Технологія виробництва і переробки

продукції свинарства

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	ГЛОСАРІЙ	ДОДАТКИ
АНОТАЦІЯ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ		УКЛАДАЧІ

5. Основні технологічні процеси виробництва свинини

5.1. Цех відтворення

5.1.1. Умовно поросні свиноматки

5.1.1.1. Будова статевих органів свині та гормональна регуляція статевого циклу свиноматок

5.1.1.2. Виявлення охоти та осіменіння свиноматок

5.1.1.3. Утримання умовно поросних свиноматок, їх годівля та контроль поросності

5.1.2. Утримання і годівля свиноматок зі встановленою поросністю

5.1.2.1. Утримання і догляд за свиноматками під час поросності

5.1.2.2. Годівля поросних свиноматок

5.2. Утримання і годівля лактуючих свиноматок і підсисних поросят

5.2.1. Гормональна регуляція опоросу і лактації

5.2.2. Догляд за свиноматкою і поросятами в підсисний період

5.2.3. Особливості технології годівлі та напування підсисних поросят

5.2.4. Особливості технології годівлі лактуючих свиноматок

5.3. Цех дорощування поросят

5.3.1. Підготовка приміщення для дорощування, приймання і розміщення поросят

5.3.2. Годівля та напування поросят

5.4. Цех відгодівлі свиней

5.4.1. Утримання відгодівельного молодняку свиней

5.4.2. Технологія годівлі відгодівельного молодняку свиней

5.4.3. Водонапування свиней на відгодівлі

5.1. Цех відтворення

5.1.1. Умовно поросні свиноматки

5.1.1.1. Будова статевих органів свині та гормональна регуляція статевого циклу свиноматок

Мета сектору відтворення полягає у паруванні свиноматок і ремонтних свинок, підтримання у них задовільної кондиції до переведення на опорос. Для цього важливо знати будову статевих органів свині, які наведено на рис. 5.1.1. Зовнішні статеві губи і вульва (vulva majora) (поз. 7) обмежують генітальний отвір і мають довжину 2 – 3 см. Вульва складається з безлічі кров’яних судин і часто набухає під час еструсу. За нею розташована піхва (поз. 6) завдовжки 10 – 12 см. Вона досить вузька з товстими стінками. Пряму частину піхви називають вагінальним вестибюлем. У нижній частині переходу до вагінального вестибюлю закінчується уретра.

Рис. 5.1.1. Будова статевих органів свині:

1 – вульва, 2 – піхва, 3 – шийка матки, 4 – матка, 5 – роги матки, 6 – яйцепровід, 7 – яєчник

Далі розміщена шийка матки (поз. 3), яка з’єднує матку і піхву (поз. 6), довжина її становить 15– 25 см (14– 18 см у свинок). Вона закінчується конічною формою в піхві, завдяки цьому без ускладнень можна ввести в шийку матки катетер для осіменіння. Складки в шийці матки ідуть за спіраллю справа наліво і набухають під час еструсу в середній частині. Цим унеможливлене занадто глибоке проникнення пеніса кнура або катетера під час штучного осіменіння. Власне матка складається з двох рогів завдовжки 0,6–1,8 м (поз. 2), об’єднаних тілом матки (поз. 1), довжина якого у свині становить 5 см. Роги матки продовжує яйцепровід, або фаллопієва труба (поз. 4) завдовжки 15–30 см і завтовшки 1–2 мм. Завдання яйцепроводу зловити яйцеклітини, які вийшли з яєчників (поз. 5) у період овуляції, і доставити їх у матку після запліднення (злиття яйцеклітини і спермія), яке відбувається в ньому. Яєчники (поз. 5) знаходяться в черевній порожнині та схожі на невеликі виноградні грона розміром 3 на 1,5 см (рис 5.1.2). Вони сприяють формуванню яйцеклітин і продукуванню гормонів. У них є так звані фолікули, кожен з них – це яйцеклітина, оточена кількома шарами інших тканин. У процесі кожного статевого циклу частина фолікулів дозріває, а потім вони розриваються і вивільняють яйцеклітини. Цей процес називають овуляцією.

Рис. 5.1.2. Яєчники свиноматки

Кінчик пеніса кнура має вигляд спіралеподібного штопору, що сприяє його фіксації в шийці матки і тим самим витіканню сперми в матку, а не поверненню її в піхву. За одну еякуляцію кнур виділяє від 150 до 1000 мл сперми. Вона випускається пульсуючим струменем, містить різні фракції, завершальна з яких має драглисті «корки», котрі допомагають закрити шийку матки. У разі штучного осіменіння сперму кнура вводять за допомогою спеціальних катетерів у піхву або безпосередньо в матку. Після покриття або штучного осіменіння матка скорочується, що сприяє просуванню сперми до яйцепроводів, де і відбувається їх дозрівання і злиття з яйцеклітиною (утворення зиготи). Цьому сприяє достатньо великий обсяг сперми під час осіменіння. Утворені ембріони рівномірно розподіляються навколо матки, де відбувається їх подальший розвиток у період поросності.

Поліестричність домашніх свиней дозволяє отримувати від них потомство цілорічно, незалежно від пори року. Це спричинено особливостями гуморальної регуляції їх статевого циклу. Статевий (естральний) цикл у свиноматок – це період часу, впродовж якого свиноматка відчуває потяг до парування і проявляє позитивну статеву реакцію на самця. Він розпочинається у свиночок у 4–5-місячному віці і триває від однієї овуляції до іншої в середньому з інтервалом 21 добу, до настання поросності. Статевий цикл умовно поділяється на преовуляційний і овуляційний періоди. Зазвичай період еструсу триває близько 48 годин з межами від 12 до 72 годин. Він регулюється залозами внутрішньої секреції, які зображено на рис. 5.1.а.

5.1.1.2. Виявлення охоти та осіменіння свиноматок

Фундаментом успішної роботи всього свинарського комплексу є сектор осіменіння свиноматок, від якого залежить подальша ритмічність і ефективність роботи підприємства. На цій дільниці виявляють свиноматок і свинок у стадії еструсу, їх осіменіння, утримання до моменту імплантації ембріона в рогах матки та контроль поросності перед переведенням у цех очікування. Основним контингентом у цьому цеху є свиноматки після відлучення поросят, ремонтні свинки та свиноматки, які не запліднилися в попередню охоту. В різних господарствах прийнято свою систему виявлення свиноматок у стадії статевої охоти, але найефективнішим вважають двократне виявлення на добу через рівні проміжки часу. За коректного проведення процедури усіх свинок в охоті (ремонтних свинок, відлучених і холостих свиноматок) слід виявляти на ранньому етапі статевої охоти.

Рис. 5.1.3а. Схема гормонального регулювання статевого циклу свиноматок

Рис. 5.1.3б. Оптимальна послідовність виявлення охоти

Понад 80% холостих свиноматок слід виявити через 4-и дні після поставлення групи на осіменіння і понад 95% – до 8-и дня. Це забезпечить своєчасне осіменіння та мінімізує непродуктивні дні. Порядок виявлення в охоті свинок і свиноматок наведено у рис. 5.1.3б. У першу чергу, слід виявляти охоту у ремонтних свинок, оскільки період їх статевої охоти коротший. Після них виявляють охоту у відлучених свиноматок, далі – у свиноматок, яких осіменяли 21 день тому і в останню чергу – у свиноматок пізнього відлучення, холостих і у яких були аборти.

Обов’язково потрібно перевіряти ознаки охоти в групі свиноматок на 18–23 добу після осіменіння, 7 днів на тиждень.

Запорукою своєчасного виявлення охоти та успішного запліднення є ефективна стимуляція. Тому слід створити для свиноматки сприятливі умови вентиляції, температури і освітлення, до мінімуму зменшити та спростити нескладний перегін свиноматок. Особливого значення в сучасному промисловому свинарстві набуває створення гарного контакту свиноматки з кнуром – пробником (рис. 5.1.4).

Рис. 5.1.4. Виявлення охоти у свиноматок кнуром-пробником

Коли кнур стимулює свиноматку внаслідок контакту «ніс до носа» і відбувається виділення феромонів, свиноматка приходить в явну охоту (рефлекс нерухомості у разі натискання на поперек) і готова до осіменіння.

Свиноматки можуть бути покриті в цьому самому станку відразу або впродовж дня, або їх можна перевести в секцію для осіменіння. Якщо осіменіння проводять пізніше, але в той самий день, то потрібно зачекати, принаймні, дві години з моменту виявлення охоти або переміщення в інший станок, щоб уникнути стресового періоду.

Якщо виявлення охоти проводять у групових станках, кнура потрібно заганяти у станок, а не просто тримати в проході. Особливо в період 18– 23 днів після осіменіння. Це дуже важливо, якщо у станках утримують понад 10 свиноматок. У випадках, якщо ремонтних свинок переводять в індивідуальні станки до першого осіменіння, то зробити це потрібно не пізніше, ніж за 16 днів до осіменіння і забезпечити їм повноцінну годівлю.

За неявно вираженої охоти потрібно трохи промасажувати задню частину вимені та зовнішні статеві органи, щоб перевірити наявність виділень. За потреби повторюють цю процедуру. Якщо рефлексу нерухомості немає, свиноматка не в охоті. Її позначають, щоб перевірити на наступний день. Виявлення охоти має виконувати добре досвідчений персонал. Іноді чинники довкілля (висока температура, перевантажені станки, слизька підлога, переміщення свиноматок, вакцинація, нанесення татуювання) призводять до того, що свиноматка не виражає явно ознаки охоти, і тому виявлення охоти у деяких свиноматок ускладнюється. Ключем до успішного запліднення свиноматок і свинок є чітке розуміння ознак наближення і безпосередньо охоти.

Підбір кнура пробника

• Оберіть одного дорослого здорового кнура на кожні 250 свиноматок.

• Дорослий кнур – це кнур у віці 11–12 місяців.

• Міняйте кнурів кожні 6–12 місяців і 18– 24 місяці, якщо використовуєте породу Мейшан або його кроси.

• Кнури, яких використовують для виявлення охоти, ефективніші, якщо раз на тиждень їх парують з вибракуваною свиноматкою або у них мануально відбирають сім’я.

Своєчасне визначення охоти у свиноматок – одна з головних умов їх раціонального використання.

Для кращого виявлення та результативнішого осіменіння доцільно проводити стимуляцію охоти (рис. 5.1.7–5.1.10), яка починається зі створення умов для контакту свиноматки і кнура, хоча б контакт ніс у ніс. Кнур має бути статевозрілим (не менше 9 місяців), активним, проявляти зацікавленість до свиноматки.

Коли кнур стоїть перед свиноматкою, для виявлення еструсу бажано виконувати такі види стимуляції:

Передовуляційна поведінка Вульва вишнево-червона та набрякла (не завжди у свиноматок)	Овуляційна поведінка
Рис. 5.1.5а. Вульва свиноматки в охоті	Рис. 5.1.6. Овуляційна поведінка
	Овуляційна поведінка: почервоніння і набряклість вульви спадають; слизові виділення з вульви стають густими і липкими за наближення овуляції; рефлекс «нерухо-мості»; спина вигнута аркою; тремтіння; «скляні» очі; вуха насторожуються (у великої білої породи чітко вгору і «клацають» вгору – вниз); у присутності кнура самка стоїть твердо, якщо натиснути на спину; свиноматки сплигують одна на одну, якщо на неї стрибнули, вона стоїть і не рухається; її приваблює кнур; втрата апетиту; видає характерне рохкання проявляє зацікавленість персона-лом; дозволяє парування; середня трива-лість: 1– 2 дні у свинок; 2–3 дні у свиноматок
Рис. 5.1.5б. Вульва свиноматки не в охоті
Передовуляційна поведінка: сильне, потуж-не рохкання; кусання огорожі; нервозність і невгамовність; втрата апетиту; водянистий слиз виділяється з вульви; за групового утримання свиноматки сплигують одна на одну, не стоять.

Рис. 5.1.7. Контроль охоти (перший етап)

Стимуляція охоти кнуром-пробником «ніс у ніс»

Рис. 5.1.8. Контроль охоти (другий етап) Стимуляція шляхом здавлювання і піднімання шкіри у паху та масажуванням вимені		Рис. 5.1.9. Контроль охоти (третій етап) Проштовхування або легкі удари по генітальному отвору, стискання його кулаком	Рис. 5.1.10. Контроль охоти (четвертий етап) Тест «вершника». Якщо свиноматка не рухається, коли на неї сідає людина, це означає, що вона знаходиться в стані охоти і готова до осіменіння

Важливо своєчасне виявлення свиноматок у стадії охоти. Якщо відлучення проводять у четвер, потрібно намагатися якомога більше свиноматок привести в стан еструсу в понеділок або вівторок. Однак точно розрахувати день, коли настане еструс, неможливо, тому персонал, що працює у вихідні дні, має бути готовий провести осіменіння в неділю ввечері. Персонал має перевіряти свиноматок на предмет еструсу кілька разів на добу, бажано через рівні проміжки часу. Контролювати потрібно всіх свиноматок, але основну увагу слід приділяти тим свиноматкам і ремонтним свинкам, які розрахунково мають прийти в охоту. Якщо спостерігають ознаки передовуляції, свиноматку або свинку слід позначити.

Зазвичай тривалість еструсу становить 60 годин (рис. 5.1.11), але може варіювати від 30 до 140 годин. Овуляція відбувається, коли закінчується дві третини періоду еструсу, тобто через 36 годин після початку. Щоб отримати максимальний розмір гнізда, свиноматку потрібно осіменити в період з 24 годин до і 4 годин після овуляції. Навіть якщо відомо час початку еструсу, визначити точно час овуляції неможливо. Тому на основі роботи практиків кращих господарств розроблено такі рекомендації:

• якщо ознаки еструсу з’явилися на 4-й день, свиноматку слід осіменяти через 24 години;

• свиноматок, які проявляють ознаки еструсу пізніше, слід осіменяти через 12 і 36 годин;

• у період еструсу свиноматок слід осіменяти раз на добу.

Рис. 5.1.11. Оптимальний час для запліднення

Наступним дуже важливим чинником у підвищенні ефективності використання свиноматок є правильність їх осіменіння. Останнім часом у більшості господарств різного рівня використовують штучне осіменіння свиноматок як спермою власних кнурів, так і завезеною. Сперма кнурів погано заморожується і дуже чутлива до дії чинників зовнішнього середовища. Але осіменіння замороженою спермою набуває все більших масштабів, особливо в племінному свинарстві, де потрібно завозити сперму на великі відстані й тривалий час її зберігати. Цей метод більш вартісний і тому в Україні переважно використовують осіменіння охолодженою спермою. Під час його проведення важливо дотримуватися правил поводження зі спермопродукцією. Раптова зміна температури завдає шкоди життєздатності сперміїв. Зберігання спермодоз має відбуватися за температури від 16 °C до 18 °C. Потрібно перевіряти наявність вільної циркуляції повітря в холодильнику (контейнері), слід забезпечити відстань не менше 5 см між стінками і спермопродукцією.

Потрібно проводити постійний моніторинг температури холодильника-контейнера для зберігання спермодоз, зчитувати і реєструвати показання термометра, що має бути всередині холодильника, якого слід утримувати у чистоті. Не бажано відчиняти двері холодильника без необхідності, оскільки це призводить до відхилення температури.

Найкраще використовувати свіжу сперму. Що довше вона зберігається, то більше скорочується кількість життєздатних сперміїв і зростає ризик бактеріального забруднення. Навіть у разі використання розчинника пролонгованого терміну дії запліднювальна здатність може бути знижена через термін зберігання спермодоз. Планувати замовлення спермодоз потрібно заздалегідь для забезпечення використання упродовж 5 днів від моменту збирання і проведення осіменіння. Збільшення частоти доставки спермопродукції зазвичай асоціюється з кращими виробничими показниками.

Обов’язково перевертати спермодози двічі на день для запобігання розшаруванню сперміїв. Також перевертають спермодози перед їх використанням. Основні рекомендації зі штучного осіменіння свиноматок та процедуру відбору сперми та її первинної обробки наведено в додатку 5.1.

На промислових комплексах і невеликих фермах використовують переважно вагінальний і цервікальний методи осіменіння свиноматок здебільшого свіжорозбавлену, меншою мірою замороженою спермою. Для осіменіння зазвичай використовують обладнання, наведене на рис. 5.1.12.

Рис. 5.1.12. Візок, пасок і подвійне відро для осіменіння

Процедуру із виявлення в охоті розглядають як окрему від осіменіння роботу. За групового утримання холостих свиноматок визначають в охоті і потім переганяють у приміщення для осіменіння. Дуже важливо уникати розміщення ремонтних свинок між старими (агресивними) свиноматками. Тваринам, зазвичай, надають дві години, щоб заспокоїтися, перш ніж розпочати осіменіння. Якщо його зробити раніше цього періоду, то перше відбудеться в середині рефракторного періоду. В цей період відповідь на стимуляцію менш виражена, що, в свою чергу, не сприяє максимальному переміщенню сперми в репродуктивних органах.

Спочатку забезпечується наявність усіх необхідних матеріалів на робочому місці, перш ніж заводити кнурів для стимуляції свиноматок. Не потрібно розміщувати кнура перед свиноматкою, якщо не проводять виявлення в охоті та можна осіменяти впродовж найближчих 5 хвилин. Доцільно використовувати як мінімум двох кнурів у приміщенні для стимуляції свиноматок під час осіменіння. Кнур може працювати з трьома, максимально з п’ятьма свиноматками, тому тримають кнура перед 3–5 свиноматками під час осіменіння (рис. 5.1.13).

Рис. 5.1.13. Стимуляція свиноматок кнуром-пробником під час осіменіння

Додатково для стимуляції під час осіменіння виконують процедури імітації садки кнура – надавлювання на поперек рукою, погладжування спини свиноматки та використання спеціальних пристосувань, які зображено на рис. 5.1.14 та 5.1.15. і продемонстровано на відеододатку третього рівня.

Рис. 5.1.14. Зажим для стимуляції охоти у свиноматки

Рис. 5.1.15. Пасок для стимуляції охоти у свиноматки

Після того, як завершено осіменіння чергових 3–5 свиноматок і тюбики чи пакети зі спермою використано, перемістіть кнура до наступних 3–5 свиноматок, а другий кнур продовжить стимуляцію першої групи. Не варто використовувати одного і того самого кнура для виявлення в охоті та під час стимуляції осіменіння.

Спермодози мають бути захищені від сонячного світла, в термосумку завантажують не більше спермодоз, ніж потрібно на одну годину роботи.

Якщо ремонтна свинка/свиноматка не показує явні ознаки охоти, осіменіння не проводять. Уникайте осіменіння свиноматок під час їх рефракторного періоду. Дуже важливо розуміти, що одне вчасне осіменіння краще, ніж два або три невчасне.

Для запобігання метритам (вагінальним виділенням) потрібно постійно слідкувати, щоб індивідуальні станки, в яких утримують свиноматок, були сухими та чистими.

На великих свинофермах для оптимізації використання кнурів та прискорення осіменіння використовують бригадний метод (рис. 5.1.16), за якого в кожного техніка є своя позначка, на основі якої враховують результати осіменіння.

Рис. 5.1.16. Бригадний метод осіменіння свиноматок

Послідовність проведення процесу осіменіння свиноматок наведено на рис. 5.1.17 та показано в блок-схемі (рис. 5.1.18

Рис. 5.1.17. Послідовність проведення операцій з вагінального осіменіння свиноматок

Перед осіменінням не використовують дезінфекційні засоби для миття свиноматки, оскільки рідина може потрапити до репродуктивного тракту або викликати загибель сперміїв. Замість цього одноразовим паперовим рушником витирають вульву для видалення будь-яких забруднень. Використовувати потрібно один рушник на одну свиноматку. Процедура витирання може бути також додатковою стимуляцією для свиноматки.
Використовують новий, одноразовий катетер для кожного осіменіння. Не використовують катетер, якщо він виглядає брудним або випадково торкнувся підлоги, свиноматки, людини або станка. Наносять акушерський гель, що не руйнує сперматозоїди, на кінчик катетера, але не закупорюючи отвір гелем. Акуратно відкривають вульву, використовуючи великий і вказівний пальці, і вставляють катетер всередину під кутом 45° через піхву до шийки матки. Використовуючи катетер з наконечником гвинтоподібної форми, повертають катетер проти годинникової стрілки поки не відучується стійкий опір. Катетер зі звичайним наконечником відрізняється і його не слід вставляти за допомогою обертання. Проштовхують його впевнено до шийки матки, а потім обережно потягують назад. Якщо катетер розміщений неправильно і не буде опору, то потрібно повторити спробу. Дістають спермодозу з термосумки. Перемішують сперму, перевертаючи тюбик / пакет у руках. Відкривають пакет зі спермою і з'єднують з катетером. Дають можливість спермі з пакета надходити вільно у статеві шляхи свиноматки. Не потрібно прискорювати осіменіння за допомогою стиснення пакета зі спермою, оскільки це може стати причиною зворотної течії сперми. Якщо зворотна течія виникла, відмічають це на картці свиноматки.
Пакет зі спермодозою тримають якомога вище над спиною свиноматки. Максимізувати маткові скорочення під час осіменіння за допомогою утримання кнура перед свиноматками. Один кнур забезпечує стимуляцію максимум 5-и свиноматок. Стимулювати свиноматок слід за допомогою натискання на спину, погладжуванням її боків, задньої частини спини і нижньої частини живота, наслідувати процес природного запліднення. Якщо свиноматка лягає під час осіменіння, продовжують процедуру, якщо вона лягла, то не намагаються підняти свиноматку, оскільки це перешкоджатиме внутрішньоматковим скороченням. Після осіменіння згинають катетер для запобігання зворотній течії сперми і залишають його в свиноматці на наступні 5–7 хв для стимуляції пересування сперми через маткові скорочення. За такої стимуляції потрібно, щоб кнур перебував перед свиноматкою, і слід натискати на спину.
Рис. 5.1.18. Послідовність проведення операцій з вагінального осіменіння свиноматок

Після того, як процес парувань, запланованих на день, завершено, можна залишити іншого кнура або двох кнурів бродити проходом для подальшої стимуляції свиноматок, що сприятиме процесу переміщення сперми. Необхідно, щоб кнур залишався протягом двох годин з щойно покритими свиноматками.

Сперматозоїди живуть до 24 годин у репродуктивних шляхах свиноматки, і потрібно 8 годин перебування всередині свиноматки, перш ніж вони будуть здатні до запліднення. Овуляція проходить від двох третин до трьох четвертих періоду охоти і, як тільки сталася овуляція яйцеклітин, їх життєвий цикл становить від 2-ох до 6-и годин. Дуже складно передбачити період овуляції, тому використовують багаторазове осіменіння для забезпечення наявності сперми, і щоб сперматозоїди були готові до запліднення у відповідний час.

У виробничих умовах обирають найпростіший і найефективніший графік осіменінь, заснований на кадровому забезпеченні, кваліфікації та досвіду персоналу. Незважаючи на графік, важливо повторювати осіменіння так довго, поки у свиноматки зберігається постійна охота. На рис. 5.1.19 наведено схематичну різницю в проходженні еструсу у свиноматок з різним терміном його початку для розуміння стратегії штучного осіменіння.

Рис. 5.1.19. Природний статевий цикл свиноматок та техніка їх осіменіння

Останнім часом широко впроваджують внутрішньоматкове штучне осіменіння. Для цього проводять виявлення в охоті як зазвичай. Відбирають свиноматок в охоті і переміщають їх у ряд для осіменіння. Прибирають кнура і чекають, як мінімум, 30 хвилин.

Використовувати кнура під час постцервікального осіменіння не рекомендовано, тому що свиноматки можуть бути напруженими, нервовими, перезбудженими тощо. Рекомендовано проводити кнура перед мордою свиноматки безпосередньо перед осіменінням. Це стимулює свиноматку до прийняття характерної пози безпосередньо перед осіменіння.

До уваги!

Внутрішньоматковий метод запліднення не рекомендовано використовувати для ремонтного молодняку.

За постцервікального (внутрішньоматкового) осіменіння потрібно дотримуватися рекомендацій, наведених у блок-схемі (рис. 5.1.20).

Крок 1. Крок 1. 3-5-м тваринам за допомогою сухого паперового рушника (використання дезінфекційних розчинів для очищення вульви не рекомендовано, оскільки вони можуть потрапити в піхву і пошкодити сперматозоїди) очищення зовнішньої і внутрішньої частини вульви має бути проведено, так щоб частинки бруду не змогли надалі проникнути всередину піхви під час введення катетера. Потрібно переконатися в тому, що піхва суха, щоб ніяка брудна рідина не потрапила всередину піхви свиноматки.	Крок 2. Перед встановленням катетера – провідника свиноматці потрібно натиснути на нижню частину спини або боки та злегка промасажувати вульву тварини.
Крок 3. Встановлюючи катетер, потрібно тримати за хвостову частину і акуратно нанести мастило (лубрикант) на його кінчик.	Крок 4. Відкрийте вульву, для чого відтягніть її складки з одного боку, і вставте катетер з іншого боку, переконавшись, що він торкається тільки внутрішньої сторони вульви.
Крок 5. Введіть катетер у піхву під кутом 45 ° до верху для виключення потрапляння його в сечовий міхур, що завдасть дискомфорт свиноматці. У випадку потрапляння катетера в уретру, про що свідчитиме витікання сечі через останній, замініть катетер на новий. Катетер для внутрішньоматкового осіменіння уводять у статеві шляхи свиноматки так само, як і катетер для звичайного штучного осіменіння. Катетер потрібно вводите дуже обережно, щоб не пошкодити слизову оболонку піхви, якщо відчувається опір, то потрібно зробити обертальний рух проти годинникової стрілки приблизно на 2,5 обороти.	Крок 6. Після введення катетера бажано залишити тварину на декілька хвилин, перш ніж вводити постцервікальний катетер. Це сприяє стимулюванню скорочень матки і розслабленню її шийки. Цей час потрібно використовувати для введення катетерів наступним свиноматкам.
Крок 7. Перед введенням постцервікаль-ного катетера переконайтеся, що основний катетер перебуває в потрібному положенні. Для цього обережно натисніть катетер вперед у бік потоку сперми, якщо катетер застряг, то потрібно зробити обертальний рух проти годинникової стрілки приблизно на 2,5 обороти. Якщо катетер все-таки не проходить, то потрібно позначити свиноматку як таку, що має можливі проблеми з репродуктивною здатністю. Далі вводять постцервікальний катетер у такій послідовності:
Крок 9. Вставляють постцервікальний катетер з лубрикантом у катетер-провідник до складок шийки матки. Робити це потрібно поступальними рухами, з великою обережністю, без різких рухів. Якщо постцервікальний катетер не входить легко, дають час свиноматці та шляхом масажу спини і боків стимулюють шийку матки, щоб вона розслабилася. В цей час можливо перейти до наступної свиноматки, а до цієї повернутися дещо пізніше. Через одну хвилину, обережно уводять внутрішній катетер через кільця шийки матки. Після введення постцервікального катетера вводять спермодозу в певній послідовності.
Крок 10. Спермодозу потрібно обережно збовтати, незалежно від об’єму: повна доза – 80–100 мл, мінідоза – 30–45 мл. Це пов’язано з тим, що під час роботи з традиційними пакетами спермодоз (80–100 мл), які за постцервікального осіменіння ділять на дві, або навіть три, важливо, щоб кожна з частин мала однакову кількість сперматозоїдів. Для точного дозування сперми, бажано кожен раз брати новий шприц, або принаймні очистити і ретельно промити його. Також потрібно гомогенізувати вміст сперми, перш ніж набирати її шприцом. Не встановлено суттєвої відмінності між використанням теплої (30–37 °С) і прохолодної (15–17 °С) спермодози.
Крок 11. Як тільки внутрішній катетер виявиться в матці, до нього приєднують пакет або шприц зі спермою. Далі обережно стискають пакет/тюбик для початку надходження сперми в матку.
Крок 12. Потім плавно вводять всю спермодозу, дозволяючи тілу матки розслабитися та вмістити весь введений об’єм. Зазвичай, сперма самостійно тече, але можливе легке натиснення. Якщо виникає зворотна течія, то сперму вводили в свиноматку занадто швидко По закінченні введення спермодози доцільно ввести в катетер невелику кількість повітря для просування в матку залишків сперми з катетера.
Крок 13. Далі необхідно, не знімаючи упаковки для спермодози, щоб не допустити зворотного всмоктування сперми, видалити обидва катетери одночасно.
Крок 14. Після цього потрібно оглянути всю систему осіменіння, щоб переконатися у відсутності пошкоджень слизової оболонки статевих шляхів свиноматки.
Крок 15. Далі можна розпочато до осіменіння наступної партії свиноматок.

Свиноматці потрібно трохи часу, щоб розслабитися після стимуляції, щоб розкрилася шийка матки. Цей ефект відбувається внаслідок механічного подразнення катетером тощо.

Щоб уникнути непотрібної затрати часу, чекаючи розслаблення шийки матки свиноматок, можна ввести спочатку катетери-провідники п’ятьом свиноматкам, потім, починаючи з першої, всім п’ятьом ввести постцервікальні катетери, потім у такому самому порядку розпочати введення спермодоз тощо.

Під час штучного осіменіння свиноматок використовують систему спеціальних позначень, приклад яких наведено на рис. 5.1.21.

Свиноматка виявлена в охоті в перший тиждень місяця (колір спрею) оператором № 4, не осіменялась	Свиноматку осіменив у перший тиждень місяця (колір спрею) один раз 5 числа оператор № 4
Свиноматку осіменяв в перший тиждень місяця (колір спрею) двічі 5 числа оператор № 3	Свиноматку осіменили один раз у певний тиждень ритму (колір спрею)
Свиноматку осіменили два рази в певний тиждень ритму (колір спрею)	Свиноматку осіменяли двічі в певний тиждень ритму. Повторне осіменіння пройшло невдало, необхідно осіменити ще один раз через 12 годин
Свиноматку осіменяли двічі в певний тиждень ритму. Повторне осіменіння пройшло невдало, провели третє осіменіння ще один раз через 12 годин	Свиноматка допустила лише одне осіменіння в певний тиждень і не допустила повторного осіменіння
Рис. 5.1.21. Приклад використання системи маркування

Вони в кожному господарстві можуть відрізнятися, але завжди доповнюють записи в картках тварини і сприяють поліпшенню ефективності роботи операторів. За колективної роботи операторів ці позначення мають бути однаковими для всіх.

Штучне осіменіння свиней має як переваги, так і недоліки. До переваг слід віднести таке:

1. Суттєве зменшення кількості кнурів, потрібних для осіменіння свиноматок, і, як результат, зменшення витрат на їх закупівлю та утримання.

2. Поліпшення племінної цінності стада та товарних гібридів внаслідок ширшого тиражування високопродуктивних генотипів.

3. Можливість вибору породи та лінії через можливість транспортування сперми.

4. Зменшення ризику передачі інфекційних захворювань.

5. Постійний контроль якості сперми та вибракування непродуктивних кнурів.

6. Полегшена можливість комплектування груп свиноматок будь-якого розміру.

7. Можливість не утримувати кнурів на фермі та навіть у господарстві.

До недоліків можна віднести витрати на закупівлю і транспортування сперми, необхідність залучати більш кваліфікований персонал, ймовірність прохолосту свиноматок з «тихою охотою».

5.1.1.3. Утримання умовно поросних свиноматок, їх годівля та контроль поросності

Утримання умовно поросних свиноматок, враховуючи складні процеси імплантації ембріонів, відбувається, зазвичай, в індивідуальних станках (рис. 5.1.22 та 5.1.23а). Відповідно до європейських положень про благополуччя тварин, тривалість такого утримання обмежена 35 добами. В деяких, як правило, екстенсивних господарствах, свиноматок цієї технологічної групи утримують невеликими групами (рис. 5.1.23б). Такі групи слід сформувати на 2–3 день після осіменіння свиноматок.

Температура в цеху холостих і умовно поросних свиноматок має бути 16–22°С за індивідуального утримання і в межах 14–20 оС за групового. Якщо в приміщенні буде занадто спекотно, свиноматки можуть втратити апетит, якщо, навпаки, холодно, вони витрачатимуть багато енергії на підтримку температури тіла. Відносну вологість слід підтримувати весь рік на рівні 75% (65–85), повітрообмін на 1 ц маси тіла тварин має становити взимку 35–45 м3/ годину, влітку – 60–70 м3/ годину, у перехідний період – 45–60 м3/ годину. Швидкість руху повітря в приміщені взимку – 0,2–0,3 м/с, влітку – до 1 м/с, у перехідний період – 0,2–0,3 м/с. Допустима мікробна забрудненість для свиноматок не більше 100 тис./м3. Вміст вуглекислого газу 0,2%, аміаку – 20 мг/м3, сірководню – до 10 мг/м3. Освітленість приміщення має бути на рівні 300–400 люкс упродовж 12–16 годин під час охоти і осіменіння свиноматок і 150–200 люкс упродовж 8–10 годин після завершення осіменіння.

Площа підлоги за індивідуального утримання має становити 1,5–1,7 м2, за групового – 1,8–2,2 м2.

Холості та умовно-поросні матки утримуються в індивідуальних станках (2300×650 мм), які обладнані восьмилітровими дозаторами, годівницею, автонапувалкою і решітчастою підлогою, під якою влаштовані ванни для накопичення гною.

Для напування свиноматок за індивідуального утримання використовують або соскові напувалки, які розміщують у кожному станку, або напувалки сталого рівня, які монтують одну на ряд станків. За будь-якої системи водонапування свиноматка має за добу випивати 12–20 л води. Для цього пропускна спроможність соскової автонапувалки має становити не менше 3 л/хвилину за тиску на виході з системи не менше 1,5 бар. Висота її розміщення становить 0,7–0,8 м над підлогою.

У групових станках можливе використання, окрім вищезазначених, ще й чашкових напувалок. Їх кількість має бути з розрахунку одна на 10 свиноматок. Перевіряти справність напувалок потрібно щодня. Вимірювати пропускну здатність перед постановленням свиноматок. Переконайтеся, що напір води та її споживання відповідають нормам.

Годівля та кондиції. Робота над кондицією свиноматок має бути пріоритетною, щоб свиноматки не жиріли і водночас мали достатній запас підшкірного жиру для годівлі гнізда поросят. У стадах свиноматок з надмірною вгодованістю зростає рівень мертвонароджених поросят, знижується молочність, збільшується відсоток тварин з діареєю і, як наслідок, зменшується відсоток збереження, що загалом знижує виробничі показники на опоросі. Все це, водночас зі збільшенням витрат корму на годівлю свиноматки, призводить до підвищення витрат у розрахунку на відлучене порося. Також серед жирних свиноматок зростає їх падіж.

Рис. 5.1.22. Станки для індивідуального утримання холостих та умовно поросних свиноматок

Рис. 5.1.23.Утримання холостих і поросних свиноматок: а – індивідуальне з дозованою годівлею; б – дрібно групове з годівлею з корит

Середньорічне споживання корму в період від відлучення до опоросу на свиноматку на рік становить близько 680–750 кг. Це сприяє довготривалому використанню свиноматок та досягненню високих виробничих показників. Ремонтні свинки мають набрати не більше 45 кг від першого свого осіменіння до опоросу і мати масу за першого опоросу 180–190 кг. Середній набір маси за наступних поросностей має бути обмежений до 20–23 кг на свиноматку. На рис. 5.1.24 наведено приклади свиноматок різної вгодованості.

Виснажена (1 бал) Кістки таза, ребра, хребет виступають – гострі під час торка-ння, впала хвостова частина, хребет, ребра дуже легко прощупу-ються. Товщина шпику в точці Р2 – менше 15 мм	Худа (2 бали) Западина на попере-ку (плоскі боки). Запа-дини біля основи хвоста, хребет все ще виступає, ребра закриті, але не повністю, проглядається тазова кістка, легко прощупу-ється. Товщина шпику в точці Р2 – 15 мм	Добра вгодованість (3 бали) Тазова кістка не проглядається, але прощупується під час натискання рукою, за-довільно закритий хре-бет, крижі, ребра. Товщина шпику в точці Р 2 – 18–20 мм	Підвищена вгодованість (4 бали) Потовщення тулуба за передніми ногами в ділянці шиї, зад заокруглений, хребет, крижі, ребра не висту-пають. Тазова кістка не прощупується. Товщина шпику в точці Р2 – 23 мм	Ожиріння (5 балів) Товстий шар шпику на хребті, крижах, ребрах. Надмірно по-товщений тулуб за передніми ногами, опукла шия. Товщина шпику в точці Р2 – 25 мм
Ризик: виразки кінцівок, відсутність охоти, аборти, постійне ушкодження травної системи, підвищене споживання кормів.		Бажана вгодованість	Ризик: проблеми з опоросами, ММА (мастит, метрит, агалактія), підвищене споживання кормів.
Рис. 5.1.24.Шкала оцінювання кондиції свиноматок

Вимірювання товщини шпику під час визначення кондиції проводять ультразвуковим шпикоміром у точці Р2, яка розташована лівіше на 5 см від лінії хребта за останнім ребром (рис. 5.1.25), а кондиція свиноматок механічним приладом Сaliper (рис. 5.1.25а) на спині перпендикулярно лінії останнього ребра, який дозволяє об’єктивно визначити кондиції свиноматок навіть людям з незначними навичками.

Рис. 5.1.25. Ультразвуковий шпикомір

Як перші два типи вгодованості, так останні два не є доцільними як з фізіологічної, так і з економічної позиції. Тому в період між відлученням і наступним опоросом потрібно створити такі умови годівлі, за яких тварина поступить на опорос у стадії бажаної вгодованості. Для її нормалізації в більшості промислових господарств рекомендовано орієнтовні норми згодовування повнораціонного корму для холостих і поросних свиноматок, наведені в табл. 5.1.1.

а	б
Рис. 5.1.25а.	Рис. 5.1.25б. Точка вимірювання товщини шпику у свиноматок (локація точки Р2)

Таблиця 5.1.1

Рекомендації з годівлі свиноматок у холостий і умовно поросний період 0–28 днів

Показник	Кількість комбікорму, кг/добу
Свинки у разі осіменіння живою масою більше 154 кг	1,6
Свинки у разі осіменіння оптимальною живою масою та жирні свиноматки	1,8
Свиноматки нормальної кондиції	2,3
Худі свиноматки	2,7

Регулювання добової даванки корму в холостий і умовно поросний період проводять у більшості господарств за рахунок індивідуальних об’ємних дозаторів корму. За групового утримання дозування відбувається на групу тварин, тому в станок підбирають тварин, близьких за масою, репродуктивним циклом та вгодованістю. У деяких господарствах для вирівнювання споживання корму всередині групи встановлюють перед годівницями плечові розділювачі, а інколи і системи повільної подачі корму «Біофікс».

У разі використання системи рідкої годівлі погано вгодованих свиноматок рекомендовано ставити ближче до подавальних клапанів. Годівля після відлучення має бути комбікормом з високим рівнем поживних речовин, щоб посилити еструс (естральний цикл), що, в свою чергу, сприятиме виробленню у свиноматки максимальної кількості здорових яйцеклітин. Найдоцільніше після відлучення поросят годувати свиноматку «вволю», при цьому корм бажано зволожувати для збільшення споживання. Вільний доступ до комбікорму після відлучення також дозволяє виснаженим і худим свиноматкам (особливо молодим після першої лактації) відновитися і набрати масу, а також стимулює сильну охоту. Годівля «вволю» сприяє скороченню сервіс-періоду, адже відомо, що коротше період між відлученням і заплідненням, то більше живих поросят буде народжено в наступному опоросі. На фермах, де є проблемою інтервал «відлучення – запліднення», свиноматкам упродовж 7-и днів перед осіменінням можна давати 200 г на добу глюкози або цукру. За період від відлучення до осіменіння кожна свиноматка має з’їсти не менше 23 кг комбікорму.

Після осіменіння кількість корму на свиноматку з нормальною вгодованістю потрібно знизити до 2,2–2,25 кг/добу, що за достатньої поживності комбікорму для поросних свиноматок має задовольнити потребу тварин у поживних речовинах. Але кількість корму має залежати від маси та вгодованості свиноматки і бути відрегульована так, щоб стан тіла оцінювали в діапазоні 3–4-и бали.

Раціон ремонтних свинок після осіменіння слід дещо знизити, щоб полегшити процес прикріплення ембріонів до стінки матки. Не рекомендовано для них використовувати годівлю «вволю» впродовж перших чотирьох тижнів після осіменіння. Висока прибавка маси тіла тварини збільшує ризик аборту.

Після запліднення ембріони мають міцно прикріпитися до стінки матки. Тому свиноматка не має відчувати стрес через голод і відсутність поживних елементів упродовж перших чотирьох тижнів після осіменіння. Причиною стресового стану також може бути страх, голод, холод, спека, нестача питної води, грубе поводження з твариною тощо.

NB Немає потреби обмежувати годівлю свиноматки після відлучення для припинення лактації.

Через місяць після осіменіння кількість корму, що його згодовують, залежатиме від вгодованості свиноматки. В цей час гормональний фон свиноматки, перш за все, визначає її турботу про свій власний стан, а не про стан ембріонів. Ріст ембріонів для неї не є важливим до останнього місяця поросності.

Свиноматок з ідеальною вгодованістю до 30 дня після осіменіння має бути не менш ніж 80% від технологічної групи.

Перевірка поросності. Свиноматка повинна мати не тільки бажану вгодованість, стан здоров’я, а й бути поросною.

Мета будь-якої програми із визначення поросності – якомога швидше виявити холостих свиноматок під час перших 28–35 днів після осіменіння. Наявність холостих свиноматок у цей період збільшує кількість непродуктивних днів, знижує продуктивність маточного стада та збільшує вартість поросяти.

Потрібно щодня проводити візуальний огляд всіх свиноматок. Слід систематично перевіряти їх на предмет поросності за допомогою кнура-пробника. Необхідно щотижнево проводити ультразвукову перевірку поросності за допомогою досвідченого кваліфікованого персоналу між 24 і 35 днями поросності (рис. 5.1.26)

Рис. 5.1.26. Ультразвукова діагностика поросності свиноматок, непоросна та поросна свиноматки (стрілки вказують на плоди)

У табл. 5.1.2 наведено базову схему перевірки поросності, але можливо використовувати УЗД для визначення поросності, починаючи з 24 дня та / або проводити повторну перевірку за допомогою кнура-пробника на 6-му тижні після осіменіння.

Таблиця 5.1.2

Перевірка поросності

Тиждень після осіменіння	Дні після осіменіння	Спосіб, перевірки	Відсоток виявлення холостих свиноматок	Причина
3	18–24	Контакт з кнуром та перевірка охоти	80	Регулярні прохолости
5	30–40	Ультразвукове сканування (УЗД)	15	Регулярні прохолости, пропущені до 3-ох тижнів, нерегулярні прохолости, аборти

5.1.2. Утримання і годівля свиноматок зі встановленою поросністю

5.1.2.1. Утримання і догляд за свиноматками під час поросності

Способи і засоби утримання свиноматок зі встановленою поросністю детально описані в розділі 4. Але за будь-якої системи утримання свиноматкам потрібно створити оптимальні умови. Основною з яких є забезпечення комфортної для функціонування тварини площі підлоги. Цей показник залежить від прийнятої в господарстві технології. За вітчизняними нормами технологічного проєктування ВНТП_2005, норма площі станка на одну поросну свиноматку становить 1,9–2,0 м² та розмір груп за утримання тварин цієї групи рекомендовано 12 голів. Більшість європейських виробників рекомендують для тварин цієї групи від 2,2 до 2,4 м² на одну голову за великогрупового утримання з годівлею з використанням кормових станцій та розмір груп від 60 до 180 голів. Фірми ФіЖіСі, Шауер, Біг Дачмен, Поркон пропонують поза ЄС використовувати для цієї групи індивідуальне утримання з нормою площі 1,5–1,7 м². За дрібногрупового утримання рекомендовано 1,8–2,4 м². У разі використання станків з самофіксацією під час годівлі ці норми дещо збільшуються.

У табл. 5.1.4 наведено порівняльну характеристику різних систем утримання свиноматок зі встановленою поросністю.

Таблиця 5.1.4

Порівняння систем утримання свиноматок

Система утримання свиноматок	Критерії оцінювання
	вартість експлуатації	легкість роботи	ступінь підготовки персоналу	агресивність свиноматок
Індивідуальні станки	++++	++++	×	++++
Групові станки (лотко-ва годівниця)	+++	+++	××	++
Групові станки (станок для годівлі)	+++	+++	××	+++
Система вільного дос-тупу	+++	+++	×	++++
Автоматизована годі-вля (стабільна група)	++	++++	×××	++
Автоматизована годі-вля (динамічна група)	++	+++	×××	++
Примітки: + – погано; ++ – допустимо; +++ – добре; ++++ – дуже добре. × – помірна; ×× – висока; ××× – поглиблена.

Як бачимо з цієї таблиці за всіма критеріями оцінювання найкращим сьогодні є утримання свиноматок зі встановленою поросністю в індивідуальних станках.

В усіх системах утримання потрібно створювати придатні для життя і високої продуктивності тварин параметри мікроклімату. Для свиноматок зі встановленою поросністю бажаною є температура 16– 20 оС за групового утримання на щілинних підлогах, 18–20 оС за індивідуального утримання і 13–20 оС за утримання з використанням соломи.

Вологість повітря в приміщення має становити 40–75 %, повітрообмін на 1 ц маси взимку – 35 м3/ годину, влітку – 60 м3/годину, в перехідний період – 45 м3/годину. Швидкість руху повітря в зимовий і перехідний період до 0,2–04 м/с, влітку – 0,4–0,1 м/с.

Мікробна забрудненість повітря не має перевищувати 50 тис./м3. Вміст вуглекислого газу – 0,2%, аміаку – 15–20 мг/м3, сірководню – не більше 10 мг/м3.

Для напування свиноматок використовують соскові, чашкові автонапувалки або напувалки сталого рівня. Використання соскових автонапувалок є більш гігієнічним, але спричиняє значну перевитрату води і відповідно збільшення виробничих стоків. Такі автонапувалки кріплять у зоні дефекації тварин на висоті 0,7–0,8 м (на рівні лінії спини свиноматки) залежно від кута нахилу. Пропускна здатність автонапувалки має бути не менше 2 л/с, а тиск води в системі майже 2,0 бар. Чашкові напувалки економніші, але можуть забруднюватись калом та сечею свиноматок. Висота встановлення таких напувалок 0,5 м над рівнем підлоги. Параметри пропускної здатності та тиску для них аналогічні сосковим. На одну напувалку має припадати не більше 10 голів свиноматок. Напувалки сталого рівня рідше використовують для свиноматок зі встановленою поросністю, їх розміщують зазвичай на підлозі і фронт напування має становити 45 см на кожні 25 голів.

Окрім описаних, існують ще різні варіанти утримання холостих і поросних свиноматок, наприклад, з використанням пересувних будиночків, в ангарах з годівлею на спеціальних майданчиках типу столових та інші. Проглянути їх можна у відеофільмі на третьому рівні цього підручника за посиланням.

Через складну епізоотичну ситуації в Україні більшість із них не мають широкого використання тому і описувати ми їх не будемо.

5.1.2.2. Годівля поросних свиноматок

У будь-якій системі утримання вирішальне значення для забезпечення здоров’я свиноматок та тривалого продуктивного використання має годівля.

Період після встановлення поросності – це стадія виробництва, на якій корм споживається дуже ефективно для нарощування маси тіла та розвитку ембріонів. Ремонтна свинка або доросла свиноматка перебуває в анаболічному стані і внаслідок цього може добре відновитися за відносно низького споживання поживних речовин корму. Але в цей період потрібно ретельно контролювати стан тварини для того, щоб вирівняти вгодованість свиноматок та досягти максимальної кількості тварин з оптимальною кондицією за ставлення на опорос. Це дозволить збільшити кількість поросят у гнізді як під час народження, так і відлучення, мінімізувати надмірну втрату маси тіла свиноматки під час лактації та в період від відлучення до наступного опоросу, знизити відсоток вибракування свиноматок та оптимізувати витрати корму. Особливо уважно потрібно ставитися до годівлі свиноматок з першою поросністю, оскільки стан першоопороски впливає на всю подальшу продуктивність. У цей період поживні речовини потрібні організму свиноматки для нарощування маси тіла та росту плоду.

Підраховуючи кількість поживних речовин, необхідно враховувати масу тіла свиноматки, плановий чистий приріст її тіла свиноматки залежно від репродуктивного циклу, зміни темпу приросту впродовж поросності та потенційну масу поросят. Свинки сучасних інтенсивних генотипів починають своє репродуктивне життя за маси тіла 135–145 кг і мають набрати до 6–7-го опоросу 240–250 кг. У цей період їх організм розвивається нелінійно і потребує відповідної годівлі для забезпечення відповідного збільшення маси тіла до наступного опоросу. Орієнтовний віковий графік зміни маси тіла свиноматок за рекомендаціями фахівців компанії РІС наведено в табл. 5.1.5.

Таблиця 5.1.5

Плановий ріст материнського тіла між опоросами, кг

Опорос	Маса під час осіменіння, кг	Приріст від осіменіння до наступного опоросу, кг	Зниження маси під час лактації, кг	Чистий приріст від попереднього до наступного осіменіння, кг
1	140	+40	–10	30
2	170	+40	–10	30
3	200	+30	–10	20
4	220	+20	–10	10
5	230	+20	–10	10
6	240	+20	–10	10
7	250	+10	–10	0

Загальний приріст упродовж поросності включає чистий приріст материнського тіла і приблизно 23 кг маси приплоду з плацентою. Чистий материнський приріст складається з приросту м’язової тканини і жиру. Основна частина жирових відкладень – це підшкірний жир, товщину якого можна виміряти ультразвуком. Збільшення його товщини у вимірах Р2 не має перевищувати 2–4 мм в період між осіменінням і опоросом, аналогічно зменшення товщини підшкірного жиру між опоросом і наступним осіменінням також не має перевищувати 2–4 мм. Оцінювання кондиції не завжди відображає зміни у м’язових тканинах, тоді як свиноматки мобілізують поживні речовини з м’язів упродовж лактації і не в змозі відновити його в період після відлучення, якщо вміст протеїну в раціоні не відповідає вимогам. Сучасну селекцію спрямовано на зниження товщини шпику і будь-яка надбавка у масі впродовж поросності втрачається за наступної лактації. Рекомендовано рівень годівлі в період поросності, який забезпечить збільшення товщини шпику в межах 2–4 мм залежно від вгодованості. Це мінімізує втрати кондиції впродовж лактації і сприятиме збільшенню споживання енергії з корму, а отже, збільшить його споживання під час лактації. Це, в свою чергу, зведе до мінімуму мобілізацію поживних речовин і енергії з м'язової тканини і втрату кондиції. Надмірна годівля в період поросності знижує апетит упродовж лактації, що призводить до збільшення втрат маси тіла свиноматки як за рахунок жирових, так і м’язових тканин.

У табл. 5.1.6 наведено залежність між споживанням корму в поросний період та період лактації і зміни маси тіла та товщини шпику.

Таблиця 5.1.6

Вплив споживання кормів у період поросності на споживання кормів

під час лактації і втрати ваги тіла та шпику

Рівень годівлі в період поросності, кг / добу	Споживання кормів у період лактації	Приріст від осіменіння до наступного опоросу, кг	Зниження маси під час лактації, кг	Чистий приріст від попереднього до наступного осіменіння, кг
2,6 2,4 2,2 2,0 1,8 1,6	4,7 4,8 5,2 5.9 6,1 5,9	–15,4 –9,1 –6,4 –3,1 +4,5 +5,7	–2,8 –1,4 –1,5 –1,1 +1,8 0,0	15,3 11,7 5,9 7,1 4,1 4,0

Споживання корму не має перевищувати 2,5 кг/ гол/день і має наближатися до 2,0–2,25 кг/день для свинок і свиноматок за першого і другого опоросу. Цей рівень годівлі слід підтримувати від осіменіння до 90-го дня поросності та регулювати відповідно до кондиції тіла. Це дає позитивний ефект на споживання корму впродовж лактації.

Зменшення споживання корму інколи призводить до знервованості та стереотипної поведінки тварин через незадовільне фізичне насичення шлунку. Для уникнення цього явища доцільно вводити в комбікорм для поросних свиноматок об’ємні корми, такі як лушпиння сої, сінне борошно, сухий буряковий жом, що сприятиме фізичному насиченню шлунку і внаслідок підтримання його певних об’ємів готуватиме тварину до суттєвого збільшення споживання кормів під час лактації.

Найбільша інтенсивність росту ембріонів відбувається впродовж останніх 21–28 днів періоду поросності, що викликає зростання потреби в поживних речовинах. Щоб уникнути необхідності мобілізувати поживні речовини тіла свиноматки для задоволення цієї потреби щодобове споживання корму в період поросності з 90 дня слід збільшити до 3,0–3,5 кг/свиноматку, а з 100 – до 3,5–4,0 кг лактаційного комбікорму. З 110 дня поросності споживання корму потрібно знизити до 1,8 кг, щоб знизити можливість виникнення маститу, метриту і синдрому агалактії (MMA).

Однак потрібно пам'ятати про такі рекомендації:

• за відсутності годівлі з використанням кормових станцій потрібно розподілити свиноматок за групами відповідно до їх кондиції;

• необхідно мати окремі клітки для худих свиноматок;

• постійно проводити перевірку кондиції свиноматок;

• жирним свинкам і свиноматкам не слід давати додатковий обсяг кормів у пізній період очікування.

Оцінювання кондиції тіла свиноматки є практичним методом, який можна використовувати для оцінювання товщини шпику. Однак, коли свиноматки поїдають невідповідний поросності раціон з високим вмістом протеїну, вони можуть здаватися задовільними щодо кондиції тіла, будучи насправді худими. За такої годівлі техніка оцінювання кондиції не відображає зміни у м’язовій та кістковій тканинах. Враховуючи те, що високопродуктивні свині мобілізують свої м’язові та кісткові тканини в період лактації, важливо проконтролювати щоденне споживання амінокислот, кальцію і фосфору для відновлення цих тканин тіла в періоді після відлучення.

Оцінювання кондиції необхідно проводити перед осіменінням, за УЗД контролю поросності на 35 добу та приблизно на 70 добу поросності й безпосередньо перед опоросом, як описано раніше в цьому підрозділі. Важливо, щоб оцінювання виконувала одна і та сама людина. Оцінювання кондиції до осіменіння допоможе обрати правильний раціон годівлі для кожної свиноматки в період поросності. Наступні оцінювання кондиції під час контролю поросності і на її 70 день дадуть інформацію стосовно вибору раціону годівлі свиноматок чи необхідності внесення деяких змін. Оцінювання кондиції під час опоросу допомагає зрозуміти, чи була правильно обрана стратегія годівлі для кожної свиноматки в період поросності. На момент опоросу потрібно, щоб якомога більше свиноматок мали середню кондицію 16–19 мм. Оцінювання після опоросу або відлучення не має сенсу, оскільки свиноматка отримує багато корму в ці періоди.

Окрім контролю кондиції свиноматок, важливим моментом для підтримки високого рівня продуктивності за їх утримання має раннє виявлення індивідуальних проблем зі здоров'ям і своєчасне застосування відповідної стратегії лікування. В табл. 5.1.7 наведено основні симптоми неадекватної поведінки свиноматок, за яких потрібно втручання операторів та ветперсоналу.

Таблиця 5.1.7

Ознаки та симптоми неадекватного стану поросних свиноматок

Ознаки	У нормі	Відхилення від норми
Апетит	Повністю споживає корми	Відмова від корму
Кондиція	Нормальна кондиція	Втрата маси тіла
Відгук на подразник	Підводиться	Не встає, апатична і млява
Міцність і структура	Вага розподілена рівномірно по всіх чотирьох кінцівках	Кульгає
Шкіра та щетина	Коротка рівномірна щетина, рожева шкіра	Довга або скуйовджена щетина, шкіра жовтого, блідого або блакитного кольору
Поросність	Залишається поросною, розвиток молочних залоз	Аборт, немає розвитку молочної залози
Температура тіла	Норма: до 39 ° C у період очікування; до 40 °C у день опоросу	Жар вище 39 °C у період поросності та 40 °C у день опоросу
Дихання	Нормальна частота: 3–20 разів/ хв	Кашель, ненормальна частота дихання
Фекалії	Фекалії м'які, сформовані	Пронос, запор
Сеча	Довгий і сильний струмінь сечі	Короткий струмінь сечі білого кольору

Період поросності у свиноматки становить три місяці, три тижні і три дні – всього 115 днів. Але тривалість поросності може варіювати від 110 до 120 днів. Ось чому свиноматок за один тиждень до очікуваної дати опоросу слід перевести в цех опоросу. Зазвичай, 95% свиноматок поросяться між 113 та 117 днями після осіменіння, тому на 110 день поросності їх бажано перевести в цех опоросу.

5.2. Утримання і годівля лактуючих свиноматок і підсисних поросят

Одним з найвідповідальніших етапів виробництва свинини є опорос та лактація свиноматок. На цей період виробничого циклу припадає найбільша кількість втрат тварин, особливо під час використання сучасних високоплідних генотипів свиней. Тому знання та розуміння процесів, які відбуваються під час підготовки до опоросу, в процесі його проходження та в період лактації свиноматки дозволять більш розумно організувати процес догляду за свиноматкою та її потомством за рахунок чого збільшити кількість та масу поросят у гнізді під час відлучення, що, в свою чергу, сприятиме поліпшенню виробничих показників під час дорощування і відгодівлі та економічних показників ферми загалом.

Особливості роботи в цьому цеху пов’язані з вразливістю як свиноматки, так і поросят, та етологічними особливостями свиней. Свиноматка, на відміну від інших самок ссавців, є лише джерелом енергії та антитіл для новонароджених поросят і не піклуються про їх долю. Вони не піклується про те, щоб поросята вчасно отримали молозиво, не вилизують їх, навіть не завжди підіймаються, коли порося потрапляє під свиноматку. І лише захищають своє потомство в загрозливих ситуаціях, під час проведення певних операцій в станку.

Важливим чинником в успішному проведенні опоросу та вирощуванні здорового гнізда поросят є підготовка приміщення до його початку. В сучасних умовах промислового виробництва обов’язковим у цеху опоросу є дотримання принципу «все порожньо – все зайнято». Тобто певну кількість діб (бажано тиждень) в ізольованій секції для опоросу не має бути жодної тварини (рис 5.2.1).

Рис. 5.2.1.Секція для опоросу свиноматок перед поставленням тварин

Під час цього періоду (санітарного розриву) потрібно провести ревізію станкового обладнання, годівниць, автонапувалок, дозаторів корму, вентиляційного обладнання, килимків та ламп обігріву поросят.

Необхідно перевірити тиск та пропускну спроможність автонапувалок для свиноматок і поросят. Також у цей період необхідно провести ретельне миття та очищення всієї секції для опоросу, попередньо зливши гнойові стоки з-під підлогових ванн. Необхідно виділити достатньо часу на дезінфекцію приміщення після миття, щоб дезінфікувальні засоби встигли подіяти, і подальшу його сушку. Доцільно для огляду приміщення опоросу створити спеціальні листи огляду, в яких передбачити та враховувати всі елементи підготовки приміщення чи секції до опоросу.

5.2.1. Гормональна регуляція опоросу і лактації

Переводити свиноматку в станок для опоросу потрібно не пізніше, ніж за тиждень, як мінімум п’ять діб. Процес переведення має бути по можливості спокійним без стресування тварин. Для цього заздалегідь потрібно зробити план розміщення свиноматок у секції, виділити станки для роботи зі слабкими поросятами, намітити свиноматок «мачух», перерахувати робочі соски у кожної свиноматки та відмітити це в станковій картці. На ній же позначити потенційно проблемних свиноматок.

Виявлення у свиноматок наближення опоросу проводять за змінами, які відбуваються в статевих органах свиноматки, в її вимені та поведінці. Так, за чотири доби набухає вульва, за дві – вим’я стає пухким завдяки рідині, яка згодом стане молоком. За добу свиноматка стає неспокійною і намагається побудувати гніздо, за 6 годин з сосків можна вичавити молоко, тазові з'єднання стають розслабленими. За 30 хвилин свиноматка заспокоюється, лягає на бік, у неї розпочинаються родові скорочення, виходять навколоплідні рідини. Безпосередньо перед опоросом родові скорочення посилюються, свиноматка шмагає хвостом.

Ці процеси відбуваються завдяки гормональній регуляції родового акту. Поросята, які розвиваються в родових шляхах самки, впливають на гормональну регуляцію тканин матки, що спричиняє вивільнення простагландину. Як зображено на рис. 5.2.2, простагландин переноситься з матки в яєчник, провокуючи припинення вироблення прогестерону і вивільнення релаксину, що, в свою чергу, спричиняє розширення каналу шийки матки. Водночас, простагландин з кров’ю переноситься в гіпофіз і спричиняє вивільнення окситоцину. Останній викликає скорочення гладких м'язів вимені (виведення молока) і матки (вихід плодів).

Рис. 5.2.2. Гормональна регуляція опоросу свиноматки

У цей час бажано проводити стимуляцію вимені свиноматки за допомогою ручного масажу, або за рахунок підсаджування підсисних поросят, що сприяє інтенсивнішому вивільненню окситоцину, що, в свою чергу, спричиняє подальші потуги, необхідні для народження поросят. Ембріони у цей час перебувають прикріпленими за допомогою маткових з'єднань до черевної порожнини у вигнутих м'язових рогах матки, які мають довжину від 1,5 до 2,5 метра. У кожній складці матки знаходиться по ембріону, який лежить у власній оболонці з навколоплідної рідини, обгорнутий пуповиною.

За наближення опоросу гіпофіз виділяє гормон окситоцин, який стимулює скорочення м'язів матки. Живі ембріони також беруть участь у процесі, вилазячи з матки і перевертаючись. Це підсилює стимулювання виділення окситоцину. Найважчим місцем для поросят у момент народження є шийка матки. Коли вони потрапляють у шийку, робота матки стимулюється додатковою кількістю окситоцину. Одночасно з цим, свиноматка починає використовувати м'язи черевної порожнини (черевні скорочення). М'язи матки видавлюють почергово по одному поросяті, утримуючи в цей час інших, у результаті чого матка перетворюється в довгий прохід, змащений навколоплідною рідиною.

Довжина пуповини у поросят при народженні становить 40–80 см, вона еластична, але на практиці одна третина пуповин пошкоджується через хаотичність родових рухів з обох рогів матки. Після народження поросят задовгу пуповину відтискають на відстані 3–4 см. Не бажано відривати пуповину, бо це може спричинити пупоподібну грижу. Також не бажано перерізати пуповину ножицями, що може спричинити кровотечу та загибель поросяти.

Середня тривалість опоросу близько 2–3 годин, але вона може варіювати від півгодини до 10 годин. При цьому вона є довшою у старих свиноматок у порівнянні з молодими. Тривалість опоросу незначно залежить від кількості поросят. Вони народжуються добре розвиненими, і завдяки інстинкту зразу ж після народження починають шукати теплу, м'яку вертикальну поверхню і тому дуже легко знаходять вим'я свиноматки.

Перевірку свиноматок, що поросяться, необхідно проводити кожні 30 хвилин, а свиноматок старше 5-го опоросу, кульгавих, жирних тих, у яких був високий відсоток мертвонароджених, кожні 20 хвилин.

Більше уваги потрібно приділяти багатоплідним свиноматкам після опоросу. Систематично проводити прибирання гною під свиноматкою, бо поросята можуть смоктати його. Всі події та результати опоросу необхідно фіксувати у картці свиноматки.

Ознаками важких опоросів є його тривалість понад п'ять годин, народження поросят з інтервалами більше години, скорочення черевних м'язів без народження поросят або до відокремлення плаценти, неможливість визначити народження останнього поросяти. У таких випадках необхідно звертатись за допомогою до фахівців з ветеринарної медицини.

Рис. 5.2.3. Розташування ембріонів у матці перед опоросом

Огляд і дії під час опоросу

Перед опоросом

• Чи тверді соски?

• Чи почав відкриватись родовий канал?

• Чи втратила свиноматка апетит?

• Чи виділяється рідина з вагінального отвору?

Під час опоросу

• Чи рівні інтервали між тим як з’являються поросята?

• Запишіть час, коли з’явилося перше порося.

• Слідкуйте за тим, чи не зупинився опорос.

• Слідкуйте за тим, чи не піднялася температура в свиноматки.

• Забезпечте тварині максимальний спокій та тишу.

• Слідкуйте за тим, щоб поросята отримали молозиво.

• Помістіть поросят у тепле місце, якщо це необхідно.

Після опоросу

• Примусьте свиноматку піднятись та попити води.

• Якщо потрібно, введіть окситоцин (за рецептом).

• Видаліть плаценту.

• Перевірте чи закінчила свиноматка годівлю, відрегулюйте подачу корму, якщо потрібно.

• Перевірте чи немає в свиноматки маститу чи ММА.

• Якщо потрібно, пуповину можна обрізати, залишивши 3–4 см.

• Робота з поросятами впродовж 2–4 днів (шліфування зубів, кастрація і тощо).

5.2.2. Догляд за свиноматкою і поросятами в підсисний період

За даними вчених і виробничників, близько половини загибелі поросят припадає на перші 2–3 доби після опоросу. А найкритичнішим періодом життя поросяти є перші вісім годин після опоросу. Саме в цей період вирішується їх доля та подальша продуктивність. Більшість поросят у цей період гине не від хвороб, а від голоду, переохолодження та задавлювання свиноматкою. Поросята народжуються з середньою живою масою 1300–1500 г. Вони не мають захисних засобів від холоду у вигляді волосяного покрову чи жирового підшкрного прошарку. Народжуються з незначним запасом енергії та поживних речовин і зовсім не мають імунітету до захворювань. Тому надто важливо створити відповідні умови утримання та догляду для максимального збереження поросят і забезпечення високої енергії росту як у підсисний період, так і під час вирощування.

Відразу ж після народження необхідно висушити поросят. Для цього використовують різні рушники та серветкі, за допомогою яких проводять розтирання поросят вручну, також використовують спеціальні присипки, нагріті короби та інше (рис.5.2.4а)

Рис. 5.2.4а. Висушування новонароджених поросят

Також необхідно забезпечити в перші дні життя температуру лігва для поросят 32–35 0С і підтримувати її до завершення основних обробок (кастрація, купіювання хвостів, біркування, шліфування зубів і т.п.). Так як щетина і шар жиру у новонародженого поросяти дуже тонкі і 70% всієї енергії, яку продукують поросята в перші кілька днів життя, йдуть у довкілля, тому вони дуже схильні до переохолодження. Для новонароджених поросят оптимальною є температура довкілля 34 °С, а для свиноматки – 18–19 °С. Для створення локального мікроклімату в лігві поросят у перші дні життя використовують нагрівальні килимки, інфрачервоні лампи, спеціальні барліжки та будиночки для поросят (рис. 5.2.4б). Доцільно зауважити, що в перші дні життя поросят бажано використовувати декілька джерел обігріву. При цьому інфрачервону лампу під час опоросу свиноматки облаштовують у задній частині станка біля родових шляхів свиноматки, а по закінченні опоросу переміщують у зону відпочинку поросят над нагрівальним килимком, таким чином, щоб вона не нагрівала вим’я свиноматки. Лампи, обігріваючи відволікають поросят від свиноматки, чим знижують ризик задавлювання.

Рис. 5.2.4б. Засоби для підтримання температури в лігві поросят

У деяких господарствах, в яких використовують станки для опоросу з барліжками для поросят, для зменшування їх задавлювання свиноматкою в перші дві доби рекомендується закривати поросят між годівлею у барліжці під лампою. По закінченні основних процедур у гнізді поросят (через 3–4 доби) температуру лігва потрібно підтримувати на рівні 28°С з поступовим її зниженням до 24° С до відлучення.

Відповідність температури в лігві поросят можливо прослідкувати за їх поведінкою. За оптимальної температури вони лежать збоку від свиноматки на відстані 1,5 поросяти один від одного, здебільшого поклавши голову на тіло іншого (рис. 5.2.5). За високої температури в лігві поросята будуть розлягатись по всій території станка, а не тільки на килимку, або під лампою (рис. 5.2.6).

Рис. 5.2.5. Комфортне розташування поросят на килимку (нормальна температура)	Рис. 5.2.6. Надмірна температура в лігві	Рис. 5.2.7. Недостатня температура в лігві

Коли ж поросятам холодно в лігві, вони скупчуються, залазять один на одного, або й на свиноматку (рис. 5.2.7).

Ці процедури зведуть до мінімуму виснаження поросят від переохолодження і допоможуть залишатись активними для пошуку свого соска вимені та отримання відповідної кількості молозива, а з ним і глобулінів для отримання клострального імунутету від захворювань. Важливим чинником здоров'я та подальшої продуктивності є своєчасне забезпечення поросятам доступу до молозива у перші 40 хвилин їх життя. У великоплідних гніздах, які налічують понад 12 поросят, або більше, ніж функціональних сосків у свиноматки, для забезпечення молозивом всіх поросят використовують роздільне згодовування. Для цього гніздо висушених поросят необхідно розділити навпіл. Поросят, які народились раніше і ссали молозиво (мають повні шлуночки), відсаджують у короб (наприклад, ящик для кастрації), помічають маркером і ставлять під інфрачервону лампу на 1,5–2,0 години (рис. 5.2.8). У цей час підсадіть до сосків іншу половину гнізда, і через 1,5–2,0 годин їх забирають у короб, а першу частину підсаджують до вимені. Таку операцію за необхідності бажано повторити двічі. Роздільне згодовування доцільно проводити вранці для гнізд, які народились вночі, а вдень для поросят, які народилисяь вранці і т.п. Такий спосіб дозволяє зменшити кількість випадків діареї у поросят, підвищую їх збереженість і масу під час відлучення.

На другу добу життя поросят, але не пізніше, ніж через 48 годин (до встановлення ієрархії поросят), проводять вирівнювання гнізд поросят.

Сучасні генетичні компанії успішно працюють над збільшенням багатоплідності свиноматок. Тому багато свиноматок народжують поросят більше, ніж можуть вигодувати. Поросята, яким не дістається вільний сосок або яким випав маломолочний сосок, відстають у рості, хворіють діареєю, тому їх необхідно підсаджувати до інших свиноматок, в яких поросят менше, ніж функціональних сосків. Для цього потрібно чітко знати кількість робочих сосків у свиноматок (це, як правило, має відображатись у станковій картці свиноматки). Поросят з великоплідних гнізд персаджують у малоплідні, при цьому завжди слід враховувати молочну продуктивність свиноматки та відповідність кількості підсажених поросят загальній кількості робочих сосків у свиноматики, до якої підсажують додаткових поросят. Це потрібно зробити не пізніше 48 годин після опоросу свиноматок до встановлення ієрархії в гніздах новонароджених поросят, але тільки після того, як всі поросята отримали молозиво від своєї матері, тобто 12 годин після закінчення опоросу. Як правило, підсажувати потрібно найбільших поросят, а за необхідності дрібніші поросята мають бути підсаджені до свиноматки з високою молочністю. Як виключення допускається підсаджування поросят до першоопоросок за відсутності вільних сосків у старших свиноматок. Але в деяких господарствах, в яких організовано високоякісну годівлю свиней, до першоопоросок підсажують максимальну кількість великих поросят для «роздоювання» первістки.

Рис. 5.2.8. Режимний підсос поросят у першу добу життя

За наявності значної кількості поросят, у великоплідних гніздах використовують свиноматки «мачухи», або як їх інколи називають штучні свиноматки. Для цього потрібно відлучити поросят у високомолочної свиноматки на тиждень раніше встановленого терміну, і пересадити маловагових поросят з тижневим віком. Ці гнізда можуть бути зібрані впродовж 48 годин їх життя, до встановлення соціальної ієрархії в гнізді. Як правило, в кожній секції має бути не більше 10% маловагових гнізд. Це регулюється шляхом встановлення реалістичного порогу мінімальної ваги поросят. Для свиноматок «мачух» обирають, як правило, тварин другого або третього опоросу. Не бажано використовувати першоопоросок та свиноматок старше третього опоросу, це можливо як виключення, якщо немає ніяких інших варіантів. Визначення свиноматок «мачух» для маловагових гнізд поросят проводять шляхом підрахунку і запису у станковій картці кількості функціональних сосків. Для цього відбирають свиноматок, від яких відлучили в попередній лактації 11 і більше поросят. Як свиноматок «мачух» можна використовувати вибракуваних з високою молочністю. Більш детально процедуру вибору свиноматок для вирощування маловагових гнізд наведено в дод. 5.2.1

Цей захід дозволяє зменшити загибель у високоплідних генотипів свиней на 10–15% серед поросят, які народилися живою масою 800 г. У подальшому бажано відкласти обробку таких гнізд на 3–5 діб, що дасть їм додатковий шанс на виживання. Відлучення таких гнізд необхідно проводити разом з нормально розвиненими поросятами, але створювати їм додатково сприятливі умови в цеху дорощування шляхом організації спеціально обладнаних станків, або навіть екстрасекцій для відстаючих поросят.

Наступним завданням у гнізді новонароджених поросят є виконання спеціальних операцій для сприяння їх нормальному росту та розвитку і отримання якісної продукції. До них відносяться – введення заліза, кокцидіостатиків, кастрація, шліфування зубів, обрізання хвостів, вушне маркування. Всі ці операції бажано виконати в перші 2–4 доби після народження поросят.

У молоці свиноматки дуже мало заліза, а його запасу в організмі новонародженого поросяти вистачає приблизно на сім діб, тому в подальшому виникає ризик розвитку дефіциту заліза в їх організмі (анемії), ознакою якої у віці 2–3 тижнів є блідність шкіри, апатія, приступи діареї. Тому в практиці сучасного свинарства прийнято на третій день після опоросу поросятам вводити по 200 мг заліза. Його можна давати у формі ін'єкції в шию за вухом або підшкірно в пах (рис. 5.2.9), у вигляді пасти або желе, які вводять у задню частину ротової порожнини (рис. 5.2.10), або пудри, яку поросятам посипають на суцільну частину підлоги.

Рис. 5.2.9. Введення заліза

Для убезпечення поросят від зараження кокцидією в деяких господарствах орально за допомогою спеціальних дозаторів вводять кокцидіостатик (рис. 5.2.10).

Рис. 5.2.10. Введення кокцидіостатику

Для зменшення ризику канібалізму тваринам обрізають хвости за допомогою газового пальника або спеціальної електричної машини (рис 5.2.11)

Рис. 5.2.11.а Купірування хвостів

Хвіст обрізають полум'ям, або розпеченою струною, які одночасно дезінфікують і закривають рану, допомагаючи, таким чином, уникнути кровотечі та інфекції.

Рис. 5.2.11. б Прилад для купірування хвостів

Для усунення специфічного запаху кнура в м’ясі самців у більшості господарств хірургічно каструють. Цю операцію здебільшого поєднують з введенням залізовмісних препаратів, кокцидіостатиків та купіруванням (обрізанням) хвостів. До тижневого віку цю операцію роблять без анестезії, а після використовуючи її ветеринарний фахівець. Для кастрації використовують спеціальні столики (рис. 5.2.13), а в ранньому віці проводять операцію, затиснувши порося між ніг оператора.

Під час її проведення потрібно звертати увагу на поросят з геморагічним животом, це означає, що канал, по якому рухаються яєчка, щоб потрапити в мошонку, недостатньо скорочується і через нього також можуть потрапити кишки, що спричинить грижу мошонки (testicle hernia). Тому перед кастрацією необхідно переконатися, що обидва яєчка знаходяться в мошонці. На багатьох індустріальних підприємствах зараз широко застосовують імунокастрацію кнурців у віці 80 та 120 діб, суть якої полягає в пригніченні розвитку статевих залоз спеціальними вакцинами і усунення специфічного запаху кнура. У деяких країнах Європи та Північної Америки застосовують хімічну кастрацію.

Рис. 5.2.12. Послідовність хірургічної кастрації за різних методів

Зліва: так дбайливо потрібно піднімати поросят перед кастрацією. У будь-якому випадку слід уникати схоплювання за вуха. Справа: ліва задня нога має знаходитися під великим пальцем лівої руки. З його допомогою переміщують сім'яники легким натягуванням у напрямку голови, тобто вниз.
Зліва: після ретельного очищення і дезінфекції натягнуті вниз тканини мошонки розрізають у напрямку хвоста «одномоментним розрізом» за допомогою скальпеля. Справа: під час кастрації відкритим методом сім'яники і їх придатки великим пальцем видавлюють через розрізані піхвові оболонки назовні.
Зліва: виступаючі частини захоплюють великим пальцем і лезом скальпеля. Після цього відокремлюють сім'яний канатик і судини. Справа: після кастрації проводять місцеву обробку антибіотиком, при цьому наносять пудру для ран або відповідний спрей. Поросята мають високу потребу у теплі. Для цього застосовують додатковий обігрів. Увага: витримувати відстань до горючих матеріалів!
Рис. 5.2.13. Послідовність хірургічної кастрації з використанням столику

Новонароджені поросята мають вісім дуже гострих зубів. Для зменшення ризику травмування вимені, особливо у маломолочних свиноматок, а також один одного, в деяких господарствах проводять шліфування або скушування зубів у поросят у перші 2–4 доби після народження. Шліфування зубів проводять за допомогою спеціальної електричної машинки (рис. 5.2.13, 5.2.14), а зкушування за допомогою спеціальних щипців (рис. 5.2.15, 5.2.16) .

Рис. 5.2.14. Шліфувальна машина для зашліфовування зубів у поросят	Рис. 5.2.15. Процес зашліфовування зубів у поросят

Рис. 5.2.16. Процес скушування зубів

Рис. 5.2.17. Щипці для скушування зубів

При цьому слід убезпечити ясна і губи. Цю операцію слід проводити тільки в разі крайньої необхідності. У господарствах, де відпрацьовано правильне утримання і годівля свиноматок її, як правило, не проводять.

У господарствах, де ведуть добір свинок для власного ремонту, проводять вушне маркування поросят у день народження поросят до формування гнізд. Для цього використовують тарувальні щипці або спеціальні вушні кліпси (докладніше цей процес описано в розділі облік у свинарстві).

5.2.3. Особливості технології годівлі та напування підсисних поросят

Метою будь-якого цеху опоросу є відлучення максимальної кількості здорових, придатних для дорощування і подальшої відгодівлі поросят. У господарствах, які використовують сучасні генотипи свиней з селекцією на багатоплідність, завданнями є відлучити понад 85% від усіх народжених поросят, а в тих, які використовують генотипи з селекцією на великоплідність і оптимальний розмір гнізда під час народження, збереженість має складати 93–95%. Збільшення багатоплідності свиноматок не принесе економічного зиску для ферми, якщо ці поросята не виживуть до відлучення.

Основним причинами загибелі поросят є недогодовування та задавлювання свиноматкою. Для поросяти в перші три тижні життя молоко свиноматки є основним кормом. Воно повністю забезпечує організм у поживних речовинах і енергії, потрібних для росту і основних життєвих потреб. Також молоко свиноматки, завдяки високому вмісту антитіл, здатне захищати організм поросяти від захворювань. У цей період система травлення поросят здатна розщеплювати тільки молочні продукти і лише на четвертий тиждень життя розпочинає перетравлювати та засвоювати продукти рослинного походження. Цьому також сприяє найвища кількість молока, яку виробляє організм свиноматки на третьому – четвертому тижні лактації.

Після чого його секреція зменшується, а потреба в ньому у поросят зростає. Для поступового і безболісного переходу на рослинні корми до виникнення дефіциту поживних речовин їх потрібно поступово привчати до поїдання рослинних кормів. Корм в організмі поросяти розщеплюється за допомогою ензимів і для стимулювання вироблення їх у системі травлення, починаючи з 3–7 доби життя їх привчають до поїдання престартерного корму з великим вмістом білків тваринного походження та частиною рослинних білків. У перші дні життя корм розсипається на плоску поверхню перед свиноматкою, яка його поїдає, і поросята слідом привчаються до поїдання корму. Якщо в станку повністю щілинна підлога, то корм розсипають на килимку в лігві поросят. Далі корм засипають у спеціальні годівниці, які кріплять до підлоги або стінки станка (рис. 5.2.18). У перші два тижні поросята вживають дуже мало корму, десь 50–150 г на гніздо, а починаючи з 14 доби вживання корму різко підвищується і на 21–28 добу досягає 700–800 грам на гніздо.

Рис. 5.2.18. Підлогова і настінна годівниці для підсисних поросят

Потребу поросят у престартерному комбікормові показано на рис. 5.2.19. При цьому не всі його поїдають рівномірно. Як правило, першими привчаються менші поросята, яким дісталися менш молочні соски і вони раніше почали відчувати голод. Більші поросята, яким вистачає молока матері, недуже поїдають корм у станку маточника, що спричиняє проблему після їх відлучення.

Рис. 5.2.19. Динаміка вживання престартерного комбікорму поросятами-сисунами (грам/голову/ добу)

Для стимулювання поїдання престартерного корму в станки для підсисних поросят перед відлученням рекомендовано ставити довгі годівниця, біля яких можуть одночасно розміститись всі поросята гнізда (рис. 5.2.20). Це сприяє підвищеній увазі до корму і більшому його споживанню.

Рис. 5.2.20. Групова годівниця для підсисних поросят

Також останнім часом перед відлученням поросят і в перші дні після нього рекомендовано згодовувати вологі мішанки для кращого засвоєння корму. Але за такого способу згодовування підвищуються вимоги до гігієни та збільшуються затрати людської праці. Вологі мішанки з однієї частини комбікорму та трьох частин теплої води мають давати у такому обсязі, щоб поросята з’їдали все впродовж години. Для цього у господарствах використовують спеціальні годівниці для випоювання замінників молока та рідких престартерних комбікормів (рис. 5.2.21).

Кількість підгодівель рідкою кашою має бути 3–5 разів на добу в час між годівлями свиноматок. Бажано в кашу додавати підкислювачі (наприклад, яблучний оцет), що стимулюватиме її поїдання поросятами і допоможе довший час утримувати кашу не зіпсованою. Також добрі результати дає підгодівля молоком чи його замінниками. Зазвичай поросята дуже охоче п’ють молоко з тарілочок, і поступове підмішування в таке молоко престартерного комбікорму дозволяє досить швидко привчити їх до поїдання комбікорму.

Рис. 5.2.21. Годівнички для випоювання замінників молока та рідкої підгодівлі поросят

Водонапуваня підсисних поросят. Вода має бути в станку для поросят упродовж життя. Для цього використовують різні типи автонапувалок. Поросятам найлегше пити з горизонтальної поверхні, тому для підсисних поросят доцільніше використовувати мисочкові автонапувалки (рис. 5.2.22).

Рис. 5.2.22. Мисочкові, чашкові та ніпельні (соскові) напувалки для підсисних поросят	Рис. 5.2.23. Автономна автонапувалка з ємністю для питного розчину

Перед поставленням свиноматок на опорос з водопровідних труб потрібно злити застарілу воду та перевірити налаштування автонапувалки. Вона має бути налаштована на швидкість витоку води 0,5 л за хвилину. Періодично потрібно перевіряти справність напувалок. Особливо це стає актуальним з другого тижня життя, коли потреба в питній воді у поросят стрімко зростає, спричинена початком поїданням сухого корму. В деяких господарствах напування поросят проводять окремо від свиноматок. Для них додатково ставлять систему водоочищення та дозатрон для підкислення води. Якщо в станку у поросят почалася діарея, то слід прибрати підкормку, а замість неї дати електролітичний розчин, в який на 1 л води додають 25 г глюкози, 9 г кухонної солі та 50 г фруктового соку. На одне гніздо поросят необхідно близько 3-ох літрів такого розчину. Його можна подати за допомогою спеціальних автонапувалок з бачками (рис. 5.2.24) і готувати з розрахунку на одну добу. Завдяки глюкозі розчин забезпечить поросят енергією та допоможе збалансувати рівень води в організмі. У соскових автонапувалках слід підтримувати тиск на рівні 2–2,2 бар, тому що вищий відлякуватиме поросят, та відрегулювати на швидкість витоку води 0,5 літрів на хвилину.

Рис. 5.2.24. Середня маса поросят залежно від віку

Висота налаштування над рівнем підлоги мисочкової або чашкової напувалки становить 5 см, соскових з кутом нахилу 45°–15 см, а 90°–10 см. Середня добова потреба для одного підсисного поросяти вважається 0,7–1,0 л на добу. Температура води для підсисних поросят має бути на рівні 20–25°С.

Одним з найкритичніших моментів у житті поросяти є відлучення від свиноматки. В Україні найпоширенішим є вік відлучення 28 діб. У деяких господарствах він коливається від 21 до 35 діб. Як правило, відлучення поросят до 21 доби небажане через те, що потрібна підвищена кваліфікація персоналу та більші витрати на їх вирощування. Також за раннього відлучення поросята мають низьку масу і, як правило, погано навчені споживати комбікорм, що призводить до суттєвих проблем із діареєю на дорощуванні.

Водночас довгий підсисний період зменшує кількість опоросів на рік від свиноматки, що знижує загальну продуктивність ферми. Також тривала лактація призводить до надмірного схуднення свиноматки, як наслідок, меншої кількості народжених поросят наступного опоросу, або й пропуску осіменіння в першу охоту після відлучення, що також негативно впливає на економічні показники ферми. Тобто при виборі віку відлучення необхідно орієнтуватись на середню масу поросят 6–7 кг з якомога меншою розбіжністю від середнього значення. На графіку (рис. 6.2.24) наведено середню масу поросят залежно від віку.

Процес відлучення поросят є досить трудомісткою операцією. Найпоширенішою схемою є відлучення один раз на тиждень, що допомагає синхронізувати охоту у свиноматок і, як наслідок, систематизувати роботу техніків штучного осіменіння та в майбутньому отримувати поросят у тижневій групі більш-менш однакового віку. Зазвичай під час відлучення першими забирають поросят, а потім свиноматок. Така послідовність зручніша й безпечніша для поросят. Залежно від системи виробництва в господарстві використовують різні підходи в процесі транспортування із цеху опоросу. Здебільшого відкривають почергово з найвіддаленішого задні стінки станків і виганяють всіх поросят на прохід. Коли, таким чином, сформується група для зважування чи транспортування, їх виганяють проходами на ваги і далі за схемою господарства. Так до повного звільненя секції від поросят. У деяких господарствах під час відлучення проводять сортування поросят за масою, статтю, генотипом і т. п. Тоді на прохід вручну відбирають тварини відповідно до мети і кожну з груп транспортують у цех дорощування чи в спеціальний транспорт окремо.

Одним із методів є забирання поросят «сім’ями», коли всі поросята від однієї свиноматки переходять в одну клітку у відділі дорощування. Інколи для цього використовують спеціальні візки, щоб уникнути будь-якого контакту поросят із різних «сімей» між собою. Такий спосіб ефективний за інфекційних хвороб на фермі (РРСС, мікоплазмоз тощо), тому що зменшує прямий контакт між різними поросятами й сповільнює передавання патогенних збудників від хворих до здорових поросят. Крім того, усувається конкуренція (відразу після відлучення часто помітно, як поросята влаштовують запеклі бійки для з’ясування ієрархії в новоствореній групі).

Недоліком цього методу є значні затрати робочої сили, нерівномірність поросят у групі за розміром, бо через неоднакову молочність і різну вагу новонароджених вони неоднаково набирали вагу, й надалі це створюватиме проблеми з переведенням поросят із корму на корм, який зазвичай оптимізується під вагу поросят. Крім того, не завжди клітки у відділі дорощування відповідають за розміром кліткам на опоросі, тож усе одно доводиться змішувати кілька груп. Однак, незважаючи на трудомісткість процесу та недоліки, такий метод усе одно вартий уваги, особливо на фермах зі значним поширенням інфекційних хвороб або ж на фермах, що спеціалізуються на вирощуванні свиней без антибіотиків. Більш звичним є метод, коли поросят виганяють групами і вже у відділі дорощування сортують за розміром (на великих, середніх, малих і найменших). На особливо проактивних фермах ще на опоросі позначають клітки, відповідно, за розміром поросят і виганяють окремо великих, середніх і малих. Це зменшує кількість поросят, яких потрібно витягнути вручну з клітки й полегшує роботу під час сортування. Сортування поросят за розміром вирівнює конкуренцію в клітці та, що найголовніше, дозволяє змінювати комбікорм більш оптимально до ваги поросят. Відсортовування найменших поросят дозволяє приділити їм додаткову увагу (додаткове лікування, підгодовування молоком, комфортніші умови), що дозволить зменшити різницю у вазі, порівнюючи з іншими поросятами.

5.2.4. Особливості технології годівлі лактуючих свиноматок

На відміну від поросних, для підсисних свиноматок незалежно від системи годівлі бажана максимальна кількість з’їденого корму для максимального виробництва молока та підтримання на стабільному рівні маси її тіла. Але невірним підходом є розглядати годівлю під час лактації окремо від годівлі в період поросності та навпаки. Тому для повного використання спадкового потенціалу свиноматок сучасних генотипів необхідно враховувати весь термін її експлуатації і планувати годівлю з урахуванням віку та вгодованості. Основною її метою є підтримання доброї кондиції тіла впродовж всього продуктивного використання тварини. Правильна годівля під час лактації виключає посилену годівлю під час поросності для відновлення кондиції тіла, втраченої під час лактації. Особливо значущою є годівля впродовж перших двох опоросів, бо в цей час відбувається посилений ріст самої свиноматки і формуються продуктивні ознаки, які визначають подальше племінне використання свиноматки.

Щодобово підсисна свиноматка виробляє близько 8 кг молока, для чого їй потрібно значно більшу кількість поживних речовин та енергії порівняно з останнім днями поросності. Під час лактації 80% енергії та поживних речовин, які надходять з кормом, витрачається на виробництво молока. Тому дуже важливо спонукати свиноматку якнайшвидше поїдати більше високоякісних кормів у перші дні лактації без ускладнень для її шлунково-кишкового тракту. Якщо раціон лактуючої свиноматки не відповідає нормам, або концентрація поживних речовин у комбікормі неоптимальна, тоді свиноматка мобілізує тканини свого тіла, щоб компенсувати нестачу поживних речовин та енергії. За недостатньої кількості енергії в раціоні для виробництва молока мобілізується шпик, а якщо він тонкий, мобілізуються м'язові тканини, що призводить до втрат кондиції, і як результат, втрати маси тіла і зниження товщини шпику. Це також вплине на інтенсивність росту підсисних поросят та зниження їх маси до відлучення. Надмірне зниження кондиції свиноматки під час підсисного періоду також вплине на вчасний прихід її в охоту та результати наступної поросності і опоросу. Найактуальнішою ця проблема є під час першого та другого опоросу через велику кількість поросят у гнізді, низьке споживання корму першоопоросками та молодими свиноматками під час лактації, що здебільшого призводить до зменшення маси тіла і втрати кондиції. Під час годівлі як першоопоросок, так і старших свиноматок необхідно враховувати їх масу, кількість виробленого молока та стан кондиції. Виділення молока напряму залежить від розміру гнізда. Порося від народження до відлучення набирає 5,5–6,5 кг, щоденно в середньому збільшуючи свою масу на 220–250 г. На кожен кілограм приросту поросят витрачається 4–4,5 кг молока, тоді на гніздо з 10–12 поросят потрібно щоденно виробити 12–13 кг молока. Також необхідно враховувати нерівномірність споживання молока поросятами. Лактаційна крива свиноматки показує поступове збільшення виділення молока від моменту опоросу до 18–22 доби, після чого його поступове зменшення (рис.5.2.25).

Рис. 5.2.25. Крива лактації свиноматки

Стратегія годівлі під час лактації має враховувати цю закономірність і розмір гнізда, а також фізіологічні можливості поїдання корму свиноматкою. Раціон їх годівлі має бути збалансований за показниками енергії, амінокислот і мінералами.

Перед опоросом необхідно перевірити чи не втратила свиноматка апетит. В останні два дні перед опоросом їй потрібно згодовувати 2,3–2,7 кг лактаційного комбікорму. На фермах з ручною подачею кормів у цей період свиноматкам слід давати по 1–1,3 кг корму два рази на добу. Під час використання самогодівниць корм дають один раз на добу.

У разі появи ознак опоросу свиноматці корм не дають. Якщо опорос не розпочався до обіду, їй згодовують 1,3–1,5 кг лактаційного комбікорму і годують так два рази на добу до початку опоросу, після годівлю призупиняють. Після опоросу необхідно змусити свиноматку піднятися і попити води з годівниці, чи з відра тому, що вона втрачає багато рідини, яку потрібно відновити. Навіть якщо соскові напувалки забезпечують достатню кількість води, краще ще й налити води в годівницю, це буде стимулом для свиноматки піднятися та випити необхідну її кількість. Для досягнення оптимального споживання кормів під час лактації необхідне безперебійне забезпечення тварини водою. Подача води має бути не менше, ніж 2 літри на хвилину, щоб свиноматка споживала 20 літрів на добу. Слід враховувати, що в жарку пору доросла свиноматка може випивати до 50 л води на добу, таку можливість їй має бути надано чи через автонапувалки, чи шляхом напування з годівниці або відра. Для підсисних свиноматок використовують, як правило, соскові автонапувалки, рідше напувалки сталого рівня (аквалевел).

За використання будь-якого типу подачі корм для свиноматок має бути доступний також і в нічний час. Тому за ручної годівлі необхідно забезпечити інтенсивнішу годівлю під час останньої подачі корму.

Контролем має слугувати той факт, що на наступний ранок не більше половини годівниць мають бути абсолютно порожні. У такому випадку додається по 1 кг в станки свиноматок, годівниці яких виявились порожніми (рис. 5.2.26). Ніколи не залишайте ферму з порожніми годівницями в період лактації.

Рис. 5.2.26 а. Дозування корму об’ємними дозаторами

Під час дозованої годівлі за допомогою об’ємних дозаторів необхідно постійно контролювати споживання корму.

Це має відбуватись таким чином: після подачі корму в годівницю свиноматка має з’їсти корм упродовж наступних 20 хвилин. Під час виявлення залишків корму перед наступною годівлею необхідно вичистити його з годівниці, перш ніж подавати свіжий. За наступної годівлі необхідно перевірити, чи з’їла свиноматка свою дозу корму та відрегулювати його подачу. Під час поїдання корму впродовж 20 хвилин збільшити його подачу на 1 кг поступово, через одне годування. Основне завдання годівлі у підсисний період – досягти оптимального рівня споживання. Для кожної свиноматки бажано давати точну кількість корму відповідно до її маси, вгодованості та розміру гнізда і підраховувати кількість спожитого корму. Оптимальним є споживання понад 375 кг на лактації в рік. Корм має бути свіжим, що є проблемою в теплу пору року. За 20-денної тривалості лактації цільовий показник середньодобового споживання лактаційного комбікорму становить 6,8 кг на станок для опоросу і 7,3 кг на день лактації. За більшої тривалості підсисного періоду та кращому управлінні годівлею цей показник може досягати 454 кг корму на свиноматку в рік.

Рис. 5.2.26 б. Регулювання об’ємних дозаторів

Вологий тип годівлі полягає в додаванні води до раціону лактуючих свиноматок безпосередньо в годівниці. Це сприяє збільшенню споживання кормів на підсосі в спекотну пору року. Але вологу годівлю неможливо застосувати за використання самогодівниць або автоматичних годівниць. Важливо за вологого типу годівлі дотримуватись пропорцій:

3 літри води на 1 кг комбікорму. Тому що додавання занадто великої кількості води змусить свиноматок випити додаткову воду, перш ніж вони дійдуть безпосередньо до споживання корму, що може призвести до того, що свиноматки наситяться водою і не з’їдять необхідний об’єм корму.

Можуть бути проблеми у використанні кормів з високим рівнем побічних продуктів. Побічні продукти в кормах мають тенденцію відокремлюватися під час додавання води. Це може призвести до того, що свиноматки обиратимуть частину корму і в результаті знизиться його споживання.

Останнім часом в Україні впроваджують прогресивніший рідкий тип годівлі, який готують на кормокухні, а потім трубопроводом подають 6–8 разів індивідуально кожній свиноматці (рис. 5.2.27). Відповідна норма забезпечується комп’ютером через управління шляхом тривалості відкриття клапану годівниці. За непоїдання чергової порції корму свиноматкою система його пропускає чергову порціє корму і подає сигнал оператору, в якому станку не з’їдений корм.

Рис. 5.2.27. Рідкий тип годівлі підсисних свиноматок

Ще досконалішою є система спотмікс (рис. 5.2.28), яка дозволяє готувати окремий раціон на кожне кормомісце кілька разів на добу за певним графіком. При цьому корми до станків подаютья в сухому вигляді ї зволожують під час подачі в годівницю. Ця система дозволяє гнучко змінювати склад і вологість кормів залежно від пори року та стану свиноматки, додавати в окремі станки свою індивідуальну рецептуру корму, вводити додатково енергетичні інгредієнти, амінокислоти, певні мікродози препаратів, що дозволяє розробляти раціони індивідуально на кожне кормомісце.

Рис. 5.2.28. Система годівлі спотмікс для лактуючих свиноматок

Рис. 5.2.29. Графік годівлі свиноматок перед опоросом та під час лактації

При всіх системах годівлі підсисних свиноматок, враховуючи досить швидкий перебіг змін у фізіології тварини, важливо плавно переходити з одного рецепту комбікорму на інший. Графік, зображений на рис. 5.2.29, показує криву годівлі свиноматок перед опоросом та під час лактації, рекомендовану компанією РІС для генетики.

Мікроклімат у цеху опоросу залежить від прийнятої системи виробництва та умов отримання опоросів. Під час використання підстилки температура для тварин взимку може бути на 3–5 °С нижчою, порівняно з приміщеннями, де свиноматок з поросятами утримують на повністю, чи частково щілинній підлозі. Але за будь-яких систем виробництва мікроклімат у приміщенні для опоросу визначається наявністю в ньому двох груп тварин, котрим одночасно потрібно створити різні кліматичні умови практично на одній і тій же площі. Так, для поросят у перші дні їх життя потрібна температура повітря 35–32°С з поступовим зниженням до 24°С під час відлучення. Тоді як свиноматці в перші дні після опоросу допустимою є температура 21–24°С з поступовим зниженням на п’ятий–сьомий день до 19°С. Підвищення температури в приміщення для підсисних свиноматок призводить до стресових явищ, результатом яких є зниження апетиту, зменшення, а іноді припинення молокоутворення, що погіршує ріст приплоду та викликає діарею у поросят.

У свою чергу, зниження температури в приміщенні до комфортної для свиноматки призведе до захворювань, а можливо й до загибелі поросят. Тому в цьому приміщенні мікроклімат створити є досить складно і вартісно. Загалом у приміщенні бажано в усі пори року підтримувати температуру та вологість повітря комфортну для свиноматок, а поросятам створювати окремий локальний мікроклімат у певній зоні станка за рахунок брудерів, ящиків для обігріву поросят, килимків підігріву та інфрачервоних ламп. Різні завдання виконує система мікроклімату в холодну, жарку та перехідні пори року, але в усі періоди мають бути створені необхідні параметри мікроклімату. В жарку пору року вона має видалити зайве тепло з приміщення разом зі шкідливими газами. Взимку вона має підтримувати відносну вологість повітря та відповідний газовий склад, зберігши відповідну температуру в приміщенні. Враховуючи вік поросят у цьому цеху та вплив на них протягів, швидкість руху повітря в зоні життєдіяльності поросят взимку має складати 0,15–0,20 м/с, в перехідні періоди 0,20–0,40 м/с, а влітку 0,4–1,0 м/с. В усі пори року відносна вологість у зоні розташування поросят має становити 40–65 %, а в зоні життєдіяльності свиноматки – до 70%. Водночас вміст аміаку в повітрі приміщення на має перевищувати 20 мг/ м3, сірководню – 10 м3, і вуглекислого газу – 20 % об.

Для досягнення такого результату мінімальний повітрообмін взимку має складати 33,6 м3/ годину/ гніздо, а максимальний влітку – 1104 м3/ годину/ гніздо.

На сучасних промислових комплексах всі приміщення для опоросу поділені на відокремлені секції, в кожній із яких є власна автономна система підтримання параметрів мікроклімату. Але в різних частинах секції створюються неоднакові умови через різну відстань до вентиляторів, припливних клапанів тощо. Тому для вирівнювання швидкості руху повітря в лігві поросят, особливо в перші дні життя використовують тимчасові брудери у вигляді кришки над панелями станка. У літню спеку проводять охолодження повітря охолоджувачами різних типів (див. розділ механізація). За використання однофазної технології виробництва свинини в неопалюваних приміщеннях підтримка параметрів мікроклімату здійснюється за рахунок постійного додавання сухої підстилки в станки для опоросу і на проходи приміщень, вологовбиральної здатності соломи та виділення тепла за рахунок ферментних процесів у підстилці.

5.3. Цех дорощування поросят

5.3.1. Підготовка приміщення для дорощування, приймання і розміщення поросят

Після закінчення підсисного періоду поросят у більшості господарств, які використовують трифазну технологію вирощування молодняку свиней, переводять на дорощування. За однофазної та двофазної технології їх залишають у станках, де вони народились. Такі технології описано в розділі 5. Вони дорожчі за трифазну.

Основним завданням дорощування є підготовка поросят до жорсткіших умов відгодівлі та пристосування їх шлунково-кишкового тракту для перетравлювання кормів з великим вмістом рослинних компонентів. Завдання цього періоду – дати добрий старт росту тварин, досягти середньодобових приростів 450–550 г, конверсії корму 1,3–1,7 кг та рівня відходу поросят 2–3%.

Початок періоду дорощування є одним з найкритичніших моментів у житті поросят. На цей час припадає велика кількість стрес-чинників, які водночас травмують тварину. Це відсутність свиноматки та материнського молока, стрес, викликаний перегрупуванням та перевезенням чи переганянням в інше приміщення, новий незнайомий станок та велика група тварин, в якій доводиться виборювати ієрархічний статус, нові кормові засоби та місце годівлі й напування. Тому на дорощуванні, особливо в перші дні, потрібно приділити максимум зусиль для збереження здоров’я та швидкої адаптації до нових умов і початку інтенсивного росту. Тому приміщення для поросят на дорощуванні мають бути особливі, де має бути можливість для підтримання найсприятливішого для таких вразливих тварин мікроклімату. У данській термінології їх називають klimastald – кліматичні хліви, або кліматичні бокси. Дуже важливим у цьому процесі є їх підготовка до приймання поросят. У них обов’язково слід дотримуватися принципу «порожньо–зайнято». У санітарний день приміщення мають бути ретельно вимиті та продезінфіковані. Всі ремонтні роботи в приміщенні в цей час мають бути виконані до початку миття та дезінфекції. Весь інвентар, який використовують під час обслуговування поросят (щити та підганялки, переносні годівниці, іграшки для поросят, візки для корму чи перевезення поросят), мають бути залишені в секції для миття апаратом високого тиску з подальшою дезінфекцією. Також піддаються миттю і дезінфекції всі нагрівачі, вентилятори, кормові автомати чи самогодівниці.

Рис. 5.3.1. Пірометр для вимірювання температури підлоги

Також обов’язково проводять випорожнення, миття та дезінфекцію гнойових ванн. Для дезінфекції потрібно використовувати свіжий дезінфектант та розчиняти його в тій пропорції, яку рекомендує виробник і позначено на упаковці. Для рівномірного розподілу дезрозчин потрібно наносити за допомогою піноутворювального апарата високого тиску. Перед кожним прийомом відлучених поросят слід помити апаратом високого тиску та продезінфікувати всі прийомні рампи чи рукави, ваги та коридори, якими переганяють або перевозять поросят. Обов’язково потрібно перевірити якість миття та дезінфекції. Для цього бажано встановити за правило перевірку приміщення за встановленим протоколом, приклад якого наведено в додатку 1. Після дезінфекції підлогу, стіни та обладнання потрібно ретельно висушити та довести температуру в секції (боксі) до 28–30 °С, якщо немає брудерів, і 22–26°С, якщо секцію обладнано брудером з теплою підлогою або іншою можливістю локального підігріву. Особливо це важливо в приміщеннях із бетонною підлогою та решітками, де температура має бути не нижче +23…+25 °С. Для цього, зазвичай, використовують газові, електричні, або дизельні теплогенератори. Для вимірювання температури підлоги слід використовувати лазерні пірометри.

Недостатньо висушена підлога стане мокрою, як тільки прийдуть поросята, і своїми тілами вони нагріватимуть бетон. Нагріта в бетоні волога збереться на поверхні, що сприятиме розвитку бактерій та може спричинити дефекацію тварин у місці, призначеному для їх відпочинку. Тому цьому чиннику слід приділити належну увагу. Перед поставленням поросят потрібно провести аудит системи водопостачання та напування, регулювання висоти автонапувалок та тиску і швидкості виливання з них води. Слід перевірити після миття та дезінфекції систему вентиляції і опалення та перелаштувати його на відповідну групу тварин.

Під час приймання відлучених поросят з репродуктора всі шляхи переміщення слід вимити і продезінфікувати. Весь спецодяг, який використовували під час відвантаження поросят на відгодівельник, слід випрати. Водій автотранспорту має використовувати одноразовий костюм та бахіли і не заходити на розвантажувальну рампу. Персонал свинокомплексу не має входити в скотовоз. За потреби розвантаження тварин в скотовозі робітник не має повертатися на рампу, а через брудну зону повернутися в санпропускник і прийти на рампу після прийняття душу та заміни спецодягу.

Перед поставленням тварин у секції потрібно виділити станки для поросят, які відстають у рості, та санітарні – для хворих поросят за відсутності спеціально відведеної для цього секції. Ці станки слід розташувати ближче до центра приміщення для того, щоб там був менш мінливий мікроклімат і до них була менша відстань від решти станків. Розміщувати поросят розпочинають з найближчих станків, поступово заповнюючи віддаленіші, за винятком станків, призначених для маловагових і хворих поросят. Орієнтовну схему розташування поросят, рекомендовану компанією РІС, наведено в додатку 5.3.1.

Для підтримання оптимальної температури повітря, яку наведено в додатку (5.3.2), використовують різні технічні засоби, такі як теплі підлоги, різні нагрівачі, брудери. У перші дні після поставлення кількість і маса поросят не дозволяють підтримувати оптимальну для цього віку температуру 28–32 оС, особливо це актуально в холодну пору року. Тому потрібно регулярно підігрівати приміщення теплогенераторами, встановивши при цьому мінімально

можливий рівень вентиляції (див табл. керівництво РІС на дорощуванні стор. 1. Дод. 5.3.02). Додаткове тепло потрібно для запобігання підвищеній волозі за низьких рівнів вентиляції приміщення. У таких випадках бажано встановити контролер подачі тепла в приміщення, який керується вологістю, а не температурою в секції. Це дозволить підтримувати температуру залежно від погодних умов ззовні приміщення та щільності поголів’я в приміщенні.

У приміщеннях, де використовують брудери для поросят, температуру можна знижувати до 20– 24 оС, підтримуючи її під накривкою брудера 28–32 оС, а температуру підлоги – 35–36 оС. Площа теплої підлоги під брудером за рекомендаціями різних фірм коливається від 0,04 до 0,10 м2 з розрахунку на одну голову. Мінімальні налаштування вентиляції мають забезпечувати швидкість руху повітря в зоні розташування поросят на рівні 0,15–0,20 м/с за мінімального повітрообміну 3,4 м3/ годину/ голову. Зі збільшенням віку та маси поросят температура повітря знижується, а інтенсивність вентиляції збільшується, що дозволяє підтримувати оптимальний для цієї вікової групи рівень відносної вологості 50–65% та загазованості приміщення (див. табл. 5.3.1 (керівництво РІС на дорощуванні стор. 12).

Для санітарних станків і з маловаговими поросятами температура в лігві має бути на 2–3 оС вищою за температуру в загальних станках.

Таблиця 5.3.1

Рекомендована температура повітря та рівні повітрообміну в приміщеннях цеху дорощування

Вік свиней, діб	Маса свиней, кг	Рекомендована температура, оС	Мінімальний повітрообмін, м3/голову/ годину	Максимальний повітрообмін, м3/голову/ годину
21	5,5	32 (без брудера або з килимком)	3,4	43,0
21	5,5	26 (з брудером або килимком)	3,4	43,0
28	7,5	28 (без брудера або з килимком)	3,7	43,0
28	7,5	26 (з брудером або з килимком	3,7	43,0
51	14	26	3,7	43,0
65	23	23	3,7	43,0
77	33	21	4,9	43,0

Рис. 5.3.2. Приклад реакції поросят на низьку температуру в приміщенні

Рис. 5.3.3. Комфортне розміщення поросят (нормальна температура)
Рис. 5.3.3а. Висока температура під лампою

У літню пору року вентилятори налаштовують на максимальну продуктивність. Їх завдання у цей період – видалення надлишкового тепла з приміщення. Швидкість руху повітря в клапанах має становити 2,0–4,0 м/с, а на рівні поросят – до 0,4 м/с. Враховуючи вразливість поросят цієї технологічної групи, доцільним є встановлення геотермальної системи вентилювання приміщень негативного тиску (рис. 5.3.8) або системи рівномірного тиску (рис. 5.3.9), які дозволяють рівномірніше розподіляти повітропотоки у приміщенні для поросят.

У літню пору року для зниження температурного відчуття поросят використовують різні типи зволожувачів та охолоджувачів повітря.

Рис. 5.3.4. Система геотермальної вентиляції негативного тиску Екзатоп	Рис. 5.3.5. Система вентиляції рівномірного тиску

Рис. 5.3.6. Приклад вигляду здорових і нездорових поросят

5.3.2. Годівля та напування поросят

Основні витрати під час виробництва свинини припадають на корми. У загальній собівартості виробництва свинини вони становлять 60–70%. Тому раціональне їх використання є пріоритетним завданням. Особливо це стосується дорощування поросят, де використовують досить дорогі кормові засоби. Важливим цей процес під час дорощування є ще й тому, що поросятам різко змінюють як якість вживаного кормового продукту, так і його частоту. До відлучення поросята смокчуть свиноматку з інтервалом 40–60 хвилин невеликими порціями 30–40 мл. Їх шлунково-кишковий тракт добре пристосований до перетравлення і засвоєння материнського молока, багатого на антитіла, які захищають кишечник. Після відлучення поросята отримують значний стрес і в перші дві доби практично не споживають корм або споживають його дуже мало. Це спричиняє появу на третій–п’ятий день після відлучення діареї у багатьох із них. Причиною цього є низьке споживання корму, яке порушує структуру тонкого відділу кишечника, волокна якого всмоктують поживні речовини корму і виробляють ензими для його травлення. За відсутності корму в тонкому відділі волокна втрачають свою активність, що призводить до швидкого розмноження колібактерій і, відповідно, до появи діареї. Найчастіше це спостерігають у найбільших поросят, які ссали продуктивніші соски і не відчували потреби в додатковій підгодівлі престартерними кормами в підсисний період. Їх шлунково-кишковому тракту важче перейти на новий вид кормового продукту, ніж тим поросятам, яким у підсисний період не вистачало молока і вони змушені були через відчуття голоду споживати комбікорм. Тому такі поросята швидко втрачають вагу і більш ніж інші схильні до діареї (рис. 5.3.10). Для повного відновлення рівня засвоювання енергії, яка була на момент відлучення, поросятам потрібно в середньому два тижні.

Тому дуже важливо є поряд з підтриманням оптимальних умов довкілля створити сприятливі умови для засвоєння корму. Внаслідок цього не рекомендовано до досягнення маси 9–10 кг або 41– 44 доби життя змінювати рецептуру комбікорму відносно тієї, яку поросята споживали в підсисний період. А надалі поступово впродовж 7–10 діб потрібно переводити їх на згодовування стартерного комбікорму. Також є доцільним ведення до складу питної води підкислювачів корму, а у важких випадках – водорозчинних антибіотиків, які стримують розвиток колібактерій у кишківнику. Одним з дієвих способів раннього привчання поросят до поїдання кормів є організація їх рідкої підгодівлі за 10 діб до відлучення та 5 діб після нього (рис. 5.3.7). Престартерний корм розмішують у пропорції як одну частину корму до двох частин води чи електролітичний розчин: з розрахунку на один літр кип’яченої теплої води додають 25 мл глюкози, 9 г кухонної солі та 50 мл фруктового соку.

Рис. 5.3.7. Підгодівля відлучених поросят рідкими кормосумішами

Також як розріджувач комбікорму використовують молоко або його замінник. Таку кашу потрібно готувати та згодовувати тричі на добу в об’ємі, який дозволяє поросятам спожити весь корм за 15–20 хвилин. При цьому важливо, щоб усі поросята в станку могли водночас підійти до годівниці, що спонукає їх до активнішого поїдання комбікорму. Крім того, в самогодівницях чи кормових автоматах цілодобово має бути престартерний корм.

Також для кращого привчання поросят до споживання сухого корму гранульований комбікорм можна у перші п'ять діб розсипати на суху суцільну поверхню підлоги станка, щоб усі поросята могли водночас поїдати його (рис. 5.3.12). Метою годівлі з килимка є підвищення рівня активності поросят і стимулювання поїдання корму. Для цього потрібно взяти корм з самогодівниці або кормового автомата в кількості 150–170 г/голову та розсипати його на килимок 4-и рази на день через рівномірні проміжки часу. Залежно від стану здоров'я поросят, їх активності та можливостей ферми поросята можуть годуватися з килимка 14–21 добу. При цьому кількість комбікорму збільшується у міру росту поросят. Критерієм збільшення є поїдання всього корму з килимка за 15–20 хвилин.

У годівлі поросят використовують як сухий, так вологий і рідкий тип годівлі. За сухого типу годівлі корм згодовують з самогодівниць (рис. 5.3.9). Якщо для годівлі використовують кормові автомати різних конструкцій (рис. 5.3.10), в яких на кожне кормомісце облаштовано зрошувач, тоді поросята споживають зволожений корм. Основним завданням самогодівниці чи кормового автомата є надання корму свиням з мінімальними втратами. Для поросят на дорощуванні у разі використання годівниці будь-якого типу потрібен фронт годівлі в 2,5 см на одну голову в станку, або 16 голів на одне кормомісце. Для мінімізації втрат кормів за збереження максимальної продуктивності тварин важливим є площа покриття дна годівниці кормом. Для поросят у перший тиждень дорощування 50–70% дна годівниці має бути вкрито комбікормом. Починаючи з другого тижня дорощування і до його закінчення, відсоток покриття дна годівниці кормом має становити 40–50%, що сприятиме мінімальним втратам корму з годівниці та повному задоволенню поросят у комбікормі. За появи випадків канібалізму доцільно збільшити на 20% частку покриття дна годівниці.

Рис. 5.3.8. Підгодівля поросят з килимка в станку	Рис. 5.3.9. Годівля поросят з самогодівниць

Рис. 5.3.10. Годівля поросят з кормових автоматів

У багатьох господарствах на дорощуванні годують поросят вологими мішанками, за допомогою кормових автоматів, зволоження корму в яких відбувається в кориті кормового автомату. Цей тип годівлі вимагає підвищеної уваги до гігієни годівлі. Орієнтовні рекомендації з налаштування кормових автоматів для дорощування поросят наведені в табл. 5.3.1.

Рис. 5.3.11. Правильне регулювання кормового автомата: а) перший тиждень дорощування; б) другий і наступні тижні дорощування

Рис. 5.3.12. Неправильне регулювання кормового автомата: а) та б) замало корму; в) забагато корму

Рис. 5.3.13. Правильне регулювання самогодівниці: а) у перший тиждень дорощування;б) другий і наступні тижні дорощування; в) неправильне регулювання, забагато корму

Правильне заповнення самогодівниці з другого тижня дорощування

Замало

Забагато

Рис. 5.3.14. Правильне регулювання самогодівниці:

а) у перший тиждень дорощування; б) другий і наступні тижні дорощування;

в) неправильне регулювання, забагато корму

Таблиця 5.3.2

Рекомендована температура повітря та рівні повітрообміну в приміщеннях цеху дорощування

Кількість тижнів на відгодівлі	Вік, дні	Вага, кг	Ніпельні напувалки	Потік води, мл/хв
1	21-27	5,5	Викл	0
2	28-34	6,4	Вкл або викл	473–590
3	35-41	8,6	Вкл або викл	473–590
4	42-48	11,3	Вкл або викл	473–590
5	49-55	15,9	Вкл	590–710
6	56-62	19	Вкл	590–710
7	63-70	24,5	Вкл	590–710
8	71+	25+	Вкл	710–828

Також важливо мати певний об’єм годівниці чи бункера кормового автомата з розрахунку 1,1 кг корму на одне порося в станку. Важливим чинником у годівлі свиней є якість корму та його свіжість, яка залежить від частоти заповнення годівниць, у яку має подаватися за раз не більше добової норми споживання на станок. За збільшення понад норму та неправильного регулювання якість корму знижується, тому що свині напускають туди багато слини, і корм злипається. Вони з часом перестають його їсти і корм пліснявіє. При цьому поросята розпочинають обирати цілі гранули замість розсипчастої фракції, яка пліснявіє. Вони мають завжди їсти свіжий корм, що підвищує їх апетит і, як результат, швидкість росту. Високий відсоток вологи має пряму кореляцію зі зниженням конверсії корму через заміну енергії на воду і потребує щоденного моніторингу.

Потрібна щоденна перевірка правильності налаштування кормових автоматів чи самогодівниць та за необхідності їх додаткове регулювання. У разі годівлі «вволю» кормові автомати чи самогодівниці мають один раз на тиждень звільнитися повністю від корму для контрою їх чистоти та для гарантування наявності свіжого корму і контролю забивання вихідних отворів.

Практичні рекомендації

Якщо поросята не з'їдають корм у межах своєї щоденної норми через невідповідну температуру в приміщенні, незбалансованість комбікорму, перебільшення норми поставлення тварин у станок, недостатній фронт годівлі у годівницях, тоді потрібно вжити таких заходів:

1. Тимчасово встановити додаткові годівниці, щоб створити додатковий фронт годівлі;

2. Відрегулювати самогодівниці чи кормові автомати для збільшення на 20% покриття дна годівниці, щоб досягти відповідного споживання корму. Але при цьому погіршиться якість гранули і підвищиться вміст пилу в кормі, погіршиться конверсія корму незалежно від типу годівлі.

Таблиця 5.3.3.

Фронт годівлі та кількість поросят біля годівниці на дорощувані (5,5–27.0 КГ)

Кормовий фронт на одну голову, см	2,5
Голів на кормове місце (38 см)	16
Голів на годівницю зі спуском	16
Голів на кормове місце (вологе/сухе)	16
Покриття дна годівниці	Дні 0–7 – 50%
Вміст годівниці на одну голову, кг	Дні 7+ –20% – 40%

Також для годівлі поросят в Європі і все частіше в Україні використовують рідкий тип годівлі, за якого рідкі кормосуміші готують у чанах змішувача. Далі рідкий корм потрапляє трубами в годівниці (рис. 5.3.15) (див. розділ механізація). Так само під час годівлі за системою Spotmix приготовану суху кормосуміш подають повітрям до годівниці, де безпосередньо в ній змочується до заданої комп’ютером вологи (рис. 5.3.16).

Рис. 5.3.15. Рідкий тип годівлі поросят на дорощуванні

Рис. 5.3.16. Рідкий кашоподібний тип годівлі поросят на дорощуванні за допомогою системи Spotmix

Для цього використовують досить вартісне обладнання різних виробників (див. розділ механізація). За рідкої годівлі потрібно збільшити фронт годівлі до 16 см, оскільки всі поросята мають стати до годівниці водночас. Переваги рідкої годівлі полягають у тому, що рідкий корм не потребує змочування слиною, отже, у нього не змішуються реакція корму в бік лужної. Тому шлункове травлення розпочинається одразу, як тільки корм потрапляє у шлунок. За сухого типу годівлі для зволоження корму виділяється велика кількість слини, яка має лужну реакцію. При цьому в шлунку утворюються нерівномірні прошарки корму, для встановлення в яких кислої реакції потрібно більше часу, ніж за рідкої годівлі.

За рідкої годівлі важливо контролювати вміст вологи в кормі, оскільки підвищення понад норму на 1% спричиняє погіршення конверсії корму на 1% або на 0,02 кг.

Також постійно потрібно контролювати наявність токсинів, що може суттєво погіршити результати на дорощуванні та навіть призвести до канібалізму.

Для санітарних станків та відстаючих у рості поросят бажано використовувати комбікорми з підвищеним умістом лактози і цукрів, що поліпшує їх поживність і збільшує вміст енергії.

Ще важливішим чинником успішного дорощування свиней є правильне водонапування поросят. Від правильно організованого водопостачання та напування залежить здоров’я тварин, оскільки їх організм на 50–80% складається з води. На 1 кг корму свині вживають близько 3 л води відповідно до напряму годівлі, від чого залежить інтенсивність росту та конверсія корму. Щодня поросята, залежно від пори року і віку, випивають від 1 до 5 літрів води. Дуже важливим чинником є привчання поросят до вживання води в перші години після поставлення їх у станок. Бажано, щоб в станку для дорощування хоч частина напувалок була такою самою, як і в станку для опоросу. Також слід налити воду в годівниці або додаткові корита, тому що більшу частину води поросята випивають з горизонтальної поверхні. Особливо потрібно навчити найменших поросят користуватися незнайомими напувалками. Для цього потрібно в перші дні оператору вручну наповнювати їх, натискаючи на ніпель чашки. Використовуючи ніпельні напувалки, частину з них слід налаштувати на повільне капання, для того щоб поросята зрозуміли, що це джерело води. У таблиці наведено висоту розташування та добове вживання води поросятами різних вагових категорій. За будь-якого типу на одну напувалку має припадати не більше 10 тварин. З ростом тварин змінюється і висота налаштування напувалки. Так, чашкові налаштовують на висоті 40 % від висоти плечей найменшого поросяти, ніпельні з кутом нахилу 90о розташовують на рівні спини найнижчого поросяти, а з кутом нахилу 60о – на висоті 5–7 см над рівнем спини найнижчого поросяти. Якщо в станку немає можливості регулювання, то напувалки слід розташувати на різній висоті – 10, 17 та 30 см від підлоги. За різних систем водопостачання тиск води на вході в приміщення має становити 1,0–1,4 атм. Бажано на вході в кожну секцію встановити водомір, за допомогою якого щодня, в один і той самий час, контролювати витрачання води. Це дасть змогу оперативно реагувати як на проблеми з водопостачанням, так і на непродуктивні втрати води. Вживання води поросятами різної маси наведено в табл. 5.3.4. Іншим важливим чинником, який впливає на якість напування та швидкість привчання поросят до напувалок, є швидкість витікання води. На дорощуванні вона має становити 0,5 л/хв. Контролюють її за допомогою мірної кружки та секундоміра. За меншої інтенсивності водовиливу поросята недоотримуватимуть воду. За високого ступеня виливу струмінь води відлякує порося і після кількох невдалих спроб воно, не дивлячись на спрагу, до напувалки не підходить.

Потрібно систематично, раз на добу, перевіряти справність напувалок та витрати води. Якщо серед поросят виявлено ознаки зневоднення, такі як впалі очі, висячі вуха, слабкість і млявість, терміново потрібно забезпечити свиней достатньою кількістю питної води та розглянути перспективу збільшення напувалок або заміни їх на інший тип, де вода доступніша. Надважливим чинником під час напування тварин є якість питної води, яку потрібно контролювати раз на квартал та за зниження поїдання корму, діареї та інших незрозумілих ситуацій. У табл. 5.3.5 наведено орієнтовні якісні показники води для поросят.

Під час напування тварин дискусійним є використання соскових чи чашкових напувалок. Соско- ві – значно дешевші, більш гігієнічні, але за їх використання непродуктивно витрачається до 70% води, що негативно впливає на економічні показники та ускладнює дозування препаратів, які задають через дозатрони. Чашкові – дорожчі, менш гігієнічні через потрапляння в чашку кормів та калу, але економічніші.

Таблиця 5.3.4

Налаштування напувалок

Вага свині (кг)	Висота поїлки	Голів на поїлку	Денне споживання (л)
<5,4	10–15	10	0,2–0,5
5,4–13,6	15–30	10	2–4
13,6–34	30–45	10	4–6
34–68	45–60	10	5–9,5
68-реалізація	60–75	10	6–17

Таблиця 5.3.5

Якість води

	НОРМА	МАКСИМУМ
Нітрати, мг/л	0–45	300
Нітрати окремо, мг/л	0	10
Сульфати, мг/л	0–250	до 3000
Хлор, мг/л	0–250	300
Мідь, мг/л	0–0,3	0,5
Залізо, мг/л	0–1	2
Жорсткість-кальцій, мг/л	1–180	180
Всього солі (сухий залишок), мг/л	0–500	до 3000
Марганець, мг/л	0–1	1
Фтор, мг/л	0–0,03	2
рН	6,8–7,5	до 8
Бактеріальне забруднення, коліформ/100 мл	0	0

Практичні рекомендації

У разі перенаповнення звичайного станка на дорощуванні, яке призведе до дисбалансу одна напувалка на 10 голів, розгляньте варіант тимчасового додавання додаткових соскових, вмонтованих у ворота, або трубу з водою, на якій під нахилом розташовано кілька напувалок. У перші дні дорощування вручну випускайте воду з поїлки, щоб стимулювати тварин якомога швидше розпочати самостійно споживати воду. Раннє привчання до самостійного вживання води відлучених поросят дуже важливо для отримання успішних результатів. Практичним рішенням є використання додаткових напувалок або чашок у перші 24 години після переведення на дорощування.

Перевіряйте витрату води за допомогою 100 мл мірної посудини, яка за правильного напору води на відгодівлі має наповнитися за 12 секунд.

Щодня, під час обходу всіх станків перевіряйте, щоб кожна напувалка працювала нормально.

Щодня перевіряйте лічильник води, оскільки зміна щоденного споживання води вказує на зміну статусу здоров'я або перевитрату води.

5.4. Цех відгодівлі свиней

5.4.1. Утримання відгодівельного молодняку свиней

По закінченні періоду дорощування, який триває до 10–12 тижнів і досягнення тваринами маси 25–30 кг, поросят переводять на відгодівлю. Це заключна стадія виробництва свинини в господарствах з завершеним циклом, на якій генерується основна частина прибутку, використовується понад половину кормових ресурсів та близько половини всіх виробничих площ.

В Україні для відгодівлі свиней використовують різноманітні системи утримання та годівлі тварин, які вимагають різного рівня фінансових вкладень і відповідно забезпечують різний рівень благополуччя та продуктивності тварин.

Для найповнішої реалізації генетичного потенціалу та скорочення витрат кормів, необхідно в усі пори року створювати для тварин найоптимальніші та близькі до природних кліматичні умови. Це завдання покладене на систему створення мікроклімату, яка в літній період має видалити надлишки тепла з приміщення, тому що за високої щільності постановки тварин його виділення досить інтенсивне і це спричиняє теплове навантаження на організм, аж до настання теплової байдужості та навіть теплового шоку. Взимку основне завдання системи вентиляції – це видалення надлишкової вологи та шкідливих газів. Швидкість руху повітря на рівні тварин має складати 0,3 м/с взимку і до 1,0 м/с влітку, що співставно з швидкістю руху повітря в припливних клапанах відповідно 1,0 та 4,0 м/с. Вологість повітря в свинарнику для відгодівлі рекомендовано підтримувати на рівні 40–75%. Вміст аміаку не має перевищувати 20 мг/ м3, сірководню – 10 мг/ м3, вуглекислого газу – 0,2 л/ м3, пилу – 6 мг/ м3. У табл. 5.4.1 наведено рекомендовані температурні режими та рівні повітрообміну для різних вікових груп відгодівлі за утримання на решітчастих підлогах.

Таблиця 5.4.1

Рекомендована температура повітря та рівні повітрообміну в приміщеннях цеху відгодівлі

Вік свиней, діб	Маса свиней, кг	Рекомендована температура, оС	Мінімальний повітрообмін, м3/голову/ годину	Максимальний повітрообмін, м3/голову/ годину
66	23	23	4,9	43,0
80	33	21	6,6	43,0
94	45	19	8,4	128,0
108	57	19	9,6	128,0
122	70	18	12,0	204,0
136	83	17	13,8	204,0
150	96	16	16,2	204,0
172	115	16	19,8	204,0
186	127	16	22,2	221,0
200	138	16	24,0	221,0

Відповідно до вітчизняних відомчих норм технологічного проєктування свинарських приміщень ВНТП-АПК-02-05 незалежно від системи вентилювання приміщення, повітрообмін у розрахунку на 100 кг маси тварин має складати в холодну пору року 30,0 м3/год, в перехідні періоди 45,0 м3/год та в теплу – 60,0 м3/год.

На відгодівлі зазвичай використовують дешевшу систему вентиляції негативного тиску зі стінними повітрозабірними клапанами (рис. 5.4.1).

Рис. 5.4.1. Система вентиляції негативного тиску у відгодівельнику

Для створення комфортнішого відчуття температури тварин у літню спеку використовують систему розпилювання води під високим тиском, або систему проходження повітря через зволожену целюлозну стіну (петкулінг) (рис.5.4.2).

Рис. 5.4.2. Петкулінг

За рахунок високої швидкості руху повітря в зоні розташування тварин створюється відчуття низької температури.

У холодну пору року на початкових стадіях відгодівлі в деяких господарствах використовують брудери, аналогічно станкам на дорощувані поросят. За такої системи температуру в приміщенні можна знизити на 3 0С, створивши необхідно температуру під брудером. На рис. 5.4.3 наведено приклад комфортного розташування молодняку свиней в станку, що свідчить про задовільні кліматичні умови в приміщенні.

Рис. 5.4.3. Приклад розташування свиней за комфортної температури в приміщенні для відгодівлі

Рис. 5.4.4. Великогрупове утримання свиней на глибокій незмінній підстилці: а і б – у капітальних приміщеннях; в – у переобладнаній силосній траншеї; г – у тентовому ангарі

Також для відгодівлі свиней використовують різного типу приміщення і навіть тентові ангари (рис. 5.4.4).

Як правило, в таких приміщеннях використовують великогрупове утримання свиней по 200–250 голів у станку на глибокій незмінній підстилці. Таке утримання поголів’я є дешевшим в експлуатації, природнішим для тварин, але ускладнює управління процесом відгодівлі та погіршує оплату корму приростами, вимагає додаткових витрат на заготівлю та зберігання підстилки і спричиняє ризики занесення інфекційних захворювань з підстилковим матеріалом. Також за такого способу утримання свиней вимагається 1,1–1,2 м2 площі підлоги на одну відгодовану голову. За рахунок використання підстилки в цих приміщеннях температуру повітря можливо знижувати на 3–5 оС. У зимовий і перехідні періоди температура підтримується за рахунок біотермічних процесів у глибокому шарі підстилки і сягає 20 оС. Тому навіть значне зниження температури в зимовий період не призводить до захворювань, бо тварини збираються в групи, що економить їх тепло, і лежать на теплій підстилці. У дуже холодні дні вони можуть зариватись у підстилку. За такої системи потрібно регулярно поновлювати суху підстилку з розрахунку 2,0 кг на 1 ц живої маси відгодівельного молодняку. Проблемніше в таких приміщеннях у спекотну пору року, бо біопроцеси в підстилці виділяють додаткове тепло та шкідливі гази і вентиляція цих приміщень, особливо ангарних, не в змозі створити оптимальних умов мікроклімату.

Враховуючи велику вартість приміщень для відгодівлі та різну площу станка для тварин різного віку, на сучасних підприємствах період відгодівлі розподіляють на дві стадії: першу – від 70 – до 120 діб, коли тваринам потрібно до 0,5 м2 площі, їх ставлять у станки з подвійною щільністю або меншими розмірами, бо площа станка і фронт годівлі це дозволяють. По досягненні певної маси, як правило, це близько 60 кг, чи віку тварин переводять на заключну стадію відгодівлі з щільністю вдвічі меншою за попередню. Таким чином вдається заощадити до 25% виробничих приміщень, але збільшуються затрати праці на переміщення тварин.

У країнах Північної Америки і останнім часом в Європі використовують систему відгодівлі від відлучення до реалізації. Вона полягає в тому, що відзразу ж після відлучення поросят ставлять у приміщення для відгодівлі, і вони там знаходяться незмінною групою до забою. Враховуючи різну потребу в площі станка та фронтові годівлі, в більшості таких господарств періодично відбирають тварин на реалізацію в інші господарства або в окремі приміщення – відгодівельники.

5.4.2. Технологія годівлі відгодівельного молодняку свиней

Мета відгодівлі свиней – отримати якомога більше приросту маси тіла тварин за найменших витрат. Враховуючи, що від 65 до 85% всіх витрат, які припадають на цех відгодівлі, це витрати на корми, технологія цього процесу є дуже важливою. Основна частина технологічних прийомів, які застосовують у цеху дорощування, актуальна і для цеху відгодівлі. Тут, як і на дорощуванні використовують різні типи годівлі – сухий, вологий та рідкий. За сухого типу годівлі використовують ті ж засоби транспортування і розподілу корму, що й під час дорощування (рис. 5.4.5).

Важливим заходом за цих типів годівлі є правильне регулювання годівниць. У табл. 5.4.3 наведені основні параметри регулювання самогодівниць і кормових автоматів за сухого і вологого типів годівлі.

Рис. 5.4.5. Складові системи годівлі в цеху відгодівлі свиней

Таблиця 5.4.3

Рекомендації стосовно налаштування годівниць за сухого

і вологого типів годівлі свиней від 25 кг до реалізації

Показник	Значення
Розмір стандартного кормомісця у годівницях для відгодівлі, см	38
Кормовий фронт на одне порося в станку, см	5,0
Кількість тварин на одне кормомісце, голів	8
Покриття дна годівниці, %	40-30
Ємкість годівниці у розрахунку на одну голову, кг	3,2
За появи випадків канібалізму слід збільшити покриття дна годівниці до 60%

Рис. 5.4.6. Правильне регулювання самогодівниці для відгодівлі свиней

Рис. 5.4.7. Правильно налаштований дозатор кормового автомата

За вологого типу годівлі слід також уважно слідкувати, щоб у годівниці не було залишків зіпсованого корму. Більшість виробників кормових автоматів рекомендують відрегулювати подачу корму так, щоб покриття дна кормового автомату складало 40–80 %, бажано досягти 50% покриття дна (рис.5.4.8) за рахунок регулювання відкриття заслонки або підняття тубусу автомата. У кожного виробника є свої рекомендації, які ми наводимо в додатках (…….). Загалом це залежить від виду комбікорму та розміру гранул. Для прикладу виробник бункерного кормового автомата HOG SLAT рекомендує такі налаштування: корм у дрібних гранулах – налаштування регулятора на позначках 4–7; за розміру гранули 9,5 мм – 6–10 і за використання борошнистого корму – 9–18.

Рис. 5.4.8. Налаштування кормового автомата

Для розрахунку на кожне кормомісце цей виробник рекомендує 10–12 голів.

Важливим для правильної роботи кормових автоматів, регулювання тиску та пропускної здатності зрошувачів для свиней на відгодівлі налаштування мають бути на рівні 0,10–0,90 бар та 0,5–0,7 л/хв відповідно.

Основні причини неправильної роботи кормових автоматів та способи їх усунення наведені в рекомендаціях (табл. 5.4.4).

Таблиця 5.4.4

Рекомендації щодо використання кормових автоматів

Проблема	Причини
Надмірно вологий корм, втрата корму, або стояча вода з домішками корму в піддоні	- Зайва подача води / рекомендована подача води 473 – 710 мл/хв / Спробуйте подавати тільки 235 мл на загін - Недостатньо голів на кормомісце / рекомендується не менше 10 голів на місце - Погана вентиляція, або висока температура в приміщенні
Чиста стояча вода в піддоні	- Зайва подача води / рекомендована подача води 473 – 710 мл/хв - Недостатня подача корму / рекомендується збільшити отвір подачі корму і видалити застряглий корм
Корм налипає	- Зайва подача води / рекомендована подача води 473 – 710 мл/хв - Недостатня подача корму / рекомендується збільшити отвір подачі корму і видалити застряглий корм
Надмірна кількість сухого корму в піддоні	- Зайва подача води / рекомендована подача води 473 – 710 мл/хв - Наявність допоміжних напувалок / допоміжні напувалки рекомендуються тільки для свиней вагою понад 81 кг, за температури довкілля вище 290С
Агресивна поведінка тварин біля годівниць	- Недостатня подача корму / рекомендується збільшити отвір подачі корму і видалити застряглий корм - Занадто багато голів на кормомісце / рекомендується не більше 12 голів на місце

Годівля вологими мішанками дозволяє підвищити ефективність відгодівлі свиней та знизити конверсію корму, а ще ефективнішим і більш фізіологічним є рідкий тип годівлі свиней. Слід відмітити, що він вимагає вищої кваліфікації працівників та підвищеної уваги до гігієни годівлі.

Для цього використовують обладнання різних виробників (рис. 5.4.10), але принцип дії його схожий.

Для рідкого типу годівлі використовують обладнання різних виробників (рис 5.4.9), але принцип дії схожий. У кормові змішувачі (рис. 5.4.9 поз.1) згідно з розрахунком кормової кухні, шнековою системою (рис. 5.4.9 поз.4) подається сухий корм (комбікорм), або інші тверді інгредієнти. Трубопроводом за допомогою центробіжного насосу (рис. 5.4.9 поз.5) з ємностей (рис. 5.4.9 поз.2) подається рідкий інгредієнт, а саме: вода, молочна сироватка, молочні відвійки чи інші рідкі кормові запаси, далі все це перемішується у певний час, який також прорахований автоматично.

Після закінчення перемішування однорідна кормова суміш подається через електричний шаровий клапан (рис. 5.4.10 поз.2) до каменеуловлювача, який за допомогою електромагніту та сітки утримує нерозчинювані частки, такі як каміння (рис. 5.4.10 поз.1), часточки металу, чи поліпропілену, які випадковим чином під час виготовлення могли потрапити в корм. Після фільтрації суміш потрапляє до центробіжного насоса (рис. 5.4.9 поз.5) та (рис. 5.4.10 поз.2), який системою трубопроводів відправляє її до необхідного корпусу та заданого станка, де за командою системи управління відповідний електромагнітний вакуумний клапан (рис. 5.4.10 поз.3) відкривається на чітко визначений період часу, що за однакового тиску в системі кормоподавання визначає разову кількість корму на групу. Також на випадок виходу з ладу клапану, або системи його відкривання кількість корму на станок контролюється системою управління.

Рис. 5.4.9. Кормова кухня рідкого типу годівлі свиней:

1 – ємності для сухих інгредієнтів; 2 – шнекова система подачі сухих кормів; 3,4 – кормові змішувачі; 4 – ємність для рідких інгредієнтів (чорна); 5 – центробіжний насос подачі вологого корму та рідких інгредієнтів; 6 – програма управління кормовою кухнею 4РХ

Рис. 5.4.10. Система управління процесом роздавання кормів:

1 – каменеуловлювач; 2 – шарові електричні клапани;

3 – мембранний електромагнітний вакуумний клапан;

4 – годівниця з датчиком наповнення

Кількість годувань за такої системи, як правило, 8–14 разів на добу. Фронт годівлі визначається за шириною свиней у лопатках за найбільшої маси по закінченні періоду відгодівлі. За однофазної відгодівлі до забою він має бути не менше 38 см. Під час оснащення годівниць датчиками наповненості виробник обладнання дозволяє зменшувати фронт годівлі до 12 см. Розробники системи розраховують, що за годину буде роздано корм три рази і всі тварини по черзі підійдуть до годівниць. За відсутності датчиків заповненості годівниць слід уважно розраховувати кількість свиней в станку, щоб не менше 90% одночасно розміщалося біля годівниці (рис. 5.4.11).

Рис. 5.4.11. Годівниця для рідкої годівлі свиней

Дозування корму на замішування розраховують за кривою годівлі, яку занесено в програму керування кормокухнею (розрахунок на одну даванку відбувається таким чином: (загальна кількість корму на добу на голову: кількість годівель на добу × загальну кількість голів у станку або корпусі – відсотка повних корит у корпусі).

Перед роздаванням корму кормокухня проводить запит по зондах (датчиках наповненості годівниць), які розміщені в кориті на висоті 2,5–3,5 см, якщо корм дістає до зонду, то він дає на блок керування сигнал і висвітлює це в програмі код «не спустошено», після чого програма перераховує рецепт без цього корита. Під час повторного сигналу про наповнення годівниці система подає сигнал оператору, який з’ясовує причини спрацьовування датчика.

Орієнтовну щодобову кількість корму на відгодівлі за рекомендаціями компанії РІС, наведено в табл. 5.4.4.

Таблиця 5.4.4

Середньодобове споживання корму залежно від віку свиней

Вік, днів	Маса, кг	Прирости, кг/добу	Щодобове споживання корму, кг
70	28,65	0,71	1,20
77	34,10	0,78	1,42
84	39,91	0,83	1,62
91	46,08	0,88	1,81
98	52,44	0,91	1,99
105	59,02	0,94	2,16
112	65,74	0,96	2,30
119	72,55	0,97	2,43
126	79,40	0,98	2,54
133	86,26	0,98	2,64
140	93,12	0,98	2,72
147	99,93	0,97	2,79
154	106,60	0,95	2,85
161	113,23	0,95	2,90
168	119,72	0,93	2,94
175	126,03	0,90	2,97
182	132,20	0,88	3,00
189	138,20	0,86	3,03
196	144,01	0,83	3,05

За рідкої годівлі з використанням системи Spotmix порція корму готується на кожне кормомісце, подається до нього повітрям по трубопроводу, і зволожується під час потрапляння в годівницю.

У табл. 5.4.5 наведено позитивні й негативні сторони різних систем годівлі.

Таблиця 5.4.5

Переваги і недоліки різних систем годівлі свиней на відгодівлі

Тип годівлі	Переваги	Недоліки
Сухий корм, «вволю»	Немає необхідності коригування шкали корму. Добра гігієна корму. Відносно невеликі інвестиції	Немає можливості одночасної годівлі всіх тварин. Неможливо обмежити витрати корму в разі діареї. Ускладнює огляд тварин
Змочений корм	Здорові ворсинки кишечника у відлученях поросят	Годівля вручну (проводиться тестування автоматичної системи)
Рідкий корм, у загальному	Підвищене вживання корму та прирости живої маси в порівнянні з сухим кормом. У результаті ферментації виробляється молочна кислота, яка поліпшує функціонування шлунково-кишкового тракту поросят. Дешевий корм. Знижує ризик утворення сальмонели у свиней на відгодівлі. Ферментація в зерні може призвести до поліпшення утилізації корму та збільшення приростів живої маси	Більша кількість корму залишається в трубопроводі, що призводить до втрат синтетичного лізину. Відносно затратні інвестиції. Потребує навичок роботи за ПК, що використовуються в цій системі годівлі
Рідкий корм, «вволю»	Немає необхідності щоденної корекції подачі корму по станках. Добра гігієна корму	Немає можливості одночасної годівлі всіх тварин. Неможливо обмежити витрати корму у випадку діареї. Ускладнює огляд тварин. Корм залишається в змішувачі. Ризик низького виходу м’яса та поганої утилізації кормів на відгодівлі
Рідкий корм, обмежено	Можливість обмеження споживаня корму тваринами в періоди діареї, а також за низького виходу м’яса та поганої утилізації корму. Простіший нагляд за тваринами. Зменшений ризик падежу	Необхідно корегувати шкалу корму та його подачі для кожного станка. Ускладнює подачу корму для поросят малими порціями в дальні кормушки

Спожиті корми витрачаються на підтримання життєдіяльності (рух, обігрів, дихання та ін.), і лише після задоволення цих потреб, – на збільшення живої маси. Якщо годівля буде недостатньою, то прирости живої маси виявляться низькими, бо основна частина кормів буде витрачатися на підтримку життєзабезпечення і співвідношення підтримуючого корму до продуктивного буде низьким, що погіршить його конверсію. Тому на відгодівлі практикують необмежену годівлю свиней.

Але не всі генотипи свиней здатні за весь час відгодівлі нарощувати масу м’язів. У певний період росту така здатність організму обмежується фізіологічними можливостями. І коли тварина вичерпала свої спадкові можливості для нарощування м'яса, вся додатково отримана енергія піде на формування жирових відкладень. Тому в цей період занадто високий рівень годівлі призведе до збільшення товщини шпику, що економічно не вигідно, бо на формування сала свині витрачають у три рази більше енергії, ніж на виробництво м'яса.

Тому в сучасному свинарстві використовують мультифазну годівлю, обумовлену фізіологією травлення. Під час годівлі досхочу споживання тваринами кормів з відчуттям ситості, яке, в свою чергу, залежить від фізичних і хімічних процесів в організмі. У свиней масою 50–60 кг споживання кормів визначається, перш за все, здатністю шлунково-кишкового тракту перетравлювати корм. Коли тракт наповнений, у свиней виникає відчуття ситості, і вони починають їсти менше. Цей процес називається фізичною регуляцією. Тоді як у свиней масою понад 60 кг відчуття голоду чи ситості визначається вмістом поживних елементів у крові, а саме: хімічною регуляцією. Свині з високим рівнем конверсії корму, обумовленим їх генетичним потенціалом, здатні спожити кормів більше, ніж це необхідно, перш ніж хімічна регуляція почне знижувати споживання корму. З графіка, наведеного на рис. 5.4.12 витікає, що після 55–60 кг здатність споживати корм перевищує здатність росту.

Рис. 5.4.12. Динаміка фізіологічних можливостей щодобового споживання корму та росту свиней на відгодівлі

Водночас під час використання системи сухої годівлі свині постійно впродовж доби мають доступ до корму, що призводить до збільшення його споживання. Під час використання системи рідкої годівлі кількість подаваного корму регулюється комп'ютером, і свині їдять досхочу до тих пір, поки не досягнуть максимального рівня насичення.

Тому виникає необхідність до зниження в цей період концентрації енергії і протеїну в комбікормах. За багатофазової (мультифазної) годівлі впродовж всього періоду відгодівлі через певні періоди згодовують дві або три різних рецептур комбікормів з поступовим зниженням вмісту поживних речовин, бо з підвищенням маси потреба в амінокислотах у свиней знижується. У перші 5–10 діб після постановлення у цех відгодівлі слід згодовувати тваринам ту ж рецептуру комбікормів, яку використовували в цеху дорощування. Через якийсь час її поступово замінюють. Що нижча маса поросят під час постановлення в цех відгодівлі, то більше амінокислот має бути в кормі. З практики роботи сучасних промислових комплексів зміна раціону відбувається за досягнення тваринами маси 60–65, та 90 кг, тобто використовують рецептуру комбікорму для поросят від 25–30 кг до 60–65 кг. Наступна фаза годівлі 60–90 кг і заключна відгодівля 90–120 кг з переходом на кожну знижується енергетична і протеїнова поживність раціону. Під час використання мультифазної годівлі підвищується відсоток засвоєння протеїну, і зменшується вміст азоту в гною.

За будь-якої системи годівлі потрібен постійний контроль цього процесу. У рис. 5.4.13 та 5.4.14 наведені рекомендовані процедури технічного обслуговування систем сухої та рідкої годівлі.

Рис. 5.4.13. Контрольні процедури систем сухої та рідкої годівлі	Рис. 5.4.14. Контрольний лист з утримання та контролю за системою рідкої годівлі

5.4.3. Водонапування свиней на відгодівлі

Основні вимого до системи водонапування схожі з такими на дорощування. Відмінними є висота розташування соскових і чашкових автонапувалок та їх пропускна здатність. У табл. 5.4.7 наведені висота розташування, фронт напування та добове споживання води для різних вагових категорій молодняку свиней на відгодівлі. При цьому тиск води має бути 1,5–2 бари, а пропускна спроможність автонапувалки – 1,0 л/с.

Враховуючи сучасні можливості регулювання висоти автонапувалок та різні їх конструкції, основним критерієм для визначення висоти кріплення є такі положення: висота кріплення соскової автонапувалки з кутом нахилу до підлоги в 90о визначається на рівні спини найменшої тварини в станку. Під час використання автонапувалок з кутом нахилу 60о висота розташування має бути на 5–7 см вище спини найнижчої тварини в станку. За наявності декількох напувалок у станку їх бажано розташувати на різній висоті для зручності більшості поросят. Чашкову автонапувалку потрібно розмістити на висоті 40о від висоти плеча найменшої тварини. Як і під час дорощування в кожну секцію відгодівлі бажано встановити лічильник води, який буде сигналом до зміни статусу здоров’я тварин чи технічних ускладнень системи водонапування.

Що до якості води, то на цій стадії дотримуються тих же вимог до води, що й на дорощуванні.

Таблиця 4.5.7

Вага свинини, кг	Висота напувалки, см	Голів на напувалку	Денне споживання, л
34–68	54–60	10	5–9,5
68 – реалізація	60–75	10	6–17

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає основна мета дільниці відтворення?

2. Охарактеризуйте будову статевих органів свиноматок. Що таке статевий цикл, його періоди?

3. Які гормони беруть участь у регулюванні статевого циклу свиноматок?

4. Вкажіть порядок виявлення в охоті свинок і свиноматок.

5. В який період перевіряють ознаки охоти в групі свиноматок після осіменіння?

6. Які аспекти є важливими у промисловому свинарстві для своєчасного виявлення охоти та успішного запліднення?

7. Особливості виявлення охоти свиноматок у групових станках?

8. Перерахуйте рекомендації процедури осіменіння свиноматок, що створені на основі роботи практиків кращих господарств.

9. Методи осіменіння свиноматок, особливості проведення цього технологічного заходу.

10. Вкажіть основні елементи технології осіменіння свиноматок.

11. Перерахуйте послідовність операції за внутрішньоцервікального осіменіння свиноматок.

12. Вкажіть переваги штучного осіменіння свиней.

13. Вкажіть зоогігієнічні параметри в цеху холостих і умовно поросних свиноматок.

14. Охарактеризуйте шкалу оцінювання кондицій свиноматок за вгодованістю.

15. Які існують способи перевірки поросності свиноматок?

16. Характеристика способів утримання і догляду за свиноматками під час поросності.

17. Як відбувається годівля поросних свиноматок?

18. Охарактеризуйте оцінювання кондицій тіла свиноматки.

19. Вкажіть особливості утримання і годівлі лактуючих свиноматок і підсисних поросят.

20. Охарактеризуйте гормональну регуляцію опоросу і лактації свиноматок.

21. Огляд та дії оператора під час опоросу.

22. Вкажіть особливості догляду за свиноматкою і поросятами у підсисний період.

23. Вкажіть особливості технології годівлі та напування підсисних поросят.

24. Які особливості підготовки приміщення для дорощування, приймання і розміщення поросят?

25. Особливості годівлі та напування поросят.

26. Особливості утримання відгодівельного молодняку свиней.

27. Особливості технології годівлі відгодівельного молодняку свиней.

28. Яка площа станка для свиноматок зі встановленою поросністю відповідно до ВНТП-АПК-2005?

29. Яка площа станка для свиноматок зі встановленою поросністю використовується у більшості

країн ЄС?

30. Який оптимальний мікроклімат для утримання поросних свиноматок?

31. Які напувалки використовують для утримання поросних свиноматок?

32. Яка здатність автоапувалки має бути за утримання поросних свиноматок?

33. Особливості годівлі поросних свиноматок.

34. З яких складових складається загальний приріст, що набирається свиноматкою впродовж поросності?

35. У який період поросності свиноматки відбувається найбільший приріст ембріонів?

36. Як відбувається оцінювання кондиції поросних свиноматок?

37. Яка тривалість поросності свиноматок?

38. Особливості утримання підсисних свиноматок.

39. Опишіть підготовку приміщень до утримання підсисних свиноматок.

40. Опишіть ознаки наближення опоросу в свиноматок.

41. Яка частота перевірки перебігу поросності у свиноматок оператором цеху?

42. Які технологічні операції проводять перед опоросом?

43. Які технологічні операції проводять під час опоросу?

44. Які технологічні операції проводять після опоросу?

45. Перелічіть критичні періоди життя поросят.

46. Оптимальна температура лігва поросят у перші дні життя.

47. За допомогою якого обладнання забезпечується температурний режим у лігві поросят?

48. Опишіть процес вирівнювання гнізд поросят та його основне завдання.

49. Які технологічні операції виконують для забезпечення нормального розвитку поросят-сисунів в умовах промислового виробництва?

50. Який відсоток збереження поросят після відлучення у господарствах, які використовують генотипи з селекцією на великоплідність і оптимальний розмір гнізда при народженні?

51. Основні причини загибелі поросят.

52. У який період життя поросят починають привчати до поїдання корму?

53. Як забезпечується водонапування підсисних поросят?

54. Опишіть техніку відлучення поросят.

55. Основна мета годівлі лактуючих свиноматок.

56. Яку кількість молока свиноматка генерує за добу на початку лактації?

57. Оптимальний мікроклімат для лактуючих свиноматок.

58. Яка потреба у воді у лактуючих свиноматок?

59. Яку кількість корму з’їдає підсисна свиноматка за добу?

60. Якими є бажані прирости та конверсія корму для молодняку свиней на дорощуванні?

61. Охарактеризуйте принцип «порожньо–зайнято» для секції поросят на дорощуванні.

62. Оптимальний мікроклімат для секції поросят на дорощуванні.

63. Способи обігріву приміщень для утримання поросят на дорощуванні.

64. Яку температуру підлоги рекомендовано для утримання поросят на дорощуванні?

65. Техніка годівлі поросят на дорощуванні.

66. Фронт годівлі для поросят на дорощуванні.

67. Точки контролю якості корму за рідкої годівлі для поросят на дорощуванні.

68. Принцип налаштування роботи напувалок для поросят на дорощуванніє

69. Під час перевірки пропускної здатності напувалок для поросят на дорощуванні за скільки секунд має наповнитися ємність 100 мл?

70. Скільки у середньому триває період дорощування молодняку свиней?

71. За якої маси молодняк свиней ставлять на відгодівлю?

72. Які показники оптимального мікроклімату для молодняку свиней на відгодівлі?

73. Для чого у літню спеку використовують систему розпилювання води під високим тиском?

74. Як підтримується оптимальна температура для відгодівельного поголів’я у зимовий період?

75. Яка оптимальна щільність постановлення у станку молодняку свиней на відгодівлі?

76. Які особливості відгодівлі молодняку свиней?

77. Як визначається фронт годівлі для відгодівельного молодняку свиней?

78. Особливості мультифазної годівлі свиней.

79. Які технологічні фактори впливають на відгодівлю свиней?

80. Які існують види відгодівлі свиней?

81. Який тиск води та пропускна здатність напувалки має бути під час напування свиней на

відгодівлі?

82. Яка висота кріплення соскової автонапувалки для відгодівельного молодняку свиней?

83. На якій висоті встановлюють чашкову напувалку для відгодівельного молодняку свиней?

84. Вплив якості води для напування на відгодівельний молодняк свиней.

Попередня тема

На початок

Наступна тема