ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

Електронний посібник

6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ХАРЧОВИХ ЯЄЦЬ

6.1. Основні принципи технології виробництва харчових яєць

6.1.1.Технологічні принципи промислового виробництва яєць сільськогосподарської птиці в спеціалізованих господарствах.

6.1.2. Поняття про технологію, технологічний графік, технологічну карту виробничого процесу. Основні цехи промислового виробничого процесу.

6.1.3. Планування і обладнання приміщень птахівницьких господарств.

6.1.1. Технологічні принципи промислового виробництва яєць сільськогосподарської птиці в спеціалізованих господарствах

Сучасна технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих господарствах базується на таких основних принципах:

- використання спеціалізованих яєчних кросів курей;

- утримання курей у кліткових батареях, що забезпечує механізацію та автоматизацію виробничих процесів;

- годівля курей повнораціонними сухими комбікормами;

- утримання птиць у закритих (безвіконних) пташниках великої місткості з оптимальним мікрокліматом і диференційованим світловим режимом;

- застосування ефективних ветеринарно-профілактичних заходів з метою забезпечення високої збереженості птиці;

- рівномірне цілорічне виробництво згідно з технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх виробничих потужностей.

Зверніть увагу!

Птахівничі підприємства з виробництва харчових яєць мають наступні цехи: цех виробництва інкубаційних яєць, інкубації, вирощування ремонтного молодняку для комплектування батьківського і промислового стада, виробництва харчових яєць. Для проведення забою птиці та утилізації відходів передбачено наявність на птахофабриці відповідних цехів.

Птахівничі підприємства яєчного напряму можуть бути організовані з закінченим циклом виробництва, що передбачає наявність на птахофабриці всіх виробничих цехів, або спеціалізуватись на одному технологічному процесі – утриманні батьківського стада і виробництві інкубаційних яєць, інкубації або утриманні промислового стада і виробництві харчових яєць. Такі вузькоспеціалізовані підприємства зазвичай входять до складу виробничого об’єднання певної спеціалізації.

Для забезпечення цілорічного ритмічного виробництва харчових яєць необхідно організувати рівномірне та безперервне функціонування роботи усіх цехів птахівничого господарства – необхідна узгодженість роботи цеху виробництва інкубаційних яєць, цеху вирощування ремонтного молодняку з метою своєчасного формування основного цеху – виробництва харчових яєць.

Особливо важливого значення для успішної роботи птахівничих підприємств з виробництва харчових яєць набуває узгодження роботи племінних і промислових (товарних) господарств. Племінний завод має комплектувати декілька репродукторів першого порядку, а за кожним таким репродуктором буде закріплено декілька репродукторів другого порядку, які, в свою чергу, будуть поставляти інкубаційні яйця або добовий молодняк промисловим (товарним) господарствам.

6.1.2. Поняття про технологічний графік і технологічна карта

виробничого процесу

Скоординована робота всіх виробничих цехів і окремих служб господарства базується на дотриманні технологічного графіка руху поголів’я птиці (рис.6.1.1) та виробництва продукції (рис. 6.1.2), який складають для раціонального використання наявних виробничих потужностей протягом року із зазначенням календарних строків проведення робіт в усіх цехах і пташниках.

У технологічному графіку на весь плановий рік визначають рух по приміщеннях всіх партій птиці, починаючи з виводу і до кінця використання; передбачається у графіку і дотримання строків профілактичної перерви та ремонту.

Рис.6.1.1. Технологічний графік руху поголів’я птиці і виробництва харчових яєць

Рис.6.1.2. Графік виробництва харчових яєць при багаторазовому комплектуванні стада

Зверніть увагу!

Складання технологічного графіка починають з основного цеху – цеху промислового стада. Основною одиницею є партія ремонтних молодок, яких передають у цех курей-несучок. При складанні технологічних графіків необхідно враховувати реальні виробничі нормативи та використовувати дані щодо:

1) наявності приміщень певної місткості для птиці кожного вікового періоду;

2) строків вирощування ремонтного молодняку;

3) живої маси молодняку певного віку;

4) тривалості використання несучок племінного і промислового стада;

5) поголів’я несучок на початок і кінець року, рух поголів’я по місяцях року з врахуванням вибракування, падежу, переводу ремонтного молодняку у племінне стадо;

6) щомісячної продуктивності несучок;

7) виходу інкубаційних яєць і виводу молодняку;

8) способи вирощування молодняку і утримання курей-несучок промислового стада;

9) збереженості і падежу поголів’я птиці;

10) типу годівлі і балансу кормів;

11) механізації і автоматизації основних робіт і норми навантаження;

12) санітарних розривів між партіями птиці.

Слід відзначити, що для виконання технологічних графіків розробляється ще й технологічна карта. У цій карті встановлюють послідовність усіх видів робіт із зазначенням строків їх виконання, потреб у робочій силі, техніці та обсягів необхідних витрат як на організацію всього процесу виробництва, так і на проведення ремонтно-профілактичних робіт протягом календарного року. Це дозволяє раціонально використовувати матеріальні і трудові ресурси підприємства, впроваджувати у виробництво нову технологію, за рахунок чого збільшувати виробництво продукції, зменшувати її собівартість.

В основу технологічних графіків покладено раціональні технологічні схеми вирощування молодняку та утримання дорослої птиці. Найбільше поширення отримало вирощування ремонтного молодняку з переводом у пташники для дорослого стада у віці 17-ти тижнів. Із технологічних позицій така схема є зручною, оскільки за одне 60-тижневе використання приміщень для несучок (5 тижнів дорощування, 52 тижні використання несучок, 3 тижні профілактичної перерви) у пташнику для молодняку можна виростити 3 партії молодняку (17 тижнів вирощування, 3 тижні профілактичної перерви). За такої схеми вирощування з одного пташника для вирощування молодняку комплектують 3 пташники для утримання курей-несучок. Ця схема є основною при розробці типових проектів птахофабрик яєчного напряму. До останнього часу переведення ремонтних молодок у цех промислових несучок передбачалось у 17-тижневому віці, однак сучасні яєчні кроси характеризуються більш раннім початком циклу несучості – вже в 17-тижневому віці починають відкладати яйця. Це потребує переведення ремонтного молодняку у приміщення для дорослого стада вже в 14–15-тижневому віці, оскільки недотримання цих строків веде до зниження подальшої продуктивності і збереженості внаслідок виникнення стресу в молодок.

У господарствах, які не мають достатньої кількості пташників для вирощування ремонтного молодняку, його переводять у пташники для дорослого стада у віці 9-ти тижнів. Ця схема, а також перевід молодняку в 10-ти і 13-тижневому віці, може бути використана при реконструкції птахофабрик, коли виникає невідповідність між кількістю приміщень для молодняку і дорослої птиці.

Таким чином, технологічні графіки і карти мають забезпечувати чітке виконання існуючої в господарстві технології виробництва, пропорційність у розподілі робітників, їх обов’язків і відповідальності, а також спеціалістів усіх ланок технологічного процесу.

6.1.3. Планування і обладнання приміщень у птахівничих господарствах

З метою забезпечення споживача свіжою високоякісною продукцією птахівничі підприємства в основному розташовують біля великих міст і промислових центрів. Більш вигідним є завезення кормів до птахівничих підприємств, ніж транспортування продукції до споживача. Успішна експлуатація підприємств залежить від дотримання необхідних санітарно-захисних відстаней (розривів) від найближчих населених пунктів, виробничих комплексів, вибору ділянки під будівництво (рівень ґрунтових вод, рельєф місцевості, ґрунти), транспортного сполучення тощо. Розміщення птахівничих підприємств, виробничих об’єктів господарства і принципи комплектування зон проводиться згідно з діючими ветеринарно-санітарними правилами, за якими мінімальна відстань між птахівничими та іншими об’єктами має бути відповідно до даних, наведених у таблиці 6.1.1.

Таблиця 6.1.1

Мінімальна відстань між об’єктами, м

Виробничі комплекси, об’єкти	Птахоферми	Птахофабрики
Тваринницькі ферми	500	1500
Птахівницькі ферми	1000	2000
Птахофабрики,племінні підприємства	3000	5000
Тваринницькі комплекси	3000	4000
Підприємства з переробки: тварин, птиці, перо-пухової сировини	2000 3000 4000	4000 5000 5000
Залізничні і автомобільні дороги державного значення	500	1000
Автомобільні дороги місцевого значення	100	250
Залізничні станції	1500	2000
Утилізаційні заводи	5000	5000
Комбікормові заводи	3000	5000

Відстань між окремими будівлями з різновіковою птицею має бути не менше 100 м, а з одновіковою – не менше 15–20 м.

Зверніть увагу!

Проекти сучасних птахівничих приміщень доволі різноманітні, але вони характеризуються певними закономірностями: пташники прямокутні, павільйонного типу забудови, без підвісної стелі, габаритами 18 × 96 м і 12 × 96 м, рідше 18 × 72 м і 18 × 90 м. Пташники обладнані внутрішнім водопроводом і каналізацією, забезпечуються електроенергією від існуючих трансформаторних підстанцій. Джерело теплозабезпечення – котельна або встановлені у пташниках теплогенератори. Вентиляція пташників – припливно-витяжна; припливне повітря надходить у пташники через вентиляційні шахти, видаляється повітря з нижньої зони приміщення за допомогою осьових вентиляторів. Пташники є безвіконними: птицю утримують при штучному освітленні – світловий режим регулюють за заданою програмою.

Розроблені типові проектні рішення птахофабрик на 300 тис. і 400 тис. курей-несучок. Проводиться будівництво пташників на 5, 10, 20, 30 тис. курей-несучок, корпусів – на 100–250 тис. голів. Серед них найбільш поширеними є пташники на 14, 16, 54 тис. голів батьківського стада, на 54 тис. гол. молодняку батьківського стада, блоки з 3-х пташників на 105 850 курей-несучок та яйцескладу, з 6-ти пташників на 211 700 курей-несучок та яйцескладу. Існують типові проекти великих птахофабрик потужністю 600–1500 тис. курей-несучок, де птицю утримують у багатоповерхових приміщеннях. Сьогодні проводиться будівництво та реконструкція птахівничих приміщень і за індивідуальними проектами з врахуванням існуючих ветеринарно-санітарних норм, будівельних та інших стандартів, вітчизняного та закордонного досвіду проектування, будівництва та експлуатації птахівничих приміщень. При будівництві птахофабрик замість павільйонних будівель застосовують блокування приміщень, що обумовлено необхідністю більш економного використання земельної площі.

Загальгий вигляд птахофабрики

Питання для самоконтролю

1. Наведіть основні принципи технології промислового виробництва яєць.

2. Наведіть основні цехи технологічного процесу виробництва яєць у господарствах з закінченим циклом виробництва.

3. Дайте визначення поняттям «технологічний графік», «технологічна карта».

Попередня тема

На початок

Наступна тема