ТЕХНОЛОГІЯ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Додатки Список використаних джерел Укладачі	7. ОСОБЛИВОСТІ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ДОРОБКИ І ЗБЕРІГАННЯ ПЛОДООВОЧЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ
	7.1. Післязбиральна доробка та зберігання коренеплідних овочів 7.1.1. Вплив умов вирощування на лежкість столових коренеплодів 7.1.2. Зберігання коренеплодів моркви 7.1.3. Зберігання столових буряків 7.1.4. Зберігання коренеплодів інших овочевих культур 7.1.5. Хвороби коренеплодів під час зберігання 7.1.1. Вплив умов вирощування на лежкість столових коренеплодів Біологічною основою зберігання коренеплідних є використання їх стану спокою, під час якого в них завершується підготовка до генеративного розвитку, генетична природа сорту, умови вирощування та зберігання. За будовою покривних тканин коренеплоди поділяють на дві групи: • з механічно міцною шкіркою (столові буряки, бруква, турнепс, редька, пастернак); • з ніжними покривними тканинами (морква, петрушка, селера, хрін, ріпа). Лежкий урожай моркви одержують переважно на чорноземних оструктурених ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунту. Браковані коренеплоди йдуть на кормові цілі, нестандартні – на короткочасне зберігання. Для вирощування врожаю буряків з тривалим періодом зберігання потрібно застосовувати спеціальну технологію на ґрунтах з легким підґрунтям з нейтральною чи слабколужною реакцією та з вегетаційним періодом 120–130 днів за доброї освітленості. 7.1.2. Зберігання коренеплодів моркви На зберігання закладають здорові плоди діаметром не менше 4 см. Коренеплоди моркви мають велику травмованість покривних тканин, швидко в’януть. Здатність утворювати раневу перидерму в моркви виражена лише в зоні головки, але надто слабко. Підмерзлі коренеплоди швидко ослизнюються і стають непридатними для зберігання. Стан спокою коренеплодів моркви неглибокий, тому за високої вологості та підвищення температури вони починають проростати. Режим зберігання моркви такий: наявність темноти, температура ±1^0С, відносна вологість повітря близько 90%, вміст вуглекислоти 3–5%, а кисню 9–10%. Моркву зберігають у тарі (контейнерах, ящиках, поліетиленових відкритих мішках), насипом, без перешаровування та з перешаровуванням. Для підвищення ступеня механізації робіт під час закладання та розвантаження моркви використовують ящики місткістю 15–20 кг або контейнери на 100–150 кг. Перешаровану в ящиках моркву зручно зберігати у траншеях, розміри яких залежать від кліматичних умов. Моркву зберігають також в буртах затарованою в ящики, які вкладають за формою двосхилого бурту в 3–4 ряди у висоту та 6 рядів у ширину. Моркву можна зберігати також: • у поліетиленових контейнерах з силіконовими вставками в умовах холодильника; • глинуванням; • у торф’яній бовтанці; • зберігання митої моркви в контейнерах у холодильниках; • за підтримання режиму періодичним зрошенням. Післязбиральна обробка та зберігання коренеплодів моркви 7.1.3. Зберігання столових буряків Неглибокі травми у верхній частині коренеплодів можуть заростати раневою перидермою завдяки камбіальній активності. Найкраще зберігаються коренеплоди великі та середніх розмірів. Температура замерзання клітинного соку мінус 1–1,2^0С, тому оптимальною є температура зберігання 0^0С. За вищої температури буряки швидко в’януть, хворіють або проростають. Оптимальною є відносна вологість повітря 90%, хоч коренеплоди переносять наявність конденсованої вологи. Під час зберігання у сховищах з природною вентиляцією шар буряків не повинен перевищувати 85 см, тому краще зберігати в тарі. Засіки для зберігання продовольчих буряків мають ширину 3 м, для насінників – 1,5–2 за висоти 1,2 м у сховищах з природною вентиляцією (за активного вентилювання висота насипу становить до 3 м). Для зберігання буряків використовують великі контейнери – на 300–400 кг. Оскільки бурти навесні добре прогріваються, буряки краще зберігати в траншеях, ширина та глибина яких по 0,7 м. Якщо буряки перешаровані грунтом, у них тривалий час зберігається стабільна температура. Зберігання коренеплодів столових буряків 7.1.4. Зберігання коренеплодів інших овочевих культур Найкраще зберігається редька (додаток 1, підручник, ст.243, абзац 2) в траншеях за перешарування (глибина траншей – 1 м, на півдні – 0,5–0,6 м, ширина 0,8–1 м) та пізнього закладання. За вентилювання вона зберігається гірше, тому що грубішають плоди. Редиску без розетки листків зберігають за температури 0–1^0С та відносної вологості повітря 98% у поліетиленових відкритих пакетах по 10–15 кг кілька місяців. Коренеплоди ріпи, пастернаку, селери та петрушки зберігають перешарованими в малорозмірних траншеях, штабелях, на стелажах чи в тарі, присипаних зверху піском або ґрунтом з вологістю не менше 70%. Траншеї роблять завдовжки 2–3 м, а в штабелях для швидкого їх охолодження залишають по 2–3 колодязі. Ящики мають бути з суцільними боками (без щілин). 7.1.5. Хвороби коренеплодів під час зберігання Підв’ялені, переохолоджені, з механічними пошкодженнями, вирощені за надлишкового азотного живлення, ослаблені коренеплоди під час зберігання можуть уражувати хвороби: а) біла гниль і сухий склероціоз, б) сіра гниль (ботридіоз), в) сіра гниль (пеніциліоз), г) мокра бактеріальна гниль. Можуть заноситися з поля і активно розвиватися під час зберігання такі хвороби, як бура гниль (суха фіолетова, повстяна, ризоктоніоз), суха гниль (фомоз), чорна гниль (альтернаріоз), біла парша. Хвороби коренеплодів під час зберігання Рис. 7.1. Хвороби коренеплодів під час зберігання Питання для самоконтролю 1. Від яких факторів вирощування залежить лежкість овочів? 2. Які лінії використовують для доробки столових коренеплодів? 3. Які вимоги до моркви і столових буряків як об’єктів зберігання? 4. Які є способи зберігання столових коренеплодів? 5. Які є способи зберігання петрушки, пастернаку та інших? 6. Що спричинює захворювання коренеплодів під час зберігання?
	Попередня тема	На початок	Наступна тема