АГРОХІМІЯ

Електронний практикум з навчальної практики

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3

Методичні рекомендації щодо виконання та оформлення практичного заняття 3

ЗБЕРІГАННЯ, ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ

592939274_1_644x461_dobriva-lvov

Завдання 1. Ознайомитися з технологією зберігання і застосування органічних, мінеральних добрив у господарстві.

Завдання 2. Розрахувати норми внесення аміачної селітри, простого суперфосфату та змішаної калійної солі під озиму пшеницю з урожайністю 40 ц/га, якщо внесли 5 т/га гною, ґрунт містить 5 мг/100 г азоту, 7 мг/100 г фосфору та 5 мг/100 г калію

Завдання 3. Розрахувати норми внесення аміачної селітри, простого суперфосфату та змішаної калійної солі під культуру за варіантами, якщо внесли 5 т гною, ґрунт містить 6 мг/100 г азоту, 6 мг/100 г фосфору, 12 мг/100 г калію

Завдання 4. Користуючись формулою, таблицями 1 та 2 визначити норми аміачної селітри, простого суперфосфату та змішаної калійної солі на гектар під капусту з урожайністю 400 ц/га, якщо внесли 5 т/га гною, ґрунт містить 8 мг/100 г азоту, 9 мг/100 г фосфору, 14 мг/100 г калію

Завдання 5. Техніка безпеки під час зберігання і використання добрив. Охорона довкілля. Скласти інструкцію з охорони праці під час роботи з мінеральними добривами, ознайомитись із методикою оцінювання якості внесення мінеральних добрив

Завдання 1. Ознайомитися з технологією зберігання і застосування органічних, мінеральних добрив у господарстві

Добрива – сполуки природного або промислового походження, що дають змогу поліпшувати живлення рослин та підвищувати родючість ґрунту. Добрива поділяють на органічні і мінеральні. Мінеральні добрива – спеціально вироблені на хімічних підприємствах неорганічні речовини або природні поклади руд, переважно мінеральні солі.

Класифікація мінеральних добрив

Органічні добрива – речовини рослинного чи тваринного походження, містять усі елементи, необхідні для живлення рослин.

Мінеральні добрива – продукти безперервного виробництва і сезонного використання. До 9 місяців вони зберігаються в складських приміщеннях. Більшість мінеральних добрив розчиняється у воді, тому під час зберігання під відкритим небом з них вимивається значна частина поживних речовин, погіршуються фізичні властивості, втрачається сипучість, що ускладнює їх використання.

Перевантаження мінеральних добрив

Для запобігання втрат під час перевезення незатарених добрив автомобілями їх кузови повинні мати металеву кришку або брезентовий тент. Затарені добрива в мішках або контейнерах можна перевозити бортовими машинами. Застосування контейнерів (багаторазового використання, поліетиленових разового використання, складних, типу плодових, з поліетиленовим вкладишем) дає змогу різко знизити втрати добрив, повністю механізувати завантажувально-розвантажувальні роботи. У міжсезонний період мінеральні добрива зберігаються в типових складах з водонепроникними покрівлею і стінами. Складські приміщення обладнуються примусовою вентиляцією для підтримування відповідної вологості повітря. За її відсутності у теплу і сонячну суху погоду вікна і двері необхідно відчиняти, а в сиру – зачиняти.

3,1,

Рис. 3.1. Зберігання незатарених і затарених мінеральних добрив

Складування добрив – це складання незатарених добрив у бурти відповідної висоти або штабелювання затарених добрив для кращого використання місткості складу. Різні форми добрив мають зберігатися в окремих засіках, розділених між собою збірно-розбірними перегородками з урахуванням правил пожежної безпеки. Засіки повинні мати таблички з назвою добрива, його масою, вмістом поживних речовин, датою одержання.

Складування мінеральних добрив

Схильні до злежування незатарені добрива укладають навантажувачами і конвеєрами у купи висотою 1,5–2 м, а добрива, які не злежуються, укладають у купи висотою до 2,5–3 м. Мішки з аміачною селітрою і сечовиною складають вручну на дерев'яні щити хрест-навхрест до 15 ярусів у штабелі, а складні добрива і суперфосфат – до 20 ярусів. Пошкоджені і підмоклі мішки, а також добрива з підвищеною вологістю зберігають окремо.

Для зберігання рідких добрив на пунктах хімізації виділяють спеціальні майданчики, огороджені вогнетривкими матеріалами. На майданчиках встановлюють залізні вертикальні або горизонтальні резервуари з комплектом устаткування, що забезпечує їх герметичність. Місткості слід заповнювати не більше ніж на 95 %, щоб не допустити втрат добрив від нагрівання (перелив через край місткості).

3,2,

Рис. 3.2. Зберігання та транспортування рідких добрив

Технологія зберігання рідкого добрива КАС-32

Технологія підготовки, транспортування і внесення мінеральних добрив. Сипучі незатарені добрива завантажують у розкидачі або автосамоскиди безпосередньо в складських приміщеннях за допомогою мостових грейферних кранів, механічних лопат. За необхідності добрива подрібнюють і просіюють.

3,3,

Рис. 3.3. Подрібнювач злежаних добрив АИР-20

Під час перевезенні на невеликі відстані (до 5 км) можна застосовувати і суміші добрив.

Рис. 3.4. Установка для змішування добрив УТМ-30

Рис. 3.5. Схема тукозмішувальної установки ТСУ- 15М:

1 – решітка; 2 – бункер дозатора; 3 – дозатор; 4 –хвостовик для під’єднання

ВВП трактора; 5 – зірочка урухомника дозатора; 6 – гвинтовий конвеєр-змішувач;

7 – еластичний кожух гвинтового конвеєра; 8 – електродвигун; 9 – рама

Залежно від потреби в добривах, забезпеченості транспортними засобами і відстані до поля вибирають відповідну технологію - комплекс послідовних виробничих операцій, що здійснюються під час застосування добрив.

Безперевальна (прямоточна) технологія – добрива завантажують у автомобілі або тракторні причепи, якими транспортують до поля і вносять у грунт.

3,5,

Рис. 3.6. Безперевальна (прямоточна) технологія внесення добрив:

1 – механізоване завантаження добрив зі складу в автомобілі або

тракторні причепи, якими їх транспортують до поля (2) та вносять у грунт (3)

Перевантажувальна – застосовується за відстані 7–15 км від складу до поля. Добрива транспортують до поля спеціальними транспортно-перевантажувальними засобами і перевантажують у тракторні машини, які використовуються лише для внесення добрив.

3,6,

Рис. 3.7. Перевантажувальна технологія внесення добрив:

1 – механізоване завантаження добрив зі складу; 2 – транспортування добрив на поле;

3,5 – перевантаження добрив для внесення; 4,6 – внесення добрив.

Перевальна – застосовується, як виняток, за сприятливих погодних умов за масового завезення добрив у господарство: добрива транспортують автомобілями-самоскидами до поля і вивантажують на спеціальні майданчики, звідки їх завантажують у тракторні машини і вносять у грунт.

Рис. 3.8. Перевальна технологія внесення добрив:

1, 2 – завантаження добрив зі складу; 3 – транспортування добрив на поле;

4 – розвантаження добрив на майданчики та завантаження для внесення; 5 – внесення добрив.

Добрива не повинні мати домішок і грудочок діаметром понад 5 мм. Злежані мінеральні добрива подрібнюють. Фосфорні добрива подрібнюють за 30 діб до внесення, калійні – за 10, азотні – за 3 доби.

Поле розбивають на загінки, враховуючи його рельєф і напрям вітру; відбивають поворотні смуги, проводять лінію першого проходу агрегату і після цього приступають до внесення добрив. Головними показниками якості внесення добрив є дотримання заданих доз і співвідношення між елементами живлення, рівномірність розподілу їх по всьому полю.

Рис. 3.9. Класифікація способів внесення мінеральних добрив за характером розміщення

Способи внесення добрив – прийоми застосування добрив під с/г культури. Розрізняють такі способи внесення: основне – внесення основної маси добрив у грунт до посіву або посадки; рядкове – внесення добрив під час посіву або посадки; підживлення – внесення добрив у період вегетації рослин; некореневе підживлення – підживлення рослин розчинами добрив за допомогою обприскування або обпилювання надземної частини рослин.

Поверхневе внесення – розсів добрив на поверхні ґрунту з наступним загортанням їх грунтобробними знаряддями або без загортання, коли добрива вносять на сіножатях, пасовищах чи посівах сільськогосподарських культур. Поверхневе внесення добрив здійснюється розкидним або локальним способом.

Рис. 3.10. Поверхневе внесення мінеральних добрив

Поверхневе внесення мінеральних добрив врозкид

Розкидне внесення – це суцільне розподілення добрив на поверхні ґрунту. Воно проводиться розкидачами добрив, сівалками та машинами для внесення рідких добрив. Добрива при цьому можуть залишатися на поверхні ґрунту або загортатися в нього ґрунтообробними знаряддями.

Розкидач гною РОУ-6

Поверхнево-локальне внесення – це розміщення мінеральних добрив на поверхні ґрунту концентрованими осередками, переважно у вигляді стрічок різної ширини. Загортання добрив у грунт з максимальним збереженням стрічок проводиться під час наступного його обробітку.

Внутрішньогрунтове внесення – це внесення добрив з одночасним загортанням їх у грунт. Здійснюється переважно локальним способом або в результаті суцільного перемішування добрив з певним об’ємом ґрунту комбінованими ґрунтообробними знаряддями.

Рис. 3.11. Внутрішньогрунтове внесення мінеральних добрив

Внутрішньогрунтове прикореневе внесення мінеральних добрив

Локальне внутрішньогрунтове внесення – це внесення добив з розміщен-ням їх у ґрунті осередками різної форми і розмірів (суцільними або окремими стрічками з проміжками, екраном, гніздами), певним чином зорієнтованих відносно рослин або поверхні ґрунту.

Внесення мінеральних добрив з поливною водою називається фертигацією. Його проводять як до сівби, так і в період вегетації рослин. Добрива, що вносяться з поливною водою, мають добре розчинятися без утворення шламів, не викликати корозії металоконструкцій зрошувальних систем і поливної техніки.

Рис. 3.12. Внесення добрив з поливною водою

Внесення рідких органічних добрив

Завдання 2. Розрахувати норми внесення аміачної селітри, простого суперфосфату та змішаної калійної солі під озиму пшеницю з урожайністю40 ц/га, якщо внесли 5 т/га гною, ґрунт містить 5 мг/100 г азоту, 7 мг/100 г фосфору та 5 мг/100 г калію

Для встановлення доз добрив на запланований урожай з урахуванням вмісту поживних елементів живлення в грунті і коефіцієнтів їх використання з ґрунту і добрив необхідно насамперед визначити винос поживних речовин запланованим урожаєм, яку кількість цих елементів буде засвоєно рослиною з ґрунту, з органічних добрив і скільки слід внести з мінеральними добривами. Від загальної потреби слід відняти кількість поживних речовин, які засвоюються з ґрунту, одержимо кількість елементів живлення, що потрібно внести з органічними і мінеральними добривами. Ці норми уточнюються з урахуванням коефіцієнтів використання поживних речовин з мінеральних добрив. Потім підбираємо добрива з урахуванням особливості живлення й удобрення культури та розраховуємо норму в ц/га (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Розрахунки норм внесення мінеральних добрив

№ з/п	Показники	N	Р2О5	К2О	Примітка
1.	Винос з уро-жаєм, кг/ц (В)				Таблиця 1
2.	Винос з 40 ц, кг (Ву)				В х 40
3.	Вміст в ґрунті, мг/ 100 г (Г)				умова задачі
4.	Запас в ґрунті, кг/ га (З)				Г х 30
5.	Коефіцієнт використання з ґрунту, % (Кг)				Таблиця 1
6.	Рослини засвоюють з ґрунту, кг (Зг)				З х Кг/100
7.	Вміст угної, % (В%)				Таблиця 2
8.	Внесено з 5 т гною, кг (Во)				5х 10х В%
9.	Коефіцієнт використання з гною, % (Ко)				Таблиця 1
10.	Рослини засвоюють з гною, кг (Зо)				Во х Ко/100
11.	Необхідно внес-ти з мінераль-ними добрива-ми, кг (Д)				Ву – Зг - Зо
12.	Коефіцієнт використання з добрив, % (Кд)				Таблиця 1
13.	Потреба в добривах, кг (Н)				Д х 100/Кд
14.	Вміст в добри-вах, % (W)				Таблиця 2
15.	Норма добрив в фізичній масі, ц				Н/W

1 варіант – кукурудза на зерно з урожайністю 30 ц/га,

2 варіант – горох – 40 ц/га,

3 варіант – соняшник – 20 ц/га,

4 варіант – ячмінь – 30 ц/га,

5 варіант – кормові буряки – 400 ц/га,

6 варіант – озима пшениця – 35 ц/га,

7 варіант – кормові буряки – 500 ц/га,

8 варіант – соняшник – 18 ц/га,

9 варіант – ячмінь – 25 ц/га.

(100 х У х В) – (Г х Вr х Кг) – (До х Во х Ко)

Н = 100 ,

Кд

де: Н – норма елемента живлення, кг/га;

У – урожай, ц/га;

В – винос елемента живлення, кг/ц;

Г – вміст поживних речовин у ґрунті, мг/100г;

Вr – маса розрахункового шару ґрунту, т/га (30);

Кг – коефіцієнт використання поживних речовин з ґрунту, %;

До – норма органічних добрив, т/га;

Во – вміст поживних речовин в 1 т органічного добрива;

Ко – коефіцієнт використання поживних речовин з органічних добрив, %;

Кд – коефіцієнт використання поживних речовин з мінеральних добрив, %.

Завдання 5. Техніка безпеки під час зберігання і використанні добрив. Охорона довкілля. Скласти інструкцію з охорони праці під час роботи з мінеральними добривами, ознайомитись з методикою оцінки якості внесення мінеральних добрив

Правила особистої гігієни під час роботи з мінеральними добривами.

Для роботи з добривами допускаються особи, яким не менше 18 років (крім вагітних жінок і тих, які годують немовлят), що пройшли медичний огляд та інструктаж з техніки безпеки.

На складах та інших місцях, де проводяться роботи з мінеральними добривами, мають бути умивальники з милом, рушниками, запас чистої води, аптечка. Напередодні роботи склади з добривами провітрюють. Особи, які працюють з мінеральними добривами, забезпечуються рекомендованими для даного виду робіт спецодягом та індивідуальними засобами захисту: гумовими рукавицями, марлевими пов'язками, респіраторами або протигазами (під час роботи з рідким аміаком). Під час роботи з добривами в респіраторі через кожні 30 хв рекомендується робити перерви на 5 хв. Більшість мінеральних добрив подразнюють шкіру, тому під час перерви необхідно мити руки з милом.

Під час внесення добрив не можна знаходитися близько від робочих органів машин, а під час роботи дискових розкидачів – ближче ніж 50–80 м від них.

Рідкі азотні добрива, що попали на шкіру, треба швидко змити водою. За сильного ураження шкіри слід зробити примочки 5% розчином оцтової, лимонної або соляної кислоти. У випадку тяжкого отруєння аміаком потерпілого насамперед потрібно винести на свіже повітря, звільнити від зайвих частин одягу. Потерпілого добре також напоїти гарячим молоком з питною содою (1 чайна ложка на склянку молока). За необхідності роблять штучне дихання способом «рот у рот» або «рот у ніс». При тяжкому стані до потерпілого викликають лікаря або доставляють його в найближчий медичний пункт.

Після закінчення роботи з мінеральними добривами слід прийняти душ або добре вмитися з милом.

Суворе дотримання правил техніки безпеки і санітарних правил – безпечна умова правильної організації праці під час застосування мінеральних добрив, що запобігає нещасним випадкам і виробничим травмам працюючих.

Для охорони довкілля від забруднення мінеральними добривами проводять оцінку якості внесення добрив.

Оцінка якості основного удобрення

Глибину внесення добрив визначають лінійкою, відкриваючи борозни. Якість роботи оцінюють за трьома показниками: дотриманням заданих доз внесення, рівномірністю висіву добрив і робочою шириною захвату. Якщо сума балів усіх показників становить 6, роботу оцінюють на відмінно, 5 – добре, 4 – задовільно, бракують при нижчій сумі балів, а також при нульовій оцінці будь-якого з показників.

Забруднення навколишнього природного середовища контролюють у процесі перевантаження візуально і більш точно за допомогою портативних приладів ППО-1К.

Під час локального внутрішньоґрунтового внесення рідких мінеральних добрив допустиме відхилення від дози +10%, а між окремими робочими органами – 15%. Під час внесення рідкого аміаку втрати не мають перевищувати 0,8 % внесеної дози, а втрати з ґрунту упродовж двох годин після внесення – 0,2 %. Після закінчення внесення мінеральних добрив недопустимі просіви, не оброблені ділянки поля та розворотні смуги.

Оцінка якості підживлення

Показники контролю якості: правильний вибір видів і форм добрив, строків і способів внесення; підготовка добрив до внесення, дотримання заданої дози та рівномірності розподілу добрив. Просапні культури підживлюють якомога раніше (картоплю – під час появи сходів, буряки, кукурудзу і соняшник – не пізніше появи 4–5 листків). Добрива вносять на глибину 8–14 см.