СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE

Електронний посібник/The electronic manual

ГОЛОВНА/HOME PAGE	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ/THEORETICAL INFORMATION	АНОТАЦІЯ/ABSTRACT
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ/LIST OF REFERENCES		УКЛАДАЧІ/COMPILED BY

3. СУЧАСНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ-ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ТА ОЦІНКИ

ДОБРОБУТУ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ

3.3 Принципи благополучя у технології виробництва продукції птахівництва

Значення фізіологічних і етологічних реакцій курей для оцінки благополуччя при надінтенсивних технологіях і кліткових системах утримання

Особливості фізіології птиці. Основою природних етологічних потреб, птиці є рух з постійним пошуком корму, гребанням, дзьобанням або клюванням, розведенням і маханням крилами, купанням в піску і сонячних променях. Звідси найбільш відповідними є вільні системи утримання курей в пташниках або пересувних домиках, обладнаних гніздами, з природнім виходом на долівку з підстилкою та вільним виходом на вигул.

Згідно з технологічними нормативами, при інтенсивних технологіях в одній клітці утримується по 5 курей, ці клітки є настільки малі, що птиця не має змоги розправити крила, рухатися, клювати, дряпати грунт. В клітках кури позбавлені природних інстинктів, наприклад сидіти на сідалах, купатися в поросі, будувати гніздо.

В 1996 р. Науковий Ветеринарний Комітет Європейської Комісії до якого входять ветеринарні лікарі з усіх країн Євросоюзу, зазначив:

«Кури мають потребу відкладати яйця на гніздо, і це є наслідком їх природного інстинкту» (НВК, 1996). При батарейному утриманні це неможливо. Кури не мають ні місця, ні матеріалу для гнізда. Науковий ветеринарний комітет також зазначив:

«Кури потребують підстилки, щоб клювати, дряпати і купатися в поросі». В клітках це неможливо.

Крім того:

«Кури потребують сидіти на сідалі, особливо вночі». Це також неможливо у клітках.

У звіті Наукового Ветеринарного Комітету було визначено, що:

„Батарейне утримання не є природнім середовищем для птиці ... маленький розмір кліток та неприродність перебування в них, ці клітки мають серйозні недоліки щодо добробуту курей”.

Крім цього, кури страждають від фізичних ушкоджень, особливо кінцівок та крил. Тому вони мають дуже слабкі кістки, внаслідок обмеження руху часто страждають від переломів кінцівок, пошкоджень дзьоба та кігтів об дріт кліток.

Отже, як перелічені вище, так і інші властиві для батарейного утримання курей фактори постійно викликають у них незадоволення інстинктивних потреб, страждання і захворювання. Тому ці системи утримання курей повинні бути ЗАБОРОНЕНІ!!!

Мінімально допустимі нормативи утримання курей несучок в кліткових батареях та законодавчі акти ЄС

Проте і досі найбільше яєць в країнах Європейського Союзу і в Україні продукують при надінтенсивних технологіях з батарейним утриманні курей.

У 1988 р. була прийнята директива ЄС про Батарейне утримання (88/166/ЄС), яка містить вимогу, що для кожної курки при такому утриманні повинно бути надано принаймні 450 см² підлоги.

В директиві від 19 липня 1999 року 1999/74/ЄС вказано мінімальні стандарти для захисту курей-несучок, зокрема:

Батарейні кури повинні мати:

Принаймні 550 см² кліткової площі на кожну курку.

Вони повинні бути забезпечені годівницями (по 10 см на кожну курку).

В клітках мусять бути автонапувалки такої ж довжини, як і годівниці.

Висота клітки повинна мати принаймні 40 см (65% площі клітки) і не менше 35 см в інших частинах клітки.

Підлога повинна бути сконструйована так, щоб кури не могли пошкодити кігті, нахил підлоги не повинен перевищувати від 8 до 14%. Клітки повинні бути обладнані пристосуванням для обрізки кігтів.

„Держави-члени ЄС повинні гарантувати, що утримання в кліткових батареях, згаданих вище, буде заборонене починаючи з 1 січня 2012 року, а починаючи з 1.01.2003 р. заборонено будувати такі типи пташників чи починати їх використовувати”. (1999/74/ЄС). Також заборонено обладнувати клітковими батареями старого типу вже збудовані будівлі.

Виходячи з законодавчих актів в країнах ЄС на перехідний період 2003-2011рр. були розроблені системи, за яких пташники обладнуються клітками перехідного типу, або вдосконаленими, в яких обов’язкове дотримання всіх основних гігієнічних нормативів і вимог благополуччя.

Розроблені і впроваджуються альтернативні системи. В окремих з них передбачено вихід на вигульні дворики.

Як наслідок обмеження можливостей реалізації своєї природної поведінки при промислових технологіях і інтенсивних системах утримання, зокрема, в кліткових батареях різного типу, птиця постійно терпить страждання, як психологічні так і фізичні. Це веде до прояву і розвитку цілого ряду стереотипних реакцій з супроводжуючою їх неприродною поведінкою, а при глибокій і тривалій дії стрес-факторів ще й до розвитку захворювань.

Птерофагія характеризується видзьобуванням пір’я, що є для птиці болючим. Сприяє цьому і неможливість гребти. Крім того, в нормальних природніх умовах кури близько 50% часу тратять на пошук і приймання корму. А в клітках їм приходиться з’їдати за значно коротший час потрібну кількість корму. Можливості приймати пісочні ванни немає, вони мусять приймати так звані „пусті” купання, що підтверджує їх постійне невдоволення і низький рівень благополуччя. Таким же чином виникає потреба і в псевдо-гніздуванні, яке ще називають „пустим” несінням, що також вважають характерним для розвитку глибокої стереотипії в курей. Разом взяті відхилення виливаються у розвиток надто поширеного при інтенсивних системах канібалізму.

Профілактувати його наслідки хочуть обрізанням чубка дзьоба у курчат, що є контроверсійним заходом.Воно веде до такого ж відчуття гострого болю, як і хронічний біль при птерофагії, і супроводжується проявом депресій.

Сильним стресом для курей є заходи, що прискорюють випірювання. З метою продовження циклу яйцекладки стараються прискорити процеси випірювання шляхом радикального зменшення кормів і води та освітлення. Таке зсумування стрес-факторів часто веде до раптового наростання захворюваності і відходу птиці. Тому такий метод заборонений законодавством ЄС.

Встановлено, що рівень благополуччя птиці впливає на стан їх здоров’я. Виходячи з цього, хвороби, які виникають внаслідок і одночасно із зниженням рівня благополуччя і походять від порушень технології та систем утримання, називають технопатіями. До числа їх в першу чергу відносять хвороби кінцівок. Це звичайно наслідок гіподинамії і перенаселення пташників, де неможливим стає навіть розправляння і тріпання крилами. Стійкість кісток до навантаження у курей з кліткових систем утримання на 41% менша, ніж у курей з природних систем. Тому поширеним при інтенсивних системах є деформації, остеопорози, дисхордоплазії, слабкість м’язів і переломи кісток. Все це поведінково зводиться до кульгавості, сильного болю, неможливості нормального напування і живлення. Закінчуються хвороби схудненням і виснаженням при утриманні в клітках на похилій дротяній підлозі надто часто бувають початкові ороговіння тріщин, а потім тріщини і рани на лапах і пальцях. Можливі і вивихи. Щоб кігті не переростали, застосовують пристрої для їх стирання. Такі явища зовсім відсутні у курей, яких утримують на підлогах з підстилкою. Наведені поведінкові відхилення у здоров’ї курей служать показовим прикладом для характеристики поганого стану благополуччя.

Перспективні системи утримання курей з дотриманням вимог благополуччя

В зв’язку з цим розробляються і впроваджуються на цей період так звані перехідні клітки. Проте для вирішення питання на перспективу заплановані і пропонуються вдосконалені клітки або альтернативні системи, відносно яких у згаданих вище правових актах викладені специфічні вимоги щодо дотримання вимог благополуччя при утриманні птиці.

Перехідні клітки. В цей період дозволено використовувати існуючі типи, які розраховані на збільшення площі кліток до 550 см² на 1 курку. В кожній клітці мусить бути обладнаний пристрій для стирання кігтів. Крім того, в клітках передбачити кориткові годівниці з вільним до них доступом і довжиною не менше 10 см на одну курку. Якщо в клітках обладнані крапельні або кубкові напувалки, то в кожній клітці має бути по дві напувалки. Коли використовують жолобові напувалки, то довжина такого жолобка повинна мати довжину мінімум 10 см на одну курку.

Висота клітки повинна бути 40 см на не менше як 65% площі, і не менше ніж 35 см в будь-якому місці клітки. Підлоги мають мати нахил не більший 14% або 8%, якщо дротяна щітка, з якої вони зроблені, дає можливість надійного опору для направлених до переду кігтів ніг. При потребі мати більший нахил підлоги вона має бути зроблена з інших матеріалів, які можуть бути визнані законодавчими актами ЄС.

Вдосконалені (збагачені) клітки встановлюють вже на працюючих або на заново збудованих фермах. В таких клітках потрібно мати не менше 750 см² площі підлоги на курку, з яких 600 см² має складати площа житлова (площа гнізда не охоплює всю житлову поверхню). Висота клітки поза житловою площею повинна становити не менше 20 см в любій частині. А сама клітка не може бути меншою від 2000 см² загальної поверхні.

	Крім того в клітках має бути:
1. гніздо; 2. солома для можливості гребтись і дзьобати; 3. сідала (15 см на курку); 4. годівниці з вільним доступом і довжиною не менше 12 см на курку; 5. не менше двох крапельних напувалок, або кубкових, доступних для кожної курки, що знаходиться в клітці, чи 12 см ринвової напувалки на 1 курку; 6. пристрої для стирання кігтів.

Для полегшення огляду, посадки і забирання курей повинен бути прохід між батареями, шириною не менше 90 см. Віддаль від підлоги до дна кліткової батареї повинна становити не менше 35 см.

Тими ж законодавчими актами на ближню і дальшу перспективу розроблені і впроваджуються альтернативні системи утримання курей. В них має бути передбачено вільний доступ – до жолобкової годівниці, не менше 10 см, або округлої – не менше 4 см на 1 курку; до напувалки ринвової проточної – 2,5 см, а до округлої – 1 см на курку.

У випадку обладнання напувалок крапельних або кубкових потрібно забезпечити одну напувалку на 10 курей.

В альтернативних системах мусить бути хоч би одне гніздо на 7 курей, а якщо обладнано групові гнізда, то має бути хоч би 1м² поверхні гнізд на максимально 120 курей. В таких системах для курей повинні бути встановлені сідала із нерівно вираженими ребрами планок з розрахунку мінімум 15 см на курку. Сідала не обов’язково мають виступати над підстилкою, а віддаль на рівні між планками має становити хоч би 30 см при віддалі їх від стін хоч би 20 см.

Крім того, в альтернативних системах на одну курку повинно припадати мінімум 250 см² поверхні, застеленої підстилкою. Підстилкою застеляють щонайменше 1/3 площі підлоги. Останню частину підлоги обладнують сіткою, зробленою так, щоб кожен з направлених вперед пальців ніг (з кігтями) спирався на сітку.

Якщо в альтернативній системі кури вільно переміщаються на різних рівнях, тоді:

– не можна обладнувати більше як чотири рівні;

– висота між рівнями над головами повинна становити не менше 45 см;

– пристосування для годівлі і напування мусять бути розміщені так, щоб зробити можливим однаково вільний доступ до них для всіх курей;

– рівні необхідно зробити так, щоб унеможливити спадання посліду на нижній рівень.

	Якщо в альтернативній системі кури-несучки мають можливість виходу на відкритий вигул, то:
• повинно бути декілька виходів, які ведуть безпосередньо на зовнішній вигул (поза будівлею); • розміри отворів (лазів) повинні мати 35 см висоти і 40 см ширини, і бути по всій довжині будинку; • в кожному курнику мусить бути забезпечено 2м довжини на 1000 несучок.

Відкриті вигули мусять:

• мати площу, відповідну до кількості птиці, та поверхню, яка забезпечує можливість профілактики зараження;

• захищати від несприятливої погоди і хижаків;

• при потребі обладнують напувалки.

Густота заселення не може перевищувати десяти курей на 1м² використовуваної поверхні.

Попередня тема

На початок

Наступна тема