|
|
ТЕХНОХІМІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА Електронний посібник |
|||||||||||||||||
|
|
2. КОНТРОЛЬ ПЕРЕДЗАБІЙНОГО УТРИМАННЯ ХУДОБИ ТА ПТИЦІ |
|||||||||||||||||
|
2.1.1. Надходження худоби на скотобазу 2.1.2. Передзабійне утримання худоби на скотобазах 2.2. Контроль приймання і сортування птиці 2.3. Вивчення нормативно-технічної документації на живу худобу та птицю
2.1. Контроль приймання, сортування, утримання і годівлі худоби на скотобазах та в цеху передзабійного утримування. Контроль на карантинному дворі Згідно з «Правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса й м'ясопродуктів» всю худобу, що надійшла на м'ясокомбінат, незалежно від способів доставки, до приймання й розміщення на скотобазі піддають ветеринарному огляду для встановлення її стану здоров'я й рішення питання про подальший напрямок худоби на скотобазу, у цех передзабійної витримки, в карантин або на санітарну бойню. Ветеринарний огляд худоби, що надійшла, здійснюється поза територією м'ясокомбінату безпосередньо на машинах або в залізничних вагонах. Під час приймання худоби ветеринарний лікар перевіряє правильність оформлення ветеринарних посвідчень, гуртової відомості (вказується вид худоби, кількість голів, вгодованість, маса), маршрутного журналу, актів і інших супровідних документів; • проводить поголівний огляд худоби, а за необхідності й термометрію (поголівну або вибіркову), перевіряючи одночасно наявність вушних номерів тварин і відповідність їх супроводжувальним документам; • виявляє причини недостачі, змушеного забою; • перевіряє порядок вивантаження й розміщення тварин у сортувальних загонах для попередження травматичних ушкоджень і змішування партій. У випадках доставки партії худоби без ветеринарного посвідчення або невідповідності наявності тварин даним, зазначеним у ветеринарному посвідченні й гуртовій відомості, а також при підозрі тварин на захворювання, при падінні тварин на шляху проходження або під час приймання на підприємстві, відсутності посвідчення про щеплення або неправильність їхнього оформлення всю партію тварин за вказівкою ветеринарного лікаря ставлять на карантин на термін до встановлення діагнозу захворювання або до з'ясування причин невідповідності партії худоби даним, зазначеним у ветеринарному посвідчення і т.п., але не більше ніж на 3 доби. Всю партію худоби направляють на карантин і в тому випадку, якщо в гуртовій відомості або ветеринарному посвідченні немає печатки або в них є виправлення, приписки, різне чорнило. Після перевірки документів і огляду худоби ветеринарний лікар ставить візу на гуртовій відомості про допуск тварин на територію скотобази й надає дозвіл майстрові скотобази про приймання худоби. У напрямку вказують вид худоби, кількість голів, з якого господарства й куди направляється: на скотобазу, у цех передзабійного утримання або в карантин. Вагони, автомашини й інвентар, який використовується для перевезення худоби, після вивантаження тварин підлягають очищенню від гною, промиванню й дезінфекції. На скотобазі ветеринарний лікар у присутності приймальника і здавача вдруге оглядає партії худоби, що надійшли, виявляє слабких, тільних і підозрілих на захворювання тварин, а потім перераховує кожну партію з урахуванням кількості голів, спрямованих у карантин або санітарну бойню. Здорову худобу сортують: велика рогата худоба за віковими групами, свиней за способами переробки (у шкірі, зі зніманням шкіри, зі зніманням крупона). Під час сортування з партії худоби виділяють дорослих некастрованих самців великої рогатої худоби (биків) і свиней (кнурів) і розміщають їх в індивідуальних загонах. В окремі групи виділяють також беконних свиней, підсвинків і поросят. Під час сортування худоби визначають стан шкірного покриву тварин. Про наявність на шкірі зажиттєвих дефектів і навалу роблять відповідний запис в прийомних документах і гуртовій відомості, там же роблять оцінку про фактичну кількість прим'ятих тварин, а також часу початку й кінця приймання. На кожну прийняту партію худоби становлять облікову картку. Здорових тварин, доставлених із близьких районів, відразу направляють у цех передзабійного утримання. Тварин з ознаками стомлення після тривалого транспортування за вказівкою ветеринарного лікаря розміщають зі збереженням приналежності худоби господарствам-постачальникам у хлівах і загонах скотобази на відпочинок тривалістю не менше 48 год при нормальній годівлі й поїнні. На кожну групу худоби, розміщену в загоні, заповнюють картку, у якій зазначають кількість голів худоби, найменування господарства-постачальника, намічуваний час переробки, а для свиней – спосіб переробки. Картку прикріплюють до огорожі загону. Площа в загоні на одну тварину повинна бути така: для великої рогатої худоби 2 – 2,5 м2; овець 0,7 – 0,8 м2 і свиней 1–1,4 м2. Загони обладнають годівницями й поїлками, бажано індивідуальними з матеріалу, що легко піддається мийці й дезінфекції. Підлоги можуть бути цегляними, асфальтовими, цементними або бетонними. Для видалення сечі й жижі підлога повинна мати нахил від годівниці і водостійних корит по направленню до стічного жолоба й трапів. Тварин годують два рази на добу з вільним водопоєм. У випадку неможливості надання тваринам вільного водопою проводять поїння їх не рідше двох разів у добу в зимовий час і не рідше трьох разів на добу в літню пору. На скотобазах ветеринарний лікар контролює: • стан здоров'я тварин (виявляє слабких і хворих); • правильність розміщення тварин відповідно до місткості баз і правильність їхнього обслуговування (годівля, поїння); • своєчасність прибирання баз, верстатів і прогонів, їхню дезінфекцію, вивіз гною і його знешкодження; • підготовку тварин до переробки й черговість подачі партій їх на забій. Зі скотобази тварин направляють у цех передзабійного
утримання й розміщають у загонах також зі збереженням приналежності худоби господарствам-постачальникам.
На кожну групу складають картку, як було зазначено вище.
video не поддерживается вашим браузером.. Передзабійне утримання тварин Тривалість передзабійної витримки з метою звільнення шлунково-кишкового тракту від вмісту для великої й дрібної рогатої худоби – 24 год, свиней – 12 год і теляти – 6 год. Під час передзабійної витримки тварин не годують, але забезпечують їм вільний водопій, який припиняють за 3 – 4 год до подачі на переробку. За неможливості надання в цей період вільного водопою велику i дрібну рогату худобу напувають три рази, а свиней – два рази. У цеху передзабійного утримання в день забою тварини підлягають ветеринарному огляду й термометрії. Велику рогату худобу термометрують поголовно, а дрібну рогату худобу, свиней і інших тварин – вибірково, за наказом ветеринарного лікаря. Ветеринарний лікар підтверджує підготовку худоби до забою видачею пропуску за встановленою формою. Крім цього перевіряють правильність розміщення тварин, своєчасність прибирання й дезінфекції приміщень, строки передзабійної витримки й правильність поїння тварин, підготовку партії до переробки. На переробку худобу подають за заявкою цеху забою худоби й оброблення туш партіями, оформленими під час приймання, як правило, у порядку надходження худоби на м'ясокомбінат. При цьому повинна бути забезпечена можливість виявлення належності худоби господарствам-постачальникам. Кількість худоби, що подається на переробку, визначають з урахуванням необхідного запасу перебуання в накопичувальних загонах цеху забою худоби й оброблення туш.
2.1.1. Надходження худоби на скотобазу Скотобази розміщуються переважно на м’ясокомбінатах і використовуються як сировинні склади для забезпечення безперебійного постачання худоби в забійний цех. Пропускна здатність скотобаз залежить від потужності підприємств, проте в будь-якому разі скотобаза повинна мати дводобовий запас призначеної до забою худоби для ритмічної роботи підприємства. За стабільного графіка доставки худоби підприємство може ритмічно працювати і без запасу худоби на скотобазі. Крім цього, скотобази м’ясокомбінатів призначені для передзабійного витримування тварин, метою якого є їх відпочинок для відновлення нормального фізіологічного стану після тривалого транспортування або великих перегонів, дослідження стану здоров’я та підготовка до забою. На м’ясокомбінатах скотобаза розміщується поблизу цеху забою тварин і розбирання туш. Скотобази обладнують майданчиками для розвантаження, спеціально відведеними загонами з розколами для огляду худоби, вагами, приміщеннями для утримання здорових тварин, для карантину, ізолятора, санітарної бойні, майданчиками для знезараження гною, промивання і дезінфекції транспорту, обладнанням для знезараження стічних вод. На м’ясокомбінатах, до яких тварини для забою доставляються одночасно автотранспортом (гоном) і залізницею, є дві самостійні приймальні ділянки з майданчиками (загонами) для вивантаження, сортування і зважування.
Карантинне відділення влаштовують у закритому або напівзакритому приміщенні, а також у відкритих загонах з навісами. Воно призначене для тимчасового витримування худоби, якщо виникли підозри на заразне захворювання, а також за невідповідності ветеринарних документів фактичній наявності тварин при здаванні–прийманні. Місткість карантинного відділення має становити 10% від добової кількості тварин, які переробляються. Ізолятор призначений для ізольованого утримання хворих тварин, забій яких в основному забійному цеху заборонено ветеринарно-санітарними правилами. Ізолятор розміщують у закритому приміщенні. Місткість його має бути 1 % від добової кількості тварин, що переробляються. Санітарна
бойня – це ізольоване приміщення для переробки тварин з травмами, хворих або
підозрілих на інфекційні хвороби, а також трупів тварин, що загинули. Її
розміщують поблизу від карантинного відділення та ізолятора. У санітарній
бойні проводять стерилізацію продуктів забою і конфіскатів,
а також дезінфекцію кишок і шкур. Територія санітарної бойні ізолятора і
прогонів для хворих тварин має бути ізольована від території для здорових
тварин з дотриманням особливих умов, установлених ветеринарно-санітарними
правилами.
2.1.2. Передзабійне утримання худоби на скотобазах З метою створення необхідних умов утримання і передзабійної підготовки, організації потрібного запасу тварин для безперебійної роботи цеху забою худоби і розбирання туш на м’ясокомбінатах створено цехи передзабійного утримування худоби. Їх розміщують у безпосередній близькості від цеху забою худоби і розбирання туш, що забезпечує подавання підготовленої до забою худоби і гарантує ритмічну роботу конвеєра первинної переробки тварин. У цехах передзабійного утримання є загони для худоби, ваги, розколи для термометрії та сортування тварин.
Вони розраховані на перетримування такої кількості худоби, що забезпечує дводобову потребу цеху забою і розбирання туш. Упродовж передзабійного утримання худоба постійно перебуває під ветеринарно-санітарним контролем. У цехах передзабійної підготовки перед забоєм тварини підлягають повторному огляду лікаря ветеринарної медицини і залежно від загального стану їм проводять поголівну або вибіркову термометрію Коней (ослів, мулів) досліджують на сап. Результати передзабійного ветогляду і термометрії заносять у журнал. До забою на м’ясо допускаються здорові тварини. Тварин, хворих або підозрілих на захворювання інфекційними хворобами, або таких, які перебувають під загрозою загибелі (важкі травми, переломи, опіки та інші ушкодження), дозволяється забивати у випадках, передбачених чинними Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясопродуктів. Передзабійне голодне витримування тварин у цехах (відділеннях) передзабійної підготовки має бути такої тривалості, щоб частково звільнити травний канал тварин, але щоб вони не втрачали корисної маси. При цьому важливо давати тваринам води досхочу. Водопій припиняють за 2 – 3 год до забою. Вилучення із раціону води впродовж доби може спричинити зменшення в тканинах води на 5 – 6%, а отже, знизити масу м’яса. Надання води тваринам під час їх підготовки до забою забезпечує краще знекровлення туш, полегшує операції знімання шкури. Проте напування тварин безпосередньо перед забоєм може зумовити забруднення м’яса і субпродуктів рідкою канигою (вмістом передшлунків) унаслідок її витікання із стравоходу під час розбирання туш. За прив’язного утримання ВРХ, особливо важковагових бичків і бугаїв, істотно знижуються втрати живої і забійної маси і поліпшується якість м’ясної продукції. Під час здавання-приймання тварин за живою масою і вгодованістю передзабійне витримування після доставлення на м’ясокомбінат для великої і дрібної рогатої худоби, коней, ослів, мулів та оленів має становити не менше 24 год, свиней – 12, телят і поросят – 6, кролів – 14 – 18 год. Дані бактеріологічних досліджень м’яса і печінки засвідчують, що після короткочасного перевезення автомобільним транспортом молодняку ВРХ на відстань до 70 км з попереднім 15-годинним утриманням без годівлі в господарствах передзабійне витримування худоби на м’ясокомбінатах не потрібне або може тривати не більше 2 годин. Птиця, яка не пройшла передзабійного витримування в господарстві, не допускається на забій без передзабійного витримування. За незадовільних умов тривалого транспортування і великих виснажливих перегонів тварин (особливо в спеку або під дощем) відбувається зажиттєве обсіменіння тканин і органів мікроорганізмами, які проникають із кишок. Тому потрібно таких тварин поставити на відпочинок тривалістю не менше 48 год, створивши нормальні умови годівлі та водопою, і тільки після цього направляти на передзабійне витримування та наступну переробку. Згідно з чинними Правилами ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса і м’ясопродуктів у разі приймання худоби за масою і якістю м’яса тварини можуть бути направлені на забій не пізніше ніж через 5 год після приймання на м’ясопереробне підприємство за умови недовгого транспортування їх автотранспортом (на відстань до 100 км). При цьому тварини не повинні мати ознак втоми. Перед відправкою на м’ясокомбінат велику і дрібну рогату худобу витримують без годівлі в господарстві не менше 15 год, свиней – 5, кролів – 12, сухопутну птицю 6 – 8, водоплавну – 4 – 6 год. Термін передзабійного голодного витримування тварин у господарстві має бути зазначений у товарно-транспортній накладній або журналі, а доставку на м’ясокомбінат проведено в день і годину, вказані у погодженому графіку здавання–приймання. У період передзабійного утримання важливим заходом є санітарне чищення тварин. Забруднена шкура тварин – основне джерело мікробного обсіменіння м’яса. Худобу і свиней на забій подають по розколах без різких окриків і ударів, використовуючи електропідганялки або легкі ляпавки, які не завдають ушкоджень поверхневим тканинам тварин. Зрошення худоби теплою водою безпосередньо перед оглушенням сприяє заспокоєнню худоби, зниженню рівня запахів із цеху забою і поліпшує умови електрооглушення. Душування свиней перед оглушенням заспокоює тварин, знижує їхній опір під час підгону та зменшує кількість туш з вадами якості м’яса. Тому перед подаванням тварин у передзабійні загони їх миють, використовуючи щітки і камери, які мають душове обладнання з висхідними і низхідними струменями води, або із шланга з температурою води 20 – 25°С. Із цеху передзабійного утримання худобу подають у передзабійні накопичувальні загони, розраховані на двогодинну безперервну роботу лінії забою і розбирання туш. Для переробки однорідної сировини худобу сортують за віковими групами і живою масою. Звільнені від худоби загони ретельно очищають і промивають водою, потім дезінфікують і тільки в чисті загони приймають нову партію худоби.
2.2. Контроль приймання і сортування птиці Приймання і ветеринарно-санітарний огляд птиці, доставленої автотранспортом, роблять у два етапи: попередній ветеринарний огляд поза територією й детальний огляд і остаточне їхнє приймання на території. Ветеринарний огляд птиці, що прибула залізницею, проводять у вагонах і на платформах. У цьому випадку ветеринарне благополуччя птиці й відповідність супровідних ветеринарних свідоцтв визначають представник транспортного ветеринарно-санітарного нагляду й ветеринарний лікар або ветеринарний технік підприємства. Кожна партія птиці повинна бути забезпечена ветеринарним свідоцтвом, гуртовою відомістю про кількість голів і масу (по видах птиці), а також шляховим журналом з даними про маршрут і кількісь виданих кормів. Приймальні пункти повинні бути закритими, утепленими, з відділеннями для приймання й предзабійної витримки птиці упродовж 14 – 18 год, відгодівлі, а також для зберігання кормів. Відділення для приймання й утримання курей і курчат обладнують столом для приймання-сортування, на який подають клітки з птахом; типовими перевізними чотириярусними клітками для розміщення розсортованого птаха або переносних одинарних кліток у випадку відсутності між цехами зручних для перевезення шляхів; стаціонарними клітками для перетримування й відгодівлі птаха. У відділеннях для приймання й утримання водоплавного птаха повинні бути передбачені прийомні бази (обгороджені площадки), бази для перетримування, просидки і відгодівлі. Доставлену у відділення приймання птицю зважують разом з тарою. Потім, зважуючи звільнену від птаха тару, визначають масу живого птаха з урахуванням скидки на вміст шлунково-кишкового тракту. Скидка однакова для всіх видів і віків і становить при доставці птахів на відстань до 50 км – 3%, з 51 до 100 км – 1,5%, при транспортуванні більше 100 км знижку не роблять. У процесі приймання птицю розділяють, на групи за видами, віком і станом вгодованості. Вгодованість птиці визначають зовнішнім оглядом і промацуванням. Птахів ділять також на: здорових, за вгодованістю, які відповідають вимогам діючого стандарту; здорових, за вгодованістю не відповідаючих вимогам стандарту; хворих із травматичними ушкодженнями; птицю з кормовими масами в волі. Здорових птахів (перших двох груп) після приймання направляють на відгодівлю, перетримування або на забій а із травматичними. ушкодженнями – на забій у санітарну бойню. Птаха з кормовими масами в зобі витримують 24 год, після чого приймають без скидки за фактичною живою масою. У відгодовувальному відділенні ветеринарний лікар перевіряє доброякісність кормів, систематично контролює санітарні умови утримання птаха (чистота клітки), стежить, за своєчасним видаленням з відгодовувального приміщення трупів птиці й дає вказівку про напрямок на забій слабкої, підозрюваної на захворювання птиці. У відгодовувальному відділенні птицю годують три рази на добу (в 6, 12 і 18 год), поять – необмежено. Тривалість відгодівлі – до 17 днів. Через кожні 6 днів визначають приріст ваги птаха в процесі відгодівлі зважуванням контрольних кліток. Відгодовану птицю, відібрану сортувальниками вибірково або партією, направляють у відділення предзабійного утримання, де птицю піддають передзабійній витримці (просидці) для звільнення травного каналу від вмісту. Водоплавного птаха, крім того, варто проганяти через басейн із проточною водою для очищення пера від забруднення. Строки передзабійної витримки птиці представлені в табл. 2.1 Таблиця 2.1
За відсутності спеціальних приміщень, просидь роблять у тих же клітках, у яких птахів відгодовують. При цьому варто ретельно очищати їх від калу й залишків корму. Клітини й бази щодня очищають. На базах необхідно два рази на день міняти підстилку. Не менш одного разу в місяць клітини дезінфікують. У випадку інфекційного захворювання птиці клітки й бази потрібно негайно очистити й продезінфікувати.
2.3. Вивчення нормативно-технічної документації на живу худобу та птицю На м’ясопереробних підприємствах користуються наступною нормативно-технічною документацією: – Національний стандарт України Велика рогата худоба ТУ ДСТУ 4673:2006 – Національний стандарт України Свині для забою ТУ ДСТУ 4718:2007 – Державний стандарт України Птиця сільськогосподарська для забою ТУ ДСТУ 3136-95
Питання для самоконтролю
1. Хто приймає тварин на підприємство? 2. Назвіть послідовність проведення приймання тварин на підприємство? 3. Які відділи входять до складу скотобази? 4. Де розташовують хворих тварин? 5. Де розташовують підозрілих на захворювання тварин? 6. Назвіть особливості розташування здорових тварин в загонах? 7. Яку площу виділяють для ВРХ, свиней, ДРХ? 8. Назвіть послідовність проведення приймання птахів на підприємство? |
||||||||||||||||||
