|
|
ОРГАНІЗАЦІЯ
АВТОМОБІЛЬНИХ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ I частина Електронний
посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
3. ВАНТАЖІ. ВАНТАЖОПОТОКИ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поняття транспортної характеристики вантажу
Поняття вантажу включає будь-які об’єкти, які
доставляються у точку призначення транспортними засобами, проходячи шлях від
прийняття на склад вантажоперевізником до моменту отримання замовником.
Транспортна характеристика вантажів − сукупність:
Вантажі кожного найменування володіють властивими тільки
їм фізико-механічними і фізико-хімічними властивостями, об'ємно-масовими
характеристиками і мірою небезпеки, пред'являються до перевезення в упаковці
або без неї і ін. З зазначеного слідує, що у кожної номенклатури вантажу своя
транспортна характеристика, яка визначає режим перевезення, способи
вантаження, розвантаження, перевантаження і зберігання, а також вимоги до
технічних засобів виконання цих операцій. Транспортну характеристику використовують під час вирішення
завдань, пов'язаних з раціоналізацією перевізного процесу (рис. 1.42.) Рис. 1.42. Транспортна характеристика Зміна транспортної характеристики вантажу призводить до
зміни технічних і технологічних елементів процесу доставки вантажів. Так,
наприклад, перехід від перевезення навалом до перевезення в тарі або упаковці
таких вантажів, як цемент або мінеральні добрива, вимагає, крім застосування
пакувальних матеріалів і коштів пакетування використання інших типів жвавого
складу, складів і коштів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт.
Крім повної зміни транспортної характеристики вантажу, приклад якої наведений
вище, під час розробки раціональних процесів доставки вантажів, доводиться
вдаватися до зміни окремих складових транспортної характеристики: об'ємної
маси, вигляду тари і упаковки, лінійних розмірів окремих місць та ін. Класифікація вантажів. Методи дослідження вантажів Чинники,
що діють на вантаж На вантаж у процесі доставки від виробника до споживача
впливають три групи зовнішніх впливів (рис. 1.43.−1.44.):
Як правило, механічні впливи на вантаж виникають через
несправність кузовів рухомого складу, вантажно-розвантажувальних механізмів
та машин, вантажозахоплювальних пристроїв, складського обладнання,
неправильного розміщення вантажу у кузові рухомого складу, порушення
технологічних процесів доставки вантажу.
Під дією зазначених факторів у масі вантажу
відбуваються різні фізико-хімічні, біохімічні, мікробіологічні та інші
процеси, властиві окремим видам продукції, що призводять до псування вантажу. Рис. 1.43. Зовнішні фактори, що впливають на вантаж Рис. 1.44. Внутрішні фактори, що впливають на вантаж Властивості вантажу поділяються так:
Ці властивості залежать від хімічного складу
матеріалів; • фізико-хімічні
− поєднують властивості, прояв яких супроводжується фізичними і
хімічними явищами одночасно. Найважливішими фізико-хімічними властивостями є
сорбційні, тобто здатність поглинати і виділяти гази, воду і розчинені в ній
речовини, адгезійні, тобто властивості злипання або склеювання, властивості
проникності (повітря -, паро -, водо - і пилопроникнення); • біологічні
властивості характеризують стійкість товарів до дії мікроорганізмів
(бактерії, цвілеві грибки, дріжджі), комах (міль, таргани та інше) і гризунів
(миші, пацюки). Процеси гниття, пліснявіння товарів спричинюються
відповідними видами мікроорганізмів.
Фізико-механічні
та фізико-хімічні властивості вантажу Фізико-хімічні
властивості (рис. 1.45.) характеризують стан вантажу, його здатність вступати
у взаємодію з довкіллям, шкідливо впливати на транспортні засоби, складські
ємкості, навантажувально-розвантажувальні машини й пристрої, інші вантажі, а
також на здоров'я людей. Рис. 1.45. Фізичні властивості вантажів Хімічні
властивості вантажу Хімічні
властивості вантажів (рис. 1.46.) визначають їх особливість взаємодії із
зовнішнім середовищем і характеризують процеси, що в них протікають. Рис. 1.46. Хімічні властивості вантажів Самозігрівання, самозагоряння – пояснюється внутрішніми хімічними та біохімічними
процесами у вантажі, які призводять до підвищення його температури. Це
властиво таким вантажам, як зерно, волокнисті матеріали, сіно, макуха, торф,
сланці, кам’яне і буре вугілля тощо. Самонагрівання і
самозаймання відбувається під дією внутрішніх джерел тепла – хімічних і
біохімічних процесів, що протікають у масі вантажу та підвищують його
температуру. Здатність окислювати інші речовини пояснюється здатністю легко віддавати кисень іншим
речовинам. Це притаманно кислотам, лугам, солям, мінеральним добривам тощо.
Для перевезення таких вантажів використовують вагони цистерни зі спеціальним
покриттям, як правило, керамічним, спеціалізовані на певний вантаж. Здатність піддаватися корозії.
Швидкість корозії
збільшується з підвищенням вологості і температури повітря, його забруднення
вугільним пилом, золою, хлоридами або газами (особливо сірчистими). Вогненебезпечність – здатність речовини у разі виникнення вогнища
загоряння до прогресуючого горіння. Стійке горіння
речовини відбувається за певної концентрації її газів, парів або пилу в
повітрі. Межі такої концентрації отримали назву області займання. Що ширше
область займання і нижче концентраційна межа вибуховості, то вище
вогненебезпечність вантажу. Для горючих рідин важливими характеристиками є
температура спалаху і температура займання. Температурою
спалаху називається найменша температура горючої рідини, за якої над її
поверхнею утворюються пари або гази, які здатні займатися в повітрі від
зовнішнього джерела. Під час спалаху спалахують і згоряють тільки пари
рідини. Температура займання характеризує мінімальну температуру рідини, за
якої можливо стійке горіння її випарів.
Температура, за якої відбувається самозаймання рідкого вантажу, називається температурою самозаймання, яка значно вища за температуру спалаху.
Фізичний вибух
можуть викликати стиснені або скраплені гази. Він супроводжується швидким
розширенням газу і може викликати ударну хвилю. Хімічний вибух – це реакція
окислення вибухової речовини киснем повітря, що протікає з величезною
швидкістю.
Сила дії отруйних
речовин на організм визначається їх токсичністю. Небезпека отруйних речовин
визначається їх здатністю створювати небезпечні концентрації в повітрі за
аварійних ситуацій. До інфекційно-небезпечних вантажів відносяться живність,
сирі тваринні продукти, шерсть тварин, шкіряна сировина, бактеріологічні
препарати. Радіоактивність – здатність деяких речовин до радіоактивного
випромінювання, небезпечного для здоров’я і життя людей. Потужність дози
випромінювання на поверхні упаковки радіоактивного вантажу або на відстані 1
м від центру поверхні упаковки є показником небезпеки радіації. Об’ємно-масові
характеристики вантажу До масових
характеристик вантажів відносять:
У виробничій
практиці як одиниця вимірювання густина частіше за все використовує т/м3. На транспорті поняття
густини використовують для розрахунку маси рідких вантажів, що перевозяться
наливом, наприклад у цистернах.
Навалювальні та насипні
вантажі − це велика кількість частинок різної форми і розмірів. Між
окремими частинками і всередині них є вільні простори, зумовлені нещільним
приляганням частинок один до одного, а також наявністю пор і капілярів
всередині самої речовини. Тому об'єм, займаний даними вантажами, залежить не
тільки від кількості однорідної речовини, але й від розміру вільного простору
як всередині вантажу, так і між його окремими частинами.
Цю характеристику
вантажу використовують для розрахунку маси лісоматеріалів, залізобетонних
виробів та інших видів вантажів. До об'ємних
характеристик вантажів відносять:
Для навалювальних
і насипних вантажів питомий об'єм – величина, зворотна об'ємній масі, а для
рідин – зворотна густина продукту.
Вона
призначена для забезпечення збереження кількості, якості товарів, оберігає їх
від зовнішніх дій, втрат і псування. Всі товари і продукти, які переробляють
або реалізують підприємства ресторанного господарства, доставляються в тарі.
Різні физико-хімічні властивості сировини, продуктів, готових виробів
визначають необхідність використання всіляких видів тари. Відповідно до
ДСТУ 2890 – 94 «Тара і транспортування, терміни та визначення» розрізняють
такі типи тари: контейнери, ящики, бочки, барабани, мішки, фляги, каністри,
балони, банки, пляшки, флакони, туби, пробірки, ампули, пакети, коробки,
пачки. Транспортна
тара характеризується двома поняттями – видом і типом. Вид тари
визначається її формою, тип – матеріалом, з якого її виготовили. У такий
спосіб до транспортної тари відносяться основні види:
За призначенням тару і упаковку можна розділити на виробничу, транспортну, споживчу,
спеціальну (консервуючу) (рис. 1.47., 1.48.). Споживча тара і упаковка призначені
для продажу населенню товару, є частиною товару і входять у його вартість, а
після реалізації переходять у повну власність споживача, як правило, не
призначаються для самостійного транспортування і перевозяться в транспортній
упаковці. Споживча тара має меншу масу, місткість і розміри. У більшості
випадків її сумарний периметр не повинен перевищувати 600 мм.
Рис. 1.47. Види тари: TOC – тара-обладнання з основою на опорах
у вигляді стояків; ТОК – тара-обладнання з основою на опорах
у вигляді коліс; ТОСК – тара-обладнання з основою на
опорах у вигляді комбінації стояків і коліс; X – для хлібобулочних
виробів
Залежно від застосовуваного матеріалу тару
і упаковку поділяють на скляну, дерев'яну,
металеву, полімерну, паперову картонну та ін. Використання
пакувального матеріалу в якості одного з основних ознак класифікації дозволяє
обирати його, виходячи з фізичних, хімічних, гігієнічних, біологічних та
інших властивостей продукції. Крім того, полімерну тару можна ідентифікувати
за назвою полімеру, з якого вона виготовлена, наприклад: поліетиленова,
полістирольна, поліетилентерефталатна і т. д. (рис. 1.49.). Рис. 1.49. Класифікація
тари Упаковку
класифікують за складом (тара і допоміжні пакувальні засоби), за різними
конструктивними ознаками: формою, розмірами. Залежно від
технології виготовлення розрізняють видувну, литну, пресовану,
термоформовану, зварену полімерні тару і упаковку. Споживча тара М'яка споживча упаковка (рис. 1.50.)
дозволяє надійно захистити продукцію від зовнішніх впливів, повністю
автоматизувати процес пакування. До м'якої споживчої тари належить тара,
виготовлена з одно – та багатошарових полімерних плівок і комбінованих
матеріалів. Під час пакування продукції у плівкові або комбіновані матеріали
автомати виконують фасування продукції, герметизацію упакованої продукції і
укладання в транспортну тару. Упаковка з барвисто оформлених полімерних
плівок естетична, має привабливий зовнішній вигляд, містить інформацію про
призначення продукції, спосіб її використання. Плівкова споживча упаковка має
невелику питому масу і низьку ціну, тому, як правило, призначена для разового
використання.
Найпоширенішою
м'якою споживчою є упаковка з корпусом у формі рукава, з дном різної
конфігурації, цільним чи зі швом, з відкритою горловиною, з клапанами або без
них. Відмінні ознаки різних пакетів – оформлення дна, наявність бічних згинів
або складок. Як правило, форма і конструкція під час пакування рідкої і
сипучої продукції визначається конструкцією агрегатів, на яких проводиться
пакування продукції. Зазвичай місткість пакетів не перевищує 3000 см3.
Закриваються пакети різними затворами. Основний спосіб виготовлення пакетів –
зварювання, рідше склеювання, зшивання скобами, затискачами і т. д. До цього
ж виду упаковки відноситься упаковка з термоплівки. Для виготовлення м'якої
споживчої тари використовують одношарові плівки з ПЕТ, ПП, ПВХ, ПС і сополімерів
стиролу, пінополістиролу, ПА, різні
багатошарові та комбіновані плівки. Жорстка споживча полімерна тара. Основне її
призначення – забезпечити схоронність продукції у встановлені терміни, тобто
охороняти товари від деформації, руйнування, втрат. Тому тара має володіти
певною механічною міцністю і жорсткістю, бути зручною в обігу та споживанні. До цього виду
споживчої тари відноситься споживча тара з листових матеріалів, формовані
різними видами термо – і механоформована, екструзійно-видувна, ливарна,
пресована (рис. 1.51.). Споживча тара
з листових матеріалів за економічністю, обсягами виробництва і споживання
поступається лише плівковій упаковці, перевершуючи її жорсткістю і
формостійкістю. Для цього виду тари використовують рулонні матеріали
завтовшки 0,25–1,0 мм і листи товщиною 0,5–2,0 мм. Тара з
листових матеріалів має просту конфігурацію. Це – касети, банки, стаканчики,
коробки, ложки, коробки з отворами, коробки-касети і т. д.
Видувна споживча тара. За обсягами
виробництва займає третє місце. За різноманітністю і функціональним призначенням
вона задовольняє будь-яким вимогам споживачів. Її застосовують для різних
продуктів: рідких, сипучих, пастоподібних та твердих; газованих напоїв,
паливно-мастильних матеріалів, харчових і хімічних продуктів, косметичних та
фармацевтичних товарів. Для її виготовлення застосовують практично всі види
термопластів. Ливарну і
пресовану споживчу тару виготовляють литтям під тиском і пресуванням з точним
виконанням зовнішніх поверхонь, внутрішніх порожнин виробу. Однак низка
недоліків цих методів не дозволяє виробляти тару з товщиною стінок менше 1
мм. Ливарна і пресована тара значно дорожче упаковки, виробленої іншими
способами. Пресування і лиття під тиском застосовують для виготовлення
жорсткої тари для дорогої продукції, а також окремих елементів упаковки, що
вимагають високої точності виконання (банки, коробки, пенали, пробірки) (рис.
1.52.).
Споживча
тара з газонаповнених матеріалів. Для виготовлення такої тари
найчастіше застосовують пінопласти з низькою щільністю (15-60 кг/м3),
що здатні витримувати значні питомі навантаження без залишкової деформації
(рис. 1.53.).
Тару з
пінопластів застосовують переважно для захисту продукції від ударів, поштовхів,
механічних пошкоджень, температурних коливань, від проникнення вологи, дії
мікроорганізмів, а також для зменшення її маси, підвищення довговічності та
зниження вартості. Тара з газонаповнених матеріалів зберігає форму та пружні
властивості в широкому діапазоні температур (від +75 до −60°С) завдяки
низькій теплопровідності пінопластів (0,026 – 0,037 Вт/смхК), що зумовило їх
застосування для термічної ізоляції. Тару з
газонаповнених полімерів виготовляють методами лиття під тиском, пресування,
видувного формування, беспрессового спінювання, пневмо – і вакуумного
формування. Споживчу тару
виконують у вигляді коробок, вкладок, кювет, лотків, банок і т. д. Під час
виготовлення тари з газонаповнених матеріалів досягається значна економія
матеріалу (до 30–40%), зменшується маса тари. Комбінована
споживча тара і упаковка включає комбінацію полімерних матеріалів з папером,
картоном, фольгою. Ця упаковка забезпечує високу збереженість і високі
споживчі властивості упакованої продукції.
Уніфікація
тари необхідна для скорочення числа її видів. Вона сприяє зниженню витрат на
розробку і виготовлення полімерної тари, оснащення, сприяє організації спеціалізованих
виробництв з високопродуктивним обладнанням, механізації, автоматизації і
роботизації технологічного процесу. Деяку одноманітність уніфікованої тари
може бути компенсовано поліграфічним оформленням, варіюванням колірної гами
використовуваних полімерів, декоруванню окремих елементів упаковки. Ці
прийоми дозволяють створювати однотипну упаковку, що відповідає високим
естетичним вимогам. Уніфікація
тари за типорозмірами базується на модульній системі, в основу якої покладені
площі плоских піддонів, становлять для країн-членів ІСО 1200х800, 1000х800 і
1200х1000 мм Принцип створення уніфікованих розмірів полягає в тому, що площа
піддона ділиться на сітку кратних піддону розмірів, які визначають зовнішні
та внутрішні розміри транспортної тари. Вихідними
даними під час розробки тари є внутрішні розміри. Вони, у свою чергу,
розділені на сітку кратних розмірів, які визначають зовнішні розміри
споживчої тари. Вимоги
кратності поширюються на полімерну транспортну тару, одержувану з будь-якого
матеріалу і будь-яким способом. При цьому розміри стандартного піддону є
модульною одиницею для конструювання і проектування
вантажно-розвантажувальних засобів, оптимальних площ складських приміщень,
платформ різного виду транспорту. Ці розміри покладено також в основу
пакетних перевезень. Уніфікація
елементів тари забезпечує можливість заміни швидкозношуваних деталей, сприяє
скороченню втрат робочого часу під час зупинки обладнання, вихід на режим,
відпрацювання технологічних параметрів та скорочення технологічних втрат
перероблюваних матеріалів. Стандартизація
полімерної тари покликана забезпечити сучасний рівень упаковки, тобто єдність
чітких показників якості, механічних та амортизаційних властивостей,
можливість укладання в штабелі, технологічність, естетичність, придатність до
нанесення барвистого друку. Стандартизація
пакувальних матеріалів, загальних технічних вимог до полімерної тари та
методів випробувань сприяє збереженню якості пакувальної продукції, зниження
втрат під час транспортування, зберігання та реалізації, а також поліпшенню
техніко-економічних показників у всіх ланках народного господарства. З урахуванням
широкого асортименту полімерних матеріалів, різноманіття тари і пакувальної продукції
стандартизація набуває значної комплексної проблеми, вирішення якої
починається з розробки вимог, що висуваються до транспортної тари, і включає
такі етапи: вибір базового полімеру, оптимізація складу композиції,
визначення способу виробництва тари і оптимізація режимів переробки,
оцінювання якості і визначення строку служби тари під час експлуатації. Транспортна тара Транспортна тара призначена
для перевезення, складування і зберігання продукції. Ця тара може належати
будь-якій організації, яка бере участь у процесі обігу. Класифікацію
транспортної тари наведено на
рис. 1.54. Транспортна
тара поділяється на жорстку і м'яку.
Широке застосування в якості жорсткої транспортної тари знаходять різні
лотки, ящики, бочки, амортизаційні вкладиші до скриньок, складні полімерні
ящики і спеціальна тара для перевезення продукції з використанням
пінопластів. Жорсткої
транспортної тари особливо потребують галузі АПК, потреба в ній становить
сотні мільйонів штук. За останні роки цей вид тари з пластмас прийшов на
зміну тарі з традиційних матеріалів. Рис. 1.54. Класифікація
транспортної тари Жорстка транспортна полімерна тара володіє
високою міцністю і гарним опором динамічним навантаженням, не вимагає
систематичного ремонту, характеризується тривалим терміном експлуатації,
надійно зберігає продукцію від зовнішніх впливів, має гарний зовнішній
вигляд. З використовуваних для її виготовлення термопластів можна отримувати
транспортну тару різної форми і конструкції, що забезпечує раціональне
затарювання продукції. Завдяки своїй жорсткості тара може легко штабелюватись
у кілька ярусів, займаючи під час складування мінімальні площі, без
застосування додаткових пристроїв (рис. 1.55.). Основні способи
виготовлення жорсткої транспортної тари – лиття під тиском, термоформування,
ротаційне формування, штампування та пресування із застосуванням зварювання.
До м'якої транспортної тари належать
мішки, чохли, вкладиші, м'які складні контейнери та упаковка з термозбіжною
плівки (рис. 1.56.).
Мішки широко застосовують
для перевезення і зберігання різних сипких продуктів, хімічних добрив і
пестицидів, насіння, гранульованих продуктів, барвників та ін. М'які
контейнери використовують для транспортування і тимчасового зберігання
сипких, гранульованих, штучних і рідких продуктів. Вони замінюють фанерні
барабани, бочки, мішки і можуть транспортуватися, заповнені вантажем, на
залізничних платформах або водним шляхом. Їх застосування знижує
трудомісткість операцій з пакування та дозволяє забезпечити механізацію вантажно-розвантажувальних
робіт. Перевагою м'якої транспортної тари з полімерних матеріалів є те, що
порожня вона легко складається і займає небагато місця під час зворотних
перевезень. Останнім
часом в якості транспортної тари все ширше розповсюдження отримують упаковки з використанням термоусадкових
плівок, які застосовують у вигляді індивідуальної та групової упаковки в
м'ясомолочній, рибній, харчовій, медичній та інших галузях промисловості.
Основний спосіб отримання плівки – екструзія або соекструзія (рис. 1.57.).
Виробничу та транспортну тару іноді (головним
чином, за кордоном) називають розподільною, оскільки вона призначена для
просування товарів через товаророзподільну мережу від підприємства-виробника
до пункту призначення. Особливим
видом транспортної тари є піддони і контейнери, названі тарообладнанням.
До нього відносяться ящикові піддони, в яких товар доставляють з
підприємств-виробників і складів безпосередньо в торгові зали роздрібних
магазинів самообслуговування. Використання
тарообладнання створює великі зручності під час транспортування продуктів,
так їх реалізації. У торговому залі
такий ящиковий піддон відіграє роль торговельного обладнання і замінює
стелажі, прилавки, торгові полиці. Це дозволяє виключити дуже трудомісткі
ланки в ланцюгу товароруху – відбір
товарів на складі за замовленнями роздрібних магазинів, ця робота перекладається
у цьому випадку на самих покупців. Усувається також ціла низка інших операцій: викладання
товарів на полиці стелажів і полиць, проставлення на них цін, що призводить
до прискорення доставки товарів, зниження витрат обігу, зменшення втрат від
псування товарів і в кінцевому рахунку – до
збільшення прибутку в торгівлі. Застосування
піддонів дуже зручно в торгівлі овочами, фруктами, м'ясом, рибою, тому їх
використовують у харчових галузях АПК, а також у текстильній, хімічній,
парфумерній промисловості. Піддони легко
штабелюються як у робочому, так і в складеному вигляді, відрізняються малою
власною масою і високою довговічністю, легко стерилізуються гарячою водою і
парою. Ящикові піддони з ПЕВЩ різноманітні
за конструкцією і розмірами, витримують статичне навантаження. Виготовляють
складні ящикові піддони литтям під тиском. Розмір піддонів в плані –
1000х1200 мм, внутрішня висота – 600 мм, зовнішня (габаритна) – 750 мм,
висота в складеному вигляді становить 305 мм. Для забезпечення можливості
заміни пошкоджених деталей всі бічні стінки робляться знімними (рис. 1.58.).
Найважливіша роль
на стадії доставки продуктів харчування в торговельну мережу відводиться
транспортній тарі. Саме за допомогою цієї тари повинна бути забезпечена
доставка населенню продуктів харчування з мінімальними втратами. Ефективним
способом підвищення економічності полімерної транспортної тари є її
максимальна уніфікація і стандартизація. Стретч-худ
пакування. Упаковка товарів на піддонах. Stretch Hood. Плівка для упаковки на
палетах.
Маркування Під час
перевезення штучних вантажів їх маркірують. Маркування – нанесення
спеціальних написів або знаків на вантаж. Маркування тари і упаковки
здійснюють відповідно до ДСТУ 4260:2003. Маркування
транспортної тари наносять безпосередньо на тару або ярлики та етикетки із
зазначенням:
Маркування буває (рис.
1.59.):
Маркування
здійснюється або нанесенням знаків і написів безпосередньо на вантаж (на
тару, упакування), або за допомогою ярликів. Знаки й
написи мають наносити добре на поверхні, що добре втримує, світлостійкою
фарбою, що не стирається та не змивається водою. Рис. 1.59. Види
маркування вантажів Маркувальні
ярлики можуть бути виготовлені з паперу, картону, тканини, фанери, металу,
пластмаси; поверхня їх має бути стійкою до впливу температури й вологи. Всі вантажі,
прийняті до перевезення, повинні мати маркування, що на всіх видах транспорту
однакове. Транспортне
маркування повинно містити маніпуляційні знаки, основні, додаткові й
інформаційні написи. Розташування написів на маркуванні наведено на рис.
1.60., 1.61. Рис. 1.60. Розташування
маркування на транспортному пакуванні Рис. 1.61. Розташування маркування на
транспортній тарі: 1 – маніпуляційні знаки; 2 – найменування
тари; 3 – найменування країни-виробника; 4 – найменування підприємства-виробника;
5 – номер або позначення тари за нормативним документом; 6 – дата
виготовлення; 7 – штриховий код; 8 – позначення нормативного документа Маніпуляційні знаки – це
зображення, що вказують на способи поводження з вантажем (рис. 1.62., 1.63.). Рис. 1.62.
Маніпуляційні знаки
Рис. 1.63. Приклади
нанесення маніпуляційних знаків Знаки
наносять безпосередньо на тару або упакування, ярлики або етикетки на кожне вантажне
місце в лівому верхньому куті на двох сусідніх стінках тари й упакування. Залежно від
розміру й форми тари габаритні розміри маніпуляційного знака мають становити
100, 150 або 200 мм. Попереджувальні
написи використовують на маркуванні в тих випадках, коли спосіб обігу з
вантажем неможливо виразити тільки маніпуляційними знаками, наприклад, «За
обв'язку не піднімати». Спосіб нанесення
маркування має забезпечити його збереження протягом усього транспортного
процесу. Маркування
може бути виконане безпосередньо на тарі (вантажі без упакування) або на
окремій табличці (бирці), надійно прикріпленої до вантажу. Дані,
наведені в супровідних документах, повинні повністю відповідати маркуванню. Під час
подачі вантажів, які вимагають особливого поводження під час вантажних
операцій і зберігання, відправник зобов'язаний нанести на всіх вантажних
місцях додатково спеціальне маркування написом «Верх», «Скло», «Обережно»,
«Не кантувати», «Боїться холоду», «Не класти плиском» тощо. Відповідальність
за відсутність спеціального маркування і її наслідки покладається на
Замовника. Маркування
мають бути проведене одним з таких способів:
Наносити
маркування можна фарбуванням за шаблоном, штампуванням, клеймуванням або
спеціальними маркувальними машинами. Маркування
ведеться умовними позначками (знаками), які передаються листом, літерами,
цифрами або малюнками (символами), із застосуванням контрастної фарби. Колір фарби
має відрізнятися від кольору тари або вантажу. Маркування місць вантажу
повинні бути чітким, ясним і надійним. Його
виконують світлостійкою фарбою, що не змивається водою, яка добре тримається
на будь-якій поверхні (не стирається й не відшаровується). Ярлики з
паперу й картону прикріплюють до тари клеєм (декстриновим, казеїновим,
силікатним і т.п.), із тканини – пришивають, з фанери, металу, пластмаси –
прикріплюють болтами, шурупами, цвяхами. Прибивати ярлики до фанерних,
картонних і паперових ящиків не дозволяється. Їх слід
прикріплювати до вантажів дротом, якщо інший спосіб кріплення неможливий. Під
час розвезення таких вантажів, як металеві прутки, труби, громіздкий або з
довгими рукоятками інструмент і т.п. на адресу декількох вантажоодержувачів,
допускається маркування фарбуванням кінців стійкою фарбою, за якого можна
легко виявити приналежність їх до однієї партії. Маркування
наноситься:
Ще один із
видів маркування – це екологічне маркування, яке отримало
значне поширення у наш час. Екологічне
маркування (англ. Environmental
label, Ecolabel) – твердження, у якому зазначені екологічні аспекти
певного продукту, засобу, матеріалу чи виробу (далі – товару), послуги або
об’єкта будівництва. Екологічні
маркування можуть бути наведені у вигляді фраз, символу чи зображення на
етикетці або пакуванні, у технічній документації, рекламних матеріалах тощо.
Екологічне маркування має на меті інформувати споживача в стислій і доступній
формі про перевірені та підтверджені екологічні характеристики або переваги
об’єкта маркування. Екологічне
маркування має широку сферу застосування – від продуктів харчування,
промислових товарів, будматеріалів до об’єктів нерухомості та послуг.
Загальні принципи та методи його застосування викладені в міжнародних
стандартах серії ISO 14020 «Екологічні маркування та декларації».
Ця серія стандартів упроваджена до української національної системи
стандартизації шляхом тотожного перекладу і має пряме застосування (серія ДСТУ
ISO 14020). Екологічне маркування
продукції На товарах нерідко
можна побачити помітку «екологічно чистий продукт». Тож виробникам варто
розбиратися, коли вони мають право маркувати свій товар як такий, що не
шкодить довкіллю, та в якому разі у рекламі та на пакуванні можна робити
заяви, пов'язані з «екологічністю» товару. Підприємець
може використовувати екологічні заяви/маркування до свого товару за декількох
умов. Так, принциповим є дотримання виробником національного і міжнародного
природоохоронного законодавства. Крім того, товар під час виробництва, використання
та після нього повинен мати мінімальний негативний вплив на довкілля,
підтверджений відповідною сертифікацією. При цьому
виробникам варто зауважити, що екологічне маркування не має відношення до
якості товарів. Воно не стосується смакових чи поживних якостей продукту та
його корисності для людини. Екологічне маркування лише вказує на відсутність
шкідливого впливу товару на довкілля. Наприклад, свідчить, що товар є
енергоефективним, не виділяє шкідливі сполуки, розкладається після
використання, використовує вторинну сировину або що можлива його повторна
переробка. Всього існує три типи екологічного маркування
(порядок їх застосування визначається міжнародним стандартом ISO 14020 «Екологічне маркування та декларації.
Основні принципи»). Кожен з них є добровільним, але має конкретний
набір вимог, обов'язкових до виконання.
Цей багатокритерійний тип маркування передбачає отримання
виробником ліцензії на його використання. Оцінювання відповідності проводить
незалежна сторона: орган сертифікації чи орган з екологічного маркування. Для
можливості застосування екологічного маркування Типу I товар повинен
відповідати певним екологічним критеріям. Серед іншого критерії можуть
включати (рис. 1.64.):
Рис. 1.64. Екологічне
маркування за Типом І Окремі програми
екологічного маркування Типу I мають національне та регіональне поширення.
Тому під час експортута імпорту постає питання довіри до них. Міжнародна
асоціація – Глобальна мережа екологічного маркування Global Ecolabeling
Network (GEN) – об'єднує програми екологічного маркування, підходи
яких є уніфікованими. Також існує
маркування за одним екологічним критерієм. Така підкатегорія може
застосовуватися тільки за умови авторизації відповідним органом. Наприклад, маркування
Energy Star® на енергоспоживаючих товарах вказує, що вони використовують
електроенергію на 20–30% ефективніше, ніж аналоги. На товарах із
вмістом деревної сировини маркування може підтверджувати, власне, легальність
походження деревини. Це можуть бути логотипи Лісової Опікунської Ради Forest
Stewardship Council (FSC) чи Програми Схвалення Лісової Сертифікації Program
for the Endorcement of Forest Certification (PEFC). На
міжнародному рівні маркування першого типу регламентує стандарт ISO 14024:2018, в Україні – ДСТУ ISO 14024:2002, а, наприклад, в
Канаді – CAN/CSA-ISO 14024-99 (R2014).
Мова йде про
інформативне декларування у вигляді тексту чи позначок, які вказують на певну
екологічну характеристику продукції. Таке маркування не потребує підтвердження
незалежним органом (рис. 1.65.). Але виробник мусить бути спроможним надати
інформацію щодо дотримання вимог і методів перевірки вказаних заяв. Рис. 1.65. Екологічне маркування
за Типом ІІ На
міжнародному рівні екологічне маркування Типу ІІ регламентується стандартом ISO 14021-2016, в Україні – ДСТУ ISO 14021:2016, а в Канаді –
CAN/CSA-ISO 14021–00 (R 2014).
Цей тип заяв
має форму звіту та готується незалежною експертною організацією. Такий документ
має містити комплексний аналіз впливу продукту на довкілля впродовж всього
життєвого циклу продукту − від видобутку сировини до виробництва і
утилізації конкретного товару. Наприклад, у
звіті канадського виробника потягів Bombardier обґрунтовано використання тих
чи інших матеріалів під час виробництва рухомого складу, описані показники
енергоспоживання і шуму та їх співвідношення із допустимими нормами, наведено
інформацію про карбоновий слід для перевезення одного пасажира, а також
зазначені можливості утилізації матеріалів потягу по завершенню експлуатації. Екологічні
показники товару в такому звіті є суто описовими й дають потенційним покупцям
можливість порівнювати його з аналогами на ринку. На
міжнародному рівні екологічне маркування Типу ІІІ регламентується стандартом
ISO/TR 14025-2006, в Україні – ДСТУ ISO/TR 14025:2002, а в Канаді –
CAN/CSA-ISO 14025-07 (R 2017). ISO 14020
пояснює, що «…екологічне маркування та декларації повинні бути точними,
перевірюваними, доречними та правдивими». Тому «уявні» переваги товару та
спекуляції є неприпустимими. В Україні,
якщо екологічні заяви щодо товару не відповідають дійсності, доведеться
заплатити штраф у розмірі до 5% доходу від продажу продукції за останній
звітний рік (Закон України «Про захист від недобросовісної
конкуренції»). Щодо
міжнародних ринків, то, наприклад, у Канаді, за неконкурентну поведінку
передбачається як адміністративна, так і кримінальна відповідальність
відповідно до Competition Act. Штрихове кодування вантажів
Такі коди
наносять на транспортну або споживчу упаковку багатьох імпортних і
вітчизняних товарів друкарським способом або за допомогою етикетки або
ярлика, що приклеюють. Відповідно до
вимог проведення зовнішньоторговельних операцій наявність штрихового коду на
упаковуванні товару є обов'язковою умовою його експорту. Відсутність
штрихового коду негативно впливає на конкурентоспроможність продукції. Іноді
незакодований товар просто неможливо реалізувати, тому що торговельні фірми з
технологією, яка спрямована на автоматизоване товаропросування, часто не
приймають на реалізацію товар без штрихового коду. Штриховий
код, на відміну від багатьох інформаційних знаків, виконує не тільки загальні
функції інформаційного та ідентифікаційного характеру, але й низку додаткових
функцій (рис.1.66.). Рис. 1.66. Додаткові
функції штрихового коду У 1977 р. з
ініціативи дванадцятьох європейських держав було створено Європейську
асоціацію товарної нумерації - ЕАN. На
основі американського стандарту розроблений новий європейський стандарт
товарної нумерації і символьного маркування. Після вступу в ЕАN
неєвропейських держав система набула міжнародного статусу і поширена нині в
усьому світі, її застосування координує Міжнародна асоціація ЕАN. Основним
принципом штрихових кодів є застосування алфавітно-цифрових знаків у вигляді
чергування чорних і світлих смуг різної товщини (штрихів і прогалин) з
наступним їх зчитуванням за допомогою спеціального пристрою-сканера, який
розшифровує коди і передає інформацію на ЕОМ. Штрихові коди
- один з
найпоширеніших засобів автоматичної ідентифікації. Крім такого засобу, існують
й інші види автоматичної ідентифікації: цифрова, магнітна, радіочастотна,
звукова та візуальна (за допомогою магнітних карток, радіочастотних бирок
тощо). Різновидами
кодів Європейської асоціації товарної нумерації є такі: ЕАN–8, ЕАN–13 та ЕАN–14
(тільки для транспортної тари). Структуру
штрихових кодів різних типів наведено в табл. 1.5. Таблиця 1.5. Структура штрихових
кодів різних типів
Кожній
країні, яка входить в ЕАN останньою централізовано видають діапазони кодів,
найчастіше двозначні (Франція – 30–37, США і Канада – 00–09, Японія – 45–49
тощо), однак бувають і тризначні (наприклад, Росія – 460–469). Присвоювання
тризначних кодів відбувається за рахунок зменшування коду виробника на один
знак. Штрихові коди
країн наведені у табл. 1.6. Код виробника
(наступні 3–5 цифр) присвоює централізовано національний орган країни
конкретному виробнику. Цей орган, як правило, видає реєстраційні коди
підприємствам, причому і підприємствам з будь-якої іншої країни. Таблиця 1.6 Штрихові коди країн
Він також веде
банк даних про зареєстровані у цій країні штрихові коди, розробляє і поширює
методики з використання кодів EАN. Структуру
коду EАN–13 наведено на рис. 1.67. Рис. 1.67. Структура
коду EАN – 13 Нині низка
чинних нормативних документів України передбачає обов'язкове маркування
товарів штриховими кодами. Перелік таких товарів наведено в «Положенні про штрихове кодування товарів»
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 255 від 20.08.2002
року. Зокрема, обов'язковому маркуванню штриховими кодами GS1 (штрихкодами)
підлягають алкогольні напої та тютюнові вироби, примірники аудіовізуальних
творів і фонограм, лікарські засоби та інші товари, маркування яких
штриховими кодами передбачено чинними законодавчими актами України. Слід
зазначити, що хоч вимоги нормативних документів і не охоплюють усього
переліку товарів, але наявність штрихового коду на товарі обумовлюється
потребою підприємств оптової та роздрібної торгівлі в системі ефективної
ідентифікації. Сучасною
технологією маркування є застосування так званих QR–кодів. QR–код (англ.
«quick response» – швидка відповідь) – матричний код (двовимірний штрих-код),
розроблений і представлений японською компанією «Denso-Wave» в 1994 році
(рис. 1.68.). Рис. 1.68. Порівняння
одновимірного штрих–коду та QR-коду Основна
перевага QR-коду – легке розпізнавання сканувальним обладнанням (в тому числі
й фотокамерою мобільного телефона), що дає можливість використання в
торгівлі, на виробництві, в логістиці. Досить часто виробники наносять обидва
коди для того, щоб максимально відповідати технологічним можливостям своїх
партнерів. Прилад для
зчитування QR-коду наведено на рис. 1.69. Рис. 1.69. Прилад для
зчитування QR-коду Пломбування вантажів Найефективнішим
способом збереження вантажів є використання надійних засобів пломбування та
індикації, які обмежують доступ до товарів, дозволяють своєчасно виявити
факти несанкціонованого доступу до вантажу і в такий спосіб регулювати на
правовій основі відносини з постачальниками та клієнтами у разі виникнення
конфліктних ситуацій. Використання засобів пломбування та індикації скорочує
фінансові витрати, прискорює процес виконання операцій, дисциплінує
обслуговуючий персонал, підвищує швидкість транспортно-експедиційних операцій,
дозволяє стежити за вантажем на всіх етапах його транспортування. Пломбування вантажів проводить
замовник з його ініціативи або на вимогу перевізника. Пломбуватися
можуть завантажені спеціалізовані автомобілі та причепи (фургони, цистерни,
рефрижератори), а також контейнери та окремі вантажні місця. Під час
опломбування вантажу в товарно-транспортній накладній роблять відмітку із
зазначенням змісту відтиску пломби. Для
забезпечення цілості вантажу, який доставляють за декількома адресами в
кузові типу фургон, перевізник може встановлювати перегородки, що розділяють
кузов на секції, які пломбують окремо. Пломби слід
навішувати так, щоб виключалася можливість доступу до вантажу без їх знімання
або порушення цілості. Перед
пломбуванням автофургонів (контейнерів) обидві дверні накладки потрібно
скріпити закрутками з м'якого дроту діаметром не менше 2 мм та довжиною 250−260
мм. Дріт закручують спеціальною металевою пластиною з двома отворами
діаметром 6−10 мм та відстанню між ними 35 мм. Вказану операцію
здійснює вантажовідправник. Під час
пломбування можуть використовуватися як свинцеві, так і поліетиленові пломби
з камерами або двома паралельними отворами і м'який сталевий дріт діаметром
0,6 мм. Пломби можуть
навішуватися на дріт, попередньо скручений вдвоє. Скручування дроту
здійснюється з розрахунку 4 витків на 1 см довжини. Навішування
пломби з двома паралельними отворами здійснюється в такій послідовності:
Під час
навішування свинцевих пломб з камерою кінці дроту пропускають через вхідні
отвори пломби, скручують в 2-3 витки,
затягують у камеру пломби з наступним затисканням їх лещатами. Під час
використання поліетиленових пломб з камерами кінці дроту пропускають через
вхідні отвори пломби, потім їх скручують двома витками, перший кінець дроту
закручують навколо другого, а потім другий - навколо першого і т. д. Після цього утворений вузол
втягують до кінця в камеру і затискають пломбу лещатами. Петля,
утворена під час пломбування між вушками дверної накладки та пломбою, має
бути не більша 25 мм. Пломби затискають лещатами з таким зусиллям, щоб
відтиски з обох боків були чіткими та ясними, а дріт не можна було витягнути
з пломби. Після стискування лещатами кожна пломба повинна бути старанно
оглянута, а у випадку виявлення дефекту її замінюють. Контрольні знаки пломб
мають літерні (словесні) та цифрові позначення з нумерацією від 0001 до 9999. Факт
опломбування вантажу та контрольні знаки вказують у товарно-транспортній
накладній. Матеріал,
яким здійснено обандеролювання (паперова стрічка, тасьма тощо), повинен бути
єдиним цілим і скріпленим у місцях з'єднань відмітним знаком виробника чи
вантажовідправника (печаткою чи штампом). Обандеролювання здійснюється так,
щоб без розриву матеріалу доступ до вантажу був неможливий. Працівник митного
органу відправлення після завершення операцій митного оформлення і митного
контролю товарів та транспортних засобів накладає пломбувальні пристрої на
запірні вузли вантажних відділень, вказавши у відповідних документах
кількість і номери пломбувальних пристроїв. Під час
розкриття вантажних відділень на стаціонарних пунктах митного контролю
оформляють акт огляду, який підписує перевізник та співробітники митного
органу. Після закінчення операцій митного контролю працівник митного органу
установлює нові пломбувальні пристрої в присутності перевізника. Працівник
митного органу призначення перевіряє наявність, цілісність і достовірність
пломбувальних пристроїв. У випадку відсутності пломбувальних пристроїв,
пошкодження, підміни або сумніву в їх достовірності транспортні засоби з
вантажем розміщують на складі тимчасового зберігання або в зоні митного
контролю, при цьому проводиться повний митний огляд вантажу і транспортних
засобів. Сфера
використання сучасних засобів пломбування - не тільки транспортні засоби, але також торговельні
складські та побутові приміщення, транспортна тара та ін. Сучасні пломбувальні засоби прийнято
ділити на дві групи:
Індикаторні пломби легко
знімаються вручну або за допомогою ножиць, для зняття силових пломб необхідні спеціальні різальні пристрої. Сучасні пристрої
пломбування та індикації ділять на такі основні види:
Види пломб та їх
призначення Силова пломба ТРОС (рис. 1.70.)
виконує дві функції одночасно: пломби та замка. Дозволяє пломбувати об'єкти з
неспіввісними провушинами. Виключено підробку та повторне використання
пломби. Кожна пломба має власний індивідуальний номер. Різні довжина та
діаметр троса. Силова пломба
тросового типу складається з 3-х елементів – корпусу, стопорного елемента і
сталевого оцинкованого троса. Корпус пломби виконаний з алюмінієвого сплаву,
в ньому виконані 2-а перпендикулярних отвори: поздовжнє для введення
сталевого троса і поперечний різьбове під стопорний елемент. Стопорний
елемент − це Г-подібний гвинт з різьбовою частиною і кільцевою
канавкою, по якій відбувається обламування гвинта після замикання пломби.
Трос оцинкований діаметром 1 мм, має стандартну довжину 300 мм, але може бути
поставлений завдовжки 500 і 1000 мм. Під замовлення можуть бути поставлені
тросові пломби з будь-якої необхідної довжини троса. Принцип дії
тросової пломби полягає в такому: під час закручування Р-образного гвинта в
корпус, кінець гвинта врізається в сталевий трос всередині корпусу,
перешкоджаючи його руху в кожному напрямку. Гвинт вкручується до тих пір,
поки не обламується його частина, по кільцевій канавці. Після чого, різьбову
частину, що залишилася в корпусі стає неможливо витягти. На корпусі за
допомогою лазера завдано унікальний порядковий номер, що складається з 7-и
символів. Тросова пломба
встановлюється вручну, зняття здійснюється за допомогою тросоріза або
кусачки. Застосування:
різні контейнери, вагони, склади, автомобілі, електрощити, запірна арматура
та ін.
Рис. 1.70. Силова
пломба тросового типу Запірно-пломбувальний пристрій
тросового типу найвищого рівня надійності. Оптимальний
для пломбування несуміщених вушок. Одноразовий
запірно-пломбувальний пристрій Метер Велв є силовим, замикаючим пристроєм
тросового типу, призначеним для замикання та одночасного пломбування
складських приміщень, сховищ, авіаційних, залізничних та морських
контейнерів, автофургонів, цистерн, а також інших вантажних транспортних
засобів. Запірно-пломбувальний пристрій Метер Велв (рис.1.71.) є
оригінальною конструкцією, що складається з корпусу, стопорного елемента і
гнучкого охоплюючого елемента. Корпус і стопорний елемент пристрою виконані
зі сплаву алюмінію, а гнучкий охоплюючий елемент із сталевого оцинкованого
троса. У корпусі ЗПП є два перпендикулярні один щодо одного отвори:
поздовжній, наскрізний отвір для введення вільних кінців охоплюючого елемента
(троса) і поперечний отвір різьбовий під стопорний елемент. Стопорний елемент
виконаний у вигляді Г-подібного гвинта, що має кільцеву канавку, по якій
відбувається обламування гвинта після замикання ЗПП. Принцип дії
ЗПП під час замикання полягає в такому: під час закручування Г-подібного
гвинта всередину корпусу ЗППУ відбувається взаємодія гострого наконечника
гвинта з тросом, що знаходиться в корпусі ЗПП. При цьому гвинт під час
закручування в корпус ЗПП врізається в трос, надійно фіксуючи його всередині
корпусу і перешкоджаючи руху троса в будь-якому напрямку, а також витягу його
з корпусу пломби.
Рис. 1.71.
Запірно-пломбувальний пристрій тросового типу Контейнерна пломба НЕЙЛСИЛ (рис. 1.72.)
виконує дві функції одночасно: пломби та замка. Під час спроби зламування
пластикова частина корпусу пломби руйнується. Виключено підробку та повторне
використання пломби. Кожна пломба має власний індивідуальний номер. Силова пломба
контейнерсил – запірно-пломбувальний пристрій (далі – ЗПП) стрижневого типу.
Цю пломбу призначено для одночасного запирання і опломбування залізничних,
морських, авіаційних контейнерів, транспортних засобів, цистерн та інших
об'єктів, що мають діаметр пломбованих отворів не менше 10 мм і не більше
14,5 мм. Силова пломба
контейнерсил відповідає нормам міжнародного стандарту ISO/PAS 17712 і вимогам
американської ініціативи контейнерної безпеки C-TPAT як силовий пристрій
найвищого ступеня надійності. Конструкцію силової пломби схвалено до
застосування HM Customs and Excise, митницями США, Великої Британії та інших
країн. Покриття ЗПП
з АБС-пластику забезпечує добру індикацію слідів спроби розтину, а також
захист від корозії. Запатентований запірний механізм забезпечує простоту
замикання і високі міцнісні параметри пломби. Індивідуальний
номер наносять за допомогою лазера, як на стрижневу частину, так і на корпус
ЗПП, що забезпечує додатковий захист. Пломбу
встановлюють уручну, без спеціальних пристосувань, свідченням правильної
установки є вільне обертання корпусу щодо стрижня пломби і наявність вільного
ходу 4–5 мм відносно стрижня. Зняття пломби
– за допомогою болтореза. Застосування:
різні контейнери та інші об'єкти із співвісними провушинами запірного
пристрою.
Металева стрічкова пломба ФЛІКЛОК (рис. 1.73.)
ідеально підходить для опломбування вантажного транспорту. Надійна пломба для
опломбування приміщень, контейнерів, автомашин, складських приміщень та ін. Конструкція:
пломба складається з круглої замкової частини із замком замкненого типу, і
стрічки-повідка одним кінцем закріпленої в корпусі замка. Матеріал пломби –
листова луджена сталь, товщина 0,24 мм. Колір пломби – можливе фарбування
пломби або тільки замка в жовтий, червоний, синій, зелений, білий. Маркування
пломби: семизначний цифровий код, додатково можливе нанесення літерного
логотипу. Перевірка
цілісності пломби: необхідно перевірити цілісність пломби: відповідність
маркування (номер і логотип) та кольору, рівномірність матеріалу та кольору
пломби, відповідність геометричних розмірів. Зняття пломби проводять
ножицями, кусачками шляхом перекушування стрічки-повідця.
Рис. 1.73. Металева
стрічкова пломба Контрольна пластикова пломба ЕДСИЛ-Н (рис. 1.74.) – універсальна
пломба з надійним замковим пристроєм, що затягується. Виключено підробку та
повторне використання пломби. Кожна пломба має власний індивідуальний номер. Застосування:
автомашини, рефрижератори, паливні баки, сейфи, інкасаторські сумки,
контейнери, склади та офіси, двері та ін. Контрольна пластикова пломба УНІСИЛ (рис. 1.75.)
– універсальна пломба з металевою вставкою в замковому
пристрої, що затягується. Виключено підробку та повторне використання пломби.
Кожна пломба має власний індивідуальний номер. Застосування:
автомашини, контейнери бортового живлення, сейфи, інкасаторські сумки,
контейнери торгівлі на авіалініях, складські приміщення, офіси, торгові
прилавки та вітрини тощо.
Контрольна мішкова пластикова пломба
БЕГСИЛ (рис. 1.76.) – універсальна
пломба з металевою вставкою в замковому пристрої, що затягується. Виключено
підробку та повторне використання пломби. Кожна пломба має власний
індивідуальний номер. В основі стрічки-повідця є шипи, що перешкоджають
сповзанню з тканини. Застосування:
мішки, автомашини, контейнери, сейфи, інкасаторські сумки, контейнери
торгівлі на авіалініях, складські приміщення та ін. Контрольна мішкова пластикова пломба
ШИПБЕГСИЛ (рис. 1.77.) – зручна пломба з надійним замковим
пристроєм, що затягує, і спеціальними зубчиками. Виключено підробку та
повторне використання пломби. Кожна пломба має власний індивідуальний номер. Застосування:
мішки, автомашини, контейнери, сейфи, інкасаторські сумки, контейнери
торгівлі на авіалініях, складські приміщення та ін.
Індикаторна пластикова пломба з
храповим механізмом (рис. 1.78.) має високий ступінь
захисту, що забезпечується завдяки оригінальному храповому механізму. Дублювання номера
на вставці підвищує надійність пломби і унеможливлює підміну її частин. Застосовується
для опломбування лічильників, контрольно-вимірювального обладнання,
бензоколонок, вагів та інших об'єктів. Установку
пломби проводять уручну шляхом протягування дроту через отвори вушок
опечатуваного об'єкта, а потім через
суміщені отвори корпусу і вставки, так щоб відстань від корпусу до
кінця петлі опечатуваного об'єкта була не більше 30 мм. Після цього
проводять замикання пломби шляхом повороту ручки-пелюстки за годинниковою
стрілкою, яка після замикання відламується. Проввертанню вставки замкової
частини в зворотний бік перешкоджає механізм хропіння. Проводиться
перевірка правильності установки: під час посмикування пломби дріт не має
витягуватися. Номер пломби і опис додаткового маркування записують у журнал
реєстрації. Перед зняттям
пломби необхідно візуально переконатися у відсутності слідів розтину,
механічних пошкоджень. При цьому необхідно звернути увагу на цілісність
корпусу, наявність сколів, механічних слідів на поверхні замкової частини,
стоншення дроту, зміни кольору, відповідність цифрового номера і логотипу,
занесених до журналу реєстрації, а також на відповідність останніх цифр
номера на кольоровій пластиковій вставці. Зняття пломби
проводять за допомогою кусачок або ножиць перекушуванням дроту. У разі
виявлення слідів несанкціонованого відкривання пломби або ознак її
руйнування, зняття необхідно проводити в присутності комісії зі складанням
акта в довільній формі або в порядку, встановленому організацією, яка ставить
пломби. Зняті з об'єкта пломби і оформлені документи упаковують у конверт і
направляють на експертне дослідження. Ті ж дії необхідно зробити і в разі
виявлення недостачі вантажу, цінностей.
Індикаторна пломба КРАБСИЛ (рис. 1.79.)
– це кліпса, яка замикається на дріт. Використовується із застосуванням
пломбувального дроту Спіраль, кінці якого затискаються в корпусі. Виключено
підробку та повторне використання пломби. Кожна пломба має власний
індивідуальний номер. Застосування:
сейфи, різні лічильники, вимірювальні прилади, ємності, розподільні щити,
ваги, запірна арматура та ін. Свинцеві пломби під пломбіратор. Діаметр: 10
мм, 16 мм. Застосування: автомашини, сейфи, інкасаторські сумки, контейнери
торгівлі, складські приміщення, мішки, контрольно-вимірювальні прилади (КВП)
та ін. Широке
застосування свинцеві пломби отримали з кінця XIX століття. Значний розвиток
торгівлі та логістики призвів до необхідності забезпечувати контроль
схоронності вантажів, що переміщувались. Як результат, майже всі виробники і
торговці стали пломбувати свої вантажі, так званими «товарними» пломбами зі
свинцю з унікальним клеймом. Такий спосіб пломбування з використанням
свинцевих пломб і протягнутого крізь них шпагату або дроту став основним
способом пломбування до початку XXI століття. Свинцеві
пломби продовжують використовувати для опломбування і в наші дні, але поряд з
ними, сьогодні виготовляють і безліч інших пломб, переважно із пластику, які
в багатьох сферах змогли витіснити традиційні конструкції пломб зі свинцю.
Свинцеві
пломби виготовлені за ДСТУ 2803–94 (ГОСТ 30269–95). Свинцева пломба 10 мм –
це циліндр діаметром 10 мм і висотою 6,5 мм. Всередині циліндра є отвір, який
має 2-а входи і один вихід, який використовують для просмикування
пломбувального тросу/ дроту діаметром до 2 мм. Для виготовлення пломб
застосовують первинний, нетоксичний свинець. Використання
пломби передбачає наявність пломбувального тросу і пломбіратора. Для
опломбування з використанням свинцевої пломби необхідно відрізати
пломбувальний трос потрібної довжини, після чого протягнути його через отвори
або петлі пломбованого об'єкта і вставити обидва кінця пломбувального тросу в
пломбу. Після чого свинцеву пломбу необхідно стиснути пломбіратором до її
деформації (розплющення). У результаті розплющення пломби пломбувальний трос
надійно кріпиться пломбою і вийняти його, не зруйнувавши пломбу, неможливо.
Правильно встановлена пломба не зміщується щодо пломбувального троса. Для
запобігання заміни пломби, як правило, використовують пломбіратор з
оригінальним відбитком плашки. Свинцеву
пломбу застосовують для пломбування (рис. 1.80.):
Переваги
свинцевої пломби:
До недоліків
свинцевої пломби можна віднести необхідність наявності для її установки
спеціального інструменту і пломбувальної дроту.
Рис. 1.80. Свинцеві пломби з
пломбиратором Поліетиленові пломби під пломбіратор.
Застосування: автомашини, сейфи, інкасаторські сумки, контейнери
торгівлі, складські приміщення, мішки, контрольно-вимірювальні пилади (далі –
КВП) та ін. Пластикові
пломби за геометричними розмірами повністю ідентичні свинцевим пломбам, які
виготовляють за ДСТУ 2803–94 (ГОСТ 30269–95). Але, на відміну від свинцевих
аналогів, їх виготовляють з поліетилену методом лиття під тиском. Діаметр
пломби – 10 мм, висота – 6,5 мм. Всередині пломби виконані отворі під
пломбувальний трос. Як і для
свинцевої пломби, використання пластикової пломби під пломбіратор вимагає
наявності пломбувального троса і пломбіратора. Для пломбування потрібно відрізати пломбувальний трос
потрібної довжини, після чого протягти його крізь отвори або петлі об’єкта,
який пломбують, та вставити обидва кінці пломбувального троса в пломбу. Після
чого пломбу необхідно стиснути пломбіратором до її деформації
(розплющування). В результаті розплющування пломби пломбувальний трос надійно
кріпиться пломбою та витягнути його, без руйнування пломби неможливо.
Правильно встановлена пломба не зміщується відносно пломбувального троса. Для
запобігання підміни пломби, як правило, використовується пломбіра тор з
оригінальним відтиском плашки. Пластикову
пломбу використовуть для пломбування (рис. 1.81.):
Переваги пластикової
пломби порівняно зі свинцевою:
До недоліків
пластикової пломби можна віднести необхідність наявності для її встановлення
спеціального інструменту та пломбувального дроту
Рис. 1.81.
Поліетиленові пломби з пломбиратором Номерний пломбувальний скотч (рис. 1.82.)
– надійна пломба для опломбування картонних коробок, ящиків, дверей,
контейнерів та ін. Конструкція:
пломбувальний СКОТЧ – це стрічка, що самоклеїться, зі спеціальним захисним
термошаром. Під час спроби розкриття проявляється напис «ОPEN». Мірні
відрізки скотчу (22 см) мають наскрізну нумерацію. Застосування:
картонні коробки, ящики, двері, контейнери тощо.
Рис. 1.82. Номерний
пломбувальний скотч Надійна самоклеюча пломба-наклейка (рис. 1.83.)
для опломбування картонних коробок, ящиків, дверей, контейнерів та ін. Конструкція:
пломбувальна НАКЛЕЙКА – це наклейка, що самоклеїться, зі спеціальним захисним
термошаром. Під час спроби розкриття проявляється напис «ОPEN». Наклейки в
рулоні мають наскрізну нумерацію.
Рис. 1.83. Самоклеюча
пломба-наклейка Гарантійні стікери на папері, що легко
руйнується, псевдоголографічні наклейки, об'ємні шильдики. Застосування:
побутова та комп'ютерна техніка, комплектуючі, різні прилади (рис. 1.84.).
Рис. 1.84. Гарантійні
стікери на папері Пломба-наклейка ОПТІМА Індикаторна пластикова
пломба Стріла-Люкс 380 мм Індикаторна пластикова
пломба АРКАН Пломбувальна стрічка
ГЧС та КТЛ Як пакувати оригінали
протоколів? Індикаторна пластикова
пломба Карат для лічильників Установка охоронної
пломби Карат v 2 виробник GST Пломбування
інкасаторської сумки охоронною пломбою Стріла Люкс Свинцеві пломби Пломба Оптима Роторна пломба ЗПП Силові пломби ЗПП Тросова силова пломба
(ЗПП) FlexSecure Superior
Technology Для
пломбування різних видів вантажів найширше використовують свинцеві пломби.
Стандартом ДСТУ 2803–94 визначені розміри та конструкція таких пломб. У документах
на оформлення кожної партії пломб вказують:
Пломби одного
виконання, типорозміру, із матеріалу однієї марки пакують у тару, що виключає
можливість розсипання пломб під час зберігання та транспортування. Маса
брутто не має перевищувати 30 кг. Пломби
навішують:
Пломбування
вантажу, вкритого брезентом, можна виконувати тільки у випадках, коли
з'єднання його з кузовом забезпечує неможливість доступу до вантажу без
пошкодження брезенту. Пломби навішують на кінцях з'єднувального матеріалу в
місцях його стикування з кузовом автомобіля. Основні види
пломб, які рекомендовані до використання під час міжнародних перевезень
вантажів (рис. 1.85 а, б):
Водій, який
виконує обов'язки експедитора, зобов'язаний, приймаючи вантаж, переконатися в
правильності навішування пломб, відсутності пошкоджень на них та відсутності
можливості пересування їх вздовж пломбувального дроту, а також чіткості
контрольних і літерних знаків на пломбі. У разі виникнення сумнівів вантаж
для перевезення не приймається.
Рис. 1.85. Основні види пломб, які рекомендовані до
використання під час міжнародних перевезень вантажів
Товари, поміщені на палету, можуть
фіксуватись ремнями (кріпильними стрічками), термозбіжними або стрейч плівками. Призначення піддонів наведено на рис. 1.86. Рис. 1.86. Призначення піддонів Дерев'яні піддони відрізняються особливостями конструкції, параметрами
і формою. Переважно вони можуть транспортувати вантаж, вага якого перевищує
одну тонну. У міжнародних перевезеннях використовують різні типи палет. Вони мають
різні розміри і вантажопідйомність, а відповідно по-різному розміщуються у
вантажних напівпричепах, під час міжнародних автоперевезень і в контейнерах,
мультимодальних перевезень. Організовуючи перевезення з будь-якої країни, необхідно враховувати
можливі особливості. Наприклад, під час доставки вантажів з Китаю часто
використовують не європалет, а палети азіатського зразка. Класифікація
піддонів За своєю
конструкцією піддони діляться на два типи (рис. 1.87.):
Рис. 1.87. Класифікація
піддонів за конструкцією: а – однонастильний; б –
двонастильний За матеріалом (рис. 1.88.):
Пластикові піддони, випробування
на міцність: падіння з висоти 4,5 м
Рис. 1.88. Класифікація
піддонів за матеріалом виготовлення: а – дерев’яний; б –
пластиковий; в – металевий; г – паперовий За терміном служби:
Залежно від конструктивних особливостей піддони поділяють на:
Рис.
1.89. Типи піддонів: а – відкритий піддон; б –
піддони з нижньою планкою по всьому периметру; в – стрингерний піддон; г –
двосторонній піддон Залежно від розмірів розрізняють такі піддони (рис. 1.90.):
Вантажопідйомність палет залежить від їх
типу:
Порожній піддон має вагу від 15 до 21 кг. У процесі завантаження
транспорту враховують не тільки вантажопідйомність палет, але можливості
автомобіля. У разі повного завантаження єврофури допустиме навантаження на кожен
піддон складе не більше 800 кг.
Рис. 1.90. Види і розміри
палет: а - европіддон
(EUR); б - фінський піддон (FIN); в - евробокс (EUR
– бокс) Види упаковки палет діляться на три групи:
Упаковка палет
стрейч-плівкою мобільним роботом-палетообмотувачем
ROBOPAC Повністю
автоматична машина для стретч-плівки Octopus Junior Упаковка палет на логістичному складі. Палетообмотувач ROBOPAC MASTERWRAP Упаковка
палет стрейч-плівкою SH51 автоматична пакувальна
машина для піддонів із термоусадковою кришкою Вибір способу й засобів пакетування має виконуватись на підставі порівняльних
техніко-економічних розрахунків (рис. 1.91). Рис.
1.91. Параметри, які необхідно враховувати під час вибору способу
й засобів пакетування Навантажені й порожні піддони перевозять автомобільним транспортом на
бортових автомобілях, причепах, напівпричепах і в автофургонах. Вид рухомого
складу автомобільного транспорту обирають відповідно до технічної
документації, що діє й затвердженої у встановленому порядку. Обрані технічні засоби пакетних перевезень мають забезпечувати
виконання наступних заходів (рис. 1.92.). Рис. 1.92. Результати (заходи) після використання
технічних засобів пакетних перевезень Zecchetti Easy Pal (ІзіПал) Палетайзер для ПЕТ-пляшок Роботизований острів палетування для галонів ПЕТ Система обігу піддонів передбачає послідовне виконання, всіма
учасниками перевізного процесу, таких основних операцій (рис. 1.93.). Рис.
1.93. Основні операції у системі обігу піддонів Роботизований палетизатор ПЕТ-пляшок Палетайзер ABB Bags
Під час перевезення різних видів вантажів автомобільним транспортом
необхідно дотримуватися правил вантажоперевезення. Від сумлінності й
професіоналізму вантажоперевізників залежить не тільки збереження перевезених
предметів, а й життя учасників дорожнього руху. Щоб убезпечити самих себе та
інших, слід виконувати правила кріплення вантажу в кузові вантажного
автомобіля. Кожен з нас розуміє, що незакріплений вантаж під час транспортування
може зміщуватися, падати і перевертатися. Так само незафіксований і незакріплений
вантаж може випасти на дорогу. Такий сценарій може призвести до серйозного
ДТП. Надалі такий вантаж буде пошкоджений, з'явиться брак, що спричинить
фінансовий збиток. Тому для безпечного перевезення будь-яких вантажів і
продукції необхідно обов'язково використовувати спеціальні засоби кріплення
вантажу. Існують умови, що дають надійність кріплення вантажу в кузові
напівпричепа. Їх дотримання дозволяє технічно грамотно провести роботу з
фіксації продукції у вантажному відсіку без остраху пошкодження товару на
всьому шляху проходження ТЗ. Способи кріплення вантажу в кузові вантажного транспортного засобу:
Рис. 1.94. Приклади кріплення вантажу притиском
Рис.
1.95. Приклади кріплення вантажу розтяжками Стяжні вантажні
ремені (ретчети) призначені для швидкого і надійного кріплення різних вантажів, які перевозять
на всіх видах транспорту (рис.1.96.). Зручність у застосуванні і легкість в експлуатації дає цим ременям
великі переваги перед звичайними засобами кріплення вантажів. М'яка
текстильна стрічка ременя не пошкоджує вантаж і надійно закріплює його на
транспортному засобі, повністю зберігаючи товарний вигляд виробів, які
перевозять. Ці засоби виготовляють у великому асортименті, різних типорозмірів і
мають такі характерні особливості:
Рис.
1.97. Види стяжних ременів Під час вибору стяжних ременів необхідно враховувати навантаження і
номінальний натяг стрічки. Строго дотримуватися відповідності із зазначеними на
етикетках параметрів стяжного ременя. Крім того, необхідно брати до уваги
форму вантажу, його масу, а також коефіцієнти тертя і ковзання. Це потрібно,
щоб розрахувати і забезпечити максимальний притиск вантажу до платформи. Основну класифікацію здійснюють за максимально допустимим
навантаженням, а також за типом вантажів, які можна перевозити (табл. 1.7.):
Таблиця 1.7. Максимально допустиме навантаження на стяжні ремені
Також під час використання цих засобів кріплення вантажів необхідно
дотримуватися низки вимог безпеки (рис. 1.97.). Рис.
1.97. Вимоги безпеки при використанні засобів кріплення вантажів Крім кріплення різних вантажів, стяжні ремені широко використовують під
час перевезень автомобілів на автовозах. Застосування стяжних ременів
найефективніше в поєднанні з іншими способами кріплення вантажу. Використовуючи стяжні ремені під час кріплення вантажів, необхідно
враховувати таке: продукція всередині транспортного засобу має бути
закріплена рівномірно, приблизно через кожні 1,5 м, що, звичайно ж,
призводить до зменшення в транспортному засобі площі, на якій можна
розмістити корисний вантаж. Під час кріплення вантажу стяжними ременями в розрахунок беруться
параметри (рис. 1.98.). Необхідно пам'ятати, що предмети, які закріплені ременями знизу, під
час перевезення розташовувують у кузові рівномірно. Найвідоміші способи
кріплення ременями, так зване кріплення знизу і діагональне. Залежно від
характеру вантажу, який перевозять, і типу рухомого складу, кріпильні ремені
підбирають з різним стяжним навантаженням, певної довжини і в поєднанні з
конкретними кріпильними фітингами (гаки, кільця тощо). Рис. 1.98. Параметри, які
необхідно враховуати під час кріплення вантажу стяжними ременями – кріплення
вантажу блокуванням – кріплення вантажів, пов'язане з формою
вантажу, за допомогою контакту з поверхнею, наприклад, укладання у твердих
стін, заповнення порожніх просторів або використання амортизаційного
матеріалу. Цей метод теж є досить безпечним, заснований він на тому, що
вантажі поміщають впритул до інших вантажів, бортів автомобіля або
спеціальних дерев'яних конструкцій, які, в свою чергу, впираються в борти.
Такий спосіб виключає рух предметів по горизонталі, проте не рятує вантаж від
підстрибування. Застосовується в основному за різнорозмірного вантажу в
одному ТЗ або за добре обладнаного транспортного засобу (наявність розпірних
пристроїв, колодок, подушок і т. п.). Для запобігання перекочуванню вантажів циліндричної форми, розміщених в
горизонтальному положенні поперек або повздовж вантажної платформи, можуть
використовуватися кріпильні клини (рис. 1.99.). Рис.
1.99. Блокування вантажів за допомогою клина Якщо додатково до блокування клинами не використовують кріплення
обв’язуванням – блокувальні клини повинні мати товщину на тупому кінці не менше
1/3 радіуса (1/3R) завантаженого вантажу циліндричної форми. У разі
використання обв’язування, що притискає вантаж до вантажної платформи, як
правило, можуть застосовуватися клини товщиною на тупому кінці не більше 200
мм і робочим кутом приблизно 45°. Під час кріплення блокувальних клинів цвяхами до основи вантажної
платформи необхідно уникати будь-якого зменшення їх міцності. Клини, що мають робочий кут близько 15°, не можуть вважатися пристосуваннями
для блокування, адже їх основною функцією є утримання вантажу під час
вантажно-розвантажувальних операцій. Малий кут зазвичай дозволяє клину
самоблокуватися та запобігати ковзанню. Клини, що мають робочий кут близько 45°, використовують як пристосування
для блокування і запобігання перекочуванню рядів вантажних одиниць
циліндричної форми. Ці клини мають бути заблоковані належними стопорними
пристроями на вантажній платформі. Крім того, вантажі циліндричної форми
повинні додатково кріпитися. Для цього, зверху по краях двох останніх рядів
вантажу укладають бруски та обв’язуванням притискаються до вантажної
платформи. Один з найпоширеніших способів кріплення вантажу, який отримав
популярність завдяки своїй надійності й дешевизні – кріплення вантажу дерев'яними розпірками (рис. 1.100.). Рис. 1.100. Блокування
вантажу за допомогою деревяних упорних та розпірних брусків: 1 – розпірний брусок; 2 –
упорний брусок Суть способу кріплення вантажу полягає в тому, що розпірки прибивають
до платформи кузова по периметру. Досить часто, особливо у разі залізничних
перевезень, продукція, яку перевозять закріплюється за допомогою дерев'яних
розпірок, які прибивають до підлоги. Переваги та недоліки кріплення вантажу
дерев'яними розпірками наведено на рис.1.101. Кріплення дерев'яними розпірками перешкоджає зсуву і переміщенню
вантажу кузовом вантажного автомобіля під час руху. Якщо така можливість
відсутня, то в кузові автомобіля спеціальним чином розкладають дерев'яні
піддони і європалети, бруски і колодки, які забезпечують фіксацію вантажу.
Спосіб розташування дерев'яних піддонів, як засобу фіксації, залежить від
тари, упаковки і виду вантажу, який перевозять. Рис. 1.101. Переваги та
недоліки кріплення вантажу дерев'яними розпірками Як додаткові кріпильні елементи для фіксації вантажу можуть
застосовуватися розпірні планки (рис. 1.102.). Рис.
1.102. Блокування за допомогою піддонів Блокувальні розпірки або планки застосовують для додаткової фіксації
вантажу під час перевезення. Розпірні планки кріпляться до внутрішніх стінок
кузова вантажного транспортного засобу. Фіксація розпірними планками дозволяє
забезпечити нерухомість вантажу під час транспортування. Розпірні планки
часто застосовують спільно з дерев'яними розпірками і зі стяжними ременями.
Вибір способу кріплення вантажу залежить від конкретних умов його
перевезення. Переваги застосування розпірних планок:
Планка блокувальна підходить для вантажних автомобілів з різною шириною
бортів від 2,4 до 2,7 метра. Розпірні планки використовують для поділу кузовів
вантажного автомобіля на сектори під час перевезення різних вантажів. Вони
надійно фіксують вантаж і вберігають
його від інерційного зміщення під час руху транспортного засобу.
Блокувальну, розпірну планку зроблено з алюмінію і вона витримує допустиме
навантаження 300 кг. Пневмомішки
(пневмооболонка) для фіксації вантажу, – це один з новітніх способів транспортування,
який використовують під час перевезення небезпечних і крихких вантажів.
Завдяки простоті, швидкості й економічності такий метод кріплення вантажу
набуває все більшої популярності під час вантажоперевезень. Суть методу
застосування пневмомешків і пневмооболонок полягає в тому, що в порожній
простір між вантажем поміщаються спеціальні мішки в здутому стані. Потім їх
накачують повітрям і відбувається фіксація транспортуються предметів у кузові
вантажного автомобіля (рис. 1.103.). Рис.
1.103. Варіанти розміщення пневмомішків при блокуванні вантажу Повітряні мішки для заповнення порожнечі мають низку переваг (рис.
1.104.). Рис.
1.104. Переваги застосування повітряних мішків Мішки і пневмооболонки для фіксації вантажу виконані з еластичних і міцних
матеріалів. Такий метод фіксації відповідає правилам безпечного розміщення
вантажів. Водії, що перевозять збірні вантажі, прекрасно знають, наскільки
важко заповнити простір між коробками різного калібру. Якщо в кузові
знаходяться ще й бочки, то це створює додаткові проблеми. Щоб їх зафіксувати,
водії заповнюють простір між ними і бортом підручними матеріалами. Подібні
незручності просто зникають, коли на допомогу приходять пакети з повітряною
подушкою. Тому що пневмо-оболонка, потрібна для розкріплення вантажу в
закритому кузові або контейнері. Повітряні мішки для заповнення порожнечі (пневмооболонка) – дозволяють
стабілізувати вантаж під час транспортування і знижують ризик його
пошкодження. Пневмооболонки з клапанним блоком вигідно відрізняються від
інших способів і матеріалів кріплення вантажу в закритому кузові, фурі,
контейнері, залізничних вагонах, морських і річкових судах, вантажних
автомобілях і літаках (рис. 1.105.). Рис.
1.105. Приклади фіксації вантажу за допомогою пневмооболонки Пневмооболонка
| Viskom Dunnage Bag | Завантаження 40 футового контейнера: фіксація,
кріплення піддонів Пневмооболонка
| Надувні мішки Подушка безпеки | Кріплення | Транспортна упаковка Правила
кріплення вантажів ч1 Правила
кріплення вантажів ч2 Ази
завантаження фури (закріплення вантажу) Сипучий
вантаж.Кріплення такого вантажу Стяжні
ремені. Використання та різниця!
Організація автомобільних вантажних перевезень відбувається за етапами (рис. 1.106.): Рис. 1.106. Етапи автомобільних вантажних перевезень Організація перевезень
вантажів полягає у встановленні порядку підготовки і виконання перевезень,
керівництва, обліку і контролю, системи документообігу, розрахунків за
перевезення вантажів тощо.
Рис. 1.107. Класифікація вантажопотоків Обсяг перевезень, вантажообіг
і вантажопотік характеризуються (рис. 1.108.). Рис.1.108. Параметри, які характеризують
обсяг перевезень, вантажообіг і вантажопотік Вантажні потоки характеризуються
напрямками й розмірами вантажного обміну, які залежать від розміщення
виробництва, пунктів відправлення, пунктів споживання, баз зберігання,
технологічних особливостей виробництва, розміщення шляхів сполучення,
провізної спроможності транспорту, а також підсистеми організації руху
товарів. Прямим напрямком
умовно вважається напрямок вантажопотоків, що мають більшу величину.
Масовими перевезеннями вважаються організаційно-зв’язані перевезення великих кількостей
однорідних вантажів. Партіонність перевезень визначається потребою в одночасному перевезенні
вантажів від відправників до вантажоодержувачів і характеризується кількістю
або масою вантажу, що доставляють. Партіонність перевезень є одним з головних
факторів, що визначають ефективність перевізного процесу й умови
функціонування підприємств, які обслуговуються транспортом. Вантажні партії,
розмір яких менше вантажопідйомності транспортних засобів, відносяться до
партіонних перевезень. Розрізняють:
Параметри вантажних потоків та методи їх вивчення Графічно
вантажопотоки можуть виконуватись у такому вигляді: (рис. 1.109.). Рис. 1.109. Види графічного відображення
вантажопотоків Вантажоутворювальними пунктами називають підприємства й організації, які вивозять
свою продукцію, матеріали й відходи виробництва. Вантажопоглинальними пунктами називають підприємства й організації, на які
здійснюється завезення сировини, матеріалів, палива та інших вантажів,
необхідних для їх нормальної виробничої діяльності. Класифікацію
вантажоутворювальних і вантажопоглинальних пунктів наведено на рис. 1.110. Рис. 1.110. Класифікація
вантажоутворювальних й вантажопоглинальних
пунктів Об'єкти
товаропровідної мережі (торговельні, постачальницькі збутові підприємства,
магазини) теж є вантажоутворювальними й вантажо-поглинальними пунктами. Ті
самі організації й підприємства можуть бути одночасно вантажоутворюючими й
вантажопоглинаючими пунктами. Наприклад, підприємство є вантажоутворювальним
пунктом, коли вивозить свою продукцію, і воно ж є вантажопоглинальним
пунктом, коли ввозить сировину, паливо. Під спеціалізованими розуміють пункти, які здійснюють вивіз або ввіз будь-якого однорідного
вантажу. Наприклад, лісовий склад завозить і вивозить тільки лісоматеріали,
цегельний завод – цеглу. Універсальні – це пункти, які вивозять і ввозять вантажі широкої номенклатури. До
таких пунктів відносяться, головним чином, постачальницькі підприємства й
промислові підприємства, з яких вивозяться різні асортименти продукції й куди
ввозять сировину, паливо та інші матеріали. Постійно діючі
пункти з великим вантажообігом, для яких операції з відправлення й прийому
вантажів є основними, мають у своєму розпорядженні достатню кількість
підйомно-транспортних механізмів і засобів малої механізації, розвинену мережу
під'їзних колій, обладнане складське господарство й засоби зовнішнього
освітлення (товарні станції залізниць, вантажні автостанції міжміських
повідомлень та ін.). Пункти з невеликим
вантажообігом, хоча й постійно діючі (наприклад, магазини, дрібні промислові
підприємства), не оснащені механізмами для проведення
навантажувально-розвантажувальних робіт (у більшості випадків їх виконують
ручним способом), автомобільними вагами й іншим обладнанням, що викликає
значні простої транспортних засобів. Вантажопотік
характеризується такими параметрами (рис. 1.111.): Рис. 1.111. Параметри, які характеризують
вантажопотік Особливе місце під
час визначення характеристик вантажопотоків займає нерівномірність
перевезень.
На рис. 1.113. представлено
епюру вантажопотоків у прямому та зворотному напрямках. Таблиці та епюри
вантажопотоків можуть складатись окремо за видами вантажів та сумарно, а
картограма – сумарно з виділенням їх видів. Вантажопоток може бути
представлений в табличній формі. Вантажопотік
(вантажообіг) пункту транспортної мережі вимірюється кількістю вантажів, що
прибувають і відправляються. Відрізняють місцевий вантажооберт пункту −
кількість вантажу, що прибуває для використання та що відправляється після
загруження вантажу і транзитний. Вантажопотік визначають як
обсяг перевезень, що проходить в одиницю часу через певний перетин
транспортного шляху в певному напрямку. Вантажопотік є чітко вираженим векторним поняттям, тому що має й
величину, й напрямок. Визначення реального
вантажопотоку транспортних комплексів пов'язано з певними об'єктивними і
суб'єктивними труднощами. По-перше, це
відсутність обліку перевезених вантажів за номенклатурою в організаціях, що
виробляють і споживають продукцію, і в автотранспортних підприємствах. По-друге,
необ'єктивні заявки відправників вантажів, відсутність обліку повторності
перевезень і маси тари. Неточність обліку у виконаних обсягах перевезень в
автотранспортних підприємствах теж створюють додаткові труднощі у визначенні
реальних вантажопотоків.
Відношення
вантажопотоків у прямому і зворотньому напрямках називається коефіцієнтом
нерівномірності вантажопотоків за напрямками. Площа кожного прямокутника на
епюрі вантажопотоків − це вантажообіг у тонно-кілометрах на певній
ділянці. Площа всієї епюри – це вантажообіг всієї лінії, на якій здійснюються
перевезення. Завдання 1. Визначити вантажопотоки та транспортну роботу на заданому маршруті, зідно
з добовою кореспонденцією вантажів (табл. 1.8.) та рис. 1.112. Етапи виконання:
Таблиця 1.8. Добова кореспонденція вантажів у тонах
Примітка. Відстань між
пунктами Lа-б = 25+2 · i, км, Lб-в = 35+3 · j, км, Lв-г = 30+4 i, км, де i – передостання цифра залікової книжки; j – остання цифра залікової книжки (або журналу). Рис. 1.112. Схема переміщення
вантажопотоків Вантажопотоки у
напрямку А-Г визначаємо за формулою:
Транспортну роботу
у напрямку А−Г визначаємо за формулою:
У напрямі Г–А
вантажопотоки та транспортну роботу визначаємо аналогічно напрямку А–Г. Добовий обсяг
перевезень вантажів та транспортну роботу визначаємо за формулами:
Середню відстань перевезень
1 т вантажу визначаємо за формулою:
Середню відстань
поїздки визначаємо за формулою:
де n – кількість ділянок, од. Коефіцієнт нерівномірності вантажопотоків за
напрямками визначаємо за формулою:
Будуємо епюру
вантажопотоків на певній ділянці шляху (приклад епюри вантажопотоків (рис.
1.113). Розмір
вантажопотоку відкладається по вертикалі, а відстань пересування вантажу – по
горизонталі. Рекомендований
масштаб L: Отримаємо
прямокутник, який відображає вантажообіг над лінією дільниці шляху в одному
напрямі, під лінією – в протилежному напрямі руху вантажів. Прямим вважається
напрям з домінуючим обсягом вантажу. Побудову епюри починають із
вантажопотоку прямого напрямку. Тобто, якщо прямим вважається напрям АГ, то будують, спочатку вантажообіг,
який йде з пункту А в Г, потім з А в В тощо. Рис. 1.113. Епюра вантажопотоків Епюра надає
можливість наочного уявлення схеми перевезень вантажів, що має важливе
значення для розробки маршрутів переміщення рухомого складу. З епюри можна
визначити: Кількість вантажу
у тонах, що відправляється з кожного пункту визначаємо за формулами:
Загальна кількість
вантажу по відправленню визначаємо за формулою:
Загальну кількість
вантажу у тонах, що прибуває в кожен пункт визначаємо за формулами:
Загальна кількість
вантажу по прибуттю визначаємо за формулою:
Кількість вантажу,
що проходить транзитом через кожен пункт визначаємо за формулами:
Загальний обсяг
перевезень на всіх ділянках дороги визначаємо за формулою:
Питання для самоперевірки
1. Що називається
вантажем? Що таке транспортна характеристика вантажів? 2. На які основні
групи поділяються вантажі? 3. За якими
основними ознаками класифікують вантажі? 4. Назвіть основні
фактори, що впливають на вантаж. На які основні групи поділяються властивості
вантажу? 5. Перерахуйте
основні фізико-механічні й фізико-хімічні властивості вантажу. 6. Перерахуйте
основні хімічні властивості вантажу. 7. Перерахуйте
основні об’ємно-масові характеристики вантажу. 8. Навести
показники комплексного оцінювання упаковки. 9. Навести напрями
вдосконалення упаковки продукції. 10. Що таке
«тара». Назвати вимоги до тари. 11. Дати
визначення поняттю «упакування» вантажу. 12. Що таке
«маркування» вантажу? Назвати види маркування вантажу. 13. Назвати
способи маркування. Вимоги до маркуванню вантажу. 14. Що таке
«вантажопотік» та вантажообіг? 15. Які параметри
характеризують вантажопотік? 16. Що таке «епюра вантажопотоків»? |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||