Агроосвіта

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Електронний науково-методичний посібник

Головна

Вступ

Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3

Модуль 4

Додатки

Укладачі

МОДУЛЬ 1.

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

Змістова карта модуля

Методичний путівник № 1 вивчення модуля

Методичний путівник № 2 вивчення модуля

Методичний путівник № 3 вивчення модуля

1.1. Міні-модуль “Освітній портал”

1.2. Міні-модуль “Ключові слова”

1.3. Міні-модуль “Список використаних джерел”

1.4. Міні-модуль “Глосарій”

1.5. Міні-модуль “Читаємо класиків та інших авторів”

1.6. Міні-модуль “Блок-схеми”

1.7. Міні-модуль “Науковці пишуть ”

1.8. Мої роздуми

1.9. Міні-модуль “Блок-тест”

1.10. Міні-модуль “Діагностичний матеріал”

1.11. Міні-модуль “Тренінги”

1.12. Міні-модуль “Міні-кейси”

1.13. Міні-модуль “Вправи”

1.14. Міні-модуль “Корисні поради”

1.15. Міні-модуль “Притчі”

1.16. Міні-модуль “Релаксаційні вправи”

Педагог виховує нову людину, людину

майбутнього, тому необхідно, щоб він

сам уособлював у собі найвищі риси нової

людини, сам являв людину з майбутнього.

Ш.О. Амонашвілі

Шановний колего, Ви тримаєте в руках посібник, створений, можливо, у незвичній для Вас формі. Щоб працювати з ним було ефективно, легко, і приємно, до кожного модуля складено методичний путівник.

Спочатку слід ознайомитися з умовними позначеннями міні-модулів та їхнім змістом. Для всіх чотирьох модулів вони однакові, а саме:

	Міні-модуль 1 “Освітній портал” Сайт Навчально-методичного центру “Немішаєве” www.nmcinfo.com.ua складається з таких ресурсів: ‒ видавництво: електронні версії навчально-методичного журналу “Освіта. Технікуми, коледжі”, інформаційного вісника “Фахівець”; ‒ педагогічний банк: методичні напрацювання викладачів з питань навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом; ‒ нові технології навчання: електронні версії фахового науково-методичного збірника “Нові технології навчання”; ‒ проблеми освіти: електронні версії наукового збірника “Проблеми освіти”; ‒ унаочнення: все для навчально-виховного процесу: відео-, аудіолекції, навчальні відеофільми, комплекси методичного забезпечення для підготовки фахівців у вищих навчальних закладах І‒ІІ рівнів акредитації, навчально-бланкова документація для організації навчально-виховного процесу; ‒ розвиток профкомпетентності викладачів: у цій категорії розміщено мультимедійний програмно-методичний комплекс “Розвиток професійної педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів І‒ІІ рівнів акредитації.
	Міні-модуль 2 “Ключові слова” ‒ наведено перелік основних слів і словосполучень, що найбільш повно і точно відображають зміст конкретного модуля. Ці слова можуть також служити ключем під час пошуку в інтернеті додаткової інформації до модуля.
	Міні-модуль 3 “Список використаних джерел” ‒ наведено перелік основної літератури, використовуваної під час створення модуля, та необхідної для глибшого його вивчення.
	Міні-модуль 4 “Глосарій” ‒ подано визначення основних педагогічних термінів до модуля.
	Міні-модуль 5 “Читаємо класиків та інших авторів” ‒ подано думки педагогів, психологів, науковців з питань, що вивчають.
	Міні-модуль 6 “Блок-схеми” – основні визначення до модуля подано у вигляді схем, таблиць, діаграм тощо.
	Міні-модуль 7 “Науковці пишуть” ‒ подано статті, тези, роздуми видатних науковців з питань, які розглядають у модулях.
	Міні-модуль 8 “Мої роздуми” ‒ викладачі, що вивчають модуль, можуть поділитися своїми думками, досвідом, викласти особисту позицію з певного питання.
	Міні-модуль 9 “Блок-тест” ‒ міні-модуль для самоконтролю викладачів. До кожного питання подано варіанти відповідей, серед яких одна вірна. Перевірте свої знання, дайте правильну відповідь!
	Міні-модуль 10 “Діагностичний матеріал” – подано тести та опитувальники для діагностики власного фізичного, психоемоційного стану, готовності до педагогічної діяльності, гуманної взаємодіїі з вихованцями. Знайдіть декілька хвилин для самодіагностики!
	Міні-модуль 11 “Тренінги” ‒ найефективніша та найцікавіша методика для подолання психічних та емоційних перевантажень, стресів, конфліктів зі студентами та в колективі, для створення взаємної довіри, поваги до суб’єктів навчально-виховного процесу, розвитку інноваційності та комунікативності тощо.
	Міні-модуль 12 “Міні-кейси” ‒ розміщено варіанти педагогічних ситуацій, які слід розв’язати, та кейси, створені за творами В.О. Сухомлинського. Це сприяє формуванню вмінь розв’язувати проблемні ситуації, допомагає викладачу в педагогічній діяльності.
	Міні-модуль 13 “Вправи” ‒ психолого-педагогічні та фізичні вправи.
	Міні-модуль 14 “Корисні поради” ‒ поради педагогів-практиків, науковців, медичних працівників викладачам з різних напрямів їхньої педагогічної діяльності. Будемо раді, якщо ці поради стануть Вам у нагоді.
	Міні-модуль 15 “Притчі” ‒ невеликі історії, які зберегли мудрість, і передають її від покоління в покоління. Притчі допоможуть Вам задуматися про справжній сенс життя.
	Міні-модуль 16 “Релаксаційні вправи” ‒ у Вас був важкий день, Ви перенервували. Вам допоможе релаксація, яка є одним із прийомів аутогенного тренування. Вона може бути повною, коли весь організм перебуває в стані розслаблення і спокою, а може бути частковою, коли ми розслабляємо окремі частини тіла за допомогою спеціальних вправ. Ми пропонуємо Вам декілька релаксаційних вправ.

Для того, щоб Вам, колего, було зручно, ми представили міні-модулі 5, 15 та 16 у друкованому та електронному (аудіо) вигляді на освітньому порталі www.nmcinfo.com.ua.

Послідовність вивчення міні-модулів можете вибрати із варіантів, запропонованих авторами, або створити індивідуальну траєкторію.

ЗМІСТОВА КАРТА МОДУЛЯ

Позначення міні-модуля		Назва міні-модуля	Короткий зміст міні-модуля
1		1.1. Освітній портал	На освітньому ресурсі “Розвиток професійної компетентності педпрацівників” розміщено PDF-файл модуля 1 “Гуманістична спрямованість – концептуальна основа процесу розвитку професійної компетентності викладачів”, аудіо- лекція, мультимедійний та електронний посібники.
2		1.2. Ключові слова	Гуманізм, освіта, виховання, проблема гуманізації, гуманістичні ідеї, гуманістична педагогіка, педагог-гуманіст тощо.
3		1.3. Список використаних джерел	Наведено перелік літератури, що використовувалась під час створення модуля.
4		1.4. Глосарій	Подано визначення понять: гуманістична освіта, гуманізм, гуманізація педагогічного процессу тощо.
5		1.5. Читаємо класиків та інших авторів	Подано думки педагогів-науковців з питань гуманізації освіти: Я.А. Коменського, Я. Корчака, В.О. Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі, Н.І. Рибіної, І.А. Зязюна, Н.В. Соловйової, О.І. Доніної, Т.Є. Бойченко.
6		1.6. Блок-схеми	− Головні засади гуманізації освіти. − Цінності педагогіки співпраці (за Ш.О. Амонашвілі). − Зміна завдань педагога під час переходу від традиційної парадигми освіти до гуманістичної. − Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя (за Н.А. Асташовою). − Ознаки неготовності викладачів до гуманної взаємодії. − Напрями здійснення гуманізації. − Професійні компетентності, потрібні викладачам для реалізації гуманістично орієнтованої діяльності. − Принципи, потрібні для реалізації гуманістичного навчання і виховання студентів.
7		1.7. Науковці пишуть	В.Г. Кремень “Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору”.
8		1.8. Мої роздуми	Думки читачів, роздуми, особиста позиція з питань гуманістичної спрямованості викладачів.
9		1.9. Блок-тест	Запитання із запропонованими від-повідями для тестового контролю знань.
10		1.10.Діагностичний матеріал	− Тест “Визначення професійної спрямованості особистості”. − Тест “Здатність педагога до емпатії” (І.М. Юсупов).
11		1.11. Тренінги	− “Формування професійних якостей педагога”. ‒ “Хто він, справжній учитель”. ‒ “Цінності, які допомагають жити”, “Асертивність та емпатія в роботі викладача”. ‒ “Практичне самопізнання”.
12		1.12. Міні-кейси	Вирішення педагогічних ситуацій. Міні-кейси, створені за творами В.О. Сухомлинського.
13		1.13. Вправи	Бар’єри, що перешкоджають реалізації гуманістичних відносин. Міні-твори на запропоновані теми.
14		1.14. Корисні поради	Поради вчителеві від Василя Олександровича Сухомлинського.
15		1.15. Притчі	“Таємниця життя”, “Два вовки”, “Життя – це проект “Зроби сам”, “Усе в твоїх руках”, “Щастя з глини”, “Любов і закоханість”, “Час любові”, “Що робити, якщо впав?”, “Сонечко”.
16		1.16. Релаксаційні вправи	Динамічна релаксація. Мотив “Прекрасна квітка”.

Ознайомившись з умовними позначеннями та змістовою картою модуля, переходимо до методичного путівника їхнього вивчення. Методичний путівник ‒ це ланцюг, що включає умовні позначення міні-модулів, з яких складається модуль, та кружечки: в більших за розміром ‒ номер міні-модулів за визначеним порядком, а в менших ‒ номери, які визначають послідовність вивчення міні-модулів.

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 1 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 2 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

ПРИКЛАДИ

ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРАЄКТОРІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ 1,

ЯКІ ПОБУДУВАЛИ ВИКЛАДАЧІ САМОСТІЙНО, ТА ЇХ АРГУМЕНТАЦІЯ:

ЧОМУ САМЕ ТАКУ ПОСЛІДОВНІСТЬ ВОНИ ОБРАЛИ?

Приклад 1

У мене сьогодні був напружений день. Я стомлений і вирішив розпочати вивчення модуля з міні-модуля № 16 "Релаксаційні вправи". Після цього попрацював з міні-модулями “Глосарій” (№ 4), “Притчі” (№ 15), “Корисні поради” (№ 14), “Міні-кейси” (№ 12), “Вправи” (№ 13), “Читаємо класиків та інших авторів” (№ 5), із списком використаних джерел (№ 3), міні-модулем “Науковці пишуть” (№ 7), висловлюю свою думку та позицію з питання, що вивчається у міні-модулі “Мої роздуми” (№ 8), ознайомився з діагностичним матеріалом (№ 10), ключовими словами (№ 2), використовуючи їх при роботі на освітньому порталі (№ 1) для пошуку необхідної інформації; вивчаю матеріали, представлені у міні-модулях “Тренінги” (№ 11) та “Блок-схеми” (№ 6), а потім перевіряю свої знання, відповівши на питання, подані у міні-кейсі “Блок-тест” (№ 9).

Особливо мені подобається, що за матеріалами підручника створено мультимедійний посібник і робочий зошит до нього, який є свого роду акумулятором моєї роботи.

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

(приклад 1)

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

Приклад 2

Я зі студентських років звик вивчати будь-яку проблему з ознайомлення із списком використаних джерел (міні-модуль № 3). В них відображені теоретичні та практичні аспекти вирішення проблеми, ретроспективний аналіз. Для мене саме такий аналіз є посиленням мотивації подальшого вивчення модуля.

Наступним етапом є вивчення міні-модулей “Міні-кейси” (№ 12), “Мої роздуми” (№ 8), де я описую своє ставлення до проблеми, прослуховую записані на диск “Притчі” (№ 15). Особливо цікавим є міні-модуль № 5 “Читаємо класиків та інших авторів”. Знайомлюсь з ключовими словами (міні-модуль № 2), діагностичним матеріалом (міні-модуль № 10), глосарієм (міні-модуль № 4); вивчаю корисні поради фахівців (міні-модуль № 14), виконую вправи (міні-модуль № 13). Далі працюю з міні-модулями № 7 “Науковці пишуть”, № 11 “Тренінги”, № 6 “Блок-схеми”, № 1 “Освітній портал”; перевіряю отримані знання, відповідаючи на тестові питання (міні-модуль № 9) і закінчую релаксаційними впра¬вами (міні-модуль № 16), поданими в аудіоформаті на електронному носію.

Для мене саме такий аналіз є посиленням мотивації вивчення модуля.

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

(приклад 2)

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 3 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

Умовні позначення:

	‒ номер міні-модуля за порядком
	‒ послідовність вивчення міні-модулів
	‒ показник шляху вивчення модуля

Розробіть декілька варіантів методичного путівника вивчення модуля. Який із запропонованих та розроблених варіантів Ви вважаєте найвдалішим?

Побудуйте оптимальну траєкторію вивчення модуля, яка б дозволила робити це в зручній для Вас послідовності залежно від психофізіологічних особливостей сприйняття.

1.1. ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ

В умовах становлення інформаційного суспільства все актуальнішим стає безперервна відкрита освіта. Основними принципами нової системи освіти є: фундаменталізація, гуманізація, гуманітаризація, інформатизація, індивідуалізація навчання.

Реалізація цих принципів призводить до якісних змін у всіх елементах педагогічної системи, включаючи характер самого знання, форми і методи організації освіти, роль викладачів у навчальному процесі. Для створення системи відкритої освіти необхідна побудова єдиного освітнього простору. В зв’язку з цим особливо варто виділити освітні портали, що відкривають перед усіма учасниками освітнього процесу доступ до навчальних ресурсів і наукового потенціалу освітніх установ, що дають можливість підвищити рівень освіти за допомогою використання інформаційних технологій. Дуже важливу роль у професійній діяльності освітян відіграє інтернет. Є декілька напрямів використання інтернет-технологій, здебільшого такі:

‒ організація роботи з вивчення та узагальнення педагогічного досвіду;

‒ обмін досвідом роботи засобами on-line зв’язку (теле-, інтернет-конференції, форуми, чати, електронна пошта тощо);

‒ інформаційне забезпечення діяльності фахівця, який знаходиться в інноваційному пошуку (банки даних передового педагогічного досвіду та освітніх інновацій);

‒  популяризація (презентація) досвіду роботи (розміщення інформації на веб-сторінках освітніх сайтів, створення окремих веб-сайтів);

‒ вивчення теоретичного матеріалу й практичного досвіду з проблем досліджень та дослідно-експериментальної роботи, розміще-ного в інформаційній мережі інтернет;

‒ проведення навчання, підвищення кваліфікації педагогічних працівників за дистанційною формою з урахуванням вищезазначених напрямів використання інтернету;

‒ мультимедійний супровід навчання.

Усі ці напрями інформаційного забезпечення діяльності та саморозвитку педагога можливо реалізувати за допомогою цілісних і структурованих веб-ресурсів (освітній портал чи веб-сайт).

Ресурс трактується як джерело, запас будь-чого (природні, енергетичні, матеріальні, трудові, фінансові ресурси). Під  інформаційними  ресурсами розуміємо запас, джерело інформаційних даних (книги, журнали, статті, словники, енциклопедії тощо). Термін "веб" означає інформаційний ресурс, який відноситься до простору web. Вживаючи прикметник “освітні”, таким чином відносимо цей ресурс до сфери освіти.

Портал (термін із сфери архітектури і означає “парадний фасад будівлі”, від лат. portal – ворота) є найбільш сучасною формою структурування освітньої інформації, оскільки: а) є багатоком-понентними; б) його користувачами є різні категорії споживачів з різним рівнем освітніх запитів; в) дає можливість для вільного виходу користувача у відкритий інформаційно-освітній простір за цільовим призначенням. Таким чином освітній сайт (портал) – це освітній веб-ресурс, але не варто говорити, що освітній веб-ресурс – це освітній сайт.

Знайдіть у вищевказаних виданнях статті, у яких розглядаються питання розвитку професійної компетентності викладачів. Опрацюйте їх та почніть формувати посібник.

1.2. КЛЮЧОВІ СЛОВА

Гуманізм, освіта, виховання, проблема гуманізації, гуманістичні ідеї, гуманістична педагогіка, педагог-гуманіст, гуманістична спрямо-ваність, особистісний підхід у педагогіці, гуманізація педагогічного процесу, гуманітаризація освіти, людиноцентризм, педагог-фасилітатор, особистісно орієнтоване навчання, гуманістична парадигма в освіті.

1.3. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амонашвили Ш.А., Загвязинский В.И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Пе-дагогика. – 2000. – № 2. – С. 13‒15.

2. Амонашвили Ш.А. Гуманно-личностный подход к детям. ‒ М., 1998. ‒ 544 с.

3. Андрієвська В.В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі за-гальноосвітньої школи : Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. – К. : ІЗМН, 1997. – 136 с.

4. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1 (11). – С. 5‒9.

5. Анохин П.К. Избранные труды : Философские аспекты теории функциональных систем. – М. : Наука, 1978. – 399 с.

6. Беседы и суждения Конфуция. – СПб. : Изд-во “Кристалл”, 1999. – 1120 с.

7. Бібік Н.М. Компетенції // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 409–410.

8. Бойченко Т.Є. Здоров’я як інтегральний феномен людського буття // Буття людини в суспільстві: системний виклад : монографія / І.В. Бойченко, М.І. Бойченко та ін. – К. : Промінь, 2012. – С. 474–576.

9. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманис-тической психологи / Г.А. Балл. – Киев-Донецк, 1993. – 143 с.

10. Барбіна Є.С. Гуманізація освіти : навч.-метод. посіб. / Є.С. Барбіна. – Херсон : Херсонський держпедуніверситет, 2001. – 58 с.

11. Бернс Р. Развитие “Я – концепции” и воспитание. – М. : Прогрес, 1988. – 420 с.

12. Бех І.Д. Гуманістична педагогіка як нова інноваційна пара-дигма // Науковий вісник Миколаївського педагогічного університету. – Вип. 4. – Миколаїв : МДПУ, 2001. – С. 22‒28.

13. Брагина Г.В., Кудусова А.Ш. Рефлексивный подход в обучении как условие формирования педагогической культуры учителя / Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4–6 березня 2002 р. ‒ Полтава : АСМІ, 2002.

14. Винарчук Т.М., Роль і значення освітніх Веб-ресурсів у забезпе-ченні безперервної освіти педагога. Народна освіта. Електронне наукове фахове видання. Режим доступу: http://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/10/index10.htm

15. Виховай в собі людину. Хрестоматія диктантів за творами В.О. Сухомлинського / Укладачі Євдокимова Т.І., Чалапко В.А. (за матеріалами навчально-методичного кабінету педагогічного досвіду, виховної роботи та творчості молоді НМЦ “Агроосвіта”).

16. Гуманізація процесу навчання в школі : навч. посіб. / За ред. С.П. Бондар. – [2-е вид. доповн.]. – К. : Стилос, 2001. – 256 с.

17. Гуманістична парадигма в освіті // Концепція гуманізму в становленні та розвитку професійної освіти : Матеріали міжнар. науково-практ. конф. / І.А. Зязюн. – Одеса : “Астропринт”. 1997. ‒ С. 4‒9.

18. Донина О.И. Гуманизация образования и воспитания как социально-педагогический феномен. Журнал “Педагогическая наука: история, теория, практика, тенденции развития” / Выпуск № 2 (2010).

19. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. ‒ К. : Юрінком Інтер, 2008. ‒ 1040 с.

20. Жуковська С.А. Особистість, яка здатна творити особистість / С.А. Жуковська // Освіта. Технікуми, коледжі. ‒ 2013. ‒ № 4. ‒ С. 4-5.

21. Зязюн І.А. Пріоритетні принципи дидактики сучасної освіти // Науковий вісник Миколаївського пед. університету. – Вип. 4.− Миколаїв. : МДПУ. 2001. – С.11–22.

22. Киричук О.В. Взаємодія навчання і виховання в інноваційних педагогічних системах // Педагогічні інновації : ідеї, реалії, перспективи. – К. : ІЗМН, 1998. – С. 140–141.

23. Класному керівнику : науково-методичний журнал, № 9 (57), 2013.

24. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика : сборник мини-кейсов (задачи и практические ситуации). – К. : КНЭУ., 2011. – 183 с.

25. Корчак Януш. Как любить ребенка. Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?id=kIs8AwAAQBAJ&pg=PT398&lpg=PT398&dq=Януш+корчак.

26. Кремень В.Г. Освіта і наука України. Шляхи модернізації. – К. : Грамота, 2003.

27. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору – К. : Педагогічна думка. – 2009. – 520 с.

28. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття // Освіта. – 2002.− №58.− С. 2.

29. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н.Софій(голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу) та ін. ‒ К. : Контекст, 2000. – 336 с.

30. Кудусова А.Ш. Саморазвитие будущего педагога в учебной деятельности // Проблеми сучасної педагогічної освіти : Педагогічна преса. ‒ 2002. ‒ Серія : Педагогіка і психологія. ‒ Вип. 4.

31. Кудусова А.Ш. Формирование учителя-гуманиста в условиях

поликультурного воспитания // Професіоналізм педагога : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 21–23 вересня 2004 р. ‒ Ялта : РВВ КДП, 2004. ‒ Ч. 2.

32. Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : навч. посіб. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. ‒ К. : Знання, 2006. ‒ 311 с.

33. Кулюткин Ю.Н. Педагогические игры // Моделирование педагогических ситуацій : Проблемы повышения качества и эффективности общепедагогической підготовки учителя. – Педагогика, 1981. ‒ С. 25‒41.

34. Лавріненко О.А. Історія педагогічної майстерності : навчаль-ний посібник для студентів педагогічних ВНЗ, аспірантів, вчителів / О. Лавріненко. – К. : Богданова А.М. , 2009. – 328 с.

35. Науково-освітній потенціал нації : погляд у ХХІ століття / Авт. кол. : В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. – К. : Навч. книга, 2004. – 672 с.

36. Національна доктрина розвитку освіти : Затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – С.12‒24.

37. Олійник В.В. Методологічні засади цільового управління освітою / В.В.Олійник // Педагогіка і психологія. – 1998. ‒ № 4. – С. 111‒118.

38 Педагогічна майстерня : наук.метод. журнал. № 7 (31), 2013.

39. Педагогічні технології : теорія та практика: навчально-мето-дичний посібник / за ред. проф. Гриньової М.В. – Полт. держ. пед. ун-т. ім. В.Г. Короленка. – П., АСМІ: 2006. − С.111–115.

40. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос, В.А. Семіченко та ін. / за ред. І.А. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.

41. Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / Редкол. : Т.І. Су-щенко та ін. – К. – Запоріжжя : ТОВ “Фінвей”, 2002. – Вип. 24. – С.191–199.

42. Педагогическое наследие / сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М. : Педагогика, 1989. – 416 с. ‒(Б-ка учителя).

43. Початкова освіта : методичний порадник. ‒ Випуск 15, №36 (420) ‒ вересень 2007.

44. Практикум по общей психологи / Под ред. А.И. Щербакова. ‒ М. : Просвещение, 1990. ‒ С.101.

45. Професія педагога : розвиток та самозбереження / упоряд. Людмила Галіцина. ‒ К. : Шк. світ, 2010. ‒ 128 с. ‒ (Бібліотека “Шкільного світу”).

46. Пуховська Л.П., Снісаренко О.С., Сніцар Л.П. Розвиток цін-ностей педагогів у контексті євроінтеграції : наук.-метод. посібн. / Л.П. Пуховська, О.С. Снісаренко, Л.П. Сніцар. ‒ К. : УМО НАПН України, 2010. ‒ 289 с.

47. Пуховська Л.П., Снісаренко О.С., Сніцар Л.П. Цінності педа-гогів у процесі інтеграції : наук.-метод. рекоменд. / Л.П. Пуховська, О.С. Снісаренко, Л.П. Сніцар. ‒ К. : УМО НАПН України, 2011. ‒ 137 с.

48. Савенкова Л.О., Романова Г.М. та ін. Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів. ‒ К. : КНЕУ, 2011. ‒ С. 81‒93.

49. Семиченко В.А. Плекаємо педагогічну майстерність: навч. посіб. / В.А. Семиченко, О.С. Снісаренко, О.В. Брю-ховецька, А.Ш. Кудусова. – Вінниця : Планер, 2010. – 674 с.

50. Степаненко О.І. Формування конфліктологічної готовності викладачів вищої школи МВС України : навч.-метод. посіб. – К., 2011. – 246 с.

51. Сухомлинский В.А. О воспитании / Сост.и авт. вступит. очерков С. Соловейчик. ‒ 4-е изд. ‒ М. : Политиздат, 1982. – 270 с.

52. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / Вибр. твори: у 5 т. – К., 1976.− Т.2.− С. 470‒477.

53. Соловьева Н.В. Гуманизация высшего образования как отражение ситуации современного образования. Режим доступу : htth: //www.rciabc.vsu.ru/irex/pubs/solovieval.htm

54. Сущенко А.В. Гуманізація педагогічної діяльності вчителя : науково-методичний посібник. – Запоріжжя : Запорізький обласний ін-т післядипломної педагогічної освіти, 2003. – 222 с.

55. Тренінги розвитку педагогічної майстерності / Автор-укладач Ю.С. Запорожцева. ‒ К. : Шк. світ, 2012. ‒ 104 с. ‒ (Бібліотека “Шкільного світу”).

56. Чернишова Є.Р. Кадровий потенціал системи післядипломної педагогічної освіти : науково-методичний аспект : наук. вид. / Є.Р. Чернишова; НАПН України, Ун-т. менедж. освіти. – К., 2011. – 208 с.

57. Философский энциклопедический словарь. – М. : Сов. энциклопедия, 1983. – 840 с.

58. Философский словарь/ Под ред. И.Т. Фролова. ‒ М. : Политиздат, 1991. ‒ С. 99.

Дисертації, захищені з даної проблеми

Докторські

59. Шиянов Е.Н. Теоретические основы гуманизации педагогичес-кого образования : дис. . докт. пед. наук : 13.00.08 / Шиянов Евгений Николаевич. – М. : МГПИ, 1991. – 404 с.

Кандидатські

60. Андрощук І.М. Управління розвитком професійної компетентності вчителя-філолога в міжатестаційний період : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2013.

61. Артюх М.С. Розвиток професійної компетентності педагогічних кадрів у системі діяльності відділу освіти районної державної адміністрації : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2011.

62. Варбан Є.О. Стратегії подолання життєвих криз в юнацькому віці : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. ‒ К., 2009 р.

63. Войцехівський М.Ф. Організаційно-педагогічні умови управління розвитком професійної компетентності методистів інститутів післядипломної педагогічної освіти : дис. канд. пед. наук : 13.00.06.

64. Давидюк Н.Ю. Розвиток професійної компетентності методистів позашкільних навчальних закладів в післядипломній педагогічній освіті України : дис. канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2012. ‒ 228 с.

65. Дебич М.А. Проблема гуманізації вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. ‒ К., 2012. ̶ 201 с.

66. Катюк Я.Л. Розвиток професійної самосвідомості керівників професійно-технічних навчальних закладів у процесі підвищення кваліфікації : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07 . ‒ К., 2009.

67. Кірейчева Є.В. Соціально-психологічні умови розвитку Я ‒ концепції майбутніх учителів : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.0 . ‒ К., 2010.

68. Кудусова А.Ш. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ̶ К., 2006. ̶ 301 с.

69. Мурована Н.М. Педагогічне керівництво розвитком професійної компетентності вчителів музики у післядипломній освіті : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2008.

70. Нерух Н.В. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх агрономів в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2009. ̶ 296 с.

71. Олійник Ю.І. Формування творчої особистості майбутніх учителів мистецьких спеціальностей засобами комп’ютерних технологій : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2010.

72. Ростовська В.І. Управління процесом формування професійної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. ‒ К., 2009.

73. Рыбина Г.В. Гуманизация профессиональной деятельности учителя как фактор духовно-нравственного воспитания учащихся : дис. ... канд. пед. наук : Рыбина Галина Васильевна. ‒ Ставрополь, 2005. ‒ 152 с.

74. Савицька О.Г. Психологічні особливості використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя : дис. канд. психол. наук : 19.00.07. ‒ К., 2009.

75. Ситянін В.В. Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. ‒ К., 2010.

76. Соломка Т.М. Самоактуалізація студентів вищих навчальних закладів І‒ІІ рівнів акредитації в процесі професійної підготовки : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. ‒ К., 2009.

1.4. ГЛОСАРІЙ

ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГА І ВИХОВАНЦІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ − взаємний вплив дорослого і дітей, у процесі якого здійснюється їхній взаєморозвиток. Канали взаємодії в педагогічному процесі – діяльність і взаємини вихователя й вихованців. Модель педагогічної взаємодії визначає характер педагогічної системи.

ВИХОВАННЯ − це цілеспрямоване управління процесом розвитку вихованця з метою формування в нього совісті, честі, людяності, правдивості та інших рис характеру, що визначатимуть особистість молодої людини як майбутнього свідомого громадянина незалежної України. Іншими словами, виховання − цілеспрямована система впливів на особистість із метою вироблення в ній бажаних вихователеві якостей (духовних, моральних, етичних, естетичних, трудових, фізичних, громадських, сімейних та інших), що є основою підготовки особистості до життя, засвоєння нею досвіду попередніх поколінь та нових підходів до подальшого розвитку суспільства і суспільних відносин.

ВИХОВНА СИСТЕМА − умовно об’єднаний комплекс виховних цілей, людей, які реалізують їх у процесі цілеспрямованої діяльності, стосунків між її учасниками, освоєного середовища й управлінської діяльності із забезпечення життєздатності цієї системи.

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ − уявлення про ідеального вихованця та образ ідеальної особистості, яка досягла високого ступеня гармонії у фізичному, моральному, соціальному, інтелектуальному та естетичному розвитку. Виховний ідеал тісно пов’язаний зі світоглядом, релігією і мораллю.

ВИХОВНІ ЦІЛІ − цілі, що відповідають формуванню соціальних та особистісних якостей, а також ціннісно-смислових ставлень людини до навколишнього світу і до самої себе.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ − одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти. Відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, інтернет.

ГЛОБАЛЬНА ПЕДАГОГІКА − педагогіка загальнолюдського мораль-ного виховання дітей та юнацтва, що формує громадянина планети.

ГЛОБАЛЬНА ОСВІТА − зміст і технології освіти, орієнтовані на тенденції глобалізації у всіх галузях суспільного життя. Її компоненти − екологічна освіта і виховання, розвиток толерантності й полікуль-турності у сфері суспільствознавчої освіти, підвищення інформаційної насиченості освіти.

ГУМАНІЗАЦІЯ – це мета формування особистості, а гуманіта-ризація – це засіб досягнення цього.

ГУМАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ − концепція, основу якої становить ідея побудови педагогічної системи на принципах гуманізму з метою створення найсприятливіших умов для повноцінного розвитку дитини. Гуманістична педагогіка передбачає диференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвитку особистості.

ГУМАНІЗМ – це будь-яка система світогляду, де визнаються цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей.

ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА − освітні системи і концепції, які базуються на цінностях гуманізації й гуманітаризації освіти.

ГУМАННІСТЬ − морально-психологічні почуття любові до дітей, повага до їхньої гідності. Гуманність реалізується в процесі спілкуван-ня та діяльності через сприйняття, допомогу, співучасть, підтримку.

ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА ‒ освітні системи і концепції, які базовані на цінностях гуманізації та гуманітаризації освіти.

ГУМАНІСТИЧНА ПЕДАГОГІКА − напрям у сучасній теорії та практиці виховання, що виник наприкінці 50-х − на початку 60-х років XX ст. у США як педагогічне втілення ідей гуманістичної психології. Головна мета виховання в гуманітарній педагогіці – самоактуалізація особис-тості.

ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ – одна з основних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі, яка відображає зростання ролі і значення людських стосунків, взаємного прийняття учасників навчального процесу для успішності освіти в цілому.

ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ‒ напрям у сучасній психології, предметом якого є цілісне вивчення людини в її вищих, специфічних лише для неї виявах, зокрема розвиток і самоактуалізація особистості, її цінності, любов, творчість, відповідальність, свобода тощо.

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ ‒ впровадження в педагогічну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогові та більших можливостей вихованцям.

ДУХОВНІСТЬ ‒ спрямованість людини до високої мети, ідеалів, гармонії, яка виявляється у внутрішньому світі особистості, її моральності, розвиненості інтелектуальних й емоційних запитів, пошуках сенсу життя.

ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ – це формування і розвиток культури, духовності, знання і, звичайно, нової системи цінностей.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів завдяки створенню оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей кожного.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ОСВІТНІЙ МАРШРУТ – орієнтація на пошук індивідуальних моделей соціалізації, що сприяють використанню внутрішніх сутнісних сил і можливостей конкретної людини; надання дитині та її сім’ї права обирати навчальні програми й заклади з урахуванням інтересів і проблем, індивідуальності дитини.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – цілісна система операцій, що забезпечує ефективну взаємодію вихователя з вихованцями і визначається цілями, завданнями професійної діяль-ності, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (ритмом діяльності, спілкування тощо). Структура індивідуального стилю педагогічної діяльності охоплює мотиваційно-оціночний, змістовно-когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти.

ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ ‒ це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від раціоналізованих прагматичних імперативів.

МУЛЬТИКУЛЬТУРНА ОСВІТА – освіта, спрямована на збереження і розвиток культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності певного суспільства, на передавання їх та інноваційних новоутворень молодому поколінню.

МУЛЬТИКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ОСВІТИ – динамічна система культурних полів взаємовпливів і взаємодій суб’єктів освіти, які є носіями певного культурного і субкультурного досвіду.

ОСВІТА – процес і результат засвоєння людиною системи знань про світ, суспільство, саму себе, способи мислення і діяльності, формування власної особистості; феномен культури, що забезпечує її трансляцію, відтворюваність і зміну. Освіта – один із найоптимальніших і найінтенсивніших способів входження людини у світ науки і культури. Саме під час здобуття освіти людина засвоює духовні цінності (за В.Г. Кременем).

ОСВІТНІЙ ПРОСТІР – сукупність навчальних закладів, державної системи управління і суспільних об’єднань, які реалізують освітні програми.

ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА – сукупність ухвалених науковим педагогіч-ним співтовариством теоретичних, методологічних та інших установок на кожному етапі розвитку педагогіки, якими керуються як зразком (моделлю, стандартом) під час розв’язання педагогічних проблем.

ОСОБИСТІСНА ЦЕНТРАЦІЯ ПЕДАГОГА – спрямованість, зацікавле-ність педагога інтересами учасників педагогічного процесу.

ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ПЕДАГОГІЦІ – гуманістичний підхід педагога до вихованців, що допомагає кожному з них усвідомити себе особистістю, виявити можливості, які стимулюють самостановлення, самоствердження, самореалізацію.

ПЕДАГОГІКА – соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, пов’язаних з формуванням людини.

ПЕДАГОГІКА СПІВРОБІТНИЦТВА – новаторський напрям у педагогіці, що розглядає дитину як активного суб’єкта спільної з педагогом діяльності, заснованої на реальному співробітництві, демократичних і творчих засадах. Сформувався у середині 80-років XX ст.

ПЕДАГОГІЧНА АКСІОЛОГІЯ ‒ наука про сприйняття, освоєння та оцінювання нового в педагогіці. Основні її категорії: педагогічне співтовариство, оцінювання та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного середовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оцінювання нового тощо.

ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА – особлива сфера спрямованої на самостановлення дитини педагогічної діяльності, яка представляє процес спільного з вихованцем визначення його інтересів і шляхів подолання проблем з метою збереження власної гідності та досягнен-ня бажаних результатів у різних сферах.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ − узагальнена сукупність індивідуально-психологічних особливостей і професійно значущих якостей педагога, які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяльності. Розрізняють гностичні (вміння пізнавати й отримувати задоволення від пізнання), дидактичні (вміння пояснювати, передавати знання, навчати), комунікативні (вміння спілкуватися, співпрацювати), перцептивні (вміння проникати у внутрішній світ дитини, здатність до емпатії), прогностичні (вміння здійснювати педагогічне передбачення, прогнозувати результати взаємодії в педагогічній діяльності) та інші педагогічні здібності.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ВПЛИВ − вплив педагога на свідомість і поведінку, організацію життя й діяльності вихованців з метою формування в них певних якостей особистості та забезпечення успішного досягнення цілей.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ − принцип міри, потрібний у процесі спілкування з дітьми; визначається педагогічною майстерністю, досвідом, рівнем культури й особистісними якостями педагога.

ПЕДАГОГ-ФАСИЛІТАТОР − педагог, який працює в системі особис-тісно орієнтованої (гуманістичної) педагогіки і в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам, переживанням, заохочення, довіру як вираження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців, “емпатичне розуміння” (бачення поведінки вихованця, його реакцій, дій, навичок).

САМОАНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ − вивчення педагогом стану, результатів своєї професійної діяльності, встановлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між елементами педагогічних явищ, визначення шляхів удосконалення навчання і виховання дітей.

АУДІОЛЕКЦІЯ

«ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ»

МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ ПОСІБНИК

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

1.5. ЧИТАЄМО КЛАСИКІВ ТА ІНШИХ АВТОРІВ

Я.А. КОМЕНСЬКИЙ

Слід якомога більше піклуватися про те, щоб мистецтво впроваджувати, моральність й істинне благочестя було поставлено належним чином у школах, щоб школи стали “майстернями людей”.

Мистецтво розвивати моральність має шістнадцять основних правил.

I. Чесноти повинні прищеплюватись юнацтву всі, без винятку.

II. І, передусім, основні або, як їх називають, “кардинальні” чесноти: мудрість, поміркованість, мужність, справедливість. Адже не можна без фундаменту споруджувати будівлю, в якій всі погано скріплені частини хиталися б.

III. Мудрість юнаки повинні черпати з хорошого наставлення, вивчаючи істинні відмінності речей і їхні чесноти. Бо істинне судження про речі є істинна основа всякої чесноти. Довершено про це зазначає Вівес: “Істинна мудрість полягає в тому, щоб судити про речі справедливо, щоб вважати кожну річ тільки такою, якою вона є, не прагнути до порожнього, начебто б воно було дорогоцінним, або відкидати дорогоцінне, приймаючи його за порожнє, чи не засуджувати того, що заслуговує похвали, і не вихваляти вартого осуду. Звідси саме народжуються в людському розумі всілякі омани і помилки, і нічого немає в людському житті більш згубного, ніж ті хибні судження, коли речі неналежно оцінюють. Тому нехай привчається кожен вже з дитинства мати про речі істинну думку, яка з віком повинна зміцнюватися, і нехай спрямовується до того, що правильно, і уникає того, що неправильно, щоб ця звичка діяти правильно обернулася у нього в іншу природу... ”.

IV. Поміркованості нехай навчається впродовж усього часу навчання, звикаючи дотримуватися помірності в їжі й питті, у сні й активному стані, в роботі й іграх, в розмові й мовчанні. Тут завжди потрібно нагадувати юнакам золоте правило: нічого надміру, тобто ніколи і ні в чому не доходити до перенасичення й огиди.

V. Мужності нехай вони вчаться, долаючи самих себе, стримуючи свій потяг до зайвої біганини або грі поза межами відведеного часу, в приборкуванні нетерплячості та гніву. Основою цього повинна бути звичка робити все обдумано і нічого не робити під впливом захоплення або пориву. Адже людина є істота розумна, отже, нехай вона звикає керуватися розумом, обдумуючи свої дії. Кожна справа має відбуватися правильно, щоб людина воістину була господарем своїх дій.

VI. Справедливості вчаться, нікого не ображаючи, віддаючи кожному своє, уникаючи брехні й обману, проявляючи старанність та люб’язність.

VII. Особливо потрібні юнацтву такі види мужності: благородство, прямодушність і витривалість у праці. Так як життя доведеться проводити в спілкуванні з людьми і в діяльності, то потрібно навчити дітей не боятися людського обличчя і витримувати всяку чесну працю, щоб вони не стали нелюдимими або мізантропами, дармоїдами, марним тягарем землі. Доброчесність розвивається у вигляді справ, а не балаканиною.

VIII. Благородна прямодушність досягається частим спілкуванням з благородними людьми і виконанням на їхніх очах усіляких доручень. Аристотель так виховав Олександра, що на дванадцятому році свого життя він умів розумно спілкуватися з усілякими людьми – царями й послами царів і народів, з ученими і невченими, з городянами, поселянами і ремісниками – і по-всякому міг задавати розумні питання або розумно відповісти. Вчителі повинні приділяти увагу тому, щоб направляти на належний шлях всякого, в кому буде помічена розбещеність, необдуманість, грубість чи зухвалість.

IX. Звичку до праці юнаки отримають у тому випадку, якщо постійно будуть зайняті серйозною або цікавою роботою. Для цієї мети абсолютно байдуже, що і заради чого робиться, аби тільки людина була зайнята справою. Навіть у забавах можна навчитися тому, що згодом при нагоді може принести серйозну користь, коли того вимагає час і обставини. Але так, як все потрібно засвоювати через практику, то і працювати теж треба вчити за допомогою праці так, щоб постійні розумові та фізичні заняття перейшли в працьовитість, яка зробить неробство нестерпним. І тоді справдиться те, що говорить Сенека: “Благородні уми живляться працею”.

Х. Особливо потрібно вселити дітям споріднену справедливості чесноту – готовність прислужитися іншим і бажання до цього. Бо із зіпсованою природою тісно пов’язаний огидний порок себелюбства, за якого кожен бажає, щоб думали тільки про нього одного, залишаючись байдужим до того, що відбувається з іншими. Це є джерелом різних негараздів у людських справах, оскільки кожен клопочеться тільки про свої справи, відсовуючи в бік турботу про загальне благо. Тому потрібно вселяти юнацтву призначення нашого життя, а саме, що ми народжуємося не лише для самих себе, а й для Бога і для ближнього, тобто для всього людського роду.

XI. Розвиток чеснот потрібно починати з самих юних років, перш ніж порок опанує душею. Адже якщо ти не засієш поле добрим насінням, на ньому буде рости трава.

ХІІ. Чеснотам учаться, постійно здійснюючи чесне. Діти легко вчаться бігати ‒ бігаючи; говорити ‒ розмовляючи; писати ‒ вправляючись у письмі. Таким же чином вони вчаться стриманості – стриманістю, правдивості – говорячи правду, наполегливості – діючи наполегливо.

ХІІІ. Нехай постійно сяють перед ними приклади порядного життя батьків, годувальниць, учителів, співтоваришів. Адже діти, хоч би що вони бачили – хороше чи погане, прагнуть це повторювати. Таким чином, вони вчаться раніше повторювати, ніж пізнавати.

ХІV. Однак потрібно приклади супроводжувати настановами і правилами життя для того, щоб виправляти, доповнювати й зміцнювати наслідування. Подібні приписи для життя слід брати із Священного писання і висловів мудреців. Наприклад, чому і як потрібно уникати заздрощів? Яким чином захищати серце від печалей і всілякого людського нещастя? Яким чином стримувати гнів, виганяти злочинну любов? Однак все це відповідно віку і ступеня розвитку.

XV. І найретельніше слід оберігати дітей від негативного впливу оточуючих. Адже внаслідок зіпсованості нашої природи зло легше розповсюджується і тримається. Тому всіляко потрібно оберігати молодь від усіх приводів до моральної зіпсованості, як, наприклад, “дурних товаришів”, розбещених промов, порожніх і беззмістовних книг (бо приклади вад, сприйняті очима або вухами, є отрута для душі) і, нарешті, неробства, щоб діти від неробства не навчилися робити погане. Краще, щоб вони завжди були чимось зайняті: справою чи розвагою.

XVI. І так, якщо вдасться якимось чином бути настільки пильним, щоб до дітей не могло проникнути якесь зло, то для протидії поганим звичаям абсолютно необхідна дисципліна [41].

Як Ви розумієте вислів “школа ‒ “майстерня людей”? Чи згодні Ви з висловлюваннями Я.А. Коменського? Чи співзвучні вони ідеям гуманної педагогіки?

Прочитайте шістнадцять основних правил мистецтва розвивати моральність, впровадження яких, на думку вченого, допоможе школам стати “майстернями людей”. Поміркуйте, з чим погоджуєтеся, а що викликає у Вас сумнів?

На аркуші паперу відмітьте Ваше ставлення до кожного з цих правил, зафарбувавши їх у відповідний колір:

‒ ви згодні з правилами повністю ‒ зелений колір;

‒ ви згодні частково ‒ жовтий колір;

‒ ви не сприймаєте зовсім ‒ червоний колір.

Подивіться, який колір (кольори) домінує. Це допоможе визначити, яким педагогічним ідеям Ви надаєте перевагу та наскільки вони співзвучні з сучасними гуманістичними педагогічними ідеями.

Я. КОРЧАК

“Дивний цей світ! Дивовижні дерева, як дивно вони живуть! Дивовижні маленькі черв’ячки − живуть так недовго! Дивовижні риби − живуть у воді, а людина задихається в ній і помирає. Дивно все, що стрибає і пурхає: коники, птахи, метелики. І звірі дивовижні − кішка, собака, лев, слон. І на рідкість дивовижна сама людина.

Кожна людина ніби містить у собі весь світ.

Якщо я дивлюся на дерево, виходить ніби два дерева: одне насправді, а інше у мене в очах, в голові, в думках. Я йду і забуваю про нього, а потім знову побачив − дізнався, згадав. Значить, дерево як би ховалося десь в моїх думках.

Усе існує як би два рази: раз ‒ саме по собі, а інший раз ‒ у мене в очах, в голові, в думках.

І завжди мені щось подобається, а щось не подобається. Або я стою на березі річки і знаю, що це за річка. Але в ній весь час інша вода. Вода ні хвилину не буває одна і та ж, всі краплі однієї і тієї ж річки постійно змінюються, постійно інші.

Те ж саме, коли я йду вулицею, повз будинки і людей. Кожен будинок інший, і кожна людина інша, і все це протягом однієї хвилини. З хвилин складаються години, з годин − дні і ночі, з днів − тижні. Зима, літо − і знову довгі вечори, потім знову весна, бруньки, зелене листя. Сонце, нічна темрява, місяць, зірки, хмари, дощ, білий сніг. Все постійно інше і по-іншому.

Те ж саме і зі мною. Немов би все той же, але ж я росту, стаю старшим. Я дивлюся на годинник: стрілка рухається, пройшла хвилина. Немов би я все той самий, але то веселий, то сумний, і весь час бачу щось інше і про щось інше думаю. І навіть не знаю, що буде далі: чи буду я спокійний, чи мене хтось розгніває. Або думаю, що зроблю так, а вийде як раз навпаки. Один раз мені здається так, а інший − інакше. Ось і виходить, що я сам себе не знаю.

Якщо запитати: “Ти хороша людина?” Можна отримати відповідь: “Сам не знаю... Здається, хороша”. Або: “Намагаюся”. Нібито дивно, що людина не знає, яка вона насправді, навіть себе добре не знає. Грецький мудрець сказав: “Гнот сеаутон”. Це означає: “Пізнай самого себе”.

Отже, навіть дорослим важко пізнати самих себе, навіть мудрецям. Адже дітям здається, що дорослі знають все і можуть відповісти на будь-яке питання. А ми не знаємо, ми насправді не знаємо.

Якщо я розмовляю з ким-небудь і знаю, як його звуть, я вже кажу: “Я його знаю”.  Чи так це? Часто мені здається, що він один, а потім бачу, що інший, що я помилився.

Навіть сам я: весело мені − я один, сумно чи гніваюсь − інший. Коли мені весело, мені всі здаються добрими, милими; я охоче поступаюся, легко прощаю; я навіть не відчуваю, що мене штовхнули або що мені боляче. І мені здається, що і всім має бути весело.

А коли людина сердита, все їй не так; вона і сам потім дивується, що такі дурні думки лізли в голову. Навіть виглядаєш ти, коли злишся, по-іншому. Обличчя перекошене, бліде або червоне, і очі зовсім інші.

Коли я дивлюся, як двоє хлопчаків б’ються, я думаю: “Що за вихор, що за буря думок і почуттів?”

А коли розходяться, захекавшись, я прикладаю вухо до грудей: бідне серце калатає так часто і сильно, що зупиняється в знемозі, а потім ще і ще, і ніяк не заспокоїться.

Один запальний, легко впадає в гнів, інший рідко злиться; один вміє хоч трохи володіти собою і стримуватися, інший відразу шаленіє, немов вбити хоче. Про таких кажуть: “Раб своїх пристрастей”. Ось бачиш, і самому важко, і всім з тобою важко. Більше так не роби. Після цього він починає, бо соромно йому, плакати і каятися.

Мені здається, дорослі не повинні сердитися на дітей, тому що це не виправляє, а псує. Часто дорослим здається, що дитина назло їм каверзує − не бажає що-небудь зробити, сказати. Ні, йому соромно. А якщо комусь соромно, він не може говорити, мова застряє в горлі, важко ворухнути язиком. У голові порожнеча, думки немов випарувалися. І ти кажеш і робиш не те, що хочеш. Намагаєшся бути сміливішими, а виходить ще гірше. Відразу можна зрозуміти, що людина придурюється: говорить занадто сміливо і голосно, рухи надто розв’язні. Або губи стрибають і не може відповідати. Як паралізований.

Дивне це почуття страху. Все здається небезпечним. Немов хто на думки накинув чорний шалик і душить. Навіть дихати важко. Дорослі думають: “Бешкетник, нічого він не боїться, нічого він не соромиться”. Зовсім це не так.

Лікарі, ті хоч скажуть:

− Нервовий, боїться. Та й то не завжди.

Я вже давно помітив, якщо я на якогось хлопчака дуже розгніваюся, його відразу обступають хлопці й починають втішати, пояснювати. Зізнаюся з соромом, це мене навіть дратувало. Що таке?! Сварю, значить, заслужив. А якщо навколо нього натовп, виглядає так, немов винен я, а не він. Тепер я ставлюся до цього інакше: і добре, так і має бути, кожен, потрапивши в біду, повинен знайти у людей підтримку. Не подобається мені це шкільне покарання, щоб з ким-небудь не розмовляти. Треба вміти співчувати добрим, злим, людям, звірам, навіть зламаному деревцю й камінцю.

Я знав хлопчика, який збирав на дорозі камінчики і відносив у ліс: там їх вже ніхто не топтатиме.

Почуття бувають сильні й гострі, або м’які та ніжні, бувають яскраві, бувають спокійні.

Що таке любов? Чи любиш завжди або за що-небудь, і чи завжди ти любиш тих, кого ти повинен любити, і так, як повинен? Однаково або то більше, то менше? І що таке вдячність і повага? Яка різниця між любити і дуже подобатися? Як дізнатися, кого більше любиш? Я помітив, що хлопці не люблять говорити про свої почуття. Може бути, їм просто важко? Навіть маленькі не люблять.

А дорослі часто задають дітям питання:

− Любиш? А кого ти більше любиш?

Я запитав у одного хлопчика, як він дізнався, що любить цю дівчинку більше, ніж інших?

Він відповів:

− Раніше я говорив з нею, як з усіма, а тут раптом я її став соромитися.

Часом навіть і не знаєш, що кого-небудь любиш, але, коли її немає, тобою опановує почуття неспокою і якоїсь порожнечі, сиротливості, самотності. І хочеться, щоб вона чи він повернулися.

Це називається тугою. Тужити можна за батьками, товаришем, будинком. А найсильніша туга − це туга за Батьківщиною.

Стільки різних почуттів, що всіх не порахуєш. Можна спробувати виписувати їх із словника в зошит. Тому що тут я можу коротко згадати лише про деякі найважливіші почуття. І про звичайні почуття, повсякденні.

Згадаю ще про три почуття: розчарування, образу та приниження.

“Я розчарувався. Думав, буде добре. І помилився. Вийшло не так, як хотілося”.

Люди кажуть:

− Болісне розчарування, гірке розчарування.

Так, часом відчуваєш як би біль, а часом тільки неприємний гіркий, терпкий присмак.

Часто до почуття розчарування домішується й інше – образа. Ми ображаємося, що нас ввели в оману, обдурили нашу довіру. Якщо товариш видасть таємницю, наговорить на тебе, обдурить, тобі неприємно, ти ображений.

− Від удару не так боляче, як від слова, − сказав один хлопчик.

− Чим сміятися, краще б уже побили, − сказав інший.

Коли дорослі хочуть принизити й образити дітей, діти найчас-тіше роблять вигляд, що їм все одно. А не роблять, значить, вже втратили сором. Почуття, якщо не вміти поводитися з ними, слабша-ють, як кажуть, притупляються.

Різні бувають люди. Один часто буває веселим і рідко сумним, а інший ‒ зовсім навпаки. Один любить майже всіх, ні до кого не має неприязні; а інший немов сердитий на всіх, важко на нього догодити. Деякі легко звикають до нових людей, а інші, недовірливі, довго придивляються, перш ніж скажуть:

− Люблю.

Один довго пам’ятає, інший швидко забуває.

Різні бувають люди.

Раніше я думав, як і всі: хлопці легко сердяться і легко прощають. Годину тому побилися і знову разом грають. Тільки що грали і вже посварилися. Звичайно, хтось скаже спересердя: “Ніколи більше не буду з ним розмовляти. Ніколи вже більше не буду з ним грати ”. Або навпаки: "Ми завжди будемо дружити ".

Але так говорять тільки у виняткові хвилини, та й у дорослих те ж саме. Іноді наростає поволі неприязнь, а іноді дружба триває роками” [25].

Прочитайте уривок з твору Я. Корчака. Зверніть увагу на виділені думки автора. Знайдіть у тексті приклади, за допомогою яких автор розкриває їх сутність. А яка Ваша думка? (Наведіть приклади зі свого життя).

Януш Корчак писав:

‒ А найсильніша туга ‒ це туга за Батьківщиною.

‒ Мені здається, дорослі не повинні гніватися на дітей, тому що це не виправляє, а псує.

‒ Треба вміти співчувати добрим, злим людям, звірам, навіть зламаному деревцю й камінцю.

‒ Від удару не так боляче, як від слова.

‒ Чим сміятись, краще б уже побили.

Як Ви це розумієте?

Наведіть власні приклади, які розкривають ці думки.

Випишіть з тексту думки, приклади, які Вас вразили, обговоріть їх зі студентами.

Працюючи з текстами, виписуйте те, що Вас більше хвилює. Створіть збірку “Педагогічна скринька”.

В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ

“У роки дитинства і юнацтва умій проявити душевну мужність і відважність – вклади свої духовні сили в людину, яка тобі, здавалося б, чужа. Нехай неспокійним буде твоє серце від того, що поруч з тобою людина, позбавлена щастя або ж страждає. У житті буває не так часто, щоб горе кричало, заявляючи про себе. Умій почути і відчути мовчазне горе ‒ воно особливо безвихідне.

Наймогутніший засіб виховання чуйності – краса. Краса – це вершина, з якої ти можеш побачити те, що без розуміння і відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що опромінює світ, при цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти відчуваєш прихильність і непримиренність. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона випрямляє наш дух, совість, почуття. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і відповідно до цього ставишся сам до себе. У розумінні і відчутті краси – могутнє джерело самовиховання.

Відчуття і переживання краси, прагнення до прекрасного, нетерпимість до жахливого – все це вимагає розвиненого, тонкого, чуйного розуму. Тільки злиття розумного і красивого дає високоморальне; без ідей краса не може відкрити перед людиною велич життя і його власну людську велич. Краса лише тоді облагороджує і підносить, коли вона зливається з правдою, чесністю, людяністю, непримиренністю до зла. Ми живемо в цьому світі, він впливає на наші серця щохвилини, тільки завдяки цьому етичні поняття про красу мають реальну силу – без краси неможливе повноцінне виховання. Сила краси реальна в суспільстві лише тому, що є сонце правди – найсправедливіші у світі людські стосунки. Думка, розуміння, роздуми відіграють виняткову роль у шліфуванні почуттів. Краса немов би відкриває очі на світ. Погане, потворне, непомітне протягом тривалого часу в світлі краси стає раптом нетерпимим. Одна із закономірностей виховання – зло і потворність нехай витісняються красою. Взагалі треба нам пильно стежити за народженням в юних серцях неосмислених спонукань і, плекаючи та розвиваючи ці тонкі рухи душі, перетворювати їх на прагнення. Краса допомагає цьому перетворенню. Незрозуміла, неусвідомлена думка стає голосом совісті.

Краса несумісна з недбальством, неробством, пустопорожнім проведенням часу. Етика виховання в тому, щоб пізнання, осягнення краси пробуджувало занепокоєння, тривогу, прагнення зробити навколишнє кращим, ніж воно є. Думки про красиве повинні пробуджувати в дитини почуття незатишності, невлаштованості в тому середовищі, де є щось від байдужості. Відчуття краси природи, активне творіння прекрасного я б назвав дорогоцінними вправами юної душі...

Крім щастя, в житті людському є горе, біда, страждання, відчай, сум’яття, біль душі. Щастя, як сонце – однаково світить щасливим; нещастя, як тінь: воно багатолике і в кожного нещасного глибоко неповторне. Найстрашніше людське горе в нашому світі – це війна і смерть. Серед бід людських найбільша – втратити мужність, стати дрібною, боягузливою, жалюгідною істотою. Якщо ти втратив людяність – ти можеш утратити все: честь, повагу, довіру; віковічний зв’язок зі своїм родом, з якого ти вийшов і який дав тобі прізвище, ім’я, по батькові; ти можеш втратити і Батьківщину, тому що від боягузтва до зради – один крок. Дорожити мужністю треба так само стійко і мудро, як і честю, гідністю громадянина, батька, сина.

Величезною бідою є самотність. Бійся залишитися один, бійся того, щоб від тебе відвернулися люди, оточили тебе презирством. Духовний зв’язок з людьми, почуття співучасті у справах і пристрастях людських, одухотворення радощами людськими і співпереживання біді ближніх і далеких своїх співвітчизників – це таке саме щастя, як чисте повітря. Страшна біда людська – порожнеча душі. Це означає, що в людини немає нічого святого за душею, нічим вона не дорожить і ні перед чим не схиляється; нічого немає в житті, в ім’я чого вона готова віддати своє життя – йти під кулі і покласти голову на плаху, відмовитися від усіх благ. Людина лише тоді по-справжньому цінує життя, коли в неї є щось незмірно дорожче власного життя, щось таке, в ім’я чого вона готова піти на смерть, в ім’я ідеалу. У тому, як людина ставиться до горя, біди, страждання, відчаю, сум’яття, болі душі власної та інших людей виражається її ідейна серцевина, її ставлення до добра і зла, до ідеалу” [51].

Ш.О. АМОНАШВІЛІ

“Гуманістична позиція педагога повинна полягати в тому, щоб прийняти дитину такою, якою вона вже є, з таким життям, яким вона вже живе, і включити у зміст своїх спілкувань з нею, її життя в усіх його проявах, цікавитися цим життям, стати його співучасником. І це повинно проходити не тільки у вільний від уроків час і не між іншим, а, в першу чергу, на цих самих уроках.

Педагогічний процес ‒ це співробітництво педагога з дитиною, коли вчитель допомагає учневі в подоланні труднощів, пояснює, показує, нагадує, натякає, підводить, радить, радиться, запобігає, співпереживає, заохочує, стимулює, мотивує, надихає, виявляє любов, повагу, заохочувальну вимогливість, сприяє задоволенню потреби дорослішання, вільного вибору, приносить учневі радість спілкування, закріплює його авторитет серед ровесників, близьких людей.

Гуманний педагогічний процес та ідея співробітництва вимагають психологічного обґрунтування, психологічного пояснення того, що такий процес, спрямований на розкриття особистості дитини в атмосфері гуманності і свободи, реальний, а не є утопією, міфом. Авторитарно-імперативний педагогічний процес не потребує такого обґрунтування, він і без обґрунтування є сильним, стоїть міцно і навіть привласнює собі риси гуманізму, демократизму” [2].

Г.В. РИБІНА

“Ще в VII‒VI ст. до н.е. в Китаї сформувалася система навчання, яка у визначальних рисах збереглася до нашого часу. В ній реально виділяються три аспекти навчання − моральний, інтелектуальний, фізичний. Інтелектуальний аспект пов’язаний із традиційним способом здобування знань, фізичний ‒ передбачає заняття гімнас-тикою, взагалі фізичний розвиток. Але на першому місці стояв і продовжує стояти моральний або духовний, який китайці називають “внутрішнім” чи “справжнім” навчанням. Суть його – “передача духу” або "духовні зустрічі з учителем". Він передбачає повний душевний контакт між наставником і вихованцем, здатність педагога бачити, відчувати внутрішній стан дитини, спілкуватися на рівні почуттів, облагороджуючи вплив особи вчителя, його внутрішнього світу на вихованців. Ось чому в Китаї не прийнятне заочне навчання чи екстернат, особливо в педагогічній освіті, адже за такої організації “духовні зустрічі” різко скорочуються, що робить освіту неповно-цінною. Тому сучасні технології організації успіху в навчанні охоплюють духовний компонент впливу на внутрішній психологічний стан вихованця” [62].

Наскільки Ви згодні з авторами наведених уривків? Аргументуйте Вашу думку. Наведіть приклади, які ілюструють фрагменти з життя, практичної діяльності, літератури, кінофільмів, інтернет-джерел.

І.А. ЗЯЗЮН

“Особово гуманна орієнтація освіти є сьогодні загальновизнаною. Хоча це ще не гарантує її повного втілення в життя, оскільки в нас ще сильні традиції, гасла спекулятивного гуманізму, то і перехід до реального, дійсного гуманізму є непростим навіть в теорії, не кажучи про практику, де постійно виявляються наслідки авторитарного виховання і жорстко сконцентрованого (навіть у розвиваючих модифікаціях) учення” [17].

Н.В. СОЛОВЙОВА

“Реалізація ідей гуманізації вищої освіти в тому варіанті, який спостерігаємо, несе як конструктивні засади, так і цілу низку тенденцій, що протидіють. Система вищої освіти, як і інші педагогічні системи, містить елемент стабільності, який в окремих проявах переходить у консерватизм. Вища освіта повинна у своєму змісті і формі організації відображати соціальну ситуацію, тобто відтворю-вати з достатнім ступенем адекватності ознаки, структурні характерис-тики й стосунки об’єктів, які вивчають. До того ж надання функціональним компонентам характеру гуманізації змінює традиційні механізми засвоєння соціальної поведінки. Отже, починати гуманізацію освіти слід зі зміни базових характеристик соціальної поведінки викладачів, і, в першу чергу, її психологічних механізмів – установок, ідеалів, переваг” [53].

О.І. ДОНІНА

“Основні педагогічні ідеї гуманізації освіти і виховання – збільшення числа загальнолюдських цінностей, далеких від насильства й агресії; спадкоємність між поколіннями, передача підростаючому поколінню емпіричного досвіду пізнання світу і світової суспільної практики в таких видах діяльності, як навчання, праця, культура; постійно зростаючі потреби в знаннях для посилення цивілізованості й добробуту людей, загальнорозвиваючих ефектів процесу гуманізації (освітня підготовка, сімейне виховання, розвиток світогляду, досвіду діяльності, психічних функцій, креативності, творчих здібностей особистості тощо), – база гуманістичної педагогіки” [18].

БОЙЧЕНКО Т.Є.

КОМПЕТЕНТІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

Розвиток інформаційного суспільства базується, значною мірою, на людському чиннику. Саме якості людини як основного творця інформації, її споживача, акумулятора, транслятора, акумулятора, поціновувача визначають темпи його розвою, глибину і яскравість вияву його характеристик, а, відтак, – напрямок розвою цього суспільства. За умов глобалізації, як це не парадоксально, але нині від кожної людини, як ніколи, залежить доля усього людства. Звертаючись до відомого сюжету з метеликом, яскраво виписаного фантастом і футурологом Реєм Бредбері, дії необізнаної, невправної, байдужої чи недалекоглядної особи, сьогодні компактно і вже звично називають некомпетентними.

Компетентність як термін сьогодні найчастіше вживається в професійних педагогічних джерелах: у текстах дисертаційних досліджень, на сторінках періодичних видань, у доповідях на конференціях, у дискусіях на “круглих столах”, в екзаменаційних білетах для студентів-педагогів, у неформальному спілкуванні вчителів, на сторінках віртуального простору. В інтернеті можна ознайомитися з сотнями тисяч блоків, які містять інформацію про компетентність.

Сьогодні обговорюється не тільки і не стільки походження цього терміну, але його сутність, зміст, функції, мета формування і розвитку компетентності, визначаються теоретичні засади, методичні підходи і практичні дії для досягнення компетентності, деталізуються умови, засоби і шляхи цього процесу, акцентуються особливості співпраці на компетентнісній основі з різновіковими суб’єктами навчання і виховання тощо. Дослідники, які працюють в просторі педагогіки, аналізували еволюцію цього поняття, етапи становлення компетентнісно орієнтованого підходу в освіті, концептуальне його значення, інструментальне його використання, визначали ключові компетентності та їхні характеристики, базові характеристики, сутність поняття та ступінь його універсальності. Однак відсутній аналіз цього поняття, який уможливив би його використання як однієї з базових категорій педагогічної науки.

Методологічний аналіз сутності поняття “компетентність” можна провести на рівнях філософському, загальнотеоретичному та спеціально науковому за різними підходами – феноменологічним, онтологічним, гносеологічним, цивілізаційним, холістичним, герменевтичним.

За феноменологічним підходом компетентність постає як багатомірне і водночас цілісне явище. На думку переважної більшості дослідників, багатомірність компетентності розкривається через органічне поєднання знань, умінь, навичок, цінностей і ставлення, що уможливлює виявлення щоразу оригінального, притаманного кожній особистості здатності до ефективного виконання дій у конкретному контексті. Воно має процесуальний характер, оскільки рівень компетентності людини змінюється упродовж навчання, отримання життєвого чи професійного досвіду. Цей рівень можна визначити, оцінити, спрямувати динаміку його змін. Власне, цей процес є керованим, його можна змоделювати, прогнозувати, корегувати його перебіг загалом. Однак і параметри його окремих фаз, а відтак і сам процес, можна, не зважаючи на складність, а, можливо, завдяки його компонентності, певним чином вимірювати з урахуванням специфіки означених складників.

Саме в процесуальності, за онтологічним підходом, можливе буття людини, якому притаманне її одвічне прагнення до подолання нових бар’єрів, інтеріоризації знань, що спонукає її до постійної зміни довкілля. Можливо, це не завжди яскраво помітно в окремих особистостей, але має стійку виражену тенденцію щодо розвитку людства. Причому процес інтеріоризації знань, власне набуття і розвитку компетентності надзвичайно складний, має багато етапів (схема 1).

Схема 1. Етапи набуття компетентності

Усі кроки алгоритму реалізації кожної ланки здійснюються або не здійснюються під впливом багатьох чинників, що сприяють, «тиснуть» чи нейтральні. Зазвичай такий вплив багатофакторний, саме тому не лише особистості, яка лише формується, а навіть і досвідченим дослідникам складно проаналізувати ситуацію набуття чи розвитку компетентності, особливо у випадку поєднання негативних результатів. Такий аналіз дещо спрощується за допомогою побудови алгоритмів: від найпростіших – для розгляду однофакторного впливу на один елемент ланки ланцюга до надскладного алгоритму – моделі усього процесу формування чи розвитку компетентності особистості. Таке моделювання не менш складне, ніж, наприклад, для прогнозування наслідків ядерної зими.

Алгоритм виконання частини процесу формування чи розвитку компетентності з вибором однієї потреби, формуванням одного елемента, компетенції та його здійсненням і з урахуванням впливу лише одного чинника може бути таким (крок 1: ВП₁ – вибір потреби 1; крок 2: ФК₁ – формування елемента компетенції 1; крок 3: ЗК₁ – здійснення елемента компетенції 1; Ч₁ – чинник 1; Л1 – людина перед виконанням ланцюга; Л2 – людина після виконання ланцюга).

Такий алгоритм – простий, адже в ньому передбачається вплив лише одного елемента складного чинника. Наприклад, Ч₁ (чинник 1) – спосіб життя сім’ї, який для схеми штучно відокремлено від способу життя найближчого оточення людини та домінуючого в суспільстві. У свою чергу, спосіб життя сім’ї – теж складне утворення, яке формується з підпорядкованих йому елементів (наприклад, характер професійної діяльності, виконання настанов до розпорядку дня, фізичного навантаження тощо). Якщо чинник позитивний для усіх кроків, вони послідовно здійснюються; якщо негативний, алгоритм уже на першому кроці (або на одному з наступних) не здійснюється. Тобто той, хто навчається, може, при всьому бажанні, не визначити необхідну потребу або (на основі потреби) не сформувати компетентність, або (знаючи свою потребу і будучи здатним до певної дії – маючи елемент компетентності) не змогти здійснити набутий елемент компетентності.

У реальному житті алгоритм формування компетентності є надскладним нелінійним процесом за участю багатьох складних елементів, що відбувається під багатофакторним впливом змінних чинників у педагогічній системі відкритого типу. Зваживши на надскладність компонентів компетентності, якими є знання, уміння, навички, цінності та ставлення, можна лише все життя наближатися до межі, визначеної як повна компетентність, що уможливлює розуміння необхідності навчання упродовж всього життя, що уособлюється знаменитим змаганням черепахи й Ахілла.

Гносеологічний підхід до розгляду поняття “компетентність” зосереджує увагу на пізнанні його сутності. Насамперед, виходячи з його етимології, що коріниться в латині, яка тривалий час була провідною мовою в просторі наукового спілкування. Воно походить від competere – відповідати, підходити; похідне від нього competens – такий, що підходить, відповідний, належний, здатний, такий, що знає. Власне, це слово характеризує одну з основних якостей людини, що забезпечує її успішне функціонування. Воно глибокофункціональне, і тому шукати першокоріння його застосування марно, бо воно використовується усіма мовами світу. Суб’єктом (носієм) компетентності є, насамперед, людина, яка не лише потенційно здатна, але, насамперед, вільно реалізує цю здатність за викликом зовнішнього середовища чи власною потребою. Однак слід погодитися з тим, що, оскільки існують професійні корпоративні об’єднання (наприклад, педагогів, медичних працівників, інженерів тощо), слід передбачити можливість корпоративної – групової, спільнотної компетентності як її суб’єкта. Найскладніше судити про компетентність суспільства загалом, адже вона реалізується надскладним суб’єктом, функціональною системою зі своїми законами існування, до яких аж ніяк не можна застосовувати ті ж методи оцінювання, що й для функціональної системи іншого порядку – людини. Якщо говорити про компетентність суспільства в галузі педагогіки, то, звичайно, її аналіз має відбуватися на відповідному рівні – усієї системи освіти – державної чи національної.

Оскільки про компетентність йдеться лише у випадку наявності у її суб’єкта усіх її складників – знання, умінь, навичок, цінностей, ставлення, закономірним є її розгляд за холістичним підходом, який акцентує цілісний характер цього поняття, цієї якості суб’єкта освітнього процесу, якщо йдеться про педагогічну компетентність. Але не лише цілісність, а й взаємозв’язок і взаємозумовленість усіх його складників, наголошуючи на їх рівнозначності за умов гомеостазу (рівноваги) й ієрархізації при порушенні рівноваги в означеній людській якості та можливості саморегуляції як властивості живої функціональної системи, якою, безперечно, є компетентність. Результати аналізу компетентності в просторі педагогіки за холістичним підходом застерігають від “перекосів” у визначенні пріоритетів при реалізації навчально-виховного процесу. Нині можна зустрітися з категоричними висловлюваннями на кшталт: “Нам не потрібно, щоб діти знали. Потрібно, щоб вони робили!” Але щоб людині діяти, їй, насамперед, слід знати й усвідомити, чому і як слід діяти, бо вона при реалізації компетентності функціонує не на рівні бджоли. А при спокусі педагога зосередитися лише на якомусь складнику компетентності, як на “базовому”, “провідному”, “основному” тощо, слід звернутися до сутності існування функціональної системи за П.К. Анохіним. За порушення означеної рівноваги і тривалого його збереження про якісний процес набуття і розвитку компетентності не може йтися, бо нівелюються основні засади її цілісності.

Цивілізаційний підхід при вивченні сутності компетентності спрямовує дослідника до надбань цивілізацій, що існували або перебувають на початку свого розвитку. А особливо тих, які, не зникаючи з історичних теренів, переживають другу, третю, а то й “- енну” молодість. У цьому випадку можна скористатися своєрідними маркерами. Передусім, етнографічним матеріалом (до якого, зокрема, належать приказки і прислів’я), який прискіпливо формується, широко використовується, ретельно відбирається, зберігається й активно передається наступним поколінням. В якості аргументації цієї тези скористаємося прикладами з таких далеких цивілізаційних просторів: українським фольклором та фактами з історичних документів давнього Китаю про систему обрання чиновників на державну службу.

Про компетентність людини українці в різних життєвих випадках висловлюються позитивно, негативно, з гумором чи ущипливо – так: “Стриже й голить без мила” (про вправного фахівця); “Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся” (у випадку, коли людина займається тим, у чому некомпетентна); “Хто питає, той не блудить” (про того, хто вміє здобути потрібну інформацію); “Несміливий до роботи” (про ледачого); “Хто знає, як виправити помилку, – розумний; хто знає, як не помилитися, – мудрий” (про не лише знаючого, а й досвідченого); “Знання за плечима не носять” (про можливість скористатися цим багатством у будь-якій життєвій ситуації). Звичайно, добір приказок і прислів’їв, наведений тут, має дещо смаковий характер. Але, враховуючи невичерпний запас мудрості нашого народу, кожний має свій набір доречних висловлювань, які вживаються здавна чи є неологізмами.

Цікавим в контексті цього дослідження є звернення до історії Китаю часів Конфуція, а саме щодо, висловлюючись зрозуміло для сучасної людини, оцінювання рівня посадової компетентності чиновників при їх обранні на державну службу. Насамперед, він мав бути освіченою людиною, що передбачало досконале володіння шістьма уміннями або мистецтвами (лю і): виконувати ритуали, розуміти музику, стріляти з лука, управляти колісницею, читати і, нарешті, рахувати. Вважається, що вже за молодих років сам Конфуцій зумів досить добре опанувати всі шість мистецтв, але продовжував удосконалювати свої знання аж до самої смерті. В “Лунь юй” він стверджує: “Я отримав свої знання не від народження, а лише завдяки любові і цілеспрямованості до оволодіння знаннями”.

Крім цього, претендент на посаду чиновника мав знати напам’ять так званий Конфуціанський Канон, який складався поступово і розпадався на два набори текстів: “П’ятикнижжя” та “Четверокнижжя” (останній став канонічним вже у рамках неоконфуціанства у ХІІ столітті), а з кінця ХІІ століття почало публікуватися “Тринадцятикнижжя”. До “У Цзин” (“П’ятикнижжя”) відносилися “І-Цзін” (Книга Перемін з особливою системою гадання, доповнена коментарями “Десять крил” з космогонічною системою давніх китайців); “Ші-Цзін” (Книга гімнів і пісень); “Шу-Цзін” (Книга записаних легенд, епічний твір з викладом ритмічною прозою легенд про утворення китайського народу та його давню історію); “Лі-цзи” (записи про досконалий порядок речей, правління та обрядів, що регламентують суспільні відносини, релігійні обряди тощо і містять відомості про ідеальну, з точки зору конфуціанства, систему правління давніх царів, про давній календар тощо; “Чунь-Цю” (літопис князівства Лу, в якому є, вірогідно, лаконічна оцінка самого Конфуція подій з точки зору політичної моралі). А ще було “Си шу” (“Четверокнижжя”) – зведення канонічних текстів, обраних у ХІІ столітті як введення у конфуціанство. Воно складалося з “Лунь Юй”, “Менцзи” і двох розділів “Лі Цзи” (“Да сюе” та “Чжун юн”).

Кандидату в чиновники належало не лише досконало знати напам’ять, але й розуміти означені канони, знати коментарі до них, уміти самостійно їх коментувати, щоразу ситуативно нетрадиційно використовувати, виконувати різні змінювані завдання (на кшталт перенесення повного глечика під оглушливі звуки канонади).

Отже, на компетентності в сучасному розумінні цього терміну в Давньому Китаї добре розумілися, вибудовували своє повсякдення з огляду на необхідність володіння нею і, що найголовніше, про що свідчить хоча б наявність такої країни, як Китай, на сучасній карті світу, успішної її реалізації на всіх рівнях життя суспільства.

Детерміністський підхід уможливлює визначення причинно-наслідкових зв’язків формування і розвитку компетентності, здійснити квантифікативний (кількісний) його аналіз, встановити взаємозв’язки між його складовими. За його допомогою, зокрема, визначають характеристику компетентності загалом та її кожного складника; встановлюють закономірності взаємозв’язку її кількісних параметрів (за можливості вимірювання за певними маркерами) та шляхи і методи моніторингу рівня компетентності; здійснюють поточний та довгостроковий аналіз стану компетентності особистостей, професійних груп, формулюють судження про загальний рівень компетентності спільнот; розробляють короткостроковий та перспективний прогнози кількісної характеристики компетентності. Саме в цьому контексті набуває актуальності похідне від компетентності поняття компетенції. Як зазначає Н.М. Бібік, компетенція, на відміну від компетентності як особистісного утворення, є відчуженою від суб’єкта, наперед заданою соціальною нормою освітньої підготовки учня, вчителя, іншого спеціаліста, яка необхідна для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері. Результатом набуття компетенцій є компетентність, яка передбачає особистісну характеристику, ставлення до предмета діяльності. Компетенції виводяться як реальні вимоги до засвоєння учнями (студентами) сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлення до певної галузі, якостей особистості, яка діє в певному соціумі. Вони втілені в Державних стандартах освіти, в програмах, критеріях навчальних досягнень, освітньо-кваліфікаційних характеристиках підготовки вчителя тощо. Ознакою компетенцій є їх специфічний предметний або загальнопредметний характер, що дає змогу визначити пріоритетні сфери формування (освітні галузі, навчальні предмети, змістові лінії).

Насамкінець, узагальнюючи отримані дані та користуючись герменевтичним підходом, стає можливим сформулювати поняття компетентності з акцентом на його сутності (дедуктивне визначення) і сформувати його індуктивний ряд: компетентність – цілісне і водночас багатомірне явище життєдіяльності людини, яке розкривається через знання, уміння, навички, цінності і ставлення особистості, групи людей, професійної спільноти і, зрештою, суспільства загалом.

Здійснений методологічний аналіз поняття “компетентність” уможливлює його розуміння як категорії педагогіки завдяки відповідності таким критеріям:

· онтологічний: з часу існування людства здатність людини, що уможливлювала успішне перетворення навколишнього середовища, мало сенс компетентності;

· лінгвістичний критерій: у мовах народів світу наявні слова, які характеризують здатність людини до дії в конкретних умовах задля забезпечення її творчої діяльності;

· діяльнісний: щодення характеризується неодмінним застосуванням компетентнісних якостей людини;

· когнітивний: відбувається постійне продукування людством знання про кормпетентність – ідей, гіпотез, концепцій, законів, закономірностей, принципів, теорій, методів, методик;

· епістемологічний: компетентність є предметом постійного й різнобічного та різнорівневого вивчення фундаментальних наук (педагогіка, психологія, соціологія, інформатика тощо) і будь-яких навчальних дисциплін, розглянутих у “вузькому”, прикладному аспекті, що уможливлюють розвиток людини та її творчу діяльність [8].

Висновки

1. Поняття “компетентність” має значення категорії педагогіки і може використовуватися у цій якості в усіх її галузях – у наукових дослідженнях, при визначенні напрямку розвитку освітньої системи, у повсякденній практичній педагогічний діяльності.

2. Необхідний подальший аналіз поняття компетентності за різними підходами на різних методологічних рівнях, що уможливить ефективність його використання.

Прочитайте уривки, написані різними авторами. В чому Ви згодні з думками, а в чому ні? Аргументуйте свою позицію.

ЦЕ ЦІКАВО

...якщо діти зростають в атмосфері ворожості, вони звикають битися;

...якщо діти зростають в атмосфері критиканства, вони вчаться у всьому й у всіх знаходити недоліки;

...якщо з них часто глузують, вони стають надмірно сором’язливими;

...якщо дітей постійно звинувачувати і соромити, у них з`являється комплекс провини;

...якщо до дітей ставитися терпляче, вони теж будуть терплячими;

...якщо відчуватимуть підтримку, будуть упевненими;

...якщо бачать вдячність, самі вчаться бути вдячними;

...якщо дітей оточує справедливість, вони також вчаться бути справедливими;

...якщо відчувають себе в безпеці, вчаться довіряти;

...якщо дітей хвалять, вони звикають подобатися самі собі;

...якщо діти відчувають дружнє ставлення, вони починають вірити, що їх люблять.

Візміть педагогічну енциклопедію, підручники з історії педагогіки і проставте дати життя та національну приналежність філософів, мислителів, педагогів, які зробили значний внесок у розвиток гуманістичної педагогічної думки: Сократ, Платон, Аристотель, Плутарх, Сенека, Квінтиліан, Конфуцій, Авіценна, Іоан Златоуст, Т. Мор, Т. Кампанелла, Ж.-Ж.Руссо, Д. Локк, Р. Спенсер, Р. Оуен, І. Кант, Г. Гегель, Л.М. Толстой, Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, А. Дистервег, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, П.П. Блонський, С.Т. Шацький, В.О. Сухомлинський, Ш.О. Амонашвілі, В.Г. Кремень, П.Ф. Паламарчук.

1.6. БЛОК-СХЕМИ

Головні засади гуманізації освіти

Розробіть заняття “Головні засади гуманізації освіти”.

Цінності педагогіки співпраці (за Ш.О. Амонашвілі)

Створіть свою таблицю цінностей педагогіки співпраці.

Зміна завдань педагога під час переходу

від традиційної парадигми освіти до гуманістичної

Проаналізуйте зміну завдань педагога під час переходу від традиційної парадигми освіти до гуманістичної і визначте для себе:

‒ Ви згодні повністю (зафарбуйте зеленим маркером);

‒ Ви згодні частково (зафарбуйте жовтим маркером);

‒ Ви не сприймаєте зовсім (зафарбуйте червоним маркером).

Закінчивши роботу над текстом, подивіться, який колір домінує, це допоможе визначити, яким ідеям Ви надаєте перевагу.

Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя

(за Н.А. Асташовою)

Видатні педагоги	Цінності орієнтації
	соціально-культурні	професійно-педагогічні	особові
Костянтин Дмитрович Ушинський	Людина
	любов до Батьківщини, народність, відчуття	переконаність знання, психологічний акт	моральність, доброта, справедливість, краса
Лев Миколайович Толстой	Людина
	Вітчизна, культура, мистецтво	любов, творчість, відповідальність	любов, свобода, доброта
Василь Васильович Розанців	Особа
	земля, духовність	віра, свобода, творчість	краса, любов
Антон Семенович Макаренко	щастя людини, особа, творча праця, оптимізм	колектив, педагогічна єдність, вимога, захищеність, педагогічна майстерність	краса, пошана, відповідальність, любов
Василь Олександрович Сухомлинський	відчуття людини, праця, природа	спілкування, любов до дітей, педагогічна етика	щирість, доброта, краса

Ознайомившись з таблицею “Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя”, розробіть власну.

Наведіть приклади, які ілюструють ознаки неготовності викладача до гуманної взаємодії. Приклади можуть бути з власного педдосвіду, фрагменти з життя, з практичної діяльності, літератури, кінофільмів, інтернет-джерел.

Наведіть приклади здійснення гуманізацї.

Професійні компетентності, потрібні викладачам

для реалізації гуманістично орієнтованої діяльності

Придумайте запитання до схеми “Професійні компетентності, потрібні викладачам для реалізації гуманістично орієнтованої діяльності”.

Поміркуйте після ретельного вивчення схеми, що в ній можна змінити, прибрати, додати. Аргументуйте Вашу думку.

Принципи, потрібні для реалізації гуманістичного

навчання і виховання студентів

Наведіть приклади успішної оптимальної реалізації принципів гуманістичного навчання і виховання студентів.

1.7. НАУКОВЦІ ПИШУТЬ

В.Г. КРЕМЕНЬ

“Сучасний глобальний світ ‒ це світ масової культури, економізації буття, пріоритету споживчих, а не духовних потреб, інтенсивного впровадження інформаційних технологій, заміни “живого” спілкування інтернетом, удосконаленого маніпулювання свідомістю, що призводить до знецінення особистості, динаміка політичного життя загострює з новою силою проблему людини. Безпосередня причина звернення сьогодні до цього питання ‒ це перспективи, часом зовсім близькі, але частіше більш віддалені, таких впливів на людину, котрі здатні викликати в ній глибокі й радикальні зміни, причому не завжди позитивні. Адже людина масового суспільства нереалізована як творча особистість. Вона не знає і не виконує найголовнішого завдання ‒ просуватися шляхом самостворення. Вона не олюднює, не одухотворяє, оскільки людина маси (натовпу, общини, безликого колективу) не має справжньої особистісності (“Я”). Ось чому сьогоднішнє виховання, суспільне і домашнє, повинно передбачати створення середовища, сприятливого для випробування індивідом власних можливостей як особистості. В підсумку, здійснивши вибір, людина сама, усвідомивши своє покликання бути центром всесвіту, повинна зайнятись самостворенням. Для вирішення цієї проблеми потрібно з’ясувати специфіку нашої цивілізації як здійсненого проекту існування людини.

Поза багатьма характеристиками, сучасну цивілізацію називають техногенною, оскільки в її розвитку вирішальну роль відіграє постійний пошук і застосування нових технологій. І не лише виробничих, котрі забезпечують економічне зростання, але й технологій соціального і політичного управління. Особливе місце займають цінності інновацій і прогресу, які органічно пов’язують з пріоритетною цінністю науки. Одночасно наука, освіта, технологічний прогрес і глобальний ринок породжують новий спосіб мислення і життя, змінюють і перетворюють традиційну культуру і спосіб пізнання.

Техногенна цивілізація дала людству величезну кількість досягнень. Науково-технічний прогрес і економічне зростання призвели до нової якості життя, забезпечили все більш зростаючий рівень споживання, медичного обслуговування, продовжили тривалість життя. Але одночасно техногенна цивілізація привела до глобальних криз, серед яких чільне місце належить антропологічній. Про неї багато говорять, пишуть, дискутують, вона має багато проявів і тенденцій. Серед них потрібно виділити небезпеку зміни генофонду людства, оскільки дія природних факторів з його збереження в людському суспільстві дуже обмежена. Другий значний індикатор антропологічної кризи ‒ зростаючий тиск на людину стресових навантажень. Сучасне життя з його швидкоплинними соціальними ситуаціями, нестабільністю, загостренням конкуренції у всіх галузях діяльності включає, “занурює людину в шеренгу стресових станів”. Третьою групою факторів, загострюючих антропологічну кризу, виступають сучасні тенденції до переконструювання біологічної основи людини. Вони сформувалися в руслі досягнень генетики і розроблених біотехнологій. В свою чергу, розшифрування генома людини в принципі відкриває можливості посилити розумові та фізичні здібності людини.

Всі ці та інші відкриття і знахідки в контексті техногенної цивілізації загострюють проблему людини. Людина завжди була проблемою. Але виникла ситуація, коли в результаті багатовікової високоінтелектуальної роботи людства виникла загроза його існуванню. Вихід із цієї ситуації – перехід до нової парадигми розвитку, технології; не економіка, а людина в її новій якості стане метою і смислом прогресу. Так виникає і стверджується людиноцентризм ‒ нова стратегія поступу суспільства, в основі якої ‒ не накопичення матеріальних благ і цінностей, а орієнтація на цінності духовні, на знання, культуру, науку, без яких життя втрачає смисл і перспективу. Поняття людиноцентризму сповнене глибокого філософського змісту. Цим словом визначаються різноманітні й одночасно концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина. Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, егоїзм, розумність, аморалізм, цілеспрямованість ‒ все це, не зважаючи на свою суперечність, є фрагментами постійно мінливої картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченного змісту” [24].

Які у Вас виникли почуття під час ознайомлення з текстом? Що вразило і що візьмете до скриньки педагогічних знахідок?

1.8. МОЇ РОЗДУМИ

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

1.9. БЛОК-ТЕСТ

1. Розкрийте сутність поняття “гуманізм” (із запропонованих відповідей виберіть правильні та підкресліть їх):

а) це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя, фізичного та духовного розвитку;

б) це система ставлення людини до інших людей, природи, тварин, світу в цілому, до самого себе;

в) це система переконань, що визнає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток власних здібностей, вважає благо людини критерієм оцінки моральних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяності ‒ нормою стосунків між людьми;

г) ворожість до інакомислення та культ сили, потрібний для побудови “світлого майбутнього”.

2. Із запропонованих нижче понять виберіть ті, що розкривають поняття “гуманізація освіти”:

а) єдність загальнокультурного, морального і професійного розвитку людини;

б) процес створення умов для самореалізації, самовизначення особистості студента в просторі сучасної культури, створення у вищому навчальному закладі гуманітарної сфери, що сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості, формування ціннісних орієнтацій, моральних якостей з подальшою їхньою актуалізацією в професійній громадській діяльності;

в) процес, спрямований на засвоєння особистістю гуманітарного знання, гуманітарного потенціалу кожної галузі знань, яку вивчають, на присвоєння особистістю загальнозначущих цінностей кожної галузі знань;

г) один із нових соціально-педагогічних принципів, який відображає спрямованість розвитку освіти на гуманні стосунки в суспільстві як загальнолюдську цінність.

3. На чому ґрунтується К.Д. Ушинський, розглядаючи педагогіку як мистецтво і як науку? (Виберіть правильну відповідь)

К.Д. Ушинський розробляв основи педагогіки як науки, але разом з тим стверджував, що педагогічна наука є мистецтвом. Він зазначав: “...педагогіка буде, звичайно, першим, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини й людства − їхнє прагнення до вдосконалень у самій людській природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини, її душі й тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина”:

а) К.Д. Ушинський неправий, оскільки педагогіка це лише мистецтво, у ній немає жодних закономірностей, а виховання − це непередбачуваний, неалгоритмізований процес, де кожен педагог діє так, як йому підказує його власна інтуїція;

б) педагогіка, як і будь-яка інша наука, формує і теоретично систематизує об’єктивні знання про виховання, яке є предметом її вивчення. А застосування цих закономірностей у практичній діяльності є мистецтвом, оскільки педагог має враховувати значну кількість чинників, що впливають на результативність виховання; педагог суб’єктивно застосовує ці закономірності;

в) К.Д. Ушинський неправий, тому що педагогіка − це лише теоретико-прикладна наука, яка вивчає загальні закономірності виховання. Мистецтво передбачає художньо-образну форму відображення особистістю дійсності;

г) правильної відповіді немає.

4. Чи не суперечить запропоноване твердження суті процесу виховання: якщо молоді люди не можуть зрозуміти старше покоління, то й не можна впливати на них?

“Молоді дуже важко зрозуміти батьків, старших людей. Адже між ними пролягли роки. Дорослі найчастіше вже прожили більшу частину життя ‒ їхнє ставлення до нього залежить від того, як вони прожили ці роки, як живуть тепер”? (виберіть правильну відповідь):

а) дійсно, кожне нове покоління живе в інших умовах, іноді воно не розуміє старших, але кожне наступне покоління спирається на те, що вже створене до нього, вдосконалює його, а не лише йде шляхом спроб і помилок. Якби молоде покоління зовсім не спиралося на життєвий досвід попередніх поколінь, не розуміло б його, суспільство тупцювало б на місці, відкриваючи знову й знову давно відоме. Отже, виховання, з одного боку, спрямоване на передавання суспільно-історичного досвіду наступним поколінням, а з іншого ‒ на цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, що, у свою чергу, призводить до розвитку суспільства;

б) у молоді дійсно незначний досвід, тому вона має беззастережно дотримуватися вимог, які висувають старші члени суспільства, адже тільки оволодівши всім тим, що накопичено людством, можна вносити щось нове. Запропоноване твердження суперечить суті виховання;

в) виховання взагалі непотрібне, оскільки воно передбачає насилля над особистістю. Старші члени суспільства мають лише створити умови для розвитку підростаючого покоління відповідно до їхніх особистих потреб. Тому молоді немає потреби розуміти старше покоління, молодь має сама формувати свої погляди, цінності, типові для свого покоління, а не слухати старших, які жили за інших умов;

г) правильної відповіді немає.

5. Обґрунтуйте заклик В.О. Сухомлинського до батьків пам’ятати про те, що “маленька зернина, посіяна в людські душі в роки раннього дитинства, стає в зрілі роки могутнім деревом. Усе залежить від того, яку зернину посіяно і в який грунт” з погляду концепції формування особистості (виберіть правильну відповідь):

а) твердження В.О. Сухомлинського ілюструє соціальну концепцію розвитку особистості, оскільки тут звертається увага на те, що розвиток особистості залежить від соціальних факторів (середовища – “грунт, в який посіяна зернина” і виховання − “маленька зернина, посіяна в людські душі у роки раннього дитинства”);

б) В.О. Сухомлинський правильно зазначає, що розвиток дитини, як фізичний, розумовий, так і соціальний, багато в чому залежить від того, як на неї впливали в ранньому дитинстві, наскільки цілеспрямованим був цей вплив, адже саме в цей період закладаються основи моральності дитини, розвивається її емоційно чуттєва сфера, формуються звички, які в пізнішому віці буде важко змінювати. Цей вплив залежить і від того, в якому середовищі перебуває дитина, які в неї задатки. Заклик В.О. Сухомлинського образно ілюструє генетико-соціальну концепцію розвитку людини;

в) В.О. Сухомлинський неправий, оскільки соціалізація особистості залежить лише від того, в якому середовищі перебуває дитина, як на неї впливають батьки, особистісні якості дитини не впливають на її розвиток;

г)правильної відповіді немає.

6. Виберіть принцип виховання, який передбачає виявлення глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доброчинності:

а) принцип індивідуалізації та диференціації виховання.

б) принцип єдності виховання і життєдіяльності.

в) принцип гуманізації виховання.

г) принцип демократизації виховання.

7. Виберіть принцип виховання, який має забезпечувати єдність загальнолюдських і національних цінностей, національну спрямованість виховання, оволодіння духовними багатствами свого народу ‒ мовою, традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; виховання шанобливого ставлення до національних надбань тих народів, які проживають в Україні:

а) принцип етнізації виховання;

б) принцип культуровідповідності виховання;

в) принцип народності виховання;

г) принцип гуманізації виховання.

8. Розкрийте зміст поняття “культура поведінки” (виберіть правильну відповідь):

а) сформована система наукових знань, що передбачає оволодіння сукупністю норм, правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою; готовність дотримуватися цих норм і правил;

б) сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя; готовність до природоохоронної діяльності;

в) засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки;

г) система повсякденної поведінки, відповідно до норм і правил життя, що характеризується умінням знаходити правильний тон у спілкуванні з людьми.

1.10. ДІАГНОСТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

ТЕСТ “ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ”

	Твердження	Варіанти відповідей	А	Б	В
1	Найбільше задово-лення я отримую від:	А ‒ схвалення моєї роботи; В ‒ відчуття того, що робота зроблена добре; С ‒ відчуття того, що мене оточують друзі
2	Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), то я хотів би бути:	А ‒ тренером, що розробляє тактику гри; В ‒ відомим гравцем; С ‒ обраним капітаном команди
3	По-моєму, кращим педагогом є той, хто:	А ‒ виявляє цікавість до кожного і до кожного має індивідуальний підхід; В ‒ викликає інтерес до дисципліни так, що ті, хто навчаються, із задоволенням поглиблюють свої знання; С ‒ створює обстановку, за яких ніхто не боїться висловити свою думку
4	Мені подобається, коли люди:	А ‒ радіють виконаній роботі; В ‒ із задоволенням пра-цюють у колективі; С ‒ прагнуть виконати свою роботу
5	Я хотів би, щоб мої друзі	А ‒ були чуйними і допомагали людям, коли для цього є можливості; В ‒ були вірні й віддані мені; С ‒ були розумні і цікаві люди
6	Кращими друзями я вважаю тих:	А ‒ з ким виникають гарні стосунки; В ‒ хто може багато чого досягти в житті; С ‒ на кого можна покластися
7	Більше всього в житті я не люблю:	А ‒ коли в мене щось не виходить; В ‒ коли псуються стосунки з товаришами; С ‒ коли мене критикують
8	По-моєму, гірше всьо-го, коли педагог:	А ‒ не приховує, що деякі студенти йому не до вподоби, насміхається над ними; В ‒ викликає дух супер-ництва в колективі; С ‒ недостатньо добре знає дисципліну, яку викладає
9	У дитинстві мені більше за все подобалося:	А ‒ проводити час із друзями; В ‒ відчувати виконані справи; С ‒ коли мене за що-небудь хвалили
10	Я хотів бути схожим на тих, хто:	А ‒ досяг успіхів у житті; В ‒ по-справжньому захоплений своєю справою; С ‒ відрізнявся дружелюбністю і доброзичливістю
11	У першу чергу, система освіти повинна:	А ‒ навчити вирішувати завдання, яке ставить життя; В ‒ розвивати насамперед індивідуальні здібності тих, що навчаються; С ‒ виховувати якості, що допомагають взаємодії з людьми
12	Якби в мене було багато вільного часу, охоче я б використовував його:	А ‒ для спілкування з друзями; В ‒ для відпочинку і розваг; С ‒ для своїх улюблених справ і самоосвіти
13	Найбільших успіхів я досягаю тоді, коли:	А – працюю з людьми, які мені подобаються; В – у мене є цікава робота; С – мої зусилля добре винагороджують
14	Я люблю, коли:	А ‒ мене цінують; В ‒ добре виконую роботу; С ‒ приємно проводжу час із друзями
15	Якби про мене вирішили написати в газеті, то мені хотіло-ся, щоб:	А ‒ розповіли про яку-небудь цікаву справу, пов’язану з роботою, навчанням, спортом тощо, в якій мені довелося брати участь; В ‒ написали про мою діяльність; С ‒ розповіли обов’язково про колектив, в якому я працюю
16	Я роблю найбільші успіхи в навчанні, якщо викладач:	А ‒ до мене має індивідуальний підхід; В ‒ зуміє викликати в мене інтерес до дисципліни; С ‒ улаштовує колективне обговорення досліджуваних проблем
17	Для мене немає гіршого, ніж:	А ‒ образа особистої гідності; В ‒ невдача під час виконання важливої справи; С ‒ утрата друзів
18	Більше всього я ціную:	А ‒ успіх; В ‒ можливість гарної спільної роботи; С ‒ здоровий, практич-ний розум і кмітливість
19	Я не люблю людей, які:	А ‒ вважають себе гіршими від інших; В ‒ часто сваряться і кон-фліктують; С ‒ заперечують все нове
20	Приємно, коли:	А ‒ працюєш над важли-вою для всіх справою; В ‒ маєш багато друзів; С – усім подобаєшся
21	На мою думку, керів-ник насамперед по-винен бути:	А ‒ доступним для всіх; В ‒ авторитетним; С ‒ вимогливим
22	У вільний час я охоче прочитав би книги:	А ‒ про те, як знаходити друзів і підтримувати гар-ні стосунки з людьми; В ‒ про життя відомих людей; С ‒ про останні досяг- нення науки і техніки
23	Якби в мене були здібності до музики, я хотів би бути:	А ‒ диригентом; В ‒ композитором; С ‒ солістом
24	Мені б хотілося:	А ‒ придумати цікавий конкурс; В ‒ перемогти в конкурсі; С ‒ організувати конкурс і керувати ним

Обробка результатів: відповіді досліджуваного, позначені як “більше всього”, оцінюються у 2 бали, позначені як “найменше” ‒ 0 балів, ті, що залишилися невибраними ‒ 1 бал. Усі отримані в процесі заповнення анкети дані слід звіряти зі спеціальним “ключем”. Для кожного виду спрямованості особистості бали сумують за всіма 27 пунктам анкети (окремо). Основним критеріям оцінки результатів є відповідність вибору балів “ключеві”, також абсолютна перевага одного з видів спрямованості особистості.

Ключ

Спрямованість на себе (НС)		Спрямованість на взаємодію (НВ)		Спрямованість на справу (НС)
1А	15А	1С	15С	1В	15В
2В	16В	2С	16С	2А	16А
ЗА	17А	ЗС	17С	ЗВ	17В
4В	18В	4В	18С	4С	18С
5В	19В	5А	19В	5С	19С
6С	20С	6А	20В	6В	20А
7А	21С	7С	21С	7В	21В
8С	22В	8В	22А	8А	22С
9С	23В	9А	23С	9В	23А
ЮС	24 С	10В	24А	10А	24В
11В	25В	11С	25А	11А	25С
12В	26В	12А	26А	12С	26С
13С	27А	13А	27В	13В	27С
14С		14А		14В

ТЕСТ “ЗДАТНІСТЬ ПЕДАГОГА ДО ЕМПАТІЇ”

(І.М. Юсупов)

Емпатія (співпереживання) – це вміння поставити себе на місце іншої людини та здатність до вільної емоційної реакції на переживання інших людей. Співпереживання – це прийняття тих почуттів, які відчуває хтось інший так, ніби вони були нашими власними.

Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних стосунків. Розвинута у людини емпатія – ключовий фактор успіху в тих видах діяльності, які вимагають відчуття партнера у спілкуванні, і, перш за все, у навчанні і вихованні. Тому емпатію розглядають як професійно важливу якість педагога.

Інструкція. Для виявлення рівня емпатії слід дати відповіді на питання. Варіанти відповідей: “не знаю” (0 балів), “ні, ніколи” (1 бал), “іноді” (2 бали), “часто” (3 бали), “майже завжди” (4 бали), “так, завжди” (5 балів).

1. Мені більше подобаються книги про мандри, ніж книги з серії “Життя видатних людей”.

2. Дорослих дітей дратує піклування батьків.

3. Мені подобається розмірковувати про причини успіхів і невдач інших людей.

4. Серед усіх музичних передач я віддаю перевагу сучасним ритмам.

5. Надмірну дратівливість та несправедливі докори хворого треба терпіти, навіть якщо вони тривають роками.

6. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7. Стороннім людям не слід утручатися в конфлікт між двома особами.

8. Старі люди, як правило, образливі без причини.

9. Коли в дитинстві слухав сумну історію, на мої очі самі собою наверталися сльози.

10. Роздратований стан батьків впливає на мій настрій.

11. Я байдужий до критики на свою адресу.

12. Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з пейзажами.

13. Я завжди вибачав усе батькам, навіть якщо вони були неправі.

14. Якщо юнь погано тягне ‒ її треба підганяти батогом.

15. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчуваю, ніби це відбувається зі мною.

16. Батьки ставляться до своїх дітей справедливо.

17. Коли бачу, як сваряться підлітки або дорослі, я втручаюсь.

18. Я не звертаю уваги на поганий настрій своїх батьків.

19. Я подовгу спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи.

20. Фільми та книги можуть викликати сльози лише в несерйозних людей.

21. Мені подобається спостерігати за виразом облич та поведінкою незнайомих людей.

22. У дитинстві я приводив у дім бездомних кішок та собак.

23. Усі люди необґрунтовано озлоблені.

24. Дивлячись на сторонню людину, мені хочеться вгадати, як складеться її доля.

25. У дитинстві молодші за віком ходили за мною “по п’ятах”.

26. Коли я бачу скалічену тварину, то намагаюсь чимось їй допомогти.

27. Людині стане легше, якщо уважно вислухати її скарги.

28. Побачивши вуличну пригоду, я намагаюсь свідчити.

29. Молодшим подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу або розвагу.

30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій свого хазяїна.

31. Зі складної конфліктної ситуації людина повинна виходити самостійно.

32. Якщо дитина плаче, на те є свої причини.

33. Молодь повинна завжди задовольняти будь-які прохання та примхи літніх людей.

34. Мені хотілося розібратись, чому деякі мої однокласники були задумливі.

35. Безпритульних домашніх тварин слід відловлювати та винищувати.

36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої особисті проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.

Перед підрахунком результатів перевірте ступінь відвертості, з якою Ви відповідали. Якщо Ви відповіли "ніколи" на твердження під номерами 3, 9, 28, 36 та "так, завжди" на пункти 11, 13, 15, 26, то Ви не були відвертими перед собою, а в деяких випадках прагнули виглядати у вигідному світлі. Результатам тестування можна довіряти, якщо за переліченими твердженнями Ви дали не більше трьох невідвертих відповідей, при чотирьох уже слід сумніватись у їхній достовірності, а при п’яти ‒ можете вважати Вашу роботу даремною.

Тепер підрахуйте суму балів за відповіді під номерами 2, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 15, 16, 19, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 29, 32.

Якщо Ви набрали:

· Від 82 до 90 балів ‒ це дуже високий рівень емпатійності. У Вас хворобливо розвинене співпереживання. У спілкуванні, як барометр, тонко реагуєте на настрій співрозмовника, який ще не встиг сказати ні слова. Вас часто використовують як "громовідвід". Дорослі й діти охоче довіряють Вам свої таємниці та йдуть за порадою. Нерідко відчуваєте комплекс провини, що можете завдати людям клопоту. Хвилювання за рідних і близьких не залишає Вас. У той же час Ви дуже чутливі. Можете страждати, побачивши поранену тварину. Не знаходите собі місця від випадкового холодного погляду Вашого шефа. Ваша чутливість часом не дає вам заснути. За такого ставлення до життя Ви близькі до невротичних зривів. Подумайте про своє здоров’я!

· Від 63 до 81 бала ‒ висока емпатійність. Ви чутливі до проблем оточуючих, великодушні, схильні багато чого їм вибачати. З непідробним інтересом ставитесь до людей. Вам подобається “читати” їх обличчя і “заглядати” у їхнє майбутнє. Ви емоційно чуйні, комунікативні, швидко встановлюєте контакти та знаходите спільну мову. Напевне, і діти тягнуться до Вас. Оточуючі цінують Вас за душевність. Ви намагаєтеся не допускати конфлікти та знаходити компромісні рішення. Добре переносите критику на свою адресу. В оцінці подій більше довіряєте своїм почуттям та інтуїції, ніж аналітичним висновкам. Віддаєте перевагу роботі в колективі, ніж на самоті. Постійно потребуєте схвалення своїх дій. Ви не завжди акуратні в точній та кропіткий роботі. Вас неважко вивести з рівноваги.

· Від 37 до 62 балів ‒ нормальний рівень емпатійності, притаманний більшості людей. Оточуючі не можуть назвати Вас “товстошкірим”, але у той же час Ви не належите до чутливих осіб. У міжособистісних стосунках судити про інших більше схильні за їхніми вчинками, ніж довіряти своїм особистим враженням. Вам властиві емоційні прояви, але в більшості своїй вони знаходяться під самоконтролем. У спілкуванні уважні, намагаєтесь зрозуміти більше, ніж сказано словами, але за надмірного прояву почуттів співрозмовника Ви втрачаєте терпіння. Віддаєте перевагу делікатно не висловлювати власну точку зору, коли не впевнені, що вона буде прийнята. Під час читання художніх творів та перегляду фільмів частіше слідкуєте за дією, ніж за переживаннями героїв. Відчуваєте труднощі у прогнозі розвитку стосунків між людьми, тому трапляється, що їхні стосунки для Вас виявляються неочікуваними. У Вас немає розкутості почуттів і це заважає Вашому повноцінному сприйняттю людей.

· Від 12 до 36 балів ‒ низький рівень емпатійності. Ви відчуваєте труднощі у встановленні контактів з людьми, незатишно почуваєте себе в шумній компанії. Емоційні прояви у вчинках оточуючих здаються Вам незрозумілими та позбавленими сенсу. Віддаєте перевагу заняттям конкретною справою на самоті, а не роботі з людьми. Ви ‒ прихильник точних формулювань та раціональних рішень. Напевне, у Вас мало друзів, а тих, хто є, цінуєте більше за ділові якості та ясний розум, ніж за чуйність. Люди платять Вам тим самим. Буває, коли Ви відчуваєте свою відчуженість, оточуючі не дуже приділяють Вам увагу. Але це можна виправити, якщо Ви розкриєте свій панцир і почнете уважніше вдивлятись у поведінку близьких та сприймати їхні потреби, як свої.

· 11 балів і менше ‒ дуже низький рівень. Емпатійні тенденції особистості не розвинені. Відчуваєте утруднення першим розпочати розмову, тримаєтеся окремо від співпрацівників. Особливо складні контакти з дітьми та особами, які набагато старші за Вас. У міжособистісних стосунках часто потрапляєте в скрутне становище. Багато в чому не знаходите взаєморозуміння з оточуючими. Полюбляєте гострі відчуття, віддаєте перевагу спортивним змаганням перед мистецтвом. У діяльності занадто центровані на собі. Ви можете бути продуктивними в індивідуальній роботі, у взаємодії ж з іншими не завжди виглядаєте у кращому світлі. З іронією ставитеся до сентиментальних проявів. Хворобливо переносите критику на свою адресу, хоча можете на неї бурхливо не реагувати. Вам потрібна гімнастика почуттів.

1.11. ТРЕНІНГИ

ТРЕНІНГ “ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГА”

(Ю.С. Запорожцева)

Мета:

• підвищення мотивації учасників до активного навчального процесу;

• удосконалення міжособистісної комунікації;

• розуміння учасниками поняття професійної компетентності та її безперервного розвитку;

• розвиток та вдосконалення складових професійної компетентності викладача;

• формування вміння працювати у парі, групі та навичок самопрезентування.

Теоретичний блок

Головного метою тренінгових занять є формування професійно важливих якостей педагога.

С. Кові, автор книги “Сім навичок людей, здатних працювати високоефективно”, запропонував сім навичок, що ведуть до набуття зрілості: від залежності (“ти піклуєшся про мене”) до незалежності (“я несу відповідальність і покладаюся лише на себе”) і далі — до міжособистісної залежності (“ми можемо це зробити”):

1. Будь активним.

2. Намагатися бачити результат роботи на її початку.

3. Починай з найголовнішого.

4. Дій з позиції “Твоя перемога – моя перемога”.

5. Спершу намагайся зрозуміти, а потім шукай розуміння.

6. Дій спільно (синергетично: коли група людей працює разом, намагаючись осягнути певне явище, вони досягають синергізму).

7. Гостри лезо. Інтегрує в собі всі попередні. По суті, це процес, який охоплює фізичний, ментальний, духовний та соціальний аспекти життя людини, навичка постійного оновлення себе для підтримання високого рівня працездатності.

Практичний блок.

1. Вправа “Наші імена”

Мета: знайомство з групою.

Ведучий пропонує всім учасникам групи стати в коло. Кожен по черзі робить крок до центру кола і називає своє ім’я у тій формі, яка йому особливо подобається. Після цього решта учасників за сигналом ведучого роблять крок праворуч і повторюють назване ім’я. Сам учасник теж рухається, мовчки спостерігаючи за цим.

Написати на бейджах свої імена (ті їх форми, якими представлялися).

2. Вироблення правил тренінгу (можуть пропонувати всі учасники):

• бути активними;

• не говорити про політику і не лаяти можновладців;

• вимкнути мобільні (перевести в режим “вібро”);

• лаконічно висловлювати думку (пам’ятати про колег, які також бажають виступити);

• не засуджувати і не оцінювати нікого;

• конфіденційність (усе, про що говорилося на тренінгу, залишається тут).

Ведучий. Не всі погоджуються вдосконалювати професійну сферу, хоча мета нашого зібрання... (учасники нагадують мету зібрання.)

Вчені довели, що професійна компетентність (рівень, майстерність, професіоналізм) педагога – явище інтегральне (складається з кількох компонентів) і динамічне (не стоїть на місті, а рухається, причому в когось уперед, а в когось назад). Рівень ПК викладачів не можна порівняти конкретно, лише загалом. Це відповідає ідеї про те, що в чомусь ми різні, а в чомусь подібні.

Щодо нашої зустрічі, то всі ми тут з метою:

1) гарно провести час, щоб не пошкодувати про зустріч;

2) не лише отримати позитивні емоції, а й професійно вдосконалитися – це те, що нас об’єднує на сьогодні.

3. Вправа “Спільна ознака”

Мета: знизити напруження, активізувати увагу і мислення учасників, розвивати навички аудіювання.

Учасники сидять по колу, тренер стоїть у центрі кола.

Інструкція. Зараз у нас буде можливість продовжити знайомство. Зробимо це так: той, хто стоїть у центрі кола (для початку це буду я), пропонує помінятися місцями (пересісти) усім тим, хто має якусь спільну ознаку. Цю ознаку називає ведучий. Наприклад, я скажу: “Пересядьте всі ті, у кого є сестри”, – і всі, у кого є сестри, мають помінятися місцями. При цьому мета того, хто стоїть у центрі кола, – встигнути зайняти чиєсь місце, а той, хто залишиться у центрі кола без місця, продовжить гру в центрі кола. Використаємо цю вправу для того, щоб якомога більше дізнатися один про одного.

Варіант вправи: по колу перекидають клубок ниток для визначення спільних або відмінних ознак.

Обговорення у групі за питаннями: “Як ви почуваєтеся?”, “Який у вас настрій зараз?”

Висновок. Ми різні й водночас маємо багато спільного.

4. Гра “Бум-бум-бум”, або “Кратне 3”.

Учасники, сидячи по колу, рахують до безкінечності. Але якщо комусь припадає назвати число, кратне 3, він мас не називати його, а сказати: “Бум-бум-бум”. Хто помилився — виходить із кола. (наприклад, один, два, “Бум- бум-бум”, чотири, п’ять, “Бум-бум-бум”).

Об’єднання у групи (картки із зображеннями різних тварин, вигукування звуків, пошук).

5. Вправа “Діамант цінностей”

Робота в групах.

Інструкція.

1. З виданих карток із написаними на них цінностями, важливими для професійного вчителя, виберіть 10, на вашу думку, найважливіших для професіонала серед усіх запропонованих.

2. Проранжуйте їх. Ще раз зважте, чи не помилилися ви. Зачитайте. У кожної групи будуть свої цінності, у чомусь схожі, в чомусь – ні.

3. Заберіть із переліку (з 10) три цінності, без яких учитель може існувати і залишатися при цьому професіоналом.

4. Заберіть із семи ще дві, менш важливі порівняно з іншими.

5. Залишилося 5 цінностей. Зачитайте їх.

Що вужче коло, то легше порівнювати варіанти груп.

Таблиця до вправи (для 4 груп)

Професійні цінності	Педагогічні здібності
Володіння педагогічними методиками	Створення ситуацій успіху
Ініціативність	Терпіння
Навички саморегуляції	Відповідальність
Емпатія	Активність
Позитивний настрій	Рефлективність
Вимогливість	Простота у викладі матеріалу
Креативність	Доброзичливість
Особистий інтерес	Об’єктивність
Визнання	Саморозвиток, здатність до саморозвитку
Гнучкість	Толерантність
Незалежність	Принциповість
Самодисципліна	Повага

Висновок. Саме ці цінності (більшість), які залишилися, є важливими, і вчителі часто керуються ними у своїй професійній діяльності.

Рефлексія.

‒ Що вам було важко зробити під час виконання завдання?

‒ Що було легко?

‒ Що принесло вам користь?

Ведучий. Обговорюючи риси професійного вчителя ‒ головні, другорядні, важливі, не зовсім та ін., давайте перевіримо, чи ми таки є професіоналами хоча б у чомусь...

6. Вправа “Друкарська машинка”

Мета: мобілізувати увагу, покращити настрій, підвищити активність учасників занять, дати їм можливість усвідомити необхідність постійної залученості у процес спільної діяльності, проаналізувати власні якості, пов’язані з професією.

Група сидить у колі.

Інструкція. Давайте уявимо собі, що всі ми – велика друкарська машинка. Кожен з нас – літера на клавіатурі. Трохи пізніше ми розподілимо літери, кожен отримає по дві–три літери алфавіту. Наша машинка може друкувати різні слова і робить це так: я кажу слово, наприклад, “урок”, і тоді той, хто отримав літеру У, плескає в долоні, потім ми робимо це всі разом, далі плескає в долоні той, у кого літера Р, і знову спільний сплеск у долоні і т. д. Якщо наша машинка “помилиться”, то ми будемо друкувати слово з самого початку.

Ведучий розподіляє літери і проводить вправу, підбираючи такі слова, щоб усі члени групи могли брати в ній участь.

У процесі виконання вправи ведучий може ускладнити завдання: запропонувати в одному слові плескати у долоні між буквами два рази, а в наступному – один раз після приголосних і двічі після голосних; можна замінити плескання вставанням.

Якщо під час виконання вправи було багато помилок, то після її закінчення можна поставити запитання: “Які труднощі у вас виникли?”, “У чому необхідно вдосконалюватись?”

Наступна вправа дуже нагадує дитячу гру “Їстівне – неїстівне”.

7. Вправа “Слова”

Мета: розвивати швидкість мислення.

Учасники групи сидять по колу. У ведучого в руках м’яч.

Інструкція. Зараз ми будемо кидати один одному цей м’яч. Той, хто кидає м’яч, говорить одне з трьох слів: “повітря”, “земля” чи “вода”, а той, хто ловить, має сказати: якщо прозвучало слово “повітря” – назву птаха, якщо “земля” ‒ тварини, що живе на суходолі, а якщо “вода” – назву риби. Реагувати необхідно якомога швидше.

Вправа триває доти, поки м’яч не побуває в усіх учасників. Потім проводять обговорення в групі.

8. Гра-рухавка “Числа”

Мета: підвести учасників до усвідомлення важливості швидкого орієнтування у намірах, станах інших людей, узгодження своїх дій з діями інших.

Усі учасники сідають у коло.

Інструкція. Я називатиму числа. Відразу ж після того, як число назване, мають встати саме стільки осіб, яке число прозвучало (не більше і не менше). Наприклад, якщо я кажу “чотири”, то якомога швидше мають встати четверо з вас. Сісти вони зможуть лише тоді, коли я скажу “дякую”. Виконувати завдання треба мовчки. Тактику виконання слід виробляти у процесі роботи, орієнтуючись на дії один одного.

Ведучий кілька разів називає групі різні числа. Спочатку краще називати числа в межах п’яти–семи, у середині – один, два. В ході виконання вправи ведучий блокує спроби учасників обговорити і прийняти якусь форму алгоритмізації роботи.

Обговорення у групі за запитаннями: “Що допомагало вам впоратися із поставленим завданням і що ускладнювало його виконання?”, “На що ви орієнтувалися, коли ухвалювали рішення вставати?”, “Як можна було б організувати нашу роботу, якби в нас була можливість наперед обговорити спосіб виконання цього завдання?”

Об’єднання у нові групи “Пори року” (за принципом: хто в яку пору року народився).

9. Вправа “Речення”

Мета: розвиток гнучкості, швидкості й точності мислення.

Учасники сидять у колі. У кожного в руках аркуш паперу і ручка.

Інструкція. Завдання, яке я вам запропоную, треба буде виконувати письмово. Напишіть угорі аркуша чотири літери: НГОК (сполучення букв може бути різним). За моїм сигналом ми розпочнемо роботу: треба буде скласти якомога більше речень, причому в кожному з написаних вами речень перше слово має починатися на літеру Н, друге – Г, третє – О, четверте – К. Наприклад: “Надія Говорить Образно, Красиво”. Зараз у вас є п’ять хвилин на виконання цього завдання. Розпочнемо.

Через п’ять хвилин ведучий пропонує кожному учаснику по черзі сказати, скільки в нього написано речень, а потім прочитати одне з них, будь-яке, за вибором самого учасника. Це може бути те речення, яке сам учасник вважає найвдалішим. Під час ознайомлення з результатами роботи учасники виявляють для себе не використані ними стильові, змістові та інші можливості для складання речень, що підсилює їхню мотивацію і позитивно відображається на результатах наступної роботи.

Ведучий пропонує продовжити складання речень ще протягом трьох хвилин. Коли відведений час закінчиться, кожен учасник знову повідомляє, скільки йому вдалося написати речень, і зачитує одне з них за власним вибором.

Продовження інструкції. Тепер кожен напише розповідь про нашу групу. Кількість слів у реченнях, з яких складатиметься ця розповідь, може бути будь-якою, але слова мають розпочинатися літерами НГОКНГОК і так далі. При цьому знаки пунктуації можуть стояти у будь-яких місцях. На виконання цього завдання у вас буде п’ять хвилин (тематику написання розповіді можна не задавати).

Коли роботу завершено, кожен учасник зачитує свою розповідь. Зміст розповідей не обговорюють, не коментують і не оцінюють.

10. Вправа-інтерв’ювання “Бінго!”

Учасники мають картки з однаковими питаннями. Завдання полягає у тому, що кожен має заповнити всі порожні клітинки, знайти відповідних колег. Хто перший справиться, той кричить “Бінго!” – проголошуючи перемогу. (Слід заздалегідь підготувати подарунок для переможця).

Таблиця до вправи (допускаються варіації запитань)

Знайдіть у групі когось, хто:

Любить балет Який _______________________ Ім’я _______________________	Знає когось, хто виїхав працювати за кордон Ім’я _____________________________ До якої країни ___________________
Дивився недавно зарубіжний фільм Який _______________________	Хотів би виїхати за кордон на постійне місце проживання До якої країни ___________________
Ім’я ________________________	Ім’я _____________________________
Любить музику зарубіжного композитора Якого ______________________ Ім’я _______________________	Володіє двома іноземними мовами Якими _________________________ Ім’я ___________________________
Любить пісні у виконанні зарубіжного співака Якого ______________________ Ім’я ________________________	Вчиться/вчився разом з іноземцем 3 якої країни _____________________ Ім’я _____________________________
Читає книги іноземного автора Якого _______________________ Ім’я ________________________	Знає якийсь звичай іншої культури Який ____________________________ Ім’я _____________________________
Був у храмі іншої релігії Якої ________________________ Ім’я ________________________	Їв страви зарубіжної кухні Якої ____________________________ Ім’я ____________________________
Знає національний костюм іншої культури Якої ________________________ Ім’я ________________________	Знає театр або музей іншої культури Де ______________________________ Ім’я ____________________________
Любить іноземне малярство Яке _________________________ Ім’я ________________________	Знає важливе свято іншої країни Яке _____________________________ Ім’я _____________________________

Висновок. Вправа показала нам, що і як ми маємо робити, над чим працювати і що вдосконалювати...

11. Вправа “Шукаю професіонала”

Мета: дати можливість усвідомити значення тих якостей, що притаманні вчителю-професіоналу, розвивати самооцінку та критичне мислення учасників.

Інструкція. Уявіть, що ви – поважний директор коледжу, колективу якого бракує конкурентоспроможного, висококультурного викладача. Це має бути не просто фахівець, це повинна бути людина ерудована, цікава студентам, яка вміє бути їм другом, не лише вимогливим, а й творчим учителем. І ви розміщуєте оголошення про пошук такого кандидата у газеті чи на сайті.

Із цього моменту я буду редактором особливої газети, сайту безкоштовних оголошень. Вона називається “Шукаю професіонала”. Кожен з нас може розмістити у цій газеті оголошення про пошук/пропозицію себе як професіонала. У цьому оголошенні немає обмежень щодо кількості слів чи розміру літер. Приймається будь-яка форма. Ви можете викласти весь список якостей, весь набір характеристик, якими має володіти професіонал, або намалювати автопортрет. Можете розповісти про себе. Одним словом, робіть оголошення таким, як забажаєте. Слід лише пам’ятати, що ваше оголошення може бути не єдиним, а отже, вам необхідно поквапитися.

Візьміть аркуш паперу, ручки (фломастери) – творіть. Час на підготовку – десять хвилин. Через деякий час ведучий пропонує розвісити аркуші на стінах. Підписувати їх не треба. Учасники групи читають оголошення. Кожен має право намалювати червоний кружечок на тому оголошенні, яке привернуло його увагу і з автором якого він готовий зв’язатися. Можна обмежити вибір таких оголошень, наприклад, трьома.

Ведучий. Тепер можна зняти аркуші з оголошеннями. Подивіться, чи відгукнулись на ваше оголошення. Порахуйте кількість червоних кружечків на ваших аркушах. Нехай кожен по колу назве одну цифру – кількість своїх прихильників.

Обговорення в групі. Ведучий пропонує відповісти на запитання: “Чим характеризується оголошення, що отримало найбільшу кількість зацікавлених відповідей?”; “Що завадило вам відгукнутися на інші оголошення?” (Йдеться про оголошення, які не отримали жодного вибору, якщо такі будуть.)

Варіанти вправи: 1) учасники шукають роботу і мають описати свої професійні та особистісні якості;

2) учасники пропонують роботу й викладають свої вимоги до фахівця.

12. Вправа “Мета-план”

Об’єднання у групи шляхом складання листівки з розрізаних частин.

Інструкція. Оберіть проблему (у навчальному закладі, у собі, вдома...).

І етап. Формулювання проблеми. Якою є ситуація в дійсності?

ІІ етап. Якою має бути ідеальна ситуація?

ІІІ етап. Чому ситуація в дійсності не є такою, якою має бути? (Назвати причини.)

IV етап. Що слід зробити? (Визначити умови, шляхи розв’язання.)

V етап. Ресурси, пропозиції.

Група обирає презентатора, який представляє план на ватмані.

Завдання можна ускладнити, повісивши кожному, незалежно від його волі, певний “ярлик”: надіти паперові капелюшки з позначенням ролей (директор, актор, поліцейський тощо). Учасники повинні ставитись один до одного відповідно до ролі, визначеної капелюшком. Виконуючи ролі, учасники мають розв’язати проблему.

Рефлексія.

– Як вам працювалося у вашій ролі?

– Як працювалося в групі?

– Що було корисним, цікавим?

– Мета-плани яких груп сподобалися?

– Які ж умови ми можемо самі створити для свого професійного зростання? (Саморозвиток, самомотивація, самоосвіта, самовиховання...)

Ведучий. Тепер, напевно, всі усвідомили, що немає меж для досконалості і ми, як люди, недосконалі, а в професії слід зростати щохвилини і “приміряти” на себе багато ролей, використовувати різні методи і прийоми, форми роботи, інколи навіть іти на поводі у студентів, аби зрозуміти, що і як вони хочуть бачити. Від того професія, яку ми обрали багато років тому, стає знову цікавою.

13. Гра-рухавка “Люди до людей”

Усі стоять парами. За командою ведучого пари “з’єднуються”, торкаючись один одного тією частиною тіла, яку називає ведучий. Пари щоразу змінюються. Коли звучить команда “Люди до людей”, всі шукають нову пару, і ведучий також. Той, хто не знайде собі пару, стає ведучим, і гра продовжується.

14. Нагороди на завершення “Лист на згадку”

Кожен учасник має чисті аркуші, ручку або олівець. У центр кола сідає по черзі кожен учасник тренінгу, решта за 30 секунд пишуть на аркушах щось приємне (комплімент, характеристику, побажання) тому, хто сидить у центрі, і дають йому в руки свої папірці. При цьому ніхто не підписує свій папірець, а той, хто отримав усі побажання, сідає на місце і продовжує виконувати вправу разом з усіма. І так триває доти, поки всі не отримають листи.

15. Гра-прощання

Мета: сприяти налагодженню мобілізаційного контакту між учасниками групи та налаштуванню на позитивне прощання.

Учасники сидять по колу. Один з них висловлює фразу прощання або комплімент приблизно у такій формі: “На все добре всім, у кого в цей момент гарний настрій!” Ті, кого стосуються ці слова, хором відповідають: “Пока!” А якщо був сказаний комплімент, то ті з учасників, які вважають, що він їх стосується, хором промовляють: “Дякую!” Вправу повторюють декілька разів, а потім правила змінюють. Тепер прощання мають звучати так: “До побачення усім добрим і справедливим!”, а комплімент: “До зустрічі, ті, хто прагне зростати над собою!” або “Чудово виглядають усі хитрі й завбачливі”. Фраза має містити якусь характеристику стану, рису характеру тощо. Ті учасники, яким, на їхню думку, притаманна названа якість, повинні хором відповідати “Пока” або “Дякую”залежно від того, що це було – привітання чи комплімент; а решта учасників – мовчати.

16. Оцінювання ефективності тренінгу – підсумки – обмін враженнями.

Вправа “Коло пошани”

Усі учасники стають у коло. Передаючи одне одному капелюх (стакан, сумку тощо), учасники говорять: “Олено, я б запозичила твоє почуття гумору, я кладу його у свій капелюх”, “Петре, я б запозичила твоє вміння слухати...”

Будь-яку із запропонованих вправ можна переформатувати в заняття мови (іноземної) або літератури.

ТРЕНІНГ-ГРА “ХТО ВІН ‒ СПРАВЖНІЙ УЧИТЕЛЬ?”

(Л.Г. Прокопенко)

Мета: допомогти викладачам усвідомити проблеми в особистій і професійній сферах, сприяти підвищенню мотивації педагогів до саморозвитку й самореалізації, формувати навички групового співробітництва.

Завдання:

- визначити проблеми в особистісній і професійній сферах учасників; рівень життєвої активності викладачів;

- сприяти усвідомленню учасників особистих цінностей як основи життєвого самовизначення;

- формувати бачення й усвідомлення викладачами поєднання у своїй діяльності різних стилів поведінки;

- сприяти формуванню навичок кооперативної взаємодії.

Обладнання: плакати “Дерево очікувань”, “Берег здійснення надій”, “ДРІД”, кольорові стікери, пам’ятки “Правила роботи в групі”, аркуші формату А4, АЗ, купюри 1 і 5 грн, ювілейна монета 1 грн, картки “Професійні цінності вчителя”, картки із зображенням п’яти тварин, кольорові фішки.

Перебіг заняття

1. Самопрезентація “ініціали” (3 хв)

Кожному учасникові запропоновано назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, а потім – свої позитивні якості, що починаються з літер власних ініціалів. Наприклад, Баранова Наталія Петрівна – бадьора, ніжна, працьовита. Усі презентують себе по колу.

2. Визначення мети тренінгу (5 хв)

Розповідаємо одну цікаву історію.

Ідуть учитель з учнем по дорозі. Раптом учень піднімає щось із землі і переносить на траву. Учитель запитав: “Що ти зробив?” На що учень відповів: “Учителю, я побачив, що равлик повзе по дорозі, і злякався, що його хтось зможе роздавити. Я переніс його в траву”. “Що ти наробив! – вигукнув учитель, – Равлик повз до своєї мети зі своєю швидкістю. Ти все змінив у його житті”. Учень кинувся бігти. “Куди ти? – зупинив його вчитель. “Я хотів перенести його назад”, – відповів учень. “Равлик вже опам’ятався та поставив нові цілі. Ти знову хочеш змінити все в його житті?” І потім учитель запитав: “А ти хоч пам’ятаєш, куди йдеш?”

Виконуємо невелику вправу: поставити ноги на ширину плечей, руки витягнуті вперед паралельно підлозі. Потім повернутися всім тулубом назад і зафіксувати поглядом на стіні те місце, до якого вдалося дотягнутися. Повернутися у вихідне положення. Заплющити очі. Уявити собі, що наступного разу можна повернути свій тулуб значно далі. А потім, розплющивши очі, спробувати знову повернутися. Порівняйте те місце на стіні, на якому тепер опинилися ваші очі, з уявною відміткою, що ви зафіксували раніше. Можна наочно переконатися в реальній силі впливу поставленої перед собою мети.

Ця проста фізична метафора унаочнює ефективність постановки цілей. Отже, мета заняття – допомогти усвідомити проблеми в особистісній і професійній сферах, сприяти підвищенню мотивації до саморозвитку й самореалізації, формувати навички групового співробітництва.

3. Обговорення тренінгу (1 хв)

Учасників об’єднують у чотири групи, кожна з яких одержує картку з правилами. Правила озвучують та обговорюють.

4. Визначення очікувань учасників від заняття (3 хв)

Учасники на стікерах пишуть свої очікування від заняття. Після цього кожний зачитує свої очікування та приклеює аркуш на «Дереві очікувань».

5. Вправа “Колесо життя” (10 хв)

Для того, щоб підвищити мотивацію активної участі в тренінгу, викладачам пропонують побудувати так зване колесо життя. Вони отримують аркуші формату А4 і малюють велике колесо з вісьмома спицями.

Кінець і початок спиць позначають так, щоб біля центру опинилися назви з негативним забарвленням, тобто зі знаком “мінус”, а біля великого кола – з позитивним, зі знаком “плюс”.

Тепер учасники знаходять і позначають на кожній спиці місце, яке найбільшою мірою відповідає їхньому стану на сучасному життєвому етапі. Потім з’єднують ці позначки суцільною лінією.

Колесо життя

Полюси спиць:

духовна (пасивний – активний)

інтелектуальна (обмежений – допитливий)

емоційна (нестійкий – стійкий)

соціальна (самотній – приналежний до соціальних систем, груп)

професійна (невдоволений – задоволений)

особистісна (незрілий – самодостатній)

психологічна (неадаптивний – адаптивний)

фізична (нездоровий – здоровий)

Питання для обговорення

· Чи утворилося коло з проведеної вами лінії?

· У якому аспекті життя ви найуспішніші?

· Які сфери життєдіяльності ви хотіли б удосконалити?

· Яким чином ви це можете зробити?

· Про що свідчить виконання цього завдання?

Коментар психолога. Кожна “спиця” утримує наше колесо в рівновазі. Кожна вимагає нашої уваги. Нам слід постійно розвивати в собі якості, зазначені на спицях, рівномірно, щоб ми могли прожити життя гармонійно.

Вправа на зняття емоційного напруження “Господар, будинок, ураган” (3 хв)

Учасників об’єднують у групи по троє так, щоб два члени команди стояли обличчям одне до одного і, з’єднуючи руки над головою, утворювали “дах” будинку. А третій – стояв усередині будинку під “дахом”: він буде “господарем”.

Учасники уважно слухають і виконують команди тренера:

· за командою “Будинок” двоє, які утворюють “дах”, мають знайти собі інших “господарів”, які в цей час нерухомо залишаються на своїх місцях;

· за командою “Господар” на місці залишаються “будинки”;

· за командою “Господар” кожен член трійки повинен знайти собі нових партнерів.

Вправу слід повторити кілька разів, команди оголошувати у випадковому порядку. Хто залишається без “даху” над головою, стає на місце ведучого.

7. Вправа “Який ви актор” (15 хв)

Учасники виконують завдання.

1. Позначте у відсотках, якими є ваші досягнення в житті.

2. На скільки відсотків ви реалізували себе в цьому житті?

3. Який відсоток вашої участі в подіях, що відбуваються навколо вас?

4. Оцініть у відсотках, який ви лідер.

5. Які (у відсотках) ви в ролі командного гравця?

Виведіть середній бал у відсотках. А тепер дайте відповіді ще на такі питання:

· Як ви розумієте слово “гравець”?

· Чи пов’язане це поняття з активністю людини і як?

Інтерпретація результатів тесту

90% і вище – ви граєте, щоб виграти. Активна життєва позиція, участь і перемога в різних конкурсах, проектах, експериментах, активна самоосвіта, творчий підхід до будь-якої діяльності, розвинута потреба активно діяти й досягати успіху.

75–89% – ви граєте, щоб не програти. Чітко виконуєте інструкції, розпорядження, ретельно працюєте, одержуєте гарні результати, цікавитеся інноваціями, іноді – якщо потрібно – берете участь в експериментальних програмах, розвиваєте критичне та творче мислення.

50–74% – ви просто граєте. Рівень домагань у нормі або трохи занижений, живете за принципом “не висовуйся” або “ми працюємо на стільки %, на скільки нам платять”, активність викликає сильний стимул до чого-небудь, рідко виникає потреба в кардинальних змінах у житті.

0–49% – ви навіть і не починали грати. Пасивна позиція, ви пливете за течією, любите перекладати проблеми на інших, життя здається монотонним і нецікавим, постійно прагнете до спокою, мотивація до саморозвитку відсутня.

Питання для обговорення

♦Для чого ви виконували цю вправу?

♦Що нового довідалися про себе?

♦Чи виникло бажання скоригувати свою життєву позицію?

8. Вправа “Ціннісні орієнтації” (10 хв)

На столі лежать дві купюри – 1 і 5 гривень. Тренер пропонує будь-кому з учасників взяти одну з них. Після того, як учасник визначився з вибором, тренер запитує, на підставі чого той зробив вибір (як правило, за більшою вартістю банкноти).

Після цього тренер змінює паперову гривню на ювілейну. Коли й інший учасник визначився з вибором, він розповідає, що лежало в основі його рішення. Важливість монети для нього в тому, що вона задовольняє його потребу зібрати колекцію ювілейних монет (мета, якої учасник прагне досягти).

Цінності допомагають людям визначитися, сформувати свою поведінку.

Система ціннісних орієнтацій визначає змістову сторону спрямованості особистості і складає основу її ставлення до навколишнього світу, оточуючих, до себе, а також основу світогляду та мотивації життєвої активності.

Мозковий штурм

Професійні цінності, важливі для викладача:

Професійні знання	Педагогічні здібності
Знання педагогічних методик	терпіння
Створення ситуацій успіху	відповідальність
Ініціативність	активність
Навички саморегуляції	рефлексивність
Емпатія	простота у викладанні матеріалу
Позитивне налаштування	доброзичливість
Вимогливість	об’єктивність
Особистий інтерес	саморозвиток
Креативність	толерантність
Гнучкість	принциповість
Визнання	повага
Незалежність	самодисципліна

Учасники повинні вибрати з цих цінностей десять і розподілити їх за рівнем значущості для себе.

Учасників об’єднують за відбраними шістьма найціннішими якостями викладача та озвучують їх. Потім групам пропонують прибрати одну якість, менш важливу порівняно з рештою.

Залишилося п’ять найважливіших цінностей, яких дотримуються викладачі. Відповідно до цих цінностей вони й проводять свою діяльність.

Питання для обговорення

♦ Що ви відчули, коли вас просили визначити пріоритет якостей?

♦ Чи легко було розлучатися зі своїми цінностями? Чому?

♦ Які труднощі виникли під час групової роботи?

♦ Яку інформацію для роздумів ви одержали?

9. Моделювання ситуації “Яким повинен бути викладач” (10 хв)

Тренер. Кожна людина має свій стиль роботи. Тож і у викладацькій діяльності існують різні стилі. Є такі, які досконало знають матеріал, уміють його пояснити, оперують термінами, цифрами, їх цікаво слухати, проте вони не працюють на розвиток студентів, вони, як експерти, тільки передають інформацію. Це викладачі-експерти.

Бувають такі, які використовують блискучі ефекти, яскраві вправи, їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий викладач працює тільки на себе, він демонструє свої вміння і навички, а не розвиває групу. Це викладач-зірка. А є педагоги, які не тільки вміють передати нові знання й навички студентам, а й допомагають їм зробити узагальнення та висновки, спираючись на власний досвід. Це викладачі-фасилітатори.

У гірських народів у стародавні часи був провідник, який допомагав мандрівникам долати гірські маршрути. Він знав, якою дорогою краще йти, скільки води взяти, яке спорядження потрібне тощо. Провідник разом із групою йшов на вершину, проте, коли він бачив, що мандрівники вже можуть самостійно подолати її, то давав їм можливість зробити це. Такого провідника називали “шерпою”. Успішний викладач має бути “шерпою” в передачі знань, поєднувати в собі риси і експерта, і зірки, і фасилітатора.

Термін “фасилітатор” прийшов до нас з медицини, де фасилітатор – це той, хто допомагає під час народження.

Питання для обговорення

♦ Чому викладач має поєднувати риси експерта, зірки, фасилітатора?

Перебіг вправи

Учасників об’єднують в три групи за назвами кольорів (червоний, синій, жовтий). Моделюють педагогічні ситуації (група 1: викладач-експерт, група 2: викладач-зірка, група 3: викладач-фасилітатор), а потім створюють відповідно до завдання портрети на аркушах формату А3. Спікери груп презентують результати.

Питання для обговорення

♦ Які труднощі виникали в процесі моделювання педагогічної ситуації? Чому?

♦ Який висновок можна зробити з приводу стилів педагогічної роботи? (Успішний викладач вдало поєднує риси викладача-зірки, фасилітатора й експерта).

10. Гра-розминка “Фасилітатор” (5 хв)

Учасників об’єднують у дві групи за принципом “день–ніч”, вони стають у два кола (внутрішнє й зовнішнє). Тим, хто стоїть у зовнішньому колі, пропонують вийти з аудиторії. Після цього учасникам повідомляють: той, хто творить внутрішнє коло, протягом однієї хвилини буде стояти із заплющеними очима, витягнувши руки вперед. Коли ви побачите, що руки вашого партнера опускаються вниз, підтримайте своїми долонями легенько його руки, а як тільки відчуєте, що йому вже не потрібна наша підтримка, опускайте свої руки. Після цього такий же інструктаж дають тим учасникам, які будуть стояти у внутрішньому колі. Але вони повинні руки напарників підтримувати постійно.

Учасники повертаються в аудиторію і виконують завдання протягом однієї хвилини.

Питання для обговорення

♦ Як ви себе почували?

♦ Чи добре було тим, кому постійно підтримували руки?

♦ Чи добре було тим, кому підтримували руки час від часу?

♦ Як ви будете використовувати набутий досвід у викладацькій діяльності?

Учасників підводять до висновку, що комусь підтримка потрібна постійно, а комусь – лише інколи. Викладач-фасилітатор відчуває, коли, кому і яку необхідно надати підтримку, щоб підштовхнути студентів до висновків, відкриттів.

Доречно згадати слова Галілео Галілея: “Ми нічому не можемо навчити дорослих, ми тільки можемо допомогти їм відкрити це в собі”.

11. Вправа “Берег здійснених надій” (3 хв)

Учасників просять підійти до намальованого “берега надій”, сказати, чи збулися їхні очікування, якщо так, то переклеїти свій стікер на “берег здійснених надій”.

12. Підбиття підсумків (метод Дрід) (5 хв)

Тренер пише на дошці:

Д – дії (Що робили? Що пам’ятаєте?)

Р – рефлексія (Які відчуття, реакція?)

І – інформація (Яку інформацію здобули? Які висновки зробили?)

Д – дії (Як ви будете діяти в майбутньому?). Учасники висловлюють свої думки щодо кожного питання. У такий спосіб підбивають підсумки тренінгу.

ТРЕНІНГ “ЦІННОСТІ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ЖИТИ”

(Ю.С. Запорожцева)

Педагогічна теорія – абстракція.

Її практичне застосування –

завжди високе мистецтво.

Іван Підласий, педагог, науковець

Мета

Після участі у тренінгу учасники повинні вміти:

• визначати моральні цінності;

• пояснювати значення моральних цінностей в житті людини;

• співпрацювати в групі;

• представляти свою позицію;

• працювати в команді.

Допоміжні матеріали: текст “Про цінності”, інструкція для команд, таблиця “Цінності”, “Діамантова діаграма”.

Дидактичні засоби: великі аркуші паперу, маркери, конверти з підготовленими картками, на яких записані цінності.

Тривалість проведення: 2 × 45 хвилин.

Хід тренінгу

Вступна частина

Упродовж усього життя ми здійснюємо різні вибори: від банальних, у магазині чи ресторані, до дуже важливих, від яких залежить наше майбутнє (наприклад, де вчитися, кого обрати в супутники життя). І хоча ми не завжди це усвідомлюємо, такий вибір робиться на основі певних цінностей та їх ієрархії. На цьому занятті ми ознайомимось із поняттям “моральні цінності” та їхнім значенням у міжлюдських стосунках.

1. Запропонуйте учасникам відповісти на запитання:

‒ Чим керуються люди у своїй поведінці?

‒ Що є вирішальним мотивом наших дій?

Тематичні тренінги

2. Попросіть учасників прочитати текст “Про цінності”, подумати та назвати відомі їм цінності. Записуйте їх на дошці.

Про цінності

Свідома воля людини охоплює багато функцій, що стосуються різноманітних сфер дійсності. Деякі функції можна побачити — це дії. Інші, внутрішні функції, відносяться до психологічних явищ, таких як мислення, відчуття тощо. Деякі служать виключно для підтримання життя, інші для задоволення прагнень та потреб. Упродовж усього життя людина вибирає. Вибір людини заснований на ієрархії її цінностей.

Це стосується як банальних справ, наприклад, який фільм подивитись у кінотеатрі, так і дуже важливих, наприклад, чи сказати близькій людині про те, що вона невиліковно хвора. На наш вибір впливають не тільки цінності, а й їх ієрархія. Одні цінності будуть важливіші за інші. Цінності можуть бути матеріальними (наприклад, гроші, дім), суспільними (свобода, демократія), але для кожної людини основними мають бути моральні цінності (такі як любов, дружба тощо). Норми моралі (наприклад, поважай старших, будь чесним) існують для того, щоб зберегти моральні цінності. Саме наявність ієрархії цінностей відрізняє людину від інших живих створінь. Цінності та норми допомагають жити в суспільстві. Вони визначають, яка поведінка є доброю, а яка поганою. Вони вказують людині шлях у житті. Від того, які цінності обере людина, залежить, чи будуть її цінувати й шанувати інші. Наука про цінності називається аксіологією.

Можна виділити три типи етичних теорій:

• Консеквенціалізм: наслідки і результати дії свідчать про її моральну цінність.

• Етика правил: моральна цінність дії залежить від засад, на основі яких вона була виконана.

• Етика честі: моральна цінність дії залежить від того, наскільки в ній проявляються певні риси характеру, наприклад, чесність (чесна людина завжди, без огляду на обставини, буде поводитися чесно).

Запитайте учасників, у чому, на їхню думку, полягає мораль і яку людину можна назвати високоморальною, або людиною з мораллю. Дайте їм завдання відшукати серед записаних на дошці цінностей такі, які можна назвати моральними.

3. Вправа “Цінності”

На столі лежать дві купюри – 1 і 5 грн. Будь-кому пропонують взяти одну купюру з двох. Як правило, обирають купюру більшої вартості. Спитайте в учасника, чому він зробив такий вибір, і попросіть навести аргументи.

На столі лежать одна монета в 1 грн та паперова купюра такої ж вартості. Завдання те саме. Зазвичай, обирають монету. Чому? Проаналізуйте разом з учасниками аргументи того, хто робив вибір.

Основна частина

1. Після цього спробуйте разом сформулювати визначення поняття “моральна цінність”. (Цінна, бажана або варта вибору кінцева мета людських дій. Іноді цінність окреслюють як те, що має значення для людини, що надає сенс її починанням.)

Об’єднайте учасників у команди по 4–6 осіб. Роздайте командам великі аркуші паперу і маркери. Оберіть для кожної групи одну цінність. Це можуть бути такі: гідність, честь, справедливість, толерантність, доброзичливість тощо. Попросіть, щоб студенти провели обговорення в командах і описали значення цієї цінності в житті людини на основі інструкції, наведеної нижче. Попередьте, що через 30 хвилин кожна група має продемонструвати результати своєї роботи.

Інструкція для команд

Обговоріть тему отриманої цінності. Напишіть якнайбільше асоціацій, які викликає у вас ця цінність. Після цього представте її так: намалюйте її у символічній формі, складіть про неї один куплет на популярну мелодію, напишіть короткий вірш, придумайте пантоміму.

Завершення

2. Після презентацій, на другому занятті, роздайте командам конверти з картками, на яких записані різні цінності (додаються).

Цінності (за бажання можна замінити іншими)

Правда	Справедливість	Любов	Вірність
Гідність	професійна гордість	патріотизм	лояльність
Честь	братерство	турботливість	доброзичливість
Життя	гуманізм	свобода	гуманність
Відвага	обов’язковість	рівність	витривалість
Чесність	толерантність	дружба	відповідальність
Віра в Бога	щастя	повага до інших	правдивість

Усі групи отримують однакові набори. Попросіть учасників поміркувати над тим, які цінності мають для них найбільше значення, і розподілити цінності за значимістю на “Діамантовій діаграмі” (див. схему).

Діамантова діаграма

Опис технології

Назва пов’язана з тим фактом, що структура поля розподілу подібна до структури діаманта (схема). Вправа з “Діамантовою діаграмою” полягає в тому, щоб для кожної картки з назвою цінності знайти відповідне місце на схемі, яке залежатиме від рівня важливості цієї цінності для всіх учасників команди.

Значення місця на схемі: найвищий прямокутник – найважливіша, на думку учасників, цінність. Кожен наступний рівень свідчить про зменшення важливості цієї цінності для учасників команди, відтак, в останньому прямокутнику буде найменш важлива, на думку команди, цінність. Під час роботи в групі учасники можуть по черзі брати з колоди одну картку з назвою цінності й класти її на порожнє місце на діаграмі. Якщо обране місце уже зайняте іншою карткою, необхідно провести обговорення в групі й спільно визначити, яка цінність має бути на цьому місці.

Учасник, який бажає покласти свою картку на вже заповнене місце, повинен спочатку навести свої аргументи. Рішення ухвалюється спільно.

Ця технологія дає можливість упорядкувати дискусію і навчитися аргументувати, висловлювати власну думку. Вона також допомагає створити ієрархію цінностей.

Після завершення вправи варто попросити представників команд ознайомити аудиторію з результатами командної роботи і розповісти про те, як проходила дискусія.

4. Домашнє завдання

Попросіть учасників написати роботу на тему “Які цінності мають для мене найбільше значення і чому саме ними я керуюся, ухвалюючи важливі для мене рішення” або “Яким був би світ, якби люди не керувались у своєму житті моральними цінностями?”, “Цінності моєї родини” та ін.

5. Рефлексія. Вправа “Мікрофон”

Учасники передають по колу “мікрофон” (іграшку, маркер, м’яч тощо), і кожен висловлює свою точку зору щодо тренінгу, форм роботи, отриманої інформації, своєї задоволеності тощо.

6. Підбиття підсумків. Евалюація

ТРЕНІНГ “АСЕРТИВНІСТЬ ТА ЕМПАТІЯ В РОБОТІ ВИКЛАДАЧА”

(Л.О. Савенкова, Г.М. Романова)

Етап 1. Вступ до теми

Мета: з’ясувати цілі та зміст тренінгу.

Хід виконання:

• знайомство;

• визначення цілей і завдань тренінгу;

• формування команд.

Етап 2. Робота в командах за матеріалами тренінгу

Завдання 1. Вправа “Наслідки”.

Мета: визначити можливості впливу власної поведінки на інших людей; усвідомити, чому неасертивна поведінка не сприяє досягненню здоров'я й благополуччя.

Форми проведення; мозковий штурм, дискусія.

Хід виконання:

1. Запропонувати всім членам групи перелічити способи пасивної поведінки, за допомогою якої можна впливати на інших людей. Записати ці способи на дошці: “Пасивна поведінка ‒ вплив на оточуючих”.

2. Повторити цю процедуру щодо впливу агресивної й маніпулятивної поведінки.

3. Після цього записуємо: “Вплив на власну особистість”.

4. Обговорюємо й перераховуємо наслідки для власного здоров'я, благополуччя, стану свідомості та ін., які можуть виникати, якщо ми поводимося пасивно, агресивно або маніпулятивно з оточуючими.

Завдання 2. Вправа “Сходи успіху” для вироблення почуття впевненості.

Мета: визначити аспекти свого життя, у яких ви хотіли б стати більше впевненими;

‒ оцінити моделі поведінки, які вам властиві зараз;

‒ розглянути альтернативні патерни поведінки, які можуть сприяти досягненню бажаних результатів;

‒ вибрати пріоритетні сфери для відпрацьовування й демонстрації навичок упевненої поведінки.

Необхідні матеріали: таблиця “Матеріали до вправи” і рисунок “Сходи успіху”.

Матеріали до вправи

А	В	С
1.
2.
3.
4.

Сходи успіху

Форми проведення: індивідуальна робота ‒ самопізнання й групове обговорення.

Хід виконання:

1. Учасники заповнюють таблицю “Матеріали до вправи”. У колонці “А” потрібно зазначити 3‒5 ситуацій, у яких учасники хотіли б поводитися більш упевнено. Варто врахувати всі аспекти свого соціального, професійного й особистого життя.

У колонці “В” описати свій звичайний спосіб поведінки у відповідних ситуаціях.

У колонці “С” учасникам треба описати тип поведінки, який вони, зазвичай, демонструють ‒ агресивну, маніпулятивну або пасивну.

У колонках “А” й “В” не так багато місця для деталей. Тому треба якомога лаконічно робити записи, а під час обговорення бути більш докладними.

2. Під час подальшого загального обговорення учасники мають детально описати ситуації, у яких вони хотіли б поводитися більш упевнено, звичні моделі поведінки в них, подумати про способи, які могли б допомогти поліпшити дійсний стан, і дати своїм колегам поради з приводу їхніх проблемних моментів.

3. Використовуючи “Матеріали до вправи”, працюючи індивідуально, учасники повинні прорангувати свої проблемні ситуації й розташувати їх навпроти відповідного номера на малюнку “Сходи успіху”. Найпростішу ситуацію треба розташувати під № 1, на нижньому щаблі сходів; інші ситуації записуються відповідно до збільшення ступеня труднощі.

Цей аркуш є особистою власністю учасників, його варто застосовувати як індивідуальну програму розвитку. Кожен, хто заповнив свої “Сходи...”, буде поступово підніматися по них усе вище й вище, послідовно справляючись із кожною ситуацією, починаючи з найпростішої. Цей малюнок-таблицю можна використати як індивідуальний “життєвий план упевненої поведінки”.

4. Підбиття підсумків вправи, згадавши про її цілі і завдання. Виявлення, уточнення й рангування проблемних аспектів за ступенем значущості ‒ перші кроки в напрямку до зміни моделей поведінки. Піднімаючись щаблями, кожен повинен освоїтися й відчути себе впевнено й безпечно на кожному щаблі, перш ніж підніматися сходами вище.

Завдання 3. Вправа “Я, ” для з'ясування своїх позитивних якостей і представлення їх для схвалення групою.

• Мета: з'ясувати власні позитивні якості й представити їх для схвалення групою.

Матеріали до вправи

Заповніть наступний аркуш позитивними висловлюваннями про ваші особисті якості, риси характеру або досягнення:

Я..............

Я..............

Я..............

Я можу..............

Я можу..............

Я можу..............

Я думаю. ..............

Я думаю. ..............

Я вважаю..............

Я вважаю..............

Форми проведення: індивідуальна робота, групове обговорення, використання прийомів “Я‒висловлення” і надання позитивного зворотного зв'язку.

Хід виконання:

1. Спочатку кожен працює індивідуально з аркушем “Матеріали до вправи”, на якому потрібно закінчити висловлення, що починаються зі слів “Я”.

Після цього проводимо загальне обговорення отриманих результатів для узагальнення отриманого досвіду.

Питання для обговорення:

• Наскільки важко або легко було виконувати це завдання?

• Які були проблеми в ході його виконання?

• Чому було складно визначити свої позитивні якості й визнати їх?

• Підкреслити, що необхідно поважати себе й навколишніх, а також уміти говорити про свої успіхи й позитивні якості й на роботі, і вдома.

2. Кожен учасник вибирає одну свою якість або досягнення з написаних ним і розповідає про нього групі, використовуючи “Я‒висловлення” (Дуже важливий контакт очей і різні форми невер-балики!).

Інші члени групи повинні надавати позитивний зворотний зв'язок.

Завдання 4. Вправа “Білль про права” для розвитку поваги до своїх основних прав і прав іншої людини”.

Мета:

‒ вироблення всією групою переліку основних прав людини;

‒ складання власного списку прав людини;

‒ усвідомлення того, що визнання прав людини — двосторонній процес.

Роздаткові матеріали

Цей список прав людини складений на підставі робіт декількох авторів, присвячених упевненості. Основне завдання вправи ‒ не робота із запропонованим списком, а складання кожною людиною власного білля про права, що має для неї індивідуальне значення й відповідає її життєвим умовам.

Кожний з нас має право:

1.На ставлення до себе як рівного до всіх інших людей незалежно від раси, статі, віку й здібностей.

2.На повагу з боку інших людей.

3.Самому вирішувати, як йому витрачати свій час.

4.Просити те, що йому необхідно.

5.Звертатися за зворотним зв’язком з приводу особливостей своєї поведінки, стилю діяльності й зовнішнього вигляду.

6.Бути вислуханим і сприйнятим всерйоз.

7.Мати свою думку.

8.Дотримуватися певних політичних переконань.

9.Плакати.

10. Робити помилки.

11. Сказати “Ні”, не почуваючи себе винним за це.

12. Заявляти про свої потреби.

13. Установлювати власні пріоритети.

14. Виражати свої почуття.

15. Висловлюватися на свою користь, не почуваючи себе егоїстом. Змінювати свою думку.

16. Іноді зазнавати невдачі.

17. Сказати: “Я не розумію”.

18. Стверджувати що-небудь, що не має під собою логічної основи, і не бути зобов'язаним доводити справедливість цього твердження.

19. Запитувати інформацію.

20. Бути успішним.

21. Виражати свої переконання.

22. Дотримуватися власних установок,

23. Брати час для обмірковування й ухвалення рішення.

24. Брати на себе відповідальність за ухвалене рішення.

25. На особисті секрети.

26. На визнання “Я не знаю”.

27. Змінюватися й розвиватися.

28. Самому обирати, чи втручатися в проблеми іншої людини, чи залишитися осторонь.

29. Відмовлятися брати на себе відповідальність за іншу людину.

30. Дотримуватися своїх інтересів.

31. Мати час і місце, щоб побути самому.

32. Бути індивідуальністю.

33. Запитувати потрібну інформацію в професіоналів.

34. Не залежати від схвалення інших.

35. Самостійно судити про власну цінність і значущість.

36. Самостійно обирати, як поводитися в кожній ситуації.

37. Бути незалежним.

38. Бути собою, а не тим, ким нас хоче бачити інша людина.

39. Не займатися самоствердженням.

Форми проведення: індивідуальна й групова робота, дискусія.

Хід виконання:

Завдання цієї вправи ‒ не просто ввести новий “Білль про права”. Із запропонованим списком ви можете працювати, як захочете: вибирати з нього окремі пункти, спрощувати їх, вносити до списку виправлення, доповнювати його доти, доки ви не будете задоволені набором персональних прав, на підставі яких можна підвищити свою впевненість.

1. Кожен учасник одержує список персональних прав людини, що складений за принципом надлишковості, щоб забезпечити вам широкі можливості вибору. Однак у ньому може чогось і не вистачати.

Кожен ознайомлюється із представленим списком.

У групах (або всі разом) обговорюють кожен пункт й ухвалюють рішення, чи варто включати його в загальний список. Ті, які ввійшли, записують потім на дошці.

2. Попросити учасників висловитися з приводу тих прав зі списку, яких, на їхній погляд, буде важко дотримуватися. Нехай вони наведуть приклади, які дозволяють їм або іншим людям порушувати або ущемляти ці права.

3. Підбиття підсумків. Учасники повинні повідомити про те, які спостереження вони зробили в процесі роботи.

Завдання 5. Мозковий штурм (або робота в групах) і міжгрупова дискусія “Доцільність і проблеми використання асертивної поведінки в роботі викладача”.

Мета: аналіз специфіки, можливостей і проблемних моментів використання асертивної поведінки в навчальному процесі.

Необхідні матеріали: таблиця для заповнення.

Аналіз асертивної поведінки

Позитивні аспекти асертивної поведінки в навчальному процесі

Проблемні аспекти асертивної поведінки в навчальному процесі

Форми проведення: мозковий штурм, презентація групових думок й міжгрупова дискусія.

Хід виконання:

1. У групах провести обговорення й заповнити таблицю щодо доцільності й проблемності використання асертивної поведінки в навчальному процесі.

2. Групи презентують результати свого обговорення, відповідають на запитання інших груп.

3. Роблять висновки про можливості використання асертивної поведінки в навчальному процесі.

Питання для обговорення: Що може бути альтернативою асертивності?

Завдання 6. Метод конкретних ситуацій “Визначити асертивну техніку” для розвитку навичок використання асертивних технік.

Мета: аналіз специфіки використання різних асертивних технік у конкретних ситуаціях.

Роздаткові матеріали: перелік конкретних ситуацій.

Ситуація 1.

“Ваша робота дуже гарно написана, тема повністю розкрита, є відповіді на всі поставлені питання. Є тільки одна “маленька” проблема: робота точнісінько збігається з роботою вашого одногрупника”.

Ситуація 2.

‒ Давай підемо до тебе за зошитом.

‒ Ні, спочатку давай підемо до тебе за книгою.

‒ Краще я поїду до себе за книгою, а ти підеш до себе за зошитом. І зустрінемося тут через годину.

Ситуація 3.

Позич мені п'ять гривень.

‒ Ні, я не можу.

Ситуація 4.

‒ Заїдь, будь ласка, до мене в офіс вранці. У мене щось із ксероксом відбулося. Ти б не міг подивитися?

‒ Добре, заїду.

Ситуація 5.

‒ Тато, ми йдемо завтра до спортзалу?

‒ У мене занадто багато справ. Напевно, не вийде.

‒ Але ти ж обіцяв, що ми підемо завтра.

‒ Мені потрібно помити машину, заклеїти вікна й відремонтувати кран. Я не встигну все це зробити за вечір.

‒ Тоді давай я помию машину, а потім допоможу тобі клеїти вікна. Так ми все встигнемо й сходимо завтра до спортзалу.

‒ Добре, домовилися.

Ситуація 6.

‒ Пал Палич, у мене отут не сходяться розрахунки. Ви не перевірите?

‒ Вибач, Валерій, але я не можу.

‒ Вам же це нескладно, у Вас такий досвід.

‒ Так, але в мене багато своєї роботи, а це ‒ твої обов’язки. Якщо будеш сам робити, у тебе теж буде досвід, і тобі буде це робити нескладно.

Ситуація 7.

‒ Пал Палич, я приніс те, що Ви просили.

‒ Давай подивлюся. Так, ти зробив правильні розрахунки, тільки я хотів би, щоб ти це все оформив як документ, написав пояснення до розрахунків, указав би джерела інформації й, бажано, все це в друкованому вигляді.

Ситуація 8.

‒ Сидоров, коли я побачу вашу курсову?

‒ Розумієте, я ще не зовсім готовий.

‒ Ви знайомі з графіком здачі курсових робіт?

‒ Так, але я не встиг. Можна я здам через місяць?

‒ Ні, не можна.

‒ А чому?

‒ У Вас є поважна причина?

‒ Є, я працюю.

‒ Це не причина.

‒ Ну а чисто по-людськи Ви мене зрозуміти можете?

‒ Ні, не можу. Порядок один для всіх.

‒ А може ми з Вами домовимося?

‒ І чути про це не хочу. Вийдіть геть!

‒ Так, а що мені тепер робити?

‒ А нічого особливого. Курсову треба здати до 20-го числа або залишитеся на другий рік.

Ситуація 9.

‒ Як тобі моє нове пальто?

‒ Гарне. Але твоє старе мені теж дуже подобається. Я люблю, коли ти його надягаєш. Тобі дуже пасує той фасон.

Ситуація 10.

‒ Послухай, ти не міг би за мене почергувати у ці вихідні?

‒ Ні, я на рибалку зібрався.

‒ Будь ласка, мені дуже потрібно! У мене день народження й прийдуть гості.

‒ Ну раз така справа, тоді почергую.

Форми проведення: індивідуальна робота й групове обговорення.

Хід виконання:

1. Групи одержують конкретні ситуації, розглядають їх, аналізують, порівнюють, роблять висновки про доцільність використання кожної техніки в певній ситуації.

2. Робимо висновок про використання різних технік асертивної поведінки в навчальному процесі.

3. Слухачі (або учасники) наводять приклади використання асертивних технік з власного досвіду.

Завдання 7. Практикум для вироблення навичок застосування конструктивного критичного висловлення.

Мета: вивчення моделі впевненої поведінки в процесі сприйняття критики.

Необхідні матеріали:

Перелік критичних реплік

Нижче представлені критичні репліки (незрозумілі претензії). Уявіть, що вони на вашу адресу. Придумайте запитання, за допомогою яких ви могли б краще розібратися, у чому вас обвинувачують.

1. “У Вас страхаючий погляд”.

2. “Вам на всіх наплювати”.

3. “Ви занадто агресивні”.

4. “Який Ви неспритний!”

5. “Ви висловлюєтеся загадками”.

6. “Ви мене кривдите”.

7. “Ви всіх перебиваєте”.

8. “Кажіть зрозуміліше!”

9. “Коли Ви на мене так дивитеся, я лякаюся”.

10.“Мені здається, я вам байдужий”.

11. “Ви черства й байдужа людина!”

12. “Ви поводитеся, як маленька дитина”.

13. “Вам немає справи до інших”.

14. “Чому Ви такий упертий?”

15. “Вам слід бути більш уважним до співрозмовника”.

16. “Не можна бути таким байдужим”.

17. “За кого ви мене приймаєте?!”

18. “Ви занадто часто мудруєте”.

19. “Не можна бути таким ледачим”.

20. “Занадто вже ви неприступний!”

21. “Ваша самовпевненість вас до добра не доведе”.

22. “Треба бути добрішим до інших”.

23. “Ви ніколи нікому не даєте вставити слово”.

24. “Ви багато на себе берете!”

Форми проведення: імітаційна взаємодія.

Хід виконання:

Вправу проводять у групах по 6‒12 осіб. Група вибирає тимчасового ведучого, що буде виконувати роль тільки в процесі виконання цієї вправи.

1. Учасники розміщуються на стільцях, утворюючи коло.

2. У центрі кола потрібно поставити порожній стілець.

3. Ведучий, користуючись переліком критичних реплік, промовляє перший зразок неконструктивного критичного висловлювання, звертаючись до першого учасника.

4. Цей учасник використовує перефразовування або ставить запитання, що уточнює суть претензії. При цьому він може довільно домислювати зміст критичного повідомлення. Відповідаючи, він звертається до уявлюваної людини, яку умовно можна представити на порожньому стільці в центрі кола.

5. Інші члени групи оцінюють асертивність варіанта, що пролунав, і пропонують свої, також звертаючись до уявного співрозмовника.

6. Ведучий вимовляє другий вислів зі списку; другий учасник виконує ту ж процедуру: використовує перефразовування або ставить уточнююче запитання уявному опонентові.

7. Інші члени групи знову оцінюють запропоновану пропозицію й вносять свої.

8. Після того, як усі учасники висловляться, група переходить до обговорення отриманого досвіду. Тимчасовий ведучий забезпечує кожному учасникові можливість безперешкодно висловитися, бути почутим і стежить за регламентом.

Інструкція для ведучого. Чітко й голосно читайте критичні зауваження так, щоб вони містили емоційний підтекст. Звертайтеся до члена групи, чия черга виконувати вправу, прямо дивлячись йому в очі. Після того, як він переформулює повідомлення, запитаєте в групи, чи можна було за допомогою репліки, що пролунала, розширити або уточнити суть претензії й чи не містила репліка провокації до посилення тиску з боку опонента. Не поспішаєте висловлювати свою думку! Нехай краще це зроблять учасники. Запитайте, чи немає в кого-небудь ще варіантів.

Інструкція для учасників. Ведучий до кожного з вас по черзі буде звертатися з незрузумілими критичними повідомленнями. Той, кому адресоване повідомлення, повинен поставити уточнююче запитання, відповідь на яке дозволить локалізувати й конкретизувати претензію. Ви можете уточнювати й конкретизувати зміст кожного з компонентів повідомлення (зміст, заклик, саморозкриття, ставлення). Висловлюйте свою відповідь уявленій людині, яку можна представити на порожньому стільці в центрі кола. Завдання інших учасників у тому, щоб визначити, чи було запитання дійсно уточнюючим і чи не містило воно провокації.

Запитання для обговорення:

‒ Що ви зрозуміли про свою здатність зберігати впевненість у ситуації критики?

‒ Яких труднощів ви зазнали під час реалізації моделі активного витягу критичної інформації з метою локалізації претензії?

‒ Який досвід ви придбали, виконуючи цю вправу? Що ви довідалися про себе й змогли взяти для себе?

Завдання 8. Вправа “Приєднання до стану партнера” для розвитку навичок емпатичного слухання”.

Мета: відпрацьовування технік категоризації почуттів; опис фізичного стану; метафори й порівняння; вербалізація бажань.

Форми проведення: імітаційна взаємодія.

Хід виконання:

Вправу виконують у групах із трьох осіб.

1. Розподіліть ролі: один буде розповідати, другий ‒ слухати, третій ‒ спостерігати.

2. Оповідач викладає свою історію. Слухач використовує техніки нерефлексивного слухання й вербалізації почуттів.

3. Після завершення розповіді слухач вербалізує почуття оповідача.

4. Спостерігач розповідає про власні враження.

5. Зміна ролей. У процесі виконання вправи кожен учасник повинен побувати в кожній ролі.

Інструкція для оповідачів. Пригадайте ситуацію, у якій ви відчували змішані почуття. Може бути, ви дотепер у ній не розібралися, а спогади про неї викликають неприємні переживання.

Це не має бути дуже трагічна подія. Розкажіть своєму співрозмовникові про цю подію.

Інструкція для слухачів. Вислуховуючи розповідь, спробуйте приєднатися до стану “клієнта”, увійти з ним в емоційний резонанс. Спробуйте стати “дзеркалом”, що відображає його стан. Прийміть таке ж положення, як він, прийміть його позу; спостерігайте за його рухами і спробуйте їх скопіювати, зменшивши амплітуду. Спробуйте дихати синхронно з ним, відтворюючи динаміку вдихів і видихів.

Не намагайтеся заглиблюватися в хід думки співрозмовника, не перебивайте його суб'єктивними зауваженнями, що, наприклад, виражають згоду або співчуття. Ви повинні уважно слухати, використовуючи техніки пасивного слухання, і відображати його емоційний стан.

Коли партнер завершить розповідь (або через 5 хвилин), розкажіть:

‒ які почуття він переживав у ситуації, про яку він розповів;

‒ які почуття в нього викликає ця ситуація нині;

‒ які почуття він переживав, розповідаючи вам цю історію;

‒ яке ставлення до себе як до слухача ви відчули з його боку.

Намагайтеся використати хоча б одного разу кожну техніку:

1) категоризація почуттів;

2) опис фізичного стану;

3) метафори й порівняння;

4) вербалізація бажань.

Не оцінюйте, не дорікайте, не схвалюйте, не утішайте, не задавайте запитань!

Інструкція для спостерігачів. Ваше завдання — спостерігаючи за тим, що відбувається, відзначати техніки, використані слухачем. Звертайте увагу на те, як змінювався емоційний стан оповідача в процесі викладу подій й особливо після вербалізації.

Питання для обговорення (обговорення відбувається в групах, що складаються з кількох об'єднаних трійок).

‒ Для виконавців ролі психолога: чи вдалося вам вірно передати почуття “клієнта”, чи довідалися ви що-небудь про його внутрішні установки й почуття; яких зазнали труднощів? Що ви довідалися про себе як про психолога?

‒ Для виконавців ролі клієнта: чи змінювався ваш емоційний стан, коли ви чули коментарі психолога з приводу ваших почуттів? Помітили ви в собі якісь почуття, установки, бажання, існування яких раніше ігнорували?

‒ Якого досвіду ви набули, виконуючи цю вправу? Що ви довідалися про себе й змогли взяти для себе?

‒ Обміняйтеся враженнями, зробіть висновки.

Етап 3. Підбиття підсумків, дебрифінг

Мета: підбити підсумки тренінгу.

Хід виконання:

• Робота в командах: формування трьох головних висновків за результатами роботи на тренінгу.

• Загальна дискусія: що з опрацьованих матеріалів здається найдоцільнішим у практичному використанні і викликає сумніви або проблеми.

• Висновки та підсумки роботи учасників, які здійснює викладач.

ТРЕНІНГ ПРАКТИЧНОГО САМОПІЗНАННЯ

(Степаненко О.І.)

Завдання тренінгу:

- формування та розвиток установки на самопізнання і саморозвиток;

- оволодіння навичками практичного самопізнання;

- розвиток особистісно значущих якостей: професійної рефлексії, емпатії, критичності і гнучкості установок;

- подолання психологічних бар’єрів, що заважають повноцінному самовираженню.

Тренінг складається з двох занять (4–5 годин кожне).

Заняття 1

Формування взаємооцінювальних позицій на основі розвитку емпатії та рефлексії.

Робота над собою і самовдосконалення передбачають лише аналіз помилок і боротьбу зі своїми слабкостями. Є ще одна не менш, якщо не більш, важлива сторона роботи над собою – виявлення в собі не тільки противника і винуватця, а й сподвижника, друга і помічника. У кожного з нас є свої сильні сторони, але виявити їх у собі часом виявляється нелегко. Деякі люди вважають, що не володіють жодними якостями, які могли б послужити для них внутрішньою точкою опори. Як це не дивно, але більшість людей не вміють думати про себе в позитивному сенсі. Слід звернути увагу на те, що “сильні сторони” – це не те ж саме, що “позитивні риси характеру”. Буває й так, що якась якість або вміння виявляються сильною стороною особистості, але оточуючі люди не схвалюють її або вона не відповідає моральним нормам. Тому, якщо ми будемо аналізувати “сильні сторони” тільки як можливість для людини знайти внутрішню опору, дуже важливо брати до уваги, для чого використовує людина свої сильні сторони. Оволодіння навичками самопізнання ‒ головна мета тренінгу.

Призначення:

- створення сприятливих умов для роботи групи; атмосфери щирості та довіри;

- ознайомлення учасників з основними правилами і принципами тренінгу;

- прийняття правил групової роботи;

- самодіагностика і саморозкриття членів групи;

- розвиток креативності та формування необхідної комунікативної дистанції.

Знайомство

На початку роботи групи кожен учасник оформляє картку-візитку, де вказує своє тренінгове ім’я. При цьому він має право взяти собі будь-яке ім’я: своє справжнє, ігрове, ім’я літературного персонажа тощо. У подальшому протягом тренінгу учасники звертаються один до одного за цими іменами.

"Інтерв’ю"

Призначення:

‒ розвиток уміння слухати партнера і вдосконалювати комунікативні навички;

‒ скорочення комунікативної дистанції між учасниками тренінгу.

Учасників розбивають на пари і протягом 10 хвилин вони розмовляють зі своїм партнером, намагаючись дізнатися про нього якомога більше. Потім кожен готує коротке представлення свого співрозмовника. Головне завдання – підкреслити його індивідуальність, несхожість на інших. Після чого учасники по черзі представляють один одного.

Вправи, спрямовані на розкріпачення членів групи,

зняття напруги і скорочення емоційної дистанції

“Дзеркало”

Призначення:

‒ розвиток усвідомлення "мови" власного тіла і рухів;

‒ розвиток емпатії та рефлексії.

Учасників поділяють на пари, вони встають обличчям один до одного. Один – ведучий, другий – ведений. Ведучий починає робити повільні рухи руками, ногами, тулубом під музику. Ведений відображає рухи партнера – як дзеркальний образ Через 5 хвилин міняються ролями. Після закінчення завдання учасники діляться своїми відчуттями (на вправу відводиться 15 хвилин).

“Знайди пару”

Призначення:

‒ розвиток прогностичних можливостей та інтуїції;

‒ формування в членів групи установки на взаєморозуміння.

Кожному учаснику за допомогою шпильки прикріплюється на спину аркуш паперу. На аркуші ім’я казкового героя чи літературного персонажа, що має свою пару. Наприклад: Крокодил Гена і Чебурашка, Ільф і Петров тощо.

Кожен учасник повинен відшукати свою “другу половину”, опитуючи групу. При цьому забороняється ставити прямі запитання на кшталт: “Що у мене написано на аркуші?” Відповідати на запитання можна тільки словами “так” і “ні”. Учасники розходяться по кімнаті і розмовляють один з одним (на вправу відводиться 10–15 хвилин).

Вправи на поглиблення процесів саморозкриття, розвитку вмінь самоаналізу та подолання

психологічних бар’єрів, що заважають повноцінному самовираженню

"Комісійний магазин"…

Призначення:

‒ формування навичок самоаналізу, саморозуміння і самокритики;

‒ виявлення значущих особистісних якостей для спільної тренінгової роботи;

‒ поглиблення знань один про одного через розкриття якостей кожного учасника.

Пропонують пограти в комісійний магазин. Товари, які приймає продавець, – це людські якості, наприклад: доброта, дурість, відкрихтість. Учасники записують на картку риси свого характеру як позитивні, так і негативні.

Потім пропонують зробити торг, в якому кожен з учасників може позбутися від якоїсь непотрібної якості, або її частини, і придбати що-небудь необхідне. Наприклад, комусь не вистачає для ефективного життя красномовства, і він може запропонувати за нього якусь частину свого спокою і врівноваженості. Після закінчення завдання підбивають підсумки та обговорюють враження (відводиться 20–25 хвилин).

"Автопортрет"

Призначення:

‒ формування умінь розпізнавання незнайомих особистостей;

‒ розвиток навичок опису інших людей за різними ознаками.

Уявіть собі, що у вас має бути зустріч з незнайомою людиною і потрібно, щоб вона пізнала вас. Опишіть себе. Знайдіть такі ознаки, які виділяють вас з натовпу. Опишіть свій зовнішній вигляд, ходу, манеру говорити, одягатися, можливо вам властиві жести, що звертають на вас увагу. Робота відбувається в парах. У процесі виступу одного з партнерів, інший може задавати уточнюючі запитання, для того, щоб “автопортрет” був повнішим (на обговорення в парах відводиться 15–20 хвилин).

По закінченню завдання учасники сідають у коло і діляться враженнями.

1.12. МІНІ-КЕЙСИ

“Але коли мова заходить про Людину, наша мова стає недостатньою. Людина ‒ це щось інше, ніж люди. Про собор не можна сказати нічого істотного, якщо говорити лише про камені. Про Людину не можна сказати нічого істотного, якщо намагатися визначити її лише властивостями людей... Жодне словесне пояснення ніколи не замінить споглядання. Єдність суті не можна передати словами. Якби я захотів пробудити любов до батьківщини або до маєтку в людей, духовній культурі яких така любов була б невідома, я не мав би у своєму розпорядженні жодних аргументів, щоб зачіпити їхні серця. Маєток ‒ це поля, пасовища і стада. Призначення кожної з цих частин і всіх їх разом ‒ приносити багатство. Проте всякому маєтку властиве щось таке, що вислизає під час розгляду складових його елементів: адже інші землероби готові розоритися, аби врятувати улюблений маєток. Це щось якраз і ушляхетнює складові частини маєтку, наділяючи їх особливими властивостями” (А. де Сент-Екзюпері “Військовий льотчик”).

Проаналізуйте розуміння А. де Сент-Екзюпері суті “Я”-людини, розкрийте власне бачення “Я”-людини.

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 119‒134.

2. Семиченко В.А. Психология личности. ‒ К. : Видавець Ешке О.М., 2001. ‒ С. 36‒52.

“Но надо жить без самозванства,

Так жить, чтобы в конце концов

Привлечь к себе любовь пространства,

Услышать будущего зов.

И надо оставлять пробелы

В судьбе, а не среди бумаг,

Места и главы жизни целой

Очерчивая на полях”. (Б. Пастернак)

· Кожна людина є всесвіт, який з ним народився і з ним вмирає: під кожним надгробним каменем похована ціла всесвітня історія (Р. Гейнеа).

· Навколишній світ, ймовірно, не опановує нас повністю, навіть тоді, коли ми виросли лише на дві третини, одна третина нашого “Я” ще не народилася. При кожному уранішньому пробудженні ми неначе народжуємося заново (3. Фрейд).

· Я не знаю, чим я здаюся світу, але сам я порівнюю себе з дитиною, яка бродить по берегу моря, збираючи гладкі й блискучі камінці і красиві раковини (Я. Ньютон).

· Кожна людина, подібно до Місяця, має власну темну сторону, яку вона нікому не показує (Марк Твен)

· Чого варта людина? Що таке людина? Після того, що я бачив, у мене до кінця життя не зникне відносно неї недовір’я і всеосяжна тривога (А. Камю)

Мы ‒ источник веселья и скорби рудник,

Мы ‒ вместилище скверны и чистый родник.

Человек, словно в зеркале мир, ‒ многолик.

Он ничтожен ‒ и он же безмерно велик! (Омар Хайям)

Прокоментуйте наведені вище способи осмислення “Я” і можливу поведінкову реалізацію. Яке з формулювань відповідає вашому розумінню суті “Я” і його реалізації, чому?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов: уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 119‒134.

2. Семиченко В.А. Психология личности. ‒ К. : Видавець Ешке О.М., 2001. ‒ С. 36‒52.

На семінарському занятті з педагогіки жваво обговорювали проблему реалізації гуманістичного підходу в освіті. Прийшли до висновку, що вона є актуальною в сучасних реаліях життя. Підкреслили й той факт, що слова “гуманізм”, “гуманність”, які пов’язують з любов’ю до людей, доброзичливим ставленням до них, сьогодні у всіх “на слуху”. Лише одна студентка заперечила.

‒ Як можна говорити про духовність, ‒ стурбовано говорила вона, звертаючись до групи,‒ коли в країні економічні, політичні, соціальні проблеми, зростають злочинність, наркоманія?

‒ А чому не можна? ‒ запитав викладач. ‒ Треба і говорити, і робити, щоб здолати ці негативні явища. Напевно, Ви відмітили цей контраст тому, що людям завжди потрібне щось світле в житті.

Чи погоджуєтеся Ви з думкою студентки? Якою була б ваша відповідь на її слова? Що таке гуманізм? Назвіть принципи гуманної педагогіки. Чи поєднується гуманізм з вимогливістю виховних заходів у процесі навчання і виховання (відповідь аргументуйте)?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 216‒225.

2. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : учебник для студ. пед. вузов. ‒ В 2 кн. ‒ Кн. 1 : Общие основы. Процесс обучения. ‒ М. : ВЛАДОС, 1999. ‒ С. 245‒264.

“‒ А тепер скажи мені, що це ти весь час уживаєш слова “добрі люди”? Ти всіх, чи що, так називаєш?

‒ Усіх, ‒ відповів арештант, ‒ злих людей немає на світі.

‒ Уперше чую про це, ‒ сказав Пілат, усміхнувшись, ‒ але, можливо, я мало знаю життя! Можете подальше не записувати, ‒ звернувся він до секретаря, хоча той і так нічого не записував, і продовжував говорити арештантові:

‒ В будь-якій з грецьких книг ти прочитав про це?

‒ Ні, я своїм розумом дійшов до цього.

‒ І ти проповідуєш це?

‒ Так.

‒ А ось, наприклад, центуріон Марк, його прозвали Крисобоєм, ‒ він ‒ добрий?

‒ Так, ‒ відповів арештант, ‒ він, правда, нещаслива людина. З тих пір, як добрі люди знівечили його, він став жорстоким і черствим. Цікаво б знати, хто його калічив?

‒ Охоче можу повідомити, ‒ відгукнувся Пілат, ‒ бо я був свідком цього. Добрі люди кидалися на нього, як собаки на ведмедя.

Германці вчепилися йому в шию, руки, ноги. Піхотний маніпул попав в мішок, і якби не кавалерійська турма, а командував нею я, ‒ тобі, філософ, не довелося б розмовляти з Крисобоєм. Це було в бою при Ідіставізо, в Долині Дів.

‒ Якби з ним поговорити, ‒ раптом мрійно сказав арештант, ‒ я упевнений, що він різко змінився б” (М. Булгаков “Майстер і Маргарита”).

Поясніть позицію арештанта стосовно того, що всі люди добрі, а причина їхньої жорстокості лежить в їхніх попередніх нещастях. Чи погоджуєтесь Ви з такою точкою зору (відповідь обґрунтуйте)?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод, пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 106‒119.

Серед першокурсників викладач з педагогіки відмітив високого, красивого студента із зацікавленим, допитливим поглядом. “Напевно, це буде здібний студент”, ‒ подумав викладач. Проте Петро (так звали студента), який закінчив сільську школу, мав дуже збіднений запас знань. На заняттях боявся сказати навіть те, що вивчив. Червонів, губився під час відповіді. Викладач дав час, щоб Петро адаптувався, потім призначив консультацію, під час якої розповів, як краще готуватися до занять, як читати, конспектувати наукову літературу. Час йшов, а Петро не змінювався. У зимову сесію ледве склав залік. Навесні в університеті почалася підготовка до студентської наукової конференції. У групі Петра оголосили тематику наукових робіт. Який же був здивований викладач, коли Петро виявив бажання узяти тему для роботи! І не якусь, а про здібних дітей. Викладач погодився, допоміг студентові в роботі. Того дня, коли Петро виступав на конференції, викладача не було в університеті. Зустрілися вони на вулиці. Петро дбайливо ніс в руках грамоту, яку отримав за наукову роботу і виступ на конференції. У його очах було стільки радості й тепла!

Екзамен з педагогіки Петро склав на “відмінно”. Він весь світився від радості і відчував себе окриленим.

Прокоментуйте тактику, обрану викладачем стосовно Петра. Завдяки чому Петро досяг успіхів у навчанні? Вкажіть, які методи виховання застосував викладач? У чому полягає суть гуманістичного підходу в навчанні?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод, пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 216‒225.

2. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : учебник для студ. пед. вузов : В 2 кн. ‒ Кн. 1 : Общие основы. Процесс обучения. ‒ М. : ВЛАДОС, 1999. ‒ С. 245‒264.

У листі своєму братові Миколі російський письменник Антон Чехов сформулював перелік якостей, якими має володіти порядна людина: “Недолік у тебе один... це твоя невихованість... Виховані люди, на мою думку, повинні відповідати таким вимогам ...Вони поважають людину, а тому завжди поблажливі, м’які, ввічливі, поступливі... Вони не бунтують через молоток або зниклу гумку; живучи з ким-небудь, вони не роблять з цього послуги, а йдучи, не говорять: “…з вами жити можна!..” Вони жалісливі не до одних лише злиденних і кішок. Вони хворіють душею і від того, чого не побачиш простим оком... Вони чистосердечні й бояться брехні, як вогню. Не брешуть навіть у дрібницях. Брехня образлива для слухача і спотворює в його очах того, хто говорить. Вони не вимальовуються, тримають себе на вулиці так само, як удома, не пускають пилу в очі меншій братії... Вони не балакучі й не лізуть з відвертостями, коли їх не запитують... З поваги до чужих вух, вони частіше мовчать... Вони не знищують себе для того, щоб викликати в інших співчуття. Вони не грають на струнках чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними... Вони не суєтні... Роблячи на копійку, вони не бігають зі своєю текою на сто рублів і не хизуються тим, що їх пустили туди, куди інших не пускали... Дійсні таланти завжди сидять у пітьмі, в натовпі, подалі від виставки... Якщо вони мають у собі талант, то поважають його. Вони жертвують для нього спокоєм, жінками, вином, метушнею... Вони пишаються своїм талантом... Вони виховують у собі естетику. Вони не можуть заснути в одязі, бачити на стінах щілини з клопами, дихати паскудним повітрям, крокувати обпльованою підлогою... Вони прагнуть по-можливості приборкати і ушляхетнити статевий інстинкт... Вони не хлищуть горілку, не нюхають шаф, бо вони знають, що вони не свині. Такі виховані... Щоб виховатися і не стояти нижче за рівень середовища, в яке попав... потрібні безперервна денна і нічна праця, вічне читання, вивчання, воля… Тут важлива кожна година...”

Висловіть свою думку стосовно повчань А. Чехова своєму братові. Визначте, чи співзвучні вони образу сучасної молодої людини (відповідь аргументуйте).

Література

1. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. ‒ 2-е изд. ‒ Л. : Издательство Ленинградского университета, 1988. ‒ С. 377‒391.

2. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 35‒37.

Зі студентами був проведений такий експеримент: їм запропонували перелік слів, які характеризують позитивні властивості особи. Потрібно дати відповіді на три запитання:

· яка з відмічених властивостей характерна кожному товаришеві з групи найбільше, яка ‒ найменше?

· яка з цих властивостей притаманна тобі більш за все, яка ‒ найменше?

· якою з цих властивостей ти хотів би володіти найбільше, а якою ‒ найменше? Після обробки анкет були виявлені три типи зв’язків між відповідями на ці питання.

1-й тип. Самооцінка дуже близька до оцінки бажаних властивостей (ідеальної оцінки), але дуже далека від оцінки товаришами з групи (реальної оцінки).

2-й тип. Самооцінка дуже далека від ідеальної оцінки, але близька до реальної оцінки.

3-й тип. Ідеальна оцінка дуже далека від самооцінки, а самооцінка ‒ від реальної оцінки.

Обгрунтуйте, які взаємини колективу і особистості найбільш характерні для кожного з наведених типів відповідей. Які можливі причини цих взаємин? Як можна їх змінити? Від чого це залежить? Чи залежить положення і статус особи від самооцінки і оцінки групи (відповідь аргументуйте)?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 149‒169.

2. Немов Р.С. Психология : учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений : в 3 кн. ‒ Кн. 1. Общие основы психологии. ‒ 3-е изд. ‒ М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997. ‒ С. 528‒557.

Проблема виховання підростаючого покоління в сучасних умовах є актуальною. Практичне заняття присвячене категорії педагогіки “виховання”. Одне із завдань, які виконували студенти, – відібрати й проаналізувати думки відомих людей про таку педагогічну категорію, як виховання. Ці думки стали предметом обговорення в студентській групі:

“Виховання ‒ важка справа: вирішує долю людини” (В. Бєлінський).

“Вихователь сам має бути тим, ким він хоче зробити вихованця” (В. Даль).

“Від правильного виховання дітей залежить добробут всього народу” (Джон Локк).

“Вчителя, яким діти зобов’язані вихованням, важливіше, ніж батьки: одні подарували нам лише життя, а інші ‒ прекрасне життя” (Аристотель).

Поясніть, яку, на Вашу думку, роль виконує педагог у становленні особистості? Які цілі і завдання виховання ? Чи всі педагоги розуміють своє призначення? Чи відчули Ви на собі виховний вплив педагогів у школі, університеті (відповідь аргументуйте)?

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 216‒225.

2. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : учебник для студ. пед. вузов : в 2 кн. ‒ Кн. 1 : Общие основы. Процесс обучения. ‒ М. : ВЛАДОС, 1999. ‒ С. 245‒256.

Випускний вечір. Виступає Петро Павлович, куратор групи.

‒ Хочу подякувати студентам за те, чому я в них навчився, ‒ закінчив він свій виступ.

‒ Напевно, Ви обмовилися: вони повинні дякувати вам, ‒ виправив його колега.

‒ Ні, не помилився, ‒ підтвердив свою думку Петро Павлович, ‒ Даруйте, але я зовсім не вважаю, що вони повинні мені дякувати. Якщо подякують, то сподіваюся через те, що захочуть це зробити. Дякую їм за те, що ми були разом.

Висловіть Ваше ставлення до цієї ситуації. Чи вважаєте Ви, що в педагога є підстави дякувати своїм студентам? Якими, на Вашу думку, принципами керувався Петро Павлович у виборі методів виховної дії на своїх учнів (відповідь аргументуйте)?

Література

1. Колесниченко Л А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод, пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ, 2008. ‒ С. 216‒225.

2. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс : учебник для студ. пед. вузов : в 2 кн. ‒ Кн. I : Общие основы. Процесс обучения. ‒ М. : ВЛАДОС, 1999. ‒ С. 245‒256.

На семінарському занятті з педагогіки студенти обговорювали проблему планування й організації виховної роботи з учнями. Підбиваючи підсумки заняття, викладач, зокрема, звернув увагу майбутніх вчителів на значення мети та цілі у виховній роботі з учнями. На підтвердження власної думки навів вислів К.Д. Ушинського: “...щоб ви сказали про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зміг би відповісти нам на питання, що він хоче будувати ‒ храм або просто будинок... Те ж саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам цілі своєї виховної діяльності”.

Розкрийте суть категорії виховання, спираючись на вислів К.Д. Ушинського. Які цілі, завдання і цінності сучасного виховання? Чи змінилися вони з часом (відповідь аргументуйте)?

Настало третє тисячоліття християнської ери. Яким воно стане в долі людства? Що чекає дітей? У які школи вони підуть і хто, чому, як їх там вчитиме? В Україні постійно удосконалюється система освіти, етично-естетичне, розумове, екологічне, фізичне виховання. А що робити з дитячими алкоголізмом, проституцією, наркоманією, маленькими грабіжниками, вбивцями? Освічених стає все більше, освітніх установ також, але й злочинців стає все більше.

Дайте критичну оцінку проблемі і зробіть висновки. Важливо вирішити, як співвідносяться освіта і життя однієї дитини і всіх людей взагалі.

Література

1. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика для русскоязычных студентов : уч.-метод. пособие для самостоятельного изучения дисциплины. ‒ К. : КНЕУ,2008. ‒ С. 216‒225.

2. Педагогическая ангрология : учеб. пособие / Авт.-сост. Б.М. Бим-Бад. ‒ М. : Изд-во УРАО, 1998. ‒ С. 380‒490.

МІНІ-КЕЙСИ “ЧИТАЄМО В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО”

ПІДЛІТОК – ЦЕ КВІТКА

Я все більше переконувався, що моральне обличчя підлітка залежить від того, як виховувалася людина в роки дитинства, що закладено в її душу від народження до 10‒11 років. Природою своєю дитячий вік не може піднести батькам і вихователям тих труднощів, які підносить отроцтво. Підліток – це, образно кажучи, квітка, краса якої залежить від того, який догляд був за нею. Дбати про красу квітки треба задовго до того, як вона починає розкривати свої пелюстки. Розгубленість, здивування перед “фатальними”, “невідворотними” явищами отроцтва схожі на розгубленість і здивування садівника, який поклав у землю насіння, не знаючи твердо, яке це насіння – троянди чи чортополоху, а потім через кілька років прийшов милуватися квіткою...

Краса квітки не може впасти з неба. Її треба творити роками – плекати, оберігати від спеки й морозу, дбайливо поливати й угноювати ґрунт. У творенні найкрасивішого і найвищого, що є на землі, – Людини – незрівнянно більше одноманітної, втомливої, часто неприємної праці, ніж праці, яка давала б тільки задоволення. В істині – “діти – радість життя” – глибокий зміст, але й глибока суперечність. Дитина сама по собі не може бути джерелом радості; в людині, що повторює батька й матір на новій основі, справжнім джерелом радості для батька й матері є, передусім, те, що вони зуміли вкласти в неї. В любові до дітей розкривається найвища людська якість – почуття власної гідності.

1. Уважно прочитайте текст і напишіть свої роздуми з приводу цього. Передайте за допомогою малюнків зміст прочитаного.

2. Разом з батьками проведіть засідання «Педагогічної вітальні» на тему “Підліток – це квітка”.

3. З педагогічним колективом проведіть засідання круглого стола на тему “Підліток – це квітка”.

4. Запишіть у щоденник “Мої роздуми” різноманітні приклади з власної практики, що підтверджують думку В.О. Сухомлинського або навпаки.

ІДЕЯ ДОБРА

Ідея добра стає ніби частинкою твоєї істоти, вона невіддільна від твоїх думок, поглядів, переконань. Ідея добра – це міра, з якою ти підходиш до пояснення й оцінки людських стосунків. Слід прагнути до того, щоб вона була нормальним охоронцем твоєї совісті, спонукала твою моральну, непохитну, духовну стійкість, ідейну мужність. Твоя свідомість і, що дуже важливо, твоя воля повинні чітко розмежовувати в житті те, що повинно бути, що заслуговує на схвалення, і те, що заслуговує на осуд. Ідея добра – не абстрактна істина, яке вкладається в твою душу старшими поколіннями. Добро – це зброя в боротьбі за торжество справедливості, це наша діяльність; наша воля, наша праця, наша непримиренність до зла. Добро – це думка, помножена на волю, тільки за цієї умови матимемо непримиренність до зла – а це і є сама суть добра. Те, що повинно стати моральною серцевиною твоєї особистості, – моральна чистота, благородство, непримиренність до зла – залежить від того, як ідея добра стає твоїм переконанням, суттю твоєї душі – твоєю органічною потребою застосовувати на кожному кроці мірку оцінки того, що відбувається у світі. Ідея добра повинна жити в твоїй душі, бути готовою зміряти все, що робиться в будь-якому найвіддаленішому куточку нашої планети.

Передайте фарбами почуття, які виникли у вас під час читання та обдумування написаного.

У СВІТІ НЕ ТІЛЬКИ ДОБРО

У світі є не тільки добро, а й зло. Поки існує у світі зло, наша мірка добра, з якою підходимо до будь-якого явища повсякденного життя, повинна бути особливою. Кожною часточкою своєї душі ти повинен ненавидіти соціальне зло й бути готовим до сутички з ним.

Є й наше внутрішнє зло – моральне зло. Воно багатолике. Але, морально удосконалюючись, людина у своїх стосунках з іншими людьми прагнула перемагати зло. Як активний член суспільства, який бере участь у діяльності громадських організацій, ти повинен знати, що конкретні прояви зла – боягузтво, байдужість, злочинність – породжуються не тільки злою волею, зловмисністю, а й безвольністю, цілковитою байдужістю, пасивністю. Не треба докладати особливих зусиль до того, щоб людина стала поганою, але зробити людину хорошою – потребує страшенно тяжкої праці! Зло починається з елементарного морального невігластва, етичної неграмотності, з того, що людина на певному етапі свого розвитку не осягла азбуки людської культури і тому почала опускатися в болото дрімучого морального невігластва. Ось чому етичне виховання набуває в суспільстві, соціального й політичного змісту. Від того, як ти ставишся до іншої людини, які почуття до матері, батька носиш у своєму серці, залежить те, яким громадянином ти станеш.

Запропонуйте свою назву нарису. Якими зображеннями ви б передали його зміст?

ОСОБЛИВА ПРОФЕСІЯ

Як і всяка кваліфікована, цілеспрямована, планомірна й систематична праця, виховання людини є професією, спеціальністю. Але це особлива професія, яку не порівняти ні з якою іншою справою.

Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорож-чим, що є в житті, – з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстер-ності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя.

Кінцевий результат педагогічної праці можна побачити не сьогодні, не завтра, а через дуже тривалий час. Те, що ви зробили, сказали, зуміли прищепити дитині, інколи виявляється через п’ять‒десять років.

На дитину впливає багато людей і явищ життя, на неї впливають мати, батько, шкільні товариші, так зване “вуличне середовище”, прочитані книжки й переглянуті кінофільми, про які ви не знаєте, зовсім непередбачена зустріч з людиною. Вплив на дитину може бути позитивним і негативним. Місія школи, наше з вами найважливіше завдання, дорогий колего, – боротися за людину, переборювати негативні впливи і давати простір позитиву.

Об’єкт нашої праці – найтонші сфери духовного життя особистості, яка формується, – розум, почуття, воля, переконаність, самосвідомість. Найважливіші інструменти нашого впливу на духовний світ школяра – слово вчителя, краса навколишнього світу й мистецтва, створення обставин, в яких найяскравіше виражається почуття – весь емоційний діапазон людських відносин.

Наша праця – формування людини, і це покладає на нас особливу відповідальність, яку ні з чим не зіставиш.

1. Підкресліть ключові слова, які лежать в основі Вашої педагогічної діяльності.

2. Підкресліть слова, словосполучення, речення, які б Ви “поклали” у свою педагогічну скриньку.

3. Створіть свою “Педагогічну скриньку”, в яку будете “складати” найцінніші педагогічні думки. Через деякий час будете володарем “скарбу педагогічних думок”.

ГАРМОНІЯ СЕРЦЯ Й РОЗУМУ

Учительська професія – це людинознавство, постійне про-никнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі її становлення – один з тих коренів, які живлять покликання до педагогічної праці.

Безмежна віра в людину, в добрий початок у ній – ось що повинно жити у вашій душі, якщо ви думаєте присвятити своє життя благородній учительській праці. Віра не в якусь абстрактну людину – такої в природі немає, а в нашу дитину, яка розвивається в демократичному суспільстві.

Наріжний камінь педагогічного покликання – це глибока віра в можливість успішного виховання кожної дитини. Я не вірю в те, що є невиправні діти, підлітки, юнаки, дівчата.

Уміння погасити конфлікт насамперед розумінням того, що ви маєте справу з дитиною, – це вміння виростає з глибокого кореня, який живить педагогічне покликання, з розуміння й відчуття того, що дитина – істота, яка повсякчас змінюється.

Є ще одна риса, без якої, по-моєму, неможливе педагогічне покликання. Я б назвав цю рису гармонією серця й розуму. Навряд чи є інші професії, крім професій педагога і лікаря, які вимагали б стільки сердечності.

Чуйність, сердечна турбота про людину – це плоть і кров педагогічного покликання. Учителеві не можна бути холодною, байдужою людиною.

Дорогий мій колего, щоб стати справжнім вихователем, треба пройти цю школу сердечності – протягом тривалого часу пізнавати серцем усе, чим живе, що думає, з чого радіє й чим засмучується ваш вихованець. Це одна з найтонших речей у нашій педагогічній справі. Якщо ви наполегливо оволодіваєте нею, ви будете справжнім майстром.

1. Підкресліть ключові слова, які є орієнтиром у Вашій педагогічній діяльності.

2. Напишіть свій твір на тему “Гармонія серця й розуму”.

ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ

Ця порада належить до азбуки педагогічної культури взагалі й емоційного боку культури виховання зокрема. Бути доброзичливим – означає ставитися до дитини так, як ви поставилися б до власного сина. Дитина погано встигає, відстає; дитині важко навчатися так, як навчаються її однокласники; дитина чи підліток допустили хуліганський вчинок – усе це біда, біда, біда ..... Як би ви повелися, коли б у цю біду потрапив ваш син ? Навряд чи запропонували б такі рішення, як виключення з школи, зниження оцінки з поведінки .... Звичайно, розумному батькові, розумній матері розум підказав би, що й це необхідне, але передусім серце підказало б щось таке, що конче потрібне для врятування сина – адже покаранням самим людину не врятуєш. Серце зажадало б чогось такого, що створило б у душі сина моральну чистоту й красу, зробило б його справжньою людиною. Ось це бажання і є доброзичливість. Доброзичливість педагога означає насамперед уміння не допустити, щоб дитина стала поганою, застерегти її від помилкових кроків. По-батьківському, по-материнському бажати добра – це значить заступити злу дорогу до дитячого серця, закрити серце дитини від зла. Якщо у вашому серці живе така неспокійна турбота про кожну дитину, якщо кожна дитина для вас – не рядок і номер у класному журналі, а жива людина, особистість, неповторний людський світ, – можете бути певні: серце підкаже вам, що робити, коли в дитини біда. Це веління серця – доброзичливість.

1 . Дайте своє визначення доброзичливості.

2. Прочитайте та проаналізуйте статті Савченко О.Я., Кузьміної Н.В., Паламарчук В.Ф., в яких розкриваються вимоги до особистості педагога.

МУЗИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЛЮДСЬКОЇ ГАРМОНІЇ

Школа – це, образно кажучи, тонкий і чутливий музичний інструмент, який творить мелодію людської гармонії, що впливає на душу кожного вихованця, але творить лише тоді, коли цей інструмент добре настроєний, а настроює його особистість педагога, вихователя. Педагог виховує передусім своєю думкою, своїм мисленням. І педагогічна діяльність – це, насамперед, праця думки, спрямована на те, щоб одухотворити вихованців бажанням знати, мислити, мати правильні погляди на навколишній світ.

Справжній вихователь той, хто йде до вихованців із своїми яскравими думками, ідеями, переконаннями. Йдеться про духовні потреби вчителя виражати себе як особистість, розкривати свій внутрішній світ перед людьми. Виражаючи себе в ставленні до ідейних святинь нашого суспільства, до моральних та інтелектуальних цінностей нашого народу, педагог створює те багатогранне життя колективу, в якому діти, підлітки, юнаки і дівчата стають ідейними однодумцями. Люди, які сидять перед нами за партою, стають вихованцями лише тоді, коли вони відчувають, що вчитель, допомагаючи їм пізнавати світ, не тільки викладає знання, але й натхненно відстоює ті ідеї, які він висловлює. Бути вихователем – це означає до чогось закликати. І чим сильніше відчувають вихованці цей заклик, тим яскравіше виражається колективне прагнення; колектив і починається з того, що вихованці ідуть за своїм вихователем.

Тільки тоді, коли вихователь закликає, веде за собою вихованців, хоче бачити їх духовно багатими, різнобічно розвиненими, вони відчувають, що їхня доля глибоко хвилює його. Здатність особистості бути вихованою народжується саме там, де вона, юна людина, відчуває піклування про себе, знає, що вихователеві і всьому колективу боляче за кожний її необережний, невдалий, неправильний крок.

1. Підкресліть різними кольорами: ключові слова, ключові речення, слова і речення, які вразили вас найбільше.

2. Проведіть педагогічні читання на тему “Музичний інструмент людської гармонії”.

3. Організуйте клуб “Батьківська вітальня” та проведіть зустріч.

ОСОБИСТІСТЬ ПЕДАГОГА

Справжня освіченість педагога виявляється в тому, що в його особі вихованці знаходять провідника до вершини моралі; в його словах вони чують заклик бути вірними своїм переконанням і непримиренними до зла. Дитина пізнає світ, дивуючись, підліток – сумніваючись, юнак – утверджуючись. Чим більше піклуються педагоги про те, щоб усе в навколишньому світі і, передусім, у людині він пізнав, тим більше виникає в нього запитань, тим наполегливіше, допитливіше й вимогливіше шукає він істину. Справжній вихователь ‒ той, про кого можна сказати, що він прагне, щоб діти, підлітки, юнаки дістали правдиві відповіді на всі запитання, які їх хвилюють, щоб на зорі їхнього життя не було роздоріжжя і розчарувань.

У системі морально-етичних переконань, що формуються у вихованців, значне місце займає ідея обов’язку. Обов’язковість, переживання кожним вихованцем відповідальності перед колективом, перед суспільством – ця моральна риса вирішальною мірою визначається тим, як виявляється почуття обов’язковості в особистості педагога. Велику виховну силу має педагог, у духовному житті якого обов’язковість зливається з особистою працею. Вдумливий, проникливий погляд вихованця на самого себе, здатність вимогливо оцінювати свої бажання і вчинки – ця якість формується в юній душі за тієї умови, якщо вихователь – трудівник думки, трудівник невтомної турботи про людину. Вихователь-трудівник – це перший стимул, який спонукає вихованця до самовиховання і свідомого керування своїми бажаннями. Талант педагога збільшується вдесятеро, якщо його праця надихається цінностями, створеними, здобутими педагогічним колективом, – тими передовими поглядами, переконаннями, ідеями, такими кращими традиціями, які живуть у школі не одне десятиріччя.

Проведіть “мікродослідження” в соціальній мережі під назвою “Педагог – це стан душі”. Чи є серед Ваших колег особистості, про яких говорять: “Він педагог від Бога”? Напишіть про таку людину невеликий нарис і надішліть в редакцію журналу “Освіта. Технікуми, коледжі”.

ВЕЛИЧНІ ДУМКИ

Спостереження за духовним життям вихованців переконали нас, що найглибше духовним світом школяра заволодівають ті думки, ті ідеї, які ми називаємо величними. Суть цих думок, ідей у тому, що вони відкривають перед вихованцями перспективу для діяльності на благо суспільства, колективу. Величні ідеї тим і важливі у вихованні, що завдяки їм створюється єдність колективного та індивідуального, громадського та особистого. Ця єдність – важлива умова морального виховання взагалі. Якщо вихованець з раннього дитинства переживає почуття власної гідності від усвідомлення своєї причетності до спільної, народної справи, його особисті інтереси завжди підпорядковуються інтересам суспільства.

Дружба і товариська взаємодопомога між людьми в суспільстві – благородний ґрунт для формування багатого духовного життя колективу. Багатство, ідейна повноцінність, цілеспрямованість життя особистості в нашому суспільстві цілком визначаються духовним життям колективу: його цілеспрямованістю, спільними мотивами, стимулами та імпульсами, відданістю кожного члена колективу загальній справі, повнотою і глибиною переживань, що їх дає колектив кожній людині.

Моральне виховання особистості, духовний розвиток її здійснюється насамперед у колективі формуванням кращих переконань, почуттям колективізму – важливий наслідок успішного виховного впливу колективу на особистість. Почуття духовної єдності, духовного споріднення особистості з колективом є активною моральною силою, що спонукає людину до подолання труднощів, до подвигу в їм’я величної ідеї. Із зміцненням сил і можливостей вихованців ми намагалися не лише посилювати значущість ідей, якими об’єднуються колективи, а й розширювати поле діяльності, на якому проявляються розум і моральні почуття.

Поділіться думками, які виникли під час читання цього нарису. Розробіть сценарій круглого стола “Я ‒ частина колективу” та проведіть його зі своїми вихованцями.

УМІЙ БУТИ ВДЯЧНИМ

У тому, як людина ставиться до несхвалення, осуду, виявляється моральна вихованість, культура. Умій розуміти і відчувати, що в осуді твоїх поганих вчинків виявляється справедливість, без якої взагалі неможливе щастя. Осуд не приносить тобі радості, але за нього треба бути вдячним, тому що він стримує тебе, врятовує від падіння – якби люди розуміли це ще в шкільні роки, у них було б значно менше біди в зрілому віці.

Умій бути вдячним. Почув похвалу – дякуй і радій, що ти рухаєшся в напряму до людської досконалості. Почув докір – дякуй за те, що тебе вчать жити по-людському. В гірких і суворих словах батька, матері, вчителя – величезний труд, духовні сили, енергія душі. Звертатися до тебе з гіркими словами – дуже нелегко. Якщо тобі неприємно чути їх, то ще неприємніше їх вимовляти.

Це одне з найскладніших і найтонших етичних повчань. Доходить воно до юного серця лише за умови взаємного довір’я і відкритості сердець. Тут маємо справу з гармонією почуття обов’язку, вдячності й глибокого розуміння справедливості. Людина з малих літ повинна відчути і зрозуміти в чому справжній смисл моральних стосунків, усвідомити на власному досвіді: добро не завжди приємне, нерідко воно суворе і колюче, як лютий січневий вітер. Я переконався, що правильно, з гідністю сприймати гіркі, але справедливі слова старшого, – не така проста річ, цього треба довго й наполегливо вчитися. Найголовніше – набути досвіду, з якого кожна людина зробила б для себе висновок: не все, що приємне й бажане для мене, приємне й бажане для інших.

Складіть анкету та проведіть анкетування серед студентів на тему “Чи вдячна я людина?” Результати опитування обговоріть із студентами.

НАОДИНЦІ ІЗ СОВІСТЮ

Роби так, як повинно бути не для годиться, не тому, що, хтось побачить твої хороші вчинки і похвалить тебе, а за велінням власної совісті. Бути справжньою людиною наодинці зі своє совістю значно важче, ніж на очах людей, що оцінюють твої вчинки, схвалюють добро і засуджують зло. Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед іншою людиною. Якщо ти наодинці з собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ‒ помиляєшся. Ховатися від людей – негідність, ховатися від себе – негідність, помножена на підлість і лицемірство. Будь гранично чесним наодинці з собою.

Важливо не допустити, щоб задоволення, радість від похвали були сильнішими, ніж задоволення від доброго діяння. Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похвалили, означає, що на чистому тілі совісті з’являється плямочка.

Совість – річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потакати її примхам і норовам, вона стає жорстокою.

Суворість і вимогливість до себе, непримиренність до лінощів і розслаблення, нетерпимість до “а може” і “як-небудь” – до цих азбучних істин самовиховання дітей повинна виробитися особливо гостра чутливість.

– Не забувайте – ми люди, – вчу я дітей. – Повелівайте своєю совістю, виховуйте в собі вимогливість.

На кожному кроці перед дитиною, підлітком, юнаком – камінь, який можна обійти, але можна й прибрати з дороги, звільнивши її для інших людей і розчистивши стежку для власної совісті. Мистецтво і майстерність виховання в тому, щоб жодний камінчик не був обійдений. Щоб совість не давала людині спокою, якщо в душі заворушиться м’яка, на перший погляд, невинна істота, ім’я якій – лінощі.

Проведіть із студентами диспут чи дискусію на тему “Наодинці з совістю”. Присвятіть цій темі одне із засідань дискусійного клубу.

ТЕРПИМІСТЬ

Будь терпимий до окремих людських слабкостей і непримиренний до зла. Терпимість і непримиренність – дуже важливі елементи духовної культури, які тобі треба опанувати для того, щоб орієнтуватися в безмежному складному світі людських пристрастей і характерів. Терпимість, душевна м’якість повинні поєднуватися в тобі з твердою непримиренністю й безкомпромісністю. Із слабкістю можна миритися, виявляючи поблажливість до неї і вміючи піднятися над нею, із злом треба бути нещадним.

Іноді треба робити вигляд, що не помічаєш людські слабкості у своїх близьких, особливо в старих, ‒ у цьому виявляється твоя моральна вихованість. Людина – дуже складний світ: у ній може бути не тільки добре або зле, корисне або шкідливе, таке, що приваблює або відштовхує, але й дивне, що важко осягнути його. Слабкість нерідко перетворюється в зло – це перетворення залежить від того, як морально розвивається людина, що виявляє слабкість. Виховуючи сам себе, не допускай перетворення слабкості в зло. Умій уберегти від такого перетворення і товариша. Спілкуючись з людьми, умій помітити той момент, коли слабкість перетворюється в зло. Якщо знайдеш у собі духовні сили й способи правильно й тактовно втрутитися в життя іншої людини, спробуй запобігти цьому. Не вдасться – для тебе це буде життєвий урок, ти станеш мудрішим у самовихованні.

Чому для педагогічної діяльності обов`язкові такі якості, як терпимість, толерантність?

ЗАКОН СПРАВЖНЬОЇ ДРУЖБИ

Прекрасною школою любові є дружба і товаришування, вірність і відданість у взаєминах між членами колективу. Кількома поколіннями людей, які пройшли нашу школу, виробились закони справжньої дружби, що є, за нашим глибоким переконанням, найважливішим моральним надбанням колективу. Ці закони живуть у реальних стосунках між вихованцями завдяки дуже важливому моменту: праця колективу має глибокий ідейний зміст, в основі дружби, товаришування, братерства лежить причетність до чогось високого. Ось зміст цих законів.

Не залишай друга в біді, поділяй з ним не тільки радощі, але й прикрощі. Відвернутися від друга у важку для нього хвилину – це означає готувати себе до зради.

Дружба – це моральне збагачення людини, тому тобі не байдуже, який твій друг. Не просто надійний і вірний друг, а надійний і вірний у чомусь, що головне. Справжня дружба означає, що ви пов’язані не дрібними інтересами, а великою метою.

Дружба ‒ це, насамперед, віра в людину, вимогливість до неї і обов’язковість. Гармонійне злиття цих трьох засад дає щастя духовного спілкування з близькою за духом та ідеалами людиною. Чим глибша твоя віра в друга, тим вищою повинна бути вимогливість і тим більше ти зобов’язаний.

Дружба й егоїзм – несумісні й непримиренні. Дружба вчить віддавати духовні сили й багатства. Коли в тебе з’являється вірний і надійний друг, у сто разів зростає твоя зацікавленість у тому, що відбувається навколо тебе, які люди тебе оточують, що для них святе і дороге, що вони люблять і що ненавидять...

Наведіть приклади справжньої дружби, відображені в кінофільмах, літературних творах, піснях. Хто з героїв є справжнім другом? Сформулюйте свій закон дружби, любові.

ДРУЖБА ВИПРОБОВУЄТЬСЯ В БІДІ

Дружба вчить віддано любити і мужньо ненавидіти. Дружба – це вершина, з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблесті й краси, вульгарності й потворності. Дружба дає нам пильність до добра і зла. Дружити – бути старанним учнем у школі вимогливості.

Дружба випробовується в біді й небезпеці. Людина залишається непереможною в найважчих умовах в основному тому, що вона відчуває плече соратника. Умій жити так, щоб уже в отроцтві й ранній юності пізнавати щастя однодумства, щастя стійкості й непохитності в єдиному строю із своїми друзями.

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів. Дружба лише тоді могутня й благородна, коли вона є маленьким паростком ідеалу, з якого виростає могутній паросток життєвих, ясно усвідомлених прагнень. Вірна дружба немислима без мрії про майбутнє. Умій бачити себе разом зі своїм другом на полі Вітчизни, яке відкривається перед тобою. Хай дружба буде для тебе яскравим світлом, що осяває життя.

Юність без вірної, відданої, ідейно багатої дружби – убога і порожня. Не вміючи дружити – ти обкрадаєш себе. Духовно насичена дружба, яка осявається світлом високих Ідеалів, ‒ це моральна енергія всього твого життя. Від того, що ти зумів такою дружбою створити в роки юності й узяти із собою в зрілі роки, залежить твоє щастя.

Дружба виховує відданість високому, ідеальному вже тому, що в дружбі більше віддають, ніж одержують, і по-справжньому одержують лише стільки, скільки віддають; найбагатшим стає найщедріший.

Розробіть сценарій інтернет-конференції “Справжня дружба. Яка вона сьогодні?”

КУЛЬТУРА ПОЧУТТІВ

Чим ширша сфера суспільної діяльності людини, чим багатогранніші потреби й інтереси, чим більше творчості в її праці, чим яскравіше в її взаєминах виражається благородство норм нашої моралі, тим більшу роль в її житті відіграє культура почуттів, тим тісніший зв’язок емоційного життя з громадською діяльністю, поведінкою, особистим життям. Культура почуттів стає особливою сферою духовного життя людини.

Без поваги до самого себе немає моральної чистоти і духовного багатства особистості. Наш найважливіший педагогічний інструмент – уміння глибоко поважати людську особистість у своєму вихованцеві. Ми цим інструментом покликані творити дуже ніжну, тонку річ: бажання бути хорошим, стати сьогодні кращим, ніж був учора. Це бажання не виникає самі собою, його можна тільки виховати.

Повага до особистості вихованця – найголовніша передумова вимогливості колективу і педагога до людини, передумова справжньої дисципліни, яка неможлива без того, щоб людина вміла примусити саму себе робити саме те, що потрібно й корисно суспільству. Виховати почуття власної гідності, честі, поваги до самої себе можна лише тоді, коли людина відчуває себе господарем у своєму власному духовному світі, коли в ньому є певна межа, за яку не має права переступати ніхто.

Справжнім громадянином стає тільки людина, яка в роки дитинства й отроцтва оволоділа високим мистецтвом людяності, – навчилася бути відданим сином, відданою дочкою своїх батьків. Відданість – не безмовна покора, а облагороджування взаємовідносин у сім’ї, створення радощів для матері й батька.

За можливості, створіть у соціальній мережі “Педагогічний клуб”. Об’єднайте навколо нього однодумців, з якими можна було б обговорити педагогічні проблеми, досягнення, напрацювання, поділитись досвідом роботи.

ПЕРЕВІРЯЙТЕ ВЧИНКИ

Ви живете серед людей. Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях. Знайте, що існує межа між тим, що вам хочеться, і тим, що можна. Ваші бажання – це радощі або й сльози ваших близьких. Перевіряйте свої вчинки свідомістю: чи не завдаєте ви зла, неприємності, незручності людям своїми вчинками. Робіть так, щоб людям, які оточують вас, було добре.

Подумайте, чи не завдаєте ви зла людям, роблячи приємне собі. Ось на шкільній алейці цвіте бузок. Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен задовольнить таке бажання, квітучий кущ перетвориться в оголене гілля. Людям нічим буде милуватися – своїм вчинком ви заберете в них красу.

Якщо ці повчання підкріплюються культурою моральних стосунків у повсякденному житті колективу, в серці людини виробляються духовні сили, що обмежують бажання і не допускають перетворення бажань у примхи. А це дуже важливо для формування почуття обов’язку – однієї з елементарних основ громадянського виховання. Людина, яка не знає меж своїм бажанням і не вміє співвідносити їх з інтересами інших людей, ніколи не стане гідним громадянином. Треба, щоб маленька людина відчувала й розуміла – слід стримувати свої пориви й бажання. Ось на цій зеленій галявинці хотілося б пограти в м’яча, але не можна: трава тут завжди має бути свіжою, бо вона – це чисте повітря. Якщо змалку дитину не вчити керувати своїми бажаннями, це поступово призведе до розбещеності, примхливості: мені все можна, мені море по коліна.

Відповідальність – означає відповідальність перед кимось і за когось.

Складіть сценарій виховного заходу на цю тему та проведіть його зі своїми вихованцями.

НЕ РОБІТЬ ЗЛА

Будьте добрими і чуйними до людей. Допомагайте слабим і беззахисним. Не робіть людям зла. Допомагайте людям у біді. Поважайте, шануйте матір і батька, вони дали вам життя, вони виховують вас, хочуть, щоб ви стали чесними громадянами суспільства, з чистим серцем, ясним розумом, доброю душею, золотими руками. Гуманність, чуйність до людини, готовність прийти їй на допомогу – ці елементарні риси людяності, порядності мають стати надбанням, особистим моральним багатством кожного вихованця. Я вбачаю одне з найважливіших виховних завдань школи в тому, щоб утвердити в кожній людині доброту й сердечність, чутливість до всього живого, в чому втілені краса і велич життя. Безсердечність породжує байдужість до людей, байдужість – себелюбство, себелюбство – жорстокість.

Дитинство й отроцтво мають стати школою доброти, людяності, чуйності. Тільки за цієї умови в тому чутливому музичному інструменті, яким є людське серце, буде вся гама благородних людських почуттів ‒ від найтоншої, найчутливішої турботи про матір до ненависті і непримиренності до ворога, ідейного противника. Дитина, яка близько бере до серця те, що в лютий мороз синичка беззахисна, яка рятує її від загибелі, оберігає деревце від пошкодження, – ця дитина ніколи не стане жорстокою й безсердечною і до людей. І навпаки, якщо маленька людина ламає, безжалісно нищить те, що має викликати захоплення, благоговіння, вона може стати маленьким тираном, що знущається з близьких.

Турбота про матір, бабусю, дідуся, молодших братів і сестер – це не менш важливо, ніж багате, повнокровне життя в колективі.

Проведіть із своїми вихованцями рольову гру “Я – гуманіст!”. Під час проведення гри використовуйте фрагменти з літературних та музичних творів, фільмів.

ТИ НАРОДИВСЯ ЛЮДИНОЮ

Ти народився людиною. Але Людиною треба стати. Справжня людина виражає себе в переконаннях і почуттях, волі і прагненнях, у ставленні до людей і до самої себе, здатності любити і ненавидіти, бачити високий ідеал і боротися за нього.

Людина – це сила духу. В цій істині я вбачаю червону нитку всього естетичного виховання. Я прагну того, щоб виховання утверджувало в кожного вихованця людську гордість – благородний і мужній дух борця за високий ідеал, дух творця, мислителя.

Сила духу як моральна чеснота починається з віри в моральні святині нашої Вітчизни, народу. Людина, яка ні в що не вірить, не може бути ні духовно сильною, ні морально чистою, ні мужньою. Віра в ці святині дає маленькій людині надзвичайно цінні духовні якості: бачення й відчуття великого світу суспільного життя, прагнення жити в цьому світі. Людина, що вірить у святині нашої ідеології, має великий дар любові і ненависті.

На мою думку, дуже важливо, щоб з дитинства в людини було духовне життя у світі моральних цінностей – святинь нашої Батьківщини, нашої історії, нашого народу. Суть духовного життя маленького громадянина повинна бути в захопленні, одухотворенні красою людини й красою ідеї, в прагненні стати справжнім патріотом, борцем. Той, хто живе у світі моральних цінностей, з малих років почуває себе сином Батьківщини.

Відобразіть малюнком почуття, що виникли у вас під час опрацювання тексту.

РОЗВИВАЙ У СОБІ ГІДНІСТЬ

Звертаючись один до одного з проханням, ми говоримо: будь ласка. У цьому простому і чарівному зверненні, що здатне чудодійно впливати, захована наша повага до гідності людини, шанування в ній самостійності, незалежності, доброї волі. Розвивай у собі людську гідність, щоб звертатися до людини з повагою, і разом з тим умій відповідати на “будь ласка”: прохання — це порив душі. Бувають такі взаємини, коли людина благає людину. Умій почути людське благання і відповісти на нього. Невихованість і невігластво в цій тонкій сфері духовного життя призводить до черствості, безсердечності, байдужості. Бійся байдужості – це одна з найнебезпечніших вад. Бути байдужим – означає, по суті, втратити здатність відчувати поруч себе людину. Щоб уберегти себе від байдужості, треба опанувати співучасть, співчуття, жалість і разом з тим високу принциповість і вимогливість, нетерпимість і непримиренність до зла, уміння відрізняти невинні людські слабкості від вад, що калічать душу.

Уміння правильно, по-хорошому бачити своїх товаришів, уміння бажати добра виховується лише в тому колективі, де відбувається постійний інтелектуальний і моральний розвиток, удосконалення кожної людини. Здатний зичити добра іншому той, хто сам відчуває, що він сьогодні став кращим, ніж був учора. Добрі побажання, доброзичливість – найголовніша протидія зазнайству, себелюбству. Колектив не шанує недоброзичливих людей. Учитель повинен пильно стежити за тим, щоб у дитячу душу не падали зерна недоброзичливості. Нехай на власному досвіді кожен переконається, що від того, як він бачить іншу людину, як до неї ставиться, так і до нього ставляться; від цього залежить мир і спокій його душі.

Підготуйте статтю “Ідеї прогресивних мислителів, педагогів як витоки сучасних теорій виховання особистості” та розмістіть її в педагогічному виданні.

ЗАКОН НАШОГО ЖИТТЯ

У світі є батьки і діти. Твій батько і твоя мати – діти своїх батьків та матерів – твоїх дідусів і бабусь. Рід людський складається з поколінь – це велика мудрість нашого буття. Одночасно живуть у світі кілька поколінь – покоління, що відходить, перебуває в розквіті творчих сил, висхідне і покоління, яке тільки-но з’явилося на світ і починає усвідомлювати своє буття. Крім безлічі інших стосунків, наше життя рухається також стосунками поколінь. Ти – в поколінні висхідному. Перед тобою – високо над горизонтом сонце, до полудня ще дуже далеко, життя уявляється тобі неозорим, чарівно прекрасним, яскравим і разом з тим загадковим полем, ти сповнений сил і райдужних надій. Попереду тебе два покоління – покоління, для якого сонце в зеніті, і покоління, чиє сонце вже схилилося на захід. Людина смертна, але безсмертний народ. Його безсмертя – в наступності поколінь. Мудрість віків зберігається в книжках і нашій історії, а багатства народної душі зберігаються в пам’яті, серці, у вчинках старших поколінь – твоїх дідів і батьків. Тим, ким ти став і ким станеш у майбутньому, ти зобов’язаний старшим поколінням. Ти пригадай, як вразив тебе допитливий, пильний, вдумливий і разом з тим здивований погляд дідуся чи батька – погляд, спрямований ніби в саму душу твою, погляд тривожний і неспокійний. Це твої дід і батько намагаються побачити в тобі самих себе, замислюються, як їм удалося повторити себе в тобі і що ти зумів створити сам у собі – своє. Вони мають право так дивитися на тебе.

Повага, шанування старших поколінь – закон нашого життя. Поважати старших треба тому, що вони мудріші, духовно багатші за тебе.

Кожної хвилини спілкування із старшими умій вчитися в них. Не будь самовпевненим. Не думай, що коли ти молодий і сповнений сил, – ти все можеш. Є речі, які посильні тільки для старості, тому що в ній мудрість багатьох поколінь. Воля і слово старших – закон для всіх нас.

На виховній годині запропонуйте студентам написати твір “Мій рід – моя гордість” (або запропонуйте свою тему).

КРАСА – РАДІСТЬ ЖИТТЯ

У світі є не тільки потрібне, корисне, а й красиве. З того часу, коли людина стала людиною, з тієї миті, коли вона задивилася на квітку і вечірню зорю, вона стала вдивлятися в саму себе. Людина осягла красу.

Краса – це глибоко людське ! Краса існує незалежно від нашої свідомості й волі, але вона відкривається людиною і осягається нею, живе в її душі, ‒ не було б нашої свідомості, не було б і краси. Краса – це радість нашого життя. Людина стала Людиною тому, що побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, тремтіння марева над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стеблину й блакитний дзвоник проліска – побачила і, здивована, пішла по землі, творячи нову красу. Спинися і ти в подиві перед красою – і в твоєму серці розквітне благородство. Перед людиною відкрилася радість життя тому, що вона почула шепіт листя і сюрчання коника, дзюрчання весняного струмка і переливи срібних дзвіночків жайворонка в гарячому літньому небі, шерхіт сніжинок і стогін завірюхи, лагідне хлюпотіння хвилі і урочисту тишу ночі – почула і, затамувавши подих, слухає сотні й тисячі років чудову музику життя. Умій і ти слухати цю музику. Дорожи красою, бережи її.

Організуйте клуб “Духовні зустрічі з учителем” для повного душевного контакту викладача з вихованцем, спілкування на рівні почуттів (така система навчання сформувалася у Китаї в VII‒VI ст. до н.е. і збереглася сьогодні, тому в цій країні не прийнятне заочне навчання, особливо в педагогічній освіті).

Організуйте проведення інтернет-семінару або інтернет-конференції на тему “Гуманістичні ідеї В.О. Сухомлинського (погляди)”.

1.13. ВПРАВИ

Вправа “Бар'єри, що перешкоджають реалізації гуманістичних відносин”.

Метою заняття є усвідомлення викладачами реальних причин, які не дозволяють організувати життя у навчальному закладі винятково за принципами гуманності. Це необхідно насамперед тому, що у викладачів часто існує певне упередження: помилок можуть припускатися всі, окрім них. Якщо у навчальному закладі дотепер не реалізовані істинно гуманні стосунки, то це проблема поганих вчителів, а вони вже самі, ставши педагогами, діють винятково правильно. Однак практика показує, що в основі тих тенденцій, які з логічною неминучістю призводять до педагогічного авторитаризму, часто перебувають абсолютно об'єктивні причини. І це завдання ВНЗ ‒ своєчасно їх попередити, застерегти молодих викладачів від майбутніх труднощів, і, відповідно, допомогти своєчасно підготуватися до зустрічі з ними.

На початку викладачам самим пропонується назвати фактори, що в реальності стримують встановлення гуманістичних стосунків. Потім складається узагальнений перелік таких факторів:

· вплив наповнюваності груп (за великої кількості студентів важко врахувати індивідуальні особливості кожного);

· нормативність змісту роботи (рівень відмітки задається певним стандартом);

· індивідуальні відмінності студентів (те, що прийнятне для одного, неприйнятне для іншого);

· обмеженість навчального часу;

· вплив навантаження на викладача, його втомлюваність, емоційне вигорання;

· специфіка віку, наприклад, студенти перших курсів ще не можуть усвідомити, що для них корисніше, а що шкідливе.

У процесі обговорення відносно кожного фактору викладачі підбирають приклади, які ілюструють характер негативного впливу, що він чинить на взаємовідносини викладача й студента.

Наприклад, наводиться така ситуація. Викладач, стоячи спиною до групи, пише на дошці умови задач. Цієї миті Викладач підходить до них, забирає книгу і говорить: “За те, що вчинили бійку, отримаєте незадовільну оцінку”, знов підходить до дошки і продовжує писати матеріал до заняття.

Молодим викладачам пропонується обговорити ситуацію за такими напрямами:

‒ Чи можна назвати дії викладача негуманними?

‒ Чому викладач вчинив так ‒ через байдужість чи через об'єктивні причини?

‒ Як можна уникнути таких ситуацій у педагогічній діяльності?

Обговорення спрямовується таким чином, щоб викладачі не приділяли основну увагу гніву з приводу «душевної черствості» викладача, а орієнтувалися на пошук шляхів попередження подібних ситуацій. Так, у наведеному вище прикладі викладачі дійшли висновку, що у педагога часто елементарно не вистачає часу, щоб опрацювати на необхідному рівні проблеми, які виникають у групі, адже йому потрібно встигнути дати завдання для всієї групи. Профілактичним же засобом може бути попередня підготовка до заняття, коли всі необхідні записи зроблено на дошці своєчасно.

Напишіть міні-твори на запропоновані теми

1. Гуманістично спрямований викладач: який він?

2. Гуманізація сучасного навчального закладу: теорія та практика.

3. Гуманістичні стосунки в навчальному закладі: шляхи реалізації.

4. Впровадження гуманізму в сучасному навчальному закладі: перешкоди та успіхи.

5. Чого вимагає від викладача нова парадигма освіти?

1.14. КОРИСНІ ПОРАДИ

Поради вчителеві від В.О. Сухомлинського

1. Будьте доброзичливі ‒ ставтесь до учня так, як би ви поставилися до власного сина.

2. Пам’ятайте: нема і не може бути абстрактного учня. У навчанні повинна бути індивідуалізація.

3. Не допускайте, щоб єдиною метою перевірки знань було поставити учневі оцінку. Кожна відповідь має поєднуватися з новим осмисленням, розвитком, поглибленням знань.

4. Ніколи не поспішайте ставити незадовільну оцінку. Оцінка ‒ це тонкий інструмент виховання.

5. Не допускайте диспропорції між уміннями і знаннями.

6. Пам’ятайте: урок цікавий тоді, коли ви бачите в дитячих очах здивування і радість творчості.

7. Умійте керувати увагою дітей.

8. Виховувати ‒ це обережно, вдумливо, чутливо доторкатися до дитячого серця.

9. Мудрість влади вчителя над учнем ‒ це його вміння піднестися до тонких істин.

10. Учень ніколи не повинен відчувати, що його виховують, бо справжнє виховання ‒ це самовиховання.

11. Допоможи дитині знайти себе. Найгірший учень ‒ це відмінник, який не має улюбленого предмета.

12. Найбільший гріх вчителя ‒ зруйнувати віру дитини в себе.

Уважно прочитайте поради В.О. Сухомлинського і напишіть свої поради молодому викладачу.

Працюйте з любов'ю

Намагайтеся завжди працювати з любов’ю. Любов додає сили, оживляє, відроджує. Людина, яка працює без любові, тільки заради заробітку, ніколи не отримає гарних результатів. Можна протягом багатьох годин працювати з любов’ю до своєї справи і не відчути втоми. I можна знесиліти після декількох хвилин роботи, якщо ви виконуєте її з холодним серцем, без любові.

Усе, що ви робите, робітъ з любов’ю або не робіть зовсім. Люди запитуютъ, як стати невтомним. Секрет простий: любіть те, що ви робите, і тих, для кого ви це робите.

Вкладайте в роботу душу, любов і віру. Інакше ваша робота буде безрадісною, як труд раба, що працює на свого господаря.

Важливо не те, скільки ви зробите, а те, скільки любові вкладете у свою працю.

Із книги “Практичні поради матері Терези”, 1998.

1.15. ПРИТЧІ

ТАЄМНИЦЯ ЖИТТЯ

Давним-давно Бог покликав ангелів, щоб порадитися:

− Якщо людина довідається про мене, то теж стане Богом! Не можна, щоб вона знайшла мене просто так! Що мені робити? Де сховати Таємницю життя?

Один ангел запропонував укрити Таємницю в глибині морів. Бог промовив:

− Це було б надто просто. Настане день, коли вони доберуться до найглибшого океану й пропливуть усі моря.

Тоді ангели порадили сховати Таємницю життя в Матері Землі. Бог заперечливо похитав головою:

− І це було б занадто просто. Якось вони обійдуть увесь світ й перериють усю Землю.

По хвилині мовчання ангели запропонували укрити її на вершині найвищої гори. Бог сказав:

− Настане день, і вони досягнуть усіх гірських вершин світу.

Якщо Таємницю життя не можна було сховати ні в морі, ні в Матері Землі, ні в горах, то де ж тоді? Може, на зірці?

І тут один ангел, який досі мовчав, запропонував Богові свою ідею, і той, не тямлячись від захвату, погодився. Ангел порадив Богові сховатися усередині людини, сховати в самій людині Таємницю життя.

− Люди доберуться до чотирьох сторін світу, до найглибших морів і найвищих гір і навіть до зірок раніше, ніж пізнають самих себе, тому Таємницю життя треба заховати в них самих. Людина ніколи себе не вивчить до кінця, а тим паче, не шукатиме там Бога.

ЖИТТЯ – ЦЕ ПРОЕКТ “ЗРОБИ САМ”

Старший тесля зібрався звільнятися.

Він попередив про це начальника, сказавши, що час на пенсію. Начальнику шкода було відпускати хорошого робітника і він попросив того про послугу ‒ побудувати ще один будинок.

Тесля погодився, але під час роботи його бентежили інші думки. Він уявляв, як відпочиватиме на пенсії, тож геть не старався й використовував низькоякісні матеріали.

Коли тесля закінчив свою роботу й дім був готовий, начальник простягнув йому ключі від вхідних дверей.

‒ Це твій дім, ‒ сказав він, ‒ це мій подарунок для тебе.

Яке потрясіння! Яка ганьба!

Коли б він знав, що будує будинок для себе, він би звів його зовсім інакше! А тепер доведеться жити в домі, абияк ним зведеному.

УСЕ В ТВОЇХ РУКАХ

Дуже давно в стародавньому місті в оточенні учнів жив Майстер. Найздібніший із них якось задумався: “А чи існують запитання, на які наш Майстер не зумів би дати відповіді?”.

Він пішов на квітучу луку, піймав найгарнішого метелика й сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскітно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра й запитав:

‒ Скажіть, а метелик у моїх руках живий чи мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий будь-якої миті стиснути їх заради своєї істини. Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:

‒ Усе в твоїх руках.

ЩАСТЯ З ГЛИНИ

Бог зліпив із глини людину, і залишився в нього невикористаний шматок.

‒ Що ще тобі зліпити? ‒ запитав Бог.

‒ Зліпи мені щастя, ‒ попросила людина.

Нічого не відповів Бог, тільки поклав людині в долоню решту глини.

ЧАС ЛЮБОВІ

Давно... Дуже давно існував острів, на якому жили всі Почуття й духовні цінності людей: Радість, Смуток, Пізнання та інші. Жила з ними Любов.

Якось Почуття помітило, що острів занурюється в океан і незабаром потоне. Усі сіли у свої кораблі й попливли геть. Тільки Любов не поспішала й чекала до останньої миті. Та коли побачила, що на порятунок надії немає, почала кликати на допомогу.

Повз проплив розкішний корабель Багатства.

Любов просила взяти її на борт, але Багатство відмовило, адже на його кораблі багато коштовностей, золота й срібла й для Любові місця немає.

Любов звернулася до Гордості, корабель якої пропливав неподалік... Але у відповідь почула, що її присутність порушить порядок і досконалість на судні.

Із благанням про допомогу Любов звернулася до Смутку.

‒ О, Любове, ‒ відповів Смуток, ‒ мені так сумно, я мушу залишатися на самоті.

Повз острів пропливла Радість, але була настільки зайнята веселощами, що навіть не почула благань Любові.

Раптом до неї озвався незнайомий сивочолий старий:

‒ Ходи сюди, Любове, я візьму тебе із собою.

Любов почувалася такою щасливою, що забула навіть познайомитися. Уже на суходолі, коли човен старого зник удалині, Любов схаменулася... адже вона навіть не подякувала дідусеві.

Любов звернулася до Пізнання:

‒ Пізнання, скажи мені, хто врятував мене?

‒ Це був Час, ‒ відповіло Пізнання.

‒ Час? ‒ здивувалася Любов. ‒ Чому Він?

Пізнання відповіло:

‒ Тільки Час розуміє й знає, якою важливою в житті є Любов.

СОНЕЧКО

Світ наш чудовий! Він сповнений яскравих барв. І от серед усього розмаїття квітів жила на світі маленька сіренька комашка. Ніхто не помічав її, і вона дуже страждала від самотності. Комашка багато трудилася. Вона сама могла здолати багато злої, шкідливої попелиці. Комашка допомагала всьому живому, але ніхто не цінував її зусиль. Усі інші комахи страшенно пишалися своїми яскравими забарвленнями й не звертали на неї жодної уваги, а шкідливий колорадський жук увесь час ще й насміхався.

Так жила маленька комашка й тужила: “Як же так! Бог такий мудрий, такий щедрий, невже він не дасть трішки барви й мені?”

Уранці вона прокинулася від ласкавого дотику. Це добре сонечко гладило комашку своїм проміннячком і приповідало: “Любе дитятко, просто повір у себе, у свої сили! Ти незвичайна комашка, усе в тебе буде гаразд!”

Маленька комашка так зраділа, що її хтось любить і вірить у неї, що з іще більшою запопадливістю взялася до роботи. Вона подумала: “Якщо я всі листочки очищу від сірої тлі, то вони позеленіють, і тоді на їхньому яскравому фоні навіть моє непримітне сіреньке тільце буде видно”. Вона так старалася! З кожним днем вона працювала все більше. Листок за листком, гілочка за гілочкою комашка очистила всі дерева. Потім роззирнулася, щоб помилуватися: довкруж був гарний, чистий сад. І кожний листочок на дереві шелестів тільки для неї:

‒ Спасибі, ти врятувала нас! Ти подарувала нам нове життя, ти найкраща!

Маленькій сіренькій комашці ще ніхто й ніколи не говорив таких слів. Вона була настільки враженою, що... почервоніла.

Тепер і решта комах звернули увагу на яскраву червону подружку. Вона була такою щасливою! Просто сяяла й випромінювала добро та радість, тож усі почали називати її Сонечком.

Особливо вона подружилася з дітьми. І тепер завжди, коли люди беруть комашку на руки, просять полетіти на небо й виконати їхнє бажання, вона з радістю це робить, адже вона ‒ “божа” і точно знає, що кожен у житті може отримати все, про що мріє, потрібно просто повірити в себе! (Марина Тотьм’яніна)

На які роздуми Вас надихнули ці притчі? Опишіть їх в міні-творах.

1.16. РЕЛАКСАЦІЙНІ ВПРАВИ

Сьогодні аутогенний тренінг (релакс) використовується для знят-тя втоми та профілактики професійних захворювань, поліпшення психологічної атмосфери у колективі, для зниження почуття страху й занепокоєння, для підвищення працездатності, оптимізації навчального процесу та одночасного досягнення оздоровчого ефекту.

Аутогенне тренування дає змогу впливати на функції організму шляхом використання уявлень, з якими в людини були пов’язані ті чи інші емоційні стани. Відомо, що всі наші емоції проявляються у певних змінах діяльності внутрішніх органів, м’язового тонусу. Характерно, що розслаблення м’язів завжди є показником позитивних емоцій, стану спокою, радості, урівноваженості.

Глибоке м’язове розслаблення здатне послабити або навіть зовсім нейтралізувати негативні емоції й разом з ними ‒ зміни у внутрішніх органах, які їх супроводжують. Вічний брак часу, напружена робота, відсутність ритму в діяльності, необхідність стримувати зовнішні прояви емоцій створюють у людини передумови до втрати навички довільного розслаблення, до появи стійкого гіпертонусу м’язів. Дослідження показують, що студенти, викладачі ВНЗ володіють навичкою довільного розслаблення на низькому рівні, унаслідок чого різко проявляються занепокоєння, тривога, гнів та інші негативні емоції. Це перешкоджає виникненню почуття спокою, задоволеності життям.

Аутогенне тренування передбачає м’язове розслаблення і самонавіювання. За допомогою спеціальних вправ досягається стан розслаблення ‒ релаксація. У цьому стані можливою стає само-регуляція тих функцій організму, які у звичайних умовах не піддаються управлінню. У стані фізичного та психічного розслаблення шляхом вселяння і самонавіювання можна, приміром, створити установки, які оптимізують поведінку людини. Цінність аутогенного тренування полягає також у тому, що воно сприяє зменшенню емоційного напруження, що особливо важливо для виходу зі стресових ситуацій.

Особливість релаксації, яка досягається за допомогою аутогенного тренування, полягає в тому, що це своєрідний гіпноїдний стан, для якого характерні довільне розслаблення мускулатури та вегетативного апарату, а також певне звуження свідомості. Сучасна медицина характеризує аутогенне тренування як таке, що позитивно впливає на психічний стан і здоров’я людини.

Стан релаксації ‒ це, зрозуміло, не гіпноз. У гіпнозі людина пасивна, вона цілком підкоряється гіпнотизеру. Релаксація досягається активним впливом людини на власний організм. У цьому одна з переваг аутотренінгу порівняно з гіпнозом (Людмила Галіцина).

ДИНАМІЧНА РЕЛАКСАЦІЯ. МОТИВ ‒ “ПРЕКРАСНА КВІТКА”

Мета: зняття тілесної напруги, емоційне підживлення активізацією символотворення та набуття навичок саморегуляції.

Інструкція. Займіть зручне положення. Спробуйте прислухатися до свого тіла і поступово розслабитися…

Спробуйте уявити собі, що ви – прекрасна квітка… Ви – прекрасна квітка і ростете назустріч сонцю…

Ви – прекрасна квітка…

Відчуйте себе квіткою: відчуйте своє стебло, відчуйте своє листя.

Ви ‒ прекрасна квітка. Ви ростете назустріч сонцю…

Відчуйте, як ваше листя ворушиться під подихом вітру.

Відчуйте, як на ваше листя падають промені сонячного світла.

Відчуйте, як у вашому листі енергія сонця перетворюється в енергію життя. Відчуйте свій хлорофіл. Відчуйте, як енергія життя розтікається по листю, по жилах, по стеблу, по коренях.

Відчуйте свої корені. Які у вас корені? Якої глибини сягають ваші корені? На яку ширину вони простягаються?

Відчуйте самі кінчики своїх корінців: якого вони кольору?

Відчуйте, як вони розсувають грудки землі, продовжуючи рости.

Відчуйте, як ваші корені вбирають вологу, мінеральні елементи, поживні речовини.

Відчуйте силу й енергію землі. Відчуйте, як енергія, поживні речовини підіймаються по коренях, по жилах – у стебло, в листя.

Ви – прекрасна квітка…

Відчуйте, як у середині вас енергія землі з’єднується з енергією неба. Відчуйте, як у вас поєднується енергія землі, енергія повітря, енергія сонця.

Відчуйте те місце в тілі, де енергія поєднується з енергією неба.

Відчуйте це місце в собі. Запам’ятайте цей стан ‒ він буде давати вам енергію, силу.

Запам’ятайте цей стан, візьміть з собою цю енергію. Вона буде супроводжувати вас. Ви завжди зможете до неї звертатися.

Коли будете готові, попрощайтеся з образом, стисніть руки в кулаки, міцно потягніться – вперед і вгору – і повільно розплющіть очі…

РЕФЛЕКСИВНА ХВИЛИНКА

Ви завершили вивчення модуля 1 “Гуманістична спрямованість – концептуальна основа процесу розвитку професійної компетентності викладачів”. Визначте основну думку запропонованого матеріалу. Які проблеми виникали у Вас під час роботи? Чи досягли Ви мети, яку ставили перед собою? Опишіть свій досвід роботи та надішліть для друку у навчально-методичному журналі “Освіта. Технікуми, коледжі” на електронну адресу o[email protected]

Попередня тема

На початок

Наступна тема