|
|
КОНЯРСТВО Електронний посібник |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
11.1. Стан і перспективи
розвитку кінного спорту і туризму 11.2. Сучасні види
кінного спорту 11.3. Організація та робота
кінноспортивних баз і поні-клубів 11.5. Правила проведення
змагань 11.6. Вимоги до спортивних
коней і принципи їх відбору 11.7. Тренування і підготовка
спортивних коней до змагань 11.1. Стан і перспективи розвитку кінного спорту і
туризму
Кінний спорт – досить-таки
широке поняття, яке включає в себе різноманітні спортивні ігри за участю
коней. Під час верхової їзди вершник активно взаємодіє з рухом
коней. За деяких видів кінного спорту дозволено впливати на рух коня за
допомогою голосу. Кінний спорт включає в себе всі види змагань у верховій
їзді. Основні види: верхова їзда та їзда в упряжі. Під час верхової їзди коня
використовують під сідлом, в упряжі – як тяглову силу. До кінного спорту в
вужчому сенсі відносять: виїздки та вищу школу верхової їзди, долання
перешкод (мисливський паркур, шість перешкод,
рекордні стрибки, командні змагання, естафети, подолання перешкод групою і т.
д.), їзда місцевістю, пробіги на витривалість і швидкісні пробіги, триборство
(складається з манежної їзди, їзди пересіченою місцевістю і долання
перешкод).
Випробування з
виявлення спортивних якостей коней включені до групи випробування коней під
вершником. Сюди входять: випробування запряжених коней на виїздці, долання перешкод,
їзда на управлінні, пробіги, їзда у важкому приладді, перевезення рекордних
вантажів. До групи випробувань коней відноситься і вольтижування. Це
виконання гімнастичних вправ на коні, що рухається. Цей вид розвиває
рухливість і спритність, які є попередньою сходинкою до основної підготовки
вершника. 11.2.
Сучасні види кінного спорту Вольтижування (від
французького voltiger – "пурхати") –
гімнастичні вправи, які виконують на коні, що рухається по колу діаметром 12
м.
Джигітуванння (турецьк.
"джигіт" – майстерний і відважний вершник) – стрибки на коні,
причому вершник на повному ходу виконує акробатичні номери, стріляє в ціль і
т. д.
Джигітовка https://www.youtube.com/watch?v=8zHdC7jkHnI Стіпльчез (англ. steeple-chase –
"стрибки з перешкодами") – стрибки по спеціально обладнаній трасі,
на якій чимало перешкод (близько 30, заввишки до півтора і шириною до 7
метрів) з декоративного чагарника, дерев'яних брусів, каналів, наповнених
водою і т.д.
Стрибки з перешкодами https://www.youtube.com/watch?v=ZzwT5emsYtc Скачки – випробування на
спритність, стрибучість, витривалість племінних коней верхових порід. Рисистий біг – дозволяє визначити витривалість і швидкість бігу
коней рисистих порід.
Дистанційні кінні
пробіги – виявляють вміння вершника
правильно розподілити сили коня в польових умовах на довгій дистанції
пересіченою місцевістю, на якій можуть зустрічатися природні перешкоди (кущі,
круті підйоми та спуски, канави тощо). Драйвінг – у цьому виді змагань беруть участь упряжки коней (одиничні,
парні). Поставлено питання про включення драйвингу
в програму олімпіади. Види драйвингу: Манежна
їзда – оцінювання виїздженості. Марафон – оцінювання здоров'я і тренованості коней, а також
уміння драйвера управляти тваринами; Конкур(смуга перешкод) – оцінюється швидкість і
координованість коня, що рухається за маршрутом з перешкодами.
Конкур https://www.youtube.com/watch?v=oj7Ce2_LCd8&list=PLqsPb8RuVYeTrvXKCnk3A8gF6HLvBcCf_ Вестерн-спорт – напрям верхової їзди, що зародився в середовищі
ковбоїв, що відрізняється використанням особливого виду упряжі та сідла, більш
вільною посадкою і т.д. Виділяють кілька видів їзди в стилі вестерн: рейнинг (Reining Class) – виїздка, спін-варіант піруету – кружляння коня, слайдинг-стоп (slclassing stop) – швидка зупинка після галопу, роль бек (roll back) – поворот коня на
180 ̊, зміна ноги на галопі (lead change), бек-ап (back ар) – осаджування коня. Дамська їзда – верхова їзда в дамському сідлі, передбачає певне
положення тіла вершниці. Для такого виду верхової їзди обов'язковий
спеціальний костюм ("амазонка").
Дамська верхова їзда https://www.youtube.com/watch?v=K5xfnhe098A&t=1s Поло (англ. polo) –
командний вид спорту з м'ячем, в якому учасники переміщуються полем верхи на
конях і, керуючи рухами м'яча за допомогою спеціальної довгої ключки,
намагаються закинути його у ворота суперника. Батьківщина цієї гри – Центральна Азія, сучасний
варіант поло, створений англійцями (військовослужбовцями, що побували в
Індії). Байга – кінний спорт, популярний у тюркських народів, підрозділяється
на перегони на довгі дистанції (до 50 км) пересіченою місцевістю (аламан байга), стрибки лошат (кунан байга), інохідця (жорга жарис). 11.3. Організація і робота кінноспортивних баз і
поні-клубів
Поні-клуби. Вперше були організовані в Англії. Головна їх мета – навчання
дітей і підлітків мистецтву верхової їзди та кінного спорту.
У світі існує
понад 1400 поні-клубів. У межах Федерації кінного спорту в 1977 р. засновано
спеціальну комісію з регламентування діяльності цих клубів, яка розробила і
затвердила правила проведення дитячих змагань з кінного спорту. З 1977 р.
проводяться континентальні чемпіонати для дітей віком від 8 до 14 років з
виїздки, долання перешкод і триборства за полегшеними, доступними для дітей
програмами.«Донбас Эквіцентр» є одним з кращих
сучасних кінноспортивних комплексів миру. Він був урочисто відкритий 9 травня
2009 року. У центрі є все для
повноцінних занять конкурами та виїздкою. Тут
проводять міжнародні турніри з конкуру «Донбас Тур»,
рівень яких досяг «5 зірок». У цьому руці був проведений турнір, призовий
фонд якого склав 1000000 євро. У минулих турнірах розігрували автомобілі. Велика та живописна територія «Донбас Эквіцентра»
вміщує: ·
літній ресторан; ·
конкурне поле (6300кв м); ·
розминочне поле (2400кв м); ·
спортивний манеж для змагань; ·
кузню та мийки; ·
водилку на 8 місць; ·
денники на 150 місць; ·
конюшні на 36 місць, 18 місць, 7
місць; · дитячий майданчик
Батьківщиною скачок вважається Англія. Тут перші кінні перегони проводили
ще за часів Римської імперії. У сучасному вигляді скачки у Великобританії
набули поширення на початку XVII століття. За наказом короля Джеймса I в Ньюмаркеті
були побудовані спеціальні стайні для бігових коней, тоді ж виникла ідея
нагородження переможців-жокеїв і господарів коней. У 1789 році лорд Дербі
заснував перегони свого імені, досі користуються популярністю в усьому світі.
Щосереди червня на іподромі Епсом Даунз недалеко від Лондона проходять змагання, на яких
присутні шанувальники перегонів з багатьох країн. У Франції інтерес до скачок
з'явився після того як в 1681 році Людовик XIV запропонував щорічно проводити
кінні змагання в Сен-Жермені. Французька
аристократія стала будувати ферми з розведення племінних коней та кінні
заводи. У Росії долучив дворянство до скачок Петро I. До поч. XX століття
офіцерські бар'єрні скачки в Михайлівському манежі, так званий стипль-чез,
були головною подією сезону. Система ставок
Супроводжували змагання ставки на коней. Первісною формою ставок були
парі одного глядача з іншим. Але для укладення парі потрібно знайти партнера
з протилежною думкою, але з рівним об'ємом гаманця. Так з'явилися букмекери. Букмекер встановлює співвідношення ставок таким чином, щоб відсоток
прибуткової частини був на його користь. Але є високий ризик того, що
букмекер не зможе розплатитися з усіма, хто виграв. Фактично, незважаючи на
постійну зміну шансів у міру надходження нових ставок, прибуток і втрати
букмекера залежать від результатів заїзду. Розміри обіцяних виграшів у момент
реєстрації ставок є твердими і не підлягають зменшенню, хоча букмекер може
зменшити розміри премій у разі виграшу фаворита при відповідних ставках. 11.5. Правила проведення змагань Долання перешкод (конкур) – найпоширеніший вид кінного
спорту. На відведеному для змагань майданчику споруджують перешкоди з дерева,
хмизу тощо. На стояки навішують жердини, огорожі, шлагбауми . У системі
перешкод обов’язково обладнують канаву з водою 3 – 5 м завширшки.
Залежно від кількості й розміру перешкод конкури
бувають легкого, середнього, важкого і вищого класів (легкий – 8,
середній – 12, важкий – 15, вищий – 18 перешкод; висота, см, відповідно: 90 –
100, 100 – 110, 120 – 140, 130 – 170). Важкий і вищий класи конкуру
розподіляють на А, Б, В. Виступ спортсменів оцінюють за кількістю штрафних
очок (за відмову долати перешкод: першу – 10, другу – 20, за третю виключать
із змагань; за руйнування перешкод – 5, за падіння – 30 очок). Залежно від
класу спортсмену надають кваліфікація від третього розряду до майстра спорту.
Найвище спортивне звання присуджують за виконання нормативів вищого класу.Конкури бувають швидкісні, «за вибором», на потужний стрибок, мисливські, до
першої помилки тощо. У швидкісному конкурі переможцем стає спортсмен,
кінь якого пройшов дистанцію за меншу кількість часу. За порушення перешкод
правилами передбачено нараховувати штрафний час. Переможця у конкурі «за
вибором» визначають за кількістю додаткових балів. У змаганнях на потужність
стрибка перемагають спортсмени, які досягли кращих результатів. Конкурні змагання мають різні умови проведення. Якщо на
змаганнях встановлений обов’язковий маршрут, то переможця визначають за
найменшою кількістю штрафних очок. На швидкісних конкурах переможцями стають
спортсмени, які показали кращі результати. За умов довільного маршруту
вершник має право вибору перешкод. Учасникам змагань бали нараховують залежно
від складності останніх. Триборство проводять упродовж трьох днів
із манежної виїздки, польових випробувань та долання перешкод. На кожний вид змагань визначають один день. Манежну
їзду організовують за правилами, встановленими для виїздки. Її програмою
передбачено рухи коней на різних алюрах та виконання деяких нескладних вправ.
Оцінюють за 6-бальною системою. Польові випробування – найважчий етап триборства
і від них залежить результат виступу спортсмена. 11.6. Вимоги до спортивних коней і принципи їх відбору Спортивний кінь
повинен бути верхового або верхово-запряжного типу. З порід, які
використовують в Україні, найбільш придатними для спорту є чистокровна
англійська верхова, українська верхова, тракененська
породи коней. Дуже важливо, щоб коні мали гармонійну будову тіла,
достатній зріст (160 – 168 см), легкі вільні рухи, живий, але добрий норов,
добре здоров’я, міцні кінцівки і властивість швидко ідновлювати свою роботоздатність після навантаження.
Саме тому для досягнення високих результатів у кінноспортивних змаганнях
значну увагу надають правильному вибору коней. Одним із критеріїв вибору
спортивного коня є оцінювання його за екстер’єром, у яку входять взяття
промірів і вирахування індексів будови тіла.
Одержані дані підтверджують, що особливої різниці за
величиною промірів у коней різних груп не спостерігалося. За висотою в холці
вищими були конкурні коні зі зростом 163,3 см.
Більш масивними і костистими виявилися триборні
коні. За всіма досліджуваними показниками коні цілком відповідають вимогам,
які пред’являють до них залежно від використання. Так, для використання у
такому класичному виді кінного спорту, як виїздка, перевагу надають коням
верхового типу, великим (висота в холці 160 – 170 см), з добре розвиненими
грудьми (обхват грудей 185 – 200 см), ошатним на вигляд, гармонійно
складеним, правильного екстер’єру. Конкурні коні
мають бути великі, з добрим обхватом грудей і п’ястка, у триборстві переважно
використовують коней високорослих, зі середнім розвитком грудної клітки,
сухої конституції, сміливих, витривалих. 11.7. Тренування і підготовка спортивних коней до
змагань Спортивні коні потребують особливого ставлення та індивідуального
підходу. Вони примхливі до
їжі, воліють споживати певні корми, чутливо реагують на зміну розпорядку дня
і т.д.
Від них потрібна
максимальна напруга в порівняно ранньому віці, а їх організм, особливо
кінцівки, відчувають величезні навантаження. Коні, яких готують для скачок
або інших видів кінного спорту, не повинні бути занадто вгодованими. Їх
потрібно утримувати в тренувальній (робочій) кондиції, без зайвого жиру. У
той же час скакові коні не повинні бути й занадто худими. Під час підготовки
коней для іподромних змагань або інших видів спорту дуже важливо, щоб тварини
отримували енергію, протеїн, мінеральні речовини й вітаміни в достатній
кількості для прояву генетично обумовлених можливостей, інакше спадкові
задатки за ознакою жвавості реалізуються лише на 35%. Крім того, нестача в
раціоні, наприклад, обмінної енергії в більшості випадків призводить до того,
що спортивні коні сходять із дистанції до кінця перегонів. Тому досягнення
спортивних коней багато в чому залежать від повноцінної годівлі. Під час
нормування годівлі спортивних коней необхідно враховувати, що спортивна
робота коня підвищує потребу в енергії, вітамінах і кухонній солі. У період
тренінгу й випробувань потреба в енергії підвищується на 32%, у протеїні та
лізині – на 13%, у мінеральних речовинах – а 12%, зокрема в кухонній солі –
на 80%, у вітаміні А – на 85%, D – на 66% Е – на 37%, групи В – на 15 – 80% у
порівнянні з кіньми, що знаходяться на відпочинку. Потреба спортивних
коней у поживних речовинах залежить від живої маси, темпераменту й
виконуваної роботи (тренінг, випробування, відпочинок). Норми поживних
речовин для спортивних коней наведені в табл. 1. Загальний рівень годівлі
коней у період тренінгу й випробувань повинен бути не нижче 2,5 корм. одн на 100 кг живої маси. На 1 корм. одн.
раціону має припадати не менше 10,5 МДж обмінної енергії, 72 г перетравного
протеїну, 4,5 г лізину, 5 г кальцію, 4 г фосфору, 4,8 г кухонної солі, 10 мг
каротину, не більше 180 г сирої клітковини та ін. Особливо важливо
контролювати рівень енергії в раціонах спортивних коней у період їх виступів
та іподромних випробувань, оскільки ці коні повинні споживати обмежену
кількість сухої речовини на 100 кг живої маси, але з високою концентрацією в
ньому поживних і біологічно активних речовин. Спортивне
навантаження коня впливає на його потребу у воді, підвищуючи її вдвічі у
порівнянні з кіньми, що знаходяться в спокої. Нестача води призводить до
втрати апетиту, що обумовлює уповільнення росту, зниження ефективності
використання корму і працездатності. Кінь, позбавлений води, гине
через 17 – 18 днів. Коні потребують
вільного доступу до свіжої, чистої води. Щоб уникнути зневоднення, розрив між
двома напуваннями не повинен бути менше 4 годин. Допустимі тимчасові
обмеження в доступі до води, коли кінь розгарячений після праці або
тренувань. Під час стійлового утримання, напування коней повинне відбуватися
не менш 3-х разів на добу, у спекотний час кількість напувань збільшують. Температура води
для напування коней – не нижче 4ºС, для жеребних
кобил (задля запобігання аборту) – 10 – 4ºС. Питання для самоконтролю 6. Яка головна мета створення поні-клубів? 7. Назвіть головні обов’язки букмекера.
9. Упродовж скількох днів проводять триборство? 10. Найважливіші аспекти тілобудови
спортивних коней |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
