КОНЯРСТВО

Електронний посібник

14.1. Організація управління конярством в Україні

В останні роки в Україні склалася така структура управління галуззю: з наявних 16 кінних заводів до складу корпорації “Конярство України” входять 10 кіннозаводів та 4 іподроми. Національному об’єднанню з племінної справи у тваринництві “Укрплемоб’єднання” підпорядковані 3 кіннозаводи, а 2 – Державному науково-виробничому концерну „Селекція”. Решта кіннозаводів, племрепродукторів, заводських конюшен, трендепо підпорядковані головним управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрацій. До складу Державного науково-виробничого концерну “Селекція” входять південний та західний регіональні селекційні центри з конярства, а також Головний сервісно-технологічний центр “Конепром”. Існуюча структура управління галуззю є досить громіздкою і недосконалою, що не дає змоги здійснювати єдину політику розвитку конярства та кіннозаводства. Для подолання відомчої розрізненості суб’єктів племінної справи у конярстві, яка негативно впливає на розвиток галузі, доцільно зосередити функції господарського управління, адміністративного контролю та державного регулювання галузі в єдиному органі управління при Міністерстві аграрної політики України (Національне об’єднання з племінного конярства). В об’єднання, в першу чергу, повинні ввійти всі державні кінні заводи та іподроми. Інші кіннозаводи, племрепродуктори, заводські конюшні ввійдуть в об’єднання на правах асоційованих членів.

За рахунок упорядкування координації роботи всіх суб’єктів племінної справи основним завданням Національного об’єднання з конярства є збереження цінного генофонду основних заводських порід, виведення галузі за селекційними, технологічними, спортивними та економічними показниками на світовий рівень. Забезпечення конкурентоспроможності порід вітчизняної селекції на міжнародному ринку, організація розвитку експорту та імпорту на основі інтенсивних методів селекції та технології. Підвищення ефективності та стійкості розвитку усіх напрямків у конярстві потребує докорінних змін якісних характеристик розведення як за рахунок державної підтримки, так і за рахунок коштів коневласників.

При цьому слід виходити з того, що існуюча кількість кінних заводів та репродукторів задовольняє потреби галузі у племінному матеріалі і не потребує їх розширення. Пріоритет у розвитку галузі необхідно надати племінному кіннозаводству, яке здатне забезпечити потребу в конях різних порід і напрямків. Оскільки коні вітчизняної селекції за генетичним потенціалом та селекційними ознаками поступаються породам зарубіжної селекції, головна увага при цьому буде зосереджена на значному підвищенні їх якості. Для реалізації завдань племінного конярства необхідно, перш за все: підвищити якість наявного на сьогодні генофонду порід коней; забезпечити конкурентоспроможність племпродукції вітчизняної селекції на зовнішньому ринку для збільшення надходжень інвалюти від експорту поголів’я в 2 – 3 рази; для підвищення якісних показників племінного поголів’я кінних заводів і розширення генофонду необхідно передбачити до 2010 року закупівлю за рахунок коштів державного бюджету за програмою “Селекція” 18 гол. імпортних жеребців-плідників з високими показниками працездатності; підвищити селекційно-технологічну дисципліну в племінній роботі з основними породами; інтенсивно та ефективно використовувати кращий вітчизняний та світовий генофонд заводських порід. Для підвищення конкурентоспроможності коней вітчизняної селекції на міжнародному рівні на базі провідних кінноспортивних організацій необхідно створити центр (трендепо) спортивної підготовки коней. Надавати пріоритетного значення комерціалізації спортивного конярства шляхом вжиття рекламних заходів та розширення сервісних послуг (прокат коней, розвиток кінного туризму та інше). Наступне збільшення поголів’я робочих коней в усіх категоріях господарств має відобразитись під час вирішення двох організаційно-технічних умов.

Перша – організація розширеного відтворення поголів’я коней. Для цього кінні заводи та племрепродуктори повинні виконувати функції багатоцільових підприємств, приймаючи на період парувальної компанії племінних і безпородних маток від приватних власників за відповідну плату. Вищою формою заводської роботи має стати організація міжзаводських парувальних пунктів і селекційних центрів, де зосереджуватимуться кращі за генотипом жеребці-плідники вітчизняного та світового генофонду, а також запаси спермопродукції.

Друга – забезпечення власників коней необхідним сільськогосподарським знаряддям на кінській тязі, що потребує ухвалення відповідних рішень та вжиття заходів щодо організації їх виробництва. Враховуючи, що коні робочо-користувацького напрямку в основному зосереджені в Поліській зоні, для поліпшення їх господарськокорисних якостей необхідно збільшити в цій зоні кількість заводських конюшень. Продуктивно-прикладне конярство необхідно спрямувати на створення спеціалізованих ферм та підприємств з виробництва кумису, відгодівлі коней на м’ясо та його переробки, а в біологічній промисловості – для виготовлення вакцин і сироваток, лікувальних препаратів, переробки і використання побічної продукції – шкіряно-хутрової сировини, волосу, копитного рогу, гною та інше. Для стимулювання технології розведення та вирощування цінної племпродукції коней призових порід кошти державної підтримки на селекцію в конярстві необхідно спрямувати на формування преміально-призового фонду. Преміально-призова сума формується на весь скаковий та біговий сезони, виходячи з середньої вартості утримання коня протягом року. Розподіл преміально-призової суми слід проводити виходячи з цінності традиційних призів згідно з міжнародною кваліфікацією. Зобов’язати усі державні кінні заводи представляти для випробувань на іподромах 80% молодняку 2-річного віку. Для розширення призового бізнесу та підтримки кіннозаводства доцільно усім іподромам за рахунок тоталізатора впровадити в практику основних видів гри поза іподромами, тобто через систему зв’язку.

14.2. Корпорація «Конярство України», асоціація «Укрконепром»

В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувацький та спортивний. Найпоширеніші породи:

• чистокровна верхова, вирощується в 5-ти коннезаводах:

• українська верхова – 8;

• російська рисиста – 6;

• орловська рисиста – 5;

• російська ваговозна – 4;

• торійська – 1;

• арабська – 1;

• новоолександрівська ваговозна в 1 коннезаводі.

Племінне ядро основних поліпшуючих порід коней зосереджено в 17 кінних заводах України. Дібровський кінний завод виростив чемпіона і рекордиста орловської рисистої породи жеребця Піона родоначальника нової лінії.

Новоолександрівський кінний завод сконцентрував генофонд ваговозних порід коней, а також створив нову новоолександрівську ваговозну породу, яка має лінії жеребців Кокетливого, Тантала, Стиля, тут вирощено чемпіонів і рекордистів цієї породи. Деркульський кінний завод у Данилівці вивів лінію жеребця Дугласа, яка розповсюджена в країнах СНД. Крім того, вирощено скакунів, жеребців-плідників. Чемпіонами породи стали жеребці Деракий та Задорний. Стрілецький кінний завод виростив високоякісного «дербіста» чистокровної верхової породи, жеребця Брімстона, який дав чотири «дербіста», зокрема тричі вінчаного жеребця Будинка. Вихованці Онуфрієвського кінного заводу чистокровної верхової породи одержали перемогу в головних традиційних і міжнародних призах: Ринжир, Гугенот, Бравада, Ескадрон, Гудзон, Дегестан, Едіт, Брезент, Хельсинг, Менует, Байкал та інші.

Станом на 1 січня 1998 в Україні налічувалось 736,9 тисяч голів коней. Роботу в галузі конярства координують корпорація «Конярство України» та асоціація «Укркіньпром». Удосконалення племінних якостей, вирощування та випробування коней, зосереджених у коннезаводах та іподромах України, проводить корпорація «Конярство України».

Асоціація «Укркіньпром» забезпечує господарства і населення України обозними і шкіряно-лимарними виробами, кінно-причепними знаряддями, засобами догляду за кіньми і постійно вдосконалює та впроваджує у виробництво нові конкурентоспроможні зразка кінно-причепного знаряддя.

Чистокровні коні, народжені в України, не тільки можуть отримувати паспорти міжнародного зразка, а ще мають право на випробування та розведення за кордоном. Таке рішення ухвалив та оголосив Міжнародний комітет з Племінних книг на своєму останньому засіданні 6 жовтня у Парижі (Франція). Таким чином, Україна досягла найвищої сходинки у всесвітньому міжнародному чистокровному кіннозаводстві. Це сталося завдяки спільній багаторічній праці

фахівців ДП «Конярство України» та Асоціації «Жокей-клуб «Україна» щодо легітимізації чистокровного поголів’я коней України.

Онуфріївський кінний завод № 175. На території колишньої економії графів Толстих розмістився Онуфріївський кінний завод № 175 – постійний учасник всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань з кінного спорту. Його вихованці – коні чистокровної англійської верхової породи – олімпійські чемпіони, призери великих та малих дербі, переможці змагань на Ростовських та Одеських іподромах.

Дібрівський кінний завод № 62. У селі Дібрівка розмістився один з найбільших коннезаводів України – Дібрівський кінний завод № 62, заснований у 1888 році великим князем Дмитром Костянтиновичем Романовим. Завод розводить російську та орловську рисисті породи, а також новоолександрівську ваговозну породу. Щодня за конями слідкують, миють, годують десятки людей. Найвідоміший представник дібрівських орловських рисаків – Піон 1966 р. – 1991 р. (Отклик – Пріданніца), неодноразовий рекордист породи. Однак його феноменальність полягає не лише в досягненнях на біговій доріжці – він дав численне потомство жвавих дітей та онуків, визнаний найкращим жеребцем-плідником і став родоначальником нової лінії орловської рисистої породи. Сама природа створила це місце саме для розведення коней. На Дібрівському кінному заводі виробляють кумис, що має високі поживні якості. Щороку 2 травня в селі Дібрівка проводять свято – перегони коней рисистих порід. Це свято відвідують тисячі гостей та туристів, багато з яких приїзджають з миргородського курорту. Тут відбуваються перегони між ліпшими наїзниками, за яким слідкують безліч охочих. До 2008 р. тут також існувала спортивна школа, що виховувала справжніх наїзників.

Київський іподром, збудований у 1962 – 1969 роках інженерами В.В. Кобкіним і Г.П. Абросимовим за проектом архітекторів В.Н. Шермана, Г.П. Маркитян, Ю.Н. Піскуненка та І.С. Телюка. Займає площу 45 гектарів і знаходиться на проспекті Академіка Глушкова, 10. Територія іподрому розташована поряд з територією Національного експоцентру України.

Кіровоградський іподром. Скакове коло іподрому становить два кілометри, воно є найбільшим в Україні, для порівняння на Київському іподромі скакове коло становить 1 800 метрів. Трибуну для іподрому не було збудовано. При іподромі діє кінноспортивна школа, зареєстровано кінноспортивний комплекс «Княжий двір». Проводяться заняття з верхової їзди аматорів і професіоналів. Проводиться підготовка наїзників з конкуру.

Полтавський іподром, заснований з ініціативи Полтавського товариства випробування коней. Діяв з 1852 до 1917 року на Сінній площі (нині територія полтавського стадіону «Ворскла» й парку на Майдані Незалежності). Перші змагання відбулися в червні 1853 року. У 1910 році з іподрому стартував літак відомого російського авіатора Сергія Уточкіна «Фарман», на якому він здійснював перші польоти над містом та його околицями.

Харківський іподром найстаріший в Україні, заснований у 1848 році. Займає площу понад 16 гектарів і знаходиться на майдані 1-го Травня, 2. Його територія належить Міністерству аграрної політики та продовольства України. З 2005 року іподром орендує ТОВ «Харківський кінний завод».

Львівський іподром – найновіший в Україні і єдиний на заході України – є унікальним серед іподромів країн СНД, на якому споруджена трав'яна скакова доріжка за європейським зразком, для проведення випробувань племінних коней верхових порід. Свого часу іподром був одним із найкращих, у 1987 році, за рішенням Держагропрому СРСР, його було зараховано до п'ятірки провідних іподромів у колишньому СРСР.

Для виконання свого призначення Львівський іподром наділений потужною матеріально-технічною базою:

• площа самого іподрому 88,5 га;

• кормове господарство в с. Черепин Пустомитівського району загальною площею 415,2 га, а саме:

• 345 га ріллі;

• 5,8 га пасовищ;

• 2,9 га під водою;

• 51,5 га лісу;

• інші 10 га.

Побудовані спортивні споруди, сідловочна, суддівська, складські приміщення, овочесховище, 5 конюшень, в яких можна розмістити 180 коней, ветеринарний лазарет та ізолятор, карантинна конюшня, душова для племінних коней, два підземні переходи, конкурне поле, глядацькі трибуни на 260 місць. Іподром дуже добре спланований, адже тут є три бігові доріжки, які дозволяють випробовувати і рисаків, і коней для верхової їзди, а саме: скакова трав'яна доріжка, довжина – 1800 м, ширина – 30 м пісчана доріжка, довжина – 1600 м, ширина – 20 м пісчано-гравійна доріжка, довжина – 1500 м, ширина – 15 м.

14.3. Організація маркетингових заходів щодо проведення виставок та аукціонів

Аукціони (auctions) – особливі ринки, створені в певних місцях для продажу товарів, які мають індивідуальні властивості, шляхом публічних торгів. У разі кінних аукціонів – це завжди валютні торги.

Стосовно до російського кінного ринку – це поняття практично неактуальне. Міжнародні аукціони стабільно проходять у кінноспортивних розвинених країнах, причому, двічі на рік і є основним інструментом просування та реалізації кінної продукції.

Племінних і спортивних коней, призначених на експорт, в основному продають на міжнародних аукціонах. Перші такі аукціони були проведені в Москві на ВДНГ СРСР у 60-х роках. Потім їх стали поводити безпосередньо в господарствах. Широко відомий серед зарубіжних покупців постійно діючий Московський аукціон. Він створений при Московському кінному заводі Одинцовського району. За 2 км від центральної садиби кінного заводу на території селища Горки Х побудовані зимовий манеж, утеплені стайні, підсобні служби. Кінні аукціони в цьому господарстві працюють щорічно, починаючи з 1971 р. Торги проводять два рази на рік: навесні в березні і восени у вересні. На кожному аукціоні продають до 80 – 90 коней будьоннівської, тракенської, ахалтекінської, латвійської упряжної, орловської рисистої та інших порід. За встановленою традицією покупцю, який придбав на аукціоні першого коня, вручають пам'ятний сувенір, зазвичай тульський самовар, а також надають позачергове право покататися на російській трійці. У 1989 р в покупці коней на аукціонах брали участь представники торгових фірм ФРН, Італії, Данії, Голландії, Швейцарії, Фінляндії, Канади.

Привертають увагу покупців аукціони, які проводять в останніх числах червня на Терському кінному заводі, розташованому поблизу міста П'ятигорськ, і на Ставропольському кінному заводі Олександрівського району Ставропольського краю. У господарствах також збудовані сучасні манежі, стайні, обладнані майданчики для проведення торгів. На цих аукціонах пропонують коней арабської, терської, ахалтекінської і кабардинської порід. Терський кінний завод відомий фахівцям всього світу. Він укомплектований заводськими матками і жеребцями-виробниками чистокровної арабської породи. Міжнародні аукціони в Терському кінному заводі проводять з 1970 р., за арабськими скакунами на Кавказ приїжджають фахівці з США, Бразилії, ОАЕ, Австралії, Іспанії та інших країн.

У 1989 р. на аукціоні продали 22 арабських коней на суму понад 340 тис. Доларів. З 1976 р завод входить до Всесвітньої організації арабського конярства (ВОАК). Міжнародне покликання також отримала Державна книга племінних арабських коней СРСР, яка вважається в ВОАК зразковим студбудком. Книгу видавали двома мовами: російською та англійською. Членство СРСР в ВОАК дало суттєві переваги в торгівлі арабськими кіньми на міжнародних аукціонах. У 1981 р. за жеребця Пісняри, 1975 р. н. (Набіг – Пісня) отримали 1 млн доларів. Гнідого жеребця Менес, 1977 р. н., від набігів і Метрополії продали у США за 1,2 млн доларів. У 1985 р. кінний завод продав на експорт, в основному в США, 30 арабських коней, причому за рудого жеребця Пеленг, 1978 р.н., отримали 2 млн 350 тис. доларів.

У Ставропольському кінному заводі створено постійно діючу виставку-аукціон з продажу представникам зарубіжних фірм терських, ахалтекінських, англо-кабардинських коней. У 1989 р. на аукціоні було продано 72 коня. Найбільшу суму (10 тис. доларів) отримали за золотисто-буланого ахалтекінського жеребця Парахата (сина Полотлі – тракенського чемпіона ВДНГ СРСР). Міжнародні аукціони з продажу коней проводять також на Сальському іподромі Ростовської області, в Московському спортивному комплексі в Бітце, в латвійському кінному заводі «Тервете» та інших господарствах.

Розширенню експорту коней сприятимуть аукціони безпосередньо в країнах – імпортерах. Їх проводять у Німеччині та Італії. Перспектива розвитку експорту коней багато в чому залежить від результатів виступів збірних команд на міжнародних кінноспортивних змаганнях. На підтвердження цього положення можна послатися на той факт, що на початку 60-х років, коли на міжнародних іподромах успішно скакали Анілін та інші першокласні коні, попит на вихованців кінних заводів був приблизно в рази більший, ніж нині.

Виводка коней – це зоотехнічний захід, який проводять для окомірного оцінювання їх екстер'єру для визначення племінного використання. У племінних репродукторах її організовують під час бонітування коней, оцінювання жеребців за якістю потомків, складання плану добору пар, перевірки стану поголів'я, визначення розвитку лошат, вгодованості коней, якості чищення та догляду за копитами тощо. За результатами виводки оцінюють направлення та ефективність племінної роботи, якість годівлі й утримання коней у господарстві. До початку виводку коней ретельно чистять, проводять туалет гриви й хвоста, розкрючковують й змащують копита, готують вивідний майданчик і складають ранжир виводки, в якому вказують черговість показу коней та основні зоотехнічні дані про них: породу, масть, вік, стать, походження й проміри, а також іподромний клас та племінну цінність.

Коней для показу виводять досвідчені робітники господарства (селекціонери), які повинні вміти правильно поставити коня на вивідному майданчику. Селекціонери виходять у спеціальних костюмах – кітелях, штанах навипуск чи бриджах, черевиках або чоботах, картузах з емблемами господарства.

Характеристику тварини і роз’яснення дає зоотехнік державного або власник приватного господарства. Виводку можуть проводити для популяризації нової породи, з нагоди свята (наприклад, Дня працівника сільського господарства), для офіційних та закордонних гостей, у зв'язку з ювілеєм господарства тощо. Зоотехнічна виводка є дзеркалом виробничої діяльності й культури ведення конярства на кінних заводах, іподромах, у племоб'єднаннях, репродукторах племінних коней різних форм власності, в асоціаціях любителів тієї чи іншої породи коней.

14.4. Експорт коней

В останній час значно зменшився експорт коней. Так, за останні роки племінні господарства України разом з комерційними структурами поставили на експорт лише 65 голів коней на суму 150,0 тис. доларів США. В порівнянні з 1996 роком кількість реалізованих коней на експорт зменшилась у 7 разів, а сума від їх реалізації у 5 разів.

Для упорядкування експорту племінних коней та участі у випробуваннях і кінноспортивних змаганнях за кордоном необхідно Міністерству аграрної політики України разом з Державною податковою адміністрацією розробити та встановити єдиний порядок вивозу коней. При цьому обов’язковою умовою має бути наявність на кожного коня, який вивозять за кордон, документа (паспорта, сертифіката), що підтверджує породну належність щодо походження, виданого організацією, яка веде державні племінні книги та реєстри племінних коней (Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України).

Питання для самоконтролю

1. Що входить до складу корпорації «Конярство України»?

2. Назвіть основне завдання Національного об’єднання конярства.

3. За яких умов передбачається подальше збільшення поголів’я робочих коней?

4. Який кінний завод в Україні виростив чемпіона і рекордиста орловської рисистої породи, жеребця Піона, родоначальника нової лінії?

5. Яке призначення асоціації «Укркіньпром»?

6. Назвіть найстаріший іподром України. В якому році його засновано?

7. Що таке аукціони?

8. Де і коли були проведені перші міжнародні аукціони?

9. Що таке виводка коней?

10. Що необхідно зробити для упорядкування експорту племінних коней?

Попередня тема

На початок