video

Після кожної рододопомоги необхідно ретельно дослідити родові шляхи, щоб переконатися в іх цілісності. Забої і розриви можуть бути у ділянці шийки матки, стінок піхви і вульви. При пошкодженнях проводять місцеве лікування з призначенням антисептичних препаратів для попередження інфікування. Розриви зразу після пологів потрібно зашити, уникаючи інфікування, формування рубцевих стягувань, спайок і деформацій, особливо у ділянці вульви. Одночасно проводять загальну і місцеву антибіотикотерапію, а кобилам вводять протиправцеву сироватку.

Пролапс прямої кишки (рис. 1) зустрічається досить рідко у кобил, які мають вроджену схильність (у них випинається анус після кожної дефекації).

Причини: великий плід, бурхливі перейми, зв’язані з наявністю перешкод для виведення плода.

Лікування при помірному пролапсі полягає в ослабленні перейм шляхом призначення транквілізуючих, виконання епідуральної анестезії. Випавшу кишку зменшують, зрошуючи холодною водою з марганцевокислим калієм або таніном і вправляють після встановлення її цілісності.

Виворіт сечового міхура (рис. 2) зустрічається частіше у кобил протягом пологів або у перші дні після пологів. Важливо не спутати виворіт сечового міхура з виворотом піхви. Диференціюють за виглядом слизової, з'єднанням встик сечовивідників, стіканням сечі, унеможливленням знаходження зовнішнього отвору сечівника і за встановленням виходу цього утворення саме з уретри. Якщо з моменту вивороту пройшло багато часу, сечовий міхур може бути дуже набряклим.

Рис. 2. Випадіння піхви на 20 см разом

із сечовим міхуром

Лікування проводять після низької сакральної анестезії. Спочатку знімають набряклість органа шляхом його розминання через тканину, просочену антисептиком. Витинають некротизовані ділянки, зашивають розриви і вправляють, починаючи з шийки сечового міхура. У випадку пошкодження і збільшення уретри, накладають 1–2 шви на її передню частину, антибіотикотерапія.

Розрив вульви, промежини – ускладнення, які є наслідком важких або патологічних пологів при звуженні і недостатній підготовці вульви до виведення плода, сильному натягуванні плода, особливо з порушенням напрямку прикладання сили.

Розрив промежини характеризується порушенням цілісності верхньої спайки статевих губ і більшої частини ановульварного містка, іноді досягаючи нижньої стінки ануса і прямої кишки.

Рис. 3. Розрив вульви

Розрив вульви трапляється при дуже швидкому виведенні плода, коли вульва не встигає перетворитися на родовий шлях. Шкіра і слизова оболонка переддвер’я піхви залишаються неушкодженими, а статеві губи стають дряблими, кровоточать (рис. 3). Неповністю зімкнені стінки піхви розширюються і запалюються.

Лікування Операцію виконують на стоячій тварині після низької сакральної анестезії. Пряму кишку звільняють від калу. Піхву і промежину миють і зрошують розчином антисептика. При недавньому пошкодженні з порушенням тільки верхньої спайки вульви, нижньої частини ановульварного містка і неушкодженій прямій кишці достатньо обробити поверхні рани і відпрепарувати слизову оболонку на рівні країв рани до її передньої частини. Після цього краї рани зближують і зашивають окремими стібками №6, щоб відновити верхню стінку піхви. Другий поверх вузловатого роздільного шва накладають з використанням тих самих ниток, він проходить у підслизовому шарі приблизно за півсантиметра від першого шва і легенько заглиблює перший шов. Після асептизації маленької порожнини, утвореної сполучною тканиною, її присипають порошком антибіотика і накладають шов на шкіру (петлеподібний, у вигляді оберненої згори вниз букви U). На зашиту шкірну рану 1 раз у 2–3 дні наносять шар цинкової мазі. Протягом кількох днів дають послаблюючі корми.

Розрив матки. Може бути неповним (частковим), коли пошкоджується її слизова оболонка і м’язовий шар, і повним (крізьним, проникаючим), коли порушується цілісність усіх оболонок матки, включаючи серозну.

Етіологія. Самовільні розриви матки в комбінації сильних скорочень матки з механічною перешкодою для просування плода (плодів) (при неправильному положенні і членорозміщенні, крупноплідді та виродливості, вузькості таза роділлі, звуження шийки матки тощо), а також при скручуванні матки. Насильні розриви зазвичай виникають під час грубих маніпуляцій у матці, необережному застосуванні акушерських інструментів. Розрив матки може виникнути при різкій фіксації вагітної самки, при евентрації матки під час кесерового розтину, а інколи при застосуванні медикаментозних засобів, які посилюють скорочення матки.

Ознаки. При повному і обширному розриві перейми і потуги раптово припиняються і не відновлюються після застосування скорочуючих матку засобів. Зовнішня кровотеча із статевих органів не завжди проявляється, велика кількість крові може скопичуватись в порожнині матки, а при її перфорації проникає в черевну порожнину. При сильній кровотечі у тварини проявляються ознаки анемії: загальна слабкість, блідість видимих слизових оболонок, часті поверхневе дихання і пульс, задишка, похолодання окремих участків тіла, вух, кінцівок. З’являється дрижання м’язів, напруження черевної стінки, грудний тип дихання, напружена хода, відмова від корму. У випадку крізьного розриву стінки матки з частковим або повним випадінням плодів у черевну порожнину, при пальпації вони легко прощупуються і переміщаються.

Лікування розриву матки.

Для зупинки кровотечі в/в або п/ш вводять 5–10% р-н аміно-капронової кислоти з розрахунку 0,05–0,1 мл/кг маси тварини; в/в 10%-ві р-ни хлорида і глюконата кальцію, п/ш або в/м 1 % р-н вікасола. При значній крововтраті призначають в/в ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% р-н глюкози, р-н Рінгера-Локка, поліглюкін та інші плазмозамінювачі. При неповному розриві матки, якщо роди закінчились, кровотеча з часом зупиняється самостійно, так як матка скорочується. Доцільно призначити ін’єкції окситоцину, пітуітріну. Для профілактики сепсису в порожнину матки вводять антимікробні засоби. При повному розриві матки показана термінова лапаротомія. Якщо у матці є плоди, їх витягають як при кесаревому розтині. Найбільші розриви матки можна зашити кетгутовою ниткою. При обширних або множинних розривах матку видаляють разом з яєчниками (оваріогістероектомія). Якщо в черевну порожнину потрапили згустки крові, навколоплодові оболонки і води, плоди, їх видаляють, за необхідності черевну порожнину промивають розчинами риванолу (1:1000) або фурациліну (1:10000) і висушують серветками, після чого вводять антибіотики або сульфаніламіди.

2.5.2. Залежування після родів

Ця хвороба характеризується нездатністю тварини підніматися після народження плода. Залежування після родів спостерігається у корів, рідше у дрібних жуйних тварин і дуже рідко у свиней.

Причини. Під час виведення великого плода або насильного витягання його при неправильному членорозміщенні чи позиції іноді виникає сильна контузія тазового сплетіння сідничного нерва та нерва замикального отвору, а також контузія шийки матки, що може спричинити залежування тварини після родів.

Симптоми. Породілля не може вставати. Якщо її підняти, то вона не може самостійно стояти. Спостерігається слабість тазової частини тіла, не зважаючи на відсутність ознак паралічу рухових і чутливих нервів. З боку органів травлення, органів дихання та судинно-серцевої системи ніяких відхилень від норми не спостерігається.

Діагноз можна поставити методом виключення. Він ґрунтується на тому, що тварина не може після родів вставати при відсутності будь-яких інших симптомів хвороби. З діагностичною метою нагнітають повітря у вим’я, щоб виключити післяродовий парез, який іноді може перебігати у легкій формі з ознаками залежування.

Прогноз обережний. Хвороба може тривати від кількох днів до кількох тижнів і ускладнюватися розвитком пролежнів.

Лікування. Насамперед тварину треба забезпечити високою підстилкою. Слід два рази на день перевертати тварину з боку на бік, щоб запобігти утворенню пролежнів, а на 3–4-й день від початку захворювання підняти тварину “на ноги”.

Раціон повинен бути не об’ємистим, але поживним. Тулуб тварини треба розтирати щодня солом’яними скрутнями. Особливо потрібний масаж після перевертання тварини на другий бік. Кінцівки корисно розтирати камфорним спиртом.

Внутрішньовенно вводять стандартні розчини глюкози і кальцію хлориду, а внутрішньом’язово – тривітамін або тетравіт. Переважно на 8–10-й день корова встає.

2.5.3. Виворіт матки

Під вивертанням матки розуміють вивертання рога-плодовмістилища у свою порожнину, а під випадінням матки – вивертання матки у свою порожнину і випадіння її назовні за межі статевої щілини. Найчастіше хвороба реєструється у корів одночасно з народженням теляти або після його народження в послідову стадію; зустрічається також у кобил, кіз, сук, кішок. o tag.

Випадіння матки

Етіологія. Факторами, що сприяють випадінню матки, є стійлове прив’язне утримання корів, водянка навколоплодових оболонок, багатоплідність у одноплідних самиць, швидке, насильне витягування плодів, сухість родових шляхів, короткий пупковий канатик, сильні перейми і потуги, великий нахил підлоги стійла в бік тазових кінцівок, важкі і тривалі роди.

Безпосередньою причиною вивертання і випадіння матки є порушена координація скорочень матки і піхви та вульви, що настає внаслідок розладу їх іннервації. Безпосередньою причиною випадіння матки може стати також насильне витягування посліду, якщо він не відокремився від верхівки рога матки. Крім того, швидке витягання плода при відсутності плодових вод у матці може спричинити до випадіння її відразу ж після того, як вийде плід з родових шляхів.

Симптоми. Вивертання матки не супроводжується будь-якими характерними ознаками. Звичайно тварина непокоїться, проявляє потуги, переступає кінцівками, часто малими порціями виділяє кал. Ректально у неї можна виявити поперечну складку матки, вона начебто обрубана.

Рис. 4. Випадіння матки у корови

Випадіння матки починається звичайно з верхівки рога, де був плід. Цей ріг і становить найбільшу частину маси, що випала. Другий ріг зовсім не вивертається, а міститься всередині виваленої маси. Випала матка корови звисає із статевої щілини у вигляді мішка аж до заплюсневих суглобів (рис. 4), на ньому виявляють карункули або залишки навколоплідних оболонок. З карункулів стікає кров, вони темно-вишневого кольору. Корова спокійна, потуги відсутні. Тривале звисання матки супроводжується набряком, засміченням сторонніми тілами (солома, сіно, гній, калові маси), утворенням тріщин, інколи крапельною кровотечею.

У кобили з матки, що випала, відбувається капілярний крововилив навіть при відсутності ушкоджень, а іноді й з усієї поверхні слизової оболонки матки сочиться кров. Треба відзначити, що надмірне натужування кобили під час випадіння матки сприяє, звичайно, попаданню частини обводової кишки всередину матки.

У жуйних тварин при наступанні ногою на послід, що звисає до підлоги, нерідко в матці відриваються карункули. При повному випадінні матки спостерігається значне викривлення і здавлювання сечівника, від чого сеча затримується у сечовому міхурі. Коли матка перебуває довго в такому ненормальному положенні, у тварин починається уремія. Коли матка довго знаходиться поза черевною порожниною, у тварини можуть виникати явища сепсису. У корів смерть настає на 5–9-й день, у інших видів тварин – на 2–3-й день.

Лікування. В першу чергу наводять туалет задньої частини тіла і ставлять тварину з вивернутою маткою так, щоб задня частина її тіла була вище передньої. Роблять епідуральну сакральну анестезію (рис. 5), намагаються розправити інвагіновану матку рукою або ж вливанням у її порожнину розчинів. При цьому добре змазану вазеліном або яким-небудь жиром руку вводять у матку і долонею обережно тиснуть на вивернуту всередину стінку рога матки. Правда, іноді, коли рука в акушера коротка, не можна досягти повного виправлення стінки рога матки, тоді вливають у порожнину матки стерильний слизистий відвар льону, рису, чи крохмалю – 4–5 л. Ця рідина своїм тиском забезпечить правильне розміщення стінок рогів матки. Перш ніж приступити до вправлення, треба відокремити послід і старанно очистити матку від бруду та прилиплої підстилки (рис. 6). Після цього треба обмити її 3% холодним розчином таніну або відваром дубової кори. За наявності тріщин або дрібних виразок слизової оболонки матки чи карункулів, що кровоточать, їх припікають 5% розчином йоду або 3% розчином карболової кислоти. Чисту стінку матки акуратно змазують рукою теплою (40–42°) емульсією антибіотиків або йодвісмутсульфаміду, щоб стінка матки мала температуру тіла і не стала стороннім тілом при переміщенні її у черевну порожнину.

Рис. 5. Епідуральна сакральна анестезія:

А – корова, Б – кобила

Рис. 6. Очищення матки від бруду

При повному випадінні матки, якщо корова лежить, то її матку кладуть на чисте полотно, а коли стоїть – підіймають на полотні, очищають від сторонніх тіл і бруду, відділяють послід, обмивають матку холодним розчином калію перманганату 1 : 5000, приготовленим на кип’яченій воді, густо посипають цукром, вводять у м’язи 25–35 ОД окситоцину і вправляють у родові шляхи. Якщо немає калію перманганату, то матку можна облити холодною кип’яченою водою.

Вправити матку можна двома способами:

1 – забинтувати тісно широким бинтом або вузьким рушником, починаючи з верхівки до кореня хвоста, і, розбинтовуючи стислу матку, вправляти її у тазову порожнину;

2 – підняту на полотнищі матку охопити двома руками близько до статевої щілини і, стискаючи, поступово вправляти. Коли матка уже знаходиться у піхві, тильною стороною кулака натискають на верхівку рога і вивертають матку, переміщаючи її одночасно у черевну порожнину. При цьому рука знаходиться у порожнині матки і розправляє її стінки та утримує матку протягом 5–10 хв поки корова не заспокоюється. Якщо у корови з’являються потуги після вправляння матки, відразу роблять блокаду сакрально-епідуральну або парасакральну та накладають фіксаційну петлю на вульву. Під тазову частину тіла ставлять дерев’яний настил або дві в’язки соломи, щоб таз корови був вище холки і слідкують постійно за поведінкою корови. У порожнину матки вводять у порошках або свічках антибіотики і сульфаніламіди. Для попередження повторного випадіння матки рекомендують на статеву щілину накладати шви з товстого шовку або нитки (рис. 7).

Рис. 7. Шви при випадінні матки

2.5.4. Затримання посліду

Затримання посліду (фетальної частини плаценти – Retentio placentae s. retentio secundarum) є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсюдження у корів, рідше – у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. За нормального перебігу родів у всіх свійських самиць фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської одночасно з народженням плода. Практично так завершуються роди у багатоплідних тварин (сук, кішок, свиней). У кобил фізіологічним періодом відділення фетальної частини плаценти, тобто закінчення родів, вважається 35 хв, у корів – 6 годин, овець і кіз – 5 годин, у свиней, кішок, сук – до 3-х годин. Найдовша тривалість послідової стадії родів у корів обумовлена особливістю морфології плаценти.

Етіологія. Розрізняють безпосередні причини захворювання і фактори, що сприяють його виникненню. До загальних факторів, що сприяють виникненню затримання фетальної частини плаценти, належать неповноцінна і недостатня годівля, прив’язне утримання вагітних тварин, особливо корів у запуску, водянка навколоплідних оболонок, перерозвинуті плоди, двійні у однонароджуваних самиць, виснаження або ожиріння тварин. До безпосередніх причин затримання фетальної частини плаценти відносять:

а) недостатню напруженість послідових перейм і інволюцію матки (атонію);

б) зростання (злипки) плодової і фетальної частин плацент внаслідок запальних процесів в ендометрії або в хоріоні плода.

Симптоми. Розрізняють повне, неповне і часткове затримання посліду (рис. 8, 9). Повне частіше буває у корів і кобил. При повному – у корів, у всіх плацент котиледони з’єднані з карункулами, а із статевої щілини звисають пуповина з навколоплідними оболонками або їх взагалі не видно. У кобил рідко буває затримання фетальної частини плаценти, але якщо буває, то завжди повне. Із статевої щілини теж звисають навколоплідні оболонки і пуповина. У багатоплідних роділь переважно затримуються фетальні плаценти окремих плодів.

При частковому затриманні, що буває найчастіше у корів, із статевої щілини звисають навколоплідні оболонки аж до скакових суглобів і нижче, а з’єднані між собою котиледони і карункули залишаються тільки в окремих місцях. У більшості хворих загальний стан не змінюється. При акті сечовиділення вони неспокійні, напружуються, піднімають хвіст, переступають кінцівками, із статевої щілини разом з сечею виділяються залишки навколоплідних рідин.

Рис. 8. Повна затримка посліду у корови

Рис. 9. Повна затримка посліду у кобили

Діагноз. Звисання навколоплідних оболонок із статевої щілини та відсутність виділеного посліду у стійлі тварин – основні підстави для постановки діагнозу.

Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування.

Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 годин від народження теляти. З цією метою коровам випоюють 10–15 л 5% теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 кг на 10 л води); внутрішньовенно вводять 200–250 мл 40 % розчину глюкози з 20 мл 5% розчину аскорбінової кислоти, внутрішньом’язово – розчин синестролу, підшкірно – розчин прозерину тощо.

У порожнину матки в проміжок між слизовою оболонкою і навколоплідними оболонками вводять пробіотик ендоспорин: одну або дві ампули по 500 млрд мікробних клітин в 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або в 0,5% розчину новокаїну, одну – дві свічки ендоспорину, що містять по 500 млрд мікробних тіл. Підшкірно ін’єктують розчини: ерготилу 0,05% – 6–8 мл, ергометрину 0,02% – 5–6 мл, 0,1% карбахоліну – 2–3 мл, 2% бревіколіну – 10 мл.

Щоб не допустити даної патології найраціональнішою є профілактика захворювання. Її основою повинні бути організаційно-господарські і зооветеринарні заходи: запуск корів на 55–60 днів; регулярний моціон особливо в період сухостою; годівля нетелей і корів в запуску кормами високої якості; виключення із раціону кислих і недоброякісних кормів; переведення корів за 10–15 днів до отелення в родильне відділення; підтримання високого санітарного стану в родильному відділенні.

browser does not support the video tag.

Затримка посліду

Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 години після народження теляти, у кобил – через 15–20 хв після народження лошати. Для відділення посліду затискають ніжку карункула між двома пальцями (вказівним і середнім), а великим пальцем злущують котиледон із карункула (з його залозистої частини) (рис. 10, 11).

Рис. 10. Оперативне відділення посліду (судина оболонка):

a – карункул, b – ворсинки хоріона

Рис. 11. Схема з'єднання карункула і котиледона

Кобилам при затриманні посліду довше 30 хв вливають внутрішньовенно 200–250 мл 40% розчину глюкози, підшкірно – 25–50 ОД окситоцину. Якщо послід не відділився після консервативного лікування, його відділяють оперативно.

Затриману фетальну частину плаценти зручніше видаляти не пучкою, витягуючи ворсинки, а ввести випрямлені пальці між фетальною і материнською частинами плаценти та поступово розшаровувати їх, натягуючи за навколоплідні оболонки.

Свиноматкам при затриманні посліду роблять масаж матки через черевну стінку або вводять 1 мл 2% розчину синестролу і через 1 годину – 30 ОД окситоцину.

При затриманні посліду у кіз лікування повинно бути негайним і ефективним: їм вводять 5–10 ОД окситоцину, роблять масаж матки через черевну стінку, вливають у вену 50–100 мл 20% розчину глюкози з 5–10 мл окситоцину.

У всіх випадках оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської необхідно завершувати депонуванням в порожнину матки в порошках: трициліну, суміші сумісних антибіотиків і сульфаніламідів, антибіотиків; у свічках: фуразолідонові свічі з іхтіолом, фуразолідонові свічі з іхтіолом і неоміцином, йодопен супозіторії, фодофарм; у емульсії синтоміцин (рис. 12).

Рис. 12. Лікарські препарати для лікування затримки посліду

2.5.5. Субінволюція матки

Під субінволюцією матки розуміють сповільнене відновлення матки та інших репродуктивних органів до передвагітного стану. Ця патологія спостерігається у самок усіх видів тварин, але найбільш схильні до неї корови. Внаслідок зниженої інтенсивності ретракції м’язів матки та регресії карункулів, дегенеративно-регенеративних процесів у ендометрії, сповільненого відновлення зв’язкового апарату та топографії матки, в її порожнині скупчуються лохії, що піддаються розкладу і відбувається отруєння організму продуктами їх розпаду та бактерійними токсинами. Субінволюція матки частіше спостерігається у зимово-стійловий період.

Клінічні ознаки. Хворобу реєструють з 7–8-го дня після родів. Найхарактернішою ознакою є виділення значної кількості густих темно-червоних лохій при лежанні тварини, що може затягуватися до двох тижнів (рис. 13).

Рис. 13. Виділення густих темно-червоних лохій

Загальний стан тварини мало змінений, іноді може спостерігатися в’ялість, зниження апетиту, незначні коливання температури.

При вагінальному дослідженні породіллі виявляють набряк слизової оболонки піхви (рис. 14) та піхвової частини шийки матки, шийка матки розкрита (рис. 15) і розміщена на передньому краї лобкових кісток.

Рис. 14. Набряк слизової оболонки піхви

Рис. 15. Шийка матки корови розкрита

При ректальному дослідженні виявляють збільшену матку, її роги в’ялі, опущені в черевну порожнину, іноді промацуються карункули, флуктуація рога, що був плодовмістилищем.

З переходом процесу у хронічну форму (з 14-го по 30-й день) зменшується виділення лохій, вони стають темно-бурими, густими.

При хронічному перебігу хвороби (через 1,5–2 місяці після отелення) виділення лохій може цілком припинитися, загальний стан тварини видається нормальним, але при ректальному дослідженні виявляють у 1,5–2 рази збільшену матку, зміщену на одну третину в черевну порожнину, стінки її потовщені, ригідність ослаблена. Статеві цикли бувають неповноцінними або ж має місце анафродизія.

Лікування скеровують на відновлення тонусу та скоротливості матки, стимулювання дегенеративно-регенеративних процесів, підвищення рівня біоенергетичних процесів, місцевої та загальної реактивності. Хворим призначають маткові препарати (окситоцин, пітуїтрин, прозерин, ергометрин, метилергометрин та ін.) (рис. 16), ректальний масаж матки (рис. 17), моціон.

Рис. 16. Препарати для лікування субінволюції матки

Рис. 17. Ректальний масаж матки

Внутрішньовенно вводять (рис. 18) 150 мл 10% розчину кальцію хлориду в комбінації з 250 мл 40% розчину глюкози, внутрішньом’язово – простагландини (естрофан, ензапрост, дінапрост, люталіз та ін.) та 10 мл тривіту, 2–3 рази з інтервалом три доби.

Рис. 18. Внутрішньовенне введення лікарських препартів

2.5.6. Поїдання посліду і приплоду

Всі тварини мають схильність поїдати послід, що виходить з матки після народження плода. При цьому тварина поїдає свій послід і ніколи не поїдає посліду іншої тварини. У кобил це явище буває рідко. Корови частіше поїдають плодові оболонки, після чого у них часто спостерігається атонія передшлунків, закупорювання книжки. У кіз і овець схильність до поїдання посліду виявляється слабо. Свині поїдають послід охоче, після чого в них не буває порушень з боку шлунково-кишкового тракту, але спостерігається схильність до поїдання поросят. М’ясоїдні звичайно поїдають плодові оболонки, і це не відображається на їх самопочутті, бо послід є для них своєрідною їжею тваринного походження.

Лікування. Проводиться тільки у коней та жуйних тварин і полягає в дієті і задаванні глауберової солі або касторової олії для видалення посліду.

Профілактика. Послід після виходу з матки обов’язково слід негайно прибрати з приміщення.

2.5.7. Післяродова інфекція (септицемія, піємія, післяродова сапремія)

Інфекція може проникати в організм самок через статеві шляхі в результаті пошкоджень під час родів і післяродовий період або задовго до родів і нічим не проявлятися (дремлюча) до родового акту, коли опірність організму знижується. Тому атонія матки, затримка посліду, надмірна експлуатація – фактори, що сприяють виникненню післяродових захворювань. Є два джерела проникання і розвитку інфекції в організмі тварини у післяродовий період: екзогенний і ендогенний.

Післяродова інфекція – це захворювання, що характеризується проникненням в кров мікробів (їх токсинів) і проявляється ознаками тяжкого стану. Мікроорганізми можуть потрапляти в кров'яне русло через лімфатичну систему, а також через рани. Через статеву систему проникають при пониженій резистентності тканин статевої системи. Перебіг і закінчення захворювання залежить від реактивності оганізму і від патогенної мікрофлори залежно від перебігу патологічного процесу і симптомів розрізняють 3 форми запального зараження:

1. Післяродова септицемія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ендометриту, метриту та ін.), що характеризується надходженням у кров мікроорганізмів та їх токсинів. Збудником післяродової септицемії частіше бувають: гемолітичний стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьогнійна паличка та ін.

Післяродова септицемія найчастіше спостерігається у жуйних і м’ясоїдних, рідше у інших тварин.

Симптоми. Клінічні ознаки післяродової септицемії різні і залежать від характеру розвитку інфекції в організмі, але звичайно вона супроводжується явищами загальної інтоксикації та перитоніту. Першим симптомом початку хвороби є підвищення загальної температури тіла. Вона підвищується так швидко, що протягом 24-х годин може піднятися більше як на 2°С порівняно з нормою. Пульс стає слабшим, частим і доходить у великих тварин до 100 ударів за хвилину. Разом з пульсом прискорюється і дихання; воно стає поверхневим. Апетит поступово зникає, у корів, овець та кіз припиняється жуйка, а у м’ясоїдних спостерігається блювота. Шкіра стає холодною на дотик, особливо в ділянці вух, вим’я і біля основи рогів. Слизові оболонки рота й носа сухі. Виділення молока спочатку різко знижується, а через 2–3 дні захворювання зовсім припиняється.

Перебіг хвороби різний і залежить від виду тварин та від вірулентності мікроорганізмів.

У кобил це захворювання проходить у переважній більшості випадків гостро і закінчується за 2–3 дні летально. Тільки лікування в ранньому періоді захворювання іноді може привести до одужання. У корів гострий перебіг хвороби спостерігається рідше і тільки в тих випадках, коли септичний флегмонозний процес з піхви і матки швидко поширюється по сполучній тканині та підшкірній клітковині тазових кінцівок.

Лікування полягає у підвищенні загальної резистентності організму застосуванням патогенетичної та загальнотонізуючої терапії, що також сприяє зменшенню інтоксикації. Внутрішньовенно вводять 200–250 мл 0,5% розчину новокаїну на фізрозчині, 200 мл 40% розчину глюкози, 120 мл 10% розчину кальцію хлориду, 40–50 мл уротропіну, 10 мл (50 ОД) окситоцину. Промивають матку декілька разів підряд, роблячи масаж через пряму кишку, щоб максимально вивести розчин з її порожнини. У чисту порожнину матки вливають 150–200 мл комбінованої емульсії антибіотиків та сульфамідних препаратів. При післяродовій септицемії практикують введення сульфамідних препаратів та антибіотиків в ударних дозах.

2. Післяродова піємія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу септицемії і характеризується тромбозом кровоносних судин та гнійним розм’якшенням тромбів з розвитком метастатичних абсцесів у різних органах і тканинах. Викликають частіше стафілококи (стрептококи) буває і змішана інфекція.

Симптоми. Клінічні явища післяродової піємії звичайно настають раптово, бувають різноманітними і залежать від місця локалізації метастазів. У більшості випадків уражаються суглоби кінцівок, причому більш схильні до метастатичного запалення скакальні суглоби. Під час огляду спостерігається припухлість суглобів, а на дотик вони теплі й болючі. Під час руху тварина кульгає.

Лікування в основному таке саме, як і при післяродовій септицемії.

3. Післяродова сапремія як ускладнення субінволюції матки виникає внаслідок інтоксикації організму продуктами, що утворюються в матці при розкладанні ексудату та плодових оболонок, і перебігає без помітної запальної реакції у статевих органах.

Симптоми. Тварина в’яла, у неї немає апетиту, спостерігаються запори чи проноси, молокоутворення знижується або припиняється, розвивається серозний мастит. Можуть виникати також серозні запалення та набряки суглобів, сухожильних піхв. Матка виявляється атонічною, дряблою, в ній скупчується ексудат з неприємним запахом.

Прогноз благоприємний.

Лікування. Застосовують маткові та сечогінні засоби, санацію матки дезінфікуючими препаратами. В гострих випадках вдаються до кровопускань із наступним внутрішньовенним введенням фізіологічного розчину та глюкози.

2.5.8. Післяродовий парез (післяродова гіпокальціємія)

Післяродовий парез – це гостра нервова хвороба, що розвивається раптово та швидко і характеризується втратою чутливості та парезом тазових кінцівок, глотки, язика. Хвороба спостерігається переважно у корів, рідше у овець та кіз і дуже рідко у свиней.

Причини. 1. Гіпоглікемія – зниження цукру в крові в результаті гіперфункції підшлункової залози. Виділяється велика кількість інсуліну. 2. Гіпокальцемія – виникає в результаті виведення солей Са з молоком. Це пояснюється тим, що раптово глюкоза і солі кальцію переходять з крові в молозиво. Таким чином, пониження вмісту глюкози в крові та порушення діяльності залоз внутрішньої секреції на ґрунті недостатнього вмісту кальцію в крові, безпосередньо сприяють розвитку хвороби. Відзначають, що частіше це спостерігається у тварин від 4 до 6 років, тобто в той період життя корови, коли молочна продуктивність її найвища і лактогенез вже починається під час родів, при повноцінній годівлі тварини в кінці вагітності.

Симптоми. У корів перші ознаки післяродового парезу звичайно появляються протягом 12–72 годин після родів. Хвороба дуже рідко може появитися і до родів, і під час народження плода, а в поодиноких випадках через 4 дні й пізніше. Вона починається зменшенням апетиту і припиненням жуйки. Потім у корови з’являється легке занепокоєння, переступання з ноги на ногу, деяка хиткість заду і дрижання м’язів. Після цього корова падає і не може піднятися. Іноді раз чи два встає, потім знову лягає і вже лишається лежати. Не забаром настає втрата чутливості. Корова лежить із зігнутими під тулуб кінцівками, з витягнутою вперед головою. Незабаром вона змінює положення, лягає на бік і витягує кінцівки, а голову закидає на грудну клітку, язик звисає з напіввідкритого рота (рис. 19, 20) шия S-подібно викривлена (рис. 21).

Рис. 19. Закидання голови на грудну клітку за парезу з випадінням язика

Рис. 20. Закидання голови на грудну клітку за парезу

Рис. 21. S – подібне викривлення шиї

Рогівка очей буває мутною, нечутливою або мало чутливою до дотику пальцем руки. Під час огляду виявляють розширення зіниць. Температура тіла у корови на початку хвороби буває нормальною і тільки у випадках збудження тварини (на початку захворювання) вона буває трохи вищою від норми. З перебігом хвороби температура тіла поступово знижується, опускаючись іноді до 35°С. При обмацуванні виявляють, що поверхня шкіри, рогів і вух холодна. Перистальтика відсутня. Припиняється акт дефекації і сечовиділення. В прямій кишці знаходять щільні калові маси. Сечовий міхур переповнений. Атонія. Тимпанія.

У кіз і овець післяродовий парез проходить так само, як і у корів.

У свиней ця хвороба триває 1–2, а іноді й 4 дні, після чого свині одужують.

Лікування. Коровам при важкому стані слід ввести під шкіру кофеїн в кількості 4,0 мл у водному розчині. Хворим коровам апаратом Еверса (рис. 22) нагнітають повітря у вим’я, від чого зменшується надходження крові до молочної залози і виведення глюкози і кальцію з молоком. Одночасно збільшується приплив крові до головного мозку. Повітря нагнітають послідовно у цистерни кожної чвертки вим’я. Спочатку видоюють молоко, потім верхівку дійки протирають тампоном, змоченим у 70° спирті, вставляють стерильний катетер і нагнітають повітря повільно до утворення тимпанічного звуку при пальпації та рівномірного розтягнення шкіри. На верхівку кожної дійки накладають бинтову лігатуру, щоб не виходило повітря і залишають на 10–15 хвилин. За цей час внутрішньовенно корові вводять 200 мл 40% розчину глюкози і 150 мл 10% розчину кальцію хлориду. Кінцівки, круп і поперек розтирають пучком соломи або сіна і вкривають рядном.

Рис. 22. Нагнітання повітря у вим’я корови за парезу

Забороняється вводити через рот лікарські речовини.

Далі лігатури з дійок знімають і здоюють повітря. Частіше ж хвороба після лікування триває кілька годин і рідко від 1-ї до 3-х діб. Після відповідного лікування починається одужання, повертається чутливість, тварина втягує язик, голова набуває звичайного положення, починається виділення калу й сечі, підвищується загальна температура тіла, пульс стає рівним і наповненим. Незабаром корова встає і починає їсти.

2.5.9. Післяродова еклампсія. Післяродовий невроз

Це гостре нервове захворювання, під час якого тварина б’ється, корчиться і може стати непритомною. Захворювання спостерігається найчастіше у сук і має назву еклампсії годуючих сук (рис. 23).

Рис. 23. Еклампсія у собак

У інших видів тварин буває рідко. Післяродова еклампсія виникає після родів і порівняно рідше під час родів. У овець, кіз і сук бувають випадки захворювання і в кінці вагітності (атипова форма).

Симптоми. У корів хвороба спостерігається відразу після родів і починається млявістю з наступним збудженням тварини. Потім з’являються тетанічні судоми м’язів, особливо розгиначів голови і шиї (рис. 24). Жувальні м’язи судорожно скорочуються, при цьому тварина скрегоче зубами. Чутливість у тварини втрачена. Під час лежання спостерігаються судоми м’язів кінцівок, що виникають періодично. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення. Припадки тривають від кількох хвилин до півгодини, причому вони повторюються через кілька годин, а іноді навіть через кілька днів.

Рис. 24. Еклампсія у корів

У овець і кіз еклампсія спостерігається відразу після родів або під час родів і дуже рідко в останні дні вагітності. Хвороба починається раптово, з’являються тетанічні судоми м’язів, особливо розгиначів голови і шиї (рис. 25). Від судомного скорочення жувальних м’язів чути скрегіт зубів; слина звичайно збивається в піну. Чутливість у тварини під час судом втрачена. Під час лежання спостерігаються періодичні судоми м’язів кінцівок. Іноді судомно трясеться все тіло. Дихання прискорене і періодами ніби припиняється на кілька секунд. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення (окрик, дотик та ін.). Припадки тривають від 10 до 30 хв і повторюються через кілька годин, а іноді навіть через 2–3 дні. Були випадки еклампсії, при якій після першого припадку, що триває 15–25 хв, починався коматозний стан на 10–15 хв, після чого тварина цілком видужувала. Частіше ж хвороба триває від 2-х до 4-х діб.

Рис. 25. Еклампсія у кіз

Лікування. Хворій тварині надають повний спокій, затемнюють приміщення, особливо сукам і свиноматкам, забирають від них приплід, дають пити вволю.

Для заспокоєння застосовують препарати брому, а внутрішньом’язово вводять 25% водний розчин сульфату магнію.

2.5.10. Профілактика хвороб післяродового періоду

Більшість проблем зі здоров`ям корів – це наслідок неправильного їх утримання під час сухостою й упродовж 40–50 днів після отелення. Менеджмент сухостійних корів суттєво впливає на продуктивність у наступній лактації, на стан здоров`я під час отелення та після нього. Вірогідність розладу обміну речовин у цей критичний для тварин період дуже висока. Як наслідок, виникають такі хвороби, як післяродовий парез, затримка плаценти, набряк вимені, кетоз, синдром жирної печінки. Профілактика патологій отелень і післяродових ускладнень включає комплекс господарсько-зоотехнічних, санітарно-гігієнічних і ветеринарних заходів під час вирощування ремонтного молодняку, осіменіння корів і телиць, під час вагітності, отелення і в післяродовий період. Специфічну профілактику інфекційних хвороб у стадах великої рогатої худоби проводять згідно з планом протиепізоотичних заходів за чинними інструкціями та настановами.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть симптоми вивороту матки в тварин.

2. Назвіть причини травм родових шляхів.

3. Згадайте причини і основні ознаки залежування тварин після родів.

4. Які післяродові хвороби матки зустрічаються у корів?

5. Яке лікування при вивороті матки застосовують?

6. Назвіть причини і яке лікування при затримці посліду застосовують?

7. Які клінічні ознаки субінволюції матки?

8. Які причини поїдання посліду і приплоду?

9. Які є форми післяродової інфекції та інтоксикації?

10. Які причини післяродового парезу і яке лікування застосовують?

11. Які причини післяродової еклампсії і як вона проявляється у корів?

12. В чому полягає профілактика хвороб післяродового періоду.

Попередня тема

На початок

Наступна тема