video

Стан організму матері має вирішальний вплив на ріст та розвиток плода і новонародженого приплоду. Особливо великий вплив на ріст і розвиток плода має біологічно повноцінна годівля, правильне утримання вагітних в останню третину вагітності, оскільки у даний період плід інтенсивно росте.

Розвиток плода у період вагітності проходить нерівномірно. Так, жива маса 3 місячного плода корови становить 120–150 г, 6-місячного – 4,5–5 кг, 7-місячного – 10–12 кг, 8-місячного і 9-місячного – 30–40 кг.

Про зрілість і розвиток новонародженого судять за його довжиною та масою. Так, маса нормально розвиненого теляти повинна становити 7% від маси тіла корови і складати від 25 до 45 кг, лошати – 26–50 кг, ягняти та козеняти – 2–4 кг, поросяти – 1–1,5 кг, цуценяти – 0,1–0,5 кг. Про зрілість народженого плоду роблять висновок за розвитком у них молочних зубів. Телята при народженні повинні мати 4–6 молочних різців. У лошат, крім різців, повинно бути по три молочних премоляри на кожній щелепі, у ягнят прорізаються різці та премоляри, а у поросят – різці, окрайки та ікла. Все тіло покрите шерстю.

Серце у новонароджених телят має значно більшу товщину правого шлуночка від лівого. Боталова протока та овальний отвір у новонароджених телят заростає через 15–20 днів після народження, а у лошат ще пізніше. У нормально розвинених телят через 30–60 хв після народження з’являється апетит, вони встають і шукають вим’я. Частота пульсу і дихання у новонароджених має значні видові коливання, очевидно це пов’язано із особливостями функціонального стану симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи.

Таблиця 14

Показники пульсу і дихання у новонароджених тварин за 1 хвилину

№ п/п	Вид тварини	Частота пульсових ударів	Частота дихальних рухів
1	Телята	120–160	30–70
2	Лошата	80–120	70–84
3	Ягнята, козенята	145–240	70–90
4	Поросята	205–250	70–90
5	Цуценята	180–200	40–50
6	Котенята	230–260	70–90
7	Кроленята	280–300	80–100

Після народження у молодняку поступово сповільнюється ритм серцевих скорочень і дихальних рухів внаслідок того, що вагус поступово посилює свою функціональну діяльність. З 19-денного віку у телят частота пульсу і дихальних рухів стає стабільною і становить в середньому 23, а підвищена частота пульсу поступово зменшується до місячного віку.

Температура тіла у новонароджених тварин приблизно така, як верхня фізіологічна межа у дорослих тварин. У телят при народженні вона становить 38,8–39,6°С і через декілька годин температура понижується на 0,5–0,6°С, а з п’ятиденного віку після народження теляти вона стає стабільною і утримується в межах 38,5–39,5°С.

2.6.2. Зовнішні і внутрішні фактори, які сприяють народженню слабкого молодняку

Внутрішні фактори. На ріст і розвиток ембріона і плода істотно впливає робить стан організму вагітної самки, так як плід отримує під час свого розвитку в готовому вигляді речовини з організму матері. Помічено, що від вагітних самок, які отримують неповноцінний раціон і містяться без моціону, приплід народжується слабким, нежиттєздатним, схильним до різних захворювань.

Маса новонароджених телят і їх подальший розвиток залежать від кількості плодів при пологах: один плід завжди крупніше, ніж при двійні або трійні. На масу новонародженого істотно впливає ступінь розвитку матерів. Від недорозвинених телиць і старих корів отримують маловагих телят. Є відомості і про вплив тривалості вагітності на якість приплоду: від корів з подовженим строком тільності телята бувають більш стійкими до захворювань. Істотний вплив на ріст і розвиток плода у корови надає тривалість сухостійного періоду: чим коротше сухостійний період, тим менше маса телят при народженні.

Встановлено, що у телят-гипотрофіків, народжених від корів з порушеним обміном речовин, через 10 годин після народження температура тіла знижується на 1–2,5˚С. Це призводить до простудних захворювань, особливо при утриманні їх в не опалювальних приміщеннях.

Отже, своєчасний запуск корів, біологічно повноцінне і збалансоване годування, створення для вагітних самок нормальних умов утримання забезпечують отримання від них добре розвинутих, стійких до різних захворювань телят.

Зовнішні фактори. Тварина вважається новонародженою у віці 7–10 днів життя, до відпадання пупка. В цей період проходить адаптація новонароджених до умов зовнішнього середовища, формування імунної системи і становлення шлунково-кишкового тракту. У телят в перші дні функціонує тільки сичуг; розвиток передшлунків закінчується через 2–3 тижні. У телят після народження слабко функціонує система терморегуляції. В цей період можуть проявлятися хвороби органів шлунково-кишкового апарату, дихання – це обумовлено зниженням природної резистентності тварин в результаті порушення технології утримання (тривале транспортування, переохолодження, вогкість і загазованість приміщень, велика концентрація на обмежених площах сприяє повітряно-крапельним способам передачі інфекції, недостатня природна освітленість приміщень, смоктання різних предметів призводить до попадання мікрофлори у шлунково-кишковий тракт та інші чинники, що ослабляють захисні сили організму). Зважаючи на вищесказане, з моменту народження тварини повинні знаходитись під наглядом ветеринарних фахівців.

2.6.3. Молозиво, його склад і важливість

Рис. 1. Теля в перші дні свого життя: ссання молозива

Захворюваність і падіж у телят пояснюється, головним чином, браком у їхній крові специфічних антитіл, які забезпечують імунітет до інфекційних агентів. Джерелом таких антитіл є молозиво – єдиний продукт годування телят у перші години й дні життя, що забезпечує основні потреби в енергії, вітамінах тощо. Ці антитіла абсорбуються в тонкому кишечнику, потрапляють у кровоносне русло, забезпечуючи пасивний імунітет в продовж двох-трьох тижнів, тобто до віку, коли організм теляти здатний до синтезу власних імунних білків. Крім постачання новонародженого захисними антитілами, найважливіша функція молозива полягає в забезпеченні поступового переходу від внутрішньоутробного харчування до автономного в умовах зовнішнього середовища. Протягом лактаційного періоду склад молока і його властивості змінюються. Особливо різко це відбувається в перші та останні дні лактації. Молоко перших 5–7 діб має назву молозиво, в інші періоди лактації має назву нормальне молоко. Молозиво починає утворюватися в молочній залозі у кінці періоду тільності. В цей час під впливом гормональної перебудови організму спостерігаються значні функціональні та структурні зміни молочної залози.

Після отелення молозиво за своїми фізико-хімічними властивостями подібне до крові і є основною сполучною ланкою в критичний період переходу теляти від плацентарного живлення до живлення в умовах навколишнього середовища.

Імуноглобуліни з переходом у кров’яне русло телят не змінюють своєї структури і функції. Пасивно набуті антитіла мають високу активність проти різних антигенів мікробного і вірусного походження. Телята народжуються майже стерильними. Лише після споживання молозива з’являються гамаглобуліни, а з ними розвиваються й захисні функції проти шкідливої мікрофлори середовища.

За складом і поєднанням поживних речовин молозиво – незамінний корм для новонароджених. Діючи як слабке проносне, молозиво сприяє видаленню з кишечника первородного калу, збуджує перистальтику травного тракту й стимулює його нормальну діяльність.

Молозиво містить майже вдвічі більше сухих речовин білків, жирів, мінеральних солей і вітамінів (табл. 15). Головна відмінність молозива від молока полягає в тому, що молозиво містить велику кількість білків (понад 2%) і понад 75% альбуміну і глобуліну, тоді як у молоці їх близько 15%, у ньому порівняно мало цукру (близько 2,7%) і підвищена кислотність (понад 40 Т). Зовнішній вигляд молозива в перші 3–5 днів також різниться від молока, воно має густу консистенцію, своєрідний запах і солонуватий смак.

Таблиця 15

Фізико-хімічний склад молозива перших трьох надоїв незбираного молока

ПОКАЗНИК	МОЛОЗИВО			НЕЗБИРАНЕ МОЛОКО
ПОКАЗНИК	1-й надій	2-й надій	3-й надій	НЕЗБИРАНЕ МОЛОКО
Густина, А	1,055	1,04	1,035	1,032
рН	6,32	6,32	6,33	6,5
Суха речовина	23,9	17,9	14,1	12,9
Жир,%	6,7	6,4	3,9	4
Загальний білок,%	14	8,4	5,1	3,1
Казеїн,%	4,8	4,3	3,8	2,5
Альбумін,%	0,9	1,1	0,9	0,5
Імуноглобуліни,%	6	4,2	2,4	0,09
Лактоза,%	2,7	3,9	44	5
Зола,%	1,11	0,95	0,87	0,74
Вітамін А,мкг/г	45	35	20	8

Однією з важливих умов вигодовування молодняку є перша годівля молозивом (із соскової напувалки або природним підсосом) якомога швидше після народження. Перша порція молозива повинна становити близько 5,0% їхньої живої маси під час народження, а за добу – не менше 10–12%.

Запізніле випоювання молозива призводить до заселення органів травлення телят гнилісною мікрофлорою і подальшого загнивання білків молозива або токсикозу й загибелі тварин. Не слід згодовувати телятам молозиво від корів з маститом та тих, що реагують на лейкоз, а також холодне молозиво.

2.6.4. Догляд та годівля за новонародженими тваринами

Після появи на світ оброблене теля розміщують у клітці на товстому шарі соломи. Клітку можна встановити в корівнику, якщо в ньому сухо, температурні показники повітря не опускаються менше 12°С і немає протягів. За відсутності подібних умов теля необхідно розмістити в іншому приміщенні. Теля необхідно напувати парним молоком (рис. 2). У першу добу після отелення у корів молоко за своєю консистенцією сильно відрізняється від звичайного і називається молозивом. У молозиві порівняно зі звичайним молоком зберігається в 2 рази більше сухих речовин, практично в 4 рази – білків, в 1,5 разу – мінеральних речовин. У ньому містяться спеціальні антитіла, які оберігають організм теляти від інфекційних хвороб, практично всі вітаміни. Його кислотність дорівнює 30° Т (замість 20° Т молока). Завдяки всім цим характеристикам молозиво служить незамінною їжею для новонароджених телят в першу добу життя. Тому випаювати теляті свіже молозиво в парному вигляді потрібно по можливості дуже часто. У перший день його дають 4–6 разів, починаючи з 0,5–1 літрів. У наступні добу помалу разову норму доводять до 2–3 літрів. Молозиво вельми швидко змінює свою консистенцію. Так, в перше доїння воно зберігає до 20% білка, в друге – приблизно 12%, в третій – до 6%. У перші дні після отелення корови в молозиві зберігається 22,1% сухих речовин, у тому числі 3,6% жиру, 14,3% білка, 0,26% кальцію та 0,24% фосфору, в той час, як в молоці даних речовин зберігається незрівнянно менше: сухої речовини – тільки лише 12,1%, білка – 3,25%, кальцію – 0,13%, фосфору – 0,11%. Догляд за телям, особливо в першу добу життя, повинен бути особливо хорошим. Щодня 2–3 рази прибирають гній з клітки, замивають брудні місця, міняють підстилку. Посуд, з якої випоюють теля, а також дійницю після кожного споживання необхідно старанно промивати і обшпарювати, занурюючи на кілька хвилин в окріп. При харчуванні, особливо у першу добу, необхідно наглядати за тим, щоб теля пило молозиво і молоко маленькими ковтками. Зручніше за все для годування вживати соскові поїлки. За відсутності такої поїлки телят привчають пити з посуду. Спочатку наливають незначну кількість молока в посуд і підносять до рота теляти, допомагаючи захопити молоко за допомогою вказівного пальця, змоченого молоком. У подальшому для спрощення харчування відро для молока приробляють до стінки клітки так, щоб зручно було наливати в нього молоко ззовні і пити теляті всередині клітки (рис. 3).

Рис. 2. Напування теляти парним молоком

Рис. 3. Утримання телят

2.6.5. Асфіксія, кровотеча з пупка

Рис. 4. Теля у тазовому передлежанні

Асфіксія новонароджених – порушення чи припинення дихання у новонародженого в момент виходу його з родових шляхів при важких родах, коли плід защімлюється і затримується у тазовій порожнині роділлі. Часто асфіксія буває при народженні плода у тазовому передлежанні, коли пуповина защімлюється плодом до кісток тазу (рис. 4). Однією з причин асфіксії плода може бути недостатній вміст кисню у крові матері, яке буває при лихоманці, крововтратах, інтоксикаціях, порушенні кровообігу між плодом і матір’ю. Внаслідок недостатності кисню у плода ще в порожнині матки рефлекторно виникають дихальні рухи і це сприяє попаданню навколоплідних вод у дихальні шляхи.

Клініка. Клінічно розрізняють дві форми асфіксії плода – синюшну і білу. Синюшна форма вважається більш легкою. Вона характеризується посинінням слизових оболонок, важким диханням із хрипами, частим і слабким пульсом. Біла асфіксія характеризується блідістю слизових оболонок, відсутністю дихання, слабими тонами серця, кровотечею із судин пуповини (рис. 5). При синюшній асфіксії телята інколи видужують, а при білій – переважно гинуть.

Рис. 4. Гіперемія пуповини у теляти

Лікування. Після народження теляті необхідно негайно звільнити носову та ротову порожнини від слизу за допомогою марлевої чи паперової серветки. Під час цієї маніпуляції голову теляти необхідно опустити, при наявності спринцівки чи шприца Жане доцільно використати їх для відсмоктування рідини з носових ходів. Одночасно новонародженого обприскують холодною водою і старанно розтирають тіло, роблячи при цьому штучне дихання з опусканням голови та передньої частини тіла теляти нижче тазової.

Для збудження центру дихання, теляті підшкірно вводять 1 мл 1% розчину лобеліну, а для стимуляції роботи серця – кофеїн. Через пупкову вену за допомогою молочного катетера шприцом Жане вводять до 50 мл 40% розчину глюкози. Можна застосувати інтракардіальну ін’єкцію адреналіну.

Кровотеча із пупка (omphalorrhagia) Як правило, кровотеча із судин пупка з’являється внаслідок загального ослаблення теляти, недостатнього дихання, коли не створюється від’ємний тиск у венозній системі. Кровотеча буває при асфіксії, при неправильному догляді за пуповиною – високому перерізанні пуповини.

Лікування. На пуповину накласти лігатуру, розтерти тіло теляти, активне штучне дихання.

2.6.6. Пупковий сепсис та омфаліт

Пупковий сепсис – гостре інфекційне захворювання переважно новонароджених телят, пов’язане із недотриманням ветеринарно-санітарних правил при проведенні родів та антисептичної обробки пуповини. У телят та ягнят часто розвивається гнійний процес, який носить назву омфаліт (рис. 5). У випадку септицемії вхідними воротами інфекції є пупкові судини, а пізніше розвиваються у паренхіматозних органах теляти дистрофічні процеси, геморагічний синдром на всіх серозних оболонках з розвитком гемолітичної жовтяниці.

Загибель телят при пупковому сепсисі дуже висока і становить 75–90% від захворівших. При гострій чи блискавичній формі сепсису телята гинуть через 4–8 годин після народження, при цьому місцевий гнійний запальний процес не встигає розвинутися і загибель телят відносять за рахунок інших хвороб – так званої токсичної диспепсії. Хронічна форма сепсису з розвитком омфаліту зустрічається у 25–37% телят.

Рис. 5. Гнійний процес пуповини у теляти

Симптоми. Перші клінічні ознаки захворювання виявляються через 8–20 годин після народження. У телят проявляється пригнічення загального стану, відмова від ссання, підвищення температури тіла на 0,5–1,5°С, розлади з боку шлунково-кишкового тракту. Основа пуповини тістуватої консистенції, пупковий канатик потовщений, болючий, при пальпації черевної стінки теля відчуває біль.

В нормі у пуповині розвивається сухий некроз і на 5–8-му добу вона відпадає. При груповому утриманні телят, коли вони ссуть один одного, тканини пуповини розмокають, інфікуються і в них розвивається гнійний процес. Пупок стає набряклим, болючим, запальний процес поширюється на навколишні тканини. В місці пуповини формується гнильна маса темно-бурого кольору (рис. 5). Загальна температура тіла досягає до 40–41°С, м’язовий тремор, пронос.

Лікування. Застосовують місцеве та загальне. Хірургічне оперативне втручання складається із хірургічної обробки рани, застосування місцево антисептичних мазей та емульсій йодоформу, ксероформу, фурациліну, розчинених у 50% димексиді. Внутрішньом’язово антибіотики широкого спектра дії (окситетрациклін, еритроміцин, цефлоспорини). За наявності абсцесів їх розрізають, видаляють некротизовані тканини. Проводять загальне протисептичне лікування титрованими антибіотиками у вищих терапевтичних дозах, з введенням жиророзчинних вітамінів та вітамінів групи В (В1, В2, В6, В12).

2.6.7. Фістула урахуса

Фістула урахуса спостерігається частіше у телят і рідше в інших видів народжених, вона характеризується тим, що урахус зберігається у постфетальному періоді і через нього із сечового міхура виділяється сеча, яка постійно зволожує куксу пуповини. Внаслідок цього навколо пупка розвивається еритема, екземоподібні ураження, виникає омфаліт та інші процеси запального характеру.

Лікування. Тканини кукси старанно очищають від забруднення, знезаражують антисептичними і в’яжучими розчинами, а потім перев’язують або накладають прошивну лігатуру. Слідкують, щоб у шов не попала складка шкіри.

2.6.8. Затримка меконію

Виділення меконію (первородного калу) у новонароджених тварин, як правило, проходять через деякий час після народження, але бувають випадки коли його виділення не відбувається. Основною причиною такого стану є недостатня кількість випоєного молозива або невідповідна його якість.

Найбільш характерною клінічною ознакою затримання меконію є метеоризм збудження тварин, вигинання спини, натужування (рис. 6), відмова від ссання. Пізніше може наступити пригнічення і якщо не надати тварині допомоги, вона гине.

Лікування. За своєчасної лікувальної допомоги тварина швидко видужує. Спочатку рекомендується поставити теплу не глибоку масляну чи мильну клізму. Потім пальцем, змазаним жиром, видаляють спресовані маси. Після звільнення кишечника від меконію новонародженому випоюють молозиво або дають можливість ссати корову. Як проносне на 2–3-й день доцільно дати касторову олію, а не глауберову сіль.

Рис. 6. Затримка меконію у лошати:

А, Б – позиви до дефикацІЇ, лоша вигинає наверх спину, задирає хвіст,відставляє ноги,

В – рентгенографія черевної порожнини лошати: газова дістензія великої ободової кишки характерна

для дистальної обструкції, Г – рентгенографія черевної порожнини лошати: закупорка меконієм супроводжується

газовою дістензією товстого кишечника, Д – пролапс прямої кишки при затримці меконію

2.6.9. Відсутність анального отвору

Атрезія анального отвору і прямої кишки – вроджена паталогія, за якої є відсутній анальний отвір або пряма кишка, у таких випадках товстий відділ кишечника сліпо закінчується у тазовій порожнині (рис. 7). Характеристика для такої патології є затримання меконію.

Клінічно при атрезії анусу на його місці знаходять опуклість шкіри, через яку пальпуються калові маси. При атрезії прямої кишки така опуклість не пальпується, а клініка інших змін ідентична, тобто у тварин збільшений об’єм живота, відсутній акт дефекації.

Лікування – оперативне. У місці розміщення анального отвору пінцетом, після підшкірної інфільтраційної анестезії, відтягують шкіру і ножицями вирізають овальної форми отвір. Фіксують тварину у боковому положенні і в глибині рани під сполучною клітковиною можна помітити сліпий кінець прямої кишки, його фіксують пінцетом і повільно підтягують в рану. Лігатурою фіксують стінку кишки до підшкірної клітковини та шкіри в декількох місцях, а потім відрізають сліпий кінець прямої кишки, видаляють калові маси – первородний кал (меконій), а потім стінку кишки хірургічним вузлуватим швом підшивають до шкіри, виконуючи укол з зовні, а викол у просвіт прямої кишки. Такий метод попереджує інфікування каналу шва, а це забезпечує краще загоєння рани у післяопераційний період. Якщо сліпий кінець прямої кишки не випинається в рану, то після вирізання шкіри розпрепаровують пухку сполучну тканину і в глибині рани відшукують сліпий кінець прямої кишки. Навколо неї тупим способом відшаровують слолучну тканину і намагаються вивести сліпий кінець до шкірної рани, а потім хід операційного втручання, як описано раніше.

Рис. 7. А – відсутність анального отвору теляти; В – оперативне лікування

2.6.10. Профілактика хвороб новонароджених тварин

Профілактика хвороб новонароджених тварин:

– формування життєздатного приплоду в період його внутрішньоутробного розвитку (підготовка батьківських пар, використання сперми здорових бугаїв, не контамінованої патогенними мікроорганізмами, своєчасний запуск – повноцінна якісна годівля та правильне утримання тварин, особливо в сухостійний період;

– підтримання високого рівня гігієни отелень, зокрема проведення їх у денниках змінних родильних відділень, які систематично очищають і санують;

– обов'язкове випоювання першої порції молозива телятам у перші 1–1,5 год після народження, утримання на підсосі протягом 24–48 год.;

– застосування пробіотиків, які заселяють травний канал корисною мікрофлорою – антагоністом кишково-паратифозної і гнильної, що підвищує резистентність організму, індукуючи інтерферон;

– використання змінних секційних профілакторіїв та індивідуальних будиночків на відкритому повітрі за принципом "вільно – зайнято", ретельне механічне очищення і дезінфекція звільнених секцій і будиночків;

– вакцинація корів проти ешерихіозу, рота- і коронавірусних ентеритів, щоб підвищити рівень специфічних антитіл в організмі новонароджених своєчасним випоюванням їм молозива;

– годівля тільних сухостійних корів і нетелей повинна забезпечувати нормальний розвиток плоду, відкладання певного запасу органічних, мінеральних речовин і вітамінів для наступної лактації, запобігання маститу й утворення молозива. Якщо воно збалансовано, тварини мають середню вгодованість і за два місяці сухостійного періоду збільшують живу масу на 10–12%;

– у раціони сухостійних корів слід включати корми найкращої якості. Не можна згодовувати такі, що містять більше, ніж допустимі концентрації нітратів, нітритів, алкалоїдів і глюкозидів, мікотоксини, жом, барду, макуху і шроти з хрестоцвітих, силос і сінаж з понад 0,2 %-м вмістом масляної кислоти. Надмірна даванка кислого силосу (більш як 0,8 г органічних кислот на 1 кг живої маси) спричинює метаболічний ацидоз у корів і плода, телятка народжуються з розладом травлення;

– телят приймають на суху чисту підстилку або на мішковину, оберігаючи від забруднення, витирають слиз із носа, рота та вух, пуповину обробляють 5% спиртовим розчином йоду. Якщо пуповина залишилася цілою, її обривають на відстані 10–15 см від пупкового кільця. Дають корові облизати теля або витирають його жмутом соломи, мішковиною;

– телят залишають у деннику біля корови на один–два дні. Перед першою годівлею теляти вим'я корови обмивають теплою водою, протирають тампоном, змоченим у дезінфікуючому розчині (0,5% розчини дезмолу, однохлористого йоду, хлораміну), перші струминки молозива з усіх часток здоюють в окрему посудину. Після цього теля підпускають до вимені. допомагають взяти дійку. Першу годівлю проводять тоді, коли з'являється рефлекс ссання, але не пізніше ніж через 1,5 год після народження. Через 1–2 дні теля переводять у профілакторій чи індивідуальний будиночок на відкритому повітрі, а корову – в післяродову секцію;

– посудину, з якої молодняку випоюють молозиво і молоко, миють, дезінфікують, ополіскують чистою водою й висушують. Для миття застосовують 0,5% розчин сульфанолу або ще й з кальцинованою содою (по 2,5 г на 1 л води), 0,5% розчини миючих засобів А, Б і В.

Питання для самоконтролю

1. Згадайте масу новонародженого теляти, лошати, ягняти, поросяти.

2. Показники пульсу і дихання у новонароджених тварин за 1 хвилину.

3. Яка температура тіла у новонародженого теляти?

4. За якими показниками визначають зрілість і розвиток новонароджених тварин?

5. Назвіть зовнішні і внутрішні фактори, які сприяють народженню слабкого молодняку.

6. Роль молозива у формуванні імунітету.

7. Назвіть ознаки легкої та важкої форми асфіксії телят.

8. Яке лікування застосовують при кровотечі з пупка новонародженого?

9. Вкажіть на причини пупкового сепсису.

10. Яке лікування застосовують при фістулі урахуса у телят?

11. Вкажіть ознаки затримання первородного калу у телят.

12. В чому полягає профілактика хвороб у новонароджених тварин?

Попередня тема

На початок

Наступна тема