ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Глосарій

Список використаних джерел

Укладачі

1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНИХ ЯКОСТЕЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

1.3. Продуктивність сільськогосподарської птиці

1.3.1. Яйцева продуктивність птиці

1.3.2. М’ясна продуктивність птиці

1.3.3. Вплив різних факторів на продуктивність птиці

1.3.1. Яйцева продуктивність

Органи розмноження самок і процес формування яйця. Будова яйця.

Органи розмноження самок – це лівий яєчник та лівий яйцепровід (рис.1.3.1).

Рис. 1.3.1. Органи розмноження курки: 1 – яєчник; 2 – яйцепровід

1 – Лійка яйцеводу

Яєчник розташовується зліва від середньої лінії тіла в поперековій частині черевної порожнини. Він вкритий серозною оболонкою і за допомогою складки цієї оболонки прикріплюється до дорсальної поверхні черевної порожнини. Органи розташовані навколо яєчника так, що утворюють своєрідну яєчну кишеню, в якій затримується яйцеклітина після овуляції. У яєчнику містяться фолікули з яйцеклітинами на різних стадіях розвитку, оскільки овоцити розвиваються послідовно. Щодо їхньої кількості, то перед початком яйцекладки в яєчнику курки нараховують 3500-4000 видимих овоцитів, у водоплавної птиці – 1250–1500.

Дозрівший фолікул лопається в ділянці стигми (білої безсудинної смужки шириною 2 мм і довжиною 20–25 мм) і яйцеклітина випадає в жовткову кишеню, з якої її захоплює лійка яйцепроводу. У лійці яйцеклітина перебуває протягом 20–30 хвилин і саме тут відбувається процес запліднення. Коли яйцеклітина просувається по нижній частині лійки, то на її поверхню починає накладатись шар білка (градинковий, або внутрішній щільний). Далі яйцеклітина потрапляє в білковий відділ, де вона знаходиться близько 3-х годин. У цьому відділі продовжує формуватись градинковий шар, утворюється внутрішній рідкий, внутрішній щільний і частково зовнішній рідкий шари білка. Просуваючись по білковому відділу яйце повільно обертається, при цьому мікроскопічно тонкі нитки муциноподібного білка поступово накручуються одна на одну, утворюючи градинки, які продовжують формуватись і під час перебування яйця у вузині і, навіть, деякий час – у матці. З білкового відділу яйце надходить у вузину, де перебуває приблизно одну годину. Тут формується підшкаралупна оболонка, яка складається з двох шарів і одночасно накопичується зовнішній рідкий шар білка. З вузини яйце потрапляє в матку, де залози виділяють секрет, що містить воду і мінеральні речовини. Завдяки тому, що підшкаралупна оболонка має високу проникність, вода і мінеральні солі переходять всередину яйця і білок розріджується. Оболонка при цьому натягується і на поверхні зовнішнього шару починає утворюватись шкаралупа. Після утворення шкаралупи, перед знесенням яйця, його поверхня вкривається надшкаралупною плівкою (кутикулою). У порожнині матки яйцеклітина перебуває протягом 18–20 годин. Отже, загальна тривалість процесу утворенння яйця приблизно становить 24 години. Повністю сформоване яйце через піхву виходить назовні.

Зверніть увагу!

Таким чином, пташине яйце складається із шкаралупи, підшкаралупної оболонки, білка і жовтка. Будова яйця наведена на рисунку 1.3.2.

Рис. 1.3.2. Будова курячого яйця:

1 – кутикула (надшкаралупна оболонка); 2 – шкаралупа; 3 – підшкаралупна оболонка; 4 – повітряна камера;

5 – градинка; 6 – зовнішній щільний шар білка; 7 – зовнішній рідкий шар білка; 8 – внутрішній рідкий шар білка;

9 – внутрішній щільний шар білка; 10 – темний шар жовтка; 11 – світлий шар жовтка;

12 – жовткова оболонка; 13 – латебра; 14 – зародковий диск

Шкаралупа захищає вміст яйця і зародок від несприятливих факторів зовнішнього середовища. Через пори шкаралупи відбувається водяний та газовий обмін, а її мінеральні речовини використовуються для утворення кістяка ембріона. Мінеральна частина шкаралупи складається із суміші неорганічних солей, головним чином із карбонатів і фосфатів кальцію та натрію.

Білок займає більш ніж 50 % загальної маси яйця (табл.1.3.1). Має жовтуватий колір і складається з чотирьох шарів, які добре видно при розгляданні свіжого яйця.

Таблиця1.3.1

Співвідношення складових частин яєць

Складові частини яйця	Кури	Індики	Качки	Гуси	Цесарки	Перепели
Білок	55-57	55-57	52-54	52-54	54-56	55-57
Жовток	30-32	32-34	34-36	34-36	30-32	34-36
Шкаралупа	10-12	9-11	10-12	10-12	12-14	9-11

Перший шар – зовнішній рідкий, який прилягає до підшкаралупної оболонки та займає 23 % об’єму білка.

Другий шар – зовнішній щільний (густий) становить 57 % об’єму білка. Його края в гострому і тупому кінцях яйця межують із підшкаралупною оболонкою.

Третій шар – внутрішній рідкий становить 17 % всього білка.

Четвертий шар – внутрішній щільний (густий) зв’язаний градинками і прилягає безпосередньо до жовткової оболонки, вкриваючи її тонким шаром (3 % об’єму білка).

Якість інкубаційних яєць залежить від вмісту в них щільного білка. Існує також зв’язок між вмістом щільного білка і високою виводимістю курячих яєць.

Білок є основним джерелом живлення ембріона в середній період інкубації.

Жовток яйця має кулясту форму. Він вкритий тришаровою еластичною жовтковою оболонкою 0,05 мм завтовшки. Вона складається з кератину та муцину і через неї проникає вода і розчинні мінеральні речовини. На верхньому полюсі розташована невеличка пляма – це зародковий диск діаметром 3–4 мм.

Та півкуля жовтка, де розташований зародковий диск, має меншу питому вагу, тому при будь-якому повороті яйця жовток так змінює своє положення, що зародковий диск завжди знаходиться на його верхньому полюсі.

У центрі жовтка розташована латебра, яка складається із світлого жовтка. Від латебри до зародкового диска тягнеться скупчення світлого жовтка, що вкриває тонким шаром поверхню темного жовтка під самою жовтковою оболонкою.

Навколо латебри розташовані концентричні шари світлого та темного жовтка. Жовток яйця від курки, що несеться кожного дня, містить близько шести світлих і стільки ж темних шарів. Товщина світлих смужок значно менша товщини темних. Інтенсивність забарвлення жовтка залежить від вмісту жиру та каротиноїдів у раціоні несучок.

За хімічним складом яйця суходільної і водоплавної птиці мають певні відмінності, які обумовлюють і дещо різні технологічні прийоми при інкубації (табл.1.3.2).

Таблиця 1.3.2

Хімічний склад яєць, %

Вид птиці	Вода	Суха речовина	У тому числі
			протеїн	жир	вуглеводи	мінеральні речовини
Кури	73,6	26,4	12,8	11,8	1,0	0,8
Індики	73,7	26,3	13,1	11,7	0,7	0,8
Качки	70,1	29,9	13,0	14,5	1,4	1,0
Гуси	70,4	29,6	13,9	13,3	1,3	1,1
Цесарки	72,8	27,2	13,5	12,0	0,8	0,9
Перепели	74,6	25,4	13,1	11,2	-	1,1

Методи оцінки якості яєць. Ознаки якості яєць генетично обумовлені і формуються як наслідок взаємодії генотипу і середовища.

Якість яєць оцінюють за комплексом ознак. Основними з цих ознак є: маса, форма яєць, щільність, співвідношення маси складових частин яйця, висота білка і жовтка, товщина та міцність шкаралупи. Для визначення якості яєць використовують такі прийоми: зовнішній огляд, зважування і вимірювання, просвічування на овоскопі та розтин.

Зовнішній огляд яєць. Під час зовнішнього огляду яєць звертають увагу на їх форму і стан шкаралупи. Форма яєць характеризується співвідношенням великого і малого діаметрів, або індексом – відношенням малого діаметра до великого, що виражається у відсотках. Для визначення індексу форми яйця використовують спеціальний прилад – індексомір ИМ-1 (рис.1.3.3)

Рис.1.3.3. Визначення індексу форми яйця

Рис. 1.3.4. Еталонні яйця: а – гуси, б – качки, в – кури

Шкаралупа яєць повинна бути чистою і гладенькою без тріщин, наростів чи западин. Матовий колір шкаралупи свідчить про цілісність муцинової оболонки і про порівняну свіжість яйця. Яйця неправильної форми, з пошкодженою або забрудненою шкаралупою, а також двожовткові для інкубації не придатні. Вказані вище дефекти погіршують не лише інкубаційні, але й товарні якості харчових яєць. Тому на підприємствах прагнуть виробляти яйця однорідні за формою та забарвленням шкаралупи.

Масу яєць визначають на вагах типу ВЛКТ-500 з точністю до 0,1 г.

Для інкубації бажано відбирати яйця з масою, характерною для даного виду, породи, кросу або лінії птиці. Малі яйця, а також занадто великі для інкубації не придатні. Мінімальна маса інкубаційних яєць може бути різною залежно від призначення виведеного з них молодняку.

Просвічування на овоскопі. Для того, щоб виявити можливі дефекти яєць (рис. 1.3.5), які важко або неможливо помітити під час зовнішнього огляду, проводять їх овоскопіювання. При цьому звертають увагу на цілісність шкаралупи, рівномірність її забарвлення, розміри і розташування та інтенсивність забарвлення жовтка і стан вмісту яйця. Під час овоскопіювання можуть бути виявлені найдрібніші тріщини на шкаралупі (так звана насічка), які спостерігаються у вигляді тонких світлих смуг. Якщо виявлено хоч одну невелику тріщину, інкубувати яйце не можна.

1

2

3

4

Рис. 1.3.5. Шкаралупа яєць при просвічуванні:

1 – гладенька без тріщин; 2 – з відкладанням солей; 3 – мармурова; 4 – з насічкою.

Повітряна камера спостерігається під час овоскопіювання яйця у вигляді темної круглої плями, розміщеної, як правило, на тупому кінці. Якщо вона знаходиться в середній частині яйця або ближче до гострого кінця, то такі яйця відносять до дефектних і на інкубацію не закладають. Найчастіше зустрічається дефект яєць, коли повітряна камера під час повертання яйця пересувається у верхню точку в результаті розшарування підшкаралупної оболонки, що спостерігається за низької якості вмісту яйця.

Рис. 1.3.6. Визначення висоти повітряної камери за допомогою трафарету

Розміри повітряної камери (діаметр і висота) залежать від терміну зберігання яйця. У щойно знесеного яйця повітряна камера відсутня. Під час зберігання яєць відбувається випаровування вологи вмісту яйця і повітряна камера збільшується. У свіжого яйця її висота не перевищує 3 мм, а діаметр – 17 мм. У яйця, що зберігалося більше трьох тижнів, висота повітряної камери збільшується до 7 мм, а діаметр – до 25-30 мм. Під час овоскопіювання потрібно олівцем окреслити межі повітряної камери, а потім штангенциркулем виміряти висоту і діаметр. Висоту повітряної камери визначають, приставляючи центральний стрижень штангенциркуля до її межі, а край штангенциркуля – на рівні центру. Висоту і діаметр повітряної камери зручно визначати за допомогою спеціального трафарету, виготовленого з міліметрового паперу, наклеєного на картон (рис.1.3.6).

Жовток помітний під час просвічування у вигляді темної плями з розмитими контурами, розміщеної в центрі яйця. Забарвлення яйця зумовлене вмістом кератиноїдів, які, як правило, підвищують біологічну повноцінність яєць. Під час різкого повороту яйця на 180° і назад жовток після декількох коливань відновлюється в центрі яйця, що свідчить про цілісність градинок. Під час овоскопіювання можуть бути виявлені й інші дефекти яйця. Так, наприклад, коли порушена жовткова оболонка, що спостерігається в разі ослаблення її міцності в результаті тривалого зберігання та інших факторів, вміст білка і жовтка змішується. Таке яйце називається «красюк». Іноді в яйцях можуть спостерігатися темні плями – джерела розвитку мікроорганізмів, що потрапили в яйце внаслідок сильного забруднення шкаралупи і зберігання його в середовищі з високою вологістю. Якщо яйце вражене плісеневими грибами та мікроорганізмами і його вміст не просвічується, то таке яйце називається «тумак». «Кров’яне кільце» – яйце з ембріоном, що загинув на ранній стадії озвитку. Зазвичай це буває, коли яйце після знесення тривалий час знаходиться в умовах високих температур, за яких розвиток зародка продовжується. Потрапляючи в холодне приміщення на тривалий час (декілька діб) зародок гине і утворюється кров’яне кільце.

Визначення щільності яєць. Щільність яєць визначають шляхом занурення їх у посудини з соляними розчинами різної густини (від 1,050 до 1,090 г/см³) з інтервалом 0,005 г/см³. Якщо яйце спливає, то його щільність менша за густину розчину, якщо воно тоне, то його щільність більша за густину розчину. Коли яйце знаходиться у стані зависання, то його щільність дорівнює густині розчину.

Інший простіший та зручніший метод визначення щільності яєць полягає в тому, що яйце зважують у повітрі звичайним шляхом і у воді. За різницею маси яйця у повітрі та маси яйця у воді вираховують об’єм яйця, враховуючи, що 1 см³ води при температурі 20 °С дорівнює 1г.

Щільність яйця характеризує його свіжість, а також товщину шкаралупи. Свіже повноцінне яйце має щільність 1,075–1,085 г/см³, яйце, що довго зберігалося – менше одиниці. Визначають щільність яйця за формулою:

де Р – щільність, т – маса яйця (п–у повітрі, в – у воді).

Рис. 1.3.7. Прилад для визначення пружної деформації шкаралупи яєць

Міцність шкаралупи визначають шляхом вимірювання пружної деформації яєць на спеціальному приладі ПУД-1 (рис. 1.3.7).

Товщину шкаралупи вимірюють мікрометром у трьох точках яйця: в середній частині, на тупому і гострому кінцях.

Визначають також індекс білка, індекс жовтка, співвідношення складових частин, одиниці Хау.

Зверніть увагу!

Яєчна продуктивність та компоненти несучості. Важливим показником продуктивності птиці є несучість – кількість знесених яєць за певний період. Несучість – основний показник для яєчних курей, проте він дуже важливий і для м’ясної птиці всіх видів, оскільки визначає її плодючість, яка обумовлює кількість молодняку, вирощеного на м’ясо. Так, несучість у високопродуктивних гібридних курей яєчних кросів становить 250–315 яєць, м’ясних – 100–150, м’ясо-яєчних – 180–240, у індиків – 100–150, у качок – 120–180 (індійські бігуни і хаки-кемпбел – 200 яєць і більше), у гусей – 40-80, у перепілок – 220–280, у цесарок – 100–140, у голубів – 12–16 яєць за рік. У всієї сільськогосподарської птиці з віком несучість зменшується на 10–15 %. Як виняток є гуси – продуктивність до 3–4-річного віку підвищується.

Кількість знесених яєць взаємопов’язана з циклом, ритмом, інтенсивністю та стійкістю несучості. За умов, коли організм несучки на утворення яйця витрачає 24 години, то самка несеться щоденно, в один і той же час; якщо 25 годин і більше, то спочатку починає з’являтись різниця між часом знесення яєць двох суміжних діб, а потім – інтервал. Отже, циклом несучості називають число яєць, знесених без інтервалу. Дні між циклами, коли самка не несеться, називають інтервалами. Чим більше часу витрачається на утворення яйця, тим менше яєць несучка несе підряд. Високопродуктивні кури можуть без інтервалів знести 10–30 яєць і більше. Деякі з них не мають інтервалів протягом усього біологічного циклу. Частота повторення циклів називається ритмом несучості. Стійкість несучості – здатність ритмічно нестись протягом біологічного циклу.

Вік статевої зрілості. Цей показник визначається віком самки в день знесення першого яйця. Кури досягають статевої зрілості у віці 120–180 діб, індички – 180–240, качки – 180–300, гуски – 200–300, перепілки – у 35–45 діб.

Темп підвищення несучості. Визначається як середньомісячне збільшення інтенсивності несучості за період з початку біологічного циклу до піку.

Вік досягнення піку. Тісно корелює з віком знесення першого яйця і з темпом підвищення несучості. Висота піку – це максимальна інтенсивність несучості протягом тижня чи місяця.

Темп зниження несучості. Характеризує здатність самок швидко або повільно знижувати несучість у період після досягнення піку.

Вирівняність несучості. Показник, який характеризує здатність птиці протидіяти несприятливим факторам середовища за мінімального зниження продуктивності.

Облік несучості. У птахівництві застосовують індивідуальний і груповий облік несучості.

Індивідуальний облік несучості ведуть у племінних господарствах у групі гніздового парування.

Груповий облік продуктивності ведуть як в товарних господарствах, так і в племінних при утриманні птиці групами. На підставі обліку визначають несучість на середню і початкову несучку та її інтенсивність.

Яєчну продуктивність птиці визначають не лише за кількістю знесених яєць, а й за масою.

1.3.2. М’ясна продуктивність птиці

Поживні і смакові якості м’яса птиці

М’ясо птиці – всі тканини її організму (м’язи, шкіра, кістки, хрящі, сухожилля, фасції, нерви, кровоносні судини і кров), що людина використовує для харчування. Склад м’яса птиці та його поживність залежать від віку, вгодованості та виду птиці (табл.1.3.3).

Таблиця 1.3.3

Хімічний склад та енергетична цінність м яса птиці

Вид птиці	Вміст у середньому, %				Калорійність 100 г, ккал (кДж)
	води	білка	жиру	золи	ккал (кДж)
Курчата	71,4	21,5	6,8	0,9	152 (638)
Кури	67,1	19,0	13,1	1,0	200(840)
Індиченята	68,4	22,5	8,2	0,9	176(739)
Індики	60,3	19,9	19,1	1,0	240(1008)
Каченята	56,6	15,8	26,8	0,8	294 (1235)
Качки	50,4	13,0	35,6	0,8	365 (1533)
Гусенята	52,9	16,8	29,8	0,6	323(1356)
Гуси	48,9	12,2	38,1	0,8	369(1549)
Цесарки	68,0	19,2	11,7	1,1	187(785)
Перепели	72,7	21,2	3,6	1,2	125 (525)
Фазани	68,5	28,5	1,0	1,3	120 (504)
М’ясні голуби	75,5	21,0	1,4	1,5	110(462)

Оцінка м’ясної продуктивності птиці

Жива маса – основний показник м’ясної продуктивності птиці. Найбільшу живу масу мають індики. Дорослі самці досягають живої маси 16-20 кг і більше, а самки – 6-12 кг. Жива маса дорослих гусей 6–9, качок – 3-5, курей – 2–4, цесарок – 1,5–2,5, перепелів – 0,12–0,30 кг. Самці, за винятком перепелів, важчі за самок на 20–30 %. При вирощуванні молодняку на м’ясо жива маса курчат-бройлерів у віці 42-х діб у середньому становить 2,2 кг, каченят у 49 діб – 2,2–2,6 кг, гусенят у 63 доби – 3,6–4,0 кг, індиченят у 120 діб – 6,2 кг.

Живу масу встановлюють шляхом зважування птиці. Зважувати птицю краще вранці до годівлі.

Швидкість росту птиці оцінюють на основі абсолютного і відносного приростів живої маси.

Абсолютний приріст живої маси (А) визначають за формулою:

,

де W_t – жива маса в кінці періоду, г;

W_o – жива маса на початкуперіоду, г.

Відносний приріст(В) використовують для порівняння швидкості росту птиці, яка має різну початкову живу масу:

,

Найчастіше для характеристики швидкості росту птиці використовують показники середньодобового приросту живої маси (С)

,

де t₁ – вік на початок періоду, діб; t₂ – вік у кінці періоду, діб.

Птиця з високою швидкістю росту відзначається і високою оплатою корму. 3 віком оплата корму приростом живої маси птиці зменшується, а витрати його на одиницю продукції зростають.

Тип будови тіла тісно пов’язаний з напрямом продуктивності порід птиць. Для м’ясних порід птиці характерні широкий і глибокий тулуб, довга і широка спина, широкі і округлі груди, довгий кіль грудної кістки, добре розвинуті грудні м’язи й м’язи стегна та гомілки. Оцінюють м’ясні форми тіла за допомогою промірів і промацування м’язів.

Відтворювальна здатність птиці. У першу чергу враховують несучість, масу яєць та їх виводимість.

М’ясні якості птиці. При оцінці м’ясних якостей враховують масу непатраної, напівпатраної і патраної тушки, вихід їстівних частин, масу грудних м’язів, витрати корму – кількість корму, витраченого на одиницю продукції. У даному випадку визначають витрати корму на одиницю приросту живої маси птиці. Витрати корму корелюють з ростом (розвитком) птиці: чим швидше птиця росте, тим нижчі витрати.

Оплата корму продукцією – це кількість продукції в натуральному виразі, яка одержана на одиницю витраченого корму.

1.3.3. Вплив різних факторів на продуктивність птиці

Генетичний потенціал сільськогосподарської птиці проявляється, перш за все, за умов повноцінної годівлі. Птиця повинна одержувати корм, який в повній мірі забезпечує процеси її росту, розвитку, утворення яєць, нормального функціонування всіх систем організму. Однак і за повноцінної годівлі можна не одержати високої продуктивності, якщо птиці не забезпечити комфортні умови утримання. Так, світло впливає на газообмін, діяльність кровотворних органів, синтез вітамінів, вміст у крові кальцію і фосфору, роботу ендокринних залоз, у тому числі статевих. Найбільш впливає на розвиток статевої системи тривалість світлового дня. Тому додаткове освітлення використовують для стимуляції несучості. Однак подовжений світловий день при вирощуванні ремонтного молодняку сприяє ранньому статевому дозріванню, що не завжди є позитивним явищем. За раннього статевого дозрівання птиця несе малі яйця, зменшується несучість. Поступове скорочення світлового дня в період вирощування птиці затримує статеве дозрівання, а це сприяє її росту і високій наступній продуктивності. За більш пізнього початку яйцекладки птиця довше зберігає її на високому рівні. При цьому одержують великі яйця з міцною шкаралупою, що є особливо важливим при виробництві курячих яєць.

На фізіологічний стан, продуктивність птиці впливає й інтенсивність освітлення. За надлишкової інтенсивності освітлення молодняк проявляє неспокій і схильність до канібалізму.

Температура навколишнього повітря є важливим показником мікроклімату для утримання птиці. При цьому птиця менш пристосована до підвищеної температури, ніж до зниженої. Встановлено, що при температурі повітря у приміщенні вище 33 °С несучість курей зменшується на 18–20 %, споживання корму – на 15–20, а води – на 50–60 %. При цьому зменшується маса яєць та їх якість.

Поряд з температурою важливе значення має вологість повітря. Перебування птиці у приміщенні з високою вологістю і низькою температурою часто призводить до простудних захворювань.

За високої концентрації поголів’я на одиниці площі погіршується не лише стан, а і склад повітря. Так, у процесі життєдіяльності птиці повітря забруднюється аміаком, сірководнем, вуглекислим газом, органічними сполуками, пилом.

Аміак викликає у птиці запалення слизових оболонок і підвищує сприйнятливість до інфекційних захворювань. Аміак, проникаючи в кров, знижує окислювальні властивості гемоглобіну і викликає кисневе голодування птиці.

Сірководню властива сама велика токсичність порівняно з іншими газами, що утворюються в пташнику. Сірководень викликає подразнення слизової оболонки органів зору, дихання та шкіри. Надходячи через легені до крові, він порушує діяльність елементів крові, в першу чергу гемоглобіну.

Підвищений вміст у повітрі вуглекислого газу призводить до подразнень слизових оболонок, загальної слабкості, зменшення апетиту і, як наслідок, порушення росту і розвитку птиці, зниження продуктивності.

Отже, вміст газів у повітрі пташників не повинен перевищувати гранично допустимі нормативи: аміаку –
15 мг/м³, сірководню – 5 мг/м³, вуглекислого газу – 0,25 %.

Оцінюючи чистоту повітря у пташнику, слід враховувати також вміст пилу, особливо при утриманні птиці на глибокій підстилці. Пил шкідливо впливає на органи дихання, слизову оболонку очей, стан оперення. Гранично допустима концентрація пилу в повітрі пташників становить 5–6 мг/м³.

Продуктивність птиці залежить і від щільності посадки. При збільшенні щільності птиця частіше хворіє, знижується її життєздатність і збереженість. Оптимальна щільність посадки залежить від забезпечення птиці кормами і водою, типу обладнання тощо. При утриманні птиці у кліткових батареях або на сітчастій підлозі застосовують підвищену щільність посадки порівняно з утриманням на підлозі.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть та охарактеризуйте органи розмноження самок.

2. Охарактеризуйте будову яйця.

3. Які існують методи оцінки якості яєць?

4. Що таке несучість? Вкажіть несучість самок різних видів птиці.

5. Назвіть компоненти несучості.

6. За якими показниками оцінюють м’ясну продуктивність птиці?

7. Назвіть живу масу дорослої птиці різних видів.

8. Які фактори впливають на продуктивність птиці?

Попередня тема

На початок

Наступна тема