МІКРОБІОЛОГІЯ Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Список використаних джерел Укладачі	2. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ
	2.2. Основи епідеміології у виробництві продукції тваринництва 2.2.1. Шляхи та джерела обсіменіння продукції тваринництва мікроорганізмами 2.2.2. Зооантропонози та їх профілактика 2.2.3. Кишкові інфекції 2.2.4. Гельмінтози 2.2.1. Шляхи та джерела обсіменіння продукції тваринництва мікроорганізмами Для профілактики захворювання необхідно дотримуватись правил ветеринарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса і м'ясних продуктів, правил з охорони працівників підприємств м'ясної і птахопереробної промисловості від заразних захворювань, правил особистої гігієни, вживати заходи щодо дезінфекції, дезінсекції, дезінвазії та дератизації. На м'ясокомбінати не допускають тварин, підозрілих на захворювання сибірською виразкою, емфізематозним карбункулом, чумою, туляремією, сапом та іншими небезпечними захворюваннями. Не забивають тварин у стані агонії, щеплених вакцинами проти сибірки, якщо після щеплення не минуло 14 діб. У випадку виявлення на м'ясокомбінаті тварин вражених інфекційними хворобами, або туш, на конвеєрі вживають ветеринарно-санітарні заходи, які спрямовані на знешкодження збудників інфекційних хвороб у зовнішньому середовищі, транспорті, в приміщеннях, на обладнанні, руках, інвентарі, одязі, стічних водах тощо. 2.2.2. Зооантропонози та їх профілактика Зооантропонози – це інфекційні хвороби тварин, що передаються людині при прямому контакті через продукти, сировину тваринного походження та іншими шляхами. Рис. 12. Збудник сибірки Сибірка. При підозрі на сибірку ветеринарний лікар зупиняє роботу цеху забою тварин і повідомляє про це всі інші цехи. Потім проводять ветеринарний огляд забійних тварин і експертизу м'яса та м'ясопродуктів. Від підозрілої туші беруть частинки селезінки, змінені тканини, вражені лімфатичні вузли, вухо та відправляють до лабораторії на дослідження. До одержання результатів дослідження тушу і всі органи ізолюють; руки, прилади, одяг дезінфікують. Після встановлення мікроскопічним дослідженням присутності збудника сибірки, тушу з органами та шкірою спалюють. Всі знеособлені продукти забою, змішані з продуктами хворої тварини, утилізують на кормове борошно. Шкури здорових тварин, які контактували зі шкурою хворої тварини, дезінфікують. Гній спалюють. Рис. 13. Ангінозна форма сибірки Під час виявлення зараженої туші на підприємстві ветеринарний персонал доповідає про це районному лікарю ветеринарної медицини, в санітарно-епідеміологічний центр та головному лікарю ветеринарної медицини того району, з якого доставили тварину. Приміщення, де знаходилася хвора тварина, туша, продукти забою, зволожують дезінфікуючим засобом, миють і дезінфікують 20% хлорним вапном з вмістом 5% активного хлору, освітленим розчином хлорного вапна або 10% гарячим розчином їдкого натру. Дезінфікують трикратно з інтервалом одна година та експозицією–три години. Рис. 14.Збудник туберкульозу Інструмент і санітарний одяг дезінфікують у 2% розчині кальцинованої соди (не менше 90 хв). Проводять хлорування стічних вод. Працівників ознайомлюють з правилами профілактики захворювання й проводять санітарну обробку за вказівками та під контролем працівників саннагляду. Працівникам при підозрі в обсіменінні збудником сибірки вводять сироватку проти сибірки. Туберкульоз. До забою й розробки тварин і птиці, що позитивно реагують на туберкульоз, а також до переробки сировини, отриманої з них, допускають осіб, які пройшли диспансерний огляд на туберкульоз, мають позитивні імунологічні реакції Пірке або Манту на туберкулін, ознайомлені з правилами особистої гігієни та з профілактикою від зараження туберкульозом, забезпечені одягом, взуттям, засобами індивідуального захисту. Працівників, які мають на руках порізи та інші пошкодження шкіри, допускають до роботи лише в гумових рукавичках після попередньої обробки пошкодженої ділянки шкіри йодом та клеєм БФ-6, який використовують при мікротравмах. До догляду за позитивно реагуючими на туберкулін тваринами та птицею, їх забою та переробки туш і сировини, отриманої з них, забороняється допускати підлітків до 18 років, вагітних і робітників з негативними пробами на туберкулін або ж тих, які не пройшли санітарний мінімум з профілактики туберкульозу. Рис. 15. Туберкульоз печінки у куриці Працівників підприємств ознайомлюють з правилами профілактики туберкульозу. Перед початком роботи працівники повинні ретельно мити руки, одягати санітарний одяг, взуття та засоби санітарного захисту. Санодяг і спецвзуття здають особі, відповідальній за зберігання, обов'язково дезінфікують руки та приймають душ. Працівники повідомляють чергового медпрацівника і майстра цеху про пошкодження шкіри рук під час роботи або потрапляння в очі крові та інших речовин, що обсіменяються збудниками туберкульозу. Сухий жар (70°С) викликає відмирання чистої культури мікобактерій протягом 10 хв, а за температури 100 ^оС вони гинуть миттєво. Низькі температури не впливають на туберкульозну паличку. Обладнання, інвентар і приміщення дезінфікують освітленим розчином хлорного вапна з вмістом не менше 5% активного хлору або ж лужним розчином формальдегіду, який містить 3% їдкого натрію і 3% формальдегіду. Санітарний одяг кип'ятять у розчині кальцинованої соди, інструмент дезінфікують парою або в гарячій воді (95°С). Стічні води знезаражують хлоруванням, гній – біотермічним способом, автотранспорт – лужним розчином формальдегіду. Рис. 16. Збудник бруцельозу Бруцельоз. Особливу увагуна підприємствах м'ясної промисловості приділяють вжиттю заходів з охорони працівників від зараження бруцельозом. Джерелом збудника інфекції є тварини хворі бруцельозом. Зараження людини може проходити через м'ясні та молочні продукти, під час догляду за хворими тваринами та їх переробки на м'ясо під час недотриманняч чинних Правил з охорони людей від зараження бруцельозом. В інфікованій плаценті бруцели зберігаються до чотирьох місяців, тривалий час (до 1 міс.) – в приміщенні. За температури 80°С в чистій воді вони гинуть протягом 2 хв. До забою позитивно реагуючих на бруцельоз тварин і переробки туш і сировини, отриманих від них, допускають осіб, які пройшли диспансерне обстеження на бруцельоз, щеплені проти бруцельозу, вивчили правила особистої гігієни і профілактики від зараження бруцельозом. Робітників забезпечують санітарним одягом, гумовими рукавичками, взуттям та іншими захисними засобами. Категорично заборонено допускати до забою тварин, переробки туш і сировини від хворих тварин тих осіб, які позитивно реагують на бруцельоз, неповнолітніх, вагітних, робітників, не щеплених проти бруцельозу, і щеплених, але не раніше, ніж через три тижні після щеплення. Рис. 17. Бруцельозний орхіт у кнура Не допускають до роботи осіб з вадами серця, гострими й хронічними захворюваннями нирок, туберкульозом та іншими хворобами, а також працівників, які не пройшли санітарного мінімуму з профілактики бруцельозу. Всіх працівників перед допуском до забою бруцельозних тварин, переробки туш і сировини від них, ознайомлюють з правилами профілактики від зараження бруцельозом. Перед початком роботи вони миють руки, одягають санітарний спецодяг, взуття та інші засоби захисту. Виходити за межі цеху в санітарному одязі заборонено. Санітарний одяг і взуття робітники здають для знезараження в кінці робочої зміни, дезінфікують руки й приймають душ. Для дезінфекції виробничих приміщень, технологічного обладнання й інвентарю використовують розчин (70–80°С) їдкого натрію, 3% розчин каспоса, 5% розчин кальцинованої соди, 20% суспензію хлорного вапна, освітлений розчин хлорного вапна з вмістом 2,5% активного хлору (з розрахунку один літр на один квадратний метр площі). Санітарний одяг знезаражують кип'ятінням у 2% розчині кальцинованої соди протягом 30 хв. Спецодяг знезаражують у 1% розчині хлораміну протягом 3 год або паром у дезінфекційних камерах. На скотобазі та в ізоляторі дезінфекцію проводять після кожного виявлення хворої тварини й кожного випадку аборту. Під час абортів плід прибирають у водонепроникну тару й переробляють на м'ясо-кісткове борошно. Місце, де знаходився плід, посипають хлорним вапном, а приміщення дезінфікують. Рис. 18. Збудник ящуру Ящур. Про виявлення ящуру серед тварин на м'ясокомбінаті повідомляють лікаря ветеринарної медицини й персонал санітарно-епідеміологічної станції району, в якому розташований м'ясокомбінат, ветеринарно-санітарну інспекцію країни й державну районну лікарню ветеринарної медицини, з якої доставлена тварина. Повідомляють здавальника про припинення доставки худоби у зв'язку з карантином. Тварин з клінічними ознаками ящуру терміново відправляють на санітарну бійню. Для знезараження взуття робітників біля входу і виходу з приміщення встановлюють дезінфекційні "килимки", змочені 3% розчином їдкого натрію. Спецодяг, інструменти та руки працівників підприємства знезаражують розчином хлораміну або освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 0,5% активного хлору. Ходову частину автотранспорту дезінфікують у дезінфекційних бар'єрах. Зовнішню поверхню кузова автомашин дезінфікують розчином формальдегіду, а внутрішню частину кузова - розчином їдкого натрію. Рис. 19.Ерозії на яснах при ящурі Поточну дезінфекцію тваринницьких приміщень і обладнання проводять щоденно одноразово, а заключну - влітку дворазово з інтервалом 1 год гарячим 2% розчином їдкого натрію, 3% розчином каспоса, освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 2% активного хлору, або 5% розчином однохлористого йоду. За мінусової температури дезінфекцію проводять гарячим 2% розчином їдкого натрію, або 5% розчином каспоса з додаванням 15% кухонної солі дворазово з інтервалом 1 год за експозиції 5год після повторного нанесення. За наявності гризунів проводять дератизацію. Весь гній разом із залишками підстилки (від тварин, хворих ящуром) знезаражують біотермічним способом. Рис. 20. Збудник Ку-лихоманки Ку-лихоманка. Під час виявлення тварин, хворих Ку-лихоманкою, всіх працівників постійно обстежує медичний персонал. Спецодяг робітників скотобази знезаражують у пароформалінових камерах. Санітарний одяг кип'ятять у 2% розчині кальцинованої соди. Обладнання, інвентар і виробничі приміщення дезінфікують гарячим 2% розчином їдкого натрію або 5% розчином каспоса. У приміщеннях, для хворих Ку-лихоманкою тварин, щоденно проводять дезінфекцію підлоги, стін, обладнання, інвентарю, встановлюють дезінфекційні бар’єри. Підстилку, гній і залишки корму вивозять на автомашинах з водонепроникним кузовом, біотермічно знезаражують або спалюють. Приміщення, обладнання і предмети догляду за хворими тваринами знезаражують освітленим розчином хлорного вапна, розчином формальдегіду, їдкого натрію або 5% розчином сірчанокарболової суміші. Рис. 21. Еритеми на шкірі при бешисі Бешиха свиней. Для профілактики захворювання у працівників цехів забою худоби й розробки туш та ковбасного (обвалювальники. жилувальники) слідкують за цілісністю шкіряного покриву рук. При бешисі свиней обладнання, інвентар і приміщення на м'ясокомбінаті дезінфікують 5% розчином їдкого натрію, освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 3% активного хлору, 20% суспензією свіжогашеного вапна, 0,5% розчином формальдегіду, гній біотермічно знезаражують, стічні води хлорують, шкури дезінфікують. Рис. 22. Збудник лептоспірозу Лептоспіроз. При лептоспірозі технологічне обладнання, інвентар і приміщення дезінфікують освітленим розчином хлорного вапна, який містить 3% активного хлору, гарячим 2% розчином їдкого натрію або 20% суспензію свіжогашеного вапна. Працівники, які переробляють хворих на лептоспіроз тварин, повинні суворо дотримуватися заходів особистої профілактики. Орнітоз. Людина заражається орнітозом контактним і повітряним шляхом під час догляду та переробки хворої птиці. У зв’язку з цим необхідно дотримуватися правил особистої гігієни. Для профілактики зараження людей орнітозом повітряним шляхом під час переробки хворої птиці працівники одягають респіратори або шестишарові марлеві пов’язки. Повітря знезаражують аерозолями 2%розчином хлораміну. Після забруднення, а також перед обідом і в кінці зміни працівники миють руки з милом і дезінфікують їх 0,5% розчином хлораміну, а в кінці зміни санітарний і спеціальний одяг, спецвзуття здають на знезараження. 2.2.3. Кишкові інфекції Кишкові інфекції – це захворювання людей, що протікають з порушенням функції кишечника (дизентерія, холера, черевний тиф). Джерелом збудника є тільки людина. Люди заражаються під час вживання їжі або води. Рис. 23. Збудник дизентерії Дизентерія. Збудниками дизентерії є нерухомі грам-негативні дрібні палички (шигелли), аероби, які добре ростуть у простих поживних середовищах. Оптимальна температура розвитку 37°С. Температурні режими варіння ковбас і виготовлення консервів згубні для збудник а дизентерії. Хвороба супроводжується підвищенням температури, запаленням шлунково- кишкового тракту. Профілактика захворювання: · санітарно-просвітницька робота; · підтримання належного санітарного стану підприємства, приміщень цехів; · знищення комах; · медичне обстеження всіх робітників; · госпіталізація осіб, у яких виявлене захворювання; після виписки з лікарні їх не допускають до роботи п’ять днів; · нагляд за особами, що перенесли дизентерію, проводиться три місяці. Амебіаз https://www.youtube.com/watch?v=Pkk187358M0 Рис. 24. Холерний вібріон Холера – кишкова інфекція, що передається через забруднені руки, їжу, воду; переноситься також мухами. Збудник – вібріон: грам-негативна, часто вигнута паличка, має джгутик, дуже рухливий, аеробний. Вібріони добре ростуть на лужних середовищах, швидко розмножуються в присутності 0,5 –2% кухонної солі. Стійкість вібріона в зовнішньому середовищі залежить від температури, вологості, концентрації солей, наявності органічних речовин тощо. За температури 50°С холерний вібріон гине через 30 хв, під час кип’ятіння – миттєво. Висушування й прямі сонячні промені діють згубно на вібріон (під час впливу протягом декількох годин). Він чутливий до алкоголю, хлору, перманганату калію. У продуктах харчування в кислому середовищі гине швидко. Рис. 25. Збудник черевного тифу Декілька днів зберігається на папері, металевих виробах, тканинах. У сирому м’ясі за температури 18–20°С зберігає життєздатність 2–4 дні, холодильнику – 4–9 днів, у кип’яченій воді – 1 год, некип’яченій за температури 18–20°С – до 39 год. Профілактичні заходи під час холери такі ж, як і дизентерії. Черевний тиф – найтяжче заразне захворювання. Причиною є невелика рухома паличка. Розповсюджується: · через предмети зовнішнього середовища, забруднені виділеннями хворої людини; · під час вживання продуктів харчування або води, що містить збудники; · комахами. Збудник у рідині витримує нагрівання до температури 50^0С протягом 1 год, кип’ятіння вбиває його миттєво. Стійкий до дії сонячних променів. Добре переносить низьку температуру. У м’ясі й салі зберігається до двох місяців. Сприятливим середовищем для розмноження збудника є напівфабрикати. Характерні прояви захворювання: · підвищення температури; · шкірі живота і ділянці боків з’являється сип у вигляді невеликих рожевих плям розміром з зернину проса й більше; · порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (часто виникають кишкові кровотечі); · запалення легень; · ускладнення роботи печінки й серця; · такі ж як і при дизентерії. 2.2.4. Гельмінтози Гельмінтозами називаються глистяні захворювання, тобто зараження людини аскаридами, трихінелами, бичачим і свинячим ціп’яком, ехінококами тощо. Рис. 26. Збудник аскаридозу Аскаридоз. Заразитись аскаридами можна від людини, яка виділяє яйця цих глистів, а також через немиті овочі. Аскариди паразитують у кишечнику людини, де самка відкладає близько 200 тис. яєць за добу. Яйця виходять з фекаліями, дозрівають у вологій землі або у воді за 12–40 днів за температури не нижче 7–8^0С і не вище 40°С. Дозрілі яйця з живими личинками можуть потрапити (через рот) в кишечник людини, де з яєць виходять личинки. Вони проникають у кровоносні судини і з кров’ю заносяться через печінку і серце в легені, а потім у трахею і рот, звідки знову потрапляють у кишечник і розвиваються в дорослих глистів. Процес розвитку дорослого глиста з яйця триває 75 днів. Аскарида https://www.youtube.com/watch?v=dT7uw4_qaAw Трихінельоз – інвазійне захворювання людини й тварини, що викликається живородним паразитом Трихінела спіраліс. Трихінельозом вражаються свині, ведмеді, дикі, кабани, гризуни, людина. Трихінела спіралес https://www.youtube.com/watch?v=XJJpHm-AjDs Трихінели – ниткоподібні круглі гельмінти, покриті тонкою прозорою кутикулою (оболонкою). Статевозрілі трихінели паразитують у стінках кишечника людини й тварини. Личинкову стадію цього паразита можна виявити в поперечносмугастій м’язовій тканині (крім серця). Рис. 27. Збудник трихінельозу Людина вражається трихінелами під час вживання в їжу сирої погано пропареної або прожареної свинини, або м’яса диких тварин, уражених цим захворюванням. Трихінельоз у людини протікає в гострій і хронічній формі. Початкові стадії хвороби супроводжуються слабкістю, підвищенням і спадом температури. На пізніх стадіях з’являються набряк обличчя, головний біль, безсоння, нервозність. Стійкість трихінел за звичайної термічної обробки невисока, за низьких температур вони добре зберігаються. Коптіння і соління м’яса, враженого трихінелами, не завжди згубно діє на збудника. Патолого-анатомічні зміни в тушах свиней при трихінельозі не характерні, тому діагностика захворювання можлива під час вивчення м’язової тканини під мікроскопом. У свиней ці паразити містяться найчастіше в ніжках діафрагми, язиці, міжреберних м’язах, гортані, в м’язах шиї, вух, очей, стравоходу. Зважаючи на велику небезпеку трихінельозу для людей, кожна свиняча туша, згідно з Інструкцією про заходи профілактики та боротьби з трихінельозом тварин, повинна підлягати ветеринарно-санітарній експертизі з обов’язковим проведенням трихінелоскопії в установленому порядку. Під час проведення трихінелоскопії беруть дві проби (по 80 г), кожна із ніжок діафрагми на місці переходу їх у сухожилля. За відсутності ніжок діафрагми проби беруть із м’язової реберної частини діафрагми, язика, м’язів стравоходу, міжреберних, шийних, жувальних м’язів у такій же кількості. Із кожної проби роблять по 12 зразків розміром з вівсяне зерно (всього 24 зрізи). Зрізи розкладають у вічка нижньої пластини компресорію і роздавлюють між пластинами так, щоб через них можна було читати газетний текст. Інкапсульовані личинки трихінел мають лимоноподібну або овальну форми. Довжина капсули 0,5–0,7 мм, ширина – 0,2–0,3 мм. Всередині капсули знаходиться одна, рідше дві спірально скручені личинки. На м’ясокомбінатах доцільно використовувати апарати виділення трихінел АВТ–1,2,3, які працюють за методом перетравлення проб м’язів у штучному шлунковому соку. Виділення трихінел методом перетравлення м’язів у штучному шлунковому сокові найточніший метод діагностики трихінельозу. Він може застосовуватися під час дослідження напівфабрикатів із свинини, а також ковбас, котлет, шинки, солонини, копчення та іншої продукції. Вражені трихінелами туші свиней, субпродукти підлягають вилученню та спаленню під контролем спеціалістів державної ветеринарної медицини; захоронення їх на скотомогильниках забороняється. Про випадок виявлення трихінельозу негайно повідомляють головного інспектора ветеринарної медицини та санепідемстанцію. Цистицеркоз – інвазійне захворювання, викликане двома типами гельмінтів: ціп’як свинячий і бичачий. Паразитують ці статевозрілі гельмінти в тонкому відділі кишечника. Яйця статевозрілих паразитів виділяються в зовнішнє середовище, звідки потрапляють в організм тварини або людини і починають розвиватися. Личинкова стадія паразита – фіни (округлої або овальної форми міхурці в м’язовій тканині). Якщо людина з’їсть Рис. 28. Збудник цистицеркозу недостатньо проварене, не оброблене заморожуванням або солінням фінозне м’ясо, то в кишечнику розвивається ціп’як. Для діагностики фіноза в кожній туші тварини під час ветеринарно-санітарної експертизи обов’язково розрізають і оглядають м’язи, в яких паразитів можна виявити найчастіше, а саме: у свиней – жувальні м’язи, м’язи серця; у великої рогатої худоби - жувальні м’язи, м’язи серця з боку ендокарда. У тих випадках, коли згідно з правилами ветеринарно-санітарної експертизи дозволено використання в їжу вражених продуктів, їх знезаражують заморожуванням, проварюванням або солінням (протягом трьох тижнів). Шпик і внутрішній жир переплавляють за температури 100°С 20 хв. Кишки й шкури після звичайної обробки випускають без обмежень. Питання для самоконтролю 1. При підозрі на яке захворювання тварин не допускають на м’ясокомбінати? 2. Що таке зооантропозоонози? 3. Назвіть ветеринарно-санітарні заходи при виявленні сибірки. 4. Назвіть ветеринарно-санітарні заходи при виявленні туберкульозу. 5. Назвіть ветеринарно-санітарні заходи при виявленні бруцельозу. 6. Назвіть ветеринарно-санітарні заходи при виявленні ящуру. 7. Назвіть ветеринарно-санітарні заходи при виявленні ку-лихоманки. 8. Які захворювання називаються кишковими інфекціями? 9. Вкажіть заходи профілактики дизентерії. 10. Що таке гельмінтози? 11. Техніка проведення трихінелоскопії.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема