АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ ТА БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Глосарій

Список використаних джерел

Додатки

Укладачі

2. АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

2.3. Патологія вагітності

2.3.1. Основні причини патології вагітності тварин.

2.3.2. Позаматкова вагітність.

2.3.4. Передчасні перейми та потуги.

2.3.5. Залежування перед родами.

2.3.6. Кровотеча з матки.

2.3.7. Набряки вагітних тварин.

2.3.8. Виворіт піхви.

2.3.9. Перекручування матки.

2.3.10. Аборти. Класифікація абортів, причини, економічні збитки.

2.3.11. Наслідки абортів: розсмоктування, висихання, муміфікація, гнильний розклад.

2.3.12. Приховані і відкриті аборти.

2.3.13. Лікування і профілактика абортів.

2.3.1. Основні причини патології вагітності тварин

Під хворобами вагітних тварин розуміють такі патологічні зміни, які настають в їх організмі в зв’язку з вагітністю та ускладнюють її. Ні на одній стадії життя тварин не відчувається такого тісного взаємозв’язку організму з навколишнім середовищем, як під час вагітності. В материнському організмі в цей час відбуваються складні зміни, які різко позначаються на роботі всіх систем та органів, активізується обмін речовин, посилюються процеси асиміляції і дисиміляції, зростає активність залоз внутрішньої секреції.

Виникненню патологічного стану вагітних тварин сприяють хвороби нирок, печінки, серцево-судинної системи та розлади ендокринної системи. Залежно від характеру розладів вагітність може ускладнюватись або перериватися. Дані ускладнення перебігу вагітності можуть проявлятися з чітко вираженими клінічними ознаками та різними прихованими проявами у вигляді токсикозів. Токсикози – ускладнення вагітності, що проявляються розладами функції нервової системи, порушенням обміну речовин із загальною інтоксикацією організму та важким загальним станом. Розрізняють ранній токсикоз – проявляється в першій половині вагітності та пізній токсикоз – друга половина вагітності. При ранньому токсикозі реєструють розлади функції системи травлення, при пізньому – судинні розлади.

До ранніх токсикозів вагітності тварин відносять:

– переривання вагітності (аборти).

До пізніх токсикозів вагітності тварин відносять:

– набряк вагітних;

– нефропатія вагітних;

– залежування вагітних;

– передчасні перейми і потуги;

– остеодистрофія (остеомаляція).

У патогенезі при ранніх токсикозах вагітних порушується відношення між діяльністю ЦНС і внутрішніх органів. Подразнення рецепторів матки імпульсами, що надходять від плодових оболонок, призводять до переподразнення вегетативних центрів підкори і підсилення реактивності вегетативної нервової системи, зокрема блювотного центру (ваготонічні симптоми). Зміни у нервовій системі викликають порушення адаптації організму до вагітності, що може стати причиною аборту.

Пізній токсикоз розвивається внаслідок порушення бар’єрної функції плаценти. Слабне імунне розпізнавання матір’ю антигенів плода і продукується недостатньо суп ресорних факторів. Внаслідок включаються імуноклітинні реакції і у кров вагітної надходять імунні комплекси, що зумовлюють прояви хвороб.

2.3.2. Позаматкова вагітність

Запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зигота, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбувається її подальший розвиток. Позаматкова вагітність – розвиток зародка поза маткою. Залежно від місця розвитку зародка розрізняють вагітність:

1. Яєчникову.

2. Яйцепровідну (трубну).

3. Черевну.

Яєчникова вагітність – запліднення виникає тоді, коли в момент овуляції яйцеклітина не виходить з яєчника, і спермії, що проникли у яйцепровід черевної порожнини, потрапляють у лопнутий фолікул, де і проходить запліднення і зародок розвивається безпосередньо у порожнині кістозно зміненого яєчника (рис. 1).

Рис. 1. Запліднення яйцеклітини в яєчнику:

2 – зріючий фолікул; 3 – граафів фолікул; 4 – овуляція; 5 – жовте тіло; 6 – жовте тіло припиняє функціонування

Трубна вагітність виникає при порушенні перестальтичних рухів яйцепроводів, зменшенні їх діаметра в результаті рубцових стягувань, запального набряку (рис. 2). Затримання зародка у яйцепроводі (трубна вагітність) (рис. 3) завершується розривом яйцепроводу, бо його стінки не настільки еластичні, щоб протистояти тискові ростучого зародка. Розрив яйцепроводу супроводжується сильною кровотечею в черевну порожнину, що часто може спричинити смерть тварини.

Рис. 2. Рубцеві стягнення яйцепроводу – А; імплантація зиготи в яйцепроводі – Б

Рис. 3. Розвиток зародка у яйцепроводі (трубна вагітність)

Черевна вагітність – через розрив яйцепроводу зародок потрапляє у черевну порожнину (вторинна черевна вагітність), де умови для його розвитку мало придатні. Необхідні йому поживні речовини зародок одержує завдяки контакту з очеревиною.

У рідких випадках зародок, потрапивши зразу в черевну порожнину, починає там розвиватися (справжня черевна вагітність), прикріпившись до очеревини або брижі кишечника. При позаматковій вагітності ембріон у більшості випадків гине, далеко не дійшовши свого зрілого стану. Після загибелі він розсмоктується або муміфікується та інкапсулюється сполучнотканинною оболонкою, що виглядає як пухлина.

2.3.4. Передчасні перейми та потуги

Передчасними переймами і потугами називають такі, які з’являються завчасно до родів. Найчастіше вони виникають у кобил в останній третині вагітності при закритій шийці матки і відсутності інших ознак наближення родів чи аборту.

Етіологія. Найчастішими причинами є охолодження тіла і надмірне фізичне напруження тварин. Крім того, передчасні перейми і потуги можуть зумовити посилені рухи плода від подразнення його та ударах по черевній стінці матері. Звичайно, і інші моменти, які ведуть до спорадичного аборту, можуть викликати передчасні потуги. Якщо подразник продовжує сильно діяти, то до скорочень матки приєднуються скорочення черевного преса.

Симптоми. Тварина на початку проявляє помітне занепокоєння, яке виявляється у жуйних тварин у тому, що вони стогнуть і мукають. У кобил до появи виразних потуг можна спостерігати ознаки колік. Надалі у всіх тварин вигинається спина і дуже скорочуються черевні м’язи. Якщо ці явища затягуються, то у тварин прискорюється дихання, частішає пульс, вони потіють.

Діагноз. Ставлячи діагноз, треба відрізняти передчасні перейми і потуги від нормальних родів. При передчасних потугах вим’я порожнє і дрябле, не видно западання крижово-тазових зв’язок, статеві губи мало набряклі. Точніше ж це розпізнати можна вагінальним дослідженням. Для цього треба старанно вимити руки, продезінфікувати і змазати вазеліном. Потім обережно ввести руку в піхву, де можна знайти шийку матки, щільно закриту клейким слизом.

Прогноз. Завжди обережний. Потуги можуть незабаром припинитися. Іноді вони через деякий час знову з’являються і припиняються. Нерідко можна спостерігати їх посилення, а це може призвести до таких ускладнень, як аборт, випадання піхви, сечового міхура або прямої кишки. У кобил, корів, кіз і овець бувають випадки раптової смерті внаслідок розриву матки.

Лікування повинно спрямовуватися на зняття потуг та збереження вагітності. Для цього тварину треба насамперед заспокоїти – їй роблять легку проводку або ж переводять в ізольоване темне приміщення і ставлять так, щоб задня частина тіла була вища від передньої. На поперек та крижі накладають зігрівальний компрес (нагрітий пісок в мішку, гарячі грілки, припарки з сінної потерті) (рис. 4). Коровам можна задавати через рот алкоголь (в наркотичних дозах), а кобилам хлоралгідрат (15–20 мл розведений в 0,5 л води). Добрі наслідки дає епідуральна низька сакральна анестезія (рис. 5) та підшкірне введення атропіну в лікувальних дозах. Якщо ж вагітність вже перервалася, то слід чим швидше видалити мертвий плід.

Рис. 4. Зігрівальний компрес в ділянці крижа

Рис. 5. Сакральна анестезія (пункція): а – велика рогата худоба; б – кінь,

та зона обезболювання за низкої сакральної анестезії у великої рогатої худоби

2.3.5. Залежування перед родами

Цією назвою визначають такий стан вагітної тварини, коли вона не може стояти на ногах, хоч при цьому загальний стан її не порушується і немає видимих клінічних ознак хвороби, що можуть бути причиною такого залежування (рис. 6). Залежування перед родами можна спостерігати у старих корів, але частіше воно буває у молодих. Рідше це захворювання проявляється у кіз, овець і свиней і дуже рідко у кобил.

Причини. Залежуванню перед родами сприяє загальна слабкість тварини, зумовлена недостатньою годівлею та неправильним утриманням. Неповноцінність годівлі може бути як кількісною, так і якісною. Вагітні тварини особливо чутливі до недостачі кальцію, бо більша частина його, надходячи в організм матері, йде на побудову кістяка плодів. Коли в кормі мало солей кальцію, у тварини розвивається остеомаляція, яка буває основною причиною залежування перед родами.

Рис. 6. Залежування перед родами у корови

Неправильне утримання вагітної тварини, яке сприяє виникненню цієї хвороби, полягає у відсутності моціону, в утриманні її у вузькому станку з дуже похилою підлогою. Крім того, можна спостерігати залежування перед родами внаслідок надмірного обтяження задньої частини тіла вагітної тварини (черевна водянка, двійні, водянка плодових оболонок).

Симптоми. На початку захворювання тварини дуже довго лежать, їм надто важко вставати (рис. 7).

Рис. 7. Важкість під час вставання при хворобі

Щодо апетиту, дихання, загальної температури, ремиґання і т. д. хвора тварина нічим не відрізняється від здорових, але, якщо підняти її на ноги, то вона не завжди може стояти. Якщо захворювання виникло на ґрунті остеомаляції, то тварина під час лежання тримає кінцівки зігнутими в суглобах. Коли хвору козу, наприклад, поставити і підтримувати, то кінцівки її залишаються зігнутими у карпальних суглобах. Випростати кінцівки тварина не може. Коли спробувати обережно їх випростати або злегка натискати пальцями в ділянці карпальних суглобів, то у тварини виникає сильний біль. При затяжному перебігу хвороби тварина дуже марніє, розвивається атрофія м’язів. Нерідко залежування перед родами ускладнюється випаданням піхви. При тривалому залежуванні звичайно вагітність може закінчуватися патологічними родами, бо внаслідок загальної слабості потуги бувають дуже слабкими і плід затримується у родових шляхах. У свиней з настанням родів можуть спостерігатися явища еклампсії.

Діагноз ставлять на основі поданих вище ознак.

Лікування. Насамперед тварині треба давати легко перетравлювані корми, багаті на білки, мінеральні речовини й вітаміни (овес, якісне сіно, траву, моркву, пророщене зерно пшениці). Кухонну сіль треба давати менше, 50–70 г (краще покласти в годівницю грудку солі – “лизунець”).

Якщо тварина під час хвороби пробує вставати, треба допомагати їй у цьому. Щоб підняти корову, треба обв’язати мотузку навколо тулуба, як показано на (рис. 8.).

Рис. 8. Підіймання корови за методом Іонка

При цьому мотузка спереду повинна проходити під виступом грудної кістки, а ззаду – під горбами сідничних кісток. Коли корову таким чином обв’язано, з кожного боку від неї стають 3–4 чоловіки і по команді піднімають тварину. Часто тварина, простоявши деякий час, знову лягає, а іноді взагалі стояти не може. Тому треба звернути увагу на її догляд й утримання. Щоб запобігти пролежням, треба дати багато м’якої підстилки. Крім того, треба перевертати тварину з боку на бік не менше двох разів на день. Добре впливає на шкірний кровообіг розтирання поперекової і крижової ділянок, а також усіх чотирьох кінцівок. Перед розтиранням слід змочити шкіру камфорним спиртом. У тих випадках, коли залежування перед родами є наслідком остеомаляції, спричиненої мінеральним (кальцієвим) голоданням, вводять корові внутрішньовенно (рис. 9) такий розчин: хлориду кальцію кристалічного – 30,0; хлориду магнію кристалічного – 8,0; дистильованої води – 300,0. Перед введенням у вену розчин треба профільтрувати і простерилізувати кип’ятінням і вводити його повільно, протягом 3–10 хвилин.

Рис. 9. Внутрішньовенні ін’єкції великій рогатій худобі

2.3.6. Кровотеча з матки

Маткова кровотеча спостерігається у всіх свійських тварин, найчастіше – у корів і кобил, у другій половині вагітності при пошкодженні судин хоріону, слизової оболонки матки або ж одночасно і кровоносної системи плода і матері; вона може бути артеріальною, венозною чи капілярною. Причинами кровотечі можуть бути травми в ділянці живота, струси тіла при падінні, патогенні впливи інфекції чи інвазії, розлади функції ендокринної системи (поява тічки під час вагітності), ендометрит і т. п. (рис. 10).

Рис. 10. Маткова кровотеча у корови

Симптоми. Незначні кровотечі тривалий час можуть залишатися прихованими і на місці крововиливу виникає часткове відшарування дитячої плаценти і кров зсідається. При значних кровотечах частина крові може витікати через шийку в піхву і виділятися постійно або періодично із статевих шляхів. Крім того, значні кровотечі супроводжуються неспокійною поведінкою тварини, вона переступає задніми кінцівками, оглядається на живіт, натужується. В неї можуть спостерігатися ознаки загальної анемії – блідість слизових оболонок, загальна слабкість, тремтіння м’язів.

Діагноз. Для постановки діагнозу слід переконатися, що кров виділяється з матки, а не з піхви. Для цього проводять вагінальне дослідження з піхвовим дзеркалом і намагаються простежити за виділенням крові. При піхвовій кровотечі кров звичайно в ній не затримується, а виділяється назовні, тоді як при кровотечі з матки в піхві виявляються згустки крові.

Прогноз. Якщо кров вилилась у порожнину матки в невеликій кількості, то це явище може не порушити нормального перебігу вагітності. У коней та свиней скупчення крові між дитячою та материнською плацентами може привести до розшарування їх, тоді як у тварин з котиледонною плацентою навіть значні крововиливи можуть не порушити плацентарного зв’язку.

Лікування зводиться перш за все до припинення кровотечі. З цією метою тварині створюють цілковитий спокій; ставлять її так, щоб задня частина тулуба була вище від передньої; кладуть холодні компреси (мішечки зі снігом чи льодом) на поперек; роблять відволікаючі втирання подразнюючих мазей в ділянці грудей чи передніх кінцівок. Добрі наслідки дає внутрішньовенне введення кальцію хлориду (корові 150 мл 10%-го розчину), підшкірне введення адреналіну (1:1000 великим тваринам – 5–10 мл, дрібним жуйним і свиням – 0,5–0,8 мл).

Якщо сильна кровотеча загрожує життю тварини, то можна зробити штучний аборт – розкрити шийку матки і витягнути плід з наступним введенням в порожнину матки в’яжучих розчинів (наприклад 3 %-й розчин галуну та кусочків льоду) або ж підшкірними ін’єкціями пітуїтрину (6–8 мл).

2.3.7. Набряки вагітних тварин

Під набряком вагітних тварин розуміють скупчення транссудату в шкірі та підшкірній клітковині тазових кінцівок, молочній залозі (іноді аж до підгрудка) (рис. 11) та нижньій черевній стінці (рис. 12) з явищами венозного застою. Від фізіологічного набряку – одного з передвісників родів – він відрізняється часом та причиною виникнення.

Рис. 11. Набряк на молочній залозі і підгрудку

Рис. 12. Набряк черевної стінки і задніх четвертей вим’я

Причини. Схильність до набряків розвивається у тварин у зв’язку із збільшенням об’єму циркулюючої крові при збільшенні проникності судин, зрушеннях водного та мінерального обмінів, що призводить до підвищеного вмісту рідини в тканинах. Це особливо відчувається у тварин з хворобами серця, печінки, нирок. Сприяють виникненню захворювання згодовування великої кількості соковитих кормів, мінеральне голодування та відсутність моціону.

Симптоми. В ділянці вим’я, зовнішніх статевих органів, нижньої стінки живота, підгрудка, кінцівок, молочної залози з’являються безболісні, холодні, обмежені чи розлиті набряки. При сильних набряках шкіри нижньої стінки живота молочна залоза опускається до рівня скакальних суглобів. Іноді набряк може поширитись на статеві губи, промежину, а спереду – на підгрудок. При натисканні пальцем набряклої тканини на ній залишається заглибина.

Прогноз звичайно сприятливий. При поліпшенні умов утримання тварин набряки зникають або ж розвиток їх припиняється; набряк також зникає після родів. Проте при ранніх набряках, особливо у тварин з хворобами серця, нирок прогноз повинен бути обережний. Перетискання транссудатом судин обумовлює порушення циркуляції крові і зниження резистентності тканин. Незначні травми в таких випадках, банальна мікрофлора сприяють переходу набряку в запальний процес, можуть розвиватися некрози значних ділянок шкіри.

Лікування – симптоматичне. Виключають з раціону соковиті корми, обмежують водопій. Призначають регулярний помірний моціон та масаж набряклих ділянок тіла з втиранням камфорної олії.

Профілактика захворювання складається з таких заходів:

– раціональна годівля вагітних тварин;

– активний моціон (активізує крово- і лімфообіг);

– чистка та обмивання шкірних покривів, що і служить одночасно масажем.

2.3.8. Виворіт піхви

Під випадінням піхви розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назовні (результат інвагінації верхньої стінки піхви), що часто спостерігається у корів і рідше у інших тварин (рис. 13).

Рис. 13. Схематичне зображення випадіння піхви:

І – нормальний стан; ІІ – випинання дорзальної стінки піхви; ІІІ – випадання піхви:

1 – статева щілина; 2 – порожнина піхви; 3 – сечовий міхур

Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим міхуром, який в свою чергу фіксується зв’язкою, прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки.

Слід відзначити, що у сук і кішок це захворювання буває не тільки в період вагітності, але й під час тічки (рис. 14).

Рис. 14. Повне випадіння піхви у суки

За ступенем випадіння розрізняють:

– повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла (рис. 14).

– неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає назовні (рис. 15).

Рис. 14. Випадіння піхви у корови: А – неповне; Б – повне

Рис. 15. Неповне (часткове) випадіння піхви у вівці

Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як результат – розслаблення фіксуючого апарату піхви, розриви навколопіхвової клітковини. Сприяє виникненню захворювання нестача в організмі вітаміну В, внаслідок чого в тканинах статевих органів затримується велика кількість води та знижується тонус вегетативної нервової системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин виникає при стійловому утриманні їх на похилій підлозі, при відсутності активного моціону, неповноцінній годівлі, старечих змінах в організмі, підвищенні внутрішньо- черевного тиску, при двійнятах.

Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при лежачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви розміром від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло, верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на ній з’являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних процесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, при цьому з вульви виступають два кулястих випинання: верхнє – піхва, нижнє – сечовий міхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів.

Коли захворювання триває довго, розвивається запалення вивернутої слизової оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може травмуватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.

Лікування. В першу чергу слід відрегулювати годівлю, зменшити кількість об’ємистих кормів. При частковому випадінні піхви корову ставлять на щит із дошок, який кладуть на підлогу так, щоб задня частина тіла стала вищою від передньої на 15–20 см. Це послаблює внутрішньочеревний тиск на тазові органи. Пряму кишку слід періодично очищати від калу. При повному випадінні необхідно вправити випинання і зафіксувати так, щоб не допустити повторного випадіння. До вправлення піхви приступають, коли тварина стоїть з піднятим тазом. Проводять туалет випнутих тканин – очищають механічно і обливають слабкими холодними дезінфікуючими розчинами (перманганат калію 1 : 500, 0,5%-им розчином таніну, 2%-им розчином галуну), обсушують чистим рушником чи марлею, загортають мокрою серветкою чи рушником, змоченими одним із вказаних дезінфекторів і поступово руками вправляють у таз в напрямі вгору і вперед. Якщо натужування тварини перешкоджає вправленню, то слід зробити парасакральну або сакральну епідуральну блокаду.

У корови, щоб вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині. Іноді піхву легко можна вправити під час руху тварини. Якщо вказаним методом вправити піхву не вдалось і тварина не перестає натужуватися, їй роблять сакрально-епідуральну або парасакральну блокаду.

Щоб запобігти повторному випадінню піхви, накладають фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви сталося в самому кінці вагітності (рис. 16).

Рис. 16. Фіксація піхви у корови після вправлення:

1 – фіксація за допомогою мотузяного бандажу; 2 – форма петлі із мотузки;

3 – фіксація за допомогою металевої петлі; 4 – форма металевої петлі

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви. Для цього поле операції дезінфікують і накладають шви: один ближче до дорзального кута статевої щілини, другий нижче, але з таким розрахунком, щоб у тварини нормально відбувалося виділення сечі (рис. 17).

Рис. 17. Накладання швів на вульву

Рис. 18. Схема накладання касетного шва

Можна фіксувати піхву за допомогою кисетного шва. Перед накладанням шва шкіру вульви і промежину дезінфікують 5% розчином йоду. Хвіст тварини обмивають, відводять в сторону. Для накладання шва використовують міцну лігатуру. Вводять голку біля нижнього кута вульви на відстані 3 см від краю слизової оболонки переддвер’я піхви. Голку витягують, змістивши на 2–3 см від місця введення (рис. 18). Шви накладають спочатку на правій стороні знизу вверх, потім на лівій стороні зверху вниз до нижнього кута вульви. Для запобігання проривання тканини піхви ниткою на неї надівають після кожного введення голки відрізок гумової трубки. Кінці лігатури біля нижнього кута вульви стягують і зав’язують вузлом. Після накладання шва місця введення голки змащують розчином йоду, потім стрептоцидовою емульсією.

Випавшу піхву можна також фіксувати за допомогою валикоподібного шва. Для накладання валикоподібного шва використовують шовк № 8–10 або інший лігатурний матеріал. Валики краще готувати із простерилізованих резинових трубок або марлі. Для великої рогатої худоби валики повинні мати товщину 5–6 мм, довжину 1,5 см; для дрібної рогатої худоби – довжину 8–10 мм (рис. 19).

Рис. 19. Схема накладання валикоподібного шва

Спочатку голкою проколюють праву статеву губу із зовнішнього боку. Для запобігання розриву тканини у корів відступають від краю вульви на 3–4 см, у дрібних – на 1,5–2 см. Голку витягують з внутрішнього боку. На лівому боці вульви голку вколюють у зворотному порядку, щоб вивести її назовні. Накладають 5–6 швів, які зав’язують не туго. Нижню частину вульви швами не з’єднують, щоб забезпечити стікання сечі. Перед родами шви знімають.

2.3.9. Перекручування матки

Під перекручуванням матки розуміють повертання її навколо своєї поздовжої осі (рис. 20). Така зміна положення спостерігається найчастіше у корів, рідше – у інших свійських тварин. У свиней і сук перекручування обмежується тільки одним рогом або навіть однією ампулою, в якій міститься плід. Перекручування матки утворюється звичайно до настання родів або в період розкриття каналу шийки матки під час родів; значно рідше – раніше цього строку.

Рис. 20. Схема перекручування матки

Причини. Певна схильність до цього захворювання створюється анатомічною будовою статевих органів.

Матка з плодом у тварин розміщена у черевній порожнині у вигляді звислого мішка, не фіксованого щільно в своєму положенні, бо подовжені зв’язки мало сприяють збереженню матки в певному положенні. Крім того, передня частина матки далеко заходить за передній край широких маткових зв’язок, а тому більша частина її зовсім позбавлена будь-якої фіксації. Безпосереднім фактором, що сприяє перекручуванню матки, можуть бути різкі рухи вагітних по нерівній місцевості, раптове падіння, обертання або перехід через рови. Перекручування матки можуть викликати також різкі рухи плода і надмірні потуги.

Симптоми. При перекручуванні матки задовго до настання родів спостерігаються явища неспокою і розладу травлення. У корів, кіз, овець і свиней це виявляється в тому, що вони часто встають і лягають на підстилку, б’ють кінцівками по животу, не ремиґають; у них буває малопомітна тимпанія, часто виділяється кал. Ці симптоми неспокою періодично змінюються спокійним станом тварини внаслідок притуплення болю. Апетиту немає, температура тіла нормальна, дихання і пульс прискорені. Через 2–3 дні самопочуття кращає, якщо не настає ускладнення у вигляді септицемії, яке виявляється в різкому підвищенні температури тіла та прогресуючому розладі травлення.

Діагноз. Перекручування матки найточніше можна визначити вагінальним дослідженням. При цьому виявляють, що піхва буває звужена подібно до лійки і в глибині зібрана у складки, що мають напрям до шийки матки. Така складчастість стінок піхви ясно свідчить про перекручування матки. При незначному перекручуванні (90°) можна легко пальпувати шийку матки і ввести в її канал всю руку. Коли матка дуже перекручена (180°), ввести в канал шийки матки можна один палець, а іноді навіть і цього зробити не можна (360°).

При дослідженні піхви звертають увагу на напрям складок слизової оболонки піхви. Якщо складки мають напрям зліва, ззаду і зверху – направо, вперед і вниз, то тут правостороннє перекручування матки; якщо ж ці складки мають зворотний напрям, тобто справа, ззаду і зверху – наліво, вперед і вниз, то відбулося лівостороннє перекручування матки.

Лікування. Найкращим способом розкручування матки є обертання лежачої тварини. Для цього виводять тварину на просторе місце, де підстилають багато соломи на площі кількох метрів. При цьому найбільший шар соломи має лежати на одному боці майданчику. Тварину перед цим видоюють. Після цього її кладуть на солому так, щоб задня частина її тулуба була вище від передньої. Цим досягають переміщення черевних органів ближче до діафрагми. Якщо попереднім дослідженням через піхву і пряму кишку встановлено, що матка перекручена вліво, то тварину кладуть на правий бік, коли ж матка перекручена вправо, відповідно до цього кладуть на лівий бік. Кінцівки корові спутують, причому передні і задні пари фіксують окремо, і обертають корову на спину. Тоді різко повертають тварину в той бік, у який скручена матка. Це інколи треба повторити 2–3 рази. Під час швидкого повертання корови важка матка з плодом за законом інерції дещо відстає від обертання тіла матері у попереднє положення. При незначних перекручуваннях можна вдатися до розкручування матки рукою у поставленої на крутий схил корови з одночасним зміщенням матки руками (чи плечем) через черевну стінку двома помічниками, розташованими справа і зліва біля корови.

В окремих випадках результативним може бути метод Шефера. Поваливши корову зі спутаними попарно кінцівками на бік, у який відбулося скручування, кладуть на її черево між останнім ребром та маклаком дошку і, натискаючи нею на матку, повільно повертають корову через спину (рис. 21).

Рис. 21. Розкручування матки за методом Шефера

Іноді описаними вище методами все ж не вдається розкрутити матку. Тоді доводиться розкручувати матку через розріз черевної стінки. Операція розкручування матки полегшується, якщо трохи підняти стінки живота дошкою, підведеною під живіт.

2.3.10. Аборти. Класифікація абортів, причини, економічні збитки

Аборт (Abortus, від латинського abortoi – народжувати передчасно) – переривання вагітності з наступним розсмоктуванням зародка (прихований аборт), зігнанням з матки мертвого (викидня) чи недоношеного плода (недоноска), або ж затриманням у матці мертвого плода з наступною його муміфікацією, мацерацією чи путрифікацією.

Аборти завдають тваринництву значних економічних збитків внаслідок недоотримання приплоду і молока, а також затрат на лікування тварин з післяабортними ускладненнями. Відомі випадки, коли аборти ускладнювалися хворобами статевих органів, що обумовлювали тривалу чи постійну неплідність, а іноді й смерть самки. Особливо важко переносять аборти кобили. Небезпечні інфекційні аборти, оскільки хвороба може розповсюджуватися на інших тварин.

Причини абортів:

· генетично обумовлена неповноцінність зародка;

· аномалії, що викликаються хімічними речовинами, які потрапляють в материнський організм;

· шкідлива дія чи неповноцінність материнського секрету до імплантації зародка.

А.П. Студєнцов розділив аборти за етіологією на три групи: незаразні, інфекційні та інвазійні. В кожному з цих видів автор виділив ідіопатичні аборти (idios – самостійний), обумовлені патологічними змінами плода, пуповини та навколоплодових оболонок, і симптоматичні аборти, які є ознакою захворювання матері чи погрішностей у її утриманні.

Класифікація абортів за етіологією

	Ідіопатичні	Симптоматичні
Незаразні аборти	Аномалії та патології плода і плодових оболонок	Захворювання статевих та інших органів матері аліментарні травматичні, звичний аборт
Інфекційні аборти	Бруцельоз, сальмонельоз, лістеріоз, кампіло-бактеріоз, інфекційний ринотрахеїт	Інфекційна анемія коней, туберкульоз та ін.
Інвазійні аборти	Трихомоноз, хламідоз	Гемоспоридіози та ін.

В основі патогенезу аборту лежать порушення нормальних взаємовідносин між організмом матері та плода як наслідок ненормального стану плода та його оболонок, патології статевого апарату. Згадані фактори є стресовими; порушуючи механізми внутрішньоутробної адаптації зародка чи плода, вони викликають виснаження нервових та гормональних механізмів. За часом виникнення аборти бувають ранніми і пізніми, а за проявами у багатоплідних тварин – повними і неповними.

2.3.11. Наслідки абортів: розсмоктування, висихання, муміфікація, гнильний розклад

Найчастіше аборти закінчуються викиднем (викидень – вигнання з матки мертвого плода. Є найчастішим і найменш небезпечним наслідком аборту). Рідше закінчується муміфікацією, мацерацією, гнильним розпадом плоду.

Муміфікація плода (mumificatio) – під муміфікацією розуміють внутрішньоутробне висихання мертвого плода. Воно наступає в тих випадках, коли збудливість матки залишається зниженою, в корі головного мозку зберігається домінанта вагітності, шийка матки буває закритою, порожнина матки вільна від мікрофлори (хоча муміфікація плода може зустрічатися при таких ідіопатичних абортах, як бруцельоз, паратиф та ін.). Проходить зневоднення тканин плода, розсмоктування рідини, навколоплідних вод, плід нагадує мумію (рис. 22).

А	Б

Рис. 22. Муміфіковані плоди:

А – свині; Б – корови; 1 – неправильно розвинутий плід;

2 – 7 – муміфіковані плоди, що загинули на різних стадіях ембріонального розвитку

Зовні муміфікація не проявляється характерними клінічними ознаками, муміфікований плід може затримуватися в матці місяцями, а то й роками.

Лікування. Необхідно видалити муміфікований плід з матки. Для цього рекомендується спочатку викликати відкриття шийки матки і розсмоктування жовтого тіла (у корів) введеням естрофану, а на 2–3-й день – окситоцину. Якщо цим способом не вдасться викликати виведення муміфікованого плода, то приступають до механічного відкривання каналу шийки матки. Для цього проводять місцеве знеболення шийки матки круговим введенням 1%-го розчину лідокаїну, потім свердловим рухом пальця намагаються трохи відкрити канал шийки матки, а далі вводять у нього два чи три пальці. Коли шийка матки трохи розкриється, вливають слизовий відвар або олію у порожнину матки і витягають плід.

Рис. 23. Кістки мацерованого плода

Мацерація плода (maceratio) – під мацерацією розуміють процес ферментативного розплавлення м’яких тканин мертвого плода в порожнині матки. Зустрічається мацерація у свиней, корів, рідше в інших тварин. Ферментативний процес розплавлення розпочинається з навколоплодових оболонок або ж внутрішніх органів. При цьому м’які тканини плода перетворюються на кашкоподібну рідку масу, в якій плавають окремі кісточки плода. Вони можуть періодично виділятися, особливо під час тічки (рис. 23).

Симптоми. У тварини можна спостерігати сильні потуги, в результаті чого з статевої щілини виділяється коричнева напіврідка маса з домішкою тканин. Надалі під час потуг з статевої щілини іноді виділяються окремі кісточки плода. Процес мацерації плода звичайно дуже позначається на стані тварини. У неї знижується апетит, може підвищуватися температура тіла, спостерігається прогресивне схуднення.

Діагноз можна поставити на основі внутрішнього дослідження. Під час ректального дослідження виявляють затверділу матку, у якій можна промацати окремі частини плода і обмежену флуктуацію. При вагінальному ж дослідженні виявляють слизовобрудне витікання, що виділяється з каналу шийки матки, а іноді окремі кістки плода, що застряли в шийці або в піхві.

Лікування. Полягає у видаленні з матки вмісту з наступною дезінфекцією статевих шляхів.

2.3.12. Приховані і відкриті аборти

Приховані аборти розповсюджені досить широко. Оскільки це переривання вагітності найчастіше буває на ембріональній стадії, то його ще називають ембріональною смертністю. Переривання вагітності до 42 дня називається ембріональною загибеллю. Розрізняють ранню та пізню ембріональну загибель. Ранньою вважають переривання вагітності до 28 дня після запліднення. Об'єктивно визначити її розміри неможливо через розсмоктування ембріона без видимих клінічних ознак. Пізня ембріональна загибель (29–41 доба вагітності) характеризується розсмоктуванням або виведенням ембріона зі статевих органів.

Класифікація прихованих абортів:

Пренатальна смертність – загибель ембріонів чи плодів на будь-який стадії їх розвитку.

Ембріональна смертність – загибель зигот чи ембріонів з незавершеною імплантацією з наступною їх дегенерацією та розсмоктуванням.

Плодова смертність – загибель плодів, що настає між завершенням імплантації та родами.

Найбільш відомі причини ембріональної смертності такі:

– генетична та імуногенетична несумісність плідника та самки в такому ступені, яка допускає запліднення, але розвиток ембріона переривається на тій чи іншій стадії;

– імуногенетична несумісність матері і плода.

Приховані аборти відбуваються без характерних клінічних ознак.

2.3.13. Лікування і профілактика абортів

Кожен випадок аборту необхідно детально вивчити, з’ясувати причину і вжити необхідних заходів. До виключення інфекційної причини аборту він розцінюється як заразне захворювання і в господарстві проводять заходи, передбачені ветеринарним законодавством.

Оскільки більшість абортів викликана цілим комплексом порушень взаємовідношення між материнським організмом та плодом, то в кожному випадку слід встановити головну ланку цих порушень.

Конкретну причину аборту іноді важко встановити, оскільки смерть плода не завжди настає зразу після дії абортогенного фактора. В окремих випадках від смерті плода до його зігнання може пройти значний проміжок часу.

В кожному окремому випадку необхідно перш за все:

– визначення епізоотичної ситуації в господарстві чи місцевості та розробка плану профілактичних заходів;

– повноцінна годівля залежно від фізіологічного стану тварин;

– дотримання правил напування тварин;

– не випасати вагітних по росі, снігу, інею, на бобових;

– не переганяти по слизькій дорозі;

– виключити інбридинг при паруванні;

– вибирати оптимальний час для осіменіння;

– дотримуватися правил асептики і антисептики при осіменінні;

– осіменяти тварин після повної інволюції статевих органів після родів та повністю вилікуваних;

– кваліфікована діагностика вагітності;

– уникати грубої фіксації і надмірної експлуатації вагітних;

– планувати ветеринарні заходи і обробки, враховуючи фізіологічний стан тварин.

Висновок можна робити лише на підставі комплексного дослідження абортованого плода, його оболонок, материнського організму з обов’язковим аналізом умов догляду, утримання та експлуатації.

Питання для самоконтролю

1. Що сприяє виникненню патологічного стану вагітних самок?

2. Які є види позаматкової вагітності?

3. Яку лікувальну допомогу слід надати тварині за передчасних перейм та потуг?

4. Яку допомогу необхідно надати вагітній корові при залежуванні?

5. Яку допомогу необхідно надати вагітній корові при кровотеч із матки?

6. В чому полягає профілактика для попередження набряку у вагітних тварин?

7. Які розрізняють види випадіння піхви у корів і яку допомогу надають при цьому?

8. Яку допомогу необхідно надати вагітній корові при перекручуванні матки?

9. Згадайте класифікацію абортів за А. П. Студєнцовим.

10. Які причини ранньої ембріональної смертності?

11. Які основні ознаки муміфікації плода і яку допомогу слід надати тварині?

12. Які основні ознаки мацерації плода і яку допомогу слід надати тварині?

13. Які заходи слід проводити у господарстві для попереджнння абортів у тварин?

Попередня тема

На початок

Наступна тема