ОРГАНІЗАЦІЯ АВТОМОБІЛЬНИХ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

I частина

Електронний посібник

ГОЛОВНА	ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ	АНОТАЦІЯ
ДОДАТКИ	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	УКЛАДАЧІ

2. РУХОМИЙ СКЛАД АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

	2.1. Загальні вимоги до рухомого складу. Класифікація і характеристика рухомого складу автомобільного транспорту 2.2. Типи спеціалізованого рухомого складу та особливості конструкції.
Переваги та недоліки спеціалізованого рухомого складу, перспективи його розвитку 2.3. Особливості класифікації та характеристика рухомого складу спеціального автомобільного транспорту

2.1. Загальні вимоги до рухомого складу. Класифікація і характеристика рухомого складу автомобільного транспорту

Для перевезень вантажів автотранспортними підприємствами використовують вантажний рухомий склад: вантажні автомобілі та автомобільні причепи різної вантажопідйомності (бортові, самоскиди, фургони, зокрема ізотермічні, цистерни та інші), автомобілі підвищеної прохідності, автомобілі-тягачі з напівпричепами. Ця частина транспортної мережі також має свою розгалужену структуру.

До вантажного рухомого складу відносяться автомобілі, причепи і напівпричепи, призначені для перевезення вантажів певних видів.

За призначенням вантажний рухомий склад поділяється на (рис. 1.27.):

- транспортний (загального користування або універсальний), який виконує перевезення вантажів (бортові автомобілі);

- спеціалізований – це автомобілі, причепи та напівпричепи транспортного призначення, кузови яких спеціально пристосовані для перевезення одного певного або декількох однорідних вантажів, а також обладнані засобами для прискорення процесу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт;

- спеціальний, який призначений для різних спеціальних транспортних робіт (санітарних, пожежних), які виконують за допомогою встановленого на ньому обладнання.

паеапрекнрке

	а – транспортний (бортовий автомобіль);
	б – спеціалізований автомобіль;
	в – спеціальний автомобіль
Рис. 1.27. Вантажний рухомий склад за призначенням

Рухомий склад класифікують за такими показниками:

1. Залежно від типу встановленого двигуна автомобілі або автомобілі-тягачі поділяються на автомобілі (рис. 1.28 а,б,в,г): - з бензиновим двигуном; - з дизельним двигуном; - газобалонні; - електричні.
а	б
в	г
Рис. 1.28. Типи двигунів, які встановлюють на рухомий склад: а – бензиновий; б – дизельний; в – електричний; г – з газобалонним обладнанням
2. За прохідністю автомобілі поділяють на дорожні обмеженої прохідності, підвищеної та високої прохідності. 3. За кількістю осей. 4. За колісною формулою. 5. За складом.
паеапрекнрке

Автомобільні транспортні засоби за конструктивною схемою поділяються на одиночні та автопотяги, до складу яких входить тягач із причепом або напівпричепом. У свою чергу автомобілі-тягачі поділяються на сідельні та буксирні тягачі, а причіпний склад поділяється на причепи, напівпричепи та причепи-розпуски.

Причіпний склад розрізняють за кількістю осей та іншими конструктивними особливостями.

Причепи буксируються автомобілями та автомобільними потягами, сполучаючись із ними за допомогою буксирного пристрою та дишла. Залежно від кількості осей причепи поділяються на одновісні, двовісні та багатовісні.

Напівпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одновісними та двовісними. Вісі розташовуються в задній частині напівпричепа. У передній частині знаходяться зчіпний пристрій для сполучення з автомобілем-тягачем та стійки із катками для підтримки відчепленого напівпричепа у стійкому положенні.

Автомобілі-тягачі призначені для постійної роботи з причепами або напівпричепами і підрозділяються на сідельні автомобілі-тягачі для роботи з напівпричепами і автомобілі-тягачі для роботи з причепами (рис. 1.29.).

Рис. 1.29. Автомобілі-тягачі

Автомобіль-тягач у зчепленні з причепом (напівпричепом) називається автопоїздом (рис. 1.30.).

Рис. 1.30. Автопоїзд

Автопоїзд - це автомобіль або автомобіль-тягач у зчепленні з одним або декількома причепами, або автомобіль-тягач із напівпричепом. Автомобільні потяги забезпечують найповніші використання запасу потужності автомобілів, підвищення продуктивності у порівнянні із одиночними автомобілями, зменшення витрати палива та зниження собівартості перевезень вантажу. Окрім того, використання автопотягів забезпечує можливість зменшення потреби у водіях, тобто економію людських ресурсів (рис.1.31.).

	а - автомобіль з одноосьовим причепом;
	б - автомобіль із двохосьовим причепом;
	в - сідельний автомобіль-тягач з напівпричепом;
	г - автомобіль з кількома одноосьовими причепами;
	д - автомобіль з кількома двохосьовими причепами;
	е - сідельний автомобіль-тягач з причепом і напівпричепом;
	є - сідельний автомобіль-тягач з причепом-ваговозом
Рис.1.31. Основні типи автопоїздів

Вантажні автомобілі та причіпний рухомий склад класифікують за вантажопідйомністю та типом кузова.

Номінальну вантажопідйомність автомобіля встановлює завод-виробник. Вона вказує на максимально можливе навантаження (масу перевезеного вантажу), яке визначається дорожними умовами роботи автомобіля, тобто залежить від того, якими дорогами перевозять вантаж − дорогами із покриттям та ґрунтовими тощо.

Залежно від вантажопідйомності автомобілі, причепи та напівпричепи поділяються на такі класи:

- особливо малої вантажопідйомності - до 0,5 т;

- малої вантажопідйомності - від 0,5 до 2,0 т;

- середньої вантажопідйомності - від 2,0 до 8,0 т;

- великої вантажопідйомності - від 8,0 до 16,0 т;

- особливо великої вантажопідйомності - від 16,0 т і більше.

паеапрекнрке

На шасі автомобілів, причепів та напівпричепів встановлюють кузови різних типів: бортова та безбортова платформа, самоскидний кузов, цистерна, фургон, панелевоз, фермовоз, кузов для перевезення довгомірних вантажів (лісовоз, трубовоз, металовоз і т.п.).

Безбортові платформи встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення негабаритних вантажів і вантажів великої маси.

Самоскидні кузови встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення та механізованого вивантаження навальних і насипних вантажів.

Цистерни призначені для перевезення наливних та насипних пилоподібних вантажів. Цистерни − герметичний резервуар, виготовлений із вуглецевої або нержавіючої листової сталі або алюмінієвого сплаву, поділений всередині перегородками для зменшення гідравлічних ударів, що виникають під час різкого гальмування.

Фургон – це закритий кузов, який всередині може бути обладнаний для перевезення певного вантажу.

Панелевози та фермовози призначені для перевезення великогабаритних панелей та ферм у вертикальному або уклінному положенні.

Кузов лісовозів, трубовозів та металовозів має спеціальне обладнання для розміщення довгомірних вантажів та забезпечення їх усталеності під час перевезення.

Найважливіші параметри автомобілів та автомобільних потягів, а саме габаритні розміри, граничні повні маси та осьові навантаження, регламентовані Правилами дорожнього руху та вимогами, що узгоджені між країнами Європи.

Ними встановлено, що:

- висота автомобіля із вантажем не має перевищувати 3,8 м;

- ширина автомобіля із вантажем не повинна перевищувати 2,5 м;

- гранична довжина одиночного автомобіля незалежно від кількості осей може бути не більшою за 12 м;

- гранична довжина для автопотягів у складі сідельного автомобіля-тягача з напівпричепом або автомобіля з одним причепом не повинна перевищувати 20 м;

- гранична довжина для автопотягів у складі автомобіля з двома і більше причепами не повинна перевищувати 24 м.

паеапрекнрке

Так як для низки дорожніх споруд (дороги, мости, шляхопроводи) діють обмеження по навантаженню на вісі автомобілів, важливу роль відіграє і максимальне навантаження на вісь, яке вказує навантаження повної маси автомобіля, яке припадає на найбільш навантажену вісь, як правило, задню.

Дорожні автомобілі залежно від гранично допустимих навантажень на вісь поділяються на групи «А» та «Б».

До групи «А» належать автомобілі та автопотяги із граничним навантаженням на вісь не більше за 10 тс (тонносил), а до групи «Б» - не більше за 6 тс.

Автомобілі та автопотяги, у яких навантаження на вісь перевищує 10 тс відносяться до групи позадорожніх.

Окрім вищеперелічених способів класифікації, галузевою нормаллю ОН 025 270-66 введена класифікація і система позначення автомобільного рухомого складу. Так, відносно вантажних автомобілів прийнята така система позначення автотранспортних засобів (АТЗ) (табл.1.1).

Таблиця 1.1.

Система позначення вантажних автотранспортних засобів (АТЗ)

Повна маса, т	Експлуатаційне призначення автомобіля
	Бортові	Тягачі	Самоскиди	Цистерни	Фургони	Спеціальні
до 1,2	13	14	15	16	17	19
1,2 до 2,0	23	24	25	26	27	29
2,0 до 8,0	33	34	35	36	37	39
8,0 до 14,0	43	44	45	46	47	49
14,0 до 20,0	53	54	55	56	57	59
20,0 до 40,0	63	64	65	66	67	69
понад 40,0	73	74	75	76	77	79

Примітка.

Класи від 18 до 78 є резервними і в індексацію не включені.

1-а цифра позначає клас вантажних автомобілів за повною масою:

2-а цифра позначає тип АТЗ:

3 − вантажний бортовий автомобіль або пікап;

4 − сідельний тягач;

5 − самоскид;

6 − цистерна;

7 − фургон;

8 − резервна цифра;

9 − спеціальний автотранспортний засіб.

3-а і 4-а цифри індексів указують на порядковий номер моделі;

5-а цифра − модифікація автомобіля;

6-а цифра − вид виконання:

1 − для холодного клімату;

6 − експортного виконання для помірного клімату;

7 − експортного виконання для тропічного клімату.

Деякі автотранспортні засоби мають у своєму позначенні через тире приставку 01, 02, 03 і т.д., що указує на те, що модель або модифікація є перехідною, або має додаткові комплектації. Перед цифровим індексом по даній класифікації, в більшості випадків, указується буквене позначення заводу-виробника (наприклад, КАМАЗ - 5320).

Нині все більшого поширення набувають позначення, прийняті в міжнародних вимогах з безпеки (Правилах ЄЕК ООН), які розробляє Комітет з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН. Відповідно до вищезгаданих Правил прийнята така міжнародна класифікація вантажних АТЗ (табл. 1.2.).

Таблиця 1.2.

Міжнародна класифікація АТЗ

Категорія АТЗ	Призначення автомобіля
М М1 М2 М3	АТЗ з двигуном для перевезення пасажирів: не більше 8 місць; більше 8 місць, масою менше 5 т; більше 8 місць, масою більше 5 т
N N1 N2 N3	АТЗ для перевезення вантажів: масою менше 3,5 т; Повною масою від 3,5 до 12 т; Повною масою більше 12 т
О О1 О2 О3 О4	АТЗ без двигуна: Одновісні причепи з повною масою до 0,75 т; Причепи та напівпричепи повною масою від 0,75 до 3,5 т; Причепи та напівпричепи повною масою від 3,5 до 10 т; Причепи та напівпричепи повною масою більше 10 т

Автобуси класифікують за габаритною довжиною у метрах і поділяють на такі основні класи.

https://youtu.be/2DgMly_iTHM

Транспортні засоби. Частина 1

https://youtu.be/hxwLOPDYsxQ

Транспорні засоби. Частина 2

Легкові автомобілі класифікуються за робочим об’ємом циліндрів двигуна у літрах на наступні основні класи.

На базі легкових автомобілів випускаються також вантажопасажирські автомобілі, в яких для збільшення розмірів майданчика призначеного для розміщення в кузові вантажу, задні сидіння складаються.

Прийнята така система позначення (індексація) рухомого складу (нормаль ОН 025270 – 66): кожній новій моделі автомобіля (причіпного складу) привласнюється індекс, що складається з чотирьох цифр, де перші дві цифри позначають клас автомобіля (причепа, напівпричепа) за робочим обсягом двигуна для легкових автомобілів, за довжиною для автобусів і за повною масою для вантажних автомобілів (причепів і напівпричепів). Другі дві цифри – модель.

Модифікації моделей мають додаткову п'яту цифру, що позначає порядковий номер модифікації. Перед цифровим індексом ставлять літерні позначення заводу-виробника. Дві перші цифри індексів, привласнених автомобілям, наведено в табл. 1.3.

Таблиця 1.3.

Система позначень причепів, напівпричепів і розпусків

Групи	Індекси	Повна маса, т
		причепи та напівпричепи	розпузки
1	01–24	До 4	До 6
2	25–49	Понад 4–10	Понад 6–10
3	50–69	”10–16	”10–16
4	70–84	”16–24	”16–24
5	85–99	”24	”24

Для причіпного складу виділені такі індекси (дві перші цифри з чотирьох, якими позначають причіпний склад) (табл. 1.4).

Таблиця 1.4.

Індекси причіпного складу

Клас АТЗ	Причепи	Напівпричепи (розпуски)
Легкові автомобілі	81	91
Автобуси	82	92
Вантажні (бортові) автомобілі	83	93
Самоскиди	85	95
Цистерни	86	96
Фургони	87	97
Спеціальні автомобілі	89	99

Залежно від повної маси для причіпного складу нього існують групи індексів моделей (третя і четверта цифри), які поміщені в табл. 1.4.

Наприклад, напівпричіп фургон Одеського автоскладального заводу для перевезення телят має повну масу 9 т, позначається ОДАЗ-9925.

Загальні технічні вимоги до спеціалізованого рухомого складу є основою для розробки технічних завдань на проєктування нових конструкцій, технічних і робочих проєктів, а також для визначення технічного рівня і експлуатаційних якостей цих виробів під час вирішення питань про взяття їх на виробництво.

Проєктування спеціалізованого рухомого складу здійснюється відповідно до типажу спеціалізованого рухомого складу, розробленого проєктними і науково-дослідними установами.

2.2. Типи спеціалізованого рухомого складу та особливості конструкції. Переваги та недоліки спеціалізованого рухомого складу, перспективи його розвитку

Аналіз вантажів існуючих номенклатурних груп (відповідно до класифікатора промислової та сільськогосподарської продукції) дає можливість виявити визначальний вплив їхнього характеру і властивостей на сформовану спеціалізацію рухомого складу, що розвивається, і надалі розробити раціональну структуру парку рухомого складу залежно від структури вантажообігу різних номенклатурних груп вантажів.

Усі вантажі, які перевозять спеціалізованими автомобілями й автопоїздами, згруповані в п’ять груп.

При цьому бралися до уваги параметри вантажів, що безпосередньо впливають на тип рухомого складу, а саме: фізичні, хімічні і біологічні властивості, маса, обсяг, розміри, способи навантаження, вивантаження, перевезення і збереження, санітарні умови.

До вантажів I групи відносять (рис. 1.32.):

- довгомірні (труби, колони, ліс, прокат і ін.);

- об’ємні та великогабаритні (будки, битовки, кабіни сантехнічні, кіоски торгові та ін.);

- штучні (легкові автомобілі, навантажувачі та ін.).

паеапрекнрке

Під час перевезення вантажів цієї групи потрібно зберігати їх від пошкоджень, утворення тріщин та інших механічних ушкоджень і попереджати зрушення під час руху транспортних засобів.

Залежно від характеру вантажу, його стану, розмірів, конфігурації необхідно забезпечувати його положення на рухомому складі й обпирання на точки, зазначені у відповідних посібниках та інструкціях.

Обпирання вантажу має здійснюватися на всю площину, у декількох точках по довжині, по краях чи по кутах на спеціально встановлені місця, у двох крайніх точках залежно від типу, призначення і конструктивних особливостей вантажів.

Деякі вантажі можна перевозити з обпиранням один на одного, а деякі не можна. Для дотримання цих умов рухомий склад повинен мати платформу без бортів із суцільною основою чи розсувну, обладнану коніками, спеціальними опорними підкладками, касетою чи стійками для забезпечення строго горизонтального чи вертикального положення, фіксації від зрушення тощо.

Рис. 1.32. Перевезення вантажів І групи

https://www.youtube.com/watch?v=j5T20yowjC0&t=4s

Mercedes Benz TITAN

https://www.youtube.com/watch?v=XJPvMZjqkZ0&t=117s

TRUCK CARRIER Semi-Trailer

https://www.youtube.com/watch?v=wjOzka-xww8&t=3s

Найважчий лісовоз у світі

https://www.youtube.com/watch?v=brBzxK-QLTc

Перевезення лісоматеріалів

Вантажі II групи в основному сипучі та навалювальні.

Вони підрозділяються на три умовні підгрупи (рис. 1.33):

- звичайні сипучі (ґрунт, інертні матеріали та ін.), що зберігають свої фізичні властивості та якість під час перевезення, отже, не вимагають для цього особливих умов;

- сипучі, для яких необхідний захист від атмосферних опадів;

- напіврідкі чи грузлі (товарний бетон, розчин, асфальтова маса та ін.), що вимагають дотримання особливих умов перевезення.

паеапрекнрке

Так, наприклад, товарний бетон (розчин) має бути доставлений у пункт призначення без порушення однорідності суміші, тобто без розшаровування, причому він може затвердіти, якщо знаходиться тривалий час у дорозі.

У зимовий час за низьких температур довкілля бетон (розчин) швидко піддається «схоплюванню», щільно пристаючи до днища і бортів кузова.

Рис. 1.33. Перевезення вантажів ІІ групи

https://www.youtube.com/watch?v=FdkE2Y8nxZs&t=3s

Напівпричіп зерновоз завод Кобзаренко

Вантажі III групи поділяються на три підгрупи (рис. 1.34.):

- продовольчі товари (бакалійні, кондитерські, кулінарні й ін.);

- промислові товари (апарати й інструменти, меблі та ін.) і сировина для легкої та харчової промисловості (волокно, пряжа, бавовна, вовна, борошно, цукор, тютюн).

паеапрекнрке

За складністю умов перевезення вантажів цієї групи на першому місці знаходяться швидкопсувні продукти (м’ясопродукти, молочні продукти, кулінарні вироби та ін.).

Рис. 1.34. Перевезення вантажів ІІІ групи

Вантажі IV групи підрозділяються на дві підгрупи: рідкі (наливні) та порошкоподібні.

Рідкі вантажі характеризуються такими властивостями (рис. 1.35.):

- вибухонебезпечністю і корозійністю (нафтопродукти);

- здатністю спінюватися (молоко, пиво).

паеапрекнрке

Тому під час перевезення цих вантажів необхідно забезпечувати їхню повну ізоляцію від зовнішнього середовища і герметичність кузова рухомого складу, постійну температуру в ньому (охолодження чи обігрів), зниження потужності гідравлічного удару, ефективність контролю за збереженням вантажу і т.д.

Порошкоподібні вантажі характеризуються приблизно однаковими властивостями:

- великою гігроскопічністю (під час попадання вологий вантаж псується, забиває затвори і трубопроводи);

- здатністю до сильного злежування й утворення зводів;

- легким розпилюванням, що призводить до значних втрат під час транс-портування вантажу у відкритих кузовах і в процесі навантаження і розвантаження.

паеапрекнрке

Значна частина порошкоподібних вантажів – це харчові продукти чи шкідливі для здоров’я людини речовини, тому в обох випадках необхідна ретельна ізоляція вантажу від зовнішнього середовища не тільки в процесі перевезення, але й під час навантаження-розвантаження.

Рис. 1.35. Перевезення вантажів ІV групи

https://www.youtube.com/watch?v=jl1iO9XPWrs&t=11s

Паливозаправник на базі Isuzu NPR 75 виробництва Polycar

Вантажі V групи – це великорозмірні вироби (вітринне скло, залізобетонні ферми, кабель, канати), перевезення яких має здійснюватися у вертикальному положенні (рис. 1.36.).

Таким чином, основними вимогами, що пред’являються до СРС автомобільного транспорту, є пристосованість для перевезення різних вантажів, наявність автономних пристроїв для механізації навантажувально-розвантажувальних робіт і забезпеченість достатньою прохідністю.

Рис. 1.36. Перевезення вантажів V групи

https://www.youtube.com/watch?v=CifT_Rv0Q2I

Перевезення вантажу (ПДР)

https://www.youtube.com/watch?v=Ngin5kc4bz4&t=47s

Огляд компанії та продукції Astra Veicoli Industriali S p A

https://youtu.be/LhS7ZzYANYU

Спеціальний транспорт

https://youtu.be/_qkbTLHW_3U

Спецтехніка для дітей українською

Основні переваги СРС перед рухомим складом загальнотранспортного призначення (рис. 1.37.).

Рис. 1.37. Переваги спеціалізованого рухомого складу

Використання СРС має і свої негативні сторони (рис. 1.38.).

Рис. 1.38. Недоліки спеціалізованого рухомого складу

Однак переваги СРС АТ і одержуваний від його впровадження народногосподарський економічний ефект перекривають витрати, що йдуть на його створення й експлуатацію. Основною класифікаційною ознакою спеціалізованих автомобілів є тип кузова. Саме в типі кузова виявляється, в першу чергу, спеціалізація СРС, призначеного для перевезення вантажів визначеної номенклатури.

Спеціалізація рухомого складу автомобільного транспорту здійснюється такими методами (рис. 1.39.).

Рис. 1.39. Методи спеціалізації рухомого складу

автомобільного транспорту

Основні напрямки удосконалювання конструкції спеціалізованих автомобілів і автопоїздів наведено на рис. 1.40.

Рис. 1.40. Основні напрямки удосконалювання конструкції СРС

Для одержання галузевого (транспортного) економічного ефекту під час обґрунтування проєктування нових видів СРС АТ варто враховувати такі фактори, що обумовлюють зниження витрат на перевезення і безпосередньо впливають на техніко-експлуатаційні показники (ТЕП) діяльності підприємства перевізника:

– підвищення вантажопідйомності (вантажомісткості) транспортних засобів у результаті застосування базових шасі більшої несучої здатності й збільшеної довжини, посилення конструкцій і т.ін.;

– збільшення коефіцієнта використання вантажопідйомності рухомого складу особливо на перевезеннях легковагих вантажів із застосуванням кузовів збільшеного обсягу, устаткування для кріплення вантажів, що перевозяться, і т.ін.;

– зниження часу простою рухомого складу під навантаженням (розвантаженням) внаслідок застосування пристроїв, самоскидного способу розвантаження і т.ін.;

– підвищення коефіцієнта використання пробігу власних розширення шляхом створення СРС, що дозволяють розширити номенклатуру перевезених вантажів тим самим видом транспортного засобу;

– збільшення термінів служби автотранспортних засобів шляхом застосування в конструкціях нових сучасних матеріалів і нових інженерних рішень;

– збільшення середньої технічної швидкості за рахунок підвищення маневреності рухомого складу.

паеапрекнрке

2.3. Особливості класифікації та характеристика рухомого складу спеціального автомобільного транспорту

У сучасному світі перед транспортними засобами можуть ставитися завдання найрізноманітнішого характеру. Далеко не завжди вони обмежуються лише перевезенням пасажирів і вантажів, а часто потрібне виконання цілої низки додаткових функцій. Для вирішення таких завдань використовують спеціальні автомобілі, або спецтранспорт. Сьогодні ця категорія транспортних засобів представлена широким розмаїттям типів і моделей.

Автомобілі спеціального призначення - це транспортні засоби, що виконують нестандартні роботи. До таких автомобілів можна віднести (рис.1.41.):

- комунальні автомобілі, які виконують різні завдання з ремонту та обслуговування;

- автомобілі системи МНС і військових - мобільні штаби, машини відпочинку рятувальників та обслуговуючого персоналу, мобільні пункти відеоспостереження та багато іншого;

- поліцейські автомобілі - ця категорія об'єднує патрульні машини, виготовлені на базі легкових автомобілів, машини спецназу, транспорт для перевезення ув'язнених і т.п.;

- пожежні автомобілі;

- медичні автомобілі - широка категорія транспортних засобів, най- типовішими серед них є машини швидкої допомоги. Також сюди відносяться спеціальні автомобілі для перевезення пацієнтів у важкому стані, мобільні операційні та інші види машин;

- мобільні магазини;

- мобільні офіси;

- мобільні ремонтні майстерні;

- автомобілі для перевезення мототранспорту та спортивного обладнання;

- автомобілі для перевезення спорядження для серфінгу та віндсерфінгу;

- мобільні лабораторії тощо.

паеапрекнрке

Додаткове обладнання для автомобілів спеціального призначення дуже різноманітне. Найбільш затребуваними видами обладнання є опалювачі, фіксатори вантажів, висувні трапи, системи водопостачання і кондиціонування.

Спеціальні автомобілі, які виконують нетранспортну функцію, можуть дообладнатись різним інвертарем залежно від поставленого завдання, в мобільну лабораторію - лабораторні приналежності, шафи, столи, для ремонтних майстерень - пристосування для ремонту, шафи для інструментів та інше обладнання.

Рис.1.41. Автомобілі спеціального призначення

Питання для самоперевірки

1. Класифікація вантажних транспортних засобів.

2. Система позначення вантажних автотранспортних засобів (далі −АТЗ).

3. Класифікація АТЗ за кількістю місць, вантажопідйомністю, робочим об’ємом та довжиною кузова.

4. Система позначень причепів, напівпричепів і розпусків.

5. Переваги спеціалізованого рухомого складу.

6. Недоліки спеціалізованого рухомого складу.

7. Особливості класифікації та характеристика спеціалізованого рухомого складу.

Попередня тема

На початок

Наступна тема