Технологія виробництва і переробки

продукції свинарства

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	ГЛОСАРІЙ	ДОДАТКИ
АНОТАЦІЯ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

6. Виробництво свинини в індивідуальних та малих фермерських господарствах

6.1. Виробництво свинини у дрібних і малих господарствах

6.2. Виробництво свинини у фермерських свиногосподарствах середніх розмірів

Україна має давні традиції вирощування свинини в присадибних господарствах. За останні роки близько половини всієї виробленої свинини в Україні припадало на індивідуальні присадибні господарства. І хоч кількість цих господарств через різні чинники неухильно скорочується, а обсяги виробництва, в зв’язку з цим, зменшуються, його частка на ринку виробництва свинини залишається досить суттєвою.

6.1. Виробництво свинини у дрібних і малих господарствах

До першої категорії відносяться здебільшого індивідуальні присадибні господарства, які вирощують свиней для потреб власної родини, а надлишки реалізують на місцевих ринках. Таких господарств в Україні велика кількість, і вони вирізняються в основному екстенсивним веденням виробництва з використанням місцевих кормових ресурсів, генотипів тварин та низьким рівнем механізації виробничих процесів. Особливістю утримання свиней в підсобних господарствах населення, в першу чергу, є невелике поголів’я тварин. Це обумовлює практично відсутність засобів механізації виробничих процесів. При цьому система утримання може бути вигульною та безвигульною, спосіб утримання – підлогово-станковий, спосіб відтворення – переважно туровий, вирощування – одно- або двофазне. Переважно поголів’я утримують на суцільній підлозі, хоча є і приклади використання частково та повністю щілинної підлоги. Як правило, у більшості таких господарств закуповують поголів’я поросят масою 8–10 кг навесні та відгодовують упродовж теплого періоду року з використанням об’ємних кормів власного виробництва, харчових відходів та дерті різних злакових зернових. Тип годівлі, як правило, мало концентратний або помірно концентратний. Тварин відгодовують до важких вагових кондицій для отримання товстого шару сала. Рівень приростів досить низький, і відповідно оплата кормів приростами низька. Але за рахунок низької собівартості кормових ресурсів і відсутності витрат на оплату праці собівартість продукції є конкурентною на ринку свинини і такі господарства стабільно існують як в сільській місцевості, так і приватному секторі міст.

Малі господарства набули розповсюдження після розпаду радянської системи, яка обмежувала кількість утримання поголів’я свиней для одного домогосподарства. Це також господарства, в яких практично не використовують найману працю, але вони відрізняються більшою інтенсивністю виробництва. Здебільшого це ферми, які дорощують і відгодовують свиней, рідше господарства, які мають свої репродуктори. Під час годівлі вони використовують концентратний тип у поєднанні з об’ємистими кормами власного виробництва та зеленими з навколишніх угідь. Тут виробництво цілорічне і вже здебільшого ритмічне, використовують елементи механізації певних виробничих процесів.

Для власного індивідуального господарства автор цього посібника як найдоцільнішим обрав 35-добовий ритм виробництва. Товарна свиноферма на 200 голів реалізації в рік із закінченим циклом передбачає цілорічну трифазну систему виробництва свинини з потоковою організацією роботи та використанням принципу «усе порожньо – усе зайнято» і розділена на дві виробничі зони: репродукції й відгодівлі (рис.6.1.1).

Рис.6.1.1. Схема розміщення виробничих

приміщень на свинофермі індивідуального

господарства:

І – зона відтворення, ІІ – зона репродукції,

ІІІ, IV – зона дорощування V – зона відгодівлі.

1 – станок для опоросу свиноматок, 2 – станок для індивідуального утримання холостих та поросних свиноматок, 3 – індивідуальна годівниця, 4 – кормовий автомат, 5 – тепла підлога, 6 – знімна перегородка лігва для свиней, 7 – решітчаста огорожа

На фермі кожні п’ять тижнів осіменяють дві свиноматки, стільки ж пороситься. У цей же період часу 20 поросят відлучають від свиноматок і 19 переводять на відгодівлю. Річна розрахункова потужність індивідуального господарства – 200 голів, або 240 ц свинини в живій масі. Одночасно на фермі утримують вісім свиноматок, одну ремонтну свинку, 40 поросят на дорощуванні та скільки ж на відгодівлі. Відповідно до проєкту, свинарник складається з репродуктора, який розрахований на вісім індивідуальних станків для холостих та поросних маток (рис. 6.1.1 поз. 2) та два станки для опоросу (рис. 6.1.1 поз. 1). Через коридор це приміщення сполучається з двома відділеннями для дорощування поросят (рис. 6.1.1 поз. 3 та 4). Цим же коридором репродуктор з’єднаний з зоною відгодівлі (рис. 6.1.1 поз. 5 та 6). Таке планування пов’язане з труднощами в підтримці ритмічного виробництва за незначної кількості свиноматок.

Маточник для утримання холостих та поросних свиноматок збудовано в одному приміщенні з двома станками для опоросу (рис. 6.1.2). Останні розмірами 1,7 на 2,7 м з фіксацією свиноматки упродовж всього підсисного періоду та повністю щілинною підлогою. Терморегулювання здійснюється влітку за допомогою вентилятора з розпилюванням води, а взимку – за допомогою того ж вентилятора з підігрівачем. Для створення локального мікроклімату в лігві поросят використовую барліжку, з можливістю фіксації в ній поросят, підігрівальний електрокилимок та інфрачервону лампу в кришці барліжки. Від сектору для холостих та поросних маток їх відділяють легкою з’ємною полікарбонатною перегородкою. Утримання холостих та поросних свиноматок здійснюється у 8-ми індивідуальних станках розміром 0,7 на 2,35м на частково щілинній бетонній підлозі. Годівля всіх свиноматок з автоматів фірми Hog Slat для зменшення втрат корму та його закисання влітку. Для збільшення об’єму до нього використовую додаткові ємності, що дає змогу засипати корм один раз на добу.

Рис. 6.1.2. Станок для опоросу свиноматок з барліжкою для поросят і дозатором корму з додатковою ємністю

Напування свиноматок відбувається за допомогою ніпельних автонапувалок, а підсисних поросят – за допомогою мисочкових автонапувалок з ємностями, в які в перші дні життя наливаю спеціальні розчини.

Рис. 6.1.3. Приміщення для дорощування поросят від 7 до 20 кг

Приміщення для першого періоду дорощування має пристрої для підтримання параметрів мікроклімату для поросят, яких за необхідності можна відлучати через три тижні, а то й раніше (рис. 6.1.3). Воно має площу близько 8м2, третина підлоги якого є перфорованою та виготовленою з пластикової решітки над ванною, заглибленою на 60 см. Ще одна третина підлоги обладнана електропідігрівом та легкою з’ємною полікарбонатною кришкою з двома отворами для інфрачервоних ламп. На решті суцільної підлоги, яка не підігрівається, обладнано кормовий автомат для поросят. Напування відбувається за допомогою чашкової автонапувалки, яка з’єднана як з водопровідною системою, так і за необхідністю з 80-літровою ємністю для приготування необхідних розчинів. Приміщення має тільки одну зовнішню стіну, яка термоізольована. За значного зниження температури ззовні приміщення обігрівають УФО-обігрівачем потужністю 1,2 кВт. Повітрообмін здійснюється за рахунок побутового витяжного вентилятора, який знаходиться на зовнішній стіні та припливного клапана, який розташовано в стіні, що виходить у коридор. Регулюється повітрообмін за рахунок реле часу та термореле, які включені в електроланцюг послідовно. Через реле часу задається експозиція увімкнення вентилятора кожні 15 хвилин. Вона може бути від 0,5 до 14,5 хвилин на кожну чверть часу, залежно від віку поросят і температури повітря ззовні, тобто кожні 15 хвилин вмикається вентилятор на заданий вручну проміжок часу. За зниження температури нижче заданої на термореле електричний ланцюг розмикається і вентилятор вимикається. У цьому приміщенні створено можливість для підтримання температури 28–30оС за задовільної вологості.

У приміщенні для дорощування утримують поросят від 7 до 20 кг після відлучення протягом наступних 35 діб. Залежно від віку та маси під час відлучення – маса під час переведення в наступну секцію дорощування складає 18–25 кг. Секція заключного дорощування має площу 10 м2, 40% з якої – це полімерна перфорована підлога над бетонною ванною, глибиною 0,6 м (рис. 6. 1.4).

Рис. 6.1.4. Монтаж полімерної решітчастої підлоги над гноєзбірною ванною

Цю частину підлоги оснащено пластиковою кришкою з отворами для двох інфрачервоних ламп. Інші 60% площі станка обладнані бетонною решітчастою підлогою з шириною щілинної частини 15 мм і суцільної 150 мм (рис. 6.1.5).

Рис. 6.1.5. Монтаж бетонної решітчастої підлоги над гноєзбірною ванною

Рис. 6.1.6. Екстравідділення в станку для заключної фази дорощування підсвинків

При вході в секцію, з одного боку годівниці обладнане екстравідділення для ізоляції проблемних, або найагресивніших поросят. Таке розташування дає змогу в штатному режимі використовувати обидві частини годівниці (рис. 6.1.6), а за необхідності відокремити одне або кілька поросят, не вилучаючи їх з секції і не створюючи їм додаткового фронту годівлі, напування і мікроклімату (рис. 6.1.7). Водночас ізольовані тварини контактують через сітку станка, що спрощує їх повернення назад в основну групу після одужання.

Вентиляція взимку аналогічна попередньому приміщенню. Влітку вентилювання здійснюється за допомогою системи Турушева, яка включає в себе припливний вентилятор та перфорований поліетиленовий рукав.

Годівля здійснюється за допомогою кормового автомату типу «Groba» з об’ємом бункера 200 л. Напування – з чашкової автонапувалки. В цьому приміщенні поросят також утримують 35 діб і за досягнення віку 98 діб та маси 40–50 кг переводять на один з майданчиків з відкритим фасадом для відгодівлі (рис.6.1.7).

Рис. 6.1.7. Майданчики з відкритим фасадом для відгодівлі свиней

Ці майданчики мають площу 24 та 27 м2 і поділені на частину (2/3 загальної площі), яка відкрита та огороджена канілірованою сіткою, а решта площі з трьох боків огороджена стіною в половину шлакового блоку з утепленою стелею. Передня стінка розбірна та виготовлена з дерев’яних дощок товщиною 50 мм (рис. 6.1.8 та 6.1.9). Взимку ця частина майданчика, яка має суцільну бетонну підлогу, є зоною відпочинку і встилається товстим шаром солом’яної підстилки. Решта майданчика має щілинну бетонну підлогу над бетонованою ванною глибиною 60 см (рис 6.1.8). Тварини потрапляють у зону відпочинку через спеціальний лаз, закритий рухомою прорезиненою фіранкою. У теплу пору року для поліпшення вентилювання всієї секції дерев’яну стінку демонтують, а фіранку підіймають і свині вільно переміщаються територією всієї секції.

Рис. 6.1.8. Майданчики з відкритим фасадом для відгодівлі свиней (зимовий варіант)

Рис. 6.1.9. Майданчики з відкритим фасадом для відгодівлі свиней (літній варіант)

Годівлю тварин здійснюють за допомогою кормових автоматів, від яких у холодну пору року від’єднують водопостачання. Також секції обладнані лотковими годівницями з розрахунку 30 см на одну свиню для згодовування рідких мішанок, об’ємних і зелених кормів. Заповнення кормових автоматів в усіх технологічних групах проводять уручну. Напування здійснюють з утеплених чашкових автонапувалок. На період значного зниження зовнішньої температури передбачено додаткову термосну автонапувалку в зоні відпочинку. Відгодівлю здійснюють 70 діб.

Видалення гною в усіх приміщеннях вакуумно-самопливне, в бетонований резервуар розмірами 2,2×2,2×3,7м (рис. 6.1.10), який має гноєзмішувач.

Рис. 6.1.10. Резервуар для збору та зберігання гною

Рідкий гній впродовж всього року, з періодичністю приблизно один раз на місяць зливають з ванн, гомогенізують гноєзмішувачем і за допомогою фекального насоса (рис. 6.1.11), з каменезахисною насадкою викачують у полімерну ємність, яку за допомогою автомобільного причепу вивозять на поля як добриво.

Рис. 6.1.11. Фекальний насос з каменезахисною насадкою

Транспортування гною за межі садиби проводять за допомогою асенізаційних ємностей взимку та пластикової ємності об’ємом в 1 м3 і побутового фекального насоса влітку.

Ритм виробництва 35 діб обрано як найоптимальніший для такого об’єму виробництва. Переведення свиноматки на опорос за 5 діб, підсисний період – 28 діб та 2-і доби для миття та дезінфекції секції. Для синхронізації подальшого процесу дорощування та відгодівлі інколи приходиться відлучати поросят як у 21, так і в 35 діб. Закінчення відгодівлі відбувається в 150–165 діб.

Для напування і технічних потреб індивідуальної свиноферми щодобово потрібно 700 л води, а щорічно 256 м3. Цю потребу задовольняю за допомогою власної уже існуючої свердловини, дебет якої значно перевищує розрахункову потребу, та безбаштової водокачки. Забезпечення резервного водопостачання здійснюється шляхом обладнання резервних ємностей в кожному з приміщень свиноферми. Влітку подача води в ці ємності здійснюється через систему водяного опалення, що дозволяє знижувати температуру в зоні утримання дорослих тварин.

У результаті виробничих процесів на індивідуальній свинофермі виділяють у середньому 0,65м3 гнойових стоків.

Годую підсисних і відлучених поросят у перші два тижні купованими престартерними кормами, а свиней всіх інших статево-вікових груп – повнораціонними концентратними сумішами на основі купованих зернових кормів, соняшникового та соєвого шроту або макухи з використанням білково-вітамінно-мінеральних концентратів та преміксів провідних фірм, які виробляють на ринку України. Для подрібнення зерна маю мініподрібнювач власного виробництва продуктивністю 300–450кг на годину.

Для попереднього зміщування використовую перевірений часом мінізмішувач «п’яна бочка», для основного зміщування – вертикальний змішувач типу «Княжна Авіла». Основну частину зерна купую під час збирання врожаю. Для цього маю сховища для одночасного зберігання 52 тонн зерна. Витрати кормів на 1 кг приросту молодняку склали за 2016 рік 2,96 кг.

Під час виробництва не використовую найманих робітників, окрім розвантаження зерна під час закладання на зберігання. Основним навантаженням під час виробництва, є підготовка кормів, яка займає в мене один з двох вихідних, близько 6–8 годин. Решту робіт, таких як, заповнення годівниць, профілактичні заходи встигаю виконувати з 6 до 730 годин ранку, перед від’їздом на роботу. Під час відрядження та приймання опоросів допомагають дружина та донька.

Аналогічний за потужністю спроєктований і введений в дію в двох приміщеннях свинарник з шириною – 6,7 м та довжиною репродуктора 10,2 м, а відгодівельника – 8,5м (рис. 6.1.12).

Рис. 6.1.12. Ескізна схема свинарника та розташування станків у ньому

Для функціонування цієї свиноферми необхідний такий набір основного і допоміжного обладнання (табл. 6.1.1).

Передбачено досягнення живої маси 120 кг у віці 190–200 діб. За рік планується отримати і відгодувати 220 голів свиней та реалізувати 25,2 ц в живій масі, що має дати 756 тис. грн виручки.

Враховуючи сучасний рівень рентабельності в приватному секторі виробництва свинини в 24%, щорічний прибуток від реалізації свиней складе 181 тис. грн.

Таблиця 6.1.1

Вартість будівництва та оснащення свиноферми на 10 продуктивних свиноматок індивідуального господарства в цінах 2016 року

Під час будівництва свинарника господарським способом його вартість складе 486 тис. грн. Купівля поголів’я свиней коштуватиме 40 тис. грн, тобто інвестиції в основні засоби виробництва складуть 526 тис. грн. Таким чином окупність проєкту сягне 2,9 роки.

Для цієї категорії виробників свинини вчені Сумського НАУ та Дніпровського агроуніверситету розробили пілотний проєкт модульної малої свиноферми з закінченим циклом виробництва для індивідуальних господарств населення, який впроваджено Придніпровським науково- навчальним інноваційним центром. Основою для створення міні-ферми є уніфікований виробничий модуль за одним з варіантів (рис. 6.1.13 а,б). Перший варіант (рис. 6.1.13 а) – це мінімально можлива конфігурація міні-свиноферми з закінченим циклом, виробнича потужність при цьому складе – до 90 товарних свиней (жива вага 110 кг) на рік. У разі реалізації цього варіанту розширення міні-ферми можна проводити поступовою добудовою аналогічних модулів. Другий варіант є розвитком ідеї, закладеної в першому (рис. 6.1.13, б) має виробничу потужність 170 товарних свиней на рік. Збільшивши довжину приміщення, можна збільшувати виробничу потужність міні-ферми, так, наприклад, виробничий модуль на 15 основних свиноматок здатен забезпечити виробничу потужність до 260 товарних свиней на рік, на 20 – до 340 голів.

Рис. 6.1.13. План виробничого модулю на 5 (а) та 10 (б) основних свиноматок:

1 – секція опоросу; 2 – секція холостих і поросних свиноматок;

3 – секція дорощування; 4 – секція відгодівлі

Крім виробничого модуля, передбачено кормоприготувальне відділення зі складом сировини (зернові компоненти суміші, БМВД та ін.), розрахований на місячний запас.

Технологічний процес передбачає цілорічну трифазну систему виробництва свинини з потоковою організацією роботи за 6-тижневого виробничого ритму, який базується на утриманні окремих технологічних груп тварин у спеціальних секціях за диференційованої годівлі та спеціалізованого утримання.

Будівельну частину модуля виконано з сендвіч-панелей на стрічковому фундаменті. Висота стелі в приміщенні – 2,4 м.

Усе поголів'я планується утримувати на щілинній підлозі в спеціалізованих секціях виробничого модуля (рис. 6.1.13 а, б), які забезпечують розміщення тварин за фізіологічними періодами з урахуванням необхідного часу для дезінфекції та ремонту. Годують свиней повнораціонними комбікормами власного виробництва з використанням БМВД. Тип годівлі – сухий зі зволоженням у годівницях. Роздавання кормів – у ручну. Водопостачання та напування – від існуючого водопроводу або з власного джерела (свердловина, оснащена безбаштовим водонапірним обладнанням). Видалення гною – вакуумно-самопливна система, проміжне накопичення – гноєзбірник, розрахований на місячний об’єм зберігання.

Потребу в ресурсах та вихід продукції наведено в табл. 6.1.2.

Для обладнання базового модуля необхідний такий перелік основного і допоміжного обладнання (табл.6.1.3):

Таблиця 6.1.2

Потреба в ресурсах та вихід продукції для модульної свиноферми різної потужності

Показник	Кількість продуктивних свиноматок, гол
	5	10	15	20
Потреба в кормах, т/ добу (рік)	0,12 (42)	0,23 (83)	0,34 (124)	0,45 (163)
Потреба в воді, м3/ добу (рік)	0,39 (131)	0,27 (259)	1,2 (390)	1,5 (512)
Вихід гною, т/добу (рік)	0,29 (105)	0,56 (206)	0,84 (306)	1,11 (404)
Потужність, гол/рік	90	170	260	340
Вихід м’яса в живій вазі, т/рік	9,9	18,7	28,6	37,4

Таблиця 6.1.3

Орієнтовний перелік обладнання для базового модуля на п’ять продуктивних свиноматок

Враховуючи низьку насиченість вітчизняного ринку свининою через низьку купівельну спроможність населення та прогнозоване збільшення попиту, слід відзначити перспективність розвитку індивідуальних присадибних господарств на промисловій основі. Інший бік цього проєкту – це збільшення зайнятості та підвищення самодостатності сільських індивідуальних господарств територіальних громад. Ці аспекти сприятимуть зниженню соціальної напруги сільських територій та підвищенню рівня добробуту сільського населення.

6.2. Виробництво свинини у фермерських свиногосподарствах середніх розмірів

Враховуючи появу на селі фермерських господарств та наявність у них типових приміщень радянської забудови, суттєвим фактором у виробництві свинини стануть ферми середніх розмірів, які утримують від 200 до 3000 голів одночасно. Особливістю таких ферм є збільшений ритм виробництва, як правило, – це 21 доба, та здебільшого часткова автоматизація виробничих процесів (гноєвидалення, вентиляція, напування).

Годівля в таких господарствах здебільшого повнораціонними коибікормами, приготованими з власної зернової сировини і покупних преміксів, а частіше білково-вітамінно-мінеральних концентратів (далі – БМВК, або БМВД).

Такі ферми проєктували як у типових приміщеннях радянських часів, так і в спорудах, які будували під конкретний проєкт. У цьому посібнику наводимо кілька варіантів діючих проєктів свиноферм з замкнутим циклом з річною потужністю близько 1000, 2000 та 3000 відгодівельних свиней на рік. Ефективність виробництва свинини на них нижча у порівнянні з великими промисловими фермами, але вони працюють за рахунок використання власної робочої сили родини фермера, є джерелом збуту надлишків власної кормової сировини, і зайнятості та цілорічних фінансових надходжень для родин фермера.

Під час розробки об’ємно-планувальних і технологічних рішень свиноферми на 48 продуктивних свиноматок, або 1075 голів відгодівельного поголів’я на рік, враховували побажання замовника щодо ширини приміщення 12 м. Враховуючи типорозміри станка для опоросу та ширину приміщення, ми отримали технологічну групу свиноматок на опоросі в кількості шести голів (рис 6.2.1 поз.1). Далі з урахуванням цього фактору і розраховано ферму для родинного господарства. Враховуючи важкість комплектування однорідних груп для утримання поросних свиноматок, запроєктували для утримання як умовно поросних свиноматок, свиноматок зі встановленою поросністю в індивідуальних станках упродовж всього періоду (рис 6.1.2 поз.2), що поліпшує менеджмент цієї технологічної групи тварин.

Рис. 6.2.1. Ескізна схема розташування поголів’я свиней на репродукторі родинної товарної ферми на 48 продуктивних свиноматок

З іншого боку відділення для опоросу для уникнення перетину шляхів руху дорослих тварин і молодняку спроєктовані три секції для дорощування поросят розміром на 72 голови кожна, по два станки в секції (рис 6.2.1 поз.3).

Відгодівлю заплановано, за побажанням замовника, в окремому приміщені площею 260 м2, в шести окремих секціях по 70 голів у кожній з використанням глибокого шару піщано-солом’яної підстилки та автоматизованою системою кормороздавання і напування.

Виробничу характеристику родинної ферми наведено в табл. 6.2.1.

Тривалість фізіологічних періодів у зоні репродукції загальноприйнята для трифазної технології і складає 147 діб (21 тиждень). Під час вирощування та відгодівлі – підсисний період – 28 діб (4 тижні) + дорощування – 56 діб (8 тижнів) + відгодівлю – 126 діб (18 тижнів, до важких вагових кондицій з використанням глибокої незмінної підстилки), разом – 210 діб (30 тижнів).

Таблиця 6.2.1

Виробнича характеристика родинної товарної ферми на 48 продуктивних свиноматок

Показники	Обсяг виробництва
	за 1 ритм	за рік
Кількість ритмів	1	17
Реалізація свинини в живій масі, ц	79	1350
Середня жива маса однієї голови, ц	130	130
Зняти з відгодівлі свиней, голів	61	1038
Поставити на відгодівлю свиней, голів	63	1070
Відлучити поросят від маток, голів	66	1126
Отримати поросят під час опоросу, голів	72	1224
Отримати опоросів	6	102
Осіменити свиноматок, голів	8	136
Кількість тварин одночасного утримання, голів	719	719
Загальна кількість основних виробничих площ, м2	530	530

Утримання пісних свиноматок з поросятами та дорощування тварин на повністю щілинній полімерній підлозі. Холостих і поросних свиноматок на частково щілинній бетонній підлозі. Видалення гною на репродукторі вакуумно-самопливне з ванн під щілинною підлогою до загального асептика, а далі на поля або в місце постійного зберігання.

Вентиляція примусова, негативного тиску з даховими вентиляторами і стінними клапанами.

Годівля вручну зі спеціально запроєктованих кормових проходів. Опалення водяне від твердопаливного піролізного котла на солом’яних тюках на всі сектори репродуктору. Створення локального мікроклімату для підсисних поросят і дорощування за рахунок електрокилимків та інфрачервоних випромінювачів. Утримання відгодівельного молодняку на суцільній бетонній підлозі групами по 60 голів, з використанням глибокої піщано-солом’яної підстилки та природній вентиляції. Прибирання підстилки вручну після звільнення секції від свиней. Годівля в цьому секторі за допомогою кормових автоматів із завантаженням їх за допомогою спірального транспортера корму. Напування свиней планується за допомогою термосних автонапувалок з розрахунку одна штука на станок.

Розрахункові витрати води з урахуванням потреб на напування і технологічні потреби, кормів та виходу гною розраховані згідно з ВНТП-АПК-02.05. Свинарські підприємства (комплекси, ферми, малі ферми) // Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики України) // Київ, 2005) наведені в таблиці 6.2.2.

Таблиця 6.2.2

Розрахунок потреби в воді, кормах та виходу гною

Показник виробництва	На добу	На рік
Потреба у воді, м3	3,89	1419
Потреба у кормах, тонн	1,18	429,28
Вихід рідкого гною з репродуктора, тонн	0,83	303
Вихід твердого гною з відгодівельника, тонн	0,68	250
Відлучити поросят від маток, голів	66	1126
Отримати поросят під час опоросу, голів	72	1224
Отримати опоросів	6	102

На фермі використовують помісних свиноматок канадського походження та сперму термінальних кнурів синтетичної лінії «максгро» ірландського походження. Для ремонту стада використовують кращих свиноматок власного стада, яких почергово осіменяють спермою кнурів великої білої та ландрас порід ірландського походження.

Вартість обладнання репродукторного відділення свиноферми становила в 2016 році 18756 € при курсі 30 грн за 1 €. Вартість побудови гноєвих ванн становила близько 970 грн/ м2.

За майже п’ятирічний термін експлуатації родинної ферми рентабельність виробництва свинини за рахунок неврахованих факторів робочої сили та транспортних послуг складала від 27,6 до 86,3%.

Наступним прикладом є спроєктована в рамках програми стартап для прифронтових територій Донбасу родинна ферма на 80 свиноматок замкнутого циклу, або близько 2000 голів відгодівельних свиней на рік з одночасним утриманням 1100 голів. Ця родинна ферма працює на повністю купованих кормах і обслуговується тільки власником. Складається з репродуктора та відгодівельника, розташованих в одному приміщенні (рис.6.2.2), де й проживає її власник.

Рис. 6.2.2. Зовнішній вигляд родинної ферми на 2000 свиней річного виробництва

Рис. 6.2.3. Ескізна схема репродукторного відділення родинної ферми на 2000 свиней річного виробництва

Ферма функціонально поділена на два відділення – репродукторне (рис. 6.2.3) і відгодівельне з окремим входом у кожне, які сполучені тамбурним перегоном для підсвинків з дорощування на відгодівлю. Репродуктор складається з відділення для утримання холостих і умовно-поросних свиноматок на 64 індивідуальні станки (рис. 6.2.4), двох секцій для опоросу свиноматок і утримування підсисних поросят до 28-добового віку (рис. 6.2.5) та трьох секцій для дорощування по 120 голів кожна (рис. 6.2.6).

Рис. 6.2.4. Секція для утримання холостих і поросних свиноматок родинної ферми на 2000 голів річного виробництва

Весь час від відлучення поросят і до переведення на наступний опорос свиноматок утримують в індивідуальних станках на частково щілинній бетонній підлозі за ручного роздавання та дозування корму зі спеціально запланованих кормових проходів.

Рис. 6.2.5. Ескізна схема репродукторного відділення родинної ферми на 2000 свиней річного виробництва

На 110 день поросності їх переводять у відділення для опоросу, яке налічує дві секції по 10 станків кожна (рис. 6.2.5). У цих секціях також годівлю проводять уручну з додатково облаштованих кормових проходів. Для зменшення кратності годівлі та з метою попередження розсипання та закисання корму в годівницях на кожній з них встановлений дозатор корму «за потребою» (рис. 6.2.6), який дозволяє свиноматці отримувати потрібну порцію корму у потрібний час і в тій дозі, на яку в неї є апетит. Зайвого корму в годівниці не залишається і його не вигортає свиноматка, і він не закисає.

Рис. 6.2.6. Дозатор корму за потребою	Рис. 6.2.7. Станок для опоросу свиноматок родинної ферми на 2000 голів річного виробництва

На фермі використані колишні данські станки для опоросу розміром 1,5 на 2,5 м, з частково щілинною підлогою (рис. 6.2.7), барліжками в зоні відпочинку поросят з можливістю їх фіксації (рис. 6.2.8) та локальним обігрівом за рахунок теплих електрокилимків та інфрачервоних ламп (рис. 6.2.7).

Рис. 6.2.8. Барліжка для локального обігріву поросят

Поросят утримують під свиноматкою у середньому 28 діб, після чого її переводять у відділення для осіменіння, а поросята ще 7 діб знаходяться в станку для опоросу з годівлею зволоженим кормом з жолобкових годівниць. На 35 добу поросят переводять у відділення для дорощування (рис 6.2.9), разом з ними переносять після дезінфекції жолобкові годівниці, до яких вони вже звикли.

Для підвищення рівня біобезпеки секції спроєктовані таким чином, що в кормові автомати є можливість засипати корм вручну без входження у станок. Ще 10 діб після переведення на дорощування поросят годують вологими кормами з жолобкових годівниць, і одночасно вони звикають до сухого корму, який постійно є в кормових автоматах. Напувають поросят за допомогою чашкових автонапувалок. Конструктивно станок облаштований таким чином, що в зоні лігва встановлено суцільну перегородку, а в зоні з решітчастою підлогою – прозору, що сприяє кращій організації станка. Підігрів лігва поросят – за рахунок електрокилимків з розрахунку 0,06 м2 на одне порося. У холодну пору року, а також у теплу після миття і дезінфекції суцільну частину підлоги обігрівають за рахунок водяного підігріву, вмонтованого в підлогу. По досягненню поросятами маси 30–35 кг (рис. 6.2.10) підсвинків передають на відгодівлю через спеціально обладнаний шлюз.

Рис. 6.2.9. Секції для дорощування поросят свиноматок родинної ферми на 2000 голів річного виробництва

Відгодівельник сплановано як п’ять ізольованих секцій, які мають по чотири станки з частково-щілинною бетонною підлогою для розміщення 30 голів відгодівельного молодняку (рис. 6.2.11). Обігрівання приміщення відбувається за рахунок водяної теплої підлоги в суцільній частині станка.

Рис. 6.2.10. Маса підсвинків під час переведення на відгодівлю	Рис. 6.2.11. Станок для відгодівлі свиней

Годують у відгодівельнику сухими розсипчастими кормами з кормових автоматів, встановлених у перегородках станків. Заповнення кормових автоматів здійснюється вручну, з проходів. У перспективі планується механізувати цей процес за рахунок встановлення трос-шайбового транспортеру корму. Напування – за допомогою чашкових автонапувалок.

Видалення гною з приміщень вакуумно-самопливне (рис. 6.2.12), за допомогою підрешітчастих гноєзбірних ванн та системи каналізаційних труб до гноєзбірного асептика, а далі мобільним транспортом на поля.

Опалення приміщень здійснюють за рахунок теплої підлоги, шляхом подачі теплоносія трубами вмонтованими в суцільну частину підлоги станків (рис. 6.2.13).

Рис. 6.2.12. Система гноєвидалення з приміщень

Рис. 6.2.13. Система опалення приміщення

Рис. 6.2.14. Система вентиляції приміщення

Система вентиляції негативного тиску поперечна (рис. 6.2.14). Вентилювання здійснюється за рахунок стінних відцентрових ветиляторів, встановлених у кожній секції, та повітрозабірних клапанів, обладнаних у протилежній стіні.

На родинній свинофермі використовують високопродуктивне поголів’я свиноматок F1 (рис. 6.2.15) та кнурів термінальної лінії «MaxGrow» ірландської фірми Hermitage Genetics.

Рис. 6.2.15. Свиноматка ірландської фірми Hermitage Genetics під час опоросу

Свиноферму річного виробництва на 3000 голів відгодівельного молодняку або 2000 голів одночасного утримання було спроєктовано як підсобне господарства великої зернової компанії для переробки відходів виробництва зерна в продукцію свинарства та отримання органічних добрив для рослинництва. Розташування виробничих цехів сплановано в одному приміщенні колишнього відгодівельника з розмірами 21× 91 м. Крім основного виробничого модуля, ферма має кормоприготувальне відділення зі складом кормів. За територією ферми – гноєсховище (рис. 6.42). Генеральний план спроєктовано з урахуванням технологічних, санітарно-гігієнічних та зооветеринарних вимог. Розміщення виробничих будівель і систему доріг спроєктовано таким чином, щоб не перетинались транспортні потокі готової продукції, кормів і гною. Територію ферми розбито на зони, огороджено щільним парканом та обладнано санпропускниками з дезбар’єрами.

Для цього проєкту, на відміну від попередніх, характерний вищий рівень механізації виробничих процесів. На цій фермі кожну технологічну групу утримують в ізольованій секції з дотриманням принципу «все порожньо – все зайнято». На рис. 6.2.17 показано розташування виробничих та допоміжних приміщень виробничої зони свиноферми.

Рис. 6.2.16. Схема генерального плану:

1 – свинарник; 2 – кормоприготувальне відділення зі складом; 3 – проміжний гноєзбірник; 4 – санпропусник; 5 – бункер для комбікорму; 6 – водонапірна башта; 7 – трансформаторна підстанція; 8 – дезбар’єр; 9 – гноєсховище

Рис. 6.2.17. Розміщення виробничих цехів у свинарнику

Приміщення для утримання кнурів розміщено поряд з пунктом штучного осіменіння (далі – ПШО), та цехом холостих і поросних маток (рис. 6.2.17 поз. 5). Кнурів утримують в індивідуальних станках на частково щілинній підлозі. Беруть сперму в кнурів мануальним методом у манежі, який розташовано поруч (рис. 6.2.17 поз. 6). Контроль якості сперми і готування спермодоз проводять у лабораторії пункту штучного осіменіння, яка знаходиться поруч із приміщенням для кнурів (рис. 6.2.17 поз. 7).

Холостих і поросних свиноматок утримують в окремій секції (рис. 6.2.17 поз.6), в індивідуальних станках на частково щілинній підлозі (рис.6.43). На відміну від раніше описаних ферм, тут роздавання кормів автоматизовано за рахунок бункерів-накопичувачів, трос-шайбового транспортеру та об’ємних дозаторів.

Технологічна група тварин на осіменінні складається зі свиноматок після відлучення поросят, повторної охоти і ремонтних свинок. Її розмір – 25 голів. Після підтвердження поросності на 32–35 день після осіменіння за допомогою УЗД-сканера поросних свиноматок залишають на своїх місцях, а тварин, в яких поросність не підтверджено, переводять у ту частину приміщення, де розміщують свиноматок після відлучення поросят. Таким чином, у цьому відділенні одночасно утримують шість груп – дві по 25 голів і 4-и по 20–22 голови.

Виявлення охоти у свиноматок проводять за допомогою кнурів-пробників, яких проганяють проходом два рази на добу. Годують тварин сухими повнораціонними комбікормами, приготовленими за спеціально розробленими рецептами в кормоцеху, доставка якого до бункера-накопичувача здійснюється причепним бункером-завантажувачем типу ЗСК з об’ємом 4 м3.

Цех підсисних свиноматок і поросят знаходиться в двох секціях, які налічують по 20 станків (рис. 6.2.19), що примикають до цеху холостих і поросних маток (рис. 6.2.17 поз. 2). Це досить тепле приміщення з регульованими параметрами мікроклімату за допомогою системи вентиляції негативного тиску з витяжними даховими вентиляторами і стінними припливними клапанами в кожній секції (рис. 6.2.20). Система опалення – водяна від індивідуального твердопаливного котла і системи твін-труб, розташованих під впускними клапанами системи вентиляції.

Транспортування, дозування і роздавання корму аналогічно попередньому цеху.

Рис. 6.2.18. Утримання холостих і поросних свиноматок на фермі

Для миття, дезінфекції та сушіння свиноматок перед постановленням на опорос передбачене відділення цього ж приміщення (рис. 6.2.17 поз. 8), яке обладнане підігрівачем води термосного типу і феном зі спеціальними рукавами для сушіння свиноматки в холодну пору року. Миття і дезінфекцію здійснюють за допомогою апаратів високого тиску та спеціальних насадок до них. Для випадку запліднення всіх холостих свиноматок передбачено екстра секцію, яка складається з двох резервних станків для опоросу і двох станків для дорощування (рис.6.2.17 поз. 9). Період утримання свиноматки в секції з урахуванням санітарних днів – 42 доби. Свиноматок у секцію ставлять у понеділок, а відлучають від поросят у четвер четвертого тижня лактації. Поросята ж знаходяться в секціях ще один тиждень, після чого їх переводять на дорощування в п’ятницю п’ятого тижня життя.

Рис. 6.2.19. Утримання підсисних свиноматок з поросятами на фермі

У п’ятницю після переведення поросят, відповідно до принципу «пусто–зайнято», замочують водою все обладнання секції, після чого в суботу миють апаратом високого тису і дезінфікують. Після миття і дезінфекції в суботу і неділю секцію сушать теплоелектрокалорифером до повного висихання бетонних конструкцій перед постановленням нової технологічної групи свиноматок, яке проводять у понеділок. У випадку незапланованого нормального опоросу свиноматку з поросятами поміщають у екстрасекцію з наступним її переміщенням в основну після її миття та обтирання дезрозчином поросят.

Відлучення поросят проводять одночасно у віці 28–30 діб, з переводом їх у цех дорощування через вісім діб. Свиноматок після відлучення переводять у відділення для осіменіння з метою підготовки до наступного циклу відтворення, після чого ретельно миють і дезінфікують прохід, яким через тиждень переганяють поросят у цех дорощування (рис. 6.2.17 поз. 3).

Система роздавання кормів включає бункер-накопичувач комбікормів, тросо-шайбовий транспортер, дозатори та індивідуальні годівниці для свиноматок, групові переносні годівниці для поросят. Годівля свиноматок – дозована, сухими повнораціонними комбікормами. Підгодівлю підсисних поросят розпочинають з 7-го дня життя спеціальними престартерними комбікормами. Видалення гною передбачене за допомогою вакуум-самопливної системи періодичної дії.

Для дорощування відлучених поросят обладнане відділення, яке складається з 3-ох ізольованих секції місткістю 230–240 (технологічна група) голів кожна, що дозволяє утримувати до 720 поросят від 35-денного до 90–93-добового віку. Усі секції обладнані груповими станками на 30 голів поросят (рис. 6.2.20). У кожному станку установлені по 2-і групові чашкові напувалки і дві годівниці на 2-а станки. Поросят утримують на частково щілинній металевій підлозі без підстилки. Для обігріву поросят у зоні відпочинку в центрі станка обладнана тепла підлога з водяним підігрівом і для підтримання температури в перший тиждень дорощування передбачені інфрачервоні обігрівачі. Температура підлоги під випромінювачами регулюється в перший тиждень на рівні 32оС зі зниженням до закінчення дорощування на рівні 23оС. Для дорощування відсталих у рості поросят заплановано два станки в екстрасекції з резервними станками для опоросу. Останні, за відсутності свиноматок можуть також використовуватися для цих цілей. Підтримка температури в приміщенні за допомогою водяного опалення аналогічна маточнику для опоросу.

Рис. 6.2.20. Секція для дорощування поросят	Рис. 6.2.21. Приміщення для відгодівлі свиней

Система вентиляції в цеху – аналогічна системі вентиляції в маточнику, і забезпечуватиме автоматичне регулювання мікроклімату. Система годівлі складається з бункера-накопичувача комбікормів, тросошайбового транспортера і групових кормових автоматів типу Grobe для поросят. Видалення гною передбачене за допомогою вакуум-самопливної системи.

Цех відгодівлі (рис. 6.2.17 поз. 4) розташований у протилежній репродуктору частині свинарника. Для відгодівлі поголів'я передбачено 5 секцій, по 8 станків на 25–28 голів у кожній (рис. 6.2.17). Свиней утримують на частково щілинній бетонній підлозі без підстилки. Вентиляція – за допомогою дахових витяжних вентиляторів і стінних припливних клапанів з автоматичним регулюванням параметрів мікроклімату. Опалення – водяне за допомогою регістрів від індивідуального твердопаливного котла.

Система годівлі містить у собі бункер-накопичувач комбікормів, тросошайбовий транспортер і групові кормові автомати типу Absving для свиней з розрахунку один на два станки. Видалення гною аналогічне попереднім секціям. У секції на відгодівлі молодняк утримується до досягнення товарних кондицій 105–1130 кг, після чого через вивантажувальну рампу реалізують на ринок або переробним підприємствам.

Забезпечення технологічного процесу ферми з виробництва свинини здійснюється за рахунок комплексу машин для виконання певних технологічних операцій загального призначення.

Водопостачання ферми здійснюється з існуючої свердловини з водонапірної башти Рожновського. Зовнішня мережа господарського водопроводу тупикова з підключенням. Напір у точці підключення становить 12 м. Зовнішні мережі водопостачання виготовлені з полімерних напірних труб ГОСТ 9583-75 і укладені на глибині 1,6 м від спланованої поверхні грунту до верху труби. На мережі встановлено водопровідний колодязь по ТП 901-09-11.84 із установленої з запірною арматурою. Внутрішні мережі водопроводу виготовлені з пластикових труб.

Рис. 6.2.22. Схема компонування системи водопостачання свинарника

Середньодобова витрата води на фермі визначається виходячи з добової потреби на одну голову (приймається згідно з ВНТП АПК-02.05 «Свинарські підприємства») і складає 14,3 м3 на добу. Загальний необхідний обсяг резервуара водонапірної споруди (з урахуванням добового споживання, аварійного і протипожежного запасів) складає 10 м3. Для поліпшення якості води використовують станцію водопідготовки, розташовану в тамбурі приміщення нижче рівня ґрунту, та медикатори для введення мікродоз різних речовин у воду.

Приготування та роздавання кормів здійснюють за загальноприйнятою схемою. Середньодобові витрати кормів на фермі складають 3,7 тонни на добу. Приготування кормів здійснюють за допомогою дискової дробарки Skold продуктивністю 3 т/год і вертикального змішувача «Dozamech» продуктивністю 1 т/год та системи шнеків. Підвіз кормів від кормоприготувального відділення до бункерів-накопичувачів і їх завантаження проводять за допомогою завантажувача ЗКП-8А, який агрегатується із трактором ЮМЗ-6. Привід вивантажувальних шнеків від ВВП трактора через карданний вал, підйом і опускання вивантажувального шнека за допомогою гідронасосу.

Для кожної з технологічних груп передбачено бункер тимчасового зберігання відповідної ємності.

Створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях свиноферми здійснюється через витяжні шахти з метеликовим клапаном, розташовані в перекритті приміщень (висота над рівнем щілинної підлоги 1700–1800 мм) та з припливом повітря через клапани, розташовані в стінах, які відкриваються та закриваються за допомогою сервомотору EGM-100A автоматично відповідно до команд приладу управління мікрокліматом з датчиком температури PTE-6AHQX-L (рис. 6.2.23). Для всіх цехів систему вентиляції створено за одним принципом.

Рис. 6.2.23. Схема розміщення обладнання для створення мікроклімату (без опалення секцій опоросу, дорощування та відгодівлі)

Відмінності є у системі опалення – у секціях холостих і поросних свиноматок опалення відсутнє. В інших приміщеннях воно здійснюється за допомогою системи FIN Pipe (твін-труби), розташованої під припливними клапанами, а у відгодівельному відділені – за рахунок чавунних круглих радіаторів. Нагріває воду твердопаливний піролізний котел на солом’яних та соняшникових пелетах. Окрім того, окремо забезпечений локальний обігрів поросят-сосунів на дорощувані. Для перших кожен станок оснащений інфрачервоною лампою і електричним килимком. Для других у станках є тепла підлога з інфрачервоними опромінювачами над нею.

Кондиціювання повітря передбачено в секціях холостих і поросних свиноматок та на відгодівлі і здійснюється за допомогою розпилу води форсунками, розташованими над припливними клапанами.

Видалення та утилізація гною здійснюється в усіх секціях за допомогою вакуумно-самопливної системи періодичної дії. На фермі добовий вихід гною складає близько 10 м3, а річний – 3650м3. Розміщення і конструкція системи видалення гною на цій свинофермі наведено на рис. 6.2.24.

а

б

Рис. 6.2.24. Розміщення і конструкція системи видалення гною:

а – каналізація та ванни; б – щілинна підлога

На свинофермі використано пластикову щілинну підлогу в секціях опоросу і дорощування, бетонну – у секціях холостих і поросних свиноматок, кнурів та на відгодівлі. Гній з внутрішньої каналізації потрапляє до гноєзбірника біля приміщення, звідки за допомогою довговалового фекального насосу поліетиленовим напірним трубопроводом діаметром 110 мм перекачується до лагун (гноєсховищ). Біля лагуни облаштований колодязь, в якому встановлено два триходові крани, які дають можливість перенаправляти подачу гною до лагун.

Орієнтовний склад основних машин та обладнання свиноферми з замкнутим циклом, потужністю 3000 товарних свиней на рік та його вартість у цінах 2012 року наведено в таблиці 6.2.3.

Для забезпечення допоміжних процесів використовують переносні ваги для зважування поросят під час переведення на дорощування і відгодівлю та стаціонарні ваги для зважування тварин під час реалізації та дозування кормів.

Для прибирання приміщень під час зміни поголів'я використовують апарати високого тиску типу KARCHER HD 2000 Super. Це трифазний апарат високого тиску без підігріву води із продуктивністю (макс. 1800 л/год) і робочим тиском 200 атмосфер.

Режим роботи свиноферми – однозмінний, у маточнику – двозмінний. Всього на фермі працює 4-и постійних працівники, які підміняють один одного на вихідні та під час опоросу свиноматок (табл. 6.2.4).

Таблиця 6.2.3

Технологічний комплекс основних машин і обладнання

Таблиця 6.2.4

Орієнтовна кількість працівників

Професії	Кількість штатних одиниць
Завідувач ферми, ветлікар і технік штучного осіменіння	1
Оператор з приймання опоросів та обслуговування підсисних свиноматок і поросят на дорощуванні	1
Оператор з обслуговування відгодівельного поголів’я, холостих та поросних свиноматок	1
Оператор комбікормової установки, тракторист, слюсар, механік	1
Всього на фермі	4

На свинофермі використовують свиноматок вітчизняної великої білої породи під час схрещування з кнурами термінальних генотипів різних фірм. Закупівля ремонтних свинок здійснюється в основному з племрепродукторів, розташованих неподалік.

За вісім років роботи річна рентабельність ферми, за інформацією власників, складала від 16,8 до 83,7% в різні роки.

В додатку 6.10. наведені ескізні креслення малих і середніх ферм різної потужності.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація господарств в Україні за чисельністю поголів’я одночасного утримання.

2. Особливості виробництва свинини в індивідуальних присадибних господарствах.

3. Особливості виробництва свинини в малих господарствах.

4. Яку кількість води за добу та на рік потрібно забезпечити для напування та технічних потреб індивідуальної свиноферми?

5. Особливості утримання та годівлі свиней у дрібних і малих господарствах.

6. Яку кількість поголів’я свиней утримують у господарствах середніх розмірів?

7. Назвіть основні варіанти розміщення поголів’я свиней у господарствах середніх розмірів?

8. Засади створення мікроклімату у господарствах середніх розмірів.

9. Принципи годівлі на підприємствах з виробництва свинини середніх розмірів.

10. Принципи видалення та утилізації гною у господарствах середніх розмірів.

Попередня тема

На початок

Наступна тема