СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО ТА БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИН SULAWE

SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION AND ANIMAL WELFARE

МОДУЛЬ 1 СТАЛЕ ТВАРИННИЦТВО/

MODULE 1 SUSTAINABLE LIVESTOCK PRODUCTION

Електронний посібник/The electronic manual

ГОЛОВНА/HOME PAGE	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ/ THEORETICAL INFORMATION	АНОТАЦІЯ/ABSTRACT
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ/LIST OF REFERENCES		УКЛАДАЧІ/COMPILED BY

1. КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ, СТАЛОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

ТА СТАЛОГО УПРАВЛІННЯ ТВАРИННИЦТВОМ

1.2. Стале управління у сільськогосподарському виробництві та галузі тваринництва

Сільськогосподарське виробництво є найвищим пріоритетом забезпечення продовольчої безпеки людства у глобальному сенсі. У Світовому Банку сільськогосподарське виробництво має окрему позицію в підрозділі Міжнародної фінансової корпорації кредитування, адже будь яке виникнення дефіциту в продуктах харчування створює масовий некерований процес паніки в суспільстві.

Сільськогосподарське виробництво – це вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання як в сирому і переробленому вигляді, так і для використання на нехарчові цілі (Закон України).

	Стале сільське господарство – це інтегрована система практик рослинництва і тваринництва, що має специфічне застосування, яке в довгостроковій перспективі має на меті:
• задовольнити потреби людини в повноцінному харчуванні;
• підвищення якості навколишнього середовища та природно-ресурсної бази, від якої залежить аграрна економіка;
• максимально ефективно використовувати невідновлювані ресурси та внутрішньогосподарські ресурси та інтегрувати, де це доречно, природні біологічні цикли та засоби контролю;
• підтримувати економічну життєздатність фермерських господарств;
• підвищити якість життя фермерів і суспільства загалом.

Практикою сталого управління у сільськогосподарському виробництві є ведення господарювання у невеликих масштабах виробництва із застосуванням сімейного типу управління. Дослідженнями встановлено, що основні фінансові вливання з кредитування діяльності у сільськогосподарському виробництві передбачається спрямувати на суб’єкти господарювання невеликих розмірів, а саме – малі ферми. При цьому головні чинники надання кредитної підтримки – це сталість ведення господарської діяльності. Суб’єкти господарювання невеликих розмірів, на думку світових експертів, здатні швидше адаптуватися до глобального потепління, зменшити викиди карбону та підлаштовувати технології на рішення сталого розвитку, що є стратегічно виправданим для глобальної продовольчої безпеки.

Успішна реалізація концепції сталого розвитку у сільськогосподарському виробництві залежить від управлінських рішень. Саме стале управління генерує результат, що закладено Глобальною ініціативною збереження біоресурсів планети Земля.

Поняття «управління» науковці трактують з багатьох позицій, підкреслюючи різні аспекти цього явища. Визначення «управління» охоплюють як системні, так і процесуальні підходи, де наголошується на цілеспрямованому впливі, прийнятті рішень та координації діяльності для досягнення поставлених цілей. Дефініція управління розглядається як тріада науки, практики та мистецтва з акцентом на суб’єкт, об’єкт і процес, а також на важливість забезпечення стійкого розвитку системи та ефективної організації людської діяльності.

Поняття «управління» має велику кількість роз’яснень, В. Бакуменко стверджує що управління – це система відносин, що виникають у процесі цілеспрямованого впливу на керовану систему для досягнення поставлених цілей [1]. М. Довгань зазначає це поняття як процес впливу на керовану систему з метою забезпечення її стійкого розвитку [2].

Сучасний підхід до сталого управління у сільськогосподарському виробництві передбачає застосування низки заходів із застосування міжнародно-прийнятих норм сталого співіснування, системи державного регулювання та управлінських економічно-обґрунтованих рішень.

Загальновідомим є факт взаємозалежності кругообігу біоресурсів у природі, а вплив антропогенного чинника на екологічну систему має відповідні причини і наслідки. Зокрема, у світі є велика кількість прикладів перетворення пустель Ізраїлю та Саудівської Аравії на високопродуктивні виробничі об’єкти сільського господарства, які приносять зразковий економічний ефект і продукцію високої якості та, навпаки, знищення унікальних ґрунтів та ресурсів через прояв деградації дії людини на природні ресурси (наприклад виведення з використання 30% території України через бойові дії).

Розглянемо принцип сталого управління в сільськогосподарському виробництві на прикладі безлюдних пустель Йорданії, США та Саудівської Аравії. Опади на території Йорданії є вкрай рідкісним явищем, але створення проєкту «Місячна Долина в пустелі Ваді-Рам» стало революцією в освоєнні людиною пустелі під сільськогосподарське використання. Вода в цій місцевості розташована на глибині до 400 метрів, проте забезпечує вологою 2000 гектарів штучних полів. Цікавим є кругла форма полів, яка є відображенням руху зрошувальних машин, які рухаються по колу внаслідок тиску води без перевитрат електроенергії.

Системи управління у сільському господарстві базуються на інноваційних технологія оцінки поточного стану та довгострокового прогнозування. До таких належать SMART-технології, ГІС-технології (геоінформаційні), технології штучного інтелекту (AI in Agriculture) та інші.

ГІС

Розвиток сучасних технологій управління сільськогосподарським виробництвом надав унікальний шанс вирівняти антропогенний вплив на біорізноманіття нашої планети, забезпечити відновлення біоресурсів та забезпечити продуктами харчування пустельні регіони планети. Наразі важливим питанням збереження питної води на планеті та розв’язання задач засоленості та забрудненості водоносних ресурсів. Саме вода є джерелом ведення сільськогосподарського виробництва.

Світовий центр з виробництва бавовни розташований у Великих Рівнинах США. Саме видовбування води з глибинних джерел відкрило можливість освоєння цієї території. Штучне зрошення компенсує відсутність опадів, проте в останні роки вчені заявляють про вичерпання води з одного з найбільших горизонтів – Огалала, штат Небраска, США. Саме тому стратегія сталого розвитку натепер є виключно важливою.

Виснаження води

Отже, саме вода робить квітучими пустелі і тільки у волі цивілізаційних управлінських рішень відповісти на питання: «Збереження існуючих оазисів людського існування чи освоєння нових територій?».

Стале управління в галузі тваринництва

Тваринництво – це галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин.

Воно забезпечує людей харчовими продуктами, дає сировину для промисловості (харчової, текстильної, фармацевтичної), а також органічне добриво – гній.

Стале управління тваринництвом є одним із стовпів кліматично розумного сільського господарства (CSA). Тваринництво може зробити великий внесок у кліматично розумні системи постачання продуктів харчування. Варіанти зменшення викидів парникових газів доступні вздовж усього ланцюга поставок і пов’язані з управлінням кормами, кишковою ферментацією та управлінням гноєм.

Роль тваринництва в кліматично-розумних практиках пов’язана насамперед з управлінням біоресурсами в зоні виробничої діяльності та підтримання сталості екосистеми. Стале користування кормовою базою, управління пасовищами та їх відновлення (наприклад, лісопасовищні системи), менеджмент гною (наприклад, переробка та біоперетравлення) та інтеграція рослинництва у тваринництво, можна розглядати як виробництво продукції зі збільшеною доданою вартістю

Кліматично стійке тваринництво

Книга стале тваринництво

Тваринництво є невід’ємною складовою сільськогосподарського виробництва, що забезпечує продовольчу безпеку населення.

Стале управління тваринництвом забезпечує сталіть природокористування в ареалі ведення галузі. Згідно з існуючими дослідженнями промислове тваринництво є джерелом трьох парникових газів: метану, діоксиду азоту та вуглекислого газу.

Саме екологічні загрози викликають необхідність прийняття управлінських рішень щодо функціонування тваринництва за ресурсоощадної технології.

Як дерева можуть врятувати врожаї фермерів

Чи дійсно тваринництво впливає на зміни клімату на планеті

Що буде споживати людство у 2050 році?

Численні дискусії щодо загроз промислового тваринництва закінчуються під час розв’язання проблем голоду. У світі все більшої небезпеки набуває питання голоду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у країнах Африки, Азії, Латинської Америки і Близького Сходу налічується понад 821 мільйон людей, які потерпають від гострої нестачі продуктів харчування.

Поруч із продовольчою безпекою забезпечення зайнятості населення є стратегічним питанням у соціально-економічному розвитку. За офіційними даними Державної статистики України, цитата: «з точки зору «важливості» для економіки промисловість, сільське господарство, оптова та роздрібна торгівля генерують найбільше доданої вартості та створюють найбільшу кількість робочих місць…».

Стале управління галузі тваринництва – це система прогнозованих дій регуляторних інструментів правової держави, яка спрямована на забезпечення стабільного, безперебійного виробництва продукції тваринництва як стратегічного елемента продовольчої безпеки з дотриманням логістичних зв’язків агропромислового комплексу та контролем екологічних норм, якості та безпеки продукції, а також забезпечення сталості генетичних ресурсів.

Управління галузі тваринництва базується на довгостроковій стратегії розвитку в умовах трансформаційних змін євроінтеграції, зміни підходів до умов благополуччя тварин та викликів національної безпеки України.

Кабінет Міністрів України схвалив «Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року» від 15.11.2024, у якій забезпечення стійкості сільськогосподарського сектору, підтримка справедливого доходу виробників та підвищення їх конкурентоспроможності є ключовим завданням в управлінні сільськогосподарським виробництвом.

Стале управління в галузі тваринництва тісно пов’язане із постійним діалогом виробників (які об’єднуються в асоціації), держави та освіти. Саме асоціації в галузі тваринництва сьогодні найшвидше реагують на виклики умов виробництва. Зокрема, забезпечення інформаційних ресурсів з аналітичною інформацією щодо стану розвитку галузі для господарств в умовах війни.

Окрім економічних питань державної підтримки, важливою складовою управління в галузі тваринництва є керування ризиками. Як зазначають аналітики Асоціації виробників молока, наразі в Україні спостерігається обмежена пропозиція на молоко, що значною мірою пов’язано зі спекотним літом та посухою. Через несприятливі кліматичні умови тваринники заготували менше кормів і нижчої якості, що вплинуло на надої. Водночас нові оператори у галузі виробництва молока практично не з’являються через високі капіталовкладення. Приватний сектор також демонструє зниження виробництва.

Промисловим молочно-тваринним фермам вдалося наростити виробництво на 4%, але цього не вистачило, щоб перекрити падіння виробництва молока у приватному секторі. Як наслідок, загальне виробництво молока цього року впало приблизно на 2%.

Окремою складовою управління у тваринництві є питання біобезпеки, адже епізоотичні виклики сьогодні набувають все більших масштабів. Асоціація «Свинарі України» об’єднує 59 підприємств із 18 областей України. Учасники утримують близько 73% промислового маточного поголів’я. Асоціація розробила низку галузевих стандартів з метою урегулювання питань функціонування галузі свинарства, серед яких розроблено документ «Галузевий стандарт біобезпеки», що описує перелік заходів, впровадження яких дасть змогу мінімізувати ризики захворюваності тварин та поширення патогенних мікроорганізмів, що становлять загрозу для громадського здоров’я.

Попередня тема

На початок

Наступна тема