КВАЛІМЕТРІЯ В УПРАВЛІННІ: ГУМАНІСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ

Електронний посібник

Головна

Передмова

Теоретичні відомості

Додатки: приклади застосування оціночних моделей педагогічної кваліметрії

Пакет анкет

Післямова

Укладачі

КВАЛІМЕТРИЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОТРЕБ

ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН (ЯГЖ)

4.1. Якість життя громадян(ЯГЖ) як кінцевий людиноцентричний результат діяльності владних структур на мікро-, мезо- і макрорівнях.

4.2. Показники ЯЖГ у факторно-критеріальному кваліметричному вимірі.

4.3. Технологія кваліметричного оцінювання ЯЖГ та її соціальні наслідки.

Резюме.

Терміни і поняття.

Запитання і завдання для перевірки знань.

Завдання для індивідуальної роботи.

Література для поглибленого вивчення.

Після вивчення матеріалу розділу, ви будете знати:

· роль та значення показника ЯЖГ в системі державного управління;

· сутність показника ЯЖГ як інструменту виміру рівня самореалізації особистості через ступінь задоволення її потреб;

· методику розроблення факторно-критеріальних моделей оцінки параметрів ЯЖГ;

· технологію визначення показника ЯЖГ на основі соціологічного опитування населення;

· як подавати результати опитувань у графічному вигляді (гістограми та таблиці).

А також уміти:

· аналізувати результати визначення ступеня задоволення потреб людини через показники ЯЖГ;

· організовувати процес оцінювання ЯЖГ з використанням факторно-критеріальної кваліметрії;

· інтерпретувати результати опитувань для оцінки громадою діяльності місцевої влади та планування соціально-економічного розвитку території.

4.1. Якість життя громадян як кінцевий людиноцентричний результат діяльності владних структур на мікро-, мезо-і макрорівнях

Ідея розглядати людину як мету і творця всіх історичних, соціальних, економічних та інших процесів, які здійснюються в суспільстві впродовж століть, висувалася великими мудрецями, філософами, вченими різних наукових шкіл.

Започаткував цю ідею ще Сократ, який здійснив антропологічний (гр. anthropos – людина) переворот в античній філософії, оголосивши призначенням філософії не вивчення природи і природних явищ, а пізнання людини.

При цьому, як зазначає В. Г. Кремень, «...людиноцентризм не лише взаємодіє з філософською антропологією, а й оцінює її з погляду своєї загальнородової – метафілософської, світоглядної – якості. Людиноцентризм приймає і взаємодіє не з усякою філософією, а лише з тією, котра орієнтована на виявлення внутрішніх, глибинних основ буття людини. Це, передусім, стосується української філософії кардоцентризму («філософії серця»), що становить, без перебільшення, сутнісну основу національної свідомості, на ґрунті якої формується національна ідея» [1, с.6].

Щодо світогляду, то філософія людиноцентризму виступає як основний засіб усвідомлення сутності особистості. Вона розвиває і культивує розмірковувальний, поліфонічний типи пізнання, яке долає економоцентризм (прагматизм) людського буття. Основною методологією цього типу мислення є знання і творчість [1, с.7].

Але недостатньо проголосити людину центром та метою універсуму. Подібні гасла страждають нічим іншим, як «вербалізмом». Необхідно визначитися з логікою становлення людини як центру світобудови. Доки питання, що таке людина, не буде поставлено з усією серйозністю, доти залишається спокуса покласти в центр світобудови дещо вороже людині.

Саме загроза розгляду людиноцентризму з позиції антропоцентризму диктує необхідність вживати термін «еколюдиноцентризм», який більш чітко відображає баланс між інтересами людини і збереженням природного середовища.

Друге уточнення полягає в необхідності висвітлення ключової сутності людиноцентризму (еколюдиноцентризму) таким чином, щоб була можливість будувати відповідну стратегію його втілення на практиці за допомогою певних технологій.

На думку авторів, стрижнем людиноцентризму стає самореалізація особистості впродовж життя у всіх сферах життєдіяльності [2]. Саме для самореалізації народилася людина на світ, саме в цьому – сенс життя кожного. Але не за рахунок інших і погіршення екології. Тобто для того, щоб самореалізація (вільний розвиток і високий рівень задоволення потреб) однієї особистості здійснювалася не за рахунок інших і природи взагалі, існує система законів та інших правових актів, яка закріплює загальнолюдську мораль і підкріплюється механізмом судової практики.

Отже, сутність ідеології еколюдиноцентризму полягає у сприянні вільному розвиткові і самореалізації особистості в соціальному та природному середовищах з урахуванням суспільних інтересів, тобто не за рахунок інших членів соціуму та погіршення екології.

У контексті вищезазначеного більш конкретно й водночас більш глибоко треба розглядати людиноцентризм в освітньому просторі. Це означає, що місія системи освіти одержує абсолютно конкретне звучання, а саме: сприяти самореалізації особистості у всіх сферах життєдіяльності з урахуванням інтересів роботодавців, колег, членів сімей, а також представників інших соціумів. Це означає сприяння самореалізації особистості на фундаменті моральності.

Але на практиці філософські ідеї людиноцентризму не мали застосування ні в системі державного управління, ні в освіті (якщо йдеться про системне, а не фрагментарне застосування). На думку авторів, це зумовлено тим, що сучасний механізм управління через діяльність своїх структур (органів влади та інших органів державного управління) не орієнтовано на досягнення кінцевих результатів, які пов’язані з підвищенням рівня самореалізації кожної (в ідеалі) особистості, в контексті поліпшення якості життя громадян.

Відбувається це ще й тому, що відсутнє чітке усвідомлення поняття сутності громадянського суспільства, яке сьогодні замінюється лише його ознаками. Ознаки громадянського суспільства – це свобода слова, дотримання прав людини, велика кількість громадських організацій, які функціонують поряд із державними, доповнюючи одне одного, це участь громадян у схваленні рішень галузевого та державного рівня (наприклад, завдяки формуванню громадських рад при міністерствах, НРБО) та багато іншого. Але для чого це все потрібно? Відповідь на це запитання якраз і дає змогу виявити сутність громадянського суспільства.

На думку авторів, ця сутність полягає в побудові всіх видів суспільних відносин таким чином, щоб сприяти самореалізації людини в різних сферах її життєдіяльності, на основі загальнолюдської моралі і національної свідомості.

Для того щоб реально будувати таке суспільство, треба більш глибоко розкрити можливості реалізації філософських ідей людиноцентризму в практиці державного управління в напрямі формування громадянського суспільства, наприклад, завдяки виявленню (у межах розвитку теорії антропосоціального управління) кінцевих результатів діяльності управлінських структур центральних, регіонального і місцевих рівнів. Самі ж ці кінцеві результати мають бути пов’язані з підвищенням рівня самореалізації громадян в Україні завдяки задоволенню їхніх основних суттєвих потреб, що знаходяться в компетенції структур влади.

Що стосується системи управління в країні, то можна констатувати її дуже слабку орієнтацію на людину під кутом зору сприяння її самореалізації в різних сферах її життєдіяльності. Водночас саме самореалізація особистості, як вже зазначалося вище, є стрижнем ідеології людиноцентризму.

Треба усвідомити, що підґрунтям всіх негараздів України є стан внутрішніх суспільно-економічних відносин між людьми, який обумовлений низькою якістю системи державного управління. Як наслідок – системна криза в усіх сферах організації суспільства – політичній, економічній, духовній, соціальній, а також низький статус людини як громадянина своєї країни.

Ключова причина неефективності державного управління, що призвела до великого відчуження інтересів влади від інтересів більшості громадян, – це без цільове, а тому безсистемне «ручне» управління. Його особливість в тому, що управління здійснюється через постійний директивний тиск на працівників зверху вниз без відповідальності верхів за кінцеві результати своєї діяльності. Тобто було ще раз доведено, що система державного управління, яка працює без орієнтації на кінцеві результати і, відповідно, без зворотнього зв’язку, обов’язково призводить до ігнорування інтересів усіх громадян і насамкінець, до краху всієї системи суспільно-економічних відносин в країні.

Тому сьогодні, розбудовуючи нову Україну, на думку авторів, немає більш важливої проблеми, ніж знаходження кардинальної технології наближення інтересів владних структур в селах, селищах, містах, районах, областях, в цілому в країні до інтересів громадян, які мешкають на цих територіях. Щоб вирішити цю проблему, треба знайти такий показник, який би органічно поєднував в собі два напрями. З одного боку, визначав рівень задоволення суттєвих потреб кожної окремої особистості (і їх сукупностей в громадах сіл, селищ, міст), з другого боку – характеризував кінцеві результати діяльності владних структур. У такому випадку цей показник може стати інструментом оцінювання ефективності управлінської діяльності місцевих, а також районних, обласних і центральних органів влади. Саме таким чином стає можливим орієнтувати діяльність владних структур на інтереси пересічних громадян.

Ні показник «добробут людини», ні «рівень життя», ні інші так звані об’єктивні показники, які розраховуються на статистичній основі, не можуть виконувати роль інструментів зворотного зв’язку в системі державного управління як мінімум за двома причинами. По-перше, в силу віддаленості цих показників як від реального сприйняття їх кожною окремою особистістю, так і термінів їх визначення після конкретних дій влади. По-друге, ці показники мало кореспондуються зі ступенем задоволення матеріальних, соціальних, духовних потреб окремої особистості, що відображає саме рівень її самореалізації.

До того ж, треба мати на увазі, що побудова нової України не може бути не пов’язана з прийняттям та розповсюдженням певної ідеології. Йдеться про вищезазначену ідеологію еколюдиноцентризму, стрижнем якої є сприяння самореалізації кожної особистості у всіх сферах її життєдіяльності (у рамках загальнолюдської моралі і національної свідомості) через задоволення її потреб – матеріальних, соціальних, духовних.

Тобто, потрібно мати показник, який би відображав особистісне сприйняття кожною окремою людиною рівня комфортності свого життя в тих сферах, у яких здійснюється її фізична, соціальна і духовна діяльність (через ступінь задоволення своїх потреб).

Пошуки показника, що здатний виконувати роль інструменту зворотного зв’язку в людиноцентричній системі державного управління, привели до показника «якість життя громадян» (ЯЖГ). Він визначається у п’яти сферах життєдіяльності, через особистісне сприйняття кожною окремою людиною стану задоволення своїх потреб (бо глибше, ніж сама людина, цього ніхто не знає). При цьому вплив емоцій на цей стан, який може викривити об’єктивність суджень людини, можна суттєво знизити у процесі самої технології визначення ЯЖГ, про що буде далі.

Нижче на рис. 4.1. наведено п’ять сфер життєдіяльності людини, де вона «повинна» із задоволенням знаходитись, тобто само реалізовуватися (багато в чому завдяки зусиллям владних структур). Саме тоді філософська істина «сенс життя у самому житті» набуває реальність для кожного індивідуума.

Значущість показника якості життя громадян (ЯЖГ) як засобу демократизації системи державного управління в Україні надвелика. Справа в тому, що реалізація народовладдя в новій Україні не може повторювати Західну демократію в силу особливої людської ментальності, яка формувалася протягом століть в умовах відсутності державності.

Рис.4.1. П’ять сфер життєдіяльності людини, де вона самореалізується через задоволення потреб матеріального, соціального, духовного характеру

Однією з особливостей людської ментальності в Україні є низький соціальний статус громадян, які в основному є об’єктом для маніпулювання політиків та гвинтиками в системі державного управління, тобто громадяни практично ніяк не впливають на ухвалення управлінських рішень державного характеру. Тому здійснюється поступове накопичення незадоволення людей, що, зокрема, і приводило до майданів.

Саме тому Україна потребує свого людиноцентричного вектору переходу до демократії, який був би спроможний забезпечити цілеспрямоване зближення інтересів управлінської (зокрема, владної) еліти і пересічних громадян незалежно від того, хто й яка партія очолює владу).

В такому сенсі йдеться про новий (внутрішній) людиноцентричний управлінський курс, який би сприяв реальному поверненню влади в Україні «обличчям» до людей еволюційним шляхом (без пролиття жодної краплі крові).

З цих позицій показник ЯЖГ має надважливе значення як засіб такого повернення, виконуючи одночасно декілька ролей. За своєю специфікою, яку сьогодні явно недооцінюють як науковці, так і політичні діячі та представники влади (останнім він взагалі не потрібний як вимірювач кінцевих результатів їхньої діяльності), за допомогою показника ЯЖГ можна вже не декларувати, а формувати технологію реалізації ідеології людиноцентризму як фундаменту становлення нової України.

Показник якості життя громадян сіл, селищ, міст має декілька особливостей, які роблять його унікальним інструментом для модернізації всієї системи державного управління.

Перша ключова особливість полягає в тому, що оцінка ступеня задоволення потреб окремої людини та їх сукупності у громадах стає одночасно висвітленням як рівня самореалізації людини, так і визначенням кінцевих результатів діяльності владних структур, тобто оцінкою ефективності цієї діяльності. З’являється феноменальна можливість реалізувати відповідальность влади перед громадянами.

Другою особливістю є те, що ЯЖГ відображає суб’єктивне сприйняття людиною стану свого душевного комфорту, самореалізації через задоволення своїх потреб та інтересів. Ніякі, на перший погляд, об’єктивні статистичні показники не можуть цього зробити. Такий суб’єктивний підхід до визначення ЯЖГ має лише один недолік – це емоційний фон, який певним чином може викривити це сприйняття на час опитування. Але є можливість уникнути цього недоліку через первинне заповнення респондентами причин незадоволення за факторами (див. нижче).

Третя особливість полягає в тому, що він вимірюється кількісною мірою як ступінь задоволення основних потреб людини. Саме кількіснаміра дає можливість оцінювати ефективність діяльності владних структур за певний період, тобто в динаміці. Це досягається завдяки використанню кваліметрії, зокрема факторно-критеріальнихкваліметричних моделей.

Четверта особливість пов’язана з процедурою та можливостями кількісного вимірювання рівня ЯЖГ – від окремої особистості до сукупності їх в громадах сіл, селищах, міст. Це дає змогу формувати інтегральні показники ЯЖГ району, області, країни, за допомогою яких можна наскрізним чином реалізувати зворотній зв'язок в системі державного управління знизу вверх. Йдеться про можливості налагодити (нарешті) відповідальність конкретних структур влади на мікро-, мезо- і макрорівнях за кінцеві результати своєї діяльності.

4.2. Показники ЯЖГ у факторно-критеріальномукваліметричному вимірі

Кваліметрія як сукупність методів кількісної оцінки якісних явищ останніми роками одержала значний розвиток в контексті оцінювання різних соціальних процесів. Йдеться, передусім, про використання факторно-критеріальних моделей, за допомогою яких можна виміряти такі якісні явища, які раніше неможливо було визначити кількісною мірою.

Водночас важко переоцінити важливість саме кількісної оцінки того чи іншого якісного явища з погляду управлінського цілеспрямованого впливу на це явище з метою забезпечення позитивних змін. Відсутність такої оцінки не дає змогу організувати системне управління з налагодженням зворотного зв’язку за результатами діяльності (тобто відповідальності тих, хто приймав рішення за наслідки виконання цих рішень). А тому управлінська культура, яка продукує сьогодні низькоефективне «ручне» управління через адміністративний тиск повинно змінитися у напрямкі формування культури цільового управління (КЦУ) за кінцевими результатами, що стає можливим, нарешті, виміряти.

Сфера життєдіяльності «трудова діяльність»

Застосування кваліметричної оцінки на основі факторно-критеріального моделювання можна продемонструвати на конкретному прикладі. Зокрема, розглянемо оцінку рівня самореалізації особистості (на основі виявлення рівня задоволення її основних потреб) у сфері трудової діяльності, тобто якість трудового життя працівників. Спрощена базова модель такої кваліметричної оцінки має три основні складові. Перша її складова – це фактори, які визначають ключові потреби працівника в цій сфері і які визначені за допомогою численних експертів – самих працівників. Нижче, у таблиці 4.1. наведено сім ключових потреб, рівень задоволення яких буде в цілому характеризувати рівень самореалізації працівника у сфері трудової діяльності. Перший фактор «Адекватність і відповідність працівника займаній посаді» дуже важливий з погляду стану комфортності та досягнення своєї професійної акме (вершини) передусім через відповідність професійно-особистісних якостей працівника функціям, що ним виконуються. Згадаємо твори Г. Сковороди, де він надавав великого значення «сродній» праці для щастя людини. Імовірно, не має сенсу розкривати сутність інших шести факторів, які наведеніу таблиці 4.1. і які так чи інакше впливають на якість трудового життя людини. Взагалі ж таких факторів може бути значно більше, але починати треба з їх обмеження основними.

Друга складова базової моделі – це критерії, за якими визначається рівень задоволення потреб працівника за кожним фактором: повністю задоволений; скоріше задоволений, ніж ні; щось середнє; скоріше незадоволений, ніж так; повністю незадоволений.

Третя складова – це значущість критеріїв від 1.0 – «повне задоволення» до 0.0 – «повне незадоволення». Саме ця значущість критеріїв дає можливість переходу від якісної до кількісної оцінки такого якісного явища, яким є рівень самореалізації особистості у тій чи іншій сфері життєдіяльності.

У таблиці наведено також приклад розрахунку оцінки рівня самореалізації працівника через його внутрішнє суб’єктивне сприйняття рівня задоволення потреб на основі вибору ним відповідних критеріїв (відмічено зірочками).

У цьому випадку наведено спрощений варіант моделі та процедури розрахунку оцінки, при якому вагомості усіх факторів є однаковими. У подальшому можна удосконалювати цю базову модель як в напрямкі урахування вагомості факторів для кожної окремої особистості, так і корегування самих факторів, зокрема у напряму їх збільшення.

Таблиця 4.1.

Базова кваліметрична модель оцінки рівня самореалізації особистості у сфері

«Трудова діяльність»

№ з\п	Фактори задоволення потреб	Критерії задоволення потреб					Оцінка за факто-рами
		Повністю задоволе-ний (1.0)	Скоріше задоволе-ний, ніж ні (0.8)	Щось середнє (0.5)	Скоріше незадо-волений, ніж так (0.3)	Повністю незадово-лений (0.0)
1	Адекватність займаній посаді		*				0,8
2	Винагорода за працю				*		0,3
3	Мікроклімат у колективі		*				0,8
4	Умови праці за факторами гігієни			*			0,5
5	Умови праці за організаційними факторами				*		0,3
6	Мотивація праці			*			0,5
7	Можливості розвитку та кар’єрного росту				*		0,3
Разом							3,5
	як середньоарифметична величина						0,50

Якщо використовувати цю модель для оцінки рівня самореалізації працівників в кожній окремій організації (підприємстві, фірмі, установі, закладі, структурі управління та інших), одержимо соціальний кінцевий результат діяльності власників, топ-менеджерів та перших керівників. Сьогодні такі управлінці практично не несуть відповідальності за якість трудового життя працівників.

Отже, саме опитування кожної людини щодо якості її життя стає головним джерелом формування показника ЯЖГ в усіх сферах її життєдіяльності.

Сфера життєдіяльності

«За місцем мешкання та відпочинку».

Аналіз множини факторів, які впливають на задоволення потреб мешканців міст, селищ, сіл (останні мають деяку специфіку) показав, що основними з них на сьогодні є такі:

· умови проживання в будинку (розмір і якість житла, подача гарячої та холодної води, тепла, електроенергії, газу, робота ліфтів, прибирання сміття біля дому та ін.);

· медичне обслуговування (в поліклініках та лікарнях, доступність ліків, робота швидкої та невідкладної допомоги, соціальний захист у галузі медицини, робота служб санітарної гігієни та ін.);

· робота громадського транспорту (доступність проїзду, час очікування, відстань до найближчої зупинки, комфортність проїзду – «давка», задуха, забрудненість салону тощо);

· безпека життя (безпека перебування на вулиці в денний та вечірній час, безпека перебування в місцях масових заходів, захист від квартирних, автомобільних, кишенькових крадіжок тощо);

· якість доріг та тротуарів (наявність ям і ритвин, можливість під’їхати до парадного тощо);

· екологічна безпека (якість питної води, стан атмосфери, стан літосфери через забрудненість території, стан рослинних насаджень, перевірка якості продуктів харчування та ін.).

Цей перелік факторів можна продовжити як нині, так і в перспективі, маючі на увазі закон зростання потреб людини. Сьогодні йдеться про основні потреби у рамках певних норм загальнолюдської моралі, задоволення яких знаходиться у компетенції владних структур. Але розпочинати процес виміру рівня самореалізації людини за місцем проживання та відпочинку бажано зі спрощеного варіанту. Нижче в таблиці 4.2 наведено кваліметричну модель оцінки рівня самореалізації мешканців сіл, селищ та міст, яка одночасно характеризує рівень якості життя у сфері «за місцем мешкання та відпочинку». Нагадуємо, що у сільській місцевості «фактори задоволення потреб» треба скоригувати.

Таблиця 4.2

Модель оцінки рівня самореалізації (якості життя) громадян у сфері

«за місцем проживання та відпочинку»

№ з\п	Фактори задоволення потреб	Критерії задоволення потреб
		Повністю задоволений (1,0)	Більше задово-лений, чим ні (0,75)	Щось середнє (0.5)	Скоріше ні, чим так (0,25)	Повністю не задоволений (0,0)	Оцінка за факторами
1	Умови проживання в будинку (постачання холодної та гарячої води, стан опалення взимку, робота ліфтів, ремонт дахів та інше)
2	Медичне обслуговування (робота швидкої допомоги, якість роботи лікарів, доступність ліків та інше)
3	Робота громадського транспорту (час очікування, відстань до зупинки, комфортність проїзду та інше)
4	Якість доріг та тротуарів (відсутність вибоїн та ям, вчасна профілактика ожеледиці та інше)
5	Безпека життя (впевненість у безпеці на вулицях з погляду пограбування та насилля, профілактика правопорушень та інше)
6	Екологічна безпека (відсутність забруднення території, висока якість води, повітря та інше)
	Усього
	Загальна оцінка

Сфера життєдіяльності «Освіта»

У цій сфері людина знаходиться протягом довгого періоду, який залишає певний слід не тільки в душі людини, а й на її професійній кар’єрі. Остання, як правило, є наслідком навчання з урахуванням професійно-особистісних якостей тих, хто вчиться. Сама ж якість навчання дошкільній, шкільній та професійній освіті характеризується двома аспектами: комфортністю відвідування відповідних навчальних закладів і тими наслідками навчання, що протягом життя впливатимуть на професійну діяльність та взаємовідносини у соціумах.

Оскільки визначення рівня своєї самореалізації в системі освіти роблять в основному вже дорослі люди, вони здатні оцінити як комфортність перебування в навчальних закладах та якість навчання (взаємостосунки з учителями та однокласниками), так і наслідки такого навчання. Молоді ж люди (до здобуття професійної освіти та без досвіду професійної діяльності) здатні оцінити лише комфортність перебування в навчальних закладах. Тобто, якщо така людина більшою мірою з задоволенням відвідує навчальний заклад, то вона досягла високого рівня самореалізації. Саме ці два аспекти – комфортність перебування в навчальних закладах та наслідки якості навчання – лягають в основу формування факторів, що визначають рівень самореалізації особистості у сфері освіти. Нагадаємо, що початкова школа має в цьому сенсі особливе значення, після якої учні, зазвичай, чи навчаються, чи «мучаться».

Нижче розглядаються такі фактори:

· комфортність перебування в початковій школі (взаємопорозуміння з учителем, мікроклімат в класі тощо);

· комфортність перебування в інших навчальних закладах (умови навчання, мікроклімат в класах середньої та старшої шкіл і групах вищих навчальних закладах тощо);

· пробудження інтересу до навчання взагалій аналізу одержаної інформації (розвиток аналітико-пізнавальної активності÷ (АПА)). Йдеться про формування компетентності «навчити вчитися»;

· пробудження інтересу до самопізнання свого «Я» (своїх здібностей, рис характеру, темпераменту, соціотипу, своїх цінностей, професійно-особистісних якостей та інше);

· прищеплення культури взаємостосунків з людьми в різних соціумах (на основі поваги до людей і природи, розвиток комунікативних якостей та інше). Ідеться про формування компетентності «жити разом у мільтікультурному середовищі»;

· якість підготовки конкурентоспроможних фахівців у професійних навчальних закладах (актуальні знання та вміння, які потрібні роботодавцю, здатність їх поновлювати через розвинену АПА, адекватність професійно-особистісних якостей обраної професії та інше).

Нижче в таблиці 4.3 наведено модель оцінки рівня самореалізації особистості в сфері «Освіта».

Треба усвідомити, що деяку незвичність вищезазначених факторів 3, 4, 5 задоволення потреб громадян у цій сфері продиктовано людиноцентричною орієнтацією національної системи освіти. Йдеться про сприяння самореалізації людини упродовж життя, що стає глобальною місією і головним стратегічним завданням освіти в контексті реалізації людиноцентричної парадигми розвитку системи державного управління в Україні. Навчити людину вчитися через розвиток аналітично-пізнавальної активності (АПА) – це означає забезпечити її на все життя надійним захистом від відставання в майбутньому суспільстві знань. Навчити людину вивчати саму себе, пізнавати своє «Я» – це означає допомогти їй знайти «сродню» працю (за Г. Сковородою), побудувати гармонічний шлюб, будувати комфортні взаємостосунки з колегами та іншими людьми в трудовому та інших соціумах тощо. В цьому, зокрема, є фундаментальне призначення національної системи освіти та її внесок у модернізацію України, а саме – сприяти самореалізації людини впродовж життя.

Таблиця 4.3

Модель оцінки рівня самореалізації (якості життя) громадян у сфері «Освіта»

№ з\п	Фактори задоволення потреб	Критерії задоволення потреб
		Повністю задоволений (1,0)	Більше задоволений, чим ні (0,75)	Щось середнє (0.5)	Скоріше ні, чим так (0,25)	Повністю незадово-лений (0,0)	Оцінка за факто-рами
1	Комфортність перебування в початковій школі
2	Комфортність перебування в інших навчальних закладах
3	Пробудження інтересу до навчання взагалі
4	Пробудження інтересу до самопізнання свого «Я»
5	Прищеплення культуривзаємостосунків з людьми в різних соціумах
6	Якість підготовки конкурентоспромож-них фахівців в професійних навчальних закладах
	Усього
	Загальна оцінка

Але можуть бути інші варіанти формування факторів моделі оцінки рівня задоволення потреб громадян в освіті з погляду якості освітніх послуг, які надаються навчальними закладами. Наприклад, на думку професора В. Яковця, такі фактори можуть характеризувати як комфортність перебування дітей у навчальних закладах, так і якість навчання через сприйняття її дорослими. Нижче наведено перелік таких факторів (маємо на увазі, що останній варіант складу факторів для застосування може бути затверджено на рівні регіональних органів управління освітою):

· Умови перебування ваших дітей у дитячому садку. Рівень кваліфікацій вихователів у ньому.

· Комфортність перебування і навчання ваших дітей у загальноосвітніх школах вашого мікрорайону.

· Якість навчання ваших дітей у загальноосвітній школі вашого мікрорайону.

· Рівень освітніх послуг вищих і професійно-технічних навчальних закладів вашого міста (регіону).

· Відповідність професійного рівня випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів вашого міста (регіону) вимогам ринку праці.

· Ринок праці вашого міста (регіону). Можливості працевлаштування.

· Можливості перепідготовки та підвищення кваліфікації у вашому регіоні.

· Система закладів позашкільної освіти вашого регіону, якість їх діяльності.

Сфера життєдіяльності«Існування в країні через сприйняття приналежності до держави»

Ідеться про духовно-емоційне сприйняття людиною приналежності до держави. Це може стати суттєвою сферою самореалізації людини тільки в країні, якою можна пишатися. Саме високий рівень самореалізації громадян у цій сфері життєдіяльності одночасно забезпечує суттєве підвищення соціального капіталу в країні. Наслідком підвищення запасу соціального капіталу (згуртованості нації) буде всіляка підтримка громадянами всіх трансформаційних процесів, що здійснюватиме влада. Але до цього треба ще підійти через високий рівень самореалізації в інших сферах життєдіяльності, а цьому має сприяти діяльність державних структур. Якщо люди об’єднаються довірою до влади та стратегією розвитку країни на основі ідеології еколюдиноцентризму, то це стане міцним підґрунтям для побудови демократичної держави з потужною економікою і щасливими людьми.

Виходячи з цих постулатів, рівень самореалізації громадян у цій сфері життєдіяльності забезпечується такими факторами:

· баченняоптимістичного майбутнього країни;

· постійна турбота влади про інтереси пересічних громадян (включаючи пенсійне забезпечення);

· вплив громадян на рішення владних структур;

· відповідальність владних структур за свою діяльність;

· якість діяльності структур судової системи та прокуратури;

· якість діяльності міліції та інших силових структур.

Ці факториі якості складових моделі оцінювання рівня самореалізації громадян у сфері «Існування в країні через сприйняття приналежності до держави» наведено в таблиці4.4.

Якщо провести таку оцінку за останні роки, неважко спрогнозувати, що результати самореалізації громадян у вищезазначеній сфері будуть дуже низькими. Це і характеризуватиме низький запас соціального капіталу країни (слабку згуртованість громадян через недовіру до влади), а тому і невелику можливість масових колективних дій на основі поєднання інтересів владиі більшості населення. Але при цьому досить чітко визначаються напрями, які слід удосконалювати, щоб рівень самореалізації громадян Українипостійно підвищувався.

Перелік факторів, які наведено в таблиці 4.4, визначались у процесі опитування 845 громадян віком від 20 до 60 років у процесі їхнього навчання в професійних навчальних закладах та системі підвищення кваліфікації керівних кадрів та фахівців, зокрема державних службовців.

Отже, можна стверджувати, що застосування факторно-критеріальноїкваліметрії в процесі побудовиоцінювальних моделей дає змогуодержати чітку кількісну оцінку кінцевих результатів діяльності влади через показник якості життя громадян (ЯЖГ). Вінхарактеризує за своєю сутністю оцінку ступеня задоволеннянеобхідних нагальних потреб кожного окремого мешканця села, селища та міста. Одночасно цей показник визначає рівень самореалізації особистості в усіх сферах її життєдіяльності, на які мають вплив структури державного управління.

Таблиця 4.4

Модель оцінки рівня самореалізації (якості життя) громадян у сфері

«Існування в країні через сприйняття приналежності до держави»

№ з\п	Фактори задоволення потреб	Критерії задоволення потреб
		Повністю задоволений (1,0)	Більше задово-лений, чим ні (0,75)	Щось середнє (0,5)	Скоріше ні, чим так (0,25)	Повністю незадово-лений (0,0)	Оцінка за факторами
1	Бачення оптимістичного майбутнього країни
2	Постійна турбота влади про інтереси пересічних громадян
3	Вплив громадян на рішення владних структур
4	Відповідальність владних структур за свою діяльність
5	Якість діяльності судової влади та прокуратури
6	Якість діяльності міліції та інших силових структур
	Усього
	Загальна оцінка

Але принциповим положенням є те, що показник якості життя кожної окремої особистості у своїй сукупності (як середня величина) характеризує рівень самореалізації мешканців районів, областей, усієї країни. Тобто з'являється показник, який визначає цінні кінцеві результати діяльності органів місцевого самоврядування та міських і районних адміністрацій, обласних органів влади і, нарешті, центральних органів влади (див. рис. 4.2).

Це означає, що діяльність усіх структур державної влади повинна підкорюватися єдиній цілі, яка пронизуватиме всю систему державного управління знизу вверх, а саме: підвищення якості життя громадян. А результати досягнення цієї цілі оцінюватимуть громадянами сіл, селищ, міст. Це означає, що самі люди в громадах можуть робити висновок про ефективність діяльності влади. Але зробити це можливо за однієї умови – таку оцінку треба одержувати щорічно, щоб відслідковувати зміни, а саме: зростання чи зниження показника в динаміці.

Рис. 4.2. Формування цінних кінцевих результатів діяльності структур влади на мікро-,

мезо- і макрорівнях державного управління

Нижче на рис. 4.3 наведено спрощену схему системи державного управління зі зворотнім зв’язком. Останній починається з виміряної якості життя громадян (ЯЖГ) як кінцевого результату діяльності структур державної влади.

Нагадаємо ще раз одну особливість унікального показника ЯЖГ, що академічна наука не визнає за оцінку кінцевих результатів діяльності органів влади. Йдеться про суб’єктивність. Дійсно, люди можуть оцінювати рівень своєї самореалізації по-різному залежно від їхнього емоційного стану. Але є унікальна технологія (її зміст викладено нижче) оцінювання, яка суттєво знижує цей емоційний фон. Крім того, суб’єктивність при певній кількості респондентів (в громадах) переходе в об’єктивність. Одночасно глибше самої людини ніхто не може судити про її потреби та ступінь їх задоволення. У цьому, зокрема, полягає зміст людиноцентричного підходу.

Підкреслимо, що сукупність індивідуальних думок людей про рівень задоволеності своїх потреб у всіх сферах життєдіяльності є найоб’єктивнішою інформацією в соціальній державі. Саме вона реально відображає сприйняття людиною свого стану, на що впливають дії владних структур.

Рис. 4.3. Спрощена схема цілеорієнтації структур державної влади

на кінцеві результати зі зворотнім зв’язком

Таким чином, якщо людина сама вирішує, як їй живеться в цій країні, потрібно (у межах теорії антропосоціального управління суспільством) навчитися вимірювати рівень задоволення її потреб. Це матиме велике значення в системі управління для цілеорієнтації управлінських структур на показник, який відображатиме кінцевий результат їх діяльності в контексті реалізації філософії людиноцентризму. Важко переоцінити це і з погляду посилення реальної демократії (народовладдя) в такій державі, як Україна.

Сфера життєдіяльності «Родина»

Є ще одна надзвичайно важлива сфера, яка має великий вплив на інші. Йдеться про родину. Особливість виміру рівня самореалізації людини в цій сфері полягає втому, що родина завжди розглядалась як щось сугубо особистісне, яке не треба виносити на зовнішнє обговорення, і тому впливу держави тут немає. Формуються родини практично стихійно, а тому лише випадково можуть бути гармонійними. Це дійсно так, і саме судження про свою самореалізацію в родині ніколи не буде об’єктивним, якщо про це буде знати хтось з цієї родини. Все вищезазначене дає підґрунтя для відмови від виявлення рівня самореалізації людини в такій сфері життєдіяльності, якою є «родина».

Але є одне але. Йдеться про найважливішу сферу життєдіяльності, яка потужно впливає не тільки на самореалізацію кожної окремої дорослої особистості. Саме в родині формуються основи самореалізації дітей упродовж їх життя. У людині як біосоціальній істоті вже з народження є певні природні якості і з дитинства закладаються основи соціалізації. Саме дитина в майбутньому по мірі дорослішання стає людиною не тільки для себе і батьків, а й для суспільства, в соціумах якого їй доведеться взаємодіяти з іншими людьми. Тому саме в родині треба починати формувати як мінімум такі ґрунтовні якості, якими є повага до інших людей і природи (моральність), відповідальність (як конкретне продовження моральності), мужність (вольові якості).

То чи можуть такі якості формуватися у дітей в негармонічному шлюбі, де жінка та чоловік не розуміють один одного через свою несумісність? Якщо батьки постійно сваряться через несумісність (різні характери, цінності, соціотипи та інше) та ще ображають один одного, дитя наврядчи буде їх поважати. Адже як моральність у дітей формується з поваги до старших. В негармонійних шлюбах, зазвичай, не можуть повністюсамореалізуватися ні батьки, ні діти (за поодиноким виключенням).

Тому проблема формування гармонійних шлюбів на фоні постійного зростання негармонійних, які руйнуються, не може бути поза увагою державного управління (недарма у радянський період і до недавнього часу в Україні функціонувало Міністерство сім'ї та молоді, але це Міністерство, нажаль, цю проблему не вирішувало). Сьогодні, коли теорія сумісності двох учасників шлюбу починає розвиватися, використовуючи кваліметричні виміри параметрів особистості, пошук шляхів формування гармонійних стосунків на основі сумісності може бути успішним.

Нижче наведено модель оцінки рівня самореалізації особистості в родині (див. табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Модель оцінки рівня самореалізації (якості життя) громадян у сфері «Родина»

№ з\п	Фактори задоволення потреб	Критерії задоволення потреб
		Повністю задоволе-ний (1,0)	Більше задово-лений, чим ні (0,75)	Щось середнє (0,5)	Скоріше ні, чим так (0,25)	Повністю незадово-лений (0,0)	Оцінка за факторами
1	Взаємоповага між подружжям
2	Взаємопорозуміння між батьками та дітьми
3	Надійність стосунків між подружжям на основі загальних інтересів (цінностей)
4	Емоційна та чуттєва взаємоприваб-ливість між подружжям
5	Стосунки подружжя з найближчими родичами чоловіка та дружини
	Усього
	Загальна оцінка

Характерним є фактор «Взаємостосунків з найближчими родичами»; мається наувазі великий вплив цієї категорії оточуючих на гармонізацію сімейних взаємин між чоловіком та жінкою. Від поведінки цих родичів часто залежить психологічний клімат у родині. Тобто знання ними правильної поведінки може сприяти поліпшенню чи збереженню доброзичливої і комфортної атмосфери взаємостосунків в родині.

Є ще одне принципове положення: якщо Він і Вона як головні суб’єкти шлюбу добре знають себе, своє «Я», тоді можна свідомо будувати гармонійні стосунки в родині. У зв’язку з цим, а також у зв’язку з необхідністю вибору людиною «сродній праці», розвитку Я – концепції в системі освіти треба приділяти особливу увагу.

Таким чином, оскільки життєдіяльність людини здійснюється в п’яти сферах (сф.1, сф.2, сф.3, сф.4, сф.5), індивідуальна комплексна оцінка ступеня її самореалізації (Оссл – ступінь самореалізації людини) як середньоарифметичний показник має складатися з п’яти параметрів. Модель такої оцінки матиме такий вигляд:

Оссл = (Осф1.+ Осф 2.+Осф3.+ Осф 4.+Осф5.):5=Ос.сам (1);

де: Осф1, Осф2,...Осф5 – індивідуальні оцінки рівня якості життя людини щодо рівня задоволеності її потреб у кожній із п’яти сфер життєдіяльності.

Цю формулу оцінки якості життя індивіда (1) наведено без вагомості (питомої ваги) кожної зі сфер у цьому комплексному показнику, тому Оссл розраховується як середня арифметична величина. Водночас для кожної людини вагомість «В» кожної зі сфер дуже різниться. Тому вагомість у частках одиниці (сума таких часток дорівнює одиниці) визначає для себе сам індивід. Але це здійснюватиметься поступово, відповідно до вирішення проблем з оцінювання кінцевих результатів діяльності органів влади.

Оссл = В1Осф1.+ В2Осф2.+В3Осф3.+ В4Осф 4.+В5Осф5. (2)

Як вже зазначалося вище, інформацією для розрахунку Оссл є особисте сприйняттялюдиною рівнязадоволеності своїх потреб з використанням таких критеріїв: повністю задоволений; більш задоволений, ніж не задоволений; щось середнє; більш не задоволений, ніж задоволений; повністю незадоволений.

4.3. Технологія кваліметричного оцінювання ЯЖГ та її соціальні наслідки.

Спочатку треба ще раз усвідомити, що більш глибоко, ніж сама людина, якість свого життя ніхто не може визначити. Це вихідне положення піддається сумніву через вплив емоційного фактора на вибір людиною того чи іншого критерію на час опитування. Але є технологічна можливість усунення впливу емоційного стану людини на його рішення. Зокрема, якщо людина спочатку визначить причини свого незадоволення тим чи іншим фактором, а вже потім обере критерій, який характеризує міру незадоволення, тоді емоційний вплив на судження різко знижується. Це суттєво підвищує об’єктивність сприйняття людиною параметрів якості свого життя.

Отже, немає альтернативи соціологічному опитуванню громадян (мешканців сіл, селищ, міст) за допомогою специфічних анкет з метою визначення показника ЯЖГ. Специфічність анкет обумовлена їх двома частинами. Першу частину представляє модель кваліметричної оцінки (див. табл.4.1–4.5). Це є закритий бік анкети, де опитувані висловлюють судження щодо рівня задоволення своїх потреб шляхом вибору параметрів за вже визначеними факторами. Другу частину анкети складають причини незадоволення потреб, які у вільній формі висловлюють опитувані за кожним фактором. Це є відкритий бік анкети (див. форму 4.1.).

Форма 4.1

Відкрита частина анкети

Причини незадоволення за факторами

1.________________________________________________________

_________________________________________________________

2.________________________________________________________

_________________________________________________________

3.________________________________________________________

_________________________________________________________

4.________________________________________________________

_________________________________________________________

5.________________________________________________________

_________________________________________________________

6.________________________________________________________

_________________________________________________________

7. За іншими факторами, які для вас важливі___________________

_________________________________________________________

Саме використання таких специфічних анкет передусім обумовлює унікальність технології визначення показника ЯЖГ. Дійсно, за допомогою таких анкет одержується надважлива інформація по двох напрямах одночасно. По-перше,із закритої частини надається кількісна оцінка рівня самореалізації окремої людини. Сукупність таких оціноквиражає кінцевірезультати діяльності органів місцевої влади, а далі за вертикаллю – районної, обласної, центральної структур влади.

Причини незадоволення з відкритої частини анкети після їх структуризації дають інформацію для формування позицій планів соціально-економічного розвитку територій (сіл, селищ, міст). Якщо зробити процес формування цих планів прозорим з підключенням громади до визначення пріоритетів в рамках обмежених місцевих бюджетів, тоді, нарешті, розв’яжеться проблема реальної участі пересічних громадян в управлінні країною та в контексті побудови системного управління державою. Це не може не привести до поступового підвищення їхнього громадянського статусу і самодостатності кожного мешканця України.

Таким чином, першою складовою унікальності технології одержання інформації для визначення показника ЯЖГ стає специфічна анкета опитування мешканців сіл, селищ, міст, яка дає змогу отримати цінну інформацію для демократизації всієї системи державного управління знизу вверх.

Другою складовою унікальності вищезазначеної технології є специфіка процесу опитування населення, по-перше, на добровільній основі, по-друге, за участю депутатів місцевих рад як головних операторів таких опитувань за своїми виборчими округами. Саме депутати зі своєю командою організовують роздачу і збір заповнених мешканцями анкет і аналізують одержану інформацію як для оцінки громадою кінцевих результатів діяльності влади, так і для формування позицій планів соціально-економічного розвитку територій. З одного боку, це прямий обов’язок депутатів бути представниками громадян та захищати їх інтереси, з другого боку, має сенс стимулювати цю діяльність (на період опитування та аналізу результатів) певним чином з місцевих бюджетів.

Третю складову унікальності технології, що розглядається, складає сама форма проведення опитування. По-перше, опитування треба проводити щорічно (для визначення динаміки рівня ЯЖГ і відповідно до ефективності дій влади). По-друге, щорічні опитування населення у статусі щорічних місцевих соціальних референдумів має бути обумовлено правовими нормами. Тобто, останнє мусить бути закріплено на законодавчому рівні. Але для цього треба спочатку здійснити певне експериментальне розповсюдження цієї технології на певній території (з ініціативи місцевої влади чи окремих депутатів з перспективою перевиборів, чи деяких претендентів на мандат народних депутатів та інше).

На сьогодні розроблено пакет базових анкет, який стає реальним інструментом вимірювання кількісною мірою рівня самореалізації окремої людини у п’яти сферах її життєдіяльності через визначення ступеня задоволення основних потреб, що відображається показником якості життя громадян (ЯЖГ) сіл, селищ, міст.

Особливість цих базових анкет втому, що вони слугують, насамперед, основою для творчого вдосконалення як з урахуванням місцевої специфіки сільського чи міського населення, так і зміни з часом самих суттєвих потреб. Але принцип одержання надважливої інформації для кардинальної модернізації (через демократизацію) системи державного управління знизу залишається незмінним. У деяких випадках базові анкети можна застосовувати без будь-яких змін, особливо якщо йдеться про первинне опитування населення.

Успішний початковий досвід недалекого минулого

Наведемо результати проведення цільового соціологічного опитування населення в м. Вишневе влітку 1997 року.[4]

Місто Вишневе Києво-Святошинського району Київської області є містом-супутником Києва, практично прилеглим до його західного кордону, з населенням близько 40 тис. чоловік. Місцева влада представлена Вишневською міською радою народних депутатів та його виконкомом.

Першим кроком організаційного етапу було прийняття рішення про проведення експерименту з виявлення якості життя громадян міста через ступінь задоволеності відповідних потреб жителів 12 червня 1997 р. на засіданні міської ради народних депутатів.

Ухваленню рішення передували, по-перше, розгляд питань, пов'язаних з підготовкою адміністративної реформи в країні, зокрема на нижчих поверхах піраміди державного управління. По-друге, в процесі виступу одного з авторів оцінки ЯЖГ, розкрито зміст наявних методичних розробок, що забезпечували нові підходи до оптимізації діяльності місцевих органів влади (через оцінювання кінцевих результатів їх діяльності на основі проведення цільового соціологічного опитування населення) [5].

Другим кроком у проведенні експерименту стала роз'яснювальна робота серед депутатів та їхнього активу, пов’язана з поясненням мети експерименту, розробленням форми звернення до жителів, встановлення планової чисельності респондентів за виборчими округами (в місті немає рад територіального громадського самоврядування − РГТС).

Враховуючи, що в місті 18 виборчих округів, запланували опитати по 100 жителів у кожному окрузі – усього 1800 осіб (при мінімально можливій вибірці 625 осіб згідно з нормами соціологічного опитування при похибці вибірки 4%).

Анкети надійшли в брошурованому вигляді пакетів, кожний з яких мав вступну частину звернення до респондентів. У ній пояснювалася мета соціологічного опитування та його громадська значущість, а також була коротка інструкція щодо заповнення анкети (див. далі пакет форм 4.2 – 4.10).

Результатом третього кроку організаційного етапу стало встановлення порядку проведення соціологічного опитування в кожному виборчому окрузі: визначався суб’єкт опитування − «хто» роздає та збирає анкети, «виходячи» на жителів безпосередньо.

У деяких округах цю місію повністю на себе взяли самі депутати, в інших − тільки частково, а в якихось округах − залучили до соціологічного опитування увесь свій актив (команду, що підтримувала на виборах депутата і продовжує це робити зараз), у четвертих − залучили до опитування двірників. Як з'ясувалося потім, цей момент був досить доречним у тих випадках, коли мешканці відкривали двері тільки знайомим людям. Двірників же, як правило, знають у будинку всі. Деяка частина депутатів використала для роздачі анкет педагогічний колектив шкіл, який через дітей запрошував до опитування їхніх батьків.

Процедурний етап експерименту (роздача анкет, їх збирання та концентрація в руках заступника голови міської ради) пройшов достатньо організовано і завершився протягом 15 днів − з 3-го по 18-е вересня. Правда, після роздачі 1800 анкет заповненими повернулося тільки 1510. Решта 290 анкет були загублені або випадково зіпсовані.

На завершальному етапі заповнені анкети передавалися в обчислювальний центр, де за спеціальною програмою проводилися розрахунки оціночних показників у кваліметричному вимірі по кожній з дев'яти складних потреб (див. нижче), врахованих потім в інтегрованому індексі якості життя населення за тими його напрямами, котрі знаходяться в компетенції місцевих органів влади. Опитування проводилося за допомогою 9 анкет (див. форми 4.2 − 4.10), кожна з яких була присвячена виявленню ступеня задоволення відповідної потреби. Результат опрацювання всіх анкет представлено в табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Результати виявлення ступеня задоволення потреб

мешканців міста

Задоволеність потреб	Оцінка
1. Житловими умовами (якістю комунального обслуговування в будинках)	0,34
2. Медичним обслуговуванням	0,38
3. Торгівельним обслуговуванням	0,47
4. Громадським транспортом	0,45
5. Безпекою життя	0,32
6. Економічних та соціальних потреб малозабезпечених верств населення	0,23
7. Якістю дошкільного та шкільного навчання	036
8.Навчально-методичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання	0,28
9. Екологічною безпекою	0,27
Середня по місту	0,34

Нижче на рис. 4.4 наведено дані опрацювання соціальної інформації на ЕОМ за 1510 анкетами з 9 напрямів якості життя населення (всього опрацьовано1510 х 9 =13590 анкет) у цілому по місту. На поданих рисунках у графічному вигляді показано результати ступеня задоволеності складної потреби в розрізі виборчих округів, що дає наглядну картину територіального розподілу незадоволених потреб. Така інформація має велике значення не тільки для оцінки діяльності місцевих органів самоуправління, а й знаходження шляхів підвищення якості життя у конкретних напрямах.

Більше того, низький рівень задоволеності потреб говорить про недостатньо ефективну роботу персоналу місцевих органів самоуправління. Середній показник від цих величин дасть індекс якості життя населення (ЯЖН) м. Вишневе у сфері «За місцем проживання та відпочинку»:

Ояжн=(0,34+0,38+0,47+0,45+0,32+0,23+0,36+0,28+0,27):9=0,34.

Якщо мати на увазі, що не всі складні потреби мають одну й таку саму вагомість у межах одиниці 1:9 = 0,11(1), та через експертне опитування з'ясувати, задоволеність яких потреб сьогодні найважливіша, то підсумковий показник індексу життя населення м. Вишневе відрізнявся б від показника 0,34. Але в будь-якому випадку цей показник достатньо наглядно характеризує низький рівень задоволеності потреб населення міста. До того ж він цілком може бути зіставлений з показниками подальших періодів — 1998, 1999 і наступних років, які будуть характеризувати динаміку удосконалення роботи персоналу органу місцевого самоврядування.

Оцінки ступеня задоволеності потреб населення з 9-ти досліджених напрямів якості життя та усереднення їх по місту, а також графічне зображення результатів соціологічного опитування в м. Вишневе дивись на рис. 4.4. та таблиці 4.7.

Але опрацювання анкет не завершується виявленням кваліметричної оцінки діяльності персоналу виконкому на ЕОМ у зв’язку з тим, що зворотній бік анкети містить у собі суттєвий інформаційний потенціал. Ідеться про конкретні причини незадоволеності потреб населення за різними напрямами життя, які респонденти вказують у процесі соціологічного опитування. Аналіз цієї інформації спочатку за кожним округом, а потім по місту загалом дав змогу розпочати процес формування нових, на відміну від традиційних, планів соціально-економічного розвитку міста на науковій основі.

Рис.4.4. Графічна інтерпретація середніх показників задоволення потреб населення

за різними потребами (9) та округами (18)

Таблиця 4.7

Ступінь задоволеності потреб населення за різними факторами (за анкетами)

та усереднення їх по місту

	Анк. № 1	Анк. № 2	Анк. № 3	Анк. № 4	Анк. № 5	Анк. № 6	Анк. № 7	Анк. № 8	Анк. № 9	Середній по округу та місту
Середнє по округу № 1	0,35	0,46	0,54	0,48	0,40	0,28	0,53	0,31	0,33	0,41
Середнє по округу № 2	0,36	0,27	0,48	0,48	0,29	0,25	0,35	0,26	0,23	0,33
Середнє по округу № 3	0,33	0,29	0,50	0,42	0,36	0,20	0,45	0,38	0,28	0,24
Середнє по округу № 4	0,26	0,25	0,33	0,37	0,21	0,13	0,28	0,19	0,16	0,24
Середнє по округу № 5	0,08	0,56	0,49	0,64	0,23	0,05	0,08	0,06	0,05	0,25
Середнє по округу № 6	0,34	0,43	0,51	0,49	0,25	0,22	0,35	0,27	0,25	0,35
Середнє по округу № 7	0,43	0,45	0,45	0,39	0,35	0,36	0,49	0,38	0,40	0,41
Середнє по округу № 8	0,42	0,45	0,47	0,46	0,38	0,35	0,41	0,29	0,25	0,39
Середнє по округу № 9	0,38	0,37	0,51	0,54	0,32	0,23	0,51	0,37	0,34	0,40
Середнє по округу № 10	0,34	0,27	0,49	0,33	0,35	0,22	0,32	0,30	0,22	0,32
Середнє по округу № 11	0,41	0,39	0,58	0,44	0,45	0,32	0,42	0,29	0,31	0,40
Середнє по округу № 12	0,29	0,40	0,46	0,44	0,32	0,25	0,50	0,36	0,28	0,37
Середнє по округу № 13	0,47	0,54	0,56	0,64	0,29	0,19	0,28	0,21	0,23	0,38
Середнє по округу № 14	0,48	0,35	0,46	0,49	0,36	0,30	0,43	0,30	0,30	0,39
Середнє по округу № 15	0,24	0,33	0,47	0,36	0,35	0,08	0,17	0,23	0,39	0,29
Середнє по округу № 16	0,33	0,30	0,41	0,44	0,36	0,25	0,35	0,30	0,32	0,34
Середнє по округу № 17	0,28	0,26	0,40	0,39	0,26	0,19	0,26	0,14	0,24	0,27
Середнє по округу № 18	0,31	0,37	0,40	0,40	0,17	0,25	0,32	0,36	0,23	0,31
Середнє по місту	0,34	0,38	0,47	0,45	0,32	0,23	0,36	0,28	0,27	0,34

Нижче в табл.4.8 наведено, як приклад, результати аналізу причин незадоволеності потреб населення, що проживає на території 16-го виборчого округу м. Вишневе. За цим округом в опитуванні взяло участь 88 респондентів, з яких більше 25% залишили зворотній бік анкети незаповненим.

Таблиця 4.8

Результати аналізу причин незадоволеності потреб мешканців м. Вишневе,

що проживають на території 16-го виборчого округу

Найменування складних потреб	Основні причини незадоволеності	Кількість незадоволених респондентів	Адреса
1	2	3	4
1. Житлові умови та комунальне обслуговування	1.1. Розмір житла, його якість та плани	20	вул. Радянська, Святоюр'ївська, Щорса, Ворошилова
	1.2. Вогкість квартири через протікання стелі та стін	6	вул. Радянська, Святоюр'ївська
	1.3. Перебої з холодною водою (без попередження)	14	Усі
	1.4. Перебої з гарячою водою	29	Усі
	1.5. Гаряча вода вранці подається запізно	7	Усі
	1.6. Відсутність телефону в квартирі	18
	1.7. Незадовільна якість телефонного зв’язку	12
	1.8. Мало телефонів-автоматів	9
	1.9. Незадовільна якість сантехнічного та електротехнічного обслуговування (непорядність працівників, часте відключення ліфтів, відсутність освітлення в ліфтових кабінах та ін.)	43
	1.10. Незадовільний рівень житлових послуг, зокрема: - у під'їздах темно і брудно; - сміття з подвір'я вивозиться рідко; - поламані мусорні баки; - водостічні труби протікають; - фасад та двері потребують ремонту	68 18 22 12 6 10	вул. Радянська, Святоюр'ївська, Щорса, Ворошилова
2. Медичне обслуговування	2.1. Незадовільне ставлення персоналу (нехтування своїми обов’язками, ігнорування пацієнтів, особливо пенсіонерів)	12
	2.2. Відсутність сучасного обладнання та потрібних фахівців (доводиться їздити в Боярку)	14
	2.3. Недоступні ціни на ліки	22	вул. Радянська, Щорса
	2.4. Швидка допомога приїжджає, але без медикаментів	23	Усі вулиці
	2.5. Довге очікування швидкої допомоги	10	Усі вулиці
	2.6. Відсутність контролю санепідемстанцій	27	Усі вулиці
3. Торгівельне обслуговування	3.1. Низька якість товарів у торгових точках та на базарах (часто продається прострочений товар, без упаковки та ін.).	10
	3.2. Мало вітчизняних товарів за доступними цінами	11
	3.3. Немає захисту прав споживачів (немає кому поскаржитися, неякісний товар назад не приймають)	32
	3.4. Норми сангігієни в торгівельних точках порушуються (сміття, далеко туалет, немає води)	24
4. Громадський транспорт	4.1. Рідко ходить автобус № 82
	4.2. Поїздки в електричці тяжкі: давки, немає повітря	31
	4.3. Невдалий розклад електричок та розташування зупинок автобусів на ст. Жуляни	12
5. Безпека життя	5.1. Вдень – небезпека від швидких авто та собак	15
	5.2. Ввечері темно	19
	5.3. Під’їзди будинків не захищені від п’яниць та хуліганів-підлітків	21
6.
7.
8.
9. Екологічна безпека	9.1. Якість питної води погана (вода іржава, пахне чимось, надмірно хлорована)	21
	9.2. Повітря забруднене викидами авто та поїздів
	9.3. Територія засмічена, відстій вагонів псує землю, погана якість доріг	14
	9.4. Зелені насадження потребують оновлення, немає парків та скверів	16
	9.5. Немає інформації про перевірку продуктів на екологічну чистоту, тим більше – про результати такої перевірки	16

Як бачимо, навіть наведені в таблиці 4.8 фрагменти аналізу основних причин незадоволення потреб мешканців за 9 напрямами якості життя населення (детальний виклад причин концентрується в первинних аналітичних таблицях по кожній з анкет) дають достатньо потужну інформацію про фактичні умови життєдіяльності та рекреації місцевого населення.

Нижче наведено пакет з 9 анкет, який був розданий у 1997 р. 1800 мешканцям м. Вишневе задля оцінки ступеня задоволеності потреб у сфері «За місцем проживання та відпочинку».

Кожна з анкет дозволяла одержати важливу інформацію про якість життя громадян з певного напряму діяльності структур влади (передусім, місцевої):

Анкета 1 – умови проживання в будинку;

Анкета 2 – медичне обслуговування;

Анкета 3 – торгівельне обслуговування на території мікрорайону;

Анкета 4 – робота громадського транспорту;

Анкета 5 – стан безпеки життєдіяльності;

Анкета 6 – стан соціального забезпечення незаможних верств населення;

Анкета 7 – якість дошкільної та шкільної освіти;

Анкета 8 – стан задоволеності батьків навчально-методичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання;

Анкета 9 – стан екологічної безпеки.

Успішний експеримент у м. Вишневе у 1997 році дав поштовх до розробки методичних матеріалів для системи соціального контролю діяльності органів місцевого самоврядування. Ця система включає: модернізований пакет анкет для оцінки ступеня задоволення потреб мешканців сіл і селищ; модернізований пакет анкет для мешканців міст, а також методики розрахунку кваліметричної оцінки ЯЖГ на комп’ютері, а також вручну та інше [5].

Крім того, продовження досліджень здійснювалося в напрямі удосконалення діючої системи планування діяльності органів місцевого самоврядування на базі одержаної з анкет інформації про причини незадоволення потреб [6].

Але абсолютна відсутність зацікавленості (більш того, боязнь) керівників державних адміністрацій на районному і обласному рівнях мати оцінку кінцевих результатів своєї діяльності різко загальмувало поглиблення і розповсюдження досліджень цього актуального напряму модернізації державного управління в Україні аж до сьогодення.

Резюме

Ключова проблема незалежної України – відчуження інтересів влади і інтересів більшості громадян. У цьому сенсі теза про управлінську еліту як «слуг народу» набуває саркастичного характеру.

З позицій управлінської науки основна причина криється у слабкості зворотного зв’язку за кінцевими результатами діяльності владних структур через невизначеність і невимірюваність цих результатів. Тому праця представників влади на «благо людей» (тобто якість їх життя) набуває абсолютної декларативності. Дійсно, само це благо визначається не якимись статистичними показниками, а почуттям людини щодо задоволення своїх потреб. При цьому крім самої людини визначитися з рівнем її задоволення ніхто не спроможне.

У зв’язку з цим можна стверджувати, що тільки застосування факторно-критеріальної кваліметрії, яка базується на нечіткій математиці, здатне вирішити цю надважливу проблему. Це не означає, що показник якості життя громадян є істиною, бо він відображає думки і судження людей кількісною мірою. Але в цілому (у своїй сукупності) показник ЯЖГ є достатньо об’єктивним при відслідковуванні тенденцій. При цьому суб’єктивність суджень у думок людей про рівень задоволення своїх потреб суттєво об’єктивізується через використання «розумних» анкет при опитуваннях громадян сіл, селищ, міст. Тому дуже важливо засвоїти технологію визначення показника ЯЖГ, використання якого допоможе, нарешті, налагодити зворотній зв'язок у системі державного управління, підвищити, відповідальність структур влади перед громадою за кінцеві результати своєї діяльності.

Терміни і поняття

1. Філософія та ідеологія людиноцентризму (еколюдиноцентризму).

2. Самореалізація особистості.

3. Сфери життєдіяльності людей, де здійснюється її самореалізація.

4. Якість життя громадян (ЯЖГ) і ступінь задоволення потреб людини.

5. Формування факторно-критеріальних моделей оцінки ступеня задоволення потреб за сферами життєдіяльності.

6. Використання показника ЯЖГ в якості оцінки кінцевих результатів діяльності.

7. Унікальна технологія визначення показника ЯЖГ сіл, селищ, міст.

Запитання і завдання для перевірки знань

1. Розкрити сутність ідеології еколюдиноцентризму через сприяння самореалізації особистості

2. За яким напрямом може реалізовуватись ідеологія еколюдиноцентризму в системі державного управління?

3. Яким чином може відбуватись оцінка кінцевих результатів діяльності владних структур в селах, селищах, містах, районі, області? Чому статистичні показники для цього не підходять?

4. За якими правилами формуються факторно-критеріальні кваліметричні моделі оцінки ступеня задоволення потреб людини?

5. Обгрунтуйте фактори, які обумовлюють складність потреб і розкривають їх сутність на прикладі однієї зі сфер життєдіяльності людини.

6. Обгрунтуйте критерії, за якими визначається ступінь задоволення потреб на прикладі усіх сфер життєдіяльності людини.

7. Яким чином можна організувати отримання інформації щодо вимірів ЯЖГ?

8. У чому саме полягає сутність унікальної технології визначення ЯЖГ?

9. Чому треба об’єктивізувати судження людей про ступінь задоволення їхніх потреб?

10. Як можна використати інформацію з анкет при вимірюванні ступеня задоволення потреб громадян?

Завдання для самостійної роботи

1. Визначте показник якості свого життя за п’ятьма сферами життєдіяльності.

2. Проведіть опитування друзів (колег) чи членів родини з метою визначення якості їх життя.

3. Використайте графічний спосіб інтерпретації результатів опитування.

4. Спробуйте використати інформацію з анкет для формування позицій плану соціально-економічного розвитку територій.

Література для поглибленого вивчення

1. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в контексті національної ідеї: матеріали наук-практ. конф. «Філософія людиноцентризму: методологія, теорія, практика», 15 грудня 2009 р. / В.Г.Кремень.– К.: ІОД НАПН України, 2009. – С.6–7.

2. Дмитренко Г.А. Людиноцентрична система державного управління в Україні: утопія чи шанс: кол. монографія / за заг.ред. Г.А. Дмитренко. – К.: ДКС Центр, 2014. – 240с.

3. Дмитренко Г.А. Новий управлінський курс для України: умови формування та технологія здійснення: наук. вид. /Г.А. Дмитренко. – К.: ДКС Центр, 2012. – 185с.

4. Гошко А.О.Проведення цільового соціологічного опитування мешканців міст для оцінки ефективності діяльності місцевих органів самоврядування / А.О.Гошко−К.: Вид-во УАДУ, 1998 – 44 с.

5. Гошко А. А.Технология системи социального контроля деятельности органов местного самоуправления / А.О. Гошко – К.: Изд-во УАГУ, 2000. – 96с.

Попередня тема

На початок

Наступна тема