АГРОХІМІЯ Електронний практикум з навчальної практики
Головна Анотація Практичні заняття Глосарій Додатки Список використаних джерел Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1 Агрохімічні картограми – план землекористування в масштабі, на якому забарвленням виділяють площі полів і їх ділянок з різними групами (класами) ґрунтів за кислотністю, вмістом рухомих форм поживних речовин і іншими показниками. Гідролітична кислотність – це кислотність, що виявляється при дії на грунт розчину гідролітично-лужних солей, це загальна кислотність ґрунту. Ґрунт – це трифазна система, до складу якої входять тверда, рідка і газоподібна фази, що постійно взаємодіють між собою. Ґрунтова діагностика – це аналіз ґрунту на вміст у ньому рухомих поживних речовин до внесення добрив та в період вегетації рослин. Паспорт поля – спеціальний бланк, куди вносять всі дані про природно-господарський і грунтово-агрохімічний стан поля або окремої ділянки. Реакція ґрунту – це співвідношення концентрації іонів Н^+ і ОН^- у ґрунтовому розчині, що виражена через рН водної або сольової суспензії ґрунту. Родючість – це сукупність властивостей, що забезпечують здатність ґрунту задовольняти вимоги рослин до факторів життя. Ступінь насиченості ґрунту основами – це частка в загальній ємності вбирання, що припадає на ввібрані основи. Сума ввібраних основ – це загальна кількість усіх катіонів основ, увібраних ґрунтовим вбирним комплексом, загальна сума катіонів без водню й алюмінію. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2 Біометрична, морфологічна та фенологічна діагностика – діагностика живлення рослин, яка передбачає реєстрацію зміни розмірів і маси рослин, темпів утворення органів і їх кількість. Візуальна діагностика – діагностика живлення рослин за зовнішніми ознаками нестачі або надлишку елементів живлення. Живлення – процес надходження і засвоєння рослинами поживних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності, є складовою частиною загального обміну речовин у рослин. Листкова діагностика – проведення аналізу відібраних зразків рослин в агрохімічній лабораторії на вміст у них органічних сполук азоту та зольних елементів після озолення в суміші кислот або пероксидію водню. Рослинна діагностика – це методи визначення потреби рослин в елементах живлення за станом самих рослин. Тканинна діагностика – визначення потреби проведення некореневих азотних підживлень зернових культур. Хімічна діагностика – діагностика живлення рослин за допомогою якісних реактивів. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 3 Внутрішньогрунтове внесення добрив – це внесення добрив з одночасним загортанням їх у грунт. Локальне внутрішньогрунтове внесення добрив – це внесення добрив з розміщенням їх у грунті осередками різних форм та розмірів (суцільними або окремими стрічками з проміжками, екраном, гніздами тощо), зорієнтованих щодо рослин або поверхні ґрунту. Поверхневе внесення добрив – розсівання добрив на поверхні ґрунту з наступним загортанням їх ґрунтообробними знаряддями або без загортання, коли добрива вносять на сіножатях, пасовищах чи посівах сільськогосподарських культур. Поверхнево-локальне внесення – це розміщення мінеральних добрив на поверхні ґрунту концентрованими осередками, переважно у вигляді стрічок різної ширини. Розкидне (суцільне) внесення – це суцільне розподілення добрив на поверхні ґрунту. Складування добрив – це складання незатарених добрив у бурти відповідної висоти або штабелювання затарених добрив для кращого використання місткості складу. Технологія – комплекс послідовних виробничих операцій, що здійснюються під час застосування добрив. Фертигація – внесення мінеральних добрив з поливною водою. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4 Основне удобрення – внесення органічних і мінеральних добрив до сівби для забезпечення елементами живлення рослин протягом всієї вегетації з урахуванням потреб їх в окремих елементах живлення в різні етапи онтогенезу. Припосівне удобрення – внесення добрив для поліпшення кореневого живлення рослин у перший період росту і розвитку. Підживлення – додатковий захід доповнення і поліпшення використання добрив із збереженням в чистоті довкілля. Система застосування добрив у сівозміні – частиною загальної системи удобрення в господарстві, яка передбачає розподіл органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів між полями сівозміни з урахуванням потреби в них окремих культур для одержання максимального приросту врожайності за постійного підвищення родючості ґрунту. Система удобрення – це багаторічний план застосування добрив у господарстві, що забезпечує раціональне й ефективне їх використання. Система удобрення в господарстві – це комплекс агрономічних і організаційно-економічних заходів щодо раціонального використання органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів для систематичного підвищення родючості ґрунту, підвищення врожайності сільськогосподарських культур, поліпшення якості вирощеної продукції, росту продуктивності праці. Система удобрення окремих культур під часїх чергування в сівозміні – це план застосування органічних і мінеральних добрив, в якому визначено норми, форми, строки і способи їх застосування, з урахуванням запланованої врожайності, біологічних особливостей культур залежно від виробничих властивостей ґрунтів, добрив, кліматичних умов і технології вирощування.
		На початок