|
|
КОНЯРСТВО Електронний посібник |
|||||||||||||||||
|
|
4. Відтворення коней |
|||||||||||||||||
|
4. 3. Строки парувальної
кампанії 4. 5. Штучне осіменіння кобил
і трансплантація ембріонів 4. 6. Підготовка до
парувальної кампанії 4. 7. Жеребність. Методи
діагностики жеребності 4. 9. Правила присвоєння
кличок лошатам 4.1. Відтворення коней Збільшення
поголів’я коней та якісне їх поліпшення значною мірою залежать від правильної
організації відтворення. Статева зрілість у коней настає в 12 – 18-місячному
віці й зумовлена породною належністю, умовами годівлі та утримання. Парують
тварин із настанням господарської зрілості, оскільки раннє парування негативно
впливає на загальний розвиток організму і формування приплоду. Для відтворення
молодняк коней починають використовувати з 3-річного віку, а племінних
жеребців верхових і рисистих порід – із 4 – 5 років. Порівняно з
іншими сільськогосподарськими тваринами, охота у кобил триває довше – 2 – 12
діб, тоді як у свиней – 48 год, великої рогатої худоби – 17 – 20, овець – 20
– 28 год. За такої тривалості охоти важко поєднати осіменіння з овуляцією, що
є однією з причин незапліднення кобил. У яєчниках кобил
практичного повного дозрівання досягає один, рідко – два фолікули. У
конярстві двійневі жеребності становлять менше
1,5%. На противагу іншим продуктивним галузям тваринництва, до двієнь у
конярстві ставляться негативно, оскільки така жеребність може спричинювати
аборти. Зигота часто мігрує
від одного рогу матки до другого й прикріплюється до слизової оболонки дуже
слабо, що призводить до абортів на ранніх стадіях жеребності. Статева охота
зазвичай виявляється сезонно (лютий – червень), проте за оптимальних умов
годівлі та утримання її можна спостерігати в різні пори року. Після
жереблення кобила приходить в охоту на 6 – 16, у середньому –
на 8 – 10 день. Перша охота у них нетривала, але яскраво виражена.
Якщо в цей період кобилу не спарувати, то може настати тривалий період
статевого спокою, оскільки материнський інстинкт і лактація гальмують статеві
функції. На племінних
заводах кобил парують у період із 1 лютого по 15 – 20 липня, в інших
господарствах – із 1 березня. Перед початком парувальної кампанії складають
план парувань.
Оптимальним часом для введення сперми самкам
сільськогосподарських тварин є феномен стадії збудження – статева охота. Під час
статевої охоти самки проявляють позитивну сексуальну реакцію на самців –
допускають плигання на себе і статевий акт. При організації штучного
осіменіння вибір статевої охоти або оптимального часу для введення сперми має
надзвичайно важливе значення для забезпечення заплідненості. Несвоєчасне
(раннє або пізнє до часу овуляції) введення сперми, осіменіння самок поза
статевою охотою та вже вагітних є поширеними помилками під час використання
недосконалих методів визначення оптимального часу осіменіння або низькій
кваліфікації техніків штучного осіменіння. У кобил статеву охоту визначають за
допомогою жеребця-пробника, починаючи з 3 дня після родів та з 10 – 15 дня
після осіменіння. Для цього кобилу, розковану на задні кінцівки,
заводять у манеж і утримують під узду. Пробника підводять на поводах до
голови кобили. Кобила поза охотою намагається вкусити пробника, втекти від
нього або повернутися задом, щоб вдарити. Більш безпечною є проба на
виявлення статевої охоти через дерев’яний бар’єр висотою 1,2 – 1,3 м і
довжиною 2,5 м. Кобилу для проби підводять до бар’єра, а з іншого боку
перешкоди підводять жеребця. Позитивною реакцією на жеребця є: покусування
жеребця, частіше сечовиділення, “миготіння” статевих губ. Після виявлення
позитивної реакції допускають безпосередній контакт тварин для визначення
статевої охоти. Охоту можна визначати при щоденному контакті під час
перебування пробника протягом 1,5 – 2 год в табуні (у 10 – 20) кобил. 4.3. Строки парувальної кампанії
У конярстві застосовують ручне, варкове й
косячне парування. Іноді ці способи поєднують для досягнення більшої заплідненості
кобил і збільшення виходу лошат. У господарствах країни використовують ручне
й варкове парування та штучне осіменіння. Ручне парування проводять у спеціальних манежах чи пристосованих приміщеннях. Якщо таких
приміщень немає, парування проводять на закритому подвір’ї. Під час парування
не можна кричати, голосно розмовляти, забороняється присутність сторонніх
людей, не слід створювати обставин, які б відвертали увагу тварин. Якщо
підібрані для парування тварини різного зросту, цієї різниці уникають зміною
висоти підлоги. Щоб запобігти пораненню статевого члена жеребця, не занести в
піхву кобили бруду та уникнути травм, кобилам на третину чи половину бинтують
хвіст і надівають (особливо агресивним) парувальні пута.
Зовнішні статеві органи кобили та шкіру навколо них обмивають слабким
розчином калію перманганату. Під час парування підсисних кобил лошат
залишають у деннику або утримують у манежі на такій відстані (4 – 5 м), щоб кобили
бачили їх, а жеребець не міг травмувати. Жеребця підводять до кобили, як правило, два працівники стайні, утримуючи
його з обох боків на довгих поводах (5 – 6 м). Надто збудливих чи, навпаки,
дуже спокійних жеребців треба певний час витримати біля кобили до настання
повної ерекції. Тільки після цього їх допускають до садки. Якщо кобила без
парувальних пут, то в момент, коли жеребець піднімається на неї, їй
піднімають голову, щоб вона не вдарила жеребця. За потреби старший конюх
спрямовує член жеребця в петлю кобили й стежить за ходом садки. Якщо
парування йде нормально, то через 1,5 – 3 хв плідник виділяє сперму, про що
свідчать характерні рухи його хвоста. За невдалої садки жеребця через 15 – 20 хв знову підводять до кобили
статеве навантаження на жеребців-плідників визначають за їх племінною
цінністю, віком, станом здоров’я та способами парування. При ручному
паруванні жеребець 3-річного віку за сезон спаровується з 15 – 20 кобилами; 4
– 12-річного – з 35 – 40, старше 12 років – з 25 – 30. Варкове парування застосовують
переважно у господарствах зони табунного конярства. Це дає змогу регулювати
статеве навантаження і використовувати для парування жеребців,
непристосованих до табунних умов утримання. Техніка варкового
парування така: групу кобил заганяють у варок (загін, баз) і до них
випускають жеребця. Він виявляє кобил в охоті й парується з ними. Після
парування з однією – двома кобилами (не більше двох садок) жеребця виводять з
варка і ставлять у стайню, а кобил випускають на пасовище. Навантаження
на одного жеребця 4 – 12-річного віку становить 25 – 35 кобил за парувальний
сезон. При ручному й варковому паруваннях
жеребцям зазначеного віку організовують 1 – 2 садки щодня, а молодим і старше
12 років – одну за день або одну через день, залежно від їх потенції.
Різновидом цього методу є випускання у варок до жеребця однієї кобили. Косячне парування поширене у табунному конярстві. У парувальну кампанію табуни кобил (100
– 150 голів) ділять на косяки – групи по 20 – 25 у кожній. У кожний косяк
випускають жеребця, який протягом сезону виявляє кобил в охоті і парується з
ними. Головна перевага косячного парування – висока (95 – 100%)
запліднюваність кобил. Вона зумовлена тим, що косячні жеребці здатні
досить чітко визначати момент овуляції і паруватися з кобилами в цей час. 4.5. Штучне осіменіння кобил і трансплантація ембріонів
Штучне
осіменіння кобил. Цей метод розмноження
і поліпшення сільськогосподарських тварин був розроблений і вперше
застосований у конярстві І.І. Івановим, який ще наприкінці ХІХ ст. в дослідах
на Дібрівському кіньзаводі
довів практичну ефективність і передбачив велике його майбутнє. Взяття сперми
від жеребців упродовж року, в період їх іподромних випробувань, максимальне
використання цінних плідників, як наприклад, у німецькому напівкровному
конярстві, виключення контакту тварин (не поширюються інфекційні хвороби) і
можливих травм, зберігання сперми в замороженому стані, ефективність її
транспортування, крім інших переваг, свідчать про перспективність методу
штучного осіменіння в зоні стаєнного утримання коней. Вже тепер у багатьох
країнах світу від штучного осіменіння народжується лошат більше, ніж від
природного запліднення. Під час
штучного осіменіння сперму жеребця розріджують спеціальними середовищами у 3
– 5 разів. Нерозряджену сперму використовують упродовж 30 хв після взяття,
оскільки в ній дуже швидко припиняється рух сперміїв. Спермою
одного жеребця за сезон можна осіменити до 200 кобил і більше.
Нерозрядженою спермою, взятою від однієї садки, осіменяють 3 – 4, а
розрідженою 12 – 15 кобил. Доза нерозрідженої або розрідженої сперми, яку
одноразово вводять у матку кобили, становить 20 – 40 мл. Для раціональнішого
використання наявних жеребців-плідників при природному та штучному паруванні
потрібно організовувати парувальні пункти, де осіменяти кобил із господарств
різних організаційних форм. У межах
одного адміністративного простору (сільська рада, свого чи суміжних районів
господарства), за погодженням з ветслужбою можна виїжджати на місця, приватні
ферми чи, навпаки, привозити кобил на пункт і штучно осіменяти їх чи парувати
з жеребцями.
Пункти для
взяття та заморожування сперми жеребців розміщують у типових або
пристосованих приміщеннях. У них обладнують манеж, лабораторію, мийну,
комору, стайню, приміщення для збруї і фуражу та вигульні загони для
жеребців. Трансплантація
ембріонів – це вилучення їх з яйцепроводів або матки однієї тварини
(самка-донор) і пересадка в яйцепровід або матку іншої тварини
(самка-реципієнт), яка перебуває в тій самій фазі статевого циклу, що й
донор. У подальшому ембріон розвивається в організмі реципієнта.
Теля-трансплантат успадковує тільки генетичні якості батька і матері-донора,
реципієнт не впливає на якість приплоду. Трансплантація
ембріонів – прогресивний напрям прискореного відтворення поголів’я, який дає
можливість вирішувати такі завдання: інтенсивно використовувати генетичний
потенціал рекордисток, прискорити створення високопродуктивних родин та
ліній, одержання двійнят пересадкою двох ембріонів одному реципієнту,
створення банку ембріонів від видатних тварин способом глибокого їх
заморожування (кріоконсервації), збереження генетичних
ресурсів нечисленних і зникаючих порід, спрощення транспортування живого
матеріалу (ембріонів) у різні регіони Земної кулі. Для одержання
ембріонів у виробничих умовах застосовують нехірургічний метод, тобто
вимивання їх із матки за допомогою спеціальних інструментів і живильних
середовищ. Уводять ембріони реципієнтам спеціальним катетером через шийку
матки. Здебільшого від одного донора отримують за одне вимивання від трьох до
десяти придатних для трансплантації ембріонів. Вимивання проводять 3 – 4 рази
на рік, тільність настає у 40 – 50% реципієнтів, тобто поки реально можна
розраховувати на отримання до десяти трансплантатів за рік від одного донора.
Як
реципієнтів використовують переважно фізіологічно здорових тварин, що не
становлять племінної цінності, але які відповідають вимогам стандартів за
розвитком і живою масою. 4.6. Підготовка до парувальної кампанії
4.7. Жеребність. Методи
діагностики жеребності Тривалість жеребності кобил 335 днів (11 міс.) Відхилення від 310 днів до 370 днів.
Перша ознака жеребності – припинення тічки (охоти) й
намагання кобили під час проби «відбити» жеребця, не допустити його до себе.
Помічено, що вже на 20 – 40 день жеребні кобили
стають спокійнішими, мають порівняно з холостими підвищений апетит і краще
засвоюють корми, тому поліпшується їх вгодованість. Деякі з них «жеребцюють» у табуні і навіть «сідають» на холостих
кобил. Зовнішнім оглядом у жеребних кобил виявляють
асиметрію – збільшення об’єму одного з боків черевної порожнини. Вона більш
помітна у кобил з першою жеребністю, починаючи з 5 місяців. З 6 – 7 місяців і
пізніше жеребність можна встановити за рухами плода прослуховуванням). Вони
найпомітніші вранці, до годівлі кобил, відразу після водопою. Спостерігати їх
можна так: на кобилу надівають недоуздок з довгим поводом, підходять до неї з
лівого боку, в ліву руку беруть повід і пучок волосся гриви в межах холки, а
долонею правої руки легко надавлюють трохи вперед і догори від вим’я. Через
деякий час відчувається рух плода, тобто легкі поштовхи об стінку черева. На
9 місяці западають м’язи крижа, помітно збільшуються вим’я й черево,
помітнішою стає асиметрія. Розрізняють лабораторні методи ранньої діагностики
жеребності кобил (дослідження маточного слизу, сечі, крові, застосування
ультразвуку та рентгенографії) й клінічні. Хоч останні і дають позитивні
результати, проте у наших господарствах широко не застосовуються. Методи
внутрішніх досліджень – вагінальний і ректальний – ґрунтуються на
морфологічних змінах статевих органів – їх розміру, конфігурації, положення і
стану матки, яєчників, маточних артерій. Це визначають, оглядаючи шийку
матки, слизові оболонки піхви, консистенцію маткового слизу та досліджуючи їх
через пряму кишку (ректально). У практиці кінних
заводів, деяких племінних репродукторів найчастіше використовують ректальний
метод, який дає змогу спеціалістові виявляти жеребність з 20 – 30 дня. Для оцінки репродуктивного статусу коней з 1980 р. у
країнах світу використовують ультразвукові фонографи (УЗІ), які дають змогу
«бачити» органи, тканини, їх структуру і стан, не вдаючись до хірургічних
втручань. Ультразвукова діагностика не впливає на репродуктивні органи,
розвиток ембріона і плода, тому широко застосовується у медичних і
ветеринарних дослідженнях. За допомогою УЗІ можна вивчати стан фолікула,
зміну його форми, відрізняти дозріваючий фолікул від функціонуючого жовтого
тіла, найточніше визначати час овуляції та жеребність кобил з 20 – 25 дня і
раніше, стать приплоду, стан яєчників, яйцепроводів, рогів матки, сім’яників
та їх структуру за різних захворювань, маніпулювати з близнятами, вирішувати
питання пересадки зигот, ембріонів, плодів тощо. Ознаки наближення родів: • збільшення вим’я і сосків • з’являється молозиво • петля набрякає і розслабляється •з’являються виділення з піхви •кобила неспокійна •іноді з’являються набряки черева, крижів, кінцівок
Строк жереблення визначають
за допомогою спеціального календаря або за таким розрахунком: до дати
останнього парування додають 3 – 5. днів і віднімають один місяць. У господарствах
із стійловим утриманням коней обладнують 2 – 3 денники для проведення в них жереблення, які щоразу добре чистять і дезінфікують. При
цьому на підстилку для кобил не можна використовувати тирсу, торф та дуже
подрібнену солому. У стайнях не повинно бути котів і собак, яскравого світла
вночі, в них не можна шуміти. Все це лякає тварин, може призвести до абортів
і навіть до загибелі кобил. Напередодні жереблення
помітно збільшується вим’я, на кінцях дійок з’являються краплі молозива, у
деяких кобил набрякають молочні судини й кінцівки. За кілька годин до жереблення кобила стає неспокійною: розгрібає підстилку,
часто лягає і встає, метушиться по деннику, поглядає на черево, часто виділяє
кал і сечу. В цей час потрібно стежити за тим, щоб кобила не лягала задньою
частиною тулуба близько до стіни або перегородки денника, оскільки це заважає
жеребленню і не дає змоги надати їй допомогу у разі
потреби. Не слід допускати, щоб кобила жеребилася прив’язаною.
Як правило, жереблення
відбувається увечері або вранці, коли в стайні тихо і спокійно. Спочатку із
статевої щілини з’являється пухир з навколоплідних оболонок. Під дією
черевних м’язів він лопається, і за наступних потуг з’являються кінцівки
плода: передні – п’ятками копит донизу або задні – п’ятками догори. При
нормальному передлежанні плода (головному чи тазовому) у перебіг жереблення втручатися не слід. Якщо ж упродовж 10 хв
сильних схваток і потуг у статевих шляхах не з’являться голова чи ніжки
плода, то втручання персоналу є обов’язковим. Передчасний штучний розрив навколоплідних оболонок і
силове видалення плода неприпустимі. Звичайно жереблення кобил триває 20 – 40 хв, відбувається легко й без
сторонньої допомоги.
Кобила нороджує лоша https://www.youtube.com/watch?v=Xy_kJP6zmrE Проте тазове передлежання плода, не ускладнюючи жереблення, іноді може призвести до його загибелі. Справа
в тому, що під час жереблення пуповина плода
притискується до тазових кісток матері, внаслідок чого припиняється кровообіг
і настає смерть. Щоб цього уникнути, треба при потугах прискорити роди,
витягуючи плід за ноги, особливо тоді, коли його таз увійшов у тазову
порожнину матері. Навколоплідну оболонку розривають і знімають з лошати тоді,
коли його грудна клітка пройде таз. Якщо лоша народилося в навколоплідних
оболонках, то їх негайно необхідно розірвати, інакше воно задихнеться.
Зразу після жереблення кобилу
не піднімають, щоб передчасно не обірвати пуповину. Перервати або перерізати
пуповину краще тоді, коли в ній припиниться пульсація крові: передчасний її
розрив позбавляє лоша від 1,0 до 1,5 л плацентарної крові, що згодом
призводить до гіпсохромної анемії і є однією з причин розвитку респіраторного
дистрессиндрому та порушення процесу адаптації.
Кінець пуповини 12 – 15 см, що залишається з лошам, на третину чи наполовину
занурюють у розчин йоду або в іншу дезінфікуючу рідину. Ніздрі, рот і вуха
лошати звільняють від першородного слизу, а весь
тулуб витирають чистою мішковиною чи м’яким солом’яним жмутом. Після цього
дають кобилі облизати лоша. Послід нормально відходить через
годину-півтори. При затримці його
до 4 – 5 год необхідна допомога ветлікаря. Коли закінчиться жереблення і відійде послід, миють теплою водою вим’я,
статеві органи, кінцівки та хвіст кобили і підпускають до неї лоша. Йому слід
допомогти підвестись та знайти дійки. Іноді слабких лошат доводиться годувати
молозивом матері з ріжка. Важливо простежити або вжити заходів до того, щоб у
лошат своєчасно відійшов первородний кал, затримка якого викликає
захворювання з ознаками колік. Для втамування спраги кобилі
після жереблення дають 2 – 3 л води, а через 2 – 3
год напувають і згодовують їй сіно. У перші дні кількість концкормів зменшують наполовину, доводячи даванку їх до норми
на 7 – 8 день. У тиху погоду вже на 3 – 5 день кобил з лошатами
виводять на прогулянку або випускають у варок на 20 – 30 хв, щодня збільшуючи
тривалість моціону. У перші 7 – 10 днів після жереблення
кобил і лошат старанно доглядають. 4.9. Правила присвоєння кличок лошатам На кінних заводах України та інших держав
кличку лошаті присвоюють у перші три доби після його народження. Вона має починатися з першої літери клички матері,
рідше – батька. Зазвичай клички короткі й чіткі, звучні та розбірливі, мають
змістове значення і легко вимовляються. Вони не повинні ображати тварину і
бути благозвучними мовою тієї країни, де використовують коней. Неприпустимо
називати тварин людськими іменами або такими, що мають політичний відтінок чи
пов’язані з назвами націй і народностей світу, службових посад і звань. За
своїм змістовим значенням клички іншими мовами не перекладаються. Слова
іноземного походження використовують для кличок як виняток і тільки після
з’ясування їх змісту. У конярських господарствах багатьох країн практикують
подвійні, навіть потрійні клички, але вони також мають відповідати зазначеним
вимогам і складатися не більш як із 16 символів, знаків, інтервалів. До вибору кличок слід підходити з великою
відповідальністю, особливо у племінних господарствах усіх категорій. Клички
тварин записують у державні книги племінних коней, вони стають широко
відомими через родоводи потомків, входять в історію породи. Основним недоліком у цій справі є те, що дуже часто
серед поширених заводських порід коней деякі клички багаторазово повторюються
не тільки в породі, але й у господарстві. Це певною мірою ускладнює
селекційну роботу, вносить плутанину в зоотехнічний облік. Міжнародними
правилами забороняється: присвоювати коням імена видатних політичних і
державних діячів (без їх згоди); повторювати клички жеребців, які
використовувалися в породі як плідники, і заводських маток, приплід яких записано
у ДКП коней, упродовж 25 і 15 років після їх смерті відповідно;
використовувати клички коней, які раніше були переможцями змагань на
традиційні призи, внесені до охоронного списку чи мали надзвичайно високий
іподромний і заводський клас, такі, наприклад, як представники чистокровної
верхової породи: • Екліпс 1764 р. н. в Англії:
стартував 18 разів без програшу, родоначальник породи, від якого походить 85%
сучасних коней. • Клінчем 1874 р. н. в Угорщині: стартувала 54 рази і
мала 54 перемоги на іподромах Австрії, Англії, Німеччини, Угорщини, Франції.
За таких жорстких умов експлуатації дала одного жеребця і трьох першокласних
заводських кобил, які перемагали в класичних скачках. • Сент-Саймон 1881 р. н. в
Англії: про нього проф. В.О. Вітт писав, що це феномен
з феноменів на іподромі і чемпіон чемпіонів у заводі (за якістю потомків). • Неарко 1935 р. н. на заводі
Ф. Тезіо в Італії: мав 14 стартів і стільки ж
перемог, представляє найпопулярнішу лінію в породі, його потомки
використовуються в усіх країнах світу. • Рібо 1952 р. н. на заводі
Ф. Тезіо в Італії: 16 стартів і 16 перемог у
великих міжнародних призах, дворазовий переможець призу Тріумфальної арки в
Парижі, засновник лінії міжнародного значення. • Норсерн Дансер
1961 р. н. на заводі Едуарда Тейлора в Канаді: найкращий серед сучасних
плідників за якістю потомства; залишив 634 голови приплоду, з якого продано
295 жеребців і кобил на суму 183,7 млн доларів, або по 623 тис. у середньому
за голову; вартість парування з ним зросла у 1980 р. до 250 тис. дол. • Пітер Тзі Грейт 2.07,5, 1895 р. н. у США – «Золотий» стовп
американської рисистої породи, від якого походить 95% сучасних коней. • Піон 2.00,1; 4.13, 5, 1966
р. н. на Дібрівському кінному заводі – найкращий за
всю 225-річну історію орловської рисистої породи за якістю потомків,
рекордист і засновник найпоширенішої лінії. • Будинок 1926 р. н. на Стрілецькому кінному заводі –
перший з трьох тричі вінчаних жеребців колишнього СРСР – після нього були
Грог ІІ 1946 р. н. та Анілін 1961 р. н. • Анілін 1961 р. н. на кінному заводі «Восход»
Краснодарського краю – переможець найпочеснішого на континенті призу «Кубок
Європи» у 1965, 1966 і 1967 рр., цей результат є неперевершеним донині. Питання для самоконтролю 1. В якому віці використовують
кобил та жеребців для розмноження? 2. На який день
кобила після жереблення приходить до статевої
охоти? 3. Яка тривалість
статевої охоти у кобил? 4. Як визначити кобилу
в статевій охоті? 5. Як можна
визначити ступінь зрілості фолікулів? 6. Назвіть строки
парувальної кампанії при конюшинному утриманні. 7. Назвіть норми
навантаження на жеребця-плідника при варковому
паруванні. 8. Яка головна
перевага при косячному паруванні? 9. Яку кількість
кобил можна осіменити за сезон спермою одержаною від одного жеребця?
10. Яка тривалість
жеребності кобил? 11. Скільки триває жереблення кобил? 12. Через який час
після жереблення відходить послід? 13. Скільки води
дають кобилі після жереблення? 14. На який день
після жереблення даванку концентрованих кормів
доводять до норми? |
||||||||||||||||||
