АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ ТА БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН

Електронний посібник

Головна

Анотація

Теоретичні відомості

Глосарій

Список використаних джерел

Додатки

Укладачі

2. АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

2.2. Фізіологія родів і післяродового періоду, годівля новонароджених і породіль, догляд за ними

2.2.1. Роди. Фактори, що зумовлюють настання родів.

2.2.2. Передвісники родів. Родові шляхи.

2.2.3. Стадії родів, їх особливості у різних видів тварин.

2.2.4. Розташування плода перед родами і під час родів.

2.2.5. Перебіг родів. Родові перейми і потуги, контракція-рефракція.

2.2.6. Допомога при нормальних родах.

2.2.7. Годівля, догляд і утримання породіль.

2.2.8. Організація рододопомоги. Зрілий плід.

2.2.9. Післяродовий період і його перебіг у різних видів тварин. Інволюція статевих органів. Лохії.

2.2.10. Ознаки нормального перебігу і закінчення післяродового періоду.

2.2.11. Правила прийому новонароджених.

2.2.12. Родильні приміщення.

2.2.13. Молочна залоза. Молозиво. Годівля новонароджених і породіль, догляд за ними.

2.2.1. Роди. Фактори, що зумовлюють настання родів

Роди (Рartus) – складний фізіологічний процес, суть якого полягає у виведенні з організму матері дозрілого(их) і живого(их) плода(ів), звільненні порожнини матки від плодових оболонок та залишків плідних рідин у характерні для кожного виду тварин терміни (рис. 1).

upport the video tag.

Роди у кобили

Рис. 1. Роди у кобили

Серед факторів, що зумовлюють настання родів, можна назвати теорії: тиску, розтягнення м’язів матки, стороннього тіла, токсикозу, подразнення нервових закінчень м’язів матки вуглекислотою, теорію зрілості м’язів матки, реакції маткового центру на подразнення та нейрогуморальну теорію Ніколаєва – Лазарєва – Петченка.

Теорія тиску. Плід, досягнувши свого зрілого стану, сильно тисне на тканини матки, в яких міститься велика кількість нервових гангліїв, особливо в ділянці дорсальної частини шийки матки, викликаючи при цьому рефлекторне скорочення м’язів матки.

Теорія розтягнення. В кінці вагітності плід, що інтенсивно росте, розвивається, заповнює порожнину матки і призводить до максимального розтягнення її стінок, що є подразником для початку скорочення м’язів і родового процесу.

Теорія стороннього тіла. Причиною початку родів є дегенеративні зміни та переродження і процеси в оболонках плода (плодів), які порушують зв’язок між плодовою і материнською частинами плаценти і плід виявляється стороннім тілом, що обумовлює скорочення матки та виведення його з її порожнини.

Теорія токсикозу. Накопичення в організмі матері великої кількості продуктів обміну речовин, що надходять як від самого плода, так і з плаценти, і які є фактичними подразниками хеморецепторів матки, викликаючи її збудження і початок скорочення.

Згідно з теорією. подразнення нервових закінчень м’язів матки вуглекислотою першопричиною початку родів є перенасичення організму матері СО, яка надходить у великій кількості від плода в кінці вагітності і є основним подразником нервових закінчень м’язів матки, що викликає їх скорочення.

Теорія реакції маткового центру. Родовий процес регулюється через так званий “матковий центр”. Із збільшенням строків вагітності, особливо в її кінці, в організмі матері накопичуються гормони наднирників, задньої долі гіпофізу, плаценти, що обумовлює подразнення механо-хемо-барорецепторів матки, а через них і відповідних маткових центрів у головному і спинному мозку. Тут ці імпульси концентруються, нагромаджуються і викликають формування родової домінанти. Після досягнення певного рівня вони викликають перші родові перейми у вигляді потужного скорочення матки, що є початком родового акту.

Нейрогуморальна теорія Ніколаєва – Лазарєва – Петченка. Автори даної теорії розділили всі причини початку родів на три групи: а) фактори, що підготовляють роди; б) фактори, що викликають роди; в) фактори, що підтримують ритміку родів.

Фактори, що підготовляють роди: а) зниження збудливості кори і підвищення збудливості спинного мозку; б) підвищення збудливості нервово-м’язового апарату матки; в) підсилення подразнень баро- і механорецепторів матки; г) тонотропна дія адренергічної іннервації матки; д) накопичення естрогенів і зменшення концентрації прогестерону; є) накопичення глікогену і глютатіону, які підвищують збудливість міометрію.

Фактори, що викликають роди: а) тономоторна дія холінергічних механізмів матки; б) подразнення рецепторів матки і її шийки плодом, формування родової домінанти; в) розвиток гормонального “поштовху” на матку (різке зростання концентрації естрогенів).

Фактори, що підтримують роди: а) швидкий тономоторний ефект ацетилхоліну; б) нейтралізація (руйнування) холінестеразою ацетилхоліну; в) гальмівна дія окситоцину (пітоцину) на холінестеразу; в) антагоністична (пригнічуюча) дія пітоцинази на окситоцин; г) гальмівна дія естрогенів на пітоциназу; д) подразнення парацервікальних та паравагінальних гангліїв, які викликають скорочення матки.

Отже, родовий акт є результатом складного комплексу взаємодії фізіологічних процесів, які відбуваються в материнському організмі протягом тривалого часу. Головним подразником, який викликає початок родів, є плід, який своїм тиском і рухами подразнює нервові закінчення (рецептори) матки.

2.2.2. Передвісники родів. Родові шляхи

У вагітних самок незадовго до настання родів проявляються характерні клінічні ознаки або симптомокомплекс (передвісники родів) на підставі яких можна прогнозувати приблизно початок родового процесу, але встановити точно цей час практично неможливо. У самок різних видів тварин вищезгаданий симптомокомплекс має свої особливості.

Кобила. В кінці вагітності спостерігається набряк і гіперемія статевих губ (рис. 2), западають крижі (чітко спостерігається западина поміж основою хвоста і сідничними горбами) і з’являється незначний набряк живота. Добре помітний набряк (рис. 3) спостерігається у кобил, які мали недостатню кількість прогулянок і активного моціону. Поряд з цими ознаками відбувається помітне звисання живота (рис. 4) під тиском плода на розпушені і м’які черевні стінки. Приблизно за 5–7 діб до родів молочна залоза кобили наповнюється молозивом, яке навколо отворів дійкових каналів засихає у вигляді янтарних крапель. Зменшення довжини шийки матки, яке виявляють при ректальному дослідженні кобил, свідчить про початок її розкриття. Короткочасним у кобил буває розрідження густого слизового корка шийки матки і його витікання за межі вульви у вигляді ниток тягучого слизу.

Рис. 2. Набряк статевих губ

Рис. 3. Незначний набряк живота

Рис. 4. Звисання живота під тиском плода

Корова. В кінці вагітності спостерігається звисання живота, особливо у тварин з неодноразовими родами. За

Рис. 5. Передвісники родів у корови

2–36 годин до початку виведення плода таз корови перетворюється із “звичайного” в “родовий” за рахунок розслаблення його зв’язкової системи (зв’язки таза стають розпушеними і збільшуються на 1/3 – 1/4 їх довжини). Сідничо-крижова зв’язка, яка до родів при натискуванні на неї в ділянці підхвостової складки пальпується у вигляді міцного непіддатливого тяжу, безпосередньо перед родами розслаблюється і її можна охопити пальцями та відтягнути на бік, легко зміщуючи; в окремих випадках її контури згладжуються настільки, що вона взагалі не промацується. Западини між основою хвоста і сідничними горбами виразно збільшуються (“западання крижа”). Статеві губи збільшуються і набрякають (рис. 5), шкіра їх стає гладенькою і гіперемованою, складки розправляються.

За 1–2 доби до родів густий слизовий корок шийки матки та густий липучий слиз піхви розріджуються і виділяються за межі вульви у вигляді “поводків” чи тяжів в’яз- кого слизу, які звисають із зовнішніх статевих органів. За 2–3 доби до родів, інколи й раніше, а в деяких випадках під час або навіть після родів вим’я наповнюється молозивом. За 1–2 доби до родів настають відповідні зміни і в поведінці тварини: виникає занепокоєння, вона оглядається на живіт, переступає з ноги на ногу, часто лягає і встає з підлоги, мукає, у неї знижується апетит, з’являється спрага.

Коза і вівця. За 3–4 тижні до родів починає збільшуватися вим’я, в останні 1–3 дні перед родами воно набрякає (рис. 6). Молозиво у молочній залозі з’являється за 1–2 доби, але найчастіше – безпосередньо перед родами, за 1–2 доби до окоту таз перетворюється на “родовий”.

За 3–4 доби до родів спостерігається гіперемія та припухання вульви (рис. 7), розрідження слизового корка вагітності (пускання повідків); за 12–24 години до окоту кози чи вівці стають занепокоєними, часто гребуть підстилку, чітко помітно збільшення живота (рис. 8), оглядаються на живіт, відмовляються від корму і жалібно мекають.

Рис. 6. Збільшення і набрякання молочної залози у кози

Рис. 7. Припухання вульви у кози Рис. 8. Збільшення живота кітної самки

Свиноматка. У свині в кінці поросності відмічається висока ступінь звисання живота (рис. 9). За 10–12 годин до початку родів її таз перетворюється із звичайного в родовий за рахунок розслаблення крижово-сідничних зв’язок, втрачаючи випученість та округлість крупа у ділянці сідничних горбів. Зовнішні статеві органи піддаються гіперемії і набрякають. За 1–2 доби до виведення плодів у свині розкривається шийка матки, а густий слизовий корок, який її закривав під час вагітності, розріджується і витікає за межі вульви у вигляді ниток тягучого слизу. За 24–48 годин до початку родів у молочних залозах з’являється молозиво (рис. 10), у свиноматок, які мають світлу шкіру, відмічається почервоніння молочної залози.

Приблизно за добу, особливо за 6–12 годин до родів, проявляється так званий інстинкт наближення родів (рис. 11) – свиноматка часто лягає і встає, риє підстилку, переносить її в роті, підготовлюючи у певному місці станка “гніздо”.

Рис. 9. Висока ступінь звисання живота

Рис. 10. У молочних залозах з’являється молозиво

Рис. 11. Інстинкт наближення родів

Родові шляхи. Родові шляхи складаються з двох основних частин: 1) кістково-зв’язової основи і 2) м’яких частин. Кістково-зв’язовою основою родових шляхів є таз, який складається з двох безіменних кісток, що з’єднуються одна з одною своїми нижніми частинами за допомогою тазового зрощення. Кожна з безіменних кісток в свою чергу складається з трьох кісток: широкої клубової кістки, що утворює суглоб з крилами крижів, лобкової і сідничної кісток, що утворюють дно таза. Кістковий таз є міцною основою для м’яких родових шляхів.

Для встановлення розмірів (об’єму) тазу користуються пельвіометрією – визначенням промірів тазу (рис. 12), що дозволяє констатувати параметри входу в таз, виходу з тазової порожнини, характер тазової осі. Для практики акушера важливі такі проміри:

– тазова вісь – поздовжня лінія, що проходить через центр тазової порожнини на однаковій відстані від усіх однойменних кісткових виступів, тобто вектор проходження плода під час родів через тазову порожнину;

– висота входу в таз – лінія, проведена від переднього краю лобкового зрощення до переднього кінця тіла крижів;

– вертикальний діаметр тазової порожнини – перпендикуляр, проведений від краніального краю лобкового зрощення до крижової кістки;

– середній поперечний діаметр тазової порожнини – віддаль між серединами сідничних гребенів (spina ischiadica) обох безіменних кісток.

Рис. 12. Проміри тазу кобили (А) та корови (Б, вигляд спереду):

1 – крижова кістка; 2 – кінець тіла крижової кістки; 3 – хвостовий хребець; 4 – виступ крижової кістки;

5 – висота входу в таз; 6 – вертикальний діаметр входу в таз; 7 – краніальний край симфізу лобкових кісток;

8 – косий діаметр тазової порожнини; 9 – висота виходу з тазу; 10 – каудальний край симфізу сідничних кісток;

11 – вертикальний діаметр виходу з тазу; 12 – маклаки; 13 – крижово-клубні з’єднання; 14 – верхній діаметр входу в таз;

15 – поперечний діаметр тазової порожнини; 16 – западинна части- на лобкової кістки; 17 – нижній діаметр виходу з тазу; 18 – верхній діаметр входу в таз; 19 – поперекові горбики; 20 – середній діаметр входу в таз; 21 – сіднична кістка;

22 – нижній діаметр входу в тазову порожнину; 23 – сідничні горби

Таз кобили (рис. 13) має найсприятливішу будову для родів серед усіх інших видів свійських тварин, він доволі обширний. На бокових стінках таза розміщені широкі зв’язки з товстим шаром м’язів, що забезпечує еластичність тазової порожнини. Вхід до таза майже округлий, тільки донизу має незначне звуження. Вісь таза кобили має вигляд лінії, зверненої незначним викривленням догори.

Рис. 13. Таз кобили

Таз корови (рис. 14) має будову, несприятливу для проходження плода під час родів. Він має овальний вхід, витягнутий у довжину і форму зрізаного конуса. Вісь таза має вигляд ламаної лінії.

Рис. 14. Таз корови

М’які структури родових шляхів представлені тканинами матки і шийки, піхви та вульви. Під час родів шийка матки повільно розкривається повністю і її межа між зовнішніми і внутрішніми отворами практично зникає. Піхва легко розтягується і не протидіє проходженню плоду. Розтяжність вульви дещо менша ніж піхви, тому великі плоди під час родів інколи затримуються в цьому місці.

Коли шийка матки цілком розкривається, межа між зовнішніми і внутрішніми отворами її згладжується. Тільки у корів іноді верхня стінка втулкоподібного виступу шийки матки спостерігається у вигляді складки в порожнині піхви.

У тазовій порожнині розташовані, крім піхви і шийки матки, ще пряма кишка і сечовий міхур. Через те, що пряма кишка і сечовий міхур на початку родів спорожняються, вони в цьому стані не перешкоджають розширенню м’яких родових частин.

2.2.3. Стадії родів, їх особливості у різних видів тварин

Розрізняють три стадії родів (рис. 15):

а) підготовча або стадія розкриття шийки матки;

б) стадія виведення плода або родова;

в) послідова або стадія виведення посліду.

Кобила. Стадія розкриття шийки матки триває близько 12 годин, виведення плода – 15–30 хв, послідова – від 5–15 до 30 хв; всього роди тривають 12–18 годин.

Корова. Стадія розкриття шийки матки триває в середньому 12–24 години, народження плода – в середньому 3–6 годин; при двійнях другий плід народжується після першого через 1–2 години, а іноді достатньо буває кількох посилених потуг, щоб вийшов і другий плід; послідова стадія триває до 12 годин; всього роди тривають 36–48 годин.

Коза. Стадія розкриття шийки матки триває не довше, ніж у корів, народження плода – від 15 хв до 2 годин, при двійнях другий плід виходить через 0,5–1 годину, виділення посліду – 2–4 години; всього роди тривають 24–30 годин.

Вівця. Стадія розкриття шийки матки і виведення плода проходять трохи швидше, ніж у кіз. Тривалість родів залежить від кількості плодів.

Свиня. Стадія розкриття шийки матки триває від 2 до 6 годин, стадія народження плодів залежить від кількості поросят і триває від 2 до 6 годин, а іноді затягується до 24-х годин і довше.

А	Б
В	Г
Д

Рис. 15. Роди у корови:

А – випинання плодового міхура; Б – прорізування кінцівок; В – виведення тулуба;

Г – закінчення виведення плоду; Д – початок послідової стадії

2.2.4. Розташування плода перед родами і під час родів

Нормальний перебіг родів можливий, по-перше, коли розміри тіла плода відповідають розмірам родових шляхів матері, а по-друге, при відповідному розміщенні плода в родовому каналі (рис. 16). Звичайно розміщення плода в утробі матері істотно відрізняється від того, яким воно було в період вагітності. Знання цих особливостей самок має важливе значення при наданні родової допомоги тваринам.

З цього погляду слід розрізняти і користуватися такими акушерськими поняттями або термінами: положення, передлежання, позиція і членорозміщення плода.

Положення – відношення повздовжньої осі тіла плода до повздовжньої осі тіла матері. Нормальним положенням вважається повздовжнє, коли осі тіла плода і матері співпадають, а неправильним – поперечне, або вертикальне положення.

Передлежання – це відношення окремої анатомічної ділянки тіла плода до входу в таз. Нормальним передлежанням вважається головне, або тазове, тобто коли плід скерований головою або тазом до входу в тазову порожнину. Неправильні – усі інші (спинне, черевне положення).

Позиція – це розміщення спини плода відносно хребта і черевних стінок матері. Нормальною позицією плода вважається верхня, коли спина плода скерована догори, до спини матері, а неправильними є нижня та бокова (ліва і права) позиції, коли спина плода скерована до нижньої або бокових черевних стінок матері.

А

Б

Рис. 16. Правильні положення, позиція і членорозміщення плода

під час родів при головному (А) та тазовому (Б) передлежанні

Членорозміщення – це відношення рухомих частин тіла плода (кінцівки, голова і хвіст) стосовно його тулуба. Тулуб – відносно нерухома основа тіла плода. Про членорозміщення у поросяти судять по відношенню його рухомих частин до голівки чи таза. Нормальним членорозміщенням вважається, коли при головному передлежанні передні ніжки зігнуті в плечових суглобах і прилягають до тулуба та разом з головою скеровані до виходу з тазової порожнини, а при тазовому передлежанні, коли тазові кінцівки розправлені в усіх суглобах і скеровані до виходу з тазової порожнини, а хвіст опущений між ними.

2.2.5. Перебіг родів. Родові перейми і потуги, контракція-рефракція

Початок, тривалість і завершення родового акту визначаються родовими силами. Такими силами є скорочення м’язів матки (перейми) і черевного пресу (потуги), які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необхідний пристосувальний механізм, що забезпечує народження живого плода. Відсутність же пауз між скороченнями (тетанія матки) приводить до загибелі плода з причин його кисневого голодування внаслідок перетискання судин хоріону і обмеження кровозабезпечення плаценти. Перейми і потуги супроводжуються подразненнями нервових елементів матки, її шийки та тазової порожнини, а також інших ділянок материнського організму, пов’язаних із статевою системою самки (зони Хеда), що призводить до виникнення сильних больових відчуттів у роділлі тривалістю від 30 до 80 с., після чого відбувається пауза тривалистю від 1 до 5 хвилин. Потуги виникають в родовому процесі в той час, коли родові шляхи розкриті і починається виведення плодів.

За силою і тривалістю скорочень у різні періоди родового процесу розрізняють: а) перейми розкриваючі (підготовчі); б) перейми і потуги вивідні (родові); в) перейми і потуги послідові.

Розкриваючі (підготовчі) перейми характеризуються скороченням тільки м’язів матки. Перші перейми короткотривалі, вони змінюються довгими паузами (20–30 хв). Впродовж родів перейми посилюються і стають довшими (до 2–5 с.), а паузи між ними коротшають (1–5 хв). Розкриваючі перейми забезпечують розкриття каналу шийки матки і повернення плода з бокової (теляти) або нижньої (лошати) позиції у верхню.

Вивідні (родові) перейми і потуги складаються із скорочень м’язів матки та черевного пресу. Перейми і потуги в цей час бувають дуже сильними, довгими, тривалими (до 5 хв), а паузи – короткими (до 1–3 с.). Разом вони значно тиснуть на плід, проштовхуючи його по родових шляхах.

Потуги і перейми послідові розпочинаються через деякий час після виведення плода і забезпечують відокремлення плодових оболонок (посліду) і вигнання їх, разом із залишками навколоплідної рідини, з порожнини матки. Послідові перейми короткотривалі і чергуються з довгими паузами. Фізіологічна активність матки визначається перш за все функціональним станом її нервово-м’язових структур, основними параметрами чого є тонус, збудливість, провідність, скоротливість та реактивність на біологічно активні речовини. В процесі родів розтягнуті м’язові волокна матки при кожній переймі все більше скорочуються (контракція), взаємно зміщуються, переплітаючись одне з одним, в результаті чого відбувається їх так звана ретракція (нашарування). З ретракційним перегрупуванням м’язових волокон матки тісно пов’язана дистракція (розтягнення) шийки матки. Іншими словами, в процесі родів відіграють роль три фактори – контракція, ретракція і дистракція м’язових волокон, а також процес активного їх розслаблення. При цьому спрацьовує феномен “домінанти верхівки рогу”, суть якої полягає в тому, що м’язи верхівки рогів матки починають скорочуватися раніше, більш інтенсивно і протяжно, ніж інші сегменти матки. При нормальних родах хвиля скорочення розповсюджується впродовж 30–80 с. від кінцевих ділянок яйцепроводів до тіла матки.

Рис. 17. Корова в родильному відділені

2.2.6. Допомога при нормальних родах

У свійських тварин звичайно роди відбуваються природно, без особливих труднощів. Іноді ж процес родів затягується і ускладнюється, причому у корів це буває набагато частіше, ніж у інших видів тварин. Перед родами тварину треба перевести в родильне відділення (рис. 17) або за можливості – у родильний станок, який повинен бути чистим і продезінфікованим. Слід старанно помити і продезінфікувати зовнішні статеві органи тварини, основу хвоста і задню частину тулуба. Рекомендується у кобил ріпицю хвоста обмотати бинтом, відвести хвіст набік і прив’язати мотузкою до гриви. З появою у тварин передвісників родів треба встановити за нею цілодобовий нагляд і мати завжди напоготові чисті акушерські петлі та дезінфікуючі речовини. Роди повинні перебігати природно, не слід цьому перешкоджати. Якщо тварина хоче лягти, треба не перешкоджати цьому. Коли роди дуже затягуються, треба дослідити піхву, стан родових шляхів і плода. Спочатку вульву обмивають дезінфікуючим розчином і підготовляють руки. Нігті на руках коротко обрізають, руки старанно миють гарячою водою з милом (рис. 18).

Рис. 18. Підготовка рук

Якщо на руках є рани або подряпини, їх змазують настойкою йоду і заливають колодієм. Крім того, руки обробляють дезінфікуючим розчином (70° спиртом, розчином ріванолу 1 : 1000 та ін), а потім змазують стерильним риб’ячим жиром, вазеліном або несолоним смальцем. Після такої підготовки, склавши руку у формі клину, вводять її у піхву. Тут рукою обережно досліджують ступінь розкриття шийки матки і стан плодових оболонок. Якщо виявиться, що шийка матки трохи відкрита, плодові оболонки вже увійшли у піхву і немає будь-яких відхилень з боку кісткового таза і м’яких родових частин, то руку витягують з піхви і чекають дальшого розкривання шийки матки, надавши тварині спокій. Якщо плодові оболонки виходять з вульви не розірваними, їх можна розірвати лише тоді, коли крізь них видно грудні кінцівки і голову або тазові кінцівки і круп плода (рис. 19). Ні в якому разі не можна розривати міхур раніше, бо це спричинить передчасне витікання плодових вод, плід опуститься назад у матку і роди ускладняться.

А

Б

Рис. 19. Плід у родових оболонках: А – кобили; Б – корова

Не можна також передчасно, з силою витягувати плід. Це дуже небезпечно, бо може спричинити травмування родових шляхів. Насильне витягування плода за грудні кінцівки, при непідготовлених родових шляхах, приведе до того, що голівка його може завернутися догори, вниз чи набік (заворот голови плода) (рис. 20).

Рис. 20. Заворот голови плода

Натягувати за кінці мотузки треба поступово, під час перейм і потуг, повільно і в напрямку осі таза. У кобил напрямок натягу повинен бути прямим, а при виході з таза – трохи донизу; у корів – прямий, а при виході з таза – трохи догори, поки не вийде голівка плода, а тоді – різко вниз. Таке прискорення роблять не тільки при важких родах, а й при тазовому передлежанні, бо тривале здавлювання пуповини у ділянці дна таза спричиняє смерть плода від асфіксії.

Під час проходження голівки або таза великого плода через статеву щілину, у тварин може розірватись промежина. Частіше можна спостерігати це у первісток. Щоб не допустити цього, треба змазувати слизову оболонку вульви при її сухості жиром або вазеліном; під час виведення голівки плода треба верхній кут статевої щілини обхопити рукою, а голівку плода притискати донизу (рис. 21).

При виході новонародженого пуповина розривається під тягарем його маси. Якщо у жуйних тварин звичайно пуповина розривається і при лежачому положенні роділлі, то у кобил цього не буває. У свиней пуповина міцна і від маси плода часто не розривається. В такому випадку розриву пуповини сприяють активні рухи новонародженого. У м’ясоїдних пуповина дуже міцна, але її перекушує роділля.

Рис. 21. Притримування верхнього кута статевої щілини руками

Після народження плода у породіллі звичайно настає період спокою. Потуги припиняються, і тварина стоїть або лежить спокійно, захоплена турботою про новонародженого.

Коли послід відокремиться, негайно оглядають його, щоб переконатися, чи не залишилися в матці рештки плодових оболонок. Потім, обливши його розчином креоліну, карболової кислоти або лізолу, закопують у землю. Залишати послід коло породіллі не можна, бо всі види тварин схильні поїдати його.

Відокремленням посліду закінчуються роди. Проте треба пам’ятати, що в перші 2–3 години після родів можуть виникати ускладнення у вигляді випадіння матки, а тому протягом цього часу тварину не можна залишати без нагляду.

2.2.7. Годівля, догляд і утримання породіль

У перші тричотири дні після отелення корові досхочу дають злакового сіна. Концентрати (вівсянка, пшеничні висівки) їм згодовують у невеликій кількості (до 1 кг на добу). Вперше корову доять через годину після отелення, а протягом доби – чотири–п'ять разів. Якщо вим'я не набрякло і тварина почуває себе добре, поступово уводять до раціону нові корми і так само поступово збільшують їх кількість. З четвертого – п'ятого дня після отелення корові можна уже давати соковиті корми з розрахунку 3–5 кг на добу. Одночасно збільшують даванку концентратів. На повну норму годівлі тварину переводять через 10–15 днів після отелення. Далі корову починають роздоювати, тобто удій її підвищують до максимального рівня без шкоди для здоров'я. Для цього тварині дають на 10–15% кормів більше від того, що вона одержує, з розрахунком додатково надоїти 5 кг молока. Якщо удій зростає, кількість кормів у раціоні знову збільшують. Так продовжують доти, доки корова на додатковий корм буде реагувати підвищенням удоїв. Коли удій при черговому збільшенні кількості кормів не змінюється, можна змінити склад раціону, ввівши до нього нові корми. Якщо і в цьому разі удій залишається на попередньому рівні, то це значить, що остання добавка корму є зайвою і її треба вилучити з раціону. Роблять це обережно, зменшуючи кількість кормів протягом 10–12 днів і стежачи за удоєм. Одержавши за рахунок цих заходів високий удій, важливо зберегти його якомога довше. Тому необхідно у цей період забезпечити корову всіма поживними речовинами. Згодовують різні види кормів, причому чим вони різноманітніші, тим краще. Грубих кормів дають з розрахунку 2–3, а соковитих – 6–8 кг на 100 кг живої маси. З грубих кормів основним є сіно. Велику кормову цінність має сіно, заготовлене з бобових трав – люцерни, еспарцету, конюшини. Якщо сіна мало, то його поступово можна замінити соломою ярих зернових культур – вівсяною, просяною, ячною. Концентровані корми дають для поповнення тієї кількості поживних речовин, якої не вистачає. На 1 кг молока згодовують 100–200 г концентратів, регулюючи загальну їх кількість відповідно до добового надою. Бажано готувати суміш концентратів, до складу якої вводити дві–три зернові добавки. Якщо концентрати згодовують окремо від інших кормів, то краще давати їх тваринам у вигляді вологої мішанки. Корові живою масою 500 кг з добовим надоєм 20 кг треба давати сіна 10–12 кг, соковитих кормів – 30–35, концентратів – 3–4 кг на добу. Коровам обов'язково потрібно давати сіль з розрахунку 5 г на 100 кг живої маси і 4 г на 1 кг надоєного молока.

2.2.8. Організація рододопомоги. Зрілий плід

Подаючи акушерську допомогу, лікар повинен пам’ятати про профілактику післяродових хвороб, збереження продуктивності та відтворної функції самки. Досягнення зазначеного можливе при виконанні основних правил рододопомоги та нормальному перебігу родів.

Організація родів

1. Роди повинні проходити у спеціально обладнаних приміщеннях (родильне відділення, денник, окремий станок, вольєра, тепляк і т. д.) і обов’язково – під наглядом спеціаліста або обслуговуючого персоналу.

2. Втручання у перебіг нормального родового процесу (розрив навколоплідних оболонок, насильне витягування плода) при відсутності показань забороняється.

3. При народженні плода із заднім передлежанням, необхідно прискорити його виведення для попередження асфіксії.

4. Після народження плода пуповину, якщо вона не розірвалася, необхідно розірвати, попередньо перекрутивши її, або перерізати ножицями після накладання лігатури, відступивши на 10–15 см від пупкового кільця.

5. Для профілактики розвитку септичних процесів та стимуляції перших вдихань плода, куксу пуповини занурюють у 5%-ий спиртовий розчин йоду (рис. 22).

Рис. 22. Обробка пуповини – занурювання у стаканчик із йодом

6. Для стимуляції перших дихальних рухів новонародженого слід зробити наступні процедури:

– чистою серветкою чи рушником видалити слиз із носових ходів і ротової порожнини;

– дати можливість породіллі облизати новонародженого, що буде стимулювати його кровообіг і дихання; (рис. 23)

Рис. 23. Масаж новонародженного

– у випадку асфіксії навколоплідними рідинами, підняти новонародженого за задні кінцівки для видалення рідини із дихальних шляхів, декілька разів струснути, вдути повітря через марлеву серветку у рот чи вухо новонародженого;

– розтерти поверхню тіла новонародженого чистою щільною матерією або віхтем чистої соломи (сіна).

7. Новонародженому в перші 60–90 хвилин необхідно забезпечити ссання або випоювання молозива (рис. 24) першого надою як найбільш багатого імуноглобулінами. У разі запалення молочної залози у породіллі, новонародженому випоюють повноцінне молозиво іншої самки або згодовують штучне молозиво.

Рис. 24. Випоювання молозива

Зрілий плід. Поняття зрілості плода визначається рядом характерних ознак: строком вагітності і показниками фізичного розвитку плода, що забезпечують його внутрішньоутробне існування. Плід, який народився відповідно до строків, найчастіше вважають зрілим.

2.2.9. Післяродовий період і його перебіг у різних видів тварин. Інволюція статевих органів. Лохії

Післяродовий період – період, що починається після вигнання посліду і продовжується у різних видів тварин від 2 до 4 тижнів, протягом яких відбувається зворотний розвиток – інволюція статевих та інших органів і систем, які забезпечували перебіг вагітності і родів до стану, властивого невагітному організму.

Отже, післяродовий період – це певний проміжок часу, протягом якого в організмі і статевих органах породіллі зникають зміни, зумовлені вагітністю і родами. Проходить інволюція статевого апарату – повернення фізіологічного стану самки до довагітного стану. Зміни стосуються загального стану, статевих органів і молочної залози породіллі. У процесі післяродової інволюції організм самки майже повністю повертається до стану, який передував вагітності. Однак деякі ознаки, за якими можна відрізнити самку-породіллю від самки, яка не народжувала, залишаються на все життя (дещо збільшується величина матки, змінюється форма цервікальноого каналу, зменшується складчастість слизової оболонки піхви і збільшується її об’єм, змінюється величина і форма молочних залоз, розширяється таз). Найпомітніші інволюційні зміни проходять у матці (рис. 25).

А

Б

Рис. 25. Матка корови після родів – А; до родів – Б

Після отелення маса матки корови становить до 10 кг, через 2 тижні – близько 550 г. У перші 48 год після родів продовжуються активні скорочення і рефракція мускулатури. Стінка матки потовщується (у великих тварин до 4–5 см), а об’єм її зменшується у 2–3 рази. Маткові скорочення слабшають і до 72 год припинються. У результаті ретракції гладеньком’язових волокон стінки кровоносних і лімфатичних судин звужуються. Погіршення трофіки призводить до дегенеративних процесів у формі жирового переродження утворених у період вагітності м’язових волокон. За умов фізіологічного перебігу післяродового періоду порожнина матки протягом 3–4 діб залишається стерильною. В очищенні внутрішньої поверхні матки велика роль належить фагоцитозу. Температура тіла, частота пульсу і дихання після родів набуває фізіологічних параметрів. Із зменшенням рогів, тіла і шийки матки укорочуються маткові зв’язки і матка зміщується у тазову порожнину, займаючи вихідне положення. В яєчниках на 10–15 добу закінчується інволюція жовтого тіла вагітності, яка починається у тварин в останню третину вагітності. На 18–30 добу після родів дозріває новий фолікул і проявляється стадія збудження статевого циклу. Перетворення «родового таза», розсмоктування набряків вагітності завершуються протягом 4–5 діб. У ці самі строки крижово-сідничі і широкі маткові зв’язки стають твердими, напруженими. Статеві губи з оточуючими їх тканинами зморщуються і наближаються до промежини і ануса. Інволюція вульви закінчується на 5–6 добу. Функція молочних залоз після родів досягає найбільшого розвитку. Загальний стан тварини (породіллі) при фізіологічному перебігу.

Видові особливості перебігу післяродового періоду.

У корів після відокремлення посліду продовжуються дуже активні скорочення матки (через кожні 3–5 хв), а в наступні 3–4 доби – через 8–10 хв. В наслідок скорочень м’язові волокна матки укорочуються, порожнина матки зменшується і вже через 2–3 год просвіт матки спадається, стискаючись карункулами. Скорочення матки слабшають через 12–24 год і згасають до 48 год після пологів. Мінімальна скоротлива діяльність міометрію реєструється із 48 до 72 год після родів. Цей період співпадає із формуванням у каналі шийці матки слизової пробки. Із статевих органів виділяється кров’янистий слиз, який наприкінці доби набуває форму тяжа густої консистенції і рожевуватого кольору. З 3–4-ї доби проходить помірне виділення густих лохій без запаху, кількість яких збільшується до 7–8 доби, складаючи 1,5 2 л на добу. Забарвлення лохій змінюється від червоного до коричневого, це пов’язано з кровотечею із карункулів, які піддаються розпаду. З 12–14 доби лохії стають світлими і прозорими, а канал шийки матки закривається. При ректальному дослідженні на 2–3 добу після отелення матка знаходиться у черевній порожнині, щільна, має потовщені стінки і горбисту поверхню. На 4–5 добу матка за розміром нагадує 3–4 місячну вагітність. На 7–8 добу матка добре підтягується до тазової порожнини. На 10–12 добу матка зменшується до розміру 2 – місячної вагітності, легко підтягується у тазову порожнину і таким чином стає легкодоступною для дослідження. Стають доступними для дослідження і яєчники. Маса матки, що під час вагітності складала 9 кг, після 4-ї доби післяродового періоду зменшується до 3,5 кг, а після 7-ї доби – до 2 кг. На 10–12 добу карункули майже повністю руйнуються. На 17–20 добу настає повна ретракція матки, котра встановлюється за її локалізацією у тазовій порожнині і набуває фізіологічної величини. До цього часу поновлюється покривний і залозистий епітелій шийки, тіла, рогів матки і яйцепроводів. Повна регенерація ендометрію закінчується після 30 діб.

Таким чином, тривалість післяродового періоду у корів становить 18–25 діб.

У кобили контури живота відновлюються в основному протягом першої доби. Набряк вульви зникає через 2 тижні. На другу добу об’єм матки зменшується вдвоє. Лохії темно-червоного кольору з коричневим відтінком у незначній кількості. Інволюція статевих органів закінчується, головним чином, до 12 доби, а стадія збудження статевого циклу виявляється на 7–12 добу.

У кіз та овець лохіальний період триває 7–10 діб. Інволюція статевих органів – 20–21 добу. Регресія жовтих тіл проходить повільно і закінчується на 41 добу після окоту. Статеві цикли відновлюються частіше у період наступного статевого сезону (серпень – січень).

У свиней лохіальний період продовжується до 5 діб, рідше – до 8. Лохії спочатку червоні, потім стають буруватими, прозорими. Інволюція статевих органів закінчується наприкінці 2-го, максимум 3-го тижня. Жовті тіла в яєчниках швидко зменшуються і з 9-ї доби вони виявляються лише на розрізі, а не на поверхні яєчника.

Лохії – продукти тканинного розпаду слизової оболонки і плаценти, слиз, залишки плодових вод, домішки крові, які виводяться з матки у післяродовий період. Колір лохій поступово змінюється – на початку вони темно-червоні або коричнево-червоні, а в наступні дні світлішають і стають прозорими, слизистими. Лохіальний період триває у нормі 1–2 тижні залежно від виду тварини і типу плаценти.

2.2.10. Ознаки нормального перебігу і закінчення післяродового періоду

Основні показники нормального перебігу післяпологового періоду:

– час припинення виділення лохій

– час закриття каналу шийки матки;

– інволюція матки;

– інволюція жовтого тіла вагітності;

– час прояву стадії порушення першого статевого циклу після пологів.

2.2.11. Правила прийому новонароджених

При виникненні симптомів початку отелення задню частину тіла корови старанно обмивають теплою водою, потім 2–3%-им розчином лізолу і насухо обтирають чистою ганчіркою, а зовнішні частини піхви обмивають розчином калію перманганату (один грам на один літр води). Корова починає проявляти характерне хвилювання, дуже часто лежить, озирається на живіт. У цей період часу необхідно дотримуватися тиші, встановити безперервне спостереження за станом тварини. Найчастіше корови теляться, лежачи на лівому боці, однак окремі корови стоять. В такому випадку телят необхідно підтримати, для того щоб воно не забилося при падінні. Прийняти телят потрібно на підготовлену чисту мішковину, постелену наверх шару соломи. Ніздрі, рот і вуха теляти протираються чистою ганчіркою, видаляючи навколоплідний слиз, для того щоб новонародженому дати можливість вільно дихати. Пупковий канатик необхідно обірвати руками на відстані 10–12 см від живота теляти, із решти пуповини видавити кров і обробити настоянкою йоду. Потім телят кладуть на підстилку ближче до голови корови для того щоб вона могла його облизати. При облизуванні корова очищає телят від навколоплідного слизу, масажує все тіло, що стимулює його кровообіг і дихання. Після облизування теля швидко обсихає і встає на ноги. Як тільки-но воно встане, його необхідно розмістити в окремій клітці.

2.2.12. Родильні приміщення

На кожній тваринницькій фермі повинні бути родильне відділення і приміщення для новонародженого молодняку (рис. 26). Наявність родильних відділень дає змогу забезпечити сприятливіші умови для утримання тварин і догляду за ними в перед- та післяродовий періоди. Тільки в родильних відділеннях можна створити умови для надання допомоги при родах і профілактики захворювань новонароджених телят і корів. Родильне відділення на молочних фермах (цех отелення корів) обладнують в окремому приміщенні і ділять його на чотири секції: передродильну, родильну, післяродильну й профілакторій. Потреба головомісць від поголів'я ферми становить 10–12%, з них для передродильної секції 3–4, родильної 3, післяродильної 4–5%. На основі даних обліку за розпорядженням зоотехнічно-диспетчерської служби корів переводять у родильне відділення за 10 днів до передбачуваних отелень. Потім проводять санітарну обробку і клінічний огляд тварин. У передродильній секції корів утримують 8–10 днів, готуючи їх до родів. З настанням ознак родів корову переводять у родильну секцію, обладнану боксами (розмір їх 3 х 2,5 м, висота не менше 1,7 м). Утримання корови в боксі безприв'язне, це дає змогу тварині вибрати зручне положення при родах, проявити материнський інстинкт. У боксі корова знаходиться 2–3 дні, після чого її переводять у післяродильну секцію. Новонароджених телят утримують у деннику разом з коровою 24–48 год. У післяродильній секції корів утримують на прив'язі, щоденно їм організовують моціон на вигульних майданчиках. Для проведення планової, поточної й вимушеної дезінфекції приміщень обладнують дві ізольовані змінні секції для отелень і дві для профілакторію. Використовують їх за принципом «все вільно – все зайнято» з дотриманням санітарних розривів 5–7 днів. При організації роботи родильного відділення передбачають цілодобове чергування операторів і ветеринарного працівника. На вівчарських фермах родильне відділення – тепляки з обігріванням – обладнують у вівчарнику (кошарі) чи прибудові до неї. На свинарських фермах поросних свиноматок утримують у свинарниках-маточниках. На кінних заводах для вижеребки кобил обладнують маточне відділення з денниками площею не менше 16 м² кожне.

Рис. 26. Сучасні родильні приміщення і приміщення для новонародженого молодняка

2.2.13. Молочна залоза. Молозиво

Молочна залоза (glandula lactifera), фізіологічним призначенням якої є вигодовування приплоду, функціонує у тісному зв’язку з органами розмноження: вона еволюціонує у зв’язку з наближенням родів, активно функціонує у підсисний період після родів, забезпечуючи приплід повноцінним живленням, і тоді піддається інволюції.

Молочна залоза у жуйних і кобил розташована між стегнами, у пахвинній ділянці – вим’я (uber) (рис. 27, 28), а у свиней, гризунів, хижаків – праворуч і ліворуч від білої лінії живота.

Рис. 27. Топографія молочної залози у корови

Рис. 28. Топографія молочної залози кобили

Молочна залоза – це залозистий орган, що складається у великої рогатої худоби з чотирьох часток (з яких задні краще розвинені), вкритих зверху ніжною шкірою з рідкими волосками, які на задній поверхні ростуть знизу вгору, створюючи молочне дзеркало. Під шкірою розміщена підвішуюча зв’язка та фасція (ligamentum suspensorium uberis) як продовження жовтої фасцїї живота, далі – поверхнева фасція (ligam. superficialis), що щільно охоплює кожну половину і глибока (власна) фасція (ligam.proprius), яка окутує кожну чверть. Від неївідходять сполучнотканинні перегородки (трабекули), що ділять паренхіму вим’я на чверті та дольки (lobulae uberis) (рис. 29).

Рис. 29. Схема будови молочної залози

Підтримувальна система вим’я. У молочних корів вим'я може важити більше 50 кг завдяки великій масі секреторної тканини і молоку, що накопичується між доїнням. Основними елементами, що підтримують вим'я, є серединна і бічна підтримувальні зв'язки (рис. 30).

Рис. 30. Структура підтримувальної системи вим’я

Шкіра також відіграє допоміжну роль у підтримці та стабілізації вимені. Серединна підтримувальна зв'язка являє собою еластичну тканину, прикріплюють вим'я до стінки черева. Якщо дивитися ззаду, серединний жолоб вимені – добре помітне поглиблення посередині вимені – зазначає місце розташування серединної підтримуючої зв'язки. Оскільки тканина зв'язки еластична, вона діє як ресора і реагує на зміни розміру і ваги вимені, що відбуваються в процесі виробництва молока, а також з віком. Пошкодження або послаблення цієї зв'язки викликає свисание вимені донизу, утруднюючи доїння і збільшуючи ймовірність травми, а особливо ушкодження сосків. Генетичний відбір за ознакою "найсильнішої" є ефективним засобом зменшення кількості таких проблем в стаді. У порівнянні з серединної підтримуючої зв'язкою, бічна зв'язка являє собою порівняно нееластичну волокнисту тканину. Вона опускається по сторонам вимені від сухожиль навколо кісток тазу, на зразок пращі.

Залозиста тканина вим’я формується альвеолами (рис. 31) (пухирцями овальної чи грушоподібної форми), кожна з яких вистелена секреторними клітинами, має власну оболонку, оточену міоепітелієм. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секрету – плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол видавлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполучнотканинна облямівка – скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я (рис. 138). Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у середні вивідні протоки (молочні канали), вони – у великі молочні ходи (біля 10–15), що впадають у цистерну (sinus lactifer), яка відкривається у дійку (papila uberis) довжиною 4–10 см. Альвеоли, об’єднані середніми вивідними протоками, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду. На рівні дійки молочна цистерна циркулярною складкою слизової оболонки розділена на наддійкову та дійкову частини. Наддійкова частина об’ємом від 80 до 500 мл, а дійкова – біля 50 мл.

Рис. 31. Будова альвеоли

Молозиво. Молоко, одержане у перші 7–10 днів лактації називається молозивом. Молозиво має солом'яно-жовтий колір (від каротину), слабокислу реакцію, солонуватий смак, особливий запах, при нагріванні звурджується. У молозиві набагато більше, ніж у молоці, сухих речовин, переважно білків альбумінів (до 4%) і глобулінів (до 12%), а також мінеральних речовин, особливо заліза (табл. 43). Близько половини білків молозива становлять глобуліни, які є джерелом імунних тіл. Вони створюють пасивний імунітет у новонародженого. За рахунок імунних тіл молозива сисун веде боротьбу з хвороботвірними мікробами, які потрапляють у його організм у перші години.

Питання для самоконтролю

1. Які фактори зумовлюють настання родів?

2. Які ознаки є передвісниками родів?

3. Які стадії виділяють у процесі родів?

4. Що розуміють під положенням, позицією, передлежанням та членорозміщенням?

5. Що розуміють під родовими перейми і потугами, контракцію-рефракцію.

6. В чому заключається допомога при нормальних родах?

7. В чому полягають особливість в годівлі, догляду та утримання породіль.

8. Що включає в себе організація родів

9. Що розуміють під терміном «Зрілий плід»

10. Які особливості перебігу післяродового періоду у корів?

11. Які особливості перебігу післяродового періоду у кобили?

12. Які особливості перебігу післяродового періоду у кіз та овець?

13. Які особливості перебігу післяродового періоду у свиней?

14. Тривалість лохіального періоду у різних видів тварин?

15. Якими є основні правила прийому новонароджених?

16. Які особвості родильного відділення?

17. В чому полягають особливості будови молочної залози?

18. Значення молозива для новонародженого?

Попередня тема

На початок

Наступна тема