СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE

Електронний посібник/The electronic manual

1. БЛАГОПОЛУЧЧЯТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ, ФІЗІОЛОГІЧНІ, ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

 

 

 

 

Онтогенез поведінки – це розвиток її впродовж всього життя однієї особини. Цей розвиток, так само, як і організм, – результат безперервної динамічної взаємодії між генами та чинниками зовнішнього середовища.

стокові ілюстрації на тему набір поведінки собаки - поведінка тварин

Індивідуальна поведінка тварини розвивається і формується з віком. У процесі онтогенезу одні форми поведінки змінюють інші, тварина накопичує індивідуальний досвід і поступово пристосовується до життя в конкретних умовах, зберігаючи при цьому певний видоспецифічний репертуар поведінки.

Гени не діють на поведінку магічно. Шляхи від генів до особливостей поведінки – це дуже складні ланцюги біохімічних, морфологічних і фізіологічних процесів.

Один із підходів до проблеми взаємодії спадковості і середовища – це застосування концепції спадковості. Якщо на поведінку впливають і гени, і середовище, то корисно знати, як виражений кожний з цих впливів на ознаку, яку вивчають у певній популяції.

Поведінка – вища нервова діяльність (за І. П. Павловим) – визначається спадково набутими безумовними рефлексами (інстинктами) та умовними рефлексами, які формуються в процесі життя.

Формування поведінки – безумовних і умовних рефлексів відбувається впродовж усього еволюційного процесу, а також онтогенезу.

У процесі індивідуального розвитку тварини накопичують знання, удосконалюють поведінку і набувають здатність до екстраполяції у складних ситуаціях.

 

 

У розвитку тварин виділяють періоди, які характеризуються певними змінами у фізіології і поведінці тварин. Однак складність і різноманіття подібних змін у тваринному світі надзвичайно ускладнює створення єдиної періодизації фаз розвитку тварин.

Для розуміння процесу онтогенезу важливо мати уявлення про ступінь зрілості новонароджених тварин.

У ссавців ми спостерігаємо такі градації зрілості дитинчат:

1) відкладання яєць –  тварини в процесі розмноження відкладають яйця, в яких на момент залишення організму матері ступінь розвитку ембріона незначний, або відсутній зовсім. Цей метод розмноження використовують всі птахи і однопрохідні ссавці та більшість риб, земноводних, плазунів, комах і павукоподібних;

 

Яйцекладні тварини: наявні характеристики та типи

Однопрохідні — Вікіпедія

 

2) виношування дитинчат в сумці – тварини, які виношують потомство в утробі лише кілька тижнів, а надалі доношування відбувається у зовнішній сумці; 

 

Сумчасті тварини Австралії: Повне керівництво

В Австралії народилась рідкісна біла коала

 

3) незрілонародження – дитинчата народжуються нездатними до самостійного життя. Зокрема, дитинчата багатьох гризунів (щурів, мишей, хом'яків) народжуються голими, сліпими і глухими. Такий самий вигляд мають і пташенята більшості дрібних птахів.

Дитинчата хижаків, зазвичай, теж сліпі і глухі, але покриті дитячою шерстю; дитинчата приматів народжуються покритими шерстю, з розплющеними очима, проте їх зоровий і слуховий аналізатори ще недорозвинені. З розплющеними очима, покритими густим пухом, вилуплюються з яєць пташенята хижих птахів і чайок.

 

Миші-матері навчили молодих самок доглядати за дитинчатами

Догляд за собакою і новонародженими цуценятами після пологів | Блог зоомагазину Zootovary.com

 

4) зрілонародження – дитинчата народжуються покритими шерстю, здатними до самостійних переміщень і зі сформованими зоровими і слуховими аналізаторами. Вони практично відразу після народження здатні переміщатися за матір'ю і разом з материнським молоком споживати їжу, типову для дорослих тварин. Такі, наприклад, дитинчата копитних, зайців, морських свинок тощо, а також пташенята виводкових птахів.

Прирости телят залежать від води

 

 

 

У процесі онтогенезу кожна тварина проходить кілька періодів розвитку. Кожен період розвитку, що складається з низки фаз, характеризується певними взаємовідносинами організму із середовищем. Між фазами є переломні етапи, так звані критичні періоди, які характеризуються особливою чутливістю до абсолютно певних зовнішніх впливів. Є ціла низка класифікацій періодів (стадій) розвитку, які дещо відрізняються один від одного. Тривалість окремих стадій розвитку може відрізнятися як у тварин різних видів, так і у окремих особин. В онтогенезі поведінки можна виокремити два основних періоди: пренатальний і постнатальний. Такий поділ дає змогу розглядати загальні закономірності розвитку вищих хребетних. Кожен з періодів так само ділиться на низку дрібніших стадій, тривалість яких може значно відрізнятися у представників різних таксономічних груп.

Пренатальний період триває від запліднення до народження дитинчати. У ньому виділяють чотири періоди:

Запліднення.

Дроблення.

Гаструляція.

Гісто- і органогенез.

Дитинча, що розвивається в утробі матері або в яйці, робить безліч рухів, які являють собою елементи майбутніх рухових актів, але ще позбавлені відповідного функціонального значення. Як показали дослідження, внутрішньоутробні рухи впливають на координацію фізіологічних процесів, пов'язаних з м'язовою активністю, і тим самим сприяють підготовці поведінки новонародженого.

Особливо велике значення цей процес має для зрілонароджених дитинчат. Зокрема, новонароджені ягнята і козенята здатні, не стомлюючись, бігати протягом двох годин поспіль. Ця можливість зумовлена тим, що в ході ембріогенезу через вправи сформувалася координація всіх функцій, зокрема і необхідних для здійснення такої інтенсивної діяльності вже на самому початку постнатального розвитку.

Постнатальний період

Після моменту народження починається постнатальний (післяутробний, або постембріональний) період, який закінчується природною смертю як результат старіння тварини.

У ссавців він охоплює такі періоди:

• період новонародженості;

• період вигодовування;

• ювенільний (дорепродуктивний) період;

• період статевого дозрівання;

• морфофізіологічна зрілість;

• старіння.

Народження є поворотним пунктом, де весь процес розвитку поведінки отримує новий напрямок. Природно, що на рівні постнатального розвитку з'являються абсолютно нові чинники та закономірності, зумовлені взаємодією організму зі справжнім зовнішнім середовищем. У цих нових умовах триває дозрівання вроджених елементів поведінки та їх злиття з постнатальним, індивідуальним досвідом. Тому, незважаючи на корінні відмінності в умовах формування цих двох видів поведінки, між цими етапами онтогенезу поведінки не тільки немає розриву, але є пряма спадковість. Постнатальний розвиток поведінки відрізняється специфічними закономірностями і відбувається по-різному у різних тварин, оскільки їх дитинчата народжуються на різних стадіях зрілості.

 

 

 

Щойно народжене дитинча вже має деякий комплекс вроджених реакцій, що дає йому змогу відразу ж після народження адекватно реагувати на навколишнє середовище, що особливо важливо для зрілонароджених тварин. Ці поведінкові акти здійснюються за наявності певних стимулів зовнішнього середовища – релізорів, або ключових подразників.

1. Харчовий рефлекс – визначає ріст, розвиток, репродукцію потомства, безперервний обмін речовин в організмі.

 

Чому корова не їсть, не п'є, немає жуйки: худне, причини, що робити

 

2. Смоктальний рефлекс – найголовніша ознака у ссавців.

 

Спеціальний канал для молока у телят – ЗВІДУСІЛЬ

Як годувати підсисних поросят? Правильне і ефективне годування поросят -сисунів.

 

3. Рефлекси біологічної обережності – елементарна пізнавальна активність, пов'язана з потребою не в їжі, повітрі, теплі, а в нових враженнях.

4. Соціальний рефлекс (поширений фізіологічний стан, притаманний усім тваринам, які поза звичним для них середовищем стають пригніченими, проявляють непослух).

 

Генетичні дослідження в тваринництві — Агробізнес сьогодні

 

5. Оборонний рефлекс – реакція, спрямована на запобігання несприятливим діям на організм, які загрожують його цілісності й життєздатності.

6. Дослідницький рефлекс – забезпечує біологічно адекватну орієнтацію поведінки тварин в ситуації новизни.

7. Сторожовий рефлекс – забезпечує швидкий поворот голови, тулуба, очей у напрямку світлового або звукового подразника.

8. Рефлекс гри – відіграє суто функціональну роль і є «тренуванням» молодої тварини в особливо важливих сферах життєдіяльності, своєрідною «практикою» для дорослої поведінки. Гра дає змогу молодій тварині без особливого ризику засвоїти життєво важливі дії, тому що в цих умовах помилки ще не мають згубних наслідків, оскільки в грі можливе вдосконалення природжених форм поведінки.

 

 

Практична робота №7. Визначення форм поведінки тварин | Тест на 10 запитань. Біологія

Поведінка кота: 4 найпоширеніших проблеми

 

9. Рефлекс наслідування – повторення одним індивідом зразків поведінки іншого, за якого організм відтворює дії моделі, не завжди розуміючи їх значення.

10. Рефлекс відображення (імпринтинг) – полягає у швидкому навчанні життєво важливих дій і відбувається в обмежений (часто критичний) період онтогенезу (формування реакції слідування за матір’ю у птахів виводкового типу).

11. Почуття дому (хомінґ) – здатність тварини за певних умов повертатися зі значної відстані на свою ділянку проживання, до гнізда, лігва тощо. Найяскравіше проявляється у видів з дальніми сезонними міграціями.

12. Ритуалізація (сигнальні ритуали, підбурювальні, ритуалізація знайомства) – врівноважує суперечливі спонуки у взаємодіях між особинами, забезпечуючи відтворення та соціальне життя виду, і тим самим виконує функцію збереження виду.

13. Стадний рефлекс – дає розуміння, як особини в групі можуть діяти спільно, без централізованого керування. Основою є взаємовідносини домінування ‒ підкорення, засновані на індивідуальних відмінностях між особами. Тваринам властивий суспільний інстинкт, що виявляється у прагненні до об’єднання в групи, стада, зграї, пари, сім’ї.

Груповий, стадний спосіб життя дає переваги в захисті від хижаків, негоди (вітру, морозу, хуртовини та ін.), забезпеченні кормом, можливості передачі досвіду дорослих особин молодим через наслідування і навчання. Для стада, групи характерні прихильність особин один до одного та певної території, певні форми взаємин.

14. Рефлекс домінування – класифікація групи особин за їх рангом у соціумі, владою або престижем. Стадо підкоряється лідеру, як найдосвідченішому члену, і діє як єдине ціле. Біологічне значення полягає в тому, що індивідуальний досвід окремих особин може бути використаний усією групою.

15. Статевий рефлекс – є ланцюговою безумовно-рефлекторною реакцією, яка забезпечується комплексом нейрогуморальних рефлекторних механізмів, пов'язаних із діяльністю статевих гормонів, що викликають статеву домінанту у тварин. Статеві рефлекси необхідні для спаровування. У нестатевозрілих тварин і кастрованих у ранньому віці ці рефлекси не виявляються.

16. Материнський рефлекс – спрямований на збереження потомства, пов'язаний з розмноженням і турботою про потомство. До того ж він не має нічого спільного ні з добротою, ні з почуттям відповідальності. Передбачлива природа «нагородила» всю жіночу половину цією якістю виключно заради того, щоб дитинчата змогли вижити, допоки не зміцніють і не зможуть самостійно піклуватися про себе і добувати їжу.

 

 

 

Поведінка тварин допомагає їм адаптуватися до оточення. Це процес реакції на смертельну небезпеку або пошук їжі. Так само тварини взаємодіють між собою та розмножуються.

Природний відбір і генетичні зміни впливають на поведінку тварин. Це відбувається через покоління, удосконалюючи поведінкові моделі.

Набута поведінкова реакція тварин характеризується тим, що вона:

• виникає в процесі індивідуальної життя, тобто базується на досвіді;

• вимагає попереднього навчання;

• хоча й залежить від будови організму, але не обумовлена нею;

• виконується різними тваринами різним способом на підставі попереднього досвіду, вражень тощо.

Зовнішнє середовище дуже різноманітне, тому проаналізувати вплив усіх його чинників на поведінку тварин складно (практично неможливо). Можна виділяти лише певні напрями.

Емоції у тварин – дослідження показують, що тварини можуть  виявляти як позитивні, так і негативні емоції, включаючи радість, щастя, задоволення, інтерес, любов, дружбу, співчуття, горе і навіть образу і збентеження. Вони охоплюють як зміну у поведінці, так і фізіологічні зміни. Коли відбуваються певні емоційні події, вони викликають зміни одразу в кількох біологічних процесах. На основі цих змін дослідники розробили широкий набір методів моніторингу емоцій у тварин. Фізіологічні зміни – центральні для емоцій, оскільки вони відіграють важливу роль у підготовці тварин до потенційно небезпечних ситуацій. Вони включають зміну концентрації певних гормонів та діяльність нервової системи, зокрема вегетативної.

 

 

Екстраполяційна поведінка – визначається попереднім знанням закономірностей змін певної поведінки інших тварин. Найчастіше проявляється в тому, що тварина на підставі досвіду визначає майбутню траєкторію руху будь-якого видимого об'єкта (жертва, яка тікає, переслідувач тощо) і поводить себе відповідно до цього визначення. Наприклад, пара вовків під час полювання на якусь дичину роз'єднуються, і один з них розшукує по слідах здобич, а другий кидається навперейми, щоб спіймати здобич, яку загнав перший. В умовах лабораторних експериментів найбільш здібними до екстраполяційної поведінки виявилися мавпи, дельфіни, собаки і лисиці. Така поведінка є зачатком розумової діяльності. Вона розвивається в процесі природного добору і дає змогу тваринам з першого разу виконувати такі завдання, в яких навчання неможливе, бо перша ж помилка призвела б до загибелі.

Поведінка в екстремальних ситуаціях – поведінка тварин, спрямована на  реалізацію потреби у самозбереженні. Існують три основні варіанти прояву цієї потреби: активний напад, пасивна оборона, втеча.

Поведінка в критичних ситуаціях – індивідуальні способи поведінки в критичних ситуаціях різноманітні і визначаються як самою ситуацією, так і характером тварини, яка в них потрапляє. У критичних ситуаціях у тварин можуть проявлятися високі адаптаційні здатності поведінкової реакції. Керуючись пам’яттю виду, особистим досвідом, вони знаходять способи позитивного виходу з обставин, що виникли. Тварини раніше людей відчувають природну катастрофу, що насувається. «Прогнозувати», «передбачати» землетрус, цунамі здатні собаки, коні, велика рогата худоба; кішки проявляють занепокоєння, тікають, заздалегідь залишають свої приміщення. Під час бурану або хуртовини на волі тварини повертаються задом до вітру або переходять у затишшя (з підвітряного боку кущів, ярів, обривів). У степовій зоні тварини, яких підганяє вітер, можуть йти за 40-60 км (коні), 20-30 км (вівці) від своїх пасовищ. Їм властиве почуття дому; у будь-яких критичних ситуаціях (пожежа та ін.) вони біжать у свій двір, приміщення, стійла.

5) Аномальна поведінка –ненормальна поведінка деяких тварин виражається у появі у них стійкої хворобливої тяги до певних речовин, які не є кормом, підкормом та дієтичними приправами.

 

 

 

Аутопрофілактика – запобігання захворюванню, аутосанація – самолікування тварин.

Аутопрофілактика й аутосанація проявляються в поведінкових реакціях тварин для підтримання здоров’я. Після сну тварини напружено потягуються, обтрушуються, здригаються, валяються, масажують деякі ділянки тіла, сприяючи відновленню нормального кровопостачання.

Багато тварин, яких утримують у стійлах, підтримують у них чистоту, роблячи дефекацію й сечовипускання в певному місці. Навесні під час линяння тварини чешуться об паркани, стовпи, загороди.

Тварини відшукують і поїдають лікувальні трави; можуть відрізняти будь- яку отруйну траву від їстівної. Інформація про користь і шкоду різних рослин, накопичена видом протягом еволюційного розвитку, закріпилася в пам’яті тварин і стала їхньою спадковою ознакою.

 

Попередня тема

На початок

Наступна тема