Позначення міні-модулів		Назва міні-модулів	Короткий зміст міні-модулів
1	2	3	4
1		3.1. Освітній портал	На сайті www.nmcinfo.com.ua на ресурсі “Розвиток професійної компетентності педпрацівників” розміщено PDF-файл модуля 3 “Інноваційність ‒ провідний фактор у розвитку професійної педагогічної компетентності педагогів” innovaciynist. pedagogiv, аудіоматеріали, електронний та мультимедійний посібники
2		3.2. Ключові слова	Інноватика, педагогічна інноватика, готовність до інноваційної діяльності, методи інноваційного навчання …
3		3.3. Список використаних джерел	Наведено перелік літератури, що використовувалась під час створення модуля.
4		3.4. Глосарій	Подано визначення понять: ‒ інноваційна компетентність педагога; ‒ інноваційна культура педагога; ‒ інноваційна освіта; ‒ інноваційна педагогічна діяльність тощо
5		3.5. Читаємо класиків та інших авторів	Представлено думки педагогів-науковців з питань інноваційності освіти: В.Г. Кременя, І.А. Зязюна, В. Химинця, М. Бургіна, А.В. Хуторського, М.В. Артюшиної , О. Сидоренка
6		3.6. Блок-схеми	- Структура поняття “інновація”. - Розподіл інновацій за масштабом унесених змін. - Ключові фактори інновацій. - Типи ставлення до нововведень. -Характерні ознаки активних методів навчання. - Класифікація імітаційних ме-тодів активного навчання. - Інтерактивні методи навчання, які застосовують у навчальному процесі ВНЗ. - Питома вага інтерактивних методів у навчальному процесі. - Функції проблемного навчання. - Структура ігрових методів. навчання. - Види ділових ігор. - Ієрархія факторів, що впливають на вибір інтерактивних методів навчання. - Загальна структура заняття, проведеного у формі ділової гри. - Формування мети “мозкового штурму”. - Модель класичного “мозкового штурму”. - Модель організації анонімного “мозкового штурму”. - Модель організації “мозкового штурму” методом “А також”. - Модель організації конференції ідей за допомогою методу 635. - Модель організації “мозкового штурму” методом класичної синектики
7		1.7. Науковці пишуть	В. Паламарчук. Інноваційні процеси в педагогіці
8		1.8. Мої роздуми	Думки читачів, роздуми, особиста позиція з питань інноваційних процесів в освіті
9		1.9. Блок-тести	Питання із запропонованими відповідями для тестового контролю знань
10		3.10. Діагностичний матеріал	- Карта діагностики рівня готовності викладача до інновації. - Ставлення до інновацій в освіті. - Визначення схильності до інноваційного підходу у навчанні
11		3.11. Тренінги	- “Інноваційне навчання”. - “Проектування навчальних технологій”. - Гра “Банк інновацій”
12		3.12. Міні-кейси	- Педагогічні міні-кейси. - Міні-кейси, створені за творами В.О. Сухомлинського
13		3.13. Вправи	Інтерактивні методи навчання: - “мозковий штурм” і його різновиди; - рольові ігри; - аналіз історій і ситуацій; - семінарське інтернет-заняття “Метод проектів та ІКТ ‒ універсальні дидактичні засоби навчання”; - інтернет-чат “Основні аспекти технології психолого-педагогічного проектування навчальних занять”; - інтернет-форум “Проект від задуму до реалізації”; - інтернет-чат “Умови реалізації навчального проекту”
14	$Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: C:\Users\ju4ok\AppData\Roaming\Microsoft\Word\Новая папка (2)\Совет.gif$	3.14. Корисні поради	Антиінноваційні стереотипи, побудовані як варіації на тему “Так, але…” (за А.І. Пригожиним) “Працюйте з любов’ю”
15		3.15. Притчі	“Про ціль”, “Просто повір у себе”, “Що тебе оточує?”, “Терпіння і труд”
16		3.16. Релаксаційні вправи	Медитація “Стріла” (К. Фопель)

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 1 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

Побудуйте оптимальну траєкторію вивчення модуля, яка б дозволила робити це в зручному для Вас темпі залежно від психофізіологічних особливостей його сприйняття.

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 2 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 3 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

Розробіть декілька своїх варіантів методичного путівника вивчення модуля. Який із запропонованих та розроблених варіантів Ви вважаєте найбільш вдалим?

Побудуйте оптимальну траєкторію вивчення модуля, яка б дозволила робити це в зручній для Вас послідовності залежно від психофізіологічних особливостей сприйняття.

3.1. ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ

На електронному ресурсі розміщено електронні версії науково-методичних збірок “Нові технології навчання” та “Проблеми освіти”, навчально-методичного журналу “Освіта. Технікуми, коледжі” та додатка до нього ‒ інформаційного вісника “Фахівець”.

У категорії “Педагогічний банк” знаходяться розробки (статті, методичні рекомендації, сценарії відкритих занять та виховних заходів, засоби навчання тощо) педагогічних працівників вищих навчальних закладів І‒ІІ рівнів акредитації.

Знайдіть у “Педагогічному банку” матеріали з питання здоров’язбереження викладачів. Проаналізуйте їх і напишіть свою думку в міні-модулі “Мої роздуми”. Знайдіть, будь ласка, статті з розвитку професійної компетентності, які викликали у Вас зацікавленість. Почніть формувати посібник з розвитку професійної компетентності викладачів зі статей у журналі. Складіть список статей, які прямо чи опосередковано присвячені інноваційності як кращому фактору в розвитку професійної компетентності викладачів.

На освітньому ресурсі “Розвиток професійної компетентності педагогічних працівників” розміщено електронну версію модуля 3 “Інноваційність ‒ провідний фактор у розвитку професійної педагогічної компетентності педагогів”, аудіофайли цього модуля, мультимедійний та електронний посібник.

Описание: Описание: Описание: Описание: Ая

3.2. КЛЮЧОВІ СЛОВА

Інноватика, педагогічна інноватика, інноваційний процес, інноваційна педагогічна діяльність, готовність до інноваційної педагогічної діяльності, методи інноваційного навчання, проблемне навчання, тренінг, метод проектів, кейс-метод, педагогічний досвід, освітня виставка.

3.3. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрущенко В. П. Освіта в пошуку нових стратегій мислення // Вища освітаУкраїни. – 2003. – № 2. – С. 5‒7.

2. Аносов І. П. Сучасний освітній процес : антропологічний аспект. – К., 2003. – 392 с.

3. Артюшина М.В. Мотивація та стимулювання в тренінговому навчанні // Тренінгові технології навчання з економічних дисциплін : навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2006 – 217 с.

4. Балягіна І.А. Соціально-психологічні та національні передумови застосування активних методів навчання в економічній освіті // Зб. матеріалів наук.-метод. конф. – К. : КНЕУ, 2003.

5. Безпарточний М., Березін О., Березіна Л. Роль кейс-методів в підготовці фахівців економічного спрямування // Імідж сучасного педагога. – 2003. ‒ № 7–8. – С. 46–49.

6. Белик А.А. Концепция А. Маслоу – шаг на пути создания синтетической теории человека // Вестник Московского университета.- Серия 7. ‒ № 3. ‒ 1991. ‒ С. 64‒68.

7. Беляева А.В. Управление самостоятельной работой студентов // Высшее образование в России, 2003. ‒ № 6. ‒ С. 105–109.

8. Бургин М.С. Инновации и новизна в педагогике // Советская педагогика. ‒ 1989. ‒№ 12. ‒ С. 23‒35.

9. Волкова Н.П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів. ‒ К. : Видавничий центр “Академія”, 2003.

10. Гончаренко С. Методологічні особливості наукових поглядів на педагогічний процес / Семен Гончаренко, Василь Кушнір, Григорій Гушнір // Шляхи освіти. ‒ 2008. ‒ № 4. ‒ С.7.

11. Даниленко Л.І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах : монографія. – К. : Міленіум. 2004. – 358 с.

12. Демченко О.П. Практикум з історії педагогіки : навчально-методичний посібник для викладачів історії педагогіки, на допомогу студентам педагогічних ВНЗ під час самостійного вивчення теоретичних основ, підготовки до семінарських і практичних занять /О.П. Демченко. — К. : Видавничий Дім “Слово”, 2012. ‒ 432 с.

13. Десятиченко Н. Моделі сучасних уроків // Завуч. – 2002. – № 35. – С. 5.

14. Дивак В.В. Професійне становлення методистів у закладах післядипломної освіти педагогічних працівників : дис. … канд.. пед. наук : спец. 13.00.01 / В.В. Дивак. – К., 1999. – 237 с.

15. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. / І. М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

16. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. ‒ 1040 с.

17. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій /Автор-укладач Н.П. Наволокова. – Х. : Вид. група “Основа”, 2009. – 176. –(Серія “Золота педагогічна скарбниця”).

18. Зелінська Т.М.,Михайлова І.В. Практикум із загальної психології : навч. посіб. – К. : Каравела, 2009. – 272 с.

19. Зязюн І.А. Концептуально-методологічні та дидактичні підходи до наукового осмислення педагогічної освітньо-виховної проблематики // Філософія педагогічної дії : монографія / І.А. Зязюн. –К. : Черкаси, 2008.

20. Іванова І.В., Микитенко Н.В. Метод конкретних ситуацій (кейс-стаді). Опорний конспект лекцій. ‒ Видавничий центр КНТЕУ, 2002.

21. Інтерактивні методи підготовки фахівців у вищих навчальних закладах. Досвід роботи викладачів аграрних вищих навчальних закладів І‒ІІ рівнів акредитації (Корольова Л.А., Бабій О.М., Гуцуляк М.М., Петловнюк Л.Д., Матвієнко В.М.).

22. Інтерактивні технології навчання у післядипломній педагогічній освіті. метод. посіб. / Автори-укладачі В.А. Семиченко, О.С. Снісаренко, Л.П. Сніцар та ін. – К. : Аграрна освіта, 2008. – 207 с.

23. Кларин М. В. Инновации в обучении : метафоры и модели : Анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. – М. : Наука, 1997. – 223 с.

24. Ковалева Т.Н. Инновационная школа : аксиомы и гипотезы. ‒ М. : Воронеж, 2003.

25. Корогод Н.П. Управління системою науково-методичної роботи в технікумах : навч.посіб. ‒ Дніпропетровськ : Пороги, 2005. ‒ 142 с.

26. Краевский В. В., Хуторской А. В. Основы обучения : дидактика и методика. – М., 2007.

27. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.

28. Кремень В.Г. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і формування інформаційного суспільства / В.Г.Кремень // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2006. ‒ № 6. – С. 5‒9.

29. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи : навч.посіб. – К. : Знання, 2005.

30. Методика ігрових занять : навч. посібник / за ред. П.М. Олій-ника. – К. : Вища шк., 1992.

31. Науково-методичний центр “Агроосвіта” – провайдер педагогічних інновацій в освіті : наук.-метод. посіб. / автори-укладачі С.А. Жуковська, О.В. Ігнатенко. – К. : Аграрна освіта, 2014. – 180 с.

32. Омельяненко С.В. Педагогіка: тестові завдання : навч. посіб. – К. : Знання, 2008. – 391 с. (Вища освіта ХХІ століття).

33. Олійник В.В. Методологічні засади цільового управління освітою / В.В.Олійник // Педагогіка і психологія. – 1998. ‒ № 4. – С. 111‒118.

34. Орлов А.А. Мониторинг инновационных процессов в образовании // Педагогика. ‒ 1996. ‒ № 3. ‒ С. 9‒15.

35. Паламарчук В.Ф. Інноваційні процеси в педагогіці // Педагогічні інновації в сучасній школі. ‒ К., 1994. ‒ С. 5‒9.

36. Панфилова А.П. Игровое моделирование в деятельности педагога / А.П. Панфилова; под общ. ред. В.А. Сластенина, И.А. Колесниковой – М. : Издат. центр “Академия”, 2006. – 368 с.

37. Пєхота О.М. Індивідуальність учителя : теорія і практика : навч. посіб. / О.М. Пєхота. – Миколаїв : Іліон, 2011. – 272 с. – (Серія “Педагогічна освіта – ХХІ”).

38. Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М. та ін. Освітні технології : навч.-метод. посіб. /за заг. ред. Пєхоти О.М. – К. : А.С.К. – 256 с.

39. Педагогічна майстерність. Практикум /автор-упорядник Л.В. Галіцина. – К. : Шк. Світ, 2012. – 120 с. – (Бібліотека шкільного світу).

40. Педагогічні технології : теорія та практика : навч.-метод. посіб. /за ред. проф. М.В. Гриньової. – Полтавський держ. пед. ун-т. ім. В.Г. Короленка. ‒ П. : АСМІ, 2006. – 230 с.

41. Післядипломна педагогічна освіта України : сучасність перспективи розвитку : наук.-метод. посіб. / За ред. В.В. Олійника, Л.І.Даниленко. – К. : Міленіум, 2005. – 193 с.

42. Розвиток професійної педагогічної компетентності педаго-гічних працівників аграрних вищих навчальних закладів : з досвіду роботи / автори-укладачі М.П. Хоменко, С.А. Жуковська, Т.О. Ольховик. – К. : Аграрна освіта, 2010. – 103 с.

43. Савенкова Л.О., Романова Г.М. Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів : тренінг-курс для викладачів університету. ‒ К. : КНЕУ, 2011. ‒ С. 17‒24, 177‒183.

44. Семенова А.В. Парадигмальне моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів : монографія / А. Семенова. ‒ Одеса. : Юридична література, 2009. ‒ 504 с.

45. Семиченко В.А. Плекаємо педагогічну майстерність : навч. посіб. /В.А. Семиченко, О.С. Снісаренко, О.В. Брюховецька, А.Ш. Кудусова. – Вінниця : Планер, 2010. – 674 с.

46. Ситуаційна методика навчання : теорія і практика / упоряд. О. Сидоренко, В. Чуба. – К. : Центр інновацій та розвитку, 2001. – 256 с.

47. Сластёнин В.А., Подымова Л.С. Педагогика : Инновационная деятельность. – М., 1997.

48. Современные образовательные технологи : учебное пособие / кол. авторов; под. ред. Бордовской. – 2 изд. – М. : КНОРУС, 2011.

49. Сорочан Т.М., Данильєв А.О. Освітня виставка : презентація педагогічних інновацій : наук.-метод. посіб. / Т.М. Сорочан, А.О. Данильєв. – Луганськ : СПД Рєзніков В.С., 2013. – 102 с.

50. Сметанський М.І. Методологічні засади активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів // Шлях освіти. – К., 2000. ‒ № 4. –С. 9–13.

51. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології // Вибрані педагогічні твори : в 2 т. / К.Д. Ушинський. ‒ К., 1983. ‒ Т. 1. ‒ С. 320‒354.

52. Ученик в обновляющейся школе : сб. науч. тр. / под ред. Ю.И. Дика, А.В. Хуторского. – М., 2002.

53. Фурман А. В. Модульно-развивальне навчання : принципи, умови, забезпечення. – К., 1997. – 340 с.

54. Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. ‒ Тернопіль : Мандрівець, 2009. ‒ 360 с.

55. Хуторской А.В. Педагогическая инноватика : учеб. пособ. для студ. высших учеб. заведений / А.В. Хуторской. – М. : Издательский центр “Академия”, 2008. – 256 с.

56. Цирульников А.М., Русаков А.С., Энштейн М.М. Инновационные комплексы в сфере образования: рекомендации по созданию и управлению. ‒ СПб. : Агентство образовательного сотрудничества. ‒ М. : Издатель А.М. Кушеир, 2009. ‒ 224 с.

Дисертації, захищені з даної проблеми

Докторські

57. Артюшина М.В. Психолого-педагогічні засади підготовки студентів економічних спеціальностей до інноваційної діяльності : дис. … доктора. пед. наук. : 13.00.04./ Артюшина Марина Віталіївна. – К., 2011. – 595 с.

58. Ніколаєнко С.М. Теоретико-методологічні основи управління інноваційним розвитком системи освіти України : дис. ... докт. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2009.

59. Насс О.В. Формирование компетентности педагогов в проектировании электронных образовательных ресурсов в контексте обновления общего среднего и высшего образования : дис. … докт. пед. наук : 13.00.01 / Оксана Викторовна Насс; Московский гос. пед. ун-т. ‒ М., 2010. ‒ 439 с.

Кандидатські

60. Бендерець Н. М. Розвиток педагогічної майстерності вчителів у процесі підвищення кваліфікації в умовах дистанційного навчання : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Бендерець Наталія Миколаївна. – УМО НАПН України. ‒ К., 2013. – 332 с.

61. Дивак В.В. Розвиток економічної компетентності директорів навчальних закладів засобами інформаційно-комунікаційних технологій : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2010.

62. Єгорова В.В. Розвиток ключових компетентностей науково-педагогічних працівників у системі методичної роботи вищого навчального закладу : дис. … канд. наук : 13.00.04. ‒ К., 2011.

63. Єльнікова О.В. Управління впровадженням інтерактивних освітніх технологій у навчальний процес загальноосвітнього навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Єльнікова Олена Вікторівна. ‒ К., 2005. ‒ 245 с.

64. Елистратова Н.Н. Педагогические основы формирования информационной культуры курсантов высших военных технических учебных заведений средствами мультимедиа : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Елистратова Наталья Николаевна ‒ Рязань, 2007. – 207 с.

65. Качур Б.М. Організаційно-педагогічні умови управління науково-методичною роботою з учителями в регіоні : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2009.

66. Присяжнюк Ю.С. Розвиток методичної компетентності викладачів дисциплін гуманітарного циклу у системі післядипломної освіти : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2010.

67. Прищепа Т.А. Развитие готовности педагога к инновационной деятельности на основе обогащающей образовательной среды в системе дополнительного профессионального образования : дис. … канд. пед. наук – Томск, 2010. – 215 с.

68. Сенчук Ж.О. Інформаційне забезпечення управління інноваційною діяльністю педагогів загальноосвітнього навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2009.

69. Терещенко В.А. Формування психічної готовності майбутніх учителів до інтерактивної взаємодії з учнями : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. ‒ К., 2009.

3.4. ГЛОСАРІЙ

АВТОРСЬКІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ‒ розроблені педагогами-практи-ками технології, в яких у різних варіантах поєднано адекватні змісту і цілям різнорівневого і різнопрофільного навчання структурно-логічні, інтеграційні, ігрові, комп’ютерні, діалогові, тренінгові технології.

АНТИІННОВАЦІЙНІ БАР’ЄРИ ‒ зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності.

АУДІОВІЗУАЛЬНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ ‒ один із засобів освітніх технологій навчання з використанням розроблених аудіовізуальних навчальних матеріалів.

ГОТОВНІСТЬ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ‒ особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

ДЕФІНІЦІЯ ‒ коротке логічно вмотивоване визначення, яке розкриває суттєві відмінності або ознаки того чи іншого поняття.

ДИДАКТИЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ ‒ один із підходів до конструю-вання освітніх процесів і систем, пов’язаний з поетапним визначенням необхідної інформації, елементарних процедур її засвоєння та контролю. Особливого поширення набуває у зв’язку із упровадженням комп’ютерів і навчальних пристроїв.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ОСВІТИ ‒ процес у сучасній освіті, що забезпе-чує різноманітність форм навчання, які дають змогу максимально враховувати індивідуальні можливості, інтереси, нахили, ціннісні та професійні орієнтації тих, хто навчається, базований на прийнятті психологічних відмінностей між індивідами і групами людей (за статтю, віком, соціальною належністю тощо).

ДИДАКТИКА ‒ галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти й навчання.

ДИСКУСІЯ ‒ метод навчання, спрямований на інтенсифікацію та ефективність навчального процесу.

ДІАГНОСТИКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА ‒ сукупність способів вивчення й оцінювання професійної готовності педагога до реалізації інноваційної діяльності.

ЕКСПЕРИМЕНТ ‒ метод дослідження, що передбачає виокрем-лення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів; контрольована педагогічна діяльність, спрямована на створення та апробування нових технологій навчання й виховання, розвитку дітей, управління навчально-виховним закладом.

ЗАКОНОМІРНОСТІ НАВЧАННЯ ‒ чинники, які виражають найбільш необхідне, суттєве, істотне, загальне для організації навчання.

ЗАСОБИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ ‒ засоби нових інформаційних технологій у поєднанні з навчально-методичним, нормативно-техніч-ним і організаційно-інструктивним матеріалом, що забезпечує їхнє педагогічно доцільне використання.

ЗАСОБИ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ‒ програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки, а також сучасні способи і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції збирання, накопичення, збереження, оброблен-ня й передавання інформації.

ЗМІСТ ОСВІТИ ‒ система наукових знань про природу й суспільство; особистісний та соціокультурний досвід, який реалізується, розвивається і трансформується в системі освіти. Серед основних компонентів змісту освіти виокремлюють ціннісний, знаковий, діяльнісний, поведінковий, особистісний тощо.

ЗРАЗКОВИЙ (РЕПРОДУКТИВНИЙ) ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ‒ навчаль-но-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, яка забезпечує ефективне і якісне вирішення завдань навчання та виховання.

ІННОВАТИВНІСТЬ ‒ емоційно-оцінювальне ставлення до нововведень, відмінність у сприйнятливості суб’єктів до інновацій, нових ідей, досвіду.

ІННОВАЦІЇ (італ. innovatione ‒ новина, нововведення) ‒ нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери.

ІННОВАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГА ‒ система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

ІННОВАЦІЙНА КУЛЬТУРА ПЕДАГОГА ‒ система освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, системоутворювальним елементом якої є цінності інноваційного плану. І.к.п. виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впорядковуючу, описово-пояснювальну, прогностико-управлінську, евристико-пізнавальну і комунікативно-трансляційну функції.

ІННОВАЦІЙНА МЕТА ОСВІТИ ‒ створення сприятливих умов для творчості, реалізації природної суті, соціальних потреб людини.

ІННОВАЦІЙНА ОСВІТА ‒ система ідей, головна мета яких збереження і розвиток творчого потенціалу людини. Започаткована Міжнародною академією наук вищої школи (МАН ВШ).

ІННОВАЦІЙНА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ‒ заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду, цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

ІННОВАЦІЙНА ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ ‒ цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів. Інноваційна поведінка педагога ‒ сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається внутрішнє “Я” (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані на зміну складових сучасної системи освіти.

ІННОВАЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ‒ зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка грунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних можливостей особистості.

ІННОВАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ‒ педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу навчального закладу.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ ‒ метод дослідни-цько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їхньої ефективності.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ ‒ здатність навчально-виховного закладу створювати, сприймати, реалізовувати нововведення та своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного.

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПЕДАГОГА ‒ сукупність соціокуль-турних і творчих характеристик особистості педагога, що виражає готовність удосконалювати педагогічну діяльність, а також наявність внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю готовність.

ІННОВАЦІЙНИЙ РЕЖИМ ‒ порядок здійснення навчання в умовах конкретної інновації; систематичне координування і регулювання інноваційного процесу.

ІННОВАЦІЙНІ ІДЕЇ ‒ засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до вирішення педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів.

ІННОВАЦІЙНІ ОСВІТНІ ПРОЦЕСИ ‒ зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життєвий цикл.

ІННОВАЦІЙНІ УМІННЯ ‒ володіння способами та прийомами інноваційної діяльності, що дають змогу виокремити проблему, проникнути в її суть і на цій основі конструювати й продуктивно розв’язувати інноваційні професійно-педагогічні завдання.

ІННОВАЦІЯ ОСВІТИ ‒ цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.

ІНТЕГРАЦІЯ ‒ процес і результат взаємодії елементів (із заданими властивостями), що супроводжується відновленням, встановленням, ускладненням і зміцненням істотних зв’язків між ними на основі достатньої підстави, в результаті чого формується інтегрований об’єкт (система) з якісно новими властивостями, у структурі якого зберігаю-ться індивідуальні властивості вихідних елементів.

ІНТЕГРОВАНІ ІННОВАЦІЇ ‒ інновації, що передбачають об’єднання інтенсивного та екстенсивного шляхів розвитку педагогічної системи за умови ретельного дослідження невикористаних резервів педагогічної системи, які виявляються на межі різнопланових, різнорівневих і різнохарактерних педагогічних підсистем та їхніх компонентів.

ІНТЕНСИФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ‒ активізація розумових можливостей особистості для досягнення бажаних результатів.

ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ ‒ одна з глобальних тенденцій розвитку освіти, пов’язана з розширенням застосування комп’ютерів, інформа-ційних мереж і технологій в освітній практиці.

МАЙСТЕРНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНА ‒ досконале творче виконання викладачем-вихователем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального й морально-духовного розвитку.

МЕДІА-ОСВІТА — напрям у педагогічній науці, який досліджує засоби масової комунікації. Сформувався він у другій половині XX ст. Головними завданнями м.-о. є підготовка тих, хто навчається, до життя в інформаційному суспільстві, формування в них уміння користуватися інформацією в будь-якому вигляді, здійснювати комунікації, усвідомлювати наслідки впливу на людину засобів інформації, особливо засобів масової комунікації.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ ‒ упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне вирішення навчально-виховних завдань.

МЕТОДИКА В ОСВІТІ ‒ опис конкретних прийомів, способів, технік педагогічної діяльності в окремих освітніх процесах.

МОДИФІКАЦІЙНІ НОВОВВЕДЕННЯ ‒ нововведення, пов’язані з удосконаленням, раціоналізацією, видозміною, модернізацією того, що має аналог або прототип (програма, методика, окрема розробка тощо).

МОДУЛЬНІ НОВОВВЕДЕННЯ ‒ комплекс часткових взаємопов’я-заних нововведень стосовно певної групи предметів, вікової групи дітей тощо.

МОТИВИ НАВЧАННЯ ‒ внутрішні психічні сили (рушії), які стимулюють пізнавальну діяльність людини. Види мотивів: соціальні, спонукальні, пізнавальні, професійно-ціннісні, меркантильні.

НАВЧАННЯ ДИСТАНЦІЙНЕ ‒ сучасна освітня технологія з використанням засобів передачі навчально-методичної інформації на відстані (телефони, телебачення, комп’ютери, супутниковий зв’язок та ін.).

НОВАТОРСТВО ‒ вищий ступінь педагогічної професійної майстерності, винахідництво нового в педагогічній практиці.

НОВАТОРСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ‒ породжена радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність.

НОВИЗНА – один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень; результат творчого процесу; властивість і самостійна цінність будь-якого нововведення. Новизна має відносний характер як в особистісному, так і в історичному плані.

НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ – сукупність методів та технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій.

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ – процес створення найбільш сприятливих умов (добір методів, засобів навчання, забезпечення санітарно-гігієнічних умов, емоційних чинників тощо) для отримання бажаних результатів без додаткових затрат часу і фізичних зусиль.

ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ – технологія, що відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначена для прогнозування розвитку освіти, її конкретного проектування і планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітнім цілям стандартів. До освітньої технології належать концепції освіти, освітні закони, освітні системи (гуманістична концепція освіти, Закон України “Про освіту”, система неперервної освіти тощо).

ПЕДАГОГ ІННОВАЦІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ‒ педагог із чіткою мотивацією інноваційної діяльності та визначеною інноваційною позицією, здатний не лише підтримувати інноваційні процеси, а й ініціювати їх.

ПЕДАГОГІЧНА АКСІОЛОГІЯ ‒ наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового в педагогіці. Основними її категоріями є педагогічне співтовариство, оцінювання та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінювання нового тощо.

ПЕДАГОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ‒ комплекс засобів, методів, прийомів і правил виміру динаміки процесів і результатів навчально-виховної роботи.

ПЕДАГОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ‒ сукупність процедур, необхідних для одержання колективної думки у формі експертного судження чи оцінки про педагогічний об’єкт, процес, явище (навчальний план, підручник тощо).

ПЕДАГОГІЧНА ІМПРОВІЗАЦІЯ ‒ знаходження педагогом під час навчально-виховного процесу несподіваного педагогічного розв’язку і миттєве його втілення. Вона охоплює чотири етапи: педагогічне осяяння; миттєве осмислення педагогічної ідеї і миттєвий вибір шляху її реалізації; втілення або реалізація педагогічної ідеї; миттєвий аналіз процесу втілення педагогічної ідеї і рішення про продовження педагогічної імпровізації або перехід до запланованих раніше дій. П.і. дає змогу вдосконалювати педагогічну техніку, гнучко реагувати на труднощі, що виникають.

ПЕДАГОГІЧНА ІННОВАТИКА ‒ вчення про створення, оцінювання, освоєння і використання педагогічних новацій.

ПЕДАГОГІЧНА ІННОВАЦІЯ (нововведення) ‒ сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання й навчання з позицій особистісно орієнтованої освіти; цілісна теоретична, технологічна і методична концепція оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на якісно новий рівень; процес освоєння нового (засобу, методики, технології, програми тощо).

ПЕДАГОГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ ‒ спосіб розуміння, трактування педагогічних явищ; основна точка зору на предмет педагогічної науки чи педагогічного явища; керівна ідея для їхнього систематичного висвітлення; система пов’язаних між собою взаємозумовлених поглядів на сутність педагогічних явищ.

ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА ‒ сутнісна характеристика особистості педагога, здатного до “діалогу культур”.

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ‒ високий рівень оволодіння педагогічною діяльністю; комплекс спеціальних знань, умінь і навичок, професійно важливих якостей особистості, що дають змогу педагогу ефективно організовувати навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається, і здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив та взаємодію.

ПЕДАГОГІЧНА НЕОЛОГІЯ ‒ наука про створення нового в педагогіці. Основними категоріями педагогічної неонтології є нове в педагогіці, класифікація педагогічних нововведень, умови створення нового, критерії новизни, традиції і новаторство, етапи створення нового в педагогіці.

ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ‒ особлива сфера спрямованої на самостановлення дитини педагогічної діяльності, яка представляє процес спільного з вихованцем визначення його інтересів і шляхів подолання проблем з метою збереження власної гідності та досягнення бажаних результатів у різних сферах.

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКСЕОЛОГІЯ ‒ наука про використання і застосування нового у педагогіці. Основні категорії п.п. ‒ закономірності та різновиди впровадження, використання і застосування нового, оптимальна інноваційна діяльність.

ПЕДАГОГІЧНА РЕФЛЕКСІЯ ‒ здатність педагога об’єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі педагогічного спілкування.

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕма ‒ педагогічна концепція і досвід її реалізації в педагогічну практику; еталонна модель, результати дії якої апробовані на соціальному рівні та мають свою специфіку.

ПЕДАГОГІЧНА ТВОРЧІСТЬ ‒ прийняття та здійснення педагогом оптимальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕОРІЯ ‒ логічне узагальнення педагогічного досвіду, практики виховання й навчання; система педагогічних ідей; наукове пояснення закономірностей педагогічної діяльності; сукупність положень педагогіки як науки.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА ‒ елемент педагогічної технології; комплекс загальнопедагогічних і психологічних умінь педагога, що забезпечує володіння ним власним психофізіологічним станом, настроєм, емоціями, тілом, мовою й організацією педагогічно доцільного спілкування. Відокремлюють вербальні (голос, дикція, інтонація, темпоритм тощо), невербальні (міміка, пластика, артикуляція, жести, експресивне забарвлення пластики та інші), соціально-гіерцептивні (сприйняття, увага, спостережливість, уява тощо) уміння та володіння емоційним станом (зняття психічного напруження, саморегуляція, релаксація, аутотренінг, самонавіювання, створення творчого самопочуття).

ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ‒ сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег.

ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ ‒ це системний метод створення, застосу-вання і визначення усього процесу навчання й засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їхньої взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти.

АУДІОЛЕКЦІЯ

«ІННОВАЦІЙНІСТЬ – ПРОВІДНИЙ ФАКТОР У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ»

МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ ПОСІБНИК

«ІННОВАЦІЙНІСТЬ – ПРОВІДНИЙ ФАКТОР У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІВ»

3.5. ЧИТАЄМО КЛАСИКІВ ТА ІНШИХ АВТОРІВ

В.Г. КРЕМЕНЬ

“Інноваційним у процесі викладання і засвоєння знань у ВНЗ є втілення нових педагогічних підходів, підкріплених альтернативними механізмами передання знань. Одночасне використання мультимедійних засобів, комп’ютерів та інтернету дає змогу зробити процес навчання активнішим та більш інтерактивним.

Це досягається шляхом застосування, наприклад, таких методів: взаємне навчання, самоорганізація, емпіричне навчання, навчання в реальних умовах, навчання з використанням ресурсів, проблемно орієнтоване навчання, рефлексія, критична самооцінка, а також комбінація цих методів у будь-якому поєднанні.

...У сучасному освітньому просторі України триває інтенсивне переосмислення цінностей, долається консерватизм і стереотипи авторитарного педагогічного мислення. За цих умов пробуджується інноваційна ініціатива педагогів, розкріпачується педагогічна свідомість, а головна рушійна сила інноваційної діяльності ‒ викладач, оскільки суб’єктивний чинник є вирішальним і під час впровадження і поширення нововведень. Педагог-новатор ‒ носій конкретних нововведень, їхній творець, модифікатор. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності ‒ інноваційний потенціал педагога” [27].

І.А. ЗЯЗЮН

“Не зважаючи на існування численних прийомів і методів, використання яких започатковує нові ідеї чи нові рішення, педагоги часто-густо використовують малоефективні традиційні методи, випадкові здогадки, оскільки ефективні креативні методи їм практично не відомі. Вони неактуальні в навчальних планах педагогічних ВНЗ і в підготовці магістрів, майбутніх педагогів вищих навчальних закладів” [19].

М.С. БУРГІН

“Інновації поділяють на ті, що виникають стихійно, без відповідного окреслення завдань, усвідомлення необхідних засобів та умов, здебільшого під впливом ситуативних імпульсів, й ті, що свідчать про усвідомлену, цілеспрямовану, науково обґрунтовану діяльність. Для стихійних інноваційних процесів характерними є ситуативність виникнення, емпіричний рівень упровадження, відсутність наукового обгрунтування та організаційної культури втілення. Цілеспрямовані інноваційні процеси характерні осмисленістю діяльності ‒ вони теоретично обгрунтовані й організаційно сплановані. Такий підхід дає можливість класифікувати новації:

· за способом здійснення (систематичні, планові, заздалегідь продумані та стихійні, спонтанні, випадкові);

· за широтою та глибиною перетворень (масові, глобальні, радикальні, фундаментальні, стратегічні, часткові, дрібні); за характером походження (зовнішні та внутрішні)” [8].

А.В. Хуторський

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення викладачів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція освітніх закладів, яка стимулює до пошуку нових форм, методів організації навчально-виховного процесу, диктує відповідні критерії щодо добору педагогічних працівників.

Надпись: Інноваційний потенціал педагога – сукупність соціо¬культурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність удосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Основна проблема управління перетвореннями ‒ виникнення феномену опору змінам, агентом якого стає певна соціальна група. Ухвалення інновації ‒ найчастіше результат групового рішення, тобто функція колективної дії, що виражається у формуванні групового консенсусу стосовно пропонованої новини.

Одна із складових психологічного бар’єру, стосовно до нововведення, визначається як небажання міняти сталий стандарт поведінки, побоювання невизначеності, сталі звички. Причини ухвалення нововведень криються у сфері свідомості індивідумів, залучених у процес зміни.

Аналізуючи несприйнятність до інновацій в освітній сфері, можна виділити декілька рівнів її причин.

1. Стратегічний рівень. На цьому рівні причини неінноваційності визначаються особливостями адміністративно-командного механізму управління освітою (реформування “зверху”, надмірна централізація тощо), наслідком якої виступає повна незацікавленість у нововведеннях “на місцях”, несформованість бази саморозвитку освітніх систем.

2. Рівень освітніх систем. Причинами несприйнятності освіти до нововведень на цьому рівні довгі роки були (і в якійсь мірі залишаються сьогодні) відомчі монополізми управлінських структур в освіті, нерозвиненість у регіоні основних елементів забезпечення інноваційного циклу (інформаційної інфраструктури, малих інноваційних форм); уніфікації освітніх структур на всіх рівнях; несприйнятність до інновацій управлінців в освіті.

3. Рівень освітньої установи. На цьому рівні сукупність причин неінноваційності включає, перш за все, відсутність у практичних педагогічних працівників, зокрема керівників освітніх установ, психологічної готовності до нововведень. У сучасних умовах ‒ це одна з головних причин незатребуваності багатьох наукових ідей у практиці освіти.

Основні перешкоди педагогічним новаціям створюють люди, від яких залежить просування інновацій. Будь-яка новина неминуче натрапляє на опір, оскільки інновації не завжди бувають зрозумілі і прийняті педагогічним колективом. Іншими словами, впровадження нового гальмують, найчастіше, головні дійові особи системи освіти ‒ педагоги [55].

О.С. СОВЄТОВА

СЛОВЕСНІ ПОРТРЕТИ РІЗНИХ ТИПІВ СТАВЛЕННЯ ДО НОВОВВЕДЕНЬ

“Консерватор” ‒ погоджується з тим, що стабільність у житті завжди краща за нестабільність, непостійність. Симпатизує тому, хто сумнівається в корисності (доцільності) нововведень, проявляє розумну обачність, абсолютно не згодний з тим, що треба діяти рішуче і сміливо. Консерватори схильні до відособлення, скептичності, байдужості, негнучкості, “твердості” в справах. Вони спокійні, зрілі, упевнені в собі. Консерватори не уміють відстоювати свою точку зору, покірно слідують за сильнішими, самі поступаються дорогою іншим, покірливо підкоряються всім обов’язкам. Вони схильні все ускладнювати, до всього ставитися дуже серйозно і обережно, старанно планувати свої вчинки, жити в постійному занепокоєнні про майбутнє. Консерватори володіють високим відчуттям відповідаль-ності, точні, акуратні, прагнуть до затвердження загальнолюдських цінностей. Консерватори приймають краще те, “чому їх учили”, не люблять змін, схильні до моралей, мають тенденцію заперечувати проти змін і відкладати їх. Вони байдужі до успіхів і невдач, не прагнуть до досягнень і змін.

“Радикальний інноватор” ‒ абсолютно не згодний з тим, хто сумнівається в корисності (доцільності) сміливих нововведень, проявляє розумну обачність. Не вважає, що стабільність у житті завжди краща за нестабільність, вважає, що треба діяти сміливо ‒ прибрати камені з дороги разом. Не симпатизує тому, хто проявляє розумну обережність і обачність в справах. Абсолютно не згодний з тим, що нововведення розумно здійснювати лише якщо результат очікується в найближчому майбутньому, а не у віддаленій перспективі.

“Помірний” ‒ погоджується з твердженням, що той, хто сумні-вається в корисності (доцільності) нововведень, проявляє розумну обачність. У той же час вважає, що, якщо жити за принципом «крапля камінь руйнує», нічого серйозного не доб’єшся: треба діяти рішуче і сміливо ‒ прибрати камені з дороги разом.

“Інноватор” ‒ не погоджується з тим, що той, хто сумнівається в корисності (доцільності) нововведень, проявляє розумну обачність, як і з тим, що стабільність в житті завжди краща за нестабільність. Згоден з тим, що успішність інновацій, як правило, більше залежить від власних зусиль ініціаторів цих новацій, ніж від зовнішніх умов. Скоріше не симпатизує тому, хто проявляє розумну обережність і обачність у справах. Інноваторів відрізняють готовність до співпраці, легкість пристосування, висока здібність до соціальної адаптації, комунікабельність.

Для інноваторів скоріше характерні прагнення до самостійності, незалежності, ігнорування соціальних умовностей і авторитетів, агресивне відстоювання своїх прав. Інноватори ‒ люди бадьорі, активні, легко сприймаючі життя. Вони схильні до непостійності. Інноватори не сприйнятливі до загрози, мають тягу до ризику і гострих відчуттів, соціально сміливі, готові випробувати щось нове, сміливо зустрічають життєві негаразди, нехтують деталями і сигналами про небезпеку. Вони схильні до експерименту, гнучкі, вільно мислять, сумніваються у встановленому, непорушному. Добре інформовані, легко пристосову-ються до незручностей і змін, не довіряють авторитетам” [55].

В.В. ХИМИНЕЦЬ

“До психолого-педагогічних інновацій належить нововведення у навчальний, виховний та управлінський процеси; до науково-виробничих – комп’ютерні й мультимедійні технології, сучасне матеріально-технічне обладнання; до соціально-економічних ‒ юридичні, правові та економічні нововведення.

Надпись: Інноваційне навчання ‒ це зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна та освітня діяльність, ґрунтована на розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально адаптаційних можли¬востей особистості.

Педагогічні інновації – це загальна назва нового педагогічного продукту (теоретичного, практичного), що втілюється у навчально-виховний процес ‒ концепції, теорії, системи, моделі, методики, технології, методи, прийоми тощо.

Створення інновацій ‒ творчий процес, що відповідає умовам пошуку нового, оригінального, оптимального. У результаті пошуку не завжди виникає і не завжди має виникати нове, тому цей процес некоректно називати інновацією. Інновація є продуктом більше процесу творчого пошуку, результатом остаточного розроблення нової ідеї. Процес можна назвати інноваційним тоді, коли йдеться про опанування, поширення інновації в педагогічній практиці. Таким чином, педагогічна інновація ‒ це не тільки ідея, а й певне її оформлення.

Різноаспектність підходів до питання змісту і структури інноваційного процесу свідчить про його складний комплексний характер. Оскільки особливість інноваційного процесу залежить від рівня впровадження, змісту, етапів перебігу, відповідної специфіки діяльності, суб’єктів, залучених до реалізації педагогічних інновацій, механізмів управління та організації, доцільним, на нашу думку, є розроблення структурної моделі інноваційного процесу.

Потреба в людях, готових до життя у постійно змінюваному соціумі, налаштованих і здатних творити нове у своїй діяльності, викликала до життя і стимулює, прискорює інноваційні освітні процеси, вихід яких на новий рівень забезпечує стабільність та розвиток соціуму.

Гуманістична спрямованість інноваційних процесів у системі освіти зумовлена співіснуванням і складними взаєминами в науковій педагогіці і педагогічній практиці традиційної наукової педагогіки, що орієнтовані на об’єктивні закономірності виховання й має своїм головним джерелом наукові дослідження, і педагогіки співробітництва, котру створюють педагоги-новатори” [54].

М.В. АРТЮШИНА

“Суб’єктом інноваційної діяльності виступає людина, яка свідомо і цілеспрямовано діє, реалізує інноваційну діяльність. Для розробки дієвих систем підготовки особистості до інноваційної діяльності слід забезпечити реалізацію представлених на сьогодні підходів у поєднанні діяльнісного, особистісного та соціального компонентів. До психологічних чинників формування інноваційної діяльності віднесено розвиток індивідуальних та колективних інноваційних властивостей, розвиток особистісної готовності до реалізації інноваційної діяльності. Педагогічний аспект полягає у забезпеченні необхідних умов прояву даних інноваційних властивостей, створенні інноваційного навчального середовища.

Готовність особистості до інноваційної діяльності розуміється як стійка характеристика особистості, інтегральне особистісне утворення, що складається з сукупності взаємопов’язаних інноваційних властивостей. В якості компонентів готовності особистості до інноваційної діяльності, що характеризують людину як суб’єкта, обрано: пізнавальний ‒ обізнаність людини відносно сутності, особливостей інноваційної діяльності у тій сфері життєдіяльності, в якій вона здійснюється, особистісних вимог; мотиваційний – ставлення особистості до інноваційної діяльності в певній сфері, що визначає прагнення людини до активних дій у створенні й використанні нового; поведінковий – активний прояв інноваційності людини у житті, провідній діяльності; особистісний – наявність інноваційних особистісних властивостей, що сприяють досяганню бажаних результатів в інноваційній сфері” [56].

Надпись: Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету, що передба¬чає створення комфортних умов навчання, за яких кожен, хто вчиться, відчуває свою успішність та інтелектуальну здатність.

Практичні навички сучасного спеціаліста можуть бути закріплені в процесі навчання з використанням активних методів навчання.

Характерні ознаки активних методів навчання:

ü індивідуальна орієнтованість навчання;

ü використання персональних комп’ютерів та можливостей інтернету;

ü органічне поєднання теорії та практики обліку;

ü набуття практичного досвіду через колективну роботу в групах;

ü широке використання елементів гри, дискусій тощо.

Завдяки активним методам навчання можна досягти високої активності студентів та підвищити рівень їхньої самостійної підготовки. Крім того, студенти можуть на прикладі реальних ситуацій перевірити результати навчання.

Серед інноваційних технологій важливе місце займають інтерактивні технології навчання, які мають особистісну й професійну орієнтованість, тому що направлені на розвиток особистості та її професійне становлення, оскільки інтереси і потреби особи завжди пов’язані з її самореалізацією в професійній діяльності і життєтворчості.

О. СИДОРЕНКО

“В багатьох країнах набувають використання кейс-методи (кейс-стаді). Цей метод був запропонований Гарвардським університетом США. Гарний кейс має задовольняти такі вимоги: відповідати чітко сформульованій меті створення; мати відповідний рівень труднощів; ілюструвати декілька аспектів економічного життя; не застарівати швидко і бути актуальним нині; ілюструвати типові ситуації; розвивати аналітичне мислення; провокувати дискусію; мати декілька розв’язків. Деякі вчені вважають, що кейси бувають “мертві” і “живі”. До мертвих кейсів належать ті, що містять всю потрібну для аналізу інформацію, а до “живих” – що провокує студентів до пошуку додаткової інформації для аналізу.

Важливим компонентом кейс-методів і ділових ігор є те, що вони виконують не тільки діагностичні і пізнавальні функції, а й тренінгові.

Кейс-метод або метод ситуаційних вправ є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз і діагностику проблем.

Мета кейс-методу – створити студентам таку ситуацію, за якої їм слід буде ухвалити рішення. Студенти повинні визначити істотні й другорядні факти, вибрати основні проблеми і виробити стратегії та рекомендації щодо подальших дій. Акцент робиться на самостійному навчанні студентів на основі колективних зусиль. Студент, який готується до обговорення кейса в аудиторії, повинен вивчити факти, зробити висновки з фактів, оцінити альтернативи дій в цій ситуації і зробити вибір на користь того чи іншого плану дій. Більш того, студент повинен бути готовим викласти свої думки під час обговорення в аудиторії, відстояти свої погляди і, в разі необхідності, переглянути початкове рішення. Студент має усвідомлювати, що користь від кейса він може отримати лише в тому випадку, якщо він буде братии активну участь у дискусії.

Існують такі типи кейсів: кейс-випадок, кейс-вправа і кейс-ситуація.

Кейс-випадок – це короткий кейс, який розповідає про окремий випадок. Його можна використовувати під час лекції для того, щоб проілюструвати певну ідею або поставити питання для обговорення. Цей кейс можна прочитати дуже швидко і тому студентам не треба готуватися вдома. Кейс-вправа надає студенту можливість застосувати на практиці здобуті навички. Надпись: Кейс-метод – це стисла за часом ділова гра. Особливість цього методу ‒ відтворення проблемної ситуації на основі фактів реального життя. Найчастіше використовується там, де слід провести кількісний аналіз.

Кейс-ситуація – класичний кейс, що вимагає від студента аналізу ситуації. У ньому найчастіше ставиться запитання: “Чому ситуація набула такого розвитку і як становище можна виправити ?” Кейс-метод на сьогодні в Україні активно застосовується, оскільки відповідає потребам часу і несе великі потенційні можливості.

Нині метод проектів вважають одним з найперспективніших методів навчання, адже він створює умови для творчої самореалізації студентів, підвищує мотивацію до навчання, сприяє розвитку інтелектуальних здібностей. Студенти набувають досвіду вирішення проблем майбутнього самостійного життя, які вони проектують у навчанні.

Надпись: Проектна технологія передбачає системне і послідовне моделювання вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників навчального процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розробку оптимальних шляхів створення проектів, їхній неодмінний захист і аналіз результатів.

Метод проектів:

· стимулює студентів до вирішення проблем, які потребують певної суми знань;

· розвиває критичне мислення;

· формує навички роботи з інформацією (студенти добирають потрібну інформацію, аналізують її, систематизують);

· допомагає вирішувати пізнавальні й творчі завдання в співпраці, де студенти виконують різні соціальні ролі.

Творчі проекти – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їхнього представлення.

Ігрові проекти – учасники вибирають собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути і літературні персонажі, і реально існуючі особистості, імітуються їхні соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками ситуаціями. Ступінь творчості студентів дуже високий, але домінуючим видом діяльності є все-таки гра.

Інформаційні проекти – спрямовані на збирання інформації про будь-який об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції під час роботи над проектом. Структура інформаційного проекту така: мета проекту, його актуальність; методи отримання та обробки інформації ( її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, відеофільм); презентація. Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів , їхнім модулем.

Практико орієнтовані проекти – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник). Особливо важливим є продумана організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їхнього впровадження в практику.

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні. Внутрішніми називають проекти, організовані або всередині одного навчального закладу, закладів міста, регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їхньої реалізації можуть застосовуватися засоби інформаційних технологій.

У кожному можна визначити домінуючий напрям та план дій, який сприяє формуванню тієї чи іншої ключової компетентності. Це діяльність, спрямована на вирішення цікавої проблеми та сформульована самими студентами у вигляді мети і завдань, результат якої – винайдений спосіб вирішення проблеми – має практичний характер, важливе прикладне значення та є цікавим для самих студентів.

Проектне навчання спонукає до розумно мотивованої діяльності відповідно до вікових і навчальних інтересів. Можуть бути різні підстави для вибору теми проекту, але головне ‒ не кількісні характеристики знань, здобуті студентами, а вміння використовувати їх у конкретній життєвій ситуації.

Важливий чинник набуття студентами професійних навичок ‒ їхня пізнавальна активність, яка не зводиться тільки до пізнавальної діяльності. Її слід розглядати як психічний стан суб’єкта, який пізнається, як його особиста освіта, що виражає ставлення до процесу пізнання.

Ефективний розвиток творчої пізнавальної активності забезпечується їхньою спільною з викладачем діяльністю під час навчального процесу за наступними напрямами: цілеспрямований розвиток мотивів активного пізнання студентів, творча співпраця викладачів і студентів на заняттях, широке впровадження в процес проведення занять діалогу і дискусії, індивідуалізація роботи з розвитку пізнавальної активності.

Активізація навчального процесу припускає участь усіх студентів в процесі навчання, який повинен бути мотивованим і достатньо цікавим.

Активні методи навчання посилюють процес розуміння, засвоєння і творчого використання знань. Вони мають значні функціональні можливості, реалізують творчий потенціал викладача, вирізняються вищим рівнем ефективності. Ці методи навчання якісно оновлюють арсенал засобів викладача, змушують його постійно вдосконалюватися у методичному плані. Сьогодні ці методи визначають цілу епоху в освіті” [46].

Освіта нагромадила великий педагогічний досвід ‒ джерело розвитку педагогічної науки, підґрунтя розвитку компетентності педагогічних працівників. Його постійне вивчення, осмислення і оновлення зумовлене змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів практичної діяльності педагогів. Один із провайдерів педагогічного досвіду та інновацій у системі вищої освіти ‒ ДУ “НМЦ “Агроосвіта”. У центрі багато років проводять активну роботу з поширення кращого педагогічного досвіду. Цю функцію покладено на навчально-методичний кабінет педагогічного досвіду та виховної роботи (в 1970 р. створено виставку кращого педагогічного досвіду та творчості молоді). До функцій кабінету належить вивчення та поширення досягнень педагогічної науки; виявлення кращого педагогічного досвіду викладачів вищих навчальних закладів; упровадження в навчально-виховний процес новітніх технологій навчання, розвиток професійної компетентності педагогічних працівників.

Головні напрями діяльності ДУ “НМЦ “Агроосвіта” – розробка та впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій, науково-дослідна робота в педагогічній науці, науково-методична робота з забезпечення вищих навчальних закладів сучасним комплексом методичного забезпечення.

Механізми інноваційного розвитку сучасної вищої освіти ґрунтуються на культивуванні інтересу до нововведень; створенні творчої атмосфери, умов для сприйняття і дієвості нововведень. Саме ці компоненти присутні в ДУ “НМЦ “Агроосвіта”. Вся науково-методична робота грунтується на досягненнях науки, передовому досвіді, аналізі стану навчально-виховного процесу, системі взаємопов’язаних дій (прогностичних, діагностичних, аналітичних, пошукових, організаційних) і заходів, спрямованих на всебічне підвищення фахової майстерності кожного педагога, на удосконалення якості навчально-виховного процесу.

Формування експериментально-наукових підходів з підвищення якості надання освітніх послуг – один із інноваційних проектів ДУ “НМЦ “Агроосвіта”.

Вивчення впливу тривалості практик студентів і оптимізації терміну їх проведення на підвищення якості вищої освіти, забезпечення якіснішого формування професійних умінь і навичок; наближення рівня підготовки фахівців до європейських норм і стандартів та вимог галузевих стандартів вищої освіти України – мета нововведення. Зміст визначається експериментальними навчальними планами, графіками навчального процесу, наскрізними програмами практик. За дотримання нормативної частини освітньо-професійної програми підготовки збільшується тривалість практичного навчання, яке проводиться у період з найбільшою інтенсивністю сільськогосподарських робіт. Застосування експериментально-наукових підходів сприятиме формуванню у студентів – майбутніх фахівців агропромислового виробництва – мотивації до навчання; здатності відповідально і якісно працювати в умовах сучасного високотехнологічного виробництва; формуванню професійних умінь, навичок та компетенцій, необхідних для виконання посадових обов’язків у сучасних високотехнологічних умовах виробництва; здатності підвищувати власний загальноосвітній та професійний рівень.

Практика була і залишається головною компонентою професійної підготовки спеціаліста, показником його фахової дієвості. В умовах упровадження нового обладнання і технологій ринок праці стає більш вимогливим до зростаючої галузевої та професійної підготовленості, мобільності випускників вищих навчальних закладів.

Складна економічна ситуація в країні, безумовно, позначилася на стані матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, призвела до використання застарілого навчального обладнання, техніки, що безумовно ускладнило проведення практичних занять. З іншого боку, значно послабилися напрацьовані роками взаємозв’язки двох гомогенних складових підготовки фахівців – освіти і виробництва.

Інноваційні підходи в організації практичної підготовки студентів впроваджуються створенням та розвитком мережі навчально-практичних центрів.

Набуття професійної компетентності студентів із спеціальних дисциплін, стажування викладачів, підготовка спеціалістів та перепідготовка працівників АПК, інших слухачів у системі аграрної освіти проходженням практик – головна мета створення навчально-практичних центрів.

Ураховуючи ситуацію в країні, можливості навчальних закладів, зарубіжний досвід, створено 20 регіональних навчально-практичних центрів, на матеріально-технічній базі яких проводять підготовку і перепідготовку працівників для села відповідно до вимог сьогодення.

Координуючи інноваційні процеси регіональних навчально-практичних центрів, ДУ “НМЦ “Агроосвіта” забезпечує такі напрями роботи:

§ розробка типових програм практик, удосконалення їхнього змісту і поновлення в розрізі спеціальностей;

§ діагностика і прогнозування ефективності практичної підготовки фахівців у центрах;

§ оперативна консультативна допомога – приведення інноваційних процесів у виробництві у відповідність до змісту освіти;

§ надання допомоги під час розробки концептуальних засад і положень для кожного навчально-практичного центру;

§ сприяння створенню умов для забезпечення індивідуалізованого підходу під час проходження практики студентами в нових умовах;

§ організація роботи щодо створення методичного і дидактичного забезпечення центрів;

§ залучення міжнародних фондів, проектів, програм з метою сприяння діяльності НПЦ;

§ узагальнення, удосконалення і поширення досвіду роботи центрів;

§ узгодження графіка проведення практики в центрах;

§ залучення заводів-виробників, фірм, підприємств та установ для співпраці з центрами;

§ висвітлення роботи центрів у засобах масової інформації.

Практика в центрах розрахована на 36–72 години.

ДУ “НМЦ “Агроосвіта” започатковано проведення дискусійних клубів, на яких розглядаються шляхи співпраці між освітою, наукою та виробництвом. Вітчизняна система підготовки фахівців не встигає за стрімкими змінами технологій виробництва. Тому основна стратегія підготовки фахівців – це шлях від отримання робітничої професії, технологічних, управлінських умінь до формування етно-естетичного рівня освіти та норм поведінки в колективі, суспільстві.

У сучасному освітньому просторі України триває інтенсивне переосмислення цінностей, долається консерватизм і стереотипи авторитарного педагогічного мислення. За цих умов пробуджується інноваційна ініціатива педагогів, розкріпачується педагогічна свідомість.

Забезпечення розвитку професійної компетентності викладачів, удосконалення їхньої педагогічної майстерності – напрям роботи центру, якому приділено особливу увагу. Майстер-класи, семінари, конференції, педагогічні читання, які проводять у ДУ “НМЦ “Агроосвіта” – один із шляхів підвищення психолого-педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації. До підготовки та участі в педагогічних заходах запрошують найдосвідченіших викладачів, науковців, керівників. Обговорюють, виносять питання впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес; практичні аспекти реалізації системного підходу до контролю знань; психолого-педагогічні особливості формування навчальної та професійної мотивації студентства; ораторське мистецтво й лекторська майстерність педагогів; використання інтерактивних технологій навчання як технологій співпраці; методичні аспекти комплексного використання сучасних засобів навчання в реалізації особистісно орієнтованих технологій в аграрних навчальних закладах; професіоналізм викладача і знання ним психології студентської аудиторії – запорука успіху.

Свій кваліфікаційний рівень удосконалили понад 3500 педагогічних працівників. Підвищився загальний рівень педагогічної майстерності викладачів, рівень володіння педагогічною технікою, методикою навчання і виховання, уміння аналізувати навчально-виховний процес, реалізувати конкретні педагогічні технології. Зріс рівень інноваційної, здоров’язбережувальної, комунікативної компетентностей, гуманістичної спрямованості педагогічних працівників.

Управління навчальним закладом вимагає системи професійних та управлінських знань, необхідних для виконання посадових обов’язків ректорів, проректорів, деканів, директорів, заступників директорів, завідувачів відділень відповідно до сучасних вимог організації навчально-виховного процесу. Підвищення компетентності, ініціативності та розвиток творчого підходу до виконання службових обов’язків керівних кадрів вищої школи, розширення їхніх знань із проблем управління сучасним вищим навчальним закладом – мета інноваційного педагогічного проекту, започаткованого НМЦ.

Під час проведення науково-методичних семінарів висвітлюються питання перспектив розвитку освіти в Україні та світі; особливості організації навчального процесу та науково-методичної роботи. У молодих керівників вищих навчальних закладів формуються риси економічного мислення, протистояння авторитарному стилю керівництва, удосконалення професійної діяльності та спілкування, які необхідні для ухвалення та успішної реалізації управлінських рішень.

Проект дає можливість призначеним керівникам навчальних закладів у найкоротші терміни адаптуватися до виконання нових посадових обов’язків, що, в свою чергу, якісніше і ефективніше вирішуватимуть управлінські та науково-методичні завдання з організації навчального процесу у ВНЗ.

Унікальність педагогічної професії загальновідома. З одного боку, вона належить до масових, широко затребуваних професій, а з іншого ‒ вирізняється надзвичайним обсягом вимог до виконавця. І хоч професію педагога традиційно не включають до класу творчих професій, насправді обсяг таких дій, в яких від педагога вимагається власна позиція, постановка і неординарне вирішення проблеми, вияв індивідуальності, здібність до імпровізації, готовність викликати враження, збудити в оточення особливі естетичні переживання й дії настільки великий, що зовсім не випадково педагога порівнюють з актором, менеджером, політиком, режисером. Адже педагогічна дія, будучи організаційним началом процесу і людини як творчої особистості, не випадково включає всі види людської творчості.

Стимулювання ефективної діяльності ВНЗ, розвиток творчості проводиться через організацію конкурсів серед студентів, педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Підвищення якості підготовки фахівців у вищих навчальних закладах, активізація виховної та спортивно-масової роботи, виявлення та підтримання творчості студентів, популяризація педагогічних здобутків, упровадження нових форм і методів у процес набуття майбутніми фахівцями професійних умінь і навичок, поширення кращого досвіду – мета конкурсів.

Один раз на п’ять років оголошується огляд-конкурс на кращий гуртожиток, кращу випускову кафедру за напрямом підготовки, кращу організацію навчальної практики для студентів аграрних вищих навчальних закладів з напрямів та спеціальностей, кращу клініку ветмедицини, демонстраційно-дослідне поле, кращий музей навчального закладу, кращий web-сайт, конкурси “Викладач року”, “Куратор року” тощо.

В аграрних вищих навчальних закладах працюють понад 7000 педагогічних працівників, з них близько 4000 представляють свої педагогічні та методичні напрацювання в навчально-методичний кабінет педагогічного досвіду та виховної роботи для участі в конкурсі “Педагогічні інновації”, що проводиться з 2000 р. У 2013 р. у конкурсі брала участь 1841 робота з 11 номінацій. Сформовано електронний інформаційний банк педагогічних інновацій. Кожен педагогічний працівник має можливість ознайомитись з роботами колег, з досвідом їхньої роботи та використати його у своїй педагогічній діяльності.

Серед студентів та викладачів аграрних вищих навчальних закладів проводяться Всеукраїнські спортивні ігри, Всеукраїнський фестиваль “Софіївські зорі”, чемпіонат КВН, конкурси “Кращий студент року”, “Кращий за професією”, на кращу дипломну роботу, на кращий бізнес-проект “Рідне село”.

Декілька років тому у 20 аграрних вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації Центром було проведено анкетування педагогічних працівників, у якому взяли участь 700 викладачів. 92% всіх опитаних вважають рівень своєї професійної компетентності достатнім для виконання професійних обов`язків та, незважаючи на це, 89% бажають розвивати свою компетентність.

Ураховуючи ці побажання, ДУ “НМЦ “Агроосвіта” організовує виїзні майстер-класи для педагогічних працівників аграрних ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації, семінари, педагогічні читання, on-line-конференції та консультування.

На запитання “Чи співпрацюєте Ви з Центром?” 89% опитаних викладачів відповіли позитивно.

Форми співпраці такі:

– у складі авторських колективів під час розробки програм, методичних рекомендацій, тестових завдань, написання підручників, навчальних посібників, робочих зошитів, звітів-щоденників – 439 викладачів (63% опитаних);

– участь у роботі навчально-методичного кабінету педагогічного досвіду – 224 особи (32%);

– у розробці сучасних засобів навчання – 105 осіб (15%);

– у складі навчально-методичних комісій – 45 викладачів (6%).

Звісно, це неповний перелік напрямів співпраці педагогічних працівників аграрних ВНЗ з Науково-методичним центром. Багато з них є авторами матеріалів, розміщених у періодичній педагогічній пресі, яка видається в НМЦ.

Серед найчисленніших інноваційних об’єктів, що вивчає наша педагогіка, – вдосконалення системи розвитку пізнавальної та творчої діяльності студентів засобами нових інформаційних та телекомунікаційних технологій.

Засоби інформаційних технологій в освіті повинні формувати певну систему, яка передбачає розуміння сутності вчення і навчання; ролі викладача і студента в педагогічному процесі; взаємовідносин викладача і студента; обладнання робочих місць викладача і студента. Накопичений досвід застосування телекомунікацій в різноманітних сферах освіти сприяє:

• організації дослідницької діяльності;

• забезпеченню оперативно-консультаційної допомоги усім студентам;

• проведенню незалежного оцінювання знань (тестування) студентів в on-line режимі;

• створенню мережі дистанційного навчання і підвищенню кваліфікації працівників;

• формуванню комунікативних навичок, культури спілкування, а також навичок дослідницької діяльності, моделюючи роботу наукової лабораторії, творчої майстерні;

• розвитку уміння і навичок “здобувати” інформацію з різноманітних джерел, обробляти її за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, зберігати її та передавати на великі відстані своїм партнерам.

Засоби комп’ютерної телекомунікації дозволяють забезпечити навчальний процес навчально-методичними матеріалами, зворотним зв’язком між викладачем і студентом, доступом до вітчизняних та зарубіжних інформаційних систем, електронних бібліотек тощо. З 2001 року Наукметодцентр проводить активну роботу з розробки та створення навчальних відеофільмів, відеолекцій, мультимедіалекцій, електронних посібників. Методичний комплекс також збагатився аудіолекціями, посібниками для інтерактивних комплексів. Розпочалась робота зі створення мультимедіакурсів для дистанційного навчання. Ці курси, безумовно, є перспективним дидактичним засобом, який значно підвищить рівень навчального процесу. Автори та розробники сучасних засобів навчання – науково-педагогічні та педагогічні працівники аграрних вищих навчальних закладів.

Проводиться робота із створення циклу відео- та аудіонавчальних матеріалів для розвитку професійної педагогічної компетентності викладачів.

У центрі створено медіатеку засобів навчання та відеотеку кращих навчальних занять, виховних заходів.

Якщо згадати анкетування викладачів, то 83% опитаних вважають, що Наукметодцентр виконує функцію провайдера інноваційних педагогічних технологій в навчально-виховний процес. На запитання “Які сучасні засоби навчання, розроблені ДУ “НМЦ “Агроосвіта”, Ви використовуєте в своїй роботі?” ми отримали такі відповіді:

– електронні версії підручників та навчальних посібників використовують 247 викладачів;

– навчальні відеофільми – 480;

– мультимедійні посібники – 290;

– електронні підручники – 207;

– відеолекції – 101;

– аудіолекції – 52 викладачі.

Об’єктивність оцінювання знань – постійна дилема освітянської діяльності. Науково-методичний центр аграрної освіти вперше в Україні провів незалежне тестування з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та інтернет-мережі для визначення рівня залишкових знань студентів, зорієнтоване на оцінювання результатів освітянської діяльності через конкретно взятого студента, викладача.

Мета цього педагогічного проекту:

· визначення якості підготовки фахівців у ВНЗ III‒IV рівнів акредитації з профільних напрямів;

· визначення рейтингу факультетів, кафедр в аграрній освіті;

· порівняння показників навчальних сесій з показниками тестування на виході (індекс достовірності);

· створення додаткової мотивації до навчання студентів;

· стимулювання науково-педагогічного потенціалу до підвищення відповідальності під час підготовки кадрів;

· визначення тем, розділів, дисциплін, складних для сприйняття;

· об’єднання окремих знань і навичок у компетентність фахівців за спеціальністю;

· стримування можливих випадків корупції;

· підготовка випускників навчальних закладів до зустрічі з роботодавцем, а також сприяння адаптації до першого робочого місця.

Можливість реалізації цього проекту з’явилася під час поширення інтернету та інноваційних комунікаційних технологій. Відпрацювавши шляхи отримання зворотного зв’язку, забезпечивши on-line-спостереження, протягом року проводилася підготовка тестів з п’яти напрямів підготовки на рівні бакалавра.

При цьому ставились такі умови:

· відповіді на тести повинні мати зміст, максимально наближений до визначення професійної компетентності;

· тести повинні формуватися на базі 5–6 профільних дисциплін; бути однозначними і зрозумілими.

Під час підготовки до проведення заміру залишкових знань були створені робочі групи з розробки тестів, визначені технічні параметри для обладнання аудиторій комп’ютерною технікою з виходом в інтернет і забезпеченням on-line-спостереження.

Згідно з наказом Міністерства АПП від 24.03.2011 р. № 89 у квітні розпочалось фронтальне тестування випускників-бакалаврів.

У ньому взяли участь близько 5 тис. осіб. Попередньо за місяць до початку цього заходу на сайті НМЦ було розміщено тести для викладачів і студентів.

Узгодивши графік проведення тестування, в навчальних закладах здійснили максимальне групування їх у розрізі напрямів для проведення заміру знань одночасно. Результати тестування надходили відразу до НМЦ, а порівняльний аналіз тестування навчальні заклади отримували через 2–3 години.

Методичне забезпечення спеціальностей, підвищення якості освіти відповідно до міжнародних стандартів, зростання мотивації студентів до освоєння змісту підручників, перехід до компетентнісної моделі навчання – мета проекту “Впровадження інноваційних підходів у підготовці підручників та навчальних посібників з використанням освітянських та виробничих стандартів”.

Встановлення постіндустріального суспільства і економіки, заснованої на знаннях, призвело до збільшення попиту на інформацію, освіту, науку, культуру та інші інтелектуальні продукти. Все більшого значення набувають комунікації, потоки символів, образів, знаків та зображень, що вимагає залучення нових авторських колективів, за допомогою яких стало легше долати стереотипи. В НМЦ створили інформаційну базу експертів зі створення підручників нового покоління, проаналізували забезпеченість навчальною літературою студентів в аграрних ВНЗ; розробили перспективний план видання нової фахової літератури; визначили авторські колективи; організували централізоване забезпечення аграрних ВНЗ підручниками нового покоління.

За період з 2005 по 2013 р. видано до ста підручників та близько 150 навчальних посібників.

Важелем підвищення ефективності та якості освіти є впровадження в навчальний процес робочих зошитів та звітів-щоденників з проходження практик. Їх використання надає системного характеру самостійній роботі студентів; забезпечує їх матеріалами, необхідними для самостійної роботи, проведення практичних занять та практичної підготовки на виробництві, формування в студентів практичних навичок.

Періодична педагогічна преса ‒ дієвий чинник, що впливає на розвиток професійної компетентності педагогічних працівників.

Сфера освіти впродовж всієї історії суспільного розвитку була ареною прояву економічних, політичних, культурних, національних, релігійних та інших інтересів різних соціальних груп, інтересів особистості, суспільства і держави, які далеко не завжди збігалися. Об’єктом пильної уваги державних структур і суспільства завжди була організація професійної освіти вчителів, тому що рівень їхньої підготовки, характер світогляду має величезний вплив на освіту і виховання підростаючого покоління. Періодична педагогічна преса була і є одним із дієвих чинників, що позитивно впливають на вдосконалення всієї системи професійно-педагогічної освіти та розвиток професійної компетентності педагогічних працівників. Сторінки педагогічних журналів і газет виконують роль своєрідної трибуни для висловлення власної позиції керівниками держави, громадськими діячами, вченими, педагогами-практиками, викладачами навчальних закладів з актуальних освітянських проблем, проблем організації професійної підготовки вчителів, вдосконалення їхньої педагогічної майстерності.

В Україні дуже багато видань для педагогів загальноосвітніх навчальних закладів, наукових видань для вищих навчальних закладів ІІІ‒ІV рівнів акредитації, і, на жаль, для тисяч педагогічних працівників І‒ІІ рівнів акредитації вони були відсутні взагалі. Майже тринадцять років тому за ініціативи Навчально-методичного центру по підготовці молодших спеціалістів, Спілки голів обласних Рад директорів вищих навчальних закладів І‒ІІ рівнів акредитації вийшов перший номер навчально-методичного журналу “Освіта. Технікуми, коледжі”. Це був перший у незалежній Україні журнал для викладачів і про викладачів технікумів та коледжів. За ці роки близько тисячі викладачів розмістили свої матеріали на сторінках журналу. Це банк, кладязь педагогічного досвіду, який є основною рушійною силою в підвищенні професійної майстерності викладачів.

Зовсім недавно в технікуми і коледжі надійшов інформаційний вісник “Фахівець” ‒ газета, про необхідність якої говорили керівники різних рівнів. Сторінки журналу “Освіта. Технікуми, коледжі” не можуть умістити значну кількість матеріалів, що надходять з навчальних закладів, тому частину з них друкують на сторінках “Фахівця”, частину розміщують на електронному ресурсі www. nmcinfo.com.ua у категорії “Педагогічний банк”.

ОСВІТЯНСЬКА ВИСТАВКА – ПРЕЗЕНТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

У сучасній освіті застосовують різноманітні форми роботи, мета яких ‒ демонстрування здобутків й обмін досвідом: конкурси фахової майстерності, фестивалі методичних ідей, педагогічні ярмарки. Усі вони відрізняються високим рівнем демонстраційних можливостей, наочністю, наявністю інноваційних ідей, упорядкованістю поданих матеріалів. Однак найефективнішою формою апробації досвіду і презентації здобутків навчальних закладів є участь у міжнародних виставках.

Мета виставки визначається такими напрямами діяльності:

‒ узагальнення власного досвіду роботи; апробування досвіду, тобто представлення його компетентним фахівцям;

‒ ознайомлення з досвідом інших навчальних закладів;

‒ представлення інноваційних педагогічних технологій;

‒ обмін думками з колегами;

‒ установлення творчих зв’язків з тими, хто опрацьовує подібні проблеми.

Виставкова діяльність у сучасних умовах пронизує практично всі сфери діяльності суспільства, передусім ті, де є розвинені ринкові відносини, високий рівень ділової активності й упровадження інновацій, якісна освіта.

За останні роки у світовому співтоваристві відбулися радикальні структурні зміни, які не могли не позначитися і на системі освіти. До них належать: глобалізація професійних знань; інтернаціоналізація вищої освіти; регіоналізація і демократизація діяльності навчальних закладів; диверсифікованість навчальних планів і програм вищої освіти; інформатизація процесів навчання.

Дотримуючись положень нормативно-правових актів у галузі освіти, керівник разом з іншими суб’єктами педагогічного процесу має виявляти ініціативу, творчість, професіоналізм, щоб забезпечувати розвиток освітнього закладу. Все це здійснюється заради того, щоб задовольнити соціальні та духовні потреби людей у знаннях, якісній освіті, самореалізації. Освітні потреби особистості значно зростають у сучасному інформаційному суспільстві. Актуалізуються потреби особистості в самореалізації. Зростає попит на якісну освіту.

Головна ідея реформування освіти ‒ створення єдиної неперервної системи, яка б відтворювала інтелектуальний, духовний потенціал суспільства, задовольняла всі громадські потреби на рівні світових стандартів.

Виставкові заходи займають особливе місце в комплексі сучасних маркетингових заходів. Вони об`єднують основні елементи комплексу маркетингу ‒ рекламу та пропагування. Це сприяє глибшому ознайомленню з інноваційною сутністю представлених матеріалів та експонатів, опануванню новими педагогічними технологіями. В практиці управління все більшого значення набуває створення позитивного іміджу навчального закладу. Це також одне із завдань освітнього маркетингу.

Мета освітньої виставки ‒ ознайомлення фахівців і громадськості з досягненнями освітньої галузі, із сучасним рівнем та ринком освітніх послуг. Зміст матеріалів та експонатів освітньої виставки розкриває проблему навчання, виховання, соціалізації та розвитку підростаючого покоління, забезпечує ціннісне ставлення до здобутків освітніх систем.

Освітня виставка ‒ важливий чинник створення єдиного освітнього простору в Україні, інтеграції вітчизняної системи освіти в європейський та світовий освітній простір. Стратегічне завдання державної освітньої політики, як зазначено в Національній доктрині розвитку освіти, ‒ “вихід освіти, набутої в Україні, на ринок світових освітніх послуг, поглиблення міжнародного співробітництва, розширення участі навчальних закладів, учених, педагогів і вчителів, учнів, студентів у проектах міжнародних організацій та співтовариств”.

На виставці відбувається взаємодія виробників і споживачів освітніх послуг, представників освітньої та виробничої сфер, що підвищує привабливість інвестування в освіту. Освітня виставка, з одного боку, в сконцентрованому вигляді віддзеркалює соціальний запит на освітні послуги, а з іншого ‒ наочно демонструє сучасні моделі розвитку освіти.

До ознак організаційної культури освітніх виставок належить спілкування. Мета спілкування ‒ не стільки реклама експонату, скільки професійне обговорення багатьох аспектів, пов’язаних із його створенням, педагогічною сутністю, можливим використанням. Освітня виставка утворює смислове поле, сприяє виникненню нових ідей, нових напрямів розвитку освіти. Підкреслимо, що на освітній виставці відбувається не просто обмін інформацією, а й активне спілкування, яке передбачає можливість уточнювати думку, наводити аргументи, обговорювати різні підходи.

Завдяки освітній виставці можна:

− представити широкий спектр інновацій в освіті, кращі здобутки педагогічного досвіду;

− сприяти формуванню позитивного іміджу сучасної освіти в суспільній свідомості;

− показати шляхи впровадження наукових ідей в освітню практику;

− презентувати пропозиції ринку освітніх послуг;

− висвітлити досягнення в галузі освіти на рівні держави, регіонів, навчальних закладів, педагогів-новаторів;

− забезпечити громадську експертизу інновацій в освіті;

− апробувати наявний педагогічний досвід;

− створити передумови для прогнозування освітніх процесів;

− встановити партнерські стосунки, знайти інвесторів, налагодити професійну взаємодію із суб’єктами виставки;

− здійснити обмін інформацією.

Освітня виставка є сприятливим середовищем для пошуку партнерів, оскільки учасниками виставки, як правило, є науковці, працівники культури та соціальної сфери, політичні діячі, навчальні заклади різних форм власності, типів, рівнів акредитації, засоби масової інформації, громадські організації, видавництва, підприємства, які випускають товари для освіти. У творчому середовищі виставки легко знайти однодумців, які переймаються подібними проблемами. Партнерство − це демократична форма взаємодії, основою якої є прагнення досягти спільної мети, готовність вести діалог, поважати думку іншої особистості, діяти узгоджено.

Організатори та учасники виставки мають ураховувати такі особливості інформаційного обміну:

· суб’єкти виставкового процесу мають відмінності у професійному та соціальному досвіді, тому по-різному сприймають експонати виставки, що зумовлює необхідність додаткових пояснень компетентного фахівця біля експонента;

· виставка надає учасникам великий обсяг інформації, тому організатори та експоненти мають вжити необхідних заходів, щоб ця інформація була доступною для тієї цільової аудиторії, на яку вона розрахована. Освіта – це особлива галузь духовної культури, це світ і світло знань, спільністья та спілкування, творення й творчість.

Саме тому найпрестижніші освітні виставки завжди були помітними подіями в житті освітянської громадськості. Різноманітність освітніх систем, технологій, проектів, моделей різної спрямованості і ступенів розробки, представлена на виставці, дозволяє учасникам творчо опановувати та застосовувати відповідну інформацію. При цьому спільна діяльність у виставковому просторі відповідно до партнерської моделі взаємодії учасників зумовлює їхнє активне ставлення до подій, що відбуваються.

З метою презентації досвіду освітян-аграріїв з 2000 р. Науково-методичний центр є постійним учасником виставок “Сучасна освіта в Україні”, “Сучасні навчальні заклади”, “Сучасні заклади освіти”, “Інноваційні технології навчання”, “Інноватика в освіті України”, “Інноватика в сучасній освіті”.

Наразі виставки набувають абсолютно особливого статусу, обумовленого нинішньою економічною ситуацією. Вони дають чітке уявлення, як слід планувати свою тактику та стратегію в нових реаліях. Виставки є найкращим джерелом інформації.

Виставки “Сучасні заклади освіти” та “Інноватика в сучасній освіті” за своїм фаховим і науковим рівнем, поставленими на розгляд проблемами пріоритетного розвитку освіти, отримали суспільне визнання і стали найбільш широкомасштабними та престижними в освітянському просторі. Рішенням Кабінету Міністрів України їм надано статус “міжнародної” і “національної”.

Тематичне спрямування виставок формується на основі визначених Міністерством освіти і науки України пріоритетних проблем сучасного реформування національної освіти.

Міжнародна виставка “Сучасні заклади освіти”

За три роки у виставках взяло участь 2940 установ, зокрема, 462 – університети, академії, інститути, коледжі, технікуми, науково-методичні центри, установи; 2049 – закладів післядипломної освіти, загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів; 58 – зарубіжних закладів освіти з Швейцарії, Китаю, Чехії, Естонії, Польщі, Словаччини, Росії, Франції, Австрії, Італії, США, країн Прибалтики, Білорусії; 232 – навчально-методичних центри професійно-технічної освіти, професійно-технічних навчальних закладів; 139 – виробників та дистриб’юторів сучасних засобів навчання, видавництв, освітніх інтернет-проектів.

З низки стратегічних проблем подальшого розвитку освіти та її інтеграції до європейського освітнього простору керівники та директори інститутів Національної академії педагогічних наук України провели наукові конференції, зокрема “Національна рамка кваліфікацій”, “Вища освіта України: розвиток в умовах глобалізації”, “Система професійних компетентностей вчителя XXI століття”, “Виховання особистості в контексті сучасних соціокультурних реалій” та ін.

Для вищих навчальних закладів ІІІ‒ІV рівнів акредитації щорічно проводиться рейтинговий виставковий конкурс за 10 іденти-фікаційними групами ВНЗ із 105 показників діяльності, а для закладів післядипломної педагогічної освіти – із 53 показникам з нагород-женням переможців Кришталевою нагородою Гран-Прі “Лідер вищої освіти України” та Гран-Прі “Лідер післядипломної освіти України”. Також нагороджують ВНЗ за кращі досягнення в міжнародній співпраці і науковій та науково-технічній діяльності. Брало участь у рейтингових виставкових конкурсах 232 вищі заклади освіти.

Уперше, враховуючи стимулювання МОН України вищих навчальних закладів за інтеграцію до міжнародних освітніх установ, учасники виставки відповідно до рейтингу в міжнародній наукометричній базі даних SciVerseScopus удостоєні Сертифіката “Якість наукових публікацій”.

Організатори виставок провели конкурси з 32 тематичних номінацій з низки актуальних проблем реформування галузі освіти для різних типів навчальних закладів, наукових установ, підприємств і бізнес-структур із соціального партнерства, міжнародної співпраці та інших напрямів освітньої діяльності. На конкурси було подано 1411 робіт. Експертну оцінку якості поданих робіт проводили наукові інститути Національної академії педагогічних наук України, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна установа “Науково-методичний центр інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності вищих навчальних закладів “Агроосвіта”.

Для обдарованої учнівської та студентської молоді, молодих науковців, винахідників та дослідників на виставці проводять тиждень всеукраїнських і міжнародних науково-освітніх проектів “Україна–Європа–Світ”. Переможців рекомендовано до участі у фіналі Міжнародного конкурсу комп’ютерних проектів “INFOMATRIX» (м. Бухарест, Румунія), Міжнародному конкурсі I-SWEEEP (м. Х’юстон, штат Техас, США), Міжнародній олімпіаді з екологічних проектів INEPOEUROASIA (м. Баку, Республіка Азербайджан), Міжнародній олімпіаді “GeniusOlympiade” (м. Нью-Йорк, США), Міжнародному конкурсі IYIPO (м. Тбілісі, Грузія), Міжнародному конкурсі екологічних проектів INESPO (м. Утрехт, Нідерланди), Міжнародному конкурсі винахідників “LeonardoDaVinci” (м. Тбілісі, Грузія).

За три роки виставку відвідало понад 60 тисяч фахівців, науковців, викладачів, студентів, випускників шкіл та їхніх батьків, учнів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів, вихованців позашкільних закладів, студентів, аспірантів ВНЗ України, громадян.

Національна виставка “Інноватика в сучасній освіті”

За три роки у виставках брало участь з 27 регіонів України 1954 установи, зокрема, 324 – університети, академії, інститути, коледжі, технікуми, науково-методичні центри, міжнародні установи (з Швейцарії, Польщі, Словаччини, Чехії, Італії); 1480 – обласних, міських та районних управлінь (департаментів) освіти та науки, закладів післядипломної освіти, шкіл, гімназій, ліцеїв, дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, навчально-методичних центрів та закладів професійно-технічної освіти; 150 – підприємств, компаній, фірм-виробників та дистриб’юторів засобів навчання, видавництв, засобів масової інформації.

На виставці проведено 325 науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, презентацій, тренінгів, майстер-класів. В обговоренні актуальних проблем інноваційної діяльності брало участь 7 234 педагоги, фахівці, провідні науковці НАН України, НАПН України, фахівці Міністерства освіти і науки України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України, практичні працівники галузі освіти, представники бізнес-структур.

Провели конкурс за 30 тематичними номінаціями для різних типів навчальних закладів, наукових установ, підприємств, бізнес-структур, міжнародних організацій і представництв, видавництв, які співпрацюють з системою освіти. На конкурси було подано 1275 робіт. Оцінювання якості поданих робіт проводили незалежні експерти. Переможців у номінаціях нагородили золотими та срібними медалями. У 2010 р. конкурс серед ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації проводили в номінаціях “Компетентнісний підхід до освітньої діяльності у вищій школі”, “Застосування інноваційних педагогічних технологій під час підготовки фахівців у вищих навчальних закладах I–II рівнів акредитації”, “Розробка та виробництво сучасних засобів навчання”.

Уперше в 2012 р. на виставці відбулася церемонія нагородження вищих навчальних закладів України дипломами “Лідер Національної системи рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів України”. Рейтингове оцінювання діяльності вищих навчальних закладів усіх форм власності започатковане і проведене МОН України та Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти МОН України й відповідно до Указу Президента України стало невід’ємною складовою моніторингу якості вищої освіти.

З метою підтримки обдарованої студентської та учнівської молоді, примноження інтелектуального потенціалу держави, підготовки майбутньої наукової зміни, сприяння переходу України на інноваційний шлях розвитку, поліпшення якості природничої освіти для учнів загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів, а також студентів природничих факультетів ВНЗ І–IІ рівнів акредитації запроваджено Всеукраїнський біологічний форум учнівської та студентської молоді “Дотик природи”.

Участь у різних виставкових заходах дозволяє заявити про себе як про успішний навчальний заклад, дізнатися більше про інші вищі навчальні заклади, слідкувати за інноваціями та новими технологіями навчання, зберігати свій престиж серед популярних закладів освіти й підвищувати лояльність серед абітурієнтів – майбутніх студентів, а також, що дуже важливо, викликати інтерес до навчального закладу засобів масової інформації.

Міжнародна виставка “Сучасні навчальні заклади” – найбільш відвідувана виставка в освітньому житті України.

Виставка-презентація “Інноватика в освіті України” розкриває такі тематичні напрями: інноватика в навчальних закладах різних рівнів (досвід, проекти, програми, технології), нововведення в дидактичних засобах навчання, інноваційні підходи в інформатизації і комп`ютеризації забезпечення навчального процесу, інноваційні програмно-технічні комплекси та технології в управлінні закладом освіти, інновації в підвищенні кваліфікації та перепідготовці педагогічних кадрів, інновації в управлінні якістю освіти, інноватика в співпраці освіти з наукою, технікою, культурою, бізнесом, навчально-методична література з проблем інноватики, науковий супровід педагогічних нововведень та їхнє впровадження в практику, інновації в навчальній техніці (наочно-лабораторні, технічні та програмно-педагогічні засоби навчання, електронні системи тощо).

Ці виставки засвідчують плідну працю багатьох закладів освіти щодо вирішення проблем реформування, вони стали лабораторією кращого досвіду, що об’єднує науковців і викладачів у пошуках ефективних шляхів удосконалення навчально-виховного процесу, моделей управління. На цьому освітянському форумі педагогічних інновацій викладачі і науковці мають можливість обмінятися набутим досвідом й обговорити актуальні проблеми інноваційної діяльності в сучасному навчальному закладі.

Один із напрямів роботи освітянських виставок – проведення науково-практичних семінарів, конференцій, круглих столів, майстер-класів, презентацій тощо. Участь педагогічних працівників у таких заходах – важливий поштовх до розвитку професійної компетентності педагогів, до їхньої інноваційної діяльності. Не завжди приділяється достатньо уваги цим питанням. Інноваційна діяльність суб’єктів навчання не завжди заохочується. Участь у виставкових заходах –можливість заявити про себе як професіонала, поділитись досвідом роботи та запозичити досвід колег.

Організатори виставки провели 510 науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, презентацій, тренінгів, майстер-класів з актуальних питань динамічного поступу інноваційної модернізації національної освіти, в обговоренні яких брали участь понад 12 тис. педагогів, науковців, керівників навчальних закладів, провідних фахівців державних установ, міжнародних представників.

Серед заходів, що організували аграрні ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації, заслуговують на увагу такі семінари: “Інтеграція аграрної освіти, науки та виробництва”, “Концептуальні засади формування системи “аграрна освіта упродовж життя”, “Адаптація аграрної освіти до потреб нації шляхом її інтеграції з наукою і виробництвом”, “Використання в навчальному процесі сучасних електронних засобів навчання й інформаційних ресурсів з метою підвищення якості підготовки фахівців”, “Методика проведення експериментальних педагогічних досліджень у професійній підготовці фахівців у вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації”, “Компетентнісний підхід у підготовці фахівців аграрного профілю”, “Комплексна система управління якістю підготовки фахівців”, “Упровадження системи інновацій у навчально-виховний процес”, “Інновації в системі організаційно-виховної роботи”, “Сучасні засоби навчання та обладнання. Навчальні прилади і меблі”, “Формування і розвиток педагогічної майстерності викладачів аграрних ВНЗ І‒ІІ рівнів акредитації”, “Провадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес”, “Особистісно-професійне становлення викладача нової генерації в умовах сучасного навчального закладу”, “Інноваційні підходи до вдосконалення освіти”, “Інформаційні технології в освіті: особистість, освітній простір, методологія навчання, освітні ресурси”, “Досвід підвищення ефективності самостійної роботи студентів”, “Формування творчого та інноваційного освітнього простору в системі аграрної освіти”, “Досвід підвищення ефективності самостійної роботи студентів”, “Мультимедійний програмно-методичний комплекс “Розвиток професійної педагогічної компетентності викладачів ВНЗ І‒ІІ р.а.”; круглі столи: “Інноваційні технології у підготовці фахівців у вищих навчальних закладах”, “Розвиток інформаційної культури викладачів аграрних ВНЗ І‒ІІ рівнів акредитації”, “Шляхи удосконалення професійної компетентності викладачів аграрних ВНЗ І‒ІІ р.а. в умовах модернізації освіти в Україні”, “Формування педагогічної майстерності викладачів аграрних ВНЗ І‒ІІ р.а.”, “Використання ІКТ-технологій у формуванні ключових компетентностей сучасного студента”, “Професійний розвиток педагогів в умовах Науково-методичного центру аграрної освіти”, “Сучасні інноваційні педагогічної технології у вищій аграрній освіті”.

На нашу думку, найбільшим здобутком є саме прагнення керівників навчальних закладів до участі у виставках. Це свідчить про те, що вони сприйняли реалії сучасного світу і намагаються опанувати нові технології управління. З таких позицій участь навчального закладу у виставці є ознакою демократизації освіти, адже керівник вільно робить свій вибір і свідомо презентує його професіоналам.

Участь у виставці надає унікальну можливість керівникам навчальних закладів відчути новітні тенденції ринку освітніх послуг. Ще один важливий аспект участі у виставці – усвідомлення керівни-ком закономірностей управління закладом освіти як соціальною системою. У керівника формуються знання щодо ознак ВНЗ як об’єкта соціального управління: відкритості, нестабільності, місця в ієрархії державного управління, взаємозв’язків з іншими установами, громадськими організаціями тощо. Участь у виставці – це не тільки апробація власного досвіду, а й ознайомлення з інноваціями інших навчальних закладів.

Умови існування людства у ХХI ст. вимагають переходу до нової стратегії розвитку суспільства на основі знань та високоефективних технологій, тому формування перспективної системи освіти, що відповідає цій меті, є однією з найважливіших проблем суспільства. Розвиток та використання сучасних технологій визначається рівнем інтелектуалізації суспільства, його здатністю виробляти, засвоювати і застосовувати нові знання, що тісно пов’язано з розвитком освіти.

3.6. БЛОК-СХЕМИ

Структура поняття “інновація”

Уважно вивчіть структуру поняття “інновація”. Наведіть приклади дидактичних, виховних, управлінських інновацій, які Ви спостерігаєте у Вашому навчальному закладі.

Розподіл інновацій за масштабом внесених змін

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: КНИГА раздел ІІ-6_03

Ключові фактори інновацій

Опрацювавши матеріали з освітянських інернет-ресурсів, літературних джерел, наведіть приклади локальних, модульних, системних інновацій. Запишіть їх у робочий зошит.

Проведіть дослідження та визначте, які типи ставлення до нововведень у Вашому навчальному закладі.

Уважно вивчіть наведені характерні ознаки активних методів навчання. Прокоментуйте їх. Коментар запишіть у робочий зошит.

Класифікація імітаційних методів активного навчання

Уважно вивчіть класифікацію імітаційних методів активного навчання. Придумайте свою схему її подання.

Інтерактивні методи навчання, які застосовують у навчальному процесі ВНЗ

Наведіть конкретні приклади інтерактивних методів, які Ви використовуєте на заняттях.

Питома вага інтерактивних методів у навчальному процесі

Проведіть мікродослідження і визначте, яка питома вага інтерактивних методів у Вашій педагогічній роботі.

Уважно вивчіть наведені функції проблемного навчання. Прокоментуйте. Коментар запишіть у робочий зошит.

Структура ігрових методів навчання

Створіть власну структуру ігрових методів навчання.

Види ділових ігор

Уважно вивчіть види ділових ігор. Наведіть приклади з власної педагогічної практики.

Ієрархія факторів, що впливають на вибір

інтерактивних методів навчання

Уважно вивчіть наведену ієрархію факторів, що впливають на вибір інтерактивних методів навчання. Прокоментуйте.

Загальна структура заняття,

проведеного у формі ділової гри

Користуючись наведеною загальною структурою заняття, розробіть заняття з дисципліни, яку Ви викладаєте.

Формування мети “мозкового штурму”

Уважно вивчіть структуру формування мети “мозкового штурму”. Прокоментуйте. Коментар запишіть у робочий зошит.

Модель класичного “мозкового штурму”

Модель організації анонімного “мозкового штурму”

Модель організації “мозкового штурму”

методом “А також”

Користуючись наведеними моделями, розробіть власне заняття з дисципліни, яку Ви викладаєте.

Модель організації конференції ідей

за допомогою методу 635

На сайті знайдіть конкретні приклади з досвіду проведення конференцій ідей в навчальних закладах.

Модель організації “мозкового штурму”

методом класичної синектики

Користуючись наведеними моделями, розробіть контрольні приклади їх використання на заняттях з дисципліни, яку Ви викладаєте.

3.7. НАУКОВЦІ ПИШУТЬ

В.Ф. ПАЛАМАРЧУК

“Сучасний етап розвитку народної освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці навчання, в управлінні. Але в школі, зокрема в навчальних закладах нового типу, інноваційні процеси розвиваються стихійно, що стримує розвиток нового, прогресивного. Між тим у педагогіці виник новий напрям ‒ педагогічна інноватика, яка стає спеціальною галуззю наукового знання, що характеризується певним змістом, принципами, тенденціями і закономірностями розвитку.

Філософське розуміння змісту інновації ‒ створення нового продукту діяльності людини, що має суспільну значущість та узагальнено характеризується двома ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів або інших образів; новизною, оригінальністю продукту діяльності.

Педагогічні інновації ‒ це результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних ситуацій. Прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. Побічним продуктом інновацій як процесу творчої діяльності є зростання педагогічної майстерності вчителя і керівника, рівня його культури, мислення, світогляду, тобто творчий пошук педагогічних інновацій веде до новоутворень у цілісній системі особистості. Крім того, слід враховувати і фізіологічні механізми творчості: активність дарує особистості довголіття, здоров’я, оптимізм, допомагає успішно долати стресові ситуації.

Зміст, рівень, сфера втілення інновацій залежать від характеру проблем, що розв’язують.

Глобальний характер функціонування всіх суттєвих для життєдіяльності людини процесів вимагає системного, цілісного підходу до інноваційних процесів, визначення провідних тенденцій і суперечностей їхнього розвитку. В наукознавстві під тенденціями розуміють закономірну і стратегічну спрямованість розвитку процесів; під тенденціями розвитку інноваційних процесів ‒ найбільш усталені, суттєві характеристики.

Суперечності ‒ джерело такого розвитку. На сучасному етапі загальною тенденцією функціонування всіх суспільних процесів є інтенсифікація, прискорення, що відбивається і на системі освіти. Саме інноваційні процеси є механізмом інтенсивного розвитку школи і педагогіки. Інновації в педагогіці функціонують на рівнях створення, освоєння і втілення. Кожен з цих рівнів має свою технологію і особливості, залежні від багатьох чинників.

Інноваційні процеси в педагогіці можна вважати стійкою тенденцією розвитку освіти, особливо в період бурхливого її оновлення під час розбудови суверенної держави.

Інноваційні процеси зумовлюються низкою суперечностей, що відрізняються джерелом, предметним походженням, складністю. Основна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання і розвитку учнів новим умовам життя. Неоднозначний розвиток науково-технічного прогресу, нових форм господарювання, соціальні та екологічні стреси викликають необхідність оновлення змісту, форм, методів і умов освіти.

Стрімке зростання обсягу інформації обумовлює необхідність її аналізу та оптимального відбору. Суперечність між великою кількістю нових відомостей і рамками навчально-виховного процесу створює проблему базової освіти та необхідного мінімуму знань. Постійна робота щодо відбору навчального матеріалу і його оновлення – одне з суттєвих джерел інноваційних процесів у педагогіці.

Соціальне замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – це особистість, здатна творчо засвоювати знання. Це, у свою чергу, вимагає нових методів навчання, нестандартних форм виховання, індивідуального підходу до особистості, тобто більших затрат часу порівняно з традиційними, усталеними в нашій школі. Ця суперечність також спонукає до пошуків, інновацій.

Зміна парадигми освіти в напрямі виховання творчої особистості викликала становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів, де інновації пронизують усі структурні компоненти системи. Таким чином, суперечність старого і нового також характерна для першого рівня інноваційних процесів.

Однією з тенденцій сьогодення є потреба вчителя в оновленні психолого-педагогічних знань, інтерес до передового педагогічного досвіду. Постійне оновлення складу, структури і якості педагогічних кадрів, що сприяє інноваціям у педагогіці, з одного боку, і усталені стандарти змісту, форм і методів навчально-виховного процесу – з іншого, створюють суперечність інформаційного типу, яка є базою другого рівня інноваційних процесів.

Суперечність між можливостями особистості і дійсністю є також джерелом педагогічних інновацій. Внутрішнє занепокоєння творчої особистості, невдоволення існуючим станом викладання чи виховання спонукає до пошуків нового. Внутрішні потенції особистості створюють третій рівень інноваційних процесів.

Ядром, смисловим центром, “концептом” інновації є нова ідея. Її джерелом може бути дослідницька діяльність вченого-педагога або пошукова практика вчителя, керівника, колективу школи. Хоча ця ідея технологічно матеріалізується, переноситься все ж, на думку К. Ушинського, не технологія, не досвід, саме ідея, покладена в його основу.

Для сучасного етапу розвитку педагогічної науки і практики характерне бурхливе зростання творчості вчителів і колективів шкіл, тому інновації в педагогічному досвіді почали з’являтися частіше. Україна завжди була багата талановитими педагогами, не збідніли ці джерела і сьогодні. Особливо цікавими і корисними для всього процесу оновлення системи освіти є пошуки, які ведуть колективи навчальних закладів нового типу: ліцеї, гімназії, авторські школи, коледжі, приватні, недільні, духовні школи тощо. Досвід деяких колективів цих закладів може збагатити не лише шкільну практику, а й педагогічну науку.

Чи можна навчити особистість творчості, пошукам нового? Одні кажуть, що це неможливо, що це дано від Бога. Інші зазначають, що це не тільки можливо, а й необхідно робити вже в школі. Ми вважаємо творчість соціальним явищем. Біологічно “задаються” лише деякі задатки, а все інше відбувається в процесі реального життя і виховання. Ю. Бабанський вважає, що починається навчання творчості з уміння обирати оптимальні педагогічні рішення, відбирати найкращі для цієї ситуації зміст, форму, методи і засоби навчання та виховання. Важливе значення має створення таких умов для творчості: матеріальних, інформаційних, педагогічних, психологічних, гігієнічних.

Значним комплексом проблем педагогічної творчості й займається нова галузь науки – педагогічна інноватика, дуже потрібна для розбудови освіти в Україні” [35].

ВІДЕО

3.8. МОЇ РОЗДУМИ

___________________________________________________________________

3.9. БЛОК-ТЕСТ

1. Інноваційне середовище ‒ це:

а) педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості; інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу навчального закладу;

б) сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, що виражає готовність удосконалювати педагогічну діяльність, а також наявність внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю готовність;

в) зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому світі навчальна діяльність, яка грунтується на оригінальних методиках розвитку різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально адаптаційних можливостей особистості.

2. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності ‒ це:

а) чинники, які виражають найбільш необхідне, суттєве, істотне, загальне для організації навчання;

б) процес у сучасній освіті, що забезпечує різноманітність форм навчання, які дають змогу максимально враховувати індивідуальні можливості, інтереси, нахили, ціннісні та професійні орієнтації тих, хто навчається;

в) особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

3. Інноваційна компетентність педагога ‒ це:

а) система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми;

б) сукупність способів вивчення й оцінювання професійної готовності педагога до реалізації інноваційної діяльності;

4. Інноваційні ідеї ‒ це:

а) показники й критерій ефективності педагогічного процесу та якості його результатів;

б) засновані на новому знанні про процеси людського розвитку ідеї, які пропонують невикористовувані раніше теоретичні підходи до розв'язання педагогічних проблем, конкретні практичні технології отримання високих результатів.

в) нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери.

5. Педагогічна майстерність ‒ це:

а) вищий ступінь педагогічної професійної майстерності, винахідництво нового в педагогічній практиці;

б) активізація розумових можливостей особистості для досягнення бажаних результатів;

в) досконале творче виконання учителем-вихователем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості вихованця, забезпечення високого рівня інтелектуального й морально-духовного розвитку.

6. Інформаційна культура – це:

а) здатність суспільства ефективно використовувати наявні в його розпорядженні інформаційні ресурси і засоби інформаційних комунікацій;

б) глобальна комп’ютерна мережа, яка об’єднає в єдине ціле комп`ютери через різноманітні лінії зв’язку;

в) технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні заходи (ЕОМ, аудіо, відео тощо).

7. Медіа-культура – це:

а) сукупність інформаційно-комунікативних засобів, матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вироблені людством у процесі культурно-історичного розвитку;

б) інформаційні ресурси і засоби інформаційних комунікацій;

в) технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні заходи (ЕОМ, аудіо, відео тощо).

8. Комп’ютеризація освіти – це:

а) побудова змісту освіти й організація процесу навчання на основі єдиного об`єднувального стрижня (життєві явища, практичні завдання тощо);

б) упорядкована сукупність взаємопов`язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-методичних, науково-технічних, виробничих і управлінських процесів, спрямованих на формування в системі освіти комп’ютерно-технологічної платформи процесу інформатизації освіти;

в) система навчання підрозділів, оснащених повним комплектом наочних посібників, навчального обладнання.

9. Інформаційно-телекомунікаційні технології в освіті – це:

а) технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні заходи (ЕОМ, аудіо, відео тощо);

б) формування в системі освіти комп`ютерно-технологічної платформи процесу інформатизації освіти;

в) набір педагогічного інструментарію для вирішення пізнавальних завдань.

10. Інновації в освіті – це:

а) здатність суспільства ефективно використовувати наявні в його розпорядженні інформаційні ресурси і засоби інформаційних комуні-кацій;

б) процес творення, запровадження та поширення в освітній практиці нових ідей, засобів педагогічних та управлінських технологій;

в) технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні заходи (ЕОМ, аудіо, відео тощо).

11. Метод навчання, за якого студент сам ставить проблему, знаходить шляхи її вирішення, оформляє і представляє результат, називається:

а) евристичним;

б) репродуктивним;

в) проектним;

г) проблемним.

12. Яка класифікація методів за характером пізнавальної діяльності:

а) індуктивні і дедуктивні;

б) словесні, наочні, практичні;

в) пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні;

г) метод первинного освоєння матеріалу, закріплення, вироблення умінь і навичок, перевірка та оцінка.

13. Цілеспрямований процес передачі інформації, специфічна форма взаємодії людей у процесах їхньої пізнавально-трудової діяльності називається:

а) комунікацією;

б) комунікативною компетентністю;

в) неформальним спілкуванням.

14. Когнітивна компетенція – це:

а) готовність до постійного підвищення освітнього рівня, потреба в актуалізації та реалізації особистісного потенціалу, здатність самос-тійно здобувати нові знання й уміння, здатність до саморозвитку;

б) підготовленість до самостійного виконання професійних дій;

в) здатність взяти на себе відповідальність, спільно приймати рішення і брати участь в їхній реалізації.

15. Педагогічна рефлексія ‒ це:

а) сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем виховання й навчання;

б) здатність педагога об'єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі педагогічного спілкування;

в) ухвалення та здійснення педагогом оптимальних нестандартних рішень у змінних умовах навчально-виховного процесу.

16. Інтерактивне навчання – це:

а) способи спільної діяльності педагога і студентів, направлені на досягнення ними навчальних цілей;

б) спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність;

в) спостереження за процесом засвоєння знань.

17. Ділова гра – це:

а) активна взаємодія з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, який цілеспрямовано впливає на об’єкт;

б) імітація ситуації з моделюванням професійної чи іншої діяльності через гру за попередньо повідомленими правилами;

в) діяльність педагога, яка спрямована на реалізацію мети і завдань навчання.

18. Проблемне навчання – це:

а) новий, активнодіяльнісний спосіб навчання, що йде на зміну пояснювально-ілюстративному способу;

б) знання про невідоме, різновид запитання, відповіді на яке не існує в накопичених знаннях;

в) організація навчальних занять, яка передбачає створення під керівництвом викладача проблемних ситуацій і активну самостійну діяльність учнів з їхнього вирішення, в результаті чого відбувається творче оволодіння професійними знаннями, навичками, уміннями і розвиток розумових здібностей.

19. Засіб навчання – це:

а) сукупність ідеальних і матеріальних об’єктів, які дозволяють вирішити цілі й завдання, поставлені в процесі навчання;

б) прийоми і методи здобуття, узагальнення і систематизації знань;

г) набір педагогічного інструментарію для вирішення пізнавальних завдань;

г) всі предмети матеріального світу, які використовують для організації занять.

20. Мультимедійний засіб навчання – це:

а) новий, активнодіяльнісний спосіб навчання, що йде на зміну пояснювально-ілюстративному способу;

б) набір педагогічного інструментарію для вирішення пізнавальних завдань;

в) комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють користувачеві спілкуватися з комп`ютером, використовуючи графіку, гіпертексти, звук, анімацію, відео.

21. Електронне навчальне видання – це:

а) комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють користувачеві спілкуватися з комп`ютером, використовуючи графіку, гіпертексти, звук, анімацію, відео.

б) інформаційні ресурси і засоби інформаційних комунікацій;

в) сукупність текстової, графічної, цифрової, мовної, музичної, аудіо-, відео-, фото- й іншої інформації, розміщеної на будь-якому електронному носії.

22. Заняття “брейн-ринги” у своїй основі мають навчання:

а) проблемне;

б) продуктивне;

в) ігрове;

г) модульне.

23. Введення рейтингової системи оцінювання результатів освітнього процесу за масштабом змін належить до:

а) локальних нововведень;

б) модульних нововведень;

в) системних нововведень.

24. До модифікувальних нововведень належать:

а) педагогічна система “Школа діалогу культур” В.С. Біблера;

б) опорні конспекти, розроблені В.Ф. Шаталовим;

в) створення комплексів навчально-виховних установ;

г) дидактична система розвивального навчання Л.В. Занкова.

25. Соціально-психологічний клімат у колективі, готовність колективу навчального закладу підтримувати інноваційну активність його членів є чинником ефективності протікання інноваційного процесу на стадії:

а) створення нововведень;

б) розповсюдження нововведень;

в) упровадження нововведень.

3.10. ДІАГНОСТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

КАРТА ДІАГНОСТИКИ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ

ВИКЛАДАЧА ДО ІННОВАЦІЇ

Прізвище, ім’я, по батькові ________________________________________

Фах _____________________________________________________________

Стаж роботи _____________________________________________________

Категорія ________________________________________________________

Заклад, де працює _______________________________________________

Критерії оцінювання:

4 бали – показник, наявний завжди;

3 бали – часто наявний;

2 бали – зрідка наявний;

1 бал – наявний інколи;

0 балів – відсутній.

Компоненти	Показники інноваційної діяльності	Оцінка
Мотиваційно-цільовий	Критичність мислення
	Визначення цілей власної дослідницької роботи
	Здатність відмовитися від стереотипів педагогічного мислення
	Творча діяльність
Змістовно-операційний	Творче використання результатів педагогічних досліджень і моделювання нового педагогічного досвіду
	Варіативність інноваційної діяльності
	Володіння методами педагогічних досліджень
	Застосування в педагогічній практиці засобів діагностики та корекції індивідуальних особливостей школярів, реалізація різнорівневого підходу
	Розроблення авторської ідеї навчання та виховання
Регулятивно-корекційний	Постійне здійснення самоаналізу й самооцінки діяльності
	Систематичне коригування навчально-виховного процесу
	Самостійний пошук нової інформації з метою саморозвитку
	Прогностичність, здатність до проектування
	Оцінювання корекції інновації та визначення їхнього цільового призначення
Загальна кількість балів
Рівень готовності до інноваційної діяльності*

* 100% готовності до інноваційної діяльності відповідають максимальній загальній кількості балів – 56.

Рівень готовності до інноваційної діяльності високий – від 75 до 100%.

Рівень готовності до інноваційної діяльності середній – від 50 до 74%.

Інновації використовують у діяльності епізодично – від 25 до 49%.

Інноваційна діяльність вчителя фрагментарна – менш ніж 24%.

СТАВЛЕННЯ ДО ІННОВАЦІЙ В ОСВІТІ

Оцініть свою ступінь згоди з кожним ствердженням стосовно інновацій в освіті і навчанні в шкалі від 1 до 7: 1 – абсолютна незгода, 7 – абсолютна згода. Для цього обведіть або підкресліть відповідний номер.

		Абсолютно не згоден					Абсолютно згоден
1 -	інновації дозволяють значно підвищити ефективність навчання	1	2	3	4	5	6	7
2 -	все нове – це забуте старе	1	2	3	4	5	6	7
3 -	інновації мають стосуватись вищих рівнів освіти, на рівні ж конкретної викладацької діяльності вони не потрібні	1	2	3	4	5	6	7
4 -	перевірені методи роботи – ефективніші за нові	1	2	3	4	5	6	7
5 -	експериментування і пошук в навчанні – необхідні	1	2	3	4	5	6	7
6 -	впроваджувати інновації необхідно, однак робити це слід обережно і поступово	1	2	3	4	5	6	7
7 -	не все нове однаково корисне	1	2	3	4	5	6	7
8 -	інновації вимагають надмірно великих витрат	1	2	3	4	5	6	7
9 -	інновації – це ознака сьогодення	1	2	3	4	5	6	7
10 -	без інновацій неможливо підняти рівень вітчизняної освіти до світових стандартів	1	2	3	4	5	6	7
11 -	в деяких випадках інновації можуть негативно вплинути на якість освіти	1	2	3	4	5	6	7
12 -	інноваційна діяльність в освіті можлива лише за наявності певних умов	1	2	3	4	5	6	7

Ключ:

Ставлення до інновацій визначається через розрахунок суми наданих вами оцінок у ствердженнях з наведеними номерами, що означають:

позитивне ставлення 1, 5, 9, 10 (радикали) = __________________

обережне ставлення 6, 7, 11, 12 (ліберали) = __________________

негативне ставлення 2, 3, 4, 8 (консерватори) = _________________

Найбільша сума свідчить про переважний характер ставлення до інновацій.

ВИЗНАЧЕННЯ СХИЛЬНОСТІ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ПІДХОДУ У НАВЧАННІ

Відмітьте один варіант відповіді на кожне запитання, що відповідає вашій думці щодо необхідних параметрів сучасної освіти.

1. Метою сучасної освіти має бути

a) передача знань, засвоєння соціального досвіду

b) сприяння самореалізації і самоствердженню особистості

2. Студенти краще вчаться, коли

a) їх веде до навчання власний інтерес

b) працюють в гарно організованих, упорядкованих умовах

3. Навчання ‒ це

a) взаємний обмін досвідом

b) передача досвіду від вчителя до учня

4. Якою має бути тривалість навчання

a) навчатись слід переважно у молоді роки

b) навчатись слід постійно, впродовж всього життя

5. Підготовку до навчального заняття слід починати з

a) вивчення інтересів і побажань тих, хто навчається

b) вивчення плану заняття, літератури

6. Зміст підготовки має розподілятись на

a) інтегровані навчальні курси, тренінгові програми

b) окремі навчальні предмети зі специфічним змістом і логікою викладу

7. Основні елементи сучасного змісту навчання

a) знання, вміння і навички

b) цінності, ставлення

8. У виборі методів навчання ви вважаєте за краще

a) експериментувати, шукати і апробовувати нові методики

b) використовувати перевірені, ефективні способи роботи

9. Навчання має бути переважно

a) масовим

b) індивідуальним

10. Під час усного інформаційного повідомлення слід приділяти більшу увагу

a) формуванню ставлення студентів до інформації, що викладається

b) чіткості, послідовності викладу

11. Під час роботи в аудиторії важливіше

a) гарно організувати роботу учнів

b) створити дружню, невимушену атмосферу

12. Під час проведення навчальних занять ви частіше працюєте

a) з усією навчальною групою

b) з окремими студентами чи малими групами

13. Ефективність навчання вища, коли студенти

a) вчаться самостійно

b) працюють під керівництвом викладача

14. Під час надання визначень понять важливіше

a) надавати студентам чіткі, однозначні визначення

b) створювати ситуації, за яких учні підходять до визначень самостійно

15. Педагог має бути для студентів скоріше

a) другом і помічником

b) наставником і консультантом

16. Вам більше подобаються студенти

a) ерудовані та дисципліновані

b) самостійні та активні

17. Стосунки між студентами та викладачем мають бути

a) рівноправними, партнерськими

b) формально-рольовими

18. Основне призначення контролю в навчанні

a) отримання зворотного зв’язку про результати навчання

b) перевірка засвоєння навчального матеріалу

19. Який контроль, на вашу думку, має більш важливе значення в навчанні

a) контроль викладача чи експертної особи

b) самоконтроль та взаємоконтроль учнів

20. Які критерії оцінювання виконання завдань здаються вам важливішими

a) самостійність, оригінальність

b) точність, правильність

Ключ

Підхід

Запитання та варіанти відповідей

Сума

балів

традиційний

інноваційний

3.11. ТРЕНІНГИ

ТРЕНІНГ “ІННОВАЦІЙНЕ НАВЧАННЯ”

(Л.О. Савенкова)

Етап 1. Вступ до тренінг-курсу та теми заняття

Завдання 1. Презентація тренінг-курсу, вступне анкетування.

Мета: з’ясувати цілі та зміст тренінг-курсу в цілому, основні вимоги, визначити очікування та побажання учасників.

Необхідні матеріали: презентація “Вступ до тренінг-курсу”, програми, анкети.

Хід виконання:

1. Учасникам пропонують переглянути презентацію тренінг- курсу, в якій будуть зазначені основні змістові та організаційні особливості його вивчення, склад викладачів-тренерів тощо.

2. Учасники заповнюють анкети з діагностики вихідного рівня психолого-педагогічної компетентності.

3. Всім учасникам пропонують висловити побажання та обговорити вагомі питання зі змісту та організації тренінгового навчання.

Запитання для обговорення:

‒ Чи є участь у тренінгу вашою власною ініціативою?

‒ Чи відомі вам очікувані результати тренінгу?

‒ Чи є у вас досвід участі в подібних тренінгах (якщо так, то в яких)?

‒ Чи зможете ви відвідувати всі заняття тренінгу?

‒ Чи підтримують колеги, керівництво вашу участь у тренінгу?

‒ Чи збираєтеся ви в майбутньому використовувати набуті в ренінгу вміння в практичній діяльності?

Завдання 2. Презентація теми.

Мета: дізнатись про тему, цілі і зміст заняття.

Необхідні матеріали: презентація “Вступ до теми”.

Хід виконання:

1. Тренер вітає слухачів, представляє себе.

2. На слайдах подають тему, цілі заняття та основні етапи.

3. За необхідності узгоджують додаткові організаційні запитання (тривалість, перерва тощо).

Завдання 3. Лекція-дискусія “Інноваційне навчання”.

Мета: осмислити сутність та ознаки інноваційного навчання, складові готовності педагога до інноваційного навчання.

Необхідні матеріали: презентація “Інноваційне навчання”.

Хід виконання:

1. Учасникам пропонують прослухати міні-лекцію з використанням слайдів, у якій розкривають такі теоретичні питання:

Поняття “інновації”.

• Сутність та особливості інноваційного навчання.

• Готовність педагогів до інноваційного навчання.

• Умови запровадження інноваційного навчання.

2. У процесі лекції слухачам пропонують висловити власну думку про необхідність і можливість запровадження інноваційного навчання у вищій освіті.

Запитання для обговорення:

‒ Що таке інновації?

‒ Чому використовують іноземний термін?

‒ Чи тотожні поняття “інновація” та “новація”?

‒ Чи будь-яке нововведення можна вважати інновацією?

‒ Чи потрібні сьогодні інновації в освіті взагалі, в економічній освіті, зокрема?

‒ Чим має відрізнятись інноваційне навчання від традиційного?

‒ Чи всі люди однакові за своєю інноваційністю?

‒ Які особистісні якості можна віднести до інноваційних?

‒ З чого складається особистісна готовність викладачів до інноваційної діяльності?

‒ Чи готові сучасні викладачі до інноваційного навчання?

‒ Як можна розвинути готовність педагогів до інноваційної діяльності?

Етап 2. Осмислення сутності та вимог інноваційного навчання

Завдання 3. Міні-лекція “Інноваційне навчання”.

Необхідні матеріали: презентація “Інноваційне навчання”.

Хід виконання:

• поняття “інновації”;

• сутність та особливості інноваційного навчання;

• готовність педагогів до інноваційного навчання;

• умови запровадження інноваційного навчання.

2. Після завершення слухачам пропонують висловити власну думку про необхідність і можливість запровадження інноваційного навчання у вищій освіті.

Запитання для обговорення:

‒ Чи підтримуєте Ви запровадження інноваційного навчання у вищій освіті?

‒ Які проблеми запровадження інноваційного навчання Ви бачите?

Етап 3. Налаштування на інноваційне навчання

Завдання 4. Знайомство учасників за методом взаємопрезентацїі.

Мета: познайомитися, обговорити значущість знайомства в інноваційному навчанні, дізнатись про методи та прийоми організації знайомства, розподілу на пари, створити позитивну атмосферу.

Необхідні матеріали: таблиця “Моя тренінгова група” (1 екземпляр для кожного учасника), розрізані на 2 частини малюнки (у кількості наполовину менше, ніж учасників).

Хід виконання:

1. Кожен отримує одну половинку малюнка та має знайти в групі людину, що отримала другу половину. Знайдені пари сідають разом (у випадку, коли якийсь учасник не знайде пари, він може працювати у парі з тренером).

2. Всі учасники отримують незаповнену таблицю “Моя тренінгова група”, де вказані параметри групи: прізвища, ім’я учасників, кафедра, посада тощо.

3. Пари учасників коротко розповідають один одному про себе відповідно до зазначених у таблиці параметрів, за бажанням надаючи й іншу будь-яку цікаву інформацію, яку б вони хотіли донести до оточуючих.

4. Далі кожен представляє свого партнера групі.

5. Всі інші учасники заповнюють для себе таблицю присутніх в групі.

Застереження. Часто учасники розповідають один про одного надто багато, відходять від теми, тому бажано обмежити кожен виступ у часі (наприклад, 1 хвилина).

Запитання для обговорення:

‒ Чи потрібне знайомство на першому занятті?

‒ Чому був обраний саме такий спосіб знайомства?

‒ Чи сподобався спосіб розподілу на пари?

Завдання 5. Визначення основних ознак інноваційного навчального середовища за методом “Карусель думок”.

Мета: охарактеризувати компоненти інноваційного навчального середовища, познайомитися з прийомом розминки, розподілу на команди, методом кооперативного навчання “Карусель думок” та обговорити ефективність цих прийомів і методів, активізуватись.

Необхідні матеріали: великі аркуші паперу (фліп-чарт), дошка для презентації, фломастери трьох кольорів.

Хід виконання:

1. Для об'єднання учасників у команди використовують цікавий та динамічний спосіб, який є своєрідною розминкою та переключенням. Для цього учасникам пропонують піднятися з місць та вишикуватися за датою народження. Це слід робити мовчки, без використання будь-яких записів, лише за допомогою жестів. Після реалізації завдання ‒ перевіряють правильність його виконання. Далі можна поєднатись у 3 команди, розрахувавшись на 1, 2, 3 — всі 1, всі 2, всі 3, їх розміщують в аудиторії.

2. Кожній команді надають аркуш паперу, на якому записано “Я”, “МИ”, “СПРАВА”. Пропонують записати характеристики, яким має бути кожен учасник, усі учасники разом, щоб створювати інноваційне навчальне середовище. Кожна група отримує свій колір фломастера.

3. За командою тренера групи мають передати свій аркуш наступній команді і продовжити роботу, але вже з іншим завданням.

4. Після завершення кола команда отримує свій аркуш і презентує результат іншим командам.

5. Всі разом обговорюють ефективність завдання, конструктивність внесених пропозицій тощо.

Запитання для обговорення:

‒ Чому ми використовували такий спосіб розподілу на команди?

‒ Що дає використання методу “каруселі думок”?

‒ Як можна вдосконалити це завдання?

Завдання 6. Установлення принципів і правил взаємодії на тренінгу.

Мета: встановити принципи і правила ефективної роботи в інноваційному режимі, обговорити значущість регламентування діяльності учасників інноваційного навчання.

Необхідні матеріали:

Два фліп-чарти, маркери тощо.

Хід виконання:

1. Кожен по черзі називає один принцип, який має бути взятий за основу для ефективності тренінгової роботи.

2. Принципи записують на дошці.

Етап 4. Заключна рефлексія

Завдання 8. Зворотний зв’язок за рефлексивним алгоритмом “Я‒МИ‒СПРАВА”.

Мета: проаналізувати проведене заняття, оцінити його результативність, висловити побажання, закріпити позитивні результати, узагальнити все, що відбувалося, познайомитися з методом рефлексії, почути перші враження учасників.

Хід виконання:

1. Обговорити загальну ефективність групової роботи на тренінгу. При цьому доцільно використовувати такий рефлексивний алгоритм:

“Я” ‒ як почував себе, з яким настроєм працював, чи задоволений собою;

• “МИ” ‒ чи комфортно було працювати в групі, які складності виникали;

• “СПРАВА” ‒ чи досягнуті були поставлені цілі, чи допомогла робота на тренінгу одержати відповіді на важливі питання, вирішити свої актуальні проблеми.

2. Оцінити результативність заняття та висловити свої побажання в заключній анкеті.

Запитання для обговорення:

• Як ви почували себе на занятті, з яким настроєм працювали, чи змінювався Ваш емоційний стан?

• Чи комфортно було працювати в групі?

• Які складності виникали?

• Чи були досягнуті поставлені цілі?

Чи допомогла робота на тренінгу одержати відповіді на важливі питання, вирішити свої актуальні проблеми?

ГРА “БАНК ІННОВАЦІЙ. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ

ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ”

(Л. Галіцина)

Організаційно-діяльнісна гра з елементами арттерапії

Тривалість гри – 60–90 хв.

Мета гри: у ході колективної діяльності визначити сутність і складові інновацій в освіті, зокрема педагогічних інновацій, створити банк педагогічних інноваційних технологій навчального закладу/ міста/регіону.

Завдання:

· розвивати навички інноваційного мислення педагогів;

· розвивати комунікативні уміння;

· розвивати вміння проводити систематичну педагогічну саморефлексію; демократичний стиль мислення та демократичний стиль спілкування, відносин;

· розвивати тьюторські навички у роботі педагогів.

Матеріали: фліпчарти – 10, стікери – 60, маркери, ручки, папір А4 формату.

Хід гри

Коротка вправа для мотивації “Лялька” (15 хв).

Вправа 1 “Структурування”.

Завдання: структуруватися за таким принципом: перші 6 осіб називають себе і стають у ряд; усі інші вишиковуються за ними за бажанням.

Мотивація до гри.

Ведучий. Сучасний світ настільки динамічний. Ідо вимагає від нас постійної адаптації й постійних внутрішніх змін, аби ми могли відчувати себе принаймні потрібними, затребуваними, професіоналами на рівні... А яка ж основна умова необхідна для того, щоб ми постійно себе відчували професіоналами, були задоволеними і успішними? Так, постійний саморозвиток і самореалізація. Як особистісна, так і професійна.

Одним із факторів нашого професійного розвитку є застосування інновацій у своїй педагогічній діяльності. Багато нині говорять про інновації, кожен із вас має своє власне бачення їх і застосовує у своїй педагогічній діяльності. Сьогодні у формі гри ми лише узагальнимо, систематизуємо те, що знаємо і вміємо. І найголовніше ‒ поділимося власним досвідом з іншими.

Для цього ми пограємо у гру “Банк інновацій”. Власне, ми з вами створимо свій власний банк. Бувають банки комерційні, а ми створимо педагогічний. Отже, банк... За всіма законами, щоб банк функціонував, необхідні дві основні речі. Як ви гадаєте, які?

Обговорення проблеми з учасниками у формі “мозкового штурму”. Відповіді записуються та узагальнюються.

Висновок. Отже, для діяльності банку необхідні дві складові:

· основний капітал;

· інвестиції (вклади, проекти).

Почнемо з основного капіталу.

Вправа 2 “Мозковий штурм” (до 15 хв).

Необхідне обладнання: 2 фліпчарти, маркер.

Завдання 1 “Основний капітал”. Що, на вашу думку, є основним капіталом педагогів?

Учасники відповідають. Другий ведучий записує відповіді на фліпчарті.

Завдання 2. “Інвестиції”. А що, на вашу думку, є основною педагогічною інвестицією, яку ми можемо покласти в наш банк, щоб він запрацював?

Учасники відповідають. Другий ведучий записує відповіді на другому фліпчарті.

Вправа 3 “Дерево пізнання”. Індивідуальна робота (до 7 хв).

Необхідне обладнання: 2 фліпчарти, маркер, великі стікери.

Завдання. Отже, ми з вами дійшли висновку, що основний капітал ‒ наш професіоналізм, а інвестицією є застосування інновацій. Але найголовніше, давайте ми з вами ще раз усвідомимо через образ, через поняття, через символ, що таке для кожного з нас бути педагогом і чим у сприйнятті кожного з нас є інновації.

Завдання буде таким. Будь ласка, у повній тиші зосередьтеся й намалюйте на одному стікері “образ-символ педагога”, а на другому ‒ “образ-символ інновації”. Коли намалюєте, розвішайте свої символи, будь ласка, на деревах “Педагог”, “Інновація”. Це лише ваш образ, він є неповторним і самобутнім. Через образ ви відповідаєте на ці важливі, сутнісні питання, передусім для себе. І відповідаєте не розумом, а найголовніше ‒ почуттями, серцем.

Рефлексію проводить ведучий за вивішеними стікерами.

Вправа 4 “Головна інвестиція”.

Теоретичний блок (до 7 хв).

Необхідне обладнання: фліпчарт для малювання схеми.

Як ми вже з’ясували, нашою головною інвестицією в банку є ІННОВАЦІЯ. І тепер переходимо від емоційного визначення понять “педагог” та “інновація” до раціонального.

Згадаємо визначення інновацій. У перекладі з грецької “інновація” означає “оновлення, новизна, зміна”. Уперше це поняття з'явилося у XIX ст. в зарубіжних дослідженнях із техніки, коли виникла необхідність введення деяких елементів одних галузей в інші, і розглядається у психолого-педагогічній літературі неоднозначно.

Найпоширенішим є визначення американського дослідника К. Роджерса, який стверджує, що “новизна – це ідея, яка є для конкретної особи новою, і не має значення, чи є ідея об’єктивно новою, чи ні, ми визначаємо її в часі, який минув з моменту її відкриття або першого використання”. Ф. Брансуїк визначає інновацію як “нову ідею, дію, або адаптовану ідею, або ту, для якої настав час реалізації”.

Сучасні вітчизняні вчені розглядають інновацію в освіті як процес створення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому; результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних способів розв'язання різноманітних педагогічних проблем; актуальні, значимі й системні новоутворення, які виникають на основі різноманітних ініціатив і нововведень, що стають перспективними для еволюції освіти і позитивно впливають на її розвиток; продукти інноваційної освітньої діяльності, які характеризуються процесами створення, розповсюдження та використання нового засобу (новизни, нововведення) в галузі педагогіки та наукових досліджень...

Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини.

Інновація як результат передбачає процес створення (відтворення) нового, що мас конкретну назву “новація”.

Інновації, які суттєво змінюють освітній процес, визначаються нами як освітні; інновації, які суттєво змінюють педагогічний процес, – як педагогічні.

Таке розуміння поняття освітньої інновації відображене в Положенні Міністерства освіти і науки України “Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності”.

Які ж, на вашу думку, мають бути основні фактори виникнення інновації?

Учасники спільно з ведучим визначають фактори виникнення інновацій та будують схему, запропоновану Л. Даниленко.

Фактори виникнення інновацій

Ведучий роздає учасникам попередньо роздруковані матеріали: додаток 1 “Класифікація педагогічних інновацій за складовими та компонентами педагогічного процесу у системі ЗСО України”; додаток 2 “Визначення”.

Ведучий. Кажуть, що у тих навчальних закладах, де втілюються і підтримуються інновації вчителів, створені демократичні умови.

“Демократія нічого не варта, якщо в державі не діють механізми висування справді талановитих громадян. Тому першим кроком до створення повноцінної еліти є філософське конструювання навчально-виховного процесу в мережі інноваційних навчальних закладів, а головною ознакою інноваційної школи є її модульна організація, яка складається з великих автономних шкіл, що поєднуються єдиною виховною системою та службами психологічного забезпечення і здоров'я” (Л. Даниленко).

Вправа 5 “Головна інвестиція”. Практичний блок (30 хв).

Інструкція. Отже, зараз ми з вами вивчатимемо головну інвестицію і формуватимемо наш Банк інвестицій. Для цього вашим командам будуть роздані аркуші з описами найвідоміших і найзастосовуваніших в Україні педагогічних інноваційних технологій.

Ведучий роздає картки педагогічних інновацій з коментарями (6 груп – 6 наборів карток (додаток 3)).

Завдання 1 – групова робота. Учасники мають ознайомитися із картками, обговорити їх зміст (до 5 хв).

Завдання 2. Шляхом колективного обговорення ви маєте дійти спільної думки: з існуючих технологій обрати дві, які вам найближчі, які ви вже, можливо, застосовуєте у своїй педагогічній діяльності, які віднесете у свій власний банк як першоетапну інвестицію. Поки що ми оберемо лише дві, бо, як казав Козьма Прутков, “нельзя обьять необьятное”. Отже, ви маєте презентувати обрані технології за таким алгоритмом:

· Назва технології, моделі. Суть.

· Чому ви її обрали (критерії, мотиви, причини тощо)?

· Як саме будете застосовувати у своїй роботі чи як уже застосовуєте?

Час виконання завдання – до 30 хв. Презентації – до 20 хв (6 груп по 3 хв).

Вправа 6 “Коло настрою” (20 хв).

Інструкція. Усі учасники стають у коло. Кожен по черзі спочатку називає настрій, в якому перебуває на цей момент, а потім зображує його рухами, а група повторює і слово, і рухи тіла.

ТРЕНІНГ “ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ”

(Л.О. Савенкова, Г.М. Романова)

Етап 1. Вступ до теми. Проектування навчальних технологій як професійна творчість викладача

Мета: усвідомити тему, цілі і зміст заняття, з'ясувати поняття “проектування”, налаштуватися на активну командну роботу під час проведення тренінгу.

Хід виконання:

• Привітання слухачів, знайомство, оголошення теми, мети, плану заняття.

• Заповнення слухачами експрес-анкети “Самооцінка готовності до проектування навчальних технологій”, частина “до тренінгу і тренінг-курсу в цілому”.

Завдання 1. Вправа на активізацію творчої уяви “Робота з цитатою”.

Необхідні матеріали: дошка, маркери, роздатковий матеріал з переліком завдань.

Слухачам пропонують продовжити вислів, вставляючи одне дієслово до кожної строки:

“Посередній учитель ,

гарний учитель ,

чудовий учитель _______________,

видатний учитель _____________”.

Під керівництвом тренера варіанти відповідей слухачів записують на дошці, а потім порівнюють з оригіналом (“Посередній учитель викладає, гарний вчитель пояснює, чудовий учитель показує, видатний учитель надихає”). Підбиваючи підсумки виконання завдання, тренер наголошує, що в практиці викладання усі пропущені дієслова є доречними, усе залежить від професійного рівня їхньої реалізації, творчості викладача, яка втілюється у конкретних навчальних технологіях. Також ці дієслова демонструють нам певні рівні засвоєння знань студентами, які ми маємо забезпечувати, зокрема запам’ятовування, осмислення, застосування та створення.

Завдання 2. Вправа на усвідомлення понять.

Слухачам пропонують встановити відповідність між наведеними нижче визначеннями понять та поняттями “прогнозування”, “конструювання”, “моделювання”, “проектування”, “планування” (їх визначення наведені у теоретичній частині).

Ідеалізоване уявлення майбутньої діяльності — .

Здатність до розроблення певної конструкції об'єкта або системи, яка потім матеріалізується в плануванні діяльності викладача відповідно до заданих цілей і завдань ‒ .

Дослідження певних явищ, процесів чи систем шляхом побудови і вивчення їх моделей-замісників, аналогів досліджуваного об’єкта ‒ ______________.

Здатність до наукового передбачення, спеціальне дослідження перспектив певного явища шляхом співвідношення цілей з реальними, конкретними умовами і способами їх досягнення у минулому та зараз – __________________________.

Здатність намічати, окреслювати план дій, конструювати, планувати та здійснювати задум, намір ‒ ________________.

Завдання можна виконувати як індивідуально, так і шляхом спільного обговорення у групі. У першому випадку виконання завдання триває довше, оскільки потребує обговорення індивідуальних відповідей.

Завдання 3. Вправа на актуалізацію позитивного досвіду проектування.

Слухачам треба навести приклади успішного проектування діяльності з літератури, кіно, власного досвіду. Запитання для обговорення:

- Як ви розумієте поняття “педагогічне проектування”, “навчальна технологія?”

- Чи відчуваєте ви потребу в здійсненні педагогічного проектування?

- Що заважає, а що допомагає викладачу бути творчим у педагогічній діяльності?

Етап 2. Міні-лекція “Проектування навчальних технологій”

Мета: осмислити сутність процесу проектування навчальних технологій.

Хід виконання:

• Слухачам пропонують прослухати міні-лекцію з використанням слайдів та відеосюжетів, у якій розкривають питання, наведені у теоретичній частині (крім тих аспектів, які вже були розглянуті на етапі 1).

• Після завершення відбувається обговорення основних аспектів проектування навчальних технологій.

Необхідні матеріали: мультимедійна презентація, роздруковані приклади конструкторів занять (конструктор уроку А. Гіна та конструктор тренінгу, наведений у таблиці), роздрукована таблиця “Можливі елементи навчальної технології”, яка включає деякі найбільш універсальні та ефективні для навчання студентів педагогічні прийоми, наведені в обох конструкторах.

Запитання для обговорення:

‒ Який з обов'язкових компонентів навчальної технології можна вважати фундаментом процесу її проектування? Чи заважає стандартизація педагогічній творчості?

Етап 3. Побудова конструктора навчальної технології

Мета: охарактеризувати та проаналізувати типові компоненти навчального заняття, визначити якомога більше відповідних педагогічних прийомів, які необхідні для конструювання навчальної технології.

Хід виконання

Завдання 4. Мозковий штурм “Створення конструктора навчальної технології”.

Необхідні матеріали: розрізані малюнки, дошка, маркери, роздатковий матеріал з переліком завдань, роздруковані приклади конструкторів занять, роздрукована таблиця “Можливі елементи навчальної технології”, бланк для створення конструктора (назва ‒ “Конструктор заняття”, форма аналогічна “Конструктору тренінгу”, наведеному, надається незаповненим).

1. Кожен слухач отримує частину малюнка і має якнайшвидше знайти у групі людей з іншими частинами малюнка. Так утворюються команди для подальшої роботи. Команду, яка зібралася першою, оголошують найорганізованішою.

2. На цьому етапі шляхом загальногрупового висування ідей та їх подальшого обговорення визначають основні розділи навчального заняття, заповнюють ліву колонку бланків конструктора. За основу беруть практичне заняття, проте до конструктора бажано включити такий розділ, як пояснення теоретичного матеріалу.

3. У командах розглядають усі можливі функціональні блоки заняття відповідно до визначених раніше розділів.

4. Команди пропонують свої варіанти та ухвалюють загальногрупове рішення щодо вибору функціональних блоків. Оформлюють конструктора заняття.

Запитання для обговорення:

‒ Чому важливо створювати власні конструктори занять?

‒ Чи “колекціонуєте” ви педагогічні прийоми і які з них є вашими улюбленими?

Етап 4. Проектування навчальних технологій

Мета: застосувати та засвоїти алгоритм проектування навчальної технології.

Хід виконання

Завдання 5. Навчальна гра “Проектуємо навчальну технологію”.

Необхідні матеріали: маркери, аркуші для оформлення технологічних карт, бланки з побудованим конструктором заняття, таблиця “Можливі елементи навчальної технології”, роздатковий матеріал з переліком завдань, що включає алгоритм проектування навчальної технології.

1. Команди обирають тему, відповідно до якої будуть розробляти навчальні технології, користуючись принципом “Чому ми можемо навчити тут і зараз присутніх за 10 хвилин”. Під час проведення тренінгів обирали, наприклад, такі теми: “Ефективні прийоми саморегуляції для подолання викладачем утоми”, “Методика організації спільного написання навчального посібника”, “Як творчо відсвяткувати “Новий рік” тощо.

2. У командах розробляють технологію вивчення обраної теми відповідно до наведеного у теоретичній частині цієї теми алгоритму.

3. Команди презентують власні технології, застосовуючи створені технологічні карти.

Запитання для обговорення:

‒ Які умови впливають на ефективне проектування викладачем навчальної технології?

‒ Наскільки ефективним є проектування у командах?

‒ Які проекти інших команд найбільш сподобалися?

‒ Якщо об'єднати результати роботи всіх команд, який загальногруповий продукт діяльності можна отримати? (наприклад, навчальний посібник, тренінг-курс, вибіркова дисципліна для студентів).

Етап 5. Рефлексія результатів тренінгу

Мета: проаналізувати результати тренінгу.

Хід виконання

Завдання 6. Моделювання напрямів роботи з формування готовності до проектування навчальних технологій.

Необхідні матеріали: бланки анкет “Самооцінка готовності до проектування навчальних технологій”, роздатковий матеріал з переліком завдань.

1. Слухачі заповнюють експрес-анкету “Самооцінка готовності до проектування навчальних технологій”, частина “після тренінгу і тренінг-курсу в цілому”.

Експрес-анкета

“Готовність викладачів до проектування навчальних технологій”

Оцініть у себе від 0 (не виражено) до 10 балів (максимально виражено) такі аспекти проектування навчальних технологій до та після тренінгу і тренінг-курсу в цілому:

	Знання (як це робити)		Уміння це робити		Мотивація		Здібності
	до	після	до	після	до	після	до	після
Розробляти алгоритми діяльності викладача і студентів
Ставити навчальні цілі
Проектувати зміст (інформаційні повідомлення та завдання)
Обирати методи і форми навчання
Готувати засоби мотивування студентів
Розробляти систему контролю
Оформлювати технологічну карту
Середні бали

2. Отримані середні бали слухачі переносять на осі координат і з'єднують точки.

3. Під керівництвом тренера відбувається аналіз схем (О. Сидоренко називає їх моделями “вітрил”). Про готовність до проектування навчальних технологій свідчить симетричність схеми, її висота і ширина.

Запитання для обговорення:

‒ Чи відрізняються у вас схеми “до” і “після”? У чому полягають відмінності?

‒ У яких напрямах треба розвивати свою готовність?

‒ Які рекомендації після проходження тренінгу ви б надали викладачам з проектування навчальних технологій? (заохочуються відповіді якомога більшої кількості слухачів, рекомендації записують на дошці).

3.12. МІНІ-КЕЙСИ

Якщо ви ставите мету ‒ опрацювати певний розділ з підручника, то це спонукатиме більш, ніж коли б ви вирішили прочитати дві книжки для складання іспиту. В останньому випадку ви можете постійно відкладати роботу “до наступного понеділка”.

Опишіть на підставі прочитаного особливості спонукального впливу близьких і віддалених цілей.

Література

1. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. ‒ СПб. : Питер, 2008, ‒ С. 21‒74.

2. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 90‒105.

3. Общая психология : учеб. для студентов пед. ин-тов / под ред. А.В. Петровского. ‒ Изд. 2-е, доп. и перераб. ‒ М. : Просвещение, 1977. ‒ С. 56‒65.

4. Фрэнкин Р. Е. Мотивация поведения : биологические, когнитивные и социальные аспекты : 5-е изд. ‒ СПб. : Питер, 2003. ‒ 656 с.

У вагоні електрички група студентів весело коментує, як вони “на шару” склали залік. Між пасажирами, які спостерігали за студентами, зав’язалася розмова:

‒ А зараз майже всі не хочуть учитися, ‒ відмітила літня жінка.

‒ Не хочуть, тому що вчитися важко, тому що легко дісталося право на освіту, тому що живуть забезпечено. Нам, старшому поколінню, залишається нагадати молоді про почуття обов’язку, відповідальності й важливості здобування якісної освіти.

‒ Освіту можна мати початкову, середню, вищу, але це ще не визначає “освіченість” людини, ‒ приєдналася до розмови бабуся з онуком на руках. Формально школу проходили майже всі, ‒ відмітила вона, роблячи акцент на слові “проходили”.

‒ На мій погляд, ‒ сказав чоловік середнього віку, ‒ освіченість ‒ це не те, що пропонували вчителі учням вивчити, погрожуючи двійками або незаліком, а те, що реально людина взяла від цього навчання.

‒ Ви правильно говорите, ‒ погодилася з ним літня жінка. Освіченість ‒ це результат власної праці, яка прямо залежить від бажання оволодіти знаннями.

Поясніть, як Ви розумієте термін “освіченість”, кого можна назвати освіченою людиною. Як співвідносяться освіта, отримана в навчальному закладі, і самоосвіта? Чи можете назвати себе освіченою людиною? Відповідь аргументуйте.

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 198‒215.

2. Подласый И.П. Педагогика : Новый курс : учебник для студ. пед. вузов : В 2-х кн. ‒ М. : ВЛАДОС, 1999. ‒ Кн. 1 : Общие основы. Процесс обучения. ‒ С. 203‒245.

Після лекції студенти ‒ майбутні вчителі ‒ діляться своїми враженнями від заняття:

‒ І хто придумав цим холодним словосполученням “педагогічний процес” назвати таку цікаву і живу справу?! ‒ сказала Оксана.

‒ Не бачу в цьому нічого поганого. Пряме і точне визначення, ‒ заперечила їй Людмила. А ось яким він буває в житті... Нецікавий, сірий, одним словом ‒ ланцюг підневільних занять.

‒ Проблеми є, ‒ відмітила Ольга, ‒ але не в назві, а в тому, що він частенько відривається від виховного процесу. Я згодна з тим, що навчальний процес передбачає розвиток і задоволення потреб, інтересів, динаміку пізнання... Але дуже рідко викладачі звертають нашу увагу на важливість забезпечення психологічних умов навчальної діяльності, зокрема, настрої студентів, їхній стан!

Прокоментуйте точки зору студенток. Який висновок Ви можете зробити? Поясніть суть навчального процесу, його складові. Від чого, на ваш погляд, залежить його організація і здійснення? Який варіант навчального процесу можна назвати оптимальним? Відповідь аргументуйте.

МІНІ-КЕЙСИ “ЧИТАЄМО В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО”

НАВЧАННЯ – ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ І БЛАГО

Навчання, оволодіння знаннями, читання книжок – велике благо і щастя. У твоїх дідів і прадідів не було цього щастя. Вони могли тільки мріяти, щоб сісти за парту, взяти до рук книжку, читати, писати, пізнавати світ. Твоє дитинство, отроцтво, рання юність – це плац, осяяний світлом знання. Без знання він може перетворитися в похмуре підземелля. Інтелектуальні інтереси, творчість – ці блага оплачують своєю працею робітники і селяни.

Через те, що навчання в нашому суспільстві стало не тільки загальнодоступним, а й обов’язковим, в очах багатьох молодих людей воно перестало бути благом. Більше того, для деякої частини школярів навчання є тягарем, а іноді й мукою. Вихователю, пам’ятайте, якщо справа доходить до цього, ні про який успіх етичного виховання не може бути й мови. Все інше в школі стає реальним і досяжним лише тоді, коли людині хочеться вчитися, коли в навчанні вона відчуває радість і знаходить людську гордість. Учися, бо навчання – це благо і щастя, – ці слова проголошують безліч разів, а їхній глибокий зміст далеко не завжди доходить до юних душ.

Насамперед, у вихованцю треба бачити людину, а не сховище знань, які треба засвоювати, засвоювати і засвоювати. Знання лише тоді стають благом, коли вони народжуються із злиття внутрішніх духовних сил людини і пізнаваного світу. Найважливіше джерело радості пізнання – а це почуття і є зерно, з якого росте могутнє дерево багатого духовного життя, – переживання і відчуття того, що знання – це плоди напруження мого людського духу, плоди пошуків, творчості ‒ праці думки, душі.

Проведіть мікродослідження на тему “Чи вважаєте Ви навчання благом і щастям?” Запитайте про це студентів, друзів, колег, рідних.

ЗНАННЯ

Знання – духовна сила і зброя борця за майбутнє. Без глибоких знань усього народу, без допитливості і цікавості, без багатого інтелектуального життя наразі не може бути сильної, незалежної держави. Опановуючи математику, фізику хімію, біологію, ти готуєшся служити Вітчизні своїм розумом, своїми знаннями. Оволодіваючи гуманітарними знаннями, ти виховуєш у собі громадянина, культурну особистість з високорозвиненими благородними інтересами, потребами, прагненнями.

Знання – національне багатство, якого ти повинен набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш такою самою мірою потім. Твій обов’язок – учитися в повну міру своїх сил. Гідність мужчини – не бути дармоїдом, ненавидіти лінощі думки. Оволодіваючи знаннями, живи громадянськими інтересами. Мужчина, не натхненний суспільними інтересами – тільки істота чоловічої статі, що голить вуса і бороду. Лінощі, недбальство, слабовілля, розпущеність у навчанні означають, що ти закладаєш корінь свого паразитичного існування.

Реалізація цього повчання полягає в тому, щоб дитина відчувала потяг до праці й непримиренність, нетерпимість до лінощів. Сидячи за партою, напружуючи розумові зусилля, щоб зрозуміти, запам’ятати, осягнути, знати, маленька людина повинна почувати себе частиною трудящого народу. Моя система виховання дітей на тому й побудована, що дитина знає: день без праці – це нещасливий день життя, величезна втрата, якої нічим не надолужиш.

Навчання виховує лише тоді, коли воно не механічне запам’ятовування, а розумова праця з яскравим моральним забарвленням: людина стає справжнім громадянином лише тоді, коли працює.

Розробіть сценарій та проведіть із своїми вихованцями виховний захід “Знання – національне багатство”. Проведіть опитування студентів та з’ясуйте їхнє ставлення до навчання, чому вони вступили до навчального закладу, як планують використовувати знання, які отримають під час навчання у ВНЗ.

ОСОБЛИВА ПРОФЕСІЯ

Як і всяка кваліфікована, цілеспрямована, планомірна й систематична праця, виховання людини є професією, спеціальністю. Але це особлива професія, яку не порівняти ні з якою іншою справою.

Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.

Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через п’ять‒десять років.

На дитину впливає багато людей і явищ життя. На неї впливають мати, батько, шкільні товариші, так зване “вуличне середовище”, прочитані книжки й переглянуті кінофільми, про які ви не знаєте, зовсім непередбачена зустріч з людиною. Вплив на дитину може бути позитивним і негативним. Місія школи, наше з вами найважливіше завдання, дорогий колего, – боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитивним.

Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, – розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра – слово вчителя, краса навколишнього світу й мистецтва, створення обставин, в яких найяскравіше виражається почуття – весь емоційний діапазон людських стосунків.

Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш.

Створіть свою “Педагогічну скриньку”, в яку будете “складати” найцінніші педагогічні думки. Через деякий час станете володарем справжнього “скарбу педагогічних думок”.

ОВОЛОДІННЯ УВАГОЮ

Керування увагою – одна з найтонших і дуже мало досліджених сфер педагогічної праці. Щоб керувати увагою, треба глибоко знати психіку людини, її вікові особливості. Багато років роботи в школі переконали мене в тому, що оволодіти увагою можна, лише створивши, утвердивши, зберігши її певний внутрішній стан – емоційне піднесення, інтелектуальне натхнення, пов’язане з почуттям над істиною, з переживанням розумової гордості.

Цей стан треба створювати всією системою розумового виховання. Стан емоційного піднесення, про який іде мова, неможливо створювати якимись спеціальними способами на самому уроці, наприклад, тільки вдало підібраними засобами наочності. Цей стан залежить від багато чого – від культури думки й почуття, від кругозору учня.

Оволодіння увагою – це дуже тонкий, філігранний вплив педагога на мислення дитини.

Мимовільна увага має поєднуватися з довільною. Це поєднання з’являється тоді, коли учень, слухаючи, думає, що можливе лише за умови, коли в свідомості вже є “приманка для мислення” – учневі вже дещо відоме про той предмет, який розглядається на уроці.

Чим активніша думка в процесі сприймання навчального матеріалу, тим легше учневі навчатися.

Увага, підготовлена читанням, – одна з найголовніших умов полегшення розумової праці. Там, де на уроках мимовільна увага учнів поєднується з довільною, немає виснаження, втоми.

Якщо вчитель не думає над тим, щоб створити в учнів внутрішній стан емоційного піднесення, інтелектуального натхнення, знання викликають тільки байдужість, а нечутлива розумова праця приносить утому ....

Випишіть міркування на цю тему із праць відомих Вам педагогів, письменників, філософів.

УРОКИ МИСЛЕННЯ

Як розвивати розум учня, поглиблювати його інтелект – на мій погляд, це одна з найгостріших, не досить опрацьованих проблем шкільного виховання взагалі. Дати знання – це лише один бік розумового виховання. І його не можна розглядати без іншого – формування, розвитку розумових сил. Розвиток думки й розумових сил – це розвиток образного й логіко-аналітичного елементів мислення, а також вплив на рухливість розумових процесів – усунення уповільнення мислення.

Як показав багаторічний досвід, необхідні спеціальні уроки мислення. Їх треба проводити час від часу вже в дошкільний період. З початком занять у першому класі уроки мислення стають частиною розумового виховання. Уроки мислення – це і живе, безпосереднє сприймання образів, картин, явищ, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, здобування знань, розумової вправи, знаходження причин і наслідків.

Якщо ви хочете, щоб навчилися мислити ваші “тугодуми”, приведіть їх до такого джерела мислення, яке відкрило б ланцюг явищ, щоб наслідок став причиною другого. Охоплюючи думкою цей ланцюг, прагнучи втримати в пам’яті кілька фактів, предметів, відношень, дитина з уповільненим розумовим процесом проходить незамінну школу мислення. Справа в тому, що в ланцюзі явищ одне за одним ідуть відкриття, перед дитиною ніби спалахують вогники думки, вони стимулюють рухливість розумових процесів. Запалюється вогник – і дитині хочеться бачити більше, хочеться думкою проникати в нові явища. Це бажання і є поштовхом, який прискорює розумові процеси.

Прочитайте фахові видання і випишіть 2‒3 приклади впровадження Вашими колегами різноманітних інновацій у навчально-виховний процес.

НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА

У середньому і в старшому віці читання науково-популярної і наукової книжки відіграє ту саму роль, що спостереження в молодшому віці. Інтерес до знань неможливий без повсякчасного читання наукової та науково-популярної літератури. Не може бути й мови про непохитний інтерес до знань, якщо учень не виходить за межі підручника.

Наука розвивається небаченими темпами, але повсякчас включати в програми середньої школи все нові й нові поняття, закономірності неможливо. Тому читання наукової літератури стає в сучасній школі однією з найважливіших складових частин процесу навчання.

Умійте пробудити в учнів інтерес до читання наукової літератури. Для цього потрібно, викладаючи новий програмний матеріал, якість питання освітлювати вогниками позапрограмних знань.

У шкільній чи особистій бібліотеці учителеві треба мати книжки, які розвивають знання програмного матеріалу. Таких книжок видано й видається багато. Особливо важливе читання наукових та науково-популярних книжок, присвячених проблемам переднього краю сучасної науки. Читання цих книжок поглиблює елементарні шкільні знання.

Надзвичайно важливе значення має читання, яке розвиває знання інших розділів. Досвідчений педагог прагне того, щоб читання науково-популярної літератури передувало вивченню цих розділів, супроводжувало його і йшло за ним. Немає нічого страшного в тому, що учні, не вивчивши ще елементарних понять квантової теорії, зачитуються книжками з цієї проблеми, хоч у них багато незрозумілого. Чим більше в учнів запитань, тим вищим буде інтерес до знань на уроці, в процесі вивчення нового матеріалу. Це взагалі дуже цікава проблема дидактики – процес нагромадження запитань перед вивченням матеріалу на уроках.

Чи організували Ви зі студентами наукову роботу? Дослідження з яких напрямів проводять Ваші вихованці? Яких успіхів досягли? Які виникають труднощі? Опишіть досвід Вашої роботи. Як Ви ставитесь до того, що молодь більше уваги приділяє електронним та аудіокнигам, ніж друкованій літературі?

ДУМКА

Головною потребою нашого виховання повинна бути думка, відкриття істини – саме в цій сфері повинна розвиватися діяльність духу. Навчання мислиться й переживається як щастя, благо, приваблива діяльність у тому разі, коли ми виховуємо передусім мислителя. Діяльність духу повинна бути добуванням думок. Жадоба духовних багатств народжується лише тоді, коли маленька людина щоденно зазнає радощі зародження думки, осягнення істини, заглиблення в таємниці світу.

Ставлення дитини до навчання як до блага, щастя, радощі взагалі немислиме, якщо в її духовному розвитку немає бурхливого життя думки. Кожній вивченій літері, кожній арифметичній дії повинні передувати уроки мислення біля першоджерела думки – серед природи.

Школа мислення, що почалася в перший період навчання, не повинна припинятися ні на один день. Що потенційніші розумові можливості дитини, – а на моє глибоке переконання людина могла б успішно закінчити курс середньої школи в чотирнадцять‒п’ятнадцять років, – то значнішим повинно бути розумне життя, не пов’язане безпосередньо з уроками. Але поступово школа мислення включає в себе, крім світу природи, ще й світ книжки.

Це – одна з найважливіших педагогічних проблем сучасної школи – дати учневі життя у світі книг. Я вбачаю дуже важливе виховне завдання в тому, щоб читання стало найсильнішою, нездоланною духовною пристрастю кожної дитини, щоб у книжці людина на все життя знайшла привабливе спілкування з думкою, красою, величчю людського духу, невичерпним джерелом знання. Це одна з найелементарніших закономірностей виховання: якщо людина не знайшла цього в школі, світі книг, якщо цей світ не відкрив перед нею інтелектуальних явищ буття, – школа нічого їй не дала, і вона пішла в життя з порожньою душею.

Підкресліть різними кольорами: ключові слова, ключові речення, слова і речення, які вразили Вас найбільше.

3.13. ВПРАВИ

МОЗКОВИЙ ШТУРМ І ЙОГО РІЗНОВИДИ

КЛАСИЧНИЙ МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Мозковий штурм (мозкова атака) – це метод роботи групи, суть якого – знаходження нових альтернативних варіантів рішень у проблемній ситуації.

Усі проблеми можна розділити на три основні характерні типи:

аналітичні або причинні (наприклад, чому клієнти слабо зацікавлені в закупівлі продукту вашого підприємства?)

синтетичні (наприклад, як забезпечити ефективну і достатню реалізацію вашого продукту за умови малої зацікавленості в ньому?)

проблеми вибору (наприклад, як вибрати найбільш швидкий спосіб ефективної реалізації вашого продукту?)

Мозковий штурм особливо ефективний під час вирішення синтетичних проблем.

Стадії мозкового штурму:

‒ презентація проблеми для розгляду;

‒ висування якомога більшої кількості ідей для вирішення проблеми;

‒ особа, яка представляє проблему для розгляду, обирає кілька ідей для подальшого обробітку;

‒ на основі відібраних ідей розробляють альтернативні варіанти рішень.

Порада! Процес мозкового штурму, як правило, займає 2–3 години, більшу частину часу відводять на останню стадію – вироблення дієвих управлінських рішень. Тому, залежно від проблемного завдання, на мозковий штурм відводять одну або дві пари занять.

ОРГАНІЗАЦІЯ МОЗКОВОГО ШТУРМУ

В організації мозкового штурму беруть участь такі особи:

керівник – викладає проблему і несе відповідальність за виконання рішень;

організатор – направляє і координує роботу групи;

ідеологи – всі останні учасники групи.

“Керівник” повинен володіти принципами господаря-організато-ра загальної роботи:

Ø знати кінцеву мету та вміти її сформулювати;

Ø направляти і заохочувати учасників на пошук як найбільшої кількості нових і оригінальних ідей для вирішення проблеми;

Ø уміти переводити критичні зауваження у форму запитань “ЯК?” (наприклад, фразу: “Це ж дуже дорого” перетворює у форму ідеї: “Як ми можемо отримати це за більш низьку ціну?”).

Для досягнення успіху важливо, щоб “організатор” володів робочим процесом хоча б на початковій стадії. Його завдання: примусити учасників діяти згідно з правилами і принципами творчої роботи. Він же (за необхідності) складає графік роботи.

Добре було б, якби в групі ідеологів були і “спеціалісти” (цих студентів ознайомлюють з проблемою за випереджувальними завданнями), і “профани” (ці студенти не знають проблеми, але є генераторами ідей, оскільки думають нестандартно і служать каталізатором ідей для “спеціалістів”). За активністю, орієнтованою на емоційну підтримку і взаєморозуміння: “зірка”, “каталізатор”, “громовідвід”, “негативіст” – таке рольове структурування відображає спектр можливої поведінки учасників і може використовуватися викладачем під час планування заняття з урахуванням психологічних особливостей студентів.

На ефективність отримання нових ідей впливають дві групи чинників.

Чинники, які перешкоджають ефективній організації мозкового штурму:

v критичні зауваження ;

v офіціальність і формальність;

v пояснення і обґрунтування;

v пасивність “керівника”.

Чинники, які сприяють ефективній організації мозкового штурму:

§ відкрита атмосфера і безпосередність під час пропонування ідей та їхнього обговорення;

§ активна уява та бажання вирішити проблему;

§ обробка і вміле об’єднання запропонованих ідей;

§ зважена політика в ухваленні конкретного рішення;

§ активність “керівника” та “організатора”.

У простому вигляді заняття за принципом мозкового штурму можна провести, скориставшись порадами психолога М. Мелії.

Колективне обговорення допоможе знайти вихід із найскладнішої ситуації. Для цього потрібно виконати такі умови:

визначити і сформулювати завдання (проблему), яку слід вирішити (найбільш складну або найбільш важливу);

· в обговоренні повинні брати участь не більш ніж 7–12 осіб; (тому студентську групу ділимо на 2–3 підгрупи);

· учасників розміщувати за принципом “круглого стола” – не повинно бути “гальорки” і “президії”. Це створює ситуацію комфорту, свободи й розкутості, дружньої творчої обстановки.

Викладачу бажано не управляти цим заняттям, а зайняти “рядову” позицію.

Правила поведінки

v визначити час обговорення і обов’язково дотримуватися його. Обмеження часу породжує стрес, який стимулює розумову діяльність. Оптимальний час – близько 30 хв, а потім – зміна діяльності;

v ніхто не повинен критикувати ідеї! Критика – табу!

v заборонено починати фразу із слів “Ні, це неможливо”.

Пам’ятайте! У перші хвилини завжди будуть звучати банальні, стереотипні, пусті ідеї. Заборона критики полегшує висування будь-яких ідей. 95% людей не можуть працювати в умовах “нормальної загрози”. Якщо ви одному зробили зауваження, то інші будуть пам’ятати про це і стримуватимуть себе, щоб не виглядати дурнішим за всіх:

v відбирайте кращі ідеї, а не відкидайте гірші;

v не встановлюйте авторства ідей! (Кращі ідеї – це плід колективної творчості);

v коли здається, що знайдено вихід із складної ситуації, розділіться на дві групи – “коаліція” – ті, що підтримують ідею, і “опозиція” – ті, що проти. Намагайтеся з обома групами знайти “слабку ланку” у своєму рішенні, перевірте його на міцність;

v обов’язково сформулюйте своє рішення і запишіть його.

Таким чином, застосування цього методу збагачує студента знаннями (через обмін думок) своїх одногрупників. Ухвалене рішення стає особистою точкою зору студента.

АНОНІМНИЙ МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Анонімний мозковий штурм передбачає збір пропозицій та ідей до заняття, яке присвячене вирішенню проблеми (ефективний за дефіциту часу).

У цьому випадку учасникам дають завдання сформулювати і записати всі ідеї, які належать до вирішення проблеми, на папері (або зробити презентацію ідеї в електронному варіанті, така форма роботи для сучасного студента найбільш цікава) та передати викладачу, який на занятті представляє ідеї (не називаючи автора), а група намагається знайти в них сильні й слабкі сторони.

На відміну від класичного мозкового штурму під час анонімного на початковій фазі відсутній стимулюючий елемент – взаємний обмін думками. Але на цій стадії викладач не пригнічує своїм авторитетом ініціативу студентів, створює атмосферу впевненості в тому, що незгода з позицією групи, однокурсника чи викладача не спричинить навчального конфлікту. З психологічної точки зору – не всі студенти можуть висловитися в присутності інших, тому анонімність розширює коло потенційних учасників мозкового штурму.

ДИДАКТИЧНИЙ МОЗКОВИЙ ШТУРМ (ТЕХНІКА ЛІТТА)

На початку його проведення про точну постановку проблеми відомо тільки ведучому. Він поступово ознайомлює учасників з проблемою:

Ø спочатку викладає її загальні аспекти;

Ø потім характеризує її особливі умови.

Такий розгляд проблеми може займати декілька занять, отже найбільш ефективним буде під час вивчення тем “Ухвалення управлінських рішень”, “Вирішення конфліктних ситуацій”. Тільки на останньому занятті на підставі численної та різнобічної інформації учасники обговорення проблеми будуть мати повну уяву про її суть.

Таким чином, завдяки використанню цього методу учасники розглядають проблему більш ґрунтовно, утримуючись від ухвалення поспішних рішень без врахування всіх аспектів проблеми.

ДЕСТРУКТИВНО-КОНСТРУКТИВНИЙ МОЗКОВИЙ ШТУРМ

Згідно з цим методом на початковій стадії в процесі мозкового штурму висвітлюють всі явні і неявні недоліки нинішнього вирішення проблеми. На другій стадії (за правилами класичного мозкового штурму) ведуть пошук нових і кращих ідей стосовно ліквідації виявлених недоліків.

Метод “А також” представляє собою варіант мозкового штурму, в якому будь-яку висловлену ідею всебічно обговорює група, перш ніж подати будь-які пропозиції. Дискусії навколо проблеми повинні виявляти, перш за все, позитивні аспекти ідей.

Особливість цього методу – оцінювання ідей на можливість втілення в життя.

ТВОРЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Техніка творчого співробітництва характеризується зміною групової й індивідуальної роботи. Після відносно короткого (10–15 хв) групового мозкового штурму учасники обговорення проблеми розходяться, щоб індивідуально подумати над нею ще деякий час (10–15 хв), записати додаткові ідеї, попрацювати в інтернеті, модифікувати ідеї або розширити ті, що є. Цей метод найповніше поєднує індивідуальну і групову роботу, дає можливість розвиватися індивідуальним здібностям, формує впевненість студента у своїх знаннях і вміннях, а також навички роботи в групі.

КОНФЕРЕНЦІЯ ІДЕЙ ГІЛЬДЕ

Під час проведення конференції заслуговує на увагу метод ідей Гільде. Науково-практичну конференцію проводимо після навчальної практики (або інших видів практик). Конференція – це навчально-пізнавальний захід. Вона забезпечує взаємодію суб’єктів навчального процесу. Такий підсумок практичного навчання дає можливість закріпити теоретичні знання і виробити вміння обґрунтовувати практичні рекомендації. Такі конференції сприяють розвитку мовленнєвої культури студентів, формують індивідуальний стиль публічного виступу, манеру поведінки перед аудиторією. Організатор формулює загальну проблему і запрошує керівників практики, спеціалістів, викладачів-предметників та студентів, які мали справу з цією проблемою під час практики, а також “початківців”, оскільки вони вільні від стереотипів традиційних рішень та часто пропонують нові свіжі ідеї. Не варто запрошувати на конференцію осіб, скептично настроєних стосовно можливості рішення цієї проблеми, а також спеціалістів, яким нібито завчасно все відомо.

На конференції ідей керівник поводить себе як рівний серед рівних. До додаткової його функції належить обов’язок стежити за перебігом конференції, підтримувати вільну обстановку, допомагати викладенню ідей.

“ДИСКУСІЯ-66” (“ФІЛІПС-66”)

Групу розділяють на підгрупи по 6 осіб, які незалежно одна від одної ухвалюють рішення стосовно поставленої проблеми або позиції за конкретного питання. Кожна підгрупа призначає ведучого, протоколіста та спікера. Групове обговорення триває приблизно 10 хв. Потім всі групи знову збирають на пленарне засідання, де спікери доповідають про викладені ідеї, пропозиції та рішення. На цьому засіданні ухвалюють нове рішення стосовно проблеми, яку обговорюють.

Переваги цього методу, перш за все, в тому, що за поділом великої кількості учасників на невеликі групи досягається ефект максимальної участі: кожен член групи активно бере участь у вирішенні проблеми. Такий метод є ефективним під час підбиття підсумків різних видів практики.

МЕТОД 635

Згідно з методом 635 група із шести учасників на першому етапі аналізує і чітко формулює задану проблему.

За цим методом групу із шести учасників розміщують по колу. Кожен учасник групи протягом 5 хвилин заносить у формуляр три пропозиції з вирішення проблеми, після чого передає свій формуляр за годинниковою стрілкою сусіду. Останній бере до уваги пропозиції свого попередника, потім під ними записує три власних пропозиції. Ці пропозиції можуть брати участь у подальшій (асоціативній) розробці записаних рішень, але також можуть бути представлені й зовсім нові пропозиції. Таким чином, приблизно за 30 хвилин кожен учасник заповнює шість формулярів, потім процес завершується.

Кількість учасників може змінюватись від 4 до 8. Час, який надають на одну ротаційну фазу, також повинен регулюватися гнучко (тобто потрібно передбачити великі відрізки часу в більш пізніх ротаційних фазах).

За допомогою метода 635 за 30 хвилин можна отримати до 108 (6×3 ×6) пропозицій.

СИНЕКТИКА

Одним із найефективніших методів стимулювання творчої діяльності студентів є синектика. В її основу покладено принцип класичного мозкового штурму, але цей штурм здійснює професійна або напівпрофесійна група, яка від одного штурму до іншого накопичує досвід вирішення завдань. Отже, протягом вивчення навчальної дисципліни формуємо групи залежно від ступеня засвоєння матеріалу. Найпідготовленіша група буде здійснювати мозкову атаку. Під час синектичного штурму допустимі елементи критики, але головне – передбачено обов’язкове використання чотирьох спеціальних прийомів, заснованих на аналогії:

v прямої (як вирішують завдання, схожі на це?);

v особистої (спробуйте ввійти в образ даного в задачі об’єкта та здійсніть спробу мислити з цієї точки зору);

v символічної (сформулюйте в двох словах образне визначення суті завдання);

v фантастичної (як це завдання вирішували б казкові персонажі?).

Автор методу синектики У. Гордон створив у 1960 р. фірму “Синектикс” (США). Ця фірма співпрацює з найбільшими промисловими фірмами та вищими навчальними закладами, навчаючи синектичній атаці менеджерів та студентів.

КЛАСИЧНА СИНЕКТИКА

Метод класичної синектики застосовується з невеликою групою (5–7 учасників). Інші умови застосування (наприклад, правила ведення дискусії, професійний та соціальний склад групи) відповідають умовам, які існують під час організації класичного мозкового штурму.

Синектичний процес включає три фази:

1. Оголошують проблему. З’ясовують зміст проблеми, ефективні взаємозв’язки, можливе нове формулювання проблеми.

2. Проводять відчуження змісту проблеми. За допомогою певної техніки відчуження (прямі, особисті та символічні аналогії) групу віддаляють від проблеми, тобто свідомо абстрагують від обставин справи.

3. Формують підходи до вирішення проблеми. Поняття, які проявляються в кінці процесу відчуження, порівнюють з постановкою проблеми; із цього розробляють ідеї для вирішення проблеми.

Під час синектичних засідань ведучий повинен повністю контролювати хід процесу, постійно втручатись у дискусію. Цією функцією можна оволодіти лише завдяки певній професійній підготовці. Інші учасники синектичного засідання також можуть ефективно працювати лише після декількох тренінгових засіданнь.

СИНЕКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

Синектична конференція має багато суттєвих елементів класичної синектики. Але конференція не має суворого багатоступеневого характеру. Для синектичної конференції характерне, коли під час обговорення за допомогою аналогів знаходять рішення. Під час такої конференції інтуїтивно, мимоволі формують аналоги, із яких потім розробляють ідеї для розв’язання висунутої проблеми. В цьому методі чітко виражена фаза відчуження відсутня.

Учасники синектичної конференції повинні досконало володіти класичною синектикою.

ВІЗУАЛЬНА СИНЕКТИКА

Під час візуальної синектики відчуження і стимулювання досягаються за допомогою розгляду зображень. Групі учасників, які розглядають певну проблему, демонструють, наприклад, слайди, фрагменти відео… Перше зображення учасники описують спільно, після чого аналізують ситуацію (відчуження). Із елементів або відносин розглянутого зображення виводять ідеї для вирішення проблеми. Якщо потік ідей припиняється, то переходять до іншого зображення.

У методі візуальної синектики можна використовувати великі зображення на календарях, рекламних проспектах, картинах, а також комп’ютерну техніку. Це і є відмінність, особливість і переваги цього методу порівняно з іншими.

“ПУЛ” МОЗКОВОГО ЗАПИСУ

Формуємо групу учасників з 6–8 осіб, які згідно з суттю методу пула (“пул” – басейн) мозкового запису записують пропозиції з вирішення цієї проблеми в спеціальні формуляри, куди можна внести до десяти пропозицій.

На початку заняття на середину столу (“пулу” – басейну) кладуть формуляр, який уже має декілька пропозицій з вирішення проблеми. Ці пропозиції формує постачальник проблеми. Кожен учасник записує в один із формулярів, що лежать перед ним, свої ідеї, при цьому слід зауважити, що кількість ідей не обмежена.

Якщо хтось із учасників помічає, що потік його ідей відносно цієї проблеми вичерпується, він замінює свій формуляр іншими, що лежать у центрі столу. Тепер він може надихнутися новими для нього ідеями, може їх розширити або доповнити, чи модифікувати. Так само вчиняють й інші учасники обговорення проблеми (тобто кожен учасник може замінити свій, уже оброблений формуляр на формуляр із “пулу”).

Необхідно мати чисті формуляри на випадок, якщо всі раніше видані, будуть повністю заповнені. Як показує досвід, у процесі засідання в “пулі” збирається все більше заповнених формулярів, у результаті чого з’являється можливість обміну думками і стимулювання кожного учасника через коротші проміжки часу.

Для того, щоб кожен учасник міг розпізнати, чи оброблений ним формуляр знаходиться в цей момент на столі, всі формуляри повинні розрізнятися кольором або великими цифровими надписами.

МЕТОД ФОКАЛЬНИХ ОБ’ЄКТІВ

Цей метод під час ухвалення рішень у сучасних умовах користується досить великою популярністю. Як і низка інших методів мозкового штурму, він передбачає активне використання під час ухвалення рішень асоціативного мислення студента (працівника).

Суть методу фокальних об’єктів – перенесення характерних рис випадково обраних об’єктів на об’єкт, який удосконалюємо, тобто той, що знаходиться у фокусі перенесення, а тому називається фокальним.

У результаті такого обговорення можуть з’явитися оригінальні варіанти рішень проблеми.

Метод фокальних об’єктів дає позитивні результати під час пошуку нових модифікацій відомих конструкцій і способів.

МЕТОД ГІРЛЯНД ВИПАДКОВОСТЕЙ І АСОЦІАЦІЙ

Метод гірлянд випадковостей і асоціацій виступає як різновид методу фокальних об’єктів. Цей метод, розроблений в нашій країні, надає більше підказок для розвитку і вияву ідей нових, абсолютно незвичних, оригінальних товарів широкого вжитку, розширення їхнього асортименту; можуть бути запропоновані принципово нові підходи до конструкцій машин і обладнання за допомогою асоціацій.

Отже, на практичних заняттях з економічних дисциплін проектування галузі та окремих тем спеціальних дисциплін цей метод буде ефективно спрацьовувати.

На практиці цей метод можна реалізувати так:

· визначають синоніми об’єкта. Їхня послідовність (в будь-якому порядку) створює першу гірлянду;

· другу гірлянду утворюють із узятих навмання слів. До кожного слова складають перелік його ознак. Генерація ідей проходить шляхом почергового приєднання до технічного об’єкта і його синонімів ознак випадково обраних об’єктів. Якщо при цьому випадково виникає ідея, яку можна застосувати (наприклад, нові конструкції), то можна не продовжувати пошук ідей. Якщо ні, то гірлянди асоціацій генерують із ознак випадкових об’єктів;

· потім до елементів гірлянди синонімів технічного об’єкта приєднують елементи гірлянд асоціацій, що дає поштовх до нової генерації ідей;

· потім вирішують питання необхідності продовження генерування гірлянд асоціацій, оцінюють і обирають раціональний варіант ідей;

· завершують реалізацію методом відбору оптимального рішення.

Висновки

Отже, ми розглянули та охарактеризували різні види одного із методів інтерактивного навчання – метод мозкового штурму. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Його обґрунтував американський підприємець Л. Осборн. Мозковий штурм є колективним пошуком нетрадиційних шляхів розв’язання проблем. Психологічну основу його становить теорія 3. Фрейда.

Цей метод ураховує психологію не лише окремої людини, а й натовпу, що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв’язання задачі. Під час мозкового штурму заборонено будь-яку критику (словесну, жестову, мімічну), підтримують будь-яку ідею, навіть жартівливу або безглузду. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після “затвердження” рішення “генераторів ідей” поділяють на “противників” і “прибічників” з метою виявлення слабких місць і виправлення їх.

Модифікації цього методу використовують у своїй педагогічній діяльності викладачі різних спеціальностей, а також із педагогами під час семінарів-практикумів.

Із студентами на занятті за методом мозкового штурму може виникнути незаплановано під час розв’язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Особливість його в тому, що студенти в процесі обговорення самостійно коригують, аналізують висловлені ідеї.

Мозковий штурм є ефективним за дотримання таких правил:

ü працювати доцільно з невеликою підгрупою (від двох до семи учасників);

ü висловлювати можна будь-яку думку;

ü заохочувати вільне асоціювання: що незвичною є ідея, то вона цікавіша;

ü ідей має бути якомога більше;

ü усе висловлене можна комбінувати як завгодно;

ü завершити дискусію слід підсумком, тобто визначенням найцікавішої ідеї.

На початковому етапі вивчення будь-якої значущої теми доцільно застосувати таку схему мозкового штурму:

1. Формулювання мети.

2. Визначення проблеми.

3. Встановлення обмежень.

4. Висвітлення шляхів традиційного розв’язання зазначеного завдання.

5. Виокремлення елементів, які треба вдосконалити.

6. Пропозиція ідей та їхній аналіз.

7. Добір рішень із навчальної літератури.

8. Індивідуальний захист студентами власного рішення.

9. Добір оригінальних рішень, які можна реалізувати.

10. Перевірка ідей на практиці.

Схема організації мозкового штурму на завершальному етапі вивчення теми передбачає:

ü схематичний аналіз об’єкта;

ü формулювання мети та проблеми заняття;

ü встановлення обмежень;

ü пропонування та аналіз ідей;

ü добір рішень із навчально-методичної та іншої допоміжної літератури;

ü добір оригінальних рішень;

ü практичне застосування нових ідей.

Мозковий штурм доцільний під час переходу від механічного запам’ятовування до смислового. Найефективніший він під час практичних занять та різних видів семінарів і групових консультацій на етапі пізнання об’єкта, що вивчають, або на етапі формування нових понять про об’єкт вивчення.

РОЛЬОВІ ІГРИ

Рольова гра – це неформальна постановка, в процесі якої учасники без попередньої підготовки розігрують сценки або ситуації. Про цьому вони уявляють себе вигаданими персонажами, які моделюють реальні життєві історії та ситуації.

Під час рольової гри учасники не діють від свого імені, а демонструють поведінку і висловлюють почуття умовного персонажа. Зазвичай, це набагато легше, ніж діяти від себе особисто.

Рольова гра – найефективніший метод апробації нових моделей поведінки. Вона дає змогу “приміряти” їх на себе. Дія “під маскою” уможливлює формування власних уявлень учасників про те, як можна розв’язати подібну ситуацію в реальному житті. Це також допомагає краще зрозуміти почуття, які відчуває їхній персонаж, і розвинути навички емпатії (співпереживання).

Крім того, завдяки рольовій грі учасник має змогу краще зрозуміти і висловити власні почуття, без побоювання розкритися і бути висміяним навколишніми. Це чудова можливість для практичного відпрацювання навичок у ситуаціях, близьких до реальності.

Рольова гра вимагає певних навичок від тренера і учасників тренінгу. Щоб організувати її:

• опишіть модельну ситуацію, яку треба інсценувати;

• для початку розкажіть учасникам, як вони мають діяти, або запропонуйте сценарій;

• оберіть охочих або розкутих енергійних учасників, щоб продемонструвати цю сценку перед групою; оберіть для себе одну з провідних ролей;

• використовуйте допоміжний реквізит: капелюшки, картки з іменами, перуки, костюми, маски – усе, що можна виготовити на місці або підготовлене заздалегідь;

• починайте рольову гру;

• якщо це можливо, обіграйте ситуацію з гумором;

• по закінченні сценки обговоріть її;

• об’єднайте учасників у групи, нехай вони зіграють між собою цю чи подібну сценку. Так можна уникнути ніяковості, спричиненої необхідністю виступати перед усією аудиторією.

СЕМІНАРСЬКЕ ІНТЕРНЕТ-ЗАНЯТТЯ НА ТЕМУ

“МЕТОД ПРОЕКТІВ ТА ІКТ – УНІВЕРСАЛЬНІ ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ”

(інтернет-семінарське заняття проводиться з елементами чату)

Мета: визначення основної ідеї та особливостей проектної методики, етапів проекту та пакету матеріалів, необхідних для підтримки учнів на кожному етапі роботи у проекті (дидактичних, методичних, інформаційних).

Питання семінарського заняття

1. Теоретичні засади й характерні ознаки методу проектів

2. Форми організації та вимоги до спільної діяльності студентів над проектом

Дата та час інтернет-семінару _____________________

ІНТЕРНЕТ-ЧАТ НА ТЕМУ

“ОСНОВНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЇПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЕКТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ”

Мета інтернет-чату (дискусії): визначення основних аспектів технології психолого-педагогічного проектування навчальних занять як основного ключа до цілісного сприйняття світу та формування творчості особистості.

Питання заняття

1. Основні аспекти технології психолого-педагогічного проектування навчальних занять як пізнавального ключа до цілісного сприйняття світу та формування життєтворчості особистості.

2. Використання комп'ютерних технологій в навчальному проекті.

Дата та час проведення інтернет-чату (дискусії) ________________

ІНТЕРНЕТ-ФОРУМ НА ТЕМУ

“ПРОЕКТ ВІД ЗАДУМУ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ”

Мета інтернет-форуму: обмінятися думками та відповісти на повідомлення інших учасників щодо реалізації складових етапів проекту від задуму до реалізації.

Питання інтернет-форуму

1. Мотиваційний етап створення “дерева цілей” ‒ фіксація всіх ідей щодо реалізації певного проекту.

2. Інформаційний етап ‒ формування у дітей вміння здобувати знання з різних інформаційних джерел шляхом самостійного пошуку, розв'язання проблемних ситуацій, пізнавальних завдань.

3. Репродуктивний етап ‒ створення умов для застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці та долучення до активного мислення та творчої роботи, використовуючи образотворчу діяльність та різні види дитячої праці.

4. Узагальнюючий етап ‒ виявлення цілісного уявлення дітей про оточуючий світ, відслідковування розвитку базових якостей, елементарного природодоцільного світогляду, морального зростання, наявності передумов логічного мислення.

5. Творчий етап ‒ реалізація усіх найсміливіших дитячих задумів, стимулювання креативності, здатності дитини до творчого рішення, сприяння прояву творчих здібностей.

6. Рефлексивно-оцінювальний етап ‒ здійснення подорожі в минуле, що допомагає усвідомити набутий досвід, порадіти своїм і чужим успіхам, вчить оцінювати себе і свою діяльність.

7. Реалізація всіх етапів проектної діяльності ‒ гармонійне збалансування розвитку трьох складових дитячих фондів “Хочу”, “Можу” і “Буду”, забезпечення розвитку базових якостей особистості, набуття необхідних для життєдіяльності знань, умінь та навичок.

Дата та час проведення інтернет-форуму ‒ весь період навчання за дистанційним курсом.

ІНТЕРНЕТ-ЧАТ НА ТЕМУ

“УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ”

Мета інтернет-чату (дискусії): обмінятися повідомленнями в комп'ютерній мережі в реальному часі щодо поетапної організації навчальної діяльності під час використання дослідницького методу та формування життєтворчості особистості.

Питання

1. Як викликати інтерес, бажання створювати проект, спільними зусиллями шукати способи досягнення мети?

2. Як створити мотивацію, яка перетворить педагогічне завдання в прагнення, бажання студентів, включити їхню внутрішню активність протягом усього дослідницького періоду?

3. Як трансформувати зміст формальної логіки, інтегруючи його з навчальними дисциплінами, для розвитку інтелектуальної культури особистості?

4. Які логічні завдання та вправи на заняттях можна використати для формування культури мислення школяра?

5. Як створити об’єктивні умови для формування в особистості передумов щодо самовдосконалення, до спроможності творити себе самого, свою особистість.

6. Як реалізувати задум?

7. Як сформувати у дітей систему знань, умінь та навичок, необхідних для створення спільного проекту, активізації проявів творчості та фантазії?

8. Як можна застосувати отримані знання, уміння та навики на практиці?

9. Як з’ясувати, чи відбулися зміни у розвитку кожного вихованця упродовж реалізації проекту?

Дата та час проведення інтернет-чату (дискусії) “...”____________

$Описание: Описание: Описание: C:\Users\ju4ok\AppData\Roaming\Microsoft\Word\Новая папка (2)\Совет.gif$

3.14. КОРИСНІ ПОРАДИ

АНТИІННОВАЦІЙНІ СТЕРЕОТИПИ, ПОБУДОВАНІ ЯК ВАРІАЦІЇ НА ТЕМУ

“ТАК, АЛЕ…” (за А.І. Пригожиним)

Основна проблема управління інноваціями ‒ виникнення феномена супротиву змінам. Як аргумент проти введення нового часто наводять судження:

“Це у нас вже є”. Як правило, наводять подібне нововведення. У цьому випадку завдання опонента – навести докази невірності суджень;

“Це у нас не вийде”. На підтвердження цієї тези, зазвичай, наводять об’єктивні, на погляд того, хто говорив, умови, що робить упровадження конкретного нововведення неможливим.

“Це не вирішує головних проблем”. Таке твердження виникає з радикальних позицій. Нововведення в цьому випадку оголошують неефективним, а новатор ‒ недостатньо сміливим провідником справжнього прогресу.

“Це вимагає доопрацювання”. Безумовно, кожне нововведення, кожен проект потребує доопрацювання. І під час пропонування цієї тези дійсно зазначаються слабкі місця нововведення. Новація характеризують як “сиру”, і тому впроваджувати її в життя начебто не слід;

“Тут не все рівноцінне”. Якщо відкинути деякі деталі в нововведенні, то відчутного запланованого ефекту вже не очікують;

“Є й інші пропозиції”. У цьому випадку мають на увазі альтер-нативу цього нововведення, але зовсім не з метою запропонувати краще рішення, а лише для того, щоб взагалі відвернути увагу від застосування нововведень.

Будь-який педагог чи вчений-інноватор, як правило, зустрічався з наведеними аргументами. Знаючи логіку опонентів, інноватору необхідно заздалегідь підбирати контраргументи на подібні судження, а також робити випереджувальні кроки, щоб нейтралізувати можливі дії на інноваційний процес з боку його супротивників.

3.15. ПРИТЧІ

ПРО ЦІЛЬ

Дрона був великим майстром стрільби з лука, він навчав багатьох учнів. Якось Дрона повісив на дерево мішень і запитав кожного з учнів, що той бачить.

Один відповів:

‒ Бачу дерево й мішень на ньому.

Другий сказав:

‒ Я бачу стовбур дерева, листя, сонце, птахів на небі...

Решта відповідали приблизно так само.

Потім Дрона підійшов до свого найкращого учня Арджуне й запитав:

‒ А ти що бачиш?

‒ Я не можу бачити нічого, крім мішені, ‒ отримав у відповідь.

Дрона повернувся до інших учнів і сказав:

‒ Тільки така людина може вцілити в мішень.

ПРОСТО ПОВІР У СЕБЕ

Колись давно жив на світі маленький Струмочок. Він спускався з гір у гарну зелену долину. І от одного разу добіг Струмок до пустелі. Тут він зупинився й задумався: “А куди ж бігти далі?” Попереду було багато нового й невідомого, тому Струмочок злякався. Аж ось він почув Голос:

‒ Сміливіше! Не зупиняйся на досягнутому, попереду ще чимало цікавого!

Але Струмочок не наважувався. Йому дуже хотілося стати великою повноводною рікою, але він боявся змін і не хотів ризикувати.

Тоді Голос знову звернувся до нього:

‒ Якщо зупинишся, то ніколи не довідаєшся, на що насправді здатен! Просто повір у себе, і тоді ти за будь-яких умов зможеш знайти правильну дорогу! Біжи далі!

І Струмочок зважився. Побіг пустелею. Йому було дуже погано. Незнайомі місця й виснажлива спека з кожним днем забирали його сили. І через кілька днів він висох...

Але маленькі крапельки, що випарувалися, зустрілися високо в небі, об’єдналися в одну велику хмару й попливли далі над пустелею.

Довго мандрувала хмара, поки не дісталася до моря. І тут Струмочок пролився в море численними маленькими краплинками дощу. І злився з величезним морем. М’яко погойдуючись на хвилях, він щасливо усміхався. Раніше, коли жив у долині, Струмок навіть мріяти про таке не міг, тож тепер подумав захоплено: “Я кілька разів змінював форму, а лише зараз мені здається, що нарешті став самим собою!”

ЩО ТЕБЕ ОТОЧУЄ?

Учень увесь час був похмурим і сумним. Тоді Вчитель попросив його:

‒ Знайди, будь ласка, в цій кімнаті всі предмети коричневого кольору.

Хлопець роззирнувся навсібіч. У кімнаті було дуже багато таких предметів. Віконні рами, карниз для фіранок, меблі, скатертина на столі, рами для картин і багато всілякого дріб’язку.

‒ А тепер заплющ очі! ‒ попросив Учитель. ‒ І назви мені всі предмети БЛАКИТНОГО кольору.

‒ Як? ‒ вигукнув здивовано Учень. ‒ Я не помітив жодного предмета блакитного кольору, адже за вашим завданням шукав коричневі предмети!

‒ А тепер розплющ очі й подивися сам, скільки в цій кімнаті блакитного кольору.

І це правда! Хлопець здивовано роззирався навкруги. Великі гарні фіранки ніжно-блакитного відтінку, через які потрапляло в кімнату світло, і, здавалося, що все довкола промениться. Як можна було цього відразу не помітити? Учень був розгубленим. Гарні блакитні квіти стояли просто в центрі кімнаті на столі, блакитна люстра, блакитний килим на підлозі, блакитні рамки для фотографій... У кімнаті було дуже багато блакитних предметів.

Хлопець розсердився:

‒ Це через вас я відразу не помітив блакитного кольору. Ви мене змусили запам’ятовувати коричневий.

Учитель усміхнувся:

‒ Саме це я й хотів тобі показати. Ти фокусуєшся в житті на поганому й не помічаєш, скільки прекрасного навкруги відбувається.

‒ Але я завжди думав, що від життя ліпше очікувати гіршого, тоді не розчаровуватимешся. А якщо ж трапиться щось хороше ‒ це стане приємним сюрпризом.

Якщо фокусуватися на поганому, то й траплятиметься лише погане. Значно вигіднішою є інша позиція: завжди й у всьому шукати тільки хороше. Тоді все твоє життя осяється й сповниться безліччю чудових речей. І навіть якщо й переживатимеш інколи, але й це матиме свої плюси. Іди сміливо по життю й помічай прекрасне, що нас оточує. Тоді у твоєму житті не буде розчарувань!

ТЕРПІННЯ І ТРУД

Селянин ретельно засівав своє поле. До нього підійшов хлопчик і сказав:

‒ Я, коли виросту, сіяти зерно не буду!

Чоловік подивився на нього й нічого не відповів.

‒ Це ж невдячне заняття, ‒ продовжував хлопчик, ‒ Краще я стану багатієм.

‒ Чому ти вирішив, що це краще? ‒ запитав його селянин.

‒ Ти стільки сієш, так багато працюєш, але не все твоє зерно проросте, ‒ відповів хлопчик. ‒ Дивися, щось склювали птахи, трохи упало на дорогу, деякі зерна не проросли через бур’яни. По-моєму, це надто важка й невдячна праця.

Старий трохи помовчав, а потім відповів:

‒ Немає значення, ким ти станеш, адже однаково сіятимеш зерна. Щоб стати успішним, потрібно вміти сіяти зерна. Це основа життя. Коли ти чимось займаєшся, на шляху завжди є перешкоди: чи бур’яни, чи птахи, чи ще щось. Просто не концентруйся на ворогах, трудись якнайкраще. Розумна людина завжди сіє. Крім того, ніколи не сподівайся на одне посаджене зернятко. Працюй більше й краще!

‒ Багато працювати? Так, мабуть, це єдине, чому може навчити мене твоє поле! ‒ усміхнувся хлопчик.

‒ Однієї роботи не досить. До будь-якої справи потрібно мати терпіння. Не можна зібрати врожай через день після висівання. На ріст потрібен час. Закон природи порушити неможливо: спочатку посадив, виростив і тільки потім збирай урожай. Але найголовніше ‒ виросте тільки те, що посадив. Якщо ти сієш добро, то й сходи повернуться до тебе помноженим добром. Потрібно бути дуже уважним з насінням, адже будь-яке твоє зерно може прорости.

Ознайомтесь із запропонованим матеріалом і напишіть свою притчу.

3.16. РЕЛАКСАЦІЙНІ ВПРАВИ

МЕДИТАЦІЯ “СТРІЛА” (К. Фопель)

Ми пропустили через свою свідомість величезну кількість інформації. Завтра всю її ми використовуємо для самопізнання, а потім і для змін. Але для того, щоб досягти певних змін, перш за все, необхідно чітко знати, чого ви хочете.

Розслабтеся. Сядьте зручно, щоб не хотілося змінити позу. Закрийте очі. Не старайтесь прикладати зусилля для того, щоб слідувати за мною. Просто спостерігайте за тим, що бачите і відчуваєте. Якщо хтось нічого не зможе уявити – просто відпочивайте.

Уявіть, що тримаєте в руках лук. Відчуйте м’язами ніг, як сильно ви стоїте на землі. Тримайте лук однією рукою, а тятиву зі стрілою –іншою. Відчуйте, як напружуються м’язи рук, коли ви натягуєте тятиву.

А тепер спробуйте ясно і чітко побачити попереду себе мету. Подивіться, як вказує на неї вістря стріли. Ваш лук заряджений і повністю готовий до пострілу, стріла спрямована точно в ціль. Відчуйте, скільки енергії сконцентровано в уявному спокої зарядженого лука. Вам треба лише відпустити стрілу, щоб ця енергія понесла її до мети ...

І ось стріла випущена. Слідкуйте за її польотом і відчувайте її спрямованість на мету. Нічого більше не існує для стріли – лише мета. Ніяких сумнівів, відхилень у бік, відступів. Стріла летить прямо і входить точно в середину мішені.

Спокійно і впевнено ви можете послати в ціль ще кілька стріл і відчути спрямовану в одну точку концентровану силу і рішучість ... ( 1 хвилина).

Тепер повертайтеся назад і повільно відкривайте очі.

РЕФЛЕКСИВНА ХВИЛИНКА

Саморозвиток ‒ це творче ставлення до себе, створення самого себе в процесі активного впливу на зовнішній і внутрішній світи з метою їх перетворення. Чи готові Ви до постійного вдосконалення? Що й навіщо Ви хочете розвивати в собі?

Підготовте презентацію до модуля 3 та ознайомте колег із інноваційними технологіями навчання.

Попередня тема

На початок

Наступна тема

Для содержимого этой страницы требуется более новая версия Adobe Flash Player.