ТЕХНОЛОГІЯ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Додатки

Список використаних джерел

Укладачі

2. ТЕХНОЛОГІЯ ПІСЛЯЗБИРАЛЬНОЇ ОБРОБКИ ЗЕРНОВИХ МАС ТА ПІДГОТОВКА ЇХ ДО ЗБЕРІГАННЯ

2.2. Очищення, сушіння та вентилювання зернових мас

2.2.1. Заходи щодо підвищення стійкості зернових мас під час зберігання

2.2.2. Очищення зерна. Види сортування зерна

2.2.3. Активне вентилювання зернових мас

2.2.4. Способи і режими сушіння зерна

2.2.5. Організація післязбиральної обробки зерна на току

2.2.1. Заходи щодо підвищення стійкості зернових мас під час зберігання

З мінімальними втратами в якості та кількості зберігається суха й вільна від домішок та комах зернова маса. Для отримання такої вживають цілу низку заходів, а саме:

1) підготовка току та сховищ до приймання нового врожаю;

2) правильне визначення якості зернової маси, яка надходить від комбайнів;

3) організація очищення, сушіння, знезереження;

4) організація зберігання;

5) контроль за зберіганням та якістю проведення технологічних операцій.

Для визначення режиму післязбиральної доробки зернової маси кожну її партію під час надходження на тік аналізують за вологістю, смітністю і наявністю зернових домішок з визначенням якості та параметрів кожного компонента. За результатами аналізу роблять висновок про потребу в сушінні, тимчасовому консервуванні зерна, використанні певного набору робочих органів для розділення зернової маси на компоненти.

2.2.2. Очищення зерна. Види сортування зерна

Головна особливість очищення полягає у видаленні домішок. Під час обробки дуже травмується зерно з високою склоподібністю – пшениця, рис, з зернобобових – квасоля, соя, тому під час збирання молотильний барабан не повинен мати більше 400 об/хв. Для зниження травмування максимально знижують висоту падіння зерна, кут нахилу самотічних труб. Ковші норій повинні бути добре завантажені, швидкість стрічок транспортерів не повинна перевищувати 2 м/с.

Сепарування – процес розділення зернової маси на окремі фракції (сортування зерна).

Таблиця 2.2.1.

Основні етапи очистки зерна

Основні етапи очищення	Характеристика	Обладнання
1. Попередня очищеннє вологість до 40%, вміст сміттєвих домішок 20%, соломи - не більше 5%	Допоміжна операція для сушіння: виділення, соломи та великих сміттєвих домішок до 50% підвищення сипкості	ОВП-20А; ОВС-25; БЗ-50; К-527А
2. Первинне очищення вологість до 18%, вміст сміттєвих домішок не більше 8%	Виділення домішок і сортування на основну і фуражну фракції після сушіння	СМ-4, СВУ-5А, МЗП-50, «Алмаз»
3. Повторне очищення сміттєвих домішок не більше 3%	Виділення домішок і сортування на чотири фракції	“Петкус” (К-545А, К‑547А10, К-546, К-548)

Процес очищення зернової маси та насіння базується на використанні технологічних її властивостей: аеродинамічність, стан чи форма поверхні, геометричні розміри (довжина, товщина, ширина зерна), щільність, колір.

Рис. 2.2.1. Принципи та способи очищення зерна:

а – за довжиною на трієрній (комірковій) поверхні; б – за шириною на ситах з круглими отворами; в – за товщиною на ситах з довгастими отворами; г – за формою на ситах із фасонними отворами; д – за формою по нахиленій рівній (гладкій) поверхні; е – за станом поверхні на ворсистій площині; ж – за станом поверхні на магнітонасіннєочисній машині після змішування зерна з магнітним порошком; з – за різницею в аеродинамічних властивостях зерна та домішок ппід час вертикальної течії повітря; и – за різницею в аеродинамічних властивостях під час горизонтальної течії; к – за густиною у вібруючому зерновому шарі; л – за густиною в рідині; м – за пружністю; н – за механічною міцністю п – за кольором; р – в електричному полі; с – за магнітними властивостями

Процеси розділення компонентів зернової маси в зерноочисних машинах, як правило, відбуваються послідовно, паралельно чи комбіновано.

Для очищення зерна використовують або окремі машини, або поточні технологічні лінії.

Поточні лінії поділяють на:

1. Зерноочисні агрегати вороху (ЗАВ), які використовують переважно в південних областях, де на післязбиральну доробку надходить зернова маса вологістю до 16%.

2. Зерноочисно-сушильні комплекси (КЗС) – у господарствах лісостепової та поліської зон.

3. Спеціальні лінії.

2.2.3. Активне вентилювання зернових мас

За інтенсивністю та характером руху повітря в насипу розрізняють вентилювання пасивне й активне, безперервне й переривчасте.

Активним вентилюванням називають примусове продування зернової маси атмосферним повітрям без переміщення її. Його проводять для збереженості якості сирого і вологого зерна, яке знаходиться в чеканні на сушіння, шляхом зниження температури, а також охолодження партій зерна, що зберігається, для підвищення їх стійкості, запобігання розвитку плісені і шкідників хлібних запасів. В окремих випадках активне вентилювання зерна використовують для прискорення процесу післязбирального дозрівання, вирівнювання температури і вологості зернової маси.

Залежно від призначення є різні види вентилювання: профілактичне, для охолодження зерна, для проморожування зерна, для сушіння зерна і насння, ліквідування самозігрівання, дегазації.

Кожна установка складається з одного або декількох вентиляторів з електродвигунами, системи підвідних і розподільних повітропроводів і каналів.

Найбільш поширеніші такі установки:

· стаціонарні з влаштуванням постійних каналів у підлозі складу або майданчика;

· підлогові переносні, що мають систему переносних повітрерозподільних решіток, які кладуть у потрібному місці на підлозі складу або майданчика;

· бункери і силоси;

· пересувні трубні.

Рис. 2.2.2. Типи установок для активного вентилювання зерна

2.2.4. Способи і режими сушіння зерна

Значення сушіння:

· видалення з матеріалу будь-якої рідини,

· збільшення вмісту сухої речовини,

· приведення зерна і насіння до стійкого стану,

· підтримання високої життєдіяльності насінєвого матеріалу,

· підтримання якості продовольчого зерна ппід час зберігання.

Застосовують три способи сушіння (зневоднення) зерна: теплове (зокрема вакуумне; сорбційне (контактне); механічне (відтискання, центрифугування у мийних машинах на борошномельних заводах).

Серед численних способів теплового сушіння, які різняться способом передачі теплоти зерну, найпоширенішим є конвективний.

Робота зерносушарки

Рис. 2.2.3. Види зерносушарок:

камерні, шахтні, стрічкові, барабанні, рециркуляційні.

Принцип роботи мобільної зерносушарки MECMAR

Таблиця 2.2.2

Особливості сушіння зерна окремих культур

Зерно культури	Особливості післязбиральної доробки
Гречка	Негайне очищення і сушіння за м’яких режимів на шахтних сушарках
Жито	Висока термостійкість зерна жита через товсту оболонку дає змогу нагрівати його до 60°С
Овес	Не можна нагрівати до температура вище 50°С через небезпеку самозагоряння, велика шпаруватість
Просо	Температура нагрівання повинна бути до 40°С через розтріскування, має щільну оболонку й занижену шпаруватість
Рис	М’які режими сушіння через тріщинуватість, має занижену вологовіддачу через наявність під плодовими плівками повітряного проміжку
Бобові	Лише шахтні сушарки чи активне вентилювання через розтріскування, містить більше білка, більше за розміром, сухе, щільне
Олійні	Шахтні сушарки, кілька пропусків з проміжним (6–7 год) відлежуванням, щільна оболонка
Льон, гірчиця	Сушать при низькій витраті агента сушіння у суміші з насінням вівса, ячменю 1 : 3 за температури теплоносія 60–70°С і нагріванні до 40–45°С через низьку шпаруватість
Багаторічні трави	Сушать, змішуючи із зерном ячменю або вівса, щоб не злипались, в добре ущільнених барабанних сушарках за температури 40–45°С
Тимофіївка	Сушать за температури до 35^0С
Конюшина	Сушать активним вентилюванням
Кукурудза	Сушать у нерухомому шарі, негайне охолодження викликає утворення тріщин у зернах, низька вологовіддача

2.2.5. Організація післязбиральної обробки зерна на току

Мета організації післязбиральної обробки зерна – отримати суху, вільну від домішок та шкідників зернову масу, яка зможе довгий час зберігатися з мінімальними втратами якості та кількості.

Організація післязбиральної обробки зерна на току включає:

1. Підготовку току та сховищ до приймання нового врожаю: зачищення складів, ремонт приміщень, профілактика та боротьба зі шкідниками.

2. Правильне визначення якості зернової маси, яка надходить від комбайнів: визначення вологості, вмісту домішок та за результатами зробити висновок про потребу в сушінні, тимчасовому консервуванні зерна.

3. Очищення: виділення домішок.

4. Сушіння чи охолодження.

5. Боротьба зі шкідниками і хворобами.

6. Хімічне консервування (при потребі).

7. Зберігання.

8. Контроль за зберіганням та якістю проведення технологічних операцій.

Питання для самоконтролю

1. Які є поточні лінії для післязбиральної доробки зернових мас?

2. Назвіть основні технологічні умови сушіння зерна на шахтних сушарках?

3. Який фактор є визначальним за повітряно-сонячного сушіння зернової маси?

4. Для яких партій зерна використовують барабанні сушарки?

5. Для якого зерна найдоцільніше використовувати камерні сушарки?

6. Для чого застосовують активне вентилювання?

Попередня тема

На початок

Наступна тема