СТАЛЕ
ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE SUSTAINABLE
LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE МОДУЛЬ
2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE Електронний
посібник/The electronic manual |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. СУЧАСНІ ТА ІННОВАЦІЙНІ
МЕТОДИ-ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ТА ОЦІНКИ ДОБРОБУТУ
ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Сучасні домашні свині
походять від дикого європейського кабана і були одомашнені 8-9 тисяч років
тому. Дикий кабан був широко розповсюджений у Старому світі і займав різні ареали
і ніші (Frädrich 1974). Дикі свині мають свій ареал розповсюдження який
найчастіше знаходиться в районі лісів і річок. Територія населена свинями в
природі, завжди включає воду, територію годівлі, місця для відпочинку, і
місця для охолоджування, чухання і дефекації. Свині можуть займати ареал від
100 до більше як 2500 га в залежності від наявності їжі. Благополуччя
свиней включає в себе: •
Благополуччя свиноматок •
Благополуччя поросят •
Благополуччя свиней на відгодівлі •
Благополуччя кнурів
Благополуччя свиноматок Безприв’язне утримання
Свиней
при безприв’язному утриманні тримають групами в приміщенні - в спеціальних
тваринницьких приміщеннях з регульованим середовищем. Конкретніші технічні
характеристики подібної безприв’язної системи утримання можуть варіювати.
Наприклад, розміри груп можуть варіювати від 4 до більш ніж 100 тварин,
підлога в приміщенні може бути повністю або частково щілинною, бетонною або
покритою не глибоким або, навпаки - глибоким, шаром соломи. Годування
зазвичай буває обмеженим - свині легко набирають у вазі, стаючи огрядними,
оскільки вони генетично (в результаті селекції) схильні до різкого ожиріння.
Спеціальний
електронний подаючий пристрій (ESF), що приводиться в дію закріпленим на шиї
свині транспондером, доставляє в годівниці розраховану комп'ютерною системою
кількість корму. Поросята при годуванні за допомогою ESF-системи можуть
утримуватися великими групами, що дозволяє компенсувати витрати на
використання подібної системи. При інших системах групового утримання корм
може просто розкидатися з тим, щоб дати тваринам можливість ритися в ньому
рилом (як того вимагають норми їх поведінки). В цьому випадку всій групі
тварин дається якась загальна кількість корму (залежно від періоду вагітності),
і, відповідно, групи мають бути менші. Як би там не було, при таких системах
утримання не виключений ризик того, що особини, що стоять на нижчому ступені
ієрархії домінування, не отримуватимуть достатньої кількості корму. Стійлове
годування дозволяє уникнути подібних проблем шляхом відмежування тварини в
стійлі на той час, поки вона їсть. Таким чином кожній свині індивідуально
дається необхідний денний раціон. Все
ще застосовуються і необмежені системи годування свиней (системи ad-libitum):
часто для цього використовують «молочну юшку», що доставляється по
спеціальних трубах, або відходи харчових підприємств. Кількість корму в цьому
випадку не обмежують, проте часто тварин не годують протягом одного дня в
тиждень, щоб уберегти їх від надлишкової ваги. Природно, в ці дні тварини
голодують. Основні проблеми добробуту при груповому утриманні: •
бідне середовище •
відсутність відповідної підстилки •
агресія •
висока щільність поголів’я •
обмежений раціон
У більшості систем
безприв’язного утримання тварини страждають від різного ступеня агресивності
домінуючих свиней, що приводить до страху у підлеглих особин. Це може
привести до бійок між тваринами, до травм шкірного покриву і укусів. Проблема
може ще більше загостритися із-за дуже високої щільності поголів'я на одиницю
площі і відсутності відповідної підстилки, що дозволяє тваринам розривати її
і здійснювати інші дії. Ці проблеми можна дещо
згладити, забезпечивши тварин додатковим простором, підстилкою і огорожею,
розташованою так, щоб дозволити підлеглим особинам уникнути контактів з
домінуючими особинами тієї ж групи.
Утримання свиней на глибокій
солом’яній підстилці із виділеним місцем для оправляння
Солома
має велике значення для свиней, вона сприяє фуражуванню, теплорегуляції та є
джерелом грубого корму Прив’язне утримання
Основні проблеми, що є неминучим
результатом стійлової і прив'язної систем утримання свиней, - це жорстке
обмеження руху і нормальної поведінки тварин, фізичний дискомфорт і травми
ніг. Збільшується також вірогідність інфекцій сечових шляхів. У свиней, що
містяться на прив'язі, часто виявляються натерті прив'яззю виразки, які
можуть бути дуже важкими і глибокими. При такому утриманні тварин у
них часто спостерігаються стереотипи, такі, наприклад, як покусування грат
або жування ланцюгів. Передбачається, що подібні явища - результат жорсткого
обмеження в прояві нормальної поведінки. Холості при підготовці і проведенні
осіменіння свиноматки утримуються в таких станках понад 4 тижні та не менше – в цеху опоросу
і підсосного вирощування поросят. У ряді країн, включаючи і
Великобританію, стійлова і прив'язна системи утримання заборонені законом. З
2006 р. прив'язна система буде заборонена у всіх країнах ЄС, а з 2012 р. ця
заборона поширена і на стійлову систему.
У системах утримання
свиноматок розрізняють два методи індивідуальний і груповий. Індивідуальні – характерні
для промислових технологій при утриманні великочисленних стад. Мотивами їх
впровадження і розвитку в попередні десятиліття були: можливість спрощення і
полегшення в т.ч. для механізації ряду важких технологічних процесів в т.ч. і
проведення штучного осіменіння свиноматок, вигідність виконання зоотехнічного
і ветеринарного нагляду та контролю, повної механізації і навіть
індивідуалізації за віком, масою, фізіологічним станом утримання свиноматок,
що давало істотні переваги в конкуренції з груповим методом утриманням маток. Проте якщо виходити з вимог
добробуту, то слід визнати, що ця система не відповідає етологічним і
фізіологічним вимогам, а значить не є біологічно обгрунтованою. Саме в
результаті цих порушень наступає потреба значного відсотка вибракувань тварин
основного стада. Розглядаючи
індивідуальне утримання свиноматок на прив’язі, або у фіксаційних чи
завужених (клітках) станках з точки зору добробуту не можна оминути стану їх терпіння,
яке тут чітко і тривало виступає (понад 4 тижні) у холостих при підготовці і
проведенні осіменіння та не менше – в цеху опоросу і підсосного вирощування
поросят). Крім гіподинамії у них виникають
ураження на шкірі, чи за лопатками, викликані прив’яззю, розвиваються різної
етології стереотипи.
Приймаючи позу „сидячої
собаки” у свиноматки, адже це не є для них фізіологічним, виникають тріщини в
лоновій ділянці тазу, або інші пошкодження в ділянках тазового відділу, чи
розвиток запальних процесів ( в т.ч. інфекційної етології) родових шляхів. В
подальшому часто розвиваються симптоми ММА та ССС синдромів.
Обмежений
харчовий раціон і відсутність можливості виконувати поведінку фуражування
призводить до розвитку “стереотипів”. Ці – відносно постійні послідовності
рухів, які здається не служать ніякій меті. Ці стереотипи є широко відомими
показниками “анормальна” поведінки і вказують на обмежений добробут.
Свиноматки в станках можуть виявляти такі стереотипи як наприклад, «кусання
перекладини» і «удаване жування» більше ніж 22% їх активного часу. В
результаті обмеження в бідному оточуючому середовищі, свиноматки стають менш
активними і “апатичними” або менш чутливим до їх навколишнього середовища. Це
можна порівняти з проявами клінічної депресії. Виниклі
стереотипи часто супроводяться порушенням репродуктивних функцій, що веде до
передчасної вибраковки значного відсотка (до 30%) маток.
Власне
кажучи, надмірне пиття, можливо, виглядає більше як діяльність по заміщенню
чим як стереотип. Стереотипи – дії по заміщенню, які не обслуговують ніякої
очевидної функції, і які повторюються. Здається, надмірне пиття не
повторюється, але це – альтернативна форма орального стимулювання для свині,
яка обумовлюється прийомом їжі. Ряд
тварин також як і свині відповідають на нудьгу і пригнічення, показуючи
стереотипну поведінку. Альтернативною
відповіддю знову є певні розлади, зокрема свині - перестають реагувати на
оточення взагалі і стають апатичними.
При інтенсивному виробництві
майже усі поросні свиноматки утримуються у станках для опоросу. Вони повністю
обмежені у просторі конструкцією клітки. Підлога може бути або бетонною або
решітчастою чи частково решітчастою, часто без підстилки. Станки для опоросу
сконструйовані для того, щоб обмежити рух свиноматки і знизити ризик
травмування нею поросят. Використання таких станків здешевлює виробництво
зменшуючи потребу у додаткових площах та спрощує обслуговування свиноматок.
При такій системі легше проводити напування і годівлю свиноматок та
прибирання гною. Одним із аргументів на користь цього є те, що спрощується
ветеринарне обслуговування поросят, ветеринарна допомога може надаватися
швидко і якісно. Також спрощується обслуговування і збереження поросят, але
свиноматки не можуть цього оцінити і наукові свідчення показують що вони
можуть страждати від неможливості виявляти свою природну поведінку. При утриманні у станках свиноматки не в змозі: •
Гуляти •
Повертатися •
Спілкуватися з іншими свиноматками •
Задовольняти важливі поведінкові потреби, такі як будівництво гнізда •
Виконувати інстинктивну потребу оправлятися в окремому від місця відпочинку,
місці •
Природно взаємодіяти із поросятами Свиноматки
перебувають у станках для опоросу до відлучення поросят, яке відбувається у
віці 3-4 тижні. Тільки цьому передує ще один пік виділення гормону стресу – кортизолу.
Вважається що це відбувається з причини неможливості свиноматки уникнути
постійного турбування її з боку поросят. У невеличкому загоні поросята не
мають що робити і в результаті вони починають кусати свиноматку. Неможливість
втекти від поросят також призводить до того, що виробляється надмірна
кількість молока що також виснажує свиноматку. В природному середовищі
свиноматка починає покидати гніздо через 1-2 дні після опоросу. А остаточно
вона покидає гніздо через 7-14 днів. Через декілька тижнів вона повертається
із своїм виводком до основної групи свиней.
Для
вирішення проблеми травмування поросят потрібно дотримуватися наступних
правил: •
Вибір порід і селекція свиноматок які є хорошими матерями •
Хороший догляд •
Надання достатньо соломи чи іншого підстилкового матеріалу для побудови
гнізда •
Надання безпечного місця для поросят •
Індивідуальні загони для свиноматок перед опоросом (у природі свиноматки
шукають окреме місце для опоросу) •
Надання окремого сховища для опоросу там де свиноматки утримуються у групах Вільно-вигульне утримання
Вільно-вигульні системи мають
найкращий потенціал по відношенні до добробуту тварин. Перевагами найкращих таких
систем є: • Свині мають достатньо
можливостей для моціону та фуражування. • Свині можуть їсти ряд
грубих кормів таких як, трава і коріння що допомагає справитися із голодом. • Свині мають достатньо
простору щоб утекти у випадку бійки із більш агресивними родичами. • їжа розкидається на частині
території що зменшує агресію підчас годівлі. • Їм значно легше регулювати
температуру тіла змінюючи поведінку. Вигульна система також може мати
свої економічні переваги, вимагає значно менших фінансових затрат для
запровадження.
Потенційні проблеми при
вільно-вигульному утриманні свиней включають: тепловий стрес/переохолодження,
сонячні опіки, травми ніг і ніздряні кільця. Свині можуть бути генетично
непристосованими до подібних систем; пасовище може не підходити для
вільно-вигульного утримання свиней, оскільки там немає необхідного укриття і
відповідних ям, де тварини могли б повалятися в грязі, або тому, що дуже
кам'янистий грунт травмує ноги тварин. Окрім цього, для того, щоб не
допустити нанесення збитку пасовищам, часто можуть використовуватися ніздряні
кільця, що у свою чергу не дозволяє тваринним рити рилом землю (компонент
нормальної поведінки свиней). Для уникнення такого роду
проблем, пов'язаних з поганим добробутом тварин, украй важливий
професіоналізм людей, що доглядають їх. Добробут поросят У числі основних проблем
добробуту поросят – небезпека бути роздавленими свиноматкою. Передбачається,
що висока частота випадків розчавлювання поросят - результат занадто
багатоплідних виводків (результат генетичної селекції) і «незграбних» спроб
свиней лягти (результат дискомфорту і поганого фізичного стану тварин
унаслідок недостатньої фізичної активності). Використання спеціальних кліток
(станків) для опоросу в значній мірі оберігає поросят від небезпеки бути
роздавленими, проте накладає жорсткі поведінкові обмеження на свиней.
Поросятам у віці 2-3 днів
часто обламують ікла за допомогою спеціальних щипців або сточують їх,
використовуючи для цього спеціальний електричний інструмент; ці операції
зазвичай проводяться без анестезії. Звичайно це пояснюють тим, що поросята гострими
зубами можуть поранити один одному мордочки або пошкодити соски свиноматці.
Залишається гадати, як тоді багатьом виробникам удається уникнути проблем з
травмами рила поросят і сосків свиноматок, не удаючись при цьому до
обламування іклів. Обламування іклів – дуже хвороблива процедура, і всі
фермерські господарства повинні як мінімум спробувати певний час обійтися без
неї – можливо, в ній просто не буде необхідності.
Поросятам у віці 2–3 днів
часто купірують (підрізують) хвости. Як правило, це робиться без анестезії – навіть
в ЄС, де закон забороняє проводити подібну операцію без спеціального
ветеринарного дозволу, який видається лише у виняткових випадках. При
купіруванні хвоста інколи видаляють його кінчик, а інколи – основну частку,
залишаючи лише короткий обрубок. Хвости купірують з тим, щоб запобігти
випадкам так званого канібалізму у відгодівельних свиней (кусання хвостів).
Передбачається, що багато аспектів загальноприйнятої практики розведення
свиней можуть сприяти спалахам канібалізму. Серед таких аспектів наголошуються,
наприклад, бідне місце існування (повністю або частково гратчасті підлоги без
необхідної підстилки) і висока щільність поголів'я, хоча треба відзначити, що
час від часу випадки канібалізму наголошуються і у тварин, що містяться в
солом'яних загородах при низькій щільності поголів'я на одиницю площі. Якщо
тваринам на фермі доводиться в плановому порядку купірувати хвости, то
необхідно зменшити щільність поголів'я на відгодівлі і поліпшити місце їх
існування. Бажано забезпечити тварин спеціальною підстилкою, яку вони могли б
розривати.
В більшості своїй поросята у
віці 2–3 днів піддаються кастрації, як правило, – без анестезії. Це робиться
для того, щоб уникнути так званого «запаху кабана». Це сильний специфічний
запах, властивий м'ясу статевозрілих некастрованих тварин, причиною якого, –
присутність в м'ясі певних гормонів. Деякі ринки обертають на цю проблему
менше уваги, до того ж у свиней, забитих при відносно невеликій вазі (менше
90 кг) цей запах відчувається значно менше. Окрім цього, у деяких порід
рівень гормону, що є причиною цього запаху, від природи нижчий, ніж у інших. Ці операції зазвичай
проводять без анестезії спричиняючи біль тваринам. Раннє відлучення
У
дикій природі поросята відлучаються від матері у
віці 7 - 12 тижнів. З метою збільшення кількості поросят, приведених однією
свинею протягом одного року, їх часто відлучають від матери у
віці 3 або 4 тижнів. Різка зміна раціону часто приводить до виникнення
діареї, а незрілість імунної системи підвищує сприйнятливість поросят до
хвороб. Проблема ще більш загострюється стресом, пережитим поросятами
унаслідок різкої втрати контакту з матір’ю,
і бідним місцем існування тварин. При системах утримання в спеціальних
металевих клітках з відкритим верхом відлучені поросята виявляються
поміщеними в нудне і одноманітне місце існування, що жорстко обмежує їх
поведінку. Благополуччя свиней на
відгодівлі
Основні проблеми, пов'язані з
блогополуччям відгодівельних свиней, - висока щільність поголів'я, бідне і
беззмістовне середовище і в результаті цього - випадки кусання хвостів, боків
і вух, темрява усередині приміщень і високий вміст аміаку в повітрі, що стає
причиною частих випадків респіраторних захворювань.
Солом'яні загони забезпечують
прекрасний термальний і фізичний комфорт для тварин, а також сприяючу прояву
нормальної поведінки підстилку. Добробут кнурів
Те
саме спостерігається у кнурів яких утримують для парування. В
деяких країнах, кнурам надається підстилка,
але в багатьох країнах їх утримують у нудних загонах або навіть клітках, не
надаючи підстилки що не дозволяє їм фуражувати, здійснювати термальний
контроль та сприяє захворюванням ратиць |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||