ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

5. ТЕХНОЛОГІЯ ГОДІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

5.1. Годівля молодняку та дорослої сільськогосподарської птиці

5.1.1. Особливості травлення і обміну речовин у птиці. Нормування поживних речовин.

5.1.2. Корми, їх характеристика.

5.1.3. Типи годівлі. Фазова та безфазова годівля.

5.1.4. Годівля молодняку та дорослої птиці різних видів.

5.1.1. Особливості травлення і обміну речовин у птиці.

Нормування поживних речовин.

Птиця має багато біологічних і господарських особливостей, не властивих сільськогосподарським тваринам, що належать до класу ссавців. Вона відрізняється від останніх екстер’єром, будовою органів травлення, рівнем перетравлювання корму, високою інтенсивністю обміну речовин, особливостями функції розмноження, здатністю до більш високої оплати корму продукцією.

У птиці відсутні зуби. Міжщелепна й нижньощелепна кістки в процесі еволюції видозмінилися на дзьоб із роговим чохлом.

У ротовій порожнині корм змішується з водою та слиною, багатою на муцин, і після проковтування потрапляє в зоб. Там він також змішується з водою, слиною, муцинумісним секретом стравоходу та зобу й піддається частковому впливу ферментів (амілаз і протеаз); рН вмісту зобу – 4,5–5,8. За цих умов створюється середовище для життєдіяльності бактерій, що беруть участь у розщепленні складних органічних речовин корму. Місткість зобу обмежена (у курей 100–120 г корму), а тривалість перебування корму в ньому не перевищує 1,0–1,5 год.

Зернові корми подрібнюють з метою збільшення площі стикання їх поживних речовин з травним соком. Речовини швидше гідролізуються й краще використовуються порівняно з речовинами цілого зерна.

Вмістиме зобу із стравоходу надходить до залозистого шлунка, в якому міститься пепсин, соляна кислота, сичужний фермент та муцин.

У залозистому шлунку корм переміщується з травним соком, а потім надходить до м’язового шлунка. У ньому кормова маса перетирається кутикулою й дрібними камінцями, перемішується з секретом залозистого і м’язового шлунків та їх мікрофлорою.

Кисле середовище м’язового шлунка (рН 3,9 – 2,6 у курей, 2,3 – у качок) сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів. Тут також триває гідроліз вуглеводів під дією ферментів мікрофлори.

М’язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкриванні пілоричного сфінктера. Кормова маса надходить у дванадцятипалу кишку, потім у відділ кишечнику, де хімус змішується з його соками та соком підшлункової залози й жовчю. Це сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів і білків під дією протеаз – до амінокислот; складних вуглеводів під дією інвертаз та амілаз – до моноз; жирів під впливом ліпаз – до гліцерину і жирних кислот.

У тонкому відділі кишечнику білки потрапляють під дію пепсину та хімозину шлункового соку і в клубовій кишці – протеаз, соку підшлункової залози. Протеїн кормів тваринного походження перетравлюється на 85–95%, рослинного – на 80–85%.

Вуглеводи розщеплюються до моносахаридів під впливом амілази соку підшлункової залози й амілази жовчі; на жир у дванадцятипалій кишці діють жовч і панкреатичний сік. У результаті утворюються моногліцериди, гліцерин та жирні кислоти.

У сліпій кишці триває розщеплення вуглеводів, білків і жирів під дією залишкових ферментів тонкого відділу кишечнику і ферментів мікроорганізмів. Останні розщеплюють целюлозу. Але їх роль у перетравлюванні невелика, оскільки в сліпу кишку потрапляє лише незначна частина хімусу.

Швидкість просування хімусу травним каналом залежить, в основному, від способу годівлі птиці та розміру часток корму. При сухому способі годівлі (повнораціонний розсипний комбікорм) кормові маси проходять через травний канал курчат і курок-несучок за 3–4 год.

Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини й вітаміни всмоктуються у тонкому відділі кишечнику. Зокрема вода і азотовмісні речовини всмоктуються у сліпій кишці (в сліпих відростках).

Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за присутності ненасичених кислот. Зважаючи на таку закономірність, ефективність використання жирів можна підвищити, ввівши до складу раціону птиці складники з певним (3:2) співвідношенням насичених і ненасичених кислот.

Інтенсивність всмоктування кальцію залежить від форми його сполук, а також наявності жовчі та вітаміну В₃.

На всмоктування та використання фосфору впливає рівень надходження кальцію.

Неперетравлена частина корму нагромаджується у прямій кишці і виділяється через клоаку у вигляді посліду (кал і сеча). З сечею виводяться солі сечової кислоти.

На поживні речовини в організмі птиці бактерії діють тільки в сліпих відростках (до них потрапляє 10–15% кормової маси). Це означає, що вони суттєво не впливають на засвоєння целюлози та амідів.

У птиці відсутній фермент лактаза, який розщеплює молочний цукор. Тому молоко згодовують тільки в сквашеному вигляді (цукор перетворився у легко засвоювану молочну кислоту).

Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами, відзначаються більш високою скороспілістю і рівнем інтенсивності обмінних процесів. Їм властива висока температура тіла (40–42°С), значна рухливість, швидкий розвиток молодняку.

Нормування поживних речовин

Дефіцит обмінної енергії – це основна причина низької продуктивності птиці. На потреби птиці в енергії впливає температура повітря, яка зростає для підтримання основних функцій організму при низькому вмісті протену в кормі. Взагалі рівень енергетичних витрат залежить від виду, віку та статі птиці. У молодняку потреба в ній більша, ніж у дорослої птиці. Також вона більша у самців, ніж у самок.

Нормування протеїну в раціонах птиці має важливе значення, оскільки такі високобілкові продукти, як яйця, м’ясо, а також пір’я можуть утворюватися лише при його достатній кількості в раціоні. Вважається, що продуктивність птиці орієнтовно на 20–30% визначається рівнем її протеїнового живлення. Слід зауважити, що з відомих причин годівля птиці нормується не за перетравним, а за загальним протеїном (протеїном корму).

Дефіцит протеїну в раціоні зразу ж негативно позначається на збереженості поголів’я птиці та її продуктивності.

Надлишок протеїну також небажаний, оскільки збільшуються його витрати на енергетичні цілі, що призводять до зростання вартості раціонів та зниження ефективності виробництва продукції.

Забезпечення птиці протеїном залежить від рівня засвоєння азоту кормів, зумовленого амінокислотним складом останніх, збалансованістю раціону за іншими речовинами, температурою повітря тощо.

Протеїн кормів рослинного походження за співвідношенням амінокислот не відповідає потребам птиці. Тому для того, щоб забезпечити потрібний рівень надходження таких незамінних амінокислот, як лізин, метіонін, цистин, триптофан тощо, потрібно або збільшувати рівень надходження цього протеїну на 15–26%, або його певну частину замінювати за рахунок кормів тваринного походження чи застосовувати добавки зазначених амінокислот.

Оскільки повноцінність білка залежить від його амінокислотного складу, раціони необхідно нормувати не тільки за загальним протеїном, а й за незамінними амінокислотами.

Зверніть увагу!

Отже, балансувати амінокислотний склад раціону можна такими способами:

- збільшенням кількості основного білкового корму;

- добором та коригуванням набору кормів у раціонах з урахуванням їх амінокислотного складу;

- додаванням до кормової суміші амінокислот.

Вуглеводи і жири належать до групи енергетичних речовин. Сільськогосподарська птиця найефективніше використовує декстрини, цукри і крохмаль. Інші вуглеводи для курей малоцінні (за винятком деяких пентозанів). Тому частка таких зернових кормів, як кукурудза, пшениця, ячмінь, що містять багато крохмалю, може становити в раціоні курей до 70% загальної кількості зернових.

Жир є джерелом незамінних жирних кислот, які в організмі птиці не синтезуються (арахідонова, лінолева та ліноленова).

Птиця погано перетравлює клітковину, а тому максимальний її вміст, наприклад, у комбікормах для курок-несучок становить 5%. Чим більше клітковини, тим об’ємніший комбікорм. При цьому перетравність його знижується. І навпаки, чим менше клітковини, тим ефективніше використання інших поживних речовин.

Травні соки курей не містять ферментів, здатних розщеплювати клітковину, хоча деякою мірою цю функцію виконує мікрофлора сліпих відростків сліпої кишки. Клітковина відіграє певну роль у перетравлюванні корму, стимулюючи перистальтику, завдяки підтримання тонусу м’язів кишечнику.

Важливу роль у живленні птиці відіграє вибір корму та його споживання.

У курей важливе зорове сприйняття. Кури, качки й гуси бачать пшеничну зернину на відстані близько 1,2 м. У індичок зір значно гостріший. Форму і колір птиця розрізняє добре (крім синього). Тому в пташниках можна працювати при синьому освітленні, не турбуючи цим тварин.

Величину, форму, характер поверхні корму птиця розпізнає також дзьобом.

Відчуття смаку у неї розвинуте погано. Але вона розрізняє кислий, солоний, солодкий і гіркий смак.

Домашня птиця особливо чутлива до гірких речовин.

Кухонна сіль у розчиненому вигляді сприймається краще, ніж суха. Тому потрібно контролювати її вміст у сухих кормосумішках, оскільки можливе отруєння.

Птиця неохоче п’є воду, температура якої перевищує 20°С (якщо температура води 35–45 °С, то птиця взагалі від неї відмовляється).

Птиця погано розрізняє запахи (кури на запах не реагують зовсім).

Взаємодія всіх органів чуттів дає можливість птиці вирізняти окремі корми. Дослідженнями визначена така послідовність споживання цілого зерна: курями – пшона, кукурудзи, ячменю, жита, вівса; індичками – ячменю, жита, вівса, гороху, кукурудзи; качками – кукурудзи, пшона, ячменю, вівса, жита, подрібненого зерна.

5.1.2. Корми, їх характеристика

Зернові злакові корми.

Зернові корми в цілому і подрібненому вигляді є основою годівлі птиці. Вони легко засвоюються в організмі і птиці їх добре поїдають. У раціоні птиці залежно від виду і віку зернові становлять 60-75 %.

Кукурудза – цінний корм для молодняку і дорослої птиці, особливо для бройлерів. годовують зерна в подрібненому і розмеленому вигляді. Органічні речовини кукурудзи перетравлюються на 86–93 %. Кукурудза містить обмінної енергії більше, ніж інші види зерна (крім сої, ріпаку і льону), проте в ній менше протеїну (9 %). У кукурудзі мало клітковини (2,2 %), тому її згодовують навіть молодняку з перших діб життя. Жовті сорти кукурудзи містять зеаксантин і кріптоксантин, які сприяють пігментації яєчних жовтків і підшкірного жиру. Слід знати, що через 6 місяців зберігання кукурудзи в її складі різко збільшується рівень некрохмалистих полісахаридів, зменшується вміст обмінної енергії і перетравність. Останнім часом все більше уваги приділяється продуктам переробки зерна кукурудзи, до яких належить глютенове борошно, глютен з висівками, кукурудзяні зародки. Найбільш економічно вигідно до комбікорму додавати продукти переробки у кількості 2–4 %, що за сумою каротиноїдів рівноцінно 30–50 % кукурудзи.

Пшениця (фуражна). Цінний корм для птиць всіх видів і віку. Птицям згодовують відходи і зерно, яке не використовують у харчуванні людей. На відміну від інших злаків пшениця містить дещо більше протеїну (11 %). За обмінною енергією (1,236 МДж) вона трохи поступається кукурудзі. У годівлі птиці рекомендується використовувати пшеницю грубого помелу, оскільки зерно тонкого помелу у волі птиці утворює клейку масу, що призводить до порушень процесів травлення. Перетравність поживних речовин пшениці – 62–84 %. Оптимальні норми пшениці для молодняку – 35–40 %, а для дорослої птиці – 40–50 %; максимальні відповідно – 60 і 70 %.

Просо. Птиці поїдають просо з великим задоволенням, проте воно містить багато клітковини (5–9 %), яка не перетравлюється. Сирого протену у просі 10–12 %, жиру 2–5 %. Дорослим птицям просо згодовують у подрібненому вигляді, а молодняку до 30-добового віку його дають без оболонок у вигляді пшона.

Сорго. За зовнішнім виглядом зерно сорго нагадує просо, але воно значно більше. Залежно від сорту зерна сорго мають біле, жовте та червонувате забарвлення. Поживність сорго вища, ніж вівса. Перетравність поживних речовин – 75–83 %. Сорго можна вводити в комбікорм до 25 % для молодняку і до 45 % для дорослої птиці.

Овес – цінний компонент комбікормів для птиці. За дієтичною дією овес є одним із кращих зернових кормів. Поживність вівса залежить від наявності в зерні плівок. Перетравність поживних речовин вівса становить 75–76 %. Він містить багато холіну, який попереджає жирове переродження печінки, а також у ньому є важлива для росту молодняку пантотенова кислота. Овес стимулює ріст пір’я. Молодняку всіх видів с.-г. птиці овес згодовують у подрібненому вигляді після видалення оболонок.

Ячмінь. Зерна ячменю містять 9–15 % і більше оболонок (плівок), залежно від сорту. Вміст сирого протеїну в зерні ячменю 11,0–12,2 %, обмінної енергії – 1,119–1,278 МДж. Органічні речовини ячменю перетравлюються на 58–78 %. Згодовують ячмінь у цілому або розмеленому вигляді. Молодняку у віці до 10–20-ти діб ячмінь дають без плівок, у вигляді крупи.

Жито. Його вводять у комбікорми лише через три місяці після збору врожаю, оскільки свіжозібране жито викликає у птиці захворювання кишечнику. На кормові цілі використовують нестандартне дрібне зерно. Жито містить 11,4 % протеїну і 1,182 МДж обмінної енергії, невелику кількість клітковини (2,4 %) та жиру (2 %). Жито птиці поїдають гірше, ніж пшеницю, кукурудзу, ячмінь і овес. Бройлерам і ремонтному молодняку до місячного віку додавати жито у комбікорми не рекомендується. Велика кількість цього зерна у раціоні птиці викликає порушення травлення, тому що крохмаль жита сильно набухає у шлунку.

Тритикале – пшенично-житній гібрид, який за хімічним складом має багато спільного з пшеницею, однак містить більше протеїну (15 %) і лізину (0,41 %). За поживною цінністю тритикале не поступається ячменю і сорго. Зерно тритикале в сумішах з іншими зерновими кормами можна використовувати в годівлі птиць будь-якого віку.

Зернові бобові корми.

Ці корми містять значно більше протеїну (20–40 %) порівняно зі злаковими.

Горох – найбільш поширена в нашій країні бобова культура. Зерна кормового гороху можуть бути зеленими, фіолетовими, чорними, бурими або плямистими. Горох містить у середньому 20 % протеїну, який добре перетравлюється в організмі птиці. За вмістом протеїну горох займає останнє місце серед зернобобових, але він має найбільше вуглеводів (до 55 %). Жиру горох містить 1,5 %, клітковини – 5,4 %. Горох використовують у подрібненому вигляді.
Соя. За амінокислотним складом із всіх зернобобових протеїн сої найбільш схожий з протеїном тваринного походження і містить його до 40 %. Після теплової обробки антипоживні речовини руйнуються і повноцінність протеїну у продуктах сої (макуха і шрот) значно підвищується. Сирі зерна в годівлі птиці не використовують.
Кормові боби («кінські боби»). Порівняно з горохом містять більше не лише протеїну, а й клітковини (6,6–7,5 % проти 5,4). За рекомендаціями Інституту птахівництва УААН його вводять у комбікорми для дорослої птиці до 7 %, а для молодняку старшого віку – до 5 %.
Нут («баранячий горох»). Порівняно з кормовими бобами він містить дещо менше сирого протеїну, але при цьому не поступається за вмістом лізину (1,42 %). Крім цього, нут має вищу енергетичну цінність і містить невелику кількість клітковини (2,5 %). Нут можна вводити у комбікорми для птиці різного віку до 20 %.
Люпин. Він містить до 40 % протеїну. Гіркі його сорти, до складу яких входять алкалоїди, у годівлі птиці не використовують. Тому в комбікормовій промисловості використовують лише люпин солодкий (безалкалоїдний).
Вику і чину птицям давати не рекомендується, оскільки вони містять алкалоїди, які можуть викликати отруєння.

Відходи технічних виробництв.

До них належать макуха, шрот, висівки, кормові дріжджі.

Макуху одержують, відтискаючи олію на пресах із попередньо очищеного, перемеленого і обробленого теплом і вологою насіння олійних рослин.

Шрот одержують при екстрагуванні олії органічними розчинниками. Після екстрагування розчинник видаляють, а залишки висушують.

Залежно від сировини макуха і шроти бувають соняшникові, лляні, соєві, бавовняні, арахісові, рапсові тощо.

Соєві макуха і шрот для молодняку і дорослої птиці є джерелом біологічно повноцінного протеїну, оскільки містять його 41–43 % і вище. Цими компонентами в раціоні птиці можна замінювати продукти тваринного походження.

Соняшникові макуха і шрот за вмістом лізину поступаються відповідним соєвим продуктам переробки, а за кількістю метіоніну і цистину, навпаки, переважають. Соняшникові макуха і шрот позитивно впливають на розвиток молодняку і несучість птиці. Однак високий вміст клітковини (шрот – 9,8 %, макуха – 13,3 %) обмежує введення їх у раціони високопродуктивної птиці.

Ріпакові шрот і макуха. Вони містять 33 % протеїну і 12–13 % клітковини. Використання цих кормів у годівлі птиці обмежується наявністю в них шкідливих речовин, які зменшують засвоєння йоду, необхідного для синтезу гормонів щитоподібної залози.

Арахісові шрот і макуха належать до найкращих протеїнових кормів рослинного походження. Їх можна вводити в комбікорми для молодняку в кількості 8–10 %, а для дорослої птиці – 15–17 %.

Бавовникові шрот і макуха за вмістом незамінних амінокислот поступаються лише соєвим відходам технічних виробництв і можуть бути джерелом повноцінного протеїну в комбікормах для птиці. Бавовникові шрот і макуху вводять у комбікорми для молодняку старшого віку і дорослої птиці до 4 %.

Дріжджі кормові одержують промисловим способом із відходів лісопереробного, сульфітно-целюлозного і спиртового виробництв. Дріжджі містять протеїн високої біологічної цінності. Він займає проміжне положення між рослинними і тваринними протеїнами. Проте в них мало метіоніну і цистину, але багато лізину, вітаміну В і вітамінів групи В. Кормові дріжджі вводять у комбікорми для дорослої птиці до 6 %, а молодняку – до 5 %.
Висівки – відходи борошномельно-круп’яного виробництва. Вони складаються з оболонок зерна різного розміру з домішками зародків. Залежно від виду зерна, що переробляється на борошно, висівки можуть бути пшеничні, житні, ячмінні, рисові тощо. Пшеничні висівки найбільш цінні в кормовому відношенні. Вони містять значну кількість вітамінів групи В, вітаміну Е, марганцю з-за великого вмісту клітковини висівки погано засвоюються. У комбікорми для курчат-бройлерів їх не додають. У комбікорми для ремонтного молодняку вводять 5–7 % висівок, а для дорослої птиці – 7–10 %. Для годівлі високопродуктивної птиці їх використовують в обмеженій кількості.

Соковиті корми. Використовують на невеликих фермах чи в присадибних господарствах, де птицю годують вологими мішанками. Найчастіше до мішанок додають червону моркву, картоплю, цукровий буряк, силос, молоду траву люцерни, конюшини, кропиви тощо.

Корми тваринного походження.

Вони є джерелом повноцінного протеїну, вітамінів, мінеральних речовин.

М’ясо-кісткове борошно. Його виготовляють із вибракуваних туш і трупів ссавців і птиці, що загинули від незаразних хвороб, а також із кісток, ембріонів, внутрішніх органів та інших нехарчових відходів м’ясної сировини. У раціони молодняку його рекомендується вводити лише з 4-тижневого віку до 4 %, а для дорослих – до 7 %.

М’ясне борошно виготовляють із м’ясних відходів, внутрішніх органів ссавців і птиці, ембріонів, фібрину, кісток (не більше 10%). М’ясне борошно вводять у комбікорми для птиці в кількості 3–7 %.

М’ясо-пір’яне борошно виготовляють із пір’я і внутрішніх органів з додаванням тушок вибракуваної птиці, крові, відходів інкубації в кількості до 15 % до загальної маси сировини.

Пір’яне борошно виготовляють із відходів пера, непридатного для виготовлення перо-пухових виробів.

Перетравність протеїну м’ясо-пір’яного і пір’яного борошна невелика. У комбікорми для птиці вводять пір’яного борошна не більше 2 %, а м’ясо-пір’яного – 5 %.

Рибне борошно виготовляють із різних відходів, які одержують внаслідок обробки риби на консервних заводах, а також із непромислової риби. Рибне борошно є джерелом повноцінного протеїну, багате на лізин і метіонін, кальцій, фосфор, вітаміни А, Д групи В.

Рибне борошно є особливо важливим компонентом у раціоні молодняку птиці. Однак при вирощуванні молодняку на м’ясо рибне борошно виключають із раціону за 10 діб до забою. За таких умов м’ясо не буде мати неприємного присмаку риби і запаху риб’ячого жиру.

За рекомендаціями Інституту птахівництва НААН України у комбікорми для молодняку можна вводити до 10 % рибного борошна, а дорослої птиці – до 5–7 %.

Із луски риби іноді виробляють гідролізне борошно, яке вводять у раціони в кількості 2–3 %.

Сухе знежирене молоко містить 34 % високоякісного протеїну з набором повноцінних амінокислот. Використовують його в основному для молодняку першого періоду вирощування (до 3–4 тижнів) у кількості 2–3 %.

Кормовий жир виробляють на м’ясокомбінатах та інших переробних підприємствах. Він складається переважно із суміші жирів – яловичого, свинячого і баранячого. Кормовий жир використовують для балансування раціонів за обмінною енергією та в якості джерела ненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової, арахідонової). Жири сприяють всмоктуванню і депонуванню жиророзчинних вітамінів в організмі. При застосуванні кормового жиру у бройлерів поліпшується ріст і якість м’яса. Однак велика кількість жиру в раціоні може викликати у птиці розлад травлення. Жир уводять у комбікорми для птиці в кількості 2–3 %.

Вітамінні корми.

До них відносять: трав’яне борошно, свіжу зелень, білково-вітамінну біомасу бактеріального синтезу та ін.

Трав’яне борошно є цінним кормом для птиці всіх видів і віку. Воно містить всі вітаміни (за виключенням вітаміну В₁₂), протеїн, комплекс мінеральних речовин тощо. Його недоліком є підвищений вміст клітковини (до 25–27 % і більше). Оптимальні норми введення трав’яного борошна в комбікорми для курчат-бройлерів – 2–3 %, для ремонтного молодняку курей, індиченят, гусенят і каченят – 3-5, для курей-несучок – 5–10, для індиків з 18-тижневого віку, гусенят і каченят з 9-тижневого віку – до 20 %, для дорослих індиків і гусей – до 30 %.

Для збагачення раціонів, перш за все, вітамінами групи В (за виключенням В₁₂) використовують кормові дріжджі. У комбікорми для ремонтного молодняку і при вирощуванні на м’ясо дріжджі вводять у кількості до 5 %, а для дорослої птиці – до 6 %.

Мінеральні корми.

Для поповнення вмісту кальцію в комбікормах для птиці використовуються крейда, черепашки, вапняки тощо.

Крейда (розмелена) містить 33 % кальцію, вводиться в комбікорми не більше 7 %.

Черепашки містять 32 % кальцію. Їх вводять у комбікорми до повного забезпечення потреби птиці в кальції. У натуральному вигляді черепашки містять значну домішку піску та цілих черепашок. Тому, перед введенням у комбікорми, черепашки необхідно промивати та подрібнювати до розміру часток для молодняку 0,5–2 мм, для дорослої птиці 3–5 мм.

Вапняки різняться за вмістом кальцію (33–35 %), у комбікорми для молодняку вводять 1–3 %, для дорослої птиці – до 7 %. Розмір часток вапняку для молодняку птиці 0,5–2 мм, для дорослої птиці 3–5 мм.

У вапняках, які вводяться до складу комбікормів для птиці, вміст магнію не повинен перевищувати 1,5–4,5 %, фтору – 0,2 %, миш’яку – 0,015 %, свинцю – 0,008 %, піску – 4,5 %.

Доломітні вапняки (вміст магнію до 11 %) у комбікормах для птиці не використовуються.

Кісткове борошно багате на кальцій, а також фосфор. Його додають у тому випадку, коли в раціоні необхідно збільшити вміст фосфору. Кісткове борошно вводять у комбікорми в кількості 1–2 % з таким розрахунком, щоб дотриматись необхідного співвідношення кальцію і фосфору.

Трикальційфосфат вводять у комбікорми для птиці в кількості 2–3 %, моно- і дикальційфосфат – 1–2 % та знефторений фосфат – 1,5–2%.

Цеоліти – це кристалічні пористі алюмосилікати з виключно високими адсорбентними властивостями, здатними поглинати неорганічні і органічні речовини. Розмір часток 0,5–3 мм. Цеоліти нетоксичні і не мають енергії.

Встановлено, що при заміні 5–6 % зернових кормів цеолітом у комбікормах для бройлерів, приріст живої маси підвищувався на 3–6 %, а витрати комбікорму на 1 кг приросту знижувались на 3–5 %.

Цеоліти та інші природні адсорбенти (вермикуліт, бентаніт, глауконіт) рекомендується використовувати як добавку в комбікорми:

* для курчат яєчних та м’ясних порід до 7–9-тижневого віку, зокрема курчат-бройлерів, а також індичат, каченят – 3 %;

* для ремонтного молодняку курси в період обмеженої годівлі (після 7–9 тижневого віку) – 5 %;

* для курей та індичок – 3 %.

Він може використовуватись як наповнювач при виготовленні вітамінно-мінеральних преміксів.

Гравій сприяє кращому перетиранню корму в мускульному шлунку птиці, що підвищує його перетравність. Однак у годівлі курчат-бройлерів гравій практично не використовують. Це пов’язано з тим, що після забою птиці шлунки розрізають, а наявність гравію призводить до затуплення ножів цієї машини.

Премікси – однородні суміші біологічноактивних речовин (БАР) з наповнювачем. Премікси залежно від призначення розподіляють на вітамінні мінеральні; комплексні; лікувальні; антистресові тощо. Найбільш поширеними є премікси, виготовлені у вигляді порошкоподібної добавки до кормів у концентрації, розрахованій на введення у кількості 0,2–1,0 % за масою (2–10 кг/т корму). Біологічно активні речовини складають від 2 до 30 % (частіше 6–10 %) від маси премікса, а решта – наповнювач. Основне призначення наповнювача – забезпечити оптимальне перемішування і рівномірний розподіл БАР в об’ємі корму.

Ферментні препарати. У зв’язку з дефіцитом кормів тваринного походження в раціонах птиці використовують переважно рослинні, які містять значну кількість целюлози (клітковини). Крім цього, такі культури, як ячмінь, овес, пшениця та висівки містять бетаглюкани, що збільшують в’язкість корму і знижують ефективність його використання птицею.

Ферментні препарати – це продукти мікробіологічного синтезу, в яких міститься основний фермент, деяка кількість інших ферментів та баластних домішок.

При використанні ферментних препаратів підвищується ефективність годівлі птиці, зменшується собівартість виробництва яєць і м’яса птиці.

На даний час в Україні у комбікорми для птиці додають різні ферментні препарати.

Авізим 1500 (Данія) – порошкоподібний мультиферментний комплекс, який додають до комбікорму у розрахунку 1 кг/т.

Роксазим 02 (Швейцарія) – порошкоподібний мультиферментний комплекс, який додають до комбікорму у розрахунку 100–150 г/т.

Ровабіо^тм Ексель АП – порошок, що містить ензими (3-ксіланази та Р-глюканази. Використовується для введення в комбікорми з підвищеним вмістом ячменю, висівок, жита та соняшникової макухи у кількості 50 г/т.

Використовують також гриндазим, целловиридин Г20х, фекорд, МЕКС-Х-1 тощо.

Антибіотики – це продукти мікробіологічного або хімічного синтезу, які прямо пригнічують розмноження інших мікроорганізмів. Однак застосування антибіотиків супроводжується і негативними явищами – знищується корисна мікрофлора кишечника. У державах з високими гігієнічними вимогами до продуктів тваринництва використання кормових антибіотиків або повністю заборонено, або різко обмежено. Тому українським птахівникам по мірі виходу продукції на світові продовольчі ринки слід шукати альтернативу антибіотикам.

Пробіотики – це корисні мікроорганізми, які належать до складу кишкового біоценозу, але в недостатній кількості. При введенні у шлунково-кишковий тракт з кормом пробіотичні мікроорганізми заселяють кишечник, виштовхують хвороботворні (патогенні) організми із кишкового епітелію, підвищують імунітет. Згодовування пробіотиків дозволяє прискорити ріст молодняку і підвищити його збереженість. Вони використовуються при дисбактеріозах, для регулювання мікробіологічних процесів у травному тракті, профілактики і лікування деяких порушень травлення, як замінники антибіотиків тощо.

У птахівницьких господарствах України переважно використовують такі пробіотики: «Біо Плюс 2Б», «ЕСІД-ПАК» і целобактерін.

«Біо Плюс 2Б» вводять у комбікорм у кількості 0,4–1,0 кг/т. Він підвищує приріст живої маси, несучість і збереженість птиці.

«ЕСІД-ПАК» додають у питну воду із розрахунку 1 г/л. Використання цього препарату дозволяє зменшити витрати корму і підвищити приріст живої маси.

Целобактерін – це виділені з рубця жуйних тварин мікроорганізми, які мають целюлозолітичну і молочнокислу активність. Він руйнує некрохмалисті полісахариди корму. Целобактерін вводять у комбікорми в кількості 1 кг/т.

Пребіотики – нова група кормових добавок. До них належать олігосахариди, органічні кислоти тощо. Пребіотики стимулюють ріст або підвищують метаболічну активність основних представників нормальної мікрофлори кишечнику – біфідобактерій і лактобацил.

Кокцидіостатики. До них належать речовини, які додають у невеликій кількості до корму з метою ліквідування кокцидіозів. Кокцидіоз – інвазійна хвороба з клінічним і субклінічним протіканням. На даний час, не зважаючи на появу ефективних препаратів для лікування і профілактики, кокцидіоз залишається серйозною проблемою птахівницьких підприємств.

Добавки антиоксидантів. До складу комбікормів для птиці входить значна кількість компонентів (кормовий жир, трав’яне борошно, жиророзчинні вітаміни та ін.), які в певних умовах здатні до окиснення.

Використання таких комбікормів супроводжується появою гіповітамінозів і погіршенням стану здоров’я птиці, зниженням продуктивності та відтворювальної здатності.

Накопичення перекисів у організмі птиці є одною з основних причин ряду захворювань: жирової інфільтрації печінки у несучок, дистрофії зародкового епітелію сім’яників у самців, кормової енцефаломаляції у курчат-бройлерів, білом’язової хвороби у індиченят, гусенят, каченят, ембріональної дистрофії ембріонів курей та індиків.

З метою запобігання цим негативним наслідкам використовують синтетичні антиоксиданти: сантохін, дилудин тощо.

Механізм дії антиоксидантів полягає в тому, що вони, взаємодіючи з радикалами перекисів, знижують їх реактивність та гальмують або припиняють реакції окиснення.

При використанні антиоксидантів необхідно ретельно дотримуватись норм їх уведення в комбікорми, оскільки при підвищених дозах може проявлятись протилежна дія – вони стають прооксидантами, тобто сприяють процесам окиснення.

5.1.3. Типи годівлі. Фазова та безфазова годівля

У сучасному птахівництві застосовують переважно два типи годівлі птиці: сухий і комбінований.

Сухий тип годівлі. Птиця одержує сухі кормосуміші або розсипні чи гранульовані повнораціонні комбікорми, які виготовляють за науково обґрунтованими рецептами з врахуванням виду, віку птиці тощо. Використання повнораціонних комбікормів надає можливість ефективно використовувати ресурси кормів, сучасні технології годівлі птиці і забезпечувати її високу продуктивність, збереженість і відтворювальні якості.

Комбінований тип годівлі. До складу раціону птиці включають сухий комбікорм (або зерно й інші сухі корми) та вологі суміші. Сухий комбікорм має бути в годівницях постійно, вологі суміші дають 1–2 рази протягом дня, а зерно – на ніч. Комбінований спосіб годівлі передбачає також використання соковитих кормів, але порівняно з вологим способом має ряд переваг: підвищує рівень годівлі птиці, оскільки вона одержує суху суміш без обмежень протягом доби; дає змогу механізувати роздавання кормів. Проте у промисловому птахівництві, зважаючи на затрати праці та з урахуванням інших його переваг, кращим вважають сухий спосіб годівлі птиці.

Зверніть увагу!

У господарствах застосовують фазову і безфазову годівлю курей.

При фазовій годівлі курям у віці 150–300 днів (перша фаза) згодовують найбільш енергетичні і високопротеїнові комбікорми, 100 г яких повинні містити 1134–1155 кДж обмінної енергії, 17–17,5% сирого протеїну, 3,1–3,2% кальцію і 0,8% фосфору. Така калорійність корму пояснюється тим. що в цей період птиця росте і підвищується її несучість.

Друга фаза охоплює період від 300 до 420 днів. У цей період основні процеси росту вже закінчуються (хоча жива маса може збільшуватись) і на кінець періоду починає знижуватись несучість. Поживність раціонів у другу фазу зменшують і вміст обмінної енергії доводять до 1113–1134 кДж, сирого протеїну – 15–16% (мінеральні речовини в тих самих кількостях).

Третя фаза (від 420 днів до кінця продуктивного періоду) характеризується меншою інтенсивністю обмінних процесів, значно знижується несучість і кури починають жиріти. Тому в цей період у кормах знову зменшують вміст обмінної енергії до 1084 кДж і сирого протеїну – до 14%.

Раціони при фазовій годівлі треба змінювати поступово, бо кури чутливі до цих змін.

При безфазовій годівлі курям, починаючи з 150-денного віку і до вибракування на забій, згодовують високопоживні комбікорми. При такій годівлі необхідно регулювати денну даванку комбікорму залежно від інтенсивності яйцекладки. Збільшення денної даванки комбікорму раціональне до того часу, поки кури збільшують несучість. Потім зниженням її зменшують кількість згодованого комбікорму.

При комбінованому типі годівлі курям згодовують ціле зерно, дерть, подрібнену зелень, моркву, буряки, картоплю, комбінований силос, трав’яне борошно, молочні відходи, дріжджі і білково-мінерально-вітамінну добавку.

При клітковому утриманні слід брати до уваги, що через обмеженість руху птиця менше з’їдає комбікорму, ніж при утриманні на підлозі. Тому в комбікормі для кліткових несучок вміст поживних речовин має бути більшим.

Несучки при клітковому утриманні більш схильні до збільшення живої маси за рахунок відкладання жиру (особливо в печінці). Це негативно позначається на життєздатності і несучості курей. Тому в комбікормах для кліткових несучок необхідно точно контролювати енергопротеїнове відношення, яке має бути в межах 160–165.

При виготовленні сипких комбікормів і згодовуванні їх у сухому вигляді необхідно приділяти увагу мінеральному живленню. Балансування кальцію тільки за рахунок меленої крейди може призвести до гіршого поїдання комбікормів і, як наслідок, до зниження продуктивності та поганої якості шкаралупи яєць. Тому разом з крейдою птиці треба згодовувати вапняк, черепашки та інші мінеральні корми.

5.1.4. Годівля молодняку та дорослої птиці різних видів

Молодняк курей яєчних ліній в 150-денному віці переводять у групу курок-несучок, м’ясних – у 180-денному.

За ефективністю використання поживних речовин курок-несучок прирівнюють до високопродуктивних корів.

Годівлю яєчних курей нормують із урахуванням виробничого призначення останніх – одержання інкубаційних чи харчових яєць. За вмістом основних поживних речовин раціони курей батьківського практично не відрізняються від раціонів курей промислового стада. До складу раціону племінної птиці вводять більш високоякісні корми. Частка протеїну тваринного походження не повинна перевищувати 20–25% загальної кількості, оскільки вищий його рівень викликає зниження інкубаційних якостей яєць.

Курей промислового стада утримують у кліткових батареях, що дає можливість підвищити несучість курей та знизити витрати корму на 10–15% порівняно з відповідним показником у разі утримання на підлозі.

При системі нормування поживних речовин з розрахунку на 100 г сухого корму і годівлі досхочу (сухий спосіб) не передбачається визначення фактичної потреби птиці у поживних та біологічно активних речовинах, а лише передбачається можливість її забезпечення.

З метою удосконалення годівлі застосовують фазову годівлю курок-несучок. На відміну від системи нормованої годівлі, при якій орієнтуються на раціони сталої поживності протягом усього продуктивного періоду, при фазовій годівлі (і вільному доступі до корму) враховують вік та зміну рівня продуктивності птиці за фазами відкладання яєць.

Молодки починають відкладати яйця в 150–170-денному віці, а ростуть до 300–360 днів. Тому віковий період від 150 до 300 днів визначено як першу фазу. Враховуючи швидке наростання несучості та збільшення живої маси птиці упродовж зазначеного періоду, її годують із розрахунку забезпечення потреби (зокрема в протеїні) на утворення яйця, приріст живої маси та нормальний фізіологічний стан

У курок-несучок особливо напружений обмін поживних і біологічно активних речовин. Зокрема звертається увага на потребу в мінеральних речовинах, необхідних для утворення шкаралупи яйця. Остання являє собою кальцит (кристалічний карбонат кальцію). Сировина для його утворення береться з плазми крові, яку в свою чергу постачає «посередник» – скелет.

Кальцій вилучається з так званої порожнинномедулярної кісткової речовини трубчастого кістяка. Контролює цей процес паращитоподібна залоза, діяльністю якої регулюється концентрація іонів кальцію у крові. У побудові шкаралупи на 70% використовується кальцій скелета.

З кожним яйцем курка виділяє 2,0–2,2 г кальцію. Товщина шкаралупи є спадковою ознакою, що залежить як від наявності в раціонах кальцію, так і інших мінеральних елементів (марганцю, цинку та інших), а також вітамінів (передусім вітаміну А).

Існують свідчення, що курка, яка інтенсивно відкладає яйця, може багаторазово оновлювати склад кістяка протягом року.

З підвищенням температури повітря у пташнику (влітку) потреба в мінеральних речовинах зростає на 10–15%.

Надходження до організму курки-несучки 3,8 г кальцію за добу забезпечує нормальне формування шкаралупи яйця. В умовах високої температури, крім меншого надходження кальцію з кормом, через погіршення апетиту відбувається зниження рівня його засвоєння.

Перед початком відкладення яєць запас кальцію в кістяку є достатнім для утворення перших 6–30 яєць. Надалі курки-несучки використовують резерви кісткової тканини й одночасно кальцій кормів. За нестачі його в раціоні з’являються яйця з тонкою шкаралупою. Тому не слід вважати, що курки-молодки перед початком продуктивного періоду нагромадили кількість кальцію, достатню на тривалий час.

Качки і гуси

Хоча кормова маса у травному каналі качок перебуває відносно недовго, перетравність і засвоюваність поживних речовин у них значно вища, ніж у курей.

Основна вимога до годівлі качок – щоб на момент несучості тварини пекінської породи мали живу масу, кг: качки – 3,4–3,8, селезні – 3,8–4,1; кросу Х-11, відповідно, 4,2 і 4,8 кг.

У раціонах качок частку кормів тваринного походження можна значно знижувати, але пам’ятати, що повна відмова від протеїну тваринного походження викликає зниження виводимості каченят. Тому вважається, що оптимальним є рівень протеїну тваринного походження до 10 % його загальної кількості в раціоні.

Качки краще перетравлюють клітковину, ніж кури, проте її кількість не повинна перевищувати 7 % сухої речовини раціону.

Найефективнішим в годівлі качок є застосування повнораціонних комбікормів, які роздають два рази за добу. У разі, коли їх годують із самогодівниць, комбікорми засипають 2–3 рази на тиждень.

На фермах з комплектуванням батьківського стада два рази на рік застосовують комбінований спосіб годівлі, згодовуючи до 45 % зернових (сухих) кормів і до 55 % кормосумішей з зеленої маси, коренебульбоплодів, комбінованого силосу та інших кормів. При цьому вранці і в обід роздають вологі мішанки, на ніч – зерно.

Качок за 2–3 тижні до початку відкладання яєць годують за раціонами репродуктивного періоду. До складу повнораціонних комбікормів або вологих кормосумішок додають рибний фарш, сухе знежирене молоко, трав’яне борошно, які зволожують відвійками, сироваткою чи водою, додаючи мінеральні добавки, вітамінні препарати та інші біологічно активні речовини.

Каченят, яких вирощують на м’ясо, годують лише повнораціонними комбікормами, які краще гранулювати. Розмір гранул: для першого періоду вирощування (вік 2–3 тижні) – 2×4 мм; для другого (вік 4–8 тижнів) – 5×8 мм.

Обмінна енергія комбікорму (у 100 г ) для качок у віці 1–3 тижні – 1,17 МДж, 3–8 тижнів – 1,21–1,26 МДж.

Вміст протеїну відповідно до наведеного віку зменшується від 18 до 16%.

Режим годівлі каченят упродовж першого тижня вирощування 7–8, потім – 4 рази за добу. Один раз на тиждень на 100 кг комбікорму додають 0,5 кг гравію (розмір часток 2–4 мм). Фронт годівлі (при сухому способі) у віці 1–3 тижні – 1,5 см, 4–7 тижнів – 2 см на одну голову; при комбінованому способі годівлі – 4 см. Фронт напування – 1–2 см.

При комбінованому способі годівлі каченятам згодовують вологі сумішки, приготовані на сироватці або відвійках. До складу сумішок для каченят до 10-денного віку включають зернові борошнисті корми (без висівок), круто зварені яйця без шкаралупи, сир та свіжу подрібнену траву. Каченятам після 3-тижневого віку до сумішок додають до 15–20 % (за масою добової потреби) зелених чи інших соковитих кормів.

Ремонтний молодняк качок до 7-тижневого віку годують так, як і молодняк на м’ясо. Після цього до 26-тижневого віку каченят вирощують на знижених (до 14 %) за протеїном і обмінною енергією раціонах з метою запобігання завчасному статевому дозріванню і ранньому відкладанню яєць. До раціону вводять до 7–10 % трав’яного борошна, зелених кормів або знижують на 20 % норму згодовування повнораціонних комбікормів.

Гуси мають здатність до споживання більшої кількості зелених кормів, ніж птиця інших видів. Також вони можуть поїдати більше інших соковитих кормів та трав’яного борошна. Коефіцієнт перетравності клітковини у гусей найвищий – 40-50 %.

При підвищенні температури повітря і зниженні поїдання кормів енергетичну цінність 100 кг кормосуміші потрібно доводити до 1,19 МДж, а вміст протеїну і клітковини у ній, відповідно, до 16 та 8%.

Згодовування гусям протеїну тваринного походження позитивно впливає на їхню несучість. Рекомендовано через кожні 10 днів в раціонах рослинний білок замінювати на тваринний. При цьому несучість підвищується на 10–15 %, виводимість – на 8–10%.

До складу сухих кормосумішей для гусей вводять черепашки, вапняк або крейду у кількості 2,6–3,0%, знефторені фосфати – 0,8–3,0%, сіль кухонну – не більше 0,5%.

Співвідношення між кальцієм і фосфором – 2,2–2,5: 1. Потрібно також забезпечувати нормований рівень інших мінеральних елементів у раціонах.

Гуси споживають корм і вночі. Тому годівниці мають бути заповнені протягом усієї доби.

Дорослі гуси можуть упродовж доби з’їдати до 2 кг зеленого корму, взимку – близько 300 г трав’яного борошна, до 200 г комбінованого силосу та майже 400 г цукрових буряків.

При комбінованому способі годівлі раціони для гусок складають, орієнтуючись на їхню несучість. Зазначений спосіб годівлі найчастіше застосовують в осінньо-зимовий період, коли вони припиняють відкладати яйця.

Фронт годівлі для дорослих гусей батьківського стада – 6 см при сухому та 15–18 см при комбінованому способі. Фронт напування – 2–4 см.

Молодняк гусей вирощують, застосовуючи як сухий, так і комбінований способи годівлі.

При комбінованому способі годівлі гусенятам згодовують сумішки, до складу яких входить дрібно розмелене зерно, яйця, зварені вкруту (без шкаралупи), сир. Із 10-денного віку до мішанки додають протеїнові корми тваринного походження (риб’яче, м’ясо-кісткове борошно), а також кормові дріжджі, шрот, свіжу траву, моркву, мінеральні добавки. Зелені та інші соковиті корми рекомендовано згодовувати з окремих годівниць або в суміші з борошнистими. Величина часток подрібнених соковитих кормів 2–5 мм.

При інтенсивному вирощуванні на м’ясо гусенят згодовують повнораціонні комбікорми до 6–8 разів за добу протягом першого тижня після виведення, а потім переводять на 3–4-разову годівлю.

Питання для самоконтролю

1. Які основні принципи нормованої годівлі сільськогосподарської птиці?

2. Які корми є основою годівлі птиці?

3. Джерелом яких речовин є корми тваринного походження?

4. Як класифікують корми для птиці?

5. Що таке премікси?

6. Чому в годівлі птиці слід відмовитись від антибіотиків?

7. Дайте характеристику сухому типу годівлі.

8. Дайте характеристику фазовій годівлі птиці.

Попередня тема

На початок

Наступна тема