СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 2 БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН/MODULE 2 ANIMAL WELFARE

Електронний посібник/The electronic manual

ГОЛОВНА/HOME PAGE	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ/THEORETICAL INFORMATION	АНОТАЦІЯ/ABSTRACT
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ/LIST OF REFERENCES		УКЛАДАЧІ/COMPILED BY

1. БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН У ТВАРИННИЦТВІ (БІОЛОГІЧНІ, ФІЗІОЛОГІЧНІ, ЕТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ)

1.4. Основи зоопсихології

1.4.1. Двояка детермінація психіки тварин

1.4.2. Пам’ять тварин

1.4.1. Двояка детермінація психіки тварин

Зоопсихологія наукова дисципліна на перетині біології, зоології та психології, що досліджує психіку, інтелект та поведінку тварин.

Прийнято дотримуватися концепції подвійної детермінації психіки.

Психіка детермінується (визначається) двояко.

З одного боку, психіка визначається органічним субстратом (мозком у людини, нервовою системою різних типів у тварин), тобто внутрішнім фактором.

З іншого боку, вона визначається відображенням, тобто зовнішнім фактором.

Отже існує подвійна залежність психіки у тварин від органу відображення і від предметного світу.

Водночас у людини психіка детермінується трояко: органічним субстратом, матеріальним світом і світом ідей.

Психіка тварин та їх поведінка утворюють безпосередню єдність.

У людини внутрішній план свідомості відокремлений від поведінки, тому що люди в процесі освоєння культурних знаків навчилися «Згортати дію».

Тварини такої здатності не мають.

На будь-який значущий сигнал із зовнішнього середовища тварина неодмінно відреагує руховою реакцією.

Тому кажуть, що зоопсихологія вивчає психічну діяльність тварин, маючи на увазі вивчення психіки тварин.

Сучасна зоопсихологія визначає поведінку тварин як сукупність зовнішньої, переважно рухової активності тварин, яка спрямована на встановлення зв’язків організму із середовищем його проживання.

Психічне відображення у тварин здійснюється в процесі впливу тварин на навколишній світ через поведінку. Відображаються при цьому не тільки самі компоненти навколишнього середовища, але і власна поведінка тварини та зроблені (вироблені) тваринами зміни у середовищі.

Для того щоб отримати більш-менш цілісне уявлення про психічні функції, процеси, стани, мотивації, здібності тварин, необхідно проаналізувати рухову активність тварин, спрямовану на пристосування до конкретних умов зовнішнього середовища.

Грамотний аналіз поведінки тварин можливий тільки у випадку знання етології. Іншого способу вивчення психіки тварин немає.

Вчені зоопсихологи підкреслюють, що нині має бути зроблений перехід від традиційного розгляду ізольованих психічних характеристик до аналізу цілісної поведінки тварин в природному середовищі існування.

Традиційно вивчення психіки тварин відбувається в умовах лабораторного експерименту, який далекий від природи.

Часто завдання, які дослідники ставлять перед тваринами, штучні, далекі від реальних життєвих ситуацій; сама логіка їх ставлення часом антропоморфна, тобто навіяна особливостями функціонування психіки людини, а не психіки тварин (для тварин іноді доцільніше (адаптивніше) відмовитися від розв’язання задачі, ніж намагатися її вирішити).

Зоопсихологічному експерименту має передувати спостереження за тваринами в природних умовах.

Зоопсихологічні методи передбачають цілісний: аутетологічний і для таксонів (систематичні групи) тварин як хребетних, так і деяких безхребетних – сінетологічний перехід.

Аутетологія вивчає зв’язок окремої особи із середовищем існування.

Сінетологічний підхід припускає, що особина живе не «сама по собі», а в популяції, ба більше, в коадаптивному комплексі близьких видів.

Коадаптація – спільна адаптація (пристосування). Ніхто з психологів не стане заперечувати такий очевидний факт, що психологія людини визначається всією сукупністю суспільної практики. І тільки останнім часом, вивчаючи ссавців, зоопсихологи стали враховувати вплив сукупної тваринної практики (практики популяції, зграї, сімейної групи, коадаптивного комплексу видів) на формування образу світу у тварин.

Навколишнє середовище змінюється тваринами, впорядковується, структурується в ході їх життєдіяльності і служить для нових поколінь «біологічним сигнальним полем».

Поняття «біологічне сигнальне поле» вів Н. М. Наумов. Тварини живуть в природі, що несе сліди існування інших тварин.

Отже, поведінку можна визначити як вищий тип адаптацій до зовнішніх умов, який пов’язаний з прогресивним розвитком центральної нервової системи.

1.4.2. Пам’ять тварин

Пам’ять тварин

Пам’ять тварин полягає в закарбуванні (запам’ятовуванні) життєвих вражень, її утримуванні, зберіганні у вигляді нервових чи якихось інших матеріальних слідів і наступному їх відтворенні у формі впізнавання сприйнятих раніше предметів, явищ живих істот тощо.

У процесі еволюції живих організмів природа виробила дивовижний механізм родової пам’яті – вроджені безумовні рефлекси та інстинкти. Завдяки ним індивід народжується вже цілком озброєний найбільш життєво важливими програмами поведінки. На базі цієї генетичної пам’яті формується і збагачується індивідуальна пам’ять живої істоти.

Приклади родової пам’яті.

	Дельфіни-афаліни
		Дельфіни відомі своїм інтелектом і комунікабельністю. Вони мають риси особистості, як-от відкритість, товариськість і неприязність. Цікаво, що дельфіни мають унікальну рису ‒ цілеспрямованість, яка поєднує спокій і сумлінність. Вони взаємодіють і будують стосунки так само, як і люди, що відіграє важливу роль у розвитку їх особистості.

	Азіатські слони
		Азіатські слони мають високий інтелект і міцні соціальні зв’язки. Вони впізнають себе в дзеркалі та мають довготривалу пам’ять. Їхні гени, що впливають на роботу мозку та метаболізм, еволюціонували подібно до людських. Слони також пройшли еволюційний процес приручення, який підвищив їх комунікабельність і зменшив агресію.

	Горили
		Горили мають людські риси особистості як у дикій природі, так і в неволі. Вони використовують міміку та жести для спілкування, відчувають радість, співпереживання та сум. Різні популяції горил мають різні характери. Їхні культурні риси змінюються між групами, як-от гірські та західні низинні горили.

Якщо інстинкти акумулюють у собі колективний досвід роду, його філогенетичний спадок, то особиста пам’ять концентрує в собі індивідуальний життєвий досвід, дані онтогенезу.

Попередня тема

На початок

Наступна тема