АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ ТА БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН Електронний посібник
Головна Анотація Теоретичні відомості Глосарій Список використаних джерел Додатки Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	А Б В Г Д Е Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Я PEROSOMUSELUMBUS – виродливість плода яка виражається в недорозвитку або повній відсутності поперекових хребців, крижових кісток, а голова та плечовий пояс бувають надто перерозвинені. А АБОРТ (Abortus, від латинського abortoi – народжувати передчасно) – переривання вагітності з наступним розсмоктуванням зародка (прихований аборт), вигнанням з матки мертвого (викидня) чи недоношеногоплода (недоноска), або ж затриманням у матці мертвого плода з наступною його муміфікацією,мацерацією чи путрифікацією. АБСЦЕС – гостре гнійне запалення тканин препуційного мішка з утворенням порожнини, наповненої гноєм і обмеженої піогенною оболонкою. АБСЦЕС ВИМ’Я (abscessus uberis) – утворення в тканинах молочної залози порожнин, заповнених гноєм, як результат розповсюдження інфекції по молочних ходах чи гематогенно. АГЛЮТИНАЦІЯ – склеювання в грудочкиеритроцитів, спермії, мікробів або інших клітинних елементів. АКРОСОМА – списоподібний або чашевидний органоїд сперматозоїда, розташований на верхівці його голівки. АКТИНОМІКОЗНИЙ МАСТИТ (actinomucosis uberis) виникає після проникнення в тканини залози через пошкоджену шкіру чи слизову оболонку актиномікозного гриба (Аctinomіcеs), з утворенням під шкірою чи в товщі залози гнійників, оточених сполучнотканинною капсулою. АКУШЕРСТВО ВЕТЕРИНАРНЕ – наука, що вивчає питання фізіології та патології статевих процесів і запліднення тварин, вагітність, пологи і післяпологовий період, а також хвороби молочної залози і новонароджених. АКУШЕРСЬКІ ІНСТРУМЕНТИ – інструменти, що застосовуються у ветеринарній акушерській практиці для надання допомоги тваринам при патологічних пологах та деяких післяпологових хворобах. Поділяються на допоміжні, для фіксації і вилучення плоду, для фетотоміі. АЛАНТОЇС – сечова оболонка (allantois – ковбасоподібний) – це мішок, що бере початок від верхівки сечового міхура плода і у вигляді випинання передньої сечової протоки (урахуса) виходить через пупкове кільце, продовжується в складі пупкового канатика і розміщується в просторі між хоріоном, амніоном і жовтковим міхуром. АЛІМЕНТАРНА НЕПЛІДНІСТЬ – це розлади відтворення тварин на ґрунті загальної чи якісної неповноцінності їх годівлі є найпоширенішою формою неплідності. АЛІМЕНТАРНИЙ АБОРТ – виникає на ґрунті загального голодування, якісної неповноцінності раціонів, згодовування недоброякісних кормів (запліснявілих сіна, соломи, гнилих коренеплодів, кислого жому, макухи). Виникають вони звичайно в другій половині вагітності. АЛЬВЕОЛИ – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я. АМНІОН – водна оболонка (amnion – чаша) – тонка, прозора й безсудинна, що розвивається з трофобласта. АНАСТОМОЗ – з’єднання між судинами (кровоносними, лімфатичними), волокнистими утвореннями (нервами, м’язами), органами. АНАФРОДИЗІЇ – повне припинення, ослаблення або неповноцінність статевих циклів у самок тварин. АНДРОГЕНИ – чоловічі статеві гормони. (андростерон, дигідроандростерон, тестостерон і споріднені з ними речовини). АНЕСТРУМ (ANOESTRUM) – видовжений період затримання статевої активності. АНТИСЕПТИКА – сукупність методів і прийомів боротьби з патогенними мікробами, що потрапили в рану або в тканини чи порожнини тваринного організму. АРИТМІЯ СТАТЕВИХ ЦИКЛІВ – укорочення їх тривалості, видовження чи нерегулярність. АСЕПТИКА – сукупність механічних, фізичних і хімічних методів і прийомів, що попереджають потрапляння патогенних мікробів в рани, порожнини і в організм в цілому. АСПЕРМАТИЗМ – стан самців с.-г. тварин, при якому сперма при статевому акті не виділяється. АСПЕРМІЯ, АЗООСПЕРМІЯ – відсутність сперміїв в еякуляті тварин. АСТЕНІЯ – загальна слабкість організму, що виражається зниженням функції нервової системи, тонусу м’язів. АСТЕНОСПЕРМІЯ – стан самців с.-г. тварин, при якому еякулят містить біологічно неповноцінні спер-мії, що мають слабку здатність до запліднення, низьку життєздатність і погану рухливість. АСФІКСІЯ – патологічний стан організму, що характеризується різкою нестачею кисню і надлишком двоокису вуглецю в крові і тканинах. АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ – порушення чи припинення дихання у новонародженого в момент виходу його з родових шляхів при важких родах, коли плід защімлюється і затримується у тазовій порожнині роділлі. АТОНІЯ – зниження тонусу м’язів скелета або внутрішніх органів. АТОНІЯ МАТКИ – це функціональні розлади матки, при яких її скоротлива функція відсутня повністю. АТРЕЗІЯ – процес загибелі фолікулів на всіх стадіях розвитку. Явище фізіологічне. Фолікули, що гинуть – атретичні. АТРЕЗІЯ АНАЛЬНОГО ОТВОРУ І ПРЯМОЇ КИШКИ – вроджений виродок, при якому є відсутній анальний отвір або пряма кишка, у таких випадках товстий відділ кишечника сліпо закінчується у тазовій порожнині. АТРЕТИЧНІ ФОЛІКУЛИ – це фолікули, які вступили в стадію росту, а потім редукувалися, тобто мали зворотний розвиток – атрезію, під час якої овоцитиі фолікулярні клітини гинуть, а клітини теки активно розмножуються і синтезують естрогени. АТРОФІЯ – зменшення обсягу окремих органів і тканин. АТРОФІЯ МАТКИ (atrophia uteri) – це хвороба, що належить до найпоширенішої концентричної атрофії, при якій орган зменшується в об’ємі та масі. Б БАГАТОПЛІДДЯ – народження двох або більше плодів у ссавців. Нормальне явище у дрібних тварин, виняток - у великих. БАЛАНОПОСТИТ – запалення внутрішньої стінки препуція і зовнішньої оболонки статевого члена. Часто виникає у кнурів, бугаїв, баранів. БАРТОЛІНІТ – це запальне захворювання великих статевих залоз, розташованих перед піхвою. БЕЗПЛІДДЯ – порушення відтворення потомства, зумовлене ненормальними умовами існування самок і самців, що виникає в результаті впливу на організм несприятливих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. БЕЗПЛІДНІСТЬ ОРГАНІЗМУ – це стан, коли на етапі розвитку двох плодів (бичок, телиця) остання недорозвивається внаслідок домінантної дії тестостерону на естрогени. БІКСИ – циліндричні барабани або коробки для стерилізації марлевих серветок, перев’язувального матеріалу та хірургічного білизни в автоклавах або текучою парою. БІЛИЙ ІНФАРКТ ПЛАЦЕНТИ (infarctus placentae albus) – (зустрічається у корів такіз) – характеризується втратою плацентою ворсинок і перетворенням їх у гомогенні світло-жовтого або темно-жовтого кольору бляшки. БІОЕНЕРГЕТИЧНІ ФАКТОРИ – фактори, які визначають готовність матки в кінці вагітності до посилення скорочення міометрію (зростання синтезу в кінці вагітності актоміозину (скорочувального білка), глікогену, АТФ та інших фосфорних з’єднань, електролітів (кальцію, натрію, калію), мікроелементів (кобальту, заліза, цинку).) БЛАСТОЦЕЛЬ АБО ЖОВТКОВИЙ МІХУРЕЦЬ – порожнина бластули, яка утворюється між бластомерами. БОКОВА ПОЗИЦІЯ – плід буває повернутий спиною до лівої чи правої черевної стінки породілі, тобто лежить на боці. БОТРІОМІКОЗВИМ’Я У КОБИЛ – це специфічний мастит, що викликається botryomyсes ascoformans і перебігає як хронічне інфекційне захворювання. БРУЦЕЛЬОЗ – це хронічне інфекційне захворювання, що супроводжується абортами, затримання посліду, запаленням матки та іншими ускладненнями. БРУЦЕЛЬОЗНИЙ МАСТИТ (brucelosis uberis) є необов’язковою ознакою загального захворювання тварини бруцельозом, яке перебігає у латентній формі. БУГАЇ З НОРМАЛЬНОЮ ПЛОДЮЧІСТЮ – це ті, в результаті використання яких отримано заплідненість корів та телиць від першого осіменіння у межах 70%. БУГАЇ ІЗ ЗНИЖЕНОЮ ПЛОДЮЧІСТЮ – це ті, при використанні яких спостерігалася велика кількість повторних осіменінь корів і телиць. БУРХЛИВІ ПЕРЕЙМИ ТА ПОТУГИ – тривалі і сильні скорочення м’язів матки (перейми) і черевного пресу (потуги) з дуже короткими проміжками часу між ними. В ВАГІНА ШТУЧНА – прилад для отримання сперми від виробників с.-г. тварин. ВАГІНІТ – запалення піхви. ВАГІТНІСТЬ graviditas – фізіологічний стан організму самки в період плодоношення, тобто з моменту запліднення і до народження зрілого плоду або до аборту. ВАЗЕКТОМІЯ – висічення спермопровода; спосіб підготовки пробників (биків, баранів, кнурів і рідше жеребців). Вазектомування самцівзберігає здатність до статевого акту, але позбавляє можливості запліднення самки, так як під час коїтусу в статеві шляхи останньої виділяються тільки секрети придаткових залоз. ВАЗОПРЕССИН – гормон задньої долі гіпофіза. Викликає звуження судин, діючи на гладенькі м’язи їх стінок, підтримує на потрібному рівні зворотне всмоктування води в канальцях нирок. ВЕЗИКУЛІТ – запалення пухирцевих залози. ВЕЛИКИЙ ПЛІД – вважається тоді, коли його величина не відповідає розмірам тазової порожнини. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ІЗ СПИННИМ ПЕРЕДЛЕЖАННЯМ – плід буває розміщеним спиною до входу в тазову порожнину, причому голова та кінцівки плода бувають повернуті в протилежний бік і непромацуються. ВЕРТИКАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПЛОДА З ЧЕРЕВНИМ ПЕРЕДЛЕЖАННЯМ – це таке положення нагадує позу“сидячої собаки”. Голова плода при цьому скерована до хребта матері, задня частина тулуба – до вентральної стінки живота, а черевна стінка – до виходу. ВЕРТИКАЛЬНИЙ ДІАМЕТР ТАЗОВОЇ ПОРОЖНИНИ – перпендикуляр, проведений від краніального краю лобкового зрощення до крижової кістки. ВЕСТИБУЛІТ – запалення передвер’я піхви. ВЕТЕРИНАРНА АНДРОЛОГІЯ (andros – мужчина, logos – наука) – наука про патологію статевих органів самців. ВЕТЕРИНАРНА ГІНЕКОЛОГІЯ – клінічна наука, що нерозривно пов’язана з акушерством і вивчає зміни в організмі самиць свійських тварин, які супроводжуються їх неплідністю.Основне завдання ветеринарної гінекології – діагностика хвороб, що обумовлюють неплідність, лікування неплідних тварин, розробка заходів профілактики гінекологічних захворювань. ВЕТЕРИНАРНО-ЗООТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА – комплекс способів утримання, годівлі, відтворення с.-г. тварин і догляду за ними, заснований на зоогігієнічних нормах і вимогах, що забезпечує здоров’я тварин, їх високу продуктивність, підвищення відтворювальної здатності, племінних якостей, а також подовження термінів їх господарського використання. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИЙ ПРОПУСКНИК – спеціально обладнане або пристосоване приміщення для санітарної обробки людей з одночасною дезинфекцією їх одягу і взуття, а також для дезінфекції та дезінсекції транспортних засобів і тари. Влаштовують на тваринницьких фермах, птахофабриках, племінних підприємствах (станціях). ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНІ ПРАВИЛА – комплекс санітарних норм і вимог, обов’язкових для тваринницьких господарств та інших підприємств, спрямований на створення сприятливих санітарних умов зовнішнього середовища з метою охорони тварин від інфекційних та інвазійних хвороб, а також на отримання продукції тваринництва високої санітарної якості. ВИВЕРТАННЯ МАТКИ – це вивертання рога-плодовмістилища у свою порожнину. ВИВЕРТЕНЬ (Schistosomareflexum) – виродок, при якому відмічають сильне викривлення шиї, тулуба, кінцівок, при якому порожнини тіла бувають незамкнуті, а внутрішні органи знаходяться назовні. ВИВОРІТ ПІХВИ – випинання стінки піхви з статевої щілини. ВИДИ РУХУ СПЕРМІЇВ – прямолінійно-поступальний, манежний та коливальний. ВИМ’Я – молочна залоза самок с.-г. тварин. У жуйних і кобил розташоване в паховій області, між стегнами, у свиней і собак – справа і зліва від білої лінії живота. У самців рудиментарні молочні залози поміщаються попереду мошонки. ВИПАДІННЯ МАТКИ – вивертання матки у свою порожнину і випадіння її назовні за межі статевої щілини. ВИПАДІННЯ ПІХВИ – вивертання її стінки через статеву щілину назовні (результат інвагінації верхньої стінки піхви), що часто спостерігається у корів і рідше у інших тварин. ВИРОДЖЕННЯ (monstra) – це стійкі морфологічні зміни цілого організму чи окремих органів, що виникають під час внутрішньоутробного розвитку. ВИСОКОПЛІДНІ БУГАЇ – це плідники, в результаті використання яких заплідненість корів та телиць від першого осіменіння склала понад 75 %. ВИСОТА ВХОДУ В ТАЗ – лінія, проведена від переднього краю лобкового зрощення до переднього кінця тіла крижів. ВІВАРІЙ – спеціально обладнане приміщення для утримання піддослідних тварин. ВІЗУАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ СПЕРМИ (за зовнішніми ознаками) – оцінка за кольором, запахом, консистенцією та об’ємом еякуляту. ВІРИЛІЗМ – хвороба, що виникає як результат німфоманії або її ускладнення і характеризується розвитком ознак маскулінізації. ВІСПА ВИМ’Я – це симптом контагіозної інфекційної хвороби, що викликається вірусом з групи Pox virus group. ВІСПЯНИЙ МАСТИТ (variola uberis) є ознакою віспи. ВНУТРІШНЄ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ВАГІТНІСТЬ – проводять піхвовим та ректальним методами. ВНУТРІШНЄ ОХОРОННЕ ГАЛЬМУВАННЯ (сонно-гальмівний стан) – вид гальмування виникає на ґрунті своєрідної “втоми” деяких ділянок головного мозку під впливом одноманітних подразників. ВОДЯНКА ГОЛОВИ ПЛОДА (hydrocephalus) – патологія, при якій у черепно-мозковій порожнині голови плода накопичується значна кількість (у телят до 7 літрів) водянистої рідини. ВОДЯНКА ГРУДНОЇ І ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ (hydrothoraxetasсites) – процес, при якому у грудній і черевній порожнині накопичується до 30 літрів рідини, що значно збільшує об’єм плода і унеможливлює його народження. ВОДЯНКА ЗАГАЛЬНОЇ ПІХВОВОЇ ОБОЛОНКИ (hidrocele) – це хронічний процес, що характеризується зменшенням сім’яника і накопиченням у порожнині загальної піхвової оболонки транcсудату. ВОДЯНКА ПЛОДА (hydrops universalis, s. anasarca) – явище, що виникає внаслідок порушення крово- та лімфообігу ворганізмі плода і супроводжується збільшенням об’єму плода настільки, що він не проходить через тазову порожнину матері. Про водянку плода говорять у тих випадках, коли плодові оболонки і всі тканини плода виявляються просоченими серозною рідиною. ВОДЯНКА ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК (hydropsplacentaefetalis) – скупчення великої кількості рідини в порожнині плодових міхурів та алантоїсу. ВОРСИНЧАСТИЙ ЗАНОС (mola villosa) – патологія, що проявляється гіпертрофією та гіперплазією ворсин, які досягають розміру до 2 см, можуть бути твердими, фіброзними. ВТОРИННІ СТАТЕВІ ОЗНАКИ – сукупність особливостей або ознак, що відрізняють одну стать від іншої (за винятком статевих залоз, які є первинними статевими ознаками). ВУЗЬКА ВУЛЬВА – патологія, що зустрічається найчастіше у первісток або повторнородячих – при порушенні динаміки родового акту в результаті недостатнього перетворення звичайного таза у родовий, наявності рубців і новоутворень в стінці вульви. ВУЗЬКА ПІХВА – патологія, що упервісток і сук зустрічається за причин гіпертрофії сечостатевої перетинки, у повторнородячих – за наявності рубців стінки піхви або новоутворень. ВУЗЬКИЙ ТАЗ – невідповідність величини плода і розмірів входу в таз. ВУЛЬВА – зовнішні статеві органи самок: статеві губи, статева щілина і клітор. ВУЛЬВІТ – запалення вульви. Г ГАБІТУС – зовнішній вигляд тварини в момент дослідження. ГАЛЬМУВАННЯ ЗАПІЗНІЛОГО РЕФЛЕКСУ – явище, що виникає у тих випадках, коли плідника приводять у манеж задовго до взяття сперми або, привівши його, затримують через якісьнеполадки. ГАНГРЕНА ВИМ’Я (gangrena uberis) є ускладненням (інфікування) маститу та ран вим’я анаеробною інфекцією, що супроводжується високою температурою, інтоксикацією, некрозом та гнильним розпадом тканин залози. ГАНГРЕНОЗНИЙ МЕТРИТ – це форма захворювання, що є найтяжчим запаленням матки, яке розвивається звичайно скоро після родів, переважно при затриманні посліду. ГАРТНЕРИТ – обмежене запалення стінки піхви в ділянці гартнерового ходу у корів та є ускладненням вагініту у свиней. ГЕМАТОМА СТІНКИ ПРЕПУЦІЙНОГО МІШКА – хвороба, що виникає при розривах краніальної гілки зовнішньої соромітної артерії або вени. ГЕМОРАГІЧНИЙ МАСТИТ (mastitis haemorrhagica) – гостре геморагічне запалення з крововиливами в проміжну тканину, альвеоли та молочні протоки. ГЕПАТОПАТІЯ – наслідок бідної вуглеводної годівлі, збідніння печінки глікогеном і зниження її резистентності (можлива жовтуха). ГЕРМАФРОДИТИЗМ – одночасний розвиток в одному організмі статевих органів самця і самки. Зустрічається у свиней і кіз: ліва гонада має структуру яєчника, права – сім’яника або змішаної тканини. ГІДРОМЕТРА (hydrometra) – це накопичення в порожнині матки водянистого ексудату. ГІНЕКОЛОГІЯ ВЕТЕРИНАРНА - наука про функціональні розладиі патологічні процеси в статевих та інших органах, які обумовлюють безплідність, їх лікування та профілактику. ГІПЕРЕМІЯ – збільшення, кровонаповнення судин тканини або органу. ГІПОГАЛАКТІЯ – маломолочність, зниження секреції молока. ГІПОПЛАЗІЯ СІМ’ЯНИКІВ – недостатній розвиток сім’яників, що буває наслідком спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. ГІПОПЛАЗІЯ СТАТЕВОГО ЧЛЕНА (пеніса) – (hypo – малий, plasia – утворення) – зменшення прутня, що виникає за генетичних причин. ГІПОПЛАЗІЯ ЯЄЧНИКІВ (hypoplasia ovari) – недорозвиток яєчників, що проявляється порушенням їх функції у статевозрілих самиць. ГІПОСПАДІЯ – (hypo – малий, spadion – отвір) – такий ступінь гіпоплазії, при якій деформується уретра і її зовнішній отвір відкривається у глибині прутня або уретра має декілька отворів. ГІПОТОНІЯ – зниження тонусу судин, м’язів, внутрішніх органів. ГІПОТОНІЯ МАТКИ – це функціональні розлади матки, при яких її скоротлива функція сповільнена. ГІПОТРОФІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ – наслідок неповноцінної годівлі вагітних корів і порушення на цій основі процесу росту і розвитку плодів у внутрішньоутробний період; гіпотрофія також буває результатом недостатньої годівлі новонароджених після родів, тому гіпотрофію розділяють на вроджену і набуту. ГІПОФУНКЦІЯ ЯЄЧНИКІВ (hypofunctio ovarii) – стан яєчників, при якому порушується їх секреторна функція. ГІСТЕРЕКТОМІЯ – операція з видалення матки разом з її вмістом (плодами, що розкладаються, гноєм). Операція показана, коли доцільно врятувати життя самки. ГЛІКОЛІЗ – одержання енергії для життєвих процесів шляхом розщеплення цукрів у безкисневих умовах. ГНІЙНО-КАТАРАЛЬНИЙ МАСТИТ (mastitis catarrhalis purulenta) – запалення молочної залози. ГОНАДИ – (яєчники та сім’яники) є третьою ланкою у регуляції статевої функції, яку вони здійснюють через статеві гормони. ГОРМОНАЛЬНІ ФАКТОРИ – зростання синтезу в кінці вагітності і на початку родів фетоплацентарним комплексом і яєчниками естрогенів (естрадіолу, естрону і, особливо, естріолу), що мають багатогранний вплив на нервово-м’язові елементи матки. ГОСТРИЙ ТА ХРОНІЧНИЙ ГНІЙНИЙ ВЕСТИБУЛОВАГІНІТ (vaginitis et vestibulitis purulenta acuta et chronica) – хвороба, що виникає зазвичай як ускладнення попереднього захворювання, в результаті травми, нанесеної під час родів чи коїтусу, та характеризується сильним набряком вульви, пристінку та піхви, значним виділенням білого, жовтого чи жовто-бурого гною, болючістю дефекації та сечовиділення, іноді пригніченням тварини та зниженням молокоутворення. ГРИЖА МАТКИ – розрив черевних м’язів або попадання матки у невагітному стані в пахвинний канал (сука й кішка), внаслідок чого матка у вагітному стані, випинаючи черевну стінку, розміщається безпосередньо під шкірою в очеревинному мішку. ГУСТА СПЕРМА (позначають буквою Г) – все поле зору мікроскопа заповнене густою масою сперміїв і між ними майже не видно вільних проміжків; спермії рухаються суцільною масою, розрізнити рух окремих сперміїв неможливо. Д ДЕНУДАЦІЯ – звільнення яйцеклітини від променевого вінця. ДИВЕРТИКУЛ – обмежене випинання стінки трубчастих і порожнистих органів (стравоходу, кишечника, сечового міхура, препуція). ДИСТРАКЦІЯ – розтягнення шийки матки. ДИСТРОФІЯ – якісні зміни хімічного складу, властивостей, структури та функцій тканин, пов’язані з порушенням обміну речовин. ДИФЕРЕНЦІЮВАЛЬНЕ ГАЛЬМУВАННЯ – відмова від садки при певних умовах, з якими у плідника зв’язані неодноразові невдалі спроби здійснити садку, при активному прояві статевих рефлексів в інших умовах. ДИФТЕРИТИЧНИЙ ЕНДОМЕТРИТ – хвороба в процесі якої відбувається виділення фібринозного ексудату в слизову оболонку і руйнування її шляхом некротичного розпаду на ґрунті глибокого проникання мікроорганізмів. ДИФУЗНА ПЛАЦЕНТА (placenta diffusa) – це розростання ворсин на всій поверхні чи великій ділянці плодової плаценти у корів. ДІАГНОЗ – короткий лікарський висновок про суть хвороби та стан хворої тварини, виражене в термінах сучасної ветеринарної науки. ДІЕСТРУМ (dioestrum) – період активного жовтого тіла, що супроводжується зворотним розвитком статевих органів та спокійною поведінкою тварини. ДОВГА ПУПОВИНА (funiculis umbilicalis longus) – може обмотуватись навколо окремих частин плода, призводячи до їх ампутації або ж ущімлення самої пуповини. Якщо видовжений пупковий канатик виявиться під час родів попереду плода, то він може ущемитись і викликати асфіксію плода. ДОДАТКОВА ВАГІТНІСТЬ – це запліднення і розвиток нової вагітності у вже вагітної тварини. ДОДАТКОВІ ПЛАЦЕНТИ (placenta accessoria) – поява додаткових карункулів і котиледонів на материнській та плодовій плаценті у корів. ДОМІНАНТА – тимчасове “панівне” вогнище збудження у центральній нервовій системі, що гальмує роботу інших центрів, підпорядковуючи всі сили організму забезпеченню найважливішої на даний час функції. ДОНОР (від латинського dono – дарую) – це корова чи телиця парувального віку з високою племінною цінністю, від якої після гормонального стимулювання супер овуляції та осіменіння спермою видатного бугая-плідника отримують ембріони. Е ЕКЗОГЕННА ІНФЕКЦІЯ – це ті випадки інфікування, коли мікроорганізми заносяться з зовні руками акушера, інструментами і мотузками під час родової допомоги або безпосередньо при стиканні статевих органів з забрудненою підстилкою, хвостом. ЕКЛАМПСІЯ – напади повторюваних судом тривалістю 3–5 хв. з ознаками переляку, розладами координації рухів – тварина падає, погляд у неї байдужий, голова закидається, щелепи стиснуті, дихання з хрипами. При важкому стані можливі крововиливи в головний мозок, параліч, жовтуха. ЕКСТРАПРЕПУЦІЙНІ ПОШКОДЖЕННЯ – це пошкодження, що наносяться з боку шкірно-фасційного шару крайньої плоті. ЕКСУДАТ – рідина, що накопичується в тканинах (запальний набряк) або в порожнинах тіла (порожнинний випіт) внаслідок ексудації при запаленні. ЕЛЕКТРОЛІТИ (цитрат натрію, тартрат, бікарбонат натрію, сульфат амонію та ін.) – речовини, що захищають оболонку сперміїв від набухання і знижують її проникність, позитивно впливають на обмін речовин, нейтралізують шкідливу дію токсичних продуктів обміну, частково захищають спермії від температурного шоку; електроліти утворюють у середовищах буферну ємність, електропровідність, створюють рН розчину. ЕМБРІОНАЛЬНА СМЕРТНІСТЬ – загибель зигот чи ембріонів з незавершеною імплантацією з наступною їх дегенерацією та розсмоктуванням. ЕМБРІОТРОФ – секрет маткового епітелію, який знаходиться між ворсинкою та стінкою крипти. ЕНДОГЕННА ІНФЕКЦІЯ – інфекція у випадку якої мікроорганізми, щодо родів перебувають у матці або в піхві, розвиваються і зумовлюють запалення статевих органів з наступною інтоксикацією організму тварини. ЕНДОМЕТРИТ – це захворювання, яке викликається запальним процесом у поверхневому шарі ендометрію, внутрішньої слизової оболонки тіла матки. ЕНДОТЕЛІЙ - шар плоских сполучнотканинних клітин, що вистилає стінки кровоносних і лімфатичних судин. ЕНУКЛЕАЦІЯ – у ветеринарії видалення жовтого тіла. ЕПІДИДИМІТ – запалення придатка сім’яника. ЕСТРУС (oestrus) – стадія вираженої статевої активності, коли морфологічні зміни у статевій системі доповнюються активною секрецією маткових залоз, виділенням назовні тічкового слизу і змінами поведінки тварини. ЕЯКУЛЯТ – сперма, що виділяється самцем під час однієї еякуляції. Ж ЖОВТЕ ТІЛО – тимчасова залоза внутрішньої секреції, що виробляє гормон прогестерон (прогестин, лютеїн, лютеостерон). З ЗАБИТТЯ ВИМ’Я (сontusio uberis). Причини їх виникнення ті ж, що і ран. Переважно це травми тупими предметами. ЗАБІЙ ВУЛЬВИ (contusi vulvae) – хвороба, що виникає при нанесенні тварині в ділянці вульви ударів рогами, вилами, шкреблами чи при падінні її, що можуть ускладнюватися абсцесами, гематомами та тромбозами судин, а великі пошкодження – гангреною, флегмоною тазової клітковини та сепсисом. ЗАВОРОТ ГОЛОВИ ПЛОДА НА БІК – наслідок неправильного надання акушерської допомоги коли починають тягнути за виступаючі кінцівки плода, а шийка матки ще повністю не розкрилася. ЗАЛЕЖУВАННЯ ВАГІТНИХ – розлади функцій органів руху у вагітних тварин. Спочатку тварина насилу піднімає задню частину тулуба, потім втрачає здатність підніматися самостійно. ЗАЛЕЖУВАННЯ ПЕРЕД РОДАМИ (paraplegia gravidarum) – такий стан вагітної тварини, коли вона неможе стояти на ногах, хоч при цьому загальний стан її не порушується і немає видимих клінічних ознак хвороби, що можуть бути причиною такого залежування. ЗАЛЕЖУВАННЯ ПІСЛЯ РОДІВ – хвороба, що характеризується нездатністю тварини підніматися після народження плода. ЗАМЕЖНЕ ГАЛЬМУВАННЯ – гальмування внаслідок якого плідник робить енергійну садку, але ерекція статевого члена виявляється недостатньою або її не буває. Те ж саме стосується еякуляції. ЗАПАЛЕННЯ ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК (inflammatio placentae) – виникає одночасно із запаленням слизової оболонки матки і може перебігати у катаральній, фібринозній, геморагічній, гнійній та гангренозній формі. ЗАПЛІДНЕННЯ – складний біологічний процес, що полягає у проникненні спермія у цитоплазму яйцеклітини, об’єднанні їх ядер з утворенням нового типу клітини – зиготи (гр. zygotos – з’єднані разом), з якої шляхом відповідної трансформації в геніталіях самки розвивається плід з властивими йому індивідуальними особливостями росту, розвитку та продуктивності. ЗАРОДОК, ЕМБРІОН – організм на ранній стадії ембріонального (внутрішньоутробного) розвитку. ЗАТРИМАННЯ ПОСЛІДУ – затримання в матці плодових оболонок після закінчення певного часу після народження плода. У нормі час, протягом якого повинен відокремитися послід, становить: у кобил – 30 хв. У корів – 6 – 8 год., у овець і кіз – 3 год. ЗАТРИМАННЯ ПОСЛІДУ (фетальної частини плаценти – Retentioplacentaes. retentiosecundarum) – є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсюдження у корів, рідше – у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. ЗБУДЖЕННЯ (загальна реакція – reactio) – зміна поведінки тварини, що наступає слідом за появою тічки (дещо пізніше від її початку) і проявляється загальним занепокоєнням тварини, лякливістю, іноді злосливістю, зменшенням апетиту, а то й зниженням молочної продуктивності. ЗВИЧНИЙ АБОРТ – це переривання кожної чергової вагітності приблизно на одній і тій же стадії, тобто, він постійно базується на одних і тих же факторах, не дивлячись на утримання тварин в нормальних умовах і при відсутності зовнішніх причин абортів. ЗВУЖЕННЯ КАНАЛУ ШИЙКИ МАТКИ – патологія, що виникає за причин стриктур, при наявності рубців в стінці шийки матки, новоутворень, хронічного цервіциту, гіпертрофії шийки матки. ЗГАСАЛЬНЕ ГАЛЬМУВАННЯ – розвивається при відсутності підкріплення умовного рефлексу безумовним. ЗИГОТА – клітина, що виникає в результаті запліднення, тобто злиття жіночої і чоловічої гамет; початкова стадія розвитку зародка. ЗЛУЧНА ХВОРОБА – хронічна инвазійна хвороба коней, ослів, мулів, що характеризується ураженням статевих органів, утворенням на шкірі припухлостей, а потім парезами, паралічами і різким виснаженням. ЗОВНІШНЄ ГАЛЬМУВАННЯ (явище негативної індукції, орієнтовний рефлекс) – явище, яке розвивається у плідників у незнайомій для них обстановці, при появі в манежі сторонніх осіб, нових запахів, зміни освітлення, місця взяття сперми, шумі, криках і т. п.). І ІЗОЛЯТОР – приміщення для відокремленого утримання (ізоляції) хворих заразними хворобами і підозрілих на захворювання тварин. Входить до числа основних виробничих будівель ветлікарень, великих тваринницьких господарств, племпідприємств, м’ясокомбінатів. ІМПОТЕНЦІЯ (від сл. im – ні, potentio – сильний, могутній, здатний) – патологія відтворної здатності, що проявляється у самців розладами парування (парувальна імпотенція) чи неможливістю запліднення (запліднювальна імпотенція). ІНВОЛЮЦІЯ – зворотний морфологічний розвиток органів і тканин (наприклад, матки і жовтого тіла після пологів, молочної залози після припинення лактації). ІНДУРАЦІЯ (induratio uberis) – розлита інтерстиціальна дистрофія тканин молочної залози, що супроводжується розростанням сполучнотканинних елементів, здавлюванням паренхіми, атрофією та припиненням функціонування альвеол. ІНТРАПРЕПУЦІЙНІ ПОШКОДЖЕННЯ – це пошкодження, що здійснюються з середини препуційного мішка. ІНФАНТИЛІЗМ – ембріональний недорозвиток організму в цілому й статевої системи зокрема, який характеризується зменшенням чи відсутністю окремих відділів статевої системи (яєчників, матки), видозміненістю статевих органів; здебільшого, такі телиці більші за своїх ровесниць, вони схожі на бугаїв, не приходять у статеву охоту. ІНФЕКЦІЙНИЙ ВЕСТИБУЛОВАГІНІТ (vеstibulitis et vaginitis infectiosa) – інфекційне захворювання зовнішніх статевих органів корів та кобил, рідше овець та свиней, що викликається фільтрівним вірусом і передається під час коїтусу. ІНФЕКЦІЙНІ АБОРТИ – переривання вагітності у самок сільськогосподарських тваринвнаслідок інфекційних захворювань. Й ЙМОВІРНІ (суб’єктивні) ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ – ознаки і симптоми, які можуть виявлятися як у вагітних, так і у неплідних тварин. К КАЛИТКА (scrotum) – це шкірно-м’язове випинання черевної стінки, що захищає сім’яники від дії зовнішніх факторів і виконує терморегулюючу функцію. КАМПІЛОБАКТЕРІОЗ (вібріоз) – інфекційне захворювання великої рогатої худоби, свиней та овець, що передається при осіменінні, через предмети догляду, підстилку, питну воду. Збудник хвороби – плодовий вібріон – Campylobacter foetus veneralis та Campylobacter intestinalis. КАНДИДАМІКОЗНИЙ МАСТИТ (candidamicosis uberis) – запалення вим’я, що виникає при ураженні його кандидамікозними грибами, в основному на ґрунті застосування антибіотиків. КАПАЦИТАЦІЯ – набуття сперматозоїдом запліднюючої здатності. КАРАНТИН – система обмежувальних заходів, що проводяться для попередження поширення інфекційних хвороб. КАРІОГАМІЯ – злиття пронуклеусів двох клітин під час запліднення. КАРПАЛЬНЕ ПЕРЕДЛЕЖАННЯ КІНЦІВКИ – згинання кінцівок у карпальних суглобах. КАСТРАЦІЯ – припинення статевої діяльності шляхом видалення статевих залоз хірургічними методами або порушення їх фукцій іншими способами. Кастрація самців – орхідектомія, самок – оваріектомія. КАТАРАЛЬНИЙ МАСТИТ (mastitis catarrhalis) – це запалення молочної залози з дистрофією залозистого і покривного епітелію молочної цистерни, молочних проток та альвеол, відторгненням його та випотіванням ексудату в ємкісну систему місця ураження. КЕСАРІВ РОЗТИН – операція з видалення плода через розріз черевної стінки (лапаротомію) і матки (гістеротомію). КІСТОЗНИЙ ЯЄЧНИК – яєчник, у якому внаслідок переродження, атрофії фолікулів або жовтих тіл утворилися кісти - замкнуті порожнини, мають стінку і заповнені певним вмістом. КІСТОЗНИЙ ЯЄЧНИК – яєчник, у якому внаслідок переродження, атрофії фолікулів або жовтих тіл утворилися кісти - замкнуті порожнини, мають стінку і заповнені певним вмістом. КЛІМАКС ЧИ КЛІМАКТЕРИЧНИЙ ПЕРІОД (climax) – стареча неплідність. КЛІМАКТЕРІЙ – стареча неплідність. КЛІМАТИЧНА НЕПЛІДНІСТЬ – це стан, що проявляється розладами відтворної здатності тварин під впливом абіотичних факторів (метеорологічних чи незадовільних умов утримання тварин). КЛІТОР (clitoris, cunnus) – це гомолог чоловічого статевого члена, лише без сечовипускного каналу. КОМА – важкий патологічний стан, що характеризується відсутністю реакції тварини на навколишнє середовище, згасанням рефлексів і порушенням основних життєвих функцій організму. КОНТРАКЦІЯ – поступове збільшення сили скорочень м’язових волоконматкив процесі родів під час перейм. КОРМОВІ ВИСИПИ (кормові екзантеми) – дерматит, що виникає у корів як алергічна реакція після згодовування картоплі, бурякової гички, зеленої маси люцерни, гречки, капусти, ріпаку, конюшини. КОРОТКИЙ ПУПКОВИЙ КАНАТИК (funiculis umbilicalis brevis) – зустрічається звичайно з іншими аномаліями плода і може обумовлювати неправильні його позиції, викривлення його хребта, порушення динаміки скорочень матки і аж до розриву та асфіксії плода. КРЕПІТАЦІЯ – звук або відчуття скрипу, тріскання при деяких хворобах (наприклад, при фібринозному маститі), що відчутні при пальпації або аускультації. КРИВАВЕ МОЛОКО (гіперемія вим’я) – це проникнення крові у просвіт альвеол і молочних проток. КРИПТОРХІЗМ – уроджена аномалія, при якій сім’яники затримуються у черевній порожнині самця, а не опускаються у калитку (переважно крипторхізм буває ліво- стороннім). КРИТИЧНІ ПЕРІОДИ – періоди розвитку плода, у процесі якихзмінюється його чутливість до навколишніх факторів: нешкідливі на одному етапі фактори можуть бути згубними на іншому. КРОВОТЕЧА ІЗ ПУПКА – це кровотеча із судин пупка, що появляється внаслідок загального ослаблення теляти, недостатнього дихання, коли нестворюється від’ємний тиск у венозній системі. Л ЛАКТАЦІЯ – фізіологічний процес утворення молока, що включає нагромадження його в альвеолах, періодичне виведення в молочні протоки і заповнення ємкісної системи з послідуючим переміщенням молока з верхніх відділів у нижні –молочні ходи та цистерни і, нарешті, виведення його під час ссання чи доїння. ЛАКТОРЕЯ (incontinentia lactis) – мимовільне витікання молока є ознакою атрофії, слабкості чи паралічу сфінктера дійки на ґрунті травм, запалень, рубцевих перероджень чи новоутворень у дійковому каналі. ЛЕЙОМІОМА – гормонально залежна пухлина, утворена клітинами м’язової і сполучної тканин, що проникають глибоко в стінки матки. ЛЕПТОСПІРОЗ – це інфекційне захворювання домашніх та диких тварин, а також людини, що викликається різними видами лептоспір. ЛЕПТОСПІРОЗНИЙ МАСТИТ (leptospirosis uberis) – є ознакою надшвидкого перебігу лептоспірозу, коли поряд з некрозом слизової оболонки рота, статевих органів, шкіри вух, голови виникає некроз тканин вим’я, з можливим відпадінням некротизованих ділянок. ЛИМОННА КИСЛОТА – головний буфер сперми. ЛОХІЇ – виділення з матки в післяпологовому періоді. ЛЮТЕЇНІЗАЦІЯ – утворення жовтого тіла. ЛЮТЕЇНІЗУЮЧИЙ ГОРМОН – гормон передньої долі гіпофіза. У самок стимулює овуляцію і утворення жовтого тіла, у самців – розвиток інтерстиціальних клітин в сім’яниках. ЛЮТЕЇНІЗУЮЧИЙ ГОРМОН ЧИ ЛЮТРОПІН (ЛГ, стара назва пролан Б) – є глюкопротеїдом. Він прискорює дозрівання фолікулів, викликає лютеїнізацію фолікулярних клітин, овуляцію і утворення жовтого тіла, його дія буває чітко вираженою лише після попередньої дії фолітропіну. ЛЮТЕОТРОПНИЙ ГОРМОН (ЛТГ або пролактин – виділяється гіпофізом лише після утворення жовтого тіла). Він володіє багатосторонньою дією – стимулює ріст і секреторну діяльність жовтого тіла, ріст молочних залоз і лактацію, діючи безпосередньо на епітелій альвеол молочної залози, попередньо підготований естрогенами чи прогестероном. М М’ЯСНИЙ ЗАНОС (mola carnosa) – виникає як наслідок організації мертвого плодового міхура чи не відділених плодових оболонок, згустків крові після внутрішньо – маткової кровотечі. Вони нагадують кулясте чи овальне тіло із сполучнотканинною та м’язовою основою. МАКСИМУМ РОЗРІДЖЕННЯ – найбільший ступінь розрідження, при якому живучість сперміїв не падає нижче їх живучості у нерозрідженій спермі. МАЛОВОДДЯ (oligohydramnion) – різке зменшення кількості навколоплодових вод, обумовлене, очевидно розладами кровообігу, переродженням епітелію водної оболонки чи навіть розривами амніона з витіканням води. МАСТИТ (mastitis) чи маміт (mammitis) – запалення молочної залози, що виникає у відповідь на дію механічних, біологічних, хімічних чи термічних чинників. Назва слова мастит походить від грецького mastos– грудна залоза, а маміт – від латинського mamma– молочна залоза. МАТКА – порожнистий м’язовий орган, в якому розвивається плід у самок ссавців. Розташована в тазовій і черевній порожнинах, між прямою кишкою і сечовим міхуром. Складається з тіла, двох рогів (у більшості ссавців) і шийки. МАТКА (uterus, metra, hystera) – це порожнинний перетинчасто-м’язовий орган, у якому під час вагітності розвивається плід. МАТКОВА КРОВОТЕЧА – кровотеча, що спостерігається у всіх свійських тварин, найчастіше – у корів і кобил, у другій половині вагітності при пошкодженні судин хоріону, слизової оболонки матки або ж одночасно і кровоносної системи плода і матері; вона може бути артеріальною, венозною чи капілярною. МАТКОВИЙ МЕТОД ЩТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ – сперму вводять у порожнину матки. МАЦЕРАЦІЯ – розпушення і роз’єднання твариннихтканин внаслідок просочування їх рідиною. Мацерації може піддаватися загиблий внутрішньоутробно плід під впливом навколоплідної рідини. МАЦЕРАЦІЯ ПЛОДА – ферментативне розм’якшення та розрідження плодових оболонок і тканин абортованого плода в порожнині матки внаслідок катарального чи гнійно-катарального ендометриту. МЕТАБОЛІЧНІ І ТРОФІЧНІ ФАКТОРИ – велике накопичення деяких продуктів обміну речовин плода; високий прояв дегенеративних процесів, що відбуваються у дозрілій плаценті, повний розвиток м’язових елементів, еластичних й інших сітчасто-волокнистих сполучнотканинних структур матки; функціональна зрілість контрактильної системи міометрію; максимальна функціональна активність білків саркоплазми м’язових клітин матки та їх субклітинних субстанцій. МЕТЕСТРУМ (metoestrum) – коротка перехідна стадія, що співпадає з терміном утворення в яєчнику на місці фолікула, що овулював, жовтого тіла. МЕТОД ЕЛЕКТРОЕЯКУЛЯЦІЇ – метод, що полягає у подразненні нервової системи самця переривчастим електричним струмом низької напруги і малої сили за допомогою спеціального приладу – електроеякулятора. МЕТОД МАСТУРБАЦІЇ (запропонував Дж. Амантеа) – метод, що полягає у механічному подразненні голівки статевого члена при терті її об препуційний мішок. Цей метод використовується для одержання сперми у собак та лисиць. МЕТОД СОНОГРАФІЇ – метод діагностики вагітності, що ґрунтується на використанні ультразвуку. Дозволяє діагностувати тільність з 30–35-го днів після осіменіння. МЕТОД ШТУЧНОЇ ВАГІНИ – основний метод одержання сперми на станціях штучного осіменіння, що дозволяє отримати від самця повноцінну сперму без сторонніх домішок. МЕТРИТ – запалення матки. Залежно від локалізації процесу розрізняють: запалення слизової оболонки матки – ендометрит, м’язової оболонки – міометрит, серозної оболонки – периметрит і широких маткових зв’язок – параметрит. МЕТРОРАГІЯ – кровотеча із матки – буває у корів у фазу тічки і статевої охоти до або після осіменіння. МЕХАНІЧНІ ФАКТОРИ – призупинення вільного розтягнення матки в результаті зниження активності прогестерону, значне збільшення і остаточне дозрівання плодів та посилення їх рухової активності; розсмоктування та різке зменшення продукції амніотичної рідини і максимальне приближення першого плоду до шийки матки. МІЖОТЕЛЬНИЙ ПЕРІОД – період між отеленнями; він не повинен перевищувати 365 днів. МІКРОСКОПІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ СПЕРМИ – оцінка сперми за густиною та рухливістю. МІКСОМЕТРА (myxometra) – це накопичення в порожнині матки слизу. МІОЦЕРВІЦИТ – запалення слизової і м’язової оболонки шийки матки. МІХУРЦЕВА ВИСИПКА (еxantеma vesiculorum coitae) – інфекційне захворювання корів та кобил, рідше овець та свиней з ураженням зовнішніх статевих органів, що викликається фільтрівним вірусом і передається під час коїтусу. МІХУРЦЕВІ ЗАЛОЗИ (glandulaevesiculares) – парні, розташовані над шийкою сечового міхура з боків ампул сім’япроводів. МНОЖИННЕ ЗАПЛІДНЕННЯ ЧИ СУПЕРФЕКУНДАЦІЯ (superfecundatio) – це запліднення декількох яйцеклітин у однієї самки протягом одного статевого циклу спермою різних самців. МОЛОЧНА ЗАЛОЗА (glandulal actifera) – це залозистий орган, що складається у великої рогатої худоби з чотирьох часток (з яких задні краще розвинені), вкритих зверху ніжною шкірою з рідкими волосками, які на задній поверхні ростуть знизу вгору, створюючи молочне дзеркало. МОЛОЧНІ КАМЕНІ – наслідок розладів загального обміну речовин, недодоювання корів, катару молочних ходів, відкладання солей фосфору чи обвапніння пластівців казеїну, утворення в них молочних каменів, які або випадають у цистерну і виділяються з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини. МОНОСПЕРМІЯ – запліднення яйцеклітини одним спермієм. МОЦІОН ТВАРИН – регулярні прогулянки на свіжому повітрі, сприяють нормалізації обміну речовин і функцій організму. МОШОНКА – зовнішня частина сім’яникового мішка, в порожнині якого містяться сім’яники з придатками і сім’яніканатики. МУМІФІКАЦІЯ (висихання) плода – наслідок переривання вагітності, при якому шийка матки залишається закритою, порожнина матки стерильною, уяєчнику зберігаєтьсяжовте тіло, в корі головного мозку – домінанта вагітності. Н НАБРЯК ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК (oedemaplacentae) – зустрічається самостійно або в поєднанні з водянкою оболонок, як результат розладу плацентарного кровообігу, інфекцій. НАБРЯКИ ВАГІТНИХ ТВАРИН (oedema gravidarum) – це скупчення транссудату в шкірі та підшкірній клітковині тазових кінцівок та нижньої черевної стінки з явищами венозного застою. НЕЙРОГУМОРАЛЬНІ ФАКТОРИ – підсилення в кінці вагітності і перед родами синтезу окситоцину, серотоніну, простагландинів, катехоламінів, ацетилхоліну, кінінів та різкий спад активності ферментів, що їх нейтралізують – окситоцинази (пітоцинази), холінестерази, моноамінооксидази, кінінази та ферменту, який нейтралізує проста- гландини; зміна чутливості міометрію до біологічно-активних речовин. НЕКРОЗ – омертвіння, відмирання окремих клітин, органів або частин тіла в живому організмі. НЕКРОСПЕРМІЯ – еякулят, що містить мертві спермії. НЕПЛІДНІ БУГАЇ – це бугаї, що виділяють мало сперми, з низькими показниками концентрації сперміїв, їх рухливості, виживання, а також вмісту фруктози, активності ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв. НЕПЛІДНІСТЬ – це тимчасова чи постійна нездатність статево дозрілого організму давати нащадків. НЕПОВНЕ (часткове) ВИПАДІННЯ ПІХВИ – патологія, при якій лише частина піхвової стінки випадає назовні. НЕРВОВО-РЕФЛЕКТОРНІ ФАКТОРИ – це зниження в кінці вагітності збудливості кори головного мозку і одночасне зростання збудливості спинного мозку та рецепторів матки; утворення в корі головного мозку “родової домінанти”; підвищення чутливості (сенсибілізації) нервово-м’язових структур матки до окситоцину і інших біологічно активних речовин локомоторної дії; часткова “фізіологічна десенсибілізація” чутливих інтрамуральних нервових утворень (рецепторів) матки щодо залишків, що утворилися під час вагітності. НЕСПРАВЖНЯ ВАГІТНІСТЬ – настання секреції молока у статеводозрілих невагітних самиць. НЕФРОПАТІЯ – зміни функції епітелію канальців нирок; він стає прохідним для білка і з’являється у сечі. НИЖНЯ ПОЗИЦІЯ - плід розміщується спинкою до нижньої черевної стінки матері. НІМФОМАНІЯ (nymphomania) – розлади нейрогормональної регуляції статевої функції, що характеризуються інтенсивним проявом феноменів тічки, загального збудження та охоти, тривалістю до декількох діб, що повторюються через 2–5 діб. НОРИЦЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ (ulcus fistulosum receptaculi) – виникає на ґрунті проникаючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни. О ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ВАГІТНОСТІ – специфічні, характерні (патогномічні) тільки для вагітних тварин – виявлення плода. ОБ’ЄМ ЕЯКУЛЯТУ – кількість сперми, виділеної плідником за одну садку. ОБІЙМАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС – чітко виражений у самців, особливо у жеребців та кнурів. ОБМОРОЖУВАННЯ ВИМ’Я – наслідок тривалого перебування тварин на морозі, при перевезеннях та перегоні тварин в морозну з вітром погоду, рухові по глибокому снігу, транспортуванні у відкритій машині. ОВОГЕНЕЗ – розвиток і дозрівання жіночої статевої клітини (яйця, яйцеклітини, жіночої гамети) в яєчнику. Ділиться на три періоди: розмноження, ріст, дозрівання. ОВУЛЯЦІЯ (ovulatio) – завершення дозрівання фолікула з прориванням його та ви- тіканням фолікулярної рідини разом з яйцеклітиною. ОДЕРЖАННЯ СПЕРМИ – перший найістотніший захід у системі штучного осіменіння тварин, який повинен забезпечити нормальний прояв статевих рефлексів у плідників з виділенням повноцінного, незабрудненого еякуляту. ОКСИТОЦИН – гормон задньої долі гіпофіза. Викликає скорочення мускулатури матки і альвеол молочної залози. ОЛІГОСПЕРМАТИЗМ (Озм) – малий об’єм еякуляту. ОЛІГОСПЕРМІЯ – різке зниження кількості сперміїв в еякуляті (одиночні спермії). ОПЕРАТИВНЕ АКУШЕРСТВО – комплекс хірургічних прийомів, направлених на допомогу породілі та плоду під час родів. ОПТИМУМ РОЗРІДЖЕННЯ – це такий ступінь розрідження, при якому досягають найвищої живучості сперміїв. ОРХІТ та ЕПІДИДИМІТ (orchitis et epididimitis) – запалення сім’яника та придатка сім’яника, що спостерігається у самців усіх видів тварин, може бути одно- чи двостороннім, гострим чи хронічним, травматичним, асептичним чи гнійним. ОСІМЕНІННЯ – введення сперми у геніталії самки (у ссавців) чи з метою започаткування (зачаття) нового організму. П П’ЯТКОВЕ ПЕРЕДЛЕЖАННЯ КІНЦІВКИ – згинання кінцівок у скакових суглобах. ПАПІЛОМИ (БОРОДАВКИ) ДІЙОК (papillomatoza cutis papillae uberis) – доброякісні фіброепітеліальні новоутворення. ПАПІЛЯРНААДЕНОФІБРИНОМА – пухлина, що за характером ростунагадує цвітну капусту та глибоко проростає в паренхіму яєчника. ПАПІЛЯРНА АДЕНОМА – пухлина схожа на бородавкоподібне розростання, що нагадує цвітну капусту, у більшості випадків уражує обидва яєчника. ПАРАМЕТРИТ – запалення широких зв’язок матки і тієї частини тканин тазової порожнини, що її оточують. ПАРАФІМОЗ (paraеhimosis) – защемлення голівки виведеного статевого члена або його тіла після травми чи внаслідок утворення гематоми, що унеможливлює його зворотне втягування у препуційний мішок. ПАРТЕНОГЕНЕЗ – форма статевого розмноження, коли розвиток зародка відбувається без запліднення. ПАРУВАЛЬНИЙ РЕФЛЕКС – рефлекс, що проявляється штовхальними рухами крупа, що забезпечують сприйняття рецепторами шкіри прутня термічних та механічних подразнень, які виникають під час його тертя об слизову оболонку піхви. ПАРУВАННЯ – злучка, зближення самця-пробника з самкою, при якому відбувається статевий акт (коїтус). ПАТОЛОГІЯ РОДІВ – такий перебіг стадій родів, коли вони неможуть самостійно закінчитись народженням живого і здорового приплоду та своєчасним відділенням і вигнанням із матки фетальної частини плаценти та навколоплідних рідин. ПАХОВИЙ КАНАЛ – з’єднує черевну порожнину з мошонкою, має вигляд щілини. ПЕЛЬВИМЕТРІЯ – вимірювання таза самок тварин з метою прогнозу результатів пологів або для допомоги при пологах. ПЕРЕДЛЕЖАННЯ – це відношення окремої анатомічної ділянки тіла плода до входу в таз. Нормальним передлежанням вважається головне, або тазове, тобто коли плід скерований головою або тазом до входу в тазову порожнину. Неправильні – усі інші (спинне, черевне положення). ПЕРЕДМІХУРОВА (простатична) ЗАЛОЗА (glandulaprostata) – складається із розміщеної на шийці сечового міхура і початковій частині сечостатевого каналу застінної частини, що відкривається чисельними вивідними протоками в уретру та розсіяної між слизовою та серозною оболонками тазової ділянки сечостатевого каналу пристінної частини залози, що відкриваються двома парними рядами в дорсальній стінці каналу. ПЕРЕДЧАСНІ ПЕРЕЙМИ І ПОТУГИ – такі перейми і потуги, які з’являються завчасно до родів. ПЕРЕЙМИ І ПОТУГИ – скорочення м’язів маткиі черевного пресу відпоідно, які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необхідний пристосувальний механізм, що забезпечує народження живого плода. ПЕРЕКРУЧУВАННЯ МАТКИ (torsiouteri) – повертання її навколо своєї поздовжої осі. ПЕРИМЕТРИТ - запалення серозного шару матки, яке має фібринозний або гнійний характер. ПЕРИЦЕРВІЦИТ – запалення серозної оболонки шийки матки. ПЕРІМЕТРИТ І ПАРАМЕТРИТ (perimetritis, parametritis) – запалення серозної оболонки матки, широких маточних зв’язок і паравагінальної клітковини. ПЕРІНЕОТОМІЯ – операція за допомогою якої розрізається стінка піхви, що дає можливість маніпулювання в її глибині і збільшити її прохідність. ПЕРСИСТЕНТНЕЖОВТЕ ТІЛО (сorpus luteum persistens) – це жовте тіло, що не розсмокталося протягом 25–30 днів з часу утворювання (циклічне жовте тіло) чи після отелення (жовте тіло вагітності). ПІОМЕТРА – ускладнення хронічного гнійного ендометриту, що виникає при закритій шийці матки, при якому в порожнині матки накопичується ексудат. ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПАРЕЗ – післяпологова кома, гостра хвороба самок-породіль с.-г. тварин, що характеризується коматозним станом, гіпотермією, парезом гладкої і скелетної мускулатури глотки, шлунково-кишкового тракту, сечового міхура, кінцівок і інших органів і втратою свідомості. ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД – період від закінчення пологів (вигнання посліду) до завершення інволюції статевих та інших органів породіллі, що піддавалися змінам під час вагітності та пологів. ПІСЛЯРОДОВА ЕКЛАМПСІЯ – це гостре нервове захворювання, під час якого тварина б’ється, корчиться і може стати непритомною. ПІСЛЯРОДОВА ПІЄМІЯ – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу септицемії і характеризується тромбозом кровоносних судин та гнійним розм’якшенням тромбів з розвитком метастатичних абсцесів у різних органах і тканинах. ПІСЛЯРОДОВА САПРЕМІЯ – це ускладнення субінволюції матки, що виникає внаслідок інтоксикації організму продуктами, що утворюються в матці при розкладанні ексудату та плодових оболонок, і перебігає без помітної запальної реакції у статевих органах. ПІСЛЯРОДОВА СЕПТИЦЕМІЯ – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ендометриту, метритутаін.), що характеризується поступленням у кров мікроорганізмів та їх токсинів. ПІСЛЯРОДОВИЙ ПАРЕЗ – це гостра нервова хвороба, що розвивається раптово та швидко і характеризується втратою чутливості та парезом тазових кінцівок. ПІСЛЯРОДОВИЙ ПЕРІОД – термін завершення післяродової інволюції органів статевої системи і поновлення у неї відтворної здатності (появи ознак статевого циклу, тічки, загального збудження, охоти). Він не повинен перевищувати 30 днів. ПІХВА (vagina) – орган парування і вивідний канал при народженні плода; це відносно широка перетинчасто-м’язова трубка, що охоплює спереду шийку матки, а ззаду переходить у пристінок. ПІХВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – проводиться шляхом введення руки в піхву. Помічають уже з 30–40-го дня вагітності, що слизова оболонка піхви відзначається сухістю, а зовнішній отвір шийки матки щільно закритий слизом. ПІХВОВИЙ МЕТОД ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ – введення сперми у піхву або на шийку матки без застосування піхвового дзеркала. ПЛАЗМАСПЕРМИ – рідке середовище, що підтримує життєдіяльність сперміїв і сприяє здійсненню процесу злиття статевих клітин. ПЛАЦЕНТА – орган, що розвивається з слизової оболонки матки і судинної оболонки плода (хоріона); здійснює зв’язок плоду з материнським організмом і обмін речовин між ними. ПЛАЦЕНТАРНИЙ БАР’ЄР – гістогематогенний бар’єр, що регулює проникнення різних речовин з крові матері в кров плода і назад. ПЛІД – зародок ссавця після закладки основних органів і до моменту народження. ПЛІДНІ ВОДИ – рідини, що заповнюють порожнини амніотичної і аллантоісної оболонок плоду. ПЛОДОВА СМЕРТНІСТЬ – загибель плодів, що наступає між завершенням імплантації та родами. ПЛОДОВІ ОБОЛОНКИ – навколоплідні тимчасові утворення в матці вагітної самки. Розрізняють водну (амніон), сечову (аллантоіс) і судинну (хоріон) плодові оболонки, з якими плід пов’язаний пуповиною. ПОВНЕ ВИПАДІННЯ ПІХВИ – патологія, при якій вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла. ПОЗАМАТКОВА ВАГІТНІСТЬ – відхилення у розвитку зародка (процес запліднення і розвитку зиготи в розірваному фолікулі або на каймі яйцепроводу, затримка зиготи в яйцепроводі, випадіння раннього зародка з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, і подальший розвиток в ній). ПОЗИЦІЯ – це розміщення спини плода відносно хребта і черевних стінок матері. Нормальною позицією плода вважається верхня, коли спина плода скерована догори,до спини матері, а неправильними є – нижня та бокова (ліва і права) позиція, коли спина плода скерована до нижньої або бокових черевних стінок матері. ПОЇДАННЯ ПРИПЛОДУ – порок, що виникає у самок деяких ссавців, головним чином у результаті помилок в їх годуванні в період вагітності. ПОЛІСПЕРМІЯ – запліднення яйцеклітини декількома сперміями. ПОЛОГИ – завершальнийфізіологічний процес вагітності, що полягає у виведенні з матки зрілого життєздатного плоду, з вигнанням плодових вод і навколоплідних оболонок. Здійснюються енергійними скороченнями мускулатури матки (перейми) і черевного преса (потуги) за участю всього організму матері і частково плода. ПОЛОГОВЕ ВІДДІЛЕННЯ – будівля на тваринницькій фермі для утримання тільних корів перед родами і після них, де передбачені приміщення для санітарної обробки тварин перед пологами, для пологів, господарське, для ветеринарного персоналу, в окремій секції - профілакторій для новонароджених телят. ПОЛОЖЕННЯ – відношення повздовжньої осі тіла плода до повздовжньої осі тіла матері. Нормальним положенням вважається повздовжнє, коли осі тіла плода і матері співпадають, а неправильним – поперечне, або вертикальне положення. ПОПЕРЕЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ З ЧЕРЕВНИМ ПЕРЕДЛЕЖАННЯМ – при даному положенні плід буває розміщений поперек матки, а всі чотири його кінцівки вклинюються в родові шляхи. ПОПЕРЕЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ІЗ СПИННИМ ПЕРЕДЛЕЖАННЯМ – плід лежить розміщений у матці поперек її повздовжньої осі спиною до входу в тазову порожнину. ПОСЛІД – плодові оболонки, що відокремлюються від крипт материнської плаценти після виведення плода з матки матері. ПОСТИТ (postitis) – запалення крайньої плоті. ПОТЕНЦІЯ СТАТЕВА – здатність самця до відтворення потомства. Залежить від повноцінності та прояви комплексу статевих рефлексів, і стану статевого апарату самця. ПРЕНАТАЛЬНА СМЕРТНІСТЬ – загибель ембріонів чи плодів на будь-який стадії їх розвитку. ПРИДАТКОВІ СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ – органи самців ссавців (пухирчастих, передміхурова і цибулинні залози), секрети яких готують уретру до проходження сперміїв, розбавляють їх, збільшують обсяг сперми. ПРИДАТОК СІМ’ЯНИКА (epididymis) – це орган, що складається з голівки, тіла і хвоста придатка; спермо виносні канатики тут об’єднуються в сильно покручену протоку придатка (ductusepididymis), що сягає у коня довжини 72–86 м, дещо розширившись, переходить у сім’япровід (спермопровід). ПРИСІНКОВО-РЕКТАЛЬНА НОРИЦЯ (ficstula vestibulo-rectalis) – хвороба, що зустрічається у всіх самиць свійських тварин, може бути вродженою або набутою, і осстання виникає при травмуванні склепіння пристінку під час родів або як ускладнення після невдалого оперативного лікування розриву промежини, рідше внаслідок прориву абсцесу, що виник у тазовій клітковині. ПРИСТІНОК (переддвер’я піхви) (vestibulum vaginae) – мускульна трубка, що розпочинається від статевих губ і продовжується краніальнодо з’єднання з піхвою. Пробники – активні в статевих відносинах самці с.-г. тварин, які використовуються для виявлення у самок статевої полювання, стимуляції їх статевої функції та контролю ефективності осіменіння самок. Прогестерон – лютеостерон, гормон жовтого тіла яєчників. Забезпечує нормальний розвиток заплідненої яйцеклітини, підготовку молочної залози до лактації, гальмує овуляцію. ПРОЕСТРУМ (prooestrum) – передтічкова, підготовча стадія, коли статеві органи перебуфвають під домінуючим впливом граафового фолікула, а секреторна активність жовтого тіла поступово знижується. ПРОЗОРА ОБОЛОНКА (zonapellucida) – це густе плетиво глікопротеїдів, у петлях якого є вуглеводні компоненти – кортикальні гранули ZP1, ZP2 і ZP3, з яких останній (ZP3) є специфічним рецептором для спермія. ПРОКСИМАЛЬНА І ДИСТАЛЬНА ЦЕНТРОСОМИ (чи центріолі) – це кінетичний центр активності спермія. ПРОСТАГЛАНДИНИ – біологічно активні речовини, секретуються в організмі тварини. Стимулюють скорочення гладеньких м’язів, прискорюють серцеву діяльність; у вагітних викликають родові перейми; пригнічують активність вазопрессину. ПРОСТАТИТ - запалення передміхурцевої залози. ПУПКОВИЙ СЕПСИС – гостре інфекційне захворювання переважно новонароджених телят і пов’язано із недотриманням ветеринарно-санітарних правил при проведенні родів та антисептичної обробки пуповини. ПУПОВИНА, АБО ПУПКОВИЙ КАНАТИК (funiculusum bilicalis), – це трубка, що утворюється сечовою оболонкою, в якій розташовані дві артерії, одна або дві вени і сечова протока, яка з’єднує верхівку сечового міхура з порожниною алантоїса. ПУТРЕСЦЕНАЦІЯ (гнильний розпад, емфізема) ПЛОДА – гнильний розпад тканин плода внаслідок проникнення гнильних анаеробних мікроорганізмів і скупчення у них великої кількості газів (сірководню, азоту, аміаку, вуглекислого газу та ін.). ПУХЛИНИ МАТКИ – це переважно доброякісні новоутворення неепітеліального походження. Р РЕКТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ – включає в себе знаходження матки невагітної тварини, визначення її консистенції, розмірів, скорочувальної активності рогів і тіла матки, діаметру шийки матки, її довжини та консистенції; топографії, ширини і товщини яєчників та їх функціональних утворень (жовтого тіла, везикулярних фолікулів). РЕОТАКСИС – рух проти течії рідин. РЕТРАКЦІЯ (нашарування) – властивість матки укорочуватись після скорочення. РЕТРОПРЕПУЦІЙНІ ПОШКОДЖЕННЯ – це ті пошкодження, в результаті яких пошкоджується статевий член та навколишні щодо нього тканини препуційного мішка. РЕФЛЕКСЕЯКУЛЯЦІЇ – цескорочення м’язів статевого апарату (придатка, сперміопроводів, сечівника та додаткових статевих залоз), яке забезпечує виведення сперміїв і секретів додаткових залоз із статевої системи самця. РЕФЛЕКССТАТЕВОГО ПОТЯГУ (зближення), або ЛОКОМОТОРНИЙ РЕФЛЕКС – посиленням зорових та слухових відчуттів у присутності тварин протилежної статі. РЕФЛЕКС ЕРЕКЦІЇ – сильне наповнення кров’ю печеристих тіл статевого члена, що надає йому пружності і сприяє введенню його у піхву самки. РЕФЛЕКСОЛОГІЧНИЙ МЕТОД (проба самцем-пробником) – дозований контакт самців і самок (по 1,5–2,0 год. вранці і ввечері) використовується в основному для виявлення статевої охоти у осіменених самок. РЕЦИПІЄНТ – живий організм, якому вводять яку-небудь тканину, взяту у донора. Прикладами зв’язку, «реципієнт-донор» можуть бути процеси переливання крові, пересадки органів, трансплантації ембріонів, штучне осіменіння тварин. РЕЦИПІЄНТ (від латинського recipio – той, що отримує, приймає) – менш продуктивна тварина, яку використовують для виношування ембріонів. РІДКА СПЕРМА (Р) – у полі зору мікроскопа спостерігаються окремі спермії, відстань між якими перевищує довжину одного спермія. РОДИ (Рartus) – складний фізіологічний процес, суть якого полягає у виведенні з організму матері дозрілого(их) і живого(их) плода(ів), звільненні порожнини матки від плодових оболонок та залишків плідних рідин у характерні для кожного виду тварин терміни. РОДОПОМІЧ – надання невідкладної акушерської допомоги тваринам при патологічних пологах. Переслідує мету витягти живий плід і зберегти здоров’я матері. РОЗМНОЖЕННЯ – репродукція, притаманна всім організмам, здатність відтворення собі подібних (потомства), що забезпечує безперервність життя виду і спадкоємність поколінь. РОЗРИВ ПРОМЕЖИНИ (vulnus perineum) – виникає спонтанно при патологічних родах за великих плодів, невмілому наданні допомоги із застосуванням акушерських інструментів. РУЧНЕ ПАРУВАННЯ – парування, що передбачає ізольоване утримання самців-плідників, індивідуальний добір до них маток і контрольований їх контакт для спаровування. С САЛЬПІНГІТ (salpingitis) – запалення яйцепроводів. САМОВИДОЮВАННЯ – вада, що полягає у висмоктуванні молока з свого вим’я чи вим’я інших корів. САНІТАРНА БОЙНЯ – ветеринарно-санітарний цех м’ясокомбінату (на відокремленій ділянці) для забою хворих та підозрілих на захворювання тварин. САНУЮЧІ РЕЧОВИНИ – (антибіотики, сульфаніламіди та хіміотерапевтичні препарати, спермосан – 3 та ін.) -речовини, що поряд з пригніченням росту мікроорганізмів дещо знижують обмінні процеси сперміїв. СЕРВІС-ПЕРІОД – період від отелення до запліднення; він не повинен перевищувати 80 днів. СЕРЕДНІЙ ПОПЕРЕЧНИЙ ДІАМЕТР ТАЗОВОЇ ПОРОЖНИНИ – віддаль між серединами сідничних гребенів (spina ischiadica) обох безіменних кісток. СЕРЕДНЯ СПЕРМА (С) – між сперміями добре помітні проміжки, у яких може поміститися по довжині один спермій, і рух окремих сперміїв добре розрізняється. СЕРОЗНА ЦИСТОДЕНОМА – гормонально негативна пухлина епітеліальної природи, що нагадує різного об’єму кісту. СЕРОЗНИЙ ВЕСТИБУЛО-ВАГІНІТ – хвороба, що проявляється значним випотіванням в уражені тканини серозного ексудату, набряком їх, болючістю, набуханням слизової оболонки органа, появою крапкових та смугастих крововиливів, хоча загальний стан тварини залишається без змін. СЕРОЗНИЙ МАСТИТ – запалення вим’я, що супроводжується гіперемією, сильним випотіванням серозного ексудату та виходом лейкоцитів у підшкірну та інтерстиціальну тканину. СЕРОЗНИЙ НАБРЯК ВИМ’Я (oedema uberis serosa) – застійний (симптоматичний) набряк внаслідок скупчення великої кількості транссудату в підшкірній клітковині вим’я із застоєм тут венозної крові, що супроводжується сильним збільшенням об’є- му вим’я. СЖК – сироватка лошат кобил, фармокологічний препарат гормональної дії; сироватка здорових кобил, що мають 45-90 діб. вагітності; містить фолікулостимулюючий і лютеїнізуючий гормони. СИМПТОМ – ознака хвороби або якогось явища. Є основою встановлення діагнозу і прогнозу захворювання. СИМПТОМАТИЧНА НЕПЛІДНІСТЬ – це неплідність самок, що обумовлюється патологією статевих органів. СИМПТОМАТИЧНІ НЕЗАРАЗНІ АБОРТИ – аборти, що бувають ознаками розладів функції життєво-важливих систем організму. СІМ’ЯНИК (testis, didymis, orchis) – парна складна трубчаста залоза, яка закладається у поперековій ділянці черевної порожнини плода в кінці внутрішньоутробного чи на початку постнатального періоду і разом з придатком сім’яника опускається на сім’япроводах у пахову область, а звідтіль через паховий канал у мішок сім’яника, зовнішнім шаром якого є калитка. СКЛЕРОЗ ЯЄЧНИКІВ (sclerosis ovarium) – це захворювання не має широкого розповсюдження і характеризується заміщенням паренхіми коркового шару яєчника сполучною тканиною. СЛАБІСТЬ РОДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – це такий стан роділлі, що клінічно проявляється недостатністю або відсутністю перейм і потуг. СОНЯЧНІ ОПІКИ ШКІРИ ВИМ’Я – запалення шкіри вим’я, до якого схильні високо- молочні корови та кози. СПАЗМИШИЙКИ МАТКИ – патологія, що виникає за умов непогодженого скорочення м’язів окремих відділів родового шляху: м’язи матки скорочуються, виштовхуючи плід в родовий шлях, але шийка матки не розширюється, а, навпаки, звужується. СПЕРМА – суміш плазми і сперміїв, що виділяється самцем під час статевого акту. СПЕРМАТОГЕНЕЗ (або спермогенез) – процес утворення сперми, що включає сперміогенез – процес утворення та дозрівання чоловічих статевих клітин – сперміїв*, який розпочинається у покручених каналиках сім’яника і завершується у придатку сім’яника та плазмогенез – утворення плазми сперми. СПЕРМІЙ – чоловіча статева клітина (гамета) тварин і багатьох рослин. Забезпечує зустріч з яйцеклітиною; активізує її; вносить до неї батьківські гени. Має головку, шийку, тіло і хвіст. СТАДІЯ ЗБУДЖЕННЯ – процес, що проявляється такими характерними ознаками(феноменами): тічка, загальнезбудження, статеваохота, овуляція, що виникають у наведеній послідовності. СТАТЕВА ЗРІЛІСТЬ – здатність самок і самців відтворювати потомство. СТАТЕВА ОХОТА (libido sexualis) – позитивна статева реакція самки на самця, яка намагається наблизитися до нього, приймає позу для статевого акта, часто здійснює акт сечовипускання з послідуючими ритмічними скороченнями статевих губ, допускає садку і статевий акт. СТАТЕВЕ ВИСНАЖЕННЯ – порушення репродуктивної функції самця через надмірну статевої експлуатації. СТАТЕВИЙ СЕЗОН – це пора року, протягом якої у тварин активізується статева функція. СТАТЕВИЙ ЦИКЛ – складний нейрогуморальної ланцюгової рефлекторний процес, що супроводжується комплексом фізіологічних і морфологічних змін у статевих органах та інших системах організму самки від однієї стадії порушення до іншої. Розрізняють три стадії статевого циклу: збудження, гальмування, урівноваження. Феномени стадії порушення: тічка, статеве збудження (або загальна реакція), статева охота, овуляція. СТАТЕВИЙ ЧЛЕН (прутень) (penis) – це орган парування. Він складається з кореня, тіла і голівки. СТАТЕВІ ГУБИ (labiapudendі) – дві валикоподібні, вертикальні, шкірно-м’язові складки, що формують вульву і облямовують з боків статеву щілину і вхід у геніталії. СТАТЕВІ РЕФЛЕКСИ – відповідні реакції організму тварин на вплив відповідних подразників, здійснюваний через центральну нервову систему; забезпечують статевий акт. СТЕРИЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМУ – це вроджена безплідність (це стається ще на ембріональному рівні). СТРЕС – особливий стан організму, що виникає у відповідь на дію сильних подразників або різних факторів зовнішнього середовища. СУБІНВОЛЮЦІЯ МАТКИ – сповільнене відновлення матки та інших репродуктивних органів до передвагітного стану. СУХІ РОДИ – роди, що виникають після передчасного розриву навколоплідних оболонок і витіканні навколоплідних рідин. СУХОСТІЙНИХ ПЕРІОД – час від припинення у тварин лактації до чергових пологів. Фізіологічно необхідний для збереження здоров’я тварин, високої молочної продуктивності, отримання життєздатного приплоду. Т ТАЗОВА ВІСЬ – поздовжня лінія, що проходить через центр тазової порожнини на однаковій відстані від усіх однойменних кісткових виступів, тобто вектор проходження плода під час родів через тазову порожнину. ТЕРАТОСПЕРМІЯ – патологічні зміни форми сперміїв (гіганти, карлики, із зміненою формою головки, тіла, хвоста). ТЕРАТОСПЕРМІЯ (Т) – патологічні зміни форми сперміїв (гіганти, карлики, із зміненою формою головки, тіла, хвоста). ТЕТАНІЧНІ ПЕРЕЙМИ ТА ПОТУГИ (tetania uteri) - перейми та потуги міжякими протягом 5–7 сек.відсутня пауза. Тетанія матки – відсутність же пауз між скороченнями. ТИГМОТАКСИС – занурення у відповідні клітини. ТІЧКА (oestrus) – процес, що характеризується сильною гіперемією та підвищеною секрецією залоз усіх ділянок геніталій самки з виділенням назовні великої кількості слизу. ТОКСИКОЗИ – ускладнення вагітності розладами функції нервової системи, порушенням обміну речовин із загальною інтоксикацією організму та важким загальним станом. ТРАВМАТИЧНИЙ АБОРТ – аборт, що може виникає в результаті безпосереднього травматичного пошкодження черевних стінок та вагітної матки, або ж як рефлекторний акт на механічне подразнення анатомічно віддалених від статевого апарату частин тіла. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ЕМБРІОНІВ – це новий біотехнологічний метод пересаджування ембріонів, вимитих від генетично високо цінних корів (донорів) менш цінним тваринам (реципієнтам). ТРИХОМОНОЗ – це інфекційне захворювання переважно великої рогатої худоби, рідше ним хворіють кобили, собаки та кішки. Збудником хвороби є джгутикові найпростіші – трихомонади (trychomonada bovigenitalium). ТРІЩИНИ ШКІРИ ДІЙОК (ragades papillarum uberis) – пошкодження їх шкіри з руйнуванням епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини бувають поздовжні та поперечні, з пошкодженням епідермісу та без пошкоджень. ТРОФОБЛАСТ – зовнішній шар клітин бластоцисти, які формують початок зовнішнього шару оболонки зародка. ТРУБНИЙ (яйцепровідний) МЕТОД ЩТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ – застосовується у птахів. Довгим катетером через розширювач клоаки сперму вводять у яйцепровід. ТУБЕРКУЛЬОЗНИЙ МАСТИТ (tuberculosis uberis) – є ознакою генералізованної форми туберкульозу. У УРАХУС – випинання передньої сечової протоки. УРЕТРАЛЬНІ ЗАЛОЗИ (залози Літре) – це залози, що розсіяні в товщі слизової оболонки вздовж сечостатевого каналу. Ф ФЕТОТОМІЯ – при патологічних пологах розсічення плоду на частини і вилучення їх із статевих органів самки. ФІБРИНОЗНИЙ МАСТИТ (mastitisfibrinosa) – це запалення вим’я із значним відкладанням фібрину в проміжній тканині, альвеолах та протоках. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ НАБРЯК – один з передвісників родів. ФІМОЗ (phimosis) – це вроджена вада розвитку або набуте захворювання, що характеризується звуженням отвору препуційного мішка. ФІСТУЛА УРАХУСА – патологія, щохарактеризується тим, що урахус зберігається у постфетальному періоді і через нього із сечового міхура виділяється сеча, яка постійно зволожує куксу пуповини. ФЛЕГМОНА – гостре, гнійне, розлите запалення пухкої сполучної тканини стінки препуційного мішка. ФЛЕГМОНА ВИМ’Я (phlegmona uberis) – розлите гнійне чи гнійно-гнильне запалення підшкірної та інтерстиціальної тканини молочної залози. ФЛЕГМОНОЗНИЙ ВУЛЬВІТ, ВЕСТИБУЛІТ І ВАГІНІТ (vulvitis, vestibulitis et vaginitis phle- gmonosa) – хвороби, що виникають на ґрунті травматичних пошкоджень або як ускладнення гнійного запалення геніталій і проявляється розлитою гнійною інфільтрацією міжм’язової та підслизової сполучної тканини, іноді з утворенням абсцесів між пристінком та прямою кишкою або ж некрозом слизової оболонки. ФЛУКТУАЦІЯ – ознака скупчення рідини в патологічному вогнищі. ФОЛІКУЛОГЕНЕЗ – ріст та дозрівання фолікула. ФОЛІКУЛОМА ГРААФОВОГО МІХУРЦЯ – пухлина, що нагадує різного розміру міхурці, наповнені прозорою рідиною. ФОЛІКУЛОСТИМУЛЮЮЧИЙГОРМОН ЧИ ФОЛІТРОПІН (ФСГ, раніше його називали пролан А) – є альбуміном з вуглеводним радикалом. Він стимулює овогенез, ріст і розвиток вторинних фолікулів до антральної стадії. ФОЛІКУЛЯРНА КІСТА ЯЄЧНИКА – це персистентний фолікул, у якому загинула яйцеклітина, розсмоктався фолікулярний епітелій, а стінка фолікула внаслідок розростання сполучної тканини ущільнилася, потовстішала і перетворилася на капсулу. ФРИМАРТИНІЗМ – це виродження, яке ще називають несправжнім гермафродитизмом і проявляється перерозвитком у телиці клітора (який дещо нагадує прутень) при недорозвитку чи відсутності окремих відділів статевої системи самки. ФРУКТОЗА – bфізіологічний цукор сперми. ФУРУНКУЛЬОЗ (furunculosis uberis) – гнійне запалення сальних залоз та волосяних мішечків шкіри у корів з волосатим вим’ям, що утримуються в стійлах без підстилки. Х ХВОРОБИ ВАГІТНИХ ТВАРИН – це такі патологічні зміни, які наступають в організмі в зв’язку з вагітністю та ускладнюють її. ХОРІОН – судинна оболонка (chorion) або плодова плацента разом з материнською плацентою забезпечує морфо-функціональний зв’язок плода з матір’ю. ХРОНІОСЕПСИС – хронічний септичний стан теляти. ХРОНІЧНИЙ КАТАРАЛЬНИЙ ВЕСТИБУЛОВАГІНІТ – хвороба, що проявляється ущільненням та блідістю слизової оболонки з вузликовими ущільненнями, що виступають у вигляді блідих підвищень на поверхні піхви. Ц ЦЕРВІКАЛЬНИЙ МЕТОД ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ – введення сперми безпосередньо у канал шийки матки. Цей методє основним при осіменінні рогатої худоби. ЦЕРВІЦИТ – запалення шийки матки. ЦИБУЛИННО-СЕЧІВНИКОВІ (куперові) ЗАЛОЗИ (glandulaebulbo–uretrales) –парні, розміщені на виході з тазу каудальної частини сечостатевого каналу. ЦИСТИТ – запалення сечового міхура. Ч ЧЛЕНОРОЗМІЩЕННЯ – це відношення рухомих частин тіла плода (кінцівки, голова і хвіст) стосовно його тулуба. Ш ШИЙКА – найбільш ламка частина спермія. ШИЙКА МАТКИ (cervixuteri) – це товстостінний м’язовийканал, що з’єднує порожнину матки з піхвою і має зовнішнє та внутрішнє устя (orificiumexternumetorificiuminternum). ШТУЧНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ ТВАРИН – метод штучного введення сперми за допомогою приладів та інструментів у статеві шляхи самки з метою її запліднення. Основний метод розведення с.-г. тварин. Включає в себе отримання сперми від самця, оцінку якості сперми, її розбавлення, збереження і введення в статеві органи самки. ШТУЧНИЙ АБОРТ – це навмисне переривання вагітності як направлений вплив. Я ЯЄЧНИК – парна жіноча статева залоза, в якій утворюються і дозрівають яйцеклітини, а також утворюються жіночі статеві гормони (естрадіол і його метаболіти – естрон і естріол). ЯЄЧНИКИ (ovariums.oophoron) – статеві залози, у яких утворюються та дозрівають яйцеклітини і виробляються статеві гормони –естрогени і прогестерон. ЯЙЦЕ – яйцеклітина, жіноча статева клітина (жіноча гамета). ЯЙЦЕПРОВОДИ, МАТКОВІ або ФАЛОПІЄВІ ТРУБИ (tubauterinа, tubaFallopii, oviductus, s. salpinx) – тонкі покручені трубочки, розміщені у стінках широких маткових зв’язок, що з’єднують яєчник з маткою і є місцем запліднення яйцеклітин. ЯЛОВІСТЬ – економічне поняття, що означає недоотримання приплоду в матковій групі стада за минулий рік; виражається у відсотках. Причина - безпліддя тварин і аборти. ЯЩУРНИЙ МАСТИТ (mastitis aphthosa) – виникає при захворюванні корів на ящур.
		На початок