|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
7. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА М’ЯСА
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
7.2. Технологія виробництва м’яса індиків 7.2.1. Технологія виробництва м’яса індиків – цех
виробництва інкубаційних яєць індиків – цех
вирощування ремонтного молодняку – цех
вирощування індичат на м’ясо 7.2.1. Технологія
виробництва м’яса індиків Цех виробництва інкубаційних яєць індиків Для
виробництва м’яса використовують індиків високопродуктивних спеціалізованих
кросів. До
дорослої птиці відносяться індики материнських ліній старше 33-тижневого
віку, а батьківських – старше 36-тижневого віку. Племінне стадо комплектують ремонтним молодняком батьківських
і материнських форм у 120-добовому віці. Другий добір роблять у 150-добовому
віці, а заключний – у 180-добововому. Розмір поголів’я племінного стада визначається потребою в інкубаційних
яйцях і програмою вирощування індиченят на м’ясо, несучістю і збереженістю
поголів’я несучок, якістю яєць, виходом інкубаційних яєць від валового збору,
відсотком виводу індиченят, кількістю індиченят, вирощених на м’ясо від
однієї індички. На величину батьківського стада також впливає кратність
комплектування стада. Оскільки
яйця від індичок із високими інкубаційними якостями одержують тільки 4–5
місяців і пік яйцекладки припадає на другий місяць, то з метою рівномірного
виробництва інкубаційних яєць і м’яса протягом року батьківське стадо
комплектують 6–12 разів. Кількість комплектувань повинна бути кратною
кількості пташників для дорослих індиків, які відповідно до оптимальної
місткості заповнюють одновіковою птицею. Яйцекладка
індичок легких кросів починається у віці 26–30 тижнів, важких – 33–34 тижні.
Яйця на інкубацію беруть від самок, які досягли 36-тижневого віку. У
господарствах промислового типу батьківське стадо утримують на глибокій
підстилці або в кліткових батареях у пташниках без вікон із регульованим
мікрокліматом. Індиків,
як правило, утримують в окремих пташниках одновіковими партіями, оскільки
самці у два рази важчі за самок, мають дуже високу статеву активність і при
паруванні травмують самок. Приміщення розділяють на секції (по 250–500 голів)
з розрахунку дві голови на 1 м2 підлоги індичок материнських
ліній, 1,5 – батьківських і одна – самці всіх ліній. Для
утримання батьківських стад індиків на підлозі використовують вітчизняні
комплекти ІВС-1,8А та ІВС-1,8Б для будівель завширшки 12 м та ІВС-1 – для
пташників завширшки 18 м. У
комплект обладнання ІВС-1,8 А(Б) входять: бункер сухих кормів БСК-10А,
бункерні годівниці з кормороздавачем РТШ, чашкові напувалки П-4А, сідала
планчасті НПР-В, сідала суцільні НПР-Г, гнізда механізовані МГ 9, механізм
прибирання посліду МПС-2М, транспортер видалення посліду скребковий НКЦ-7,
шафа управління прибиранням посліду. Перед
посадкою ремонтного молодняку пташники і все обладнання очищають, миють,
дезінфікують. На суху вимиту і продезінфіковану підлогу настилають підстилку
товщиною 15 см. Періодично підстилку розпушують і у міру забруднення
підсипають свіжу. За весь період утримання індичок на одну голову витрачають
30 кг підстилки вологістю не вище 25 %. Як підстилочний матеріал можна
використовувати солому, деревну тирсу, лушпиння насіння соняшнику, торф,
кострицю льону та коноплі, подрібнені стрижні качанів кукурудзи. Кліткове
утримання індиків широко розповсюджене в зарубіжних країнах. Для кліткового
утримання найбільш придатні індики материнських форм легких і середніх
кросів. При утриманні індиків у кліткових батареях підвищується місткість
пташників у 1,5–3 рази залежно від конструкції батарей, зменшується кількість
квочок, немає необхідності в підстилці. Для
утримання батьківського стада індиків застосовують переобладнані кліткові
батареї КБН-1, КБН-Ф-1, КБР-2, БВР-Ф-2 та спеціальні кліткові батареї для
батьківського стада – ПС-2 (виробництво Угорщини). Кліткова батарея ПС-2 двох’ярусна з
розміром кліток: ширина – 60 см, глибина – 55 см, висота – 57 см. Кліткова
батарея обладнана проточними або мікрочашковими напувалками. У кожній клітці
розміщують по дві індички-несучки. У
групових клітках індичок-несучок живою масою до 6 кг розміщують із розрахунку
не менше 1200 см2 площі підлоги на голову, а індичок-несучок живою
масою 8 кг і більше – з розрахунку не менше 1600 см2. При
утриманні індичок в індивідуальних клітках площа клітки повинна становити не
менше 2000 см2 на голову. При
утриманні індиків-плідників у клітках збільшується місткість пташника,
покращується процес одержання сперми і організація обслуговування птиці. Для
утримання самців у клітках використовують одноярусні кліткові батареї П-311
(Німеччина). Найкращими для індиків є кліткові батареї з горизонтальною
підлогою з планок шириною 25 мм і відстанню між ними 25 мм. Для
зручності взяття сперми від індика безпосередньо у клітці її підніжну решітку
встановлюють на висоті 0,7 м від рівня підлоги. Розроблена
одноярусна кліткова батарея КІП для індиків. У ній передбачений пристрій для
стимуляції у них спермовиділення. У клітці утримують по два індики. Щоб
забезпечити високу продуктивність індичок, у приміщенні підтримують
відповідний мікроклімат. Оптимальна температура повітря у пташнику має бути
16–18 °С, відносна вологість повітря – 60–70 %. Для опалення приміщень
застосовують автономні газові генератори типу ОР-75, СР-90, ВГ-0,07. Повітрообмін
у холодний період року досягає 0,6 м3 свіжого повітря за годину з
розрахунку на 1 кг живої маси, у теплий – 4,0 м3. Швидкість руху
повітря – 0,2–0,6 м/с в холодний період року і 0,3–1,0 м/с – в теплий. У
період яйцекладки тривалість світлового дня становить 14 годин за
інтенсивності освітлення 10 лк. Фронт
годівлі при сухому типі годівлі індиків материнських ліній – 10 см на голову,
батьківських – 12, фронт напування – не менше 3 см. Напувалки миють не рідше
одного разу на добу. Кількість
гнізд для відкладання яєць планується з розрахунку: одне гніздо на 4–7
несучок. Інкубаційні яйця збирають у чисту тару кожну годину. Не пізніше двох
годин після збирання яйця дезінфікують парою формальдегіду протягом 30 хвилин
при температурі повітря 30–37 °С. Після дезінфекції їх відразу транспортують
на яйцесклад. Боротьба з інстинктом насиджування індичок. Індички мають таку біологічну
особливість: після відкладання 10–15 яєць через 20–28 діб після початку
несучості індички починають проявляти інстинкт насиджування. Для
боротьби з інстинктом насиджування індичок у пташнику виділяють відділення
без гнізд і підстилки. Це відділення розділяють на три секції: перша –
найбільша, а третя – найменша. Індичок, які проявляють інстинкт квоктання,
щоденно відсаджують у першу секцію для розгулювання і на чотири доби
залишають з самцями. Індичок, які перестали квоктати, через чотири доби повертають
у секцію для несучок, а решту переводять у другу секцію, якщо вони і там
продовжують квоктати, то їх переводять у третю секцію (з сітчастою підлогою). У
вигульних секціях для індичок, які почали квоктати, бажана підвищена
вентиляція (2–3 м/с) і освітленість (до 500 лк). Крім цього, при кожному
осіменінні індичок переганяють із секції у секцію, щоб вони не звикали до
певних гнізд. Для
боротьби з інстинктом насиджування розроблений спосіб застосування
чергування електрошоку та поступового збільшення світлового дня. Виявлені
умовні квочки піддають дії електричного струму напругою 25 В і тривалістю 5
с. Дію струму повторюють 4–5 разів, у подальшому птиця утримується в звичайних
умовах. Ще
одним способом боротьби з інстинктом насиджування є використання дво- та
трикратних ін’єкцій прогестерону в дозі 30 мг з інтервалом в один день. Примусове
линяння індичок. Одним
із основних методів продовження терміну продуктивного використання індичок є
застосування примусового (штучного) линяння. Існують зоотехнічні та
зоотехнічно-хімічні методи примусового линяння індичок. Линяння
індичок рекомендують починати в момент зниження несучості до 20–25 %. Існує
багато рекомендацій і схем примусового линяння. За методикою індичок у перші
дві доби утримують у темряві без води і корму, на третю добу дають досхочу
води та на дві години вмикають світло. З
4-ї доби індичок годують за нормами раціону племінного сезону з додаванням 6
кг метіоніну на 1 т комбікорму, води дають досхочу. Світло вмикають на дві
години, а з 6-ї доби тривалість освітлення підтримують протягом 6-ти годин на
добу. В момент, коли у стаді перелиняють 50 % індичок (приблизно до 63-ї
доби), світловий день різко збільшують з 6-ти до 14-ти годин, і через два
тижні індички починають відкладати яйця. Осіменіння
індичок. У племінних
господарствах використовують як природне парування, так і штучне осіменіння
індичок. При цьому враховують біологічні особливостей розмноження цього виду
птиць. В яйцепроводі самок спермії дуже довго зберігають запліднюючу
здатність. За даними П. Є. Божка (1975) зареєстрований випадок одержання
заплідненого яйця через 163 доби після природного парування індички й
утримання в подальшому її без самців. Індики-плідники
дають невеликий об’єм еякуляту (0,2–0,5 см3), але сперма у них
дуже густа (6–8 млрд сперміїв у 1 мл). Протягом дня індик до 12 разів
покриває самку, але з них тільки дві садки плідних і нетривалих (0,5 хв.
кожна), а 10 хибних (5–7 хв. кожна). Під час хибних парувань самці травмують
самок, внаслідок чого різко знижується несучість запліднених яєць. При
постійному утриманні самців і самок у стаді разом, то за племінний період до
70 % самок травмуються, з них до 20 % гине. Крім того, тушки травмованих
індичок реалізують як брак. При
природному паруванні проводять обпилювання гострих кінців шпор і кігтів
пальців у самців або одягання «сідел» на індичок, але ця робота дуже
трудомістка і малоефективна. Більш ефективним є недовготривале періодичне
утримання самців і самок разом. Широко
використовують почергове підсаджування половини самців до самок зранку (до 8
годин) на 2–3 години до початку несучості. Потім самців видаляють і утримують
окремо від самок. Всіх самців підпускають до самок на один день через кожні
1–6 діб і більше. У деяких стадах самців використовують поперемінно один або
два рази на тиждень, або до індичок підпускають відразу всіх самців до тих
пір, поки у них не проявляється спалах статевої активності, а потім їх
починають чергувати. Штучне
осіменіння індиків – економічно вигідний і прогресивний метод розмноження.
При використанні цього методу ліквідується травмування індичок. Крім цього, у
батьківських стадах зменшується кількість самців, утримання яких обходиться
дуже дорого, і для осіменіння використовуються тільки найцінніші плідники,
перевірені за племінними якостями. Це сприяє підвищенню продуктивності
індиків та їх племінної цінності. Взяття
сперми і штучне осіменіння індичок проводить ланка із п’яти робітників:
технік з отримання сперми, технік зі штучного осіменіння, помічник техніка з
отримання сперми; два допоміжні робітники, які відловлюють і фіксують
індичок. Одна ланка осіменяє 6–6,5 тис. індичок за 10 днів. Одним
із методів отримання сперми є асканійський метод. Для природного збудження
самця використовується самка, яка фіксується у спеціальному заглибленні
станка. Над заглибленням встановлений напівкруглий металевий щиток, який
фіксує самку і запобігає її травмуванню. Самця ставлять на сітчастий щит, під
яким знаходиться самка. При цьому він проявляє природній статевий рефлекс і
оператор після нетривалого прогладжування м’якої частини живота самця
натискує на виведений статевий член великим та вказівним пальцями лівої руки,
а потім, тримаючи у правій руці спермоприймач чи скляну пробірку, збирає
сперму. При застосуванні асканійського способу процес отримання сперми від
самців має тривати не довше 30–40 секунд, оскільки при більш тривалому
статевому збудженні самці виділяють специфічну рідину, яка знижує
життєздатність сперміїв. Крім
того, сперму асканійським методом можна отримувати у спеціальних боксах, в
яких станок знаходиться на рівні підлоги пташника для утримання індиків. При
такому варіанті технік знаходиться у ямі боксу, а самці підпускаються до
зафіксованої індички через дерев’яні дверцята. Із секції пташника для індиків
самців підганяють у загін біля боксу і потім по черзі випускають у бокс.
Після підходу індика до зафіксованої індички самець природно збуджується, а
технік лівою рукою видавлює із статевого члена сперму у спермоприймач. Ще
одним методом взяття сперми в індиків є застосування масажу черевної ділянки
самця. Індика фіксують таким чином, щоб одна його нога була на столику, а
друга звисала, оператор завдає 5–6 різких ударів по м’якій частині живота і
після того витискує сперму із статевого члена самця. Штучне
осіменіння індичок проводять як при клітковому, так і при підлоговому
утриманні. Осіменіння індичок на початку племінного сезону проводять після
знесення першого яйця, 2–3 рази послідовно з інтервалом в один день.
Кратність штучного осіменіння індичок – через 10 днів дозою 0,01–0,0125 мл не
розрідженої сперми. Осіменіння
проводять інструментами багаторазового використання (30–50 самок):
шприцом-напівавтоматом, скляною або поліетиленовою піпетками. Осіменіння
проводять після обіду, коли більшість самок закінчили відкладати яйця. При
підлоговому утриманні індичок відділяють спеціальними щитами в одному із
кутів секції для утримання або заганяють у загін пункту штучного осіменіння.
Допоміжний робітник ловить індичку і двома руками піднімає, фіксуючи її за
основу крил. Потім ставить на спеціальну підставку (висотою 100 см, шириною
40 × 40 см) і одною рукою піднімає індичку за спину, а другою піднімає
хвостове пір’я. Під час осіменіння технік з штучного осіменіння вказівним і
великим пальцями лівої руки вивертає ліву бокову частину клоаки. У правій
руці він тримає мікрошприц або піпетку, і після появи отвору яйцепроводу
вводить інструмент на глибину 1–1,5 см. Осіменіння
індичок, які утримуються у кліткових батареях, проводять, не виймаючи їх із
кліток. При клітковому утриманні індичок осіменіння проводиться таким чином:
помічник відкриває дверцята клітки і лівою рукою бере індичку за праву ногу
і, не виймаючи її з клітки, правою рукою піднімає самку. Технік з осіменіння,
знаходячись з лівого боку від помічника, проводить осіменіння піпеткою або
шприцом-напівавтоматом . Цех вирощування ремонтного молодняку Індиченята,
на відміну від молодняку інших видів птиці, вибагливіші до умов середовища:
довго не можуть дзьобати корм, більш лякливі, менш витривалі, потребують
додаткового обігрівання до 60-добового віку, схильні до інфекційних
захворювань. Для
заміни однієї самки батьківського стада відбирають для вирощування 2-добових
індиченят-самок, а для заміни самця – 4–5 індиченят-самців. Індиченят вирощують на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі або
комбінованим способом: до 6–8 тижнів – у кліткових батареях, а потім на
глибокій підстилці. При
вирощуванні молодняку з добового до 17–26-тижневого віку на глибокій
підстилці використовують комплекти обладнання ІРС-2,3, ІВС-2,ЗВ, ІВС-2,ЗГ. Комплекти
обладнання ІВС-2,ЗВ, ІВС-2,ЗГ включають бункер сухих кормів БСК-10А,
бункерні годівниці з кормороздавачем РТШ, годівниці для молодняку різного
віку (1–5 днів – Л-1; 5–20 – К11А; 20–60 – К-4А), чашкові напувалки П-4А,
напувалки вакуумні ПВ та електричні брудери БП-1А. Індиченят
утримують у секціях по 150–250 голів. Для обігрівання використовують брудери
БП-1А, установки «Луч» або ІКУФ-ІМ. Допустима
щільність посадки племінних індиченят на 1м2 площі підлоги при
вирощуванні на глибокій підстилці для важких кросів становить 2, середніх –
2,5 та легких – 3 голови. При вирощуванні на сітчастій підлозі щільність
посадки індичок з 8-го по 17-й тиждень життя – 5-6 гол./м2 і 3
гол./м2 – з 18-го по 26-й тиждень. Для індиків у 7–13-тижневому
віці щільність посадки має бути 6 гол./м2, а з 14-го по 26-й
тиждень – 2 гол./м2. Для
вирощування молодняку до 8-тижневого віку використовують кліткові батареї
КБУ-З, КБУ-Ф-3, БВМ-Ф-3, БКМ-3, БГО-140 з подальшим дорощуванням на глибокій
підстилці або у переобладнаних кліткових батареях типу КБР-2, КБН-1, КБН-Ф.
У клітках рекомендується вирощувати індиків легких і середніх кросів. При
утриманні у кліткових батареях більш важкої птиці спостерігається велика
кількість намулів, викривлення ніг, пухлини на ногах та інші пошкодження, що
призводить до зниження в майбутньому відтворних якостей. Площа
підлоги клітки в розрахунку на одну голову до 8-тижневого віку становить
500–525 см2; з 8 до 26-тижневого віку – 1 200–1 300 см2 для
самок і 1 500 см2 – для самців. Перспективним
способом вирощування ремонтного молодняку є їх вирощування на комбінованій
підлозі За
будь-якого способу утримання ремонтних індиченят особливу увагу слід
приділяти параметрам мікроклімату, оскільки індиченята дуже чутливі до зміни
того чи іншого показника мікроклімату, тому у приміщеннях для підтримання
температури і вологості повітря на заданому рівні використовують автоматичні
регулятори. У
пташниках для вирощування племінних індиченят відносну вологість повітря
підтримують у межах 60–70 %. У холодний період року для індиченят до
тритижневого віку допускається зниження відносної вологості повітря до 40 %. Температурний режим при вирощуванні
індиченят, °С(за ОСТ 46 189285)
Температуру
і вологість повітря у пташнику вимірюють не менше 2-х разів на добу у трьох
точках приміщення: по краях і в середині пташника на рівні голови птиці. Інтенсивний
ріст індиченят, а звідси інтенсивний обмін речовин вимагає надходження до
приміщення свіжого повітря. Мінімальний приплив свіжого повітря в теплу пору
року має становити 5,0 м3/год, а в холодну – 0,7–1 м3/год.
повітря на 1 кг живої маси. Швидкість руху повітря не повинна перевищувати
0,1-0,5 м/с у холодний період року та 0,2–0,6 – у теплий. У
природно-кліматичних зонах з жарким кліматом для індиченят старше 9-ти тижнів
допускається підвищення швидкості руху повітря до 1,5 м/с. Особливо згубну
дію на індиченят мають протяги. Тривалість
освітлення в перші три доби – 24 години, з 4-ї до 20-ї – тривалість
світлового дня поступово знижують з 24 до 17 год./добу, з 21-ї до 26-ї –
17–14 годин. Освітленість у перші 3 доби – 50 лк, з 4-і до 20-ї – 30 лк, з
21-ї доби і до кінця періоду вирощування ремонтного молодняку – 15 лк. Фронт
годівлі для молодняку 1–17-тижневого віку материнських форм та ліній має
становити не менше 4 см/гол., у 18–30-тижневому віці – 8 см/гол. Для
батьківських форм і ліній фронт годівлі встановлюють відповідно 5 та 10 см
на одну голову. Фронт напування індиченят у віці 1–17 тижнів визначають із
розрахунку 2 см на голову, а з 18-го по 30-й тиждень життя – 3 см. Однією
з основних ознак добору племінної птиці є жива маса. Індиченят, які не
досягли живої маси згідно зі стандартом, вибраковують. Для забезпечення
контролю за ростом і розвитком молодняк щотижнево зважують по 100 індиченят
батьківської і материнської форм із кожної партії. Однією
із складних проблем в індиківництві є канібалізм, тобто роздзьобування. Одним
із методів запобігання канібалізму є дебікірування,
тобто часткова ампутація верхньої частини дзьоба (2 мм).
Дебікірування проводять у добовому або 7–10-добовому віці за допомогою
спеціальних пристроїв – дебікатора або електрокаутера чи термоножиць для
обрізання кігтів у собак. У
17-тижневому віці у групі ремонтного молодняку повинно бути 120 % самок і не
менше 200 % самців до необхідного поголів’я дорослого стада індиків. Цех
вирощування індиченят на м’ясо Вирощування
індиченят на підлозі. Таким
способом індиченят можна вирощувати на глибокій підстилці, на планчастій і
сітчастій підлогах. Індиченят
вирощують з 1 до 17-тижневого віку без пересадок у типових пташниках (18
× 72, 84 або 96 м). Перед прийомом індиченят на вирощування приміщення
чистять, миють, дезінфікують, білять стіни, кладуть підстилку шаром 15 см
(індиченята дуже чутливі до грибкових захворювань, тому вимоги до
підстилкового матеріалу дуже високі), монтують обладнання ІМС-4,5В, ІМС-4,5Г.
Приміщення розділяють сітчастими перегородками на окремі секції для утримання
250 голів у кожній за щільності посадки чотириголови на 1 м2 підлоги. Підготовлене
до приймання індиченят приміщення за 1–2 доби перед розміщенням молодняку
прогрівають і вмикають електробрудери. Під кожний брудер типу БП-1 або
установку «Луч» чи «ІКУФ» садять по 250 голів індиченят. У перші два тижні,
щоб Індиченята далеко не відходили від джерела тепла, брудери обгороджують
на відстані 45–47 см від зони обігрівання. У зв’язку з тим, що індиченята в
перші дні життя погано відрізняють корми від підстилки, останню в зоні
огородження накривають папером, на який ставлять годівниці-листи Л-1, які
через п’ять днів замінюють жолобковими годівницями Фронт
годівлі при сухому типі годівлі – 4 см, фронт напування – 2 см. Мікроклімат у
приміщенні регулюють залежно від віку індиченят . Рис. Вирощування індичинят на підлозі Мікроклімат при вирощуванні індиченят
Повітрообмін
забезпечують у холодний період року не менше 0,7–1,0, у теплий – 5,0 м3/год
повітря на 1 кг живої маси, при швидкості руху повітря в холодний період року
0,1–0,5 м/с, у теплий – 0,2–0,6 м/с. У перші дні вирощування інтенсивність
освітлення підтримують на рівні 50 лк, щоб індиченята швидко могли розшукати
корм і воду, і поступово скорочують до 5 лк, щоб обмежити рух індиченят,
запобігти стресам. Фахівці рекомендують при вирощуванні індиченят на м’ясо
використовувати люмінесцентні лампи типу ЛД. При
вирощуванні індиченят з добового віку на сітчастій чи планчастій підлозі в
місцях розміщення брудерів підлогу застеляють гумовими килимками або
гофрованим папером, на які можна насипати піску. Килимки забирають через три
тижні. Для
зменшення енерговитрат у брудерний період індиченят з добового до
30-добового віку можна вирощувати у 1/3–1/2 частині пташника зі щільністю
посадки до 10–11 гол./м2 підлоги або використовувати Для
вирощування індичат окремі пташники-брудери. Комбінований
спосіб вирощування індиченят. Широкого розповсюдження набуває технологія вирощування
індиченят на м’ясо з Добового до 8-тижневого віку у клітках із наступним
дорощуванням їх на підстилці. До
8-тижневого віку індиченят вирощують у переобладнаних кліткових батареях
КБУ-3, БКМ-3, 2Б-3. В одній клітці КБУ розміщують 8, БКМ-13, 2Б-3 – 35 голів. У
перші дні на підніжну решітку настеляють картон. У годівниці вставляють
вкладиші, щоб індиченята могли доставати корм. Для напування використовують
вакуумні напувалки. Відповідно до росту індиченят регулюють висоту годівниць
і напувалок. У
перші два тижні вирощування індиченят утримують на верхніх ярусах кліткової
батареї, а потім розсаджують по всій клітці, дотримуючись такого принципу:
верхні яруси заповнюють дрібнішими індиченятами, нижні – більшими та
міцнішими. Після
8-тижневого віку індиченят переводять у пташники і до кінця періоду
вирощування утримують на глибокій підстилці. Для утримання на підлозі
використовують комплекти обладнання ІМС-4,5В або ГМС-4,5Г. При переведенні на
підлогове утримання бажано у перші дні дотримуватись розпорядку дня, який
використовували при клітковому утриманні, і слідкувати за поведінкою птиці та
привчати її до годівниць, напувалок. Одним
із варіантів комбінованого вирощування індиченят на м’ясо є утримання їх у
кліткових батареях з подальшим дорощуванням у літніх таборах. Даний метод
вирощування індиченят на м’ясо бажано використовувати у природно-кліматичних
зонах з теплим кліматом. За
такого методу вирощування спочатку індиченят вирощують у клітках до 45–56
діб, а після переводять у дерев’яні будиночки або під навіси у літніх
таборах. Дерев’яні
будиночки будують розміром 4 × 6 м або спарені – розміром
4 × 12 м і встановлюють їх в один ряд або у формі
підкови на підвищеному місці. Місткість одного будиночка – 250–500 голів
індиченят. Попереду будиночків на відстані 30–40 см встановлюють бункерні
годівниці типу СБГ-0,3 або БСУ-0,5. Для роздавання сухого корму можна
використовувати кормороздавачі КУТ-3, для напування використовують напувалки
типу СП-3. Годівниці і напувалки періодично пересувають на нові місця. Місце
для розміщення таборів змінюють кожного року і повертаються на попереднє
через три роки. На одну тисячу індиченят відводять ділянку площею 1,2–1,5 га. Кліткове
вирощування індиченят. При
клітковому вирощуванні індиченят на м’ясо підвищується продуктивність праці
та збільшення виходу продукції з 1 м2 площі підлоги. Недоліком
такої технології є погіршення якості тушок індиченят внаслідок появи
намулювань грудей, що пов’язано з механічним тиском на грудну кістку
металевих прутиків клітки та збільшення переломів плечової кістки і
утворення гематом внаслідок ударів крилами по стінках клітки. Щоб цьому
запобігти, в індиченят у добовому віці ампутують крило до п’ясткової кістки
електрокаутером. У
клітках рекомендують вирощувати індиків середнього і легкого кросів. До
8-тижневого віку їх вирощують аналогічно як і при комбінованій системі. Після
8 тижнів молодняк переводять у кліткові батареї, призначені для утримання
курей. Для цього використовують переобладнані кліткові батареї КБН-1 або
КБР-2. Щільність посадки при вирощуванні індиченят у клітках: для середнього
кросу – 800 см2/гол., для легкого – 700 см2/ гол. площі
підлоги клітки. Використовують
двоярусні кліткові батареї угорського виробництва БП-2 розміром 1200 ×
725 × 620 мм (площа 0,87 м2), куди розміщують по 10 добових
індиченят. До 3-тижневого віку всіх індиченят вирощують на другому ярусі з
розрахунку по 20 голів у клітці. Параметри
мікроклімату аналогічні як і при вирощуванні на підлозі. Згідно
з даними НААН України самок індиків кросу «Х-56» вирощують до 16-тижневого
віку і забивають на м’ясо з живою масою 4,9 кг, а самців продовжують
вирощувати до 23-х тижнів, у цьому віці вони мають живу масу 9,4 кг за витрат
корму відповідно 12,5 кг і 30,2 кг за період вирощування. Індиків
кросу «БЮТ» вирощують до 29-тижневого віку і забивають з живою масою 23 кг,
витрати корму при цьому становлять 3,69 кг на 1 кг приросту. Самки
індиків кросу «Біг-6» у 16-тижневому віці досягають живої маси 10,25 кг за
витрат корму 2,48–2,76 кг на 1 кг приросту, а самці У 23-тижневому віці
досягають живої маси 21,72 кг при витратах корму 2,71–3,04 кг. Годівля
індиків У
комбікормах для молодняку і дорослих індиків використовують ті ж корми, що й
для курей. Проте в індиків порівняно з іншими видами птиці більша потреба у
повноцінному протеїні, амінокислотах, вітамінах, цинку, марганцю. Годівля
ремонтного молодняку індиків диференційована залежно від типу, віку, живої маси і
розвитку. Так, для індиченят застосовують 4-фазну годівлю. У перший період
вирощування (1–4 тижні) з метою забезпечення інтенсивного росту для індиченят
використовують комбікорми з високим вмістом сирого протеїну і обмінної енергії.
Надалі до 17-тижневого віку в комбікормах поступово зменшують вміст протеїну
і обмінної енергії. Після
оцінки і добору для племінних цілей кращих індиченят з 18 до 30-тижневого
віку вирощують за програмою обмеженої годівлі, шоб не допустити
їхнього передчасного статевого дозрівання і ожиріння. З одного рецепта
комбікорму на другий індиченят переводять поступово протягом 2–3 діб. У цей
період їх годують сумішшю обох комбікормів. Для індиченят краще
використовувати комбікорми у гранульованому вигляді. Для
дорослих індиків у
100 г комбікорму має міститись 15,8 % сирого протеїну і 279 ккал обмінної
енергії. При
зниженні заплідненості і виводимості яєць норму вітаміну Е збільшують
до 40 г/т. Індиченята
при вирощуванні на м’ясо потребують
більшого рівня обмінної енергії і протеїну. До
складу комбікормів необхідно вводити корми тваринного походження (10–12%),
що майже повністю забезпечує повноцінність білкового живлення. За недостачі
таких важливих амінокислот, як метіонін та лізин їх дефіцит ліквідують за рахунок
введення синтетичних препаратів цих амінокислот. У
перші 2–3 тижні вирощування корм роздають 4–5 разів на добу, у старшому віці
– 2–3 рази. У
годівлі індичат застосовують два способи – сухий і комбінований. За сухого
способу використовують повнораціонні комбікорми або сухі кормосуміші, за
комбінованого способу застосовують сухі та вологі мішанки з використанням
подрібненого зерна, сиру, знежиреного молока, зеленої маси та інших місцевих
кормів. Згодовування вологих мішанок сприяє кращому перетравленню кормів і
зниженню їх витрат, але при цьому не можна допускати його прокисання. Приготовлені
мішанки повинні поїдатися птицею не більше ніж за 30–40 хвилин. Комбікорм у
годівницях повинен бути постійно, щоб індичата могли поїдати його досхочу.
Заповнюють годівницю на одну третину висоти, щоб корм не розсипався. Питання для
самоконтролю 1. Які способи вирощування ремонтного молодняку індиків
використовують? 2. Основні принципи комплектування батьківського стада індиків.
3. У якому віці ремонтний молодняк індиків переводять у доросле
стадо? 4. Які існують методи боротьби з
інстинктом квоктання індичок?
5. Які є способи вирощування індичат на м'ясо? |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||