video

За нормального розвитку таза матері і за відповідності його анатомічних параметрів промірам плода патологія родів виникає в результаті порушення функціональної активності матки, піхви і її присінку або патологічних змін у них, що створюють перешкоди в родовому шляху для виведення плода.

Причини патологічних родів:

– неповноцінна годівля, відсутність моціону при прив’язно-стійловому утриманні, що обумовлюють загальну слабкість організму;

– порушення анатомо-топографічних відносин між родовими шляхами і організмом плода;

– невідповідності родового шляху розмірам плода;

– слабості родової діяльності;

– наявності механічних перешкод в родовому шляху;

– некваліфікованого втручання у перебіг родового акту.

2.4.2. Акушерське дослідження. План акушерського дослідження

Акушерське дослідження проводиться в період вагітності, родів та в післяродовому періоді. Воно охоплює також новонароджених і діагностику хвороб молочної залози. При цьому використовують такі методи: анамнез, зовнішній огляд, внутрішнє дослідження (вагінальне, ректальне), а за необхідності – і сонографію, лабораторні дослідження секрету, крові тощо.

При зборі анамнезу під час вагітності з’ясовують інформацію про наступне:

– термін плодоносіння;

– коли виникла патологія;

– характер останніх родів і перебіг післяродового періоду;

– кількість осіменінь і дата останнього;

– від якого плідника використовувалася сперма для осіменіння;

– поширеність серед самок цієї патології в теперішній час і в минулому;

– коли, ким і за якою схемою проводилося лікування.

При зовнішньому дослідженні проводять огляд вульви, промежини, переддвер’я піхви, крижово-сідничних зв’язок. Звертають увагу на цілісність слизових оболонок вульви і переддвер’я та їхній колір, на наявність набряків і ран; на характер виділень із статевих органів та пальпують плід, визначають відповідність розвитку вагітності її термінам.

При внутрішньому дослідженні (ректальному, вагінальному) визначають стан піхви, матки (шийки, тіла, рогів) і плода при патології вагітності або стан геніталій після аборту чи родів. Вагінальне дослідження вагітних необхідно проводити з дотриманням правил асептики, з великою обережністю і тільки при достатньому обгрунтуванні його доцільності.

Акушерське дослідження в період родів проводять з метою постановки акушерського діагнозу. Це дослідження базується на даних анамнезу, зовнішнього огляду і внутрішнього дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

– характер і кількість попередніх родів;

– патології попередніх родів;

– початок і характер перебігу теперішніх родів;

– поширеність подібних випадків у теперішній час і в минулому;

– коли, ким і за якою схемою надавалася рододопомога.

При зовнішньому огляді звертають увагу на характер переймів і потуг, стан крижово-сідничних зв’язок, вульви, промежини, видимих слизових оболонок статевих губ і переддвер’я піхви, на частини плода, що прорізалися, стан навколоплідних оболонок, виділення з родових шляхів.

Вагінальне дослідження проводять рукою (у крупних) або пальцем (у дрібних тварин). Визначають стан родових шляхів, навколоплідних оболонок, плода (величину, живий чи мертвий, передлежання, положення, позицію і членорозміщення). Ступінь розкриття каналу шийки матки визначають пальпацією стінки родового каналу. При повному відкритті шийки межа між шийкою і піхвою не пальпується. В окремих випадках у великих тварин додатково проводять ректальне дослідження, наприклад, при скручуванні матки.

У післяродовому періоді акушерське дослідження проводять з метою визначення перебігу інволюції статевих органів і діагностики хвороб (субінволюція, ендометрит та ін.). Застосовують такі методи діагностики: анамнез, огляд, ректальне і вагінальне дослідження.

З анамнезу з’ясовують:

– дату і перебіг останніх родів;

– перебіг лохіального періоду;

– коли з’явились перші ознаки захворювання;

– відновлення статевої циклічності;

– чи проводилося лікування тварини і яким воно було.

При зовнішньому огляді звертають увагу на стан вульви, промежини, крижово-сідничних зв’язок, внутрішньої поверхні хвоста, слизової оболонки статевих губ і переддвер’я піхви, на характер виділень із статевих органів.

Ректальним дослідженням визначають стан яєчників, яйцепроводів, рогів, тіла і шийки матки, краніального відділу піхви, маткових артерій, топографію матки, звертаючи увагу на розміри, можливу флуктуацію, болючість при пальпації, порівнюють з інволюцією статевого апарату при фізіологічній нормі.

Вагінальне дослідження проводять рукою або з допомогою піхвового дзеркала. Цим методом визначають стан піхви і шийки матки, звертаючи увагу на колір і цілісність слизових оболонок, наявність і характер виділень.

2.4.3. Слабкі перейми і потуги

Це такий стан роділлі, що клінічно проявляється недостатністю або відсутністю перейм і потуг. Розрізняють первинну і вторинну слабість родової діяльності.

Причини слабості родової діяльності не завжди вдається виявити, але основними є: первинні – неповноцінна годівля і відсутність моціону у вагітних, надмірне накопичення рідин, багатоплідність, субклінічні запальні процеси статевих органів; захворювання інших органів, що супроводжуються гіпоксемією і гіпоксією; вторинні – наявність рубців, що утворюються в просвіті родового шляху, невідповідності розмірів плода і таза роділлі, неправильного членорозташування частин тіла плода в матці, передчасного відходження навколоплідних рідин.

Симптоми. При первинній слабості родової діяльності: неспокійна поведінка роділлі, викликана рухами плода в матці; навколоплідні рідини відійшли або нерозірваний плодовий міхур знаходиться в родових шляхах; перейми і потуги відсутні. Вторинна слабість виникає після тривалих нормальних або енергійних перейм і потуг, що не закінчились народженням плода: плодовий міхур розірваний, навколоплідні рідини відійшли, у родових шляхах находяться частини тіла плода, роділля лежить, загальний стан пригнічений. У сук і кішок загальний стан майже не змінюється, вони спокійні, їдять, граються.

Лікування. Сучасні методи лікування можна розділити на чотири групи: механічні, фізіотерапевтичні, гормональні та медикаментозні.

Із механічних методів у дрібних тварин застосовують масаж живота, у напрямку виходу плода із родових шляхів, дійок і шийки матки. При масажі настає рефлекторне збудження м’язів матки і відновлення їх скоротливої функції.

Механізм фізіотерапевтичних методів відновлення і посилення родової діяльності теж має нервово-рефлекторний характер. Найчастіше застосовують сухе тепло на ділянку крижей (грілки з піском, висівками, опромінення) (рис. 1).

Рис. 1. Фізіотерапевтичні методи у конярстві

Найширше користуються медикаментозними методами збудження скоротливої функції матки у дрібних тварин: собакам вводять окситоцин по 2,5–5 ОД з проміжком 30–25 хвилин.

Коровам внутрішньовенно вводять 100–150 мл 40% розчину глюкози з 20–25 ОД окситоцину. При первинних слабих переймах і потугах, нормальному взаємовідношенні плода та родових шляхів можна використовувати, крім окситоцину, ін’єкції 0,5%-го розчину прозерину. Застосовуючи прозерин, треба завжди мати 1%-й розчин атропіну, щоб можна було зняти побічні ефекти, що можуть виникнути (спазматичне скорочення м’язів тулуба і матки); його вводять у таких дозах: кобилам – 4,5 мл, коровам – 2–4 мл, свиням – 1–2 мл, сукам – 0,1–0,5 мл.

2.4.4. Сухі роди

Виникають після передчасного розриву навколоплідних оболонок і витіканні навколоплідних рідин. При розриві оболонок в глибині родового шляху порушується динаміка розкриття шийки матки.

Причини. Перешкоди на шляху виведення плода із родового шляху.

Симптоми. Слизові оболонки родового шляху сухі, з синюватим відтінком. При введенні руки в родові шляхи слизова оболонка прилипає до шкіри.

Допомога. Зняти перейми і потуги, дати можливість роділлі заспокоїтись. У родовий шлях ввести ослизнювальні, що не подразнюють слизову оболонку, стерильні розчини: відвари льону або крохмалю, олії, жиру. Не застосовувати мильної води, розчинів калію перманганату, етакредину лактату.

2.4.5. Звуження і спазми шийки матки. Звуження каналу шийки матки

Розрізняють вроджене і набуте звуження каналу шийки матки. Набуте виникає за причин стриктур, за наявності рубців в стінці шийки матки, новоутворень, хронічного цервіциту, гіпертрофії шийки матки.

Симптоми. За наявності нормальних перейм і потуг канал шийки матки повністю не розкривається. Роділля неспокійна, стогне. Може випадати шийка матки. Затягування родового акту завжди вимагає ретельного дослідження і виявлення причин. Подразнення рукою каналу шийки матки, що не супроводжується його розширенням, є підставою для діагнозу захворювання. Його необхідно диференціювати від скручування матки, при якому завжди удається виявити повздовжні її складки. Як ускладнення можуть виникати розриви стінки матки, бурхливі перейми і потуги, смерть плода.

Допомога. Зрошування шийки матки теплим фізіологічним розчином натрію хлориду, сухе тепло на крижі, механічне розширення каналу шийки матки пальцями, епідуральна сакральна анестезія, введення розчину атропіну безпосередньо в стінку шийки матки. Коли плід вклинився в канал шийки, то, підтягуючи під час перейм і потуг, його поступово витягають.

Якщо консервативним шляхом не можна усунути причини звуження каналу шийки матки, то застосовують оперативне лікування.

Спазми шийки матки. Виникає за умов непогодженого скорочення м’язів окремих відділів родового шляху: м’язи матки скорочуються, виштовхуючи плід в родовий шлях, але шийка матки не розширюється, а, навпаки, звужується.

При виявленні такого стану не можна форсувати перебіг родового акту. Роділлі треба дати заспокоїтись, надати можливість вільно рухатись.

Допомога. Сухе тепло на крижі, епідуральна сакральна анестезія, зрошення матки теплим фізіологічним стерильним розчином натрію хлориду. У сук і кішок – введення розчинів но-шпи, баралгіну.

2.4.6. Вузькість тазу і родових шляхів

Це стан, коли нормально розвинений плід при достатній підготовці і розкритті родових шляхів не може пройти через тазовий просвіт.

Причини. Роди у молодих самок, що не досягли фізіологічної та господарської зрілості. Набута вузькість тазу внаслідок рахіту, остеомаляції, періоститу.

Симптоми. До початку родів вузькість таза у тварин ніяк не виявляється. Під час родів відмічають нормальну підготовку та розширення родових шляхів. У самки виникають сильні потуги, навіть з виходом плодових оболонок назовні. Плід майже не вклинюється в родові шляхи. При вагінальному дослідженні виявляють кісткові розростання.

Лікування. Треба ослизнити родові шляхи самки, щоб витягти живий плід. Намагаються витягти плід косим натягом кінцівок. Іноді допомагає обертання плода навколо поздовжньої осі.

2.4.7. Підготовка і надання акушерської допомоги

Оперативне акушерство включає комплекс хірургічних прийомів, направлених на допомогу роділлі та плоду під час родів.

Кожна оперативна акушерська допомога є невідкладною і вимагає від лікаря негайного та відповідного методичного виконання. Адже всяке затягування, нерішучість акушера часто призводить до загибелі плода, а інколи й роділлі. Основна мета акушерської допомоги – зберегти життя обом – матері і плоду

Підготовка до надання оперативної акушерської допомоги

Для надання акушерської допомоги добре мати спеціальну кімнату чи частину приміщення в родильному відділенні з операційним столом, але, на практиці переважно доводиться пристосовуватись до тих умов, які є, і надавати допомогу безпосередньо у стійлі.

Із стійла потрібно старанно видалити стару підстилку і занести в станок багато чистої соломи. Звичайно родову допомогу надають при стоячому положенні тварини. Якщо це неможливо, то застосовують повал, готують тюки сіна, щоб за потреби припідняти тазову частину тіла тварини. Кобил, якщо вони лежать, краще спутати.

Акушерську допомогу дрібним тваринам зручніше надавати тоді, коли вони лежать на животі з підігнутими кінцівками. При цьому розслаблюються м’язи кінцівок і крупа, що збільшує об’єм тазу за рахунок зміщення крижової кістки. Це може значно облегшити виведення плода, особливо при неправильному його членорозміщенні.

За необхідності повернути роділлю на спину чи з одного боку на інший, зв’язують передні кінцівки із задніми і до них прив’язують мотузку, за яку тягнуть і повертають тварину.

Підготовку тварини до родів (корови чи іншої тварини) починають відразу після появи у неї ознак родів. Очищають її тазову частину тіла від бруду, а потім ділянку крупа, промежину, корінь хвоста старанно миють теплою водою з милом і протирають дезінфікуючим розчином. Хвіст у кобил забинтовують широким бинтом і відводять на бік.

2.4.8. Акушерські інструменти

При наданні родової допомоги найкраще не застосовувати ніяких інструментів, а надавати допомогу тільки руками. Чим менше застосовують складних інструментів, тим більше шансів на сприятливий перебіг післяродового періоду у матері і плода. Проте часто неможливо обійтися без інструментів, які використовують в акушерській практиці.

Всі інструменти, які застосовують у ветеринарній акушерській практиці, залежно від їх призначення поділяють на три групи:

– допоміжні інструменти;

– інструменти для відштовхування і витягування плода;

– інструменти для фетотомії.

До допоміжних інструментів відносять петлепровідники запропоновані Цвіком, Афанасьєвим, Ліндгорстом (рис. 2).

Петлепровідник Цвіка має довжину 25 см. Його застосовують для обведення петлі навколо шиї, кінцівки або тулуба плода.

Петлепровідник Афанасьєва є найзручнішим, оскільки ним зручно користуватися для надання допомоги при патологічних родах.

Петлепровідник Ліндгорста має вигляд овального кільця довжиною 14 см, шириною – 4 см.

Рис. 2. Петлепровідники:

1 – Цвіка; 2 – Ліндгорста; 3 – Афанасьєва

Інструменти для відштовхування плода. До таких інструментів відносяться акушерські костурі Гюнтера, Кюна, Беккера і Кайзера (рис. 3).

Рис. 3. Костури:

1 – Гюнтера; 2 – Кюна; 3 – Беккера; 4 – Кайзера

Костур Гюнтера має вигляд металевого стержня довжиною біля 1 м, товщиною 1–1,5 см. Передній кінець його має форму півкруглої вилки, а на задньому кінці розміщена ручка. Введений у матку костур впирають у грудину і відштовхують його в матку.

Костур Кюна – нагадує попередній, лише на кінцях півкруглої вилки тут є по одному отвору, через які за потреби можна проводити мотузку, що фіксує його до тіла плода і попереджує цим його ковзання. Такий костиль можна застосовувати і для виведення плода.

Костур Беккера – передній кінець його має кулясту форму, що попереджує травму матки у разі сковзання інструмента з тіла плода.

Костур Кайзера – на передньому кінці між гілками півкруглої вилки є вирости, які фіксують інструмент до тіла тварини при виконанні відштовхувальних дій.

Інструменти для витягування плода. Для витягування плода застосовують різні інструменти: акушерські мотузки, тасьми, очні гачки та щипці. Основним інструментом для цієї мети є акушерські петлі, що утворюються акушером з акушерських тасьм чи мотузок.

Акушерські мотузки або тасьми (рис. 4) повинні бути гладенькими, міцними, товщиною 0,5–0,7 см і довжиною 2–3 м. Їх використувують лише при наданні акушерської допомоги. Перед використанням їх стерилізують кип’ятінням, це надає їм м’якість та пружність. Перед застосуванням їх для фіксації кінцівки чи нижньої щелепи плода з них виготовляють одинарну чи подвійну петлю. При накладанні на кінцівку петлю необхідно розміщувати вище путового суглоба, оскільки це підвищує надійність фіксації кінцівки.

При накладанні петлі на голову, з мотузки готують потилично-ротову петлю або циганську обротьку (рис. 5).

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: http://5fan.info/files/58/8e60d270f55c22b1882ed5777c6ac56a.html_files/rId14.jpg

Рис. 4. Акушерська мотузка

Рис. 5. А – акушерські петлі-обротьки;

Б – ручка для намотування мотузки

Акушерські гачки є одинарні та подвійні або шарнірні – гачки Афанасьєва, гачки Деккера та анальні гачки (рис. 6, Б).

Рис. 6. Інструменти для витягування плода:

А – акушерські щипці: 1 – Талдіха; 2 – Вітта;

3 – де Брюйєна; 4 – де Брюйєна для собак; 5 – Вейта; 6 – де Брюйєна для овець;

Б – акушерські гачки: 1 – Крея-Шоттлера; 2 – Афанасьєва; 3 – очні; 4 – Деккера; 5 – анальні

Шарнірні гачки Афанасьєва вводять у матку закритими і закріплюють за хребет, шию чи шкіру плода. Особливість фіксації такими гачками полягає в тому, що при зростанні сили натягу збільшується сила захоплення тканин, а коли такий гачок зривається, то він залишається у закритому стані і не наносить травми родовим шляхам. Переважно гачки застосовують тоді, коли плід мертвий, але інколи їх використовують при витягуванні живих плодів. При цьому дотримуються заходів обережності, щоб гачком випадково не травмувати матку. Гачок фіксується в долоні великим, вказівним і середнім пальцями, а його вушко тісно притискають до долоні мізинцем та безіменним пальцями. Очні гачки закріплюють гострим кінцем тільки за внутрішній кут очної орбіти плодів і застосовують для виправлення неправильних розміщень голови плода.

Перед введенням гачка до нього прив’язують довгу мотузку. При видаленні мертвого плода шарнірним гачком фіксують передлежачу частину тіла плода. Анальні гачки застосовують для видалення мертвих плодів при тазовому передлежанні. Гачок вводять в анус плода і фіксують за передній край лобкового зрощення.

Акушерські щипці (рис. 6, А.). Їх застосовують тоді, коли за допомогою петель та гачків не вдається видалити плід. У великих тварин використовують щипці Талліха, у свиней – щипці Вітта, у овець – щипці де Брюйєна, у собак – щипці Вітта, вікончаті пінцети, корнцанги.

Інструменти для фетотомії. З метою розрізу плода у порожнині матки на окремі частини застосовують різні фетотоми. Найпоширенішими є фетотоми Бесхлєбнова, Афанасьєва, Пфлянца (рис. 7).

Рис. 7. Фетотоми:

1 – Пфлянца; 2 – Тігезена; 3 – Афанасьєва; 4 – Бесхлєбнова

Фетотоми використовують для відокремлення кінцівок, голови, частини тулуба. Фетотом Пфлянца складається із ланцюгового ножа, штанги і рами з валом та зубчатою передачею. При виконанні фетотомії беруть в руки кінець ланцюга і вводять його в порожнину матки за допомогою мотузки з петлепровідником. До мотузка під’єднують закріплений на рамі ланцюговий ніж. Обводять ніж навколо частини плода, яку планують видалити, пропускають вільний кінець ланцюга через вушко рами і направляюче кільце закріплюють на гачку вала. Рукою в матці акушер контролює положення ножа, а помічник підтримує раму і намотує ланцюг на вал.

Рухаючись вперед, рама впирається в тіло плода, ніж відрізає всі тканини і втягується ланцюгом у вушко фетотома.

Фетотом Тігезена складається із двох з’єднаних між собою металевих трубок, через які за допомогою спеціального мандрена протягується дротяна пилка; її спочатку обводять навколо частини плода, яку необхідно відрізати. За допомогою спеціальних ручок пилку приводять в рух почергово в один і другий бік. Такий фетотом є безпечним для роділлі і акушера, оскільки пилка знаходиться у трубках фетотома.

Фетотом Афанасьєва має аналогічну будову і такий же принцип дії.

Фетотом Бесхлєбнова виготовлений із двох гумових трубок, металевого з’єднання, дротяної пилки і провідника пилки. Недоліком даного фетотома є те, що акушер постійно повинен фіксувати у порожнині матки металеву голівку фетотома.

Для розсікання плода, зменшення його об'єму в порожнині матки використовують акушерські ножі.

Заховані ножі бувають двох видів: ножі моделі Афанасьєва, у яких лезо висувається з ручки вперед (рис. 8), а у ножів моделі Малькмуса лезо виходить через щілину між двома пластинками ручки (рис. 9). При натисканні на спинку ножа лезо виходить назовні, а при потягуванні другою рукою за прикріплену до ручки мотузку виконує необхідні розрізи м’яких частин тіла плода.

Рис. 8. Захований ніж Афанасьєва

Рис. 9. Захований ніж Малькмуса

Перстнеподібні ножі надіваються на палець і вводяться в матку під контролем руки – це ножі Тапкена, Гольвекка, Гюнтера (рис. 10).

Рис. 10. Перстнеподібні ножі:

1 – Тапкена; 2 – Гольвекка; 3 – Гюнтера

Акушерські шпателі застосовують для відшарування шкіри від підшкірної клітковини при закритій фетотомії (рис. 11 А).

Рис. 11 А. Акушерські шпателі

Акушерські долота (рис. 11 Б) застосовують для роз’єднання кісток при відокремленні хребта чи голови.

Рис. 11 Б. Акушерські долота: 1 – Маркграфа; 2 – де-Бруена

Акушерські пилки застосовують для роз’єднання шкіри, м’язів і кісток. Із даних інструментів найзручнішим є дротяна пилка Ван-Стаа і ланцюговий ніж Ліндгорста і Маша (рис. 12).

Рис. 12. Акушерські пилки:

1 – Ліндгорста; 2 – Маша; 3 – Ван-Стаа

2.4.9. Родова допомога при невідповідності між розмірами плода та просвітом тазу матері, неправильних членорозміщеннях, положеннях, позиціях і двійнях

Неправильне розміщення голови

Рис. 13. Заворот голови плода набік

Заворот голови плода набік (рис. 13). Заворот голови набік часто буває наслідком неправильного надання акушерської допомоги, коли починають тягнути за виступаючі кінцівки плода, а шийка матки ще повністю не розкрилася. Заворот голови може також виникати при бурхливих переймах, коли голова плода не встигає прийняти нормальне положення.

Діагноз. При внутрішньому дослідженні роділлі у просвіті її піхви виявляють передні кінцівки плода, одна з яких буває коротшою (це та кінцівка, у бік якої завернута голова). За детальнішого дослідження виявляють головне пе- редлежання і зігнуту шию. Інколи голова плода перекручується, тоді нижня щелепа плода опиняється зверху. Слід мати на увазі, що пропальпувати голову плода введеною глибоко в матку рукою вдається лише у корів, а у кобил зробити це неможливо.

Надання допомоги. Спочатку накладають петлі на передні кінцівки плода, а якщо можливо, то й на голову, відштовхують плід у матку і намагаються дістати рукою до очних орбіт. Повертають поступово пальцями голову плода до входу в таз. Якщо це зробити неможливо, то за допомогою петлепровідника обводять навколо шиї мотузку і при одночасному відштовхуванні плода наближають його голову до входу в таз настільки, щоб можна було накласти петлю на нижню щелепу. Тягнучи за мотузку, одночасно відштовхують плід у матку, а голову повертають до входу в таз. За неможливості виправити голову, застосовують фетотомію чи кесарів розтин.

Рис. 14. Опускання голови плода в низ

Опускання голови вниз (рис. 14). За характером прояву опускання голови може бути різного ступеня. Найлегшою формою є впирання мордочкою теляти у передній край тазового з’єднання, і вклинювання в тазову порожнину тільки потилиці плода. Таку форму опускання голови називають тім’яним розміщенням голови. Подібну клініку спостерігають при водянці голови плода. Внаслідок сильних потуг і перейм череп плода вклинюється у тазову порожнину, голова сильно нагинається під нижній край шиї і тоді виникає потиличне передлежання. У таких випадках опускання голови може бути ще глибшим і вона може досягати грудної кістки плода. Першопричиною такої патології переважно є неправильне та передчасне підтягування плода за кінцівки, коли шийка матки ще не повністю розкрита.

Рис. 15. Виправлення опущеної голови плода донизу:

А – рукою; Б і В – за допомогою костура Кюна

(Б – відштовхування потилиці; В – витягування лицевої

частини черепа)

Діагноз. При вагінальному дослідженні пальпують грудні кінцівки в родових шляхах і опущену вниз між ними голівку, яка впирається у передній край тазової порожнини. Якщо голівка опускається глибоко, то у корів можна рукою дотягнутися до мордочки теляти і зафіксувати її, а у кобил рука в подібному випадку досягає тільки до вух та очей лошати.

Надання допомоги (рис. 15). У корів при тім’яному розміщенні голови плода треба ввести руку в родові шляхи між передніми кінцівками, накласти петлю на нижню щелепу теляти, виправити розміщення голови і направити її у тазову порожнину. У важких випадках акушеру слід спробувати захопити пальцями голову плода за орбіти, припідіймаючи її над кінцівками і відштовхуючи лобну частину назад, виправивши її у родові шляхи. Якщо виправити завернуту голову не вдається, а плід мертвий, то треба робити фетотомію.

Рис. 16. Закидання голови плода на спину

Закидання голови на спину (рис. 16). Цей вид патології родів, коли голова плода закидається назад, трапляється рідко.

Діагноз. При внутрішньому дослідженні родових шляхів у них виявляють передні кінцівки плода. Проводячи руку далі, впираються в підгрудок та нижній край шиї плода, а тоді намацують його нижню щелепу, звернену догори.

Надання допомоги. У корів та кобил вводять у родові шляхи акушерський костиль, впирають у підгрудок плода і відштовхують його назад. Одночасно захоплюють рукою за нижню щелепу плода, зміщують її вліво і вправо, намагаються надати шиї та голові нормального положення і направити до виходу. Якщо рукою це зробити не вда-ється, то застосовують очні гачки та петлі. За неможливості виправлення закидання голови на спину застосовують фетотомію.

У овець і кіз, якщо вдається ввести руку у родові шляхи, обережно відштовхують плід у матку і повертають голову в нормальне положення. Якщо ж рука входить у матку недостатньо, то намагаються захопити гачками за орбіту, відштовхнути плід за передні кінцівки назад, а другою рукою обережно підтягнути за гачки голову і скерувати до виходу.

Рис. 17. Скручування шиї плода

Скручування шиї (рис. 17). Скручування шиї плода буває у кобил і дуже рідко у інших видів тварин.

Діагноз. В родові шляхи вклинилися кінцівки плода, а голова та нижня щелепа направлена набік або вверх.

Надання допомоги. Накладають петлі на кінцівки плода і відштовхують його в матку; одночасно повертають голову плода навколо повздовжньої осі. Інколи можна зафіксувати плід нерухомо і повернути тулуб матері, як це роблять при скручуванні матки.

Неправильне розміщення передніх кінцівок

Згинання кінцівок у карпальних суглобах (рис. 18) (карпальне передлежання кінцівки). Така патологія характеризується одностороннім чи двостороннім згинанням кінцівок у карпальних суглобах. При цьому збільшується об’єм плечового пояса плода. Причиною такої патології є слабкі скорочення матки та недостатня реакція плода на перебіг родів, тому плід вклинюється у родові шляхи в такому положенні, як він був у матці протягом вагітності.

Діагноз. Ввівши руку в родові шляхи, знаходять одну чи дві кінцівки плода зігнутими в карпальному суглобі, які переважно розміщені перед входом у тазову порожнину і перешкоджають переміщенню плода

Надання допомоги (рис. 19). Спочатку фіксують петлею правильно розміщену ніжку, а тоді приступають до виправлення зігнутої кінцівки, послідовно захоплюють п’ясну кістку чи путовий суглоб, а за ним копитце. Якщо дістати до копитця неможливо, то фіксують кінцівку петлею під п’ястям або на передпліччі, сильно її підтягують і намагаються підвести руку під копитця. За необхідності плід відштовхують у матку. Якщо плід мертвий, то тоді доцільно провести ампутацію кінцівки по лінії карпального суглобу.

Рис. 18. Згинання кінцівок у карпальному (А), ліктьовому (Б) та плечовому (В) суглобах

Рис. 19. Виправлення кінцівки плода, зігнутої у карпальному суглобі рукою

Потиличне розміщення кінцівок (рис. 20). При цьому обидві передні кінцівки плода знаходяться над вклиненою в таз його головою, а путові суглоби кінцівок прилягають до потилиці. Така патологія частіше зустрічається у кобил. Внаслідок надмірних потуг і перейм вона створює велику небезпеку розриву стінки піхви і на віть нижньої стінки прямої кишки.

Рис. 20. Потиличне розміщення кінцівок

Діагноз. При вагінальному дослідженні виявляють одну чи дві кінцівки, розміщені на потилиці плода, переважно схрещені.

Надання допомоги. При потиличному розміщенні кінцівок спочатку фіксують головою плода і відштовхують назад, потім кожну кінцівку знімають з потилиці, накладають на неї петлю і тягнуть в косому напрямі дещо вниз, відштовхуючи одночасно головою плода, і знімають кінцівки з потилиці вниз під головою. При потиличному розміщенні кінцівок стежать за тим, щоб виправляючи розміщення однієї кінцівки, не травмувати іншою дорсальну стінку піхви.

Або ж можна відштовхнути плід у матку (тоді кінцівки легко займають нормальне положення) і за накладені акушерські петлі витягнути плід.

Неправильні членорозміщення плода при тазовому передлежанні

Патологія родів при тазовому передлежанні плода вимагає швидкого втручання, оскільки в таких випадках може наступити асфіксія плода внаслідок перетискання пупкового канатика.

Згинання кінцівок у скакових суглобах (рис. 21) або п’яткове передлежання кінцівки. Клінічно така патологія характеризується тим, що потуги і перейми проходять нормально, але народження плода не відбувається. Причиною такого стану є зігнуті у скакових суглобах кінцівки, які впираються в дно таза, що значно збільшує тазовий пояс і унеможливлює народження плода.

Рис. 21. Згинання кінцівок у скакових заплесневих суглобах

Діагноз. При однобічному згинанні кінцівки із родових шляхів виступає одна кінцівка, розміщена нормально, тобто звернена підошвою копитця догори. При дослідженні рукою при вході в таз пальпують зігнутий скаковий суглоб другої кінцівки. При двобічному згинанні кінцівок у скакових суглобах при вході в таз виявляють втиснутими у порожнину таза обидва скакові суглоби разом із тазовою частиною тулуба (п’яткове передлежання).

Надання допомоги. Для виправлення кінцівок плода у великих тварин необхідно рукою захопити зігнуті кінцівки за плесну і, відштовхуючи плід у матку, сильно тягнути за зафіксовану кінцівку. При цьому згинаються всі суглоби кінцівки і з’являється можливість виведення її у тазову порожнину, але при цьому слід поступово опустити вниз до пута, зігнути його, зафіксувати долонею копитце і обережно вивести кінцівку в просвіт таза. Щоб полегшити маніпуляції, доцільно спочатку накласти на плесну акушерську петлю і саме це дає змогу працювати двома руками, однією ззовні потягувати за петлю, а іншою – виправляти згинання кінцівки всередині матки. При неможливості виправити неправильно розміщену кінцівку.

Неправильне розміщення хвоста. Дана патологія зустрічається при тазовому передлежанні. Хвіст може бути загнутий на спину чи на бік, що створює певні труднощі для родового процесу. Подібна патологія зустрічається у корів, кобил, овець і кіз.

Надання допомоги. При спинному чи боковому розміщенні хвоста його відтягують руками і надають правильного положення, тобто розміщують між двома стегнами і направляють вниз.

Неправильні позиції плода

При нормальних родах плід переміщується у родових шляхах у верхній позиції, тобто оберненим до спини роділлі (рис. 22).

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Безымянный

Рис. 22. Верхня позиція, поздовжнє положення, головне передлежання (при нормальних родах)

Рис. 23. Нижня позиція плода при головному (А)

та тазовому передлежанні (Б)

Нижня позиція (рис. 23). При нижній позиції плід розміщується спинкою до нижньої черевної стінки матері. Причиною такої патології є недостатні скорочення м’язів матки і черевного преса, заклякання мертвого плода, особливо у тварин із надмірно розтягнутою маткою при двійнях, водянці плодових оболонок, при виникненні черевних гриж, що і призводить до народження плода у тій позиції, яку він займав у період свого внутрішньоутробного розвитку.

Діагноз. При внутрішньому дослідженні роділлі промацують плід з розміщеними зверху кінцівками. При головному передлежанні плода підошвенна поверхня копи- тець буває зверненою до хребта матері, а при тазовому передлежанні – підошви можуть бути звернені вниз.

Надання допомоги. Щоб виправити таку патологію, необхідно повернути плід на 180° навколо своєї осі. Для цього потрібно накласти акушерські петлі на передлежачі кінцівки, відштовхнути плід назад у матку, натискаючи лише в один бік, у плече з тою метою, щоб повернути його у верхню позицію. Для полегшення даної маніпуляції зв’язують мотузкою кінцівки плода, що вийшли з родових шляхів, вкладають між ними палицю і, повертаючи плід навколо осі, виправляють позицію.

Якщо неправильна позиція поєднується з неправильним розміщенням кінцівок чи голови, то спочатку потрібно виправити неправильне членорозміщення, а тоді вже виправляти неправильну позицію і виводити плід.

У овець та кіз при неправильній позиції плід витягують без його виправлення або ж виправляють наскільки це можливо. Для полегшення повертання плода у матку вливають велику кількість теплої мильної води, а тазову ділянку тіла матері при цьому припідіймають. Після цього плід фіксують за кінцівки, а тулуб тварини перевертають з боку на бік декілька разів, переводячи плід у верхню позицію.

Рис. 24. Бокова позиція плода

Бокова позиція. При боковій позиції плід буває повернутий спиною до лівої (рис. 24) чи правої черевної стінки роділлі, тобто лежить на боці. В зв’язку з цим розрізняють праву та ліву бокові позиції. Частіше бокові позиції бувають у телят, рідше у лошат.

Діагноз. Така патологія легко діагностується шляхом огляду зовнішньої частини кінцівок, що вийшли з родових шляхів з підтвердженням за допомогою внутрішнього дослідження, при цьому встановлюють, що спина плода звернена в правий чи лівий бік черевної стінки матері.

Надання допомоги. Якщо голова плода не ввійшла у таз, то не слід квапитися з виправленням цієї позиції, оскільки при поступовому вклиненню плода він може самостійно зайняти верхню позицію. Якщо цього не сталося, то введеною в родові шляхи рукою тиснуть на плід. Якщо це не вдається, то накладають на кінцівки петлю, міцно їх зв’язують і за допомогою палиці повертають у відповідний бік. Можна виправити нижню позицію плода, наклавши на кінцівку, що розміщена ближче до хребта матері, петлю і сильно потягнути за неї.

Неправильні положення плода

Під неправильними положеннями плода розуміють такі розміщення його в матці, коли повздовжня вісь плода не співпадає з повздовжньою віссю тіла матері.

Така патологія зустрічається у всіх видів тварин і є найважчим ускладненням родів, які часто супроводжуються загибеллю плода або ж серйозними погіршеннями здоров’я матері.

Неправильне положення буває вертикальним або поперечним.

Поперечне положення з черевним передлежанням (рис. 25. А). При такому положенні плід буває розміщений поперек матки, а всі чотири його кінцівки вклинюються в родові шляхи. Зустрічається це частіше у кобил, рідше у корів.

Рис. 25. Поперечне положення із черевним (А) та спинним (Б) передлежанням

Діагноз. При внутрішньому дослідженні родових шляхів виявляють всі чотири кінцівки і черевну стінку плода, направлену до входу в тазову порожнину. Голова плода при цьому не промацується, оскільки вона знаходиться в глибині матки.

Надання допомоги. Перш за все слід встановити, які кінцівки є грудними, а які – тазовими і яка частина тулуба (передня чи задня) лежить ближче до входу в тазову порожнину. Якщо ближче розміщені грудні кінцівки і голова, то перш за все на них необхідно накласти акушерські петлі і, підтягуючи за них, відштовхнути тазову частину плода у матку, перевести його у повздовжнє. У овець і кіз виправлення поперечного положення проводять аналогічно – спочатку накладають петлі на тазові чи грудні кінцівки, відштовхуючи протилежні кінцівки в матку, і витягу ють за петлі плід. У свиней при такому положенні виправити плід легко за умови, коли рука акушера входить в родові шляхи. Відштовхуючи передню частину плода, виводять його назовні за тазові кінцівки. Якщо рука не входить в родові шляхи, то плід доводиться витягувати гачком по частинах.

Поперечне положення із спинним передлежанням (рис. 25, Б). При такому положенні плід розміщений у матці поперек її повздовжньої осі спиною до входу в тазову порожнину. Іноді передні кінцівки і голова лежать в одному розі, а тазові кінцівки – в другому. Таке положення зустрічається дуже рідко.

Діагноз. При внутрішньому дослідженні рукою знаходять розірвані плодові оболонки, перед входом у тазову порожнину промацують спину чи холку плода. У таких випадках спочатку буває важко поставити діагноз, а іноді можна просто розгубитися, оскільки ні кінцівки, ні голова не промацується, а лише кулясте утворення, тому потрібне ретельне дослідження.

Надання допомоги. У великих тварин захоплюють плід за спину за допомогою гострих гачків і намагаються повернути його тазовою ділянкою до входу в тазову порожнину. Після цього вводять тазові кінцівки у родові шляхи і виводять плід.

Якщо передня частина тулуба плода розміщена ближче до входу у тазову порожнину ніж задня, тоді накладають шарнірні гачки на ділянку вийної зв’язки вздовж шиї і поступово повертають плід, і намагаються вправити його голову та передні кінцівки у родові шляхи. Але за даної патології результативною є переважно тільки фетотомія.

У овець і кіз при широкому тазі вводять руку в матку, захоплюють плід за тазові чи грудні кінцівки, підіймають самку за ділянку стегон, вводять кінцівки плода в родові шляхи і видаляють його. Якщо таким методом не вдається досягти успіху при вузькому тазі, то витягують плід гачками, особливо коли він мертвий.

Рис. 26. Вертикальне положення із спинним передлежанням

Вертикальне положення із спинним передлежанням (рис. 26). При цьому положенні плід буває розміщеним спиною до входу в тазову порожнину, причому голова та кінцівки плода бувають повернуті в протилежний бік і не промацуються. Вертикальне положення із спинним передлежанням зустрічається рідко у кобил, корів, овець та кіз.

Надання допомоги. У великих тварин для виправлення такого положення необхідно витягнути до входу в тазову порожнину голову і передні кінцівки плода. Для цього намагаються накласти акушерські петлі або гострі гачки на голову і передні кінцівки, або гострі гачки – під потиличну зв’язку і втягнути передню частину плода у тазову порожнину. Після такого виправлення голови і передніх кінцівок плід легко витягується. Якщо не вдається зафіксувати петлями голову та кінцівки плода, тоді виконують фетотомію. У овець і кіз в подібному випадку вводять руку в матку, захоплюють за передні кінцівки і направляють їх у родові шляхи. Потім вводять в них голову плода.

Вертикальне положення плода з черевним передлежанням. Таке положення нагадує позу “сидячої собаки”. Голова плода при цьому скерована до хребта матері, задня частина тулуба – до вентральної стінки живота, а черевна стінка – до виходу. Така патологія частіше буває у кобил, рідше у корів, овець та кіз.

Діагноз. При внутрішньому дослідженні виявляють, що передні кінцівки і голова плода знаходяться у тазовій порожнині, а тазові кінцівки розміщені перед входом у тазову порожнину.

Надання допомоги. Якщо у тазовій порожнині знаходять передні кінцівки і голову, то на них накладають петлі. Задні кінцівки відштовхують у матку і одночасно тягнуть за зафіксовані петлями голову та передні кінцівки плода.

Одночасне вклинення в таз двох плодів (рис. 27). При двійнях під час родів один плід буває у головному, а другий – у тазовому передлежанні. Спочатку народжується плід з головним передлежанням, а другий – через 1–2 години після першого. Інколи другий плід затримується в матці на одну добу. В таких випадках породілля байдужа до народженого плода. У корови після народження одного з плодів з’являються сильні перейми та потуги з ознаками колік. У таких випадках необхідно провести внутрішнє дослідження матки і при виявленні плода надати тварині відповідну рододопомогу.

Рис. 27. Одночасне вклинення в таз двох плодів

Діагноз. При внутрішньому дослідженні у корів при одночасному вклинюванні в тазову порожнину двох плодів у родових шляхах виявляють чотири кінцівки – дві передні і дві задні, голову одного плода і тазову частину другого. У таких випадках необхідно старанно дослідити плоди, встановити, які кінцівки належать одному плоду, які другому, і вирішити, в якій послідовності витягати плоди.

Надання допомоги. Накладають на голову та кінцівки плодів петлі різного кольору, попарно зв’язують петлі тазових і петлі грудних кінцівок. Спочатку витягують той плід, який розміщений ближче до виходу, а другий плід відштовхують у матку рукою або акушерською клюкою. Якщо обидва плоди вже вклинилися у тазову порожнину, то спочатку слід витягувати той плід, який лежить зверху, а нижній відштовхнути в матку. Після народження першого плода видобувають другий плід. Переважно при двійнях обидва плоди бувають невеликі, що полегшує їх народження.

У свиней при вклиненні в таз двох плодів на один із них накладають петлі і виймають плід, а другий відштовхують у матку. Якщо руки в матку ввести неможливо, то використовують щипці Вітта.

2.4.10. Фетотомія і показання до неї

Фетотомією називається операція розчленування плода в порожнині матки і витягування його по частинах.

Метою фетотомії є зменшення об’єму тіла плода і забезпечення вільного виходу його з геніталій роділлі, або ж повне відокремлення тієї чи іншої частини тіла плода, коли це необхідно для швидкого завершення родів.

Фетотомія проводиться на мертвому плоду.

Показання:

– невідповідність просвіту таза матері об'єму плода;

– неможливість виправлення неправильних положень, членорозміщень, позицій плоду;

– при виродливості плоду (вадах, водянці).

Існує два основні методи (одномоментний і двомоментний) фетотомії – відкритий і закритий (підшкірний).

При відкритому способі операції інструменти мають бути між стінкою матки і тілом плода. При закритому спочатку відпрепаровують шкіру і маніпуляції проводять під шкірою.

Після прийняття рішення на виконання фетотомії акушер повинен скласти план операції і обрати метод її виконання та визначити перелік інструментів, необхідних для роботи. Всі інструменти стерилізують методом кип’ятіння у 1–2%-му розчині соди, після цього їх поміщають у дезінфікуючий розчин 1 : 500 етакридину лактату чи 1 : 5000 фурациліну.

Всі інструменти, які вводять у матку, повинні бути захищеними рукою акушера. Досягнувши рукою з інструментом тієї ділянки тіла, яку планують відрізати, вводять його в тіло плода і не допускають ковзання інструмента по поверхні тіла.

Отже:

1) На всі передлежачі частини плоду накладають мотузки.

2) Інструменти для фетотомії стерилізують кип'ятінням, а перед використанням обробляють дезрозчином.

3) Операції роблять тільки під контролем руки.

Операції на голові плода

Зменшення об’єму голови. Показанням до такої операції є велика голова, водянка черепа, біцефалізм, вузькість родових шляхів, защемлення голови плода у родових шляхах при неправильному членорозміщенні передніх кінцівок та інших аномаліях, які перешкоджають введенню руки в порожнину матки і відштовхуванню плода в матку. У телят найбільша висота голови між кутами нижньої щелепи і лобними виростками, а у лошат – між кутами нижньої щелепи і тім’яними кістками.

Зменшення голови досягається шляхом роздроблення кісток черепа. Спочатку голову надійно фіксують акушерською петлею чи очними гачками. Вводять у ротову порожнину плода спеціальне кісткове долото Маркграфа чи долото де-Бруена довжиною 60–80 см з гострим кінцем у вигляді стамески, контролюють рукою його положення, направляючи на піднебінні кістки. Ударом молотка по ручці долота розрубують кістки основи черепа і тоді значно зменшується об’єм голови, що полегшує витягування її із родових шляхів

Рис. 28. Ампутація голови плода

Ампутація голови плода (рис. 28). Показанням для ампутації голови плода є згинання обох кінцівок у плечових суглобах або надто велика голова. У тих випадках, коли у плода зігнуті обидві кінцівки у плечових суглобах, на голову необхідно накласти акушерську петлю, очні гачки і витягнути голову із родових шляхів з таким розрахунком, щоб анатомічним ножем можна було розрізати шкіру з двох боків голови. Розріз шкіри та глибших тканин починають у ділянці потилично-атлантної зв’язки, попереду вух, позаду орбіт і закінчують на підборідді. Роз’єднують м’які тканини, які з’єднують голову із шиєю, і ампутують голову. Після її відокремлення роблять отвори у клаптях шкіри, пропускають через них акушерську мотузку і затягують петлею, внаслідок чого шкіра повністю закриває куксу шиї, щоб вона не травмувала слизової оболонки родових шляхів. Потім плід відштовхують у матку, виправляють зігнуті у плечових суглобах кінцівки, накладають на них акушерські петлі і поступовим поперемінним натягуванням за шнурки витягують плід із родових шляхів. При сухості родових шляхів вводять у порожнину матки 5–6 літрів слизового відвару.

Ампутація голови плода при неправильному її розміщенні. При неправильному розміщенні голови у плода великої рогатої худоби, при будь-якому завороті її, голову ампутують дротяною пилкою фетотома, яку обводять навколо шиї за допомогою петлепровідника. Користуються фетотомом Бесхлєбнова або Афанасьєва.

Ампутовану голову з частиною шиї витягують із родових шляхів за допомогою гачків Афанасьєва. На кінцівки та куксу шиї накладають акушерські петлі і гачки, обережно, не допускаючи травмування слизової оболонки родових шляхів гострими краями кісток, витягують плід із родових шляхів. Інколи перед ампутацією голови змушені ампутувати кінцівку з боку завернутої голови.

Ампутація грудних кінцівок плода

Ампутацію грудних кінцівок переважно виконують при перерозвитку плода, завороті голови, неправильному розміщенні кінцівок. Таку операцію виконують переважно закритим способом.

Рис. 29. Ампутація правильно розміщеної

кінцівки закритим способом

Ампутація правильно розміщеної кінцівки закритим способом (рис. 29). Перед операцією, зафіксувавши кінцівки, витягують їх із родових шляхів максимально можливо і на дорсальній поверхні, дещо вище путового суглоба, роблять скальпелем поздовжній та круговий розріз шкіри довжиною 10–15 см і відпрепаровують її від глибших шарів тупим способом. Після цього вводять під шкіру шпатель і відпрепаровують її навколо кінцівки аж до основи лопатки. Щоб не травмувати матки при розриві шкіри, відпрепарування її проводять під контролем руки, якою промацують край інструмента. Якщо шкіра важко відпрепаровується, то за допомогою голки, з’єднаної гумовим шлангом із насосом, вводять у підшкірну клітковину повітря. Під час виконання маніпуляцій з відокремлення шкіри кінцівка плода повинна бути постійно натягнутою.

Після відокремлення шкіри її розрізають вздовж аж до лопатки шкіряним ножем. На зовнішньому клапті роблять отвір, через який проводять акушерські мотузки. Розрізають підшкірно ножем м’язи, які фіксують лопатку до тулуба плода, і витягують кінцівку. Цим значно зменшується об’єм тулуба плода.

Рис. 30. Ампутація відкритим способом неправильно розміщеної кінцівки плода, зігнутої у плечовому суглобі

Ампутація відкритим способом неправильно розміщеної кінцівки плода, зігнутої у плечовому суглобі (рис. 30). Накладають на голову і вільну кінцівку плода акушерські петлі, підтягують плід і акушерським ножем розрізають шкіру та м’язи навколо заднього краю лопатки по грудній клітці. Проводять петлепровідником акушерську тасьму з ланцюговою чи дротяною пилкою під кінцівку, заводять її у виконаний надріз і відокремлюють кінцівку від тулуба. Дану операцію можна виконувати тільки за допомогою ножа, але розрізи слід проводити обережно, щоб при ковзанні ножа не травмувати матку. Кінцівка при операції повинна бути постійно натягнута, оскільки це полегшує виконання розрізів. Ампутовану кінцівку витягують із родових шляхів.

Операції на грудній клітці плода

Зменшення об’єму грудної клітки (рис. 31). Показанням для такої операції є перерозвиток грудного пояса.

Рис. 31. Зменшення об’єму грудної клітки

Спочатку ампутують голову і кінцівки плода. Потім роблять надріз грудних м’язів у тому місці де видалили лопатки. Вводять через шкіру очний гачок у міжреберний простір з одного, а тоді з другого боку, підтягують рівномірно за обидва гачки і перерізають таким чином ребра у поперечному напрямі. За рахунок цього зменшується діаметр грудної порожнини. Потім підтягують плід ближче до входу у родові шляхи, за потреби видаляють органи грудної порожнини і це ще більше зменшує об’єм грудного відділу плода. При неможливості витягнути плід, перерізають у нього хребет і витягують грудну частину плода.

Зменшення об’єму тазового пояса при головному передлежанні плода. Така операція можлива тільки після попереднього видалення грудної клітки. Після цього відштовхують тазову частину плода у матку, повертають тазові кінцівки у родові шляхи і приступають до роз’єднання тазу по лінії тазово-лобкового зрощення. Для цього спочатку розрізають шкіру в ділянці сідничної вирізки, а потім долотом чи ножем роз’єднують symphisis pelvis і обережно витягують плід за тазові кінцівки, контролюючи рукою місце роз’єднання кісток, щоб не допустити травмування родових шляхів матері.

Зменшення об’єму тазового пояса при тазовому передлежанні плода

Ампутація кінцівки у скаковому суглобі (рис. 32). Таку операцію застосовують тоді, коли кінцівка сильно защемлена у родових шляхах. Спочатку петлепровідником накладають акушерську петлю на кінцівку вище від скакового суглоба, намагаються ближче підтягнути її до виходу. Потім під згин скакового суглоба підводять дротяну пилку і відпилюють кінцівку. Краще використовувати ланцюговий фетотом.

Рис. 32. Ампутація кінцівки у скаковому суглобі

Ампутація кінцівки у тазостегновому суглобі (рис. 33). Таку операцію виконують тоді, коли плід защемлений у родових шляхах. Для операції використовують ланцюговий фетотом. За допомогою петлепровідника обводять ланцюговий ніж навколо тазостегнового суглоба і перерізають спочатку м’які тканини, а потім кістки. При витягуванні плода за другу кінцівку необхідно слідкувати, щоб гострими краями перепиленої кістки не травмувати родові шляхи матері.

Рис. 33. Ампутація кінцівки у тазостегновому суглобі

Розрізання плода навпіл. Таку операцію здійснюють при вертикальному чи поперечному положенні плода, коли переведення його у нормальне положення є неможливим Для цього за допомогою петлепровідника намагаються обвести дротяну або ланцюгову пилку навколо тулуба плода. Якщо це не вдається, то за допомогою гачків намагаються підтягнути поперекову частину плода до входу у тазову порожнину. Тоді ножем розрізають шкіру і м’язи в ділянці голодної ямки плода і видаляють органи черевної порожнини. Це зменшує об’єм плода і дозволяє обвести дротяну пилку навколо тулуба. Перерізають поперекові хребці та м’які тканини, захоплюють гачками задню частину тулуба, підтягують її до входу в тазову порожнину і витягують. Якщо це не вдається, то закривають шкірою гострі краї розпилених кісток, відштовхують одну частину плода в матку і витягують іншу.

2.4.11. Кесарів розтин

Кесарів розтин – операція з видалення плода через розріз черевної стінки (лапаротомію) і матки (гістеротомію).

Показання та протипоказання до операції. Показаннями до кесаревого розтину є вузькість таза, недостатнє розкриття шийки матки, великий та виродковий плід, скручування матки, ненормальні положення, позиції, членорозміщення та передлежання плода, що не піддаються виправленню, розриви матки.

Протипоказаннями щодо такої операції є травматичний перикардит, перитоніт, важкий клінічний стан тварини. Оперують тільки тих тварин, у яких нормальна або незначно підвищена температура тіла, відсутні відхилення в роботі серцево-судинної системи. При важкому передопераційному стані тварини операція недоцільна.

Кесарів розтин у корови. Операція виконується як при стоячому, так і при лежачому положенні тварини. Відповідні фіксація та метод знеболення. При виконанні операції на лежачій корові, її фіксують на операційному столі у правому боковому положенні. Грудні і тазові кінцівки фіксують окремо на розтяжку. Голову тварини фіксують до стола, підклавши під неї спеціальну подушку.

Підготовка операційного поля. Незалежно від вибраного місця оперативного доступу вистригають шерсть на великій площі, а потім виголюють бритвою по місцю розрізу на ширину 5–8 см на всю довжину. Знезаражують операційне поле спочатку йодованим 70° спиртом, а потім двічі обробляють 5%-им спиртовим розчином йоду.

Знеболення. Найраціональнішим способом знеболення, особливо у великих продуктивних тварин, є поєднаний метод анестезії – наркоз з місцевою провідниковою анестезією. Для корів найкращим є поверхневий алкогольний наркоз і паралюмбальна провідникова анестезія за методом Б.А. Башкірова чи паравертебральна анестезія черевної стінки за методом І.І. Магди. Крім того, по місцю розрізу виконують пошарову інфільтраційну анестезію 0,5–1%-им розчином новокаїну чи лідокаїну.

Оперативні доступи (рис. 34). При виконанні операції на стоячій тварині найчастіше застосовують лівосторонній високий косовертикальний або середній вертикальний розрізи у клубовій ділянці черевної стінки паралельно до напряму волокон клубово-реберної ніжки внутрішнього косого м’яза живота; довжина розрізу 35–40 см. Спочатку розрізають шкіру, поверхневу фасцію з підшкірним м’язом, жовту черевну фасцію, зовнішній і внутрішній косі м’язи черевної стінки і, нарешті, поперечний м’яз живота, який надрізають в одному місці разом з очеревиною, а потім ножицями збільшують розріз до необхідної довжини (30–35 см).

Рис. 34. Кесарів розтин у корови.

Оперативні доступи до матки: а – високі (1 – вертикальний, 2 – косий);

б – середні (1 – вертикальний, 2 – косий); в – нижні – (3 – вентральний, 4 – парамедіанний, 5 – медіанний)

Якщо операцію виконують на лежачій тварині, то найкращим оперативним доступом є вентролатеральний, який проводять на середині віддалі між молочною веною і колінною складкою; довжина розрізу 35–40 см. Після лапаротомії відтісняють краніально рубець та сальник, звільняють ріг матки від нього і приступають до евентрації матки. Акушер вводить обидві руки під вершину рогу матки і частково виводить його в рану черевної стінки.

Хід операції. Ізолюють черевну порожнину навколо рогу матки стерильними рушниками. Помічник підводить під матку руки, підтримує її знизу, а акушер фіксує в складку стінку рогу матки між рядами карункулів по великій кривизні і надрізає матку, починаючи розріз на віддалі 8–10 см від вершини рогу довжиною 8–10 см. Тупокінцевими ножицями збільшують довжину розрізу матки до 30–35 см. Після розходження країв рани захоплюють обережно плодові оболонки, розрізають їх і випускають плодові води назовні. При головному передлежанні плода витягують його із матки за тазові кінцівки в напрямі до спини матері (це попереджує надмірні розриви стінки рогу матки), при тазовому передлежанні плід витягують за голову і передні кінцівки у тому ж напрямі, обривають пуповину і на зовнішній її кінець накладають гемостатичний пінцет. Передають плід помічникам, які очищають його ніздрі та ротову порожнину від слизу і за потреби роблять штучне дихання до появи самостійних дихальних рухів у плода.

Після видалення плода намагаються відділити послід. Якщо він не відділяється, то його відділяють з двох боків рани на віддалі не менше як по 5–10 см від краю рани і залишають в матці для самостійного відділення (коли шийка матки достатньо відкрита). Якщо ж шийка матки закрита, то послід необхідно видалити повністю. Завжди після відділення посліду у матку вводять велику дозу (5 млн ОД) пеніциліну та стрептоміцину і рану матки зашивають двоповерховим кетгутовим швом. Перший поверх накладають за Шміденом щільно, щоб герметизувати рану, а другий серозном’язовий – за Плахотіним-Садовським (рис. 35). Обробляють поверхню шва антибіотиками і вправляють матку у черевну порожнину. Переміщують сальник у нормальне положення і зашивають рану черевної стінки триповерховим швом.

Перший поверх з кетгуту накладають на очеревину та внутрішню стінку сухожильної піхви прямого м’яза живота.

Другий поверх – безперервний кетгутовий шов за методом Ревердена чи просто безперервний вузлуватий шов накладають на зовнішню стінку сухожильної піхви прямого м’яза живота і частково на прямий м’яз.

Третій поверх – накладають хірургічний вузлуватий шов із товстого шовку на шкіру, підшкірну клітковину та поверхневу фасцію. Кожний поверх шва старанно обробляють антисептиками.

Рис. 35. Кесарів розтин: накладання швів за Шміденом (1) та Ламбером чи Плахотіним (2)

Післяопераційне лікування корів. Протягом перших трьох діб вводять внутрішньовенно корові по 200 мл глюконату кальцію з додаванням до нього 60 мл етилового спирту та проводять антибіотикотерапію, застосовуючи антибіотики широкого спектра дії у вищих терапевтичних дозах. Якщо при операції послід не відокремили, то у післяопераційний період у 30 % корів виникає затримання посліду. Для його виділення застосовують парасакральну блокаду і через 4–6 годин після цього вводять 50–60 ОД окситоцину. За відсутності ефекту послід видаляють оперативним методом.

Кесарів розтин у овець і кіз. Показання та протипоказання до операції такі ж, як і у корів.

Кесарів розтин у свиней. Крім вказаних вище показань щодо кесаревого розтину, ця операція у свиноматок також застосовується для отримання поросят-гнотобіонтів.

Кесарів розтин у кобил. Показаннями до операції у кобил є такі ж, як у інших видів тварин, але схильність кобил до перитоніту, складність їх фіксації, знеболення, особливості догляду та лікування у післяопераційний період стримують до певної міри застосування даних операцій у конематок.

Питання для самоконтролю

1. Які причини патологічних родів?

2. Що враховують при акушерському дослідженні?

3. Яку допомогу слід надати роділлі при слабкості родової діяльності?