ТЕХНОЛОГІЯ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Список використаних джерел Укладачі	ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ 6
	ОЦІНКА ЯКОСТІ ПЕРЕРОБКИ ОЛІЙНОЇ СИРОВИНИ. ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА ВИРОБНИЦТВА ОЛІЇ Мета: навчитись давати оцінку якості переробки олійної сировини, закріпити знання із складання технологічних схем. Матеріали та обладнання: насіння соняшнику, терези, бюкс, сито з отворами діаметром 3 мм, розбірна дошка, олія, конічна колба, мірний циліндр, етиловий спирт, штатив, бюретка, 1% фенолфталеїн, 0,1н КОН, Державні стандарти на насіння соняшнику та олію. Література. Л – 6, c. 145 – 149, Л – 5, с.179 – 184. Методичні вказівки Ознайомитись з методиками та зробити аналіз якості соняшникової олії, скласти технологічну схему виробництва олії. Завдання 1. Оцінка якості переробки олійної сировини 2. Технологічна схема виробництва олії Завдання 1. Оцінка якості переробки олійної сировини Вимоги стандарту до насіння соняшнику: – під час здавання-приймання (обмежувальні): без запахів, які неможливо усунути, вологість не більше 15%, смітної домішки не більше 10%, олійної – не більше 7%; – під час зберігання (базисні): вологість не більше 7%, смітної домішки не більше 1%, олійної – не більше 3%. Відбір проб та середньодобового зразка, визначення зараженості насіння комірними шкідниками проводять, так само, як і зернових культур. До смітної домішки відносять весь прохід крізь сито з отворами діаметром 3 мм і залишку на ситі: мінеральні домішки (грудочки землі, гальку, шлак), органічні домішки (лузга, залишки листків, кошичків), порожні насінини (без ядра), насіння всіх дикорослих і культурних рослин, а також з явно пошкодженим ядром внаслідок самозігрівання чи сушіння. До олійної (зернової) домішки відносять насінини соняшнику: шеретовані повністю – цілі і побиті ядра, частково шеретовані, пошкоджені самозігріванням, чи сушінням з сіро-жовтим і коричневим забарвленням, недозрілі, недорозвинені, пророслі, приморожені, щуплі, білясті, зі слабою лускою. Методика визначення вмісту явних смітної та олійної домішок(практикум, ст.137, абзац 2) в насінні соняшнику: із середньодобового зразка беруть наважку масою 100г, просіюють крізь сито з отворами діаметром 3 мм. У сході сита на розбірній дошці виділяють фракції смітної та олійної домішок, зважують і визначають їх відсоток у взятій наважці. Прохід крізь сито відносять до смітної домішки. Методика визначення кислотного числа олії : в конічну колбу відібрати 25 мл олії, додати 15 мл етилового спирту. Суміш титрують 0,1н розчином КОН в присутності 2–3 крапель 1% фенолфталеїну до появи слабко-рожевого забарвлення. Кислотне число олії Х (мг КОН) розраховують за формулою V ∙ К ∙ 5,611, X = М де: V - обєм 0,1н розчину лугу, витраченого на титрування, мл, К – поправка до титру 0,1 н розчину лугу, М – маса наважки, г, 5,611 – постійна величина при використанні КОН. Виконати завдання 1 робочого зошита. Завдання 2. Технологічна схема виробництва олії Щоб забезпечити оптимальні умови переробки насіння олійних культур, його необхідно очистити від сторонніх органічних і мінеральних домішок. Для стабілізації технологічного процесу добування олії необхідне кондиціювання за вологостю. Застосовують теплове сушіння або активне вентилювання. Одним із основних процесів, які забезпечують відокремлення оболонок від ядра, є обрушування (шеретування). Після обрушування рушанка поділяється на фракції: ядро, оболонки, ціле насіння і недорушене. Оболонки виводяться із виробництва, ядро направляється на подрібнення, а недоруш і ціле насіння надходить на повторне обрушування. Наступним іде процес подрібнення ядра. Подрібнене на вальцівках ядро називають м’яткою. Для зменшення сил, що зв’язують олію з поверхнею м’ятки, застосовують волого-теплову обробку м’ятки, що називається піджарюванням (температура +115–120^0С, зволоження 2,0–1,5%, 40–45хв.). Продукт – мезга. Її пресують, тривалість пресування залежить від швидкості обертання вала, розміру вихідної щілини, фізико-механічних властивостей матеріалу. Далі олія йде на очищення. Під час вироблення олії екстракційним способом розчинником є бензин, гексан чи суміш бутан-пропану. Використовують схеми настоювання і послідовного обезжирювання. Місцела, яку одержують після екстракції, складається із леткого розчинника, олії і твердих часточок. Частинки твердої фракції відокремлюються від міцели відстоюванням, центрифугуванням та фільтрацією. Для відгонки леткого розчинника з місцели застосовують спосіб дистиляції. Спочатку місцелу підігрівають у дистиляторі парою до температури 100–105°С. При цьому частина бензину випаровується і концентрація олії підвищується до 75–85%. Після цього місцела надходить у кінцевий дистилятор, де бензин повністю відганяється парою при температурі 210–220°С. Утворена олія виводиться на очищення. Для одержання олії високої якості необхідно ретельно провести її очищення, яку умовно поділяють на первинну і більш глибоку, яка називається рафінацією. В залежно від глибини очищення і цільового призначення рослинна олія поділяється на види: – нерафінована – очищена від механічних домішок в результаті первинної очистки; – гідратована – очищена від фосфатидів і білків у результаті гідратації; – рафінована – очищена від фосфатидів, вільних жирних кислот в результаті рафінації слабкими розчинами лугу та від фарбних речовин в результаті адсорбційної рафінації; – рафінована дезодорована – очищена від ароматичних і смакових речовин, а також пестицидів і канцерогенних речовин в результаті дезодорації. Виробництво олії Виконати завдання 2 робочого зошита. Питання для самоконтролю 1. Які показники якості перевіряють під час здавання-приймання насіння олійних культур? 2. Як називається продукт подрібнення ядра насіння соняшнику під час виробництва олії? 3. Які розчинники використовують при екстракції олії?
	Попередня тема	На початок	Наступна тема