|
|
«ТЕХНОЛОГІЯ
ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА» Електронний лабораторний практикум з навчальної практики |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Визначення показників якості та кількісно-якісний
облік зерна Мета: закріпити вміння визначати показники якості зерна: органолептичне оцінювання, вологість, вміст
домішок та зараженості його шкідниками, з’ясувати особливості зберігання
зерна окремих культур, кількісно-якісного обліку зерна. Матеріали та обладнання: еталон на зерно, набір сит,
шпатель, лупа, аналізна дошка, зерно пшениці, бюкси, терези, лабораторний
млинок, вода, колба на 100 мл, скло, кип’ячена вода, термометр, склянка,
гаряча вода. Література. Л – 6, c. 14 – 36, Л – 8, Л – 20, Л – 22, Л – 23. Методичні
вказівки Вивчити методики та виконати досліди з визначення органолептичних показників якості зерна пшениці,
вологості, вмісту домішок та зараженості шкідниками, з’ясувати особливості
зберігання зерна окремих культур, кількісно-якісного обліку зерна. Завдання 1. Вивчити
методику проведення органолептичного оцінювання зерна та визначити показники
свіжості різного за якістю зерна пшениці Зерно кожної культури, виду, різновиду і сорту має
властиві для нього колір,
блиск, які є його постійними ботанічними ознаками. Колір
зерна визначають (с.11, абзац 2) за розсіяного денного світла, порівнюючи з еталоном за ГОСТ
10967. «Зерно. Методи визначення запаху та кольору».
Рис. 3.1. Зовнішній вигляд
здорового та фузаріозного зерна Визначити колір різного за якістю зерна
пшениці. З’ясувати причини відхилень від стандарту.
Результати досліджень занести до табл. 3.1. Таблиця 3.1 Причини відхилень забарвлення зерна
Здорове зерно кожної культури має характерний запах – слабкий,
маловідчутний у зернових злаків і різкий специфічний – в ефіроолійних
культур. Відчутні зміни запаху можуть виникнути внаслідок сорбційних
властивостей зерна або процесів, які зумовлюють розпад його хімічних речовин.
Визначають запах (с.12, абзац 5) як цілого, так і молотого зерна за ГОСТ 10967. «Зерно. Методи визначення запаху та
кольору». З попередньо перемішаного середнього
зразка беруть на долоню близько Визначити запах різного за якістю зерна
пшениці. З’ясувати причини відхилень від стандарту. Результати досліджень
занести до табл. 3.2. Таблиця 3.2 Причини відхилень
запаху зерна
Смак нормального зерна виявлений
слабо. Відхилення від
нормального смаку легко визначити органолептично. Визначення
смаку зерна (с.13, абзац 3): із середнього зразка беруть близько Визначити смак різного за якістю зерна
пшениці. З’ясувати причини відхилень від стандарту. Результати досліджень
занести до табл. 3.3. Таблиця 3.3 Причини відхилень
смаку зерна
Завдання 2. Ознайомитися з методикою визначення вологості сирого
зерна з попереднім підсушуванням Зерно з вологістю понад 17 %, попередньо підсушують (с.23, абзац 2). У сухий, зважений
сітчастий (з металевої густої сітки) бюкс зважують (20±0,1г) зерна. У сушильну
шафу, нагріту до 110 °С, ставлять бюкси і витримують за температури 105
°С (за вологості до 20 % зерна жита, пшениці – 4 хв, вівса, проса, гречки, сорго – 3 хв, ячменю, рису – 5 хв,
чини, вики, сочевиці – 7 хв,
кукурудзи, гороху, квасолі,
нуту – 10 хв). За вищої вологості тривалість сушіння збільшується. Після підсушування зерно охолоджують, зважують. Для подальшого визначення вологості подрібнюють зерно
ячменю, вівса, люпину – протягом
60 с, інших зернових – 30 с. Ступінь
розмелу такий самий, як і зазначений під час використання основного методу. Відбирають дві наважки зерна по 5 г і висушують
їх за температури 130 °С упродовж
60 хв (зерна кукурудзи –
90 хв). Вологість зерна з попереднім підсушуванням визначають за формулою
де М1, М2
– маса наважки розмеленого зерна відповідно до і після підсушування, г;
М3,
М4
– маса наважки цілого зерна відповідно до і після підсушування, г; К
– поправочний коефіцієнт. Завдання 3. Визначити вміст смітної, зернової, елементів шкідливої,
мінеральної та інших домішок у зразках зерна пшениці Розрізняють зернову та смітну домішки зернової маси
(с.26, абзац 4), а в складі смітної виділяють шкідливу. Склад кожної з
домішок у зерні продовольчого призначення певної культури нормується
стандартом ГОСТ 30483-97. Елементами смітної домішки всіх культур є: мінеральна
домішка (пісок, земля, галька
(с.30, абзац 1)), насіння бур'янів, органічна домішка (полова, частинки
стебел тощо), прохід нижнього сита, зерна основної культури з явно зіпсованим
ядром (прогнилі, запліснявілі, обвуглені, підсмажені, виїдені шкідниками),
шкідлива домішка. У партіях зерна найчастіше трапляються такі елементи
шкідливої домішки: гірчак повзучий, гірчак рожевий, кукіль, амброзія, канадська
злинка. До смітної домішки відносять також зерна культурних рослин, які
значно відрізняються від основної культури за хімічним складом, фізичними
властивостями (наприклад, у зерні продовольчої пшениці – зерно гороху,
вівса), металодомішки
(с.30, абзац 2). Таким чином, до смітної домішки відносять усі компоненти зернової маси, які не можуть
бути використані за призначенням
основної культури. На хлібоприймальному пункті за кожен відсоток смітної домішки понад базисну норму застосовують знижку з маси в розмірі 1 %. Крім того, за кожен відсоток, перевищення базисної норми смітної домішки встановлено плату за очищення
зерна в розмірі 0,3 % його
вартості. Загальний вміст смітної домішки в зерні визначають як суму результатів визначень у відсотках: крупної органічної домішки, виділеної із сходу з сита з отворами діаметром Зернову домішку становлять дрібні, щуплі, биті зерна основної чи близької
до неї культури (до 3%),
які можуть бути використані за основним
призначенням зерна і не впливають
на його залікову масу. За кожен відсоток зернової домішки понад базисні норми встановлено знижку в розмірі 0,1 % вартості зерна. Визначити вміст домішок у зразках зерна
пшениці. Результати досліджень занести до табл. 3.4. Таблиця 3.4 Вміст домішок зерна пшениці
Завдання 4. Вивчити методику визначення зараженості зерна
шкідниками: кліщем і довгоносиком Зараженість шкідниками партій будь-якого зерна, незалежно
від їх цільового
призначення, стандартами не допускається.
Зараженість, як і показники
свіжості, визначають у першу чергу. Під час виявлення хоча б одного живого шкідника хлібних запасів у зразку зерна (крім кліщів (с.14, абзац 5)) партія до приймання не допускається. Під час зараження кліщем 1-го і 2-го ступеня зерно приймається із знижкою ціни
на 0,5 %. Найрозповсюдженіші шкідники: комірний (с.14, абзац 2) та рисовий довгоносики (с.14, абзац 3), хлібний точильник, хрущаки, борошноїди,
молі. Зерно перевіряють на наявність шкідників перед засипанням у сховище, а також у
процесі зберігання. У
камерах (крім комор з похилою підлогою) і на майданчиках відбирають локальні проби (ст.15, абзац 1) і формують з них середню пробу по кожному шару насипу
зерна. За висоти насипу Після розбирання клубків середню пробу зважують, потім просівають крізь сито з отворами діаметром 1,5 і 2,5 мм вручну протягом
2 хв при 120 колових рухах за хвилину або механічним способом протягом 1 хв при 150 колових рухах за хвилину на приладі ПВЗ. Якщо, температура
зерна нижча за 5 °С, одержані
схід і прохід крізь сито відігрівають за температури 25 – 30 °С упродовж 10 – 20 хв, щоб
активізувати комах, які заклякли.
Схід із сита з отворами діаметром Прохід крізь сито з отворами діаметром 2,5 мм вміщують
на біле скло аналізної дошки, а прохід крізь сито з отворами діаметром
Рис. 3.2. Прилади для визначення
зараженості зерна комірними шкідниками: а –
ПВЗ, б – ПООК-1 Заповнити таблицю визначення ступеня зараженості
(с.16, абзац 1) зерна довгоносиками і кліщами табл. 3.5. Таблиця 3.5 Визначення ступеня зараженості зерна
довгоносиками і кліщами
Завдання 5. Визначити норми природних
втрат під час зберігання, кількісний та якісний облік зерна під час
зберігання У сухому, чистому, незараженому шкідниками і охолодженому
зерні якісні показники його майже не змінюються і втрати є мінімальними.
Біологічні втрати є наслідком фізіолого-біохімічних властивостей зернової
маси. У нормативних умовах зберігання відбувається природний процес розпаду
речовин, пов’язаний з диханням зерна. Втрати сухої речовини в результаті
дихання зерна називають природними. Діючі норми природних втрат під час їх
зберігання на підприємствах диференційовані по культурах, типах зерносховищ,
залежно від умов, строків зберігання і не мають перевищувати максимально
контрольні норми табл. 3.6. Таблиця 3.6 Природні втрати зерна і насіння олійних
культур під час зберігання, %
Якісний облік зерна включає спостереження за
його температурою, вологістю, зараженістю шкідниками, зміною органолептичних
показників. Температуру свіжозібраного зерна (перші 3 міс. після збирання)
вимірюють щодня, якщо воно вологе чи сире; зерна середньої сухості – один раз
на 3 дні; зерна сухого – не рідше одного разу за 15 днів; вологого та сирого,
що зберігається за температури, нижче за 10 0С – двічі на декаду. Температуру вимірюють за допомогою залізних чи дерев'яних термоштанг. Для вимірювання температури зерна на великій глибині зернового насипу застосовують додаткову штангу,
що нагвинчується на штанговий
термометр. Стан вологості сухого і середньої сухості зерна перевіряють не рідше одного
разу на місяць, вологого,
сирого, після обробки (очищення, сушіння, вентилювання) – один раз на 15 днів. Зараженість шкідниками перевіряють щодекади за температури зерна понад за 10 °С, один раз на 15 днів – нижче 10 °С та один раз на місяць
– за температури, нижче 0 °С. Зразок для визначення зараженості шкідниками зерна масою Під час тривалого зберігання зерна в типових зерносховищах сільськогосподарських
підприємств необхідна
систематична органолептична оцінка
його. Свіже зерно має нормальний запах, характерні колір, блиск. Зміна цих показників чи поява плямистих,
потемнілих зерен, втрата блиску свідчать про розвиток небажаних процесів. Елеватор тривалого зберігання зерна Завдання 6. Особливості зберігання зерна
окремих культур В елеваторах можна розміщувати на тривале зберігання зерно кукурудзи вологістю не вище 14 %. Перед закладанням на
тривале зберігання зерно обов’язково охолоджують до температури довкілля. Як зберігають кукурудзу Зберігати зерно проса
і гречки слід у сухих сховищах з належним провітрюванням або в обладнаних
активним вентилюванням. Висота насипу має бути не більше 2 м, а за вологості
зерна понад 20 % – не більше Особливість зберігання насіння соняшнику
зумовлена тим, що нерівномірна за вологістю маса, яка надходить від
комбайнів, внаслідок високої інтенсивності дихання швидко зігрівається. Насіння соняшнику надійно зберігається лише за вологості менше 7 % і температурі не вище 10 °С. За вологості 8 % і температурі 20 0С воно
може зберігатися 1,5 міс., за 10 0С – 4,5 міс.,
за 1 0С – понад 6 міс. Добре зберігається насіння
соняшнику в регульованому
газовому середовищі – відсоток: кисню – 1, вуглекислого
газу 1,5 – 2, решта –
азот. Насіння сої з критичною вологістю 10 – 12 % можна зберігати лише в сухих приміщеннях, де відносна вологість повітря підтримується в межах 60 %. Перемішувати
насіння сої потрібно обережно, щоб не пошкодити його оболонки. Насіння рицини є дуже крихким, тому
легко пошкоджується (особливо вологе
й сире) під час обмолочування, очищення і транспортування, що створює
додаткові труднощі для його
зберігання. Під час роботи з ворохом рицини слід пам’ятати, що насіння містить отруйну речовину рицинін, яка, потрапляючи в організм людини або тварини, викликає тяжкі захворювання. Найсприятливішими для гороху є умови за температури
10 0С, вологості зерна 14 – 15 % і відносної вологості
повітря до 70 %. Зерно гороху легко розтріскується від ударів (вологе і сире – менше, сухе – більше). Тому для проведення оздоровчих заходів не можна застосовувати машини ударної дії (зернопульти та ін.), а створювати умови для пом’якшення ударів очищаючи та перемішуючи горох. Очищене насіння багаторічних трав затарюють у мішки масою до 50
кг, дрібне (люцерни, конюшини та ін.) – у подвійні мішки. Вологість насіння багаторічних бобових трав не має перевищувати 13, еспарцету – 14 %. Зберігання насіння бобових багаторічних трав більше року потребує підтримання вологості не вище 10, еспарцету – 12 %. Питання для самоконтролю 1. Які показники якості зерна відносяться
до органолептичних? (с.11, абзац 1) 2. З якою метою визначають
засміченість зерна? (с.26, абзац 4) |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
