезні – 2,3–2,4 кг. У 120–150-денному віці на подальше
вирощування залишають молодняк всього на 5–6 % більше того поголів’я, яке потрібне
для комплектування батьківського стада. Комплектування проводять після бонітування
качок у 180-денному (для кроса Х-11 – у
196-денному) віці. Режими вирощування (світлові і кормові)
повинні бути побудовані так, щоб за період з 56-го до 150-денного віку качки
не набрали зайву живу масу. До початку яйценосності качки повинні важити
3,2–3,4 кг, а селезні – 3,4–3,8 кг (для кросу Х-11 відповідно 4,0 і 4,8 кг).
При вирощуванні постійно контролюють живу масу. Залежно від стану молодняку
технологічні режими постійно коректують. Ремонтний молодняк вирощують при
укороченому 8-годинному світловому дні до 150-денного віку, після чого
світловий день поступово збільшують. Інтенсивність освітлення підтримують на
рівні 15–20 лк, для чого на висоті 2,2 м від підлоги підвішують
електролампочки з розрахунку 5–6 Вт на 1 м2 площі підлоги. У
період відключення електроосвітлення у пташнику залишають слабке чергове
світло. Температуру у пташниках слід
підтримувати на рівні 14–16 °С, відносну вологість – на рівні 65–70 % літом і
не більш 80 % зимою. Каченят вирощують у широкогабаритних
приміщеннях, розділених подовжнім службовим проходом шириною 0,6–0,8 м на
дві половини. Кожну половину пташника розділяють знімними металевими
перегородками заввишки 0,5 м на секції місткістю 50–100 голів. У пташниках
використовують обладнання КМУ і КРУ-3,5 або КРУ-8. У комплект обладнання
входять: транспортери для кормів, системи напування, система годівлі,
пристрої для обігріву і прибирання посліду. У секціях з боку центрального
проходу уздовж всього пташника вмонтовують металеві сітчасті настили шириною
2,5 м, під якими проходить бетонний лоток. Проточні або чашкові напувалки
вмонтовують на сітчастому настилі, завдяки чому вода при розбризкуванні
качатами вільно стікає під сітчастий настил і, потрапивши в бетонний лоток,
витікає звідти в каналізаційну мережу. Сітчасті настили дають можливість не
тільки скоротити приблизно на 1/3 кількість підстилки, що витрачається, але і
підтримувати її в сухому стані. Фронт годівлі і напування має бути не
менше 3 см. Щільність посадки до 3-тижневого віку – 12 гол./м2, з
4 до 7–7 гол./м2, старших – 3 гол./м2. 7.5.3. Цех вирощування каченят на м’ясо При використанні інтенсивної технології
виробництва м’яса каченят вирощують на глибокій підстилці, на сітчастій
підлозі, на комбінованій підлозі чи у кліткових батареях. Найрозповсюдженішим
є вирощування на глибокій підстилці. Для вирощування каченят на підлозі
використовують комплекти обладнання КМУ-10 (15), які призначені для утримання
молодняку з добового до 49–55-добового віку. За технічними характеристиками
воно аналогічне КРУ-3. Перед прийомом нової партії молодняку
приміщення попередньо підготовлюють (аналогічно як і при вирощуванні
бройлерів на глибокій підстилці). Температуру повітря і відносну
вологість підтримують на такому рівні, як і при вирощуванні ремонтного
молодняку. Для локального обігріву використовують електробрудери або установки типу «Луч» чи «ІКУФ». Перший тиждень використовують
цілодобове освітлення, починаючи з 2-го – поступово щоденно скорочують на 45
хв, доводячи до 15 годин. Інтенсивність освітлення на рівні годівниць і
напувалок – не менше 15–20 лк
перший тиждень, а потім її знижують
до 3 лк. Фронт годівлі до 4-тижневого віку – 1,5
см/гол., а потім – 3 см/гол., фронт напування – відповідно – 1,2 і 1,5
см/гол. Щільність посадки каченят пекінської
породи – до 3-тижневого віку не більше 16 гол./м2, старших – 8
см/гол. Місткість секції – 150–300 голів. У Росії широкого розповсюдження набуває
технологія вирощування каченят на сітчастій підлозі. Для вирощування каченят
до 2-тижневого віку використовують сітку з розміром комірок 12 × 12 м,
у пізнішому віці – 30 × 30 мм. Така технологія аналогічна, як і при
вирощуванні на глибокій підстилці. Перевагою її є те, що можна збільшити щільність
посадки, зменшуються витрати на підстилку. Недоліком є утворення намулів на
грудях і ногах. Вирощування на комбінованій підлозі теж
аналогічне, як і при вирощуванні на глибокій підстилці. У Росії й інших країнах також
використовують вирощування каченят у кліткових батареях. Для цього використовують
переобладнані кліткові батареї, призначені для курей. Інколи використовують комбіноване
утримання: до 3-х тижневого віку у клітках з наступним переводом їх на
глибоку підстилку чи сітчасту підлогу. Каченята
відзначаються високою життєздатністю, невибагливістю до кормів, підвищеним
апетитом, що полегшує їх годівлю. Для каченят застосовують сухий та
комбінований тип годівлі. При сухому типі годівлі каченятам з першого
дня згодовують повнораціонні комбікорми. Особливо ефективні гранульовані,
оскільки при їх згодовуванні підвищується використання поживних речовин раціону.
Розмір гранул для каченят першого віку (1–3 тижні) становить 2–4 мм, для другого – (4–8 тижнів) – 5–8 мм. При згодовуванні розсипного комбікорму,
особливо у перші 3–5 діб, його потрібно засипати в годівниці стільки, щоб
каченята з’їдали не тільки крупніші частинки (зернові), які вибираються
перші, а й дрібну фракцію комбікорму, в якій більший вміст протеїну та мінеральних
речовин. Рецепти комбікормів та норми їх згодовування наведені в таблиці 1. Каченята в перші 20 діб дуже швидко
ростуть, тому в цей період їм згодовують високобілкові корми. Крім того, слід
пам’ятати про ще одну особливість каченят цього віку – інтенсивний ріст
скелета та його раннє окостеніння можливі тільки при достатній кількості
кальцію та фосфору в раціоні і правильному їх співвідношенні. У другому періоді вирощування (4–8 тижнів) у каченят інтенсивно утворюється пір’я, у зв’язку з цим збільшується потреба у
сірковмісних амінокислотах. Введення до раціону в цей період синтетичного
кормового метіоніну до його нормативної кількості сприяє росту пір’я, а також
підвищує ефективність використання поживних речовин корму. У комбікорми для
каченят бажано вводити вітамін Віг
(80–100 мг/т), який безпосередньо бере участь у синтезі метіоніну. Норми поживних речовин у комбікормах
для важких качок наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Норми поживних речовин у
комбікормах для важких качок, % (М. М. Лемешева, 2003)
Слід відмітити, що ремонтних каченят до
7-тижневого віку годують як і м’ясних. Дорослих качок годують
за двофазовою програмою,
яка має такі ж принципи, як і для інших видів
птиці. При комбінованому типові годівлі
каченятам у перші три дні згодовують круто зварені, дрібно посічені яйця,
перетерті з кукурудзяною, пшеничною, ячмінною та вівсяною (без плівки)
крупами. Поступово переходять на вологі мішанки, до складу яких входять зерно-борошневі білкові та мінеральні корми, а краще – комбікорм для каченят першого
віку і круто зварені яйця, молода зелень, сироватка. З 2–3-ї доби до раціону
корисно вводити свіжий сир з розрахунку 3–5 г/гол. за добу. За необхідності
ним заміняють частину рибного або м’ясо-кісткового борошна. Мішанки повинні бути розсипчасті: на 10
кг корму добавляють 3–3,5 л рідини. Клейкі мішанки давати каченятам не слід, вони
заклеюють носові отвори, що призводить до запалення слизової оболонки
носової порожнини. Свіжу подрібнену зелень дають каченятам
з 4–5-ї доби у складі мішанки в кількості 15–20 % від маси зерносуміші, до
20-добового віку норму збільшують до 20–30 %, у місячному віці – до 30–50 %.
Особливо корисна каченятам вітамінна зелень люцерни, конюшини, гороху,
кропиви, кульбаби, осоту, її дрібно січуть безпосередньо перед згодовуванням.
З великим задоволенням каченята їдять ряску, елодею та інші водяні рослини,
які згодовують як у складі мішанки, так і з окремих годівниць. Питання для самоконтролю 1. В якому віці починає яйцекладку ремонтний
молодняк качок? 2. Чому повинно дорівнювати статеве співвідношення
селезнів та качок у батьківському стаді? 3. В якому віці переводять ремонтний молодняк у
батьківське стадо? 4. Який з
існуючих способів утримання ремонтного молодняку є найперспективнішим, його
особливості? 5. Дайте характеристику найрозповсюдженішому
способу вирощування каченят на м'ясо. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||