|
|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА Електронний посібник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ХАРЧОВИХ ЯЄЦЬ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
6.2. Технологія промислового виробництва харчових яєць 6.2.1.Схема технологічного процесу виробництва харчових яєць. 6.2.2.Основні
цехи виробничого процесу,
їх характеристика та взаємозв’язок: - цех виробництва
інкубаційних яєць - цех вирощування ремонтного молодняку - цех промислового
стада курей-несучок 6.2.3.
Особливості годівлі молодняку і дорослої птиці при виробництві харчових яєць. 6.2.1. Схема
технологічного процесу виробництва харчових яєць. Зверніть увагу! Увесь
технологічний процес виробництва яєць складається з окремих технологічних ланок,
зв’язаних в один технологічний ланцюг. Тому технологію виробництва яєць можна
подати у вигляді схеми (рис.6.2.1).
Рис.6.2.1. Технологічна схема виробництва племінних і харчових
яєць 6.2.2. Основні
цехи виробничого процесу, їх характеристика та взаємозв’язок Цех
виробництва інкубаційних яєць Батьківське
стадо утримують з метою отримання інкубаційних яєць. Кури батьківського стада
мають характеризуватися високими відтворними якостями, що дозволяє отримати
від кожної несучки протягом року якнайбільше високоякісних гібридних
ремонтних курей-молодок. Батьківське
стадо, як правило, оновлюється щорічно шляхом завезення з племзаводу або
господарства-репродуктора племінних інкубаційних яєць або розділених за
статтю добових курчат – курочок і півників. Чисельність поголів’я
батьківського стада визначається потребою в інкубаційних яйцях протягом року
і по місяцях, що обумовлено віком батьківського стада, річною і помісячною
несучістю, збереженістю поголів’я і виходом інкубаційних яєць. Несучість
батьківського стада курей «коричневих» кросів за рік становить у середньому
260 шт. яєць при виході інкубаційних яєць – 70–75 %. Допустимий відсоток
вибракування птиці батьківського стада за період продуктивного використання
становить 20 %, з них – 5 % падіж. Цех
вирощування ремонтного молодняку Для
цілорічного ритмічного виробництва інкубаційних яєць батьківське стадо
комплектують ремонтним молодняком декілька разів на рік (2–4–6 разове
комплектування). Вирощений
ремонтний молодняк переводять у приміщення
для батьківського стада не пізніше 17-тижневого віку. При комплектуванні
батьківського стада співвідношення курочок і півників становить 9:1 або 10:1. При
формуванні батьківського стада проводять оцінку ремонтного молодняку. Птиць
оцінюють за зовнішнім виглядом, визначають живу масу. Звертають увагу на стан
голови (гребінь, сережки, очі, носові отвори), оперення, ноги, промацують
живіт, визначають об’єм вола, стан розвитку мускулатури, довжину і ширину
грудей, об’єм живота, відстань між кінцем кіля грудної кістки і лобковими
кістками. У здорової, добре розвинутої птиці темперамент живий, оперення
гладеньке, блискуче, при утриманні за крила вона намагається з силою
притиснути їх до тулуба. Молодняк із низькою або надмірною живою масою, з
мутними очами, поганою пігментацією ніг і дзьоба, з неправильно розвиненим
гребенем, з викривленим кілем грудної кістки та іншими вадами розвитку
вибраковують. При відборі молодих півників звертають особливу увагу на ознаки
екстер’єру, вираженість породних та лінійних ознак, відтворні якості, стан
здоров’я. Утримують
батьківське стадо на підлозі на глибокій підстилці, при цьому приміщення
розділяють на секції по 500 голів або у клітках групами по 30–40 голів – у
такому випадку вибракування або вибуття одного півня не впливає на збереження
високого рівня заплідненості яєць. Для утримання батьківського стада на підлозі використовуються комплекти
обладнання – КМК, К-П-22. До складу комплектів входять кормові бункери,
ланцюгово-дискові або канатно-дискові кормороздавачі, бункерні годівниці,
чашкові або жолобкові напувалки, система транспортування яєць та вентиляції,
гнізда, блок управління. При
розміщенні птиці дотримуються щільності посадки 5–5,5 гол./м2.
Додержують нормативів фронту годівлі – 7–10 см/гол., фронту напування –
2 см/гол. Гнізда встановлюють у 2–3 яруси, з розрахунку 5–6 курей на
одне гніздо. При недотриманні цієї вимоги кури відкладають яйця на підстилку,
а забруднені яйця потребують додаткової обробки. Гнізда встановлюють на
висоті 50–60 см від підлоги. Виготовляють їх із фанери розміром 30 ×
40 × 30 см, у гнізда кладуть солому чи стружку, яку міняють після
забруднення. Утримання на глибокій підстилці передбачає настилання підлоги у
приміщенні підстилковим матеріалом шаром 12–15 см при завезенні птиці, потім,
за рахунок додавання нової, шар підстилки доводять до 20 см. Норма витрат
підстилки на одну голову становить 6 кг підстилкового матеріалу, в якості
якого використовують різану солому, сухий торф, тирсу, подрібнені стрижні
кукурудзи, лушпиння соняшникового насіння тощо. Цей матеріал повинен
відповідати таким вимогам: високі ізоляційні та гігроскопічні властивості;
відсутність ураження мікроскопічними грибами; достатня сипучість та
дешевизна. Підстилка має бути чистою, вологістю не більше 25 %. Протягом
періоду утримання підстилку розрихлюють, замінюють вологі або забруднені
ділянки чистим і сухим матеріалом. Недоліками цього способу утримання є
значне забруднення підстилки послідом, у пташнику накопичується значна
кількість аміаку; при недостатньому опаленні пташників в осінньо-зимовий
період значно підвищується вологість повітря. Утримання
батьківського стада у кліткових батареях забезпечує більш раціональне
використання пташників, повну механізацію і автоматизацію виробничих
процесів, виключається потреба в підстилці, знижуються витрати корму (на
10–15 %) і собівартість яєць. При утриманні батьківського стада у кліткових
батареях дотримуються таких технологічних параметрів: щільність посадки –
600–680 см2/гол., фронт годівлі – 7–10 см/гол., фронт напування –
2 см/гол. Найбільш
поширеними є комплекти обладнання з клітковими батареями – КБР-2, К-П-9. Вони
розраховані на встановлення в типових пташниках (довжиною 72, 84, 96 м;
шириною 12 і 18 м). Кліткові батареї двоярусні, обладнані гніздами і
стрічковими транспортерами для збору яєць. До складу цих комплектів входять
бункери сухих кормів, кормові транспортери, кормороздавачі ланцюгові або зі
шнековим дозатором, жолобкові або ніпельні напувалки, канатно-скребкова або
ланцюгово-планчаста установка прибирання посліду по ярусах, вентиляційна
система, система управління. При встановленні цих комплектів обладнання
місткість пташника становить 12–18 тис. гол. Закордонні фірми пропонують
комплекти обладнання для утримання батьківського стада, до складу яких
входять всі необхідні механізми, з 2–6-ярусними клітковими батареями. В
одній клітці утримують 33–40 голів курей батьківського стада (30 курочок і 3
півні, 36 курочок і 4 півні). При розміщенні птиці півників саджають у клітки
на 2–3 доби раніше курочок. У період експлуатації батьківського стада
підсаджувати у клітки інших курочок та півників замість тих, що вибули, не
допускається. При штучному заплідненні півнів утримують в окремих клітках
індивідуально або не більше 2–3 голів у клітці. Оптимальною
температурою повітря у приміщенні при утриманні дорослих курей є 16–18 °С.
Відносна вологість повітря має становити 60–70 %. Допускається зниження
температури у пташнику на 2 °С і відносної вологості до 40–50 % у зимовий
період та підвищення температури повітря до 26 °С і відносної вологості до 75
% у теплий період року. Базовою технологією передбачено дотримання таких
параметрів: у холодний період року повітрообмін має становити 0,7 м3/год
на 1 кг живої маси при швидкості руху повітря не більше 0,6 м/с, а в теплий –
4,0 м3/год на 1 кг живої маси при швидкості руху повітря 1,0 м/с.
У пташниках не має бути протягів. Під час утримання птиці у пташнику
нагромаджуються шкідливі гази: вуглекислий газ, аміак, сірководень та інші.
Оскільки у птиці досить енергійно відбувається обмін речовин, вона дуже
чутлива до продуктів виділення. При
утриманні дорослих курей встановлено гранично допустимі концентрації в
повітрі шкідливих газів: вуглекислого газу – 0,25 %, аміаку – 15 мг/м3,
сірководню – 5 мг/м3. Гранично допустима концентрація пилу складає
5 мг/м3; гранично допустима концентрація мікроорганізмів в 1
м3 повітря – 500 тис. бактеріальних клітин. При
утриманні батьківського стада особливе значення має вибір правильного режиму
освітлення. Найчастіше застосовують постійні світлові режими з тривалістю
світлового дня 14–17 годин. При цьому тривалість світлового дня поступово
збільшують з 9-ти годин у 18-тижневому віці (по 20–30 хвилин на тиждень) до
14–17-ти годин і на цьому рівні залишають до кінця експлуатації. Набувають
все більшого поширення енергозберігаючі переривчасті світлові режими
утримання дорослих курей, що сприяють зменшенню витрат електроенергії на
освітлення пташників на 23–35 %. Для
забезпечення високого рівня відтворних якостей батьківського стада та високої
якості інкубаційних яєць звертають увагу на організацію годівлі курей, яку
проводять відповідно до існуючих норм. Роздають корми 2–3 рази на день. Для
птиці не менш важливе значення має вода. Обмеження в питній воді веде до
зменшення або повного припинення яйцекладки, а відсутність води протягом
більш ніж дві доби викликає загибель птиці. Птиця споживає воду у відповідних
пропорціях. До прийнятого корму, тобто на 1 г спожитого корму кури необхідно
приблизно 2 г води. Курей і півнів батьківського стада використовують в основному протягом
52-х тижнів. Щоденно контролюють стан здоров’я птиці, її поведінку, падіж,
наявність та використання корму і води, стан посліду. Яйця
для інкубації отримують з 26-тижневого віку. Яйця збирають тричі на день, а в
період інтенсивної несучості – кожні дві години в чисту продезінфіковану тару;
забруднені і з пошкодженою шкаралупою яйця збирають окремо. Зібрані
інкубаційні яйця направляють в інкубаторій (цех інкубації). Для
подовження строків експлуатації батьківського стада застосовують примусове
линяння. Найбільш поширеним
є зоотехнічний метод примусового линяння, який заснований на обмеженні птиці у
кормі, воді та зміні світлового режиму, розроблений фахівцями ВНДТІП (табл.
6.2.1). Примусове линяння застосовують при зниженні несучості стада до 40–50
%. Таблиця 6.2.1 Приблизна схема виклику примусового линяння у курей
При
застосуванні такого режиму через два тижні несучість майже повністю
припиняється, а до 50-55 доби знову досягає високого рівня (60–70 %) і
продовжується 4–5 місяців, потім поступово, протягом наступних 2–3 місяців
знижується до 40–50 %. Після примусового линяння яйця характеризуються вищою
масою та кращою якістю порівняно з яйцями молодих курей. Півнів на період
проведення примусового линяння відсаджують, повертають їх у стадо через
місяць після дії на курей режиму линяння. До переярих курей можна
підсаджувати молодих півників у віці 6–7 місяців за 2–3 тижні до збору яєць
на інкубацію. Інкубаційні
яйця направляють у цех інкубації, головна мета роботи якого – вивід
курчат з метою поповнення ремонтними молодками батьківського і промислового
стада. У цеху інкубації є інкубаційний і вивідний зали, яйцесклад із трьох
відділень (для приймання, сортування і зберігання яєць), дезінфекційні
камери, зал для сортування і обробки добового молодняку, зал прийому і видачі
курчат, кімната для дослідження ембріонів, побутові приміщення, кімнати для
персоналу тощо. В інкубаторії курчат сортують за статтю, можуть проводити
ветеринарні обробки. Курчат через 6–14 годин після виводу вибирають з
інкубатора і передають на вирощування. Цех промислового стада курей-несучок Виробництво
харчових яєць проводиться рівномірно протягом всього року. Промислове стадо
курей-несучок протягом року комплектують багаторазово за графіком через певні
проміжки часу з метою рівномірного виробництва харчових яєць. Кількість
партій курочок за рік і поголів’я молодок господарство визначає з розрахунку
обсягів виробництва і місткості приміщень для утримання курей-несучок, що
відображується в технологічному графіку. Для комплектування промислового
стада курей використовують гібридних молодок 15–17-тижневого віку, жива маса
і екстер’єр яких відповідають нормативам, встановленим для певного кросу.
Поголів’я пташника комплектують протягом 1–2 діб (допускається до 5 діб),
корпусу (в залежності від його місткості) – 3–5 діб, багатоповерхових і
зблокованих пташників – 15 діб. На
спеціалізованих птахофабриках використовують в основному клітковий спосіб
утримання промислового стада – курей-несучок утримують у кліткових батареях
різних конструкцій. На багатьох птахофабриках встановлено комплекти
обладнання з клітковими батареями БКН-3, БКН-ЗА, ОБН, ККТ. Вітчизняна
промисловість випускає комплекти обладнання БКН-ЗА, ОКН, ТБК, ТБКА, ТБКМ, які
зараз встановлюють у пташниках; крім того, у значному асортименті
поставляється обладнання з Німеччини, Іспанії, Росії. До складу комплектів
обладнання входять бункери для кормів, транспортери для роздачі корму,
механізми для збору посліду з пташника, лінії для збору яєць, поперечні транспортери
для яєць, елеватори та столи-накопичувачі для збору яєць, електрообладнання
для управління технологічними процесами. Додатково можуть поставлятися
системи формування та контролю мікроклімату (вентилятори, теплогенератори,
комп’ютер клімату тощо), годівлі та напування, системи для підсушування
посліду. Кліткові батареї є одно- і багатоярусні – від 2-х до 8-ми ярусів
(найбільш поширені 3-ярусні), каскадного або вертикального типу, обладнані
жолобковими або ніпельними напувалками, ланцюговим або канатно-дисковим
кормороздавачем, скребковими та стрічковими транспортерами або
канатно-скребковим механізмом для збору посліду. В одній клітці утримують від
3–4-х до 9–10-ти голів курей-несучок.
Кліткова батарея БКН-3
Кліткова батарея ТБК-А Спеціалізоване
обладнання для утримання промислового стада курей-несучок на підлозі в нашій країні
не виробляється, тому у випадку застосування цього способу утримання
використовують вітчизняні комплекти обладнання для утримання батьківського
стада або аналогічне закордонне обладнання згідно з нормами посадки для
яєчних курей. Базовою технологією утримання промислового стада передбачено дотримання таких
параметрів: площа підлоги для курей білих кросів – не менше 450 см2/гол.,
коричневих кросів – 500 см2/гол., щільність посадки при утриманні
на глибокій підстилці – 6 гол./м2 для курей білих кросів, 5,5
гол./м2 для курей коричневих кросів. При утриманні промислового
стада на глибокій підстилці кількість курей в секціях становить 2 000 гол.
Фронт годівлі при вільному доступі до корму має становити 7–10 см, при
обмеженій годівлі – 10–12 см. Фронт напування – не менше 2-х см на голову,
при використанні ніпельних і мікрочашкових напувалок – 1 ніпель або 1
мікрочашка на 4–5 голів. Для отримання високої продуктивності курей-несучок у пташнику необхідно створити
оптимальні умови для їх утримання. Параметри зовнішнього середовища практично
не відрізняються від рекомендованих для утримання птиці батьківського стада.
Температура повітря у приміщенні має бути 16–18 °С, допускається зниження
температури у пташнику на 2 °С і підвищення до 26 °С. Значна зміна температури
у пташнику веде до затримки росту і розвитку, зниження продуктивності,
линяння курей. Відносна вологість у пташнику має бути 60–70 %. Допускається
зниження цього показника до 40–50 % У холодний період року і підвищення
до 75 % у перехідний. Необхідно
слідкувати, щоб у приміщенні не було протягів і дотримувати показників
повітрообміну: у холодний період року – не менше 0,7 м3/год. на 1
кг живої маси, у теплий період року – не менше 4,0 м3/год. на 1 кг
живої маси. Швидкість руху повітря має становити в холодний період року не
більше 0,6 м/с, у теплий – 1,0 м/с. При
виборі та встановленні світлового режиму для курей необхідно дотримуватись
наступних вимог: не можна збільшувати тривалість світлового дня під час
вирощування молодняку і знижувати її для курей-несучок; тривалість освітлення
має бути не меншою 6-ти годин і більшою 17-ти годин, за винятком перших діб
вирощування молодняку і періоду закінчення несучості; необхідно суворо
дотримуватись прийнятих схем світлового режиму з добового віку і до закінчення
несучості курей. При
утриманні промислового стада курей найбільшого поширення отримали постійні
режими освітлення – з одним періодом світла і одним періодом темряви.
Тривалість світлового дня при такому режимі освітлення становить 16–17 год. З
метою економії енергії розроблено значну кількість схем переривчастого
світлового режиму освітлення пташників Освітленість
у пташнику має бути 25–30 лк. На деяких підприємствах знижують рівень
освітленості, але при цьому освітленість у зоні годівниць має бути не менше
15 лк. Для освітлення пташників використовують звичайні електролампи (від 40
до 75 Вт), які підвішують посередині проходу між клітковими батареями на
рівні верхнього краю клітки на відстані 3,5–4 м одна від одної. Роздачу корму
і прибирання посліду проводять при виключеному світлі. Годівлю
курей проводять залежно від віку птиці. Роздавання корму проводять 2–3 рази
на день. Добова потреба корму для курок-несучок залежить від рівня несучості
і особливостей кросу. За інтенсивності несучості 50–60 % несучки споживають у
середньому 100 г корму, при 70–80 % – потреба корму зростає до 110–114 г на
голову, а при більш високій – досягає 117–120 г і більше. Гравій роздають 1
раз на тиждень, використовуючи частинки розміром 4–6 мм. Велике значення для
яєчної птиці приділяється введенню мінеральних речовин – до складу раціону
вводять крейду та вітамінно-мінеральний комплекс. Пташниця обов’язково
контролює кількість корму, спожитого курами – несучками (згідно з
рекомендованими нормами для даного кросу). Важливим
є щоденний контроль за чистотою у пташнику – необхідно витирати пил, щоденно
підмітати підлогу і періодично її мити, промивати жолобкові напувалки.
Прибирання посліду проводиться не рідше як два рази на добу. Несучок
періодично оглядають, видаляють слабких. Для періодичного контролю живої маси
несучок виділяють групу курей з окремих кліток із різних зон пташника і
проводять щомісячне зважування не менше 100 голів. У таблиці 6.2.2
представлено ознаки, за якими визначають стан курей-несучок. Таблиця 6.2.2
Курей
промислового стада використовують до 72–80-тижневого віку. Збереженість
поголів’я за продуктивний період має бути не нижче 95 %, зоотехнічне
вибракування – не більше 25 %. Протягом періоду продуктивного використання
курей підсаджувати у клітки інших замість тих, що вибули, не рекомендується. Збір
яєць на початку несучості проводять 2–3 рази на добу, із підвищенням рівня
несучості – 4–5 разів на добу. Перший збір яєць проводять перед ранковою
роздачею корму. За допомогою механізованої системи яйцезбору яйця з кліток
потрапляють на яйцесортувальні столи, де пташниця проводить сортування яєць
за масою і розкладає їх у горбасті прокладки (картонні чи пластмасові). На
великих птахофабриках встановлено спеціальні сортувальні машини, за допомогою
яких яйця розділяють за масою на категорії. Яйця розбиті, з ознаками бою чи
насічки, забруднені, з дефектами шкаралупи збираються окремо; їх направляють
на подальшу переробку. Яйця
направляють в яйцесклад, де проводиться підготовка харчових яєць для
реалізації. Приміщення мають бути сухими, чистими, з гарною вентиляцією; у
них підтримують температуру в межах 8–12 °С, відносну вологість – 80–85 %.
Для полегшення робіт приміщення обладнують стрічковими транспортерами. 6.2.3. Особливості годівлі молодняку і
дорослої птиці при виробництві харчових яєць Годівля ремонтного молодняку. У вирощуванні останнього велике
значення має повноцінна годівля. Годувати й напувати курчат починають відразу
після приймання на
вирощування, причому спочатку має бути напування. Корм насипають у годівниці постійно,
а курчатам забезпечують вільний доступ до годівниць. В умовах промислового
птахівництва для ремонтного молодняку застосовують сухий тип годівлі – розсипними або гранульованими кормами. Сухий тип
годівлі розсипними комбікормами запобігає
розкльовуванню, оскільки курчата більшість часу зайняті вибиранням дрібних часточок корму.
Крім того, за такого типу годівлі птиця з молодого віку звикає до споживання великої кількості корму,
внаслідок чого кормороздавання можна легко механізувати, а в комбікорм
вводити лікарські препарати та мікродобавки. Особливу
увагу приділяють годівлі і напуванню курчат у період після виводу. За даними
М. М. Лємєшової (2003) протягом перших 7 діб життя курчатам необхідно
згодовувати комбікорм, який складається із легкозасвоюваних кормів: кукурудзи
(40 %), пшениці (40 %), тостованого соєвого шроту (10 %), сухого знежиреного
молока (6–8 %), рибного борошна високої якості (1,5–2,0 %) і рослинної олії
(0,5 %). У цьому віці в комбікорм не слід додавати кормові дріжджі і
м’ясокісткове борошно. У
період 1–8 тижнів курчатам згодовують комбікорм із високим вмістом сирого
протеїну (20 %) і обмінної енергії (290 ккал). Годують молодняк досхочу. У
віці 9–17 тижнів у комбікормі знижують рівень сирого протеїну (до 14 %) і
обмінної енергії (до 260 ккал), щоб затримати ранню статеву зрілість. У
період перед початком яйцекладки (18–22 тижні або від 18 тижнів до досягнення
5 %-ї несучості) використовують комбікорми з більшим вмістом сирого протеїну
(16 %) і обмінної енергії (265–270 ккал), норма кальцію становить 2 %. За
період вирощування молодняку з добового до 21-тижневого віку склад і
поживність раціонів змінюють три рази (1–30; 31–90; 91–150 днів). У деяких
господарствах використовують престартерний раціон у перші 5 днів життя
курчат, до складу якого входять тільки доброякісні корми, що утримують легкорозчинні у воді і
легкогідролізовані
перетравними соками поживні речовини. У
процесі вирощування ремонтний молодняк важливо забезпечити повноцінною годівлею у перші два місяці життя, коли
він інтенсивно росте і переносить ювенальне линяння. Для нормального росту і розвитку курчат необхідне
постійне надходження в організм поживних речовин – протеїну, жирів,
вуглеводів, мінеральних речовин
та вітамінів. Складаючи рецепти комбікормів, поряд з урахуванням збалансованості раціонів за основними поживними речовинами (енергія, протеїн, клітковина,
Са, Р тощо), слід враховувати також збалансованість раціонів за
амінокислотним вітамінним складом. Годівля
курок-несучок. Із моменту початку відкладання
яєць ремонтний молодняк поступово переводять на комбікорм дорослих
курок-несучок. Спочатку 25% раціону замінюють раціоном дорослих курей, потім
50–75%, із четвертого тижня повністю переходять на годівлю комбікормом для
дорослих курей. Потреба
курок-несучок у поживних
речовинах змінюється залежно від їх віку, рівня продуктивності,
фізіологічного стану, що зумовлює застосування фазової годівлі. В її основу
покладено співвідношення в раціонах кількості обмінної енергії та протеїну.
Розрізняють трифази (періоди)
продуктивності курок-несучок: 150–300 днів, 301–420; 421 і більше. У
разі застосування комбінованого типу годівлі птиці дають подрібнене або ціле
зерно і мішанки. Сухий
тип найпрогресивніший, оскільки в годівлі курок-несучок використовують
кормосуміші й комбікорми. Його широко застосовують у великих спеціалізованих
підприємствах. Для
годівлі курок-несучок використовують різні корми: зернові, зерновідходи,
відходи олієекстракційного виробництва, корми тваринного походження, трав’яне
борошно, технічний жир, мінеральні підгодівлі. Середня
стандартна кількість корму на несучку впродовж року має бути 110 г на добу.
Ця величина коригується з урахуванням віку, породи та несучості. За вільного
доступу до корму кури схильні до переїдання, що призводить до відкладання великої
кількості внутрішнього жиру та
зниження продуктивності. Тому рекомендується дозувати добову даванку корму.
Існує кілька методів обмеженої годівлі несучок, але найсприятливішим є
кількісне обмеження – скорочення часу доступу до корму, годівля через день
або з одним днем на тиждень без корму чи зменшення його кількості на 10–30%. Для
дорослих курей рекомендують двофазову годівлю, яка дозволяє зекономити
білкові корми і знизити собівартість яєць. У
першу половину продуктивності кури продовжують рости і їм необхідна підвищена
кількість поживних речовин (17% протеїну і 270 ккал обмінної енергії). Після
завершення росту птиці рівень сирого протеїну повинен становити 15 %. Раціони
племінних курей і промислового стада за вмістом основних поживних речовин
приблизно однакові, але суттєво розрізняються за кількістю вітамінів. Економічно
доцільний строк використання несучок – 12 міс (віком 511–518 днів). Його
подовження можливе за примусового линяння. Цей технологічний прийом
забезпечує дружне линяння всіх курок у стаді за 7–8 тижнів і досягнення ними
50% продуктивності через 8–9 тижнів після завершення використання в першому
періоді. Питання для самоконтролю 1. Дайте характеристику
параметрів, передбачених базовою технологією утримання промислового стада. 3. Наведіть
провідні фактори, які впливають на ріст і розвиток молодняку. 4. Який вплив
мають різні показники мікроклімату на продуктивність курок-несучок?
5. Якими
ознаками характеризуються високопродуктивні кури-несучки? 6. Особливості
годівлі курок-несучок. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
