Агроосвіта |
РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ Електронний
науково-методичний посібник |
||
Вчитель живе доти, доки вчиться, а коли перестає вчитися, в ньому помирає вчитель. Шановний
друже! Як швидко плине час… Нібито ще вчора були студентами, закінчували
навчальний заклад, мріяли про педагогічну діяльність, але промайнуло
десятиріччя, а може й не одне… І сучасні студенти ставлять “незручні”
запитання, на які вже й відповідь відразу не знайти, тому що змінились
технології, у світі панує глобалізація й інформатизація. У
сучасному світі кількість знань, що накопичує людство, збільшується дуже
швидко. Поступово освіта переходить від концепції “освіта на все життя” до
концепції “освіта впродовж життя”. Введене нещодавно поняття “термін
піврозпаду компетентності” (проміжок часу, за який половина отриманих знань
не відповідає сучасним вимогам) швидко зменшується й становить для деяких
галузей знань 5–10 років і ще буде скорочуватись зі зростанням
науково-технічного прогресу. Це означає, що студент після закінчення вищого
навчального закладу не володіє найновітнішими знаннями, тому що за роки навчання
вже відстав! А якщо це майбутній викладач коледжу чи технікуму? Чи зможе він
надати новітні знання студентам, яких навчатиме? Час
вимагає руху − руху фізичного, руху думки, постійного розвитку –
розвитку професійної компетентності педагогічних працівників, а саме:
гуманістичної спрямованості їхньої діяльності, здоров’язбереження, високого
рівня інноваційності, комунікації. Концептуальною
основою процесу розвитку професійної компе¬тент¬ності викладачів є
гуманістична освітня парадигма. Гуманістичні ідеали добра, краси, істини,
справедливості визначали високий сенс діяльності педагогів минулого й
сучасності. Сьогодні, коли частина цих ідеалів утрачена, знову зріс інтерес
до механізмів їхнього відновлення. Основні
педагогічні ідеї гуманізації освіти і виховання – збіль-шення кількості
загальнолюдських цінностей, далеких від насильства й агресії; спадкоємність
між поколіннями, передача підростаючому поколінню емпіричного досвіду
пізнання світу і світової суспільної практики в таких видах діяльності, як навчання,
праця, культура; постійно зростаючі потреби в знаннях для посилення
цивілізованості й добробуту людей. Проблема гуманізації – це не тільки
проблема сім’ї і системи освіти; це глобальне, загальнолюдське питання, що
має широке соціальне і політичне значення, оскільки від її вирішення залежить
побудова суспільного розвитку, яка або гальмує розвиток людини і цивілізації,
або сприяє її розвитку. У
першому модулі посібника “Гуманістична спрямованість – концептуальна основа
процесу розвитку професійної компетентності педагога” розглянуто погляди
вчених і практиків на гуманістичну спрямованість, конкретизовано сукупність
психолого-педагогічних умов, що сприяють розвитку професійної компетентності.
Здоров’я
– це основна людська цінність, збереження і примно-ження якої стає найпершим
обов’язком людини. Здоров’я – справа не тільки приватна, а й суспільна. Не
повинно бути особи, байдужої до самої себе. Люди повинні навчитися правильно
планувати трудове, сімейне та особисте життя, нести відповідальність за все, включаючи
власне здоров’я і благополуччя. Кожен повинен сам у собі подолати
психологічний стереотип “споживача свого здоров’я” і почати піклуватися про
себе. Педагог повинен бути прикладом для своїх вихованців у питаннях
здоров’язбереження. Якщо здоровий спосіб життя педагога – це норма його
життя, тоді й вихованці повірять і будуть приймати педагогіку
здоров’язбереження належно. Перш ніж змінювати світ, почни із самого себе.
Принципи збереження здоров’я викладачів розглядаються у модулі 2. Головна
рушійна сила інноваційної діяльності – викладач, тому що суб’єктивний чинник
є вирішальним і під час упровадження, й під час поширення нововведень.
Педагог-новатор – носій конкретних нововведень, їхній творець, модифікатор.
Він має широкі можливості й необмежене поле діяльності, оскільки на практиці
переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх,
проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу,
створювати нові методики. Основна умова такої діяльності – інноваційний
потенціал педагога. У
третьому модулі висвітлено досвід роботи з розробки та впровадження в
навчально-виховний процес педагогічних інновацій Науково-методичним центром
“Агроосвіта”, якому незабаром виповнюється п’ятдесят років. За ці роки
накопичено величезний педагогічний банк інновацій, які можна вивчати і
використовувати під час професійної педагогічної діяльності. Головний
інструмент педагога – слово. Воно ніби скальпель в обережних руках хірурга ‒ ніколи не зашкодить. Спілкування –
основ-ний засіб, через який здійснюється реалізація завдань навчання і
виховання. Питання розвитку комунікативної компетентності розглядається у
четвертому модулі посібника. Інноваційність
посібника обумовлена модульністю навчання, особистісно орієнтованим підходом,
можливістю працювати дистанційно, сприяє переходу від
пояснювально-споглядального типу сприйняття до нового активного типу
алгоритмічного мислення, інтенсивного розвитку інтелекту та життєтворчості з
діагностичним контролем і корекцією знань, умінь, навичок. Посібник
призначений для самостійного вивчення, тому Ви можете визначити в якій
послідовності будете вивчати міні-модулі, а на допомогу – методичний путівник
на початку кожного модуля. Бажаємо успіхів у Вашому фаховому зростанні! |
|||