|
|
ТЕХНОХІМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА Електронний посібник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
8. КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА І ЯКОСТІ ПРОДУКЦЇ ІЗ КРОВІ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
8.1.1. Вимоги до крові для харчових і технічних цілей 8.1.2. Характеристика продукції і напівфабрикатів із крові 8.1.3. Вимоги до готової продукції 8.3. Фасування і упакування альбуміну 8.5. Вплив технологічних факторів на якість готової продукції 8.6. Методи досліджень альбуміну і гематогену
8.1. Вимоги до крові для харчових і технічних цілей, до якості чорного харчового альбуміну, чорного технічного альбуміну, рідкого гематогену
8.1.1. Вимоги до крові для харчових і технічних цілей Кров є сировиною для виготовлення харчових, лікувальних, кормових і технічних продуктів. Застосування крові для виготовлення харчових продуктів і лікувальних препаратів допускається тільки в тому випадку, якщо вона визнана придатною для цих цілей ветеринарно-санітарним наглядом. Для харчових і лікувальних цілей можна використати тільки кров, зібрану порожнистим ножем у належних санітарних умовах. Кров, призначена для виготовлення кормової й технічної продукції, не повинна мати гнильного запаху й сторонніх домішок і повинна містити не менше 10% сухого залишку. Для використання в медицині й харчовій промисловості придатна кров тільки здорових тварин. Для виробництва кормової і технічної продукції використовують кров усіх тварин і птиці, які допущені до забою та переробки, зокрема хворих на деякі захворювання, але з дозволу і під наглядом ветеринарно-санітарної служби за режимами переробки. Кров, консервована антисептиками, для виробництва кормової продукції непридатна. Для виробництва світлого альбуміну не використовують кров, у якій відбувся гемоліз (вихід гемоглобіну в плазму, що спричиняє червоне забарвлення плазми). Гемоліз може відбуватися без розриву еритроцитів або в результаті їх розриву. У першому випадку в плазму виходить тільки частина лабільно зв’язаного гемоглобіну, у другому – значна частина міцно зв’язаного. Вихід у плазму лабільно зв’язаного гемоглобіну зумовлюється зниженням осмотичного тиску в ній або дією поверхнево активних речовин (мила, солі жовчної кислоти). Під час зниження осмотичного тиску крові (в результаті її розбавлення водою або зменшення концентрації внаслідок розтавання кристалів льоду в замороженій крові) зміщується осмотична рівновага, оскільки поверхневий шар еритроцитів добре проникний для води, але не проникний для іонів. Еритроцити обводнюються, збільшуються в об’ємі, зростає проникність поверхневого шару, а при сильному розбавленні водою він частково руйнується.
Міцно зв’язаний гемоглобін виходить у плазму за таких умов: • при повному руйнуванні поверхневого шару еритроцитів, яке може бути спричинене дією органічних розчинників, поверхнево активних речовин у значних концентраціях (спирт, гліцерин та ін.) і хімічних речовин, що руйнують поверхневий шар (луги, солі важких металів); • при повному руйнуванні строми еритроцитів внаслідок механічного впливу на них: удари при інтенсивному перемішуванні або дефібринуванні крові, а також високий тиск на еритроцити при сепаруванні крові. У разі виробництва просвітленої сухої крові частковий або повний гемоліз, навпаки, може поліпшити процес просвітлення завдяки більшій доступності гемоглобіну дії хімічних відновлювальних речовин. У більшості випадків, за винятком виробництва кров’яного борошна і піноутворювачів, кров слід переробляти у рідкому стані. Тому для забезпечення рідкого стану крові (недопущення її згортання) кров стабілізують видаленням фібрину, що утворюється при її згортанні (дефібринуванням). Після відокремлення формених елементів від стабілізованої крові отримують плазму. Фібриноген у зв’язаному стані зі стабілізувальними сполуками відокремлюється разом із форменими елементами. Після видалення формених елементів із дефібринованої крові отримують сироватку. Сировиною для виробництва кров’яного борошна
крім харчової крові, отриманої з піддонів для збирання крові, є забруднений фібрин
від харчових, медичних і технічних виробництв, який за рішенням
ветеринарно-санітарного нагляду не придатний для харчових продуктів і
медпрепаратів і потребує стерилізації. 8.1.2. Характеристика продукції і напівфабрикатів із крові Сироватка і плазма крові –
яловичу та свинячу харчову сироватку і плазму крові використовують як сировину для
одержання світлого харчового альбуміну і
повноцінного замінника яєчного білка в ковбасно-кулінарному, кондитерському
та хлібопекарському виробництві, у шкіряній і паперовій промисловості, для
виготовлення лікувальної сироватки, а також під час виробництва пластмас.
Кров натуральна харчова освітлена – освітлену кров використовують разом з молоком під час виробництва ковбасних, кулінарних, кондитерських та інших виробів Білковий збагачувач – виготовляють із суміші пастеризованого знежиреного молока і харчової крові методом зсідання білків додаванням хлориду кальцію при нагріванні. Використовують під час виробництва харчових продуктів. Альбумін харчовий – виготовляють світлий і чорний альбумін. Світлий одержують розпилювальним висушуванням харчової плазми або сироватки крові; чорний – стабілізованої або дефібринованої натуральної харчової крові або формених елементів. Харчовий альбумін використовують під час виробництва лікувально-живильних білкових продуктів, ковбасно-кулінарних виробів, м’ясних і рослинних консервів у кондитерській і хлібопекарській промисловості як замінник яєчного білка. Фібрин – одержують дефібринуванням харчової крові великої рогатої худоби або свиней. Гематоген дитячий – виробляюсь із крові великої рогатої худоби або свиней з додаванням цукру, меляси, згущеного молока. Використовують для хворих на анемію з метою поліпшення складу крові.
Гематоген рідкий – виробляють із крові великої рогатої худоби або свиней. Препарат використовують у медицині для поліпшення складу крові.
Симпатомиметин – препарат, що стимулює діяльність центральної нервової системи та підвищує працездатність скелетної і гладенької мускулатури. Одержують шляхом глибокого гідролізу фібрину у кислому середовищі з наступною нейтралізацією. Пептон – використовують як складову частину живильних середовищ для вирощування мікроорганізмів та під час лікування алергічних захворювань Фібринні плівки – використовують як пластичний матеріал при опіках, ранах і виразках, що погано загоюються. Одержують із крові великої рогатої худоби і свиней, стабілізованої лимонно-кислим натрієм.
Активоване вугілля – адсорбент спроможний поглинати гази і розчинні речовини, ефективний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Одержують його шляхом змішування кров’яного борошна з подрібненим поташем. Ефективний засіб під час захворюванн шлунково-кишкового тракту. Одержують шляхом змішування концентрованого розчину таніну з розчином світлого альбуміну або з сироваткою. Фібриносол – препарат, призначений виключно для білкового живлення організму, який використовують у хірургічній, реаніматологічній, гастроентерологічній та інших областях медицини. Сировиною для виготовлення є фібрин крові великої рогатої худоби і свиней.
Кров’яне борошно – цінний корм, для виготовлення якого використовують натуральну, стабілізовану і дефібриновану кров, фібрин, формені елементи крові усіх видів тварин. Кров консервована кормова – одержують із натуральної, стабілізованої та дефібринованої крові і формених елементів крові шляхом висушування або хімічної обробки, інколи у поєднанні з тепловою коагуляцією. Альбумін чорний технічний – одержують висушуванням дефібринованої, стабілізованої крові та формених елементів від усіх видів тварин. Використовують у фанерному, шкіряному виробництві та у меблевій промисловості.
Альбумін світлій технічний – одержують шляхом розпилювального висушування сироватки і плазми крові. Використовують у шкіряній промисловості для ґрунтування шкір перед фарбуванням, у текстильній і паперовій – як закріплювач фарби, у хімічній – під час виготовлення виробів із пластмас. Кров консервована технічна – використовують у деревообробній промисловості як замінник чорного технічного альбуміну для склеювання фанери. Виробляють шляхом дефібринування і консервування крові різними способами: крезолом, фенолом або заморожуванням. Піноутворювач ПО-6К – продукт лужного гідролізу крові або фібрину. Головна вимога до нього – здатність утворювати з водою стійку піну навіть за температури до 35°С. Межове значення рН піноутворювача не повинно перевищувати 8,2.
8.1.3. Вимоги до готової продукції Альбумін чорний технічний. Чорний технічний альбумін одержують висушуванням у розпилювальних сушарках дефібрінірованої або стабілізованої крові від тварин всіх видів, що переробляють на м'ясокомбінатах, він повинен відповідати вимогам стандарту. Альбумин черный технический. Технические условия. Його застосовують для виготовлення клею. Чорний технічний альбумін повинен задовольняти наступним вимогам:
Таблиця 8.1
Вміст жирових речовин визначають на вимогу споживача, вміст вологи в альбуміні, що відправляється на експорт, не повинно перевищувати 10%. Гематоген рідкий. Це лікувально-живильний препарат, виготовлений з дефібринованої крові великої рогатої худоби або свиней у суміші із цукровим сиропом, етиловим спиртом, гліцерином і ваніліном. Він повинен відповідати наступним вимогам: • зовнішній вигляд – однорідна сиропоподібна рідина • смак – солодкий, з явно вираженим, але не різким запахом ваніліну • вміст цукру, %, не менше – 23 • вміст спирту, %, не менше – 5 – 6. У рідкому гематогені не повинно бути патогенних бактерій, пліснявих грибків, кишкової палички й протея. Кількість сапрофітів в 1 мл рідкого гематогену не повинно перевищувати 2000 колоній.
8.2. Контроль якісних характеристик крові, яка надходить на сушіння, режиму сушіння в розпилювальних сушарках або сушарках періодичної дії
Найпоширенішим способом сушіння крові і плазми є їх розпилення з використанням струменя нагрітого повітря. Сушіння розпиленням складається з трьох послідовних процесів: розпилення крові у рідинному стані, сушіння розпиленого матеріалу, видалення сухого матеріалу з повітря. Завдяки високій дисперсності часточок, що досягається розпиленням (діаметр часточок становить до 50 мкм), швидко збільшується питома поверхня матеріалу. Зменшення розміру часточок зводить до мінімуму вплив внутрішньої дифузії на швидкість сушіння, що особливо важливо для запобігання денатурації білкових речовин крові, плазми та сироватки (невеликі розміри часточок практично унеможливлюють затримувальний вплив термовологопровідності). Сушіння розпиленням триває упродовж кількох секунд. Це дає змогу організовувати безперервний процес сушіння і повністю механізувати і автоматизувати роботу сушильних установок. Під час сушіння розпиленням хімічно вільна волога виділяється раніше, ніж матеріал нагрівається до межової температури денатурації для білків крові. Перехід вологи в пару спричиняє різке зниження температури повітря поблизу зневодненої частини, і білки та вітаміни практично не втрачають нативних властивостей навіть за високих температур сушіння (130 – 180°С). Висушений матеріал містить близько 85% розчинних білків. За допомогою розпилення досягають виходу до 18 % від початкової маси фабрикату. Недоліком сушіння розпиленням є контакт продукту в стані високої дисперсності з киснем повітря, що призводить до часткового окиснення його складових. Однак під час використання інертних газів сушіння розпиленням дає можливість отримати продукт, що не поступається його сушінню в умовах глибокого вакууму. До недоліків розпилювальних сушарок за відносно невисоких температур повітря для сушіння (130 – 150°С) належить висока витрата пари (2,5 – 3,0 кг/кг вологи), що випаровується внаслідок малого насичення відпрацьованого повітря (його відносна вологість при першому циклі близько 20% і низького коефіцієнта використання об’єму сушарки. Підвищення економічності сушіння досягають попереднім низькотемпературним упарюванням розчинів, що зазнають сушіння, і використанням циркуляційного типу подавання нагрівального повітря. У м’ясній промисловості застосовують два способи розпилення: форсунковий і відцентровий.
Досягається в результаті витікання рідини з форсунки з великою швидкістю під дією високого тиску (5 – 20) – 105 Па. При турбулентному проходженні струменя після виходу з форсунки часточки крові зазнають дії радіальної швидкості, утримуючи до визначеного моменту форму завдяки поверхневому натягу. Така статично нестійка форма струменя руйнується в найтонших ділянках з утворенням краплин. Розпад на краплини залежить переважно від турбулентності струменя, яка зростає внаслідок виходу струменя з форсунки під час обертання.
Відбувається в диску, що обертається з внутрішнім радіальним розміщенням каналів, за якого діють досить великі відцентрові сили при течії рідини з каналів до периферії. Це зумовлює розпилення крові на дрібні краплини за рахунок турбулентності потоку і сил тиску, що виникають у результаті тертя об повітря. Рівномірність розпилення залежить також від продуктивності, що впливає на товщину плівки, яка утворюється на периферії диска. Для досягнення однорідного розпилення потрібно зменшити вібрацію диска і рівномірно подавати рідину в його середину.
8.3. Фасування і упакування альбуміну Готовий альбумін варто упаковувати в трьох-, чотирьох- і п’ятишарові паперові й тканинні мішки або фанерні барабани. Тара повинна бути міцною, щільною, сухою й чистою, без плісняви і стороннього запаху. Маса одиниці упакування альбуміну не повинна перевищувати 30 кг. Технічний альбумін зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні при температурі не вище 20°С и відносної вологості повітря не більше 70%. Строк зберігання – 6 місяців з моменту виготовлення.
8.4. Контроль виробництва рідкого гематогену: дозування компонентів, режиму пастеризації, стерилізації посуду її герметичності укупорювання Виробництво рідкого гематогену. У процесі виробництва рідкого гематогену необхідно стежити за правильністю дозування всіх компонентів, температурою й тривалістю процесу пастеризації. За недостатної температури або тривалості пастеризації готовий продукт швидко псується. Пастеризація при температурі вище 60°С призводить до денатурації білків, що втримуються в гематогені, і до утворення осаду. Посуд для упакування гематогену необхідно ретельно стерилізувати. Закупорювання повинно бути герметичним. На етикетці повинна бути зазначена дата виготовлення.
8.5. Вплив технологічних факторів на якість готової продукції Морфологічна структура крові. Хімічний склад крові. За морфологічним складом кров – це плазма, в якій у зваженому стані містяться формені елементи (еритроцити, лейкоцити і тромбоцити).
Кров складається із води (79 – 81%) та сухих речовин (21 – 19%), основну масу яких становлять білки – гемоглобін, що є в еритроцитах (9,3 – 10,3%), розчинені у плазмі альбуміни і глобуліни (4,3 – 7,1%) та фібриноген (0,45 – 0,65%). Вуглеводи (глюкоза, фруктоза, глікоген) органічні кислоти, ліпоїди, жирні кислоти відносяться до безазотистих речовин і виявляються в крові у незначній кількості. Мінеральний склад крові представлений солями натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, міді хлору, йоду, фосфору та ін. У крові є також вітаміни, гормони, ферменти. Останні тут зустрічаються упродовж 1 – 3 год. після забою тварин. У сухому залишку формених елементів найбільше гемоглобіну (30 – 32%), який є джерелом повноцінних білків та органічного заліза. На смак кров солонувата внаслідок наявності в ній хлориду натрію. Реакція крові (рН) слаболужна і безпосередньо після її збирання у різних тварин коливається в межах 7,4 – 7,6. Замерзає кров при температурі мінус 0,56 – 0,6°С. Одержана після забою тварин кров швидко втрачає властивості рідини внаслідок ферментативних процесів. Зсідання свіжої крові при кімнатній температурі залежить від наявності в ній фібриногену, ферменту тромбокінази та солей кальцію. Кінцевим результатом зсідання є перехід розчиненого у плазмі фібриногену в нерозчинний фібрин та утворення кров’яного згустку. Швидкість зсідання крові окремих тварин різна: великої рогатої худоби – 6,5 – 10 хв, свиней – 3,5 – 5 хв, дрібної рогатої худоби – 4 – 8 хв. Цей процес можна уповільнити, охолодивши кров до мінус 3 – 4°С або попередити, додавши деякі хімічні речовини. Незворотна коагуляція білків наступає при температурі: альбуміну – 67°С, глобулінів – 69°С, фібриногену – 56°С. Випадання білків в осад відбувається поступово і повністю завершується при температурі близько 80°С. Висока температура сприяє зсіданню навіть дефібринованої та стерилізованої крові. Гемоліз крові та способи його запобігання. При порушенні осмотичної рівноваги між плазмою та еритроцитами внаслідок механічної дії або під впливом деяких хімічних речовин, заморожування чи розведення крові водою оболонка еритроцитів руйнується і гемоглобін переходить у плазму, забарвлюючи її в червоний колір (гемоліз). Цього не можна допускати при одержанні плазми для виробництва замінників крові та харчових продуктів. Для одержання крові на харчові та фармацевтичні цілі використовують порожнистий ніж із шлангом і спеціальні фляги. Слід мати на увазі, що під час знекровлення забійних тварин із тканин і органів виділяється не вся кров. За узагальненими даними, норми виходу натуральної крові складають: для великої рогатої худоби – 4,2%, овець і кіз – 3,2%, свиней – 3,5% до живої маси. Повне знекровлення тварини триває 10 – 15 хв. Зібрану для харчових та фармацевтичних цілей кров попередньо обробляють залежно від подальшого її використання: стабілізують, дефібринують, сепарують, консервують, освітлюють, коагулюють. Технічна кров по жолобу, що розміщений під лінією знекровлення, поступає в ємкості, а потім направляється на виробництво тваринних кормів або технічної продукції. Механізм згортання крові, стабілізація крові. Способи стабілізації та їх оцінка. Запобігання зсіданню крові упродовж декількох діб шляхом пригнічення відповідної ферментної системи. Цей захід спрощує технологічний процес переробки крові та забезпечує збереження її білкового складу. Використання стабілізації дозволяє зберегти в крові повноцінний білок фібриноген і збільшує вихід технічної продукції за рахунок збереження вмісту сухих речовин вихідної крові. Для стабілізації крові у промисловості використовують такі стабілізатори: Таблиця 8.2
При стабілізації у ємкість наливають визначену кількість водного розчину стабілізатора і заповнюють її кров’ю. Вибір стабілізатора залежить від тривалості його дії, впливу на гемоліз і зольність готового продукту, витрати препарату та його вартість, а при консервуванні харчової крові – відсутності його токсичної дії. Способи консервування. Режими та техніка різних способів консервування. Кров, яку використовуватимуть у натуральному вигляді для ковбасного виробництва, консервують кухонною сіллю, яка затримує зсідання крові упродовж 24 год. Кров, стабілізована синантрином 130 і фібризолом, не зсідається упродовж 3 – 4 діб. Під час використання цих стабілізаторів помітний гемоліз спостерігається через 2 доби, якщо кров зберігається при кімнатній температурі. Зберігання крові при низьких позитивних температурах збільшує тривалість безгемолізного періоду в 4 – 5 разів. Фібризол, крім стабілізаційного ефекту, характеризується також консервуючою дією. Для недопущення розвитку мікробіологічних процесів дефібриновану або стабілізовану кров, сироватку і формені елементи направляють на подальшу переробку безпосередньо після одержання. Тривалість зберігання при 15°С не повинна перевищувати 4 год для дефібринованої і стабілізованої крові та 2 год для сироватки, плазми і формених елементів. Строки зберігання крові або сироватки при температурі не вище 4°С можна продовжити до 2-х діб додаванням 10%-вого насиченого розчину хлориду натрію. Як консерванти використовують також аміак, діоксид вуглецю, піросульфіт натрію, молочну кислоту та інші хімічні речовини. Кров для виготовлення технічної продукції можна консервувати антисептиками: крезолом або фенолом у кількості 2,5 г на 1 кг. Харчову кров консервують нетоксичними речовинами. Кров, оброблену 1%-им розчином метабісульфіту натрію, зберігають упродовж 28 діб при 2°С. При використанні крові та її фракцій на харчові цілі їх консервують холодом. Строки зберігання крові досить обмежені, плазму зберігають при температурі 0 – 2°С не більше 4 – 5 діб, при 4°С – 8 годин. Одним із найдосконаліших методів консервування, що забезпечує тривале зберігання продукту, є заморожування. З цією метою доцільно використовувати морозильні барабанні установки для заморожування продукції у вигляді лускатого льоду. В цьому випадку виключається необхідність розморожування крові або її фракцій при виробництві м’ясопродуктів. Термін зберігання крові при мінус 10°С становить 6 місяців. Сепарування крові. Зневоднення крові. Режими та техніка цих процесів. Розділення крові на плазму (сироватку) і формені елементи основане на різній питомій вазі цих фракцій. З цією метою використовують сепаратори, де в барабанах під дією відцентрової сили більш важка фракція (формені елементи) відкидається до периферії, а сироватка збирається до центру. Перед сепаруванням із крові видаляють згустки фібрину. Оптимальна температура сепарування крові становить 35 – 40°С. Кров на фракції розділяють на сепараторах СК-1 продуктивністю 0,25 – 0,3 м3/год, при чому їх одержують у співвідношенні сироватки до формених елементів при обробці крові великої рогатої худоби 62 – 63% до 37 – 38%. Одержана сироватка повинна мати солом’яно-жовтий колір, рН 7,0 – 8,4 та титр кишкової палички не нижче 0,1 см3. Плазму не пізніше ніж через 1 год після одержання направляють на переробку. Допускається короткочасне її зберігання при температурі 4°С (не більше 8 год). Сушіння. Конвективне сушіння. Розпилювальне сушіння. Висушування крові та її фракцій забезпечує тривале зберігання продуктів у звичайних умовах і суттєво спрощує їх транспортування. Зрозуміло, що режими висушування крові та її складових має забезпечувати максимальне збереження властивостей та біологічної повноцінності білків цих продуктів. В умовах переробних підприємств кров зневоднюють, головним чином, шляхом розпилювального висушування. Завдяки високій дисперсності, що досягається розпиленням крові, основна маса води видаляється за декілька секунд, що обумовлює стійкість білків до наступної дії підвищених температур. У той же час висока інтенсивність випаровування вологи на початку висушування призводить до різкого зниження температури теплоносія і забезпечує досить низький рівень температури продукту на заключному етапі (50 – 60°С). Нетривала дія підвищених температур у процесі зневоднення крові забезпечує мінімальні денатураційні зміни білків та сприяє швидкому переходу порошку в розчин при контакті з водою без попереднього подрібнення. Технологічний процес висушування перебігає в такій послідовності: зневоднювальний матеріал розпилюється в сушильній камері за допомогою форсунок або відцентрових дисків, де змішується з нагрітим повітрям і висушується. Більша частина висушеного продукту у вигляді пилу осідає на дно камери, а звідти безперервно видаляється вивантажувальним пристроєм. Відпрацьоване повітря з частиною сухого порошку видаляється із камери через пилоуловлювачі в атмосферу. Для зменшення енерговитрат при висушуванні кров попередньо упарюють і використовують тепло відпрацьованого повітря для попереднього нагрівання і часткового зневоднення крові, що подається в сушильну камеру. Попереднім випаровуванням можна видалити до 60% вологи, що міститься в крові, збільшивши вміст сухого залишку з 17% до 35%. Для недопущення денатурації білків крові випаровування вологи проводять при температурі не вище 35 – 40°С в умовах вакууму при тиску 0,53 – 0,67 МПа.
8.6. Методи досліджень альбуміну і гематогену Визначення якості чорного технічного альбуміну Від партії розкривають 5% упакованих місць, але не менше 5 місць (партія – це кількість альбуміну одного сорту, оформлена одним документом про якість). Від кожного розкритого місця по діагоналі береться однакова кількість проб чистим сухим щупом і встановлюють середню пробу масою не менше 1 кг. Визначення зовнішнього вигляду й кольору. Наважку альбуміну масою 50 г, висипану на білий папір, розподіляють на площі 25x25 см, вирівнюють притиснення будь-яким плоским предметом і визначають її зовнішній вигляд (однорідність) і колір. Для визначення однорідності альбуміну 250 г його просівають через сито із дротяної сітки № 2 зі стороною комірки у світлі 2 мм. На ситі не повинно залишатися відсівання. Визначення вмісту вологи. Вміст вологи визначають методом висушування. Наважку альбуміну 2 – 3 г висушують при 100 – 105°С до постійної маси. Перше зважування роблять після 3 год сушіння. Вміст вологи в альбуміні обчислюють у відсотках до наважки. Визначення вмісту жирових речовин. Жирові речовини внаслідок гідрофобних властивостей ускладнюють утворення водних білкових розчинів, у вигляді яких використовується кров'яний клей. Кількість жиру в альбуміні визначають екстрагуванням за методом Сокслета. Величина наважки альбуміну 10 – 15 г. Вміст жиру х (в % до сухого залишку) визначають за формулою
де а – маса жиру, висушеного до постійної величини, г; g – наважка альбуміну, г; W – вміст вологи в альбуміні, %. Визначення консистеції клеєутворювача. Чорний технічний альбумін використовують головним чином для виготовлення клею. Тому стандартом передбачається випробування його на клеєутворення. 50 г альбуміну перемішують із 150 мл води при 20 – 25°С. Суміш залишають на 1,5 год, а потім додають гашене вапно, розведене в 300 або в 250 мл води. У першому випадку при загальній кількості води 150 + 300 мл виходить розведення клею 1:9, у другому – 1:8. Після цього суміш нагрівають на водяній бані до 30°С, витримують при цій температурі 1,5 год і відзначають консистенцію клею.
Примітка. Спочатку роблять розведення 1:9, але якщо при цьому клей не утвориться, клеєутворення повторюють, як зазначено вище, при розведенні 1:8.
Наважку гашеного вапна розраховують після визначення в ньому вмісту СаО.
Визначення вмісту СаО в гашеному вапні. 1 – 1,2 г гідратного вапна (пушонки) поміщають у конічну колбу місткістю 250 мл, наливають 150 мл кип'яченої дистильованої води й додають 15 – 20 скляних намистинок або оплавлених шматочків скляних паличок. Колбу закривають годинниковим склом і нагрівають її вміст, не доводячи до кипіння, упродовж 5 хв. Охолодивши колбу й обмивши її стінки й годинникове скло кип'яченою дистильованою водою, додають 2 – 3 краплі 1%-го спиртового розчину фенолфталеїну й титрують вміст колби при постійному збовтуванні 1 н. розчином соляної кислоти до повного знебарвлення, що зберігається упродовж 5 хв. Кислоту варто додавати по краплях. Вміст СаО х (в %) розраховують за формулою
де 0,028 – кількість СаО, еквівалентне титру 1 н. розчину соляної кислоти, г; К – коефіцієнт виправлення до нормальності розчину соляної кислоти; V – кількість 1 н. розчину соляної кислоти, витрачена на титрування, мл; g – наважка вапна, г; W – вміст вологи в гідратному вапні, г. Визначення кількості розчинних білків. Розчинні в воді білки є найважливішою складовою частиною альбуміну, тому що від їхнього вмісту залежить здатність до склеювання кров'яного клею. Стандартний метод визначення кількості розчинних білків у сухому технічному альбуміні полягає у визначенні кількості сухого залишку в розчині технічного альбуміну після відділення від нього нерозчинних білків і визначенні кількості золи в сухому залишку. Різниця між сухим залишком і золою (в % до сухої речовини в наважці) є відсотком розчинних білків у технічному альбуміні. Цим методом фактично визначають всі розчинні органічні (крім леткого), а не тільки білкові речовини, що втримуються в альбуміні. Тому результат виходить умовний. Вміст розчинних білкових речовин в альбуміні х (в %) у перерахуванні на суху речовину
де а – маса тигля із сухим залишком, г; b – маса тигля із золою, г; g – наважка альбуміну, взята для розчинення, г; W – вміст вологи в альбуміні, %.
Визначення якості рідкого гематогену Від кожної серії гематогену відбирають один флакон для збереження у відділі виробничого або виробничо-ветеринарного контролю підприємств на випадок арбітражного аналізу; один флакон для фізико-хімічного аналізу; один флакон з кожної пастеризаційної ванни для складання середньої проби для бактеріологічного аналізу. Серія – це розуміється будь-яка кількість рідкого гематогену, виготовленого одночасно в одній ємкості й оформленого паспортом одного номера. Визначення вмісту цукру. Вміст цукру як основного консерванту і як речовини, що обумовлює смакові якості рідкого гематогену, повинно відповідати вимогам стандарту. Метод визначення цукру в рідкому гематогені заснований на окислюванні двовалентною міддю альдегідних груп моносахаридів, що утворюються в результаті гідролізу сахарози (цукру). Найзручнішим методом, за яким кількість двовалентної міді, що окисляє альдегідні групи, визначають за різницею між її загальною кількістю, уведеною в реакцію (контрольний досвід), і залишковою кількістю, що не ввійшла в реакцію окислювання. Альдегідні групи окисляються в лужному середовищі, тому що двовалентна мідь у вигляді її гідрату окису нерозчинна, а в надлишку лугу утвориться лише невелика кількість розчинного куприту Cu(ONa)2, тому для окислювання застосовують рідину Фелінга. Рідину Фелінга готують змішуванням розчину мідного купоросу з лужним розчином сигнетової солі (виннокислий калій-натрій – C4H4O6KNa). При змішуванні утвориться розчинна у воді комплексна сіль.
У цих умовах вся двовалентна мідь перебуває в розчині. Окислювання альдегідних груп моносахаридів протікає за схемою
Загальну й залишкову кількість двовалентної міді рідини Фелінга визначають за еквівалентною кількістю йоду, що виділяється в результаті окислювально-відновної реакції між двовалентною міддю і йодистим калієм у кислому середовищі.
Йод, що виділився, відтитровують 0,1 н. розчином тіосульфату
Кількість сахарози х (в %)
де g – наважка гематогену, г; d – кількість сахарози, знайдено по табл. 8.3, що відповідає витраченій кількості 0,1 н. розчину тіосульфату.
Таблиця 8.3
Цю кількість розчину тіосульфату визначають за виразом
де а – b – різниця між кількістю розчину тіосульфату, витраченого на титрування контрольного а й випробуваного; b розчинів, мл; К – коефіцієнт виправлення до нормальності розчину. Визначення кількості етилового спирту. 100 г рідкого гематогену відважують із точністю до 0,01 г у хімічний стаканчик. Наважку переносять у колбу Вюрца 2 місткістю 1 л (рис. 8.1), змиваючи стаканчик невеликими порціями дистильованої води. Загальний обсяг рідини повинен становити 120 – 130 мл. Відвідна трубка повинна перебувати на відстані 3 – 4 см від верхнього кінця горлечка колби Вюрца. Колбу Вюрца через її відвідну трубку з'єднують із плоскодонною колбою 3 місткістю 250 мл, що містить приблизно 40 – 50 мл 5%-го розчину лугу (луг додають так, щоб не забруднилося горлечко колбочки), а через трубку із вставленої в неї спеціальною трубкою – з пароутворювачем 1.
Плоскодонну колбу закривають гумовою пробкою із вставленими в неї двома скляними трубками – довгою і короткою. Кінець довгої трубки, трохи розширеної донизу, повинен торкатися поверхні лужного розчину, але не занурюватися в нього глибоко. Коротку трубку з'єднують із холодильником Лібиха 4, що у свою чергу пов'язаний з мірною колбою 5 місткістю 100 мл. Спирт відганяють із гематогену водяною парою, що одержують під час нагрівання води в пароутворювачі. Одночасно підігрівають колбу Вюрца доти, поки не закипить у ній рідина. Щоб уникнути перекидання рідини в плоскодонну колбу рекомендують прохолоджувати поверхню колби Вюрца мокрою тканиною або ватою. Відгін ведуть із таким розрахунком, щоб обсяг розчину лугу в плоскодонній колбі був приблизно постійним, для чого плоскодонну колбу періодично підігрівають, доводячи розчин до кипіння. Відгін збирають у мірну колбу на 100 мл до обсягу 98 – 99 мл, після чого його доводять до мітки дистильованою водою. Після перемішування вмісту мірної колби визначають щільність відгону пікнометром місткістю 25 – 30 мл при 20°С. Масу спирту в 100 г рідкого гематогену знаходять згідно з щільностю відгону.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть продукти , які виготовляють з крові тварин? 2. Перерахуйте вимоги до крові, що є сировиною для кровопродуктів? 3. Що таке чорний альбумін, де його використовують? 4. Чим відрізняється чорний альбумін від світлого? 5. Що таке рідкий гематоген, де його використовують? 6. Назвіть, що контролюють по ходу технологічного процесу виготовлення рідкого гематогену? |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
