КВАЛІМЕТРІЯ В УПРАВЛІННІ: ГУМАНІСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ Електронний посібник
Головна Передмова Теоретичні відомості Додатки: приклади застосування оціночних моделей педагогічної кваліметрії Пакет анкет Післямова Укладачі	Кваліметрія як наука в контексті розвитку квалітології і соціального управління
	1.1. Квалітологія і поняття «якість» в сучасній інтерпретації. 1.2. Сутність кваліметрії та класифікація її методів. 1.3. Педагогічна кваліметрія як імператив розвитку соціального управління. Резюме. Терміни і поняття. Запитання для перевірки знань. Завдання для індивідуальної роботи. Література для поглибленого вивчення. Вивчивши матеріал цього розділу, Ви будете знати: • причини виникнення та суттєві особливості квалітології; • сутність якості продукції та послуг; • мету, цілі та завдання квалітології, її складові; • значущість кваліметрії для управління процесами, її види; • сутність і форми кваліметрії, об'єкти вимірювання; • методи кваліметрії; • основні підходи до вимірювання соціальних явищ; • сутність соціального управління; • зміст та значущість педагогічної кваліметрії. А також уміти: • аналізувати і систематизувати фактори виникнення кваліметрії; • визначати об'єкти для вимірювання кількісною мірою; •виокремлювати методи кваліметрії залежно від об'єктів вимірювання; • розкривати практичне значення змістовних елементів педагогічної кваліметрії. 1.1. Квалітологія і поняття «якість» в сучасній інтерпретації А. Лебега про завдання перед наукою: „...потрібно було б створити таку теорію, яка могла б прикладатися одночасно до об’ємів, до температури, до апетиту, до державного бюджету, до родючості ґрунту, до розуму, до рівня води в Сені, до здивування тощо і, зокрема, до величини числа, яке вимірює величину”. Історія розвитку цивілізації − це безперервний процес пізнання навколишньої дійсності і використання здобутих знань в інтересах суспільства або окремих його соціальних верств і груп. Предметом пізнання слугують об'єкти і явища матеріального світу, закони природи і буття, сама людина і духовна сфера людей з притаманними їй суб'єктивними особливостями і об'єктивними закономірностями. Результати пізнання світу знаходять своє застосування в суспільній практиці, а саме, в активній цілеспрямованій трудовій діяльності людей, які виготовляють різного роду блага для задоволення особистих і суспільних потреб з урахуванням природного потенціалу. Як відомо, все, що робить людина, є сукупністю чотирьох елементів, таких як: продукція, послуги, інформація і енергія. Кожен з цих елементів характеризують три фундаментальні величини: • кількість (у прийнятих одиницях виміру); • витрати на виробництво, розподіл і споживання (використання, експлуатацію, застосування) одиниці цієї кількості; • якість. Перша з цих величин − кількість − вже багато століть є основою розрахунків у комплексі технологічних дисциплін. Другу − витрати − теж дуже давно вивчають і враховують в комплексі економічних дисциплін. Що ж до третьої характеристики − якості – то донедавна, її практичне врахування в технологічних, економічних, управлінських аспектах використовувалося не повною мірою. Але її кількісний вимір сьогодні дуже важливий. По-перше, будь-якому керівникові (дослідникові) в процесі його роботи доводиться стикатися з проблемою кількісного оцінювання якості − наприклад, результатів праці (продукції і послуг); проектування; виробничого або соціального процесу; діяльності колективу. По-друге, якість треба уміти кількісно оцінювати в тих ситуаціях, коли доводиться вибирати краще рішення з двох або більшого числа варіантів. Тобто мова йде про управління якістю. Наприклад, треба вибрати кращий за якістю: зразок продукції; тип організаційної структури; кандидата на вакансію; проектне рішення; комплект устаткування тощо. Зрозуміло, що для розв'язання завдань такого класу необхідно вміти кількісно оцінювати якість. І по-третє, кількісне оцінювання якості потрібне при виконанні таких соціально-економічних завдань, в яких для підвищення точності розрахунків, слід враховувати не лише кількісні, а й якісні чинники: соціальні, екологічні, ергономічні, естетичні та інші. Останнім часом в усіх країнах світу проблема підвищення якості продукції та послуг набула особливого значення. У розвинених країнах вона стала розроблятися на державному рівні і склала основу національних економічних програм. Існує декілька об'єктивних причин, які викликали підвищену увагу до проблеми якості: • по-перше, високі темпи науково-технічного прогресу привели до виникнення принципово нових видів продукції, значного ускладнення їх конструкцій, створення і широкого застосування складних технічних систем; ускладнення технологічних процесів, появи нових методів і способів виробництва; • по-друге, на міжнародному ринку загострилася конкуренція, яка, як відомо, залежить від рівня цін і якості пропонованих товарів. На перше місце з цієї причини в конкурентній боротьбі вийшла якість продукції. З цього правила немає виключень, і з цим потрібно рахуватись. Щоб торгувати, мати валюту і купувати за кордоном товари, свої товари та послуги треба робити краще ніж конкуренти. Підвищення якості товарів і послуг значною мірою стає одним з оснлвних важелів підвищення ефективності виробництва, економії матеріальних ресурсів, зростання культурного рівня і добробуту людей. Досвід передових підприємств нашої країни і світова практика свідчать: • якістю продукції слід займатися постійно; • висока якість залежить від кваліфікованої роботи кожного; • висока якість продукції досягається спільними чітко скоординованими і науково обґрунтованими діями усіх учасників процесу; • вирішуючи проблеми підвищення якості, слід виходити з корінних змін в управлінні. Це можливо, якщо до кінця усвідомити, що в нових умовах господарювання необхідно знати, як управляти якістю для задоволення запитів споживачів товарів і послуг. Управління якістю є складовою будь-якого процесу − і матеріального, і нематеріального виробництва. І освіта виступає тут визначальною галуззю. Проблема якості освіти складна і багатогранна. Вирішити її можливо тільки за умови здійснення комплексу заходів, включаючи: модернізацію підготовки і перепідготовки кадрів, розвиток творчого потенціалу та створення умов для самореалізації особистості тощо. Досягнення ефективних результатів вимагає розроблення надійних методів кількісної оцінки якості. Вказані вище обставини і зумовили виникнення в ХХ ст. квалітології − наукової дисципліни, що вивчає методологію і проблематику комплексного кількісного оцінювання якості різних об'єктів і окремих їх якісних характеристик, а також кваліметрії як теорії оцінювання і сукупності конкретних методів кількісної оцінки якості продукції (в подальшому − будь-яких якісних явищ). У різних літературних джерелах кваліметрія розглядається по-різному: як самостійна наука і як структурний елемент квалітології − комплексної науки про якість. І в тому, і в іншому випадку ми маємо справу з науками про якість. Структура квалітології представлена на рис. 1.1. Рис. 1.1 Структура квалітології Вище вже зазначалося, що якість − одна з найважливіших характеристик об'єктів і їх властивостей. Це комплексне поняття, і воно об'єднує в собі всі сторони людської діяльності. Нині вже стали доволі звичними словосполучення «якість продукції», «якість праці», «якість виробництва», «якість життя» та інші. Проблема якості є найважливішим чинником підвищення рівня життя, економічної, соціальної і екологічної безпеки. Останніми роками істотно змінилися підходи до якості. Це поняття поширюється тепер не лише на продукцію, а й на послуги, організаційні системи, проекти, процеси, освіту, охорону здоров'я тощо. Сьогодні якість товарів і послуг є визначальним фактором конкурентної боротьби на ринку. Завдання підвищення якості стало одним з основних пріоритетів у всіх провідних країнах світу. Там поняття якості вже давно розглядається у вигляді кругообігу: якість людини − якість товару − якість технології − якість виробництва − якість середовища − якість культури − якість науки − якість освіти − якість життя − якість людини. Значущість оцінки якості будь-яких об’єктів в найближчому майбутньому, безперечно, ще більше зростатиме, що пояснюється низкою причин, які виходять з рівня продуктивних сил, стану і перспектив розвитку світової економіки. Люди, займаючись виготовленням продукції, завжди задаються питанням, як поліпшити якість продукції. Прагнуть навчитися робити високоякісну продукцію, накопичуючи знання і вміння її виготовлення. Але потрібно враховувати одну закономірність: продукція за своєю якістю повинна відповідати вимогам споживача, а вони постійно змінюються. Отже, не можна зупинятися на досягненому рівні якості. Слід безперервно удосконалювати як методи виготовлення продукції, так і методи оцінювання її якості. Якість стає не просто об'єктом вивчення й аналізу, а й об'єктом управління на державному рівні, а це означає, що вона – «якість» − сама стає об'єктом вимірювання і оцінювання. Безумовно, управління будь-яким процесом вимагає, передусім, уміння виміряти його параметри, тобто оцінити якість. Але для того, щоб оцінити якість, треба, насамперед, уміти її кількісно визначати, оскільки застосування чисельних методів - одна з найважливіших передумов правильності ухвалення рішень, що необхідно при управлінні будь-яким процесом. Історично склалося так, що термін «якість», відмінно від більшості інших термінів, розвивався в рамках двох окремих сфер: по-перше, якість була і залишається однією з найважливіших категорій філософії; по-друге, якість все більше стає не менш важливим поняттям практично в будь-якій галузі сучасного матеріального виробництва, тобто в сучасній економіці. З часів Аристотеля цей термін змінюється, і сьогодні відомо кілька його трактувань. Так, наприклад, Ф. Кроссби визначає його як «відповідність вимогам». У. Деминг вважає, що якість − це «відповідність запитам ринку». Дж. Джуран розглядає якість як «відповідність призначенню». А. Фейгенбаум називає якість «сукупністю складних ринкових технічних, виробничих і експлуатаційних характеристик виробу (чи послуги), завдяки яким використовуваний товар відповідає очікуванням споживача». Дж. Харрингтон визначає якість як «задоволення або перевищення очікувань споживача за прийнятною для нього ціною» та інші. Узагальнюючі різні визначення сутності поняття якість, можна виділити такі: · під якістю розуміється здатність матеріального (ідеального) об'єкта (явища) задовольняти суспільні потреби (матеріальні чи духовні) в конкретних умовах; · якість – це властивість предмета, що найяскравіше характеризує предмет або явище. При цьому решта всіх властивостей предмета або процесу, як менш важливі, не береться до уваги. Незважаючи на те, що таке розуміння якості зародилося дуже давно (ще на ранній стадії виготовлення продуктів праці), зараз при значному розвитку матеріального виробництва в деяких випадках умовно абстрагуються від низки властивостей того чи іншого предмета або процесу і, кажучи про їх якість, мають на увазі тільки головну властивість. Скажімо, під якістю бетону іноді мають на увазі тільки одне, але найголовніше з усіх його властивостей – міцність на стиснення. Під якістю шини нерідко умовно розуміють тільки одну її властивість − прохідність, а в хімічній промисловості при виробництві полістиролу – його відносну в'язкість. Отже, недоліки такого вузького, обмеженого розуміння терміна «якість продукції» абсолютно ясні. Та все ж в деяких окремих випадках таке розуміння, ймовірно, правомірно. · якість – це сукупність корисних властивостей товару. Як відомо, будь-який предмет має практично нескінченну кількість властивостей, складових. Але з цієї нескінченної кількості для характеристики якості продукції необхідно виділити лише ті властивості, які в певний момент представляють інтерес з огляду задоволення особистих або суспільних потреб. До них відносяться показники надійності, довговічності, естетичності та інші; · якість – це відповідність певному стандарту, наприклад, вказаному в технічній документації або в стандартах. А такі поняття, як «брак» чи «дефект» означають відхилення одного з показників якості продукції від затверджених вимог. Суперечностей в цих визначеннях немає. На нашу думку, різні визначення обумовлені різною метою оцінювання якості. Залежно від мети оцінки за еталонні можуть бути прийняті, наприклад, значення показників якості кращих зразків товарів (бенчмаркінг − порівнювання з кращим) або значення показників, досягнених в попередні періоди (моніторинг якості); або значення показників перспективних зразків (планування якості); або значення, окреслені в вимогах до продукції (встановлення відповідності вимогам стандартів). Вибір базових показників визначається рівнем управління процесом, метою використання оцінки якості, характером ухвалених управлінських рішень тощо. Поняття «якість продукції» формулюється в стандартах багатьох країн. У США воно регламентоване термінологічним стандартом Американського суспільства по контролю якості (АОКК) і визначається як «сукупність властивостей і характеристик продукту, що обумовлюють його здатність задовольняти конкретну потребу». В англійській літературі з питань управління якістю продукції воно визначається як «придатність для певних цілей». Європейська організація по контролю якості (ЄОКК) запропонувала більш широке визначення поняття якості, що отримало схвалення в країнах Західної Європи: «Якість виробу є міра, до якої вона задовольняє вимоги споживача». Перші відомі спроби оцінювання якості продукції відносяться ще до стародавніх часів, коли майстри використовували маркування, на кшталт фірмового знаку високої якості. З розвитком же міжнародної торгівлі виникла потреба у класифікації товарів за якісними категоріями, а для цього необхідно було навчитися вимірювати не лише окремі показники властивостей продукції, а й кількісно оцінювати її якість за сукупністю усіх основних споживчих властивостей. У зв’язку з цим в Європі і США у кінці ХІХ − початку ХХ ст. стали широко використовувати методи оцінювання якості продукції за допомогою балів. Принциповим кроком вперед було розділення функції виробництва і контролю. На підприємствах організовувалися відділи технічного контролю. Це було пов’язано з появою масового виробництва, з розділенням операцій, зокрема з конвеєрною лінією. Народження нового підходу пов'язано з системою Ф. Тейлора − науковою основою управління. Подальшим етапом вважається впровадження статистичних методів контролю. Статистичні методи передусім використовувались у вибірковому контролі (англ. statistical guality control, SQC). У дуже короткий термін створено наукові основи статистичного контролю якості. Після другої світової війни розвивається системний підхід до проблеми якості, причому все більші галузі діяльності ставали охопленими ідеологією якості. Ідеї загального управління якістю (англ. total guality control, TQC), як вважають, були вперше розвинені в п’ятдесятих роках у працях американського вченого Арманда Фейгенбаума. Багато фахівців вважають, що з того часу запанував погляд, що проблеми якості не стільки технічні, скільки організаційні. Восьмидесяті і дев'яності роки минулого століття пройшли під гаслом тотального менеджменту якості (англ. Total guality management, TQM). До нього входять функції забезпечення якості, політики якості, планування якості, оперативного управління з метою підвищення якості. Наприкінці восьмидесятих років з'явилася перша редакція стандартів міжнародної організації ІСО серії 9000. Самі стандарти серії ИСО 9000 були майже точним повторенням британських Стандартів BS, затверджених декількома роками раніше. Останніми роками комплекс стандартів серії ІСО 9000 значно виріс за об'ємом. Окремі країни, окрім міжнародної організації ІСО, внесли великий вклад в науку і особливо в практику оцінювання якості. В основі сучасної філософії якості лежить програма менеджменту якості, запропонована Демінгом у 1950 р. Програма базується на трьох основних положеннях: 1. Будь-яка діяльність може розглядатися як технологічний процес і тому може бути поліпшена. 2. Виробництво товарів і послуг повинно розглядатися як система, що знаходиться у стабільному або нестабільному стані. 3. Змінити або поліпшити виробничий процес можуть тільки систематичні заходи, а не стихійна ініціатива окремих працівників. Кожен показник якості, будучи кількісною характеристикою (мірою) однієї з властивостей об'єкта, повинен, за певних умов, відбивати здатність цього об'єкта задовольняти суспільні потреби (інтереси, цінності). Отже, формуючи будь-який показник якості, необхідно враховувати такі компоненти якості: громадську потребу; конкретні умови; об'єкт і міру задоволення потреби. Висока якість зумовлюється різними чинниками, основними з яких є: • фактори технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо); • фактори економічного характеру (фінансові, нормативні, матеріальні і т.ін.); • фактори соціального характеру (організаційні, правові, кадрові та інші). Сукупність показників якості можна класифікувати за такими ознаками: • за кількістю властивостей, які вони характеризують (одиничні і комплексні показники); • стосовно різних властивостей продукції (показники надійності, технологічності, ергономічності та ін.); • за стадією визначення (проектні, виробничі і експлуатаційні показники); • за методом визначення (розрахункові, статистичні, експериментальні, експертні показники); • за характером використання для оцінювання рівня якості (базові і відносні показники); • за способом вираження (бали, відсотки). Таким чином, для якості можна виділити три поняття, що відрізняються один від одного повнотою врахування окремих властивостей певного предмета: • одиничний показник якості продукції − показник якості продукції, що ототожнюється з якоюсь однією визначальною, панівною властивістю, що характеризує споживну вартість цього продукту; • комплексний показник якості продукції − показник якості продукції, що відноситься до декількох її властивостей; • інтегральна якість − якість, що визначена сукупністю усіх функціональних, естетичних і економічних властивостей, тобто сукупністю споживної вартості і сумарних витрат на виробництво і споживання цього продукту. Перші два використовуються конструкторами, виробничниками і товарознавцями. Інтегральна ж якість використовується також в економічній та соціальній сферах. Отже якість − це складна комплексна характеристика, а оцінка якості – це система показників, кожний з яких відображає індивідуальну характеристику. Чому саме якість сьогодні потребує підвищеної уваги? Тому, що ми живемо в ХХІ ст., яке проголошено століттям тотальної якості та радикальних змін в соціальних орієнтирах в бік якісної компоненти світового розвитку. Сьогодні це твердження не є гаслом, не є примхами моди, а є закономірною потребою. В певний період економічного розвитку різних країн світу виробництво товарів і послуг досягло такого рівня, коли критерієм ефективності стала вже не стільки кількість товарів, що випускаються, скільки їх якість. Конкуренція на ринку товарів вимагала нових підходів. Якість ставала не просто об’єктом вивчення, а й об’єктом планування й управління на державному рівні. А це, в свою чергу, вимагало її вимірювання й оцінювання, оскільки, щоб управляти будь-яким процесом, треба насамперед навчитися вимірювати його параметри. Тобто, щоб підвищити якість, необхідно навчитись її кількісно визначати, а отже, розробляти об’єктивні методи її оцінювання. У різних галузях виробництва найбільш розвинутих у науково-технічному відношенні країнах починають впроваджувати чисельні способи і методи кількісного вимірювання й оцінювання якості різних видів товарів. Оцінюють все: якість автомобілів, зброї, продуктів харчування, одягу, взуття, будівлі. І на перший погляд всі ці методи не пов’язані між собою, бо що може бути спільного між автомобілем і одягом? Але слід розглядати спільні принципи і методи такого оцінювання. І якщо між автомобілем і одягом немає безпосередньо нічого спільного, то між принципами оцінювання якості цих товарів спільне є. Дослідники, які займалися питаннями оцінки якості продукції в різних галузях господарства, дійшли висновку, що в стадії становлення перебуває порівняльно нова наукова галузь, яка охоплює методологічні і практичні питання кількісної оцінки якості. Тільки у цієї міжгалузевої науки не було назви. Запропонували назвати її кваліметрія. 1.2 Сутність кваліметрії та класифікація її методів Під оцінкою рівня якості продукції розуміється результат оцінювання, тобто зіставлення показників якості оцінюваної продукції з якимось базовими значеннями. Ця оцінка може бути представлена в кількісній і якісній формі. У кількісній формі оцінка виражається одним числом, яке є значенням комплексного показника якості, що відбиває певну сукупність властивостей продукції. У якісній формі оцінка представляється у вигляді твердження про те, відповідає продукція по даній сукупності властивостей рівню вимог певного ринку, перевершує їх або поступається. Як відомо, математика принципово абстрагується від властивостей конкретних предметів або процесів і розглядає тільки їх ідеальні математичні моделі та взаємозв'язки між цими моделями. Тому і математична модель якості може розглядатися як деяка абстрактна система окремих властивостей, що має різну ступінь складності. Ця модель якості, в силу свого абстрактного характеру, буде абсолютно однаковою для самих різних видів продукції, послуг або процесів. Водночас внесення в цю модель значень конкретних показників властивостей якості, характерних для того чи іншого конкретного виду продукції, дає змогу перейти від загальної абстрактної моделі якості взагалі до певної моделі якості реально наявного виду продукції. Таким чином, нині формується галузь дослідницької діяльності, що має широке практичне використання за необхідності оцінити якість найрізноманітніших продуктів праці. Свій активний розвиток нова наукова галузь отримала у зв’язку зі зростанням складності техніки і відповідальності виконуваних нею функцій. Стало очевидно, що пошук найвигіднішого рішення під час розроблення нової продукції слід починати на ранній стадії її життєвого циклу. А для цього потрібно мати відповідні розрахункові методики. Особливу увагу почали приділяти методам розрахункової оцінки якості. Ці обставини зумовили потребу об'єднання різних методів розв’язання завдань з оцінювання якості різних об'єктів в одну галузь знань, яка названа кваліметрією. Зародження кваліметрії як науки здійснювалось як зародження методів кількісного оцінювання якості продукції (від латинського «квалі» − якість та древньогрецького «метріо» − вимірювати), предметом якої є властивості товару. Але поява її була обумовлена впливом двох основних факторів. По-перше, появою в першій половині XX ст. в розвинених в економічному відношенні країнах численних емпіричних методик кількісної оцінки якості (головним чином − якості продукції). І по-друге, необхідністю теоретичного обґрунтування, а також підвищення точності і надійності цих методик. У витоків цілісної галузі науки про кваліметрію стояли російські дослідники: люди різних спеціальностей та інтересів, які працювали в різних галузях господарчого комплексу. Військовий інженер Г. Азгальдов цікавився проблемами оцінювання ефективності будівельних споруд та об’єктів. Доктор економічних наук А. Гличев − питаннями економічної оцінки летальних апаратів і проблемами економіки якості продукції. Інженери 3. Крапивенський, Ю. Кураченко и Д. Шпекторов − конструктори автомобілів питаннями комплексної економічної оцінки підвищення якості машин і мотоциклів. Кандидат економічних наук В. Панов розробляв автоматизовані системи планування й управління великими комплексами дослідно-конструкторських робіт та проблемами оцінювання ефективності підвищення якості продукції. Кандидат архітектури М. Федоров − питання оцінювання якості продукції з позиції технічної естетики. Усі ці фахівці дійшли висновку, що в країні відбувається формування нової самостійної галузі наукових знань – науки про вимірювання якості продукції, якій вони вирішили дати назву «кваліметрія». Це по суті історичне для науки рішення ухвалено в листопаді 1967 р. на неофіційній зустрічі групи ентузіастів у московському ресторані «Будапешт». Вже в січневому номері 1968 р. журнал «Стандарти та якість» опубліковано статтю з викладом колективної позиції «групи», де кваліметрію представлено як науку, в рамках якої вивчається проблематика вимірювань якостей і розробляються методологія і методи кількісної оцінки якості об'єктів будь-якої природи: матеріальних і нематеріальних, предметів і процесів, продуктів праці і природи тощо. У статті доводилася принципова можливість визначати якість об'єкта одним кількісним показником, незважаючи на множинність його різноманітних властивостей і ознак. Після виходу цієї статті в деяких друкованих виданнях розгорнулася дискусія між прихильниками та противниками кваліметрії. Загалом, стояло питання – жити цій науці чи ні. Керівництво Всесоюзного науково-дослідного інституту стандартизації (А. Дербішер і А. Глічев), підтримало саму ідею започаткування кваліметріїі та запланувало проведення широкої наукової дискусії між противниками та захисниками кваліметрії. Позицію перших представляв професор Р. Кугель. На захист кваліметрії запропонували виступити інженеру Г. Азгальдову, який прийняв виклик. Це було безпрецедентно – інженер проти доктора наук. Дискусія, на яку з’їхалися близько 300 учасників із всього Радянського Союзу, відбулася в рамках розширеного засідання вченої ради ВНДІ стандартизації 27 вересня 1968 г. Вчена рада, як і очікувалось, стала ареною дискусії. Під час засідання з’ясувалось, що факти успішного використання методів комплексної оцінки якості деякими науковими групами, які самостійно розробляли ці методи для розв’язання конкретних науково-практичних задач, вже мали місце. У 1964 р. завдяки комплексній методиці оцінки в одному з московських вузів був обраний перспективний полімерний матеріал, який в подальшому довів свою високу надійність в ролі ізолятора електрики. А київські проектувальники житлових будинків, які використовували комплексну методику для оцінки свого архітектурного проекту, переконалися в його суттєвих перевагах над проектами конкурентів. З часом саме цей проект обрала конкурсна комісія. Більше того, методи комплексної кількісної оцінки якості (тоді її ще не називали кваліметрією) успішно використовувалися в СРСР стосовно десятків найменувань промислової продукції вже в 20−30 рр. XX ст. Ці факти доводили, що комплексна методика оцінки може не тільки застосовуватися нарівні з диференційованою методикою оцінки, а й перевершити її по багатьох показниках. Доводи прихильників кваліметрії перемогли. і початок було покладено. І молода наука кваліметрія, набувши доволі конкретний методичний зміст, почала довгий шлях розвитку і удосконалення, який продовжується і зараз. У 1971 р. видано першу наукову працю «Методика оцінки рівня якості промислової продукції». Того ж року на 15-й Міжнародній конференції європейської організації з контролю якості (ЄОКК) одну з п’яти секцій присвячено питанням кваліметрії. У 1972 р. в Таллінні проведено першу всесоюзну наукову конференцію з кваліметрії. Держстандарт СРСР у 1979 р. видає керівний документ РД 50−149−79 під назвою «Методичні вказівки з оцінки технічного рівня і якості промислової продукції». Відтак термін «кваліметрія» є стандартизованим у ГОСТ 15467−79 «Управління якістю продукції. Основні поняття. Терміни та визначення». Далі видано десятки монографій, сотні статей, проведено наукові конференції і семінари, захищені докторські та кандидатські дисертації, присвячені проблемам кваліметрії. Ця наука викладається студентам багатьох вузів, і вже можна говорити про відносно нову, але сформовану науку, знання якої необхідні практичним фахівцям, які оцінюють і управляють якістю різних об’єктів. Кваліметричні методи спершу знайшли своє використання у виробничій сфері, де ефективність роботи будь-якого підприємства передусім визначається якістю створеної продукції. Сьогодні комплексні кількісні оцінки якості все більше використовуються в різних сферах життєдіяльності. Нині основні наукові категорії, що відносяться не тільки до технічних, а й до природничих і навіть гуманітарних наук, все більш починають піддаватися спочатку формалізації, а потім − і кількісному визначенню. Кваліметрія, що зародилася й активно розвивається в Росії та Україні, тепер отримала певне міжнародне визнання і освоюється фахівцями зарубіжних країн. Так, наприклад, починаючи з 15-ої міжнародної конференції Європейської організації з контролю якості (1971 р.), питання кваліметрії обговорювалися ще на кількох міжнародних науково-технічних конференціях: в Осло (1974 р.), у Варні (1977 р.), в Єревані (1982 р.), в Мадриді (1983 р.), в Москві (1988 р.). Секція кваліметрії працювала і на черговому конгресі Азіатського товариства якості (Делі, 1989 р.); відомо також, що в США в жовтні 1997 р. відбувся міжнародний семінар з навчання менеджерів щодо використання методології та способів кваліметрії. Отже, кваліметрія являє собою відносно нову, але цілком сформовану науку. Кваліметрія – це наука, яка створена не штучно, а за вимогою практики. Це наукова галузь, що вивчає методологію й проблематику комплексних кількісних оцінок якостей будь-яких об’єктів, предметів чи процесів. Вона є складовою квалітології – науки про якість. Кінцевою метою кваліметрії є розроблення і вдосконалення методик, за допомогою яких може бути виражена на практиці якість конкретного оцінюваного об’єкта одним числом, що характеризує ступінь задоволення певним об’єктом громадської чи особистої потреби. Нижче наводяться визначення терміна «кваліметрія», які зустрічаються в різних наукових джерелах: кваліметрія − галузь науки, що вивчає і реалізує методи кількісної оцінки якості; кваліметрія − наукова область, що об’єднує методи кількісної оцінки якості різних об'єктів; кваліметрія − це вчення (наука) про вимірювання кількісної оцінки якості будь-яких предметів і процесів, тобто об'єктів реального (матеріального) світу; кваліметрія − наука про способи виміру і кількісної оцінки якості продукції та послуг; кваліметрія − наукова дисципліна, що вивчає методологію і проблематику комплексного кількісного оцінювання якості об’єктів будь-якої природи. Кваліметрія розділяється на теоретичну й прикладну. Теоретична кваліметрія абстрагується від конкретних об’єктів і вивчає загальні закономірності й математичні моделі, що пов’язані з оцінкою якості. Прикладна кваліметрія адаптує й доводить до технологічного використання моделі оцінки якості різних предметів. Отже, кваліметрія охоплює різні аспекти оцінюванням якості об’єктів будь-якої природи (рис. 1.2) і підрозділяється на три види: 1) загальна кваліметрія − в ній розробляються загальнотеоретичні проблеми: • система понять (термінологія); • теорія оцінювання (закони і методи); • аксіоматика кваліметрії (аксіоми і правила); • теорія кваліметрічного шкалювання (зокрема ранжування, вагомість). 2) спеціальні кваліметрії − в них розглядаються моделі і алгоритми оцінки, точність і достовірність оцінок великих угруповань (класів) об'єктів: • експертна кваліметрія; • кваліметрична таксономія (таксономія − від грец. таксі − розташування, лад, порядок; номос − закон). Таксономія − теорія класифікації і систематизації складноорганізованих об'єктів, що мають звичайно ієрархічну будову (класифікація та систематизація показників і властивостей, об'єктів оцінки тощо); · ймовірносно-статистична кваліметрія (методи оцінювання на основі теорії ймовірностей і математичної статистики); · індексна кваліметрія (використання теорій індексів в оцінці якості). 3) предметні кваліметрії − по предмету (об'єкту) оцінювання, тобто окремих видів продукції, процесів або послуг: • кваліметрія продукції і техніки; • кваліметрія праці та діяльності; • кваліметрія рішень і проектів; • кваліметрія процесів; • суб'єктна кваліметрія; • кваліметрія попиту; • кваліметрія інформації. Існують також соціологічна, педагогічна, географічна кваліметрії та інші. Рис. 1.2. Структура кваліметрії Отже, предметом кваліметрії є властивості продуктів труда та методи оцінювання їх якості, відповідно до суспільних потреб. Об’єктом кваліметрії може бути все, що являє собою цілісність, що може бути виокремлено для вивчення, досліджено і пізнано, тобто будь-який предмет, процес або явище, до яких застосовується поняття «якість». Частіше за інші такими об’єктами стають промислові товари і послуги. Проте слід зауважити, що останнім часом багато положень і методик, які використовувалися щодо промислової продукції, почали застосовуватися і до об'єктів нематеріальної сфери, так званої гуманітарної, або соціальної. Отже, об’єктами кваліметрії можуть виступати: 1. Виробничий процес, технологічний процес, технологічна система або її елементи (технологічний комплекс, технологічне устаткування та ін.). 2. Продукція: 2.1. Виріб (машинобудування, легкої промисловості і т.ін.). 2.2. Матеріал. 2.3. Продукт (хімічний, біологічний та ін.). 3. Послуга (організації, населенню, окремій особі, в тому числі освітня). 4. Інтелектуальний продукт: 4.1. Технології. 4.2. Програмний продукт. 4.3. Науковий продукт (концепція, методика і тому подібне). 4.4. Інші нематеріальні продукти (організаційна система, схема, карта і тому подібне). 5. Гуманістична сфера: 5.1. Соціальні процеси, педагогічні процеси, задоволення суспільних потреб, якість життя. 5.2. Людина як сукупність властивостей та її суджень, розвиток особистості. Потрібно відмітити, що саме кваліметрія гуманістичної сфери є найменш розвиненою, при тому що значущість людини як особистості і головної продуктивної сили суспільства все більше зростає в сучасному світі. Основні завдання кваліметрії: · обґрунтування номенклатури показників, що характеризують якість продукції і послуг; · розроблення методів визначення показників якості об’єктів під час проектування; · оптимізація рівня якості об'єктів; · оптимізація типорозмірів і параметричних рядів виробів; · розробка принципів побудови узагальнених показників якості і обґрунтування умов їх використання в завданнях стандартизації і управління якістю. Методологічні принципи кваліметрії Щоб правильно класифікувати, вибирати й аналізувати способи кількісної оцінки якості, слід керуватися принципами кваліметрії, які лежать в основі кваліметричного підходу до вимірювання якості. Перший принцип. Якість повинна розглядатися як складна властивість об’єкта. Якість − це сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні суспільні потреби. Другий принцип. Якість розглядають як деяку ієрархічну сукупність властивостей, що представляє інтерес для споживача. З погляду оцінювання якості, якість − це ієрархічний, багаторівневий комплекс характеристик («дерево» характеристик) об’єкта, які відносяться до здатності задовольняти потреби. Тобто, механізм кваліметрії дає можливість визначити якість об'єктів, як «дерево характеристик» та оцінити його на всіх стадіях: «від проектування до впровадження». Виникає «дерево властивостей». Третій принцип можна сформулювати так: кваліметрична оцінка якості продукції чи послуг не може бути отримана без наявності еталону для порівняння, без базових значень показників визначальних властивостей і якості в цілому. Четвертий принцип кваліметрії. Окремі властивості можуть отримувати чисельні характеристики. Однак абсолютні показники нічого не говорять про властивість під кутом зору «добре – погано», «багато – мало», «достатньо – недостатньо», тобто абсолютні показники не дають можливості оцінити властивість, визначити його рівень. Вимір окремих властивостей або самої якості в цілому, зрештою, повинен завершуватися обчисленням відносного показника (оцінки) якості. П’ятий принцип кваліметрії. Різні шкали абсолютних показників властивостей якості обов'язково мають бути трансформовані в одну загальну шкалу. Оскільки усі абсолютні показники, що впливають на узагальнений або комплексний показник, мають різну розмірність, необхідно за допомогою спеціальних прийомів, на єдиній методологічній основі, перевести всі прості властивості зі шкал з різною розмірністю в шкалу, що має єдину розмірність. Ця операція носить назву трансформації шкали. Шостий принцип кваліметрії. Під час визначення комплексного показника якості кожен показник окремої властивості К має бути скоригований коефіцієнтом його вагомості (значущості) М. Вагомість − оцінка важливості тієї або іншої властивості, яка характеризує міру впливу кожної властивості на якість об’єкта в цілому. Сьомий принцип кваліметрії. Сума вагомостей властивостей одного рівня є величина постійна – const, яка дорівнює 1,0 (одиниці). Узагальнювальний принцип. Якість цілого об'єкта (зокрема, продукції або процесу) обумовлена якістю його складових частин. У кваліметрії застосовуються сучасні математичні методи з теорії ймовірності та статистики, лінійного, нелінійного і динамічного програмування, теорії масового обслуговування, теорії ігор, теорії оптимального управління, теорії випадкових процесів та сучасної нечіткої математики. Розробляючи питання вимірювання якості продукції чи послуг в різних галузях, автори в основному спираються на такі принципові правила: • підхід до якості як єдиного динамічного поєднання окремих властивостей, кожне з яких за своїм характером і взаємозв'язками (з урахуванням їх вагомості і важливості) впливає на формування ієрархічної структури якості продукції. Інакше кажучи, перше правило ґрунтується на системному підході до оцінки і виміру якості продукції в сукупності з її безпекою, споживчими і вартісними властивостями; • випадкові показники не дають змоги робити об'єктивні висновки про якість продукції. Практичні завдання, які розв’язує наука кваліметрія, це: • розроблення методів визначення чисельних значень показників якості, збір і опрацювання початкових даних щодо їх обчислень і встановлення вимог до точності таких обчислень; • розроблення методів визначення оптимальних значень показників якості різних видів продукції; • обґрунтування вибору і встановлення складу показників якості продукції в процесі прогнозування і планування підвищення якості продукції; • розроблення єдиних принципів і методів оцінки окремих властивостей продукції. Виконання завдань з оцінювання якості продукції у кожному окремому випадку має свою певну мету: • порівняння різних можливих варіантів проектованих виробів для вибору найкращого; • порівняння різних можливих варіантів підвищення якості готових товарів і послуг для вибору найкращого; • аналіз ефективності проведених заходів з підвищення рівня якості продукції в масштабі організації, підприємства або галузі в цілому. Зараз кваліметрія виросла в міждисциплінарну комплексну дисципліну, що відноситься як до техніки і економіки, так і гуманістичної сфери. Кваліметрія взаємопов'язана з деякими галузями науки, які вивчають ті ж проблеми, що і кваліметрія. Метрологія. Одна з перших операцій, передбачених під час оцінювання якості − це обчислення оцінок окремих властивостей якості. Для цього необхідно знати значення абсолютних показників цих властивостей. У переважній більшості випадків такі показники вимірюють завдяки фізичному експерименту за допомогою приладів. Отже, кваліметрія використовує отримані в метрології дані як фундамент для своїх подальших операцій. Експериментальна психологія. Важливу роль в кваліметрії грають експертні методи, але розвиток експертних методів неможливий у відриві від даних, які одержують в експериментальній психології: даних про психофізіологічні можливості людини (експерта), вимог до психологічних характеристик експертів, рекомендацій щодо найправильнішої процедури проведення експертного опитування та інше. Таким чином, використання в кваліметрії експертних оцінок потребує її тісного контакту з експериментальною психологією. Прикладна математика. Частина проблем кваліметрії має математичний характер. Взаємозв’язок кваліметрії і прикладної математики полягає в тому, що перша використовує методи, прийоми, принципові підходи, розроблені у другій. Кваліметрія є «споживачем» тієї «продукції», яку «виробляє» прикладна математика. Кваліметрія і типологія. Основу типології (методу наукового пізнання) складає групування об’єктів за допомогою узагальненої моделі, яка дає змогу створювати ієрархічну, багаторівневу модель якості оцінюваного об’єкта − так зване «дерево властивостей». Особливе значення типологія і таксономія мають саме для кваліметрії, оскільки створення моделі якості у вигляді дерева властивостей є центральним завданням усієї проблеми кількісної оцінки якості. Кваліметрія і загальна теорія систем. Вивчення і побудова багаторівневих, багатоцільових систем, які є предметом загальної теорії систем, дуже корисно для теоретичного обґрунтування правил побудови дерева властивостей. Дослідження операцій − це наукова дисципліна, що вивчає методи, за допомогою яких людина може визначити найдоцільнішу стратегію своєї поведінки − ухвалити ефективне рішення. Її ще називають «системотехніка», «аналіз складних систем», «теорія ухвалення рішень», «наука про управління» тощо. Водночас саме поняття «оптимальна стратегія» вимагає наявності критерію, за яким ця оптимальність визначається. Саме кваліметрія розробляє критерії оптимізації (тобто критерії якості), які використовують в дослідженні операцій у процесі виконання завдань, пов’язаних з оптимізацією параметрів якості. Кваліметрія, в свою чергу, користується методами дослідження операцій. Кваліметрія і теорія ухвалення рішень. В теорії ухвалення рішень питання про критерії оцінки альтернатив є одним з ключових. Якщо метою рішення, що ухвалюється, є управління якістю, його оптимізація і т. ін., то для цього великого класу завдань кваліметрія дає спосіб побудови математичної моделі оцінки якості, тобто моделі, яка використовується як критерій оцінки альтернативних варіантів в процесі ухвалення рішень. У цьому сенсі кваліметрія може розглядатися як частина теорії ухвалення рішень. Мова йде про саме ту її гілку, яка пов'язана з обґрунтуванням узагальнених критеріїв під час ухвалення рішень, що відносяться до якості об’єктів. Кваліметрія і системний аналіз. Одним із важливих завдань, що вирішується при системному аналізі, є розгортання кожної так званої генеральної мети у свою ієрархію цілей і завдань. Але метод такого розгортання значною мірою розроблений в кваліметрії стосовно завдань побудови так званих «дерев властивостей». Отже, кваліметрія може дати допоміжний інструмент для розв’язання завдань системного аналізу. Аксіологія (теорія цінностей) − окреслює загальні підходи до оцінювання всіх тих категорій, які представляють цінність для людини: духовних, етичних, естетичних, матеріальних. Якість будь-якого об'єкта представляє матеріальну (у деяких випадках і духовну) цінність для людини, вона є, з одного боку, об'єктом вивчення аксіології, а з другого − об'єктом кількісного аналізу в кваліметрії. Таким чином, аксіологія так відноситься до кваліметрії, як економіка − до економетрії, біологія − до біометрії та інше. Кваліметрія і статистика. Статистика не розглядає тих проблем, які вивчаються в теорії вимірювань. Передбачається, що ті факти, які реєструються при статистичному спостереженні, можуть так чи інакше вимірюватися. Проте розвиток методів кваліметрії сприяє розширенню галузі, яку можна охопити статистичним аналізом, допомагає включити в коло аналізованих статистикою питань нові галузі та нові об'єкти. Теорія економічної ефективності. У теорії економічної ефективності використовують численні критерії ефективності, які мають загальну особливість: усі вони будуються на зіставленні результатів господарської діяльності з витратами. Кваліметричні оцінки, які включаються в розрахунки економічної ефективності, допомагають зіставити порівнювані варіанти і підвищують точність цих розрахунків. Таким чином, кваліметрія забезпечує отримання даних, які необхідні для використання в теорії економічної ефективності. Кваліметрія і прогнозування. Нині прогнозування розвитку (у якісному аспекті) виробництва тих або інших видів продукції зазвичай обмежується обліком зміни чисельних значень абсолютних показників окремих її властивостей. Застосування ж кваліметричного підходу дає змогу прогнозувати зміну не лише цих показників, а й рівня якості в цілому − в індексному вигляді. Отже, можна сказати, що кваліметрія не підміняє жодну з існуючих наукових дисциплін, а знаходиться з ними в стані взаємодії, отримуючи «допомогу» від одних наук і сприяючи іншим. Класифікація методів кваліметрії Існує безліч методик комплексного кількісного вимірювання якості. Їх основні загальні особливості такі: якість розглядається як деяка ієрархічна сукупність властивостей, що представляють інтерес для споживача. Методи визначення показників якості продукції поділяються на дві групи: • за способам отримання інформації; • за джерелами отримання інформації. Залежно від способу отримання інформації методи визначення значень показників якості продукції поділяються на: • експериментальний (інструментальний); • реєстраційний; • органолептичний; • розрахунковий. Експериментальний (інструментальний) метод ґрунтується на інформації, що отримується з використанням технічних вимірювальних засобів. За допомогою вимірювального методу визначаються такі значення: маса, розмір виробу, сила струму, швидкість автомобіля тощо. Реєстраційний метод ґрунтується на використанні інформації, що отримується завдяки підрахунку числа певних подій, наприклад, відмов щодо виробів під час випробувань, витрат на створення чи експлуатацію продукції та інше. Органолептичний метод ґрунтується на використанні інформації, яку одержують коли аналізують сприйняття різних органів чуття (смаку, слуху, зору людини). При цьому не виключається застосування деяких технічних засобів (лупи, мікроскопа), що підвищують здібності органів чуття людини. Цим методом визначають естетичні показники. Він застосовується у вимірюванні, наприклад, показників продукції харчової промисловості, парфумерних виробів тощо. Розрахунковий метод базується на використанні інформації, що отримується за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цим методом користуються при проектуванні продукції, коли вона ще не може бути об'єктом експериментальних досліджень. Залежно від джерела отримання інформації, методи визначення показників якості продукції поділяться на: • традиційний; • експертний; • соціологічний. Визначення показників якості продукції традиційним методом здійснюється посадовцями (працівниками) спеціалізованих експериментальних чи розрахункових підрозділів підприємств, установ або організацій, наприклад, спеціалізованих лабораторій, полігонів, випробувальних стендів тощо. Визначення показників якості продукції експертним методом здійснюється групою фахівців-експертів. За його допомогою встановлюють такі показники якості, які нині не можуть бути визначені іншими, більш об'єктивними методами. Зв’язування значень показників якості продукції соціологічним методом здійснюється фактичними або потенційними споживачами продукції чи послуг різного характеру. Соціологічний метод базується на опитуванні, зборі й аналізі думок респондентів. Таке опитування і збір думок робиться у письмовій формі (за допомогою анкет) чи на комп’ютері, або усно (на конференціях, виставках і так далі). При цьому слід застосовувати науково обґрунтовані способи опитування, математичні принципи збору й опрацювання інформації. Показники якості продукції можуть бути одиничними, комплексними, інтегральними і базовими. Одиничні – належать до однієї з властивостей продукції. Комплексні − до декількох властивостей продукції. Інтегральні − комплексні показники якості продукції, відбивають співвідношення сумарного корисного ефекту від експлуатації або споживання продукції і сумарних витрат на її створення, експлуатацію або споживання. Їх визначають в тих випадках, коли вдається кількісно оцінити користь від експлуатації або споживання. Базові − показники якості еталонної продукції, прийняті за початкові при порівняльних оцінках якості. Базові показники можуть бути одиничними, комплексними й інтегральними. За еталони беруть зразки продукції, що відбивають досягнутий рівень якості, перспективний рівень якості, можливість визначення й аналізу динаміки якості. Рівень якості продукції − відносна характеристика якості продукції, ґрунтується на порівнянні сукупності показників її якості із сукупністю базових показників. Визначення рівня якості продукції пов’язане, передусім, зі встановленням того, наскільки ця продукція придатна виконувати свої функції. Розрізняють такі методи оцінювання рівня якості: 1. Диференціальний, такий, що полягає у зіставленні одиничних показників об'єктів з відповідними показниками базового зразка. 2. Метод комплексної оцінки рівня якості, що передбачає використання комплексного (узагальнюючого) показника. Як правило, використовують один головний показник, що характеризує функціональні можливості та призначення об’єкта. 3. Змішаний метод оцінювання якості об’єкта поєднує в собі обидва попередні методи з їх перевагами та недоліками. Суть цього методу така: спочатку одиничні показники об'єднують в групи, для яких визначається груповий (комплексний) показник, а потім значення останнього зіставляють з відповідними базовими показниками. 4. Метод інтегральної оцінки рівня якості визначається як частка від ділення значення інтегрального (підсумкового, комплексного) показника якості об’єкта на відповідне базове значення. Частіше за все для вимірювання якості застосовують статистичні методи контролю якості. Статистичні методи − це методи, засновані на використанні математичної статистики. Вони є ефективним інструментом збору й аналізу інформації про якість.  Відповідно до положень стандартів ISO серії 9000, статистичні методи розглядаються як одне з високоефективних засобів забезпечення якості. Стандарти орієнтують на розроблення механізму застосування статистичних методів на всіх етапах життєвого циклу продукції, починаючи з дослідження вимог ринку до якості продукції і закінчуючи її утилізацією після використання.  Дотепер, у світовій практиці накопичено величезний арсенал статистичних методів, багато з яких можуть бути досить ефективно використані для вирішення конкретних питань, пов'язаних з менеджментом якості. Умовно всі методи можна класифікувати за ознакою спільності на дві основні групи: • графічні методи; • методи аналізу статистичних сукупностей. Графічні методи засновані на застосуванні графічних засобів аналізу статистичних даних. У цю групу можуть бути включені такі методи, як контрольний листок, діаграма Парето, схема Ісікави, гістограма, діаграма розкиду, розшарування, контрольна карта, графік часового ряду та ін. Такі методи не вимагають складних обчислень, можуть використовуватися як самостійно, так і в комплексі з іншими методами. Оволодіння ними не представляє особливих труднощів не тільки для інженерно-технічних працівників, а й для робітників. Разом з тим це вельми ефективні методи. Недарма вони знаходять саме широке застосування в промисловості, особливо в роботі груп якості.  Методи аналізу статистичних сукупностей використовують для дослідження інформації, коли зміна аналізованого параметра носить випадковий характер. Основними методами цієї групи є: регресивний, дисперсійний та факторний види аналізу, метод порівняння середніх, метод найменших квадратів, метод порівняння дисперсій та ін. Існує значна кількість підметодів кваліметрії. З погляду похибки, з якою визначаються результати кількісного оцінювання якості, всі методи кваліметрії можуть бути розділені на три групи. 1. Точний метод оцінювання якості − це такий метод, в рамках якого застосовуються всі обґрунтовані в теорії кваліметрії прийоми і способи, що дають змогу зменшити похибку і збільшити надійність результатів 2. Спрощений метод − це метод, що характеризується максимально допустимою величиною похибки і мінімально допустимою величиною вірогідності підсумкових результатів. 3. Наближений метод − це метод, який з погляду похибки і трудомісткості є проміжним між точним і спрощеним методами. У переважній більшості випадків і у нас, і за кордоном використовують спрощені методи кваліметрії. За джерелами інформації про значення деяких важливих числових характеристик, що визначаються у процесі оцінювання якості (наприклад, значень показників окремих властивостей і значень коефіцієнтів їх відносної важливості та ін.), методи кваліметрії класифікуються на три групи методів: експертні, неекспертні і змішані. Експертні методи оцінювання якості − це такі методи, в рамках яких для визначення більшості числових характеристик використовують знання експертів. Неекспертні чи аналітичні методи − це такі методи, в яких не беруть участі експерти (але і в цьому методі все ж таки доводиться залучати експертів для виконання однієї з операцій оцінювання якості − побудови дерева властивостей об'єкта). Змішані методи − це такі методи, в яких деякі значення визначаються експертним методом, а решта − неекспертним. У вітчизняній і зарубіжній практиці оцінювання якості більш ніж в 90 % випадків використовують змішані методи. Вирішуючи питання про те, який з методів застосовувати в конкретній ситуації оцінювання якості, враховують їх переваги і недоліки 1.3. Педагогічна кваліметрія як імператив розвитку соціального управління Нині в умовах ринкової економіки істотно зростають вимоги роботодавців та суспільства до рівня професіоналізму фахівців, проте фактичний рівень їхньої професійної підготовленості не завжди відповідає цим вимогам. У зв'язку з цим на часі пошук нових шляхів підвищення ефективності системи освіти у напрямі підвищення якості професійної підготовки фахівців. Одним з таких шляхів є наукове обґрунтування кваліметричного піходу в системі теорії квалітології і кваліметрії освіти. Сучасна освіта знаходиться на етапі змін. В Україні йде реформа вищої освіти, пов'язана з входженням в європейський освітній простір. Кардинальним чином змінюються зовнішні умови, причому як глобальні, що діють в усьому світі, так і локальні, характерні для нашої країни. Це, передусім, виникнення економіки знань, в якій знання замінюють фізичні ресурси як основний двигун економічного зростання. Навчальні заклади є важливими елементами економіки знань: вони готують «робочу силу» для нової економіки, і самі виступають генераторами нових знань. Водночас вони вимушені боротися за студентів, у зв’язку з чим зниження якості вищої освіти в цих конкурентних умовах неприйнятно. Тому таким актуальним сьогодні є перехід до компетентнісної моделі навчання. Вона ґрунтується на досягненні поставлених цілей і формуванні заданих компетенцій. Утверджується нова освітня парадигма, а саме − еколюдиноцентризму. В її основі – гуманізація, екологізація, культурологізація, особистісно-орієнтований підхід, які базуються на визнанні загальнолюдських цінностей. Відповідно до викликів сьогодення, існує суттєва потреба у підвищенні якості освіти. А ця проблема, як показує історичний досвід, завжди вирішувалася введенням нових технологій. Одній з таких технологій і є кваліметрична оцінка якості освіти. Останнім часом вчені активно досліджують питання, пов'язані безпосередньо з якістю освіти, розробляють технології і механізми управління. Аналіз психолого-педагогической літератури свідчить про те, що низка зарубіжних авторів приділяє увагу розроблення поняття «квалітативна технологія» (В. Воротилов, Г. Івшина, А. Кардапольцев, H. Кулемин, Т. Снигирева, Т. Ханова, Ю. Шихов, Ю. Чернова та ін.). В цілому під квалітативними технологіями розуміється сукупність освітніх технологій, спроектованих відповідно до теорії якості, які привносять до системи освіти нову методологію управління якістю освітньої діяльності і основні положення кваліметрії як галузі науки. Проте слід зазначити, що таке загальне розуміння вимагає суттєвої конкретизації й уточнення. Передусім, йдеться про квалітативний аспект загальних педагогічних технологій, таких як: діагностування, оцінювання, прогнозування, моделювання, проектування, програмування, планування, реалізація цілей і ціннісних орієнтації, здійснення зворотного зв’язку, інформаційного забезпечення пізнавальної і соціально-педагогічної діяльності, технологій рефлексії. Сьогодні існують в педагогічній теорії і практиці такі проблеми: невизначеність або взагалі відсутність єдиних критеріїв оцінки якості підготовки учнів, студентів, педагогів, управлінців і необхідність отримання об'єктивної оцінки ефективності навчального процесу; необхідність діагностики якості навчання і недостатня розробленість надійного інструментарію для її оцінювання. У сучасній педагогічній теорії і практиці вимір і оцінювання якості освітнього процесу стає однією з ключових проблем, що отримала статус самостійного наукового напряму − педагогічній кваліметрії. Розвиток системи оцінки якості освіти спрямований на реалізацію кваліметричного моніторингу освіти і кваліметрію основних його компонентів: навчальних планів і навчальних програм дисциплін, контенту освіти, освітніх технологій, педагогічних кадрів, і нарешті − результатів освіти. Актуальність проблеми кваліметрії освіти обумовлена низкою об’єктивних чинників, серед яких насамперед слід виділити: глобальне й інтенсивне впровадження в навчальний процес сучасних інформаційних технологій, спрямованість професійної освіти на новий результат навчання − універсальні і професійні компетенції, які забезпечують підготовку конкурентспроможних випускників. Входження Украйни до європейської освітньої спільноти також потребує нової якості, орієнтованої на інтеграцію національних систем акредитації освітніх програм. Проблема оцінювання якості процесів, явищ, об'єктів, зокрема і педагогічних ресурсів, нині є актуальною. Ця актуальність обумовлюється ще і відсутністю системного підходу до оцінних процедур, а також невідповідністю наявних процедур новим поглядам на освіту. У педагогічній науці відомі дослідження в галузі оптимізації освітнього процесу, якості знань, закономірності управління, моделювання, як методу педагогічного дослідження, застосуванні кваліметричних процедур в управлінні якістю освіти та інше. До кваліметричного забезпечення пред’являються особливі вимоги: об'єктивність, оперативність, можливість співвіднесення результатів діагностики з вимірювальними шкалами. Кваліметричне забезпечення пов'язано з такими педагогічними категоріями як: мета, зміст, результат освіти. Основа кваліметричного підходу − наявність вимог освітніх стандартів. Але рішення проблеми кваліметричного забезпечення має будуватися з урахуванням ціннісно-цільових установок конкретної освітньої системи, матеріально-технічного та кадрового потенціалу, прийнятої освітньої концепції і т. ін. Наукову основу розробки кваліметричного забезпечення складає апарат кваліметрії. Під педагогічної кваліметрією нині розуміється галузь наукового знання, що вивчає методологію і проблематику розроблення комплексних оцінок якості будь-яких педагогічних об’єктів (предметів, явищ, процесів), досліджує та обґрунтовує закономірності якісних і кількісних вимірів педагогічних результатів, займається питаннями здійснення контролю за ходом процесу освіти, діагностики та корекції її результатів. Основним завданням педагогічної кваліметрії є пошук методів, прийомів, способів виявлення, встановлення та доведення цілей до всіх учасників навчально-виховних процесів через вимірювання результатів їхньої діяльності, що характеризують рівень досягнення цілей. Ця наука була виділена як самостійний напрям з кваліметрії. Сучасна теорія педагогічної кваліметрії є галуззю знань про якість освіти і базується на вченні про кваліметрію людини і освіти в цілому. Її теоретичну основу складають положення теорії виміру, моделювання і математичної статистики, тоді як практичне застосування лежить переважно у сфері контролю й оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності. Педагогічна кваліметрія торкається діяльності основних учасників навчального процесу: учнів (батьків), учителів, керівників навчального закладу як єдиної системи. Вітчизняну освітню (педагогічну) кваліметрію можна розглядати як: а) самостійну галузь наукового знання, яка розробляє теоретичні і прикладні проблеми виміру й оцінювання педагогічних об’єктів; б) галузь педагогічних досліджень із застосуванням математичних методів, спрямовану на діагностику особових, професійних, спеціальних якостей (тих, хто навчається і тих, хто навчає), на діагностику проміжних і кінцевих результатів навчально-пізнавальної та педагогічної діяльності. Основними категоріями наукового апарату освітньої кваліметрії є: експертиза, кваліметричний моніторинг, контрольно-оціночні заходи, оцінка якості знань, професійної підготовки випускників закладів освіти, освітня статистика, педагогічний аналіз тощо. Основними складовими (розділами) кваліметрії освіти є а) методологія і практична розробка нових моделей оцінок і технологій оцінювання результатів навчання (виховання); б) методологія і практична розробка технологій оцінювання ефективності цілісного педагогічного процесу в процедурах ліцензування, атестації і акредитації установ системи освіти; в) розробка і обґрунтування норм (еталонів) якості освіти на різних рівнях багаторівневої системи безперервної освіти; г) аналіз забезпечення прийнятих норм якості освіти, зокрема державних освітніх стандартів як нормативної бази навчального процесу; д) кваліметрія (кількісно-якісна оцінка) інформаційного масиву змісту освіти; е) розробка й обґрунтування теорії і практики конструювання тестів для різних рівнів системи освіти; ж) кваліметрія технологічного базису навчального і виховного процесів; з) кваліметричний моніторинг знань випускника; і) кваліметричний моніторинг професіоналізму кадрового потенціалу закладів освіти; к) комп’ютеризація методик і технологій збору і аналізу результатів педагогічних контрольно-оціночних вимірювань. Автори дотримуються думки, що якість освіти − це міра задоволення запитів споживачів (випускників, роботодавців, суспільства, держави) професійно-освітніми послугами, міра «придатності» випускника системи освіти до ефективного й кваліфікованого виконання функцій професійної діяльності. Таким чином, якість освіти − це комплексний показник, що включає такі складові: • співвідношення між поставленими цілями і досягнутими результатами навчання; • міра (рівень) задоволення очікувань учасників освітнього процесу від професійно-освітніх послуг; • певний рівень (за результатами навчання) сформованості системи знань, умінь, навичок, компетенцій, компетентностей, а також вектор особового і професійного розвитку особистості, що навчається. Отже, реалізація в системі освіти кваліметричного підходу сприяє підвищенню якості реалізації програм освіти, якості професійної підготовленості випускників. Треба мати на увазі, що саме професійна освіта є багатовимірним і багатофакторним поняттям, що відбиває усі аспекти діяльності закладу професійної освіти, яка спрямована на задоволення таких потреб: а) особи фахівця через самореалізацію у сфері трудової діяльності завдяки органічної адаптації до професійних, соціально-економічних, морально-психологічних умов життя, а також у саморозвитку; б) професійного співтовариства (передусім роботодавців) − в підготовці компетентних працівників, здатних забезпечити зростання продуктивності праці і поширення технологічних інновацій, а також комфортну взаємодію зі співробітниками; в) держави і суспільства в цілому − у формуванні соціально-активних громадян, що адаптуються до реалій життя, і висококваліфікованих професіоналів, що забезпечують зростання національного доходу і соціокультурного розвитку країни. Авторивиходять з ідеї, що інтеграційна комплексна якість професійної підготовки синтезується з якостями: а) професійно-освітнього потенціалу тих, хто навчається і тих хто навчає; б) змістовного базису програм освіти; в) освітніх технологій, що реалізовуються в системі освіти; г) професорсько-викладацьких, науково-дослідних кадрів, що реалізовують навчальний процес в системі освіти; д) матеріально-технічної, лабораторної, навчально-практичної бази; е) контрольно-оціночних, вимірювально-діагностичних процедур; ж) управління (керівництво), менеджменту в системі освіти. Отже, концепція кваліметричного підходу в системі освіти вибудовується на основі виявлених чинників, функцій, принципів, на критеріях і показниках, встановлених закономірностей, і пов’язана з синергетичним, андрагогічним, критеріально-компетентнісним, контексним, акмеологічним підходами. Попри те, що педагогічна кваліметрія є на сьогодні досить молодою наукою, вона виконує широке коло завдань: оцінювання якості підготовки студентів, ранжирування навчальних підрозділів освітніх установ, порівняння і оцінка якості навчального процесу та ін. Знаходячись на перетині педагогіки і кваліметрії, вона стає інструментом педагогічної діагностики. Першою причиною виділення педагогічної кваліметрії як особливого напряму стало те, що оцінка якості психолого-педагогічних предметів, явищ, процесів вимагає до себе особливої уваги й обережності, позаяк у більшості випадків об’єктом оцінки виявляється людина, її особистісні властивості і якості. Тому перенесення основних положень теоретичної кваліметрії в педагогічний процес більш складний і специфічний, ніж, наприклад, застосування загальних методів кваліметрії для оцінювання якості в промисловості. Друга причина – це підвищене невдоволення педагогічної громадськості наявними системами педагогічних вимірів. Ринок праці (в особі роботодавців) давно вимагає нових якостей і умінь майбутніх фахівців, зокрема уміння швидко й ефективно оновлювати знання, бажання удосконалюватися, здатність «тримати удар» і адаптуватися до нового. Але саме ці якості та дієві методи педагогічних вимірів визначають, насамперед, винятково, безсистемно і формально. Вони частіше за все використовуються лише з метою вимірювання рівня знань. Отже, виникла потреба в удосконаленні вимірів і наближенні їх до пріоритетів сучасного суспільства. Багато відповідей на шляху розв’язання цих завдань може дати педагогічна кваліметрія. Третя причина виділення педагогічної кваліметрії як особливого напряму кваліметрії, заключається, в тому, що більшість педагогічних досліджень ґрунтується на виявленні якісних (описових) характеристик різних боків педагогічних явищ, що не дає змоги оцінити інтенсивність їх прояву в динаміці в кількісному вигляді. За допомогою ж вимірів з’являється можливість кількісно описати якісні характеристики навчально-виховного процесу, представити в числовій формі результати своїх досліджень і оперувати ними в процесі управління якістю діяльності навчальних закладів. У педагогіці можливе використання методів кваліметрії, насамперед для: • кількісного представлення результатів; • встановлення деяких закономірностей педагогічних процесів і явищ (на основі встановлення кількісних закономірностей); • визначення вірогідності висунутих гіпотез; • моніторингу в системі освіти. Враховуючи особливу специфіку педагогічної кваліметрії, зазначимо, що нині великий внесок в теорію педагогічної кваліметрії і практику її використання внесли такі зарубіжні вчені, як Д. Вілфорд, К. Інгенкамп, В. Аванесов, В. Беспалько, Г. Бобровников, А. Гличев, Е. Марченко, А. Моісеєв, В. Ніколіна, М. Поташник; А. Субето, Е. Яковлєв та багато інших фахівців. При цьому суттєвий вклад в розвиток теорії виміру й оцінювання якості внесла московська школа кваліметрії, зокрема Г. Азгальдов, А. Гличев, Я.Шор та інші, узагальнивши використання методів оцінювання та Санкт-Петербурзька школа А. Субетто, яка створила синтетичну теорію кваліметрії. Колектив під керівництвом Л. Тульчина розробив статистичний підхід до оцінки якості на базі факторного аналізу, а центр дослідження проблем якості підготовки спеціалістів (Н. Сєлєзньова) розробляє теоретичну базу педагогічної кваліметрії і кваліметрії вищої школи та ін. Традиційно значущою залишається праця Дж. Гласа і Дж. Стенлі, загальним досягненням якої є визначення методологічних, філософських та психолого-педагогічних основ, об’єкта і предмета кваліметрії, характеристики відповідних шкал. Напрацьовані дослідження заклали підвалини кваліметрії людини та освіти, а також її складової − кваліметрії вищої школи. В Україні цей напрям досліджують О. Ануфрієва, Т. Борова, Т. Бурлаєнко, JI. Бурлачук, Г. Дмитренко, Г. Єльникова, В. Камишин, К. Корсак, О. Касьянова, Е. Лузік, С. Мудра, В. Медвідь, В. Олійник, О. Рева, Н. Розенберг, З. Рябова, Г. Полякова, В. Циба, С. Шаргородська, О. Шпак та інші. Їхні праці орієнтовані на вимірювання якості навчання, виховання, управління педагогічними системами, кваліметрію компетенцій. Суттєвий вклад в розвиток педагогічної кваліметрії внесла школа адаптивного управління, яку очолює Єльникова Галина Василівна. Практика останніх років довела, що існує можливість математизації будь-якої частини людської діяльності і знання. При цьому використання математики не зводить якість до кількості, тому що характер використовуваних математичних методів цілком визначається якісною специфікою об’єкта. Математика дає змогу складну якість описати як структуру складових його простих якостей, елементів, надаючи для такого опису найдосконалішу мову. А як відомо, «мова цифр» завжди була переконливою. Завдання педагогічної кваліметрії спрямовані на виявлення відповідності якості та рівня освіти цілям виховання та навчання на кожному освітньому рівні (дошкільні установи, початкова школа, середня загальна освіта, професійна, вища та післядипломна освіта, а також аспірантура і докторантура). Освітня кваліметрія покликана здійснити стандартизацію рівнів досягнень на певному етапі навчання. Ситуація чимось нагадує виробничу сферу діяльності, оскільки вона припускає порівняння результатів навчання з наявними стандартами, до яких можна віднести обов'язковий мінімум змісту освіти, а також вимоги до професійної компетентності майбутніх фахівців. Рішення проблем управління якістю освіти здійснюється сьогодні у різних напрямах: розвиток теоретичних основ управління якістю у сфері освіти (квалітологія освіти); стандартизація (створення державних освітніх стандартів і систем менеджменту якості на основі міжнародних стандартів ISO - 9001-2000); створення і розвиток державно-громадських механізмів управління якістю (атестація, ліцензування, акредитація); теоретико-методологічні дослідження в галузі оцінювання стану освіти і тенденцій його розвитку. Пріоритетна роль в розвитку систем якості у вищій школі має бути відведена об'єктивному оцінюванню, що забезпечує наукову основу для аналізу результатів навчання, функціонування, розвитку систем управління якістю освіти. У кваліметрії взагалі і кваліметрії освіти, зокрема, використовується ціла низка термінів і понять. Оцінка − визначення якості, рівня; результат процесу оцінювання. Вимір − надання числового значення об'єктам відповідно до певних правил. Оцінка якості − міра якості (числова і семантична), співвіднесена з нормою якості за допомогою певної кваліметричної шкали. Виражає собою співвіднесення вимірів властивостей (параметрів) з базою, яка фіксує еталонний рівень, норму якості. Критерій − ознака, на підставі якої робиться оцінка. Параметр − величина складової вимірюваної фізичної величини; данні, за якими можна судити про розвиток, хід, властивості і якості будь-яких об’єктів; конкретний вимір критерію, що робить його доступним для спостереження, обліку і фіксації. Величина або величини, що характеризують будь-які властивості процесу, явища, системи; розміри, межі прояву будь-чого. Показник − це числове значення розміру, за яким можна судити про стан, зміну або розвиток об’єкту. Норма якості освіти − виявлена, визнана і зафіксована документально вимога до якості освіти, що відповідає потребам суспільства й особи та призначена для встановлення певної структури і рівня. Стандарт (норма) − типовий зразок, якому повинні відповідати речі, предмети, явища по розмірах, формі, якості. Шкала (від латів. scаla - сходи) − система чисел, змінних величин у висхідному або спадному порядку, прийнятих для виміру, визначення, оцінки будь-чого. Шкалювання − визначення масштабу, метод моделювання реальних процесів за допомогою числових систем; створення емпіричної системи досліджуваних об'єктів, фіксація типу стосунків між ними і побудова числової системи, що моделює стосунки емпіричної системи об’єктів. Об’єктивне свідчення − дані, які підтверджують наявність або істинність будь-чого. Воно може бути отримано через спостереження, вимірювання, випробування або іншими способами. Контроль − процедура оцінювання відповідності продукції, процесу або послуги вимогам завдяки спостереженню, вимірюванню, випробуванню чи калібруванню. Верифікація − підтвердження на основі подання об'єктивних свідчень того, що встановлені вимоги виконані. Валідізація − підтвердження на основі об’єктивних даних того, що вимоги щодо використання або застосування виконані. Кваліфікація − здатність виконувати встановлені професійні вимоги. Вимоги − потреба або очікування, які є обов’язковими. Величина − значення, кількісна характеристика розміру. Також слід розрізняти терміни «вимірювання» та «оцінювання», які часто використовуються для аналізу освітніх результатів. Під вимірюванням (англ. measurement) розуміють стандартний інструмент для визначення характеристик досліджуваного об’єкта та саму процедуру, в результаті якої значення вимірюваної характеристики об’єкта: 1) порівнюється з еталоном (одиницею вимірювання) та 2) перетворюється у зручний для використання спосіб (найчастіше фіксується у вигляді числового чи графічного значення). Вимірювання широко застосовують до фізичних характеристик об’єктів, таких як: довжина, температура, швидкість тощо. Розроблено спеціальні інструменти для вимірювання (лінійка, термометр, спідометр), визначено одиниці та шкали вимірювання таких характеристик. Ключовими проблемами освітніх вимірювань є, по-перше, визначення об'єкта вимірювань та, по-друге, розроблення та стандартизація шкал і визначення одиниць вимірювання: що? чим? як? Оцінювання (assessment) − це процес збору даних для опису або кращого розуміння питання. Термін найбільше відповідає прийнятому у нас поняттю «педагогічне оцінювання», тобто оцінювання знань і навичок, набутих у процесі навчання, оцінювання прогресу в навчанні. Найчастіше оцінювання здійснюється експертами за допомогою бальної шкали або рейтингу. Проблемами оцінювання є: 1) низька об’єктивність − експерти можуть бути упередженими і оцінювати не стільки досягнення, скільки своє ставлення до них; 2) кваліфікація експерта − кожен експерт має власну «модель» компетентності, згідно з якою здійснює оцінювання; 3) далеко не всі види освітньої діяльності можна діагностувати − якщо володіння навичками легко продемонструвати, то судження та розуміння продемонструвати і перевірити набагато складніше; 4) оцінювання потребує часу та достатньої кількості експертів, що в умовах технології навчання також становить проблему. Оцінювання в іншому розумінні − евалюація (англ. evaluation) − це результат судження на основі визначених заздалегідь критеріїв. Проблемами оцінювання у такому сенсі є розроблення критеріїв для прийняття зважених, обґрунтованих рішень. Самі ж освітні вимірювання мають розглядатися в широкому розумінні загальних методів психолого-педагогічних досліджень, моніторингу якості освітніх програм і послуг, критеріального професійного відбору. Адекватність застосування методів кваліметрії в освітній практиці вимагає спеціальної кваліметричної підготовки, компетентності. Під кваліметричною підготовкою ми розуміємо комплекс навчальних заходів, спрямований на формування стійких знань, умінь, навичок у галузі загальної кваліметрії та педагогічної кваліметрії, зокрема. Елементи кваліметричної підготовки – окремі навчальні заходи із засвоєння знань, умінь і навичок з різних галузей наукового знання – математичної статистики, моделювання, теорії ймовірності, виміру, оцінювання і управління, загальної кваліметрії. Підвищення об’єктивності оцінювання освітніх процесів пов’язано з формуванням кваліметричної компетентності. Це поняття сьогодні ще недостатньо вивчене. Аналізуючи різні погляди можна сформулювати узагальнене визначення сутності кваліметричної компетентністі, а саме готовність та здатність використовувати набуті знання й уміння в галузі педагогічних вимірювань задля виконання завдань оцінювання кількісною мірою результатів діяльності. Результативними показниками реалізації кваліметрического підходу в системі освіти є сформовані необхідні професійні компетенції і професійно важливі якості фахівця відповідно до функціонально-кваліфікаційних вимог і об’єктивних запитів сучасного ринку праці і роботодавців. Ми вважаємо, що опанування, принаймні, одним з методів кваліметрії допоможе озброїти дослідників і практиків унікальним дієвим інструментом оцінювання досягнутих результатів та успішно розв’язувати як часткові завдання вимірювального характеру, так і стратегічне завдання підвищення рівня якості освіти взагалі. Ще одним ефективним, і з нашого погляду, наочним та зручним у використанні методом кваліметрії є факторно-критеріальне моделювання. Сутність його і приклади застосування представлені в наступному розділі. Особливості застосування факторно-критеріальних оціночних моделей полягає в тому, що вони дають точний й однозначний результат при певній нечіткості інформації, яка використовується для оцінювання у соціальних процесах (будь то експертна чи соціологічна інформація). Тобто факторно-критеріальне моделювання є інструментом нечіткої математики як однієї з найсучаснішої галузі математичної науки. РЕЗЮМЕ Ще не всі розуміють, що управління, яке завжди було мистецтвом і наукою одночасно, саме з появою можливості вимірювати результати впливу на ті чи інші явища все більш стає наукою. А це означає, що оволодівши результатами наукових досліджень, ефективно можуть управляти не тільки обдаровані від природи одиниці, а й багато інших фахівців, які мають відповідні професійно-особистісні якості. Також в інших науках і галузях господарського комплексу вимірювання тих чи інших об’єктів стає необхідною умовою одержання високих результатів. Мова йде, передусім, про якість продукції та послуг в економіці, якість процесів, якість стосунків між працівниками та якість їхнього трудового життя в соціальній економіці, якість навчання, якість навчальних процесів, якість освіти взагалі та інше. Саме необхідність вимірювання якості, що є багатофакторним і вкрай актуальним явищем, пов’язаним із задоволенням як потреб кожної людини, так і суспільних потреб, стало причиною виникнення квалітології та її конкретної складової, якою є кваліметрія. Остання розглядається як сукупність методів кількісної оцінки якісних явищ різного призначення, характеру та властивостей. Особливо бурхливий розвиток одержала кваліметрія у другій половині ХХ-го ст. в технічних науках, а сьогодні вже стає необхідним інструментом дослідження в гуманістичній сфері – а саме людини і явищ соціального характеру, що суттєво поглиблює наукове підґрунтя ухвалення управлінських рішень у будь-якій сфері людської діяльності. Тому менеджер, який змістовно оволодіє методами кваліметрії, може досягнути високих результатів у своїй професійній діяльності. Терміни і поняття • якість продукції, послуг та інших явищ; • теорія управління якістю; • квалітологія; • кваліметрія; • методи кваліметрії; • принципи кваліметрії; • педагогічна кваліметрія. Запитання і завдання для перевірки знань 1. Що вкладається в поняття «якість»? 2. Яка наука вивчає «якість» та з якою метою? 3. Назвіть основні складові квалітології. 4. Розкрийте сутність кваліметрії як складової квалітології. 5. Охарактеризуйте види, на які підрозділяється кваліметрія. 6. Які соціальні явища відносяться до об'єктів оцінювання в кваліметрії? 7. Що є сутністю педагогічної кваліметрії? 8. Назвіть декілька термінів та понять кваліметрії взагалі та педагогічної кваліметрії, зокрема. Завдання для індивідуальної роботи 1. Складіть таблицю всіх визначень поняття «кваліметрія» та оберіть краще, на Ваш погляд. 2. Сформулюйте сутність показника, який би характеризував якість Вашого навчання. 3. Опишіть будь-яке якісне явище, що не підлягає, на Ваш погляд, кількісному оцінюванню. 4. Спробуйте дати власне визначення поняття «кваліметрія». Література для поглибленого вивчення 1. Азгальдов Г. Г. Про кваліметрії / Г. Г. Азгальдов, М.: Стандарти, 1973. – 172 с. 2. Азгальдов Г. Г. Теорія і практика оцінки якості товарів / Г. Г. Азгальдов // Основи кваліметрії. − М. : Економіка, 1982. – 256 с. 3. Аветисов А. А. Про системологічні підходи в теорії оцінки управління якістю освіти / А. А. Аветисов // Кваліметрія людини й освіти: методологія і практика. Національна система оцінки якості освіти в Росії: матеріали 5-го симпозіуму. − М.: Изд-во Исслед. центру проблем якості підготовки фахівців, 1996. − С. 52 − 55. 4. Аветисов А. А. Освітні стандарти як основа об'єктивного моніторингу якості в системі безперервної освіти / А. А. Аветисов // Кваліметрія людини й освіти: методологія і практика. Проблеми створення комплексного моніторингу якості освіти в Росії: матеріали 6-го симпозіуму. − М.: Изд-во Исслед. центру проблем якості підготовки фахівців, 1997. − С. 75 − 79. 5. Аттестация: возможны варианты. – Первое сентября. – 2001. − № 36. [электронный ресурс]. Режим доступа: http://ps.1september.ru/article.php?ID=200103602. 6. Аристов О. В. Управление качеством / О. В. Аристов. – М. : ИНФА-М, 2006. – 423 с. 7. Бадалов Л. М. Экономические проблемы повышения качества продукции / Л. М. Бадалов. – М. : Экономика, 1982. – 305с. 8. Баранов Л. Я. Потребности, доходы, потребление: экономический словарь-справочник / Л. Я. Баранов, А. И. Лёвин. – М. : Экономика, 1988. – 351 с. 9. Басовский Л. Е. Управление качеством / Л. Е. Басовский, В. Б. Протасьев // Учебник для ВУЗов. − М. : ИНФРА-М, 2002. – 255 с. 10. Боженко Л. І. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції : навч. пос. / Л. І. Боженко, О. Й. Гутта. – Львів, 2005. – 204 с. 11. Боков В. А. Проблема «качество» / В. А. Боков, В. И. Гаяев // Стандарты и качество. – 1996. – № 8. – С. 49−51. 12. Гличев А. В. Современное представление о механизме управления качеством продукции / А. В. Гличев // Стандарты и качество. – 1995. – №3. – С. 125−133. 13. Брызгалова С. М. Новые подходы к организации мониторинга качества обучения [электронный ресурс]. Режим доступа: http://cde.sakha.ru/ARXIV/VILYI/IIVil/tezis/bruzgalova.htm. 14. Исаев В. А. Квалиметрическое обеспечение образовательной системы как педагогическая проблема / В. А. Исаев, Е. Ю. Игнатьева //Развитие квалиметрии человека и образования. Методология и практика: тезисы докладов / VIII симпозиум «Квалиметрия человека и образования: методология и практика»: − Ч. I. / Под науч. ред. Н. А.Селезневой А. И. Субетто. − М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 1999. 15. Подласый И. П. Пусть нас рассудит комп’ютер / И. П. Подласый // Народное образование. – 1990. − № 8. – С. 49−54. 16. Юсупова Н. П. Аттестация образовательных учреждений: опыт. Проблемы. Перспективы. / Н. П. Юсупова, Г. Б. Скок [электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.informika.ru/text/magaz/herald/3_00/4-1.html.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема