|
|
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ
ПТАХІВНИЦТВА Електронний посібник |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
8. ТЕХНОЛОГІЯ
ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА ТА ОЦІНКА ЇЇ ПЕРЕРОБКИ |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
8.2. Технологія
переробки інших видів продукції птахівництва 8.2.1. Збір, обробка
та транспортування яєць. 8.2.2.Технологічний процес переробки харчових яєць. 8.2.3. Обробка перо-пухової сировини та виробництво
кормів з відходів птахівництва. 8.2.4. Переробка і використання пташиного посліду. 8.2.1. Збір, обробка та транспортування яєць Організація процесу збору яєць має важливе значення
для підвищення їх товарних якостей. Постійний контроль за функціонуванням
обладнання для збору яєць, станом кліткових батарей та гнізд, сприятиме
зменшенню кількості пошкоджених та битих яєць. Інтенсивність несучості курей
значно змінюється протягом продуктивного періоду, тому при досягненні
несучками піку несучості кратність збору яєць збільшують з 2-х до 3–5-ти
разів на добу, щоб не допустити надмірного накопичення яєць на стрічці
транспортера, що веде до появи тріщин, насічок, битих яєць. Переважна
кількість курей відкладає яйця в ранковий час (з 8-ї до 11-ї години ранку),
тому в цей час кратність збору яєць має бути збільшена. Сучасні кліткові батареї та комплекти обладнання для
утримання промислового стада на підлозі оснащені спеціальною системою збору
яєць, за допомогою якої яйця поступають на яйцесортувальний стіл, де
проводиться розподіл яєць за категоріями.
Сортувальниці проводять оцінку якості яєць, відбирають яйця забруднені, з пошкодженою шкаралупою,
сортують яйця за масою на категорії та розкладають їх у картонні горбасті
прокладки. На великих птахофабриках у окремій частині пташника або у
спеціальному приміщенні встановлюють спеціальні яйцесортувальні машини, за
допомогою яких яйця перевіряються за якістю (проводиться овоскопування) і за
масою поділяються на 3–8 категорій. Після цього їх направляють на маркування,
пакування та транспортування. При утриманні курей-несучок на підлозі на глибокій
підстилці у невеликих пристосованих приміщеннях та в окремих пташниках збір
яєць проводиться вручну. При цьому яйця збирають декілька разів на добу в
чисту тару, обережно вкладаючи їх шаром не більше 25 см. Чисті і забруднені
яйця збирають в окрему тару. Забруднені яйця направляють на миття. З цією метою
використовують спеціальні яйцемийні машини. Загальний принцип роботи цих
машин полягає в тому, що яйця подаються на ділянку миття, де їх зрошують 0,5
% розчином кальцинованої соди або синтетичними миючими засобами, потім миють
щітками гарячою водою, ополіскують і направляють у сушильну камеру. Після
підсушування яйця дезінфікують за допомогою ультрафіолетових опромінювачів.
Такі яйця з обов’язковим позначенням "Миті яйця" направляють на
промислову переробку. Для торгової мережі яйця упаковують у стандартні,
чисті та сухі коробки; у них обов’язково вкладають етикетку, де вказано
найменування постачальника, прізвище (номер) сортувальника, кількість яєць в
ящику, дата сортування. У кожному господарстві є яйцесклад, де проводять
сортування, пакування та зберігають яйця нетривалий час (не більше 3 діб).
Температура в цьому приміщенні має підтримуватись у межах 10–15 °С, відносна
вологість – 75–80 %. Не допускаються різкі температурні коливання, підвищена
вологість, різкі запахи, необережне поводження з яйцями. Курячі яйця, які виробляють птахівничі підприємства,
мають відповідати вимогам державного стандарту «Яйца куриные пищевые.
Технические условия» – ГОСТ 27583-88. Основні положення
даного стандарту встановлюють вимоги до харчових курячих яєць, які призначені
для реалізації і промислової переробки. Зверніть увагу! Курячі харчові яйця залежно від строків зберігання
та якості розділяють на дієтичні та столові. До дієтичних яєць відносять
яйця, що зберігаються не більше 7 діб, не враховуючи дня знесення. До
столових яєць відносяться яйця, строк зберігання яких не перевищує 25 діб з
дня сортування, і яйця, що зберігаються в холодильнику не більше 120 діб.
Залежно від маси дієтичні та столові яйця розділяють на три категорії:
відбірна, перша і друга згідно з вимогами, які вказано в таблиці 8.2.1. Таблиця 8.2.1 Маса яєць різних категорій
За станом повітряної камери, білка і жовтка яйця
мають відповідати наступним вимогам. У дієтичних яєць повітряна камера не рухлива,
висотою не більше 4 мм; жовток міцний, ледве помітний, без контурів, займає
центральне положення і не переміщується; білок щільний, світлий, прозорий. У столових яєць повітряна камера не рухлива, висота
не більше 7 мм; для яєць, які зберігалися в холодильниках, – не більше 9 мм;
жовток міцний, ледве помітний, може дещо переміщатися, допускається незначне
відхилення від центрального положення; в яйцях, які зберігалися в
холодильниках, жовток рухливий, білок щільний (допускається недостатньо
щільний), світлий, прозорий. Шкаралупа дієтичних і столових яєць повинна бути
чистою і непошкодженою. На дієтичних яйцях допускається наявність одиничних
крапочок і смужечок, а на шкаралупі столових – плям, крапочок і смужечок
(сліди торкання яєць з підлогою клітки або транспортером для збору яєць) не
більше 1/8 на її поверхні. На шкаралупі не повинно бути кров’яних плям та
слідів посліду. Для
промислової переробки використовуються: 1.
Яйця курячі харчові, що відповідають вимогам
стандарту зі строком зберігання у звичайних умовах не більше 25 діб, при
зберіганні в холодильнику – не більше 120 діб; для виробництва яєчного
порошку і меланжу використовують яйця зі строком зберігання не більше 90 діб. 2.
Дрібні яйця масою від 35 до 45 г, що відповідають за
всіма показниками вимогам стандарту. 3.
Яйця з пошкодженою незабрудненою шкаралупою без
ознак витікання (насічка, м’ятий бік), а також яйця з пошкодженою шкаралупою
і підшкаралупною оболонкою з ознаками витікання за умови збереженості
цілісності жовтка. Такі яйця зберігають не більше доби і переробляють в
умовах птахофабрики. Для маркування дієтичних яєць використовують червону
фарбу, а столових – синю. Маркують штампом круглої форми діаметром 12
мм чи овальної – 15 × 10 мм. На штампі вказують для дієтичних яєць
категорію і дату сортування, а столових – тільки категорію. Категорії
дієтичних і столових яєць позначають: відбірна – 0, перша – 1, друга – 2.
Яйця упаковують в ящики з гофрованого картону місткістю 360 штук з
використанням горбастих прокладок, а також у коробки з полімерних або
картонних матеріалів по 6–12 шт. Дієтичні і столові яйця пакують окремо за
категоріями. На верхній частині кожної запакованої одиниці наклеюють
етикетку. Дієтичні яйця зберігають при температурі не вище +20 °С і не нижче
0 °С, а столові – при температурі не вище +20 °С, у холодильниках зберігають
при температурі від 0 до +2 °С і відносній вологості 85–88 %. 8.2.2. Технологічний процес переробки яєць Більшість промислових птахофабрик з виробництва
харчових яєць мають у своїй структурі цехи з переробки яєць, де виробляють
яєчні продукти: рідкі (охолоджені або заморожені – меланж, білок, жовток) та
сухі (яєчний порошок, сухий білок та жовток). Саме виробництво яєчних
продуктів дозволяє значно збільшити строк зберігання, полегшує
транспортування та зменшує втрати від бою яєць. Яєчні продукти широко
використовуються в харчовій, кондитерській, фармацевтичній та косметичній
промисловості. Технологічний процес виробництва яєчних
продуктів включає такі операції: приймання і сортування яєць,
санітарна обробка (для миття яєць використовують розчини каустичної і
кальцинованої соди при концентрації розчину 0,2 % і температурі 30 °С; для
дезінфекції шкаралупи використовують ультрафіолетове опромінювання),
розбивання яєць, вилучення вмісту, розподіл на білок і жовток (якщо не
планується виготовлення меланжу). Далі сировина надходить на ділянку
перемішування та фільтрації; при цьому проводиться очищення яєчної маси від
частинок шкаралупи, плівок і ретельне перемішування, що покращує якість
яєчних продуктів. Наступна операція – пастеризація. Пастеризація проводиться
за температури 58–62 °С протягом 2,5–3 хвилин. Далі готовий продукт (меланж,
яєчний білок або жовток) за допомогою дозаторів фасують у металеві банки
місткістю 10, 8, 4,5, 2,8 кг, які потім направляють на охолодження або
заморожування. Яєчні продукти охолоджують до температури не вище 6 °С. Рідкі
охолоджені яєчні продукти зберігають у чистих вентильованих приміщеннях при
температурі не вище 5 °С не більше 24 годин, зокрема на
підприємстві-виробнику – не більше 6 годин. Заморожування проводять при
температурі -18... -20 °С. Морожені яєчні продукти зберігають при
температурі не вище -18 °С протягом 15 місяців, при -12 °С - не більше 10
місяців, при -6 °С – не більше 6 місяців. Протягом періоду
зберігання регулярно відбирають проби продукту з метою контролю якості.
Для виробництва сухих яєчних продуктів використовують
як столові яйця, так і рідкі яєчні продукти. Якщо використовується
заморожений меланж, то його попередньо розморожують при температурі не вище
24 °С. Яєчна маса направляється на сушіння – цю операцію
проводять на різних установках з дисковими та форсунчастими розпилювачами.
Завдяки високій температурі досягається миттєве сушіння продукту. Приблизна
норма виходу яєчного порошку вологістю 17 % становить 27,4 % від
використаної яєчної маси. Яєчний порошок запаковують у фанерні банки чи
фанерно-штамповані бочки по 25 кг, в ящики з гофрованого картону по 12,5
кг и металеві банки по 0,25, 1,50 і 4,50 кг. Яєчний порошок характеризується
високою гігроскопічністю та значним вмістом жиру, тому він швидко псується
під дією вологи, кисню повітря, світла та підвищеної температури. Зберігати
яєчний порошок треба в герметичній упаковці, у сухому прохолодному темному
місці без різких коливань температури. Термін зберігання сухих яєчних
продуктів при температурі не вище 20 °С і відносній вологості 75 % становить
не більше 6 місяців, при температурі не вище 2 °С – два роки від дня
виготовлення. Яєчні продукти мають відповідати вимогам міждержавного
стандарту «Продукты яичные» – ГОСТ 30363-96. У цьому стандарті визначена
класифікація яєчних продуктів, загальні технічні вимоги, правила приймання,
методи контролю, транспортування та зберігання яєчних продуктів. Зверніть увагу! Яєчні продукти класифікують за видами: *
рідкі – охолоджені чи морожені меланж, жовток,
білок; *
сухі – меланж (яєчний порошок), жовток, білок. За органолептичними показниками яєчні продукти
повинні відповідати вимогам, що наведені в таблиці 8.2.2. Таблиця 8.2.2 Органолептичні показники яєчних
продуктів
Маркування повинне бути чітким і містити назву і
місце знаходження підприємства, товарний знак; назву продукту; дату
виготовлення; термін і умови зберігання. Тара повинна відповідати санітарним
і нормативним документам, бути чистою і сухою. Транспортування проводять
будь-яким видом транспорту. Рідкі і сухі яєчні продукти транспортують у
сухих, чистих транспортних засобах.
Рис. 8.2.7. Транспортування яєць 8.2.3. Обробка перо-пухової сировини та виробництво кормів з відходів
птахівництва Крім основної продукції – яєць і м’яса – від
сільськогосподарської птиці отримують цінну і якісну продукцію – пух і перо.
Ця сировина використовується для виробництва перо-пухових виробів (подушки,
ковдри, матраци, зимовий одяг) та пір’яного борошна, яке в якості кормової
добавки широко використовується в годівлі сільськогосподарських тварин. Саме
від водоплавних птиць (гусей і качок) отримують пух, який характеризується
високими теплозахисними властивостями і має високу цінність при виробництві
перо-пухових та пухових виробів. Найкращими показниками характеризується
гусячий пух – дуже густий, м’який, теплий. Застосування технології прижиттєвого
обскубування гусей надає можливість отримати від однієї голови 100–125 г пуху
за обскубування, яке можна проводити 2–3 рази на рік. Звичайно, при цьому
особливого значення набуває дотримання умов утримання гусей та забезпечення
їх високоякісними кормами. Але саме такий пух або пух із дрібним пером (що
також можна отримувати при прижиттєвому обскубуванні) характеризуються
найкращими показниками якості. В основному перо-пухову сировину
отримують на птахопереробних підприємствах при проведенні забою птиці. Ці
підприємства призначені для збору сировини, отриманої від забійної птиці, та
підготовки до відправлення на фабрики перо-пухових виробів або на подальшу
переробку з метою виробництва кормового борошна. З цією метою сировину,
призначену для виробництва пухо-перових виробів (подушок, ковдр, матраців),
промивають із застосуванням синтетичних миючих засобів, висушують (до
вологості 16 %), сортують за видом та класом, а потім пакують у мішки або
тюки. На кожен мішок прикріплюють бирку з позначенням підприємства-виробника,
його товарного знака, найменування сировини, маси брутто і нетто, номера
технічних умов. Для зберігання перо-пухової сировини використовують сухі,
добре провітрювані склади. Оптимальна температура зберігання 15 °С. При використанні перо-пухової
сировини для виробництва пір’яного борошна її промивають на підприємстві,
частково зневоднюють та піддають термічній обробці у спеціальних котлах.
Діюча в галузі технологія отримання кормових добавок з пір’я у вигляді
гідролізатів заснована на використанні ферментних препаратів. Ферментна
обробка перо-пухової сировини дозволяє отримувати кормові добавки,
перетравність яких досягає 98 %. Таке пір’яне борошно містить 78–85 % протеїну і може
бути використане як кормова добавка для введення у структуру раціону для
тварин і птиць. Переробка нехарчових продуктів у промисловому
птахівництві є значною проблемою. Підприємства з виробництва та переробки
птахівничої продукції отримують у процесі свого функціонування значну
кількість відходів, які можуть бути використані для виробництва кормового
борошна. До таких відходів відносять тушки хворої та загиблої птиці, які за
правилами ветеринарно-санітарної експертизи направлені на переробку на
кормове борошно; відходи інкубації та вибракувані добові курчата; відходи забою:
кров, кишечник, легені, нирки, селезінка, яєчники, сім’яники, кістки, голови,
ноги тощо; малоцінне пір’я (підкрилок); відходи переробних підприємств. Сировина, яка
використовується для виробництва кормів тваринного походження та технічного
жиру, підрозділяється на дві групи: нежиромістка (не більше 16% жиру в сухій
речовині), яка використовується для виробництва кормового борошна (кістки,
голови, ноги, кишечник, підкрилок), та жиромістка (жиру більше 16 % у сухій
речовині), з якої виробляють технічний жир та кормове борошно (тушки хворої
та загиблої птиці, відходи та брак ковбасного і кулінарного виробництва,
зіпсований жир, відходи інкубації). Переробка сировини полягає в частковому
зневодненні та термічній обробці. Найбільш поширена технологія отримання
сухих кормів включає наступні технологічні операції: підготовка сировини,
накопичення, сортування і складання сумішей, подрібнення, промивання, теплова
обробка, відділення бульйону і жиру пресуванням, відділення рідкої частини за
допомогою центрифуги, подрібнення шкварок, просіювання на ситах, видалення
металевих предметів у магнітних сепараторах, пакування і зберігання сухих
кормів. Бульйон і технічний жир, які отримані при проціджуванні і пресуванні
шкварок, поступають на відстоювання після фільтрації крізь сітку або на
центрифузі. Для термічної обробки сировини використовують горизонтальні
вакуумні котли, в яких проходить обробка в три фази: часткове знезаражування
сировини (тривалість 1 год – 1 год 45 хв, температура 85–90 °С, вакуум у
котлі – 15–20 мм рт. ст.), стерилізація сировини (тривалість – 1,5–2 год,
температура 112–128 °С, тиск пари всередині котла – 2,5–3 атм.), сушіння
борошна (тривалість 2,5–3 год, температура 70–80 °С, вакуум у котлі – 40-50
мм рт. ст.). Обробка проводиться при тиску пари в сорочці котла 3–4 атм.
Після висушування масу вивантажують, охолоджують протягом 6–8 годин,
просіюють, очищають на магнітних сепараторах, пакують у герметичні мішки,
зважують, маркірують та відправляють на склад. Залежно від сировини
виробляють м’ясо-кісткове, м’ясне, кісткове, кров’яне, пір’яне борошно.
Кормове борошно – розсипчаста маса, що характеризується специфічним запахом;
містить 9–10% вологи, 4–20 % жиру, 8–38 % золи, 30–58 % білка, 2–5 %
безазотистих речовин і клітковини. Корми тваринного походження є продуктом
високої кормової цінності, оскільки характеризуються великим вмістом
повноцінних білків, кальцію, фосфору. Жир підвищує кормову цінність борошна,
але за високого вмісту жиру борошно швидко псується за рахунок його
окислення. Тому для збереження якості кормового борошна в його склад вводять
антиоксиданти. Тваринний технічний жир широко застосовують у промисловості. При виробництві яєчних продуктів отримують значну
кількість шкаралупи, яку, як правило, направляють на кормові цілі – для
виробництва кормової мінеральної добавки, оскільки вона є джерелом
високозасвоюваного харчового кальцію. Розроблені технології виробництва
мінеральних препаратів зі шкаралупи з метою їх подальшого застосування в
медичній та харчовій промисловості. Яєчна шкаралупа може використовуватись як
компонент при виготовленні комплексних добрив. 8.2.4. Переробка і використання пташиного посліду Сучасні птахівничі підприємства при утриманні
значного поголів’я птиці на порівняно невеликих площах стикаються з серйозною
проблемою – видаленням та утилізацією пташиного посліду, який щоденно у
великій кількості накопичується в господарстві та становить значну екологічну
небезпеку. За правильної організації процесів збору, видалення, зберігання та
переробки посліду птахогосподарства можуть попередити забруднення
навколишнього середовища та отримувати додатковий прибуток за рахунок
використання продуктів його переробки, що підтверджується досвідом роботи
окремих господарств у нашій країні та за кордоном. Пташиний послід може бути
використаний як цінне органічне добриво в сільському господарстві, а також в
якості кормової добавки до основного раціону при відгодівлі великої рогатої
худоби, годівлі молочних корів та курей-несучок. При цьому не було
встановлено негативного впливу застосування такої кормової добавки на якість
продукції. В умовах різних птахофабрик хімічний склад посліду
може значно вар’ювати, що пов’язано з особливостями ведення технологічного
процесу, особливо способом утримання птиці (у кліткових батареях або з
використанням глибокої підстилки). У свіжому посліді вологістю 65–85 % міститься до 2,5
% білкових речовин, 2 % фосфору, 8,8 % калію. Крім макроелементів, у посліді
в значній кількості містяться мікроелементи, які є важливими для живлення
рослин. У 100 г посліду міститься 3–9 мг марганцю, 3–9 мг цинку, 0,3–0,5 мг
кобальту, 0,1–0,15 мг міді, 100–300 мг заліза. Пташиний послід характеризується дуже високим
бактеріальним обсіменінням: 1 г посліду містить 4 × 108
мікробних тіл, у тому числі, кишкової палички – 4 × 102,
фекальних стрептококів – 9 × 103. Оскільки він містить
велику кількість органічних речовин, то є сприятливим середовищем для
розвитку різних мікроорганізмів. У зв’язку з цим він має бути знезаражений.
Для знезараження посліду використовують різні способи – біотермічний,
хімічний, фізичний, термічний та інші. Під час витримки посліду в послідосховищах у ньому
проходять складні біохімічні процеси. Для попередження втрат органічних
речовин і сполук, які містяться в посліді, велике значення має правильний вибір
способу видалення і вивантаження посліду з пташника, його транспортування та
тривалість зберігання. Послідосховища розташовують не ближче 50 м від
птахівничих приміщень і 200 м – від житлових будинків. Їх розміщують нижче за
рельєфом від птахівничих, житлових і виробничих приміщень з врахуванням
напряму пануючих вітрів. Не можна розміщувати послідосховища в низьких місцях
– заболочених ділянках, поблизу річок, озер, ставків, колодязів. Під’їзні
шляхи до послідосховища мають бути з твердим покриттям. Входить у практику переробка посліду з попереднім
його підсушуванням безпосередньо у пташниках. З цією метою пташники
обладнують додатковою системою вентиляції. Для підсушування посліду
використовують спеціальні установки. Принцип їх дії полягає в тому, що послід
під час знаходження у пташнику піддається дії високої температури в процесі
руху вздовж пристрою. Сушильний агрегат обладнано апаратурою для видалення
парів, газів і пилу. В умовах невеликих птахівничих ферм, де вихід
посліду становить 10–15 т на добу, може бути використаний біотермічний метод
переробки відходів. Сирий послід вологістю не більше 60–65 % завантажують у
спеціальні ями, побудовані з волого- і термостійкого матеріалу. Зверху ями
закривають щільними кришками з отворами для притоку повітря. Через 20–25 діб
після завантаження посліду температура в ямі піднімається до 60 °С. Процес
розкладання сировини закінчується через 365–400 діб, утворюється однорідна
маса, що не має запаху, придатна для використання в якості добрива. При тривалому зберіганні посліду без додаткових
компонентів (торф, тирса, солома та інших) його доцільно змішувати з
мінеральними добривами, кількість яких потрібно доводити до 10–15 % від
загальної маси посліду. У такому вигляді знижуються втрати органічної
речовини і азоту. Змішування посліду з органічними і мінеральними
компонентами забезпечує не тільки максимальне збереження поживних речовин,
але і різко підвищує якість добрив. Вони не мають неприємного запаху, містять
високий відсоток органічної речовини, азоту.
Лінія для утилізаціі
курячого посліду, переробляє курячий послід в високоазотисте добриво Найбільш поширений спосіб обробки посліду –
компостування. Це один із простих, але ефективних
способів покращення якості посліду. Компостування – це біологічний процес,
при якому органічні речовини посліду, торфу чи інших наповнювачів
перетворюються в стійкий гумусоподібний продукт (компост), що
використовується в подальшому як добриво для поліпшення структури та
відновлення родючості ґрунтів. При компостуванні пташиного посліду необхідно
враховувати такі фактори, як ретельне перемішування компонентів, ступінь їх
подрібнення, забезпечення доступу повітря в шар суміші, тривалість витримки,
вологість компостованої маси. У невеликих птахогосподарствах бурти для
приготування компосту (розмірами не менше як 1,5 × 1,5 × 1,5 м)
формують на спеціально відведеному відкритому майданчику. Компостування
посліду можна проводити і в закритому приміщенні (звичайному сараї), яке
повинне бути обов’язково провітрюваним. У приміщенні в теплу пору року період
компостування може тривати 5–7 діб, а на відкритих ділянках для отримання
компосту задовільної якості потрібно 3–8 тижнів у літній період або 6–8 місяців
у холодний період року. В умовах птахокомплексів органічні добрива на основі
посліду можна готувати на полях і біля пташників. Технологічний процес
компостування включає: доставку компонентів на майданчик компостування
(навантаження в мобільні засоби, транспортування), вивантаження посліду та
інших компонентів, дозований розподіл компонентів на майданчику,
перемішування і формування буртів, витримування маси в буртах, навантажування
у транспортні засоби. Для приготування компосту на спеціально відведений
майданчик доставляють торф, тирсу, солому, а потім на цей шар настилають
необхідну кількість посліду. Після цього послід розрівнюють і одночасно
перемішують, формують штабель. Потім вкладають новий шар торфу і посліду. З метою
покращення перебігу мікробіологічних процесів при компостуванні
рекомендується вводити органічні компоненти в певному співвідношенні: торф +
послід – 1 : 1, 1 : 2, 1 : 3, 1 : 5, 1 : 10; послід + тирса - 1 : 0,5; послід
+ тирса + торф – 1: 0,25: 0,5; послід + солома – 1 : 0,25; послід + лігнін –
1:2; торф + послід + гній з торфом – 1 : 1,5 : 2,5; торф + гній з соломою +
послід – 1: 1: 1; гній з соломою + послід – 1 : 0.3. Загальний об’єм отриманого компосту доводять до
необхідної величини і з штабеля формують бурт, верхній шар якого покривають
торфом. Ширина бурта повинна бути не менше 3–4-х м, висота – не менше 2-х м,
довжина – не менше 6–8 м. За таких умовах у буртах створюється висока
температура (60–70 °С), при якій гине хвороботворна мікрофлора. Для
підвищення ефективності дії такий компост збагачують фосфорними і калійними
добавками. Тривалість витримки в холодний період року – не менше 2-х місяців,
у теплий – не менше 1-го місяця. За висновком вчених-агрохіміків, добрива на основі
пташиного посліду багаті на поживні речовини, які знаходяться в доступній
формі і сприятливих для рослин поєднаннях, швидко розчиняються у воді, легко
засвоюються. За дією на урожай в перший рік внесення пташиний послід подібний
до мінеральних добрив. Завдяки високій концентрації органічних компонентів і
їх поступовому вивільненню пташиний послід впливає на продуктивність
сільськогосподарських культур і в наступні 2–3 роки. Інший спосіб переробки посліду – сушіння. Під час
сушіння посліду його маса зменшується у 3–4 рази, а загальний вміст
мінеральних речовин з розрахунку на суху масу збільшується у 2,5–3 рази. У
сухому посліді міститься 19–39 % протеїну, 1,5–6,4 % фосфору, 4–7 % кальцію,
2–3 % жиру, 0,43–0,95 % лізину, 0,4–1 мкг/г вітаміну ВІ2, є
цинк, мідь, залізо, марганець, магній. Сухий послід зберігає свою поживну
цінність. Це робить його зручним для транспортування, тривалого зберігання
(до 3 років), а головне він може бути використаний в сільському господарстві
зі значно вищою ефективністю – як джерело азотистого живлення для тварин і
якісне добриво в чистому вигляді або в суміші з мінеральними добривами.
Згодовують таку кормову добавку в розсипному або гранульованому вигляді у
суміші з концентратами. Технологічний процес сушіння посліду включає
наступні операції: доставка сировини до сушильної установки мобільним
транспортом; завантаження в бункер-накопичувач; дозування; термічна обробка;
збір і фасування готового продукту. Сушіння посліду проводять до 10–16 % вологості.
Знезаражування посліду в сушильних установках проводять при температурі
600–800 °С. Розроблені установки для висушування посліду потужністю 1,5–7,4
т/год. Хімічний метод обробки
посліду заснований на введенні хімічних речовин (негашеного вапна,
суперфосфату) з метою знезараження та дезодорації посліду. В якості біологічних методів дезодорації пташиного
посліду використовують різноманітні культури бактерій і ферментів;
використання такого методу дозволить отримати біомасу із значно збільшеним
вмістом сирого протеїну (до 50 %). Однією з технологій переробки посліду є анаеробне
бродіння. Ця технологія забезпечує практично повне його бактеріальне
знезараження. Крім того, продуктом анаеробної переробки є біогаз – горючий
газ на основі метану, який може бути використаний у виробництві. Перспективним може бути утилізація посліду за
допомогою біоенергетичних установок. Ця технологія є екологічно чистою. Вона
дозволяє отримати енергію у вигляді біогазу, а також цінне органічне добриво. Переробка посліду є невід’ємною частиною технологічного
процесу виробництва і переробки продукції птахівництва, що сприяє ефективному
використанню кормових засобів, поліпшенню ветеринарно-санітарного стану
птахопідприємств та зменшенню забруднення навколишнього середовища відходами
птахівництва. Питання для самоконтролю 1. За якими ознаками проводять сортування харчових курячих яєць?
2. Яких умов необхідно дотримуватись при зберіганні
яєць? 3. Наведіть послідовність проведення первинної обробки харчових яєць на
птахофабриці. 4. Умови і терміни зберігання морожених яєчних
продуктів. 5. Умови і терміни зберігання сухих
яєчних продуктів. 6. Як проводиться обробка перо-пухової сировини? 7. Які відходи птахівничих підприємств використовують для виробництва
тваринного борошна? 8. Охарактеризуйте технологію виробництва кормів з відходів
птахопереробних підприємств. 9. Вкажіть
шляхи переробки і використання пташиного посліду. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
