ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА

Електронний посібник

1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПРОДУКТИВНИХ ЯКОСТЕЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ

1.2. Конституція та екстер’єр сільськогосподарської птиці

1.2.1. Поняття про конституцію сільськогосподарської птиці. Типи конституції

1.2.2. Поняття про екстер’єр. Статі будови тіла та методи оцінки екстер’єру сільськогосподарської птиці

1.2.1. Поняття про конституцію сільськогосподарської птиці. Типи конституції

Класифікацію типів конституції запропонували наші вітчизняні вчені П. Н. Кулешов, Є. А. Богданов і М. Ф. Іванов. За класифікацією П. Н. Кулешова розрізняють такі типи конституції, як груба, ніжна, щільна й пухка. М. Ф. Іванов добавив ще міцний тип.

Міцна конституція. Для птиці характерні: тонкий добре розвинутий скелет, міцна будова тіла, суха мускулатура з незначним відкладанням жиру, сильно розвинуті груди і дзьоб, щільне оперення, холеричний темперамент, пізня статева зрілість, порівняно невисокі несучість і відтворювальна здатність. Таку конституцію мають більшість курей і гусей бійцевих порід.

Рис.1.2.1. Індійські бійцеві кури

Рис. 1.2.2. Бійцеві гуси

Щільна конституція. Для птиці характерні: тонкий кістяк, добре розвинуті м’язи, оперення щільно прилягає до тіла. Вона має меншу живу масу, ніж птиця інших порід одного з нею виду. Птиця відрізняється швидкою реакцією на зовнішні подразнення, жвавим темпераментом, інтенсивним обміном речовин, високими енергією росту та несучістю, добрими відтворними якостями. Цей тип конституції властивий птиці більшості яєчних порід: серед курей – леггорн, качок – індійські бігуни, гусей – китайські.

Рис. 1.2.4. Леггорн

Рис.1.2.3. Індійські бігуни

Пухка конституція. Птиця з відносно великою живою масою, має сильно розвинутий підшкірний шар, пухку мускулатуру, пухке оперення; енергія росту і опереність молодняку сповільнені, обмін речовин понижений, темперамент флегматичний. У більшості випадків відтворні якості невисокі. Цей тип конституції характерний для курей м’ясного напряму продуктивності, важких індиків, качок деяких порід (ейльсбюрі, руанські), гусей (тулузькі), м’ясних перепелів і голубів.

Рис. 1.2.5. Тулузькі гуси

Рис. 1.2.6. Брама темна

Ніжна конституція. Цей тип конституції має птиця декоративних порід. Вони невеликі за розміром і живою масою. У птиці погано розвинуті скелет і мускулатура; вони зніжені, швидко реагують на зовнішні подразнення, вимогливі до умов годівлі і утримання. Несучість невисока, яйця маленькі. Більшість декоративних порід виведена на базі курей м’ясних, яєчних та м’ясо-яєчних порід.

Рис. 1.2.7.Шовковисті

Рис. 1.2.8. Бентамки

На практиці частіше зустрічається птиця зі змішаним типом конституції. У таких випадках розрізняють щільну ніжну, щільну міцну, пухку ніжну конституцію тощо.

Щільна ніжна конституція характерна для птиці яєчного напряму продуктивності. У такої птиці тонкий, але міцний кістяк, щільні м’язи. Птиця рухлива, не схильна до ожиріння.

Щільна міцна конституція частіше спостерігається у місцевих порід і породних груп птиці. Така птиця належить до комбінованого напряму продуктивності. Для неї характерні масивний грубий, але щільний міцний кістяк, сильні сухі м’язи.

Пухку ніжну конституцію має звичайно птиця м’ясного напряму продуктивності. Вона має масивний кістяк, добре розвинуту мускулатуру й тонку шкіру. Птиця схильна до ожиріння.

Пухка груба конституція у птахівництві майже не зустрічається. Для неї характерні масивний грубий кістяк, сирі м’язи, пухка шкіра й флегматичний темперамент.

У добре відселекціонованих високопродуктивних ліній птиці індивідуальних розходжень у типах конституції майже немає. При близькому родинному розведенні відбувається погіршення якості птиці: погіршується її життєздатність і підвищується сприйнятливість до різних захворювань.

Таким чином, між характером продуктивності й типом конституції існує пряма залежність. Тому при племінній роботі оцінюють не тільки продуктивність птиці, але враховують також її конституцію.

1.2.2. Поняття про екстер’єр. Статі будови тіла та методи оцінки екстер’єру с.-г. Птиці

Так, між живою масою птиці й величиною знесених яєць є пряма залежність. Існує зв’язок між довжиною кіля і несучістю курки. Кури з довгим кілем мають більш низьку несучість. Колір оперення птиці поряд з іншими ознаками визначає належність її до тієї або іншої породи, а за станом його, наприклад, блискуче, щільно прилягає, можна судити про здоров’я птиці. Оцінка за екстер’єром є важливою характеристикою при бонітуванні птиці.

Зверніть увагу!

Вивчають екстер’єр птиці такими методами: окомірно (шляхом огляду, опису статей), вимірюванням статей, розрахунком індексів будови тіла.

Окомірна оцінка екстер’єру. За даним методом птицю оглядають і описують статі (рис.1.2.9). При цьому враховують недоліки і вади.

Рис.1.2.9. Статі півня:

1 – потилиця; 2 – верхня частина шиї; 3 – середня частина шиї; 4 – нижня частина шиї;

5 – верхня частина спини; 6 – середня частина спини; 7 – поперек; 8 – великі косиці хвоста;

9 – рульові пір’їни; 10 – малі косиці й пір’я хвоста; 11 – поперекові пір’я; 12 – малі пір’їни хвоста;

13 – махові пір’їни другого порядку; 14 – махові пір’їни першого порядку; 15 – хлуп і кочень; 16, 20 – п’ята;

17, 19 – плесно; 18 – пальці; 21 – гомілка; 22 – коліно; 23 – пір’я крила; 24 – груди; 25, 26 – мале покривне пір’я;

27 – грива; 28 – шия; 29, 30 – сережки; 31 – вушні мочки; 32 – дзьоб; 33 – око;

34, 37 – гребінь; 35 – чоло; 36 – тім’я

При описі статей курей треба користуватися наступною схемою (див. табл.1.2.1).

Таблиця 1.2.1

Орієнтовна схема оцінки екстер’єру птиці

Статі тіла	Характеристика	Вади
Голова	Коротка; довга; широка; глибока	Вузька; досить довга; дуже широка; груба; дуже коротка
Гребінь	Великий; середній; малий; листоподібний, прямий або звисає на бік; трояндоподібний; високий; низький; широкий; вузький; загострений на задньому кінці; стручкоподібний; валикоподібний	Досить великий або малий; не відповідає породі; у півнів листоподібний; звисає; прямостоячий; у курей яєчних порід (російська біла, леггорн) синювато-червоний
Очі	Випуклі; блищать; колір райдужної оболонки червоний, жовтувато-червоний, оранжево-червоний	Впалі; каламутні
Вушні мочки і сережки	Великі; середні; малі; овальні в нижній частині; довгі; короткі; червоні; білі	Дуже великі або малі; тонкі або товсті
Шия	Довга; коротка; середня; товста; тонка; прямо поставлена	Дуже довга або коротка; товста або тонка; не відповідає породі
Груди	Глибокі, широкі; опуклі; довгі; прямі; рівні	Вузькі; впалі
Спина	Довга; пряма; рівна	Дуже коротка; вузька; горбата
Живіт	Об’ємний; м’який (визначається відстанню між лобковими кістками і заднім кінцем кіля грудної кістки)	Малий; твердий
Кінцівки	Довгі; короткі; середні; товсті; тонкі; середньої товщини; шкіра жовта; чорна	Дуже довгі і тонкі, викривлені; колір шкіри не характерний для даної породи

Характеризувати статі завжди починають з голови.

Голова птиці різних видів і порід різна за довжиною, глибиною й шириною. У м’ясних порід вона більша і довша, у яєчних – легка.

Гребінь на голові птиці є вторинною статевою ознакою. У курей він має різну форму (рис.1.2.10), але найчастіше зустрічається листоподібний і трояндоподібний. Листоподібний гребінь у вигляді пластинки із зубцями, як правило, спостерігається у більшості курей. У півнів гребінь завжди стоїть прямо, а в курей яєчних порід за другим – третім зубцем звисає на бік. У курей місцевих порід і породних груп гребінь має трояндоподібну форму.

В індиків над дзьобом розташовані шкірні утворення, так звані корали. При збудженні самця колір коралів змінюється від червоного до синювато-зеленого.

Рис. 1.2.10. Форма гребенів у курей:

1 – листоподібний; 2,3 – трояндоподібний; 4 – горіхоподібний; 5 – ріжкоподібний;

6 – метеликоподібний, 7 – стручкоподібний

Дзьоб розрізняється за формою і кольором залежно від виду або породи птиці. Колір його збігається з кольором плесна й пальців, а форма може бути пряма, вигнута й увігнута. Так, наприклад, у качок дзьоб увігнутий і витягнутий, а в деяких порід гусей (холмогорські, китайські) над ним є шишка.

Очі птиці різних видів і порід відрізняються кольором райдужної оболонки. Вуха прикриті пучком короткого пір’я, під якими є мочки, що являють собою шкірні утворення; вони можуть бути білого або червоного кольору.

Сережки розташовуються в основі дзьоба, за розміром у курей різних порід вони різні, однак нижня частина завжди заокруглена й червоного кольору.

У курей деяких порід на голові є такі утворення, як борода, баки й чуб.

Шия у птиці яєчного напряму продуктивності більш довга, але тонка, у м’ясних порід – коротка та товста.

Тулуб птиці може бути довгим або коротким: у птиці з більшою живою масою він довший, у яєчних порід – коротший. У птиці з гарним екстер’єром груди широкі, опуклі, кіль грудної кістки прямий, не скривлений, грудні м’язи сильно розвинуті. Спина у такої птиці довга, рівна, широка, пряма; крила щільно прилягають до тулуба. Хвіст обов’язково повинен бути прямим, але у птиці яєчних порід він довгий, у м’ясних – короткий.

Нижню частину тулуба від початку грудей до кінця кіля грудної кістки називають хлупом, а задню частину тулуба, розміщену між заднім кінцем грудної кістки та хвостом, – коченем.

Ноги міцні й прямі. У курей яєчних порід вони більш довгі, частіше з голими плеснами й чотирма пальцями. У курей деяких порід на плесні є оперення. У качок і гусей між пальцями є перетинки, завдяки яким полегшується плавання. Півні й індики в нижній частині плесна мають кістковий виріст, що називається шпорою.

Таким чином, оцінюючи птицю за екстер’єром, варто звертати увагу на всі викладені вище зовнішні ознаки, характерні для тієї або іншої породи, і стан здоров’я. При цьому не слід забувати, що птиця, призначена для вирощування на м’ясо (м’ясні породи курей, гусей, качок, індиків), повинна мати широкі округлі груди, довгий кіль, добре розвинуті грудні м’язи, м’язи стегна, довгу й широку спину. І хоча різні породи індиків, гусей і качок мають деякі особливості екстер’єру, вони завжди зберігають м’ясний тип статури.

Оцінюючи екстер’єр високопродуктивних несучок яєчних порід, звертають увагу на легкість голови. Гребінь і сережки в них добре розвинуті, шия й спина довгі, черево об’ємисте. Такі несучки відрізняються міцними тонкими ногами, щільним блискучим оперенням і більш довгим хвостом. Шкіра в них тонка й щільна, м’язи також щільні, кістяк міцний, тонкий.

Вимірювання статей. Це найбільш об’єктивний метод оцінки екстер’єру. Описуючи екстер’єр птиці, користуються даними вимірів окремих статей тіла (промірами). Вимір статей птиці під час бонітування дає можливість більш об’єктивно оцінити породу, породну групу, крос, лінію або окремих особин, яких відбирають для поліпшення чи створення високопродуктивних ліній. На практиці користуються переважно такими промірами, які характеризують продуктивні якості птиці (рис.1.2.11).

Рис. 1.2.11. Проміри курей:

1 – довжина тулуба; 2 – ширина таза; 3 – глибина тулуба (грудей); 4 – довжина кіля;

5 – довжина гомілки; 6 – довжина плесна; 7 – обхват тулуба (обхват грудей).

Довжину тулуба визначають відстанню між останнім шийним хребцем і куприком. У вгодованої птиці ці місця важко знайти, тому довжину тулуба в них вимірюють між верхнім кінцем ключиці й куприковою залозою. При масових вимірах поголів’я визначають косу довжину тулуба.

Обхват тулуба (або обхват грудей) вимірюють біля основи крил по лінії, що проходить повз останній шийний хребець і передній кінець кіля.

Глибина тулуба (або глибина грудей) є найкоротшою відстанню між переднім кінцем кіля і грудною частиною хребта. Вимірюють її циркулем у бічному положенні птиці.

Довжину кіля, тобто відстань від переднього до заднього кінця його, також вимірюють циркулем. При цьому варто знати, що в гусей задній кінець кіля має ввігнуту форму, тому одну ніжку циркуля потрібно фіксувати в центрі ввігнутої частини.

При визначенні ширини таза циркулем вимірюють відстань між виступами сідничних кісток.

Довжину стегна, гомілки й плесна вимірюють між крайніми їхніми виступами.

Розрахунок індексів будови тіла. Індекси будови тіла виражають співвідношення його окремих частин. Вираховують їх на основі промірів статей і живої маси птиці (табл.1.2.2).

Таблиця 1.2.2

Індекси будови тіла птиці

Індекс	Співвідношення промірів	Що характеризує індекс
Масивності		Компактність будови тіла та вгодованість птиці; породні та вікові зміни в будові тіла
Широкотілості		Розвиток тіла в ширину в ділянці органів розмноження використовують для порівняльної оцінки птиці різних порід
Скороченості нижньої частини тулуба		М’ясні якості та розвиток травлення і органів розмноження
Ейрисомії		Розвиток передньої частини тулуба
Довгоногості		Висоту постановки тулуба (плесно) та м’ясні якості (гомілка, стегно)
Збитості		Компактність тулуба

У практиці селекційно-племінної роботи широко використовують оцінку й добір птиці за екстер’єром.

При доборі курей яєчного напряму продуктивності враховують відстань між лобковими кістками. Так, чим більша відстань між кінцями лобкових кісток, тим вища несучість. Визначають цю відстань промацуванням рукою. Наприклад, у курей які інтенсивно несуться, ця відстань дорівнює приблизно 3–4-м пальцям (5 см).

а в б г

Рис. 1.2.12. Відстань між кінцями лобкових кісток:

а, б – хороша несучка; в, г – погана несучка

Визначають подібним чином і відстань між лобковими кістками і заднім кінцем кіля. Враховують також і довжину кіля. Довгий і вузький кіль свідчить про низьку несучість.

1.2.3. Визначення статі та віку птиці

Визначення статі птиці. Стать дорослої птиці визначити неважко. Півні значно більші курей. У них краще розвинуті гребінь і перо в ділянці гриви, спини й хвоста. У нижній частині плесна є шпори.

Індики майже удвічі важчі за індичок. У них є шпори, більша борідка на грудях і своєрідна форма хвоста.

У селезнів на відміну від качок перо на хвості закручено догори. Селезні мають шипучий голос, тоді як качки крякають. Важче відрізнити гусака від гуски. Зовні вони дуже схожі, але гусаки трохи більші й мають гучний голос. При огляді клоаки у них добре видно пеніс.

Велике значення має визначення статі курчат у добовому віці. Це дає можливість у племінних господарствах уже з перших днів життя організувати окреме вирощування півників від курочок, забезпечивши належний їх розвиток.

Визначити стать курчат у добовому віці можна шляхом огляду клоаки. У півників на слизовій оболонці клоаки є невеликий горбик, що є рудиментарним пенісом. У курочок у складках клоаки статевий горбик відсутній. Точність визначення статі досвідченими фахівцями досягає 95 %.

Рис. 1.2.13. Визначення статі курчати японським методом :

1 – півник; 2 – курочка

Стать добових курчат визначають також за допомогою спеціального прилада – чиктестера. Він складається із трубки з окуляром на одному кінці, та тупої скляної голки – на другому. Всередині трубки є електролампочка, світло від якої за допомогою системи дзеркал спрямовується в голку. При введенні останньої в клоаку через окуляр видно сім’яники або яєчники залежно від статі курчати.

Півників від курочок деяких порід у добовому віці відрізняють за різним кольором оперення.

Стать курчат яєчних порід уже у віці 20–25 діб, а м’ясних і м’ясо-яєчних порід у 50–60 діб можна визначати за вторинними статевими ознаками. Півники мають більш розвинуті гребінь та оперення, ніж у курочок. У них масивніша голова, товщі плесна й ширші груди.

Стать індиків у добовому віці, як і курчат, визначають шляхом огляду клоаки або спеціальним приладом. У віці 3–4-х місяців самці мають більшу масу й над дзьобом у них з’являється шкірний виріст.

Селезні в добовому віці на відміну від самок мають розширену нижню гортань, що має форму кулі при вході у грудну порожнину. Це кулясте розширення гарно промацується в центрі трикутника, утвореного зчленуванням ключиці, лопаток і грудної кістки. Стать каченят і гусенят може бути визначена також по розвитку статевого члена. Стать каченят і гусенят визначають за наявністю пеніса при огляді клоаки.

Стать добових курчат деяких порід, ліній можна визначити за ознаками пуху (кольором; розміщенням, довжиною і формою смужок, плям тощо) тобто аутосексним методом. В основу цього методу покладено схрещування різних порід птиці, яке забезпечує перехресне успадкування забарвлення оперення від батька до дочок і від матері до синів.

Визначення віку птиці. Точних методів визначення віку птиці не існує. Тому у птахівницьких господарствах необхідно вести ретельні записи із вказівкою строків виводу молодняку кожної партії. У племінних господарствах птицю нумерують за допомогою криломіток, еполетів або кілець. Записи в журналах дають можливість визначити не тільки вік, але й походження птиці.

В умовах виробництва розрізняють такі вікові групи птиці: молодняк – птиця з добового віку до настання статевої зрілості; доросла птиця – птиця, яка досягла статевої зрілості.

У птахівництві є такий термін як переярки – самки другого року несучості (тобто ті, що перелиняли).

Для визначення віку птиці на практиці користуються зовнішніми ознаками.

Вік курей, як і інших видів птиці, теж визначають за зовнішніми ознаками. Наприклад, молодок відрізняють від старих курей-несучок, які переважно крупніші, мають більшу масу, ширший таз, задній кінець кіля грудної кістки в них при промацуванні більш твердий.

При визначенні віку в півнів можна користуватися такою ознакою, як довжина шпор. Маючи вигляд горбика в молодих півників, шпори щорічно збільшуються в яєчних порід приблизно на 2 см, м’ясних і м’ясо-яєчних порід на –
1–1,5 см.

У молодок лусочки на плеснах і пальцях дрібні, з блиском і щільно прилягають, оперення щільне, блискуче.

У старих курей лусочки на плеснах і пальцях великі, роздільні, шорсткі і мутні. Оперення нещільне і неблискуче.

Вік індиків можна визначити приблизно за оперенням, коралами, станом кіля грудної кістки, забарвленням плесен тощо. Так, на 7-му добу в індиченят помітні первинні і вторинні махові пера. У 2-місячному віці індиченята мають вже добре оперення, у 5-місячних з’являються корали. До 7-місячного віку задній кінець кіля грудної кістки в індиків гнучкий. У птиці старшого віку він робиться жорстким і відбувається його повне скостеніння.

У білих індиків обох статей старше року з’являється інтенсивне рожеве забарвлення плесен, тоді як у молодої птиці плесна світліші.

Вік качок визначити досить складно. Так, переяру качку від молодої можна відрізнити лише за живою масою і більш пухким оперенням. У старих качок дзьоб товстіший, міцніший і темнішій; плесна та пальці більш тверді й міцні; на підошві шкіра груба і бородавчаста.

Вік гусей визначити важко. Старі гуси деяких порід (холмогорські) відрізняються від молодих за розміром лобової кістки «шишки» на лобі, яка утворюється в 6–8-місячному віці і досягає повного розвитку у 2–3-річному віці. Крім того, дзьоб старих гусей товстіший і міцніший, у молодих – тонший і м’якший. У старих гусей шкіра на підошвах ніг груба, бородавчаста. Вік гусенят можна визначити за оперенням: у 2-місячному віці вони повністю оперяються.

Питання для самоконтролю

1. Які ви знаєте типи конституції птиці? Дайте їм характеристику

2. Які методи застосовують при оцінці екстер’єру птиці?

3. Назвіть статі півня

4. Якими промірами користуються при оцінці птиці?

5. Які методи застосовують при визначенні статі курчати в добовому віці?

Попередня тема

На початок

Наступна тема