|
СТАЛЕ
ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE SUSTAINABLE
LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE МОДУЛЬ
2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE Електронний
посібник/The electronic manual |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
1. БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ,
ФІЗІОЛОГІЧНІ, ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ЗАВДАННЯ СТУДЕНТАМ Знати: • особливості поведінкових
реакцій свиней за групового утримання; • добову і сезонну
циклічність поведінки свиней; • основні життєві прояви у
свиней; • біологію свиноматок і
новонародженого молодняку; • біологію поросят раннього
відлучення за різних способів утримання; • особливості терморегуляції
у свиней. ОСНОВИ ЕТОЛОГІЇ СВИНЕЙ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ЧУТТЯ Найгірше розвинений у
домашніх свиней зір. У дослідній групі з 18 тварин тільки трьох вдалося
навчити розрізняти чорний і білий колір. Пізніші досліди, проте, довели
можливість розпізнавання свинями синього, зеленого, жовтого і червоного
кольору. У дослідах з вивчення
утворення умовних рефлексів звуковий подразник діяв на свиней інтенсивніше,
ніж світловий. Слух у свиней розвинений дуже
добре. Оскільки вуха у них відносно малорухливі, звукові сигнали лоціюються в
процесі повертанні голови. Свині дуже добре диференціюють два різні тони.
Проте в досліді з вивчення дії звуків в діапазоні частот 480...1000 Гц свині
не могли розрізняти два тони в ділянці приблизно 480 Гц, якщо різниця між
ними була менше ніж 24 Гц. Звуки, що їх видають самі свині, вельми
різноманітні і характерні для кожної категорії свиней і для різних життєвих
ситуацій. Нюх у свиней розвинений дуже
добре, оскільки він відіграє (особливо у диких свиней) важливу роль у
добуванні корму. Доведено, що після 10...20 проб свині за допомогою нюху
стали відрізняти визначений предмет від двох інших. Серед смакових компонентів
свині розрізняють насамперед солодке і гірке. Вони тонко диференціюють
ступінь солоності корму. Зокрема, свині часто розрізняли корми із вмістом
солі 1,5-2%. Відчуття розвинуто у свиней
практично по всій поверхні тіла. Дуже чуттєвими тактильними рецепторами
забезпечені кінцівки. Більшість відчуттів здійснюється переважно через рило.
Це справедливо і для взаємного спілкування свиней (торкання мордами), і для
пошуку корму. СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА
Предки свиней сучасних порід
– європейські дикі свині – мешкають групами по 10–50 тварин, що складаються з
маток, поросят і підсвинків. Нерідко в одній групі було по декілька маток.
Дорослі кабани живуть відособлено, приєднуючись до груп у період охоти маток,
коли між самцями відбуваються бійки. Матки приходять в охоту переважно
наприкінці листопада – на початку грудня. Приплід дика свиня дає, зазвичай,
раз на рік, максимально по 9 поросят у гнізді. У сприятливі роки і помірні
зими трапляються і по два опороси на рік.
Дикі свині – нічні тварини:
протягом дня вони відпочивають, вночі виходять за кормом. Вони всеїдні.
Влітку для відпочинку вибирають затінені вологі місця. Охоче валяються в
болоті, щоб позбавитися від паразитів (переважно комах). У холодний період
тварини влаштовують лігва з сухою підстилкою (з листя, очерету тощо).
СОЦІАЛЬНА ПОВЕДІНКА ЗА ГРУПОВОГО УТРИМАННЯ
Відразу після народження
поросята починають конкурувати за краще місце біля вимені матері. Як тільки
кожне порося отримає своє постійне місце, суперництво між ними припиняється. У
поросят і молодих тварин боротьба проявляється переважно у формі
відштовхування одне одним головою, пізніше за випадкового поранення воно може
створити стимул до канібалізму (відгризання вух і хвоста). У дорослих свиней боротьба за
соціальний статус проявляється передусім за зміни складу групи в момент
годівлі. Нові тварини завжди підкоряються старожилам незалежно від свого
попереднього статусу. Тому групи свиней рекомендують завжди формувати на
новому для них місці (у іншому станку). В цьому разі у тварин превалює
цікавість, вони менше б’ються. Соціальна ієрархія усередині
групи може бути встановлена протягом декількох хвилин, але іноді боротьба за
ранг може тривати і декілька днів. Тривалість взаємних зіткнень тварин
залежить насамперед від того, яке положення в ієрархії групи вони займали
раніше. Встановлений статистично
достовірний зв’язок між соціальним положенням поросят в гнізді та їх масою у
момент відлучення. Ієрархічне ранжирування усередині групи свиноматок не
залежить від їх маси.
В умовах відгодівлі свинки
посідають в групі переважно підлегле становище, хрячки ж і після кастрації зберігають
домінуюче становище. Ступінь агресивності свиней значною мірою залежить від
їх породи. Тому не можна вводити до складу однієї групи особин різних порід.
Більшість авторів відзначає, що деякі свині усередині групи завжди прагнуть
займати у станку своє певне місце. Проте ця тенденція підтвердилася у
дослідах, тільки у свиней масою 100 кг і більше. Загалом можна відзначити, що
соціальні впливи на продуктивність свиней незначні, якщо умови утримання
оптимальні. ДОБОВА І СЕЗОННА ЦИКЛІЧНІСТЬ ПОВЕДІНКИ
Річний ритм, природно,
насамперед виявляється у диких тварин. У домашніх свиней він був майже
повністю пригнічений в період одомашнення і зараз виявляється вельми слабо, наприклад,
в гіршій заплідненості маток в літній період (тобто знижена запліднюваність
маток влітку не завжди пов’язана з негативною дією високих температур). Добовий ритм в поведінці
свиней виявляється набагато виразніше. Якщо дику свиню можна віднести до
нічних тварин, то свині культурних порід вдень набагато активніші, ніж вночі.
Період спокою (лежання) у відгодівельних свиней триває в день 81,8%
загального часу, вночі ‒ 93,5%. ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ РУХ І ВІДПОЧИНОК Під час відпочинку домашні
свині лежать на боці, рідше ‒ сидять. У разі лежання кінцівки витягнуті
уздовж тіла. Якщо є досить місця, свині охоче лежать, витягнувшись на боці, з
прямими або зігнутими кінцівками. У сидячому положенні тварина лежить на
задніх кінцівках, щільно притиснутих паралельно тілу, а передні кінцівки
служать опорою. Іноді в положенні сидячи тварина відводить одну або обидві
задні кінцівки від тіла.
Таке відхилення від
нормальної пози називають позою сидячого собаки; вона спостерігається
найчастіше у підсвинків масою близько 70 кг. Тут йдеться насамперед про
тварин, що зазнають утруднення в русі. Причиною його може бути непропорційне
формування скелета або не вирівняний баланс мінеральних речовин в організмі
тварини. Для лежання свині вибирають
сухе і чисте місце, за виключенням тих випадків, коли за високих температур
повітря, роблячи спроби охолонути, вони лягають на холодну і вологу підлогу
майданчика для дефекації. Активність свиней, яку
визначають за часом відпочинку або руху, залежить від їх маси, системи
утримання і годівлі, величини групи. Відзначимо, що поросята відпочивають
приблизно 60–70% часу доби, племінні тварини – 70, свиноматки ‒ 80-90,
відгодівельні підсвинки – 75-85%. ПРИЙОМ КОРМУ Під час годівлі кожна свиня
прагне зайняти найкраще місце біля годівниці. Цьому відповідає і стійке
положення тварин під час прийому корму, які міцно спираються на ноги. Іноді
тварини залізають передніми ногами в годівницю і намагаються викинути корм на
підлогу; якщо ж біля годівниці досить вільно, вони стають під кутом до неї і,
рухаючи рилом у напрямку до кута годівниці, викидають з неї корм. Можливо,
тут виявляються атавістичні форми поведінки диких свиней, які здобували собі
корм вигрібанням під час риття ґрунту.
Кількість споживаного корму і
апетит (швидкість поїдання корму) зростають зі збільшенням живої маси
тварини. Ефективність і тривалість годівлі визначаються системою і технологією
годівлі (нормована або ненормована, сухий або вологий корм, з годівниць або з
підлоги).
Поросята смокчуть залежно від
віку 15-25 разів на добу, витрачаючи на це 10… 20% добового часу.
Відгодівельні свині за годівлі уволю поїдали сухий корм 8...12 разів на добу
і витрачали на це біля 3% добового часу. Якщо у підсвинків була можливість
вибору, вони надавали перевагу вологим кормам. За нормованої годівлі сухими
сумішами, які згодовувалися з підлоги, час поїдання їх порівняно з годівлею з
годівниць продовжувався. Про поведінку свиней на
пасовищі відомостей небагато. Природно, що до пасіння придатні тварини не
всіх порід. Найважче впоратися з інстинктом риття, який найсильніше виявляється
після дощу або за дуже тривалого перебування свиней на пасовищі. Для
цілодобового пасіння годяться переважно свиноматки. Свині пасуться,
відкушуючи рослини різцями і відриваючи їх язиком. Дорослі свиноматки
споживають за день протягом 3–5 годин пасіння 15–20 кг, свинки ‒ 12–15
і відлучені поросята ‒ 6–10 кг пасовищної рослинності. За холодної
погоди свині пасуться більш-менш рівномірно з перервами протягом дня. Влітку,
коли спекотно, вони пасуться переважно
вранці і пополудні, а для відпочинку вибирають прохолодне затінене місце.
Воду свині п’ють у відносно
великій кількості. Поросята починають пити вже незабаром після народження. Для
поросят співвідношення необхідної їм води до сухого корму становить 3:1. У
тварин старшого віку споживання води залежить значною мірою від температури
навколишнього середовища. За спостереженнями, проведеними на відгодівельних
свинях, відмінності в частоті споживання води протягом доби за оптимальної
температури приміщення істотно залежали від консистенції раціону. Підсвинки,
що харчувалися сухою сумішшю, пили в середньому 9–10 разів на добу, за
поїдання зволоженої суміші – двічі-тричі, а ті, що одержували вологу суміш з
годівниць і мали доступ до сухого корму, підходили пити 8 разів на день.
Після кожного прийому сухого корму свиня відчуває потребу у воді.
ДЕФЕКАЦІЯ І СЕЧОВИПУСКАННЯ За задовільних умов утримання
свині виявляються найохайнішими зі всіх домашніх тварин. Вони віддають
перевагу чистому і сухому лігву, а для дефекації і сечовипускання вибирають
певне місце у станку. Це стінка станку, яка, зазвичай, є видимою і де
перешкоди з боку тварин із сусідніх станків максимальні. Таку поведінку іноді
пояснюють тим, що свині прагнуть таким чином відмежувати свій простір від
сусідів. Тому, проєктуючи свинарники, необхідно передбачити виготовлення
перегородок між лігвами двох суміжних станків із суцільного непрозорого
матеріалу, а місце для дефекації відокремити перегородкою, що є видимою
(грати, дротяна сітка тощо). Свиня підтримує чистоту
насамперед там, де вона приймає корм. Цю особливість використовують за
годівлі свиней з підлоги станка, цим досягаються кращі гігієнічні умови. У
разі годівлі свиней з годівниць рекомендується використовувати їх природну
поведінку, тобто влаштовувати поблизу годівниці лігво, а з протилежного боку
станка – місце для дефекації. Застосування у раціоні з
високим вмістом води (добавка сироватки тощо) часто спричинює у свиней
діарею, тому місце для дефекації краще облаштовують біля годівниці.
Відгодівельні свині, що одержували корми в сухому або кашкоподібному вигляді,
випорожнювалися в середньому 2–3 рази і мочилися 2–4 рази на добу. СТАТЕВІ ПРОЯВИ Статева зрілість у свинок
настає приблизно у віці 7 місяців, у хряків ‒ до 8-місячного віку.
Статева активність виявляється в значно молодшому віці.
Середня тривалість статевого
циклу у свиноматок становить 21 день, до того ж приблизно в 6% випадків вона
ненормальна, тобто виявляється на 15 днів раніше або на 25 днів пізніше
нормального терміну. Середня тривалість охоти у свинок ‒ 47 годин, у
дорослих свиноматок ‒ 55 годин. На початку охоти у свиноматки
виявляються типові зміни в поведінці. Вона стає дуже неспокійною і продовжує
залишатися активною, коли решта тварин в групі перебуває у спокої. Знижується
також апетит. З часом ці ознаки посилюються. Решта особин в групі поводиться
відносно тієї, що перебуває в охоті, як хряки: обнюхують її статеві органи,
роблять садки на неї. Якщо матки в групі роблять садки, одна на одну, це явна
ознака присутності в групі матки в охоті. У тій стадії охоти, коли свиноматка
охоче переносить підскакування на неї інших маток, вона стоїть без руху з
широко розставленими ногами, втягнутими боками і випрямленими вухами. За день до приходу охоти і
протягом двох днів після її початку хряк відшукує свиноматку за запахом і
характерним похрюкуванням. Перед спаровуванням хряк спочатку обнюхує матку,
потім сильно штовхає її головою в пах. У нього починається сильне
слиновиділення і сечовипускання. В цей час настає рефлекс ерекції, хряк
намагається зробити садку і обійняти матку передніми кінцівками (цей обіймальний
рефлекс може виявитися і без присутності свиноматки, наприклад за садки на
опудало). Іноді обіймального рефлексу може цілком не бути внаслідок
захворювання задніх кінцівок. Після цього кабан вводить статевий член в
піхву, виконує фрикційні рухи і викидає сперму. Початок еякуляції можна
пізнати за припиненням фрикційних рухів. Середня тривалість садки 4...5
хвилин. БІОЛОГІЯ СВИНОМАТОК Як показують етологічні
спостереження і практика, роди у маток відбуваються здебільшого в денний час.
У дослідній групі 51,5% маток поросилися між 13 і 18 годинами, проте 88,8%
всіх опоросів припадало на період між відпочинком і годівлею, коли в
свинарнику було спокійно. Лише приблизно 45% опоросів припадало на період від
18 до 6 години. Це підтверджує необхідність вибору такого способу технології
утримання підсисних свиноматок, який виключив би цілодобову присутність
обслуговуючого персоналу в свинарнику. В період опоросу необхідний спокій у
всьому свинарнику. Поведінка свиноматок за
облаштування кубла втрачає своє значення в умовах утримання великих груп
(переважно у зв’язку з фіксацією свиноматки під час опоросу). За пів дня до початку опоросу
і приблизно стільки ж часу після, у маток погіршується апетит, вони
відчувають сильну спрагу. Початок передпологового болю супроводжується
переступанням передніми кінцівками, загрібальними рухами вільною задньою
кінцівкою, скреготінням щелепами. Тривалість опоросу у
свиноматок породи ландрас 214 хвилин (65–715 хвилин), великої білої ‒
224 хвилини (90–775 хвилин). Завдяки достатньому моціону на вигулі опорос
влітку і восени відбувається у свиноматок в середньому 150–176 хвилин, взимку
‒ 315 хвилин. Можливість руху позитивно вливає на швидкість перебігу
пологів. На активність поросят після народження
і підсисний період впливають різні чинники, насамперед умови годівлі матері в
завершальний період поросності, маса поросят під час народження, тривалість
родів, загальна плодючість і стан здоров’я матері.
Годівля молоком є одним з
моментів соціальних відносин між матір’ю і новонародженим. Після народження
поросята наближаються до сосків матері (деякі – ще до того, як відокремляться
від пуповини). На зіткнення з різними предметами новонароджені також реагують
смоктальними рухами. У перші дні поросята
смокчуть, не вибираючи певних сосків, але віддають перевагу переднім. Деякі
автори відзначають, що поросята з малою масою під час народження недостатньо
активно смокчуть і внаслідок цього відстають у розвитку. Встановили, що 17%
поросят смоктало почергово з двох сосків. Проте у них не виявили ніяких
відмінностей (ні у масі під час народження, ні в прирості маси протягом 3–5
тижнів життя) від тих поросят, які смоктали тільки з одного соска. Вже в перші дні життя
поросята б’ються за певні соски і поступово відвойовують їх один у одного. У
великих гніздах ця боротьба починається раніше, ніж в малих. Свої соски на
першому тижні життя мало 60%, на другому ‒ 75, на третьому ‒ 89 і
на четвертому ‒ 92% поросят. Деякі поросята в проміжках
між смоктанням бігають до голови матері. Причина цього дотепер не
встановлена. Додатковий масаж триває в середньому менше 5 хвилин після
припинення віддачі молока. Поросята в цей час часто засинають або свиноматка
заважає їм смоктати, перевертаючись на черево. Поросята смокчуть вдень
частіше, ніж вночі. З віком інтенсивність смоктання знижується: частота
смоктання в перший і другий тижні становила 16–18 разів на добу, в третій –
15, в четвертий і п’ятий – 13 разів. Середньодобова частота смоктання в
перший тиждень ‒ 23 рази, в другий ‒ 21 раз. Під час смоктання
матка переважно лежить, лише в останні тижні іноді годує поросят стоячи. Деякі матки підпускають до
себе чужих поросят, це залежить від стану їх материнського інстинкту у момент
підсадки і відлучення поросят. Не можна штучно відбирати для цієї матки
найбільш важких або найбільш слабких поросят. Поросят слід підпускати до
матки під час опоросу або в перші 48 годин після нього. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ У СВИНЕЙ У новонароджених поросят ще
недостатньо розвинена здатність до терморегуляції. Як свідчать наукові дані
та практичний досвід, пояснюється це недостатнім розвитком рефлекторної
системи, яка у відповідь на роздратування терморецепторів ще не здатна
включити фізичну терморегуляцію через посередництво нервової системи. У поросят здатність до
терморегуляції починає розвиватися на сьомий день життя і функціонує повністю
у віці 21 день. Цим можна пояснити зниження температури тіла поросят після
народження. Ступінь цього зниження залежить від температури середовища. За
температури повітря 15–20°С температура тіла новонароджених стабілізувалася
до нормальної вже через 2 дні, за 5–10°С – через 10 днів. Деякі автори
відзначають вирівнювання температури тіла поросят після подвоєння маси, тобто
приблизно після 10 днів життя. Залежність температури тіла поросят після
народження від температури середовища і від їх маси під час народження
достовірна. Той факт, що найбільше зниження температури фіксується у поросят
протягом 20 хвилин після народження, пояснюється випаровуванням плодових вод
з поверхні їх тіла. Було встановлено, що у
поросят у віці 1-10 днів апарат терморегуляції захищає організм в межах
температури 8–30°С. У віці двох тижнів терморегуляція у поросят розвинена вже
такою мірою, що дає їм змогу чудово пристосуватися до постійної температури
3°С без втрат для приросту маси. Підкреслюється, проте, необхідність
оберігати поросят від сильного руху і підвищеної вологості повітря. Сухість
вважається основною умовою хорошого повітря, оскільки вологе повітря підвищує
тепловиділення з поверхні шкіри і вимагає для свого нагрівання вдвічі більше
тепла, ніж сухий. Тепло, що витрачається на обігрів вологого повітря,
віднімається з поверхні тіла тварин. У процесі вивчення
температури всього тіла і його поверхні у поросят у віці до одного місяця в
умовах різних температур середовища (разом з вивченням динаміки температури
тіла після охолоджування) з’ясувалося, що між температурою поверхні тіла
поросят і віком залежність тісніша, ніж між температурою і масою поросяти.
Температура шкіри поросят міняється стрибкоподібно. У дослідах на поросятах у
віці 1–2 місяців було встановлено, що температура поверхні їх тіла дещо
нижча, ніж у поросят у віці одного місяця, але водночас вище, ніж у дорослих
свиней. А отже, у поросят у віці до двох місяців терморегуляція розвинена ще
не повністю.
Доведено позитивний вплив на
поросят колективної терморегуляції. За температурі повітря приблизно 10°С
температура тіла поросят, що тісно притиснулися одне до одного, підвищувалася
приблизно на 2°С. Цікаво, що температура повітря 10°С має на температуру тіла
поросят за групового вирощування таку саму охолоджувальну дію, як температура
14–16°С на поросят, що утримуються індивідуально. Загальна втрата тепла у групи
поросят, що утримуються за певної температури, приблизно така сама, як і у
дорослої свині, що має ту саму масу тіла. Тепло з організму виділяється
внаслідок теплопровідності (конвекції) і випаровування (евапорації). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
