|
СТАЛЕ
ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE SUSTAINABLE
LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE МОДУЛЬ
2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE Електронний
посібник/The electronic manual |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
1. БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ,
ФІЗІОЛОГІЧНІ, ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ) |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Хоч би якими докладними не
були відомості про поведінку тварин, вони стають удвічі цінними, якщо
належать до великої рогатої худоби, зокрема, до корів. Пояснюється це тим, що
перехід до нових способів утримання супроводжується принциповими змінами у
психіці тварин. В умовах групового утримання, що йде на зміну традиційному
стійловому утриманню з індивідуальним доглядом, створюється новий добовий
ритм і набагато яскравіше виявляється індивідуальність тварин. Незнання або
ігнорування цих нових явищ неминуче призводить до зниження продуктивності.
Щоб не допустити цього, необхідно знати специфіку та інтенсивність дії нових
чинників, якими можна управляти або ж обмежувати їх негативний вплив на
тварин до можливого мінімуму.
ЗАВДАННЯ СТУДЕНТАМ Знати: • особливості поведінкових реакцій
дійних корів залежно від віку, фізіологічного стану та сезону року; • основні життєві прояви
дійних корів в умовах прив'язного і безприв'язного утримання та за
перебування на пасовищі; • основні життєві прояви у
телят у молозивний період; • основні життєві прояви у
телят після відлучення до 6-місячного віку. ЕТОЛОГІЯ ДІЙНИХ КОРІВ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІВ ЧУТТЯ ЗІР
Під час вибору корму зір, вочевидь,
виконує лише функцію загального орієнтування. Велика рогата худоба візуально
сприймає переважно конфігурацію місця годівлі та відстань до неї, тим самим
вибираючи місце пасіння. В процесі вибору кормових рослин зір, мабуть, немає
особливо важливого значення і виконує другорядну функцію. Для великої рогатої худоби
притаманне розрізнення кольорів, навряд чи ця здатність тут виражена так само
чітко, як у людини. З'ясувалося, наприклад, що ці тварини можуть ігнорувати
певні види кормових рослин з жовтим листям, тобто з ознакою пізнішої стадії
стиглості. На статеву поведінку бугаїв
зорові роздратування впливають сильніше, ніж нюх. Це доведено у дослідах із
опудалами. Якщо бики до них звикли, то згодом відмовлялися від садки на
корів, які перебували в охоті. Колір при цьому не мав жодного значення. Один
і той самий бик реагував на опудала різного забарвлення однаково активно.
Бики старшого віку більш чутливі до кольору. Можливо, важливіший контраст
кольорів, ніж самі кольори, оскільки тварини розпізнають один одного за
загальним малюнком забарвлення. Той факт, що велика рогата
худоба слабо розрізняє кольори, доведено в дослідах із утриманням тварин у
боксах, пофарбованих у різний колір. За високої здатності до диференціації
кольорів це мало б сприяти легкому звиканню кожної тварини до певного боксу.
Однак ці досліди виявилися здебільшого безуспішними. СЛУХ Велика рогата худоба добре
розпізнає звуки та шуми. Доведено, що тварини успішно диференціюють тони зі
слабкою інтенсивністю. Найкраще різняться ступені тонів приблизно за 1000
коливань на секунду і за 85-90 дБ. У дослідах з тренування слуху групу з 40
джерсійських корів привчали за звуком входити у певному порядку в доїльне
приміщення. До доїння корів викликали звуковими сигналами за номерами. Через
10–15 днів після привчання корови вже входили до доїльного залу за сигналом
свого номера. 70% їх
реагувало на свій сигнал через 15 днів, 15% знаходило своє місце без виклику,
інші 15% тварин не реагували на звуковий подразник. Через 25 днів після
закінчення досліду відновився порядок доїння, що існував на початок досліду. Надмірно інтенсивні звуки
діють на організм негативно. Після звикання менш шкідливими є шум, що діє
постійно, ніж періодичний, за однакового рівня акустичного тиску. Дуже
сильний короткочасний шум діє більш негативно, ніж тривалий шум із нижчим
рівнем акустичного тиску. На механізованих
тваринницьких комплексах на організм дійних корів може несприятливо впливати
шум механічних пристроїв. Корови, що перебувають поблизу джерела шуму, менше
лежать і менше часу витрачають на жуйку. Вирішальне значення, звісно, має
рівень шуму. У корівниках без будь-яких
виробничих шумів тварини самі видають звук приблизно 50...60 дБ. Звичайні
роботи у приміщенні, зокрема роздача корму за допомогою трактора, викликають
шум силою 60…80 дБ. Для дійних корів велике значення має звикання до шуму.
Звуковий тиск 90 дБ вже позначається на них несприятливо, ще гірше діє шум за
тиску понад 105 дБ. У подібних акустичних умовах
тварини ставали неспокійними, мукали і частіше, ніж зазвичай,
випорожнювалися. НЮХ Порівняно з іншими видами
тварин у великої рогатої худоби нюх розвинений обмежено. А втім, ґрунтуючись
на ретельності вибору тваринами корму на пасовищі, нюху приписують одну з
головних (якщо не вирішальну) роль. Після надходження в новий загін худоба
насамперед обнюхує землю, на якій має випасатися. Цікаво, що тварин цікавить
запах не тільки травостою, а й землі. Наприклад, худоба відмовляється випасатися
на ділянках, де нещодавно вносили органічні добрива, однак, траву з цієї
самої ділянки охоче поїдають з годівниці. Досі неясно, чи виконує нюх
провідну функцію під час годівлі в приміщенні. ДОТИК
Під час випасання тварини
вступають у прямий контакт із рослинами, торкаючись їх ротом і язиком. Це дає
змогу розрізняти коровам лише найбільш грубі та помітні морфологічні
властивості рослин, як, наприклад, ступінь колючості. Дотик швидше сприяє
відкиданню корму, ніж позитивному його вибору. СМАК
Нюх і дотик дають змогу
великій рогатій худобі оцінювати корми лише поверхнево. Тільки смакове
відчуття у разі потрапляння корму в рот визначає, що саме буде з'їдено. За
можливості точного смакового аналізу худоба поїдає не все, що знаходить за
допомогою нюху і дотику. Для смакового контролю служать приблизно 25 тис.
смакових сосочків, розташованих на язиці та стінках ротової порожнини.
Найбільше їх закладено в корені язика. Велика рогата худоба
розрізняє солодке, кисле, солоне та гірке. Вона чітко відкидає гірке та менш
негативно ставиться до солоного. Солодкому, зазвичай, надає перевагу. Телята поїдають необроблений
цукор, сахарозу та фруктозу. Кислоти телята переносять відносно добре.
Доросла худоба більш чутлива до кислот. РОЗПОДІЛ ТВАРИН У СТАДІ У стадах багатьох тварин є
типовий для кожного виду розподіл членів стада за рангом. Не є винятком і
велика рогата худоба, котрій також характерне так зване соціальне ранжування,
тобто існування певної ієрархії між особами одного виду, породи, статі та
віку. Домінантних тварин визнає
решта членів стада, що виявляється у дотриманні відповідних дистанцій між
особинами. Є особини, пригноблювані майже всіма іншими членами стада, зокрема
і тими, які належать до нижчих рангів. На пасовищі ці відносини виявляються
менш яскраво, оскільки тут легше уникнути зустрічі з агресивними особами.
Інакша, звичайно, справа за безприв'язного утримання, коли тварини, хоч і
мають змогу рухатися, але лише на відносно обмеженій площі, що не завжди
допомагає ухилитися від зустрічі зі старшим за рангом.
ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ Відпочинок Під виразом «відпочинок»
розуміють перебування в лежачому або стоячому положенні, якщо тварина не
проявляє іншої активності, окрім пережовування їжі (ремиґання). Під час
відпочинку істотно обмежені всі рухи, керовані центральною нервовою системою,
знижена реактивність на зовнішні подразники, до того ж тварина займає таке
положення, яке обмежує дію зовнішніх подразників. Часто в цей час у неї
заплющені очі. У жуйних час відпочинку пов'язаний із важливою фізіологічною
функцією – пережовуванням їжі (ремиґання). У стані відпочинку можна
диференціювати декілька ступенів інтенсивності. Під час відпочинку тварина
поводиться певним чином, для неї характерна певна поза, яка є виразом
відповідності між статурою, типом обміну речовин і чинниками середовища,
як-от температура, місце розташування приміщення, величина місця відпочинку
тощо. Лежання
Велика рогата худоба лежить в
різних позах, найчастіше на боці з головою, витягнутою вперед або відведеною
у бік, до того ж нижня щелепа дотикається до землі. Задні кінцівки помірно
зігнуті, передні витягнуті вперед або зігнуті в карпальних суглобах. Шия і
голова часто повернені під кутом майже 180° так, що голова дотикається до
грудей. Вочевидь, в цій позі тіло якнайбільше розслаблене. На пасовищі або за
утримання в безприв'язному корівнику тварини іноді лежать просто на боці,
витягнувши кінцівки. Проте дорослі тварини зберігають цю позу не більше ніж
12 хв, телиці – до 20, а телята – приблизно 40 хв. За наближення людини
тварини, які лежать в цій позі, негайно підводяться і підгинають кінцівки в
карпальних суглобах. Тварина, перш ніж лягти,
зазвичай стоїть декілька хвилин на вибраному для відпочинку місці.
Укладаючись наново, особина приблизно з 80% вірогідністю міняє бік. Якщо
період лежання триває довше ніж дві години, то тварина підводиться,
потягується і через декілька хвилин лягає зазвичай на те саме місце, але на
інший бік. Корови під час лежання уникають зіткнення одна з одною. Більшість
із них приглядаються, щоб не лягти на мокре або брудне місце. Якщо немає
чистого місця, вони не лягають. Тому корови більш високого рангу в стаді
займають кращі місця для лежання, а більш слабким коровам нижчого рангу місця
часом бракує. Хоча коровам і не подобається
безпосереднє зіткнення однієї з одною, але під час вибору місця лежання часто
можна спостерігати прагнення їх лежати ближче одна до одної. Дистанція між
ними зазвичай становить 0,5–5 м і лише зрідка більше. За утримання на прив'язі
велика рогата худоба лежить довше, ніж за інших систем утримання, які дають
змогу тваринам вільно пересуватися. Будь-який неспокій в стаді, викликаний
втручанням ззовні (введення нової корови), або неспокій в групі (наприклад,
присутність агресивних корів або корів в охоті) скорочують загальний час
відпочинку. У дослідах відзначали, що в приміщеннях для прив’язного утримання
корови лежать в середньому 664–774 хвилини, для безприв'язного – лише
624–682. Забруднення лігва скорочує
час лежання. Корови віддають перевагу стоянню, щоб не лежати на мокрій або
забрудненій підстилці. Протягом доби худоба лягає в середньому 8 разів. За
безприв'язного і прив'язного утримання більша частина часу лежання (54...56%)
припадає на нічний період (від 22 до 4 години). Сон Справжній сон триває у
великої рогатої худоби дуже нетривалий час – 1...5 хвилин. І якщо у тварини
заплющені очі, це не обов'язково справжній сон. Телята, ймовірно, під час сну
впадають у глибше забуття, ніж доросла худоба. Стояння
Стояння ‒ це вид
активності, протягом якої тварина задовольняє велику частину потреб свого
організму. Тут поєднуються дві або декілька категорій активної діяльності,
наприклад, стояння і споживання корму, стояння і споживання води тощо.
Стояння частково уподібнюється відпочинку під час лежання: зокрема, стоячи,
корови заплющують очі, через що відпочинок стоячи вважається перехідною
стадією до відпочинку лежачи. Про те, що ці дві форми відпочинку якісно не
ідентичні, свідчить той факт, що за задовільних умов в приміщенні для
відпочинку корови довше лежать. Обмін енергії за стояння підвищується порівняно з його рівнем за лежання на 9%.
Час стояння за браком інших життєвих проявів займає за безприв'язного
утримання приблизно той самий відсоток часу, що і за утримання на прив'язі, і
становить незалежно від породи 21...22% загального часового бюджету. СПОЖИВАННЯ КОРМУ На пасовищі або за вільного
доступу до корму (самогодівля) споживання корму залежить від індивідуальної
ініціативи тварин, тоді як в умовах прив'язного утримання (або безприв'язного
з нормованою годівлею) час поїдання корму залежить від розпорядку дня,
регульованого людиною. Вибір корму
У приміщеннях, на відміну від
пасовища, тварини приймають корм в абсолютно інших умовах. Заданий в
годівниці корм вони мають змогу перебирати. Проте і в приміщенні велика
рогата худоба віддає перевагу деяким рослинам, а інші відкидає. Оскільки
тварини неохоче їдять з великого оберемка, то вони віддають перевагу
розпушеному корму. Вельми добре тварини розрізняють і окремі складові частини
сіна. Помітну перевагу віддають корму, який добре підготовлений до
згодовування. Вже молоді тварини більш охоче поїдають зерно грубого помелу і
гранульоване люцернове борошно, ніж сипке борошно. Вибираючи концентрований
корм, тварини насамперед керуються формою його приготування, а не видом
зерна. Корми за ступенем переваги,
яку надає їм велика рогата худоба, можна розташувати в такій послідовності:
молодий зелений корм, сіно дуже доброї якості, білкові макухи, зелений корм і
буряк, білкове кормове борошно, сіно середньої якості і, нарешті, полова та
солома. За безприв'язного утримання
перші 20–30 хвилин після роздачі соковитого корму корови спокійно стоять на
своїх місцях. Потім деякі тварини переходять на інше місце біля годівниці. Це
відбувається не тому, що вони з'їли свою порцію, а, швидше, пов'язане із
внутрішнім спонуканням, цікавістю та із звичкою до розбірливості. Худоба
вибирає корм не тільки з поверхневих шарів, але прагне дістати те, що лежить
глибше, для чого рухами голови розсовує купу корму і потім їсть з розпушеної
маси. Швидкість споживання корму Темп прийому корму залежить
насамперед від його смакових і якісних властивостей, від звички тварин до
певного його вигляду, величини даванки, ступеня насичення тварин і від
характеру доступу до напувалок. Має значення навіть спосіб
роздачі корму. Для поїдання добової норми корму корови потребують за
цілодобового випасання в середньому 4 години 41 хвилину, за випасання
протягом 12 годин ‒ 3 години 41 хвилину і за годівлі в приміщенні ‒
2 години 41 хвилину. Та кількість корму, яку корова з'їдає на пасовищі за
випасання протягом 12 годин за 168 хвилин, вона з'їдає в скошеному та
подрібненому вигляді з годівниці за 108 хвилин. 1 кг подрібненої пасовищної
трави в перерахунку на 20% сухої речовини корова в приміщенні споживає в
середньому за 3,34 хвилини, за випасання протягом половини дня ‒ за
5,77 хвилини і за випасання двічі на день ‒ за 5,39 хвилини. Корови
з'їдають корм швидше, якщо вранці їм давати тільки солому і сіно, а ввечері ‒
тільки силос, не змішуючи їх. За 180 хвилин ранкової і вечірньої годівлі
корови поїдали в першому випадку 58,2%, а в другому ‒ лише 48,3%
запропонованого раціону. Велика рогата худоба поїдає
корм, не пережовуючи його, і тому іноді може заковтувати і довгі гострі
предмети. Корм значно подрібнюється тільки в процесі ремиґання. Кількість жувальних рухів
коливається залежно від вигляду і якості спожитого корму від 60 до 90 за
хвилину. В процесі поїдання корму і ремиґання тварини здійснюють до 42 тис.
жувальних рухів.
Тривалість часу прийому корму Часто наголошувалося, що
худоба їсть протягом дня 5...6 годин. За нелімітованого прийому корму корові
потрібно для цього більше часу, ніж за лімітованого. У дослідах встановлено,
що за утримання на прив'язі в умовах практично необмеженого часу годівлі
корови витрачали на прийом корму 275...336 хвилин (тобто 20...22% всього
часу), за безприв'язного утримання ‒ 288–318 хвилин. Якщо через певний
час нез’їдений корм прибирали, то корови привчалися до швидшого поїдання
корму. За обмеженого часу годівлі корови з'їдали весь свій раціон за 3–4
години на день. Розподіл прийому корму за часом Переважна частина часу, що
його витрачають корови на прийом корму, припадає на денні години. Вночі
прийом корму обмежений до мінімуму. У період з 0 до 3 години в умовах
безприв'язного утримання корови встають до годівниці лише в одиничних
випадках. Найінтенсивніше споживається
корм у перші години. Якщо прийом корму порушується доїнням, то після
повернення з доїльного залу тварини їдять вже не так інтенсивно, як перед
доїнням.
Вплив метеорологічних чинників на прийом корму Відмінності в тривалості прийому
корму влітку і взимку не були підтверджені однозначно. Холод стимулює апетит,
що за самогодівлі призводить до підвищеного споживання корму. Вкрай низькі
температури призводять до дещо гіршого його споживання. За високих температур
тварини їдять менше. РЕМИҐАННЯ Процес ремиґання у дорослих
тварин триває від 4 до 9 годин, що, ймовірно, пов'язано з кількістю
прийнятого корму і вмістом в ньому клітковини. За даними більшості авторів,
процес ремиґання за безприв'язного утримання корів продовжується від 7 до 7,5
години, в умовах прив'язного утримання – 7 годин 50 хвилин. Впливу складу
раціону на тривалість ремиґання однозначно не з'ясовано. Найбільша кількість
періодів ремиґання відзначається переважно влітку. Під час ремиґання корова
обмежує всі інші рухи до мінімуму. При цьому вона лягає на бік, голову тримає
піднятою, передні кінцівки підібрані під груди, задні витягнуті уздовж тіла
або злегка під ним. У положенні стоячи тварина під час жуйки тримає тіло дещо
розслабленим. В процесі переміщення під час ремиґання тварини рухаються
повільніше, ніж зазвичай. За швидшого пересування ремиґання не буває. У корів декілька перших
бажаних рухів під час ремиґання відбувається в напрямку, протилежному
жуванню. Декілька останніх рухів швидші, некоординовані ‒ у різному
напрямку. Напрямки жувальних рухів міняються не з кожною порцією, а
найчастіше з кожним новим періодом ремиґання. Паузи між окремими періодами
тривають 15–75 хвилин. Висока витрата енергії під
час ремиґання є, вочевидь, причиною того, що найбільший час жуйки припадає на
положення лежачи. На тривалість ремиґання
впливає і температура середовища. За нижчих температур ремиґання
спостерігається частіше і триває довше. У період охоти, як і у разі хвороби,
тривалість ремиґання скорочується. ПРИЙОМ ВОДИ Вода служить незамінним
середовищем під час хімічних перетворень в організмі і, крім того, важлива
для процесів терморегуляції. Споживання питної води
коровами залежить від їх породи, фізіологічного стану; віку і маси
тіла, величини надою, метеорологічних чинників, складу корму, кількості солі,
що міститься в кормі, температури води, виду напувалок та індивідуальної
звички. Корови віддають перевагу тій воді, що відстоялася, порівняно із
свіжою, але від теплої води вони відмовляються. Холодної води корови споживають
менше. Що вищий надій, то більше споживання води. Нетель на останній стадії
тільності споживає 31 л питної води на добу, доросла корова на тій самій
стадії тільності ‒ 32 л, корова з добовим надоєм 15...20 кг ‒ 38
л, 20...25 кг ‒ 40 л, понад 25 кг ‒ 53 л. Час споживання води та його розподіл по періодах Молочні корови
найінтенсивніше п'ють воду в перші години годівлі і після доїння. Влітку вони
п’ють протягом всього дня,
отже, не можна однозначно визначити період, коли цього не відбувається. Вночі
худоба п’є лише у виняткових випадках. Найчастіше ‒ 10 разів на день
тварини п'ють влітку, весною ‒ 5...6 разів на день і взимку ‒ 4...7 разів. Загальний час прийому води
відносно невеликий (в середньому близько 5...7 хвилин за добу). ПОВЕДІНКА КОРІВ НА ПАСОВИЩІ Випасання корів має багато
переваг, головна з яких полягає в економії продуктивних сил, що витрачаються
на прибирання кормових культур, доставку корму до годівниць і чищення
приміщень. Здебільшого пасіння сприятливо впливає на стан здоров'я тварин.
Все це, зазвичай, можливо за правильної організації пасіння і забезпечення
тваринам умов, сприятливих для здоров'я і досягнення високої продуктивності.
Отже, вивчення поведінки тварин на пасовищі не є самоціллю, а результати його
мають служити основою для правильної організації процесу випасання. Корови дають багато молока,
якщо одержують вволю соковиті, багаті поживними і мінеральними речовинами
корми. На пасовищі їм надається якнайкраща можливість повною мірою
задовольнити свої індивідуальні потреби. Вагомий вплив на поведінку
тварин, що може пізніше відбитися на її продуктивності, мають певні «чинники
неспокою», зокрема кліматичні. Дощ, холодна вітряна погода змушує тварин
тимчасово припинити пасіння, тварини стоять нерухомо, скупчуються на
захищеному місці. Значною мірою на поведінку ВРХ на пасовищі впливають високі
температури (скорочується час, необхідний тварині для поїдання корму) та
продовжується на відпочинок. Також треба зазначити, що неспокій в стаді
вносить присутність у ньому корів в охоті.
Вибір корму Вибір корму на пасовищі
залежить від функціонування органів чуття: нюху, дотику і смаку. Чи надає корм
все те, що необхідне тваринам для реалізації високої продуктивності, залежить
насамперед від якості травостою, його поживності, ступеня стиглості і
смакових якостей. Вибірковість до окремих рослин не є індивідуальною, а
залежить від специфіки останніх. Тварини розрізняють не тільки види рослин,
але і ступінь споживання рослин одного і того самого виду, віддаючи перевагу
більш молодим з них. Смакові якості трав відіграють більшу роль, ніж запах,
структура, хімічний склад, вміст води, твердість, вміст клітковини, густота
листочків, наявність або відсутність добрив і органічних і неорганічних
компонентів ґрунту. Вибір корму зумовлений і попереднім досвідом життя. Новий
корм корови поїдають досить неохоче, особливо насилу звикають вони до
випасання на невідомому їм травостої. Велика рогата худоба не може
випасатися на траві заввишки нижче 4 см через особливості будови органів
ротової порожнини (переважно рухомості язика), якими тварини захоплюють траву
і відправляють її до рота. Пасіння на вищій і жорсткішій траві вимагає від
тварини великих зусиль. Траву з нижчим вмістом клітковини худоба поїдає
швидше, але дуже молода трава не викликає у неї відчуття насичення. І в тому,
і в тому разі тварини не наїдаються вволю тому, що не можуть довільно
продовжити час пасіння. Більше всього трави худоба споживає за висоти рослин
10... 12 см і вмісту в ній сухої речовини приблизно 22%, що становить майже
15 кг сухої речовини або 70 кг зеленої маси на день. Якщо вміст сухої
речовини знизиться до 11%, то це становитиме відповідно майже 9 кг сухої
речовини, або майже 42 кг зеленої маси. За висоти рослин 25 см тварини
споживають приблизно 11 кг сухої речовини, або 28 кг зеленої маси. Корови не випасаються на травостої,
забрудненому їх власними калом і сечею. Водночас вони інтенсивно випасаються
на мокрій траві і поїдають її у великій кількості. Таку траву легше
скушувати, і вона має вищу перетравність (на 5%). Рухова активність На ділянці, призначеній для
випасання, корови починають пастися всі відразу. За порційного випасання (по
3 години двічі на день) більшість корів вже через 2–2,5 години перестають
пастися. Корови, які менше ходять, переривають пасіння вже через годину. Вони
лягають і намагаються пастися лежачи або відновлюють пасіння після короткої
перерви. Якщо тварини перебувають на пасовищі протягом всього дня, то корова
припиняє пастися раніше, ніж за порційного пасіння, і відновлює пасіння після
одно-двогодинного відпочинку. Найбільш улюблений час пасіння в літній період
припадає на ранній ранок і сутінки
ввечері. Відстань, подолана тваринами
під час пасіння, залежить від кліматичних умов, рельєфу місцевості і породної
належності. У місцевостях з екстремальними відхиленнями в атмосферних опадах
вегетація трав має украй сезонний характер, і тварини вимушені у пошуках
підніжного корму проходити великі відстані. Різні породи в цих умовах
поводяться по-різному. Напрям пасіння Опинившись на пасовищі,
стадо, зазвичай, швидко переходить загін, призначений для випасу, тим самим
визначаючи, ймовірно, якість травостою. Тільки потім корови починають
пастися. Під час пасіння травостій
певною мірою забруднюється. У цьому, мабуть, і полягає причина того,
що деякі тварини вже через пів години намагаються дістати траву з загону. За сприятливих кліматичних
умов і відповідної якості травостою майже всі корови пасуться в одному
напрямку (уздовж ділянки). Лише коли виділена смуга дуже вузька, тварини
пасуться упоперек неї. Якщо виділена площа має квадратну форму, тварини пасуться
майже по кругу. Кожна з них захоплює смугу величиною приблизно вдвічі ширше
за її тіло. Коли всі тварини дійдуть до кінця виділеної площі, більшість з
них повертає і пасеться у зворотному напрямку. За нічного пасіння корови
пасуться, розбрівшись по всій ділянці. За нестачі рослинності стадо також
пасеться по всій площі випасу і у всіх напрямках. Справедливим є припущення,
що необхідність підкорятися єдиному режиму стада не дає змоги деяким тваринам
використовувати свою здібність до споживання великої кількості корму. Вони
підкоряються поведінці стада, що обмежує їх час споживання корму. Час пасіння На пасовищі корови вимушені
не тільки долати великі відстані і довго стояти; вони витрачають чималі
зусилля на відривання і ковтання 60...80 кг зеленої трави. Саме це і служить
причиною того, що велика рогата худоба пасеться тільки певний час, до того ж
цей час не можна продовжити довільно. Велике фізичне навантаження змушує
тварин також до того, щоб найбільш економно розподіляти час дня і ночі на
періоди пасіння, відпочинку і ремиґання. За нормальних кліматичних
умов худоба пасеться майже виключно вдень і найбільш інтенсивно під час сходу
і заходу сонця. Ночі для пасіння використовуються рідко, в цей час тварини
більше відпочивають і пережовують їжу (ремиґання). Частіше тварини пасуться
вночі лише тоді, коли вдень дуже спекотно. Загальний час, який потрібен
тваринам для пасіння, коливається в межах від 4,8 до 13,2 годин. Певну роль
тут відіграють стан здоров'я і вік тварин, їх маса та фізіологічний стан. На час пасіння впливає і
організація пасовищного господарства. Перехід від безсистемного пасіння до
загінного і виділення тимчасових ділянок для порційного пасіння диктується
міркуваннями раціональності. Скорочення часу перебування тварин на пасовищі
примушує саму тварину економічно використовувати час випасання і обмежує
можливість перебирати рослини. Пізніше в приміщенні тварини вимушені більше
займатися ремиґанням. Час випасання, обмежений декількома годинами
перебування на певній площі, змушує тварину змінювати співвідношення між
періодами активності і спокою. Влітку велика рогата худоба
пасеться коротший час, ніж у весняні або осінні місяці. ВПЛИВ УМОВ УТРИМАННЯ НА
ПОВЕДІНКУ І СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ ДІЙНИХ КОРІВ Величина життєвого простору і життєві прояви У співтоваристві тварин
однією з основних умов гармонійного співіснування є дотримання індивідуальних
дистанцій. Особини, що посідають вищий ступінь соціальної ієрархії, дають
змогу тваринам нижчого рангу наблизитися до себе лише на певну відстань. Нестача
життєвого простору служить найважливішою причиною неспокою корів у групі.
Протиприродне скупчення тварин на дуже малій площі призводить до взаємних
конфліктів. За достатньо великого простору, наприклад, на пасовищі, взаємні
дистанції визначаються самими тваринами. Ці дистанції завжди такі, щоб
гноблені тварини могли у разі нападу уникнути ударів. Що більш рухома і
агресивніша тварина-лідер і що слабкіша і повільніша підпорядкована, то
більша має бути дистанція між ними. Примітно, що відстань між окремими
тваринами виражає ступінь шанування підлеглими тваринами тварини вищого
рангу. Оскільки на фермах площа руху
дуже обмежена, тварини не можуть витримувати необхідної дистанції. Тому
слабкіші і боязкіші з них відчувають страх і схильні до стресу під час годівлі
і поїння, доїння або на шляху до місць доїння і годівлі. На пасовищі за
наявності достатнього простору легше ввести в стадо нову тварину. Якщо ж вона
виявиться явно агресивною, то спочатку тримається на певній відстані від
решти тварин. Приблизно протягом трьох днів вона може увійти до групи без
боротьби за ранг. Формування груп і час, необхідний для налагодження
спокою в групах
Різні дати запуску і отелення
вимагають поступового відлучення тварин від групи, до якої вони належать і до
якої вже звикли. Багато тварин важко переносять переведення в іншу групу,
особливо в тому випадку, якщо вони після цього бачать по сусідству свою
колишню групу. Свою тугу за колишніми партнерами корови проявляють муканням і
відмовою від корму. Нові сусідки не проявляють до «чужака» ніяких дружніх
відчуттів, бачивши в ній конкурента на місце годівлі, поїння і лежання.
Ситуація полегшується в тому випадку, якщо тварини перебувають на пасовищі,
де неприязні відносини між ними можуть бути згладжені відносною
віддаленістю однієї від одної. У перші дні після надходження
нових корів у групу кількість взаємних конфліктів зростає в середньому на
60…80% проти попереднього тижня. Кількість взаємних зіткнень залежить від
того, скільки прибуло нових тварин. В день переведення в групу б'ються між
собою насамперед новоприбулі тварини, які більше за всіх інших сприяють
підвищенню соціальної активності групи. Відносного спокою в групі
можна досягти лише в тому випадку, якщо за період лактації структура групи не
зазнає ніяких змін. Для цього групу краще формувати відразу після отелення і
не змінювати її структуру шляхом додавання нових корів. Такі можливості є у
великих стадах за умови належної організації осіменіння корів. Проте
виключити необхідність періодичних змін складу груп досить важко. Спокійну
обстановку в групах, склад яких тривалий час не мінявся, можна пояснити тим,
що після періоду, який багатий на взаємні конфлікти, настає інтеграція колективу,
що характеризується певною взаємною поступливістю. У такому випадку і особини
нижчого рангу набувають певних прав. Порушення спокою в групі
триває то довше, що більша група. Рекомендують, що численність групи не має
перевищувати 25 тварин. Встановлення соціального
порядку в стаді ще не дає гарантій для подальшої стабільності відносин між
тваринами. Наприклад, захворювання, що вражає будь-яку тварину, може вельми
швидко позбавити її високого рангового місця. Первістки з віком набирають
силу і пізніше намагаються завоювати собі краще рангове місце. Поведінка новоприбулих особин відносно інших членів групи Після введення нової корови в
групу в умовах безприв'язного утримання виділяють три періоди, пов'язані один
з одним. Перший період характеризується налагодженням соціальних контактів. У
цей період, що триває приблизно 5...10 хвилин, тварини ретельно обнюхують
одна одну. Потім настає фаза підвищеної активності, коли відбувається
боротьба за соціальний ранг. Ця фаза триває приблизно 1...2 години. Після неї
настає фаза спокою, коли вся група лягає. Нові члени групи проявляють у цей
час підвищену боязнь і прагнуть ізолювати себе від інших. У подальші години
дня прояви соціальної активності слабнуть, особливо якщо тварин під час
годівлі тримають на прив'язі. На другий день випадки нападу на нового члена
групи стають поодинокими. Остаточна міцна соціальна рівновага в групі
встановлюється на другий – третій день після введення в неї нового члена. ЕТОЛОГІЯ ТЕЛЯТ Важливою стороною
проблематики вирощування телят є з'ясування біологічних аспектів, тобто
продуманість технології відносно задоволення біологічних вимог тварин, що
ростуть. Головним у вирощуванні телят служить кінцевий результат, тобто
досягнення запланованого росту і розвитку, задовільного стану здоров'я і
кондиції з метою досягнення у дорослому стані високої молочної і м'ясної
продуктивності. Саме етологічні дослідження
телят допоможуть з'ясувати, чи відповідають умови середовища за масштабного
способу вирощування потребам тварин. За допомогою цих досліджень можна
встановити рівень здатності телят реагувати на методи утримання, годівлі і
догляду і з урахуванням усіх цих даних внести поправки в технологію утримання
або в окремі елементи технологічного процесу. Узгодження економіко-виробничих
вимог і вимог організму тварин, що ростуть, ‒ ось основна передумова
успішного вирощування телят. Етологічні дослідження телят
охоплюють вивчення їх основних життєвих проявів протягом виробничого процесу
у зв'язку з генетичним потенціалом молодняку і з умовами зовнішнього
середовища. Ці дослідження встановлюють, як впливає на тварин той або той
спосіб утримання, годівлі або догляду, макро- і мікроклімат в окремі сезони
року, а також з'ясовують особливості життєвих проявів за різного
фізіологічного стану тварин різної статі. ОСНОВНІ ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ У ТЕЛЯТ В МОЛОЗИВНИЙ ПЕРІОД
Важливим елементом видової
характеристики великої рогатої худоби служить той факт, що теля з'являється
на світ як індивідуум, який цілком сформувався (анатомічно, морфологічно і
фізіологічно). Відомо, що у диких предків і примітивних порід великої рогатої
худоби теля народжується з розвиненою зоровою і слуховою сприйнятливістю і
відразу ж після появи на світ здатне самостійно рухатися і приймати корм,
смоктати і відшукувати матір в стаді за допомогою нюху. Ця здатність в
процесі філогенезу була важливим біологічним чинником для збереження виду. Після одомашнення (переважно під
впливом спрямованого відбору з боку людини і зміни годівлі) змінилися в
кількісному і якісному відношенні і властивості великої рогатої худоби. Вона
позбавилася колишньої залежності від природи, але основні видові ознаки,
одержані нею протягом фізіологічного розвитку (аж до сучасного стану
культурних порід), збереглися. Завдяки зміні і поліпшенню умов середовища
розміри тварин збільшувалися, підвищувалася і молочна продуктивність, а як
результат штучного відбору поступово поліпшувалися і генетичні задатки.
Утворилися нові породи, їх генетична структура і особливо продуктивні
потенції були адекватні умовам середовища, в яких формувалися і
удосконалювалися породи. Якщо у диких предків великої рогатої худоби теля
народжувалося з масою 10...12 кг, і у матері вистачало молока лише на його
живлення, новонароджені телята сучасних культурних порід мають масу 40, іноді
60 кг, а від найбільш видатних корів надоюють за лактацію 12000 л молока. У процесі фізіологічного
розвитку і онтогенетичного удосконалення порід великої рогатої худоби
змінилися і вимоги організму тварин до умов середовища. У них з'явилися нові
властивості, найпозитивніші з яких були відібрані людиною за допомогою
селекції. Поступово змінилася і реакція тварин на умови середовища. Такі були
зміни основних життєвих проявів у сучасної великої рогатої худоби порівняно з
її дикими предками і примітивними породами. Зрозуміло, йдеться лише про такі
генетично детерміновані ознаки, які корисні людині. Водночас в процесі
селекції на господарсько-корисні ознаки було втрачено багато властивостей, що
забезпечують виживання виду в дикій природі (гострота органів чуття, висока
рухливість тощо).
Теля після народження велику
частину часу лежить на боці. Цю позу воно міняє спочатку насилу, перевалюючись
з одного боку на іншій. Перших 4 години життя теля лежить, роблячи лише
спроби встати. З п’ятої години велику частину часу воно ще продовжує лежати,
проте вже проявляє вищу рухову активність. Вперше теля твердо стає на ноги
через 5 годин після появи на світ. Через 7 годин воно тримається вже
настільки добре, що починає ходити і смоктати вим'я. Цікаво, що перші 5–7
годин періоди спокою змінюються періодами активності, які тривають 4–5 годин,
потім знов настає спокій, відпочинок і сон. Характер життєвих проявів та
їх чергування повністю відповідають біологічному стану новонародженого, який,
покинувши лоно матері і зіткнувшись з умовами зовнішнього середовища,
спочатку не має досвіду і керується лише інстинктом, а потім поступово
починає створювати свій власний добовий режим. Етологічне вивчення телят
найбільш раннього віку у трьох видах умов середовища дало такі результати. В
перший день життя довше за всіх лежать телята, вільно розміщені в клітці (II
група), менше за всіх ‒ ті, що залишені під матір'ю (І група), оскільки
її присутність і можливість довільного смоктання стимулювали рух і тим самим
частково скоротили час лежання. У цих самих телят були і найтриваліші сон,
періоди стояння і ходьби. Час пиття (смоктання) в 5–7 раз перевищував цей час
у телят II і III груп. У телят, що розміщувалися без прив'язі в клітці (II
група), найбільш тривалий час лежання, середній час стояння і короткий період
пиття. Відносно часу лежання дуже цікава поведінка телят, розміщених у
профілакторії (III група); у них майже такий самий період сну, що у телят II
групи, і такий самий час стояння, що у телят І групи. Через обмежену площу
клітки період ходьби був малий. Час, витрачений на пиття, у цієї групи також
малий. У триденному віці значно
подовжився порівняно з першим днем життя період лежання у телят І й III груп.
Не досяг цих показників лише час лежання телят, розміщених без прив'язі в
клітці (II група). У всіх групах час сну був тривалим (найкращий він у телят
під матерями і найтриваліший у тварин, що були у профілакторії). Час стояння
майже у всіх групах вирівнявся, хоча він виявився дещо більшим у телят,
розміщених у профілакторії. Час ходьби в кожній групі пропорційний розміру
площі приміщення, час пиття (смоктання) найтриваліший у телят, що перебували
під матерями, і найкоротший ‒ у телят у профілакторії. Порівняно з
третім днем життя у шестиденному віці час лежання зменшився у телят І і II
групи, а у телят III групи залишився майже тим самим. Час сну знизився в І групі,
проте підвищився в II і III групах. Період стояння подовжився переважно за
рахунок того, що телята в цьому віці стоять вже упевнено. Час ходьби був
тривалим лише у телят, що містилися під коровами, тоді як в клітках і
профілакторії він дуже невеликий. На час випоювання (пиття) впливав переважно
метод поїння, як це було і в попередні дні. Як бачимо, на хід життєвих
проявів телят впливає спосіб утримання їх в молозивний період. Це
підтверджується відносно тривалим часом лежання телят, розміщених в клітці
без прив'язі, і тривалістю їх сну. Час стояння і ходьби в цій
групі пропорційні. Навпаки, телята, що перебували під матерями, лежали менше
за всіх, час стояння і сну у них такий самий, як і у телят, що утримувалися у
профілакторії. Найтриваліше у телят цієї групи час ходьби і пиття
(смоктання). Вплив статі Щодо впливу статі, то у
перший день життя час лежання, стояння і ходьби у бичків і теличок однаковий.
Телички довше спали і витрачали вдвічі більше часу на пиття (смоктання), ніж
бички. На третій день життя у телят
обох статей час лежання, стояння і ходьби майже однаковий, повністю
вирівнявся і час сну. Телички пили, правда, вдвічі більше бичків. На шостий день життя у
теличок дещо більший, ніж у бичків, час лежання і сну, до того ж час лежання
у телят обох статей вирівнюється. У теличок вдвічі триваліший період ходьби
(хоча він короткий у телят обох статей). Телички витратили на пиття втричі
більше часу, ніж бички. Стать не впливає на час
лежання і стояння піддослідних телят. Час сну і ходьби виявився дещо
тривалішим у теличок. Час пиття у теличок в 2,5 рази довше, ніж у бичків.
Отже, вплив статі позначався на часі смоктання у телят. Телята в самому ранньому віці
переважно лежать від 15 до 22 годин на добу. Час, що витрачається на лежання,
залежить від статі, способу утримання і загального зоотехнічного режиму у
новотільних корів і новонароджених телят, а також від індивідуальних
особливостей і загальної кондиції новонароджених. За утримання разом з
коровами телята лежать менше, за індивідуального утримання в профілакторії,
відокремленому від корівника або пологового приміщення, на лежання
витрачається більше часу. Середній період лежання (спокою) без урахування
відмінностей в способах утримання і годівлі, а також статевих відмінностей
триває 20 годин 5 хвилин, тобто 83% загального часу доби. Сон у новонароджених телят
глибокий і міцний, тоді як у телят старшого віку і переважно у дорослих
тварин це швидше напівсон, за якого не може бути і мови про цілковите
відключення свідомості. Дорослі тварини під час лежання не сплять, хоча у них
і знижується частота дихання і сповільнюється діяльність сітки і рубця.
Спостереження за сном дуже молодих телят дали такі самі результати, як і дані
зарубіжних авторів. З цих даних виходить, що у маленьких телят період сну
перебуває в прямій залежності від часу лежання: що довше телята лежать, то
довше вони сплять, і навпаки. Середній час сну у телят у віці 1–7 днів (без
урахування способу утримання, годівлі і статі) 9 годин 49,5 хвилини, або
48,9% загального часу лежання. Стояння, як особливий тип
прояву активності, за своєю тривалістю посідає третє місце у низці життєвих
проявів у телят. Час стояння не залежить від способу утримання, годівлі і
статі, але швидше за все визначається індивідуальними особливостями тварин.
Середній час стояння у наймолодших телят без урахування статі, способу
утримання і годівлі були 3 години 19,5 хвилини, що становить 13,9% загального
часу доби. Ходьба є максимальним проявом
життєвої активності теляти в ранньому віці. Час ходьби відносно невеликий і
безпосередньо пов'язаний з можливостями переміщення в просторі та з
індивідуальністю різних тварин. Середній час ходьби за досліджені періоди
становить всього лише 34,5 хвилини, або 2,4% загального часу доби. Прийом корму хоч і займає у
телят дуже мало часу, є вельми важливим біологічним актом. Тривалість його та
інтервали між окремими періодами прийому корму залежать не тільки від способу
випоювання, але і від статі та індивідуальних особливостей телят. Найбільш тривалим і
фізіологічним є вирощування під коровою, коли тривалість смоктання відносно велика,
а інтервал між годівлями диктується часом, необхідним для перетравлювання
телям молока, після чого у нього настає відчуття голоду. За дворазового
випоювання процес травлення у телят вимагає пристосування до цього способу
годівлі. Випоювання з мисок є менш фізіологічним і гігієнічним, період
прийому їжі при цьому коротший. Якщо говорити про час перетравлювання, то в
такому випадку воно таке саме, як і за випоювання з пляшки з гумовою соскою.
Час випоювання залежить тут від величини отвору соски. Тривалість прийому молока за
випоювання з мисок залежить від віку телят, їх індивідуальних особливостей,
статі та породи. За вирощування під матір'ю
телята смокчуть у середньому за один раз 49 хвилин, з мисок вони п'ють
молозиво 8,5 хвилини. У теличок тривалість прийому молока на 17,5 хвилини (у
2,5 рази) більша, ніж у бичків. ГОЛОВНІ ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ У ТЕЛЯТ У ПЕРІОД МОЛОЧНОГО
ЖИВЛЕННЯ Перехід до інтенсивних
технологій вирощування телят супроводжується істотними змінами: за нових
способів утримання і годівлі створюється абсолютно новий добовий ритм.
Йдеться про перехід від індивідуального утримання до групового і про
переведення телят 5–7-денного віку від годівлі натуральним молоком на молочну
кормову суміш, яку згодовують або з мисок, або з кормового автомата. Змінюється
також використання господарських кормів. Зокрема, замість традиційного
лугового сіна почали застосовувати сінаж або гранульований корм (концентрати
разом з грубими кормами) як повнораціонний корм, який доповнює молочну суміш. Незнання основних потреб
телят або їх недооцінювання призводять в умовах нових інтенсивних технологій
до зниження приросту маси. Тому тут украй необхідно виходити з основних
результатів етологічних досліджень, отриманих на тваринах різних порід і
різної статі. Це важливо ще і тому, що деякі нюанси відмінностей, зумовлених
породою, виражені у телят не так чітко, як у дорослої худоби. Час лежання (виключаючи
лежання під час жуйки) протягом молочного періоду скорочується. Якщо на
початку цього періоду воно становить майже 70%, то до його кінця зменшується
приблизно на 30%, до того ж впливу
статі на ці зміни не виявлено. Телята найбільше лежать між 23 і 5 годинами
ранку.
Час стояння (виключаючи
стояння під час прийому корму, пиття і жуйки) з віком також зменшується,
тобто спостерігається та сама тенденція, що і відносно лежання, хоч і не так
сильно виражена. Десятиденне теля стоїть на добу майже 5 годин, а у віці 90
днів ‒ майже 3 години. Протягом дня телята стояли найбільш частіше між
11 і 23 годинами. Протягом всього молочного періоду час стояння у теличок був
більшим. Цікаво, що у телят, які
випоюються з автомата, до якого вони мали вільний цілодобовий доступ, час
стояння був приблизно на 30% меншим, ніж у тих, яких випоювали двічі на день
з мисок. Ходьба, як прояв рухової
активності телят, відрізняється за характером часового бюджету від описаних
вище життєвих проявів. Час ходьби за весь молочний період утримується
практично на одному рівні (правда, з добового часу на неї витрачається лише
1–3%). Відмічена вища рухова активність у теличок. Хронометруючи час ходьби,
враховували переміщення телят усередині клітки без вигулу. Відносно часу пиття у бичків
і у теличок спостерігається тенденція, протилежна тій, яка характерна для
часу лежання і стояння; з віком час пиття підвищується разом зі збільшенням
споживання рідин. У теличок цей час дещо більший, що пояснюється, мабуть,
тим, що бички здатні пити великими ковтками. На час пиття суттєво впливає
техніка поїння. За випоювання з мисок двічі на день телята п'ють (після
привчання до цього способу випоювання) майже 2–4 хвилини, за вільного доступу
до автомата ‒ у 30 разів більше. Це пов'язано з тим, що з мисок телята
п'ють жадібно, великими ковтками, тоді як з автомата вони мають смоктати
молоко, як з вимені. Цікаво, що споживання рідини з автомата в середньому
підвищувалося лише на 10–15%.
Час прийому концентрованого
корму, який телятам до 20-денного віку дають уволю, підвищувався в періоди
молочної годівлі швидше, пропорційно підвищенню споживання поживних речовин.
Якщо в період привчання цей час коливається в межах декількох хвилин, то
наприкінці періоду вже досягає 1–1,5 години. Час поїдання сіна
подовжується ще більше, ніж час прийому зерна, і до кінця третього місяця
життя становить 2,5–3 години, тобто 20%. У бичків він дещо більший, ніж у
теличок. Жуйка стоячи в період
молочної годівлі дуже незначна за часом і становить у телят мізерну величину
(максимальні показники коливаються приблизно 0,5%). Жуйка лежачи належить до
вельми важливих життєвих проявів телят, і її роль з віком підвищується. Якщо
в перший місяць життя теля витрачає на жуйку майже пів години, то на другий
місяць вже 6,5–7 годин, тобто приблизно 30% всього часу перетравлювання
корму. Важливим чинником, що впливає на цей показник, є структура раціону.
Максимум часу на жуйку припадає завжди на період нічного спокою. Загальний час лежання, що
складається з суми власне лежання і лежання під час жуйки, має у телят
тенденцію зменшуватися з віком. Найвищі показники цього часу були встановлені
для телят протягом першого місяця їх життя (у бичків 74% і у теличок 71%),
тоді як тримісячні телята лежали 55-60% часу доби. Під час оцінювання життєвих
проявів в період молочного живлення помітна відносна вирівняність часового
бюджету між бичками і теличками. У теличок коротший час лежання і більший час
ходьби, стояння і прийому корму. ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ У ТЕЛЯТ ПІСЛЯ
ВІДЛУЧЕННЯ ДО ШЕСТИМІСЯЧНОГО ВІКУ
Як і за вирощування телят у
молочний період, у період годівлі рослинними кормами добовий ритм і життєві прояви
у телят з введенням сучасних форм інтенсивної технології піддаються новим
впливам. Вже саме відлучення телят
призводить до принципових змін в їх житті, бо телят повністю переводять з
молочної годівлі на рослинний корм. Перехід має бути поступовим, інакше
можливі значні ускладнення або втрати. Раціон в цей період складається з
10-14 л води, сіна, зеленого корму, сінажу, силосу або коренеплодів з
добавками концентрованої суміші. У період годівлі рослинними
кормами час лежання бичків залишається практично таким самим, у теличок же
дещо збільшується. Телята лежать на добу зазвичай 7...9 годин. Максимум часу
лежання у телят припадає на нічний час (між 23 і 5 годинами) і становить 55%
загального часу лежання в добу. Час стояння для бичків і
теличок неоднаковий. Тривалість стояння бичків значно коливається, тоді як у
теличок 4...5-місячного віку вона має тенденцію до збільшення, а 6-місячного
– до скорочення. Загалом телята стоять протягом дня від 2 до 6 годин. Час ходьби телят залежить
найбільше від способу утримання. У цей період телички вже не проявляють
підвищеної рухової активності, і час, що витрачається на ходьбу, у обох
статей подібний. У телят, розміщених без прив'язі в клітках, час ходьби
коливається в межах 20–30 хвилин. При цьому тварини ходять переважно
безпосередньо перед годівлею, у момент приходу в телятник обслуговуючого
персоналу.
Тривалість пиття у телят обох
статей також схожа, але у теличок вона дещо більша. Правда, загальний час
пиття невеликий і становить лише 0,1–0,2%, тобто майже 2–3 хвилини. Телята
п'ють воду переважно в період годівлі. Під час нічного спокою телята цього
віку взагалі майже не п'ють, тоді як в молочний період вони користувалися
автоматом. Час прийому концентрованих
кормів залежить від складу раціону і способу роздачі корму (самогодівля,
годівля уволю, дозована роздача). Після відлучення телят вони з'їдають
концентрати приблизно за 35 хвилин, до 6 місяців їх життя цей час
подовжується до 70 хвилин (зростання з 3,5 до 5%). Час прийому грубих кормів з
підвищенням їх кількості дещо знижується. Цей показник набагато вищий у
теличок. За період живлення рослинними кормами час їх прийому скорочується з
6–6,5 до 5,5 години. Тривалість процесу жуйки у
телят цього віку незначна і істотно підвищується (з 10 до 40...60 хвилин)
тільки з віком. Протягом дня процес жуйки припадає на час між 11 і 17
годинами. Зміни (зрушення) тимчасових
характеристик пережовування жуйки лежачи виявляють схожу тенденцію зі змінами
в споживанні грубих кормів. За підвищення кількості використовуваних кормів
час ремиґання лежачи скорочується. Проте ремиґання лежачи посідає в бюджеті
часу третє місце після лежання і поїдання грубих кормів. Час, що припадає на
ремиґання лежачи, скорочується з 7–7,5 до 4,5–5 годин (з найвищою
інтенсивністю в період нічного спокою).
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
