|
МІКРОБІОЛОГІЯ Електронний посібник |
|||||||||
|
2. СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ |
|||||||||
2.10. Мікрофлора лікувальних і ферментних препаратів
тваринного походження 2.10.1.
Мікрофлора гематогену, шлункового соку 2.10.2. Мікрофлора сичужного
ферменту та пепсину 2.10.1.
Мікрофлора гематогену, шлункового соку Медичні препарати виготовляють у вигляді порошків і рідин.
Закупорюють їх у флакони й ампули.
Гематоген. Рідкий гематоген
готують із дефібринованої крові великої рогатої худоби або свиней, додаючи
цукровий сироп, етиловий спирт і ароматичні речовини (гліцерин). Для приготування
гематогену кров збирають стерильним пустотілим ножем, по якому кров витікає у
стерильний посуд. Таким методом у крові виявляють тільки поодинокі клітини
мікробів.
Адже кров може бути обсіменена
мікробами і під час приготування гематогену. В 1мл гематогену може бути
декілька тисяч мікробів, тоді як ув чисто приготованому гематогені міститься
тільки декілька їх сотень. Взагалі у гематогені міститься спирт і гліцерин,
бактерії поступово відмирають у такому середовищі. Через 30 днів у ньому можуть залишитися
тільки спорові форми. Крім бактерій, у
гематогені можуть бути дріжджові клітини, що викликають бродіння
цукру, і як результат – псування гематогену під час зберігання. Гематоген пастеризують, але й після такої обробки
в деяких випадках можуть зберігатися життєздатними, крім спор, патогенні
бактерії кишечної групи. Тому кожну партію гематогену піддають
бактеріологічному дослідженню. У доброякісному гематогені не повинно бути
патогенних мікробів, кишечної палички й протея. Загальна кількість
мікробів не повинна перевищувати 2000 клітин в 1мл. Гематоген, що містить
велику кількість мікробів, слід вторинно пастеризувати. Шлунковий сік отримують екстрагуванням із
слизової оболонки свинячих шлунків і сичугів великої
рогатої худоби. У ньому не повинно бути хвороботворних мікробів, плісеневих
грибів, кількість дріжджів не повинна перевищувати 100 в 1мл. 2.10.2. Мікрофлора сичужного
ферменту та пепсину
Сичужний фермент виготовляють
у вигляді порошку. Виділяють його з сичуга молочних телят і ягнят. Звичайна мікрофлора
сичужного порошку – спороносні сапрофітні палички й коки. За незадовільного санітарного
стану обладнання і приміщень,
а також антисанітарних
умов зберігання, сичужний
порошок може бути обсіменений
кишковою паличкою, бактеріями з групи сальмонел, протеєм і деякими спороутворюючими сапрофітними мікроорганізмами. Пепсин, що випускається у вигляді порошку, виготовляють із слизової оболонки
шлунків свиней і сичугів великої рогатої худоби. Наявність будь-яких
консервуючих речовин або антисептиків, крім кухонної солі, у
порошку не дозволяється. У пепсині не повинно бути патогенних
мікробів. Загальна кількість мікроорганізмів в 1г порошку не повинна
перевищувати 2000 клітин.
Відповідно до призначення, залежно від якісних показників
розрізняють харчовий, технічний і фотожелатин. Для виробництва желатину використовують
тканини й органи туш достатньо багатих калогеном: кістки, обрізки шкіри,
сухожилля тощо. Сировина не повинна містити решток крові, забруднень і
повинна бути без ознак гнильного розкладу (ослизнення, гнильного або
аміачного запаху). У процесі збору, обробки сировини і зберігання желатину може
бути забруднення багатьма видами бактерій, дріжджових і плісеневих грибів.
Желатин є добрим поживним середовищем для багатьох мікроорганізмів, і під час
зберігання його на складах або в торговельній мережі в умовах підвищеної
вологості в ньому може розвиватися велика кількість різної мікрофлори. В 1 г
желатину виявляють від 10 000 до 300 000 мікробних тіл. Серед цих мікробів переважають коки, сарцини і спороносні
сапрофітні палички. Часто
виявляють кишкову паличку, а інколи бактерії з групи сальмонела. Санітарне
оцінювання желатину проводять за результатами бактеріологічного дослідження. Питання для самоконтролю 1. Сичужний фермент, його використання 2. Із чого
виготовляють пепсин? |
||||||||||