ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Глосарій Список використаних джерел Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я А АБОРИГЕННІ ПОРОДИ – породи, які здавна розводять у певній місцевості, добре пристосовані до її природних умов, але зазвичай недостатньо продуктивні; мають особливу цінність як генофонд. АБСОЛЮТНА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ – кількість (маса) водяних парів в 1м^3повітря; при оцінці мікроклімату в птахівницьких приміщеннях більше вживається показник «відносна вологість повітря». АБСОЛЮТНИЙ ПРИРІСТ ЖИВОЇ МАСИ – розрахунковий показник, який характеризує збільшення живої маси молодняку за досліджуваний (оцінюваний) період; він дорівнює різниці початкової і кінцевої живої маси птиці у цей період. АБСОЛЮТНИЙ СЕРЕДНЬОДОБОВИЙ ПРИРІСТ − показник збільшення живої маси молодняку в середньому за добу за досліджуваний (оцінюваний) період; він дорівнює відношенню показника абсолютного приросту за період до кількості днів у ньому. АВІТАМІНОЗИ − хвороби, зумовлені відсутністю або дефіцитом того чи іншого вітаміну в кормі: наприклад, авітаміноз А, авітаміноз Є (за розгорнутою назвою вітаміну − арибофламіноз, атокоферолоз) і т.п. АВТОГОДІВНИЦЯ − автогодівниця, в яку корм надходить самовільно по мірі його споживання тваринами; звичайним варіантом автогодівниці є бункерна годівниця. АДАПТАЦІЯ − пристосування організму до умов життя; в процесі А. виникають ознаки і властивості, які в умовах даного середовища є корисними для особини чи популяції в цілому. АДАПТИВНІСТЬ − здатність до адаптації. АЗІАТСЬКІ ПОРОДИ КУРЕЙ − загальна назва порід м’ясних (лангшан, кохінхін, брама та ін.) та бійцевих (малайські, азіль та ін.) курей, які походять з Азії і широко використовуються при створенні європейських та американських порід. АЗОТИСТИЙ БАЛАНС − співвідношення кількості азоту, який потрапив і виділився з організму; якщо азоту з організму виділяється більше, ніж надходить, баланс від’ємний, якщо навпаки − додатний; рівне за кількістю азоту, що надійшов та виділився, співвідношення називають азотистою рівновагою. АЗОТИСТИЙ ОБМІН − сукупність хімічних перетворень азотовмісних сполук в організмі; включає обмін білків, нуклеїнових кислот, продуктів їх розпаду та ін. АКЛІМАТИЗАЦІЯ − процес пристосування до нових кліматичних умов тварин, які зберігають при цьому господарсько корисні якості, в першу чергу, продуктивність та плодючість; в умовах інтенсивного ведення господарства здатність птиці до А. вирішального значення не має. АКТИВНИЙ ІМУНІТЕТ − імунітет, який утворюється внаслідок перенесення хвороби чи введення в організм живих чи інактивованих вакцин. АЛЛАНТОЇС − ембріональна оболонка, яка розвивається із стінки задньої кишки ембріона і поступово захвачує увесь вміст яйця в процесі інкубації; є органом дихання ембріона до переходу на легеневе дихання в кінці періоду інкубації; стінки А. багаті на кровоносні судини, які ідуть до ембріона по аланоїсній ніжці (пуповині); див. замкнення А. АЛАНТОЇСНА РІДИНА − рідина, яка заповнює алантоїс та містить розчинні в воді продукти екскреції нирок. АЛКАЛОЇДИ − органічні азотовмісні сполуки переважно рослинного походження, що мають високу фізіологічну активність і токсичність, яка обмежує застосування деяких кормів; до токсичних А., наприклад, належать соланін у пасльонових, госсіпол у бавовняному шроті, авенін у вівсі та ін. АМІАК − газ без кольору з різким удушливим запахом; у повітрі птахівницьких поміщень, де А. утворюється в результаті розпаду посліду, підстилки, кормів, гранично допустима його концентрація становить 15 мг/м^3. АМІАЧНА СЛІПОТА − запалення слизових оболонок очей птиці, яке виникає в результаті підвищеного складу аміаку в приміщенні. АМІНОКИСЛОТИ − клас органічних сполук, які мають властивості кислот і основ; беруть участь в обміні азотистих речовин всіх організмів; по здатності тварин до їх утворення діляться на замінні та незамінні. АМОРФІЗМ − перетворення ембріона на масу без форми в результаті слабкої диференціації тканин; закінчується смертю ембріона в перші дні інкубації. АНАЛІЗ КОРМУ − дослідження корму із застосуванням фізичних, хімічних, біологічних та інших методів на доброякісність та склад поживних та біологічно активних речовин. АНЕМІЯ − недокрів’я, пов’язане з пониженим вмістом гемоглобіну і еритроцитів в крові; може бути наслідком окремих інфекційних, інвазійних, а також і незаразних захворювань. АНЕМОМЕТР − пристрій для вимірювання швидкості руху повітря. АНТИБІОТИКИ − речовини біологічного походження, здатні пригнічувати ріст мікробів чи вбивати їх; виробляються пліснявими грибами (пеніцилін), а також вищими рослинами (фітонциди); див. кормові А. АНТИВІТАМІНИ − природні сполуки, які потрапляють в організм з кормами і витісняють, активізують чи розщепляють вітаміни, викликають цим самим вітамінну недостатність. АНТИГЕЛЬМІНТИ − засоби, здатні виганяти та руйнувати гельмінти, які поселилися в організмі тварин, переважно в травному тракті. АНТИДОТИ − засоби, які знезаражують отрути та усувають викликані ними токсичні дії. АНТИОКСИДАНТИ − речовини, які уповільнюють окисні руйнування переважно жирів та жиророзчинних вітамінів; А. вводять в корми для стабілізації жирів; рекомендують вводити в трав’яну муку для стабілізації каротину; до природних А. належать токофероли (вітамін Е) госсіпол та ін.; синтетичні А. вміщають, зазвичай, від 25 до 90 % активних речовин. АНТИПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ − різноманітні сполуки, переважно органічної природи, які негативно впливають на використання поживних речовин корму в організмі тварин. АПАРАТ РОЗМНОЖЕННЯ − те, що і статеві органи. АПЕТИТ − відчуття, зв’язане з потребою в їжі (кормі) і регулюється фізіологічним механізмом, яке діє залежно від кількості та якості харчових речовин, що надходять в організм. АРАХІСОВИЙ ШРОТ − побічний продукт виробництва арахісової олії, джерело білка для птиці; в А.Ш. міститься: 43 % сирого протеїну, 11,5 % сирого жиру і 7,5 % сірої клітковини; може бути заражений пліснявою, яка викликає афлатоксикоз у птиці. АРГІНІН – незамінна амінокислота, яка забезпечує швидкий ріст молодняку, бере участь в обміні внутрішньоядерного клітинного білка; А. зв’язаний з функцією паращитоподібної залози, із сперматогенезом і обміном вуглеводів, є джерелом утворення в організмі креатину і креатиніну, сприяє росту пір’я, бере участь в обеззброєні кінцевих продуктів азотистого обміну; при дефіциті А. призупиняється ріст молодняку і погіршується конверсія корму. АРЕАЛ – територія розповсюдження будь-якого роду, виду, популяції чи природи тварин. АРТЕРІЇ – кровоносні судини, які несуть кров від серця до периферії; див. аорта, коронарні А., легенева А., сонні А. АСИМІЛЯЦІЯ – одна із сторін загального обміну речовин, яка складається із утворення складних органічних речовин; див. дисиміляція. АСКАРИДАТОЗИ – захворювання, викликані нематодами підряду ascaridata, які паразитують в тонкому відділі кишечнику у всіх домашніх тварин; захворювання птиці називається аскаридозом і зустрічається у курей, індиків, голубів і цесарок. АСКОРБІНОВА КИСЛОТА – (вітамін С) – стимулює окиснювально-відновні процеси, бере участь у клітинному диханні, стимулює оновлення і ріст клітин тканини, сприяє утворенню гемоглобіну, підвищує стійкість організму до захворювань та ін.; птиця може синтезувати А.К. у печінці і нирках з простих цукрів; при стресових ситуаціях виникає потреба в надходженні А.К. з кормом, оскільки в цих умовах синтез вітаміну С в організмі різко зменшується. АСФІКСІЯ – удушшя, яке виникає за недостатнього доступу кисню в організм; у птиці частіше всього виникає при скупчуванні в приміщенні чи порушенні повітрообміну. АУКЦІОН ПТИЦІ – публічний продаж племінної птиці, частіше гніздами – самець і кілька (5–10 голів) самок; А.П. зазвичай проводять на виставках, але може бути організований спеціально. АУТБРЕДНА ПТИЦЯ – птиця, що отримана в результаті аутбридингу. АУТБРИДИНГ – найбільш поширений варіант спарювання нерідних один одному самця і самки. АУТОСЕКСНА ПТИЦЯ – птиця, яка має ознаки аутосексності. АУТОСЕКСНИЙ КРОС (ГІБРИД) – комплекс генетично різних батьківських форм, що дають при схрещуванні аутосексний (мічений за статтю) молодняк. АУТОСЕКСНІСТЬ – властивості деяких порід і ліній птиці, які характеризуються тим, що самці і самки відрізняються один від одного вже при виводі за деякими екстер’єрними ознаками (кольором пуху, довжиною махових пір’їн та ін.). Б БАГАТОГРУПОВИЙ ІНКУБАТОР – інкубатор, який забезпечує одночасну інкубацію декількох партій яєць, які закладаються через певні інтервали часу. БАГАТОПОВЕРХОВІ ПТАШНИКИ – див. зблоковані пташники. БАЗ – огороджений майданчик для підгодівлі гусей. БАКИ – пучки видовжених пір’їн, що розташовані з боків «лиця» птиці; Б. – екстер’єрна ознака деяких порід курей – гуданів, фаверолей, орловських, обов’язково у поєднанні з бородою. БАКТЕРИЦИДНІСТЬ − здатність руйнувати (вбивати) бактерії. Б. викликається фізичними (осмотичними та ін.), хімічними (дезінфікуючими та ін.) і біологічними (специфічними імунними тілами та ін.) факторами. БАРАБАН ІНКУБАТОРА – багатоярусний стелаж, який обертається на валу, призначений для установки лотків в інкубаційних шафах деяких інкубаторів. БАРАБАННА ПЕРЕТИНКА – перетинка між зовнішнім і внутрішнім вухом, яка передає коливання руху повітря, що виникають при звукові; у курей, індиків і цесарок Б.П. натягнута на закостеніле замкнуте кільце, а у качок і гусей – на незамкнуте. БАТЬКIВСЬКЕ СТАДО ПТИЦІ − стадо самців та самок птиці, потомство яких використовують для одержання яєць або м’яса. БАТЬКІВСЬКА ЛІНІЯ – лінія птиці, з якої при схрещуванні використовують самців; у яєчному виробництві птиця Б.Л. повинна мати високу несучість і масу яєць, в м’ясному – добре розвинені м’ясні формами та високу інтенсивність рост молодняку; самці Б.Л. повинні добре поєднуватись з самкамиматеринської лінії, з якими їх схрещують для отримання гібридів або батьківських форм. БАТЬКІВСЬКА ФОРМА (ЛІНІЯ) КРОСУ − спеціалізована поєднувана (форма), (лінія), у якої використовуються для схрещування з самками іншої (форми), (лінії) лише самці. БАТЬКІВСЬКА ФОРМА – лінія або гібридна форма, самці якої використовуються при схрещуваннях з самками материнської форми для отримання фінального гібрида. БЕЗАЗОТИСТІ ЕКСТРАКТИВНІ РЕЧОВИНИ (БЕР) – суміш крохмалів і цукрів, які є основним джерелом енергії для птиці; їх кількість є показником вмісту в кормах нецелюлозної частини вуглеводів; визначається за різницею між початковою масою зразка і масою води, сирого жиру, сирого протеїну, золи і клітковини. БЕЗЖОВТКОВЕ ЯЙЦЕ – яйце, в якому відсутній жовток або є у незначній кількості; утворюється, зазвичай, у результаті проходження яйцепроводом якого-небудь чужорідного тіла, яке окутується білком, підшкаралупними оболонками і шкаралупою. БЕЗКРИЛІСТЬ КУРЕЙ – генетично обумовлена ембріональна аномалія, характеризується відсутністю крил, деформацією пальців ніг; ембріони, уражені цим виродством, можна розпізнати вже на 4-й день інкубації за відсутністю зачатків крил. БЕЗХВОСТІ КУРИ – те ж, що куці кури. БІЛЕ М’ЯСО ПТИЦІ – умовна назва грудних м’язів курей і індиків за кольором, який набувається ними в процесі кулінарної обробки. БІЛЕ ОПЕРЕННЯ – оперення, забарвлення якого обумовлено відсутністю пігменту у пір’ї за однією з двох можливих причин: а) присутність гена, який перешкоджає утворенню в пір’ї меланіну і б) відсутність гена, який відповідає за утворення меланіну. Б.О. може бути з різними відтінками: від чисто білого до жовтуватого чи червонуватого; зустрічається у всіх видів с.-г. птиці. БІЛКИ – складні органічні сполуки, які є основним структурним матеріалом у процесі росту, розвитку і продукування організму; у сухій речовині продуктів птахівництва (м’ясо, яйця, перо, пух) частка білків становить 50–90 % ; див. обмін Б. БІЛКОВА ІНТОКСИКАЦІЯ – інтоксикація, що виникає у птиці в результаті надмірного споживання білкових кормів, особливо тваринного походження; характерними ознаками є аномалії ембріонального розвитку: укорочення ніг, потовщення суглобів, «попугаїв дзьоб». БІЛКОВА МАСА ЯЙЦЯ – продукт переробки яєць: білок, відділений від шкаралупи і жовтка. БІЛКОВИЙ ВІДДІЛ ЯЙЦЕПРОВОДУ – основна частина яйцепроводу, в якій утворюється білок і окутування ним жовтка в процесі формування яйця. БІЛКОВІ КОРМИ – корми, у складі яких міститься не менше 20 % сирого протеїну; залежно від походження Б.К. розділяють на рослинні і тваринні. БІЛКОВО-ВІТАМІННИЙ КОНЦЕНТРАТ (БВК) – висушена біомаса мікроорганізмів (дріжджів), вирощених на поживному середовищі різного походження (вуглеводи нафти, спирти, природний газ), збагачений мінеральними солями, водою, киснем і аміаком. БІЛКОВО-ВІТАМІННІ ДОБАВКИ (БВД) – суміш компонентів корму з високим вмістом протеїну і вітамінів. БІЛКОВО-ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНІ ДОБАВКИ (БВМД) – суміш компонентів корму з високим вмістом протеїну, вітамінів і мінеральних речовин. БІЛОК (ЯЙЦЯ) – складова частина вмісту яйця, студенисте прозоре утворення, яке оточує жовток і є основним джерелом води, протеїну та деяких мінеральних речовин для ембріонів; Б.Я. складається з чотирьох концентрично розташованих шарів: зовнішнього рідкого, зовнішнього щільного, внутрішнього рідкого і внутрішнього щільного; маса Б. курячого яйця становить 55–57% від маси яйця. БІОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ В ІНКУБАЦІЇ – система контролю, яка включає в себе контроль за якістю інкубаційних яєць, розвитком ембріонів і якістю добового молодняку; якість яєць оцінюють візуально і за допомогою овоскопа за зовнішнім виглядом, а також за морфологічними, фізико-хімічним і біохімічним показниками; контроль в процесі інкубації включає в себе: оцінку розвитку ембріонів у визначені періоди інкубації, облік втрати маси яєць; контроль після інкубації включає оцінку тривалості та результатів інкубації, інтенсивності виводу, патолого-анатомічний аналіз причин загибелі ембріонів, оцінку якості виведеного молодняку. БІОЛОГІЧНИЙ ЦИКЛ ЯЙЦЕКЛАДКИ – продуктивний період у несучки від знесення першого яйця до линьки у молодої і від линьки до линьки у переярої птиці. БІОМЕТРІЯ – сукупність методів і прийомів математичної статистики, призначених для планування і обробки результатів біологічних експериментів і спостережень. БІОПРЕПАРАТИ – засоби біологічного походження (вакцини, імуносироватки, антигени тощо), застосовуються для діагностики і профілактики інфекційних та інвазійних хвороб, лікування тварин і підвищення їх продуктивності. БІОПСІЯ – прижиттєве взяття у птиці частин тканин і органів з метою їх дослідження. БІОТЕРМІЧНА ПЕРЕРОБКА ПОСЛІДУ – знезараження посліду від неспороутворюючих мікробів, вірусів і гельмінтів в результаті біотермічних процесів, які перебігають в товщі маси посліду; у зв’язку з високою вологістю посліду, отриманого на більшості птахофабрик, в нього доцільно вводити різні наповнювачі. БЛАСТОДЕРМА – зародкова частина заплідненого яйця у формі невеликої круглої білої плями на поверхні жовтка; шар однакових клітин, утворений в результаті поверхневого подрібнення яйцеклітини. БЛИЗЬКОСПОРІДНЕНЕ ПАРУВАННЯ – те ж, що інбридинг. БОБИ КОРМОВІ – однорічні рослини сімейства бобових, які використовують як джерело рослинного білка для птиці; у зерні Б.К. міститься: сирого протеїну – 25,4 %, сирого жиру –1,9 %, сирої клітковини – 7,7 % ; наявність в Б.К. дубильних речовин обмежує їх введення в раціони для молодняку після 4-тижневого віку в кількості до 5 %, для дорослої птиці – до 7 %. БОНІТУВАЛЬНА ШКАЛА – мінімальні вимоги для віднесення птиці в процесі бонітування до таких класів: еліта-рекорд, еліта, 1-й клас, 2-й клас; включає в себе показники: несучість, маса яєць, вивід і збереженість молодняку, власна жива маса; молодняк бонітують в загальному за показниками продуктивності матерів; Б.Ш. регулярно переглядається залежно від рівня розвитку птахівництва і досягнень у племінній роботі. БОНІТУВАННЯ ПТИЦІ – оцінка птиці за екстер’єром, продуктивними і племінними якостям та розділення її відповідно до цієї оцінки на класи: еліта-рекорд, еліта, 1-й клас і 2-й клас; віднесення птиці до того або іншого класу визначає реалізаційну ціну отриманої від неї продукції; відповідно до цієї оцінки і призначення господарства, може бути груповою або індивідуальною. БОРОДА – жмутик подовжених пір’їн, розташованих під дзьобом у птиці; Б. є екстер’єрною особливістю курей деяких порід – гуданів, фаверолів, орловських, обов’язково сполучається з «баками»; у індиків «бородою» називають жмутик жорстких ниткоподібних пір’їн на передній частині грудей. БОРОДАВЧАСТА КАЧКА – правильно: мускусна качка. БОРОШНО – подрібнені в порошок речовини рослинного, тваринного або мінерального походження; див. гранульоване трав’яне Б., кісткове Б., крільове Б., кров’яне Б., м’ясне Б., м’ясо-кісткове Б., пір’яне Б., рибне Б., сінне Б., силосне Б., трав’яне Б., хвойне Б. БРАЗИЛЬСЬКА КАЧКА – те ж, що мускусна качка. БРАКУВАННЯ ПТИЦІ − видалення зі стада сільськогосподарської птиці, що непридатна для відтворення і подальшого використання. БРОЙЛЕР − молодняк сільськогосподарської птиці, отриманий від схрещування м’ясних ліній птиці, для вирощування на м’ясо (курчата спеціалізованих кросів, вирощені на м’ясо до встановлених кондицій у визначені терміни). БРОЙЛЕРНА ФАБРИКА – птахофабрика, основний продукт якої – м’ясо бройлерів. БРОЙЛЕРНИЙ ЦЕХ – те ж, що цех вирощування бройлерів. БРОЙЛЕРНИК – типовий пташник для вирощування бройлерів, оснащений технологічним обладнанням і засобами механізації та автоматизації основних виробничих процесів. БРОНЗОВЕ ОПЕРЕННЯ – забарвлення оперення деяких порід індиків, характеризується матово-чорним кольором основної частини пір’я, яке поєднується із світло-коричневим кольором пір’я крил і хвоста. БРУДЕР – пристрій, який забезпечує локальний обігрів молодняку птиці в перші 2–3 тижні його життя; за способом обігріву Б. розділяються на електричні і газові. БРУДЕРГАУЗ – оснащений спеціальними засобами обігріву (брудерами) пташник для вирощування молодняку в перші 2–3 тижні життя . БУНКЕРНА ГОДІВНИЦЯ – автогодівниця, обладнана бункерним пристроєм, із якого корм самовільно надходить у годівницю по мірі його поїдання тваринами. БУНКЕРНИЙ КОРМОРОЗДАВАЧ – бункер, по мірі руху якого корм надходить із нього в годівниці; основний недолік Б.К. – мала зона обслуговування, обмежена розміром бункера. В ВАКУУМНА НАПУВАЛКА – напувалка, призначена для молодняку птиці при напільному вирощуванні; склянний або пластмасовий балон, який спирається горловиною на спеціальний піддон, в який вода стікає по мірі зниження її рівня. ВАЛОВА ЕНЕРГІЯ – енергія, яка потрапила з кормом у травний тракт; визначається кількістю енергії, отриманої при повному згоранні корму. ВАПНОВАНЕ ЯЙЦЕ – куряче харчове яйце, що зберігалося у вапняному розчині. ВАПНЯК – гірська порода, що складається головним чином з кальциту; використовується в розмеленому вигляді як джерело кальцію для птиці; у кормовому вапняку кальцію повинно бути не менше 33 %, магнію – не більше 2 %, нерозчинного в соляній кислоті залишку (піску) – не більше 1 %, фтору – не більше 0,04 %; розмір частинок вапняку, який вводиться в корм птиці, повинен бути не більше 0,5 мм. ВВІДНЕ СХРЕЩУВАННЯ – міжпородне схрещування тварин, введене одноразово з метою поліпшення окремих ознак породи або утворення нових ознак при збереженні в поліпшеній породі основних її якостей. ВЕНТИЛЯЦІЯ – часткова або повна заміна повітря приміщень зовнішнім повітрям з метою створення нормального мікроклімату; в птахівничих приміщеннях В. забезпечується, як правило, спеціальним механічним оснащенням. ВЕТСАНПРОПУСКНИК – ветеринарний об’єкт, побудований на вході (в’їзді) в птахівниче господарство або його окрему виробничу зону і призначений для санітарної обробки обслуговуючого персоналу, відвідувачів; зазвичай зблокований з дезбар׳єром. ВИБІРКА МОЛОДНЯКУ – виймання виведеного молодняку птиці з інкубатора. ВИБРАКУВАННЯ – видалення із стада малопродуктивної або хворої птиці. ВИВIД МОЛОДНЯКУ − показник результатів інкубації яєць, який визначають як відсоткове відношення кількості виведеного кондиційного молодняку до кількості всіх закладених в інкубаторі яєць. ВИВЕДЕННЯ МОЛОДНЯКУ– 1. Процес вилуплення молодняку птиці з яєць. 2. Показник результатів інкубації яєць, який визначається відношенням кількості виведеного молодняку до кількості всіх закладених в інкубатор яєць, виражений у відсотках. ВИВІДНА ШАФА – вивідна камера в шафовому інкубаторі. ВИВІДНА ЗАЛА – зала інкубаторію, в якій розміщені вивідні інкубатори. ВИВІДНИЙ ІНКУБАТОР – інкубатор, в якому завершується виведення молодняку з яєць, перенесених з інкубаційних інкубаторів («попередній»). ВИВІДНИЙ ЛОТОК – лоток вивідного інкубатора, призначений для виведення молодняку птиці. ВИВОДИМІСТЬ ЯЄЦЬ – 1. Властивість запліднених яєць забезпечувати нормальний розвиток ембріонів птиці; 2. Показник результатів інкубації яєць, визначений відношенням кількості виведеного кондиційного молодняку до кількості запліднених яєць, закладених в інкубатор, і виражений у відсотках. ВИВОДКОВА ПТИЦЯ – група птиці, пташенята якої виводяться з відкритими зоровими і слуховими отворами, в добре розвиненому пуховому наряді і незабаром починають самостійно пересуватися за батьками; до виводкових належать всі види сільськогосподарської птиці, окрім голубів. ВИГУЛ – майданчик за межами пташника, призначений для інсоляції (інколи – підгодівлі) птиці; у сучасному птахівництві В. використовується рідко. ВИГУЛЬНЕ УТРИМАННЯ ПТИЦІ – утримання птиці, при якому їй надається можливість використовувати вигул. ВИД – сукупність морфологічно схожих особин, споріднених за походженням і комплексом спадкових ознак, які якісно відрізняються від ознак інших видів; особини одного В. легко схрещуються між собою з утворенням плідних потомків; В., зазвичай, репродуктивно ізольований, але іноді здатний при схрещуванні з іншими В. давати частково або повністю стерильних потомків. ВИКА – кормова рослина сімейства бобових, використовується як джерело рослинного білка; наявність в зерні В. синильної кислоти обмежує її включення в раціон молодняку і дорослої птиці до 2–3 %. ВИСАДКА ПТИЦІ – вилов і видалення птиці з пташника або іншого місця її вирощування або утримання. ВИСІВКИ – побічний продукт борошно-круп’яного виробництва, який складається з частини оболонок зерна з домішками зародка; у пшеничних В. міститься: сирого протеїну – до 16 %, сирого жиру – до 4 %, сирої клітковини – 9 %; через високий вміст клітковини застосування В. у птахівництві обмежене. ВИХІД М’ЯСА ПТИЦІ – розрахунковий показник м’ясних якостей птиці, що виражається відсотковим відношенням маси м’яса птиці до її передзабійної живої маси. ВІДБІР – процес диференційованого відтворення різних генотипів, який визначає відносну частку потомства кожного з них у наступнихпоколіннях; див. природний В, штучний В., непрямий В., негативний В. ВІДГОДІВЕЛЬНА МАШИНА – машина для примусової відгодівлі птиці. ВІДГОДІВЛЯ ПТИЦІ – годівля птиці (переважно дорослої) за спеціальними раціонами з метою доведення якості м’яса до товарних кондицій в короткий термін; за способом годівлі птиці поділяється на В. самокльовом і примусову. ВІДМОРОЖУВАННЯ – ураження тканин організму в результаті дії низьких температур повітря; у птиці при вигульному утриманні можуть відморожуватися гребінь, сережки, кінцівки. ВІДНОСНА ВОЛОГІСТЬ ПОВІТРЯ – показник насиченості повітря парами води, виражений у відсотковому відношенні фактичної абсолютної вологості повітря до граничної для даної температури; у птахівницьких приміщеннях В.В.П. повинна підтримуватися на рівні 60–80 %. ВІДНОСНИЙ ПРИРІСТ ЖИВОЇ МАСИ – розрахунковий показник, який характеризує інтенсивність росту молодняку; обчислюється як відсоткове відношення абсолютного приросту до напівсуми живої маси в початковий і кінцевий періоди. ВIДТВОРНI (ВІДТВОРЮВАЛЬНІ) ОЗНАКИ ПТИЦІ − ознаки, які характеризують спроможність птиці відтворювати потомство: несучість, заплідненість та виводимість яєць. ВІДТВОРЕННЯ СТАДА – розмноження і вирощування тварин замість вибулих. ВІДТВОРНЕ СХРЕЩУВАННЯ – міжпородне схрещування тварин, що проводиться з метою створення нової породи з двох (просте В.С.) або декількох (складне В.С.) порід; при В.С. з поміссю другого-третього поколінь відбирають кращі особини і розводять «в собі». ВІДТВОРНІ ЯКОСТІ – здатність тварин до відтворення; визначається кількістю молодняку, що отримується від особини дорослого стада за визначений період; у поняття В.Я. птиці входять такі проміжні показники, як несучість, вихід інкубаційних яєць, заплідненість і виводимість яєць, виведення молодняку. ВІДХІД ПТИЦІ – розрахунковий показник, визначається відсотковим відношенням кількості загиблої та вибракуваної птиці за певний період до початкового поголів’я. ВІТАМІНИ – органічні сполуки різної хімічної природи, що мають роль каталізаторів обмінних процесів організму; для задоволення потреби птиці В. повинні надходити з кормом у готовому вигляді або у формі провітамінів: залежно від розчинності В. умовно ділять на жиророзчинні і водорозчинні; основні В.: А (ретинол), D (кальциферол), Е (токоферол), В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В3 (пантотенова кислота), В4 (холін), В5 або РР (нікотинова кислота), В6 (пірідоксин), В12 (цианкобаламін), Вс (фолієва кислота), Н (біотин), С (аскорбінова кислота), К (водорозчинна форма – вікасол, жиророзчинна – менадіон). ВІТАМІННИЙ ПРЕМІКС – концентрована суміш водо- і жиророзчинних вітамінів з наповнювачем (шрот, висівки та ін.), призначена для збагачення комбікормів; для приготування В.П. водорозчинні, а потім жиророзчинні вітаміни (краще з антиоксидантом) змішують з мелясою у співвідношенні 1:7, потім – з наповнювачем у співвідношенні 1:4; необхідна умова – ретельне перемішування до однорідного розподілення вітамінів у всьому об’ємі преміксу. ВІТАМІННІ КОРМИ – корми, які можуть бути джерелом провітамінів і вітамінів; у птахівництві до В.К. належать трав’яне, морквяне і хвойне борошно. ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНИЙ ПРЕМІКС – комплекс вітамінного і мінерального преміксів, підготовлений для введення у комбікорми. ВНУТРІПОРОДНА ПОПУЛЯЦІЯ – група тварин однієї породи, що відрізняється за фенотипом і генотипом від інших груп, але в межах варіації для породи в цілому. ВНУТРІУТРОБНИЙ ЖОВТОК – правильно: залишковий жовток. ВНУТРІШНЄ ВУХО – звукоуловлююча частина органа слуху, складається із зовнішнього кісткового і внутрішнього перетинкового лабіринтів. ВНУТРІШНІЙ ЖИР – відкладення резервного жиру в черевній порожнині і на внутрішніх органах птиці. ВНУТРІШНІЙ РІДКИЙ БІЛОК – шар білка, розташований між щільним внутрішнім і зовнішнім щільним білком яйця. ВНУТРІШНІЙ СПОСІБ ЗАБОЮ ПТИЦІ – перерізання місця сполучення яремної і мостової вен через ротову порожнину ножицями з подальшим уколом у передню долю мозочка. ВНУТРІШНІЙ ЩІЛЬНИЙ БІЛОК – найтонший і щільний шар білка, який безпосередньо прилягає до жовтка і утворює градинки. ВНУТРІШНЯ НАСІЧКА – незначне пошкодження шкаралупи, яке визване і «усунене» в процесі її формування; виявляється при овоскопуванні як світла смужка на шкаралупі; яйця з В.Н. менш міцні. ВНУТРІШНЬОМ’ЯЗОВЕ ВВЕДЕННЯ – введення лікарських та інших засобів у м’язову тканину переважно за допомогою шприца. ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНИЙ ЖИР– відкладання резервного жиру в нижній частині черевної порожнини птиці. ВОДНИЙ ВИГУЛ – природне або штучне водоймище, призначене для качок або гусей; поголів’я птиці на В.В. не повинно перевищувати здатності водоймища до самоочищення. ВОДОПЛАВНИЙ ПТАХ – умовна назва птиці, яка в природних умовах веде образ життя, пов’язаний з водою; з сільськогосподарської птиці до В.П. належать качки і гуси. ВОДОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ – умовно виділена група вітамінів, яка має водорозчинні властивості, тобто здатність розчинятися у воді, до них належать: тіамін (вітамін В1), рибофлавін (вітамін В2), пантотенова кислота (вітамін В3), пірідоксин (вітамін В6), пангамова кислота (вітамін В15), фолієва кислота (вітамін Вс), нікотинова кислота (вітамін В5), аскорбінова кислота (вітамін С), біотин (вітамін Н), холін (вітамін В4), цианкобаламін (вітамін В12), вікасол (водорозчинна форма вітаміну К). ВОЛОГА ДЕЗІНФЕКЦІЯ – обробка приміщень і устаткування рідкими дезінфектантами, наприклад, розчином хлорного вапна. ВОЛОГЕ НАКЛЬОВУВАННЯ – явище, яке відмічається при патології ембріонального розвитку, коли в пробитій зародком шкаралупі виступає слиз, якщо він засихає, то може приклеїти до шкаралупи його дзьоб і пух. ВОЛОГИЙ ТИП ГОДІВЛІ – годівля птиці зволоженими комбікормами або вологими мішанками, у промисловому птахівництві практично не застосовується. ВОСКОВЕ ОБСКУБУВАННЯ – правильно: воскування. ВОСКУВАННЯ ТУШКИ ПТИЦІ – покриття тушки птиці (переважно качок і гусей) спеціальною воскомасою для видалення пеньків, залишків пера і пуху. ВСМОКТУВАННЯ – фізіологічний процес проникнення різних речовин у кров з травного тракту. ВТОРИННЕ ОПЕРЕННЯ – те ж, що дефінітивне оперення. ВТОРИННИЙ ГІПОВІТАМІНОЗ – гіповітаміноз, який розвивається у тварин за достатньої кількості вітамінів у кормах через порушення функцій травних органів у результаті хвороби. ВТОРИННІ СТАТЕВІ ОЗНАКИ – зовнішні прикмети, за якими відрізняють одну стать від іншої, наприклад, яскравіше забарвлення, форма хвоста і шпори у півнів, завиток на хвості у селезнів і т.д. Г ГАЗООБМІН – обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем; полягає в споживанні клітинами і тканинами кисню з навколишнього середовища і виділенні з організму вуглекислого газу і незначної кількості інших газоподібних продуктів обміну; дослідження газообміну – один з методів вивчення інтенсивності і характеру обміну речовин та енергії у тварин. ГАМЕТИ – статеві клітини (у самок – яйцеклітини або яйця, у самцівсперматозоїди); мають гаплоїдний набір хромосом. ГАПЛОЇДНИЙ НАБОР ХРОМОСОМ – одинарний набір хромосом, в якому з кожної пари гомологічних хромосом представлена тільки одна; Г.Н. міститься в статевих клітинах (гаметах) ГЕН – локалізована в хромосомі одиниця спадкового матеріалу, що відповідальна за формування елементарної ознаки. ГЕНОТИП – генетична конституція організму, сукупність всіх його генів, що є єдиною системою, в якій будь-який ген може знаходитися в складних взаєминах з рештою генів; у результаті взаємодії генотипу і зовнішнього середовища складається фенотип особини, котрий не завжди відображає її генотип. ГЕНОФОНД – сукупність генів тієї або іншої популяції виду, існуючого зараз. ГЕНОФОНДНЕ ГОСПОДАРСТВО – господарство, призначенням якого є збереження генофонду. ГЕПАТИТ – запалення сполучнотканинної строми печінки, що супроводжується дистрофічними, некробіотичними змінами у клітинах печінки. ГЕТЕРОГЕННИЙ (РІЗНОРОДНИЙ) ПІДБІР – утворення батьківських пар з неспоріднених або таких, що знаходяться у віддаленому родстві самців і самок, які відрізняються між собою за фенотипом, з метою зміни типу тварин або для виправлення недоліків, що у них є. ГЕТЕРОЗИС – біологічне явище потужнішого росту і розвитку, загального підвищення життєздатності гібридів першого покоління порівняно з батьками; у птахівництві схрещуванням ліній, що поєднуються, досягають Г. за економічно найбільш важливими показниками – несучістю, м’ясною продуктивністю, оплатою корму і т.д.; за ступенем прояву розрізняють достеменний і гіпотетичний Г. ГІБРИД – 1. Організм, який походить від схрещуваних форм, які помітно різняться одна від одної за спадковістю; до Г. зазвичай належать нащадки, отримані від схрещування тварин різних видів, родин і сімейств, тоді як від внутрішньовидових і внутрішньопорідних схрещувань отримують помісі. 2. Потомство, отримане в результаті схрещування ліній, які поєднуються, або батьківських форм, що поєднуються; у птахівництві Г. отримують в результаті схрещування ліній, які поєднуються, як однієї, так і різних порід; у яєчному курівництві найчастіше використовують лінії одної породи – леггорн, у м’ясному – лінії двох порід: корніш і плімутрок; за кількістю ліній, які використовують при схрещуванні, Г. поділяють на дво-, три- і чотирилінійні. ГІБРИДИЗАЦІЯ – схрещування спадково різнорідних форм з метою отримання гібридів; залежно від ступеня спорідненості схрещених форм розрізняють внутрішньовидову (в т.ч. міжлінійну), міжвидову і міжпородну Г. (останні дві форми об’єднуються поняттям віддалена Г.). ГІГРОГРАФ – прилад для визначення і безперервної реєстрації вологості повітря. ГІГРОМЕТР – прилад для визначення вмісту водяної пари в повітрі. ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ – властивість різних речовин поглинати вологу; у птахівництві відносно висока гігроскопічність є обов’язковою для підстилкового матеріалу – підстилки. ГІПОФІЗ – залоза внутрішньої секреції, нижній мозковий придаток, задня частка якого з нервової тканини називається нейрогіпофізом, а передня, залозиста – аденогіпофізом; гормони Г. викликають ріст фолікулів в яєчнику, утворення у самців сперматозоїдів, підвищують активність щитоподібної залози і кіркової речовини, впливають на ріст органів, тканин та ін. ГЛИБОКА ПІДСТИЛКА (ДЛЯ ПТИЦІ) – сипкий матеріал, яким посипають підлогу в пташнику перед розміщенням птиці і забирають після звільнення його від птиці. ГЛЮКОЗА – вуглевод з групи моносахаридів, один з ключових продуктів обміну речовин. ГНІЗДО – у природних умовах обладнання, яке споруджується птицею для знесення і насиджування яєць; у птахівництві – пристрій, що споруджує людина для зручності збору знесених птицею яєць; за призначенням і конструкцією гнізда розділяють на індивідуальні і групові, одно- і двоярусні, контрольні; одне гніздо має бути розраховане на 5–6 курей, 3–4 качки, 4–7 індичок, 2–3 гуски. ГОДІВЛЯ – забезпечення тварин кормами; див. якісне обмеження Г., кількісне обмеження Г., комбінована Г., Г. вволю, лімітована Г., обмежена Г., спосіб Г., тип Г., фазова Г. ГОДІВЛЯ ВВОЛЮ – технологічний прийом, який передбачає постійну наявність в годівницях корму певного складу; Г.В. застосовують переважно при вирощуванні птиці на м’ясо; див. обмежена годівля. ГОДІВЛЯ ПТИЦІ ДОСХОЧУ – спосіб годівлі, при якому птиця має постійний доступ до корму. ГОДІВНИЦЯ – пристрій для згодовування кормів тваринам; див. жолобкова Г., лоткова Г., самогодівниця. ГОЛІ КУРИ – кури з генетично обумовленою майже повною відсутністю оперення на тілі (і у виведених курчат); за всієї схожості прояву ознаки воно виникає під дією різних генів; спроби господарського використання Г.К. не увінчалися успіхом через підвищену смертність птиці. ГОЛОШИЇСТЬ КУРЕЙ – генетично обумовлена відсутність пір’яних фолікулів на шиї курей; ознака добре видна вже при вилупленні курчати, шия якого повністю позбавлена пуху; з віком оголена шия грубішає, зморщується і червоніє; Г. – екстер’єрна особливість так званих голошийок. ГОЛУБ – самець голубів. ГОЛУБЕНЯ – пташеня голубів. ГОЛУБИ – 1. Сімейство птахів ряду голубоподібних, що налічує близько 290 видів, один з яких – сизий. Г. (Columbae livia) є предком домашніх голубів всіх порід. 2. Вид птиці (Columbae livia), деякі породи, якого використовуються в сільському господарстві для виробництва м’яса. ГОЛУБКА – самка голубів. ГОМОГЕННЙ (ОДНОРІДНИЙ) ПІДБІР – утворення батьківських пар з найбільш схожих за фенотипом тварин з метою збереження і посилення цінних ознак. ГОРМОНИ – фізіологічно активні речовини, які виробляються залозами і виділяються в кров та лімфу; Г. беруть участь в регуляції найважливіших функцій тваринного організму. ГОРОХ – однорічна рослина сімейства бобів; зерно використовується в годівлі птиці як джерело рослинного білка; за вмістом протеїну Г. займає останнє місце серед бобів (19–23 %, але багатий безазотистими екстрактними речовинами (до 55 %); наявність в Г. інгібіторів трипсину обмежує його норму до 10 % у раціонах для молодняку і до 12 % – дорослої птиці. ГОРТАНЬ – початковий хрящовий відділ дихальної системи хребетних тварин, зокрема птиці; Г. розташована між глоткою і трахеєю; проводить повітря в трахею і виводить з неї, бере участь в утворенні звуків, які утворюють голос. ГРАВІЙ – дрібні уламки порід і мінералів, необхідні птиці для механічного перетирання корму в м’язовому відділі шлунку і кращого використання поживних речовин; за кращий вважається Г. з кварциту, він прозорий і стійкий до соляної кислоти шлункового соку. ГРАДИНКИ – спіральні тяжі, що складаються з муциноподібних волокон, утримують жовток в центрі яйця. ГРАДИНКОВИЙ ШАР БІЛКА – те ж, що внутрішній щільний білок. ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД КОМБІКОРМУ – розподіл складових інгредієнтів комбікорму за величиною часток. ГРАНУЛЬОВАНЕ ТРАВ’ЯНЕ БОРОШНО – трав’яне борошно, спресоване в гранули з метою кращого збереження поживних речовин. ГРАНУЛЬОВАНИЙ КОМБІКОРМ – суміш кормів, спресована в гранули різного діаметру залежно від того, птиці якого віку вони призначені. ГРАФІК ЗАКЛАДАННЯ ЯЄЦЬ – графік, що відображає календарну послідовність закладок партій яєць в інкубатори; тісно пов’язаний з технологічною картою-графіком. ГРЕБІНЬ – шкіряне утворення на лобовій кістці півнів і курей; складається з епідермісу і підепідермального шару, в якому розташовані багаточисельні, заповнені кров’ю лакуни (порожнини), колагенові пластинки і нервові волокна; від насиченості кровоносними судинами залежить інтенсивність забарвлення Г., яке є породною ознакою; за станом Г. (пружність, забарвлення, температура) можна побічно судити про здоров’я птиці; Г. бере участь у функціях терморегуляції організму тим, що через нього віддається частка надлишкового тепла. ГРИВА – подовжене покривне пір’я в області шиї птиці; Г. особливо добре виражена у півнів; розміри і забарвлення Г. є породною ознакою. ГРУБА КОНСТИТУЦІЯ – конституція, властива птиці пізньостиглій, з низькою заплідненістю яєць, високою живою масою; властива деяким м’ясним породам. ГРУДИНА – у птиці кісткова пластина, яка зв’язує кінці ребер між собою, по середній лінії якої розташовується кіль. ГРУДНА КІСТКА –те ж, що грудина. ГРУДНА КЛІТКА – відділ скелету, утворений грудними хребцями, ребрами і грудиною; у птиці служить опорою для крил і завдяки міжреберній мускулатурі бере участь в дихальних рухах. ГУСАК – самець гусей ГУСЕНЯ – пташеня гусей. ГУСИ – 1. Узагальнена назва декількох родів водоплавних птахів сімейства гусеподібних. 2. Вид сільськогосподарської птиці різних порід, що розводиться з метою отримання переважно м’яса, жиру, пуху і жирної делікатесної печінки. ГУСКА – самка гусей. Д ДВАНАДЦЯТИПАЛА КИШКА – частина тонкого відділу кишечника, яка відходить від м’язового відділу шлунку і переходить в тонку кишку; у початковому відділі Д.К. продовжується розпочате у м’язовому шлунку часткове розщеплення білків під дією пепсину і соляної кислоти. ДВОЖОВТКОВЕ ЯЙЦЕ – яйце не з одним, як зазвичай, а з двома жовтками; найчастіше Д.Я. зносять кури на початку продуктивного періоду; за деякими даними, схильність до знесення Д.Я. носить спадковий характер. ДЕБІКЕР – апарат для дебікування; конструкція Д. зазвичай передбачає припалювання дзьоба у місці відрізання. ДЕБІКУВАННЯ – відрізання частини дзьоба у птиці (переважно у молодняку) з метою запобігання виникнення канібалізму в стаді. ДЕГЕЛЬМІНТЕЗАЦІЯ – комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на знищення гельмінтів. ДЕГУСТАЦІЯ – органолептична (зором, нюхом, на смак) оцінка кулінарних та смакових властивостей продуктів; проводиться дегустаційною комісією, яка складається з кваліфікованих спеціалістів, що пройшли тестування на тонкість сприйняття запаху і смаку. ДЕЗБАР’ЄР – споруда на в’їзді у виробничі зони птахівничих господарств, призначена для дезінфекції ходової частини транспорту; бетонована ванна, заповнена дезінфікуючим розчином та захищена навісом від атмосферних опадів. ДЕЗІНСЕКЦІЯ – знищення у зовнішньому середовищі шкідливих комах. ДЕЗІНФЕКЦІЯ – знезараження або знищення збудників хвороб у зовнішньому середовищі. ДЕЗІНФІКУЮЧИЙ ЗАСІБ – те ж, що і дезінфектант. ДЕЗКОВРИК – пристосування, яке включає в себе губчасті ковбики або тирсу, просочені дезінфектантом, призначені для дезінфекції взуття при вході та виході з приміщення. ДЕЗОДОРАЦІЯ – знищення запахів. ДЕКОРАТИВНІ ПОРОДИ ПТИЦІ – породи, для яких характерна екзотична зовнішність, карликові розміри, незвичайні форми, забарвлення та яскравість оперення; до декоративних відносять деякі породи курей (бентамки, фенікс, польські та ін.), качок (чубаті), гусей (севастопольські, єгипетські); Д.П. розводять переважно птахівники-любителі та деякі колекційні господарства. ДЕРАТИЗАЦІЯ – комплекс мір, спрямованих на знищення шкідливих гризунів. ДЗЬОБ – орган ротової порожнини, утворений з двох частин – наддзьобової і піддзьобової; складається з кісткової основи, покритої ороговілим чохлом (рамфотекою); у курей, індичок, цесарок, перепелів Д. короткий, твердий, загострений на кінці, що дозволяє їм скльовувати дрібні частинки корму; у качок і гусей Д. великого розміру, відносно плоский, з поперечними роговими пластинками по краях наддзьобової і піддзьобової частин, що дозволяють відціджувати воду, а на пасовищі відкушувати траву. ДИКАЛЬЦІЙ ФОСФАТ – кормовий преципітат; кормовий засіб, який використовують в птахівництві як джерело кальцію і фосфору; містить не більше 22 % кальцію; не менше 16 % фосфору, не більше 0,2 % фтору. ДІЄТИЧНІ ЯЙЦЯ – курячі харчові яйця до певного терміну зберігання, після закінчення якого їх переводять в столові. ДОВЖИНА ГОМІЛКИ – промір птиці, вимірюється мірною стрічкою або кронциркулем від точки сполучення гомілки і плюсни до кута, утвореного гомілкою та плесном. ДОВЖИНА КІЛЯ – промір птиці, вимірюється кронциркулем або мірною стрічкою від переднього до заднього кінця кіля; характеризує розвиток внутрішніх органів та м’ясні якості. ДОВЖИНА ПЛЕСНА – промір птиці, вимірюється кронциркулем або мірною стрічкою від зчленування гомілки і плесна до початку пальців; характеризує розвиток кістяка, є породною ознакою. ДОВЖИНА СТЕГНА – промір птиці, вимірюється кронциркулем або мірною стрічкою між крайніми точками стегна і гомілки; характеризує м’ясність та міцність будови тіла. ДОВЖИНА ШИЇ – промір, який беруть у качок і гусей, визначають його за різницею між показниками промірів довжини тулуба з шиєю і довжини тулуба без шиї; є породною ознакою і характеризує міцність будови тіла птиці. ДОМАШНЯ (СВІЙСЬКА) ПТИЦЯ – птиця, що її розводить людина для задоволення своїх потреб. Д.П. живе і розмножується в умовах, створених людиною, і добре пристосована до них. ДОМЕСТИКАЦІЯ – процес приручення і одомашнення диких тварин, супроводжується виникненням і розвитком у них нових ознак, які мають, як правило, господарське значення. ДОМІНАНТНИЙ ГЕН – ген, який визначає прояв домінантної ознаки. ДОМІНАНТНІСТЬ – форма взаємовідношень парних (алельних) генів, за якої один з них (домінантний) – має сильніший вплив на прояв відповідної ознаки, ніж інший – рецесивний. ДОМІНУВАННЯ ОЗНАК – прояв у першому поколінні однієї з альтернативних ознак батьків. ДОРОСЛА ПТИЦЯ – птиця після настання статевої зрілості; практично до Д.П. прийнято відносити птицю після переводу в доросле стадо. ДОРОСЛА ПТИЦЯ ДЛЯ ЗАБОЮ – ознаками Д.П.З., які відрізняють дорослу птицю для забою є: твердий зкостенівший кіль, на ногах курей, індичок, цесарок груба луска, у півнів і індиків – тверді шпори. Е ЕКСТЕР’ЄР – зовнішній вигляд і форми будови тіла; за Е. оцінюють стан птиці, її реакцію на умови зовнішнього середовища; Е. враховують в селекційній роботі. ЕКСТЕР’ЄРНІ ІНДЕКСИ – індекси, які виражають співвідношення показників промірів і призначені для оцінки екстер’єру тварини; у птахівництві застосовуються наступні індекси: масивності, широкотілості, укороченості нижньої частини тулуба, ейрисомії, високоногості, збитості. ЕЛЕВАТОР ЯЙЦЕЗБІРНИЙ – вертикальний транспортер, за допомогою якого яйця з ярусів батарей або поверхів пташника подаються на один рівень – до місця їх обробки. ЕЛЕКТРООГЛУШЕННЯ ПТИЦІ – оглушення птиці (перед забоєм) за допомогою електроструму спеціальними пристроями. ЕМБРІОГЕНЕЗ ПТИЦІ – процес росту і розвитку ембріона від запліднення яйцеклітини до вилуплення з яйця. ЕМБРІОН (ПТИЦІ) – зародок (птиці) від зиготи до вилуплення з яйця. ЕМБРІОНАЛІЗМ – форма недорозвинення птиці, пов’язана із затримкою росту в ембріональний період; у дорослої птиці ознаки Е. виражаються в збереженні пропорцій статури ембріона – збільшені розміри голови при відносній коротконогості. ЕМБРІОНАЛЬНА ДИСТРОФІЯ – аномалія розвитку ембріонів, , що характеризується коротконогістю, викривленням ніг і пальців, шиї, недорозвиненістю оперення, змінами форми, консистенції і кольору ембріону; є наслідком порушень білкового, жирового, вуглеводного і сольового обміну ембріонів, викликаних неповноцінністю яєць. ЕМБРІОНАЛЬНА СМЕРТНІСТЬ – розрахунковий показник результатів інкубації, визначається відсотковим відношенням кількості загиблих ембріонів (з кров’яним кільцем, завмерлі, «задохлики») до запліднених яєць, закладених в інкубатор. ЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПЕРІОД – період розвитку ембріона від запліднення яйцеклітини до вилуплення з яйця. ЕМБРІОНАЛЬНИЙ ПУХ – див. пух. ЕНЕРГІЯ – здатність будь-якої речовини проводити роботу або бути джерелом сили, яка проводить роботу; у птахівництві вміст Е. в кормах є одним з критеріїв їх поживної цінності. ЕНЕРГО-ПРОТЕЇНОВЕ ВІДНОШЕННЯ (ЕПВ) – розрахунковий показник в нормованій годівлі птиці, який показує, скільки обмінної енергії припадає на 1% сирого протеїну; визначається діленням кількості обмінної енергії на відсотковий вміст сирого протеїну в раціоні; правильне ЕПВ забезпечує ефективне використання птицею протеїну; ЕПВ слід диференціювати залежно від виду, віку і продуктивності птиці. ЕЯКУЛЯТ – сперма, яка виділяється самцем в процесі одного статевого акту. Ж ЖИВА МАСА – визначена зважуванням маса живого об’єкта; у птахівництві є одним з основних показників росту, розвитку і фізіологічного стану птиці. ЖИР – складні ефіри жирних кислот і трьохатомного спирту гліцерину; в процесі травлення Ж. під впливом специфічних ферментів і жовчі розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти; в організмі птиці знаходиться в двох формах: протоплазматичній і резервній ЖИРНА ПЕЧІНКА – делікатесний продукт, отриманий в результаті спеціальної примусової відгодівлі гусаків, мускусних качок і мулардів; за правильної організації відгодівлі в результаті жирової інфільтрації маса печінки досягає у гусаків 0,7 кг, у мускусних качок і мулардів – 0,5 кг і більше. ЖИРНІ КИСЛОТИ – кислоти, складові основи жиру і ліпідів; за фізико-хімічними властивостями діляться на насичені (стеаринова, пальмітинова, капрілова, лурінова) і ненасичені (олеїнова, лінолева, ліноленова, арахідонова); ЖИРОВИЙ НАЛІТ ЯЄЦЬ – неправильний термін, який використовується стосовно надшкаралупної оболонки яєць качок і гусей, майже не містить в своєму складі жиру. ЖИРОРОЗЧИННІ ВІТАМІНИ – умовно виділена за здатністю розчинятися в жирах група вітамінів, до якої відносяться: ретинол (вітамін А), кальциферол (вітамін Д), токоферол (вітамін Е), метадіон (жиророзчинна форма вітаміну К) і вітамін F, що є комплексом жирних ненасичених кислот (ліноленової, лінолевої і арахідонової). ЖИР-СИРЕЦЬ ПТИЦІ – продукт переробки птиці: жирова тканина, видалена з тушки. ЖИТТЄЗДАТНІСТЬ – здатність тваринного організму до росту, розвитку, розмноження, активної регуляції свого складу і функцій, пристосованості до оточуючого середовища та ін.; показником, що опосередковано характеризує Ж. птиці, прийнято вважати збереженість (смертність). ЖОВТКОВА МАСА ЯЙЦЯ – продукт переробки яєць; жовток, відокремлений від шкаралупи і білка. ЖОВТКОВИЙ МІШОК – орган харчування і дихання ембріонів птахів, оболонка, що обхвачує жовток, через яку ембріон засвоює поживні речовини, а на початку ембріогенезу до розвитку аллантоїсу використовує розчинений в жовтку кисень для дихання; в кінці ембріогенезу Ж.М. з остаточним жовтком втягується в черевну порожнину ембріону. ЖОВТОК – складова частина яйця, що є сферичним утворенням жовтого кольору і в’язкої консистенції, основне джерело енергії і поживних речовин (жиру, протеїну, жиророзчинних вітамінів та ін.) для ембріона, що розвивається. ЖОЛОБКОВА ГОДІВНИЦЯ – металевий, пластмасовий або інший жолоб, в який механічно або вручну подається корм. ЖОЛОБКОВА НАПУВАЛКА – металевий, пластмасовий або інший жолоб, в який надходить вода для напування птиці. З ЗАБАРВЛЕННЯ ОПЕРЕННЯ – забарвлення пір’яного покриву птиці, обумовлене пігментами групи меланінів (від яскраво-жовтого до бурого і чорного) і ліпохромів (жовті, блакитні і зелені відтінки); колірна гама та інтенсивність З.О. визначаються щільністю і розташуванням пігментних зерен; вся різноманітність З.О. пов’язана з поєднанням чотирьох основних кольорів: чорного, коричневого, золотистого і білого. ЗАВАНТАЖЕННЯ ІНКУБАТОРА – показник, який визначається кількістю закладених яєць в порівнянні з його місткістю. ЗАВИТОК – кільцеподібні косиці рульового пір’я у качок; є вторинною статевою ознакою, яку використовують при розділенні качок за статтю після завершення ювенальної линьки. ЗАВМЕРЛИЙ ЕМБРІОН – ембріон птиці, загиблий в процесі інкубації яєць у віці 8–17 днів ( у качок і індичок 10–23 днів). ЗАВОДСЬКЕ СХРЕЩУВАННЯ – те ж, що промислове схрещування. ЗАГАЛЬНА КОМБІНАЦІЙНА ЗДАТНІСТЬ ЛІНІЙ – генетично обумовлена здатність птиці однієї лінії давати при схрещуванні з птицею іншої лінії гетерозисне потомство; вимірюється середньою величиною гетерозису по всіх варіантах схрещування; див. специфічна комбінаційна здатність ліній. ЗАГАР М’ЯСА – псування м’яса в результаті швидкого розвитку автолізу за порушення умов охолодження; характерні ознаки З.М.: кислий запах, розм’якшення м’язової тканини, мідно-червонуватий колір. ЗАКЛАДЕНІ ЯЙЦЯ – яйця, розташовані в інкубаторі для інкубації. ЗАКЛАДКА ЯЄЦЬ – 1. Закладка яєць в інкубатор за певною схемою для їх інкубації. 2. Кількість яєць, розташованих в інкубаторі одночасно. ЗАЛИШКОВИЙ ЖОВТОК – частина жовтка (біля третини від початкової маси), не використана ембріоном і втягнута в черевну порожнину пташеняти, що вилупилося; З.Ж. використовується як запас поживних речовин в перші дні постембріонального життя птиці. ЗАЛІЗО – мікроелемент, який бере участь в окисно-відновних процесах, входить до складу гемоглобіну і деяких ферментів; потреба птиці в З. зазвичай задовольняється за рахунок природних компонентів корму, однак його необхідно вводити в раціон з профілактичною метою; при дефіциті З. у кормах відмічається анемія і відставання в рості молодняку, зниженна виводимості яєць. ЗАЛОЗИСТИЙ ВІДДІЛ ШЛУНКУ ПТИЦІ – орган травлення, розташований між зобом і м’язовим відділом шлунку, коротка товстостінна трубка із слизової, м’язової і з’єднувальної оболонок. ЗАМІННІ АМІНОКИСЛОТИ – амінокислоти, що синтезуються в організмі птиці з інших амінокислот; до З.А. відносяться аланін, глютамінова кислота, оксипролін, пролін, серин, а у дорослої птиці і гліцин. ЗАМКНЕННЯ АЛЛАНТОЇСУ – повне обгортання аллантоїсом вмісту інкубованого яйця, відбувається в оптимальних умовах в строго визначений час, що дозволяє використовувати термін З.А. у якості критерію ембріонального розвитку; при нормальному розвитку ембріона З.А. завершується в гострому кінці яйця в наступні терміни: курей – на 11, качок, індичок і цесарок – 13, гусаків – 15 і перепелів – 9 добу інкубації. ЗАМОРОЖУВАННЯ ТУШОК – глибоке охолодження тушок з метою їх тривалого зберігання; за способом охолодження З.Т. поділяють на повітряне і контактне; на підприємствах тушки птиці, як правило, заморожують після охолодження. ЗАП’ЯСТНИЙ СУГЛОБ – суглоб грудної кінцівки птиці, утворений медіальною і латеральною кістками зап’ястя. ЗАПАШНЕ ЯЙЦЕ – яйце з наявністю стороннього легко вивітрюваного запаху, сприйнятого з навколишнього середовища. ЗАПІТНІННЯ ЯЄЦЬ – поява дрібних крапельок конденсату на поверхні шкарлупи при різкій зміні температури повітря; при роботі з інкубаційними яйцями З.Я. слід уникати, оскільки воно може стати причиною зниження виводимості. ЗАПЛІДНЕНЕ ЯЙЦЕ – яйце з зиготою, здатною до розвитку; при розтині, наприклад, курячого З.Я. на поверхні жовтка видно бластодерму діаметром 4-5 мм, в центрі якої виділяється прозора зона, оточена непрозорим білуватим кільцем. ЗАПЛІДНЕНІСТЬ ЯЄЦЬ – розрахунковий показник, визначається відсотковим відношенням кількості запліднених яєць до загальної кількості яєць, закладених в інкубатор або розкритих при аналізі; З.Я. залежить від умов годівлі та утримання птиці, її статевої активності (особливо самців), статевого співвідношення в стаді та низки інших чинників. ЗАПЛІДНЕННЯ – злиття ядер жіночої і чоловічої статевих клітин, внаслідок чого утворюється зигота, здатна розвиватися в новий організм; З. лежить в основі статевого розмноження і забезпечує передачу спадкових ознак від батьків до потомства. ЗАПЛІДНЕННЯ – природне або штучне введення сперми в статеві шляхи самки для запліднення яйцеклітин; див. доза З., штучне З., моноспермне З., поліспермне З. ЗАРОДОК – те ж, що ембріон. ЗАТРАТИ КОРМУ – розрахунковий показник, що характеризує ефективність використання корму птицею; визначається діленням загальної кількості витраченого корму на кількість продукції; зазвичай виражається в кілограмах корму на одиницю продукції (на 1кг приросту живої маси, на 10 яєць). ЗАТХЛЕ ЯЙЦЕ – яйце, яке адсорбує запах цвілі або має цвілу поверхню шкаралупи. ЗАЧИСТКА ТУШКИ ПТИЦІ – видалення забруднень із зовнішньої і внутрішньої поверхні тушки. ЗВОРОТНА СЕЛЕКЦІЯ – метод селекції, що полягає у відборі особин для відтворення за результатами схрещування покращуваної лінії з лінією-тестером (інбредної або що не змінюється генетично, у ряді поколінь). ЗЕЛЕНЕ ОПЕРЕННЯ – забарвлення оперення або його частини у курей і качок, обумовлене глянцевим металевим відблиском чорного пір’я, а не особливим пігментом. ЗНЕФТОРЕННИЙ КОРМОВИЙ ФОСФАТ – кормовий засіб, який використовують у птахівництві як джерело кальцію і фосфору; отримують З.К.Ф. з природних фосфатів і апатитів; у стандартному З.К.Ф. повинно міститися 24–28 % кальцію, не менше 12 % фосфору і не більше 0,2 % фтору. ЗОЗУЛЯСТЕ ОПЕРЕННЯ – забарвлення оперення курей, яке характеризується чергуванням широких чорних і вузьких світло-сіро-блакитних смуг; див. смугасте оперення. ЗООТЕХНІЧНИЙ МЕТОД ВИКЛИКУ ПРИМУСОВОЇ ЛИНЬКИ – найбільш розповсюджений метод, що полягає в різкому переведенні птиці в дискомфортні умови годівлі і утримання (позбавлення води і корму, скорочення світлового дня), тривалість яких визначається спеціальними програмами. І ІЗОЛЯТОР – приміщення для ізоляції і лікування хворих тварин; у птахівництві І., як правило, недоцільний. ІМУНІЗАЦІЯ – штучне створення в організмі тварин несприйнятливості (імунітету) до однієї або декількох інфекційних хвороб. ІМУНІТЕТ – несприйнятливість організму до збудників хвороб або певних отрут. ІНБРЕДНА ДЕПРЕСІЯ – зниження життєздатності, продуктивних і відтворювальних якостей птиці, отриманих в результаті інбридингу; на ознаках, мало пов’язаних або не пов’язаних зі здатністю до відтворення; чим віддаленіша спорідненість спарених особин, тим у меншій мірі проявляється І. Д. ІНБРЕДНА ЛІНІЯ – лінія, отримана в результаті інбридингу у декількох поколіннях і відрізняється завдяки високій гомозиготності однорідністю складових її особин. ІНБРЕДНА ПТИЦЯ – птиця, отримана в результаті інбридингу. ІНБРИДИНГ – спаровування особин, споріднених між собою; застосовується в селекційній практиці для покращення однорідності стада і закріплення в потомстві якостей видатних плідників; використовують І. з обережністю, оскільки посилена при цьому гомозиготність може стати причиною інбредної депресії; за ступенем І. розрізняють кровозмішування, тісний і помірний І. ІНГІБІТОРИ – речовини, здатні в малих кількостях затримувати різні хімічні, біохімічні і фізіологічні процеси. ІНГРЕДІЄНТИ КОМБІКОРМУ – корми і кормові добавки, що входять до складу комбікорму. ІНДЕКС БІЛКА ЯЄЦЬ – показник якості яєць, визначається відношенням висоти зовнішньої щільності білка до середнього його діаметра (півсумі двох діаметрів); І.Б. нормальних курячих яєць, придатних для інкубації, дорівнює 7,5–9,0; індичих і качиних – 8–10; гусячих і цесариних – 7–9,5; перепелиних – 7–9. ІНДЕКС ВИСОКОНОГОСТІ – те ж, що індекс довгоногості. ІНДЕКС ГЕТЕРОЗИСУ – розрахунковий показник оцінки гетерозису, визначається за наступними формулами, запропонованими К.Б. Свічиним: індекс істинного гетерозису = (Пн • 100)/ПлР, а індекс гіпотетичного гетерозису = (Пн • 100)/0,5 (Пм + Пб), де Пн – показник нащадка, ПлР – показник кращої батьківської форми, Пм – показник материнської форми, Пб – показник батьківської форми. ІНДЕКС ДОВГОНОГОСТІ – екстер’єрний індекс, визначається як відсоткове відношення довжини плесни, стегна або гомілки до довжини тулуба; І.Д. характеризує висоту постановки тулуба (плесно) і м’ясні якості (стегно, гомілка). ІНДЕКС ЗБИТОСТІ – екстер’єрний індекс, вираховується як відсоткове відношення маси їстівних частин тушки до маси тушки. ІНДЕКС КОСТИСТОСТІ – анатомічний індекс, який вираховується як відсоткове відношення маси кісток тушки птиці до маси тушки. ІНДЕКС МАСИ ЯЄЦЬ – селекційний індекс, вираховується відношенням середньої маси яєць до живої маси птиці. ІНДЕКС МАСИВНОСТІ – екстер’єрний індекс, вираховується як відсоткове відношення живої маси до довжини тулуба і характеризує компактність будови тіла і вгодованість птиці. ІНДЕКС М’ЯСИСТОСТІ – анатомічний індекс, вираховується діленням маси м’язів грудей, стегна і гомілки на довжину кісток, відповідно кільової, стегнової і гомілки; І.М. характеризує розвиток м’ясних форм птиці. ІНДЕКС М’ЯСНОСТІ – анатомічний індекс, вираховується як відсоткове відношення маси м’язів тушки до маси всієї тушки птиці ІНДЕКС М’ЯСНОСТІ ГРУДЕЙ – анатомічний індекс, вираховується як відсоткове відношення маси м’язів грудей до маси всієї тушки птиці. ІНДЕКС М’ЯСНОСТІ НІГ – анатомічний індекс, вираховується як відсоткове відношення маси м’язів ніг до маси всієї тушки птиці. ІНДЕКС НЕСУЧОСТІ – селекційний індекс, застосовується при оцінці м’ясної птиці і вираховується відношенням яєчної маси до живої маси птиці. ІНДЕКС УКОРОЧЕНОСТІ ЗАДНЬОЇ ЧАСТИНИ ТУЛУБА – екстер’єрний індекс, вираховується як відсоткове відношення довжини кіля до довжини тулуба і характеризує ступінь м’ясності птиці. ІНДЕКС ФОРМИ ЯЙЦЯ – показник якості переважно інкубаційних яєць, визначається відсотковим співвідношенням поперечного діаметра яйця до поздовжнього; нормальний І.Ф. курячих яєць дорівнює 70–80 %, качиних 67–75, індичих 70–76, гусячих 60–70, цесариних 75–90 %. ІНДЕКС ШИРОКОТІЛОСТІ – екстер’єрний індекс, вираховується як відсоткове співвідношення ширини тазу до довжини тулуба птиці і характеризує ріст тіла в області розташування органів розмноження. ІНДЕКСИ СТАТУРИ – те ж, що екстер’єрні індекси. ІНДЕКСОМІР – пристрій для визначення індексу форми яйця. ІНДИВІДУАЛЬНА СЕЛЕКЦІЯ – відбір за фенотипом і генотипом кращих особин для подальшого розведення. ІНДИК – самець індичок. ІНДИЧЕНЯ – пташеня індиків. ІНДИЧКА – самка індиків. ІНДУЦІЙНИЙ ІМУНІТЕТ – імунітет, викликаний введенням в організм вакцини або імунної сироватки. ІНДУЦІЙНІ МУТАЦІЇ – мутації, які виникають під впливом штучних дій фізичними, хімічними та ін. чинниками (мутагенами). ІНКУБАТОР (ШАФА) – апарат для виведення молодняку птиці, оснащений засобами забезпечення нормального розвитку ембріону. ІНКУБАТОРІЙ – спеціальна будівля, в якій розташовані інкубатори та інше технологічне устаткування, призначене для штучної інкубації яєць. ІНКУБАТОРНО-ПТАХІВНИЧА СТАНЦІЯ (ІПС) – підприємство, призначене для інкубації яєць сільськогосподарської птиці і реалізації добового молодняку (рідше – підрощеного) населенню і неспеціалізованим господарствам. ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД – 1. Період, необхідний для нормального розвитку ембріонів птиці від початку насиджування (інкубації) яєць до виводу молодняку; тривалість І.П. (діб): у курей яєчних – 21, м’ясних – 21,5, качок легких – 27,5, важких – 28, мускусних – 35, цесарок – 27,5, гусаків легких – 28,5, важких – 30. ІНКУБАЦІЙНА ШАФА – інкубатор, в якому яйця інкубують до перенесення на вивід. ІНКУБАЦІЙНИЙ ЗАЛ – зал інкубаторію, в якому розташовані інкубаційні шафи та обладнання для проведення біологічного контролю за ходом інкубації. ІНКУБАЦІЙНИЙ ЛОТОК – лоток інкубатора для розміщення яєць в процесі інкубації до перенесення на вивід. ІНКУБАЦІЙНІ ЯЙЦЯ – яйця, отримані від племінної птиці і призначені для інкубації; І.Я. повинні відповідати спеціальним вимогам за такими показниками, як маса, індекс форми, щільність, пружна деформація, одиниці Хау, висота повітряної камери, товщина і пористість шкаралупи, вміст вітамінів. ІНКУБАЦІЯ (ЯЄЦЬ) – процес отримання молодняку птиці з яєць. ІНСТИНКТ – характерні для даного виду організмів природжені прості або складні акти поведінки, що виникають у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення. ІНСТИНКТ НАСИДЖУВАННЯ – прагнення самок птиці до насиджування яєць, що супроводжується своєрідною поведінкою, зокрема квоктанням у курей, зміною фізіологічних відправлень організму, появою насиджуваної плями і припиненням яйцекладки; у сучасних яєчних порід І.Н. повністю пригнічений. ІНТЕНСИВНІСТЬ ВЕНТИЛЯЦІЇ – показник, що характеризується об’ємом повітря, яке подається в приміщення за певний період; у птахівництві зазвичай визначається в м^3на 1 кг живої маси птиці за годину. ІНТЕНСИВНІСТЬ НЕСУЧОСТІ – розрахунковий показник, визначається відсотковим відношенням кількості яєць до кормоднів (до несучок при визначенні І.Н. за добу). ІНТЕНСИВНІСТЬ РОСТУ – розрахунковий показник, визначається збільшенням маси або лінійних промірів тварини або окремих його органів за певний період; з показників І.Р. у птахівництві найчастіше використовується середньодобовий приріст живої маси. ІНТЕРВАЛ В ЯЙЦЕКЛАДЦІ – період (у днях) між послідовними циклами яйцекладки. ІНТЕР’ЄР ПТИЦІ – сукупність анатомічних, гістологічних і фізіологічних особливостей птиці; показники І.П. можуть бути використані для оцінки її племінних достоїнств, стану здоров’я, реакції на дію умов годівлі і утримання, а також з метою прогнозу її продуктивності. ІНФЕКЦІЯ – зараження інфекційними хворобами, тобто вторгнення збудника хвороби в сприйнятливі тканини. Й ЙОД – мікроелемент, що є істотною складовою частиною гормонів щитоподібної залози, регулюючих основний обмін і процеси теплоутворення в організмі, які нормалізують роботу центральної нервової системи, керують обміном білків, вуглеводів, жирів і мінеральних речовин; нестача Й. приводить до гіпофункції щитоподібної залози, зниження інтенсивності росту молодняку і його статевого дозрівання; у дорослих курей наслідки дефіциту Й. малопомітні, проте при дуже низькому його вмісті в яйцях (10–20 мкг/ кг) знижується їх виводимість, зменшується маса ембріонів; дефіцит Й. рекомендується компенсувати введенням в раціони птиці йодистого калію. К КАЛІЙ – макроелемент, що входить до складу формених елементів крові, всіх клітин і тканин організму; основне депо К. – м’язова тканина; основні компоненти комбікорму задовольняють потребу птиці в К., тому зазвичай його в корми не вводять; на К. багаті рибна мука, кормові дріжджі і побічні продукти технічних виробництв; К. у організмі птиці підтримує осмотичний тиск в клітинах, активізує багато ферментів, бере участь в передачі нервових імпульсів. КАЛІКИ – виведений, але непридатний до вирощування молодняк птиці, що має серйозні дефекти, серед яких можуть бути: потворність голови, корпусу і кінцівок, не втягнутий жовток, пуповина, що кровоточить, сильна припухлість пупкового кільця, викривлення кінцівок, паралічі ніг або шиї, великий роздутий живіт, брудна клоака (найчастіше унаслідок проносу), недорозвинене оперення; кожен із цих дефектів достатній для вибракування молодняку. КАЛОРИМЕТР – прилад для вимірювання кількості теплоти, що виділяється або поглинається за різних фізичних, хімічних або біологічних процесів. КАЛОРІЙНІСТЬ – енергетична цінність, наприклад, корму, раціону, продуктів птахівництва, виражається кількістю енергії, що міститься в 100 г досліджуваного матеріалу. КАЛОРІЯ – одиниця вимірювання енергетичної цінності, зокрема, кормів; дорівнює кількості енергії, необхідної для підігріву 1 г води з 14,5 до 15,5°С; з 1.01.1963 р. замінена джоулем (1 калорія = 4,1868 джоуля). КАЛЬЦИФЕРОЛ – вітамін D, холікальциферол, що виконує такі функції в організмі: сприяє засвоєнню і відкладенню кальцію в кістках, регулює обмін фосфору, магнію, білків і вуглеводів, стимулює окислювально-відновні процеси; з існуючих декількох форм вітаміну D біологічно найбільш активні D2 і D3. КАЛЬЦІЙ – один з найбільш важливих макроелементів в годівлі птиці; К. необхідний для побудови скелета і шкаралупи яєць, нормального функціонування нервової системи, мускулатури, згортання крові, активації ферментів і гормонів та ін.; для формування скелета необхідне надходження в організм фосфорно-кислого, а шкаралупи яєць – вуглекислого К.; потреба птиці в К. задовольняється введенням в раціон черепашки, крейди, меленого вапняку, гашеного вапна. КАНДИДОЗ, КАНДИДОМІКОЗ – захворювання молодняку всіх видів птиці, що викликається дріжджоподібними грибами роду кандида і характеризується ураженням переважно ротової порожнини, стравоходу, зобу, тонкого відділу кишечника і печінки. КАНІБАЛІЗМ – поїдання собі подібних; у птахів може виявлятися у формі вищипування пір’я, розкльовування; етіологія різноманітна: недоліки годівлі, яскраве світло, антисанітарний стан, травми тощо. КАРАНТИН – система обмежувальних заходів, що проводяться для попередження розповсюдження виникнення інфекційних хвороб. КАРАНТИННІ ХВОРОБИ – у ветеринарії хвороби тварин, при виникненні яких вводять карантин; у птахівництві до К.Х. відносять хворобу Ньюкасла, віспу та ін. КАСКАДНА КЛІТКОВА БАТАРЕЯ – багатоярусна кліткова батарея із ступінчастим розташуванням ярусів кліток при більшому або меншому перекритті нижніх рядів верхніми. КВОКТАННЯ – видання своєрідних звуків курми при прояві ними інстинкту насиджування. КИШЕЧНИК – в широкому сенсі травна трубка, що починається у птахів з ротової порожнини і закінчується клоакою; власне кишечник – частина трубки, наступна за шлунком; К. розділяється на два відділи: тонкий і товстий. КІГТІ – рогові утворення на ногах у птиці, призначені для захисту фаланг пальців. КІЛЬ – плоска непарна кістка, розташована по середній лінії грудини у птиці; до неї кріпляться грудні м’язи. КІЛЬКІСНЕ ОБМЕЖЕННЯ ГОДІВЛІ – варіант обмеженої годівлі, коли кількість корму зменшують частіше всього на 15–20% від кількості, яку споживає птиця за вільного доступу; досягається дозуванням самого корму, обмеженням часу доступу птиці до корму або введенням «голодних» днів. КІЛЬКІСНІ ОЗНАКИ – ознаки, що характеризуються безперервною мінливістю і полігенною спадковістю; прояв К.О. багато в чому залежить від дії зовнішніх чинників; до К.О. відноситься більшість господарсько-корисних ознак птиці; на К.О. переважно ґрунтується сучасна селекція птиці. КІЛЬЦЕ ДЛЯ МІЧЕННЯ ПТИЦІ – те ж, що ніжне кільце. КІЛЬЦЮВАННЯ ПТИЦІ – мічення шляхом закріплення криломітки на крилі або ніжного кільця на нозі. КІМНАТНИЙ ІНКУБАТОР – інкубатор, для обслуговування якого оператор повинен знаходиться усередині нього. КІСТКОВЕ БОРОШНО – кормове борошно, виготовлене в промислових умовах шляхом розварювання кісток, сушки, подальшого подрібнення і просіювання; на ситі з діаметром отворів 3 мм повинно залишатися не більше 5 % К.Б.; використовується в птахівництві як джерело кальцію і фосфору; може виготовлятися і з кісткової крихти, з якої виварили желатин. КІСТОЧКОВЕ ПІР’Я – пір’я з незначним кісткоподібним опахалом; К.П. розташовується навколо вивідної протоки копчикової залози. КЛІТКА – пристрій для вирощування або утримання птиці, використовується переважно у складі кліткових батарей. КЛІТКА-КОНТЕЙНЕР ДЛЯ ПТИЦІ – клітка для вирощування і подальшого транспортування птиці. КЛІТКОВА БАТАРЕЯ – агрегат, що складається з певної кількості кліток для вирощування і утримання птиці, які скріплені між собою і оснащені залежно від призначення засобами напування, годівлі птиці, збору яєць та видалення посліду. КЛІТКОВЕ ВИРОЩУВАННЯ (УТРИМАННЯ) ПТИЦІ – вирощування (утримання) птиці в кліткових батареях. КЛІТКОВИНА – полісахарид, утворений із залишків глюкози; головна складова частина клітинних стінок рослин, що обумовлює механічну міцність і еластичність рослинних тканин; птицею (за винятком гусей) К. практично не перетравлюється. КОКЦИДІОСТАТИКИ – лікарські препарати, що додаються в корми для птиці з метою профілактики кокцидіозів; К. пригнічують ділення кокцидій або руйнують продукти їх життєдіяльності на різних стадіях розвитку. КОМБІКОРМ – суміш, приготована за рецептом з різних кормових засобів. КОМБІКОРМ-КОНЦЕНТРАТ – кормова суміш з підвищеним вмістом протеїну, мінеральних речовин і вітамінів, в яку для доведення до повнораціонних кондицій необхідно додати зерно. КОМБІНАТИВНА, КОМБІНАЦІЙНА МІНЛИВІСТЬ – спадкова мінливість, що виникає в результаті нових поєднань (комбінацій), рекомбінацій при кросинговері і взаємодії генів при схрещуваннях; К.М. є основним джерелом нових форм при селекції тварин. КОМБІНОВАНА ГОДІВЛЯ – годівля, що поєднує особливості вологої і сухої годівлі: птицю годують поперемінно сухими і вологими кормами; у промисловому птахівництві практично не застосовується. КОМБІНОВАНА СЕЛЕКЦІЯ – селекція тварин (птиці), заснована на відборі кращих сімей і окремих високопродуктивних особин для подальшого розведення, що поєднує сімейну і масову селекцію. КОМБІНОВАНЕ ВИРОЩУВАННЯ (УТРИМАННЯ) ПТИЦІ – вирощування (утримання) птиці, що передбачає зміну одного способу іншим (наприклад, перевід птиці з кліткових батарей на сітчасту підлогу або глибоку підстилку). КОМБІНОВАНЕ ОХОЛОДЖЕННЯ ТУШОК – спосіб, що поєднує повітряне і контактне охолоджування тушок, при якому спочатку їх занурюють в крижану воду, а потім охолоджують в камері з температурою повітря -3°С. КОМБІНОВАНИЙ СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ – світловий режим, який поєднує природне і штучне освітлення; у птахівництві застосовується при напівінтенсивних способах утримання птиці. КОМПЛЕКТУВАННЯ ГНІЗД – підбір самців і самок для сумісного утримання в селекційних гніздах. КОМПОНЕНТИ КОМБІКОРМУ – те ж, що інгредієнти комбікорму. КОМПОСТИ – добрива, які отримуються, зокрема, в результаті компостування посліду в суміші з іншими органічними матеріалами. КОМПОСТУВАННЯ ПОСЛІДУ – змішування посліду з різними, переважно вологопоглинаючими наповнювачами (торф, солома, тирса, суперфосфат та ін.), з метою додати компостній масі фізичних властивостей, необхідних для протікання біотермічних процесів, які її знешкоджують від патогенної мікрофлори і гельмінтів, а також пригнічують схожість насіння бур’янів. КОМФОРТНА ТЕМПЕРАТУРА – температурна зона, в межах якої організм не витрачає поживних речовин спеціально для підтримки в нормі температури тіла; для дорослої птиці нижня межа К.Т. 16–18°С, верхня 29–32°С, для молодняку варіює в межах 1–2° і становить біля 35°С. КОНВЕЄРНИЙ ІНКУБАТОР – те ж, що багатогруповий І. КОНВЕКТИВНИЙ ОБІГРІВ – спосіб обігріву, при якому повітря, нагріте джерелом тепла, надходить в зону розміщення об’єкта, що обігрівається; найбільш застосовується в сучасному птахівництві при обігріві птиці та яєць під час інкубування. КОНДИЦІЙНИЙ ДОБОВИЙ МОЛОДНЯК ПТИЦІ – добовий молодняк, який відповідає за живою масою, екстер’єром і загальним станом нормативним вимогам. КОНКУРСНЕ ГОСПОДАРСТВО – те ж, що контрольно-випробувальна птахівницька станція (господарство). КОНКУРСНІ ВИПРОБУВАННЯ ПТИЦІ – випробування, як правило, кросів птиці, що проводяться в контрольно-випробувальних (конкурсних) господарствах за спеціальними програмами, які передбачають групову оцінку продуктивності, збереження і т. д. КОНСТИТУЦІЯ – сукупність морфологічних і фізіологічних особливостей тварини, пов’язаних з напрямом продуктивності і здатністю певним чином реагувати на дію зовнішнього середовища; у птахівництві розрізняють наступні типи К.: міцна, щільна, рихла, ніжна і груба. КОНТАКТНЕ ОХОЛОДЖЕННЯ ТУШОК – спосіб охолодження тушок в льодо-водяній суміші або крижаній воді; за теплопередачею, витратами праці, тривалістю і поточності технологічного процесу перевершує інші способи охолодження тушок; втрати маси тушок в процесі охолодження практично немає. КОНТАКТНИЙ ОБІГРІВ – спосіб обігріву, при якому тепло передається в результаті безпосереднього контакту об’єкта, що обігрівається, з обігрівачем; у сучасному птахівництві практично не використовується. КОНТЕЙНЕР – тара стандартного об’єму, яка використовується багато разів, призначена для перевезення вантажів і полегшує механізацію вантажно-розвантажувальних робіт. КОНТРОЛЬНА ПОПУЛЯЦІЯ – група випадково відібраних тварин, що розмножується в умовах панміксії без урахування екстер’єрних і продуктивних ознак, призначена для контролю за ефективністю селекції; відмінність між К.П. і групою, що селекціонується, якщо умови утримання однакові, відносять на рахунок селекції; генетична рівновага в К.П. досягається певним числом плідників, що дозволяє уникнути інбридингу. КОНТРОЛЬНЕ ГНІЗДО – гніздо для несучок із спеціальним пристроєм, що перешкоджає виходу з нього; використовується з обов’язковим кільцюванням птиці для індивідуального обліку несучості і якості яєць. КОНТРОЛЬНО-ВИПРОБУВАЛЬНА ГРУПА – група птахів у племінному птахівничому заводі, що комплектується молодняком, який підлягає оцінці за продуктивністю; зазвичай яєчну птицю утримують в К.В.Г. до 16–17-місячного віку. КОНТРОЛЬНО-ВИПРОБУВАЛЬНА ПТАХІВНИЦЬКА СТАНЦІЯ (ГОСПОДАРСТВО) – підприємство, основним призначенням якого є випробування і оцінка кросів птиці. КОРАЛИ – шкіряні бородавкоподібні нарости червоного (червоно-синього) кольору на голові і верхній частині шиї індиків, в місцях, де немає оперення. КОРИЧНЕВЕ ОПЕРЕННЯ – загальна назва забарвлення оперення курей від світло-палевого (загорські лососеві) через золотисто-жовте (кохінхіни) і руде (нью-гемпшир) до темно-червоно-коричневого (род-айланди). КОРМИ – продукти рослинного і тваринного походження, хімічного і біологічного синтезу, а також мінеральні речовини, які використовують для годівлі тварин. КОРМОВА ОДИНИЦЯ – одиниця вимірювання загальної поживності корму, дорівнює поживності 1 кг зерна вівса середньої якості; у птахівництві не застосовується. КОРМОВИЙ ЖИР – жир, що виробляється на м’ясокомбінатах та інших підприємствах харчової промисловості з нехарчових відходів; застосовується в птахівництві для балансування раціонів по обмінній енергії і як джерело незамінних жирних кислот – лінолевої, ліноленової та арахідонової. КОРМОВИЙ ПРЕЦИПІТАТ – те ж, що дикальцифосфат. КОРМОВИЙ СТРЕС – стрес, викликаний порушенням режиму годівлі тварин, різкою зміною раціонів або кормів різного гранулометричного складу. КОРМОВИЙ ФОСФАТ (кальцію) – кормовий засіб, використовується в птахівництві як джерело кальцію і фосфору; у стандартному К.Ф. повинно бути не менше 17,5 % фосфору і не менше 34 % кальцію; див. обесфторенний К.Ф. КОРМОВІ АНТИБІОТИКИ – препарати, які отримують з продуктів життєдіяльності мікроорганізмів (переважно грибів), мають здатність пригнічувати розвиток хвороботворних мікробів та згубно діяти на них. КОРМОВІ ДОБАВКИ – кормові засоби, що додаються в комбікорми для доведення їх поживності до необхідного рівня; залежно від складу і призначення діляться на білкові, білково-вітамінні (БВД), білково-вітамінно-мінеральні (БВМД). КОРМОВІ ГІДРОЛІЗНІ ДРІЖДЖІ – білково-вітамінний корм, що є певним видом дріжджів, вирощених на гідролізатах рослинних матеріалів (відходах деревини, кукурудзяних качанах, лушпинні соняшнику, соломи та ін.); використовують для поліпшення амінокислотного складу комбікормів (в першу чергу, за лізином) і як джерело вітамінів групи В. КОРМОДЕНЬ – прийнята в тваринництві розрахункова одиниця, яка умовно дорівнює утриманню однієї особини впродовж однієї доби; загальна кількість К. визначається множенням кількості голів на кількість днів утримання тварин. КОРМОРОЗДАВАЧ – механізм подачі корму в годівниці; див. бункерний К., стрічково-тросовий К., стрічковий К., спіральний К., тросо-шайбовый К., ланцюгово-шайбовий К., ланцюговий К. КОРМОЦЕХ – виробничий підрозділ птахівничого підприємства, обладнаний машинами і установками для механізованої обробки та приготування кормів. КОСА ДОВЖИНА ТУЛУБА – промір птиці, вимірюється мірною стрічкою від передньо-верхнього зчленування ключиці до сідничного горба; характеризує розмір птиці та розвиток внутрішніх органів. КОСИЦІ – 1. Група крупного серпоподібного пір’я в хвості півня; найбільш великі пір’їни у верхній частині хвоста називаються великими косами, менші в нижній частині хвоста – малими косами. 2. У селезнів те ж, що «завиток». КОЧІНЬ – стать птиці від кінця грудної кістки (кіля) до основи хвоста, тобто живіт; стан К. (ширина, пружність) служить непрямим показником господарської придатності несучок. КРАНІАЛЬНИЙ – розташований по поздовжній осі тіла ближче до голови. КРАПЧАСТЕ ОПЕРЕННЯ – оперення, на якому є дрібні кольорові цятки. КРАСЮК – технологічний брак інкубаційних яєць, при якому увесь вміст яйця має одноманітне рудувате забарвлення; К. утворюється під час формування яйця в результаті поптрапляння у вміст, наприклад, крові або унаслідок змішування жовтка з білком в процесі старіння яйця. КРЕАТИН – азотовмісна органічна кислота, яка входить до складу креатинфосфату - запасної енергетичної речовини в клітинах м’язів і мозку. КРЕЙДА – осадкова порода, білий тонкозернистий м’який вапняк, що складається з дрібних уламків і цілих вапняних скелетів мікроорганізмів; використовується у меленому вигляді в птахівництві як джерело кальцію; кормова К. повинна містити не менше 37 % кальцію, не більше 5 % кремнію та не містити шкідливих для птиці домішок. КРИЛА У ПТАХІВ – видозмінені передні кінцівки, які служать для польоту. КРИЛОМІТКА – пластинка з металу чи іншого матеріалу з номером, яку закріплюють на крилі птиці зазвичай відразу ж після виводу для індивідуального обліку походження і продуктивності; при переводі в доросле стадо птицю додатково мітять ножними кільцями. КРИТИЧНА ТЕМПЕРАТУРА – температура за межами нижньої і верхньої межі комфортної температури. КРИХТА – комбікорм, що отримується в результаті дроблення гранул; К. доцільно використовувати для всіх вікових груп качок і гусей, а також молодняку інших видів птиці, яка вирощується на м’ясо. КРОВ – рідка тканина, що циркулює в кровоносній системі хребетних і виконує транспортну, захисну і терморегуляційну функцію; у птахів 8–12 % маси тіла доводиться на кров, загальна кількість якої становить у курей різних порід 180–300 мл, качок – 360 мл, гусаків – 690 мл; у К. міститься 85 % води, її питома вага 1,05, в’язкість 5,0, рН – 7,44; 60 % крові складає плазма і 40 % – формені елементи. КРОВОВИЛИВ – підшкірне або внутрішньом’язове скупчення крові, викликане травматичним пошкодженням; К. є дефектом, що знижує сортність тушки. КРОВОЗМІШУВАННЯ – у тваринництві крайня ступінь інбридингу, коли спарюють батьків з їх потомками або повних братів з сестрами. КРОВ’ЯНА ПЛЯМА – технічний брак яйця, при якому на поверхні жовтка або в білку є кров’яні включення, помітні під час овоскопіювання. КРОВ’ЯНЕ БОРОШНО – кормове борошно, виготовлене з крові, фібрину і кісток тварин (не більше 5 %); вважається джерелом протеїну поганої якості; у комбікормах для птиці використовується рідко з обов’язковим балансуванням за метіоніном, кальцієм і фосфором. КРОВ’ЯНЕ КІЛЬЦЕ – технічний брак інкубаційних яєць, в яких зародки загинули з третіх по сьому добу інкубації; при овоскопіюванні на поверхні жовтка є видимі кровоносні судини у вигляді кільця або смужки. КРОС ПТИЦІ – комплекс поєднуваних спецiалiзованих лiнiй сільськогосподарської птиці, одержаних при певних схемах схрещування, що вiдpiзняються якостями або ознаками i дають гетерозисне (за однією або кількома ознаками) потомство. КРОХМАЛЬ – важливий для птиці кормовий вуглевод, який відноситься до групи полісахаридів; у травному тракті птиці гидролізуєтся ферментом амілазою до глюкози, яка всмоктується стінкою кишечника. КРОХМАЛЬНИЙ ЕКВІВАЛЕНТ – одиниця оцінки поживності кормів за продуктивною дією, визначається кількістю крохмалю, еквівалентною за жировідкладенням 100 г корму; у птахівництві нашої країни не застосовується. КСАНТОФІЛ – каротиноїд, один з пігментів яйця. КУКУРУДЗА – однорічна рослина сімейства злакових; цінний зерновий корм для птиці, багатий енергією (1370–1420 кДж/100 г), але бідний протеїном (8–11 %); у жовтозернистій кукурудзі міститься до 9 мг/ кг пігментів кріптоксантину і каротину; зерно К. містить до 70 % крохмалю, до 6 % жиру і мало клітковини; К. може бути монокультурою в раціоні птиці, якщо термін її зберігання не перевищує 6 місяців; при тривалому зберіганні в комбікорми вводять не більше 35 % кукурудзи у зв’язку з тим, що в ній накопичуються перекиси, які руйнують вітаміни преміксу. КУЛЬТУРА – мікроорганізми, які вирощують в штучному середовищі у лабораторії. КУПРИК – задній кінець хребта у птиці, представлений зрощеними хребцями. КУРИ – 1. Рід птиці ряду курячих, налічує близько 250 видів, один з яких – банківські кури (gallusbankiva) - є родоначальником усіх порід домашніх курей. 2. Вид сільськогосподарської птиці (Gallusbankiva або у деяких авторів Gallusdomestika), яких розводять з метою отримання переважно яєць (яєчні К.) і м’яса (м’ясні К.). КУРІПЧАСТЕ ОПЕРЕННЯ – різновид різнобарвного оперення курей, для якого характерне поєднання темно-золотистого оперення шиї, що має поздовжні чорні смуги, з сіро-коричневим покривним пір’ям спини і крил, чорно-коричневим рульовим і маховим пір’ям і червоно-бурим оперенням грудей; названо купчастим за схожістю із забарвленням оперення диких куріпок. КУРКА – самка курей. КУТИКУЛА М’ЯЗОВОГО ВІДДІЛУ ШЛУНКУ – щільна внутрішня оболонка м’язового відділу шлунку птиці. КУТИКУЛА ЯЙЦЯ – правильно: надшкаралупна плівка. КУТИКУЛІТ – аліментарний гастрит птиці; хвороба, яка характеризується виразково-некротичним розпадом кутикули м’язового відділу шлунку. КУТТЕР – машина для тонкого подрібнення м’яса; зазвичай в К. надходить фарш грубого помелу, виготовлений за допомогою вовчка. КУЦІ КУРИ – група курей, відмітною особливістю яких є куцість; їх називають ще персидськими або безхвостими курми; шкаралупа яєць коричнева, шкіра жовта, гребінь листоподібний, очі червонуваті, мочки червоні, ноги жовті; за забарвленням оперення не типізуються; карликова форма представлена куцими бентамками. Л ЛАТЕБРА – колбоподібне утворення в центрі жовтка, від якого до зародкового диска тягнеться скупчення світлого жовтка. ЛАХМОНОГІСТЬ КУРЕЙ – опереність тих частин ніг курей, які в нормі позбавлені пір’я і пуху; за характером та інтенсивністю Л. відрізняють «пучки п’ят», «лампас», «кінцеві пучки», «яструбиний дзьоб». ЛЕГЕНІ – парний орган дихання, в якому відбувається обмін газів повітря і газів крові, що збагачується в Л. киснем; Л. птиці яскраво-рожеві, еластичні, такі, які мають губчасту будову; розташовані Л. у грудній порожнині. ЛЕЙКОЗ – вірусне захворювання, яке характеризується пухлиноподібним розростаннями кровотворної тканини; спонтанно хворіють частіше кури, рідко інші види сільськогосподарської птиці. ЛЕЙКОЦИТИ – білі кров’яні клітини, основною функцією яких є участь в захисних і відновних процесах в організмі; Л. здатні продукувати різні антитіла, руйнувати і видаляти токсини білкового походження, фагоцитувати мікроорганізми. ЛЕЙЦИН – незамінна амінокислота, яка бере участь в побудові плазматичних тканинних білків, у вуглеводно-жировому обміні. ЛЕТАЛЬНИЙ – смертельний. ЛЕТАЛЬНИЙ ГЕН – ген, який викликає в гомозиготному стані загибель організму. ЛЕТАЛЬНІСТЬ – показник тяжкості перебігу інфекційної хвороби тварин, визначається відсотковим відношенням кількості загиблих від даної хвороби до тих, які захворіли. ЛИНЬКА – зміна пір’яного покриву у птиці, яка характеризується випаданням старого і відростанням нового пір’я; див. дефінітивна Л., примусова Л., спонтанна Л., ювенільна Л. ЛИСТОПОДІБНИЙ ГРЕБІНЬ – гребінь у формі зубчатої пластинки, яка спадає у курей і прямостояча у півнів. ЛИТТЯ ЯЄЦЬ – поява у несучки яєць без шкаралупи, покритих лише підшкаралупною оболонкою; утворюються зазвичай в результаті порушення мінерального обміну у птиці. ЛІЗИН – незамінна амінокислота, необхідна для синтезу нуклеопротеїнів, нормалізації азотистого обміну, формування еритроцитів і відкладення в кістках кальцію; сприяє утворенню меланіну в оперенні птиці та інтенсивному росту молодняку; при дефіциті Л. відмічається поганий апетит, сповільнений ріст молодняку, знижена несучість і недостатня міцність шкаралупи та кісток, чепігментація оперення, паралічі, анемія, виснаження птиці; надлишок Л., що виникає при переважанні в раціоні тваринних кормів, веде до токсикозу; дефіцит Л. у раціонах компенсується введенням тваринних кормів або синтетичного препарату. ЛІЙКА ЯЙЦЕПРОВОДУ – передня частка яйцепроводу, в яку надходить яйцеклітина з жовтком після овуляції. ЛІМІТОВАНА ГОДІВЛЯ – те ж, що обмежена годівля. ЛІМІТУЮЧІ АМІНОКИСЛОТИ – амінокислоти, кількість яких в комбікормі визначає (лімітує) рівень використання в організмі решти всіх амінокислот; до лімітуючих відносять лізин, метіонін, цистин і триптофан. ЛІНІЯ (птиці) – внутрішньопородна або міжпородна група, що походить від видатних плідників, спеціалізована за однією або кількома господарсько корисними ознакам, які успадковуються потомством; птиця лінії має певний набір генів, які і обумовлюють її особливості; див. інбредна Л., консолідація Л., материнська Л., мікро- Л., множник вихідних Л., загальна комбінаційна здатність Л., батьківська Л., проста Л., синтетична Л., специфічна комбінаційна здатність Л., чиста Л. ЛІНОЛЕВА КИСЛОТА – незамінна для птиці ненасичена жирна кислота, з якої в організмі синтезується арахідонова кислота; при нестачі в кормі Л. К. гальмується ріст молодняку, сповільнюється розвиток вторинних статевих ознак, порушується жировий обмін. ЛІПАЗИ – ферменти з групи естераз, які каталізують гідролітичне розщеплення жирів. ЛІПІДИ – жироподібні речовини, до яких відносять фосфатиди і стерини; у їх склад окрім гліцерину і жирних кислот входять фосфорна кислота і азотисті сполуки. ЛОКАЛЬНИЙ ОБІГРІВ – спосіб конвективного або контактного обігріву приміщення, при якому тепло подається тільки в зону розміщення птиці (переважно молодняку). ЛОПАТКА – довга шаблеподібна кістка грудної кінцівки птиці, прилегла до ребер і розташована паралельно до хребтового стовпа; у місці сполучення Л. з коракоїдною кісткою утворюється суглобова ямка для головки плечової кістки; Л. має порівняно велику поверхню для прикріплення м’язів. ЛОПАТКО-ПЛЕЧОВИЙ СУГЛОБ – суглоб грудної кінцівки птиці, утворений при зчленуванні кінців лопатки і плечової кістки, а також ключиці і коракоїдної кістки; Л.-П.С. виконує функції розгинання і згинання; бічні рухи, обмежені м’язами. ЛОТКОВА ГОДІВНИЦЯ – годівниця, яка призначена для молодняку птиці в перші дні життя, лоток або лист з невисокими бортиками. ЛОТОК ІНКУБАТОРА – пристрій, який забезпечує розміщення яєць в інкубаторах; за своїм призначенням Л. поділяються на інкубаційні і вивідні. ЛЮМІНЕСЦЕНТНІ ЛАМПИ – газорозрядне джерело світла низького тиску, світловий потік якого визначається в основному свіченням люмінофорів під впливом ультрафіолетового випромінювання електричного розряду. ЛЮПИН КОРМОВИЙ – рослина сімейства бобових, використовується як джерело білку для птиці; у зерні Л. К. безалкалоїдних (солодких) сортів міститься 0,025 % алкалоїдів (у гірких сортах – 1,5–1,7%); за вмістом протеїну (до 35 %) і загальною поживністю перевершує інші бобові культури; рекомендується вводити в раціони молодняку після 4-тижневого віку в кількості не більше 5 %, дорослій птиці – не більше 7 %. М МАГНІЙ – макроелемент, потреба птиці в якому задовольняється звичайними комбікормами, особливо з трав’яним борошном; М. необхідний для нормального функціонування м’язів; найбільша кількість міститься у м’язовій і кістковій тканині. МАКРОЕЛЕМЕНТИ – мінеральні елементи, кількість яких в організмі відносно велика; до них зазвичай відносять кальцій, фосфор, натрій, магній, хлор, калій і сірку. МАЛІ КОСИЦІ – див. косиці. МАЛЬТОЗА – вуглевод, який відноситься до групи дисахаридів; утворюється в травному тракті птиці після розщеплення крохмалю; при кислотному гідролізі розпадається на дві молекули глюкози. МАРГАНЕЦЬ – мікроелемент, який бере активну участь в кальцифікації скелета, окислювально-відновних процесах і у внутріклітинному обміні; М. проявляє синергетичну дію по відношенню до холіну, попереджає жирову дистрофію печінки; дефіцит М. викликає у молодняку перозис, а у дорослої птиці – зниження несучості, міцності шкаралупи, виводимості яєць, а також хондродистрофію ембріонів. МАРМУРОВІСТЬ ШКАРАЛУПИ – спричинене нерівномірним відкладенням органічних і мінеральних речовин чергування світлих і темних плям в структурі шкаралупи, що виявляється як при овоскопіюванні, так і при зовнішньому огляді яйця. МАСА ЯЙЦЯ – один з основних показників повноцінності яйця, використовується при бонітуванні птиці, в селекційній роботі, при оцінці інкубаційних і харчових якостей яйця; визначається зважуванням; М.Я. залежить від живої маси птиці, її видової, породної і лінійної приналежності, віку, стану здоров’я; ознака М.Я. добре успадковується; див. індекс М.Я., середня М.Я. МАСОВА СЕЛЕКЦІЯ – селекція птиці, заснована на відборі без врахування походження або ступеня спорідненості за фенотипом кращих особин для подальшого розведення; М.С. ефективна, якщо стадо має велику мінливість ознаки, яка селекціонується, і якщо спадковість її достатньо висока. МАТЕРИНСЬКА ЛІНІЯ ПТИЦІ – лінія, з якої для схрещування використовують самок; М. Л. П. повинна мати високі відтворні якості і добру поєднуваність з батьківською лінією, з якою її схрещують для отримання гібридів або батьківських форм. МАТЕРИНСЬКА ФОРМА ПТИЦІ – батьківська лінія або гібридна форма, самки якої використовуються при схрещуванні з самцями батьківської форми для отримання фінального гібриду. МАТКА – частина яйцепроводу, короткий товстий м’язовий мішок з келихоподібними залозами в слизистій оболонці; у матці завершується процес утворення яйця. МАХОВЕ ПІР’Я – крупне міцне пір’я, розташоване на задньому краю крила птиці і утворює при помахах суцільну грібну пластинку. МАХОВЕ ПІР’Я ДРУГОГО ПОРЯДКУ – махове пір’я, розташоване в області ліктьової кістки. МАХОВЕ ПІР’Я ПЕРШОГО ПОРЯДКУ – махове пір’я, розташоване в області кисті і передпліччя. МЕЛАНЖ – див. яєчний меланж. МЕЛАНІН – пігмент, який входить до складу шкіри і пір’я птиці та забарвлює їх в чорний, бурий і яскраво-бурий кольори; існують різні форми М., зокрема основні дві: еумеланін і феомеланін. МЕЛЯСА – побічний продукт цукрової промисловості, який отримується після випарювання бурякового соку і витягування кристалів цукру; використовують як склеювальну речовину при гранулюванні комбікормів, а також як засіб для стабілізації вітамінів при внесенні їх в комбікорми. МЕТЕЛИКОПОДІБНИЙ ГРЕБІНЬ – гребінь у курей, який за формою нагадує розкриті крила метелика, які складаються з двох листоподібних з зубцями пластинок, які з’єднані біля основи горбиком. МЕТІОНІН – незамінна амінокислота, є важливим джерелом сірки і метальних груп, бере участь в утворенні амінокислот серину, цистину і холіну; М. запобігає окисленню білкових речовин, сприяє росту і розмноженню клітин, еритроцитів, разом з цистином бере участь у формуванні пір’я; М. регулює жировий обмін, разом з цистином і вітаміном Е перешкоджає жировій дистрофії печінки, оскільки сприяє видаленню з неї жиру; М. на 1/2 може бути замінений цистином; при нестачі М. в раціоні у птиці відмічається поганий апетит, уповільнюється ріст, знижується несучість, погіршується конверсія корму, жирова дистрофія печінки, порушення функції нирок, анемія і виснаження; дефіцит М. може бути заповнений тваринними кормами або синтетичним препаратом. МЕХАНІЧНЕ ОБВАЛЮВАННЯ – обвалювання, яке виконується за допомогою спеціальних машин. МИЙКА ЯЄЦЬ – очищення шкаралупи яєць від забруднень за допомогою миючих засобів. МІДЬ – мікроелемент, який служить каталізатором при утворенні гемоглобіну крові і входить до складу ферментів, що беруть участь в процесах кальцифікації скелета, пігментації пір’яного покриву і т.д.; кількості міді в природних кормах зазвичай достатньо для задоволення потреби птиці, але з профілактичною метою її слід вводити у формі сірчанокислої міді; дефіцит міді в раціоні викликає анемію у курчат навіть при достатку заліза, приводить до порушень в будові кістяка і депігментації оперення. МІЖВИДОВИЙ ГІБРИД – гібрид, отриманий в результаті схрещування тварин різних видів; у птахівництві відомі муларди – від схрещування мускусних качок з кряковими; а також півня з цесаркою, півня з самкою фазана, павича з куркою і ін. МІЖПОРОДНЕ СХРЕЩУВАННЯ – спаровування особин, які належать до різних порід, зазвичай з метою поліпшення однієї з них, створення нової породи або отримання ефекту гетерозису; М.С. розділяють на поглинальне, ввідне, відтворне і заводське. МІЖЩЕЛЕПНА КІСТКА – кістка черепа у птиці, витягнута дугоподібна пластинка, що є основою дорсальної частини дзьоба і визначає його форму; з верхньощелепною кісткою утворює кісткове наддзьобя. МІКРОБНА ЗАБРУДНЕНІСТЬ – санітарний показник, який визначається кількістю мікробних тіл на одиницю об’єму (наприклад, повітря), маси (корму) або площі (огорожувальних конструкцій). МІКРОЕЛЕМЕНТИ – мінеральні елементи, кількість яких в організмі відносно невелика; до них зазвичай відносять марганець, цинк, залізо, кобальт, мідь і йод; у комбікорми для птиці М. вводять у вигляді вуглекислих або сірчанокислих солей (йод – у вигляді йодистого або йоднуватистого калію), з яких доцільно готувати премікси; М. в організмі птиці входять до складу складних органічних сполук і використовуються як структурні елементи клітин або включаються в енергетичні процеси на рівні внутріклітинного обміну; М. є складовою частиною біокаталізаторів, які виконують ферментні, вітамінні і гормональні функції. МІКРОКЛІМАТ – 1. Сукупність кліматичних чинників на невеликій території. 2. Сукупність умов середовища в приміщенні (наприклад, пташнику), які включають температуру і вологість повітря, вміст у ньому шкідливих газів, пилу і мікробів; у промисловому птахівництві встановлені норми оптимального мікроклімату, зокрема вміст яких у повітрі вуглекислоти, аміаку, сірководню, пилу, мікроорганізмів; деякі автори включають в поняття М. освітленість приміщення. МІКРОЧАШКОВА НАПУВАЛКА м варіант чашкової напувалки, яка призначена для одночасного споживання води тільки одним птахом. МІНЕРАЛЬНИЙ ОБМІН – надходження в організм неорганічних (мінеральних) речовин із зовнішнього середовища, їх всмоктування, розподіл, використання в процесі життєдіяльності організму і виділення. МІНЕРАЛЬНИЙ ПРЕМІКС – концентрований комплекс солей мікроелементів в суміші з наповнювачем. МІНЕРАЛЬНІ КОРМИ – корми природного і штучного походження, які служать в раціонах птиці джерелом макроелементів; як джерело кальцію використовують черепашку, крейду, вапняки, фосфор – знефторені кормові фосфати, натрію – кухонну сіль і т. д. МІНІ-КУРИ – кури зі зменшеним розміром тіла, обумовленим зчепленим зі статтю рецесивним геном dw; використання М.-К. дозволяє знизити витрати кормів на одиницю продукції, підвищити щільність посадки птиці в приміщенні. МІНЛИВІСТЬ – властиве всім живим організмам різноманіття ознак і властивостей в однієї особини чи групі особин будь-якого ступеня спорідненості; розрізняють М. спадкову і не спадкову. МІРАЖНИЙ СТІЛ – спеціальний стіл для просвічування яєць в інкубаційних лотках. МІСТКІСТЬ ІНКУБАТОРА – розрахунковий показник: кількість яйцемісць, яка визначається сумарною місткістю всіх лотків, розташованих в інкубаторі. МІСТКІСТЬ ІНКУБАТОРІЮ – розрахунковий показник: кількість яйцемісць, яка визначається сумарною місткістю всіх інкубаторів, розташованих в інкубаторії. МІСТКІСТЬ ЛОТКА ІНКУБАТОРА – розрахунковий показник: число яйцемісць, яка визначається максимально можливою кількістю курячих яєць, розміщених в лотку інкубатора. МІТОЗ – процес ділення клітин, при якому число хромосом (диплоїдний набір) у дочірніх клітинах зберігається; див. мейоз. МІЦНА КОНСТИТУЦІЯ – конституція птиці, для якої характерні міцна пропорційна статура, добре розвинений кістяк, незначне відкладення жиру, розвинені груди, відносно могутній дзьоб і щільне оперення; М.К. властива більшості курей і гусей бійцівських порід. МІЧЕННЯ ЯЙЦЯ – запис на яйці основних селекційних або інших даних про птицю. МНОЖНИК ВИХІДНИХ ЛІНІЙ – група птиці племзаводу, призначена для розмноження ліній в об’ємах, достатніх для задоволення племрепродуктора племінним матеріалом; стадо М.В.Л. яєчних курей складається з переярої птиці, перевіреної за продуктивністю (контрольно-випробна група) і молодої птиці, відведеної від селекційних гнізд і переярої птиці; М.В.Л. м’ясних курей зазвичай складається з молодої птиці. МОЛОДКА – самка птиці до виходу на пік продуктивності; див. переярка, старка. МОЛОДНЯК (ПТИЦІ) – птиця з моменту виводу до настання статевої зрілості, а практично – до переводу в доросле стадо; за виробничим призначенням М.П. поділяють на ремонтний і для забою (вирощений на м’ясо); див. вибіркаМ., виведення М., вивід М., діловий вихід М., М. для забою, партія М., просиджений М., добовий М. МОЛОДНЯК ПТИЦІ ДЛЯ ЗАБОЮ – птиця з нескостенілим хрящоподібним кілем грудної кістки і неороговілим дзьобом; у курчат, індиченят, цесарят – ніжні, еластичні, щільно прилеглі лусочки на ногах, у півників – м’які рухомі шпори у вигляді горбків; у каченят і гусенят - ніжна шкіра на ногах. МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЯЄЦЬ – визначення якості яєць за морфологічними ознаками, який включає показники: масу складових частин яйця (шкаралупи, жовтка і білка), товщину шкаралупи, висоту і діаметр білка та жовтка, щільність і пружну деформацію яйця та ін. МУЛАРД – міжвидовий гібрид, отриманий від схрещування мускусних селезнів з качками домашніх порід (які походять від крякви) з метою вирощування на м’ясо або відгодівлі на жирну печінку; з підвищенням відтворних якостей мускусних качок виробництво М. скорочується; подібно до інших міжвидових гібридів М. безплідні. МУСКУЛАТУРА – сукупність м’язової тканини. МУСКУЛЬНИЙ ВІДДІЛ ШЛУНКУ ПТИЦІ – те ж, що м’язовий відділ шлунку птиці. МУСКУСНІ КАЧКИ – 1. Дикі качки (Cairinamoshata), які мешкають в тропічній зоні Південної Америки, ведуть мало пов’язаний з водою спосіб життя і є предками домашніх качок тієї ж назви. 2. Домашні качки, яких розводять з метою отримання переважно м’яса і жирної делікатесної печінки; характерною особливістю М.К. є коралоподібні утворення в області дзьоба, які дали цим птицям назву бородавчастих качок; за кольором оперення є декілька різновидів М.К., але найбільшого поширення набули білі; добре виражений статевий диморфізм; самці мають живу масу 4,5–6 кг, самки 2,5–3 кг; статева зрілість наступає в 210–230 днів, несучість 80–110 яєць; каченят самців відгодовують на м’ясо 11–12 тижнів, самок – 10–11 тижнів. МУТАГЕНЕЗ – процес утворення мутації. МУТАГЕНИ – чинники, які викликають мутації. МУТАНТ – організм, у якого в результаті мутації змінилися ознаки та властивості. МУТАЦІЇ – природно виникаючі або штучно викликані зміни спадкових властивостей організму в результаті перебудови та порушень у генетичному апараті – хромосомах і генах; підрозділяють на спонтанні та індуковані. МУТАЦІЙНА МІНЛИВІСТЬ – мінливість, викликана структурними змінами (мутаціями) генів і хромосом, які призводять до виникнення нових спадкових ознак і властивостей організму. М’ЯЗИ – див. м’язова тканина. М’ЯЗОВА ТКАНИНА – тканина, яка добре скорочується, за допомогою якої здійснюються всі рухові акти тварин; М.Т. ділиться на вісцелярну (м’язи шкіри, кровоносних судин і внутрішніх органів) і соматичну або скелетну (м’язи голови, шиї, тулуба і кінцівок); соматичні м’язи визначають м’ясні якості птиці; див. біле м’ясо птиці, червоне м’ясо птиці. М’ЯЗОВИЙ ВІДДІЛ ШЛУНКУ – один з двох відділів шлунку птиці, в якому відбувається механічне подрібнення корму та його переварювання під дією ферментів шлункового соку, який надходять із залізостого відділу. М’ЯСИСТІСТЬ – див. індекс м’ясистості. М’ЯСНЕ БОРОШНО – кормове борошно, приготоване під впливом високої температури і тиску з м’ясних відходів, внутрішніх органів тварин, ембріонів, фібрину, кісток (не більше 10 %); М.Б. подрібнюють так, щоб на ситі з діаметром отвору 13 мм залишалося не більше 5 % залишку; у М.Б. залежно від його сорту міститься: протеїну – 54–64%, жиру 12–18 %, вологи 10–12 %; М.Б. – хороше джерело лізину, але бідне метіоніном і триптофаном. М’ЯСНІ ЯКОСТІ – критерій оцінки м’ясної птиці, визначається прижиттєво за розвитком грудних, стегнових м’язів (взяттям промірів, вимірюванням кута грудей і так далі) і після забою за виходом м’язів, співвідношенням їстівних і неїстівних частин тушки. М’ЯСНІ ГОЛУБИ – голуби спеціальних порід, створених для виробництва м’яса, зокрема білі м’ясні, гігантські, римські, кінг, карно, моденські, мондайн, мальтійські, тексан, штрассер та ін.; дорослі самці досягають живої маси 700–1000 г, самки 600–800 г; м’ясо відрізняється делікатесними властивостями. М’ЯСНІ ПОРОДИ ПТИЦІ – породи сільськогосподарського птиці, основною метою розведення яких є отримання м’яса; до м’ясних відносять породи курей: брама, доркінг, гудан, корніш та ін.; качок – пекінські, ейльсбюрі, руанські та ін., майже всі породи гусей, всі породи індиків, цесарок і м’ясних голубів; м’ясні породи гусей прийнято розділяти на важкі (тулузські, емденські), середні (горьківські, померанські) і легкі (китайські, кубанські, канадські), індиків – на важкі (білі широкогруді) і легкі (белтсвілські). М’ЯСО ПТИЦІ – тушка птиці, її частина, а також окремо м’язова тканина з жиром або без нього; див. біле М.П., вихід М.П., дефростоване М.П., загар М., червоне М.П., морожене М.П., ослизнине М., охолоджене М.П.; парне М.П., підморожене М.П, розморожене М.П., соковитість М, усушка М.П., фасоване М.П. М’ЯСО-КІСТКОВЕ БОРОШНО – кормове борошно, приготоване при високій температурі і тиску з вибракуваних туш і трупів тварин, кісток, ембріонів, внутрішніх органів та інших нехарчових відходів м’ясної сировини, допущених ветеринарним наглядом для використання в корм; продукт подрібнюють так, щоб на ситі з діаметром отворів 3 мм залишалося не більше 5 %; у М.-К. Б. міститься: сирого протеїну – 30–50 %, сирого жиру 9–18%, вологи 9–10%; протеїн. М.-К. Б. багате лізином, але бідне метіоніном і триптофаном. МЯСО-ЯЄЧНІ ПОРОДИ КУРЕЙ – породи курей, метою розведення яких є отримання м’яса і харчових яєць; до м’ясо-яєчних відноситься багато порід і породних груп курей, в т.ч. вітчизняні (адлерські сріблясті, загорські, лососеві, кучинські ювілейні та ін.); мають добру яєчну і м’ясну продуктивність, вони поступаються за несучістю яєчним породам, а за інтенсивністю росту –м’ясним, тому з розвитком промислового птахівництва їх поголів’я скоротилося, а частина порід була втрачена; у неспеціалізованих господарствах і у птахівників-любителів багатьох країн кури М.-Я. перевершують за популярністю спеціалізовані кроси і лінії курей, оскільки вони краще приспособлені до місцевих умов екстенсивного птахівництва. Н НАТРІЙ – макроелемент, який входить у вигляді добре розчинних солей до складу травних соків, крові, лімфи; основним джерелом Н. є кухонна сіль, рибне і м’ясо-кісткове борошно; рослинні корми і дріжджі бідні Н. і не задовольняють потреби птиці в ньому; дефіцит Н. сповільнює ріст молодняку, а надлишок має токсичну дію, яка викликає в гострих випадках загибель птиці; потреба в Н. забезпечується шляхом введення в комбікорм кухонної солі. НАТУРА ЗЕРНА – показник якості, визначається масою 1 л зерна; за цим показнику зерно ділять на високонатурне, средньонатурне і низьконатурне. НЕЗАМІННІ АМІНОКИСЛОТИ – амінокислоти, які не синтезуються в організмі птиці (метіонін, тріптофан, лейцин, ізолейцин, лізин, аргінін, треонін, фенілаланін, валін, гістидин, а у молодняку і гліцин), у зв’язку з чим їх слід давати з кормом. НЕЗАМІННІ ЖИРНІ КИСЛОТИ – жирні кислоти, які не синтезуються в організмі, в зв’язку з чим їх слід давати з кормом; до Н.Ж.К. для птиці відносять линолеву, ліноленову і арахідонову; при дефіциті цих кислот затримується ріст і розвиток молодняку, знижується несучість, погіршується стійкість організму до дії стрес-факторів. НЕЗАПЛІДНЕНЕ ЯЙЦЕ – технічний брак інкубації, яйце з непрозорим білуватим бластодискомдіаметром 1–2 мм; те ж, що міражне яйце. НЕЗАРАЗНІ ХВОРОБИ – хвороби, які виникають внаслідок порушення умов годівлі та утримання тварин. НЕЗМІННА ПІДСТИЛКА – підстилковий матеріал шаром завтовшки 10–15 см, який розстилають у пташнику перед посадкою птиці і видаляють тільки після її переводу в інше приміщення або здачі на забій; періодично замінюють лише сиру або забруднену частину підстилки. НЕКОНДИЦІЙНИЙ ДОБОВИЙ МОЛОДНЯК ПТИЦІ – добовий молодняк, який за живою масою, екстер’єром та загальним станом не відповідає нормативним вимогам, тобто не відноситься до кондиційного. НЕСПРАВЖНІ РЕБРА – умовна назва ребер, які не утворюють грудну клітку і не відносяться до дійсних ребер. НЕСУЧКА – самка сільськогосподарської птиці, яка відкладає яйця. НИЖНЯ ГОРТАНЬ – орган дихання і голосу птиці, розташована в місці розгалуження трахеї на бронхи і утворена останніми кільцями трахеї, які у курей сполучаються, а у гусей і селезня повністю костеніють; мускулатура Н. Г. може швидко скорочуватися або розслаблятися, змінюючи стан голосових перетинок, які при проходженні повітря коливаються і видають звук. НИЖНЬОЧЕЛЮСТНА КІСТКА – кістка черепа, складає кісткове під дзьоб’я. НІЖНА КОНСТИТУЦІЯ – конституція тварини, яка характеризується невеликою живою масою, слабким розвитком кістяка і м’язів, тонкими ногами, дуже активним темпераментом, швидкою реакцією на зовнішні подразники; Н.К. властива птиці деяких декоративних порід. НІКОТИНОВА КИСЛОТА – вітамін В5, позитивно впливає на обмін білків, жирів, вуглеводів, бере участь в окислювальних процесах і процесах запліднення; може синтезуватися в організмі птиці з тріптофану; недолік Н.К. викликає враження шкіри та слизових оболонок травного тракту, погіршення інкубаційних якостей яєць, зниження несучості, перозис суглобів ніг, погіршення опереності; Н.К. міститься у великих кількостях в кормових дріжджах – 450 мг/ кг, менше – в побічних продуктах мукомельного виробництва – 100–200 мг/ кг. НІПЕЛЬНА НАПУВАЛКА – напувалка індивідуального користування, оснащена клапаном (ніпелем), який відкривається при натисканні птицею на шток, який відходить від нього. НОЖНЕ КІЛЬЦЕ – пластинка, як правило, з металу з номером, яку закріплюють на нозі птиці зазвичай при переводі молодняку в доросле стадо з метою індивідуального обліку походження і продуктивності. НОРМА – встановлена міра, середня величина. НОРМА ОБСЛУГОВУВАННЯ – встановлена кількість об’єктів (тварин, машин), відносно яких робітник одночасно або послідовно повинен виконувати певні дії; у птахівництві Н.О. птиці залежить головним чином від типу технологічного устаткування, рівня механізації виробничих процесів, організації робіт. НОСОВА ПОРОЖНИНА – орган дихання, розташований в наддзьоб’ї, біля основи якого знаходяться ніздрі; слизова оболонка Н.П. складчаста, що сприяє фільтрації повітря, і має густу сітку кровоносних судин, які забезпечують підігрів вдихуваного повітря. НУЛЬОВИЙ РАЦІОН – раціон для молодняку птиці в перших 4 дні життя, який складається з легкоперетравних кормів (наприклад, роздробленої кукурудзи, пшениці, соєвого шроту і сухих молочних відвійок); див. ростовий раціон, стартер, фінішер. НУТРОВКА – правильно: патрання птиці. О ОБВАЛЮВАННЯ – відділення м’яса від кісток цілої тушки або її частини; виконується переважно за допомогою спеціальних машин і використовується при виробництві м’ясного фаршу; див. механічне О., ручне О. ОБІГРІВ –підвищення температури навколишнього середовища за допомогою спеціальних обігрівачів; див. конвективний О., контактний О., локальний О. ОБЛЯМОВАНЕ ОПЕРЕННЯ – забарвлення оперення, при якому кожне контурне перо має по краю одну або дві облямівки, що відрізняються за кольором від центральної частини опахала. ОБМЕЖЕНА ГОДІВЛЯ – режими годівлі птиці, які передбачають обмеження об’єму корму, що задається, або часу доступу до нього (кількісне обмеження), або обмеження поживності самого корму (якісне обмеження); О.Г. використовується з метою економії корму, запобігання ожирінню птиці, зниження її продуктивності і життєздатності. ОБМІН БІЛКІВ – сукупність хімічних перетворень білків, які безперервно протікають в організмі; про характер О.Б. судять за азотистим балансом. ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ – сукупність процесів перетворення вуглеводів в організмі. ОБМІН ЖИРІВ – сукупність хімічних перетворень жирів і жироподібних речовин, що надходять в організм з кормом, а також тих, які входять до складу органів і тканин. ОБМІН РЕЧОВИН – складний процес перетворення речовин, що надходять з навколишнього середовища в організм, у речовини самого організму, які якісно відмінні від початкових; див. азотистий обмін, анаболізм, асиміляція, дисиміляція, катаболізм, метаболізм, обмін жирів, обмін вуглеводів. ОБМІННА ЕНЕРГІЯ – частина енергії корму, яка засвоюється і використовується організмом; визначається різницею між валовою енергією корму та енергією виділеного посліду; вважається, що енергія ліпідів перетворюється птицею в О.Е. на 90 %, засвоєних вуглеводів – на 75 і білків – на 60 %. ОБОРОТ СТАДА НЕСУЧОК – розрахунковий показник, який характеризує ефективність використання курей-несучок; обчислюється діленням кількості молодок, переведених в доросле стадо, на середньорічне поголів’я несучок; збільшення О.С.Н. веде до підвищення середньої несучості курей по стаду, але знижує ефективність використання поголів’я; раціональна тривалість експлуатації курей-несучок, що визначається О.С.Н., залежить від витрат на вирощування молодок і вартості отриманих від них яєць у різні місяці продуктивного періоду. ОБОРОТ СТАДА, ПОГОЛІВ’Я – динаміка чисельності поголів’я різних виробничих і вікових груп птиці за певний період часу. ОБРІЗАННЯ ГРЕБЕНЯ – технологічний прийом, який полягає в повному видаленні гребеня зазвичай у 5–6-тижневих півнів яєчних порід; застосовується в промисловому птахівництві, з метою уникнення травм гребеня, звичайних при утриманні дорослих півнів у кліткових батареях. ОБРІЗАННЯ ДЗЬОБА – те ж, що дебікування. ОБСКУБУВАННЯ – зняття вручну або за допомогою спеціальних машин оперення з птиці; див. воскове О., прижиттєве О. ОБХВАТ ГРУДЕЙ, ОБХВАТ ТУЛУБА – промір птиці, береться мірною стрічкою біля основи крил по вертикальній лінії, дотичній до останнього шийного хребця і переднього краю кіля. ОВЕС – злакова рослина, використовується в птахівництві як зерновий корм; кормова цінність для птиці не обрушеного вівса невелика із-за високого вмісту клітковини (10 % і більше) і низького – обмінної енергії (близько 1100 кДж/100г); протеїн вівса має дієтичні властивості; вміст сирого протеїну у вівсі коливається від 8 до 15 %. ОВОСКОП – пристрій, оснащений освітлювальним засобом, для овоскопування яєць. ОВОСКОПУВАННЯ ЯЄЦЬ – визначення якості шкаралупи та вмісту яйця шляхом просвічуванням за допомогою овоскопа; О.Я. проводять при первинній обробці харчових яєць, оцінці якості інкубаційних яєць до закладки в інкубатор, а також в процесі інкубації. ОГЛУШЕННЯ ПТИЦІ – дія на птицю перед забоєм електрострумом або вуглекислим газом, в результаті чого вона втрачає здатність рухатись при збереженні роботи серця. ОГУЗОК – задній відділ тулуба птиці, який включає куприк; містить копчикову залозу, а також несе рульове пір’я хвоста. ОДИНИЦЯ ХАУ – розрахунковий показник оцінки інкубаційних якостей яєць, оснований на зв’язку маси яйця і висоти білка. ОДНОРІДНИЙ ПІДБІР – те ж, що гомогенний підбір. ОЖИРІННЯ – надмірне відкладення жиру в органах і тканинах організму тварини при переїданні, гіподинамії, порушенні фізіологічних функцій. ОЗНАКА, ОБМЕЖЕНА СТАТТЮ – ознака, обумовлена аутосомними генами, яка проявляється під впливом статевих гормонів тільки в особин однієї статі; до О.О.С. відносять забарвлення оперення, будову пера, розміри гребеня, сережок та ін. у курей і півнів. ОЗОНУВАННЯ – обробка повітря, конструкцій, устаткування та біологічних об’єктів озоном з метою їх дезінфекції і дезодорації. ОКО – орган зору, який виконує функцію сприйняття світлового подразнення; у більшості видів птиці зір відіграє важливу роль і тому розвинений добре; на відміну від ссавців зона найкращого бачення у птиці не одна, а дві або три; бінокулярний зір у птиці розвинений погано, але поле зору кожного О. дуже велике: птиця може бачити предмети, що знаходяться ззаду. ОПАХАЛО ПЕРА – верхня пружна пластинка пера, яка складається з великої кількості розташованих паралельно борідок 1-порядку, від яких перпендикулярно відходять борідки 2-го порядку, що щільно скріплюються відростками і гачками один з одним; забарвлення і чергування колірних плям і смуг на О.П. визначають загальне забарвлення оперення та зовнішній вигляд птиці. ОПЕРЕННЯ – пір’яний покрив птиці, який складається з різного за будовою пір’я, оберігає тіло від переохолодження і перегріву та надає йому обтічної форму; при схожості будови в усієї птиці О. має видові, породні та інші відмінності; нормальний стан О. є першим критерієм благополуччя птиці; див. біле О., бронзове О., вторинне О., блакитне О., О. дефінітива, зелене О., колумбійське О., коричневе О., крапчасте О., червоне О., зозулясте О., куріпчасте О., курчавість О., лососеве О., облямоване О., палеве О., рябе О., первинне О., смугасте О., плямисте О., ситцеве О., чорне О., ювенальне О. ОПЕРЕНІСТЬ – стан пір’яного покриву птиці в певний віковий період; О. є критерієм інтенсивності росту молодняку і оцінюється за кількістю і довжиною махового або рульового пір’я; за інтенсивністю О. курчат поділяють на тих, які швидко оперяються і повільно оперяються; у швидко – в добовому віці 5–7 махових пір’їн прикрито покривними на 2/3, в 10-добовому віці махове пір’я досягає основи хвоста, рульові мають близько 1 см довжини, в 30 діб добре оперена спина і в 60 діб починається ювенальна линька; у повільно – ці процеси відбуваються повільніше (у добовому віці махове пір’я за довжиною дорівнює покривному або коротше за нього); див. коефіцієнт О., швидкість О. ОПЛАТА КОРМУ – розрахунковий показник, зворотний витратам корму, характеризує ефективність використання кормів птицею; обчислюється діленням загальної кількості продукції на кількість витрачених кормів; виражається в одиницях продукції (грамів приросту живої маси, штук яєць) на 1 кг корму. ОРГАН – складова частина цілісного організму, яка має певну форму, структуру і виконує характерну для неї функцію (наприклад, серце, печінка, органи слуху, зір і т. д.). ОРГАН ЗОРУ – див. очі. ОРГАН СЛУХУ – орган, який сприймає та первинно аналізує звукові подразнення і передає отриману інформацію до центральної нервової системи; О.С. складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха. ОРГАНИ ДИХАННЯ – органи, які забезпечують надходження в організм кисню та видалення з нього вуглекислого газу; до О.Д. птиці відносяться: носова порожнина, верхня і нижня гортань, трахея, бронхи, легені та повітряні мішки. ОРГАНИ РОЗМНОЖЕННЯ – те ж, що статеві органи. ОРГАНИ ТРАВЛЕННЯ – органи, які забезпечують надходження в організм птиці корму, його механічну і хімічну обробку, в результаті якої поживні речовини всмоктуються та засвоюються, а продукти розпаду та неперетравлені речовини виводяться з організму; до О.Т. птиці відносять дзьоб, ротову порожнину, глотку, зоб, стравохід, залозистий і м’язовий відділи шлунку, кишечник, клоаку. ОРГАНИ ЧУТТЯ – органи зору, слуху, гравітації, нюху, смаку, дотику, які складаються з чутливих (рецепторних) нервових клітин і допоміжних структур; сприймають і первинно аналізують різні подразнення, що отримуються організмом із зовнішнього і внутрішнього середовища, передають інформацію до центральної нервової системи. ОРГАНОЛЕПТИЧНА ОЦІНКА – оцінка деяких властивостей (колір, запах, консистенція та ін.) об’єктів зовнішнього середовища, яка виконується за допомогою органів чуття. ОХОЛОДЖЕНЕ М’ЯСО ПТИЦІ – м’ясо птиці з температурою в товщі м’язів від 0 до 4°С. ОХОЛОДЖЕННЯ ТУШОК ПТИЦІ – зниження температури тушок з метою підготовки їх до нетривалого зберігання; за способом охолодження поділяють на повітряне, контактне і комбіноване. ОЦІНКА ЗА ГЕНОТИПОМ – в селекційній роботі оцінка кожної особини за власним фенотипом і фенотипом її предків, сибсів (напівсибсів) та потомків; у селекційній роботі обов’язкова при низьких коефіцієнтах спадковості. ОЦІНКА ЗА ПОТОМСТВОМ – оцінка плідників за продуктивністю і племінними якостями потомства; найточніше відображає генотип оцінюваної особини та широко застосовується в селекційній роботі. ОЦІНКА ЗА РОДОВОДОМ – оцінка особини за продуктивними і племінними якостями прямих предків; служить для попереднього відбору переважно молодої птиці, ще не оціненої за власними показниками; чим віддаленіші предки від оцінюваної особини, тим нижча точність оцінки. ОЦІНКА ЗА ФЕНОТИПОМ – оцінка кожної особини за її індивідуальними властивостями; у селекційній роботі О.Ф. без оцінки за генотипом носить попередній неповний характер; найбільш ефективна при високій мінливості і спадковості ознак, які селекціонуються. ОЦІНКА ЯКОСТІ КОРМІВ – див. аналіз кормів. ОЦІНКА ЯКОСТІ СПЕРМИ – визначення якості сперми за комплексом показників, яка включає візуальну оцінку, об’єм еякуляту, концентрацію сперми, активність (рухливість), виживаність і інтенсивність дихання сперматозоїдів. П ПАВІЛЬЙОННІ ПТАШНИКИ – найбільш поширені одноповерхові пташники, які не блокуються один з одним, тобто розташовані один від одного на певній відстані; див. зблоковані пташники. ПАДІЖ ПТИЦІ − загибель птиці від хвороб або з інших причин, яка не передбачена господарською діяльністю людини. ПАЛЕВЕ ОПЕРЕННЯ − світло-жовте (солом’яне) забарвлення оперення курей та індиків різної інтенсивності і відтінків; характерна для кохінхінів, орпінгтонів, полтавських глинястих та ін. порід курей, бурбонських, американських і місцевих грузинських індиків. ПАЛОЧКИ ОКА − світлочутливі закінчення нервових клітин в сітківці ока, елементи нічного зору. ПАНТОТЕНОВА КИСЛОТА − вітамін В3, входить до складу багатьох коферментів, бере участь в процесі ацетилювання, синтезі жирних кислот, фосфоліпідів, білків, в утворенні ацетилхоліну; при авітамінозі у молодняку птиці з’являється дерматит в кутиках очей і дзьоба, вражаються печінка і спинний мозок; у дорослої птиці знижується несучість і виводимість яєць, випадає пір’я, виникають паралічі. ПОВІТРОНОСНІ МІШКИ – утворені тоненькими стінками, заповнені повітрям і є продовженням деяких бронхів; у птиці дев’ять П.М.: парні шийні, передні і задні грудні, черевні і непарний ключичний; П.М., виконуючи функції ємкостей повітря в організмі, беруть участь в диханні і повітрообміні; у водоплавних птахів завдяки П.М. забезпечується дихання при пірнанні під воду. ПОВІТРООБМІН – заміна повітря приміщень зовнішнім повітрям шляхом природної або примусової вентиляції. ПОВІТРЯНА КАМЕРА ЯЙЦЯ – порожнистий простір зазвичай в тупому кінці яйця між внутрішнім і зовнішнім шарами підшкаралупної оболонки, утворюється в результаті охолодження яйця після знесення; в процесі зберігання яйця П.К., збільшується в результаті випаровування вологи з яйця; висоту П.К. використовують як критерій свіжості яйця: у свіжих курячих яєць вона має бути 2−3 мм, качиних – 3–4, індичих – 2,5−3,5, гусячих − 3,5−4,5 і цесариних – 1,5-2,5 мм. ПОВІТРЯНЕ ЗАМОРОЖУВАННЯ ТУШОК – заморожування тушок (переважно в транспортній тарі) в морозильних камерах холодильника при температурі -8°С. ПОВІТРЯНЕ ОХОЛОДЖЕННЯ ТУШОК – охолоджування тушок на конвеєрі, у візках або ящиках, розміщених в камерах з низькою температурою; при П.О.Т. спостерігаються відносно високі втрати маси тушок. ПОКРИВНЕ ПІР’Я – пір’я, яке щільно прилягає одне на одного і утворює щільний зовнішній шар оперення; залежно від місця розташування розрізняють П.П. шиї, плеча, спини і т. д. ПОТУЖНІСТЬ ІНКУБАТОРІЮ − розрахункова кількість добового молодняку, яка може бути виведена інкубаторієм за певний період (частіше всього за тиждень). ПОТУЖНІСТЬ ПТАХІВНИЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА (ГОСПОДАРСТВА) − розрахунковий максимально можливий в певних умовах об’єм господарства, який визначається середньорічним поголів’ям птиці або кількістю виробленої основної продукції (як правило, яєць або м’яса) за рік. ПРАБАТЬКIВСЬКЕ СТАДО ПТИЦІ − стадо самців та самок, яких використовують для відтворення (репродукції) батьківського стада птиці. ПРИМУСОВА ВIДГОДIВЛЯ ПТИЦI − годівля птиці примусовим згодовуванням їй корму. ПРИМУСОВЕ ЛИНЯННЯ ПТИЦІ − линяння птиці, викликане примусово. ПРИРОДЖЕНИЙ ІМУНІТЕТ – природна несприйнятливість до певних хвороб. ПРИРОДНА ВТРАТА − втрата частини продукції стандартної якості при проведенні технологічних операцій на стандартному рівні; максимально можливі втрати визначаються нормами П.В. ПРИРОДНА ІНКУБАЦІЯ ЯЄЦЬ − те ж, що насиджування яєць. ПРИРОДНА РЕЗИСТЕНТНІСТЬ − резистентність, не привита спеціальними засобами. ПРИРОДНИЙ ВІДБІР – процес виживання і відтворення організмів, найбільш пристосованих до умов середовища, і загибелі непристосованих в ході еволюції. ПРИРОДНИЙ ІМУНІТЕТ − те ж, що вроджений. ПРИРОДНИЙ СВІТЛОВИЙ РЕЖИМ − режим, в якому використовуються природні складові світлового дня без штучного його продовження або скорочення. ПРИСУШКА − яйце з жовтком, присохлим до шкаралупи. ПРОДУКТИВНIСТЬ ПТИЦІ − кiлькiсть продукції, яку одержують від особини сільськогосподарської птиці за певний період. ПРОМЕНЕВА КІСТКА − одна з двох кісток передпліччя, яка відрізняється від ліктьової кістки прямішою формою. ПРОМИСЛОВЕ СТАДО ПТИЦІ − стадо самців та самок, яких використовують для одержання харчових яєць або м’яса. ПРУЖНА ДЕФОРМАЦIЯ ЯЙЦЯ − величина прогину шкаралупи яйця в мiсцi прикладання певного вантажу ПРЯМА ДОВЖИНА ТУЛУБА − промір птиці, вимірюється мірною стрічкою між останнім шийним хребцем та кінцем куприка. Якщо важко відшукати ці точки (у вгодованої курки), то вимірюють відстань між верхнім кінцем ключиці та куприковою залозою; характеризує розмір птиці та розвиток внутрішніх органів. ПТАХІВНИЦТВО − галузь сільського господарства, яка займається розведенням, створенням та використанням різних видів сільськогосподарської птиці для виробництва яєць, м’яса, пера, пуху тощо. ПТАХОКОМБIНАТ − підприємство, яке займається забиванням (забиттям) та перероблянням сільськогосподарської птиці. ПТАХОФАБРИКА − вузькоспецiалiзоване підприємство з виробництва харчових яєць та м’яса птиці на промисловій основі. ПТАШНИК − основна виробнича будівля птахоферм і птахофабрик, в якій розміщують необхідне технологічне обладнання і утримують сільськогосподарську птицю. ПТИЦЯ М’ЯСНОЇ ПОРОДИ − сільськогосподарська птиця, основною метою розведення якої є отримання м’яса. ПТИЦЯ М’ЯСО-ЯЄЧНОЇ ПОРОДИ − сільськогосподарська птиця, основною метою розведення якої є отримання яєць та м’яса. ПТИЦЯ ЯЄЧНОЇ ПОРОДИ − сільськогосподарська птиця, основною метою розведення якої є отримання яєць. Р РАХІТ – хронічна хвороба молодняку птиці, яка супроводжується порушенням утворення і росту кісткової тканини. Молодняк погано росте, у нього викривляються кістки кінцівок і голови, потовщуються суглоби. РАЦІОН ПТИЦІ − добова даванка повнораціонного комбікорму або сумiшi різних кормів, складена з урахуванням потреби птиці в енергії та поживних речовинах. РЕЖИМ ІНКУБАЦІЇ ЯЄЦЬ − комплекс певних факторів довкілля, необхідних для розвитку ембріона. РЕЖИМ ОСВІТЛЕННЯ (пташника) – чергування перiодiв світла i темряви у пташнику. РЕМОНТ СТАДА – систематична заміна вибракуваних через старість, хвороби чи низьку продуктивність тварин молодшими і продуктивнішими. Середня тривалість використання курей становить 2 роки, індиків і качок – до 3, гусей – до 5 років. Курей, які несуться, використовують впродовж 11 місяців, качок та індиків – 5 місяців. При простому відтворенні стада щороку основне стадо курей, індиків і качок замінюють повністю, а гусей – на 25%. Тварин, що вибувають із стада, замінюють переважно ремонтним молодняком. РЕМОНТНИЙ МОЛОДНЯК − молодняк сільськогосподарської птиці, який вирощують для заміни дорослого поголів’я. РЕЦЕПТ КОМБІКОРМУ (ДЛЯ ПТИЦІ) − перелік кормових компонентів комбікорму в кiлькiсній і якісній формі. РЕЦЕСИВНІСТЬ – стан, при якому одна алель пригнічена другою алеллю із тієї самої пари алельних генів, внаслідок чого у гетерозиготних організмів його дія не виявляється. Пригнічені алелі, а також ознаки, що контролюються такими алелями, називаються рецесивними. Рецесивний стан виникає внаслідок мутацій домінантних генів, які трапляються дуже рідко. РИБ’ЯЧИЙ ЖИР – рідкий жир, який виробляють з свіжої печінки риб і підшкірного сала морських ссавців. Прозора, яскраво-жовта або жовта масляниста рідина з специфічним смаком і запахом. Риб’ячий жир застосовують як лікарський препарат для підсилення росту і розвитку тварин, профілактики і лікування рахіту тощо. РИБНЕ БОРОШНО – білковий корм, який виготовляють із риби і відходів, одержаних при переробці риби. Залежно від виду сировини, ступеня її жирності, попереднього консервування та інших факторів вміст поживних речовин коливається в широких межах. Рибне борошно багате на протеїн (до 60%), кальцій, фосфор, вітаміни A, D i B. Речовини, які входять до його складу, відзначаються високою біологічною цінністю. Рибне борошно вводять до складу комбікормів для птиці. РИБОНУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ (РНК) – високомолекулярні біологічно важливі сполуки, універсально поширені в живій природі. Молекули РНК – лінійні полімери, побудовані з 4-х типів нуклеотидів, кожен з яких містить вуглевод рибозу, залишок фосфорної кислоти та азотисту основу – аденін, гуанін, цитозин або урацил. Крім того, РНК мають невелику кількість так званих мінорних основ, що, як правило, є похідними від названих вище азотистих основ. В організмі РНК знаходяться здебільшого у комплексі з білками у вигляді рибонуклеопротеїдів. Макромолекулярну структуру РНК становить одинарний ланцюг, який часто утворює ділянки подвійної спіралі. Біосинтез РНК відбувається ферментативно на матриці ДНК. Важлива біологічна роль РНК полягає в її участі в реалізації генетичної інформації, у синтезі в організмі певних індивідуальних білків. Розрізняють такі найважливіші типи РНК: транспортна РНК (т-РНК) – у процесі синтезу приєднує активовані амінокислоти і переносить їх до місця синтезу білків, на рибосоми; інформаційна РНК (і-РНК), або матрична РНК (м-РНК), – з нею передається інформація від ДНК про структуру білків, що синтезуються; рибосомна рибонуклеїнова кислота (р-РНК) – міститься в рибосомах, необхідна для синтезу білка в рибосомах. РІВЕНЬ ГОДІВЛІ – ступінь забезпечення тварини поживними речовинами на підтримання їх життєдіяльності і одержання від них певної кількості продукції. Загальний рівень годівлі визначають у кормових одиницях або у сухій речовині кормів, рівень протеїнової годівлі – кількістю перетравного протеїну та інших елементів живлення – кількісним вмістом їх у кормовому раціоні. Рівень годівлі вимірюється умовною одиницею, за яку прийнято рівень підтримуючої годівлі, або кількість спожитого корму на одиницю живої маси. Він є зручним показником забезпеченості тварин енергією і поживними речовинами. РІСТ ТВАРИН – збільшення живої маси організму, що відбувається за рахунок збільшення кількості клітин, їх маси й міжклітинних утворень у процесі індивідуального розвитку (онтогенезу). Ріст тварин є однією з сторін онтогенезу, в якому тісно пов’язані кількісні зміни, тобто сам процес росту, і якісні – диференціювання. Розрізняють ріст тварин нормальний і патологічний (ожиріння, гігантизм, карликовий зріст, пухлинний ріст тканин тощо). Показниками росту тварин є зміна маси (ваговий ріст тварин) або лінійних промірів (лінійний ріст тварин) особини чи органа. Основними закономірностями росту тварин є нерівномірність, періодичність, ритмічність. Спостереження і облік росту тварин проводять систематичним зважуванням їх і вимірюванням лінійних та об’ємних промірів тіла. Крім абсолютних показників маси тварин, враховують абсолютну й відносну швидкість росту. Регуляція росту тварин здійснюється здебільшого гормонами, у хребетних тварин – гіпофізом, щитоподібною, вилочковою і статевими залозами. РНК – див. Рибонуклеїнові кислоти. РОЗВЕДЕННЯ «В СОБІ» – термін, яким у племінній роботі позначають розмноження всередині групи тварин з певними характерними ознаками, щоб закріпити ці ознаки в потомків. Розводять “в собі” тварин певної лінії, певного стада; помісей, близьких до поліпшувальної породи, – при вибірному схрещуванні; помісей, які відповідають бажаним ознакам, – при ввідному схрещування та відтворному схрещуванні. РОЗВЕДЕННЯ ЗА ЛІНІЯМИ – система племінної роботи з заводськими породами сільськогосподарських тварин, основана на раціональному використанні в ряді поколінь видатних плідників – родоначальників ліній тварин. Основна мета розведення по лініях – збереження спадкових якостей родоначальника і збагачення лінії шляхом нагромадження протягом кількох поколінь нової цінної спадковості. С СВIТЛОВИЙ ДЕНЬ (У ПТАШНИКУ) − тривалість штучного освітлення у пташнику за добу. СЕЛЕКЦIЙНА ОЗНАКА ПТИЦІ − ознака, за якою проводять вiдбiр сільськогосподарської птиці. СЕЛЕКЦIЙНЕ СТАДО ПТИЦІ − стадо самців і самок групи птиці (лінія, порода, популяція), яких індивідуально оцінюють за комплексом показників і власним фенотипом, предків, сестер і напівсестер та потомків і відбирають кращих для одержання наступної генерації з метою удосконалення за певними ознаками. СЕЛЕКЦІЙНИЙ ГЕНЕТИЧНИЙ ЦЕНТР З ПТАХІВНИЦТВА − головна установа (підприємство), яка координує селекційно-племінну роботу з сільськогосподарською птицею у певному регіоні. СЕЧА – продукт виділення, який утворюється в нирках; С. птахів густої консистенції і біло-сіруватого кольору. СЕЧОВОДИ – вивідні протоки нирок для відведення сечі. СЕЧОКИСЛИЙ ДІАТЕЗ – хвороба переважно курячих, яка характеризується підвищеним вмістом сечової кислоти і її солей в крові з подальшим осадженням кристалів сечової кислоти і аморфного сечокислого натрію в різні тканини і органи; див. подагра. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ПТИЦЯ − птиця, яку розводять, щоб одержати від неї яйця, м’ясо, пір’я, пух тощо. Примітка. До сільськогосподарської птиці відносяться: кури − півень, курка, курча; індики − індик, індичка, індичата; гуси − гусак, гуска, гусеня; качки − качур, качка, каченя; цесарки − цесар, цесарка, цесареня; перепели − перепел, перепілка, перепеленя; голуби − голуб, голубка, голубеня; страуси та ін. СІМ’Я ПТИЦI − група сільськогосподарської птиці, яка складається з самця, самки та їх потомства. СІМЕЙСТВО (РОДИНА) ПТИЦІ − група сільськогосподарської птиці, яка складається з самця, декількох самок та їх потомства. СМАК – відчуття гіркого, солодкого, солоного і кислого, виникає під дією різних розчинних речовин на смакові рецептори; у птиці рецепторами С. є смакові цибулини, розташовані в основі язика і верхнього піднебіння; С. у птиці розвинений слабко і не відіграє помітної ролі при виборі ними корму. СОРТУВАЛЬНИК (СЕКСАТОР) – оператор по визначенню статі добового молодняку птиці. СПАДКОВІСТЬ – властивість організмів повторювати у ряді поколінь схожі типи обміну речовин та індивідуального розвитку в цілому. СТАТЕВА ЗРIЛIСТЬ ПТИЦI − вік сільськогосподарської птиці, в якому самка здатна знести перше яйце, а самець − виділити повноцінну сперму. СТАТЕВИЙ ДЕМОРФІЗМ – розходження між самцями і самками за морфологічними, анатомічними, фізіологічними та іншими ознаками. СТРІЧКОВИЙ ПОСЛІДОЗБІРНИК – послідозбірник, основним робочим органом якого є стрічковий транспортер; використовується для збору посліду з ярусів кліткових батарей. СТРІЧКОВО-ТРОСОВИЙ КОРМОРОЗДАВАЧ – пристрій, який розміщений в годівниці і розподіляє корм стрічковим транспортером, що приводиться в дію тросом. Т ТАНДЕМНА СЕЛЕКЦІЯ – селекція, при якій добір проводять по черзі за кожною ознакою. Якщо досягнуто бажаного ефекту за однією ознакою, починають добір за іншою. Пізніше знову можна вести добір за першою, потім за другою ознакою тощо. Тандемна селекція є ефективним методом, однак при селекції за двома або більшою кількістю ознак у випадку негативних генетичних кореляцій виникають труднощі. ТВАРИННІ БІЛКОВІ КОРМИ – корми тваринного походження, до яких зазвичай відносять побічні продукти рибної, м’ясної і молочної промисловості; Т.Б.К. багаті повноцінним білком, мінеральними речовинами і вітамінами групи В. ТВАРИННІ КОРМИ – продукти та відходи тваринного походження, які використовують для годівлі сільськогосподарської птиці. Корми цієї групи багаті протеїном, зокрема незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами та вітамінами. Тваринні корми добре перетравлюються і засвоюються (біологічна цінність їх білків 75–95%), поліпшують використання рослинних кормів, сприяють підвищенню продуктивності тварин. Тваринні корми в сухому вигляді використовують при виготовленні комбікормів для птиці. Згодовують тваринні корми птиці у суміші з іншими кормами з розрахунку 5–10% до маси добової норми концентратів для балансування кормових раціонів за протеїном і мінеральними речовинами. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА − сукупність виробничих операцій, які виконуються в певній послідовності при виробництві продукції птахівництва. ТЕХНОЛОГІЯ ІНКУБАЦІЇ ЯЄЦЬ − сукупність технологічних операцій, які забезпечують одержання кондиційного добового молодняку. ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМАННЯ ПТИЦІ − сукупність засобів, заходів та вимог утримування молодняку та дорослої птиці. ТИП ГОДІВЛІ – умовна назва кормового раціону, що залежить від вмісту в ньому окремого корму або групи кормів за загальною поживністю (сухою речовиною), а інколи і від фізичного стану. Тип годівлі визначається за структурою раціону і пов’язаний з рівнем годівлі, з продуктивністю тварин та умовами їх утримання. В птахівництві застосовують сухий тип годівлі – сухі повнораціонні комбікорми і комбінований – вологі мішанки і сухі корми (зерно, комбікорм). ТОКСИНИ – отруйні білкові речовини, які утворюються головним чином мікроорганізми, а також деякі тварини (наприклад, змії, скорпіони) та рослини (наприклад, рицина). Найбільше значення мають бактерійні токсини, які спричинюють так звані токсико-інфекційні хвороби тварин. ТРАВ’ЯНЕ БОРОШНО – білковий та вітамінний грубий корм для тварин. Виготовляють його штучним висушуванням подрібненої свіжоскошеної або прив’яленої трави до вологості 10–12% і розмелюванням її. Залежно від зони для виготовлення трав’яного борошна використовують люцерну, конюшину, горох, сою, еспарцет, вику, чину, тимофіївку, боби тощо. Бобові культури збирають у фазі бутонізації, злакові – у фазі колосіння. При виготовленні трав’яного борошна зберігається 90–93% каротину і до 97% протеїну, які містилися у складі вихідної сировини. Перетравність органічної речовини трав’яного борошна становить 62–66%, протеїну – 68–72%. Трав’яне борошно має важливе значення в годівлі сільськогосподарської птиці, оскільки підвищує біологічну цінність раціону, знижує потребу у вітамінних препаратах, є важливим компонентом комбікормів. Трав’яне борошно у суміші із сухими кормами або у складі вологих мішанок вводять у раціон у такій кількості, щоб забезпечити тварин необхідними біологічно активними речовинами (особливо каротином) за нормами. Приблизні норми згодовування трав’яного борошна птиці (в г на добу): молодняк птиці – 0,1–10, кури-несучки – 8–12, індики, качки – 30–50, гуси – 50–100. ТРАНКВІЛІЗАТОРИ – лікарські препарати, які знімають нервове збудження і діють заспокійливо. ТРАНСПОРТУВАННЯ ПТИЦІ – перевезення сільськогосподарської птиці в інші господарства або на м’ясопереробні підприємства. Вимоги під час транспортування птиці: запобігти захворюванням птиці, яку транспортують, і запобігти поширенню нею інфекційних та інвазійних хвороб. Птицю здебільшого перевозять на невеликі відстані автотранспортом, розміщуючи її у клітках. ТРАНСПОРТУВАННЯ ЯЄЦЬ – перевезення яєць від пунктів їх заготівлі, виробництва чи зберігання до місць реалізації, переробки, споживання або інкубації. Транспортують попередньо відсортовані і упаковані яйця. Транспортують яйця, запобігаючи перегріванню їх влітку і підморожуванню взимку. ТРИВАЛІСТЬ ІНКУБАЦІЇ ЯЄЦЬ − період від закладки яєць в інкубатор або від початку насиджування до вибірки обсохлого молодняку. ТУМАК − яйце з непрозорим вмістом, заражене патогенним грибком. У УКЛАДАЧ ЯЄЦЬ – машина, яка укладає яйця в спеціальну тару безпосередньо в пташниках чи яйцескладах. Укладачі яєць бувають пневмомеханічної та електромеханічної дії. Пневмомеханічний укладач яєць одночасно знімає з яйцезбірного стола по кілька десятків яєць і переносить їх у тару. Електромеханічний укладач яєць автоматично укладає курячі яйця у стандартні горбасті прокладки по 6, 10, 12, 15 або 30 яєць. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ОПРОМІНЮВАННЯ ПТИЦІ – господарський і лікувально-профілактичний захід, який передбачає опромінювання сільськогосподарської птиці ультрафіолетовим промінням. Ультрафіолетове проміння на організм птиці діє антирахітно й загальностимулююче, сприяє кращому росту й розвитку тварин, підсилює обмін речовин, особливо мінеральних, поліпшує процеси кровотворення і травлення, процеси утворення кісткової тканини, підвищує продуктивність тощо. Крім того, ультрафіолетове опромінення птиці добре впливає на розвиток зародка й на виводимість курчат тощо. В господарській практиці застосовують штучні джерела ультрафіолетового проміння: кварцовий пальник з рефлектором, ртутно-кварцові лампи; ртутно-вольфрамові еритемно-освітлювальні лампи; еритемно-люмінесцентні лампи й бактерицидні лампи. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ПРОМІННЯ – невидиме оком людини електромагнітне проміння, довжина хвиль якого становить від 100 до 380 нм. Природним джерелом ультрафіолетового проміння є сонце; штучні джерела – ртутні лампи, електричні дуги тощо. Ультрафіолетовому промінню властива значна біологічна дія: у певних дозах воно вбиває або припиняє розвиток мікроорганізмів, сприяє обміну речовин в організмі, посилює стійкість його до захворювання тощо. Нестача ультрафіолетового проміння призводить до порушень обміну речовин, спричинюючи такі захворювання, як остеомаляція і рахіт. У сільськогосподарській практиці широко застосовують штучне опромінювання тварин ультрафіолетовим промінням. УСПАДКОВУВАНІСТЬ – відношення генотипової мінливості до фенотипової в певних популяціях (спадкова зумовленість різноманітності – мінливості ознаки). Залежить від характеру передавання спадкової інформації потомству від батьків, генетичної різноманітності організмів за окремою ознакою та від факторів зовнішнього середовища, які впливають на формування цієї ознаки. Кількісним показником успадковуваності є її коефіцієнт, який визначають вимірюванням прямолінійної кореляції між спорідненими організмами (батьки–діти, брати–сестри); методом дисперсного аналізу ознак у даній групі тварин; параметричним вимірюванням зв’язку між дітьми й батьками (за рангами). Коефіцієнт успадковуваності виражають у відсотках (від 0 до 100%) або в частках одиниці (від 0 до 1). Користуючись коефіцієнтом успадковуваності, передбачають (виходячи з показників батьків), які показники матиме потомство, та виявляють ознаки, за якими найдоцільніше провадити добір тварин, враховуючи їхні фенотипові особливості. УТИЛІЗАЦІЯ – використання трупів загиблих тварин і боєнських конфіскатів як додаткової сировини для одержання технічних і кормових продуктів (м’ясо-кісткового борошна, технічного жиру). При утилізації суворо дотримуються ветеринарно-санітарних правил. Трупи тварин, які загинули від гострих інфекційних хвороб, знешкоджують. УТИЛІЗАЦІЯ ПТАШИНОГО ПОСЛІДУ – обробка посліду для використання його на добриво і в корм тваринам. Найпростішим способом обробки пташиного посліду є зберігання його в гноєсховищах. Щоб одержати високоякісне добриво, на кожну тонну посліду додають 90 кг суперфосфату. Застосовують аеробну (з доступом повітря) і анаеробну (без доступу повітря) обробку посліду або метод штучного сушіння в спеціальних сушарках. Сухий послід – цінне органічне добриво і цінна білкова добавка в корм тварин. УТРИМАННЯ ПТИЦІ − спосіб розміщення птиці в період вирощування i використання. Ф ФАСОВАНЕ М’ЯСО – попередньо розважене й упаковане м’ясо певного сорту чи виду. Виготовляють фасоване м’ясо на птахокомбінатах і великих торговельних підприємствах. Не фасують м’ясо дефростоване (розморожене) та зміненого кольору. ФЕНОТИП – сукупність ознак особини, що є результатом взаємодії між генотипом і середовищем. ФЕНОТИП ПТИЦІ − сукупність всіх ознак і властивостей організму, сформованих внаслідок взаємодії генотипу з факторами довкілля. ФОСФАТИ КОРМОВІ – мінеральні речовини, які згодовують тваринам разом з кормами, коли в них бракує окремих хімічних елементів (особливо фосфору й кальцію). Виготовляють їх з природних фосфатів (апатитів), кісток тварин, суперфосфату. Норми згодовування фосфатів кормових залежать від продуктивності, живої маси, віку тварин, вмісту мінеральних речовин у кормах. Приблизні добові даванки фосфатів кормових курям – 3–4 г, качкам, гусям, індикам – 5–8 г. Згодовують їх у складі комбікормів, у суміші з концентрованими кормами. ФОСФАТИДИ, ФОСФОЛІПІДИ – органічні речовини з групи складних ліпідів. Найбільша кількість фосфатидів у тканинах мозку, нервовій і м’язовій тканинах тіла, статевих залозах, яєчному жовтку. Фосфатиди надходять в організм з кормами і можуть утворюватись в організмі. Фосфатиди беруть участь в обміні жирів, сприяють всмоктуванню і інших речовин, перетворенню каротину на вітамін А; впливають на ріст молодняку, використання азоту. Печінку вважають єдиним органом тварин, що підтримує рівень фосфатидів в крові. ФОТОГРАФУВАННЯ ТВАРИН (ПТИЦІ) – одержання зображень (фотографій) тварин (птиці) з метою найповнішого виявлення характерних особливостей будови частин тіла й співвідношення їхніх розмірів, тонів масті, будови покривів, складок шкіри тощо. Фотографування дає змогу зареєструвати не лише основні риси будови тіла птиці, а й ряд дрібних дета-лей у ньому, які важко описати й не можна визначити екстер’єрними про-мірами. ФРОНТ ГОДІВЛІ ПТИЦІ − довжина сторони годівниці, яка припадає на одну голову сільськогосподарської птиці. ФРОНТ НАПУВАННЯ ПТИЦІ − довжина сторони напувалки, яка припадає на одну голову сільськогосподарської птиці. Х ХВОРОБА ГАМБОРО – інфекційна хвороба курчат у віці від 2 до 15 тижнів, викликана вірусом із групи реовірусів, яка має імунодепресивну дію на організм. ХВОРОБА ДЕРЖІ – те ж, що вірусний ентерит гусей. ХВОРОБА МАРЕКА – висококонтагіозне пухлинне захворювання вірусної етіології, яке вражає в загальному курей, але можуть заражатися індики, перепели, фазани та ін. птиця. ХВОРОБА НЬЮКАСЛА – те ж, що псевдочума. ХВОРОБА ПОВІТРОНОСНОГО МІШКА – те ж, що респіраторний мікоплазмоз. ХВОРОБА ХЯРРЕ – те ж, що колігрануломатоз. ХВОРОБИ – порушення нормальної функції органів тіла або його частини, які виникають під впливом збудника і середовища або обумовлені генетично. Ц ЦЕХ IНКУБАЦIЇ (IНКУБАТОРIЙ) − виробничий пiдроздiл, який за допомогою технологічного обладнання здійснює iнкубацiю яєць сільськогосподарської птиці для одержання добового молодняку. ЦЕХ БАТЬКIВСКОГО СТАДА − виробничий пiдроздiл, який займається виробництвом iнкубацiйних яєць ЦЕХ ПРОМИСЛОВОГО СТАДА НЕСУЧОК − виробничий пiдроздiл, спеціалізований на виробництві харчових яєць сільськогосподарської птиці. ЦИКЛ ВIДКЛАДАННЯ ЯЄЦЬ − період, протягом якого самка сільськогосподарської птиці зносить яйця. Ч ЧЕРВОНЕ М’ЯСО ПТИЦІ – умовна назва всіх м’язів тушки курей та індичок, окрім грудних; див. біле м’ясо птиці. ЧЕРВОНЕ ОПЕРЕННЯ – загальна назва забарвлення оперення курей від рудого (нью-гемпшири) до темно червоно-коричневого (род-айланди); див. коричневе оперення. ЧЕРВОНИЙ ПТАШИНИЙ КЛІЩ – те ж, що курячий кліщ. Ш ШКІРА (птиці) – зовнішній покрив тіла птиці, що виконує захисну, дотикову та ін. функції; складається з трьох шарів: епідермісу, дерми (власне шкіри) і гіподерми (підшкірної тканини). ШЛУНКОВИЙ СІК – травний сік, який виробляється клітками шлунку, містить ферменти: протеази, невелику кількість ліпаз, а також соляну кислоту і слиз. ШЛУНОК – відділ травної системи, в якому відбувається хімічна і механічна обробка корму; у птиці поділяється на залозистий і м’язовий. ШРОТ – побічний продукт, отриманий після витягування масла пресуванням насіння масляних культур; у птахівництві використовується соєвий, соняшниковий, льняний і бавовниковий Ш.; протеїн Ш. високої якості, його перетравність 75–90 %, але він зазвичай дефіцитний за деяким амінокислотами. ШТУЧНА ІНКУБАЦІЯ ЯЄЦЬ – виведення молодняку птиці в інкубаторі. ШТУЧНА ЛИНЬКА – правильно: примусова линька. ШТУЧНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ – введення сперматозоїдів в органи розмноження самок за допомогою спеціальних інструментів. ШТУЧНИЙ ВІДБІР – прийом в селекційній роботі, що полягає в збереженні для розведення високопродуктивних і життєздатних тварин, які стійко передають потомству свої ознаки. Щ ЩIЛЬНIСТЬ ПОСАДКИ ПТИЦІ − кiлькiсть птиці, розміщеної на кожному квадратному метрі площі підлоги або клітки. Ю ЮВЕНАЛЬНЕ ЛИНЯННЯ ПТИЦІ − зміна первинного пір’я у молодняку птиці. Я ЯЄЧНИЙ ПОРОШОК – концентрований харчовий продукт, який виготовляють з курячих яєць, висушуючи яєчну масу (білок і жовток разом). Яєчний порошок світло-жовтого кольору з смаком і запахом висушених яєць. ЯЙЦЕКЛІТИНА – жіноча статева клітина, яка після запліднення дає початок новому організму. Яйцеклітини птахів здебільшого округлі й нерухливі. Яйцеклітина складається з ядра, цитоплазми, яка має велику кількість білкових включень та жовткових зерен, що є резервним поживним матеріалом для зародка. ЯЙЦЕСОРТУВАЛЬНА МАШИНА – машина для сортування на категорії (групи) харчових курячих яєць за масою на вагових пристроях з одночасним овоскопіюванням і маркуванням. ЯЙЦЯ ДІЄТИЧНІ – курячі яйця, які надходять до споживача не пізніше 7 діб після знесення, один з найпоживніших харчових продуктів. У яєць дієтичних шкаралупа ціла, чиста, пуга (повітряна камера) заввишки не більше як 4 мм, нерухома; білок – густий, жовток займає центральне місце – міцний, малорухомий. ЯЙЦЯ ІНКУБАЦІЙНІ – пташині яйця, призначені для виведення молодняку сільськогосподарської птиці – інкубації. Яйця інкубаційні мають бути свіжі (1–5 днів після знесення), чисті, правильної форми (дуже довгі й круглі вибраковуються) і обов’язково запліднені (не менш ніж 92% усієї кількості інкубаційних яєць). Маса інкубаційних яєць має бути не менша ніж (г): курячих – 52, качачих – 65, гусячих – 110; питома вага – 1,075; співвідношення маси білка і жовтка не більше 2; вміст вітаміну А – 6 мкг/г, каротиноїдів – 18 мкг/м, вітаміну В2 – 4 мкг/г. Повноцінні інкубаційні яйця мають шкаралупу рівномірної структури, жовток темно-жовтого кольору, пугу (повітряна камера на тупому кінці) – до 18 мм. ЯЙЦЯ ХАРЧОВІ – свіжі яйця свійської птиці, переважно курей; цінний харчовий продукт. Середня маса одного харчового яйця становить: курячого – 58 г, качиного – 80 г, гусячого – 150 г, індичого – 84 г. Складовими частинами харчових яєць є також білок і шкаралупа, які становлять у курячих і індичих відповідно 32%, 56% і 12%; у качиних і гусячих – 35%, 53% і 12%. Високі поживні властивості харчових яєць визначаються їхнім хімічним складом. В курячих яйцях в середньому міститься (в %): білків – 12,8; ліпідів – 11,8; вуглеводів – 1,0; мінеральних речовин – 0,8; води – 73,6; різноманітні вітаміни (А, В, D, Е, К та ін.) і макро- та мікроелементи. Яйця гусей і качок містять більше жирових речовин, ніж курей. Калорійність 100 г яєць становить 166 ккал, а засвоюваність – 96–98%. ЯКІСНЕ ОБМЕЖЕННЯ ГОДІВЛІ – варіант обмеженої годівлі, коли птицю годують вволю за раціонами з дефіцитом поживних речовин, частіше за все протеїну або амінокислот; практична ефективність Я.О.Г. незначна, оскільки при вільному доступі до корму птиця компенсує дефіцит надмірним споживанням корму. ЯКІСНІ ОЗНАКИ – фенотипово чітко виражені ознаки, між якими існують альтернативні відмінності; Я.О. обумовлені одним або декількома генами і успадковуються згідно із законами Менделя; гібриди, отримані від схрещування тварин з контрастними Я.О., проявляють лише одну ознаку.
		На початок