КОНЯРСТВО Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Список використаних джерел Укладачі	9. Молочна продуктивність
	9.1. Морфологічні особливості будови вим’я і молоковіддачі у кобил 9.2. Форми вим’я 9.3. Техніка ручного та механізованого доїння кобил 9.4. Хімічний склад молока кобил 9.5. Кумис 9.1. Морфологічні особливості будови вим’я і молоковіддачі у кобил Вим’я кобили складається з двох половин – лівої і правої, які мають по одній дійці. Половини вим’я з’єднані між собою нервовими волокнами і кровоносними судинами, але залозиста тканина та молочні ходи у них відокремлені. Кожна з половин має автономні передні та задні частки зі своїми альвеолами, молочними ходами, вивідними протоками, цистернами, сосковими каналами та отворами(по два на кожній дійці). Нечасто, але трапляється кобиляче вим’я з трьома частками, що не бажано, оскільки додаткова частка завжди недорозвинена і зумовлює зміну режиму доїння. Вим’я лактуючої кобили невелике за розміром, але багате на залозисту тканину і здатне виробляти молока стільки, скільки й вим’я корови. За даними професора Ю.М. Бармінцева, обхват вим’я біля основи становить 34 – 72 см, глибина – 10 – 15 см, довжина по бічній лінії – 26 – 30 см, довжина дійок – 3 – 5 см, обхват дійки біля основи – 9 – 12см, відстань між дійками – від 3 до 7,5 см. Маса вим’я лактуючої кобили 1,3 – 3,0 кг, сухостійної – 300 – 500 г, місткість – 1,5 – 2,5 л. Загальний об’єм молочних ходів у 9 – 10 разів більший за об’єм дійкової та наддійкової цистерн. У міру підвищення тиску в протоках секреція молока зменшується. Для збільшення виробництва товарного кобилячого молока треба доїти через кожні 1,5 – 2 год або 4 – 8 разів на добу. Місткість вим’я. Відомо, що з віком місткість вим’я кобил зменшується. Так, у самок I – II лактації вона становить 0,6 – 1,5 л залежно від індивідуальних та породних особливостей, через 6 – 7 лактацій, тобто в 10 – 11-річному віці, сягає максимуму, після чого (з 14 – 16 років) зменшується. Між місткістю вим’я та молочною продуктивністю існує прямий зв’язок: при середньодобовому надої 18 – 20 л місткість вим’я становить 2,4 – 2,6, нерідко 3 і навіть 3,5 л, а при надої 13 – 14 л за добу 1,6 – 1,8 л. 9.2. Форми вим’я Форма вим’я. За формою вим’я кобил буває чашоподібне, овальне та «козяче» (відвисле). Для чашоподібного вим’я характерні велика основа прикріплення і симетричне розміщення обох половин. Воно добре розвинене в довжину й ширину, з циліндричними широко поставленими дійками, вкрите тонкою еластичною шкірою без волосся і помітно спадає після видоювання. Середня довжина чашоподібного вим’я у казахських кобил (за Федотовим П.О., 1989) становить 27,8 см, глибина – 14,2, довжина дійок – 3,8, довжина вим’я біля основи – 70 – 80 см. Овальне вим’я має найбільшу довжину за незначної глибини, короткі, переважно конічні, сплюснуті біля основи дійки, спрямовані вперед. «Козяче» вим’я коротке, але глибоке. У кобил з таким вименем найменша молочна продуктивність. 9.3. Техніка ручного та механізованого доїння кобил Секреція молока триває до настання надлишкового тиску, що виникає після заповнення молочних цистерн, молочних ходів і альвеол. Для нормальної секреції молока важливо, щоб його своєчасно або видоювали, або висмоктувало лоша. Що частіше спорожняється вим'я кобили, то більше виробляється молока. Здорове лоша до 50 – 60 разів на добу смокче матір, стимулюючи тим самим синтез молока. Доять кобил (до 5 – 6 разів на добу) в певні години, відповідно до встановленого розпорядку дня, порушення його веде до гальмування рефлексу молоковіддачі та ускладнює догляд за твариною. Після максимального надою на 1 – 3-му місяці лактації удій кобил поступово знижується, тому інтервали між доїнням слід збільшити до 3 – 3,5 год, а до кінця лактації – до 4 – 5 год. Під час ручного способу доїння починають після того, як тварина встане в положення «стійка»: кобила спирається на ліву задню ногу, а права звільнена від навантаження. За такого положення тварини молоковіддача посилюється, а доярці зручніше і безпечніше працювати. Норовистих кобил під час доїння фіксують. Доять кобил з лівого боку казахським методом, з обхватом лівої ноги, або по-башкирському, як корів. Ліву половину вимені видоюють лівою рукою, а праву, пропущену між ніг коня, — правою. Доять кобил енергійно і швидко протягом 1 хв. Під час повільного доїння, коли вим’я не встигає звільнятися, надої і жирність молока знижуються. На кумисних фермах кобил зручніше доїти в спеціальних приміщеннях або на доїльних установках. В останні роки широко використовують машинне доїння кобил апаратами Агрокаєн, а також доїльними установками ДДУ-2 і «Ланцюжок». Доїння кобили https://www.youtube.com/watch?v=1VGpeVCJmJQ 9.4. Хімічний склад молока кобил За хімічним складом молоко кобил містить 1,2 – 2,8% жиру, 6,7% лактози, 2% білка і 11% сухої речовини. З молока кобил готують цінний харчовий продукт – кумис, який за вмістом поживних речовин і енергетичної цінності може конкурувати з багатьма продуктами харчування, він краще інших напоїв втамовує спрагу і підвищує апетит, має дієтичні та лікувальні властивості. 9.5. Кумис Кумис – кисломолочний напій з кобилячого молока, отриманий в результаті молочнокислого і спиртового бродіння. Кумис містить етиловий спирт і оцтовий альдегід. Має приємний освіжаючий кислувато-солодкий смак. Кумис з кобилячого та знежиреного коров'ячого молока – цінний харчовий продукт, який широко застосовують у медицині для лікування туберкульозу, захворювань легенів нетуберкульозної етіології, рекомендується при функціональних розладах нервової системи, захворюваннях печінки і жовчних шляхів та при інших захворюваннях. Численні дослідження підтвердили антибактеріальну дію кумису та його заквасок. Виготовляється сквашуванням кобилячого чи коров’ячого молока симбіотичною закваскою, яка містить дріжджі, болгарську та ацидофільну термофільні молочнокислі палички. За дозрівання молочнокисле бродіння в кумисі припиняється, а спиртове (дріжджове) продовжується. Дріжджі знаходяться в активному стані навіть після 72-годинної витримки. Слабкий, однодобовий кумис містить до 1% спирту, середній, дводобовий – до 1,75%, а міцний, три-,чотиридобовий – до 2,5. Під час зберігання, дріжджове бродіння продовжується, а кількість спирту збільшується, і може досягати 3,4%. Вітаміни А і В кобилячого молока повністю зберігаються в кумисі. Після молочнокислого бродіння вміст вітаміну С в кумисі збільшується. Серед продуктів тваринного походження кумис на першому місці за вмістом вітаміну С, що значно підвищує його лікувальні властивості. Встановлено, що лікувальні властивості кумису залежать не від складу і властивостей сировини, а від розвитку в молоці мікрофлори (бактерій і дріжджів у певному співвідношенні), в результаті життєдіяльності якої утворюються такі цінні речовини, як молочна кислота, спирт, вуглекислий газ, антибіотики, вітаміни. Як виготовляють натуральний кумис https://www.youtube.com/watch?v=Ww-54Sa4tSA&t=60s Питання для самоконтролю 1. Назвіть морфологічні особливості будови вим’я і молоковіддачі у кобил. 2. Якої форми буває вим’я у кобили? 3. Яка буває техніка доїння кобил? 4. Дайте характеристику чашоподібній формі вим’я 5. Який хімічний склад молока у кобил? 6. Що таке кумис? 7. Яким чином виготовляється кумис? 8. Від чого залежать лікувальні властивості кумису? 9. Охарактеризуйте традиційний (старий) спосіб виготовлення кумису. 10. Охарактеризуйте промисловий (сучасний) спосіб виготовлення кумису.
	Попередня тема	На початок	Наступна тема