video

КОНЯРСТВО

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних джерел

Укладачі

5. Вирощування молодняку коней

5.1. Закономірності росту і розвитку молодняку

5.2. Вирощування лошат-сисунів

5.3. Підгодівля підсисних кобил і лошат

5.4. Відлучення лошат і вирощування молодняку після відлучення

5.5. Утримання молодняку на пасовищах і левадах

5.6. Тренінг молодняку

5.7. Догляд за кінцівками і копитами і розчищення копит

5.1. Закономірності росту і розвитку молодняку

Значну увагу в розвитку галузі конярства приділяють якісному поліпшенню поголів’я, яке значною мірою залежить від цілеспрямованого вирощування молодняку, насамперед це стосується молодняку коней верхових порід, оскільки для них основною селекційною ознакою є підвищення скакового класу.

Із правого – батьківського боку родоводу враховують, насамперед, показники спортивних випробувань, кількість виступів і зайнятих призових місць. Зважають також на наявність інбридингу і на яких саме коней він здійснений з материнського і батьківського боку та загалом у родоводі пробанда. Це дає змогу реалізувати ефективність різних варіантів підбору в майбутньому.

Оцінення розвитку молодняку проводять взяттям таких промірів тіла тварини: висота у холці, коса довжина тулуба, обхват грудей і п’ястка у віці 6, 12 та 18 місяців. Одержанні показники перевіряють за контрольною шкалою розвитку молодняку. Аналогічний контроль здійснюють також у період після відлучення, коли лошата не споживають материнського молока. Така шкала дає змогу оперативніше контролювати стан розвитку молодняку й вносити за необхідності, корективи в організацію його годівлі та утримання.

Поточну оцінку ремонтного молодняку проводять за результатами заводських та іподромних випробувань. Практично завжди перевагу під час відбору до основного складу надають тим жеребцям і кобилам, які поряд з іншими ознаками, характеризуються кращими показниками спортивного класу – кількість виступів, власний рекорд, стиль перемог. Враховують також гармонійність розвитку, особливості екстер’єру, вираженість статевого диморфізму, бонітувальний клас. Інколи цінний за походженням молодняк не витримує інтенсивних тренувальних робіт, внаслідок чого у нього виникають порушення нормального функціонування м’язів, сухожилків та зв’язок суглобів кінцівок, а також серцево-судинної і дихальної систем тощо. Переможці класичних призів інколи не потрапляють до основного складу через чітку вираженість певних недоліків: наприклад низький ріст, непропорційність розвитку, козинець та ін.

5.2. Вирощування лошат-сисунів

Важливими клінічними ознаками нормального стану новонароджених лошат є загальний розвиток, жива маса, відсутність аномалій на кінцівках і тулубі, а також час до першого вставання і першого ссання молозива, від якого залежать становлення поведінки та наявність пасивного імунітету лошати. Практика кінних заводів свідчить про те, що час від народження до першого вставання лошати має становити не більше двох, а до першого ссання молозива – трьох годин Відомо, що лошата народжуються з недосконалою системою імунного захисту. Це пов’язано з тим, що плацента кобил є непроникною для імуноглобулінів. Синтез власних антитіл у лошат починається з 2-тижневого віку і сягає рівня дорослих коней тільки в 4 – 5 місяців. Оскільки імунних білків у крові новонароджених лошат практично немає, вони дуже сприйнятливі до патогенної мікрофлори. Тому надзвичайно важливою є передача лошаті через молозиво пасивного імунітету матері. Дослідження показали що сироватка молозива кобил після жереблення містить загального білка від 15 до 43 г/100 мл, причому більшість його (до 57%) становлять імуноглобуліни (9,5 – 25,8 г/100 мл).

За першу добу лактації білковий склад сироватки молозива істотно змінюється. Так, через 6 год після жереблення вміст захисних білків зменшується у 2,6, через 12 год – у 8,9 раз, а через добу становить близько 2% початкового рівня.

Ось чому потрібно вживати ефективних заходів для того, щоб лоша якомога раніше після народження одержало молозиво. До того ж, здатність тонких кишок лошати засвоювати імуноглобуліни швидко знижується і через 24 – 36 год після народження припиняється. Лошатам, які не можуть самостійно ссати молоко, через 1 – 2 год видоєне молозиво випоюють з ріжка чи вводять за допомогою носоглоткового зонда.

Молозиво сприяє виведенню з кишок першородного калу. Іноді в перші дні після народження у лошати виникає запор. Воно не ссе, крутить хвостом, оглядається назад, лягає, підводить під себе кінцівки. У таких випадках йому треба поставити клізму з теплої мильної води, видалити затверділу калову пробку пальцем, змащеним вазеліном, чи застосувати проносні препарати(пурген, рицинову олію тощо).

5.3. Підгодівля підсисних кобил і лошат

Годівля та утримання підсисних кобил повинно бути таким, щоб забезпечити лоша достатньою кількістю молока, від якого залежить зростання, розвиток і здоров'я його протягом тривалого часу. Кобиляче молоко – високоякісний дієтичний продукт. У ньому досить мало жиру (1,6%) і білка (2,1%), але багато цукру (7,1%). Воно відноситься до альбуміногенного молока, в якому на частку альбуміну і глобуліну припадає 35% і більше (у коров'ячому молоці – 15%).

Після вижеребки у кобил починається лактаційний період. Добова продуктивність кобил залежить від породи і становить у середньому за перші 3 місяці лактації у маток рисистих порід близько 11 л; за 4 – 6 місяців – 9; за 7 – 9 місяців – 6 л; у кобил важковозних порід – 17; 12 – 13 і 8 – 9 л відповідно. Від запряжних кобил за 8 місяців отримують 3500 – 5000 кг молока, від рисистих за 9 міс. – 2000 – 3200 кг.

На практиці помічено, що кобила лактуюча до тих пір поки її ссе лоша. Після вижеребки пік молочної продуктивності зазвичай спостерігається на 2 – 3 місяць лактації, а потім, залежно від низки причин (молочність, жеребність, якість корму, індивідуальні особливості та ін.), знижується.

За своїм хімічним складом молоко кобил відрізняється від коров'ячого; в ньому міститься значно менше білків, жиру і мінеральних речовин, але калорійність його приблизно така ж, як і коров'ячого молока, в результаті більш високого вмісту цукру. Енергійна поживність 1 кг кобилячого молока складає в середньому 512 ккал (2144 кДж; 0,2 к. од.), або в 1,5 разу нижче коров'ячого. За орієнтовними розрахунками підсисній кобилі на утворення 1 кг молока на додаток до підтримуючого корму необхідно давати 0,33 к. од. і близько 35 г перетравного протеїну на добу. Тваринам, використовуваним на роботі, додатково треба давати іще 3 – 4 корм. од.

5.4. Відлучення лошат і вирощування молодняку після відлучення

У підсисний період упродовж шести-семи місяців лошат вирощують під кобилами. У перший місяць життя вони споживають тільки материнське молоко. У цей період молодняк інтенсивно росте – його жива маса щодня збільшується на 1 – 2 кг. Витрати молока на 1 кг приросту становлять 10 кг. За приростом живої маси лошати визначають молочність кобил. Необхідною умовою вирощування молодняку є моціон, який сприяє зміцненню серцево-судинної системи, органів дихання, зв’язок і м’язів.

У стійловий період, починаючи від 4 – 5 дня після жеребіння, кобилу з лошам випускають на вигульний майданчик, а в несприятливу погоду організовують проводку в приміщенні. Упродовж перших днів тривалість прогулянок становить 20 – 30 хв, а з місячного віку – 1,5 – 2 год. У літній період найдоцільніше застосовувати випасання підсисних кобил, що забезпечує лошаті достатній моціон.

До поїдання концентрованих і грубих кормів лошат привчають з місячного віку. Спочатку згодовують овес та висівки кількістю 100 – 200 г за добу. Даванку концкормів поступово збільшують і до моменту відлучення доводять до 3 – 4 кг на добу. За такої умови відлучення відбувається без ускладнення і лошата не відстають у рості.

Через 2 – 3 тижні після жеребіння підсисних кобил можна використовувати на легких роботах з урахування, що лоша ссе кобилу перші два місяці через кожну годину, а пізніше – через 2 – 3 год. Для годівлі лошат під час роботи організовують перерви по 10 – 15 хв.

5.5. Утримання молодняку на пасовищах і левадах

У комплексі зоотехнічних заходів, що використовуються під час вирощування коней, важливе місце відводиться пасовищам. Пасовищна трава – найприродний корм, що відповідає біологічній природі коня. Високопродуктивні пасовища служать джерелом дешевих зелених кормів, багатих повноцінним протеїном, вітамінами і мінеральними речовинами. Крім того, утримання молодняку на пасовищі, рух на свіжому повітрі і сонце впливають на загальний розвиток. Без високопродуктивних пасовищ не можна виростити доброго коня. Досягнення багатьох кінних заводів і племінних конярських ферм пов'язані з широким використанням високопродуктивних пасовищ. Ефективність пасовищного утримання коней залежить від багатьох факторів і насамперед від типу пасовищ, їх врожайності, системи і сезону використання.

Різновидом використання культурних пасовищ служить левадне утримання коней. Левади – це спеціально обладнані культурні пасовища для коней. Їх влаштовують поблизу стаєнь або в місцях літнього утримання коней з урахуванням максимального наближення до джерел поливу. До левад відносять всю територію з безпосередньо використовуваної під випас площею, а також огорожі, ворота, прогони, будиночки-навіси для жеребців-виробників, літні стайні для кобил і молодняку, пристрої і місця для водопою, споруди для поливу, майданчики для техніки по догляду за левадами та складування сільськогосподарських машин і добрив. У комплексі все це складає левадне господарство кінної частини.

З урахуванням практики використання вироблені певні норми і вимоги з улаштування левад. За оптимального варіанту – комбіноване використання левад, тобто коли на частині загонів проводять випас коней, а на інших – трави скошують. На заводську кобилу з приплодом на випас у 150 – 170 днів виділяють 1,5 – 1,6 га, а в степовій зоні з більш тривалим пасовищним періодом – 2,3 – 2,5 га.

Випасають коней у постійно обгороджених або виділяються переносними огорожами загонах. Для маткових табунів в 60 – 80 голів вони становлять близько 5 га, для 30 – 4 0 голів молодняку – 2 га, жеребцям-виробникам відводять окремі загони – паддоку до 0,5 га на одну голову, в них же влаштовують за необхідності будиночки-навіси для укриття тварин у спеку або негоду.

5.6. Тренінг молодняку

Тренінг та іподромні випробування є одним із елементів удосконалення тварин заводських порід, їх мета – розвинути у коней верхових порід здатність до жвавих алюрів, рисистих – до швидкого бігу на рисистому алюрі, ваговозів – до прояву максимальної сили тяги і витривалості. Розрізняють заводський та іподромний тренінги.

Заводський тренінг застосовують на кінних заводах. Після відлучення лошат від кобил спочатку організовують груповий тренінг. Для цього на огородженій доріжці під контролем двох вершників проганяють групи жеребчиків і кобилок окремо на дистанцію 2 – 3 км, яку потім збільшують. Спочатку молодняку дають можливість пробігти будь-яким алюром, потім ведуть їх спокійною риссю і закінчують тренінг кроком, яким лошата мають пройти 1000 – 1500 м.

Індивідуальний заводський тренінг починають із заїздки і проводять його у 10 – 12-місячному, іноді – 17 – 18-місячному віці.

Молодняк рисистих порід привчають до збруї, запрягання в качалку, руху кроком і риссю та вироблення у них рефлексів. Заїздку організовують у закритому манежі чи спеціально обладнаному майданчику. До переведення на іподром молодняк має проходити дистанцію 1600 м не більш як за 3 хв.

Заїздку молодняку, завданням якої є привчання до сідла, руху за поводом, кордом, під сідлом і вершником на різних алюрах, розпочинають у 1,5-річному віці.

5.7. Догляд за кінцівками і копитами і розчищення копит

Копито коня слугує для опори, захисту м'яких тканин кінцівки від механічних пошкоджень та амортизації ударів і поштовхів. Воно вимагає ретельного підходу: щоденного миття і розчищання копитним гачком, за допомогою якого очищають підошви копит і борозенки стрілок від налиплої підстилки і бруду. Копита також слід змащувати пом'якшувальними і протизапальними мазями. Сухі і ламкі копита корисно 1 – 2 рази в тиждень змащувати сумішами з несолоного сала і дьогтю (2:1) або вазеліну і гліцерину. Твердий копитний ріг можна пом'якшити компресом із мокрої білої глини, приклавши його на підошву. Корисним є щоденне промивання копит прохолодною водою або прогулянка коня упродовж 20 – 30 хв. по неглибокому водоймищу. Краще всього копита зберігаються під час розміщення коней на глинобитній підлозі.

Якщо тварина працює тривалий час у сніжну мокру погоду, їй потрібно періодично очищати копита від налипання, злегка б'ючи по копитах дерев'яним молотком, який має назву киянка.

Кожні 1,5 – 2 місяці копита розчищають якомога глибше і підковують. Під час ожеледі коней потрібно підковувати на всі чотири ноги для уникнення ковзання і падінь, зокрема, шипованими підковами. Коли сніг сходить, а земля у цей час є вологою та м'якою, коней розковують, даючи ногам відпочинок від підков, а також дозволяючи копитам отримувати необхідну вологу. Після роботи, перед введенням тварини в стайню, необхідно почистити підошви від бруду і розчистити стрілку гачком.