ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Список використаних

джерел

Укладачі

4. БАСКЕТБОЛ

4. Баскетбол

4.1. Історія розвитку баскетболу

4.2. Зміст гри

4.3. Технічна підготовка

4.3.1. Основні дії гравця без м’яча

4.3.2. Основні дії гравця з м’ячем

4.3.2.1. Передача м’яча

4.3.2.2. Ловіння м’яча

4.3.2.3. Ведення м’яча

4.3.2.4. Кидки м’яча в корзину

4.3.2.5. Повороти

4.4. Тактична підготовка

4.4.1. Тактика нападу

4.4.2. Системи захисту

4.5. Навчання та тренування

4.6. Спеціальна фізична підготовка баскетболіста

4.7. Загальні правила гри

Вступ

Баскетбол – одна з найпопулярніших ігор у нашій країні. Їй притаманні різноманітні рухи: ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, ловіння, кидки й ведення м'яча, які виконують під час єдиноборства із суперниками. Такі рухи сприяють поліпшенню обміну речовин, діяльності всіх систем організму, формують координацію.

Баскетбол має не тільки оздоровчо-гігієнічне значення, але й агітаційно-виховне. Заняття баскетболом допомагають формувати наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, упевненість у собі, почуття колективізму. Але ефективність виховання залежить насамперед від того, наскільки цілеспрямовано в педагогічному процесі будується взаємозв'язок фізичних і моральних елементів.

Баскетбол широко використовують у різних ланках фізкультурного руху. У системі народної освіти баскетбол введено до програми дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної й вищої освіти.

Різноманітність технічних і тактичних дій гри в баскетбол і сама ігрова діяльність дають унікальні можливості для формування життєво важливих навичок та вмінь школярів, усебічного розвитку їхніх фізичних і психічних якостей. Засвоєні рухові дії гри в баскетбол і зв'язані з ними фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров'я, а також рекреації. Людина може використовувати їх упродовж усього свого життя під час самостійних занять фізичною культурою.

Баскетбол (огляд) https://www.youtube.com/watch?v=cEGXf-9E5sM

4.1. Історія розвитку баскетболу

Батьківщиною баскетболу прийнято вважати Сполучені Штати Америки. Гру придумали в грудні 1891 року в навчальному центрі Християнської молодіжної асоціації в Спрінгфілді, штат Массачусетс. Аби оживити уроки гімнастики молодий викладач, доктор Джеймс Нейсміт, що народився в 1861 році в містечку Рамсей, штат Онтаріо, Канада, придумав нову гру. Він прикріпив до перил балкона дві фруктові корзини без дна, в які потрібно було закидати футбольний м'яч (звідси назва basket – корзина, ball – м'яч).

Але вже перші матчі за цими правилами спонукали їх змінити. Хоча більшість з них діє і нині. Уболівальники на балконах ловили м'ячі, що відлітали, і намагалися закинути їх у корзину противника. Тому незабаром з'явилися щити, які стали захистом для корзини. 12 лютого 1892 року, вивчивши правила і освоївши ази техніки, студенти Спрінгфілдського коледжу у присутності ста глядачів провели перший в історії баскетболу «офіційний» матч, що мирно завершився з результатом 2:2. Його успіх був настільки оглушливим, а чутки про нову гру поширилися з такою швидкістю, що незабаром дві спрінгфілдскі команди стали проводити показові зустрічі, збираючи на своїх виступах сотні глядачів. Їх почин підхопили студенти інших коледжів, і вже наступного року весь американський північний схід охопила баскетбольна лихоманка. Вже в 1893 році з'являються залізні кільця з сіткою. Нова гра виявилася настільки цікавою і динамічною, що в 1894 році в США було видано перші офіційні правила. Водночас баскетбол із США проникає спочатку на схід — до Японії, Китаю, на Філіппіни, а потім до Європи і Південної Америки. У 1895 році було введено штрафні кидки з відстані 5 м 25 см. Ведення м'яча у всіх його варіантах узаконили в 1896 році.

У 1925 році створено Американську баскетбольну лігу, в 1937 році – Національну баскетбольну лігу. У 1961 році створено Американську баскетбольну лігу (8 команд), в 1967 – Американську баскетбольну асоціацію (11 команд). Після їх об'єднання в 1976 році засновано Національну баскетбольну асоціацію (НБА).

У двадцяті роки минулого століття починають активно створювати національні федерації баскетболу, проводять перші міжнародні зустрічі. Так, в 1919 році відбувся баскетбольний турнір між армійськими командами США, Італії і Франції. У 1923 році у Франції проводять перший міжнародний жіночий турнір. Участь у ньому взяли команди трьох країн: Англії, Італії, США. Гра завойовує все більшу популярність і визнання в світі, і в 1932 році в Женеві було створено Міжнародну Федерацію баскетбольних асоціацій. У її першому складі було 8 країн – Аргентина, Греція, Італія, Латвія, Португалія, Румунія, Швеція, Чехословаччина.

У 1935 році Міжнародний олімпійський комітет виніс ухвалу про визнання баскетболу олімпійським видом спорту. У 1936 році він з'являється в програмі Олімпійських ігор в Берліні. Першим олімпійським чемпіоном стала команда США. Американці ще 11 разів ставали олімпійськими чемпіонами (у 1980 році за відсутності команди США олімпійське золото завоювала збірна Югославії). У Сіднеї (2000) американська збірна «Дрім тім» знову була першою. Двічі олімпійськими чемпіонами ставала збірна СРСР – в 1972 і 1988 роках.

У першій половині 50-х років баскетбол став втрачати властиву йому гостроту боротьби. Потрібно було внести до правил низку змін і доповнень для її пожвавлення. Найбільш важливими з цих доповнень були такі:

- введення правила 30 секунд (команда, що володіє м'ячем, зобов'язана в межах цього часу кинути м'яч в корзину);

- розширення площі зони, в якій гравцям нападу не дозволялося перебувати більше трьох секунд.

Рішення про проведення чемпіонатів світу серед чоловіків ухвалили на конгресі ФІБА під час Олімпіади 1948 р. у Лондоні. Перший чемпіонат світу з баскетболу відбувся в 1950 році в Буенос-Айресі (Аргентина). У чемпіонаті взяли участь 10 команд. Першим чемпіоном світу стала команда Аргентини, що отримала перемогу над олімпійським чемпіоном 1948 року збірною США. Надалі збірна США чотири рази ставала чемпіоном світу (1954, 1986, 1994, 1998); збірна СРСР – тричі (1967, 1974 і 1982); команда Югославії також тричі (1970, 1978 і 1990). Двічі чемпіоном світу ставала команда Бразилії (1959 і 1963).

Дебют жіночого баскетболу на Олімпійських іграх відбувся в 1976 році в Монреалі. У турнірі брали участь шість команд. Першими олімпійськими чемпіонами сталі баскетболістки збірної СРСР, які ще двічі ставали чемпіонками, чотири рази завойовували золоті медалі американські баскетболістки (1984, 1988, 1996, 2000).

Джеймс Нейсміт створив гру всіх народів світу, гру швидкості, спритності і кмітливості. Баскетбол, як павук, об'єднав однією павутиною всю планету, і павутина ця до цих пір не розірвана, тому що вона міцна. Міцна, як дружба.

Історія виникнення українського баскетболу https://www.youtube.com/watch?v=jjugdr8mc90

4.2. Зміст гри

Баскетбол – це колективна спортивна гра, в якій змагаються між собою дві команди, по 5 осіб кожна. Крім основних гравців, кожна команда має ще 5-7 запасних.

Гру проводять на майданчику розміром 28 х 15 метрів. У приміщеннях дозволяється грати і на зменшеному полі – 26 х 14 метрів.

Під час гри пересуватися майданчиком з м'ячем у руках дозволяється не більше ніж на два кроки; щоб мати право пересуватися далі, гравець має вести м'яч, ударяючи ним об поверхню майданчика.

Коли якийсь із гравців, наблизившись до корзини противника, закине в неї м'яч, його команда одержує 2 очка. М'яч, закинутий з штрафного кидка, дає команді 1 очко. М'яч, закинутий з-за шестиметрової лінії, дає команді 3 очка.

Мета гри – набрати якнайбільшу кількість очок. Тривалість гри – 4 періоди по 10 хвилин. Тривалість перерви між 1 і 2 та 3 і 4 періодами становить 2 хвилини. Тривалість перерви між половинами гри – п’ятнадцять (15) хвилин.

Враховується тільки так званий час чистої гри; в разі зупинок для виконання штрафних кидків та коли м’яч вийшов з гри секундомір зупиняють.

Правила гри детально регламентують дії гравців; їх порушення призводить до втрати м'яча, який переходить до гравців протилежної команди.

Баскетбольна термінологія

Знання спеціальної термінології, чи «азбуки» баскетболу полегшує розуміння слів викладача, жестів судді, спілкування з партнерами по команді.

Основні терміни баскетболу

Атака – рух нападників до щита суперників з метою створити чисельну перевагу та закинути м'яч у кільце. Швидку атаку називають також швидким проривом.

Блокування – порушення правил, перешкода руху суперника, який не володіє м'ячем.

Суперечний кидок – введення м'яча в гру підкиданням між двома гравцями різних команд в одному з трьох кіл на майданчику.

Штрафний кидок – кидок в кільце, призначений за технічну чи особисту помилку суперників, виконують з лінії штрафного кидка без перешкоди суперників.

Вкидання – введення м'яча в гру після його виходу за межі майданчика. Виконують з бокової чи лицевої лінії.

Ведення м'яча – рух гравця з м'ячем, коли гравець ударяє його в підлогу однією чи почергово двома руками.

Заслон – дозволена протидія суперникові у разі його виходу на більш вигідну позицію чи для отримання м'яча.

Захист – організована протидія атаці суперників, прагнення запобігти кидку м'яча в своє кільце.

Зонний захист – гравець обороняється, захищаючи певну частину ділянки штрафного кидка, не дозволяє гравцеві суперника у цій зоні отримати м'яч чи зробити кидок по кільцю.

Особистий захист – гравець команди, яка обороняється, протидіє певному гравцю суперників.

Змішаний захист – за якого комбінуються ознаки зонного та особистого захисту гравців.

Захисник – так називають будь-якого гравця команди, яка захищається, та гравців задньої лінії (розігрувачів).

Тилова зона – половина майданчика на якому знаходиться кільце, яке захищає команда.

Зона нападу – половина майданчика, яку захищає команда суперників.

Трисекундна зона – частина зони штрафного кидка, обмежена прямокутником на підлозі.

Гравець – всі ті, хто бере участь у грі, чи член команди.

Комбінація ігрова – зумовлена взаємодія гравців у нападі чи захисті.

Лінія – яскрава смуга завширшки 5 см, яка розмічає периметр майданчика та окремі його ділянки.

Нападник – термін має два значення: 1) гравець команди, яка володіє м'ячем; 2) гравець високого зросту, який грає в нападі.

Партнер – гравець своєї команди.

Пресинг – щільний, активний захист, який примушує нападників до поспішних дій та помилок.

Пробіжка чи біг з м'ячем – починаючи ведення, гравець не має права відірвати осьову ногу від підлоги до того часу, поки не випустить м'яч з рук.

Суперник – гравець команди суперника.

Стійка гравця – раціональна поза, яка забезпечує найкращу готовність до гри.

Тайм-аут – хвилинна перерва у грі, дозволена правилами змагань.

Крапка – місце на майданчику, з якого нападаючий має найбільший відсоток кидків з результатом.

Фінт – неправдива дія, рух з метою ввести суперника в оману відносно своїх намірів.

Фол – особиста помилка, порушення правил у боротьбі з гравцем іншої команди — удар чи поштовх.

Фол зумисний – гравець здійснює навмисно, в обстановці, яка загрожує взяттям кільця. Від таких фолів, здійснених в ігровій обстановці, треба відокремити технічний фол – навмисне технічне порушення ходу гри чи неспортивну поведінку гравця, тренера.

Штрафний кидок – покарання за технічну чи особисту помилку (фол).

4.3. Технічна підготовка

Техніка гри – сукупність способів, які дозволяють вирішувати конкретні завдання в процесі гри, це – засоби ведення гри.

Різноманітність умов, в яких застосовують той чи інший прийом, стимулює прагнення до вдосконалення способів виконання кожного технічного прийому і появу нових прийомів.

Основним показником технічної підготовки баскетболістів високої кваліфікації є оптимальна форма і надійність застосування прийомів у змагальних умовах. Високий рівень технічної підготовленості – це високий ступінь автоматизму рухових навиків, його стабільність.

Досконалість і різноманітність технічних прийомів великою мірою зумовлені індивідуальними можливостями гравців. Тому кожному баскетболістові треба пам'ятати, що якість виконання технічних прийомів, їх різноманітність та застосування у грі залежить від нього самого.

ТЕХНІКА ГРИ У НАПАДІ

· Передачі м’яча

· Ловіння м’яча

· Ведення м’яча

· Кидки м’яча в корзину

· Фінти

4.3.1. Дії гравця без м'яча

До дій гравця без м'яча належить переміщення кроком, бігом, приставним кроком; вміння раптово зупинятися під час швидкого бігу, після стрибка; вміння робити повороти та обманні рухи. Робота із вдосконалення техніки дій без м'яча має велике значення в підготовці гравців, оскільки це основа діяльності гравців з м'ячем.

Опанування техніки володіння м'ячем було б зовсім недостатнім без уміння гравців діяти без м'яча.

Переміщення – дозволяє швидко та своєчасно зайняти зручну позицію для взаємодій з партнером і атаки корзини.

Стійка баскетболіста – вихідне положення для виконання будь-якого прийому. Ноги розставлені нарізно (одна попереду іншої), злегка зігнуті в колінах. Руки зігнуті в ліктях. Основні вимоги до стійки – упевнена підтримка «робочої пози», яка дозволяє гравцю бачити розташування гравців, швидко включатися в активні дії, переміщуючись в потрібному напрямку.

Стійки баскетболіста, переміщення https://www.youtube.com/watch?v=fe054GvyERE

Біг – основний спосіб переміщення. Його виконують у різних напрямках: вперед, назад, в сторони, рівномірно і ривком, з ставленням ніг перекатом з п’ятки на носок. Рухи руками мають бути вільними та узгодженими.

Стрибки в грі застосовують у комбінації з іншими прийомами – ловінням, кидками тощо. Стрибки з місця виконують із основної стійки. Перед стрибком ноги згинають більше звичайного, руки зігнуті біля тулуба і злегка відведені назад. У момент відштовхування від майданчика руки активним махом виносять вперед-вгору. Стрибки виконують вгору, вгору-вперед, вгору-назад, вгору-вбік.

У стрибку з розбігу відштовхуванням однією ногою останній крок розбігу роблять ширше, а крок відштовхувальної ноги виконують перекатом з п’ятки на носок. Відштовхування супроводжується махом рук догори. Всі рухи виконують разом. Приземлення має бути м’яким на зігнуті та розставлені в робоче положення ноги.

Зупинки застосовують для раптового припинення руху. Існують два способи зупинки: двома кроками та стрибком.

Повороти застосовують для збереження контролю над м’ячем у разі протидії, якщо гравець стоїть на місці, а також для вибору та зміни направлення наступних дій з м’ячем і без м’яча.

Розрізняють повороти вперед і назад. Повороти вперед виконують зі стійки на зігнутих ногах, опорна нога на носку. В момент кроку другою ногою плечі розвертають в напрямку повороту. Поворот назад виконують з кроком, який супроводжує поворот спиною вперед.

4.3.2. Основні дії гравця з м'ячем

4.3.2.1. Передача м'яча

Передача м'яча обома руками від грудей. Гравець стоїть на напівзігнутих ногах, розставлених на ширину плечей, або виставляє одну ногу на півкроку вперед. М'яч тримає обома напівзігнутими руками, розчепіривши пальці. Випрямляючи руки, штовхає м'яч. Кидок посилюється розгинанням ніг (рис. 1).

Рис. 1. Передача м'яча обома руками від грудей

Передача м'яча обома руками знизу. Напівзігнуті ноги розміщені на одній лінії (або одна нога виставлена на крок вперед), тулуб нахилений вперед; м'яч гравець тримає обома руками з боків. Залежно від обставин м'яч можна тримати біля тулуба чи збоку біля стегна. М'яч передають маховим рухом обох рук від себе вперед з додатковим ривком кистей в напрямі польоту м'яча. Для посилення передачі гравець водночас з виносом рук робить крок уперед (рис. 2).

Рис. 2. Передача м'яча обома руками знизу

Передача м'яча однією рукою від плеча. Гравець стає в півповорот відносно напряму передачі. Ноги трохи зігнуті, тулуб відхилений назад, вага тіла передається на ногу, однойменну з рукою, що виконує передачу. М'яч лежить на розкритій долоні біля плеча, обхоплений розчепіреними пальцями; лікоть зігнутої руки спрямований вперед ‒ донизу. Щоб передати м'яч, гравець різким рухом розгинає руку і водночас ногою, розташованою позаду, робить крок уперед, чим посилює передачу (рис. 3).

Рис. 3. Передача м'яча однією рукою від плеча

Описані передачі є основними в грі. Передачу обома руками від грудей застосовують тоді, коли м'яч треба передати на коротку чи середню відстань (від 3 до 12 метрів).

Обома руками знизу м'яч передають на ще коротшу відстань, використовуючи цей прийом для передачі з-під руки блокуючого противника і в тому разі, коли гравець тримає м'яч знизу, а його треба передати негайно, не витрачаючи часу на зміну вихідного положення.

Однією рукою від плеча м'яч передають на середню та велику відстань.

Передача двома руками зверху. Передачу двома руками зверху здебільшого застосовують на середній відстані в умовах тісної опіки супротивника. Гравець приймає м'яч руками, що злегка зігнуті над головою, і заносить його за голову, різким рухом рук з розгинанням у суглобах ліктів і захльостаним рухом кистей скеровує м'яч партнеру.

Передача однією рукою збоку. Передачі однією рукою збоку подібні до передач однією рукою знизу. Дозволяє скерувати м'яч на близьку і середню відстань, обминувши супротивника з правого або лівого боку. Замах здійснюють відведенням руки з м'ячем вбік-назад і відповідним поворотом тулуба, рука з м'ячем робить маховий рух вперед у площині паралельній майданчику. Напрямок руху м'яча також залежить від розтулячого руху пальців.

Окрім описаних вище способів передачі м'яча у складних умовах активної протидії суперником, баскетболісти використовують «скриті» передачі м'яча, які дозволяють замаскувати справжній напрямок передачі.

Залежно від умов та ситуації гри м'яч можна передавати іншими способами з місця, в русі, в стрибку, за різною траєкторією та в різних напрямах — вздовж поля, впоперек, за діагоналлю. Застосовують також передачу з відскоком м'яча від поверхні майданчика під різним кутом.

Орієнтовні вправи з партнером

1. Передача м'яча в парах різними способами з постійною зміною відстані між партнером.

2. Передача м'яча в стрибку.

3. Передача в парах з пересуванням від корзини до корзини з кидком в русі.

4. Гравці на лініях штрафних кидків протилежних сторін майданчика, у кожного м'яч. Передають м'яча один одному, намагаючись скерувати його точно в 3-секундну зону.

5. Два баскетболісти з м'ячем в руках стоять один навпроти іншого на відстані 4 м. За сигналом один передає м'яч з ударом об майданчик, інший – без торкання майданчика, у повітрі.

6. Вихідне положення, як у вправі 5. Спортсмени пересуваються від лицьової лінії до протилежної корзини, застосовуючи передачу м'яча довільним способом з завершальними кидками в кільце у русі.

7. Гравець з м'ячем на лицьовій лінії, партнер – на лінії штрафного кидка. За сигналом спортсмен без м'яча стрімко біжить у протилежному напрямку, гравець з м'ячем починає ведення, на лінії штрафного кидка виконує передачу в русі партнеру, який, оволодівши м'ячем, виконує кидок у стрибку.

4.3.2.2. Ловіння м'яча

Ловити м'яч можна обома і однією рукою. Основний прийом – ловіння обома руками (рис. 4), і лише в тих випадках, коли неможливо дістати м'яч, його ловлять однією рукою збоку або над головою.

Є певна різниця в прийомах ловіння м'ячів, що летять високо (на рівні грудей або вище голови), і м'ячів, що летять низько (нижче пояса).

Рис. 4. Ловіння м’яча обома руками

Основою ловіння є вміння погасити силу польоту м'яча, або, як кажуть, амортизувати. Для цього в момент дотику м'яча до кистей необхідно різко згинати руки.

Для зручності руки слід тримати перед собою, трохи згинаючи в ліктях і повертаючи долоні вперед, але не розставляючи їх дуже широко, щоб м'яч не пролетів між ними. Пальці мають бути розчепірені.

Щоб не дозволити гравцям іншої команди перехопити м'яч, під час ловіння треба робити рух назустріч м'ячу.

Ловіння м’яча обома руками

1. Імітувати тримання м’яча в руках, стежачи за воронкоподібним положенням кистей з розставленими пальцями.

2. Те саме, але присісти і покласти кисті рук на м’яч, який лежить на підлозі, і підняти його.

3. Випустити м’яч з рук так, щоб він ударився об майданчик, а потім, правильно розміщуючи кисті, захопити м’яч.

Ловіння та передача м’яча обома руками від грудей з кроком, зміною місць у русі

1. У парах на місці на відстані 2-3 м у момент ловіння м’яча крок ногою, яка стоїть позаду. Передача м’яча з наступним кроком.

2. Те саме, але зі зміною місця гравцем після передачі.

3. Ловіння і передача м’яча у русі кроком.

4, Те саме, але під час бігу у повільному і середньому темпі.

4.3.2.3. Ведення мяча

Ведення м'яча – ефективний технічний прийом сучасного баскетболіста, що дає можливість гравцям пересуватися з м'ячем майданчиком з великим діапазоном швидкостей у напрямках, які відповідають ігровій ситуації. Ведення допомагає знайти оптимальне місце для кидка, а також ефективно протидіяти пресингу.

На сучасному етапі розвитку баскетболу фахівці і спортсмени розуміють, що, не використовуючи під час гри усіх різновидів ведення, гравець втрачає маневреність, збіднює ефективність дій команди в нападі.

Одним з найефективніших засобів під час ведення є переведення м'яча перед собою, коли тією ногою, яка відповідає стороні ведення м'яча, гравець ступає на майданчик, а м'яч сильно посилає в бік іншої ноги.

Під час ведення м'яча (рис. 5) для забезпечення контролю за ним гравець трохи згинає ноги і нахиляє тулуб вперед. Накладаючи долоню на м'яч, гравець пальцями штовхає його вперед, ударяючи об поверхню майданчика трохи збоку від ноги, однойменної з поштовховою рукою, так щоб м'яч не попадав під ноги. Намагаючись обвести противника, м'яч треба штовхати дальньою від нього рукою.

Треба привчати гравців, щоб вони, зберігаючи зоровий контроль за м'ячем, завжди бачили весь майданчик, оцінювали становище своїх гравців і приймали відповідне рішення.

Рис. 5. Ведення м’яча

Повороти під час ведення м'яча охоплюють зворотний крок тією ногою, яка відповідає стороні ведення, і оберт на іншій нозі та переведення м'яча, що дозволяє швидко змінити напрям ведення. Вдосконалюючи повороти під час ведення треба звертати увагу, щоб не проносити м'яч. Цей різновид ведення порівняно складніший від ведення м'яча перед собою, але раптовість і несподіваність застосування цього прийому внаслідок того, що тулуб гравця перебуває між м'ячем і суперником, зводить до мінімуму ризик втратити м'яч.

Повертаючись під час ведення захисник на деякий час втрачає м'яч з поля зору, чим ускладнює свої дії у виборі позиції захисту.

Вдосконалюючи ведення м'яча, спортсмен має пам'ятати, що вправи треба виконувати з піднятою головою, дивитися вперед, а чергуючи ведення і зупинки, змінюючи напрямок та застосовуючи інші прийоми, намагатися зберігати рівновагу та контроль за м'ячем.

Якщо суперник або умовний суперник поруч, доцільно посилити контроль за м'ячем, застосовуючи ведення із заниженням відскоку, прикриваючи м'яч тулубом, контролюючи м'яч дальньою від суперника рукою.

Вправи з партнером

1. Майданчик поділяють на чотири частини, гравці з м'ячами – біля лицьової лінії. Виграє той, хто проведе м'яч за вказаними напрямками і першим досягне протилежної лицьової лінії.

2. У кожного спортсмена м'яч, ведення на одній половині майданчика. Один з гравців ведучий, другий має ретельно копіювати його дії з м'ячем, зокрема і своєчасний обмін м'ячами. Через 1–2 хвилини гравці міняються ролями.

3. Баскетболіст, ведучи м'яч, намагається наздогнати партнера, що пересувається довільним способом. Через 1 хвилину гравці міняються ролями.

4. Ведення м'яча на обмеженій площі (3-секундна зона, центральне коло), у кожного м'яч. Завдання — вибити м'яч у партнера, утримуючи свій (у цій вправі може брати участь довільна кількість гравців).

5. Гравець з м'ячем раптово починає ведення, намагаючись обігнати партнера. Тоді гравець без м'яча стрімко біжить, наздоганяючи партнера, що виконує ведення, а опинившись попереду, одержує від того м'яч. Тепер вже він виконує ведення, а той, що йому перед тим передав м'яч, тепер намагається перегнати його і знову одержати передачу тощо.

4.3.2.4. Кидки в корзину

Кидок м'яча в корзину можна робити обома і однією рукою залежно від ситуації гри, а також від технічної підготовки гравця (рис. 6).

Кидок обома руками від грудей переважно використовують для атаки кошика з дальніх дистанцій в умовах відсутності активної протидії захисника. Цей спосіб кидка гравці освоюють найбільш швидко, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча тим самим способом. М'яч охоплюють пальцями, утворюючи «щільну чашу» і виносять на рівень обличчя, ноги на ширині плечей, трохи зігнуті в колінах, одна нога виставлена на 30-40 см вперед. Руки повністю виправлені вгору-вперед за невеликою дугою, кисті і пальці, розкриваючись, дають м'ячу напрямний легкий поштовх; водночас з рухом рук випрямляють і ноги.

Рис. 6. Кидки м’яча у корзину

Кидок обома руками зверху. Надійний спосіб атаки кошика з середніх та близьких відстаней. Виконують з місця та в стрибку. У вихідному положенні руки з м’ячем знаходяться вище голови, зігнуті, кисті відведені назад. Під час стрибка з місця ноги можуть бути в паралельній стійці, або одна попереду іншої. Розгинаючи ноги і водночс випрямляючи руки в ліктьових суглобах, м’яч направляють у кошик завершальним рухом кистей.

Кидок обома руками знизу. Техніка виконання майже та сама, що й під час передачі; м'яч при цьому випускають, коли руки, супроводжуючи його в напрямі корзини, підіймаються вгору (рис. 7).

Рис. 7. Кидок обома руками знизу

Кидок однією рукою від плеча. Кидаючи м'яч однією рукою, гравець має більші вибіркові можливості, бо при цьому не треба зберігати певного положення тулуба.

Виконуючи кидок, гравець трохи повертає тулуб і відводить назад плече руки, що тримає м'яч. М'яч лежить на долоні зігнутої руки, яку гравець тримає над плечем (майже біля вуха). Розгинаючи руку, правець кистю кидає м'яч з відповідною траєкторією, супроводжуючи та скеровуючи його пальцями; поштовх протилежної ноги посилює кидок (рис. 8).

Рис. 8. Кидок однією рукою від плеча.	Рис. 8 а. Кидок однією рукою у стрибку

Гравці з хорошою технічною підготовкою користуються значно складнішими кидками: обома руками від голови, який виконують з місця, в стрибку та в стрибку з поворотом; однією рукою над головою (так званий «крюк»), яким користуються зазвичай високі на зріст гравці; однією рукою знизу, яким користуються в тому випадку, коли не можна виконати кидок обома руками знизу. Залежно від місця, з якого роблять кидок, його виконують з чистим влученням у корзину чи з відбиванням м’яча від щита.

Кидок однією рукою у стрибку – основний засіб нападу у баскетболі. Гравець отримує м'яч у русі і зразу ж робить зупиняючий крок лівою ногою. Потім він приставляє до неї праву ногу, згинаючи лікті, виносить м'яч на правій руці над головою, підтримуючи його лівою рукою спереду-зверху. Гравець вистрибує поштовхом двома ногами, при цьому тулуб розвернутий прямо до кошика, ноги злегка зігнуті. Після досягнення найвищої точки стрибка, гравець скеровує м'яч в кошик виправленням правої руки вперед ‒ вгору і енергійним, але повільним рухом кисті пальців. М'ячу надається зворотне обертання. (рис. 8 а)

Ліву руку знімають з м'яча у момент початку руху кисті правої. Відстань від точки відриву від майданчика до точки приземлення гравця після кидка має бути мінімальною і становити не більш 25-30 см, це дозволяє йому уникнути зіткнення зі захисником.

Техніка кидка https://www.youtube.com/watch?v=kpAUSvTqxWg

Добивання м'яча. У деяких положеннях гри, коли м'яч відскакує від щита у разі невдалого кидка або пролітає близько від кошика, гравець не має часу для приземлення з м'ячем, прицілу і кидка. У таких випадках потрібно добивати м'яч в корзину у стрибку двома руками або однією рукою. Добиваючи однією рукою, баскетболіст дістає м'яч у вищій точці у безпосередній близькості до кільця. Вистрибуючи і прийнявши м'яч на розкриту кисть, гравець злегка згинає руку і водночас випрямляє її разом з м'яким завершальним рухом кисті і пальців.

Найефективніші чисті кидки виконано з позиції прямо перед щитом або під кутом не менше як 45 градусів. За розташування під кутом від 11 до 45 градусів доцільніший кидок з відбиванням м'яча від щита. Використовуючи спосіб з відбиванням, треба враховувати кут, під яким відбивається м'яч від щита, і швидко визначати точку, з якої він потрапить прямо в корзину.

Рекомендуються кидки з середньою траєкторією, за якої зберігається прицільність. Під час кидків в корзину використовують обертання м'яча, особливо коли треба змінити кут відбивання м'яча від щита.

Кидок м'яча в корзину виконують з місця, в русі кроком та під час бігу, з ведення м'яча, в стрибку і в різних комбінаціях бігу з веденням, стрибками, поворотами.

Вправи для вдосконалення кидків без суперника

1. Кидки у корзину на відстані 2-3 м. Гравець веде м'яч навколо 3-секундної зони у праву сторону, завершуючи ведення кидком у корзину, тощо, при цьому після ведення м'яча виконує кидок, знову забирає м'яч, веде в ліву сторону, завершуючи ведення кидком у корзину.

2. Спортсмен виконує обманні дії, після чого 5-6 м веде м'яч на максимальній швидкості і виконує кидок у корзину.

3. Вдосконалення кидків з однієї точки. Баскетболіст виконує кидок з одного і того самого місця.

4. Вдосконалення кидків у стрибку після ведення. Гравець веде м'яч, зупиняється і виконує кидок у стрибку. Після цього біжить до м'яча, ловить його і виконує ведення до місця на 5- 6 м від корзини, обертається, під час ведення зупиняється та виконує кидок у стрибку тощо. Напрям ведення після оволодіння м'ячем обирають довільний.

5. Вдосконалення кидків з різної відстані. Спортсмен виконує кидок з-за 6-метрової лінії, біжить до корзини, ловить м'яч, виконує кидок з близької відстані, після чого ловить м'яч, веде його від корзини, повертається, веде м'яч до корзини, зупиняється та кидає по кільцю з середньої відстані в стрибку.

6. Вдосконалення дальніх кидків. Гравець виконує кидок з-за 6-метрової лінії з довільної точки, біжить до корзини, ловить м'яч, веде його знову на вихідне положення (або на інше місце) і знову виконує кидок з дальньої відстані.

Вправи з умовним партнером

1. Передача м'яча біля тренувальної стінки – 5 с, після чого гравець виконує дальній кидок.

2. Передача м'яча протягом зумовленого часу в стрибку біля тренувальної стінки, після чого дальній кидок – і гравець біжить до корзини, намагаючись впіймати м'яч до торкання ним майданчика.

3. Передачі м'яча в русі біля тренувальної стінки певну кількість разів, влучення м'ячем у намальовану на стінці мішень, після цього кидок у корзину в стрибку. Вправу виконують до 5-влучних кидків.

4. Ведення м'яча чергують з передачею м'яча в русі біля тренувальної стінки. Після 2–3 передач гравець продовжує ведення з оптимальною швидкістю, завершує його кидком у корзину в русі з близької відстані.

4.3.2.5. Повороти

З метою уникнути протидії противника гравець робить поворот вперед чи назад, не відриваючись від поверхні майданчика і тримаючись на одній нозі.

Виконуючи поворот, гравець тулубом захищає м'яч, тримаючи його в протилежному від нападаючого противника напрямі (рис. 9, 10).

Рис. 9. Повороти з м’ячем

Рис. 10. Повороти з м’ячем

4.4. Тактична підготовка

Визначення основних питань

Тактика – це розділ теорії і практики, що вивчає закономірності розвитку процесу гри, засоби, способи і форми ведення спортивної боротьби та їх раціональне застосування проти конкретного супротивника.

Класифікація тактики гри

Згідно з основним змістом гри – закинути м'яч в кошик супротивника і не дати закинути м'яч у свій кошик – тактика розподіляється на два розділи: тактику нападу і тактику захисту.

Кожний розділ поділяється, залежно від принципу організації дій гравців, на групи: особисті, групові і командні дії. У свою чергу, кожна із груп ділиться, виходячи із форм ведення гри, на види. (Наприклад, особисті дії у нападі можуть бути діями гравця з м'ячем). Види залежно від конкретного змісту дій гри – на способи. Способи, що мають різні особливості виконання зумовлюють появу варіантів.

4.4.1. Тактика нападу

Напад – основна функція команди у процесі гри. Головна мета нападаючої команди – закинути м'яч в кошик суперника. Тактика нападу дає можливість команді залежно від конкретного супротивника і в різні моменти змагань вибрати і використати найбільш цілеспрямовані засоби, способи і форми ведення планомірної атаки.

Особисті дії

Дії гравця без м'яча. До дій гравця без м'яча належать: відрив від опікаючого його захисника і вихід на вільне місце для того, щоб отримати м'яч від партнера і продовжити атакуючі дії або щоб звільнити партнеру частину майданчика поблизу щита і створити йому зручні умови єдиноборства із супротивником, або, насамкінець, щоб успішно боротися за відскік.

За напрямком і характером пересувань розрізняють два способи виходу на вільне місце для отримання м'яча:

1) вихід назустріч партнеру з м'ячем;

2) вихід у бік від партнера з м'ячем.

У разі виконання будь-якого способу, або варіанта, відрив від захисника забезпечується непередбаченим ривком, зміною напрямку і зміною темпу бігу. Перед тим як спробувати вийти на вільне місце, щоб зайняти вигідне положення для отримання м'яча і атаки кошика, гравцю слід попередньо наблизитися до захисника, зробивши фінт на ривок в бік, протилежний виходу, і лише потім у момент, попередньо можливій передачі м'яча, різко відірватися від захисника.

Дії гравця з м'ячем. Розігруючи м'яч, гравець передусім має намагатися розвивати контратаку, у найкоротший строк перевівши м'яч від свого щитка на територію супротивника за допомогою сильних повздовжніх передач з навісною траєкторією, або діагональних передач, а у деяких випадках за допомогою ведення на максимальній швидкості. У швидкому нападі, коли рівночисельний супротивник ще не встиг організувати оборону, гравець має чітко бачити швидкісні варіанти атаки і сприяти їх завершенню швидкими, точними передачами на вільне місце, куди вийде партнер як результат взаємодії і відриву від захисника. У позиційній грі, коли суперник вже встиг організувати командний захист, не потрібно форсувати розвиток атаки без попередньої планомірної підготовки, пов'язаної з грою через центрового або лідера нападу команди.

Групові дії

Групові дії – це невеликі, але винятково важливі тактичні типові «блоки», які становлять фундамент зумовлених, добре організованих комбінованих дій всієї команди.

Взаємодія двох гравців. До основних способів взаємодії двох гравців належить спосіб «передай м'яч і виходь», який полягає у тому, що гравець передає м'яч партнеру, за допомогою фінту на ривок наближається до захисника, виводить його із положення рівноваги, а потім стрімко за прямою лінією виходить до щитка і отримує м'яч для атаки кошика. Спосіб «передай м'яч і виходь» широко застосовують у ході швидкого прориву для стрімкого подолання відстані до щита супротивника і реалізації чисельної переваги (2 х 1 – двоє проти одного).

Заслон. Суть заслону полягає у тому, що гравець стає поблизу захисника, опікаючого його партнера, вибираючи місце таким чином, щоб перешкодити захиснику найкоротший шлях, яким він може переслідувати підопічного, що тікає. Гравець затримує пересування захисника або примушує останнього рухатися довшим шляхом, ніж шлях партнера. Маневр дає можливість партнеру на короткий час звільнитися від опіки і атакувати кошик. При цьому гравець, що поставив заслон, не залишається нерухомим і, зустрівши захисника, він повертається і виходить до щита для підтримки нападу.

Гравець з м'ячем завжди повинен мати на увазі, що партнер, який увійшов в атаку, відразу після ставлення заслону, часто буває більш небезпечним для супротивника. Заслон має декілька варіантів: зовнішній, внутрішній і в русі.

Обманні дії

Обманні дії з м'ячем гравці роблять, щоб уникнути протидії противника. Гравець вдає, що має намір зробити якусь дію, зовсім протилежну тій, яку він справді хоче зробити, чим відвертає увагу противника, виводить його з правильної позиції і, користуючись цим, здійснює свій задум.

Між технікою і тактикою є пряма залежність: що краще підготовлений гравець технічно, то більше він може скласти тактичних варіантів під час гри.

Командні дії

Баскетбол – це командна гра, в якій діє весь колектив. Дії окремих гравців підпорядковуються зусиллям всієї команди незалежно від того, нападає вона чи захищається.

У нападі всі гравці мають стежити за розташуванням своїх партнерів, щоб з більшою користю організувати взаємодію для утворення кількісної переваги в зоні корзини противника. Основою взаємодії є найпростіша комбінація з передачею м'яча між двома правцями, які переміщуються майданчиком у різних напрямах. Складніша комбінація утворюється за взаємодії трьох гравців. Під час гри найчастіше активна взаємодія виникає саме між двома або трьома гравцями, ось чому треба привчатися до спільних дій між двома та трьома гравцями.

Іноді трапляється складніша взаємодія, в якій беруть участь чотири або і всі п'ять гравців, але завершують таку складну комбінацію три, а частіше тільки два гравці.

Взаємодія нападників може проявитися у виставленні заслону, тобто зупинки гравця на шляху противника з метою звільнити на деякий час від його опіки свого партнера і дати йому можливість зробити кидок чи передачу м'яча.

Погодженість дій гравців особливо проявляється в умінні орієнтуватися в обставинах нападу за виконання великої та малої «вісімки». Велику «вісімка», в якій беруть участь п'ять гравців, виконують з метою утримати м'яч і не дозволити противникові зосередити увагу на підопічних гравцях. Для цього м'яч передають за безупинного зустрічного руху гравців, які переміщуються за кривою, що має форму «вісімки».

Малу «вісімку» виконують три гравця, два звільняються для інших дій. Двоє нападників для відвертання уваги противника розташовуються в зоні корзини, імітуючи напад на неї, а троє на середині чи збоку передають один одному м'яч. Коли під час виконання великої та малої «вісімки» створяться умови для нападу на корзину противника, тоді м'яч передають будь-якому гравцеві для кидка.

Характерною формою гри цим способом є гра центром, коли для нападу на корзину використовують гравця, високого на зріст; центр при цьому може сам нападати на корзину за допомогою інших гравців або, приймаючи м’яч від партнерів, робити передачу гравцю, який найвигідніше виходить на кидок.

У такий момент центр стає з боку коридору в межі вусиків або на тому місці, з якого роблять штрафний кидок. Коли гра ведеться двома центрами, то вони стоять на протилежних боках зони штрафного кидка, або один з них стає на місце штрафного кидка. Коли противник щільно тримає нападників, то їх партнери застосовують заслон чи низку заслонів.

Під час гри центром залежно від того, хто володіє м'ячем, своя команда чи противник, гравці змінюють тактику.

Якщо м'ячем володіє центр, то гравцям треба відкриватись на вільне місце, коли ж м'ячем володіє противник, то їх треба щільно прикрити.

Роблячи комбінацію з введенням м'яча з-за бокової чи лицьової лінії, застосовують заслон, чисельну перевагу на якійсь ділянці майданчика, щоб раптово використати вільного від противника партнера.

Трикутний напад https://www.youtube.com/watch?v=2sVPLj3OHug

4.4.2. Систем захисту

Є дві: персональний захист (гравець проти гравця) та зонний захист.

Основною вважають систему персонального захисту, яка вимагає, щоб кожний гравець команди протягом усієї гри тримав кого-небудь з противників. Персональна відповідальність кожного гравця дає змогу пристосуватися до противника і нейтралізувати його в межах усього майданчика.

Персональний захист застосовують переважно в тиловій зоні, куди повертаються гравці після втрати м'яча, але можна застосовувати також і по всьому майданчику.

Коли команда хоче обмежити дії противника та перехопити м'яч, а отже, й ініціативу, тренер чи капітан дають вказівку тримати захист по всьому полю, і тоді гравці в межах усього майданчика щільно наближаються до своїх противників, заважаючи їм оволодіти м’ячем, та намагаються обмежити виконання ними точних передач та кидків м’яча в корзину.

За зонного захисту гравці розміщуються в певному порядку навколо ділянки штрафного кидка і кожному з них доручається певна зона, в межах якої він протидіє противникові, заважаючи передавати м'яч та робити при-цільні кидки в корзину. Якщо проти противника діє якийсь гравець, то його сусід уважно стежить і підстраховує його, щоб в разі потреби надати допомогу. Залежно від переміщення одного з гравців інші захисники також переміщуються, щоб не залишалося вільного простору для нападників.

Найефективніші такі розміщення гравців за зонного захисту: 2:1:2; 2:3; 2:2:1. Числове позначення показує порядок розміщення гравців від корзини до центра поля.

Високі на зріст гравці розміщуються ближче до щита, низькі і рухливі – ближче до центра. Розміщення 2:3 і 2:2:1 розраховані здебільшого на те, щоб перешкоджати кидкам з середніх та дальніх дистанцій, а розміщення 2:1:2 має за мету протидію нападові центром.

Найефективніший засіб руйнування зонного захисту є організація нападу швидким проривом і прицільні кидки з середніх та дальніх дистанцій.

Тактика захисту. Як грати зону 2-3 https://www.youtube.com/watch?v=ZH2cn1hvsZ0

Орієнтовні вправи для оволодіння зонним захистом

1. Дії проти чисельно переважаючого суперника. Три гравця, розташувавшись трикутником і швидко передаючи м’яч один одному, намагаються створити одному з партнерів можливість атаки кошика дальнім кидком. Два захисники, узгоджувано змінюючи позиції, намагаються заважати виконанню прицільного кидка або перехопити м’яч. Виконують на одному місці і з зміною позицій нападниками.

2. Атака одного нападника двома захисниками. Гравці почергово пересуваються з веденням м’яча для атаки кошика. Захисник намагається змістити нападника до однієї з ліній, де його відразу ж атакує другий захисник, намагаючись разом з першим відібрати м’яч. Вправу можна застосовувати і за одночасного руху двох гравців крайніми коридорами. У цьому випадку завданням захисників є зміщення підопічних до cepeднього коридору, де діють два партнери.

3. Зміна позицій захисників за чисельної рівності з нападниками: а) розміщуючись під щитом на різних ділянках майданчика і у різній розстановці в умовах гри 2 x 2, 3 x 3, 4 x 4, 5 x 5, захисники змінюють свої позиції згідно з передачами нападників, що стоять на місці; б) те саме, відповідно до входів у зону окремих гравців і змін позицій інших партнерів; в) те саме, відходячи до кошика, який захищають, від середини майданчика, довгими коридорами майданчика і по всьому майданчику.

4. Організація боротьби за м’яч, що відскочив від щита за чисельної нерівності та рівності суперників: а) нападники після передач м’яча у певних розстановках виконують кидки із середніх і дальніх дистанцій, намагаючись знову оволодіти м’ячем. Захисники в момент кидка займають позиції з таким розрахунком, щоб заважати входити нападникам у зону оволодіння м’ячем; б) те саме, після кидків у кошик з ближніх дистанцій, що їх виконують гравці, які входять у зону.

Орієнтовні вправи для оволодіння персональним захистом

1. «Тримання» гравця з м’ячем, розташованого поблизу кільця (в парах). Захисник приймає стійку з виставленою вперед ногою і піднятою вгору рукою. На обманний рух нападника він відповідає невеликим кроком назад і в бік можливого проходу, після початку ведення робить один крок вперед, а потім пересувається приставними кроками. Кидок закриває ближньою до м’яча рукою.

2. Перехват м’яча у нападників, що просуваються до кільця: захисник, відступаючи, намагається не дати кому-небудь з нападників встати йому за спину і, спостерігаючи за м’ячем, готується до перехвату; те саме, але три нападника діють проти двох захисників.

3. «Тримання» гравця, який намагається звільнитися та отримати м’яч. Гравці розміщуються в парах біля бокових ліній. За сигналом нападники намагаються звільнитися від опіки, щоб одержати м’яч. Захисники заважають цьому. Гравець з м’ячем передає його гравцю, який звільнився від опіки.

4. Нападник стає під кільце, перед ним розміщуються три захисники. Нападник намагається пройти під другий щит. Троє захисників заважають цьому.

4.5. Навчання та тренування

Навчальні та тренувальні заняття складаються з трьох частин: вступної, основної та завершальної. Перед кожним заняттям потрібно ставити певні педагогічні завдання, пов'язуючи їх з попередніми та наступними.

У навчальній роботі треба керуватися переважно цілісним методом, тобто вивчати всі прийоми в повному комплексі, не розбиваючи їх на окремі елементи, а лише поступово ускладнюючи умови їх виконання.

Удосконалення техніки гри починається з вивчення простих прийомів, наприклад, передачі та ловіння м'яча обома руками, а потім переходять до складніших передач однією рукою. Спочатку треба навчитися виконувати ці прийоми на місці, а потім уже в русі.

Під час вивчення складних технічних прийомів слід користуватися розчленованим методом, тобто засвоювати спочатку окремі елементи, а потім об'єднувати їх в одне ціле.

Окремі прийоми техніки переміщень, зупинок, поворотів необхідно тісно пов'язувати з технічними прийомами з м'ячем (ловінням, передачею, веденням і кидками в корзину).

Велике значення в ході змагань мають штрафні кидки. Тому їх вивченню і тренуванню треба приділяти значну увагу. Штрафний кидок рекомендується тренувати після напруженої роботи, щоб наблизити умови його виконання до тих, які є під час гри.

Дальше вдосконалення гравця проходить шляхом вироблення у нього вміння виконувати окремі технічні прийоми в різних з'єднаннях, надаючи їм тактичне розуміння.

Процес гри складається з виконання найрізноманітніших технічних прийомів, з’єднаних між собою в окремі комбінації, наприклад, ловіння ‒ зупинка, зупинка ‒ поворот ‒ передача, ловіння – ведення ‒ передача, ведення ‒ кидок в корзину, ловіння ‒ подвійний крок – стрибок ‒ кидок в корзину тощо. В процесі тренування виконують окремі з'єднання технічних прийомів у вигляді вправ, напрям і характер руху, вихідне положення, спосіб передачі та кидків м'яча в яких систематично змінюються.

Треба приділяти значну увагу таким вправам, які виробляють у гравців уміння координувати свої дії. Здебільшого це вправи з тактичним спрямуванням, так звані комбінації гри.

Основою для оволодіння технікою і тактикою гри є загальна фізична підготовка. Тому необхідно постійно удосконалювати такі якості гравця, як силу, витривалість, швидкість, координацію рухів тощо. Цьому сприяють допоміжні вправи: з набивними м'ячами (які треба будувати на рухах, що їх застосовують під час передач, ловіння та кидків), біг з положення високого старту з максимальною швидкістю на відстань 12–15–20 метрів (для вироблення швидкісної витривалості треба робити пробіжки по кілька разів не спиняючись, а тільки змінюючи напрямок руху), вправи з ловінням та передачею м'яча між двома-трьома гравцями під час швидкого бігу тощо. Для вироблення швидкості реакції вправи рекомендується виконувати за зоровим сигналом, який подає тренер.

Гравцям необхідно давати складні рухи та асиметричні вправи, приділяючи особливу увагу рухам в обидва боки, щоб набути навичок діяти обома руками рівноцінно.

Велику увагу слід приділяти також вправам, що сприяють розвиткові стрибучості: стрибкам зі скакалкою, стрибкам на одній та обох ногах і стрибкам з діставанням кільця на щиті. Стрибки треба робити, відштовхуючись лівою і правою ногами, поступово збільшуючи вимоги щодо висоти.

Для набуття витривалості потрібно привчати гравців працювати з інтенсивними навантаженнями за рахунок повторення вправ та збільшення часу, відведеного для двосторонньої гри. Час тренувальної гри слід трохи збільшувати проти часу, відведеного на гру в змаганнях, з метою поступового вироблення у гравців запасу сил, який дасть можливість вільно витримати будь-який темп гри.

4.6. Спеціальна фізична підготовка баскетболіста

Спеціальну фізичну підготовку проводять для розвитку необхідних баскетболісту фізичних якостей – сили, швидкості, швидкісної витривалості, спритності, точності, стрибучості, орієнтування.

Вправи для розвитку сили. Ходьба «гусячим» кроком, напівприсідом, випадами, ходьба з перешкодами, з протистоянням партнера. Повороти тулуба з вагою на плечах. Підтягування на руках. Згинання і розгинання рук з упору лежачи у різному темпі. Віджимання штанги з різних положень (стоячи, лежачи). Ривок штанги двома і однією рукою (вага штанги для чоловіків до 50–60% від їх ваги, для жінок – 30–35%). Пересування на руках з упору лежачи з допомогою і без допомоги партнера. Вправи у протистоянні; перетягування партнера двома руками, однією, перештовхуванням, перетягування канату парами і групами. Переноска тягарів (штанга, партнер). Вправи з набивним м'ячем від 1 до 4 кг.

Вправи для розвитку швидкості. Біг на місці і в русі з енергійною роботою руками. Біг з високим підніманням стегна, з відведенням прямих ніг вперед, «дріботливий» біг. Біг з прискоренням у русі. Швидке присідання і вставання. Ривки з місця (з високого старту). Ривок вперед обличчям, спиною, боком. Різкі зміни темпу бігу на дистанціях 100 м, 200 м, 400 м. Максимальна швидкість бігу на дистанціях 20–30 м з попереднім розбігом (5–7 ривків, потім відпочинок 1-1,5 хв.). Ведення м'яча з ривками із зміною напрямку. Естафети з веденням м'яча різними способами.

Вправи для розвитку загальної і швидкісної витривалості. Біг на місці і в русі. Багаторазовий пробіг відстаней на рівні дистанції зі зміною швидкості, темпу і тривалості бігу в умовах майданчика і на місцевості. Крос пересіченою місцевістю від 500 до 2000 м для жінок, і від 2 до 5 км для чоловіків. Ривки поперек баскетбольного майданчика, пересікаючи бокові лінії чотири рази поспіль (3–5 раз через 1–2 хв.). Біг від однієї лицевої лінії до іншої і навпаки вісімкою, оббігаючи зону штрафного кидка і центральне коло. Ведення м'яча вздовж майданчика на час (кількість раз), передачі м'яча на час, кількість раз у парах.

Вправи для розвитку стрибучості. Стрибки на одній і двох ногах на місці і в русі.

Стоячи на носках на підвищенні 7-10 см підніматися на носки, ступні почергово ставити ногами всередину і назовні. Присідання з вантажами. Стрибки на правій і лівій нозі (по п'ять стрибків), стрибки на носках, стрибки із глибокого присіду, стрибки з витягнутими носками і високо піднятими п'ятами, майже не згинаючи колін. Стрибок у довжину з місця. Потрійний стрибок з місця, стрибки зі скакалкою. Діставання предметів на різній висоті поштовхом однією і двома ногами, серійні стрибки. Біг-стрибок східцями у заданому ритмі і темпі. Стрибки у висоту з місця і з різного розбігу, опорні стрибки.

Вправи для розвитку гнучкості, на розтягування і розслаблення м'язів. Ходьба випадами, перехресними кроками. Пружні присідання у положенні випаду, напівшпагату. Махові рухи руками і ногами у різній площині. Пружні нахили тулубу вперед, в боки, назад із різних початкових положень. Парні вправи з протистоянням на гнучкість, розтягування і рухливість суглобів. Кругові рухи тулубом, повороти з рухом і без руху рук і ніг. Вправи з палками, булавами. Відведення рук і ніг ривком із різних початкових положень, на місці і в русі. Розмахування руками і ногами.

4.7. Загальні правила гри

1. Визначення

У баскетболі грають дві команди, у кожній з яких по п’ять гравців. Мета кожної команди – закинути м’яч у кошик суперника і перешкодити іншій команді заволодіти м’ячем і закинути його в кошик

Кошик, який команда атакує, є кошиком суперника, а кошик, який та сама команда захищає, називають власним кошиком команди.

М’яч можна передавати, кидати, відбивати, котити, вести в будь-якому напрямку за умови дотримання положень відповідних статей.

Переможцем гри стає команда, яка по закінченні ігрового часу четвертого періоду чи, якщо потрібно, додаткового (-их) періоду (-ів) набрала більшу кількість очок.

2. Майданчик і розміри ліній

Ігровий майданчик повинен мати плоску прямокутну тверду поверхню без будь-яких перешкод 28 метрів завдовжки і 15 метрів завширшки (Рис 11).

Висота стелі чи відстань до найближчого предмета над ігровим майданчиком повинні бути не менше 7 метрів.

Усі лінії мають бути нанесені фарбою одного кольору (бажано білого), 5 см завширшки і бути чітко видні.

Ігровий майданчик має бути обмежений двома лицьовими (короткими сторонами майданчика) і двома бічними (довгими сторонами майданчика лініями). Ці лінії не є частиною майданчика. Ігровий майданчик має бути на відстані не менше 2 метрів від будь-яких перешкод, зокрема лавки команди.

я

Рис. 11. Розміри баскетбольного майданчика

Центральну лінію наносять паралельно лицьовим лініям від середини бічних ліній, вона має виступати на 15 см за кожну бічну лінію.

Лінію штрафного кидка наносять паралельно кожній лицьовій лінії. Її дальній край знаходиться на відстані 5,80 м від внутрішнього краю лицьової лінії, довжина її має бути 3,60 м, її середина має бути на уявній лінії, що з’єднує середини двох лицьових ліній. Обмеженими зонами є відділені на майданчику ділянки, обмежені лицьовими лініями, їхні зовнішні краї знаходяться на відстані 3 м від середини лицьових лінії і закінчуються на зовнішньому краї лінії штрафного кидка. Ці лінії, крім лицьових лінії, є частиною обмеженої зони. Обмежені зони можуть бути пофарбовані в іншій колір, але вони мають бути одного кольору з центральним колом. Ділянки штрафного кидка – це обмеженні зони, розширені у бік ігрової площадки напівколами з радіусом 1,8 м, центр яких розташований на середині ліній штрафного кидка. Такі самі напівкола мають бути нанесені пунктирними лініями усередині обмежених зон. Місця уздовж ділянок штрафного кидка займають гравці під час штрафних кидків.

Центральне коло розмічають в центрі майданчика радіусом 1,8 м, обмірюване до зовнішнього краю окружності. Якщо центральне коло пофарбоване в інший колір, воно має бути того самого кольору, що і обмежені зони.

Зоною триочкових кидків для команди є весь ігровий майданчик, за винятком ділянки біля кошика суперника, обмеженої:

• двома рівнобіжними лініями, що починаються з лицьової лінії на відстані 6,25 м від точки на майданчику, отриманої на перетинанні з нею перпендикуляра, опущеного з центра кошика суперника. Відстань від цієї точки до внутрішнього краю середини лицьової лінії дорівнює 1,575 см;

• півколом радіусом 6,25 м. до зовнішнього краю його лінії з центром у тій самій точці, що зазначена вище, до з’єднання з рівнобіжними лініями.

1. Устатковання

Щити мають бути виготовлені з відповідного прозорого матеріалу, у формі монолітного шматка.

Розміри щитів такі: 1,8 м за горизонталлю і 1,05 м за вертикаллю.

Кошики складаються з кілець і сіток.

Кільце – матеріал з міцної сталі, внутрішній діаметр 46 см. Сітка кріпиться до кільця. Довжина сітки має бути не менше 45 см і не більше 47 см.

М’яч повинен мати сферичну форму і установленого відтінку жовтогарячого кольору. Довжина окружності м’яча – не менше 74,9 см і не більше 78 см. Вага м’яча має бути не менше 567 г і не більше 650 г.

2. Ігровий час, нічийний рахунок і додаткові періоди

Гра складається з чотирьох (4) періодів по десять (10) хвилин.

Тривалість перерви між першим і другим, третім і четвертим періодами гри і перед кожним додатковим періодом становить дві (2) хвилини.

Тривалість перерви між половинами гри – п’ятнадцять (15) хвилин.

Якщо рахунок нічийний по закінченні ігрового часу четвертого періоду, гру продовжують на додатковий період тривалістю п’ять (5) хвилин чи на стільки періодів по п’ятьох (5) хвилин, скільки потрібно, щоб порушити рівновагу в рахунку.

В усіх додаткових періодах команди продовжують атакувати в ті самі кошики, що й у третьому і четвертому періодах.

3. Початок гри

Для всіх ігор команда, що стоїть в розкладі першою (команда господар), має право вибору кошика й лавки команди. Команди мають помінятися кошиками перед третім періодом.

4. Спірний кидок

Спірний кидок відбувається, коли суддя підкидає м’яч між двома гравцями – суперниками в центральному колі на майданчику на початку гри.

5. Як грають м’ячем

У баскетболі грають м’ячем тільки руками.

6. Вкидання

Гравець, який вкидає м’яч, має стояти за межами майданчика, у зазначеному місці, найближчого до того, де зроблене порушення чи зупинена гра, за винятком місця безпосередньо за щитом.

Щоразу, коли м’яч потрапляє в кошик, але кидок з ігри чи штрафний кидок не зараховують, наступне вкидання має робитися з-за бічної лінії на рівні лінії штрафного кидка.

7. Викликана перерва

За вимогою перерву ‒ зупинку в грі надають на прохання тренера чи помічника.

8. Заміна

Команда може зробити заміну гравця (гравців) тоді, коли з’являється можливість для заміни.

9. Ведення м’яча

Ведення починається, коли гравець, що одержав контроль над «живим» м’ячем на майданчику, кидає, відбиває його від підлоги чи котить його по підлозі і торкається м’яча знову, перш, ніж його торкнеться іншій гравець. Ведення закінчується в той момент, коли гравець торкається м’яча водночас двома руками чи допускає затримку м’яча в одній чи обох руках.

10. Пробіжка

Пробіжка – заборонене переміщення однієї чи обох ніг у будь якому напрямку, під час контролю «живого» м’яча на майданчику понад обмеження.

11. Три секунди

Гравець не має залишатися довше трьох (3) секунд поспіль в обмеженій зоні суперника, коли його команда контролює «живий» м’яч на майданчику й ігровий годинник ввімкнено.

12. Вісім секунд

Щоразу, коли гравець установлює контроль над «живим» м’ячем у своїй тиловій зоні, його команда має протягом восьми (8) секунд перевести м’яч у свою передову зону.

13. Двадцять чотири секунди

Щоразу, коли гравець одержує контроль над «живим» м’ячем на майданчику, спроба кидка по кошику має бути реалізована його командою протягом двадцять чотирьох (24) секунд.

14. Фоли

Це недотримання Правил внаслідок персонального контакту із суперником, чи неспортивне поводження.

Персональний фол — це фол гравцю внаслідок контакту з гравцем команди суперників незалежно від того, чи є м’яч «живим» чи «мертвим».

Обопільним фолом є ситуація, у якій два суперника роблять фоли (внаслідок контакту) один проти одного приблизно в один і той самий час.

Неспортивний фол — це персональний фол, зроблений гравцем, який, на думку судді, не намагався законним чином безпосередньо зіграти в м’яч відповідно до духу і мети Правил.

Будь-яке неспортивне поводження гравця, запасного, тренера, помічника тренера чи особи, яка супроводжує команду, є фолом, який дискваліфікує.

Технічні фоли гравця — це фоли гравця, не викликані контактом із суперником. Технічний фол відбувається тоді, коли гравець зневажає попередження суддів.

Гравець, що зробив п’ять (5) фолів (персональних чи технічних), має бути проінформований про це і негайно вилучений з гри. Його слід замінити протягом 30 секунд.

15. Штрафні кидки

Штрафний кидок — це можливість, надана гравцю, набрати одне (1) очко кидком у кошик без перешкод з позиції за лінією штрафного кидка та у середині півкола.

Серія штрафних кидків — це всі штрафні кидки як результат покарання за один фол.

Запитання для самоконтролю

1. Скільки гравців грають у кожній команді на майданчику?

2. Після якого періоду чи додаткового часу і за яких умов визначають переможця?

3. Максимальні розміри баскетбольного майданчика? Які розміри центрального кола?

4. Яка ширина усіх ліній майданчика? Яка довжина лінії штрафного кидка?

5. Яка окружність і максимальна вага баскетбольного м’яча? Розміри баскетбольного щита?

6. Зі скількох періодів складається гра, скільки часу триває перерва між половинами гри?

7. Як розігрують м’яч на початку періоду?

8. Як розігрують спірний кидок?

9. Що таке пробіжка?

10. Що таке правило трьох (3) секунд?

11. Що таке правило п’яти (5) секунд?

12. Що таке правило вісім (8) секунд?

13. Що таке правило двадцять чотири (24) секунди?

14. Що належить до техніки дій гравця без м’яча?

15. 1Які є передачі м’яча?

16. Які є прийоми ловіння м’яча?

17. Які є способи кидків в корзину?

18. Яка послідовність техніки поворотів?

19. З яких дій складається тактика гри команди?

20. Що мають на увазі під тактикою гри в нападі, а що таке тактика гри в захисті?

Список літератури

Попередня тема

На початок

Наступна тема