video

Технологічний процес виробництва м’яса курчат-бройлерів має бути організований таким чином, щоб забезпечити максимальну продуктивність і рівномірність протягом року.

Виробництвом м’яса птиці в нашій країні займаються птахофабрики, виробничі об’єднання, спеціалізовані птахівничі ферми, фермерські господарства.

Зверніть увагу!

Сучасне промислове виробництво м’яса бройлерів ґрунтується на таких основних принципах:

· використання птиці сучасних високопродуктивних м’ясних кросів;

· вирощування і утримання птиці у пташниках, обладнаних ресурсозберігаючими і енергозберігаючими системами;

· створення та підтримання оптимального мікроклімату, необхідних режимів освітлення;

· виконання виробничих процесів згідно з технологічними графіками і картами, які забезпечують ритмічне цілорічне виробництво м’яса бройлерів;

· комплектування виробничих площ за принципом «все зайнято – все порожньо»;

· годівля повнораціонними комбікормами, які відповідають біологічним потребам організму птиці;

· суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог, складання і дотримання технологічних графіків ветеринарної профілактики.

Бройлерне господарство із замкнутим циклом виробництва має такі основні цехи: батьківського стада (для виробництва інкубаційних яєць), інкубації, вирощування ремонтного молодняку, вирощування бройлерів, забійний. У визначенні виробничої потужності кожного цеху такого господарства вихідним показником є кількість одноразово вирощених бройлерів.

Цех вирощування бройлерів у бройлерних господарствах є основним. За кількістю вирощених у ньому за рік бройлерів визначають розміри птахівничого підприємства з виробництва м’яса бройлерів.

Крім того, на великих птахофабриках є комбікормовий завод або комбікормовий цех, яйцесклад, зоотехнічна і ветеринарна лабораторії з комплексом ветеринарних об’єктів, утилізації посліду (виробництва компостів), відходів переробки птиці та відходів інкубації (виготовлення кормового чи пір’яного борошна), виробництва м’ясних консервів.

На великих птахофабриках є ще і допоміжні цехи: теплоенергетичний і санітарно-технічний (котельня, служба електропостачання, водопостачання і каналізації), ремонтно-будівельний, ремонтно-механічний, автотранспортний, пожежно-сторожова охорона. Діяльність допоміжних цехів спрямована на обслуговування основної галузі – виробництва м’яса бройлерів.

Крім птахопідприємств із замкнутим циклом виробництва м’яса бройлерів проектуються і використовуються вузькоспеціалізовані підприємства, тобто підприємства, у яких є тільки один технологічний процес: виробництва інкубаційних яєць, вирощування ремонтного молодняку, або вирощування бройлерів, виробництва комбікормів. Зазвичай такі вузькоспеціалізовані підприємства входять до складу корпорацій.

Рис. 7.1.1. Технологічна схема виробництва м’яса курчат-бройлерів

Основним документом, з якого видно взаємозв’язок усіх виробничих цехів і окремих служб спеціалізованого господарства, є технологічний графік руху поголів’я і виробництва м’яса птиці.

Технологічні графіки і карти складають з метою раціонального використання виробничих потужностей господарства впродовж року, зазначаючи в ньому календарні терміни проведення відповідних робіт в усіх цехах і пташниках. Кожен графік і карта мають охоплювати період часу не менше як 1,5 року.

При складанні технологічних графіків і карт враховують виробничі нормативи конкретного господарства: 1) наявність пташників, зазначення їх місткості за віковими групами птиці; 2) терміни вирощування ремонтного молодняку і курчат-бройлерів; 3) динаміка живої маси і збереженості молодняку по тижнях чи місяцях вирощування; 4) динаміка живої маси і збереженості курчат-бройлерів по тижнях вирощування; 5) тривалість виробничого використання, динаміка збереженості, вибракування курей батьківського стада та середнє поголів’я за місяцями продуктивності; 6) динаміка щомісячної несучості курей батьківського стада; 7) вихід інкубаційних яєць і виводу молодняку; 8) тип технологічного обладнання для утримання ремонтного молодняку, курчат-бройлерів і курей батьківського стада; 9) тип, норми годівлі та потреба в комбікормах для різних статево-вікових груп курей; 10) норми навантаження на пташницю і слюсаря; 11) тривалість санітарних розривів між партіями птиці в різних технологічних цехах.

Зверніть увагу!

Існують такі види технологічних карт:

Поточні технологічні карти розробляються на плановий рік. У них передбачається організація раціонального використання робочої сили, засобів механізації, автоматизації, комбікормів, ветеринарних препаратів тощо.

Перспективні карти розробляються на 3–5 років роботи окремих цехів і у них відображаються планові придбання нових засобів механізації та автоматизації основних і допоміжних процесів виробництва.

Операційні технологічні карти розробляють для окремих технологічних процесів. Наприклад, на завезення ремонтного молодняку і його розміщення на призначених виробничих майданчиках, проведення профілактичних щеплень, демонтаж старого і встановлення нового технологічного обладнання.

Інструктивно-технологічні карти використовуються для здійснення управління виробничими процесами, обслуговуючим персоналом – пташницею, слюсарем, робітниками по вилову і пересадці птиці у транспортні засоби та ін. У такі карти включають дані щодо технічної характеристики обладнання, призначеного для виробничого процесу, вимоги до персоналу, режиму його праці і відпочинку.

Бройлери

https://www.youtube.com/watch?v=uF4yvUgjRc4

7.1.2. Основні цехи виробничого процесу, їх характеристика та взаємозв’язок

Цех виробництва інкубаційних яєць

Інкубаційні яйця м’ясних курей виробляють у селекційних і прабатьківських стадах для одержання ремонтного молодняку, а батьківських – для одержання курчат-бройлерів.

Курей батьківського і прабатьківського стада утримують на глибокій підстилці, на комбінованій підлозі і у кліткових батареях.

Батьківське стадо курей комплектують ремонтним молодняком з таким розрахунком, щоб забезпечити рівномірне надходження яєць для інкубації та цілорічного вирощування курчат-бройлерів.

Рівномірність надходження інкубаційних яєць пов’язана з рівнем відтворювальних якостей батьківського стада курей, їх оптимальною годівлею і утриманням, а також з кратністю комплектування, щомісячним вибракуванням птиці і терміном використання несучок.

Кури м’ясних кросів несуться нерівномірно. Найвища несучість у них у перші 4–5 місяців, потім вона поступово знижується і до 16–18-місячного віку становить менше 40 %.

Щоб забезпечити рівномірне надходження інкубаційних яєць, батьківське стадо комплектують багаторазово – від 4-х до 12-ти разів на рік.

Ремонтний молодняк у 17–20-тижневому віці переводять у підготовлені пташники для дорослої птиці, які розділені перегородками на секції місткістю 500–2000 голів. Півнів переводять за 1–2 дні раніше, ніж курок, з метою їх швидшої адаптації до нових умов і привчання споживати корми з «своїх» годівниць. Курей розміщують рівномірнопо секціях при статевому співвідношенні 1: 9–10 з щільністю посадки 5,0–5,5 голів на 1 м² площі підлоги. У 26-тижневому віці частину курей вибраковують, після чого щільність посадки становить 4,5–5,0 голів на 1 м², а статеве співвідношення 1: 10–11. З віком курей статеве співвідношення зменшується (табл.7.1.1).

Таблиця 7.1.1

Статеве співвідношення курей залежно від віку

Вік курей, тижнів	Статеве співвідношення (півні: кури)
18-20	1:10
26-30	1:10-10,5
35	1:10,5-11
40	1:11-12
50	1:11,5-12,5
60	1:11,5-12,5

При утриманні курей на глибокій підстилці чи комбінованим способом (40 % площі пташника – сітчаста підлога і 60 % глибока підстилка) використовують комплекти обладнання КМК-12А, КМК-18А, КМК-12Б і КМК-18Б. У комплект обладнання входить бункер для зберігання сухих кормів, кормороздавач РКД з дозованою видачею корму, годівниці типу КЦБ-2А-03 для годівлі півнів та для згодовування гравію, годівниці типу АСК, система напування СПА-2 або СПА-3 з чашковими напувалками АКП-1,5; гнізда-секції СГД-А або СГД-Б; система СТЯ для транспортування яєць із технологічного залу у службове приміщення; сідала НПР-А або НПР-Б система прибирання посліду, електрообладнання. Фронт годівлі – 10 см.

Пташники обладнують гніздами з розрахунку 1 гніздо на 5–6 курок. Гнізда розміщують вздовж стін, або (при комбінованому способі утримання) посередині приміщення на сітчастій підлозі. Оптимальний розмір гнізд для курей-несучок м’ясних кросів наступний: ширина – 30 см, глибина – 40 см, висота – 30 см. Для інкубації використовують яйця масою не менше 52 г.

У пташнику для дорослих курей температуру повітря підтримують на рівні 18–16 °С при відносній вологості 60–70 %. У літню пору року температура повітря не повинна перевищувати 25–30 °С. З підвищенням температури вище встановленої норми птиця п’є багато води, у неї погіршується апетит та знижується відтворна здатність, кури несуть дрібні яйця. З настанням спеки збільшують поживність кормосумішей.

Повітрообмін у пташниках має здійснюватись з розрахунку надходження 0,70 м³ свіжого повітря за годину на 1 кг живої маси птиці в холодну пору року і 5 м³ /год. – у теплу.

Освітлення – важливий фактор, що впливає на продуктивність м’ясних курей. Світловий режим для курей батьківського стада орієнтовно може бути таким (табл.7.1.2).

Таблиця 7.1.2

Світловий режим для м’ясних курей

Вік курей, тижнів	Тривалість світлового дня, годин	Інтенсивність освітлення, лк
20	10	10
21	11	10
22	12	10-15
23	13	20
24	13	20
25	14	20
26-27	14	25-30
28-42	15	25-30
43-60	16	25-30

Утримування курей у пташнику

https://www.youtube.com/watch?v=uF4yvUgjRc4

При утриманні курей на сітчастій підлозі пташники обладнують аналогічно як і при вирощуванні ремонтного молодняку, а над сіткою монтують обладнання для утримання курей батьківського стада. Одним із недоліків використання сітчастої підлоги є утворення намулів на грудній кістці і ногах курей. Тому рекомендується використовувати комбінований спосіб утримання курей (60 % – сітчаста підлога і 40 % – глибока підстилка).

Одним із способів утримання курей батьківського стада є утримання їх у кліткових батареях. З цією метою використовують комплекти кліткового обладнання К-П-1-1 і КП-1-1Л або переобладнані кліткові батареї КБР-2 і КБН-1.

У комплект обладнання К-П-1-1 і КП-1-1Л входять 2-ярусні кліткові батареї БКР-Ф-2,5 або БКР-Ф-2,5Л, які мають етажеркову конструкцію; зовнішні бункери для зберігання кормів, шнекових транспортерів для загрузки корму, системи подачі води і прибирання посліду та електрообладнання. Всередині кліток на підніжні решітки настеляють сітчасті підстилки, виготовлені з поліетилену з метою запобігання утворення намулів та бою яєць. У кожну клітку розміщують по 3 півні і 24 курки-несучки. При цьому площа підлоги в батареї БКР-Ф-2,5 становить 867, а у клітці БКР-Ф-2,5Л – 656 см²/гол.

При використанні кліткових батарей КБР-2 чи КБН-1 ремонтний молодняк пересаджують у клітки в 17-тижневому віці. У кожній клітці розміщують 24–25 курочок і 3 півні. На кожну голову має припадати не менше 700 см² підніжної сітки.

При утриманні курей батьківського стада регулярно контролюють стан птиці за інтенсивністю несучості, живою масою та однорідністю стада.

Живу масу визначають шляхом індивідуального зважування не менше 5 % поголів’я всього стада, яке проводять кожного тижня. Курей зважують в один і той же день, в один і той же час, бажано через 4–6 годин після годівлі. За результатами зважування, визначення однорідності та продуктивності при необхідності коректують годівлю і умови утримання птиці.

Яйця з цеху виробництва інкубаційних яєць надходять в цех інкубації.

Утримання курей батьківського стада

https://www.youtube.com/watch?v=uF4yvUgjRc4

Цех вирощування ремонтного молодняку

Вирощування ремонтного молодняку – це технологічний процес отримання курочок і півників для заміни батьківського чи прабатьківського стад.

Технологія вирощування ремонтного молодняку повинна бути спрямована на одержання життєздатних, добре розвинутих молодок з високою несучістю, які будуть відкладати біологічно повноцінні стандартні інкубаційні яйця.

Цех вирощування ремонтного молодняку комплектують добовим молодняком: курочками материнської форми та півниками – батьківської. Для заміни однієї голови батьківського стада на вирощування приймають 1,5 курочки і 3 півники. Для заміни однієї голови прабатьківського стада на вирощування приймають 2 курочки і 6 півників. Якщо в добовому віці молодняк не сортують за статтю, то на вирощування необхідно приймати у два рази більше курчат.

Курей м’ясних кросів вирощують та утримують у типових пташниках розміром 12 × 84, 12 × 96, 18 × 72, 18 × 84, 18 × 96 м. Приміщення для вирощування птиці мають бути сухими, теплими, добре вентилюватися, мати підлогу з твердим покриттям.

Перед розміщенням чергової партії птиці приміщення попередньо підготовлюють. Під час профілактичної перерви (не менше 14 днів) з пташника видаляють підстилку і послід, очищають устаткування. Стіни, інвентар, обладнання миють 2 %-им розчином кальцинованої соди. Потім у приміщенні проводять вологу дезінфекцію 5 %-им гарячим розчином їдкого натру або формаліну з розрахунку 1 л на 1 м², тривалість експозиції – 12 годин.

Підлогу посипають сухим гашеним вапном-пушонкою (0,5–1 кг на 1 м²), настеляють підстилку шаром 7–10 см, монтують обладнання, герметизують пташник і проводять аерозольну дезінфекцію 40 %-им розчином формальдегіду (20–30 мл на 1 м² приміщення). Для знищення паразитів до розчину формальдегіду додають 2–3 %-ий розчин хлорофосу або карбофосу чи інші препарати.

Аерозольну дезінфекцію проводять за допомогою генераторів АГ-УД-2, АГП, аерозольних насадок ПВАН і ТАН.

Після 6–8 годин експозиції вмикають витяжну вентиляцію. Продезінфіковане приміщення 3–4 дні провітрюють. Напувалки промивають водою, у пташнику встановлюють необхідну температуру і вологість повітря.

Для підстилки використовують дерев’яну стружку або тирсу, сфагновий торф, лушпиння соняшникового насіння, подрібнені стрижні кукурудзи і солому. Вологість підстилки не повинна перевищувати 25 %. Підстилковий матеріал має бути дешевим і легким для транспортування, чистим, сухим, не пліснявим, мати високу вологоутримуючу здатність. У підстилковому матеріалі не допускається вміст патогенної бактеріальної або грибкової мікрофлори. Вологоутримуюча здатність підстилкового матеріалу визначається його здатністю утримувати максимально можливу кількість вологи.

Існують такі способи вирощування ремонтного молодняку батьківського і прабатьківського стада: на глибокій підстилці без пересадки, на комбінованій підлозі і у кліткових батареях.

Вирощування на глибокій підстилці – це традиційно найбільш розповсюджена у птахівничих господарствах технологія, яка забезпечує високі показники життєздатності і продуктивності молодняку.

Пташники комплектують одновіковими партіями курчат. При комплектуванні багатоповерхових і зблокованих пташників різниця у віці курчат не повинна перевищувати 5-ти днів.

Для комплексної механізації та автоматизації процесів при вирощуванні ремонтного молодняку на глибокій підстилці використовують комплекти обладнання КРМ-11, КРМ-18,5, КРМ-12А, КРМ-18А, КРМ-12Б і КРМ-18Б.

Є два способи створення необхідної температури для курчат у перші тижні життя, це обігрів усього пташника (температуру для курчат створюють за допомогою систем припливно-викидної вентиляції типу «Клімат» або теплогенераторів типу ТГ-2,5 чи автономних газових теплогенераторів, що встановлюються безпосередньо всередині приміщення)і комбінований (поряд з обігрівом всього пташника використовують різні засоби локального обігріву). Засоби локального обігріву, що використовуються у промисловому виробництві поділяють на такі основні групи: засоби радіаційного обігрівання (електробрудери, газові брудери, лампові опромінювальні установки), засоби контактного обігрівання (обігрівна підлога, килимки, панелі тощо), а також засоби комбінованого типу.

При використанні електробрудерів, курчат розміщують по 500–550 голів під кожним брудером, обгородженим від краю зонта на 60–70 см спеціальною ширмою заввишки 40 см, що не дозволяє курчатам далеко відходити від тепла під зонтом брудера, від годівниць та напувалок і захищає їх від протягів.

У перші дні вирощування електробрудери ставлять на підлогу, козирки опускають. На 3–5-ту добу брудер піднімають на висоту 10 см від підлоги, з 6-ї до 10-ї доби – 30 см, з 11-ї – до одного метра. На 30-ту добу брудери, як правило, вимикають і піднімають під стелю.

У перший період вирощування слід кілька разів на день піднімати й опускати зонти брудерів, щоб під ними не скупчувався вуглекислий газ. Це потрібно також для відбирання мертвих курчат, і тих, що відстають у рості.

Щоб курчата усієї партії розвивалися рівномірно, відгороджувальні ширми з брудерів знімають у різний час: у секціях з більш розвиненими курчатами – через 5–7 діб, а зі слабкішими – через 8–10.

Одним із способів локального контактного обігріву птиці є застосування обігрівної підлоги у пташнику. Ділянки обігрівної підлоги становлять від 20 до 80 % загальної площі пташника. Застосування обігрівної підлоги дає можливість зменшити витрати підстилки або й зовсім обходитись без неї. Підлогу у пташнику можна обігрівати електричним струмом, що подається по замурованих у підлогу провідниках, теплим повітрям або водою.

При вирощуванні курчат слід стежити за їх поведінкою. Так, при низькій температурі у приміщенні птиця скупчується, цівкає; при підвищеній – багато п’є води, тікає від джерела тепла, лежить, витягнувши шию, розкривши дзьоб.

Температуру і вологість повітря у приміщенні підтримують згідно з нормами та фізіологічним станом ремонтного молодняку (табл.7.1.3).

Таблиця 7.1.3

Температура і вологість повітря при вирощуванні ремонтного молодняку

Вік курчат, тижнів	Температура, °С		Відносна вологість повітря, %
Вік курчат, тижнів	у приміщенні	під брудером	Відносна вологість повітря, %
1	28–26	35-30	40–60
2–4	24–22	29-24	60–70
5–6	21–20	–	60–70
7–20	18–16	–	60–70

Для регулювання відносної вологості повітря використовують вітчизняні дискові зволожувачі типу УВ-20 і УВ-60 або зволожувач «Диск 650» виробництва голландської фірми «Лако».

З метою запобігання різним коливанням температури, використовують автоматичний контроль вентиляції.

Велике значення має повітрообмін у приміщенні. Кури м’ясних кросів відрізняються підвищеним обміном речовин і тому особливо різко реагують на нестачу кисню в повітрі. Мінімальна кількість свіжого повітря, яка подається у пташник, повинна становити 0,75–1,0 м³ в холодний період року і 7,0 м³ повітря за годину на 1 кг живої маси в теплий період року. Потік свіжого повітря, яке надходить у пташник, повинен бути рівномірним, швидкість руху повітря у зоні розміщення птиці повинна становити 0,4 м/с у теплий та 0,2 м/с в холодний період року.

Аналіз повітря на вміст шкідливих газів і пилу проводять щотижня у ранішні години в зоні розміщення птиці.

Усі параметри мікроклімату у пташнику підтримуються і контролюються за допомогою спеціальних комп’ютерів, одним із них є «Уніко МЦ 91-1», який поставляється німецькою фірмою «Біг Дачмен». Важливими його функціями є управління роботою електровентиляторів, диференційоване управління опаленням, підтримання вологості у заданих межах, регулювання системи охолодження, запрограмоване управління температурою і вологістю (згідно з заданим температурним графіком), включення аварійної сигналізації при критичних температурах і вологості або при виключенні електроенергії, управління процесами годівлі і напування, реєстрація витрат корму і води.

Одним із факторів, які обумовлюють вирощування ремонтного молодняку, є режим освітлення. Специфічна особливість світлового режиму – запобігання настання ранньої статевої зрілості та ожиріння, до якого особливо схильна птиця м’ясних порід і кросів. Для ремонтного молодняку курей м’ясних кросів розроблено багато режимів освітлення, які відрізняються між собою тривалістю світлового дня та інтенсивністю освітлення.

Останніми роками при постачанні сучасних зарубіжних високопродуктивних кросів фірма-постачальник надає рекомендації щодо вирощування і утримання кожної статево-вікової групи курей, у тому числі включаючи і режим освітлення.

Наприклад, фірма «Авіаген», яка займається розведенням курей м’ясного кросу «Росс-308», рекомендує для ремонтного молодняку використовувати такий світловий режим (табл.7.1.4).

Таблиця 7.1.4

Режим освітлення при вирощуванні ремонтного молодняку

Вік птиці, діб	Тривалість світлового дня, год.	Освітленість, лк
1-2	23	80-100 лк під брудером, 10-20 лк у пташнику
3	19
4	16
5	14
6	12	30-60 лк під брудером, 10-20 лк у пташнику
7	11
8	10
9	9
10-139	8	*10-20лк

Примітка*. При появі канібалізму (роздзьобування) інтенсивність освітлення зменшують.

Тривалість світлового дня регулюється автоматично за допомогою реле часу і реостатів. Освітленість вимірюють люксметром один раз на два тижні, а також при переході на нові параметри освітлення. При використанні люмінесцентних ламп з метою створення рівномірного освітлення можна під лампами підвішувати механічні відображувачі. Лампи і випромінювачі систематично очищають від пилу.

Ремонтних курочок і півників до 17–20-тижневого віку утримують у різних приміщеннях або в одному приміщенні, але в різних секціях з щільністю посадки: з добового до 4-тижневого віку – 9–11 гол./м²(курочки) і 7–8 гол./м² (півники), з 4-тижневого віку – 6–7 і 4–5 гол./м²відповідно. Фронт годівлі при використанні бункерних годівниць становить 5 см на 1 голову для курчат з добового до 4-тижневого віку і 10 см/гол. для курчат у віці з 5-ти до 20-ти тижнів; при використанні жолобкових годівниць – відповідно 7 і 14 см/гол.

Фронт напування – не менше 2 см/гол. при використанні чашечних напувалок, при використанні ніпельних напувалок – 12–15 голів/ніпель.

При вирощуванні ремонтного молодняку слідкують за висотою розміщення годівниць і напувалок. Годівниці мають бути розміщені на рівні спини молодняку. Сучасне обладнання передбачає регулювання годівниць і напувалок по висоті залежно від віку курчат (табл. 7.1.5).

Таблиця 7.1.5

Висота розміщення годівниць і напувалок

Вік птиці, тижнів	Відстань від підстилки до верхньої частини годівниці чи напувалки, см
1-3	на підстилці
4	10
5	12
6	15
7	18
8-17	20
18 і старше	27

Вирощування на комбінованій підлозі – це інтенсивна технологія вирощування ремонтного молодняку, тобто при поєднанні сітчастої підлоги з глибокою підстилкою (60 % сітки і 40 % підстилки). Використання сітчастої підлоги дає можливість збільшити місткість приміщень у результаті покращення мікроклімату в них, покращити зоогігієнічні умови у зв’язку з механізованим прибиранням посліду та підстилки, покращити умови роботи обслуговуючого персоналу при виконанні всіх циклів виробничого процесу.

Для рівномірного розміщення птиці пташник по довжині розділяють обочим проходом на дві рівні частини і поперечними сітчастими перегородками на секції місткістю 1500–2000 голів ремонтного молодняку.

Щільність посадки молодняку – 13–14 голів на 1 м². Для механізації і автоматизації виробничих процесів використовують комплекти обладнання аналогічно як і при утриманні ремонтного молодняку на глибокій підстилці.

Технологія утримання ремонтного молодняку на комбінованій підлозі ідентична технології, яку використовують при утриманні птиці на глибокій підстилці.

Вирощування у кліткових батареях. Ремонтний молодняк можна вирощувати і у кліткових батареях типу КБУ-3, КБМ-2 до 8-тижневого віку і КБР-2 та переобладнаних на три яруси КБН-1 – з 8- до 19-тижневого віку. Застосування такого способу вирощування дає змогу збільшити місткість приміщень, поліпшити зоогігієнічні умови в них, підвищити продуктивність праці.

Посадку добових курчат проводять одночасно у всі яруси кліткової батареї. Для попередження перепаду температури по ярусах встановлюють обігріваючі регістри. Якщо їх немає і температура по ярусах під нижнім ярусом значно коливається (більше 3 °С), то допускається розміщення курчат у клітки 2-го і 3-го ярусів з наступним (через 7–10 діб) розсадженням краще розвинених курчат у клітки нижнього ярусу.

У кожну клітку розміщують по 18 голів курочок та по 16 голів півників. Щільність посадки для курочок становить 21,4, для півнів – 19,0 голів на м² площі підлоги клітки. Фронт годівлі – 10–12 см/гол. і напування – 5–6 см/гол.

Перші 3–5 діб курчат годують із годівниць-протвенів, напувають із вакуумних напувалок, підніжні решітки застеляють папером. Для попередження травмування ніг та намулювання на підніжні решітки можна застеляти спеціальну сітку.

У 4–5-тижневому віці вибраковують слабку птицю з дефектами екстер’єру, а також півнів і курей не розділених за статтю в добовому віці (помилка сортування).

Відібраних за екстер’єром на плем’я півнів розсаджують у клітках верхнього і середнього ярусів батареї КБУ-3. У нижньому ярусі батареї розміщують молодняк, який вибракувано для наступної їх відгодівлі на м’ясо. У 8-тижневому віці племінних півнів переводять в окреме приміщення з клітковими батареями КБУ-3, переобладнаними на два яруси. У клітку розміром 90 × 90 см садять по 5 голів. Фронт годівлі становить по 18 см на одну голову, а площа підлоги клітки – 620 см².

З 7 (8) до 16 (18)-тижневого віку ремонтний молодняк вирощують у кліткових батареях КБН-1. Курочок і півнів розміщують у різні кліткові батареї, відповідно по 8 і 5 голів у кожну клітку. Щільність посадки становить 12,6 і 7,8 голови на 1 м² площі підлоги клітки. Фронт годівлі і напування – 8,8 і 14 см/гол. відповідно для курочок і півнів. Крім того, для вирощування ремонтного молодняку цього віку використовують кліткові батареї КБР-2, у кожній клітці розміщують по 30 голів курочок та 12–15 голів півнів. За використання цієї технологічної схеми курей утримують у клітках КБР-2 до кінця продуктивного періоду.

Для створення оптимального температурного режиму у клітках необхідно температуру повітря у приміщенні підтримувати на певному рівні (табл.7.1.6).

Таблиця 7.1.6

Температура та вологість повітря при вирощуванні ремонтного молодняку у клітках

Вік, тижнів	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %
1	33–28	4–60
2–4	25–24	60–70
5–6	20	60–70
7–18	18	60–70

Температуру і вологість повітря у пташнику реєструють не менше двох разів на добу шляхом замірів у трьох точках пташника на рівні голови птиці, при наявності комп’ютерів дані параметри підтримуються і контролюються автоматично протягом усього періоду вирощування.

Особливості вирощування ремонтних півнів. Умови вирощування і утримання племінних півнів є важливим фактором, оскільки їх відтворні якості знижуються у зв’язку з селекцією птиці на збільшення швидкості росту.

Робота з півнями розпочинається в інкубаторі, де їх мітять, припалюють шпори і обрізують кігті на двох внутрішніх пальцях обох ніг. Обрізання кігтів проводять на рівні першого суглоба за кігтем. Допускається проведення цих робіт і в інші терміни: припалювання шпор – у 4 тижні, обрізання кігтів – у 7- або 17-20-тижневому віці.

При вирощуванні півнів необхідно чітко дотримуватись усіх технологічних параметрів, оскільки півники більш сприйнятливі до стресів. У перші дві доби вирощування півникам забезпечують інтенсивне освітлення під брудером, щоб привернути увагу їх до корму і води.

Для одержання якісних плідників велике значення при вирощуванні півників має щільність посадки. Порівняно з курочками вона повинна бути на 20–25 % менше.

При вирощуванні півників особливу увагу слід звертати на міцність і стан ніг. Самців з хворими ногами (криві пальці, опухлі суглоби, намулювання і т. д.) необхідно постійно вибраковувати, оскільки використання поганих півнів у стаді призводить до зниження заплідненості яєць.

Цех вирощування курчат-бройлерів

Бройлер – це гібридне м’ясне курча (незалежно від статі) спеціалізованого вирощування, яке відрізняється інтенсивним ростом, високою м’ясною скоростиглістю, високою конверсією корму, ніжним м’ясом, м’якою та еластичною шкірою, м’якими хрящами грудної кістки.

При вирощуванні курчат-бройлерів на практиці використовують такі способи: на підлозі на глибокій підстилці, у кліткових батареях, на сітчастій підлозі. За будь-якого методу вирощування необхідно створювати оптимальні умови утримання та годівлі для повної реалізації генетичних можливостей курчат-бройлерів, їх здатності інтенсивно рости, давати високі прирости за короткий час при найменших витратах корму, праці та засобів на одиницю продукції високої якості.

Вирощування курчат-бройлерів на глибокій підстилці. Це найбільш поширений спосіб вирощування курчат-бройлерів. За цієї технології птицю розміщують у пташниках, в яких механізовані процеси кормороздачі і напування, автоматизовані режими обігрівання, освітлення та вентиляції.

При вирощуванні бройлерів на підлозі використовують комплекти обладнання ОБП-1, ОБП-2, ЦБК-10, ЦБК-20, ЦБК-12А, ЦБК-18Б, ЦБК-12Б, ЦБК-18Б. Комплекти обладнання ЦБК-10 і ЦБК-12Б, ЦБК-12А використовують у пташниках шириною 12 м, а ЦБК-20 і ЦБК-18Б, ЦБК-18А – 18 м і довжиною 72, 84 або 96 м. Всі вони складаються з наступних основних частин (табл.7.1.7). На відміну від обладнання ЦБК-12 і ЦБК-18 в обладнанні ЦБК-10 і ЦБК-20 є годівниці-листи Л-1 і замість кормороздавачів РКД використовуються кормороздавачі РТШ.

Вирощування курчат-бройлерів на глибокій підстилці.

Це найбільш поширений спосіб вирощування курчат-бройлерів. За цієї технології птицю розміщують у пташниках, в яких механізовані процеси кормороздачі і напування, автоматизовані режими обігрівання, освітлення та вентиляції.

Таблиця 7.1.7

Комплекти обладнання для вирощування бройлерів

Обладнання	ЦБК-12Б		ЦБК-18Б
	розмір пташника, м
	12×72	12×96	18×72	18×96
Бункер сухих кормів БСК-1ОА	1	1	1	1 460/1 300
Бункерні годівниці з кормороздавачем РКД-Ф-2	228/1	316/1	340/1
Годівниці жолобкові К-1А	140	180	200
Напувалки АКТІ-1,5 у системі напування СПА-2	126	168	192	256
Система дротяної підвіски СПА-1	3	3	4	4
Жолобкові напувалки АП-2	2	2	2	2
Напувалки вакуумні ПВ	140	180	200	260
Брудери електричні БП-1А	28	36	40	52
Шафа управління КРМ-18-01	1	1	1	1
Кількість птиці, тис. гол.	14,8	20,4	22,0	30,0

Для вирощування курчат-бройлерів на глибокій підстилці також виготовляють і поставляють у нашу країну обладнання іноземні фірми, такі як: бельгійська «Рокселл», німецька «Біг Дачмен», голландські «Лако» і «Хісен Техноком», а також «Шор Тайм» (США).

На вирощування приймають курчат не раніше 6–8 і не пізніше 24 годин після вибирання їх з інкубаторів. Середня маса одного курчати має бути не менше 33 г. Добовий молодняк із інкубаторію перевозять на спеціальній автомашині в ящиках по 100 голів у кожному. При перевезенні не можна допускати переохолодження чи перегрівання курчат за добу до приймання курчат, приміщення нагрівають до температури 24–26 °С, а під брудером – до 32–35 °С.

Велике значення при вирощуванні бройлерів має температура повітря. Так, температура тіла курчат у перший день життя приблизна до тієї, яку підтримують в інкубаторі. Тому така температура у пташнику сприяє більш швидкому формуванню в них механізму терморегуляції, кращому їх росту і розвитку. У курчат високопродуктивних кросів до 14–16-добового віку терморегуляція нормалізується і температура тіла стабілізується у межах 40,6–41,7 °С. Рекомендована температура повітря під час вирощування бройлерів наведена в таблиці 7.1.8. Температуру у приміщеннях слід знижувати поступово, не допускаючи різких коливань.

Таблиця 7.1.8

Температура повітря при вирощуванні курчат-бройлерів

Вік, тижнів	Температура повітря, °С
Вік, тижнів	у приміщенні	під брудером
1	28–26	35–30
2–4	26–22	29–24
5–6	20	–

Курчат слід напоїти і нагодувати не пізніше 24-х годин після виведення, краще через 10–12 годин. У перші 4–5 діб життя бройлерів годують із лоткових годівниць, або з цупкого паперу, які настеляють біля ліній годівлі, напувають із вакуумних напувалок. Одна лоткова годівниця розрахована на 50 курчат, а напувалка – на 100–120. Потім лоткові годівниці поступово забирають і встановлюють жолобкові або бункерні. Водночас курчат привчають пити з чашкових напувалок.

З першого дня механізми вмикають ухолосту на 8–10 хвилин для того, щоб привчити курчат до шуму кормороздавачів. Щоб запобігти розсипанню кормів і розбризкуванню води, годівниці в міру росту бройлерів піднімають на такий рівень, щоб верхній край годівниці знаходився на рівні спини птиці, а напувалки – приблизно на 2 см вище.

Повітрообмін має важливий вплив на результати вирощування бройлерів. За допомогою вентиляції забезпечується температура та вологість повітря, видаляються шкідливі гази. На сьогоднішній день розроблені технологічні параметри вирощування курчат-бройлерів (табл.7.1.9)

Таблиця 7.1.9

Основні параметри базової технології вирощування курчат-бройлерів

Показник	Значення
Фронт годівлі (см), не менше	2,5
фронт напування (см), не менше	1-1,2
Повітрообмін, м³/год повітря на 1 кг живої маси не менше: у холодний період року у теплий період року	0,7 5,5
Швидкість повітря, м/с: у холодний період року у теплий період року	0,1–0,5 0,2–0,6
Відносна вологість повітря, %	65–70
Освітленість, лк	25–5
Тривалість світлового дня, годин	24–8

Важливу роль при вирощуванні бройлерів відіграють тривалість світлового дня і освітленість пташників. При вирощуванні курчат-бройлерів переважно застосовують цілодобове освітлення, знижуючи лише його інтенсивність. Інколи при вирощуванні курчат-бройлерів використовують переривчасті режими освітлення. Так, розроблений переривчастий режим освітлення з чергуванням періодів світла і темряви 1С : 2Т чи 1С : 3Т. Можуть використовуватись й інші варіанти режимів переривчастого освітлення. Переривчасті режими освітлення пташників при вирощуванні курчат-бройлерів широкого розповсюдження у промисловому виробництві не набули.

Для освітлення пташників використовують лампи розжарювання, люмінесцентні лампи малої потужності (ЛБ-8, ЛДЦ-18), натрієві лампи високого тиску типу ДНаТ.

При вирощуванні бройлерів застосовують диференційовану залежно від запланованої кінцевої живої маси щільність посадки (табл.7.1.10)

Таблиця 7.1.10

Щільність посадки курчат-бройлерів і передбачувана жива маса

Передбачувана жива маса, кг	Щільність розміщення, гол./м²
1,6	20
1,8	18
2,0	16
2,2	14
2,4	13
2,6	12
2,8	11
3,0	10
3,2	9
3,4	8

Одним із технологічних прийомів, які сприяють економії енергоресурсів, є вирощування бройлерів при щільності посадки 40 гол./м²до тритижневого віку в одній половині пташника. Після трьох тижнів курчат розпускають по всьому пташнику

Цех вирощування ремонтного молодняку

https://www.youtube.com/watch?v=uF4yvUgjRc4

Вирощування курчат-бройлерів на сітчастій підлозі. Вирощування бройлерів на сітчастій підлозі – один із резервів інтенсифікації виробництва бройлерів по підвищенню місткості пташників.

Використання сітчастої підлоги дає можливість одержати за рік з 1 м² площі пташника до 200 кг м’яса, або не менше 33 кг м’яса за один оборот. Враховуючи, що при вирощуванні бройлерів на сітчастій підлозі послід провалюється через отвори сітки в канал для посліду, щільність посадки бройлерів вище, ніж на підстилці на 25–30 %. У зв’язку з цим брудери огороджують ширмами з таким розрахунком, щоб зона розміщення курчат була більше також на 30–40 %. На сітку підлоги всередині ширмочок настеляють папір. Через 4–6 діб папір прибирають, через 7–10 діб знімають ширмочки, на 20–30-у добу знімають брудери.

Для ефективної очистки і санації приміщення перед розміщенням наступної партії курчат краще використовувати конструкцію сітчастої підлоги, яка складається із знімних рам, які під час санітарної обробки піднімають, миють і дезінфікують. При використанні стаціонарної сітчастої підлоги погіршується якість очистки і дезінфекції приміщення.

Для обігріву курчат на сітчастій підлозі використовують установки «ІКУФ», підвішені на висоті 0,8 м від сітчастої підлоги. Параметри обігрівачів, режим обігріву аналогічні, як і при вирощуванні курчат-бройлерів на глибокій підстилці. Враховуючи, що металева підлога швидко охолоджується і на поверхні сітки не буває більше 27 °С, необхідну температуру у приміщенні підтримують вище на 1–2 С порівняно з цим показником у пташнику на підстилці. Решта технологічних параметрів і умов вирощування для курчат-бройлерів аналогічні, як і при утриманні на глибокій підстилці.

Вирощування курчат-бройлерів у кліткових батареях. При застосуванні кліткових батарей для вирощування бройлерів у два і більше разів підвищується місткість приміщень і вихід продукції з одиниці виробничої площі, при цьому немає потреби в підстилці, бройлери ізольовані від посліду. Але при клітковому вирощуванні відзначається значна кількість намулів (до 30 %), пошкодження кінцівок, переломи плечолопаткових суглобів. Це призводить до зниження категорійності тушок і, у підсумку, до зменшення прибутку.

Для механізації і автоматизації технологічних процесів при вирощуванні бройлерів у клітках використовують таке обладнання:КБМ-ЗБ, БКМ-ЗД, К-П-13, КП-13Л (КП-13ЛМ), 2Б-3. Крім того, для вирощування бройлерів використовують кліткові батареї, призначені для вирощування ремонтного молодняку курей яєчних порід БКМ-2М, БКМ-3, і при відповідному переобладнанні – КБУ-3, КБУ-Ф-3, КБУ-3Л,БГО-140іЛ-121.

Для кліткового вирощування бройлерів найбільш раціонально використовувати приміщення розміром 18 × 84 × 3,2 м і 18 × 96 × 3,2 м. У такі приміщення добре вміщуються кліткові батареї БКМ-ЗБ і 2Б-3, що призначені для вирощування бройлерів. Ці батареї монтують по всій довжині залу, залишаючи біля стін проходи 1,2–1,5 м.

Приміщення для вирощування бройлерів обладнують примусовою вентиляцією та опалювальною системою.

При вирощуванні курчат-бройлерів у кліткових батареях необхідно дотримуватись наступних технологічних параметрів: 340 см² площі підлоги на одну голову (залежно від кінцевої живої маси можна регулювати щільність посадки курчат-бройлерів), фронт годівлі – не менше 3 см при використанні жолобкових годівниць і не менше 2 см при використанні бункерних, фронт напування – 1 см на одну голову при використанні жолобкових напувалок і одна мікрочашкова чи ніпельна напувалка не більше ніж на 10 голів. Для того, щоб курчата швидше освоїлись у клітці, на підніжні решітки протягом першого тижня вирощування настеляють папір у кілька шарів, змінюючи його у міру забруднення. У перший період вирощування (до 3-х тижнів) практикують розміщення бройлерів у найкомфортнішому другому ярусі, з розрахунку 60 голів у одній клітці.

При вирощуванні курчат, розділених за статтю, щільність посадки їх буде різною, оскільки інтенсивність росту їх різна, крім того краща збереженість птиці за період вирощування, ефективніше використовуються корми, підвищується однорідність стада, підвищується категорійність тушок. Параметри площі підлоги повинні бути наступними: 360 см² для півників і 320 см² для курочок на одну голову.

Приміщення для вирощування бройлерів обладнують примусовою вентиляцією та опалювальною системою.

Необхідну для курчат температуру створюють, обігріваючи все приміщення або використовуючи комбінований обігрів. При комбінованому способі як джерела локального обігріву використовують опромінювальні установки типу «ІКУФ». Випромінювачі підвішують на висоту 0,8 м від площі підлоги з розрахунку один випромінювач на дві суміжні клітки. Бройлерів обігрівають протягом перших трьох тижнів, як і при вирощуванні курчат на сітчастій підлозі.

Більш простим в експлуатації є використання теплових труб для локального обігріву бройлерів, коли в багатоярусних каскадних батареях використовують теплові труби діаметром 42 мм, приєднані до системи опалення. Це дозволяє створити необхідний температурний режим у зоні розміщення курчат, знизити на 5–7 °С фонову температуру у пташнику і зменшити витрати теплової енергії на обігрів. Теплові труби монтують по одній зверху над клітковими батареями, встановлюють на кожну трубу запірну арматуру, за допомогою якої регулюють кількість тепла, яке подається від теплоносія. Перед посадкою добових курчат зверху у кліткові батареї настеляють папір таким чином, щоб накрити і теплову трубу. Папір служить екраном, який спрямовує теплові потоки в зону розміщення курчат.

Залежно від віку курчат температуру повітря у пташнику регулюють наступним чином: 1 тиждень – 33–28 °С; 2–4тижні – 25–24 °С; 5–6 тижні – 20 °С.

Важливою умовою при вирощуванні бройлерів є дотримання параметрів мікроклімату. Вологість повітря повинна бути на рівні 60–65 %. У холодний період року можливе зниження відносної вологості до 40–50 %.

Решта параметрів мікроклімату та світловий режим не відрізняються від рекомендованих при вирощуванні бройлерів на підлозі.

Температуру і вологість повітря у пташнику вимірюють і реєструють не менше двох разів на добу у трьох точках приміщення: при вирощуванні в одноярусних кліткових батареях – по діагоналі пташника (початок, середина і кінець пташника) на рівні розміщення птиці, при вирощуванні птиці в багатоярусних кліткових батареях – на рівні нижнього і верхнього ярусів (всередині кліток і в проході між ними).

Швидкість руху повітря і концентрацію шкідливих газів необхідно вимірювати щотижня у вранішні години.

Рівень шуму у пташнику не повинен перевищувати 90 децибел по шкалі «А» шумоміра згідно з гігієнічними нормами (ГОСТ 12.1.003. - 83).

Курчат-бройлерів вирощують до 6–7 тижнів, у цьому віці вони мають живу масу 2,1–2,6 кг. Витрати корму на 1 кг приросту становлять 1,6–1,9 кг. Вихід патраної тушки 69,5–70,5 %, вихід грудних м’язів до живої маси – 16–17 %. При досягненні такої живої маси курчат – бройлерів відправляють до цеху забою та переробки.

Цех забою і обробки птиці

https://www.youtube.com/watch?v=uF4yvUgjRc4

7.1.3. Годівля м’ясних курей

М’ясних курей сучасних кросів годують перш за все відповідно до рекомендацій фірми-постачальника.

Для годівлі м’ясних курей, як і яєчних, використовують повнораціонні комбікорми, збалансовані згідно з діючими нормами, виготовлені відповідно до ДСТУ 4120-2002 (Комбікорми повнораціонні для сільськогосподарської птиці).

Ремонтний молодняк годують диференційовано відповідно до віку, живої маси і розвитку. Особливу увагу слід приділити годівлі і напуванню курчат у перші дні життя. Після розміщення у пташнику їх необхідно, перш за все, напоїти, а потім нагодувати. У перші 5–7 діб згодовують комбікорм, до складу якого входять легко перетравні компоненти: кукурудза (40 %), пшениця (40), соєвий шрот тостований (10 %), сухе знежирене молоко (6–8 %). Небажано включати дріжджі і м’ясо-кісткове борошно. У цей період у комбікормі повинно міститись 300 ккал обмінної енергії і 21 % сирого протеїну.

До 2-тижневого віку в комбікормах для молодняку зменшують вміст обмінної енергії та сирого протеїну. У предкладковий період (22–26 тижнів), для підвищення статевого дозрівання в комбікормах підвищують вміст сирого протеїну до 16% і обмінної енергії до 265 ккал.

При рекомендованій поживності комбікорму ремонтний молодняк м’ясних курей слід вирощувати обов’язково з використанням режимів обмеженої годівлі. При цьому з добового до 4-тижневого віку молодняк годують досхочу, а починаючи з 5–6-го тижня, за умов досягнення ним стандартної живої маси, переводять на режим обмеженої годівлі.

При годівлі дорослих курей застосовують двофазну програму: 27–49 тижнів та 50 тижнів і старше.

У першу фазу кури одержують більш поживний комбікорм: 270 ккал обмінної енергії і 16 % сирого протеїну. У другу фазу, у зв’язку зі зниженням продуктивності та інтенсивності обмінних процесів, використовують раціони з меншим вмістом обмінної енергії і сирого протеїну – 265 ккал і 14 % відповідно.

Курчата-бройлери на відміну від інших видів сільськогосподарської птиці мають високу інтенсивність росту, тому з перших діб їх необхідно годувати повнораціонними комбікормами, збалансованими за всіма поживними речовинами.

Перші 5–7 діб курчатам згодовують передстартовий комбікорм, до складу якого входять тільки доброякісні корми, що містять легкорозчинні поживні речовини, які легко засвоюються організмом. Приблизний варіант передстартового комбікорму, %: кукурудза – 50, пшениця – 24, шрот соєвий – 14, сухе молоко – 12.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні принципи виробництва м’яса курчат-бройлерів.

2. Які основні цехи має бройлерне господарство із замкнутим циклом виробництва?

3. Які способи вирощування ремонтного молодняку м’ясних курей використовують?

4. Основні принципи комплектування батьківського стада.

5. Наведіть основні способи утримання батьківського стада.

6. Вкажіть переваги та недоліки вирощування курчат-бройлерів у кліткових батареях.

7. Особливості годівлі дорослих м’ясних курей.

Попередня тема

На початок

Наступна тема