|
|
ТЕХНІЧНИЙ СЕРВІС В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ Електронний посібник |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО
СЕРВІСУ |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.11.
Зберігання машин 2.11.2. Правила зберігання машин відповідно до державних стандартів 2.11.3. Способи зберігання: закритий, відкритий і комбінований 2.11.4. Підготовка машин до зберігання 2.11.5. Технічне обслуговування машин під час зберігання 2.11.6. Особливості зберігання складаних одиниць і окремих деталей у
закритих приміщеннях 2.11.7. Система контролю зберігання 2.11.8. Документація із ставлення машин на зберігання і зняття із
зберігання
Зберігання сільськогосподарської
техніки на машинному дворі (рис. 2.182, 2.183) має бути організоване
відповідно до ГОСТ 7751-2009.
Відповідно до ГОСТ 7751-2009
«Техніка, що використовується в сільському господарстві. Правила зберігання»
на машинному дворі має бути здійснений комплекс робіт, пов'язаних із
забезпеченням зберігання сільськогосподарської техніки. Крім того, на
машинному дворі виконують роботи з виготовлення пристроїв для поліпшення
зберігання техніки, приймання, збирання, обкатки і регулювання нових машин, дефектування та
розбирання списаної техніки, оскільки у сільському господарстві більшість
машин упродовж року працює періодично і відносно короткий строк. Наприклад, плуги
упродовж року перебувають у роботі приблизно 20% часу, сівалки – 6‒8%, комбайни – 8‒10%, саджалки – 3‒4%. Отже,
значний період машини перебувають на зберіганні.
До того ж у цей час спрацювання може
бути навіть більшим, ніж у процесі роботи, оскільки під дією вологи, зміни температури,
сонячних променів, вітру та навантаження металеві деталі, не захищені від
дощу і снігу, іржавіють, гумові шланги гідросистеми, насіннєпроводи, гумові колеса,
клиноподібні паси та
інші деталі з гумо-тканинних матеріалів втрачають свою еластичність,
розтріскуються і передчасно виходять з ладу. Великогабаритні деталі (рами,
платформи, підбирачі, спиці машин, мости тощо) виходять з ладу під впливом
постійно діючих навантажень, особливо під час зберігання машин на нерівних
майданчиках.
Стандартом
встановлено такі види зберігання сільськогосподарської техніки
(рис. 2.184):
Правила
міжзмінного зберігання. Техніка
зберігається на майданчиках і місцях міжзмінного зберігання (рис. 2.185) або
безпосередньо на місці виконання робіт. Машини за такого зберігання
встановлюють комплектно без знімання з них складових безпосередньо по
закінченні робіт.
• очистити машину від бруду,
підтікання технічних рідин, рослинних решток тощо; • вимити продути стисненим повітрям;
• закрити щільно накривками або
корками всі отвори, через які можуть потрапити атмосферні опади всередину
складових машини; • очистити та обдути стисненим
повітрям прилади системи електрообладнання, клеми покрити захисним мастилом; • законсервувати непофарбовані
поверхні двигуна, штоки гідроциліндрів,
гвинтові та нарізні поверхні деталей, шліцьові з'єднання.
Правила
довгострокового зберігання. У разі
встановлення техніки на довгострокове зберігання слід виконати роботи,
передбачені під час встановлення на короткочасне зберігання.
Водночас машину варто поставити на майданчик для зберігання (під накриття або
в закрите приміщення) та додатково виконати такі роботи: • перевірити комплектність і технічний
стан машини; • провести консервацію відкритих
гвинтових та шліцьових з'єднань, пружин, штоків гідроциліндрів, валів, шківів
пасових передавачів, шин коліс тощо; • відновити пошкоджене фарбування поверхонь
та знизити тиск у шинах до 70% робочого;
• за довгострокового зберігання в
закритому приміщенні (рис. 2.186) вузли, що вказані вище, допускається не
знімати за умови їх консервації та герметизації; • у разі встановлення машин на
відкритих майданчиках (рис. 2.187) слід зняти та підготувати до зберігання в
приміщенні прилади електрообладнання, урухомлювальні паси, ланцюги, карданні
вали. Водночас до демонтованих вузлів та агрегатів прикріплюють жетон з
господарським номером машини;
Розрізняють три основні способи зберігання сільськогосподарської
техніки в неробочий період: закритий,
відкритий і комбінований. Вибір способу зберігання залежить від
тривалості зберігання, кліматичних умов, матеріальних можливостей
господарства та конструктивних особливостей машин. Закритий
спосіб (рис. 2.188) найбільш надійний і
найкраще захищає машини від дії атмосферних опадів. Цей спосіб використовують
під час зберігання складних машин.
Відкритий
спосіб (рис. 2.189) передбачає зберігання
машин на відкритих майданчиках з твердим покриттям із зняттям з машин вузлів
або деталей, які можуть піддатися руйнуванню (для складних
сільськогосподарських машин: сівалок, жаток, обприскувачів, комбайнів,
тракторів тощо) або без знімання з них будь-яких вузлів і деталей (для
нескладних машин: плугів, борін, культиваторів, котків, лущильників тощо). До
цих вузлів і деталей належать полотна транспортерів, клинові паси, втулково-роликові ланцюги
тощо. Допускається зберігання машин на відкритих майданчиках за обов'язкового
виконання робіт з консервації, герметизації та демонтажу частин і деталей, що
потребують зберігання на складі.
Комбінований
спосіб (рис. 2.190) передбачає зберігання
машин під навісами або на спеціально обладнаних з твердим покриттям
майданчиках, але з машин обов'язково знімають і здають на складське
зберігання вузли і деталі, які можуть піддатися руйнуванню.
Місця
зберігання машин мають бути захищені від снігових
заносів з боку панівних вітрів лісонасадженнями. Майданчики
для зберігання мають бути у незатоплюваних місцях і мати по периметру
водовідвідні канали. Поверхня майданчиків має бути рівною, з нахилом 2‒3 для
збігання води, мати тверде суцільне або у вигляді окремих смуг (асфальтове,
бетонне) покриття, що може витримувати навантаження машин під час
транспортування і зберігання. Машини мають зберігатися на визначених
місцях за групами, видами і марками з дотриманням відстаней між ними не менше
(рис. 2.191): на відкритих майданчиках між машинами в ряду – 0,7 м, між
рядами машин – 6 м; у закритих приміщеннях та під навісами між машинами в
ряду і від машин до стін приміщення – 0,7 м; між рядами – 1,0 м.
До короткочасного
зберігання (рис. 2.192) машини необхідно готувати
безпосередньо після завершення робіт, а до тривалого – не пізніше 10 днів з
часу закінчення робіт.
На короткочасне зберігання машини
встановлюють комплектно, без зняття з них агрегатів, вузлів і деталей. Під час підготовки машин до зберігання
необхідно їх ретельно очистити від бруду, пилу, технологічних решток, добрив,
отрутохімікатів, а також підтікання нафтопродуктів. Очищення машин – дуже важлива операція
як під час проведення ТО, так і підготовки до зберігання.
У
разі ставлення на тривале зберігання
наприклад, трактора, здійснюють консервацію внутрішніх поверхонь двигуна,
паливної апаратури, вузлів силового передавача, ходової системи та начіпного
пристрою. У дизельну і трансмісійну оливу додають 10%, а в дизельне паливо –
3% антикорозійної присадки АКОР-1.
Застосування присадки не потребує розконсервації вузлів і агрегатів трактора,
який може працювати з оливами та паливом, що мають присадки. Водночас з внутрішньою консервацією
трактора готують до зберігання повітроочисник. Для
цього його знімають, очищають, промивають, складають і встановлюють на місце. Після того, як у всіх порожнинах
трактора робочі оливи буде замінено на робочо-консерваційні, а промиті й
підготовлені фільтри встановлено на місце, трактор пускають і дають
попрацювати упродовж 5‒10 хв. У цей час
його уважно оглядають, прослуховують, виявляють і усувають дрібні
несправності (підтікання води, палива, оливи, недостатня затяжка кріплень
тощо). Потім трактор доставляють на місце зберігання і зупиняють двигун. Колісні трактори встановлюють на
спеціальні підставки із зазором між шиною і опорною поверхнею 8‒10
см, а гусеничні – на підкладки. Тиск у шинах коліс знижують до 70‒80%
від нормального.
З
трактора знімають паси вентилятора, генератора і
компресора. Робочі поверхні шківів очищають і фарбують. Після висихання фарби
на шківах паси встановлюють на місце без натягу (за закритого зберігання).
Шини і гумові шланги гідросистеми
покривають світлозахисною сумішшю. Трубу повітроочисника, вихлопну трубу і
отвори, що утворилися після зняття окремих вузлів, закривають заглушками. Нефарбовані поверхні металевих деталей
насухо витирають і покривають запобіжним мастилом ПВК (за
винятком гусениць, які рекомендується покривати бітумом). На щиток приладів
наносять захисне мастило, закривають отвір вентилятора кабіни і щільно
зачиняють двері. Скло кабіни обклеюють папером.
У господарствах з достатньою кількістю
складських приміщень шини разом з колесом знімають і зберігають на складі у
вертикальному положенні. Технічне обслуговування проводять під
час підготовки до зберігання, під час зберігання та зняття із зберігання.
• правильність встановлення машин на
підставках або підкладках (стійкість, відсутність перекосів, вигинів); • комплектність (з урахуванням знятих
складових частин машин, які зберігаються на складі); • тиск повітря у шинах; • надійність герметизації (стан
заглушок та щільність їх прилягання); • стан антикорозійного покриття
(суцільність, цілісність, відсутність дії корозії) і захисних пристроїв
(цілісність і міцність кріплення чохлів, ящиків і щитків, накривок). Виявлені дефекти усувають.
• знімання машин з підставок
(підкладок); • очищення і за необхідності
розконсервацію машин, складових частин; • знімання пристроїв герметизації; • встановлення на машини знятих
складових частин, інструменту і пристроїв; • перевірку роботи та регулювання
складових частин і машини загалом; • очищення, розконсервацію і здачу на
склад підставок, заглушок, чохлів тощо. Під час
зберігання машин у закритих приміщеннях акумуляторні
батареї дозволяється не знімати за умови обов'язкової їх консервації та
герметизації. Прилади електрообладнання очищають, обдувають стиснутим
повітрям. Клеми покривають шаром захисної оливи,
акумулятори, що були в експлуатації, слід зберігати в неопалювальному,
вентильованому приміщенні, де за потреби здійснюють їх тренувальний цикл
(рис. 2.195). Акумуляторні батареї в період
зберігання необхідно щомісяця перевіряти на густину електроліту і за
необхідності проводити підзарядку.
Втулково-роликові
ланцюги (рис. 2.196) очищають, промивають у
спеціальній рідині, підігрітій до температури 80‒90°С,
моторній оливі або консерваційному мастилі – НГ-204У,
упродовж 20 хв висушують і згортають у рулон.
Паси
промивають теплою мильною водою, сушать, припудрюють тальком і
зв'язують в комплекти, на які кріплять жетони (рис. 2.197).
Пневматичні
шини допускається зберігати на відкритих
майданчиках у розвантаженому стані на машинах (рис. 2.198). Поверхні шин
мають бути вкриті восковою сумішшю ЗВВД-13 або сумішшю алюмінієвої пудри з
олійним лаком у співвідношенні 1:4. Тиск у шинах за відкритого і закритого
зберігання знижують до 70% нормального.
Зовнішні
поверхні гнучких шлангів гідросистем
очищають від оливи, висушують і припудрюють тальком. Робочу рідину з шлангів
зливають, отвори закривають корками-заглушками. Допускається зберігання
гнучких шлангів гідросистем на машині. Водночас поверхні їх додатково
покривають світлозахисною сумішшю або обертають парафінованим папером.
Троси,
мідний дріт очищають від бруду, покривають
захисним мастилом і згортають у мотки.
Для забезпечення вільного випускання
води з системи охолодження і конденсату відкривають зливні пристрої. Капоти і
двері кабіни закривають і опломбовують.
Металеві
не пофарбовані поверхні робочих органів машини
(різальні апарати, ножі, сошники, шнеки), деталі та механізми передач,
складових частин, штоки гідроциліндрів, шліцьові з'єднання, карданні
передавачі, гвинтові та нарізні поверхні деталей і складаних одиниць, а також
механічно оброблені поверхні підлягають консервації. Пошкоджені пофарбовані
місця на дерев'яних і металевих деталях та збірних одиницях (за винятком
ремонтного фонду) відновлюють нанесенням на поверхні лакофарбового або іншого
захисного покриття (рис. 2.200). За тривалого зберігання паливну апаратуру
(насоси, форсунки, баки) консервують заповненням внутрішніх порожнин паливом
з додаванням антикорозійної присадки. Пружини
для регулювання натягу транспортерів,
пасових або ланцюгових передавачів (рис. 2.201) та інших механізмів
розвантажують і покривають захисним мастилом або фарбують. Для
начіпних і напівначіпних машин використовують
спеціальні підставки, які забезпечують стійкість під час зберігання та
зручність у разі навішування на трактор. Між шинами і опорною поверхнею
залишають зазор 80‒100
мм.
Зірочки
ланцюгових передавачів, ланцюгових
транспортерів, карданні передавачі, гвинтові та нарізні поверхні
регулювальних механізмів, поверхні робочих органів та передавачі як відкриті,
так і захищені кожухами та щитками, покривають консерваційними матеріалами.
Роликові, втулково-роликові та урухомлювальні гачкові ланцюги мають бути
підготовленими до зберігання відповідно до вимог і встановлені на машини без
натягу. Контроль
технічного стану машин, що знаходяться на
зберіганні, інженерна служба здійснює зовнішнім оглядом, а також під час
випробування машин. Випробування машин проводять з метою визначення
технічного стану двигунів, основних агрегатів, систем і механізмів, перевірки
якості та ефективності робіт, виконаних під час ставлення техніки на
зберігання, виконання та усунення відмов, пошкоджень та інших дефектів.
Технічний стан машини під час
випробування перевіряють з використанням контрольно-вимірювальних приладів та
переносних діагностичних засобів. Огляд
і випробування машини тривалого зберігання інженерна служба здійснює
відповідно до графіка, який розробляють у господарстві.
• в закритих приміщеннях не менше
одного разу на два місяці; • на відкритих майданчиках і під
навісом – щомісяця; • після сильних вітрів, дощів і
снігових заметів перевірку і усунення виявлених недоліків слід проводити
терміново. Після проведення перевірок технічного
стану машин, що знаходяться на зберіганні, в спеціальному журналі перевірок
технічного стану машин під час зберігання
роблять відповідні записи. Під час
ставлення машин на тривале зберігання заповнюють акт
встановлення машин на зберігання, в якому вказують характеристику
основних складаних одиниць і деталей, стан і комплектність машини. Акт
підписують механізатор, який здає машину, і особа, що приймає його. Для простих машин допускається робити
записи у спеціальному журналі обліку постановки
машин на зберігання та приймання їх в експлуатацію або інвентарній картці із
зазначенням технічного стану та комплектності. Після проведення перевірок технічного
стану машин, що знаходяться на зберіганні, в спеціальному журналі перевірок
технічного стану машин під час зберігання
роблять відповідні записи. Знімання складних машин з тривалого
зберігання оформляють актом введення машин в
експлуатацію. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||