ТЕХНОЛОГІЯ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Список використаних джерел Укладачі	11. ТЕХНОЛОГІЯ ЗБИРАННЯ, ПІСЛЯЗБИРАЛЬНА ДОРОБКА ТА ЗБЕРІГАННЯ ЛЬОНОСИРОВИНИ І ШИШОК ХМЕЛЮ
	11.1. Технологія збирання та приготування трести льону і конопель 11.2. Схема технологічного процесу переробки трести на волокно 11.3. Збирання шишок хмелю 11.4. Вентилювання та сушіння хмелю 11.5. Кондиціювання шишок за вологістю, сульфітація, пресування та пакування хмелю 11.1. Технологія збирання та приготування трести льону і конопель З усіх видів луб’яних волокон найціннішим є лляне волокно Із лляного нього виробляють широкий асортимент товарів побутового і технічного призначення. Первинна обробка луб’яних культур льону складається з процесів і операцій, мета яких – виділення волокна або лубу із стебла і є досить складною. Для цього використовують мікробіологічні, ферментні процеси та здійснюють механічну обробку. Нормальні за якістю стебла льону, зібрані в оптимальні строки (ранньо-жовта стиглість), правильно висушені, не ушкоджені хворобами, мають світло-жовтий чи зеленувато-жовтий колір. Головною складовою частиною волокон є целюлоза (80–84 %), що надає волокнам і виробленим із них тканинам міцності на розрив, гнучкості та еластичності, носкості, гігроскопічності, м’якості та блиску. Важливим компонентом волокон є пектинові речовини та лігнін. Збирають льон-довгунець комбайнами ЛКВ-4Т та ЛК-4Т. Збирання включає кілька операцій: брання рослин, очісування насіннєвих коробочок, завантаження вороху в транспортні засоби, в’язання соломи у снопи (ЛКВ-4Т) або розстилання на льонищі (ЛК‑4Т). Рослини льону, вирвані з корінням, після відокремлення насінних коробочок називають соломою. Це вже промислова сировина, з якої виробляють волокно. Після певної обробки соломи, яку спрямовано на руйнування зв’язків між луб’яними пучками і деревиною, отримують тресту. 11.2. Схема технологічного процесу переробки трести на волокно Відомі кілька способів приготування трести: біологічний (водяне і росяне мочіння), фізико-хімічний та хімічний. В останні роки переважну більшість льоносоломи в Україні переробляють на тресту способом росяного мочіння – розстиланням. Солому розстилають стрічками на луках, багаторічних перелогах або прямо на льонищі, де вирощували льон. Внаслідок зволоження росою або опадами на поверхні соломи розвиваються гриби, які, поширюючи свій міцелій на корову перенхіму, виділюваними ферментами гідролізують (руйнують) пектинові речовини. Кінець вилежування трести визначають за пробами. Лляну тресту зберігають за абсолютної вологості стебел не більше 19 %. Найнадійнішим є зберігання її в шохах (під навісами). Подальша обробка трести полягає у відокремленні волокна від інших тканин стебла. Залежно від місця проведення розрізняють заводську (промислову) та позазаводську, або господарську, обробку. Рис. 11.1. Технологія первинної обробки льону-довгунця, одержання льоноволокна 11.3. Збирання шишок хмелю Жіночі суцвіття хмелю, які називаються шишками або сережками, є основним компонентом у виробництві пива. Вони містять речовини, які надають пиву специфічної приємної гіркоти й аромату, а також підвищують його біологічну стійкість. Якість шишок хмелю залежить від його сортових особливостей, умов вирощування, строків збирання, післязбиральної обробки та зберігання. Збирають їх у стані технічної стиглості. В цей час вони щільні, золотисто-зелені або яскраво-жовто-зелені, мають хмелевий запах і містять найбільшу кількість альфа-кислот. Їх вологість 70–80%. Запізнення із збиранням призводить до зниження якості хмелю. Під час дострокового збирання хмелю втрачаються гіркі речовини (альфа-кислоти), а колір шишок не відповідає вимогам базових кондицій. Традиційно шишки хмелю збирають вручну. У спеціалізованих господарствах для цього використовують машини ЛЧХ-2, ЧХ-4Л та ХМП‑1,6, завдяки чому значно скорочуються затрати праці і строки збиральних робіт. Щоб запобігти псуванню шишок, їх відразу після збирання активно вентилюють; сушать; дають відлежатися (кондиціювання за вологістю); сульфітують; щільно пресують; пакують. 11.4. Вентилювання та сушіння хмелю Завдяки вентилюванню добре зберігається якість свіжозібраних шишок перед сушінням, продуктивність сушарок підвищується на 20–30 %. Експозиція вентилювання – 12–14 год. Рис. 11.2. Сушіння шишок хмелю Сушіння шишок однієї партії за природної тяги теплоносія триває 6–8год. з температурою 65^0С. 11.5. Кондиціювання шишок за вологістю, сульфітація, пресування та пакування хмелю Сухі шишки зволожують вологою свіжозібраного хмелю (що розміщений в нижчих ярусах), яка виділяється під час його вентилювання, в результаті цього вони стають більш щільними й еластичними. Для більш тривалого зберігання цінних речовин хмелю, зокрема альфа-кислот, поліпшення товарного вигляду хміль сульфітують (обробляють сірчистим газом SO2). Для зменшення об’єму товарних шишок хмелю, надання йому більшої транспортабельності та для кращого його збереження висушені і сульфітовані шишки пресують механічними або гідравлічними пресами в тюки циліндричної форми масою 125 кг і пакують у подвійний мішок. Для обшивки спресованого хмелю краще використовувати висогігроскопічну джутово-кенафну мішковину. Перед пресуванням і пакуванням обов’язково контролюють вологість сировини, яка має бути не більше 13%. Зберігають шишки хмелю у сухих, затемнених, добре вентильованих приміщеннях за температури 0–3^0С не більше року. Рис. 11.2. Технологія післязбиральної обробки хмелю Питання для самоконтролю 1. Які є способи і режими зберігання трести льону? 2. Які процеси відбуваються під час переробки соломи на тресту? 3. Які є способи приготування трести? 4. Яке значення має активне вентилювання для післязбиральної обробки хмелю? 5. Які Ви знаєте способи кондиціювання шишок хмелю?
	Попередня тема	На початок	Наступна тема